Семінар 4:

1) Слова можуть
бути однозначними й багатозначними. Однозначним називається слово, що
має одне значення. Приклад:Назви людей за різними ознаками (школяр,
менеджер, сусід, киянин), назви страв (борщ, галушки, плов), назви рослин
(настурція, кедр), терміни (іменник, присудок, біологія), назви місяців і днів
(березень, неділя) тощо.Багатозначним називається слово, що має два і
більше значень. Такі слова називають явища, предмети, ознаки, у чомусь схожі
між собою.Приклад:Крило літака за обрисами і призначенням
нагадує крило птаха. Слово холодний має значення жорстокий, злий, тому
що холод, низькі температури зазвичай негативно на нас впливають.

Однозначні й багатозначні слова

Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають

переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар,
директор, родич, удівець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь,
краб), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця, буряк,
жоржина, ромашки, чистотіл), назви конкретних предметів (споруда, шафа,
стілець, долото, лопата, пінцет, халат, паркан), назви місяців і днів (січень,
середа, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський,
латунний, кленовий, морський, економічний, мельхіоровий, подвійний,
дев'ятишаровий), числівники (два, три, десять) тощо.

Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Здатність

слова виступати з різними значеннями
називається багатозначністю, або полісемією.

Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна
якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні
предмети. Наприклад, основне пряме значення слова стіна – „вертикальна
міцна частина будівлі” (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується),
тому цим словом ще називають і „прямовисну бічну поверхню чого-небудь”
(стіна урвища), і „муровану огорожу” (стіна замку), і переносно „щільний ряд
людей” (людська стіна), і так само переносно „моральну перепону між людьми”
(стіна непорозуміння) тощо.

У такому разі слово у свідомості мовців поєднується за його спільною

визначальною ознакою не з одним, а з кількома сигніфікатами. Наприклад,
слово лінія означає «вузька смужка, що тягнеться на якій-небудь поверхні», і
саме з основним значенням «смужка, що має протяжність» пов'язуються всі
його побічні значення: «уявна смужка» (лінія горизонту), «межа» (оборонна
лінія), «шлях» (трамвайна лінія), «послідовний ряд кровно споріднених осіб»
(по материній лінії), «послідовний розвиток подій у художньому творі»
(сюжетна лінія), «спосіб дії» (лінія поведінки).
У багатозначному слові одне значення основне, інші – побічні. У
слові голова основним є значення „частина тіла”, побічними – „розум”,
„керівник”, „передні ряди”, „основна річ” тощо. Іноді в слові буває два й більше
основних значень. Багатозначність дає змогу за відносно обмеженої кількості
слів називати ними практично необмежену кількість предметів та явищ.

Більшість термінів, які використовуються у науковій і професійній діяльності, є

однозначними (банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан, тонна),
однак деякі з них мають декілька значень. Так, наприклад,
термін ажур означає мереживо і операцію в бухгалтерії; реакція – це і хімічна
дія, процес, і політичний опір; фракція – це і політичне об'єднання, і частини
рідини після перегонки; радикал – це і стійка група атомів у молекул,і і член
радикальної партії.

+Про явище багатозначності слід пам'ятати при перекладі текстів, оскільки в

іншій мові багатозначне слово може мати різні відповідники. Так російське
слово почка може бути перекладене на українську як брунька (березовая почка
– березова брунька) і як нирка (человеческая почка – людська
нирка); образование – як освіта (высшее образование – вища освіта) і
як утворення (образование на поверхности стены – утворення на поверхні
стіни).

Кожне конкретне значення багатозначного слова реалізується в контексті, у

ситуації: важка колода (має велику вагу), важка будівля (велика, масивна),
важкі кроки (повільні, втомлені), важка робота (вимагає значних зусиль),
важкий день (сповнений труднощів), важкий удар (сильний), важкий настрій
(гнітючий), важкий біль (нестерпний), важкий характер (незлагідний), важкий
погляд (суворий, похмурий).

Більшість загальновживаних слів української мови — багатозначні.

Наприклад, у «Словнику української мови» зафіксовано тридцять значень
дієслова іти: «ступати ногами», «рухатися в якомусь напрямку» (про
транспорт), «вирушати куди-небудь», «ставати кудись на роботу», «діяти
певним чином», «брати шлюб», «знаходити збут» (про товари), «виділятися з
чого-небудь», «наставати» і т. д.

Слово крило має десять значень: «літальний орган птахів», «несуча поверхня
літака», «лопать вітряка», «дашок над колесом автомашини», «бічна частина
будівлі», «угруповання в політичній організації» тощо.

Багатозначність дає змогу за відносно обмеженої кількості слів називати ними

практично необмежену кількість предметів та явищ.

2) Багатозначні слова мають пряме і переносне значення.
Пряме значення
Пряме значення слова — це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме
значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою. Приклад:Пряме
значення слова крило — літальний орган птахів, комах та деяких ссавців.
Переносне значення
Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на
основі прямого.Приклад: Крила мріїї (мріяти), крила пісень (співати), узяти під
своє крило (захищати), летіти з одним крилом (без підтримки).
Зверни увагу!
Часто в переносному значенні вживаються назви тварин: лисиця — хитра
людина; заєць — боягуз; лев, орел — людина смілива. На основі переносних
значень виникають фразеологізми й сталі вирази: залізна воля, зміїна душа,
солов'їна мова.
Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (предмета,
дії, ознаки). Слово в переносному значенні — назва образна, перенесена з
одних предметів і явищ на інші. Переносних значень у слові може бути кілька.
Приклад: Слово залізний у прямому значенні — виготовлений із заліза, той, що
має відношення до заліза (залізна руда, залізні двері). У переносному —
міцний, непорушний, вічний (залізний характер, залізні нерви, залізне слово).
Зверни увагу!
Доречне використання слова в переносному значенні робить мову виразнішою,
яскравішою, надає їй образності й поетичності.

