Professional Documents
Culture Documents
Дичківська І.М. Інноваційні Технології
Дичківська І.М. Інноваційні Технології
Дичківська
посібник
Н авчальний
Інноваційні
педагогічні
технології
• Загальні засади
педагогічної
інноватики
* Системні інноваційні
педагогічні технології
* Модульні та локальні
інноваційні
педагогічні технології
• Інноваційна
діяльність педагога
матер
I. М. Д и ч к івськ а
Інноваційні
педагогічні
технології
08 Навчальний посібник
41
Ки їв
Академвидав
2004
ББК 74.20. я73
Д 44
Зміст
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України 1. Загальні 1.1. Інноваційні тенденції розвитку
як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів засади сучасної освіти
(Лист № 14/18.1— 478 від 15.03.2004 р.) п едагогічної Інноваційність як ознака сучасності
У навчальному посібнику розкрито загальні засади педагогіч інноватики
Гуманістична спрямованість
ної інноватики, сутність і особливості педагогічної технології, ін освітніх інноваційних процесів
новаційної діяльності педагога, а також найпоширеніші у до
шкільній і початковій освіті інноваційні педагогічні технології. 1.2. Педагогічна інноватика
Розглянуто різноманітні аспекти готовності педагога до іннова
ційної діяльності з урахуванням сучасних пріоритетів освіти. у структурі наукового знання
Навчальний посібник адресований студентам вищих навчаль Сутність педагогічної інноватики
них педагогічних закладів, педагогам-практикам.
Структура педагогічної інноватики
Рецензенти: Класифікація педагогічних
доктор педагогічних наук, професор 3. Н. Борисова; нововведень
доктор педагогічних наук, професор Е. Е. Карпова
1.3. Інноваційні процеси
у системі освіти
Закони перебігу
інноваційних педагогічних процесів
Іг?.а;-^|ЙВЯ!В8ЬХІ ;
Принципи управління
ОБЛАСНА БІБЛЮІЬКА інноваційними освітніми процесами
Структура і динаміка розвитку
освітніх інноваційних процесів
Типи структур інноваційних
процесів
Умови ефективності
інноваційних педагогічних процесів
1 2 3
1. Кінцева мета Задоволення Задоволення нової
традиційної суспільної потреби
суспільної потреби
2. Шляхи їх небагато. Відомий їх може бути багато.
досягнення мети оптимальний серед Для вибору
них оптимального
необхідне вироблення
стратегій
інноваційної
діяльності
3. Ризик при Низький Високий
Рис. 2. Діалектика взаємоперетворення інновації і традиції досягненні мети
Запитання. Завдання
Особливості змісту
Людина виконує в природі перетворювальну функ педагогічної технології «Будинок вільної дитини»
цію, залишаючи на землі слід свого існування. Люд
ський розум став майже всемогутнім способом про Центральне місце у педагогічній технології М. Мон
никнення у найпотаємніші глибини життя. Однак аж тессорі належить дидактичному матеріалу, який є важ
до X X ст. людина не усвідомлювала свого призначення і ливим засобом становлення фізичних і психічних функ
реалізовувала своє космічне завдання, як і тварини, цій дитини, розвитку її творчості, уваги, волі, навчан
несвідомо. Створена нею «надприрода» може легко ня письма та елементарної математики. Головну його
вийти з-під контролю і спричинити жахливі еколо цінність М. Монтессорі вбачала у сприянні впорядку
гічні катастрофи. Людство повинно осмислити своє ванню попереднього досвіду дитини. Матеріал не лише
космічне завдання, усвідомити свою єдність перед не знайомить дитину з предметами та їх ознаками (якос
безпеками соціальних негараздів, війн і виробити тями), а й дає їй змогу самостійно працювати, міркува
«вселенську свідом ість», побудувавши єдине гармо ти, помилятися і виправляти помилки, зосереджувати
нійне суспільство. На думку М. М онтессорі, досягти увагу на зробленому, порівнювати. Його привабливість
цього можна через виховання. Стратегія нового вихо розвиває інтерес до речей і дій з ними, прагнення до са
вання повинна засновуватися на законах, які обу мостійної діяльності. Допомога педагога при цьому нез
мовлюють становлення і розвиток людини, і реалізу начна, а керівництво діяльністю дитини є опосередко
вати всі її потенційні енергії. На вивченні життя лю ваним.
дини має зосередитись і наука. У цьому контексті Дидактичний матеріал М. Монтессорі не вважають
особлива роль належить психології, покликаній на навчальним обладнанням у загальноприйнятому розу
основі пізнання психічних процесів допомагати лю мінні, оскільки його головна мета полягає не в навчан
дині в її бутті. ні дітей навичок і передаванні їм знань через правиль
Педагогіка М. Монтессорі не протиставляє особис не використання, а в тому, щоб допомогти самобудів-
тостей педагога і дитини, вважаючи їх рівноцінними у ництву, духовному розвитку дитини. Дидактичний
вихованні. Такий підхід єднає її з гуманістичними матеріал є зовнішнім стимулом, що привертає увагу
традиціями української етнопедагогіки і сучасними дітей, ініціює процес їхнього зосередження. Запропо
концепціями навчання та виховання. Важливо, щоб нувавши матеріали, які привертали б дитячу увагу,
педагог був особистістю, яка постійно розвивається, педагог зможе надати дитині свободу, необхідну для її
володіє вміннями самодослідження і бачення дитини в розвитку.
розвитку. В процесі підготовки педагога необхідно ви Монтессорі-матеріали засновані на концепції актив
ховати в нього інтерес до людини і вміння бачити в ної особистості, яка розмірковує і спілкується, розвива
кожній дитині неповторну та унікальну особистість, ється у процесі вільної діяльності. Усі вони розроблені
спостерігати процес розвитку дитини, навчити ство експериментально. Лише після тривалої і ретельної пе
рювати розвивальне середовище і підтримувати ревірки, відкидаючи все, що не фіксувало інтересу та
зв’ язок між ним і дитиною, бути привабливим зовні, уваги і не стимулювало самостійних повторних вправ
цікавим для вихованців, «життєво важливою части дітей, М. Монтессорі визнавала їх придатність. Матері
ною світу дитини». Педагог також повинен уміти залу ал повинен задовольняти реальні потреби дитини, вра
чити до співпраці батьків, оскільки дитина є членом ховувати її здібності, бути доступним їй у потрібний мо
сім ’ ї, а не ізольованою особистістю. Все це необхідне мент розвитку. Тому для кожного матеріалу М. Монтес
йому для того, щоб дієво допомагати дитині в самороз сорі запропонувала вікові рівні. Оптимальний час для
витку. Здатність «вникати в секрет дитинства», знати, дитини педагог має визначати шляхом спостереження
любити дитину і вміти служити їй «згідно із законами та експериментування.
Діти, здатні до самовиховання, дуже чутливі до сво
вищої справедливості», за переконанням М. Монтессо
їх внутрішніх потреб. У зв’язку з цим важливо, щоб пі
рі, є головною місією педагога.
дібрані засоби відповідали їх певним потребам, а також дитину до письма. Однак сукупно вони забезпечують не
викликали «довільний розвиток внутрішньої енергії обхідний рівень інтелектуальної та моторної готовності
дитини». У кожному сенситивному періоді домінує пев до письма. Цьому сприяє робота з блоками циліндрів
на потреба, яка стимулює активність дитини щодо її за (координація рухів трьох пальців руки, що беруть
доволення. Педагог повинен знаходити предмети для участь у письмі), робота з металічними вкладками (об
вивчення дитиною в різні вікові періоди розвитку, пе ведення олівцем, штрихування контурів), звукові ігри,
редбачати відповідно до сенситивних періодів програми робота з буквами з піщаного паперу, що розвиває м ’язо
навчання. ву пам’ ять на зразки букв, тощо. У процесі непрямої
Робота з Монтессорі-матеріалами дає дітям змогу підготовки дитина переживає успіх, розвиває впевне
самостійно визначати помилки, усувати їх, відновлю ність у собі, ініціативність. Маючи змогу самостійно
ючи порушений порядок. Ці матеріали мають різний «скласти з елементів» нове вміння, дитина переживає
ступінь складності. Дитина займається з кожним із них незрівнянне радісне почуття, що супроводжує її успіхи
стільки, скільки їй цікаво, а згодом приступає до склад у пізнанні світу. Так відбуваються її кроки з пізнаного в
нішого. Важливо, щоб вона мала змогу вільно вправля- непізнане, із зробленого — у ще не зроблене.
тися з матеріалом, що є суттєвою умовою формування її Користування Монтессорі-матеріалами має бути під
особистісної незалежності. Не варто побоюватися, що, порядковане таким основним правилам:
працюючи тривалий час із одним матеріалом, дитина 1) діти повинні ставитися до матеріалів з повагою;
відстане в іншому. Приступаючи з належно сформова 2) використовувати матеріали охайно і лише зрозу
ними навичками до іншого матеріалу, вона швидше до мівши як;
сягне успіху. 3) для виконання певної вправи дитина має взяти всі
Крім вертикального структурування (за складніс необхідні матеріали, а закінчивши вправу, повернути їх
тю), Монтессорі-матеріали логічно впорядковані й гори на місце у первинному вигляді;
зонтально, що передбачає паралельні вправи, до яких 4) дитина має право користуватися матеріалом са
дитина надовго зберігає інтерес. Зміна форм діяльності мостійно, без участі інших дітей і педагога.
дає змогу розглянути одне й те саме навчальне завдання Важлива роль при цьому належить презентації ( ос
під іншим кутом, глибше усвідомити проблему, відкри новному уроку) — демонстрації дитині правильного ви
ти нові її грані. користання нового матеріалу. Її мета полягає не лише в
Самодіяльність, вільний вибір матеріалу, вдоскона ознайомленні з основними якостями і застосуванням
лення методів роботи сприяють розвитку організацій матеріалу, а й у створенні для педагога можливостей
них можливостей дитини. Адже вона вчиться самостій більше дізнатися про дитину та її внутрішній розвиток.
но планувати, розподіляти, узгоджувати, виконувати У цьому сенсі урок співвідноситься з експериментом.
домовленості, працювати разом з іншими, тобто поводи Оптимальний вибір моменту для такого уроку залежить
ти себе диференційовано (по-різному, неоднаково), ефек від уважності та досвіду педагога. Основний урок пови
тивно і цілеспрямовано. нен вибудовуватися на основі індивідуального підходу,
Дидактичний матеріал Монтессорі опосередковано оскільки діти в один і той самий момент не можуть ма
готує дитину до майбутнього учіння. Він не навчає пись ти однаковий рівень розвитку.
ма — письмом, читання — читанням, малювання — ма Основний урок розглядають як «певне враження від
люванням, а надає дитині змогу самостійно «скласти з контакту із зовнішнім світом». Щоб цей контакт був
елементів» ці складні дії, причому кожну — у свій час, чітким і зрозумілим, педагог повинен досконало вивчи
відповідно до сенситивного періоду. Наприклад, опосе ти всі Монтессорі-матеріали і заздалегідь обрати най
редкована підготовка дитини до письма передбачає ово ефективніший спосіб презентації нової вправи.
лодіння «елементами», втіленими в конкретних Мон- Необхідність проведення презентації педагог визна
тессорі-матеріалах, які не мають прямої мети готувати чає на підставі оволодіння дитиною матеріалом, над
яким вона працює. Для проведення уроку він створює ки дитина не знає, що її відкриття стосовно матеріалів
відповідну атмосферу і встановлює особистий контакт із були вже зроблені іншими, вони по-особливому нале
дитиною. жать їй, викликають хвилюючі відчуття.
Головними вимогами до уроку є простота («нічого, Упевнившись, що дитина засвоїла ідею, педагог ре
крім безумовної істини»), лаконічність («рахуй свої сло презентує той самий матеріал, але як вираження нової
ва»), об’єктивність («кинути промінь світла і піти своєю ідеї. Це реалізується у формі індивідуальних уроків
дорогою»). Тривати він має від 0,5 до 2—3 хв. уроків номенклатури, на яких закріплюють навички
На килимку або на столі розташовують лише мате роботи та ознайомлюють з новими поняттями. Такий
ріал для уроку, щоб «обмежити поле свідомості дитини урок має три ступені:
предметом уроку». Спочатку педагог показує послідов 1. Асоціація сенсорного сприйняття предмета з його
ність дій під час роботи з матеріалом, потім пропонує назвою. Суть етапу полягає у встановленні педагогом
дитині спробувати використати матеріал так, як було зв’ язку між предметом або ознакою і його назвою. Мон-
показано. Якщо вона зрозуміла презентацію, то перехо тессорі-вчитель називає дитині предмети, властивості
дить до самостійної роботи, а педагог спостерігає. або кількості: «Це...» Нові терміни бажано повторити
Забезпечення свободи дитини можливе за дотриман кілька разів, залучаючи при цьому слухове, зорове, так
ня таких умов: тильне (пов’ язане з відчуттям дотику), стереогностичне
1) не примушувати дитину виконувати показану (стосується пізнання об’ємних фігур та їх просторових
вправу;
відношень) сприймання дитини, її баричне (пов’ язане з
2) не засуджувати дитину, якщо вона після презен атмосферним тиском) відчуття, мускульну пам’ ять.
тації працює з матеріалом неправильно.
Наприклад, при запам’ ятовуванні назв геометричних
Основним на такому уроці є метод спостереження, тіл педагог показує, як їх обмацують з усіх боків двома
який передбачає свободу і самостійність вихованця.
руками, дає їх по черзі дитині, щоб та повторила дії, і
Завдяки цьому реалізується один із найважливіших
називає їх: «Це куля. Це куб. Це конус». Знайомлячи з
принципів педагогіки Монтессорі: «допоможи мені
зробити це самому». Він означає, що дорослий не назвами кольорів, він промовляє і вказує на відповідну
вчить дитину, а допомагає їй освоювати навколишній табличку: «Це зелений. Це білий. Це фіолетовий».
світ. Якщо поведінка дитини переконає педагога, що 2. Розпізнавання предмета чи ознаки, що відповідає
момент для презентації обраний неправильно, необхід назві. На цьому етапі дитині дають завдання типу: «Дай
но відкласти матеріал і дочекатися сприятливішого мені... Покажи мені...» Виконуючи їх, вона не просто
часу. пасивно споглядає предмети, а й активно діє з ними. Та
Зі знання того, як правильно використовувати ма ких завдань має бути достатньо, щоб дитина краще за
теріал, лише починається його корисність для дитини. пам’ ятала нові поняття. Вони повинні бути різноплано
Справжнє її зростання, що виявляється в розвитку пси вими, що підтримує інтерес до них, стимулює рухову
хічної природи, відбувається в процесі повторного його активність. Наприклад, працюючи з геометричними ті
використання. Але для цього дитина повинна зрозумі лами, можна запропонувати не тільки подати чи пока
ти ідею вправи, і ця ідея має відповідати її внутрішній зати їх, а й попросити дитину: «Поклади, будь ласка,
потребі. кулю в кошик. Постав конус на куб. Поклади кулю на
Після повторення вправи дитина створює нові спо долоню лівої руки ».
соби використання матеріалу, комбінуючи кілька взає Перший і другий ступені сприяють збагаченню па
мопов’ язаних вправ або порівнюючи матеріал із відпо сивного словника дитини.
