МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загальної педагогіки, дошкільної, початкової та спеціальної освіти

Курсова робота
з дисципліни «Дошкільна педагогіка» на тему:
«Екологічне виховання дітей дошкільного віку
засобами дидактичних ігор»

студентки педагогічного факультету

33 пз групи
спеціальності 016 Спеціальна освіта
Кисиленко Олени Юріївни
Науковий керівник:
к. пед. н., доц. Шевчук А.С.
Робота захищена ___________________
З оцінкою «________________»
Кількість балів «______»
Члени комісії:
_______________________________
_______________________________

Ізмаїл-2019
 2

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні основи екологічного виховання дітей

дошкільного віку…………………….....………………………………………..6
1.1. Сутність, зміст і завдання екологічного виховання в сучасній
психолого-педагогічній літературі................................................................……6
1.2. Прояви та завдання екологічної культури…….………..……………8

РОЗДІЛ 2. Впровадження дидактичних ігор у роботі з екологічного

виховання дошкільників…………………………………………………...…13
2.1. Роль гри у всебічному розвитку дитини…..……………………..…13
2.2. Дидактичні ігри у формуванні в дітей уявлень про свійських
тварин…………………………………………………………………………….15

ВИСНОВКИ……...………………………………………………………...……20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……….……......22

 3

ВСТУП

Актуальність проблеми екологічного виховання набуває з кожним

роком все більших обертів, адже стає зрозуміло, що безконтрольний
руйнівний вплив господарської діяльності на довкілля може згодом
перетворити нашу квітучу Землю на непридатну для життя планету. Тому
постає зрозумілим необхідність нового етапу взаємодії суспільства з
природою. Людство починає усвідомлювати небезпеку своєї діяльності та
шукає нові шляхи вирішення складних екологічних проблем [1].
Відомі педагоги С. Дерябо, Л. Молодова, С. Николаєва, Н. Рижова та
ін. звертали увагу на тому, що лише діяльність людини, яка відбувається з
урахуванням глибокого розуміння законів природи, урахування численних
взаємодій у природних співтовариствах, усвідомлення людиною себе як
частини природи можуть врятувати нашу планету. А це можливо лише за
умов достатнього рівня екологічної культури.
За визначенням багатьох психологів (Л. Божович, О. Запорожець,
П. Якобсон та ін.), в дитячому віці починають закладатися основи
особистості, формується система мотивів, зароджуються етичні інстанції [2].
На думку науковців, виховувати екологічну культуру треба починати ще в
ранньому дитинстві, аби згодом уявлення та елементарні знання перейшли в
стійкі переконання [3].
Рівень екологічної вихованості підростаючого покоління значною
мірою залежить від повноти наукових уявлень про особливості процесу
екологічного виховання на кожному віковому етапі та його практичної
реалізації.
Екологічне виховання дітей дошкільного віку можна вважати новим
напрямом педагогічної науки, що змінив традиційне уявлення в навчальних
програмах ознайомлення дітей з природою. Адже проблема екологічного
виховання зумовлена, насамперед, сучасними дослідженнями людства з
природою.
 4

Особливу роль в формуванні особистості дошкільника необхідно

приділяти саме екологічному вихованню, оскільки воно стає основою
екологічної культури та складовою духовної культури дитини. Екологічне
виховання дітей слід розглядати як цілеспрямований, систематичний
педагогічний процес формування та розвитку екологічно вихованої
особистості, яка характеризується екологічною свідомістю, екологічною
поведінкою та діяльністю в природі, а також гуманним, природоохоронним
ставлення до довкілля.
Процес ознайомлення дитини з природою, в основі якого лежить
екологічний підхід у поведінці, екологічна культура є екологічним
вихованням. З раннього дитинства необхідно виховувати екологічну
культуру та відповідальність. Саме на етапі дошкільного дитинства
закладаються початкові відчуття навколишнього світу – малюк отримує
перші емоційні враження від природи. Отже, у дошкільника формуються
першооснови екологічного мислення, екологічної культури, свідомості.
Проблему екологічного виховання та розвитку в дошкільників вивчали
А. Іванова, Н. Коломіна, З. Плохий та ін., розкриваючи мету, завдання,
принципи та умови екологічного виховання дошкільників.
Одним з доступних, ефективних та цікавих засобів екологічного
виховання є дидактична гра з природним матеріалом. Оскільки саме цей вид
діяльності у невимушеній формі сприяє всебічному розвитку дитини. В
процесі ігор формуються знання про навколишній світ, любов до природи,
бережливе ставлення до довкілля, екологічна поведінка в природі. Під час
ігор з природничим матеріалом малюки знайомляться з якостями та
властивостями, станами об’єктів природи, засвоюють способи встановлення
цих властивостей.
Отже, актуальність проблеми екологічного виховання та розвитку
дошкільників у сучасних умовах зумовила вибір теми курсової роботи:
«Екологічне виховання дітей дошкільного віку засобами дидактичних ігор».
 5