Пряме і переносне значення слів

Багатозначні слова мають пряме і переносне значення.

Пряме значення слова — це його основне лексичне значення. Найчастіше

пряме значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.

Наприклад, слово гніздо означає “у птахів — влаштоване або пристосоване

місце для кладки яєць і виведення пташенят”: пташине гніздо.

Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на

основі прямого, наприклад: сімейне гніздо.

Часто в переносному значенні вживаються назви тварин: лисицею називають

хитру людину, зайцем — боягуза, віслюком або бараном — дурня, ведмедем
або слоном — незграбу, левом, орлом — людину сміливу і відважну.

Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (предмета,

дії, ознаки). Слово в переносному значенні — назва образна, перенесена з
одних предметів і явищ на інші. Переносних значень у слові може бути кілька.
Прямі і переносні значення слів розрізняються в контексті: крапля дощу -
крапля надії; міцний матеріал - міцний сон; гірський потік - людський потік.

Доречне використання слова в переносному значенні робить мову виразнішою,

яскравішою, надає їй образності й поетичності.

Основні типи переносних значень

+Переносне значення слів особливо поширене в художньому та розмовному

стилях. Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію і
синекдоху. Метафора (від грец. тешркога — перенесення) — це тип
переносного вживання слова, що грунтується на подібності тих або інших
ознак. Найчастіше відбуваються метафоричні перенесення ознак, властивостей
предметів на істоти і навпаки, на приклад: І земля, і вода, і повітря — все
поснуло. Метафора може бути побудована на: 1) подібності форми.Помережив
вечір кучерявий льодяними фатами вікно (М. Драй-Хмара); 2) подібності
кольору: Сонце хилилося уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні
полонини (І. Франко); 3) подібності властивості: Відомо, що за людина з
Невкипілого — кремінь (А. Головко); 4) подібності вияву почуття: Думки,
спогади краяли серце Костомарова (М. Івченко); 5) схожості поведінки, способу
дії: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти себе не дає (В. Бичко). Метафора
може ґрунтуватися і на основі вражень та оцінки будь-чого: Вишневі пахощі
думок (М. Драй-Хмара). На основі метафоризації в художньому мовленні
створюються мовні образи: грім оплесків, зоря надії. Метонімія (від грец.
теЮпітіа — перейменування) — це перенесення назви з одного класу предметів
або назви одного предмета на інший, які межують, пере бувають між собою в
органічному зв’язку. Може переноситися: 1) назва приміщення — на людей у
ньому: Інститут святкує своє сторіччя (П. Воронько); 2) назва матеріалу — на
виріб з нього: Весь стіл заставлено сріблом (тобто посудом зі срібла); 3) назва
дії — на результат: зупинка (сама дія і місце, де зупиняються); 4) предмет, що
вивчається, — на галузь науки: анатомія і фізіологія; 5) назва заходу — на її
учасників: Конференція прийняла звернення; 6) назва емоційного стану — на
його причину: Жах!; 7) ім’я автора — на його продукцію: Вивчаємо Шевченка;
8) назва об’єкта — на препарат: пігулки від голови; 9) назва предмета — на те,
що в ньому міститься: — Ось, випий склянку, освіжись; 10) назва ознаки,
властивості — на її носія: Сам народний бас, що сидів попереду, теж вибіг на
сцену, трохи поспівав… (Ю. Яновський).

Метафора — перенесення назви з одного предмета, явища на інший предмет,

явище за їхньою схожістю.

Метафори бувають за кольором (сріблиться річка, бронзовий загар), за формою

(мереживо гілок, павутина доріг), за розміром (крапля надії, море радості), за
місцем (ніс корабля), за динамічністю (спалах ентузіазму, вибух ненависті), за
відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос), за функцією (металеве
перо, електролампа горить, рушниця стріляє), за дією (ступає ніч ногами
бурими — В. Симонен-ко), за способом дії (навшпиньки підійшов вечір — П.
Тичина), за наслідком дії (/ небо невмите, і заспані хвилі — Т. Шевченко) тощо.

Метафора є не тільки одним із засобів посилення образності й виразності мови,

а й могутнім джерелом збагачення лексико-семантичної системи взагалі. Тим,
що ми сьогодні кажемо сонце сходить, сонце заходить, вживаємо слова схід,
захід, східний, західний, завдячуємо метафорі. Завдяки їй маємо слова правда,
правдивий, правило, правильний (від правий, що колись мало значення
«прямий»); кривда (від кривий); мрія, замріяний (від мріти); хвилювання,
схвильований, хвилина (від хвиля); вікно, вічко (від око); струм (від
струмувати, струмок). Найчастіше саме так виникали слова з абстрактним
значенням.

Метонімія — перенесення назви за суміжністю. Вона буває тоді, коли

вживається:

а)  назва матеріалу замість назви речі: брильянти й золото на руках (замість:
прикраси з брильянтів і золота), фар
фор і фаянс (замість: фарфоровий і фаянсовий посуд);

б)  назва предмета замість його вмісту: чайник закипів (замість: вода в
чайнику), випив чарку (замість: горілку з
чарки);

в)  назва властивості замість її носія: відвага мед п 'є (замість: відважна
людина), правда переможе (замість: люди, які
домагаються правди);

г)  назва місцевості замість людей тієї місцевості: Київ прокидається (замість:
люди, що живуть у Києві), село че
кає змін (замість: селяни);

ґ) назва особи замість речі, шо їй належить: читаю Ліну Костенко (замість:

твори, які належать Ліні Костенко), шофер підвіз мене (замість: автомашина,
якою керував шофер) тощо.

