Підібрати приклади мотивованих і немотивованих значень слів,

повнозначних і неповнозначних, багатозначних і моносемічних

Слова мотивовані і немотивовані.
Мотивоване значення визначає внутрішню форму слова. У ній відбита певна ознака
предмета (у слові касир – каса, Tischler - Tisch), на основі якої сталося найменування
відповідного слова. У розглянутих словах внутрішня форма слова прозора (касир – від
каса, Tischler – від Tisch). Ураховуючи „механіку” виникнення мотивованого значення
слова, можна обґрунтувати природу виникнення назви, тобто як з’являлися і з’являються
слова з відповідною семантикою. Більшість учених схиляється до того, що в мотивованому
значенні відбиваються не всі ознаки предмета, який мотивує зміст, а лише якісь
особливості, що переносяться на весь об’єкт новоствореної назви. З погляду сучасної мови
немотивованими є й такі слова, як нога, рука, вода, дім, око, вухо, рот, ніс, кінь, земля,
білий, синій, ходити, возити, носити. Історично їх значення були мотивованими. Вони
мали внутрішню форму. Але їхня мотивованість втрачена внаслідок дії тих фонетичних,
морфологічних і семантичних змін, яким ці слова піддавалися в процесі історичного
розвитку і розкрити які можна лише з допомогою етимологічних досліджень, завдяки
яким упізнається затемнена або втрачена внутрішня форма слова. Так, українське слово
урожай не одразу можна пов’язати з коренем дієслова уродити, тим часом це так:
уродити > уроджай > урожай. Історично слово мішок утворилося від кореня міх- („шкура”),
бо мішки робилися із шкур тварин. Колись до кореня мех- (міх-) додався суфікс -ок- (мех-
ок), а тепер ми сприймаємо це слово з одним коренем: мішок. Внутрішня форма слова
затемнена, але вона була: довели етимологічні пошуки.
До повнозначних належать частини мови, що об’єднують слова, яким властиве лексичне
значення. До них належать іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і
прислівник (деякі мовознавці - Волох - зараховують до розряду самостійних також слова
категорії стану). Всі повнозначні частини мови, крім займенників, виконують номінативну
функцію, тобто називають відповідні елементи дійсності. Номінативна функція
підтримується в них граматичними значеннями, мовним вираженням яких є словозмінні і
несловозмінні форми. Всі повнозначні частини мови здатні виступати членами речення. У
граматичній системі сучасної української мови за кожною повнозначною частиною мови
закріплена типова для неї первинна, або основна, синтаксична роль. Так, вживання
іменника найтісніше пов'язане з вираженням підмета або додатка. Прикметник і
числівник спеціалізуються на функції означення. Для дієслова типовим є вживання в ролі
головного члена речення - присудка. Прислівник найчастіше виступає в реченні
обставиною. Займенник може виступати в реченні і підметом, і додатком, і означенням,
тому що синтаксична роль його як члена речення повністю залежить від того, на яке
значення він вказує.
Повнозначним протиставляються неповнозначні, або службові, частини мови. Вони
позбавлені лексичного значення, не виконують функції членів речення і є незмінними. До
службових слів відносяться прийменник, сполучник і частка. За межами самостійних і
службових слів знаходяться вигуки. Вони позбавлені функції називання, не є членами
речення, не виражають граматичних відношень між словами, а також є незмінними. Як
особливий клас слів виділяються також модальні слова (здається, безперечно, дійсно,
напевно, можливо). Це невідмінювані слова, за допомогою яких виражається відношення
змісту висловлювання до реальності, вони не мають називної функції і граматично не
пов’язані з іншими словами.
Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають
переважно назви людей за різними ознаками {українець, киянин, слюсар, лікар, директор,
родич, удівець), назви тварин {олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб, стриж,
горобець, комар), назви рослин {сосна, тополя, вишня, шородина, пшениця, буряк,
жоржина, ромашка, чистотіл), назви конкретних предметів {споруда, шафа, стілець,
долото, лопата, торба, піджак, паркан), назви місяців і днів {січень, лютий, понеділок,
вівторок), більшість відносних прикметників {міський, латунний, кленовий, морський,
тутешній, вчорашній, перелітний, подвійний, дев'ятиповерховий), числівники (два, три,
десять) тощо.
Також однозначними є терміни {банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан,
тонна, метр).
Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Здатність слова виступати
з різними значеннями називається багатозначністю, або полісемією.
Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась
ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Наприклад,
основне пряме значення слова стіна — «вертикальна міцна частина будівлі» (матеріал, з
якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і «прямовисну
бічну поверхню чого-небудь» (стіна урвища), і «муровану огорожу» (стіна замку), і
переносно «щільний ряд людей» (людська стіна), і так само переносно «моральну
перепону між людьми» (стіна непорозуміння) тощо.

Підібрати слова за типом перенесень слів, за подібністю, суміжністю,

функцією
Перенесення за подібністю називається метафоричним (від гр. metaphor а
"переміщення"). Метафора за своєю суттю є прихованим порівнянням (скороченим
порівнянням). Так, за подібністю з'явилися значення "кулястий плід окремих рослин на
кінці стебла" в слові головка (головка маку, головка капусти), "відгалуження ріки" в слові
рукав (рукав Дніпра.
Перенесення за функцією - перенесення, за якого речі можуть бути абсолютно різні,
головне, щоб вони виконували однакові чи подібні функції. Так, наприклад, колись писали
гусячим пером. Згодом цю функцію перебрав металевий предмет, який також було
названо пером. Годинником називають не тільки механічний прилад, а й пісочний,
водяний, сонячний, бо всі вони виконують одну функцію - визначають час. Функціональне
перенесення є різновидом метафоричного, оскільки в його основі лежить також
подібність, тільки не за формою, а за функцією.
Перенесення за суміжністю називається метонімічним (від гр. metonymia
"перейменування"). Суміжність може бути просторовою (уважна аудиторія, школа на
канікулах), часовою (літературний вечір), причиново-наслідковою (чудовий переклад,
вивчення словотвору). Загалом поширеними є такі регулярні моделі метонімічного
перенесення: 1) форма (вмістище) - зміст (цікава книжка, випив дві чашки): 2) матеріал -
виріб із нього (столове срібло, виставка фарфору, ходить у шовку); 3) місце - жителі цього
місця, пов'язані з ним історичні події (все село у полі, герої Крутів); 4) місце - виріб із цього
місця (мадера, панама, бостон); 5) дія - її результат (зупинка трамвая, рос. печенье); 6)
знаряддя - продукт, що виник внаслідок використання цього знаряддя (гостре сатиричне
перо); 7) ім'я - суспільне становище (Цезар - цісар, кесар, цар); 8) ім'я - виріб (маузер,
браунінг, форд, макінтош, галіфе). Із перенесенням пов'язані такі явища, як розширення і
звуження значення. Слово стріляти спершу мало значення "випускати стріли", згодом,
коли було винайдено інші види зброї, розширило своє значення до сучасного "робити
постріли". Дуже часто значення слів, особливо дієслів, визначається граматичним
контекстом, тобто різні значення слова мають різні граматичні поширювачі. Так, слово йти
в прямому значенні вимагає поширювача - обставину місця (йти додому), у значенні
"функціонувати" - обставину способу дії (годинник іде точно), у значенні "личити" -
додаток у давальному відмінку (сукня вам іде), у значенні "витрачати на кого-, що-небудь"