відними об’ єктами в навколишньому середовищі. Цей 3. Запам’ятовування слова, що відповідає предмету
вибух творчої активності стає можливим завдяки поєд або ознаці. На цьому етапі нові терміни переходять із
нанню внутрішнього розвитку дитини з творчими мож пасивного словника в активний. Для сприяння цьому
ливостями, прихованими в задумі матеріалів. Оскіль педагог вказує на предмет і ставить запитання щодо йо
го назви, будь-якої властивості або представленої ним ки, розгортати й згортати килимки, переставляти й пе
кількості: «Щ о це? Який це? Скільки це?» реносити різні предмети, матеріал для роботи, нічого не
Педагогіка М. Монтессорі має глибоко продуману і зачіпаючи і обминаючи інших дітей, пересипати сипкі
добре відпрацьовану технологію. Допомога саморозвит речовини, переливати воду;
ку дитини дошкільного віку здійснюється через дифе — піклування про себе (миття рук, чищення взуття,
ренційовану систему матеріалів, що належать до таких застібання й розстібання ґудзиків, змійок, кнопок та ін
навчальних розділів: матеріали для вправ у повсякден ші види догляду за собою);
ному житті та вироблення навичок соціальної поведін — догляд за навколишнім середовищем (витирання
ки; матеріали для вправ на розвиток сенсорики; матері пилу, чищення килима, миття посуду, догляд за росли
али для вправ на розвиток мовлення, навичок письма, нами і тваринами, робота у саду та на городі, прання й
читання, математичних уявлень; матеріали для вправ прасування білизни);
із розділу «Космічне виховання». Така різноманітність — вправи у соціальній поведінці (уроки ввічливос
матеріалів породжує необхідність встановлення чіткої ті). Засвоєння дітьми норм соціальної поведінки, форм
послідовності їх презентації. ввічливості відбувається у процесі спеціально організо
Матеріс ли для вправ у повсякденному житті та ваних групових вправ і природним шляхом — за умови,
вироблення навичок соціальної поведінки. З таких що дорослі, які оточують дитину, уважні один до одно
вправ повинна розпочинатися презентація використан го і дітей, добре виховані: вміють вітатися, висловлюва
ня нового матеріалу, оскільки вони мають прості й чіт ти повагу, ввічливо переривати за необхідності розмову
кі цілі. Дитина вже бачила, як виконували ці дії дорос інших, попросити про послугу, надавати її тощо;
лі вдома, і їй хочеться їх повторити. Її наслідування має — особливі вправи для розвитку координації рухів
інтелектуальний характер, оскільки воно засноване на (ходіння по лінії та вправи в тиші).
попередніх спостереженнях і знаннях. Вправи повинні Вправи у повсякденному житті, на думку М. Мон
стосуватися найближчого оточення дитини, її культу тессорі, є координованою активністю майже такого по
ри, тому неможливо скласти стійкий перелік необхід рядку, як бігання, стрибання; вони дають мету цим
них для них матеріалів. Хоча вправи орієнтовані на фор простим рухам. Умови підготовленого середовища на
мування різних навичок і умінь (помити стіл, допомогти лаштовують на активність, унаслідок чого дитина пос
зашнурувати черевик товаришеві, поставити у вазу кві тійно без втоми вдосконалює свої рухи, набуває грації і
ти тощо), це не є самоціллю. Завдяки їм у повсякденно спритності. Такі вправи враховують природні імпульси
му житті дитина стає незалежною від дорослих, самос особливих періодів дитинства. Вони спрямовані на
тійною, а це посилює почуття власної гідності, самоцін- адаптацію дитини до навколишнього середовища, що
ності; у неї формується вміння співвідносити свої дії й разом із ефективним функціонуванням у ньому є найго
володіти собою; розвивається почуття відповідальності, ловнішою суттю правильного виховання. Мета навчан
організованість; засвоюються і вдосконалюються моде ня досягається не тоді, коли дитина слухає пояснення, а
лі соціальної поведінки; реалізується потреба у руховій коли вона набуває власного досвіду в певному середови
активності; формується внутрішній духовний склад. щі. Тому завдання педагога полягає не в поясненні ма
Виконання цих вправ готує дитину до складніших зав теріалу, що вивчається, а в формуванні в дитини моти
дань, стимулює її емоційний, соціальний та інтелекту вів культурної діяльності у спеціально підготовленому
альний розвиток. середовищі.
Вправи у повсякденному житті поділяють на такі Сукупно вправи у повсякденному житті створюють
види: широкі можливості для оволодіння дітьми різними ви
підготовчі вправи (елементарні маніпуляції) на дами повсякденної діяльності.
контроль і координацію рухів. Вони охоплюють підго Виконання дій кожної вправи має відбуватися в пев
товку робочого місця, а також вправи, виконуючи які ному порядку, інакше важко буде досягти бажаного ре
діти вчаться переносити з одного місця на інше стільчи зультату. Наприклад, якщо спробувати спочатку «на
милити » білизну сухим милом, а потім принести води й надає дітям право вибору діяльності, займаючи позицію
намочити її, то вона не стане чистішою. спостерігача. Цю форму організації дитячої діяльності
Для ефективного навчання дитини таких «склад М. Монтессорі вважала найпродуктивнішою. Позиція
них» видів діяльності М. Монтессорі пропонує здійсни спостерігача полягає в тому, що педагог не організовує
ти аксіологічний аналіз — спочатку проаналізувати їх і діяльність дітей у традиційному розумінні, а прогно
розчленувати на «простіші», а потім продемонструвати зує її. Переконавшись, що діти чимось зацікавились,
«складну» дію як послідовність елементарних кроків. ускладнює завдання, добираючи необхідний матеріал.
Аксіологічний (грец. axios — цінний і logos — слово, вчення) Заняття практичною повсякденною діяльністю опо
аналіз — членування загального процесу на окремі самоцінні дії середковано готують дитину до роботи із сенсорними та
(кроки). математичними матеріалами, а також з матеріалами
М. Монтессорі зазначала, що кожна складна дія має для розвитку мовлення, навчання письма та читання.
послідовні, але дуже відмінні один від одного етапи. М атеріали для вправ на розвит ок сенсорики
Аналіз рухів полягає в тому, щоб спробувати розпізнати (сенсорні мат еріали). їх метою є виховання і вдоско
ці послідовні кроки, а потім точно й ізольовано викона налення відчуттів: зору, слуху, смаку, нюху, тактиль
ти їх, тобто кожен рух (крок) повинен бути самостійним ного, баричного і термічного відчуттів. Чуттєве сприй
і завершеним. Разом вони утворюють неперервну проце мання М. Монтессорі вважала основою розумового і мо
суальну лінію. рального життя. Розроблені нею сенсорні матеріали
Усе це означає, що під час презентації педагог де унікальні щодо розвитку всіх сфер відчуттів. Вони
монструє дитині алгоритм конкретної вправи, який во вчать слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, фор
на повинна засвоїти на підсвідомому рівні. Нерідко ця му, вагу предметів, якості матеріалів тощо. Диференці
«складна» діяльність, що потребує виконання багатьох йоване вдосконалення вміння усвідомлено сприймати
дій, передбачає тренування окремих умінь (переливан такі відчуття сприяє виробленню в дитини уміння
ня води є спочатку самостійною вправою, а пізніше — сконцентровуватися на якомусь одному з них, тобто ке
складовим елементом миття посуду, фруктів і овочів то рувати своїми емоціями і пізнавати світ у всій різнома
що). Якщо дитина освоїла, наприклад, спосіб миття рук нітності.
у тазику з водою, вона повинна вміти прибрати за со Запропонована М. Монтессорі технологія самороз
бою: помити тазик, ретельно витерти стіл та інші пред витку передбачає ретельне вивчення фізичного і пси
мети, замінити рушник і ганчірку. Завдяки цьому хічного розвитку дитини. В основу такого вивчення, а
більш прості й короткі алгоритми або їх окремі ланки відповідно і виховання дітей, покладено так звану сен
(послідовності дій) стають частинами складніших алго сорну культуру — культуру сприйняття зовнішнього
ритмів. світу. Таке виховання має дві мети: біологічну, яка до
Займаючись із дітьми вправами у повсякденному помагає полегшити природний розвиток особистості, і
житті, педагог може використовувати такі форми орга соціальну, що дає змогу підготувати особистість до пов
нізації дитячої діяльності: ноцінного життя у навколишньому середовищі.
1) групові уроки (заняття з усією групою або під Користуватися сенсорними матеріалами дитина по
групою). Ініціатором дитячої активності є дорослий, чинає у трирічному віці. Спершу їй пропонують де
який формулює завдання і пропонує способи його роз рев’ яні блоки з вкладними циліндрами, розміри яких
в ’ язання; змінюються у певній послідовності. Дитина може мані
2) індивідуальні уроки (спільна діяльність дитини і пулювати циліндрами, виймаючи їх з отворів за допо
дорослого). Педагог включається у діяльність дитини, могою невеликої кнопки зверху. Такі кнопки мають де
якщо вона попросить його про це або якщо дитина вага рев’ яні плоскі фігури з ботанічного та геометричного
ється у виборі роботи; комодів (ящичків та шафок з матеріалами для вивчення
3) вільна й самостійна діяльність дітей у спеціально рослин і геометричних фігур), різноманітні географічні
організованому середовищі. У цьому разі вихователь пуцле-карти (англ. puzzle — гра на витримку) — карти,
4 4-144
поділені на частини за різними ознаками: координата досвід, природно розвиваючи при цьому математичні
ми країн, материків тощо, робота з якими розвиває здібності. Математичні Монтессорі-матеріали складені
дрібну моторику (тонкі рухи) руки. Серед сенсорних ма так, щоб зримо поставав зв’ язок арифметики та геомет
теріалів є Рожева вежа (сприяє засвоєнню понять «ве рії. Наприклад, «Золотий матеріал» з намистин допома
ликий», «маленький», розвитку окоміру), Коричнева гає дитині не лише сформувати поняття про числа та
драбина (формує уявлення про поняття «товстий», операції з ними, а й уявити одну намистину як точку,
«тонкий», розвиває окомір), Червоні штанги (для засво десяток — як пряму, сотню — як квадрат десяти, тися
єння понять «довгий», «короткий», розвитку окоміру), чу — як куб десяти. М. Монтессорі розглядала матема
таблички з піщаного паперу (сприяють розвитку так тичну освіту як єдине ціле, прагнучи зробити дитину
тильного відчуття, розвитку дрібної моторики, підго здатною за допомогою математичного мислення осягну
товці до письма), слухові й смакові коробочки (відповід ти світ природи, культуру.
но для розвитку слухових і смакових відчуттів), геомет Матеріали для вправ із розділу «Космічне вихо
ричні тіла (для ознайомлення дитини з науковими на вання». Завдання цих матеріалів полягає в ознайомлен
звами та ознаками об’ємних тіл) та ін. ні дитини з навколишнім світом, культурою людства.
Матеріали для вправ на розвиток мовлення, на Космічне виховання є метапредметом Монтессорі-шко-
вичок письма, читання, математичних уявлень. ли, на якому дитина осягає перші знання з фізики, х і
Природним продовженням процесу виховання органів мії, біології, історії, географії, астрономії тощо. У спеці
чуття є академічні матеріали, що використовуються ально створеному середовищі діти вчаться бути спосте
для початкового навчання мовлення, письма і читання, режливими, захоплюватися навіть незначною часточкою
математики. У створенні їх враховано знання і конс світу, розуміти гармонію природи, берегти її, працювати
трукції, які дитина здобула під час попередніх дій на з книгами, енциклопедіями, виявляти свої думки і по
конкретному сенсорному рівні. Головна мета цих мате чуття за допомогою письма, мови, жестів, живопису,
ріалів полягає не в накопиченні кількості знань, а в ре скульптури.
алізації потреби вчитись і розвивати свої сили. Вико Метою космічного виховання є формування в дітей
ристання їх дає дитині змогу підготуватися до сприй цілісного сприйняття картини світу, усвідомлення від
мання більш абстрактних знань. повідальності за перетворення, що здійснює людство на
На думку М. Монтессорі, мова є одночасно наслід землі та в космосі. М. Монтессорі розуміла необхідність
ком і основою соціального ж иття людей, засобом зберігати й підтримувати дитяче сприймання світу як
«спільного мислення». Дитячий розум має унікальну єдиного цілого, доводячи, що вже у дошкільному віці
властивість всотувати — невпинно сприймати і фіксу дитина має здобути різноманітні знання про навколиш
вати в мозку навколишню дійсність, зокрема й мову. ній світ: «У вихованні ми повинні торкатися не стільки
Збагачення словникового запасу вимагає систематиза науки, скільки інтересу до Людства і його культури...
ції отриманої дитиною інформації. Класифікації по Саме культура — всезагальний акцент, здатний об’ єд
нять сприяють спеціальні набори, що містять карти із нати розум усіх людей в одну гармонію, до якої ми спря
зображенням одиничних предметів або живих істот і мовуємо космічне виховання».
карту для узагальнення понять. Узагальнюючі понят В освітніх закладах, які використовують техноло
тя умовно поділяються на три великі групи: рослини, гію М. Монтессорі, є спеціальна зона — «Космічне ви
тварини, людина. Набори карт виготовляють відповід ховання», в якій зосереджено різноманітний розви-
но для понять кожної групи із зеленим, червоним і вальний матеріал: глобуси, географічні карти, астроно
жовтим кантом, що полегшує роботу як дитині, так і мічні календарі, за якими діти встановлюють час року,
педагогу. місяць, день тижня, число, день свого народження, ві
Сенсорні матеріали опосередковано готують дитину зуально визначають відрізок прожитого року. Крім ка
до сприймання математичних знань. Дитячий розум од лендарів, там є об’ємний і площинний макети Сонячної
ночасно всотує багатоманітний сенсорний і моторний системи, карти зоряного неба. Макети допомагають ді
тям дізнатися, що планети відрізняються розміром і мостійну діяльність відчути себе частиною природи,
що кожна з них розташована на певній відстані від Сон культури і людського суспільства, розвинути інтерес до
ця. Дитина Монтессорі-школи легко розміщує планети пізнання світу, реалізувати свої знання на практиці.
Сонячної системи на відповідні орбіти, позначаючи їх Вихованці Монтессорі-шкіл легко спілкуються з людь
картками з написами. Попрацювавши з об’ ємним маке ми і вільно долають конфліктні ситуації, уміють робити
том, на якому кожна планета має форму кулі, діти роз вибір і приймати рішення в різних життєвих ситуаціях.
починають роботу з площинними зображеннями пла Освітня парадигма X XI ст. націлена на пошук такої
нет. Сформовані на об’ємному макеті уявлення вони системи освіти, яка вчила б людину жити й діяти відпо
легко переносять на площинний макет Сонячної систе відно до універсальних законів Природи і Космосу. Ді
ми, а потім переходять до роботи із зоряними картами, яльність громадянина постіндустріальної цивілізації
самостійно складаючи карту зоряного неба. Після озна потрібно спрямувати на збереження життя. В цьому
йомлення з глобусом діти працюють із площинними сенсі педагогічні ідеї М. Монтессорі набувають особли
зображеннями материків на дерев’ яних і паперових вої актуальності. Вони мають увійти до активного арсе
картах. налу гуманізації навчально-виховних закладів як скла
У Монтессорі-школах діти виготовляють хроноло дова частина проблеми культивування у людини ноо-
гічну стрічку, на якій розмальовують різними кольора сферної свідомості.
ми 12 частин, кожна з яких відповідає важливому пері
оду життя на Землі. Заздалегідь скопійовані ілюстрації
з книг, журналів вони розфарбовують, вирізають і на Запитання. Завдання
клеюють на відповідне місце на стрічці. У цьому проце
сі діти наочно і хронологічно простежують складний і 1. У чому полягає своєрідність і привабливість ідей і технології
неперервний процес виникнення та розвитку життя на М. Монтессорі?
Землі. 2. Розкрийте сутність понять «духовний зародок», «всотуючий ро
Багато матеріалів у розвивальному середовищі Мон- зум», «здатність до самобудівництва».
тессорі-закладів дають змогу дітям вільно працювати з 3. Охарактеризуйте сенситивні періоди розвитку (за М. Монтессорі).
4. З ’ясуйте суть феномену «підготовлене середовище».
ними без допомоги дорослих. Перебуваючи в особливо
5. Яку роль відведено педагогу в технології М. Монтессорі?
му місці — лабораторії, в якій є матеріали з географії 6. Розкрийте особливості використання дидактичного матеріалу
(діючі макети вулкана, річки, озера, острова, півостро М. Монтессорі.