Метонімічне перенесення назви рідко спричиняється до появи нових

номінативних значень у словах. Цим способом виникли хіба що такі назви, як
бостон (від назви міста Бостона), кашемір (від назви князівства Кашемір),
галіфе (від прізвища генерала Г. Галіффе), ом (від прізвища фізика Г.-С. Ома) і
под.

Синекдоха — перенесення назви частини на ціле (найменування предмета за

його характерною деталлю). Це, власне, різновид метонімії.

Наприклад, назва частини тіла може вживатися на означення людини: роботящі

руки, носа не показувати куди, руда борода захвилювалася; назва одягу може
замінювати назву людини з певного середовища: сіряки і свитки підвели
голови, чорний смокінг оглянувся. Однина вживається замість множини: риба в
ставку, буряк у полі.

З переносного вживання слова розвивається його переносне номінативне

значення. Спочатку це сприймається як щось незвичне, випадкове, а з часом,
якщо таке вживання повторюється, до нього звикають, і воно набуває статусу
постійно- номінативного.

3) Лексичне значення слів, особливо життєво важливих, виявляє високу

стійкість. Таким словам, як мати, сонце, око, я, ти, кільканадцять тисяч років; у
різних мовах по-різному змінилося їхнє звучання, але значення залишилося те
саме.

Разом із тим деякі слова з часом набувають інших значень, і ці зміни проходять
у трьох напрямах: звуження, розширення, зміщення.

При звуженні обсягу значення назва стає конкретнішою. Так, слово печиво
колись означало «усе спечене з борошна», тепер — «кондитерські вироби з
борошна»; слово квас колись означало «усе кисле», тепер — «кислуватий напій
із житнього хліба або житнього борошна»; слово каша колись означало «будь-
яка густа їжа, звільнена від рідини», тепер — «страва з крупів, зварена на воді
або молоці».

При розширенні обсягу значення кількість охоплюваних словом предметів,

явищ зростає. Наприклад, слово поле колись означало «безліса рівнина,
порожній великий простір», тепер, крім цього, — «ділянка землі, відведена під
що-небудь», «простір, у межах якого відбувається якась дія», «сфера
діяльності», «смужка вздовж краю аркуша паперу», «відігнуті краї капелюха»
тощо; колись слово столяр мало значення «той, хто робить столи», тепер —
«виготовлювач виробів із дерева»; слово Меценат означало «римський
політичний діяч, який матеріально допомагав Вер-гілієві та Горацієві», тепер
меценат — «багатий покровитель наук та мистецтв».

Внаслідок семантичного зміщення слово може набувати зовсім іншого

значення. Наприклад, колись слово берег означало «гора» (пор. німецьке Berg
«гора»), тепер — «край землі, що межує з річкою, озером, морем»; слово
благий у давньоукраїнській мові мало значення «добросердий, лагідний», тепер
— «старий, убогий» {благий одяг). Спочатку слово мабуть виражало
впевненість (має бути), тепер, навпаки, — невпевненість; те саме стосується й
слів очевидно, певно, напевно.

Часом значення може змінитися на протилежне, залишаючись співіснувати в

тому самому слові: Спасибі, дідусю, що ти заховав в голові столітній ту славу
козачу; я її онукам тепер розказав (Т. Шевченко). На весь куток іде слава про її
сварливу вдачу (О. Копиленко).
Іноді різні групи людей у те саме слово можуть вкладати різний зміст. Так, у
недавньому минулому слову націоналізм було приписано негативне значення
«реакційна буржуазна ідеологія і політика в галузі національних відносин».
Тим часом це слово походить від лат. natio «народ» і означає «любов до свого
народу» — так само, як слово патріотизм походить від лат. patria
«батьківщина» й означає «любов до своєї землі».

В змінах значення спостерігаються певні закономірності, які можна

звести до чотирьох видів: розширення і звуження (обмеження) значення
та його покращення і погіршення. Перші два процеси поєднані з обсягом
значення, а останні два — із зміною якісних характеристик.

1. Розширення значення відбиває зростання логіко-семантичного змісту

слова і поширення його на більший обсяг речей. Так, значення слова
vehicle «візок» поширилося майже на всі засоби сухопутного транспорту
на колесах. Розширення значення спостерігається у слові lord, що
спочатку означало “власник хліба” – “землевласник” – “власник,
магнат”. Наведені випадки носять чітко виражений історичний характер.
Проте розширення значення спостерігається і у постійному переході слів
з вузьких сфер вживання до загальнонародних. Слово interview означало
спочатку «обмін поглядами», потім «розпитування когось, дані про
щось»; сьогодні ми маємо вираз а telephone interview.

Специфічний процес розширення значення спостерігається і в групі

дієслів, що означають подорожування. Розвиток засобів пересування у
XIX—XX ст. змінив уяву про подорож і вклав новий зміст у слова,
пов'язані з цим явищем. Це особливо видно на прикладі дієслова fly.
Практично до кінця XIX ст. людина могла літати лише в уяві: єдине
реальне значення цього дієслова стосовно живої істота (окрім птаха)
було «падати». З винайденням літака дієслово набуло значення «пере-
суватися в повітрі». Пізніше дієслово поширило своє значення з
винаходом різновидів літаючих апаратів.

Розширення значення поєднане з двома іншими мовними явищами —

перенесенням значення і багатозначністю.

2. Звуження значення — це процес, протилежний розширенню. Він

проявляється у двох різновидах:

- застарінні слова

- спеціалізації значення в одній із підмов (переважно, технічній), або в

окремій суспільній групі населення.