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів екологічного

виховання дітей дошкільного віку та особливості застосування елементів
ігрової діяльності у формуванні екологічної культури дошкільників.
Об’єктом дослідження є процес екологічного виховання дошкільників.
Предмет дослідження – зміст та методичні особливості використання
дидактичних ігор під час екологічного виховання дітей дошкільного віку.
Основні завдання курсової роботи полягали в такому:
1) проаналізувати теоретичні основи екологічного виховання дітей
дошкільного віку;
2) визначити зміст та завдання екологічного виховання дошкільників;
3) проаналізувати дидактичні ігри для дошкільників, що можна
використовувати під час екологічного виховання дітей;
4) охарактеризувати види дидактичних ігор дітей в природі та з’ясувати
їх значення на екологічне виховання дошкільників.
Джерельна база дослідження: науково-методична література з
проблеми дослідження, наукові публікації в періодичних виданнях, Internet-
ресурси.
Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, двох
розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (22
найменування).
 6

РОЗДІЛ 1.
Науково-теоретичні основи екологічного виховання
дітей дошкільного віку

1.1. Сутність, зміст і завдання екологічного виховання в сучасній

психолого-педагогічній літературі
Термін «екологія» має грецьке походження (місце перебування +
учіння) та характеризується як наука, що вивчає умови існування живих
організмів та взаємозв’язок між цими організмами та умовами їх мешкання.
Екологічне виховання дітей є відносно новим напрямом педагогіки,
що розкриває особливості ознайомлення та взаємодії дітей з природою.
Важливим завданням сучасної освіти та виховання, зокрема й екологічного,
є формування нової, гуманістичної спрямованості відношень людини та
природи. Збереження природного середовища тісно пов’язано з екологічним
вихованням людини, яка розуміє необхідність гуманного ставлення до
довкілля. Екологічно вихована особистість характеризується сформованою
екологічною свідомістю, екологічно орієнтованою поведінкою, гуманним та
природоохоронним відношенням. Результатом екологічного виховання
людини виступає екологічна культура. В дошкільному віці складниками
екологічної культури є знання про природу та їх екологічна спрямованість,
уміння застосовувати їх у повсякденному житті, поведінці, різноманітній
діяльності (побуті, праці, іграх).
Основними завданнями екологічного виховання є такі:
1) формування в дошкільників елементів екологічної свідомості, що
визначається змістом та характером знань про природу;
2) формування в дітей практичних умінь і навичок діяльності в
природі, яка має природозбережувальний характер – догляд за рослинами та
тваринами на ділянці або в кутку природи, участь у природоохоронній
роботі.
 7

Слід зауважити, що реалізація екологічного виховання можлива лише

тоді, коли сам педагог володіє екологічною культурою та готовий
здійснювати цю діяльність. До того ж, зміст освітніх завдань передбачає й
формування пізнавального інтересу дітей до природи. За визначенням
С. Козлової та Т. Куликової, виховні завдання реалізують формування
бережливого та турботливого ставлення до природи, розвиток естетичного
відношення до неї [4]. На думку З. Плохого, екологічну культуру
дошкільників слід розуміти як рівень сприйняття дитиною природи,
навколишнього світу та оцінку свого місця у всесвіті, відношення до світу
природи [5].
Безумовно, виховання бережливого ставлення до довкілля
закладається змалечку в родині та розвивається в дошкільному закладі
освіти під керівництвом вихователя. Важливими завданнями, що
визначаються в освітніх програмах, за якими відбувається виховання та
розвиток дітей у дошкільному віці, є:
1) Виховання в дошкільників любові до рідної природи, здібності
сприймати та відчувати її красу, уміння бережно ставитися до
різноманітних представників флори та фауни;
2) Надання дітям елементарних знань про природу та формування на
цій основі конкретних та узагальнених уявлень про явища живої та
неживої природи.
Екологічне виховання здійснюється в дошкільному закладі освіти
через весь навчально-виховний процес – як на заняттях, так і
повсякденному житті. Чимале значення для реалізації екологічного
виховання має природне оточення в дитячому садочку. Це можуть бути й
куточки природи в усіх вікових групах, природнича кімната, зимовий сад,
правильно оформлена та доглянута земельна ділянка, що дають змогу дітям
постійно контактувати з природою; організація систематичних
спостережень за природними об’єктами та явищами, залучення дітей до
праці в природі.
 8

