МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
Кафедра української філології та журналістики

Індивідуальне навчально-дослідницьке завдання на тему:

«Типи переносних уживань слів: метафора, метонімія, синекдоха» (з
дисципліни «Сучасна українська літературна мова»)

Виконала студентика групи УПР22Б

факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Тараненко Ольга Віталіївна
Викладач: Ковтюх Світлана Леонідівна
кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови
Центральноукраїнського державного університету імені Володимира
Винниченка

Кропивницький – 2022 р.
 2

План:
1. Вступ …………………………………………………………………………. 3
2. Значення слова ……………………………………………………………….. 7
3. Однозначні і багатозначні слова ……………………………………………. 7
4. Пряме і переносне значення слова …………………………………………. 8
5. Переносне значення і вживання. У чому різниця? ..................................... 9
6. Переносне вживання ……………………………………………………….. 10
6.1. Метафора ……………………………………………………..…….. 10
6.2. Метонімія…………………………………………………………… 11
6.3. Синекдоха…………………………………………………………… 12
7. Висновок……………………………………………………………………… 14
8. Список використаної літератури……………………………………..…… 16
 3

Вступ
Тема: «Типи переносних уживань слів: метафора, метонімія, синекдоха».
Мета: дослідити види переносного вживання слова: метафору, метонімію,
синекдоху.
Завдання:
 з’ясувати, що таке лексичне значення слова;
 дати визначення поняттям «однозначне» і «багатозначне слово»;
 дослідити нерівноцінність лексичних значень слова;
 пояснити різницю між переносним значенням і переносним
вживанням слова;
 дослідити види переносних уживань слова: метафору, метонімію,
синекдоху, навести приклади.
Кожне слово має певне лексичне значення. Лексичне значення – це
співвіднесеність слова з певним явищем, яка історично закріплена у свідомості
людей.
Його мають лише повнозначні слова, адже вони повність відображають
об’єктивну дійсність, на відміну від службових, які безпосередньо не пов’язані
з реальністю.
Слово може виступати як із одним лексичним значенням, так і з багатьма.
Однозначне слово – це слово, яке має тільки одне лексичне значення.
Багатозначне слово – це слово, яке у мовленні може виступати з різними
лексичними значеннями. Більшість слів в українській мові є саме
багатозначними.
Можна виявити нерівноцінність значень багатозначного слова: одне із них
є головним, його називають прямим, решта – переносні.
Пряме значення слова безпосередньо вказує на співвідношення слова з тим
чи іншим явищем об'єктивної дійсності, як це історично закріпилося у
свідомості мовців.
 4

Переносне значення — це значення слова, яке виникло внаслідок

перенесення назви одних явищ, предметів, дій, ознак на інші.
Переносне значення слова варто відрізняти від переносного вживання
слова.
Переносне вживання слова – це випадкове, не загальноприйняте вживання
слова в якомусь значенні.
На відміну від переносних значень оказіональні значення не зафіксовані у
тлумачних словниках.
Розрізняють такі типи переносних уживань слів: метафору, метонімію та
синекдоху.
Метафора (від гр. metaphora — переміщення, віддалення) — це
перенесення назви з одного предмета на інший за схожістю якихось ознак,
форм, якостей, властивостей, функцій.
Метафори бувають:
 за кольором (сріблиться річка, бронзовий загар),
 за формою (мереживо гілок, павутина доріг),
 за розміром (крапля надії, море радості),
 за місцем (ніс корабля),
 за динамічністю (спалах ентузіазму, вибух ненависті),
 за відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос),
 за функцією (металеве перо, електролампа горить, рушниця стріляє),
 за дією (ступає ніч ногами бурими — В. Симоненко),
 за способом дії (навшпиньки підійшов вечір — П. Тичина);
 за наслідком дії ( небо невмите, і заспані хвилі — Т. Шевченко).
Метонімія (від грец. metonimia – ‘перейменування’) – це перенесення
назви з одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які
межують між собою, є суміжними.
Метонімія буває тоді, коли вживається:
 5