ва та ін.), діти можуть спостерігати, як вивергається 7. Прокоментуйте твердження М. Монтессорі: «Дитина сама знає
вулкан, переконатися, що розпечена лава піднімається основні шляхи до саморозкриття особистості. Головне — не заважати
з надр гори і стікає її схилами. їй у цьому».
На експериментальному майданчику кожна дитина
має свою рослину, яку вона садила, за якою доглядає і
спостерігає. Використовуючи схеми, рисунки у щоден
никах, діти фіксують результати своїх спостережень, 2.2. «Йєна-план-школа»
що є основою їхньої майбутньої аналітичної діяльності
та першим етапом планування.
П. Петерсена
І в лабораторії, і працюючи з іншими дидактичними У першій половині X X ст. заявила про себе нова педа
матеріалами, у спілкуванні діти здійснюють багато від гогічна технологія «Йєна-план», а згодом у європейській
криттів для себе. Це дає змогу педагогу відстежити рі педагогіці розгорнувся рух, що об’єднав колективи по
вень розвитку кожної дитини і вдосконалення її нави чаткових шкіл і дитячих садків, які використовували у
чок соціальної поведінки. своїй роботі^ технологію відомого німецького педагога,
Отже, дидактичні матеріали і посібники М. Мон- професора Йєнського університету Петера Петерсена
тессорі допомагають дітям через спостереження і са (1884— 1952).
Із біографії П. Петерсена гіки, яка спрямувала б процес освіти, стала «суспільно-
соціальною» наукою, що базується на ідеї народності.
П. Петерсен народився 26 червня 1884 року непода У 20-ті роки Петерсен розгорнув інтенсивну лектор
лік від м. Фленсбург (Німеччина) в родині селянина. За ську діяльність, багато подорожував, установлюючи на
кінчивши двокласну сільську школу і гімназію у Фленс- укові контакти з колегами-однодумцями. Особливо
бурзі, він почав вивчати філософію, історію, психоло плідними були для нього поїздки до СІЛА (1928) та Чилі
гію, теологію, англійську мову та економіку. Петерсен (1929). Він вступив до міжнародної спілки «За оновлен
слухав лекції таких учених, як Вільгельм Вундт ня освіти», брав участь у всесвітніх конгресах. Серед йо
(1832— 1920), Карл Лампрехт, Нобелівський лауреат го друзів — видатні реформатори школи Жан-Овід Дек-
Рудольф Ейкен. У жовтні 1908 року він захистив у Йєн- ролі (1871— 1932), Джон та Елен Дьюї, Вільям Кілпат-
ському університеті дисертацію на тему «Ідея розвитку рік (1871— 1965) та ін. Петерсен підтримував наукові
у філософії Вундта». зв’ язки з педагогами Швеції, Данії, Греції, Англії,
З 1909 р. П. Петерсен почав працювати викладачем Франції, Польщі, Болгарії, країн Америки, цікавився
старших класів Лейпцизької гімназії, невдовзі пере проблемами радянської школи. Неабиякої популярнос
йшов до школи з підготовки наукових кадрів у Гамбур ті набули його книги «Йєна-план-школа», «Загальна
зі, де працював протягом 10 років. У цей період розпочав педагогіка», «Педагогічні дослідження».
активну участь у русі за реформування школи. У 1911р. Після Другої світової війни він заснував соціально-пе-
він висловив у пресі й публічних виступах свої погляди дагогічний факультет, яким керував до 1948 р. Одночас
на проблеми естетичного виховання, організації трудо но докладав багато зусиль для відкриття міжнародного
вої школи і виховних закладів сільськогосподарського університету в м. Бремені, працював над реалізацією
типу, а також на проблеми експериментальної психоло оригінальних ідей щодо створення «автономної від сус
гії. Водночас співпрацював у німецькій спілці «За пільства» педагогіки. У 1948 р. Петерсену запропонува
шкільну реформу», здійснював педагогічну та організа ли очолити Йєнський університет, однак з огляду на вік і
ційну роботу за завданням «Німецького комітету з ви здоров’я він відмовився. 21 березня 1952 року П. Петер
ховання та освіти», організовував курси з педагогіки та сена не стало.
психології для гамбурзьких учителів, працював у Інс У сучасній Німеччині педагогіка П. Петерсена пере
титуті молоді. живає друге народження. Ще у 1980 р. при університе
У 1920 р. Петерсен увійшов до ради реальної школи ті м. Тессена було відкрито науковий центр із вивчення
у Вінтерхуде (район м. Гамбурга), а пізніше керував нею та впровадження в практику ідей видатного педагога.
і невдовзі реформував спочатку в новий тип «німецької Перевидаються його праці (книгу «Йєна-план-школа»
середньої ш коли», а потім у «шкільне товариство» під за кордоном видавали понад 60 разів). Проводяться дос
назвою «Вінтерхуде», яке об’ єднало кілька шкіл. Бага лідження сучасних проблем школи з точки зору педаго
то зусиль він доклав для залучення батьків до роботи то гічної концепції П. Петерсена.
вариства, що мало на меті полегшити дітям перехід від
початкової до середньої школи та адаптацію в житті.
Через три роки очолив кафедру педагогіки Йєнсько- Концептуальні засади
го університету, наукова школа якої була відома своїми педагогічної технології «Йєна-план»
багатими традиціями і базувалась на ідеях німецького
філософа, психолога і педагога Йоганна-Фрідріха Гер- Доленосним моментом у житті П. Петерсена була йо
барта (1776— 1841). Завдяки успішним публічним вис го участь у 1927 р. в роботі IV Міжнародного конгресу
тупам, публікаціям у пресі та практичній діяльності «Всесвітнього союзу за оновлення освіти» в Локарно
Петерсен здобув авторитет як учений реформаторського (Швейцарія), на якому він представив педагогічній гро
напряму. Своєю метою він вважав створення «вільної мадськості свою оригінальну концепцію школи — «Й є
від ілюзій», побудованої на філософській основі педаго на-план». Вона відразу привернула увагу педагогів, ско
лихнула бурхливі дискусії у багатьох європейських ходить на порушника шкільних правил, а лише вчить
країнах. Водночас розпочалося створення дитячих сад інших тактовного і справедливого ставлення до свого
ків, шкіл, що працювали за цією програмою. Це, однак, товариша.
не завадило міністру освіти Тюрингії, яка перебувала у У системі методів і прийомів виховання П. Петерсен
складі тодішньої НДР, заборонити своїм наказом (1950) відводив помітне місце невербальному зауваженню у
рух «Йєна-плану» як «реакційний і політично дуже не формі піднесеного до губів пальця, легкого поруху ру
безпечний». Таке рішення було прийнято з ідеологіч ки, певного знаку тощо. Відстоюючи невербальні спосо
них міркувань, передусім тому, що цей рух почав наби би впливу на дітей, він виступав проти зауважень у сло
рати сили у ФРН, активно відкривалися школи та дитя весній формі, вважаючи їх більш ніж у 90 % випадків
чі садки подібного типу в Голландії. невиправданими і безглуздими. Людське слово, на його
Концептуально педагогічна технологія П. Петерсена думку, завжди викликає відповідну реакцію у формі
була протиставленням традиційній школі з її класно- вибачення, виправдання або протидії. Тихе, безсловес
урочною системою, жорсткою регламентацією режиму не взаєморозуміння є у стократ кращим, ніж розмови
дня, дисципліною, субординацією у взаєминах між уч про те, що повинно бути ліквідовано. Будь-яка практич
нями та вчителями. Вона спиралася на виховну общи на дія щодо виправлення вчинку морально набагато
ну, сформовану на засадах поваги до особистості дити цінніша, ніж словесне виправдання.
ни, поєднання свободи і самостійності, тісного зв’ язку Конструюючи гуманістичні відносини і формуючи
батьків, дітей і педагогів. гуманні почуття у своїй школі, П. Петерсен спирався
Сповідуючи примат виховання над навчанням і дба на індивідуальності дітей, вірячи й у невичерпні вихов
ючи про створення сприятливого розвивального середо ні можливості навколишнього середовища. Головне, на
вища, П. Петерсен перетворив школу на «місце ж иття», його погляд, щоб розвиток дитини з її особистісними,
клас — на «шкільну житлову кімнату», розклад — на інтелектуальними, духовно-моральними, емоційними
«ритмічний тижневий план», який раціонально регла потребами відбувався в контексті гуманізації внутрі-
ментує життя дитини в цьому доброму будинку. Осно шкільних відносин на основі визнання унікальності
вою виховної програми школи, яка реалізує ідею «спіль кожного людського життя, виховання гуманних почут
ності і братерства», він вважав гуманістичні взаємини. З тів, відповідальності за інших, відстоювання свободи і
огляду на ці орієнтири було визначено такі головні засо самодіяльності, права на індивідуальну творчість кож
би духовно-морального виховання особистості: ної дитини.
— абсолютна відкритість взаємин, що визначає жит Автор «Йєна-плану» протиставляв педагогіку об-
тєвий стиль, культуру, форми життєдіяльності групи і щинності педагогіці соціальній, яка вважає школу од
общини загалом; нією із соціальних форм суспільного буття. Таку школу
— взаємодопомога дітей у загартуванні характеру, він охарактеризував як «бойову спілку, створену жит
розвитку і взаємовихованні в дусі спільності і братерства; тєвою потребою, яка буде існувати доти, доки вона буде
— право кожної дитини на власну точку зору, свобо придатна для боротьби із життям». Цілком протилеж
ду висловлювання; визнання рівних прав за всіма: «твоє ною їй Петерсен вважав громаду, в якій окремі особи
право може обмежити лише врахування права іншого»; поєднуються абсолютно вільно заради духовних цілей
— формування добрих почуттів, дружелюбства та на засадах усвідомленої потреби. Спільна духовна ідея
щирості, чому має сприяти теплота людського спілку втілюється в особі керівників, навколо яких люди доб
вання, коли мама може бути поруч у шкільній житловій ровільно об’єднуються як послідовники. У такій грома
кімнаті, а батько — поруч із сином у майстерні. Завдя ді людина ніколи не буде засобом для досягнення якоїсь
ки цьому школа отримує простий, але важливий засіб у мети, а завжди — метою в самій собі. Люди, живучи у
завоюванні сердець дітей і батьків; громаді, ставитимуться одне до одного як брати, товари
— обговорення всіх випадків у групі або всією ші, розв’ язуючи всі завдання так, щоб частіше підкоря
шкільною общиною, коли вчитель безпосередньо не ви тися спільній духовній ідеї.
Спрямованість людської спільноти через шкільну — врахування рівних прав і обов’язків усіх товаришів;
общину, педагога до дитини і залучення її до людської — просторові обмеження, пов’ язані з обмеженістю
спільноти — така основа «нової школи» Петерсена, в приміщення;
якій діти розвиваються природовідповідно, за своїми — певна кількість навчальних посібників і матеріа
індивідуальними законами й одночасно набувають здат лів, що вимагає взаємних поступок і черговості в їх ко
ності жити за законами суспільства. ристуванні.
Ядром шкільної общини він вважав базову групу, З першого дня перебування у школі дитину знайом
або штам-групу (нім. Stamm — рід, плем’ я), — соціаль лять з її обов’ язками, прийнятими формами спілкуван
не утворення, що планомірно діє під керівництвом ви ня і поводження. А завдяки спеціальним вправам у сві
хователя задля духовного єднання дітей і характеризу домості й поведінці дитини закріплюються правила
ється вільною динамікою внутрішньої структури. Гете доброго тону, шкільний етикет (взаємне привітання,
рогенні штам-групи, що об’ єднують дітей різного віку, дотримання тиші тощо).
станів, здібностей, замінюють традиційні класи. Струк Базовій групі належить конкретне приміщення, де
туру школи П. Петерсена утворюють такі базові групи: кожному учневі надано цілковиту свободу дій. П. Пе-
— молодша (1— 3 рік навчання); терсен вважав, що у стабільно закріплених приміщен
— середня (4—6 рік навчання); нях «відбувається інтенсивніша духовна взаємодія, а
— старша (7—8 рік навчання); відповідно — загартування і дозрівання енергії».
— молодіжна (9— 10 рік навчання). Для наведення зовнішнього порядку в приміщенні
У штам-групах старші діти є опікунами молодших, необхідно використовувати ігри, змагання, часто з го
допомагають їм у підготовці до занять. Через рік най динником у руці. При цьому вихователь має супрово
старші переходять до наступної базової групи, в якій джувати їх привітним тоном, одночасно виявляючи
вважаються найменшими, і т. д. Спілкуючись один з од послідовність і наполегливість у своїх вимогах.
ним, допомагаючи і приймаючи допомогу, діти опано Для підсилення духовної близькості дітей різновіко
вують навички спільної діяльності, вміння організову вої групи у школі П. Петерсена було запроваджено своє
вати роботу свою і підопічних. Таке спілкування до впо рідний патронаж — інститут «хрещених» — піклу
доби всім: молодші раді, що мають наставника, який вання старших учнів про кожного новенького малюка,
завжди допоможе; старших приваблює можливість по який ознайомлюється з життям шкільної громади. «Я
керувати, відповідальність за малюків їх дисциплінує, запровадив цей інститут “хрещених” , — писав П. Пе-
а необхідність бути для них авторитетними активізує терсен, — щоб ліквідувати ту безодню, яка так легко
успіхи у навчанні. утворюється між дітьми молодшого та старшого віку, і
Основний принцип внутрішньої динаміки групи по мав гарні результати. На всіх спільних урочистостях
лягає у вільній активності дітей, які працюють цілком старші сидять разом зі своїми “хрещеними дітьми” на
самостійно відповідно до своїх індивідуальних запитів і певних місцях, це є почесним у шкільній общині. Я к
потреб. «Йєна-план» не передбачає жодних прийомів, що дитина вступає у важкий для вихователя період, то
здатних погасити природну моторику, вільну актив керівник групи може звернутися до “ хрещеного” , на
ність дітей. Це аж ніяк не дає підстав вважати П. Петер правити дитину для спільної роботи з ним, поки цей пе
сена «анархістом» у педагогіці. Він привчав вихованців ріод не м ине».
відрізняти справжню свободу від безладу і вседозволе Внутрішнє життя базової групи характеризується
ності. Головний закон групи проголошує: «У приміщен «вільною грою сил», яка полягає у формуванні значної
ні повинно відбуватися лише те, що відповідає спільним кількості груп одного столика — створених на основі
побажанням і прагненням, що надає порядку, мораль взаємних симпатій, спільних інтересів, діяльності, яка
ності і краси спільній праці і проживанню». Діти на вимагає колективних зусиль мікрогруп.
власному досвіді пізнають не лише свободу, а й межі її, Такі групи дуже динамічні, їх чисельність, склад,
які визначають такі чинники: ролі організаторів і виконавців у них змінюються за
лежно від виду діяльності. Наприклад, лідер однієї мік- 7. Люди повинні працювати над створенням сус
рогрупи може бути лише активним виконавцем в іншій пільства, яке сприяє розвитку індивідуальності кожно
мікрогрупі й зовсім пасивним спостерігачем у третій. го і стимулює його.
Динаміка у групах одного столика здебільшого зумовле 8. Люди повинні працювати над створенням такого
на зміною взаємних симпатій і прихильностей у проце суспільства, в якому суперечності між індивідами або
сі розвитку їх учасників. групами людей розв’ язуються справедливо і конструк
За «Йєна-планом» працюють насамперед виховні бу тивно.
динки, які доповнюють і розвивають сімейне вихован 9. Люди повинні працювати над створенням сус
ня, традиції соціокультурного середовища, яке оточує пільства, в якому до Землі й Космосу ставляться з пова
дитину. Свою педагогічну діяльність учителі таких гою і піклуванням.
шкіл розглядають не стільки як державну, скільки як 10. Необхідно використовувати природні й культурні
соціальну службу, маючи на увазі насамперед відпові ресурси відповідально перед майбутніми поколіннями.