Долучаючи дошкільників до світу природи, педагог таким чином

свідомо розвиває різні сторони дитячої особистості, збуджує в них інтерес і
бажання знайомитися з природним довкіллям (інтелектуальна сфера),
викликає в дитини співчуття до самостійного життя тварин, бажання їм
допомогти, показує унікальність життя в будь-якій формі, необхідність її
збереження та бережного ставлення (моральна сфера). Дитина має бачити
різні прояви красоти в природі: квітучі дерева та кущі або ж рослини в
осінньому вбранні, контрасти світлотіні, пейзажі в різні пори року тощо.
При цьому дорослий має пам’ятати, що все прекрасне в природі може
існувати лише в повноцінних (необмежених, неотруйних, незіпсованих)
умовах. А це є сферою естетичних почуттів та естетичного сприйняття
малюка.
Отже, важливими завданнями дошкільного виховання є виховання в
дітей любові та бережливого ставлення до природи, здібності сприймати її
красу в будь-якій формі та умовах.

1.2. Прояви та завдання екологічної культури

Екологічне виховання дітей дошкільного віку має ґрунтуватися на
розкритті конкретних екологічних зв’язків, що допоможуть згодом малюкам
свідомо засвоювати правила та норми поведінки в природі. Говорячи про
сутність екологічного виховання, необхідно зосередити увагу на такому:
1) особливості цього процесу:
а) ступеневий характер:
- формування екологічних уявлень;
- розвиток екологічної свідомості та почуттів;
- розуміння необхідності екологічної діяльності;
- формування навичок та звичок належної поведінки в природі;
- подолання споживацького характеру відношення до природи;
б) тривалість;
в) складність;
 9

г) активність;
2) значення психологічного аспекту, що передбачає:
а) розвиток екологічної свідомості;
б) формування необхідних потреб, мотивів та настанов особистості;
в) формування моральних та естетичних почуттів, навичок та звичок;
г) вироблення значущих цілей екологічної діяльності [6].
Проте на сьогодні варто говорити саме про формування екологічної
культури як соціально необхідної моральної якості особистості. За
визначенням колективу науковців [там само], екологічну культуру слід
вважати одним із прояві загальної культури людини.
Ґрунтовно цю проблему вивчала С. Новікова [7]. На думку дослідниці,
екологічна культура виступає особистісною якістю, яка має такі складові:
- інтерес до природи та проблем її охорони;
- морально-естетичні почуття до природи;
- знання про природу та способах її захисту;
- грамотна діяльність по відношенню до довкілля;
- мотиви, що зумовлюють діяльність та поведінку особистості в
природі.
На сучасному етапі розвитку людства постала необхідність
екологічного виховання та формування екологічної культури з раннього
дитинства. Саме тому основи екологічної культури починають закладати в
дитячому садочку. Період дошкільного віку є важливим етапом формування
основ морально-екологічної позиції особистості. Малюки виявляють значний
пізнавальний інтерес до світу природи, що стає своєрідним підґрунтям у
вихованні екологічної культури.
Розвиваючи екологічну культуру в дітей старшого дошкільного віку
можна визначити три етапи. При цьому основними критеріями морального
зростання слід вважати набутий дитиною досвід взаємодії з навколишнім
світом, а також такі прояви екологічної позиції особистості:
 10

1) засвоєння норм та правил екологічної взаємодії з довкіллям,

перетворення їх значної частини у звички дитини;
2) потреба у спілкуванні з представниками флори та фауни, співчуття
їм, прояв доброти, чуйності, милосердя до людей та природи;
3) бережливе ставлення до навколишнього середовища;
4) прояв естетичних почуттів, уміння і потреби сприймати і розуміти
прекрасне, потреба у самовираженні у творчій діяльності;
5) прояв ініціативи у розв’язанні екологічних проблем найближчого
природного оточення [8].
В старшому дошкільному віці дитина набуває певного екологічного
особистісного досвіду завдяки:
- спостереженням за різними предметами, об’єктами та явищами
навколишнього середовища, що пояснюються вихователем або
іншими дорослими;
- дотриманню запропонованих педагогом правил поведінки;
- спілкуванню з різними представниками флори та фауни, а також
отриманих від цього емоційних переживань;
- естетичного сприйняття краси природи та творчої реалізації своїх
уражень в усних розповідях, віршах або малюнках;
- відчуттю потреби знань екологічного характеру;
- бережливого ставлення до тих речей, якими дитина користується;
- спостереження за діяльністю дорослих щодо покращення умов
навколишнього середовища.
Підвищення екологічної культури дошкільників, формування в них
навичок бережливого та економного використання природних ресурсів,
гуманного ставлення до природи, відповідальності за стан нашого спільного
дому – планети Земля – ось основні завдання екологічного виховання дітей.
Умовами цього процесу є організація взаємопов’язаної морально-екологічної
діяльності дітей дошкільного віку, що передбачає засвоєння та покращення
відношень людини з природою.
 11