 назва матеріалу замість назви речі, яка з нього зроблена: брильянти

й золото на руках (прикраси з брильянтів і золота), фарфор і фаянс
(фарфоровий і фаянсовий посуд);
 назва предмета замість його вмісту: чайник закипів (вода в
чайнику), випив чарку (горілку з чарки);
 назва властивості замість її носія: відвага мед п 'є (відважна
людина), правда переможе (люди, які домагаються правди);
 назва місцевості замість людей тієї місцевості: Київ прокидається
(люди, що живуть у Києві), село чекає змін (селяни);
 назва особи замість речі, що їй належить: читаю Ліну Костенко
(твори, які належать Ліні Костенко), шофер підвіз мене (автомобіль,
яким керував шофер).
Синекдоха (гр. συνεκδοχή від συν – разом і εκδοχή - переймання) – тип
переносного вживання слова, який ґрунтується на перенесенні назви з одного
явища на інше за ознакою кількісних відношень між ними.
Найбільш уживаними є такі види синекдохи:
 заміна множини одниною: студент пішов допитливий.;
 заміна однини множиною: "як ми себе почуваємо? " (лікар до
хворого);
 заміна цілого частиною: "Настали своє серце і руку... //Наступи на
горло вороже"(М. Рильський);
 заміна частини цілим: "Стояла я і слухала весну" (Леся Українка);
 заміна родового поняття видовим: берегти копійку;
 заміна видового поняття родовим: двоногий ссавець (людина);
 заміна неозначеного числівника означеним: сім раз відміряй, а раз
відріж;
 антономазія (грец. antonomadzo — перейменування) - уживання
власних імен у значенні загальних: у нас драматургів багато, а
Шекспірів мало;
 6

 уживання загальних імен у значенні власних: Кобзар, Каменяр.

 7

Основна частина
2. Лексичне значення слова – це історично закріплена у свідомості
людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності. [3, с. 188]
Значення слова є продуктом мисленнєвої діяльності людини. Воно
пов’язане з редукцією інформації людською свідомістю, з порівнянням,
класифікацією та узагальненням. [3, с. 188]
Лексичне значення мають лише повнозначні слова, які відображають
об’єктивну дійсність, називаючи предмети, процеси, ознаки, оскільки
неповнозначні слова безпоcередньо не пов’язані з реальними об’єктами,
властивостями, діями, кількостями тощо. [4, с. 92-93]
3. Багатство кожної мови виявляється в тому, що слова можуть виступати
як з одним лексичним значенням, так і з багатьма. [4, с. 94]
Слово, що функціонує в мові тільки з одним сталим лексичним значенням,
називають однозначним, або моносемічним. [4, с. 94]
Одне значення мають переважно назви:
 людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар,
директор, родич);
 тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь);
 рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця, буряк);
 конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата,
торба, піджак);
 місяців і днів (січень, лютий, понеділок, вівторок). [5]
Також однозначними є більшість відносних прикметників (міський,
латунний, кленовий, морський, тутешній, учорашній), числівники (два, три,
десять) та терміни (вексель, інструкція, катет, аорта, тонна, метр). [5]
Наприклад: лексема – «слово як самостійна смислова одиниця, що
розглядається в мовознавстві в усій сукупності своїх форм і значень»,
стетоскоп – «медичний інструмент у вигляді трубки для вислуховування серця і
легенів», кіт – «свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів;
 8

самець кішки», тополя – «дерево родини вербових із високим прямим

стовбуром, глянувастими листками різної форми та одностатевими квітками у
вигляді повислих сережок». [11]
Крім моносемічних, у кожній мові існують і багатозначні (полісемічні)
слова, які у мовленні виступають з різними, пов’язаними між собою
значеннями. [4, с. 94-95]
В. В. Виноградов писав, що слова збагачуються разом з розвитком ідей.
При цьому одна й та ж зовнішня оболонка слова обростає пагонами нових
значень і смислів. Мова, не маючи можливості забезпечувати вираження
кожної нової ідеї, тобто значення, окремим самостійним словом або кореневим
елементом, змушена «розносити безмежну кількість значень по тих або інших
рубриках основних понять, використовуючи інші конкретні або напівконкретні
ідеї як опосередковуючі функціональні зв'язки». [14, с. 121]
Полісемія становить настільки поширене, звичайне явище, що лише окремі
групи слів, зокрема терміни, перебувають поза її активним виявом, але й вони
потрапляють у сферу дії лексико-семантичних змін, безпосередньо пов'язаних з
формуванням багатозначності слів. [14, с. 121]
Більшість загальновживаних слів української мови – багатозначні. [6]
Наприклад, слово «риба» – полісемічне, бо має в українській мові два
значення: 1) «водяна хребетна тварина з непостійною температурою тіла, яка
дихає жабрами і має плавці та шкіру, звичайно вкриту лускою»; 2) «вяла, млява
людина, яка ззовні не виявляє своїх емоцій»; слово «будинок» - також
полісемічне, бо має в українській мові два значення: 1) «будівля, споруда,
призначена для житла»; 2) «науковий, культурно-освітній, побутовий та ін.
державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься». [11]
4. Пильніша увага до багатозначного слова дає можливість виявити
нерівноцінність його значень: одне із них виділяється як головне, його
називають прямим, решта – переносні. [7]
Пряме номінативне значення безпосередньо вказує на співвідношення
слова з тим чи іншим явищем об'єктивної дійсності, як це історично
 9