дальність перед сім’ єю вихованця. Тому одним із важ 11. Школа — це організація, якій властиві відносне
ливих завдань у школах П. Петерсена є співпраця, тісна самоуправління і взаємодія людей, що мають відношен
взаємодія професійних педагогів і батьків, інтеграція ня до педагогічного процесу.
дому шкільного і дому батьківського у межах єдиної 12. Педагогічна діяльність дорослих повинна бути
громади. Для шкільного життя «Йєна-плану» харак заснована на дотриманні зазначених вище принципів.
терні відкриті та вільні контакти педагогів і батьків, які 13. Зміст шкільної програми визначається потребами,
відверто обговорюють різні педагогічні ситуації, обмі інтересами дітей та основами культури, які вважаються у
нюються думками, поглядами, інформацією, а іноді й суспільстві необхідними для розвитку особистості.
взаємними застереженнями. Батьки як партнери вчите 14. Викладання має здійснюватися шляхом створен
ля активно залучаються до педагогічного процесу, орга ня навчальних ситуацій.
нізовують свята, походи, екскурсії, працю в майстер 15. Процеси викладання та вивчення складаються з
нях. Сповідування батьками принципів «спільності й ритмічного повторення основних видів діяльності: діа
братерства» виявляється в їхньому піклуванні не тіль логу, гри, праці, свята.
ки про свою дитину, а й про всю шкільну громаду, в 16. Діти навчаються у різновікових групах.
їхній моральній і матеріальній підтримці. 17. У школі мають чергуватися розвивальне навчан
Йєна-план-школа може бути відкрита або на прохан ня, вільна гра і самостійне вивчення навчального мате
ня групи батьків, або за рішенням педагогічного колек ріалу.
тиву звичайної школи. Головним у ній є дотримання та 18. У процесі навчання найважливішим елементом є
ких 20 основних принципів: робота в групах.
1. Кожний із нас унікальний. 19. Про поведінку та успіхи дитини судять з точки
2. Кожний має право розвивати свою особистість не зору розвитку саме цієї дитини.
залежно від раси, статі, національності, соціального 20. Школа — це структура, яка постійно перебуває у
становища, релігії. пошуку і змінюється.
3. Для розвитку індивідуальності кожному необхід Отже, «Йєна-план» виходить із цілісного, універсаль
но особисто взаємодіяти з матеріальним і духовним сві ного знання про дитину як істоту біосоціальну, надає прі
том, соціальним і культурним оточенням. оритетного значення не лише внутрішнім механізмам її
4. Кожний є цілісною особистістю. розвитку, а й процесу соціалізації, ролі середовища, яке
5. Кожний має право бути новатором у галузі куль виховує і навчає. Технологія Петерсена розглядає куль
тури. тивування общинності як умову виховання індивіду
6. Люди повинні працювати над створенням сус альності в процесі колективної життєдіяльності, конс
пільства, в якому поважають цінність і гідність кожної труює школу як дослідне поле для розвитку дитини, як
особистості. життєвий простір для її входження в соціум.
Особливості змісту технології «Йєна-план» — навчальна бесіда на прогулянках і екскурсіях.
Метою її є усвідомлене сприйняття учнями навколиш
Реалізація передбаченої технологією «Йєна-план» нього світу, взаємозв’ язків у ньому, набуття індивіду
виховної мети неможлива без докорінної зміни змісту і ального досвіду на основі знання у простій, зрозумілій і
методів навчання. доступній формі. Бесіда не повинна бути моралізатор
П. Петерсен розглядав навчальне життя як «світ си ською, нудним повчанням для дитини;
туацій», які створюють для дітей певні проблеми і при -— діалог під час групової роботи за одним столиком.
родно спонукають до їх вивчення. Тому, на його думку, Його учасники обговорюють різні теми, зокрема спосо
турбота про забезпечення необхідного мінімуму знань би використання певного навчального завдання.
(«залізний склад знань») має поєднуватися із систем Особливо ефективним П. Петерсен вважав навчання
ною працею, спрямованою на загальний розвиток дити в діяльності, у процесі якого дитина виявляє особли
ни і підготовку її до орієнтування в навколишньому се вості різних предметів та явищ навколишнього світу,
редовищі. Навчання він вважав вторинним процесом, відкриває нові аспекти їх природи. Головне, щоб запи
підкореним головній виховній ідеї шкільної громади, тання, які виникають у дитини, переростали у припу
сукупністю «продуманих і осмислених занять, що фор щення про можливі шляхи розв’ язання виявлених нею
мують свідомість, уміння і навички, які сповнені лю протиріч і проблем.
бов’ю до життя і виховним смислом». Як усі представники гуманістичної педагогіки, П. Пе
Як принциповий противник схоластичного навчан терсен виступав проти оцінок та свідоцтв, які, на його
ня і методичного формалізму, Петерсен виступав за те, думку, «псують власну робочу лінію дитини і порушують
щоб школу «слова і балаканини» з її масовим навчан власне моральне судження», створюючи неправильну мо
ням замінити школою «життя і праці», в якій без при тивацію до учіння. Водночас він визнавав, що дитина
мусу й покарань використовувалися б різноманітні зорі схильна до оцінювання і повинна його вимагати, оскільки
єнтовані на дитину форми навчання. потребує впевненості щодо власного зростання і прогресу.
За переконаннями П. Петерсена, такі форми навчан У школах, які працюють за технологією «Йєна-план»,
ня, як бесіда, трудова діяльність, слід поєднувати з ігра усі роботи дітей виставляються на публічний огляд і оці
ми і святами, які переважають у житті дітей дошкільно нюються учнями (взаємно), а також викладачами, відві
го віку. Без них «нормативне» навчання, шкільні роки дувачами («про себе»), адже вже самі роботи красномов
дитини будуть неповноцінними. но свідчать про індивідуальну успішність. Завершенням
Тому Йєна-план-школи активно використовують навчального року є детальна характеристика кожного
ігрові форми занять з різноманітним матеріалом, вихованця, яку складає вчитель: об’ єктивний звіт для
особливо у перші шкільні роки, включаючи тренінгові батьків і суб’єктивний звіт для дитини. Для об’ єктивно
ігри з використанням лічби, музики, поезії; популярні го звіту використовують спостереження і судження вчи
ритмічні й спортивні ігри, які повторюються впро телів, які навчають дитину протягом року. Такий звіт
довж усього шкільного періоду, рухливі ігри на пере дає змогу побачити особливості, нахили, обдарованість
рвах і в позаурочний час. Система «Йєна-план» ґрун школяра, спрямувати спільні зусилля батьків і педаго
тується на використанні діалогічних форм і методів гів на забезпечення сприятливих умов для індивідуаль
навчання, під час реалізації яких учень є рівноцінним ного розвитку дітей.
партнером учителя. Йдеться передусім про такі фор На основі об’єктивного звіту класний керівник скла
ми і методи: дає для кожної дитини суб’ єктивний звіт, у якому
— розмова у «колі» під час «тижневого старту» (по зазначає те, що, за його переконанням, справлятиме на
чатку навчального тижня). Такі розмови присвячені те неї виховний вплив.
мам, які хвилюють дітей, кожен може розповісти про Розклад у школі, яка працює за «Йєна-планом», пе
свої проблеми, одержати допомогу не лише від учителя, редбачає чергування уроків (малювання, музика, мате
а й від товаришів; матика, рідна мова, батьківщинознавство, суспіль
ствознавство та ін.) із заняттям, яке у розкладі значиться кавий дидактичний матеріал. Кожна сторінка такого
як штам-груиа. Це сприяє формуванню і розвитку взає календаря присвячена певному місяцю і завданням, які
морозуміння, дружніх стосунків, емоцій, здібностей дітей потрібно буде розв’ язувати. У серпні, наприклад, почи
до соціальної перцепції (лат. регсерйо — сприймання). нається навчальний рік і обирають представників від
Навчальний матеріал інтегрований тематично, і йо батьків до ради школи, що є важливим етапом шкільно
го зміст у перші роки навчання значною мірою визнача го життя. Як правило, до ради залучають батьків, які
ється інтересами самих дітей. З часом він усе більше за своєю безпосередньою участю у справах школи сприя
лежить від педагога. ють реалізації навчально-виховних завдань, фінансу
Домашні завдання діти отримують не кожний день, ють окремі акції. У вересні зазвичай проводять осіннє
а відразу на цілий тиждень. Вони передбачають свято, перше у навчальному році засідання «круглого
розв’язання кількох задач і прикладів, написання тво столу» з обговорення роботи школи відповідно до «Йє-
ру, розповіді, виготовлення саморобки, підготовку ма на-плану». На кожен місяць передбачають три-чотири
люнка тощо. Порядок виконання завдань учень обирає загальношкільні заходи. Ними можуть бути новорічне
самостійно. Нерідко завдання об’ єднуються однією те свято, театральна вистава, подорож, спортивне свято,
мою. Наприклад, у березні діти молодшої штам-групи свято для батьків тощо. У календарі зазначають склад
вивчають комплексну тему «Весна у місті». усіх штам-груп, адреси й домашні телефони дітей і пе
У групі вільно формуються підгрупи за інтересами, дагогів, публікують статті вчителів щодо вивчення рід
віком. їх склад змінюється залежно від видів навчаль ної та іноземних мов, опанування грамоти, з релігійних
ної роботи та успіхів учнів. Такі підгрупи виконують питань тощо.
завдання-проекти: облаштування експозиції, констру Символом багатьох сучасних шкіл, які працюють за
ювання моделі, підготовку виступу. Парами учні вико «Йєна-планом», став «Бонкелар» — вітряковий меха
нують завдання з правопису, що дає змогу забезпечити нізм. Як відомо, у його перехресті є коліщатко, без яко
взаємоперевірку якості виконання завдань. Під час го вітряк не міг би працювати — молоти зерно. Анало
занять активно використовуються вправи, навчальні гічно в душі дитини, стверджують педагоги, які спові
ігри, групове обговорення дитячих робіт, різних аспек дують принципи педагогічної технології «Йєна-план»,
тів шкільного життя. Особлива роль відводиться від існує особливий механізм: «Щойно дорослий відшукає
в її душі цей дивовижний механізм, заведе — і ось вже
криттю навчального тижня, підбиттю його результатів,
дитина почала рости». Здійснити це завдання, пробуди
звітним виставкам, загальношкільним зборам, роботі з ти внутрішні сили дитини може тільки педагог, який
батьками.
відмовився від догматичних підходів, перебуває на по
День у Йєна-план-школі обов’ язково охоплює чоти
зиціях гуманістичного виховання.
ри компоненти: гру, бесіду, працю, свято. Всі ці види ді Педагогіка общинності набуває особливої актуаль
яльності вважаються особливо значущими для дитини, ності у зв’ язку з прийнятими в Україні концепціями на
тому завдання педагогів полягає в оптимальному поєд ціонального, громадянського виховання та необхідності
нанні їх у шкільному житті. взаємодії батьків, освітніх закладів і громадськості у
Після кожного уроку діти (1—3 рік навчання) пере вихованні дітей і молоді.
ходять в інше класне приміщення, де їх зустрічають
різні вчителі. Через два-три уроки вони збираються
штам-групою у своїй кімнаті, обмінюються враження Запитання. Завдання
ми від уроків, виконують тижневе комплексне завдан
ня на спеціально видрукуваному окремому листку для 1. Охарактеризуйте сутнісні ознаки педагогіки общинності.
кожного учня. 2. Проаналізуйте запропоновані П. Петерсеном шляхи формуван
Багато Йєна-план-шкіл випускають свої календарі, ня гуманістичних взаємин у шкільній громаді.
що є своєрідним планом роботи школи на наступний 3. У чому полягає виховна роль різновікової групи та інституту
навчальний рік, містять підготовлений педагогами ці «хрещених» у Йєна-план-школах?
4. Наскільки обгрунтованою, на ваш погляд, є орієнтація Йєна- тва, до якого він належав. Можливо, батька стимулюва
план-школи більше на виховання, ніж на навчання? ла одержимість, із якою навчався Рудольф.
5. З ясуйте сутність інтеграції шкільного та сімейного дому як Після закінчення реального училища Р. Штейнер
складової частини педагогіки общинності. вступив до Вищого технічного інституту у Відні й одно
6. Розкрийте значення завдань-проектів як методу організації часно відвідував курси філософії, вивчав праці Гете, пи
навчальної діяльності в Йєна-план-школах. сав статті. Ного старання були помічені науковою гро
7. Обгрунтуйте актуальність педагогічних ідей П. Петерсена в су мадськістю, і вже двадцятидворічним він працював ре
часних умовах. дактором і видавцем природничо-наукових праць Гете.
Невдовзі отримав запрошення взяти участь у найзнач-
нішому виданні праць Гете — виданні герцогині Софії,
2.3. Антропософські школи спадкоємиці його архіву. У Веймарі молодий дослідник
працював над роботами з ботаніки та зоології. У 1886 р.
Р. Штейнера опублікував своє дослідження «Основи теорії пізнання
Гете», а в 1891 р. — «Істина й наука», в якому, як і в по
Вальдорфська педагогіка є дітищем відомого австро- передньому, зосередився на проблемах теорії пізнання. У
німецького громадського діяча, філософа і педагога, 1894 р. Р. Штейнер оприлюднив головний свій філософ
дослідника творчості Гете, засновника духовно-науко- ський твір «Філософія свободи», в якому спробував до
вого руху — антропософії — Рудольфа Штейнера вести, що справді людським у людині є творча свобода.
(1861 — 1925). Його наукові напрацювання залишили У 1897 р. він переїхав до Берліна, де видавав літера
помітний слід у гносеології (грец. gnosis (gnoseos) — піз турні журнали, викладав у школі для робітників. Про
нання і logos — слово, вчення), природознавстві, архі тягом 1902— 1912 рр. поступово пориває з теософією
тектурі, медицині, сільському господарстві. Особливо (філософським ученням про містичне богопізнання),
багато прихильників здобули його новаторські педаго якою захоплювався у молоді роки, і засновує антропосо
гічні ідеї, які з часом стали ядром своєрідного міжна фію (релігійно-містичне космологічне вчення про люд
родного культурно-освітнього руху. Натепер кількість ську мудрість), виступає з доповідями і публікаціями
так званих вільних вальдорфських шкіл (антропософ- по всій Європі, пише кілька містичних літературних
ських шкіл Р. Штейнера) сягає півтисячі. Найбільше їх п’єс. Найважливішими в цей період він вважав питання
у Німеччині, Голландії, Швеції, Великій Британії, Авс релігії та процесу пізнання.
трії, СІНА. Є вони в Африці, Південній Америці, Японії, У 1913— 1922 рр. у швейцарському містечку Дорнах
інших країнах. Вальдорфська педагогіка представлена і було побудовано перше селище з Гетеанумом (дослід
сотнями дитячих садків. Вона безпосередньо пов’язана ницьким і навчальним центром, де відбувалися основні
із заснованим Р. Штейнером оригінальним лікувально- заходи общини, семінари, виступи), квартирами для
педагогічним напрямом, який розвивається у багатьох послідовників антропософського вчення, а також зі спе
лікувально-педагогічних інститутах і общинах. ціальними приміщеннями для занять сценічним мис
тецтвом і господарськими будівлями.
Керуючись ідеями антропософії, Штейнер розробив
Віхи біографії та головні аспекти методологічні засади вальдорфської педагогіки.
вчення Р. Штейнера У 1919 р. в Штутгарті було відкрито першу валь-
дорфську школу. Ініціатором її заснування став дирек
Р. Штейнер народився у 1861 р. в Хорватії, що нале тор тютюнової фабрики «Вальдорф-Асторія» (звідси по
жала до колишньої Австро-Угорщини, у бідній німець ходить назва школи) Еміль Мольт, який захоплювався
кій сім ’ї. Його батько вважав себе вільнодумцем. Він ду антропософією.