Чимало вчених розуміють під екологічною культурою культуру

єдності людини з природою, гармонійне поєднання соціальних потреб та
потреб людей з нормальним існуванням та розвитком самої природи. Адже
людина, яка володіє екологічною культурою, організовує всі види своєї
діяльності за вимогами раціонального природокористування, турбується про
покращення умов довкілля, не припускає її руйнування та забруднення. Тому
важливим завданням екологічного виховання дітей є оволодіння ними
природничо-екологічно-науковими знаннями, засвоєння морально-ціннісних
орієнтацій відповідно до умов довкілля, формування практичних умінь і
навичок щодо збереження сприятливих умов навколишнього середовища.
Все це засвідчує складність та багатогранність поняття «екологічна
культура».
За визначенням М. Рунової [10], екологічна культура та екологічна
освіта передбачає формування умінь і навичок вирішувати ті чи інші
господарсько-екологічні завдання без школи для довкілля та здоров’я
людини. Екологічну культуру слід вважати однією з найважливіших якостей
людини, що зумовлює її життєдіяльність та впливає на формування
світогляду.
Екологічна культура має проявлятися у відповідальному ставленні до
природи як загальної умови та основи для матеріального виробництва,
об’єкту та предмету праці, природніх умов життєдіяльності людини.
На думку Л. Бобильової, екологічна культура є ствердженням людини
дотримуватися принципів природокористування у свідомості та діяльності,
вирішувати соціально-економічні завдання на користь довкілля та людей
[11]. Як вважає І. Цвєткова, екологічна культура передбачає:
- культуру пізнавальної діяльності дітей щодо засвоєння людського
досвіду відповідно до природи як джерела матеріальних цінностей,
екологічних умов життя, об’єкту емоціональних та естетичних переживань.
Успішність при цьому зумовлює розвиток моральних якостей відносно
природного середовища;
 12

- культуру праці, що виробляється під час трудової діяльності. Тут

ураховуються екологічні, естетичні та соціальні критерії при виконанні
конкретних дій щодо природокористування;
- культуру духовного спілкування з природою, коли важливим є
розвиток естетичних емоцій, уміння оцінювати естетичні досягнення
природної сфери [12].
У становленні екологічної культури особлива роль належить
дошкільному дитинству. Адже за своєю природою дитина є дослідником та
відкривачем світу. Вона пізнає чудовий безмежний світ у живих фарбах,
яскравих та чутливих звуках за умов правильної роботи з екологічного
виховання. В дитячому садочку малюки знайомляться з усім тим, що їх
оточує, навчаються спостерігати за довкіллям.
Отже, проблема екологічного виховання була й залишається особливо
актуальною до сьогодні. Екологічна культура людей та правильне екологічне
виховання змалечку допоможе запобігти багатьом екологічним проблемам у
майбутньому.
 13

РОЗДІЛ 2.
Впровадження дидактичних ігор у роботі з екологічного виховання
дошкільників