Дослідники виділяють до шести напрямів обмеження значення, а саме:

- професійну мову,
 - синонімію,

- загальні терміни,

- евфемізми,

- субституцію

- фразові одиниці.

Процес звуження відбувається:

- від загального до окремого: deer “звір” - “олень”

- від роду до виду: fowl “птах” – “домашню птицю”

- від поширеного до вузького: hound “собака”— “хорта”.

4) Омоніми

Омоніми – це слова, які мають однакове звучання або написання, але зовсім
різні значення. Їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса – 1) „заплетене
волосся”, 2) „знаряддя для косіння”, 3) „вузька смуга суходолу в морі,
річці”; луг – 1) „угіддя для сінокосу”, 2) „хімічна речовина певного
складу”; стигнути – 1) „достигати”, 2) „холонути”.

Зовнішньо омонімія подібна до багатозначності, проте за своїм змістом і

походженням це різні явища. Так, кожне переносне значення багатозначного
слова обов'язково пов'язане з його первинним значенням: вогнище – 1) „купа
дров, що горить”; 2) „місце, де розкладали вогонь”; 3) „своя оселя, родина” (у
давнину близькі люди збиралися навколо вогнища); 4) „центр, зосередження
чогось”.

Омоніми такої спільності не мають: бал – 1) „оцінка”, 2) „вечір із

танцями”; стан – 1) „корпус людини”, 2) „становище”, стан – 1) „стоянка”,
2) „машина” (прокатний етап).

У мові омоніми найчастіше з'являються внаслідок запозичень. Є два випадки

звукових збігів таких слів:

а) звуковий збіг запозиченого слова з українським: мул – „дрібні частинки у

водоймах” і назва тварини, запозичена з латинської мови; клуб – „маса
кулеподібної форми” і назва організації, запозичена з англійської; як –
прислівник і назва тварини, запозичена з тибетської;

б) звуковий збіг різних запозичених слів: гриф – міфічна істота (з грецької),

частина струнного музичного інструмента (з німецької) і штемпель на
документі (з французької); метр – „міра довжини” (з грецької), „віршовий
розмір” (з грецької) і „учитель” (з французької); кран – „трубка із закривкою” (з
голландської) і „механізм для піднімання вантажів” (з німецької).

Чимало омонімів виникло на ґрунті української мови:

 внаслідок словотвору; наприклад, розчинити (споріднене з іменником

„розчин”) і розчинити (споріднене з дієсловами „відчинити,
зачинити”); закувати (від дієслова „кувати” – „бити молотом”)
і закувати (від звуконаслідувального „ку-ку”); загин (від загнути)
і загин (від загинути); романіст – „той, хто пише романи” і романіст –
„той, хто займається романською – французькою, італійською,
іспанською і т. д. – філологією”;
 внаслідок переходу в іншу частину мови: лютий (прикметник)
і лютий (назва місяця); учительська (прикметник)
і учительська (іменник); жаль (іменник) і жаль (предикативний
прислівник);
 внаслідок історичних фонетичних змін: безгрішний – (від гріх)
і безгрішний (від гроші, звичайно – безгрошовий); слати – (шлю)
і слати (від стелити – випав приголосний т у групі приголосних стл).

Особливу групу становлять міжмовні омоніми – слова, що в різних мовах

(особливо в близьких за походженням) звучать однаково або дуже подібно
(відповідно до звукових відповідностей), але мають неоднакове лексичне
значення, як, наприклад, українські неділя „сьомий день тижня”, луна „відбиття
звуку” і російські неделя „тиждень”, луна „місяць”; українське правий і
сербське прави „прямий”.

+Міжмовні омоніми можуть стати причиною непорозумінь і помилок при

сприйманні чужомовного тексту та при перекладі.

Омоніми – це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне

значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів.
Омоніми принципово відрізняються від багатозначних слів.

У випадку багатозначності одне слово має декілька пов’язаних між собою

значень, у випадку омонімії маємо декілька слів, значення яких між собою не
пов’язані: вони не мають спільних елементів смислу і асоціативних зв’язків.

Розрізняють повні і неповні омоніми.

Повні омоніми мають абсолютний збіг форм при їх змінюванні. При

відмінюванні вони утворюють одинакові форми.

Неповні омоніми збігаються не у всіх формах.

За походженням омоніми поділяються на гомогенні та гетерогенні.

Гомогенні(етимологічні) омоніми – це омоніми, які виникли внаслідок розпаду
одного слова на два. Такий розпад зумовлений втратою(розірванням) зв’язків
між окремими значеннями колись багатозначного слова.

Перехід від полісемії до омонімії є тривалим і поступовим, через що словники

такі факти трактують неоднаково.

Гетерогенні омоніми – це омоніми, які виникли внаслідок збігу етимологічно

різних слів.

Крім власне омонімів існують суміжні з омонімією явища, до яких відносять

омоформи, омофони й омографи.

Омоформи – це слова, в яких збігаються тільки окремі форми.

Омофони – це слова, які вимовляються однаково, але різняться написання.

Омографи – це слова, які пишуться однаково, але вимовляються по-різному.

+Також існує міжмовна омонімія – це коли слова двох мов, які мають однакову
чи майже однакову форму,але різняться значення.

Пароніми – це різні за значенням слова, що схожі за вимовою та в деяких

випадках мають споріднені корені.