же серйозно ставився до навчання сина, що було нелегко Метою школи для дітей робітників фабрики було
матеріально і вкрай незвично для прошарку суспільс забезпечення освітою всіх дітей незалежно від їхнього
соціального походження. Адже на той час у Німеччині З початком Першої світової війни Р. Штейнер ді
загальноосвітніх шкіл не було. Діяла лише система по йшов висновку, що однією з головних її причин є кон
чаткової народної школи. Тому вже у 10 років необхідно троль держави над усіма сферами соціального організ
було визначати, піде дитина у реальне училище чи на му. При цьому він мав на увазі не лише тогочасну Німеч
вчатиметься в гімназії. Таке вирішення долі людини, чину, а тип національної держави, який сформувався у
коли вона ще не здатна усвідомлено, самостійно прийма Новий час. Основна його ідея полягала в тому, що дер
ти відповідальні рішення, Р. Штейнер вважав згубним. жава повинна забезпечити нормальне функціонування
Вальдорфська школа мала на меті не опанування ди правової сфери і «звільнити від своєї присутності» гос
тиною суми знань і вмінь, а виховання людини, орієнто подарське і духовне життя.
ваної на навколишній світ, сприйнятливої до нового, Головною умовою творчого вільного виховання
здатної здійснювати усвідомлений вибір і брати на себе Р. Штейнер вважав «свободу від державних приписів,
відповідальність за нього. від контролюючих інстанцій та ієрархічного чиновниц
З 1919 по 1924 рік Р. Штейнер прочитав 15 курсів тва» . На цьому принципі вибудовується функціонуван
лекцій з питань теорії та практики навчання й вихован ня вальдорфських шкіл і дитячих садків, які мають
ня у вальдорфських школах. Пізніше при вальдорф- власні статути й освітні програми, організації ефектив
ських школах почали організовувати дитячі садки. ного колегіального самоуправління.
Вчення Р. Штейнера ґрунтується на ідеї соціально В останні роки життя Р. Штейнер був зайнятий ство
го організму, який утворюють економічна (господар ренням антропософських товариств, лекціями, подоро
ська), політично-правова, культурна сфери. Відповідно жами, написанням праць, роботою над архітектурними
існують соціальні інститути, які обслуговують цей ор ескізами, автобіографією, організацією педагогічних і
ганізм: органи економічного, господарського життя — художніх заходів. Помер у 1925 р.
заводи, фабрики, ферми, підприємства сфери обслуго У 1933— 1945 рр. на території фашистського рейху
вування тощо; органи політично-правової сфери — но вальдорфські виховні заклади були закриті, педагоги
таріальні контори, суди, поліція; органи культурно-ду зазнавали репресій. Рух за відкриття вальдорфських
ховного життя — театри, музеї, бібліотеки, університе шкіл і дитячих садків поновився після Другої світової
ти, школи, дитячі садки. війни і охопив багато країн.
Завдання господарської сфери полягає у виробниц Новим напрямом у розвитку вальдорфської педаго
тві матеріальних умов життя людей. Для його розв’яза гіки стала організація лікувально-педагогічних общин
ння, на думку Р. Штейнера, повинно існувати самоуп «Кемпхілл» (назва селища поблизу Абердіна), що функ
равління. ціонують на основі принципів антропософії Штейнера.
Політично-правова сфера покликана забезпечити В сучасній літературі це поняття використовують для
рівноправство громадян, виконання соціальних домов позначення міжнародного руху зі створення і розвитку
леностей (наприклад, заборона на вбивство, заборона на таких товариств. Історично рух спрямований на роботу
перевищення встановлених норм тривалості робочого з хворими, однак його прибічники ставлять перед собою
часу тощо). Соціальні домовленості набувають форми ширше завдання — створення общин, у яких люди бу
законів, перед якими всі члени суспільства рівні. дують спільне життя на основі християнської моралі,
Розв’ язання цих завдань є обов’ язком держави. що відповідає сучасній свідомості.
Сфера культури є джерелом сил, які постійно онов Перше товариство «Кемпхілл» було організоване в
люють суспільство. У ній людина реалізує свою непов 1939 р. в Шотландії австрійським лікарем, педагогом і
торну індивідуальність, виявляє себе як продуктивну в психологом Куртом Кенінгом (1902— 1966). Це поселен
духовному сенсі особистість. Тому сфера культури по ня, де спільно проживають діти та дорослі з фізичними й
винна бути абсолютно вільною від тиску будь-яких по психічними вадами і потребують догляду, а також ті, хто
літичних, економічних інтересів, а отже, і кожна люди їх виховує, лікує і доглядає за ними. Це лікувально-педа-
на має бути вільною. гогічна і соціально-терапевтична община, в якій інтегру
ється спільне життя, праця й навчання хворих і здорових ґрунтування. У зв’ язку з цим він виокремлював семиріч
людей. До неї приєднуються і студенти, що мають відпо ні етапи розвитку, які мають свої «вирішальні тран^
відну освіту в галузі лікувальної педагогіки. Наприкінці формації». Водночас Штейнер звертав увагу на троїстий
X X ст. існувало понад 70 таких общин у 16 країнах Євро характер психіки дитини (інтелект, почуття, воля), обу
пи, Америки й Африки. мовлений станом її духу, тіла і душі. Тому всі повідом
Консультаційними центрами для закладів, що спо лення, які отримує дитина від дорослого, повинні бути
відують ідеї вальдорфської педагогіки, є Спілка вільних сповнені життям, «щоб рости разом з нею». У цьому кон
вальдорфських шкіл (Штутгарт), Міжнародне об’ єднан тексті розкривається мета вальдорфської педагогіки ви
ня вальдорфських дитячих садків (Ганновер), Робоче ховання людей, орієнтованих на навколишній світ, чут
об’єднання лікувально-педагогічних закладів (Вуппер- ливих до нового, здатних приймати усвідомлені рішен
таль). Для підготовки викладачів і вихователів діють ня і брати на себе відповідальність за них і свої дії.
педагогічні семінари (3—4 роки навчання). Видаються Антропософська педагогіка пояснює природу дити
часописи, зокрема «Мистецтво виховання», що вихо ни, виходячи з давньоіндійського вчення про карму,
дить у Штутгарті з 1927 р. яке є джерелом одного з провідних принципів валь-
дорфського виховання — кармовідповідності. Згідно з
цим ученням людина проживає кілька взаємопов’ яза
Концептуальні засади вальдорфської педагогіки них у духовному сенсі життів, і діяння в одному з них
мають незворотні наслідки для наступного життя.
Протягом усього життя Р. Штейнер розвивав і про Принцип кармовідповідності спонукає педагога об’ єм
пагував ідею існування надчуттєвої дійсності, яку ніше бачити природу дитини. З одного боку, він орієнто
можна пізнати за допомогою інших, ніж фізичні, орга ваний на минуле духовне життя дитини, ознаки якого
нів чуття. Такий шлях пізнання він назвав антропосо видимі в її тілесності, а з другого боку — на її майбутнє,
фією, тобто мудрістю про людину. Однак Р. Штейнер яке забезпечується духовним розвитком дитини у мо
укладав у це поняття дещо інший зміст. На його думку, мент її життя. Завдяки цьому вихователь з більшою
мудрість — те, що існує. Антропософія є процесом ро внутрішньою увагою вдивляється в життя й сутність
зуміння й пізнання, вона виникає в людині як «потре людини, бачить глобальну космічну програму розвитку
ба серця», «усвідомлення своєї людяності». Отже, ант дитини, а не приземлену життєву програму і тим біль
ропософію Штейнер витлумачував як шлях, притаман ше — не вузьку навчальну програму.
ний людині. Її завдання полягає в тому, щоб дати не Людина, за твердженням Р. Штейнера, має не лише
фрагмент наукового дослідження, а найповніше, ціліс чуттєво видиме фізичне тіло, а й надчуттєві органи
не уявлення про суть людини, тобто істину. Цю істину ефірне тіло, астральне тіло і «Я»-тіло. Народжена дити
він вбачав у пізнанні прихованої закономірності «ре на є лише фізичним тілом, має в собі тільки задатки
ально-духовного світу». В антропософському розумінні людського, яке виховується в ній на основі наслідування.
людина — це маленький космос, а космос — це велика Дитина сприймає зовнішні імпульси, які передаються на
людина. Світ, природа та історія точно відображають явним у ній ефірним (утворюючим) силам росту, і вони бу
людину, а людина поєднує в собі світ, природу та істо дують фізичне тіло за образом і подобою того, що сприйма
рію в мініатюрі. ється. Наприклад, у дітей, які виросли серед звірів, фізич
Принципово важливим положенням антропософської на організація тіла була не пристосованою для людського
педагогіки є ідея поступального і цілісного розвитку ди життя, оскільки перед ними не було зразка людини.
тини, її нерозривного зв’ язку із соціальним оточенням. Ефірним тілом наділені люди, рослини і тварини.
Р. Штейнер розглядав розвиток як реалізацію глибинних Завдяки йому фізичне тіло виявляє себе в процесах рос
життєвих сил, який, однак, не є повністю спонтанним і ту, розмноження, внутрішнього руху соків тощо. Ефірне
незалежним від умов життя процесом. «Саморозвиток» тіло є будівником і мешканцем фізичного тіла як своє
має внутрішню логіку, детермінацію, фізіологічне об рідного його відображення. Астральне тіло (тіло від
чуттів) є носієм страждання і радості, почуттів і при дитини. Суть не в тому, що діти дошкільного віку не мо
страстей, прагнень. Крім людини, його мають тварини. жуть навчитися читати чи писати. Безперечно, можуть,
Ефірне тіло утворене із сил, які активно діють, аст однак це не є корисно для них. Штейнер зазначав, що до
ральне — з рухливих, багатокольорових, пронизаних зміни зубів «...фізичні органи повинні набути певної
світлом образів. За формою і розміром астральне тіло форми, повинні визначитися і тенденції їх структурних
значно відрізняється від фізичного. У людини воно на відношень». Пізніше почне відбуватися ріст, заснований
гадує собою продовгувате яйце, яке вміщує ефірне й фі на формах, що встигли оформитися на даний момент:
зичне тіла. Астральне тіло ніби обволікає їх прозорою, «якщо склалися правильні форми, то й рости будуть
сповненою світла оболонкою. правильні форми, якщо склалися неправильні, будуть
Носієм вищої душі в людині є «Я»-тіло, оскільки рости неправильні...» Подібно до природи, яка забезпе
воно «працює» над усіма органами і облагороджує та чує правильне середовище для фізичного тіла до його на
очищує інші (нижчі) людські структури. родження, вихователь повинен потурбуватися про пра
Завдяки перевтіленням ці структури досягають все вильне фізичне середовище після його народження. Ли
вищих ступенів розвитку: астральне тіло стає носієм ше правильне фізичне оточення впливає на дитину так,
просвітлених почуттів радості й печалі, очищених праг що її фізичні органи набувають правильної форми.
нень і потягів; ефірне — носієм звичок, стійких нахи Антропософський погляд на суть людини, що росте,
лів, темпераменту й пам’ яті. По суті, весь культурний полягає у пізнанні її «прихованої природи», утвореної з
розвиток людини є такою роботою «Я» над нижчими фізичного, ефірного, астрального та «Я»-тіла. Станов
структурами, яка простягається аж до фізичного тіла. лення особистості є серією почергових виходів з оболо
Під впливом «Я» змінюються риси обличчя, жести і ру нок і народжень цих тіл через певні проміжки часу. У
хи, весь образ фізичного тіла. цьому положенні закорінена теорія життєвих ритмів
Робота «Я» над нижчими органами може здійснюва дитини, яка відображає ідею розвитку в антропософ-
тися як у масштабах людства, так і стосовно конкретно ській педагогіці.
го індивіда. У першому випадку над перетворенням З народженням дитини її ефірне тіло оживляє фі
людської природи працює все людство, у другому — пе зичне. Це виявляється в усіх процесах — харчуванні,
ретворення залежать від індивідуальної діяльності « Я » . обміні речовин тощо. Ефірне і фізичне тіла несуть до
Р. Штейнер охарактеризував дитину дошкільного моменту народження певний спадковий потік, але в ньо
віку як «суцільний орган чуття». Органи чуття особли му немає поділу на ритми, наприклад, сну, неспання,
во сприйнятливі щодо вражень із зовнішнього світу. прийому їжі. Існує природний ритм дихання і роботи
Згідно з антропософією дитина у перші сім років життя серця, але й він відрізняється від ритмів дорослої люди
є своєрідним оком: наприклад, якщо поблизу неї відбу ни. Ритми виникають в організмі дитини завдяки зов
вається спалах гніву, то перед її внутрішнім зором по нішнім імпульсам (годування, поведінка дорослих удень
стає картина цього спалаху. Від такої бурхливої реакції в і вночі). Поступово ритми засвоюються ефірним тілом, і
судини проникає щось споріднене зі спалахом гніву. На воно відповідно починає регулювати життєві процеси.
те, що відбувається протягом перших семи років життя Оскільки дитина народжується зовсім не готового до
дитини, налаштовується весь людський організм. Тому, самостійного життя, це створює колосальні можливості
коли дитина зростає біля гнівливого батька або сердитої для прижиттєвих пластичних змін відповідно до того, з
виховательки, її судинна система буде орієнтована на чим вона зіткнеться в житті. У цьому процесі дитина
гнів, і це проявлятиметься впродовж усього життя. пристосовується до світу, вбирає його в себе, щоб сфор
Формування фізичного організму завершується зі мувати основу духовно-душевного життя. Тому дорослі
зміною зубів (приблизно в сім років), коли народжуєть повинні створити умови для засвоєння дітьми правиль
ся ефірне тіло. Тільки після цього можна починати них життєвих ритмів.
шкільне навчання, інакше поруш ується діяльність Маленька дитина дуже швидко може переходити від
ефірних сил, спрямованих на формування органів тіла бурхливої радості до бурхливих сліз. Усі її переживан
ня дуже сильні й водночас поверхові, вони не порушу тами, коли всі діти збираються разом і відчувають се
ють глибин її єства. Почуттям дорослої людини надає бе як групу. Так само чергуються моменти, коли діти
глибини перехід їх з астрального тіла (тіла переживань) отримують певний імпульс від вихователя, який щось
в ефірне (тіло звичок). Якщо переживання стає глибо показує, пояснює, розповідає, і моменти, коли вони
ким, постійним, перетворюється на справжнє почуття, вільно виявляють сформовані в них імпульси, реалізую-
це означає, що воно проникло в ефірне тіло людини. У чи їх у малюванні, грі, ліпленні, рухах.
дитини ефірне тіло ще формує органи фізичного тіла, Ритм року діти засвоюють під час обов’ язкових річ
тому йому ще не до глибоких переживань. Якщо дорос них свят, які повторюються: у вересні — свято жнив зі
лі не потурбуються про встановлення для дитини пра снопами, осіннім урожаєм; у листопаді — свято ліхтари
вильних ритмів, стихійно може виникнути ритмічна ків, для якого вони виготовляють ліхтарики і запалю
система, нездатна стати основою переходу переживань і ють їх після заходу сонця; у грудні — святого Миколая,
вражень на рівень ефірного тіла, де утворюються стійкі який має інформацію про кожну дитину і роздає всім по
почуття. В результаті людина і в дорослому віці не буде дарунки. Серію свят завершує літнє свято, коли кімнати
здатна переживати по-справжньому глибокі почуття, а прикрашають зеленню, квітами, роблять із них вінки.
піддаватиметься впливу поверхових настроїв. Отже, вся робота вальдорфського дитячого садка
Звертаючи увагу на гіперактивних, гіперзбудливих заснована на ритмах: ритмічне поєднання ігор і занять
дітей, у яких порушений такий важливий життєвий протягом дня; ритмічне поєднання різноманітних за
ритм, як сприйняття й активне відтворення, Р. Штейнер нять протягом тижня, їх внутрішня взаємодія з порами
проводив аналогію з актами вдиху і видиху, вважаючи року, погодою, емоційною обстановкою і педагогічною
однаково нездоровим явищем і гіперактивність дитини, ситуацією на конкретний момент у групі.