2.1. Роль гри у всебічному розвитку дитини

В психологічній літературі визначається, що видом непродуктивної
діяльності, мотив якої полягає в самому процесі, а не його результаті,
виступає гра. Як зауважують Н. Бойченко, В. Воронова, О. Щербакова,
дитяча гра – це діяльність, що спрямована на орієнтування дитини в
предметному та соціальному середовищі, в якому дитина відображає
уявлення від пізнання цих явищ [13].
На думку С. Рубінштейна, під час ігрової діяльності відбувається
формування всіх сторін особистості малюка, відбуваються значні зміни в
психіці, що сприяють переходу на більш високий ступінь розвитку. Водночас
гра має великий потенціал для розвитку творчих здібностей дітей. Проте, як
зазначають сучасні дослідження, останнім часом дошкільники замінюють
ігрові взаємовідношення, що мають певне змістове наповнення, простим
маніпулюванням іграшками, що не передбачає творчого підходу. Тому
педагог має так організувати діяльність малюків, аби наповнити її цікавим
змістом та розвивати творчість дошкільників.
Під час ігрової діяльності відбувається розвиток мовлення, почуттів,
сприйняття, збагачується емоційна сфера, дитина оволодіває всією системою
людських взаємовідношень. Гра є важливим видом діяльності дошкільників,
засобом усебічного розвитку, методом виховання та реальною соціальною
практикою [14].
У грі відбувається пізнання дитиною навколишнього світу,
розвивається мислення, почуття, воля, формуються відношення з
однолітками, відбувається становлення самооцінки та самопізнання,
розвиваються творчі здібності малюка. На відміну від ігрової діяльності,
навчання характеризується обов’язковістю та необхідністю спрямовувати
 14

свої розумові зусилля на вирішення певних навчальних завдань. До того ж,

навчальна діяльність передбачає зосередженість та послідовність в
розмірковування, певної дисципліни думки, уміння контролювати свої дії.
Існує чимало теорій ігрової діяльності, основними з яких є теорія
К. Гросса, С. Спенсера, І. Плеханова, Д. Узнадзе та Л. Виготського,
Д. Ельконіна та ін.
Загальновідомо, що гра є життєво необхідним компонентом діяльності
будь-якої людини. Адже не награвшись у дитинстві, людина в дорослому
житті стає інфантильною, легковажною, безвідповідальною як до власного
життя, так і життя інших (Л. Артемова) [15].
Під час онтогенетичного розвитку на різних етапах життя дитини грає
в різні ігри – залежно від етапу життєвого розвитку. Допомагаючи
розвиватися малюкові, його ігрова діяльність так само вдосконалюється. Так,
у період немовляти першочергового значення має спілкування маляти з
дорослим. Розширення життєвого досвіду сприяє розвитку фантазії, уяви,
тому й під час гри малюки замінюють реальні предмети та ситуації
вигаданими [16]. В старшому дошкільному віці діти намагаються долати
реальні труднощі, проявляти під час гри свою силу, сміливість,
наполегливість. У грі створюються такі умови, які на завжди можуть
проявитися в реальному житті, тому дошкільник намагається наслідувати
зразкам поведінки дорослих.
В педагогіці розрізняють кілька видів дидактичних ігор, серед яких
визначають:
1) ігри з предметами (іграшками, природним матеріалом);
2) настільні друковані ігри;
3) словесні ігри [17].
В іграх з предметами широко застосовують як реальні предмети, так і
іграшки, а також об’єкти природи (шишки, листочки, овочі, фрукти, насіння).
Такі ігри сприяють розширенню й уточненню знань, розвитку мислительних
операцій, вдосконаленню мовлення, вихованню довільності поведінки,
 15

пам’яті, уваги. Ігри з природним матеріалом (різноманітні листя та квіти,

насіння, камінці, мушлі та ін.) дозволяють закріпити знання дітей про
предмети та об’єкти довкілля. Проводити подібні ігри можна під час
прогулянки, коли дошкільники безпосередньо мають змогу доторкнутися до
дерев, кущів, квіті, назбирати листя, насіння, шишки та ін.
В дидактичних іграх також широко використовують різноманітні
іграшки, які мають певний колір, розмір, форму, матеріал виготовлення. Крім
того, діти вдосконалюють свої знання про матеріали, з яких вироблені
іграшки, характерні ознаки та властивості.
Серед настільних друкованих ігор можна виділити такі: лото
(«Зоологічне лото», «Ми рахуємо», «Казки» та ін.), доміно («Іграшки»,
«Геометричні фігури», «Ягоди» та ін.), лабіринти, пазли тощо.
Словесні ж ігри характеризуються тим, що процес розв’язання
навчального завдання здійснюється в мислительному плані, тобто без пори
на наочність та на основі уявлень.
Отже, гра як основний вид діяльності дітей дошкільного віку
допомагає розв’язувати загальновиховні завдання, серед яких виділяють
формування моральних та суспільних якостей дитини.