5) Синоніми (від грец. synonymos – однойменний) – слова, що співвідносяться

з тим самим поняттям, мають одне загальне значення, але різняться відтінками
лексичного значення, стилістичним забарвленням, сполучуваністю з іншими
словами.
Синоніми, приклади: текти, пливти, плинути, бігти, линути, протікати, бурлити,
дзюрчати, мчати, падати.
Синонімія – 1) повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів;
2) подібність слів, морфем, фразеологічних зворотів, синтаксичних конструкцій
за значенням при відмінності їхньої звукової форми.
Синоніміка – 1) сукупність синонімів певної мови; 2) розділ лексикології, що
вивчає синоніми.
За різними принципами класифікації синоніми поділяються на кілька
різновидів:
1) абсолютні, або повні, – неповні (останніх у мові переважна більшість);
2) семантичні – стилістичні – семантико-стилістичні;
3) загальномовні – контекстуальні.
Перша класифікація. Абсолютні синоніми – слова, тотожні щодо свого
лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення: вік, століття,
сторіччя; безмежний, безкрайній, нескінченний; тільки, лише.
Шляхи їх виникнення:
1) унаслідок взаємодії літературної мови та діалектів: рідина – течиво – плин;
привласнювати – собічити; післязавтра – позавтру;
2) унаслідок словотворчих процесів: буденний – будній; намовник – підмовник;
панівний – пануючий;
3) як результат співіснування запозиченої та успадкованої лексики: аматор –
любитель; тотожний – рівнозначний; привілейованість – винятковість.
У межах неповних синонімів залежно від відмінностей між ними в значенні та
вживанні виділяються семантичні, стилістичні та семантико-
стилістичні синоніми.
Друга класифікація. Семантичні (ідеографічні) синоніми відрізняються
відтінками значення: виголошувати, проголошувати, промовляти,
ораторствувати, зачитувати.
Стилістичні синоніми характеризуються закріпленістю за певним стилем та
відрізняються емоційно-експресивним забарвленням: повідомити (нейтр.)
– возвістити (книжн.) – доповісти, поставити до відома (ділов.); сліпий (нейтр.)
– сліпорожденний (заст., книжн.).
Семантико-стилістичні синоніми відрізняються як семантичними відтінками,
так і стилістичним забарвленням: товстіти (нейтр.), повніти, поправлятися,
округлюватися, пухнути, розбухати (розм.).
Третя класифікація. Загальномовні синоніми – слова, синонімічні зв’язки яких
не залежать від контексту. Синоніми, приклади: вислів, вираз, зворот, фраза;
публікувати, друкувати, видавати, випускати; тьмяний, бляклий, блідий; потай,
таємно, назирці.
Контекстуальні синоніми – слова, що вступають у синонімічні стосунки лише в
певному контексті: надмір (нейтр.)
– повінь (поет.), повноводдя (поет.), натовп (розм.). Надмір сил у кожнім русі,
Кров жива в ударі кожнім (М. Рильський); …В погляді його була повінь гніву
(О. Довженко); Повноводдя почуттів; Личко від натовпу почуттів та від сліз
горіло (Панас Мирний).
Четверта класифікація. Залежно від функціонування на різних мовних рівнях
розрізняють:
Лексичні синоніми – подібні чи тотожні за значенням слова: синява, синь,
синизна, голубінь, голубизна, блакить, лазур; обмежений, недалекий,
вузькоглядний, примітивний, вузьколобий, убогодухий.
Морфологічні синоніми – це варіанти форм слів на позначення того самого
поняття: референтові – референту, знавцеві – знавцю; в щоденному – в
щоденнім, на нинішньому – на нинішнім; одної – однієї, на семи – на сімох;
читає – чита (розм.), говорить – говоре (розм.).
Синтаксичні синоніми – різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження
тієї самої думки: зважати на обставини – враховувати обставини – рахуватися
з обставинами; розумітися на політиці, розумітися в політиці – розбиратися
в політиці – знатися на політиці.
Словотвірна синонімія – наявність префіксально-суфіксальних утворень,
наділених різними семантико-стилістичними відтінками: викривляти,
перекривляти, скривлювати; доповідати – доповісти; бистрінь – бистрина;
високий, височенний, височезний.
Фразеологічні синоніми – варіанти фразеологічних одиниць на позначення того
самого поняття: брати ноги на плечі – брати ноги в руки – кивати п’ятами –
змотати вудки – дати волю ногам – дати ногам знати; байдики бити – ловити
гав – ганяти ворон – давати горобцям дулі.
Фонетичні синоніми – різні форми того самого слова, що з’являються внаслідок
чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності приставних
приголосних або голосних: упорядник – впорядник, учорашній – вчорашній,
убачати – вбачати, унаслідок – внаслідок; імовірність – ймовірність, ітися –
йтися.
Зв’язок синоніміки з багатозначністю. Багатозначні слова вступають у
синонімічні зв’язки в одному чи кількох, але не в усіх значеннях. Таким чином,
багатозначне слово може перебувати у складі кількох синонімічних рядів.
Звернемося до прикладів.
1) Турбота (неспокійні думки про забезпечення, здійснення чогось)
– клопіт, напр.: обсіли турботи, повна голова клопоту;
турбота (дбання про чиїсь потреби) – піклування, опікування,
увага, напр.: турбота про батьків, оточити увагою.
2) Справа (якесь коло обов’язків кого-небудь, окреме завдання) –
робота, діло (розм.), напр.: господарські справи, роботи під зав’язку;
справа (питання, або ряд питань, що вимагають розв’язання)
– проблема, напр.: влаштувати справи, вирішити проблеми;
справа (документи, які стосуються певної людини, певної події)
– досьє, напр.: розгорнути справу, досьє.

Часткові синоніми - синоніми, які не повністю збігаються. Вони можуть

різнитися відтінками значень, емоційно-експресивним забарвленням,
стилістичними функціями. Відповідно серед них виділяють семантичні,
стилістичні й семантико-стилістичні синоніми.

Семантичні, або ідеографічні (від idea "поняття" і graphe "пишу"), синоніми -

синоніми, які різняться відтінками значень.