закріпилось у свідомості мовців. Воно є переважно первинним значенням

слова. [9]
Наприклад, слово сонце буде вживатися в прямому значенні, якщо буде
мати таке лексичне значення в контексті: «центральне небесне світило сонячної
системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й
тепло». [11]
Переносне значення — це одне зі значень слова, яке виникло внаслідок
перенесення найменувань одних явищ, предметів, дій, ознак на інші і
закріпилося в ньому як додаткове. [6]
Переносне значення завжди похідне, вторинне. Воно властиве словам, що
виступають опосередкованими назвами предметів і явищ об'єктивної дійсності.
Усі значення полісемантичного слова між собою пов’язані, хоча можна
розрізнити ступені зв’язку: деякі переносні значення розташовуються
найближче до прямого, інші – віддаленіші. [10, с. 120]
Переносні лексичні значення мають статус загальновживаних, або так
званих узуальних. Вони обов'язково тлумачаться або перекладаються у
словниках.
Наприклад, слово серце буде мати переносне значення, якщо у контексті
матиме таке лексичне значення: «орган людини як символ зосередження
почуттів, настроїв, переживань і т. ін.». [11]
5. Переносне значення слова треба відрізняти від переносного вживання,
або оказіонального значення, тобто випадкового, не загальноприйнятого
вживання слова в якомусь значенні. [3, с. 198]
Переносне вживання слова за своїм змістом індивідуальне і
використовується лише в певному контексті. Значення, яке виникає внаслідок
переносного вживання слова, є лише контекстуальним, тобто тимчасовим,
ситуативним, і за словом не закріплюється. [12]
На відміну від переносних значень, оказіональні значення не зафіксовані у
тлумачних словниках.
 10

6. Розрізняють такі типи переносних уживань слів: метафору, метонімію

та синекдоху.
6.1. Метафора (від гр. metaphora — переміщення, віддалення) — це
перенесення назви з одного предмета на інший за схожістю якихось ознак,
форм, якостей, властивостей, функцій. [13]
Це перенесення ґрунтується на тому, що в природі особи, предмети, явища,
процеси мають схожі риси, подібні, близькі або суміжні функції. Подібність
така буває очевидною, іноді — віддаленою, прихованою або тільки уявною.
Тому значення, що виникло на перенесенні ознак, не є буквальним, прямим.
У ньому виразно помітно суб’єктивне бачення автора, проте саме воно іноді
найточніше виражає істину.
Метафоризація – один із засобів розширення значень слів у кожній мові,
оскільки подібність між предметами чи явищами ґрунтується на підставі тих
або інших ознак. У мові метафоризації найчастіше зазнають слова, що
означають найвідоміші поняття і предмети повсякденного оточення. [4, с. 96]
Першим метафору як спосіб переосмислення значення слова на основі
подібності описав Арістотель (праця “Поетика”). [2, с. 50] Під цим терміном
він розумів «перенесення слова зі зміною значення або з роду на вид, або з виду
на рід, або з виду на вид, або за аналогією». [8]
В античній традиції сформувався погляд на метафору як на невід’ємну
властивість мови, необхідну для комунікативних, номінативних, когнітивних
цілей. [2]
Отримавши статус мовного явища, метафора і сьогодні часто тлумачиться
як троп. Використання традиційного терміна поетики ускладнює лінгвістичні
дослідження. Сьогодні вже не заперечується існування двох типів метафори –
художньої і мовної. [2, с. 51]
Художня метафора, яка виникає як результат свідомих, цілеспрямованих
естетичних пошуків, досліджується переважно у поетиці як одна з її основних
естетичних категорій. [2, с. 51]
 11