2.2. Дидактичні ігри у формуванні в дітей уявлень про свійських тварин

Загальновідомо, що сутність гри як провідного виду діяльності
дошкільників полягає в тому, вони мали змогу відобразити різні сторони
свого життя, особливості взаємовідношень дорослих та уточнити свої знання
про навколишній світ. Під час гри малюк вчиться підпорядковувати свою
поведінку правилам гри, засвоює правила спілкування з дорослими, розвиває
власні здібності та пізнавальні інтереси.
Розроблені педагогами-практиками зміст, принципи та методи
екологічного виховання дозволяють покращити результати навчання дітей,
де особливе місце належить саме дидактичній грі.
 16

Як підтверджує практика, дидактична гра має ефективний вплив на

інтелект та формування екологічної культури дитини. За результатами
досліджень А. Бондаренко, структуру дидактичної гри складають основні та
додаткові компоненти. До основних складових слід віднести дидактичну
задачу, ігрові дії, ігрові правила, результат та дидактичний матеріал.
Додатковими компонентами є сюжет і роль.
Особливістю дидактичної гри є те, що вона характеризується
раціональним поєднанням дидактичного та ігрового завдань.
Організовуючи дидактичні ігри з дошкільниками необхідно
враховувати принципи формування ігрової діяльності в дітей цієї вікової
категорії. Прийоми керівництва грою можуть бути прямими та
опосередкованими.
Особливу цінність дидактична гра має при формуванні в дошкільників
уявлень про свійських тварин.
Навколишній світ приваблює маленьку дитину своєю новизною,
збуджує до перших самостійних кроків; її цікавлять люди та предмети,
тварини та рослини, простір та явища природи. В цей період малюк пізнає
навколишній світ на емоційно-чуттєвому рівні, знайомлячись з ним
поверхово. При цьому педагогові слід пам’ятати, що перші знання дитини
стають стрижневими, зберігаючи свою значущість у подальшому.
Дошкільник не тільки накопичує уявлення, розширює свій чуттєвий досвід, а
й навчається орієнтуватися в навколишньому світі. З самого малечку
необхідно знайомити дітей з тваринами та птахами. Так, у місті малюки
дізнаються про собаку та кішку, горобців та ворон, снігурів та голубів. У
сільській місцевості це будуть корова, коза, свиня, кінь, вівця, курка, гуска та
ін. Маленька дитина ще за умов свого психофізіологічного розвитку не
здатна запам’ятати всі особливості та ознаки тварин, проте вона вчиться
спостерігати у довкіллі та орієнтуватися в ньому.
Знайомлячи дітей з тваринами, педагог може використовувати образні
слова та фрази (коза рогата, корівка-матінка, курка-хохлушка та ін.),
 17

фольклорні твори. Крім того, що малюки дізнаються про назви та

особливості тварин, вони навчаються наслідувати їх голосам, що розвиває
їхнє мовлення. Згодом дітлахи впізнають у житті та за малюнками собаку та
кішку, курку та півня, козу та корову, запам’ятовують назви частин їхнього
тулуба (хвіст, лапа, голова, гребінець, роги) та відмінні ознаки, способи
їхнього пересування (пташка літає, риба плаває, кішка бігає, горобець
стрибає); засвоюють різницю між живими та неживими об’єктами.
Діти третього року життя вже починають працювати з малюнками,
використовуючи їх для групування тварин за ознаками: свійські (свиня,
вівця, корова, кінь), дикі (ведмідь, вовк, лисиця, їжак) та екзотичні (мавпа,
слон, бегемот, жирафа) тварини; знайомляться з їхніми дитинчатами (свиня –
порося, коза – козеня, вівця – ягня, курка – курча та ін.); вчаться визначати
відмінні ознаки та ін.
Вихователь не тільки знайомить дошкільників з тваринами, а й вчить їх
бережливо та уважно до них ставитися. Виховання в дітей інтересу та любові
до тварин зумовлено тим, що, по-перше, це формує в них правильне
відношення до представників фауни та розвиває складні морально-етичні
почуття, що передбачають активну дійову позицію дитини по відношенню до
об’єктів природи.
На думку педагогів та психологів, гра допомагає дитині орієнтуватися
у значенні діяльності людини. В цілому гру слід розглядати як:
1) особливе відношення особистості до навколишнього світу;
2) особливу діяльність дитини, що розкривається як суб’єктна
діяльність;
3) соціально визначений та засвоєний дитиною вид діяльності
(відношення до навколишнього світу);
4) особливий зміст засвоєння;
5) діяльність, що сприяє психічному розвитку дитини;
6) соціально-педагогічна форма життя дошкільника,
 18