коли вона зовсім не здатна сприймати, і постійне перебу У педагогіці дошкільного дитинства основними є сло
вання «в собі». Вихователь має вміти створити відповід ва наслідування і приклад. За переконанням Р. Штейне
ну ситуацію, щоб гіперактивну дитину заспокоїти, і ра, дитина протягом перших семи років життя завдяки
знайти спосіб залучити до спільної гри дуже спокійну. наслідуванню може засвоїти все необхідне для орієнта
Поступово дитина засвоює ритм тижня, року, зміни ції в навколишньому середовищі, якщо бачить у ньому
сезонів, які надходять до неї також ззовні, від дорос відповідні приклади. Крім учинків, поведінки дорос
лих. Педагог повинен свідомо працювати з ритмами, лих, на неї впливають також їхні думки і почуття. От
пам’ятаючи, що, закарбовуючись в ефірному тілі, вони же, дитину формує все, що її оточує: предмети, думки,
стають основою здорового душевного життя дорослої почуття, вчинки дорослих. Найменше впливають на ди-
людини, носієм її здорових звичок. тину-дошкільника слова.
У вальдорфському дитячому садку вихователі пра
цюють з такими основними ритмами, як ритм дня, ритм
тижня, ритм року. День, наприклад, сприймається як Особливості змісту вальдорфської педагогіки
живий організм, який можна порівняти з рослиною, що,
за твердженням Р. Штейнера, у процесі свого розвитку Стрижнем вальдорфської педагогіки є свобода, але не
долає фази стиснення і розширення. Перше розширення в значенні асоціальності людини. Вальдорфська школа
відбувається, коли проростає паросток і утворюється не орієнтує дітей у виборі світогляду, конкретної «контр-
листя. Далі настає фаза стиснення — утворення квітки, культури», а допомагає їм вільно і плідно самовизначи
потім знову розширення — вихід пилку в повітря і стис тись, тверезо і відповідально усвідомити реалії світу.
нення — утворення насіння й плоду. В організаційному аспекті принцип свободи означає,
У всіх вальдорфських дитячих садках існує при що вальдорфська школа існує на засадах самоуправ
близно однаковий ритм, відповідно до якого розширен ління, згідно з якими всі важливі організаційні питан
ня пов’ язане з вільною індивідуальною діяльністю дітей ня і проблеми вирішує колегія вчителів, що збираєть
(гра, малювання, вільний рух), а стиснення — з момен ся традиційно у четвер після занять. У школі відсутня
вертикальна структура влади і підпорядкування. В її ворення, розповіді з життя і досвіду, на повчальні істо
справах постійно беруть участь батьки. їхній ентузіазм рії як інструмент виховання моралі.
у заснуванні й підтриманні діяльності школи не менш У вальдорфських школах вивчають предмети, неха
значущий, ніж ентузіазм учителів. Усі найважливіші рактерні для традиційної школи, що має на меті надати
питання життя школи вирішуються на спільних педа більшої естетичної та практичної спрямованості проце
гогічно-батьківських об ’єднаннях. су навчання, забезпечити тісну взаємодію теоретичного
У класичній вальдорфській школі навчання триває навчання з художньо-прикладною діяльністю, інтегра
12 років, а ті, хто вирішив вступити до університету, за цію різних галузей знань. Такою дисципліною перед
кінчують ще 13-й (абітурієнтський) клас. Відсоток усім вважають евритмію (грец. еигЬуШтіа — прекрас
вальдорфських випускників, які стають студентами ви ний ритм, благозвучність, стрункість) — виконання
щих навчальних закладів, у середньому не нижчий, а віршів або музики за допомогою ритмічних рухів. В ев
подекуди перевищує аналогічний показник серед ви ритмії кожен звук постає як зримий образ, оскільки від
пускників традиційних шкіл. повідає специфічному руху. У музиці, наприклад, через
Головною фігурою навчально-виховного процесу у рух відкривається тональність, передаються інтервали,
вальдорфській школі є класний учитель, який викладає тобто весь світ стає зримим. До евритмії як мистецтва
в одному класі (з 1-го по 8-й) усі загальноосвітні предме руху, «видимої мови», «видимої музики», за переко
ти (математику, рідну мову та літературу, фізику, бота нанням Р. Штейнера, не можна ставитися лише як до
ніку, антропологію, географію, історію тощо). Навчаль сценічного мистецтва, вона мусить бути невід’ ємною
ний процес відбувається без підручників і методик, весь частиною педагогічного процесу, оскільки здійснює гігі
навчальний матеріал учитель використовує як єдине ці єнічний, навіть терапевтичний вплив на дитину, сприяє
ле, що поступово розгортається й формується. Навчаль виробленню її спритності, координації рухів, розвитку
ний план «у кожному конкретному випадку повинен музичного слуху, образотворчих здібностей, уяви, фан
вичитуватися з конкретної концепції дитини». Немає у тазії. Особливе значення евритмія має для розвитку во
вальдорфській школі й оцінок. Замість них, учитель лі. За допомогою евритмічних вправ, підкреслював
постійно дає образні характеристики різних дитячих Штейнер, «може бути розвинута така воля, яка зали
робіт. шиться у людини на все життя, у той час як будь-який
У старших класах класних учителів замінюють учи- інший спосіб розвитку волі має ту особливість, що про
телі-спеціалісти (предметники). тягом життя вона стає слабшою внаслідок різних подій і
Щодня перші дві ранкові години відводять для го випадків». Важливу роль відіграє евритмія й у вихован
ловного уроку, на якому вивчають один загальноосвіт ні соціальної поведінки дітей, адже гармонійності в ній
ній предмет. Протягом дня вивчення інших загальноос можна досягти лише за взаємної уваги та поваги.
вітніх предметів вважається недоцільним. Опанування Спектр занять евритмією у вальдорфських школах
дисципліни протягом 3—6 тижнів становить епоху. В од широкий. Він охоплює виконання найпростіших рит
ному класі протягом навчального року може бути, на мів і вправ (молодші класи), ретельно підготовлені ви
приклад, одна епоха з хімії, дві епохи з літератури тощо. ступи на шкільній сцені з ліричними, драматичними,
Після вивчення когнітивних (пізнавальних) предме музичними виставами (старші класи) тощо.
тів методом епох настає черга для художнього, мовлен Навіть предмети природничо-математичного циклу
нєвого циклу (малювання, музика, історія мистецтва, викладають на образно-естетичній основі. Фундамен
іноземні мови та ін.). Діти віком від чотирьох до дев’яти тальний принцип вальдорфської педагогіки — «худож
років засвоюють багато казок (дитячий садок і початко нє передує інтелектуальному» — виявляється як у по
ва школа), легенд, байок (другий клас), біблійних опові будові багаторічного шкільного курсу, так і в межах од
дей (третій клас), вітчизняної міфології (четвертий ного уроку.
клас), історій про богів і героїв Давньої Греції (п’ ятий Важливим у вальдорфській школі є трудове вихо
клас) тощо. Багато часу відводять на спілкування, обго вання («уроки рукоділля і ремесел»), однакове для
хлопчиків і дівчаток: усі діти вчаться переплітати кни використовують кубиків правильної геометричної фор
ги, столярувати, в’ язати, ліпити з пластиліну й глини, ми, пластикових та залізних конструкторів.
шити ляльки або костюми для вистав. Кожна дитина У груповій кімнаті обов’язково повинен бути витвір
повинна набути досвіду роботи у кузні, з обробітку зем мистецтва (наприклад, репродукція картини видатного
лі, борошномелення, складання печі, випікання хліба художника). На столику біля нього може стояти гарна
тощо. витончена ваза з букетом відповідно до пори року. Дити
При багатьох вальдорфських школах існують дитячі на змалечку привчається цінувати красу і берегти її. їй
садки. Перший вальдорфський дитячий садок було не пояснюють, що з гарною річчю потрібно поводитись
створено після смерті Р. ІПтейнера у 1925 р. його послі охайно, аби не пошкодити її, — таке розуміння поро
довницею Елізабет Грюнеліус (Штутгарт). Це самостій джується естетикою обстановки і ставленням вихователя.
ний заклад, що водночас багато в чому педагогічно ін Вальдорфські дитячі садки споруджені за індивіду
тегрується зі школою. альними проектами, оформлені просто, гармонійно,
Найважливішим завданням дошкільного дитинс красиво. За словами Р. Штейнера, архітектурні форми
тва, згідно з вальдорфською педагогікою, є догляд за ор дитячих садків повинні виражати суть, яка живе в їх
ганами чуття дитини. Реалізувати його допомагає об стінах. Навіть формою вони мають захищати, оберігати
ладнання й організація дитячого садка. Вальдорфський дитину.
дитячий садок — це невелике затишне приміщення, сті За внутрішнім кліматом вальдорфський дитячий са
ни якого пофарбовані у приємний рожевий колір. Як док функціонує як велика сім ’я, тому атмосфера в групі
правило, нижня частина стін (приблизно на висоті 1— нагадує домашню. Усі практичні дії — прибирання,
1,5 м) обшита природним нефарбованим деревом. Меблі приготування їжі тощо — дорослі виконують у присут
також дерев’ яні. В інтер’ єрі немає гострих кутів — на ності дітей, які теж можуть брати в них участь.
віть прямі кути (наприклад, в одвірках) замінені на два Ранок у вальдорфському дитячому садку — це час
тупих, оскільки в 3—4-річної дитини гострий кут ви вільної гри, яку вальдорфська педагогіка вважає своє
кликає надто сильне переживання, що негативно впли рідною фазою видиху (розширення). Вона сприяє роз
ває на її психіку, а тупий кут діє заспокійливо. витку фантазії, ініціативи. Мотивом для ігор дітей є
Використання дерев’яних переносних стояків дає враження, отримані у процесі взаємодії з навколишнім
змогу розділити групову кімнату на окремі куточки. На світом. Гра має бути тривалою, щоб дитина могла в ній
ці стояки діти можуть накинути кольорові хустинки і цілковито виразити себе. Для вільної гри завжди по
зробити кімнатку або печерку для гри. В таку хустинку трібне щось таке, що сприймається дитиною у взаємодії
можна загорнутися самому або загорнути в неї ляльку. зі всією групою як імпульс.
Це сприяє створенню педагогічно збагаченого розви- Розподіляючи на різні види занять час перебування
вального середовища, стимулює розвиток уяви дитини. дитини в дитячому садку, вихователь повинен прагнути
У вальдорфському дитячому садку вихователі роблять до співмірності вільної гри дітей за їхньою ініціативою
іграшки — зшиті або зв’ язані вручну ляльки, тварини та заняттями з усією групою.
з вовни і тканин. Вони приємні на дотик, не виклика Ігри та заняття у вальдорфському дитячому садку
ють у дитини напруження. У ляльок немає облич, що постійно чергуються. Головне — створити певний спри
дає змогу бачити в них ті обличчя, які виникають в уя ятливий для дитини ритм, який передбачав би гармо
ві й можуть змінюватися під час гри. А чим менш фік нійне чергування організованих і самостійних занять.
совані іграшки, тим більшим є простір для дитячої Одним з організованих занять, у якому бере участь
фантазії, тим різноманітніше їх можна використовува уся група, є малювання, яке Р. Штейнер вважає важли
ти у грі. вою подією і ключем до емоційного розуміння мистец
Для будівельних ігор дітям пропонують неоформле- тва. Діти, однак, малюють не щось конкретне, наприк
ні, природно неправильної форми «блоки» з дерева (до лад пейзаж, тварину, будинок, а наносять акварельні
щечки, палички), а також шишки, мох та ін. В іграх не фарби на папір широким пензлем і радіють, коли з’ яв
ляється новий колір. На заняттях з малювання вико Р. Штейнера, починається осягнення національної
ристовують фарби, виготовлені з природних барвників культури. Згодом вони запам’ ятовують казку і зверта
трьох основних кольорів — червоного, синього і жовто ються до її сюжету в своїх іграх.
го — які не можуть утворити дисгармонійного поєднан Уяву дитини дає змогу пробудити інсценування ві
ня. Якщо молодші дошкільники просто «розважають домої казки. Для цього вихователь використовує ляль
ся» з фарбами, то п’ яти-шестирічним дітям пропонують ки, якими діти граються, запалює свічку, грає просту
теми малюнків або малювання за задумом. Завершені мелодію на металофоні, створюючи атмосферу чарівнос
дитячі роботи не обговорюються. Вихователь разом із ті, загадковості. Під впливом розповіді дитина уявляє
дітьми радіє тому, «щ о можуть фарби». Малюнки ви певний образ, тобто реалізується той самий принцип,
сихають на столах, їх збирають і розвішують. що й у вальдорфській іграшці.
На спільних заняттях із ліплення, як і з малювання, Із закінченням казки завершується день у вальдорф
замість пояснень діти отримують безпосередні вражен ському садку, який традиційно триває 4—5 год. За пере
ня, спостерігаючи за роботою дорослого. Для занять ви конаннями Р. Штейнера, триваліше перебування дитини
користовують пофарбований віск або пластичну глину. в товаристві інших дітей і в розлуці з мамою надзвичайно
Після попередньої підготовки матеріалу, спостерігаючи втомлює її. Крім того, дитина повинна усвідомлювати
за вихователем, діти відтворюють те, що їх надихнуло. власний світ, у центрі якого перебуває сім’ я, а в центрі
Готові вироби також експонуються. сім’ї — батьки й вона. Існування власного світу сповнює
Уся група бере участь і в грі на музичних інструмен дитину впевненістю у собі, необхідною їй у житті.
Отже, вальдорфська педагогіка — це не програма, не
тах, у співах. Як правило, на цих заняттях вихователь у
система методичних прийомів, а багаторічний практич
присутності дітей багато співає, грає на флейті або мета
ний досвід. У ній поєднані можливості мислительного,
лофоні (ксилофоні), розповідає історії або читає вірші
естетичного, трудового, соціального, морального вихо
про звуки. Природний людський голос розвиває у дітей вання, принципи індивідуального підходу і свободи у
слух. На інструментах вони імітують гру дорослого. вихованні, питання режиму дня й ритму року, що ма
Для розвитку почуття ритму обирають пісні, які діти ють у своїй основі різнобічні знання про дитину, яка
готові часто слухати або наспівувати. Вальдорфські ви розвивається.
хователі дуже багато уваги приділяють формуванню мо Протягом останнього десятиліття в Україні відкри
ви, дбають, щоб вона була зрозумілою, добре артикульо- ваються вальдорфські центри, школи, дошкільні закла
ваною, плавною, повільною, мелодійною. ди (Одеса, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Кривий
Один раз на тиждень у вальдорфському дитячому Ріг, Луганськ, Львів, Івано-Франківськ, Кам’янець-По-
садку проводиться евритмія як особливий вид художніх дільський, Сімферополь та ін.), розширюється сфера їх
занять. Кожна дитина безпосередньо причетна до цього впливу на педагогічну громадськість завдяки організа
мистецтва, незалежно від того, бере участь у діях чи ції курсів і семінарів для вчителів і вихователів дош
спостерігає за ними. Згідно з принципами вальдорф- кільних закладів, шляхом розповсюдження методичної
ської педагогіки це дає змогу відчути радість від віль літератури.
них природних рухів, пробуджує дитячу фантазію.
Головною подією дня у вальдорфському дитячому
садку є народна казка або історія. Діти слухають їх пе Запитання. Завдання
ред обідом або перед тим, як починають збиратися додо
му. їм подобається слухати одну й ту саму казку (істо 1. Що є спільного і відмінного між кармовідповідністю і природо-
рію) багато разів. Це теж сприяє формуванню ритму. відповідністю у вихованні?
Вихователь запам’ ятовує й розповідає казки саме так, 2. Розкрийте своєрідність антропософської теорії розвитку людини.
як вони записані, — зі складними зворотами, незвичай 3. Наскільки узгоджуються між собою теорія життєвих ритмів
ними граматичними побудовами. Діти засвоюють їх, Р. Штейнера і традиційний педагогічний принцип урахування вікових
навіть якщо й не все розуміють. Саме з цього, на думку особливостей дитини?