Мовна метафора є спонтанною, закладеною у самій мовній природі,

готовою лексичною одиницею, яку не потрібно щоразу створювати, яка
автоматично сприймається й відтворюється у мовленні. [2, с. 51]
Мовна метафора має системний характер, відображає колективні
предметно-логічні зв’язки, виконує комунікативну функцію, є “анонімною” (не
має автора), вільно відтворюється. Художня метафора позасистемна,
суб’єктивна (відображає індивідуальний погляд людини на світ), виконує
естетичну функцію, зберігає “авторство», має максимальну синтагматичну
зумовленість, вона унікальна, невідтворна. [2, с. 51-52]
Метафори бувають:
 за кольором (сріблиться річка, бронзовий загар);
 за формою (мереживо гілок, павутина доріг);
 за розміром (крапля надії, море радості);
 за місцем (ніс корабля);
 за динамічністю (спалах ентузіазму, вибух ненависті);
 за відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос);
 за функцією (металеве перо, електролампа горить, рушниця
стріляє);
 за дією (ступає ніч ногами бурими — В. Симоненко);
 за способом дії (навшпиньки підійшов вечір — П. Тичина);
 за наслідком дії ( небо невмите, і заспані хвилі — Т. Шевченко). [1,
с. 164]
Метафора є не тільки одним із засобів посилення образності й виразності
мови, а й могутнім джерелом збагачення лексико-семантичної системи взагалі.
[6]
6.2. Метонімія (від грец. metonimia – ‘перейменування’) – це перенесення
назви з одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які
межують між собою, є суміжними. [13]
 12

Основу метонімії можуть утворювати просторові, процесуальні,

ситуативні, семантичні та інші відношення між найрізноманітнішими
категоріями об'єктивної дійсності, відображуваними в людській свідомості,
зокрема між предметами, особами, діями, процесами, явищами, соціальними
інститутами, подіями, місцем, часом, причиною, наслідком тощо. [14, с. 134]
Метонімія буває тоді, коли вживається:
 назва матеріалу замість назви речі, яка з нього зроблена: брильянти
й золото на руках (прикраси з брильянтів і золота), фарфор і фаянс
(фарфоровий і фаянсовий посуд);
 назва предмета замість його вмісту: чайник закипів (вода в
чайнику), випив чарку (горілку з чарки);
 назва властивості замість її носія: відвага мед п 'є (відважна
людина), правда переможе (люди, які домагаються правди);
 назва місцевості замість людей тієї місцевості: Київ прокидається
(люди, що живуть у Києві), село чекає змін (селяни);
 назва особи замість речі, що їй належить: читаю Ліну Костенко
(твори, які належать Ліні Костенко), шофер підвіз мене (автомобіль,
яким керував шофер). [1, с. 165]
6.3. Різновидом метонімії є синекдоха (гр. συνεκδοχή від συν – разом і
εκδοχή - переймання) – тип переносного вживання слова, який ґрунтується на
перенесенні назви з одного явища на інше за ознакою кількісних відношень між
ними. [4, с. 97-98]
Як прийом творення словесного образу синекдоха відома ще з часів
античності. [15]
Найбільш уживаними є такі види синекдохи:
 заміна множини одниною: студент пішов допитливий;
 заміна однини множиною: "як ми себе почуваємо? " (лікар до
хворого);
 13

 заміна цілого частиною: "Настали своє серце і руку... //Наступи на

горло вороже"(М. Рильський);
 заміна частини цілим: "Стояла я і слухала весну" (Леся Українка);
 заміна родового поняття видовим: берегти копійку;
 заміна видового поняття родовим: двоногий ссавець (людина);
 заміна неозначеного числівника означеним: сім раз відміряй, а раз
відріж;
 антономазія (грец. antonomadzo — перейменування) - вживання
власних імен у значенні загальних: у нас драматургів багато, а
Шекспірів мало;
 вживання загальних імен у значенні власних: Кобзар, Каменяр. [16]
 14

Висновок
Отже, кожне слово має певне лексичне значення, яке може прямо або
опосередковано співвідноситися з явищами, процесами, об’єктами дійсності.
Лексичне значення слова, яке опосередковано пов’язане з реальністю,
називають переносним. Воно відоме більшості мовців, закріплене в словниках.
Переносне значення слова варто відрізняти від переносного вживання
слова, яке характеризується оказіональністю, випадковістю вживання у
певному контексті.
Переносне вживання від переносного значення можна відрізнити за
допомогою словників. Якщо значення слова в контексті не закріплено в
словнику, то воно є його переносним вживанням.
Розрізняють декілька різновидів переносного вживання слова:
1. Метафора – це переносне вживання слова, яке побудоване на
перенесенні назви з одного предмета на інший за схожістю певних ознак,
функцій, властивостей.
Метафора має певні види:
 за кольором ;
 за формою;
 за розміром;
 за місцем;
 за динамічністю;
 за відчуттям дотику;
 за функцією;
 за дією;
 за способом дії;
 за наслідком дії.
2. Метонімія – це переносне вживання слова, яке побудоване на
перенесенні назви з одного предмета, явища, ознаки на інший за суміжністю.
Вона буває тоді, коли вживається:
 15