Наприклад: шлях і дорога (шлях - це велика проїзна дорога, тоді як дорога -

будь-яке місце для проїзду й місце для проходу, навіть дуже вузьке), страх і
жах (жах - це дуже великий страх). Пор. ще: сміливий, відважний, мужній; рос.
кроткий, незлобивый, покорный, смирный; англ. big "великий" і large "великий,
крупний", happy "щасливий" і lucky "везучий", to say "сказати", "вимовити" і to
tell "сказати, повідомити"; нім. sprechen "говорити", reden "осмислено
говорити", фр. laisser "покинути, залишити" і quitter "покинути, розійтися,
розлучитися", petitt "маленький, невеликий" і minime "дуже малий,
мінімальний".

Стилістичні (емоційно-ескпресивні) синоніми - синоніми, які різняться

емоційно-експресивним забарвленням. Наприклад: їсти і жерти; обдурити,
надути, обвести, облапошити; працювати, трудитися, ішачити; рос. спать,
почивать, дрыхнуть; лицо, лик, рожа, морда; англ. to die "померти", to pass
"відійти"; нім. Gesicht "обличчя", Antlitz поетичне "обличчя"; фр. visage
"обличчя", museau грубе "морда, пика". Такі синоніми вживаються в різних
стилях мови.

Семантико-стилістичні синоніми - синоніми, які одночасно різняться

відтінками значень і стилістичним забарвленням, тобто поєднують ознаки
першої й другої групи. Наприклад: іти, плестись (повільно, важко; розмовне),
перти (інтенсивно; грубе); рос. говорить, разглагольствовать (надто багато;
розмовне), ораторствовать (довго, з претензією на красномовність; розмовне,
іронічне), витийствовать (красномовно; застаріле, книжне, тепер іронічне),
шпарить (швидко, впевнено; розмовне).

Оскільки ідеографічні, стилістичні й семантико-стилістичні синоніми різняться

відтінками значень і емоційно-експресивним забарвленням, то вони
характеризуються різною сполучуваністю і не завжди можуть
взаємозамінятися. Пор.: вивіз товару й експорт товару, але тільки вивіз гною на
поля (^експорт гною на поля).

У синонімічні відношення слово вступає не в цілому, а окремими значеннями,

тому багатозначне слово може одночасно належати до декількох синонімічних
рядів. Наприклад:

вільний, свобідний, незалежний, не поневолений, самостійний;

вільний, безперешкодний, незаборонений;

вільний, невимушений, несилуваний, непримусовий, неофіційний, природний,

безпосередній, натуральний, розкований;

вільний, незайнятий, незаповнений, (про посаду) не-заміщений, (про місце)

вакантний, порожній;

вільний, невузький, нетісний, просторий, широкий, безкраїй;

вільний, неодружений, нежонатий, холостий; англ.

to ask "запитувати, узнавати", to inquire; to ask "просити", to beg, to request; to

ask "запрошувати", to invite"

Отже, синоніми допомагають:

Ø точніше висловити думку

Ø уникнути повторів

Ø зв’язати речення в тексті

Ø зробити мовлення виразним, образним.

Функції синонімів:
1) якнайточніше висловлення думки з семантичного та стилістичного погляду ;

2) привертання уваги слухача;

3) уникнення тавтології;

+4) підсилення емоційно-експресивної характеристики поняття.

Синоніми - це багатство мови. Чим краще людина володіє синонімічними

засобами мови, тим краще вона говорить і пише. Синоніми допомагають
точніше висловити думку, передати її різні відтінки, показати ставлення мовця
до предмета мовлення, викликати певну реакцію слухача. Українська мова
вирізняється серед інших надзвичайним синонімічним багатством.

6) Синоніми за своїм спільним основним значенням об’єднуються

в синонімічний ряд. Отже, синонімічний ряд утворює систему відтінків одного
значення. У синонімічному ряді виділяється головне (стрижневе, опорне) слово
– домінанта. Домінанта – носій основного значення, спільного для всього
синонімічного ряду, стилістично нейтральне слово, найуживаніше. В словниках
синонімів домінанта стоїть на першому місці: дружний – злагоджений,
одностайний; дружній – братерський, приятельський, приязний, товариський,
дружелюбний.
Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд, у якому виділяється стрижневе
слово – домінанта. Воно є носієм основного значення, спільного для всього
синонімічного ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше й у словниках
синонімів ставиться першим: кричати – горлати, лементувати, галасувати,
репетувати, верещати, волати.

Сукупність усіх синонімів певного змісту називають синонімічним рядом.

Члени кожного ряду ідентифікуються семантично і стилістично відносно
домінанти ряду, тобто слова семантично найбільш простого, стилістично
нейтрального і синтагматично найменш закріпленого. Домінанта найповніше
втілює семантику ряду: лікар - доктор, ескулап;

говорити - казати, Мовити, розмовляти, балакати, гомоніти, гуторити, базікати,

варнякати, верзти, патякати, плести, плескати, ляпати, молоти, клепати,
мимрити, бубоніти тощо; англ. hope "надія" - expectation, anticipation.

7) Антонімія - це протилежність мовних одиниць у семантичному плані.

Антоніми являють собою слова однієї частини мови, протилежні за значенням.

Антоніми поділяються на повні та часткові (умовні). Повними називають

антоніми, якщо вони позначають протилежності в їх крайньому прояві
незалежно від того, є між ними проміжні ланки чи ні.

Часткові антоніми називають предмети, їх ознаки чи дії, що містяться не на

крайніх позиціях їх логічного протиставлення, а протиставлювані лише умовно.
Наприклад, у граматиці вживають терміни не можна визнати антонімами в
повному розумінні цього слова, тобто називающими поняття в їх крайньому
протиставленні.