4. У чому полягають особливості організації педагогічного проце Верденом його було тяжко поранено. Чотири роки дове
су вальдорфських шкіл і дитячих садків? лося лікуватися в госпіталях.
5. Які переваги і слабкі сторони з погляду сучасної дидактики має У 1920 р. С. Френе розпочав педагогічну діяльність у
заглиблення через періодичну систему навчальних епох? малокомплектній школі маленького міста Примор
6. Як співвідносяться слово, думка, символ, рух у вальдорфській ських Альп. Він учив дітей шукати способи втілення
педагогіці? моральних лозунгів у життя, пропонуючи їм поміркува
7. Розкрийте значення евритмії у формуванні особистості дитини. ти протягом тижня над такими девізами, як «Я хочу бу
8. Як ви розумієте слова Р. Штейнера: «Архітектура школи повинна
ти шанобливим до своїх батьків», «Я хочу бути завжди
відображати рух людської душі і відкидати „диктатуру прямого кута”»?
готовим прийти на допомогу своїм товаришам» тощо.
Особливу увагу молодий учитель приділяв формуванню
добрих стосунків у шкільному колективі, підтриманню
2.4. «Школа успіху і радості» порядку й чистоти в класах, у своєму щоденнику від
значав особливості поведінки кожного учня, його досяг
С. Френе нення і проблеми.
Система освіти у тодішній Франції була пройнята
Технологія французького педагога Селестена Френе духом традиціоналізму і вважалася однією з найконсер-
(1896— 1966) «Школа успіху і радості» заснована на іде вативніших систем у країні. Протягом 20— 30-х років,
ях гуманізму і самовідданої любові до особистості дити коли тривало формування педагогічної системи С. Фре
ни. Вона запропонувала оригінальне розв’ язання проб не, школа мала ієрархічну структуру, тобто початкова і
леми організації життя дітей, різноманітні експеримен середня її ланки були надто розмежовані. Зорієнтова-
ти щодо активізації їх пізнавальної діяльності, форми і ність методики початкового навчання на дослівне за
методи виховної роботи. Це забезпечило їй високу по пам’ ятовування, застосування принципу багаторазово
пулярність серед педагогів країн Європи, Америки, Аф го повторення матеріалу під час навчального процесу не
рики. Багато прихильників здобула ця технологія в сприяло міцності засвоєння знань, не стимулювало ін
Україні, оскільки основоположні тези Френе загалом телектуальності та емоційної активності дітей, не роз
співзвучні ідеям вітчизняних педагогів-новаторів, які вивало їх аналітичного і критичного мислення.
прагнуть до створення гуманістичної педагогіки. Не сприйнявши консерватизму французької школи,
С. Френе захопився ідеями популярного на той час руху
«Нове виховання». Ця міжнародна педагогічна течія
Життєвий шлях та особливості увібрала в себе різні за ідейно-теоретичними концепція
педагогічного доробку С. Френе ми установки, однак її учасників об’ єднувала спільна
ідея — рішуче неприйняття традиційної педагогіки. У
С. Френе народився 15 жовтня 1896 року в м. Грас,
1924 р. Френе взяв участь у конгресі Міжнародної ліги
що на півдні Франції, в селянській родині. Вже в почат
«Нового виховання» у Швейцарії.
ковій школі він виявив неабиякі здібності, і батьки ви
рішили віддати сина на навчання до середньої школи. У У пошуках нових, адекватних дитячому розвитку
1913 р., завершивши обов’язкове навчання, він вступив способів передавання знань він познайомився з М. Мон-
до нормальної школи м. Ніцци. Тогочасні французькі тессорі, активно листувався з Ж .-О. Декролі, налаго
нормальні школи діяли як навчальні заклади інтернат див стосунки з керівниками об’ єднання «Нове вихован
ного типу, в яких діти перебували на державному забез ня» А. Фер’ єром, Е. Клапаредом, Р. Кузіне. Значний
печенні. За змістом діяльності то були педагогічні учи інтерес викликала у нього система реформованих шкіл
лища, які готували вчителів для системи початкової ос X. Літца в Алтоні (Німеччина), в яких діти навчалися
віти. С. Френе не вдалося закінчити навчання в цьому майже без втручання вчителя. Йому були близькі ідеї
закладі, оскільки почалася Перша світова війна. Вісім Ж .-Ж . Руссо щодо важливості трудового виховання. Од
надцятирічний юнак став солдатом. У 1915 р. в бою під нак С. Френе не став фанатичним послідовником жодно
го з них, а наполегливо шукав власні шляхи оновлення тації. У другій половині дня вихованці займалися спор
школи і невдовзі запропонував їх у своїй педагогічній том, гралися, працювали в майстернях. Увечері в при
концепції. Його система вирішального значення надава сутності всієї школи С. Френе підсумовував зроблене за
ла досвіду дитини, набутому в сім’ ї, школі, у процесі день. Кожний учень і кожний клас мали свої програми
спілкування. С. Френе був переконаний, що дитина сама на день, тиждень, місяць. Для виконання групового
створює себе як особистість, а педагог повинен допомага завдання діти самостійно обирали собі товаришів, не
ти розвивати те, що їй органічно притаманне. Отже, цен рідше одного разу на три тижні вони звітували.
тром педагогічної діяльності він вважав особистість ди Нову модель школи Френе підтримувала і його дру
тини, яка розкриває свої потенційні можливості, її само- жина Еліз — талановитий педагог-новатор, за освітою —
актуалізацію, а не отримання нею абстрактних знань. художник. Вона розвивала творчі, музично-художні
У 1923 р. за результатами іспиту С. Френе здобув здібності дітей, допомагала їм опановувати різні худож
право викладати у вищій школі, однак продовжив пра ні техніки, видавала книги і журнали про дитячі робо
цювати у своїй школі. У середині 20-х років X X ст. його ти. Подружжя об’ єднувало навколо себе однодумців, об
експерименти стали відомі широкій педагогічній гро мінюючись із ними міркуваннями про шляхи вдоскона
мадськості. У 1927 р. сформувався Кооператив прибіч лення педагогічного процесу.
ників світської школи — об’ єднання учителів початко Консервативно налаштовані представники шкільно
вих класів, які поділяли його погляди. Невдовзі він був го відомства і реакційна французька преса критикували
перетворений на Інститут сучасної школи з виробниц С. Френе, стверджуючи, що в його школі дітей вихову
тва і розповсюдження навчальних матеріалів. З ініціа ють в дусі аморальності й неповаги до національних тра
тиви С. Френе було створено Міжнародну федерацію дицій. Та на його захист стали демократичні організації,
прибічників «Нової школи», яку він очолював протя відомі представники інтелігенції — письменники Анрі
гом багатьох років, засновано кілька педагогічних жур Барбюс (1873— 1935) та Ромен Роллан (1866— 1944).
налів, що працювали під його опікою. Протягом 1934— На початку 30-х років X X ст. у Франції було створено
1935 рр. за підтримки соратників С. Френе побудував Міжнародний фронт захисту дитини, що мав антифа
власну школу в м. Вансе. То був одноповерховий буди шистську, демократичну спрямованість. До нього входи
нок павільйонного типу зі світлими, просторими клас ли відомі педагоги і психологи (П. Ланжевен, А. Валлон).
ними кімнатами, басейном у центрі подвір’ я. Школа Як один із ініціаторів створення цього фронту, С. Френе
працювала як інтернат для дітей переважно з малоза працював його секретарем, відповідаючи за координацію
безпечених сімей. Розроблена в ній педагогічна техніка руху.
передбачала оригінальні форми виховання й навчання. Під час Другої світової війни він зазнавав пересліду
Спершу С. Френе прагнув лише частково вдоскона вань з боку профашистського режиму Віші, майже два
лити навчально-виховний процес тогочасної школи. Та роки перебував у концтаборі. Після звільнення брав ак
згодом він переконався в необхідності перебудувати всю тивну участь у русі Опору.
систему навчання. Створена ним під час теоретичних і Щорічно перед Великоднем «народні вихователі»
практичних пошуків модель нової школи поєднувала збиралися на конгреси, а влітку влаштовували стажуван
різні за функціями елементи: шкільну типографію, ня, під час яких досвідчені педагоги знайомили новачків
шкільний кооператив, «вільні тексти», робочу бібліо зі специфікою роботи. Після смерті С. Френе (1966) при
теку тощо. Обов’язковим чинником її функціонування хильники його технології розділилися на два табори: те
була радісна, ділова атмосфера. У першій половині дня оретиків ідей і практиків, налаштованих на пряме пере
одна група учнів самостійно навчалася, звертаючись, давання практичного досвіду.
якщо необхідно, за допомогою до вчителя, інші діти Завдяки досягненням науково-технічного прогресу
групами чергували на кухні, працювали на городі або в в останні десятиліття суттєво удосконалилася «техні
майстернях. До обіду підбивали підсумки, обговорюва ка» Френе. В сучасних дитячих садках і школах вико
ли «вільні тексти», повідомлення, проводили консуль ристовують «вільні тексти», копіювальну техніку, літе
ратуру з робочої бібліотеки, знімають відеофільми, за З метою оптимально поєднати обов’язкову та елек
писують аудіокасети і компакт-диски, влаштовують тивну (вибіркову) освіту у цих ліцеях учнів систематич
спектаклі. Існує інформаційна мережа для вихователів но поділяють на групи (сильні, слабкі, ліниві, неста
і вчителів. Учні різних шкіл спілкуються між собою більні), враховуючи мотивацію кожного з них.
віртуально, один учитель може одночасно вести урок у Нині до 10 тис. французьких учителів застосовують
кількох школах. Майже в кожному дошкільному зак технологію Френе. Іншого такого масового неформаль
ладі і початковій школі періодично друкуються дитячі ного і разом з тим персоніфікованого напряму немає не
розповіді, фотографії, малюнки, відомості для батьків. лише у Франції, а й у світі. В цьому розумінні «фре-
Цікавий експеримент здійснено у Франції кількома нізм» — справді унікальне явище.
«ліцеями-пілотами», які керуються такими принципо У щорічних конгресах створеної Є. Френе федерації
вими дидактичними установками технології Френе: прибічників «Нової школи» беруть участь тисячі делега
1) не поділяти навчальні предмети на основні та дру тів, серед яких є педагоги з інших країн. Продовжується
горядні; випуск заснованих французьким новатором педагогіч
2) освоювати шкільну програму групами (команда них журналів. Регулярно видається серія методичних
ми) ліцеїстів; посібників під загальною назвою «Педагогіка Френе. До
3) використовувати активні методи навчання з ураху кументація для вчителів». Постійно перевидаються
ванням індивідуальних нахилів дітей; книги й брошури Є. Френе.
4) навчати у тісній взаємодії із середовищем, спів Сучасні послідовники Френе підкреслюють міжна
праці вчителів з учнями; родне значення його системи, вважаючи, що «педагогі
5) перетворити екзамени на процес набуття знань. ка Френе не є специфічно французькою, як Ейфелева
Реалізація їх відбувається за трьома основними на веж а». За їх глибоким переконанням, Френе викликав
прямами: коригування програм, оновлення форм і ме живий інтерес серед педагогічної громадськості бага
тодів навчання, використання технічних засобів. тьох країн, оскільки він вловив ті об’ єктивні вимоги,
Класи, в яких не більше 25 учнів, поділяють на ко які демократичне суспільство має ставити школі.
манди, беручи за основу спільність інтересів у навчаль
ній і позанавчальній діяльності. Узгоджуючи свої педа
гогічні зусилля, в команди об’ єднуються і вчителі (по Концептуальні засади педагогічної технології
три особи в кожній). «Школа успіху і радості»
Навчальний матеріал згруповують за так званими
синтетичними темами. Наприклад, у ліцеї Енгієна для Основою педагогічної технології С. Френе є сформу
вивчення теми «Єгипет» учням слід було охарактеризу льоване на противагу традиційній французькій школі й
вати історію та географію цієї країни. Подорож геогра педагогіці «ядро цінностей», до якого належать:
фічною картою супроводжувалася вивченням клімату, — здоров’ я дитини;
економіки, культури Єгипту. Ліцеїсти використовува — визнання дитячого прагнення до максимального
ли підручники та додаткову літературу, документальні саморозвитку;
джерела, відвідували музей у Луврі, де знайомилися з — створення сприятливого для розвитку дітей середо
культурою давніх єгиптян. вища;
«Ліцеї-пілоти» особливо піклуються про розвиток — забезпечення «природного, живого і всебічного
творчої уяви у школярів (викладачі літератури пропо виховного процесу».
нують фантазувати на будь-яку літературну тему, вик Усі вони визначають головну мету виховання —
ладачі математики заохочують до зображення складних «максимальний розвиток особистості дитини в розумно
геометричних фігур, викладачі фізики — до виготов організованому суспільстві, яке буде служити їй і яко
лення моделей механізмів тощо). Значну увагу приділя му вона сама буде служ ити».
ють естетичній підготовці, одним із засобів якої є регу Основними засобами реалізації цієї мети С. Френе
лярні театральні вистави. вважав природу, працю в школі-майстерні, розумову ді
«Школа успіху і радості» С. Френе 137
яльність під час індивідуальних занять за планом і гра
фіками, художню творчість, набутий у процесі трудової починає працювати. На цьому етапі розвитку дитини
діяльності власний досвід дитини. необхідно поєднати взаємодію з природою, механічну
Виховання, за твердженням С. Френе, охоплює такі працю, розумову діяльність, художню творчість.
етапи: Визначним засобом виховання С. Френе вважав при
1. Виховання у сім’ї (від народження до 2 років). Ви роду. Він, як і Р. Штейнер, визнавав необхідність ран
рішальне значення становлення особистості дитини ньої соціалізації дитини у відповідно організованому
протягом найперших років життя він підкреслював у дошкільному закладі («дитячому заповіднику»), який
книзі «Поради батькам». Від взаємодії батьків з дити «пізнання на дотик» використовує як головний метод
ною на цьому етапі значною мірою залежать успіхи ви виховання. Це в свою чергу вимагає різноманітності
ховання в індивідуальному, соціальному та загально навколишнього середовища. Нововведеннями у діяль
людському аспектах на наступних стадіях її розвитку. ності школи Френе були уроки-прогулянки, під час яких
2. «Дитячий заповідник» (від 2 до 4 років). Так діти спостерігали природне й людське середовище, а по
С. Френе назвав дошкільні заклади, в яких має відбува тім усно і письмово викладали свої враження. Будучи
тися виховання дітей від 2 років. На будь-якому етапі прихильником «нового виховання», він усвідомлював
життя дитини справжнє виховання здійснюється на ос значення природи у становленні особистості дитини, то
нові принципу «пізнання на дотик» — найважливішого му закликав педагогів максимально розширювати ви
від усіх наукових методів. Ефективною є підготовка ди ховний простір дитинства за рахунок парків, садів,
тини до життя в насиченому розвивальному середовищі, сільськогосподарських угідь, «живих куточків» тощо.
яке допомагає їй пізнавати світ «на дотик». Якщо середо Вже для чотирирічних дітей, на думку С. Френе, необ
вище не дає дитині змоги самій набувати необхідного для хідно організовувати різноманітні «ігри-роботи» і «ро-
адаптації в навколишньому світі досвіду, то вихователь боти-ігри», які широко застосовували у педагогічній ді
змушений вдаватися до різних педагогічних маніпуля яльності прибічники гуманістичних шкіл Ж.-О. Декро-
цій, які іноді важко відрізнити від обману. У природному лі та М. Монтессорі.