 назва матеріалу замість назви речі, яка з нього зроблена;

 назва предмета замість його вмісту;
 назва властивості замість її носія;
 назва місцевості замість людей тієї місцевості;
 назва особи замість речі, що їй належить.
3. Синекдоха – це переносне вживання слова, яке побудоване на
перенесенні назви з одного явища на інший за ознакою кількісних відношень
між ними.
Види синекдохи:
 заміна множини одниною;
 заміна однини множиною;
 заміна цілого частиною;
 заміна частини цілим;
 заміна родового поняття видовим;
 заміна видового поняття родовим;
 заміна неозначеного числівника означеним;
 антономазія (грец. antonomadzo — перейменування) - уживання
власних імен у значенні загальних;
 вживання загальних імен у значенні власних.
Переносні вживання слова демонструють багатство та різноманітність
мови, дають можливість увиразнити навіть найдрібніші якості, ознаки чи
властивості певного предмета.
 16

Список використаної літератури

1) Ющук І. П. Українська мова: підручник для студентів філологічних
спеціальностей вищих навчальних закладів, 2004. – 640 с. (с. 164-165)
2) Сучасна українська літературна мова: Лексикологія. Фонетика: Підручник /
уклад.: А. К. Мойсієнко, О. В. Бас-Кононенко, В. В. Бондаренко, Ю. Л. Мосенкіс,
о. А. Гапченко, Л. О. Кравченко, О. М. Мацько, Н. П. Плющ, О. М. Сидоренко,
2010. – 270 с. (с. 50-52)
3) Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних
спеціальностей вищих навчальних закладів. Київ: Видавничий центр "Академія",
2004. – 368 с. (с. 188, 198)
4) Бевзенко С. П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: Навч. посіб., 2006. –
143 с. (с. 92-98)
5) Однозначні й багатозначні слова. URL:
https://studfile.net/preview/5397087/page:2/. (дата звернення: 28.11.2022).
6) Однозначні і багатозначні слова. URL:
https://ukrainskamova.com/publ/chinnij_pravopis/leksika/odnoznachni_i_bagatoznachn
i_slova/5-1-0-48 . (дата звернення: 28.11.2022).
7) Переносне значення й переносне вживання слова. URL:
https://studopedia.com.ua/1_137690_perenosne-znachennya-y-perenosne-vzhivannya-
slova.html (дата звернення: 28.11.2022).
8) Стретович Т. П. Класифікаційне розмаїття видів метафор. URL:
https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/404010.pdf (дата
звернення: 28.11.2022).
9) Слово як основна одиниця лексикології. URL:
http://www.educateua.com/wonivs-408-6.html (дата звернення: 28.11.2022).
10) Сучасна українська літературна мова: Підручник / уклад.: М. Я. Плющ, С. П.
Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М.Я. Плющ. – 2-ге вид., перероб. і допов. -
Вища шк., 2000. – 430 с. (с. 120)
11) Одинадцятитомний «Словник української мови». URL: http://sum.in.ua/ (дата
звернення: 28.11.2022).
 17

12) Пряме і переносне значення слова. Метафора. Метонімія. Синекдоха. URL:

https://infopedia.su/8x8f3d.html (дата звернення: 29.11.2022).
13) Види переносних значень і переносних вживань. URL:
https://studopedia.com.ua/1_137691_vidi-perenosnih-znachen-i-perenosnih-
vzhivan.html (дата звернення: 29.11.2022).
14) Сучасна українська літературна мова: Підручник / уклад.: А. П. Грищенко, Л.
І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; За ред. А. П. Грищенка. — 3-тє вид., допов. - Вища
шк., 2002. — 439 с. (с. 121, 134)
15) Синекдоха. URL: https://ukrlit.net/info/criticism/synecdoche.html (дата
звернення: 29.11.2022).
16) Види синекдохи. URL: https://studfile.net/preview/5111178/page:2/ (дата
звернення: 29.11.2022)