Це скоріше слова, що позначають поняття, умовно протиставлювані один

одному, в даному випадку в рамках опису мовної системи.

Антоніми – слова з протилежними значеннями.

Антоніми, як і синоніми, належать до однієї частини мови. Антонімами можуть

бути:

 іменники (радість – смуток)

 прикметники (молодий – старий)
 дієслова (будувати – руйнувати)
 прислівники (угору – вниз)
 займенники (усі – ніхто).
 Іноді антоніми різняться префіксами: друг – недруг, грамотний –
безграмотний, заходити – виходити.

Антоніми також поділяють на загальномовні і контекстуальні.

Більшість антонімів характеризують якості:

1. гарний – поганий
2. розумний – дурний
3. рідний – чужий
4. густий – рідкий.

Чимало є й таких, які вказують на просторові і тимчасові відносини:

1. великий – маленький
2. просторий – тісний
3. високий – низький
4. широкий – вузький
5. ранній – пізній
6. день – ніч.

Менше антонімічних пар з кількісним значенням:

 багато хто – деякі

 єдиний – численний.
Зустрічаються протилежні найменування дій, станів (плакати – сміятися, радіти
– сумувати), але таких небагато.

Розвиток антонімічних відносин у лексиці відбиває наше сприйняття дійсності

у всій її суперечливій складності і взаємозумовленості. Тому контрастні слова,
не тільки протиставлені одне одному, але й тісно пов’язані між собою.
Слово добрий, наприклад, викликає в нашій свідомості
слово злий, далеко нагадує про близько, прискорити – про сповільнити.

Антоніми знаходяться на крайніх точках лексичної парадигми, але між ними у

мові можуть бути слова, що відображають вказані ознаки у різній мірі, тобто їх
спадання або зростання. Наприклад:

 багатий – заможний – незаможний – бідний – жебрак;

 шкідливий – нешкідливий – корисний.

Таке протиставлення припускає можливий ступінь посилення ознаки, якості,

дії, або градацію (лат. gradatio – поступове підвищення).

Семантична градація, таким чином, властива лише тим антонімам, смислова

структура яких містить вказівку на ступінь якості:

 молодий – старий
 великий – маленький
 дрібний – великий.

Інші ж антонімічні пари позбавлені ознаки градації:

 верх – низ
 день – ніч
 життя – смерть
 чоловік – жінка.

Антоніми, що володіють ознакою градації, у мові можуть взаємозамінюватися

для додання висловленню ввічливої форми; так, краще сказати літній,
ніж старий.

Слова, що вживаються з метою усунення різкості або грубості фрази,

називаються евфемізмами (гр. еu – добре + phemi – кажу). На цій підставі іноді
говорять про антоніми-евфемізми, які висловлюють значення протилежності в
пом’якшеній формі.

За структурою антоніми поділяються на різнокореневі (день – ніч)

і однокореневі (приходити – ходити, революція – контрреволюція). Перші
становлять групу власне лексичних антонімів, другі – лексико-граматичних.
В однокореневих антонімів протилежність значення викликана різними
префіксами, які також здатні вступати в антонімічні відносини. Порівняйте:

 вкласти – викласти
 приставити – відставити
 закрити – відкрити.

Антоніми використовуємо для чіткого розрізнення понять, явищ, ознак;

висловлення протилежних думок; образності, багатства мовлення.
  
Антоніми широко вживаються в розмовному, художньому,
публіцистичному стилях.
 
Антоніми є основою такого прийому, як оксюморон (оксиморон) — поєднання
непоєднуваного, те, що в житті ніколи не може зустрітися, об'єднатися: гарячий
лід, живий мрець.
Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних
за значенням слів. Такий троп часто використовують у літературі чи мовленні
для комічного ефекту або підкреслення авторської оригінальності. Він роблять
образ, характер персонажа  яскравішим, багатогранним.
  
Правильно, доречно вживати антоніми нам допоможуть  словники антонімів.

8) Гіперо-гіпонімія (від гр. hyper "над, поверх", hypo "під, внизу" і onima "ім'я")
- родовидові відношення в лексико-семантичній системі.

Наприклад: береза, дуб, клен, явір, сосна - дерево; троянда, рожа, настурція,
тюльпан, нарцис - квітка; корова, кінь, коза, вовк, лисиця, заєць - тварина.

Родові слова називають гіперонімами, а видові - гіпонімами.

+Гіперо-гіпонімія близька до синонімії. її навіть називають квазісинонімією

(від лат. quasi "ніби, майже, немовби"), але на відміну від синонімії, яка
допускає двосторонню заміну в тексті (першого синоніма на другий і навпаки),
в гіперо-гіпонімії можлива тільки одностороння заміна - заміна гіпоніма на
гіперонім. Наприклад: Він знайшов підберезовики =>Він знайшов гриби.
Протилежна заміна тут неможлива, оскільки гриби можуть бути не тільки
підберезовиками. Значення гіпоніма є складнішим, ніж значення гіпероніма, а
представлений ним клас предметів - вужчим. Гіпоніми включають у себе зміст
гіпероніма і протиставляються один одному певними семами. Так, слова
троянда, рожа, настурція, тюльпан у своєму змісті мають спільне значення
"квітка", але кожне з них протиставляється всім іншим за певними ознаками.

Гіперо-гіпонімія в термінології ґрунтується на відношеннях підпорядкування,

включення й співпідпорядкування. До вживання в наукових розвідках
рекомендовано найменування ≪гіпонімічний ряд≫, ≪гіперо-гіпонімічна
група≫, ≪гіперо-гіпонімічне об’єднання≫, ≪гіперо-гіпонімічна структура
(блок)≫. Гіперо-гіпонімію свідомо формують у терміносистемах, щоб за її
допомогою розвивати структуру спеціальної лексики, якісно репрезентувати
родо-видові зв’язки в термінологічних словниках.