Розуміючи необхідність використання дидактичних ігор у навчанні

дошкільників, розробляють чимало дидактичних ігор, що допомагають дітям
засвоювати різноманітні поняття, формувати важливі вміння та навички.
В дидактичних іграх діти уточнюють, закріплюють та розширюють
уявлення про предмети та явища природи, тварин та рослин. Чимало ігор
розвивають уміння узагальнювати й класифікувати (овочі та фрукти,
свійські та дикі тварини, перелітні птахи та ін.). До того ж, такі ігри
допомагають розвивати в дошкільників пам’ять, увагу, спостережливість,
навчають користуватися знаннями в нових нестандартних ситуаціях,
активізують розумові здібності, збагачують словниковий запас, виховують
уміння грати в колективі та групах.
При ознайомленні дітей з природою використовують дидактичні ігри з
предметами, настільно-друковані та словесні.
Рухливі ігри природничого характеру допомагають дітям засвоїти
повадки тварин, особливості їхнього життя, особливості явищ неживої
природи. Це такі ігри, як «Кіт та миші», «Сонечко та дощик», «Вовк та
вівці», «Курка та курчата» та ін.
Наслідуючи дії та імітуючи звуки тих чи інших тварин або ж птахів, під
час гри діти глибше засвоюють знання, а позитивний емоційний настрій
сприяє розвитку в них інтересу до природи.
Ефективність дидактичних занять з молодшими дошкільниками
значною мірою залежить від емоційної атмосфери під час їх проведення.
Маючи за мету свідоме засвоєння знань у всіх дітей групи, педагогу
необхідно стежити за тим, аби зберегти інтерес до занять та прагнути того,
щоб усі малюки із задоволенням виконували необхідні завдання. Адже в
ранньому віці дітлахи ще не здатні до мимовільних вольових зусиль,
відповідно не можуть змусити себе виконувати ті дії, які для них нецікаві.
Проте малюки швидко оволодівають доступними для них уміннями, якщо
такий процес викликає в них почуття радості та задоволення, позитивне
відношення.
 19

До того ж, успіхи в засвоєнні нових знань значною мірою залежить від

того, чи цікавим або ж нецікавим для них є зміст заняття. Тому задля
підтримання на заняттях зацікавленості дошкільників вихователі
намагаються різними способами викликати в них позитивні емоції. Адже,
якщо на занятті створені умови для позитивних емоцій дітлахів, тоді легше і
швидше буде досягнуто дидактичних цілей.
Отже, можемо зауважити, що впровадження дидактичних ігор в
освітній процес сприяє розвитку пізнавальних здібностей дітей, а також
отриманню нових знань, їх узагальненню та закріпленню. Крім того, в
процесі ігрової діяльності діти засвоюють суспільно вироблені засоби та
способи мисленнєвої діяльності.
В процесі дидактичних ігор складні явища, зокрема і природні,
розподіляються на прості та навпаки, узагальнюються одиничні, тобто
здійснюється аналітико-синтетична діяльність; деякі дидактичні ігри не
надають дітям ніяких нових знань, однак навчають дітей застосовувати
набуті знання в нових ситуаціях. Під час таких ігор дошкільники уточнюють,
закріплюють, розширюють наявні уявлення про предмети та явища природи,
тварин та рослин. При цьому ігри розвивають пам’ять, увагу,
спостережливість; надають можливість оперувати самими предметами
природи, порівнювати їх, визначати окремі зміни зовнішніх ознак.
 20

ВИСНОВКИ
Загальновідомо, що екологічне виховання дітей дошкільного віку є
доволі важким та багатогранним процесом пізнання природного середовища,
що передбачає формування основних пріоритетів екологічної культури через
тісний зв’язок знань, практичної діяльності та духовності кожної дитини.
Починати роботу з дітьми дошкільного віку необхідно в ігровій формі,
формуючи при цьому потребу бережливого доцільного витрачання
природних ресурсів, виховуючи почуття індивідуальної відповідальності за
їх збереження та примноження.
Екологічні знання є основним засобом формування відношення до
природи, що має в основі емоційно-чуттєвий характер та проявляється
дитиною в різних видах діяльності.
Перехід людства на новий етап взаємовідносин людини з природою
вимагає не тільки змін у поведінці, а й, що найважливіше, зміни ціннісних
орієнтирів. Саме тому формування екологічної культури особистості
вважається однією з найактуальніших проблем суспільства на теперішній
час.
Екологічну культуру слід вважати якісним новоутворенням
особистості, що визначає ціннісне ставлення людини до себе та
навколишнього світу, вчинків та поведінки, життя людини в цілому.
Безумовно, дошкільний період життя є самоцінним етапом у
формуванні та розвитку екологічної культури особистості. Саме в цей час
спостерігається якісний стрибок, що значною мірою визначає розвиток
екологічної культури людини в майбутньому та передбачає формування в
дитини свідомо-правильного ставлення до навколишнього світу та
визначення себе з навколишнього середовища.
Екологічне виховання дошкільників визначається як процес
ознайомлення дітей з природним довкіллям, в основі якого лежить
екологічний підхід, а сам виховний процес спирається на основні екологічні
ідеї та поняття.
 21