Гі́перо-гіпонімі́я — родо-видові відношення в лексико-семантичній системі.

Наприклад: береза, дуб, клен, явір, сосна — дерево; троянда, рожа, настурція,
тюльпан, нарцис — квітка; корова, кінь, коза, вовк, лисиця, заєць — тварина.
Гіперонім (від грец. ὑπερ — «над, поверх» і όνομα — «ім'я») — слово з ширшим
значенням, яке виражає загальне, родове поняття, назва класу (множини)
предметів (властивостей, ознак).
Гіперонім (в лінгвістиці) — поняття, в ставленні до інших понять виражає
загальнішу сутність. Відносно деякої множини об'єктів гіперонімує поняття, що
відображає надмножини до вихідного.
Гіперонім є результатом логічної операції узагальнення або в математичному
сенсі — належності до множини.
Гіпонім (грец. ὑπό — «під, внизу», όνομα — «ім'я») — слово з вужчим
значенням, яке називає предмет (властивість, ознака) як елемент класу
(множини). Це ж правило можна сформулювати іншими словами: «Видове
слово родо-видових відношень, що характеризуються привативною опозицією і
включеною дистрибуцією».
Гіперо-гіпонімія близька до синонімії. ЇЇ навіть
називають квазісинонімією (від лат. quasi — «ніби, майже, немовби»), але на
відміну від синонімії, яка допускає двосторонню заміну в тексті (першого
синоніма на другий і навпаки), в гіперо-гіпонімії можлива тільки одностороння
заміна — заміна гіпоніма на гіперонім. Наприклад: Він знайшов
підберезовики. → Він знайшов гриби. Протилежна заміна тут неможлива,
оскільки гриби можуть бути не тільки підберезовиками. Значення гіпоніма є
складнішим, ніж значення гіпероніма, а представлений ним клас предметів —
вужчим. Гіпоніми включають у себе зміст гіпероніма і протиставляються один
одному певними семами. Так, слова троянда, рожа, настурція, тюльпан у
своєму змісті мають спільне значення «квітка», але кожне з них
протиставляється всім іншим за певними ознаками.
9) Конверсія (від лат. conversio "зміна, перетворення') - спосіб вираження
суб'єктно-об'єктних відношень в еквівалентних за змістом реченнях.

Лексична конверсія виражається словами-конверсивами.

Конверсиви - слова, які передають двобічні суб'єктно-об'єктні відношення в

лексико-семантичній системі.

Наприклад: Роман купує у Степана книжку о Степан продає Романові книжку.

Сестра молодша від брата о Брат старший від сестри. Тут конверсивами є слова
купувати - продавати, молодший - старший.

Як бачимо, конверсиви представляють у тексті одну й ту саму дію чи

відношення в різних напрямках: від А до В і навпаки. При заміні одного
конверсива іншим суб'єкт і об'єкт міняються в реченні ролями.

Конверсивами бувають дієслова (давати - брати, передавати - отримувати,

здавати - приймати, здавати - наймати, лякати - боятися), іменники (попередник
- наступник, учитель - учень), прикметники (вищий - нижчий, багатший -
бідніший), прислівники (краще - гірше, тяжче - легше), прийменники (над -
під).

+Якщо гіперо-гіпонімія близька до синонімії, то конверсія - до антонімії

(конверсивами є і справжні антоніми -прикметники і прислівники, але лише у
формі вищого ступеня порівняння). Однак на відміну від антонімів, які
трапляються в тексті разом, конверсиви зіткнутися в одній фразі не можуть:
один конверсив вживається у фразі, а інший залишається за її межами.

Лексичні конверсиви можуть передавати різні види відносин:

 1) суб'єкта і об'єкта (пор. Наша команда хокеїстів перевершує суперників

у швидкості і Суперники поступаються нашій команді хокеїстів в
швидкості А. С. Пушкін - автор роман «Євгеній Онєгін» і Роман «Євгеній
Онєгін» - твір А. С. Пушкіна );
 2) суб'єкта і адресата (пор. Петро продає {здає) нам дачу і Ми купуємо
{знімаємо) дачу у Петра);
 3) об'єкта і місця (пор. Зошит лежить на книзі і Книга лежить під
зошитом );
 4) причини і слідства (пор. Рівень знань студентів визначає успіх
іспитів і Успіх іспитів залежить від рівня знань студентів) і ін.

У структурному плані розрізняють наступні типи лексичних конвер- Сівов:

 1) конверсиви-дієслова (пор .: боятися - лякати : Я боюся грози - Гроза

лякає мене);
 2) конверсиви-іменники (пор .: чоловік - дружина : Олег - чоловік Тетяни
- Тетяна дружина Олега);
  3) коіверсіви-прикметники і прислівники (пор .: важче - легше : Сумка
важче портфеля - Портфель легше сумки) і т.д.

Серед конверсивів можуть існувати і квазіконверсіви, тобто неточні або

приблизні конверсиви (Ю. Д. Апресян), пор. Завішати стіну картинами (тобто
вся поверхня стіни покрита картинами) і Повісити картини на стіну (тобто
ступінь покриття стіни картинами невідома).

На відміну від антонімів і синонімів, конверсиви, як правило, не зустрічаються

в одному контексті (хоча і маються на увазі), але коли вони спеціально
вводяться в текст, то відбувається експресивно-стилістичне виділення думки
висловлювання (пор .: У боротьбі ворожої виграш одного є програш іншого - П.
М. Єршов).