Серед основних завдань екологічного виховання дітей дошкільного

віку слід визначити:
- формування в дітей екологічної свідомості;
- формування практичних умінь і навичок різноманітної діяльності в
природі;
- виховання гуманного ставлення до природи.
Необхідною умовою екологічного виховання дошкільників виступає
використання різноманітних ігор. Адже для дітей дошкільного віку гра є
важливою формою діяльності. Вона сприяє всебічному розвитку дитини,
допомагає виховувати любов до природи, бережливе та турботливе ставлення
до довкілля, а також формує еколого-доцільну поведінку в природі. При
цьому в дошкільників розвивається інтерес до ігрової діяльності,
відповідальне та свідоме ставлення до неї.
 22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Домогацких Е.М., Алексеевский Н.И. География. Экономическая и

социальная география мира. - М.: Ч.1 - 2014, 5-е изд. – 232 с.
2. Єрмолаєва М.В. Психологія розвитку: Методичний посібник для
студентів заочної та дистанційної форм навчання.- 2-вид. - М.: Московський
психолого-соціальний інститут; Воронеж: НПО «МОДЕК», 2003.- 376 с.
(рос.)
3. Захлєбний О.М, Суравергіна І.Т. Екологічна освіта учнів у
позаурочній роботі. - М.: Просвіта, 2004. - 422 с. (рос.)
4. Козлова С., Куликова Т. Дошкільна педагогіка: Навч. посібник для
студ. навч. закладів. - 3-е вид., випр. та доп. - М.: Академія, 2001. - 416 с.
(рос.)
5. Плохой З.П. Виховання екологічної культури дошкiльникiв. - К.:
Редакція журналу «Дошкiльне виховання», 2002. - 173 с.
6. Дежникова Н.С. Виховання екологічної культури в дітей та підлітків:
Навч. посібник / Дежникова Н.С., Іванова Л.Ю., Клемяшова О.М. та ін. - М.:
Педагогічне товариство Росії, 2001 (рос.).
7. Новикова И.М. Комплексный подход к изучению темы «Птицы». -
М., «ТОНМ и Д», 2005.
8. Методика ознайомлення дітей з природою в дитячому садочку / За
ред. П.Г. Саморукової. - М., 1991 (рос.).
9. Ніколаєва С.М. Методика екологічного виховання в дитячому
садочку. - М.: Просвіта, 2000 (рос.).
10. Рунова М.О. Ознайомлення з природою через рух: інтегровані
заняття. - М., 2006 (рос.).
11. Бобылева Л.Д. Повышение эффективности экологического
воспитания // Биология в школе. - 1996. - №3. - С. 57-59.
12. Цвєткова І.В. Еко-проект «Маленький принц», або Екологічні
завдання маленьким хазяям нашої планети. - М.: Просвіта, 1994 (рос.).
 23

13. Выгодский Л. Воображение и творчество в детском возрасте. - СПб:

Союз, 1997. – 95 с.
14. Нескучаєва Л. Гра-подорож як форма розвитку пізнавальної
активності дітей // Дошкільне виховання. – 2004. - №10. - С.15.
15. Артемова Л. Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільників. -
М., 1992. - 65 с. (рос.)
16. Ніколаєва С. Місце гри в екологічному вихованні дошкільників. -
М., 2006. – 135 с. (рос.)
17. Бондаренко А. Дидактические игры в детском саду. - М.,1991.
18. Особливості екологічного виховання дітей старшого дошкільного
віку. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://knowledge.allbest.ru/
pedagogics/3c0b65635b3bd69a5c43a89521306c37_1.html
19. Дидактична гра як засіб екологічного виховання. - [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/
3c0a65625a3ac78b4d43a88521316c27_0.html
20. Теоретичні основи екологічного виховання. - [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/
2c0b65635b3ac68a4d43b99421306c37_1.html
21. Концепція екологічного виховання дошкільників. - [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/
3c0b65625b3bd69a4d53b88521316d36_0.html
22. Дидактична гра як засіб формування уявлень про домашніх тварин
у дітей раннього віку. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/3c0a65635b2ad69b5d53a88521316d27_0.
html