середовищі завдання вихователя полягає в постійному Згідно з технологією «Школа успіху і радості» при
матеріальному і технічному вдосконаленні обладнання рода відіграє важливу роль і в організації початкової
«заповідника», що сприятиме набуттю дитиною досвіду. школи, яка «не може існувати без природного середови
3. Дитячий садок (від 4 до 7 років). Чотирирічний ща» . Воно є обов’ язковою умовою нормального функціо
малюк вже намагається підпорядкувати середовище со нування дитячого закладу, оскільки надає дитині необ
бі. Виховання дитини до семи років має відбуватися у хідний для розвитку «матеріал», забезпечує умови для
процесі «роботи-гри» з використанням відповідних ма її фізичного та емоційного розвитку. Це положення уз
теріалів, знарядь, технічних засобів. годжується із твердженням С. Френе про необхідність
4. Початкова школа (від 7 до 14 років). На думку допомагати дитині формувати свою особистість через
С. Френе, саме на цьому етапі доцільними є уроки. У по створення відповідної обстановки, а не через повчання
чатковій школі дитина продовжує діяльнісне пізнання та вказівки, адже будь-яке насильство над особистістю
світу, освоєння навколишнього середовища в дії. призводить до негативних наслідків.
У розвитку життєдіяльності дитини він виокремив Механічною працею С. Френе вважав застосування
такі етапи: знарядь праці, які пришвидшують процес «пізнання на
— розвідка «на дотик» (дитина пізнає, досліджує, дотик», зміцнюють і розширюють владу людини над
випробовує навколишній світ); зовнішнім середовищем. У процесі праці дитина озна
— період обживання (дитина узагальнює, упорядко йомлюється з інструментами, а згодом вчиться усвідом
вує набутий досвід, але ще не здатна діяти усвідомлено); лено користуватися ними для досягнення своєї мети.
— період праці («завоювання» дитиною навколиш Розумова діяльність дитини виявляється в умінні во
нього світу). За сприятливих зовнішніх обставин вона лодіти знаряддями, які допомагають їй контактувати з
людьми, формувати і виражати свої потреби, розвивати і
поглиблювати знання про навколишній світ. Так, своєрід общинного типу. До найхарактерніших особливостей та
ними головними знаряддями для дитини є руки, мова. кої школи належать:
Художня творчість є важливим засобом чуттєвого — єдині цінності та «соціальний дух»;
пізнання дитиною світу. За словами С. Френе, малюнок — спільна трудова діяльність у майстернях;
не втрачає значущості й після того, як діти навчилися — події, які спільно організовуються і переживаються;
писати. Важливу роль у їх розвитку відіграють також — вироблені на загальних зборах єдині правила по
ляльковий театр, співи, ритміка. ведінки;
Дитина сприймає світ не в розвитку, а як данність. Ме- — визнані всіма шкільні символи (особливе місце се
тафізичність у його сприйнятті можна подолати шляхом ред них відводиться шкільній газеті);
зміни. Цього досягають лише в діяльності, у виробничій — захист прав особистості кожної дитини, основою
праці. У трудовій школі Френе стрижнем є навчання у якого є самоуправління школи.
праці. Ознайомлення з навколишнім світом, пізнання і Одна з основних цілей і цінностей школи С. Френе
перетворення його відбувається в ній через діяльність, ви полягає у формуванні активного громадянина демокра
ховання прагнення працювати (фізично і розумово). тичного суспільства, «який усвідомлював би свої права
Однією з концептуальних засад педагогічної техно та обов’язки». Для цього школа повинна правильно ор
логії С. Френе є ідея про опори-бар’єри. До них належать ганізовувати трудову діяльність дітей, бути відкритою
сім’ я, суспільство, вчителі, які одночасно дисципліну соціальному середовищу і тісно пов’ язаною з ним. Ви
ють і стримують дитину. Опорами в її розвитку вони ховання працею в майстернях, набуття необхідних для
стають за певних обставин і правильно організованої ді життя практичних навичок і вмінь, формування осо-
яльності дитячого закладу. Традиційна школа такими бистісно значущого життєвого досвіду є елементами
опорами в кращому разі вважає вчителя і сім’ ю, а «Ш ко єдиного процесу становлення людини і громадянина де
ла успіху і радості» значно розширює їх спектр. Такою мократичного суспільства.
опорою у ній є індивідуальні плани роботи. Новизна Розробляючи технологію створення гуманістичної і
підходу полягала в тому, що, на відміну від масової демократичної школи, С. Френе намагався зробити її дос
практики, яка спирається на державні стандарти та тупною і зрозумілою батькам учнів, сподіваючись залу
навчальні плани, С. Френе запровадив спільне з дити чити їх до співпраці. У своєму «Зверненні до батьків» він
ною розроблення індивідуальних планів занять з усіх доводив необхідність атмосфери свободи, співробітниц
навчальних дисциплін. Це вимагало від педагога ре тва і демократії в сім’ї та школі, оскільки «лише за допо
тельної підготовки загальних планів для всього класу і могою свободи можна підготувати до свободи, лише за
одночасної організації індивідуального планування з допомогою співробітництва можна підготувати до соці
використанням карток самоконтролю з арифметики та альної гармонії та співробітництва, лише за допомогою
граматики, інформаційної картотеки, каталогу, робочої демократії можна підготувати до демократії». Цю тезу
бібліотеки, перфострічок для програмованого навчання. він пропонував викарбувати на фронтонах усіх шкіл.
Індивідуальні плани роботи актуалізовували такий важ
ливий виховний ресурс, як самоорганізація дитини.
Склавши (з допомогою вчителя) особистий план робо Особливості змісту педагогічної технології
ти, вона намагається виконати його. Завдяки цьому «Школа успіху і радості»
формуються наполегливість, сила волі, здатність пра
цювати в колективі. С. Френе був переконаний, що для втілення у життя
Педагогічна концепція французького новатора зорі прогресивної педагогічної теорії необхідно створити і
єнтована на створення шкільного співтовариства. Праці впровадити «нові матеріальні засоби навчання і вихо
С. Френе містять цікаві міркування про дух школи, спо вання». Найважливішим серед них, на його думку, бу
соби формування сімейної обстановки, взаємини дорос ла шкільна типографія, зі створення якої він розпочав
лих і дітей, які сукупно репрезентують концепцію школи свою експериментальну роботу. Тривалий час типо-
графські машини були обов’ язковим устаткуванням мів передусім як пошук смислу. Однак читання є невід
кожної школи, що працювала за його технологією. За дільним від письма, тому навчання читати повинно бути
переконаннями С. Френе, типографія дає змогу налаго організовано навколо творчої письмової діяльності. На
дити системну і цілеспрямовану роботу з так званими приклад, дитина розповідає, а вчитель записує її розпо
«вільними текстами» — невеликими за обсягом твор відь на дошці простими словами. Діти читають їх, пере
чими розповідями дітей про свої родини, друзів, плани писують у зошити, а окремі слова — на картки для вико
на майбутнє, враження від екскурсій та прогулянок. ристання при складанні нових розповідей.
Кращі «вільні тексти» вчитель відбирав для обговорен Під час створення текстів, заснованих на вражен
ня, під час якого діти вносили корективи, доповнення і нях, шестирічна дитина повинна відбирати відповідні
приймали до друку. Надалі ці матеріали використову букви з каси букв. Така діяльність, за спостереження
вали як навчальні посібники. ми С. Френе, дає дітям більшу радість, ніж просте по
У 20-ті роки X X ст. друкарські машини було запро чуття задоволення. Складання слова з окремих букв
ваджено й у вітчизняних школах. полегшує запам’ ятовування графічної структури най
Шкільну типографію і «вільні тексти» С. Френе вва уживаніших слів.
жав найяскравішими символами нової школи, прак Педагогіка С. Френе передбачає співробітництво. І не
тичним втіленням ідей збагачення навчально-виховно лише вчителя й учнів, а й учнів один з одним — у класі,
го процесу, постійного вивчення особистості дитини, школі, з партнерами по листуванню, з батьками та інши
врахування її інтересів і потреб. «Вільний текст» він вико ми дорослими. Спонукання до учіння, знання спрямову
ристовував не лише як навчальну вправу, а насамперед ються не тільки від учителя («за вертикаллю — зверху»),
як важливий соціально-психологічний тест, результати як це властиво традиційній педагогіці, вони є наслідком
якого допомагають зрозуміти особливості усвідомлення і горизонтальної взаємодії (взаємодопомога дітей, підго
дитиною себе і соціального середовища. Водночас вони товлені для своїх товаришів повідомлення, листування),
репрезентують новітню технологію мовленнєвого роз і «за вертикаллю — знизу» (дитячі повідомлення, вста
витку дітей. На відміну від традиційних методів, осно новлені дітьми закони і правила, запропоновані ними
вою яких була імітація дитиною мови дорослих, неефек різні форми роботи).
тивних однотипних вправ на формування граматичної Педагогічна система С. Френе принципово відмовля
правильності мови, «вільні тексти» повертають у школи ється від систематичного використання підручників,
рідну мову як живий засіб спілкування. З огляду на це бу особливо у початковій школі, оскільки це, за тверджен
ло створено оригінальний метод навчання читання. Зас нями її прихильників, унеможливлює індивідуалізацію
тосування поширеного традиційного складового методу, навчання, пригнічує органічні інтереси дитини, нав’язує
згідно з яким діти хором читали з настінних таблиць ві сліпу віру в друковане слово.
дірвані від реального життя слова і речення, породжува Для систематичного набуття учнями нових знань Фре
ло труднощі, пов’ язані з переходом до читання і розумін не створив оригінальні навчальні посібники — особливі
ня смислу текстів. За словами С. Френе, такий метод вик картки, кожна з яких містить або частину навчального
ликає «смерть розуму». Ознайомившись із методикою матеріалу з певного предмета, або конкретне завдання
навчання дітей, запропонованою Ж.-О. Декролі, він дій (текст для граматичної вправи, арифметичну задачу, пи
шов висновку: «Сприйняття тексту не є синтетичним, тання з історії, географії тощо). Нумеровані картки систе
буква за буквою; воно цілісне, згідно з гештальтпсихоло матизовано у спеціалізованих картотеках за предметами
гією. Отже, ця властивість сприймання повинна бути ви або комплексними темами. Для занять кожна дитина з
користана при навчанні читання “глобальним методом” , допомогою вчителя підбирає потрібні картки, викорис
коли воно (читання) розгортається від цілісного сприй тання яких дає змогу усвідомлено засвоювати навчаль
няття слів до складів і, нарешті, звуків». У цих міркуван ний матеріал в індивідуальному темпі, приділяючи біль
нях С. Френе обґрунтував аналітико-синтетичний метод ше уваги питанням, які особливо цікавлять. Зміст і послі
сприйняття тексту. Читання письмового тексту він розу довність навчальних карток систематично оновлюється з
урахуванням нової інформації, а відповідно — нового оці ального стану успішності, породжує показовість, нездо
нювання висновків. Участь у створенні цих своєрідних рове суперництво, нещирість, егоїзм. Це зауважував і
посібників беруть за дорученням учителя старші учні. К. Ушинський: «У самолюбстві французька педагогіка
Педагогічна технологія С. Френе передбачає чітке знайшла найсильніший важіль і працює ним немило
планування навчального процесу. Вчитель відповідно сердно. Задля цієї мети французи винайшли багато «ге
до державної програми для початкової школи планує ніальних» засобів: нагороджують своїх вихованців ор
роботу на місяць. Цим планом кожна дитина з допомо денами, надають чини і друкують їх імена в газетах».
гою вчителя складає індивідуальний тижневий план, у Традиційною для французької школи була система так
якому відображає основні види своєї роботи. Це дає уч званої класифікації — встановлення рангу учня відпо
ням змогу краще розуміти навчальні завдання, самос відно до навчальних успіхів («перший», «третій», «сьо
тійно розподіляти свій час і зусилля, розвиває почуття мий» та ін.). Змагання однолітків С. Френе вважав до
відповідальності. Індивідуальна робота має першочер цільним у спорті, іграх і був принциповим противником
гове значення у формуванні особистості й у засвоєнні використання їх у навчальній діяльності, вбачаючи у
знань. На думку С. Френе, цей процес розгортається за цьому причини комплексів неповноцінності, глибоких
логікою наукових пошуків, охоплюючи такі етапи: особистісних негараздів у житті людини. Гуманною мі
1. Презентація і вираження. На цьому етапі головне, сією шкільного навчання він проголосив культивуван
щоб дитина репрезентувала за допомогою слова або ма ня успіхів кожного учня, що є необхідним для само
люнка своє бачення певної теми. ствердження особистості.
2. Аналіз презентацій у групі або з дорослими, ко Педагогічна технологія С. Френе передбачає вико
ментарі кожного учня з його особистим аналізом. Це дає ристання у навчанні методу проб і помилок («експери
змогу іншими очима побачити зроблене, розвиває ана ментального намацування»), оскільки знання не може
літичні навички. передаватися у готовому вигляді «вчителем, який знає,
3. Порівняння та аналогія. Як правило, вони відбу учневі, який не знає». Набагато важливіше навчити ди
ваються шляхом зіставлення з подібними ситуаціями, тину мислити, допомогти їй оволодіти методом пізнан
які раніше аналізувалися. ня, критичним ставленням до дійсності.
4. Комунікація в групі. Важливість її в тому, що Основою навчання є властива всім дітям допитли
кожний учень робить свій внесок у колективну побудо вість. А педагог повинен створювати проблемні ситуа
ву знання. ції, за яких учні відчувають потребу про щось дізнатися,
5. Синтез. Особливість його полягає в тому, що пра чогось навчитися. На цьому ґрунтується природний ме
вила поведінки кожного учня група приймає на обме тод навчання, згідно з яким діти пізнають основи геогра
жений термін, вони змінюються залежно від матеріалу, фії, отримуючи листи від кореспондентів з усього світу, і,
що вивчається. розповідаючи їм про свою країну, вчаться читати й писа
Щ оп’ ятниці у другій половині дня дитина підсумо ти на основі власних «вільних текстів». При цьому занят
вує зроблене за тиждень («Підсумок мого тижня»), ко тя в класі не є для них розвагою, оскільки, як стверджу
ристуючись умовними позначками: вав С. Френе, «природним заняттям для дитини є не гра,
— зеленим кольором: я виконав індивідуальний а праця», але праця якомога більше мотивована. Навіть
план цілком; звичайна вправа стає набагато привабливішою, якщо
— оранжевим: мені не вдалося цілком виконати свій очевидна її необхідність для наступної творчої роботи.
план; Пізнання під час занять у класах відбувається у про
— червоним: мені не вдалося виконати свій план, і я цесі постійного висунення і перевірки гіпотез — при
потребую допомоги на наступному тижні. родничо-наукових, лінгвістичних, математичних та ін.
Однією з найнегативніших рис традиційної шкіль При цьому кожен має право помилятися, що є необхід
ної практики С. Френе вважав недосконалу систему оці ним етапом на шляху пізнання. Головне, щоб кожна по
нювання, яка, за його переконаннями, не відтворює ре милка була проаналізована, для чого дітям необхідно
освоїти такі прийоми мислення, як порівняння, аналіз, вання взаємодопомоги, гуманності, особистої гідності.
синтез. За такого підходу дитина усвідомлює, що навча Важлива роль у цьому належить самоуправлінню учнів,
тися вона може самотужки, а вчитель лише допомагає яке у педагогічній системі С. Френе реалізується у фор
їй у цьому. Вивчення середовища, на думку С. Френе, мі шкільного кооперативу — об’ єднання дітей і дорос
набуває смислу у процесі безпосереднього впливу дити лих задля спільного використання знарядь праці,
ни на нього, його перетворення. Таке вивчення швидко спільного прийняття рішень і спільної відповідальнос
розширюється і збагачується завдяки її розповідям то ті. У цій системі відносин педагог, зберігаючи автори
варишам про найвизначніші події свого життя. Для тетність і впливовість, переставав бути одноосібним
цього діти можуть використовувати форму вільного суддею, а брав участь у діяльності обраної таємним го
викладу, шкільну газету, про яку знають і в сім’ ї, лис лосуванням ради, що діяла на засадах свободи слова,
тування між школами. Індивідуальному й колективно рівних прав, відкритого обговорення. Щ осуботи у дру
му листуванню між школярами, а також з дітьми та до гій половині дня проводилося спільне засідання коопе
рослими, які живуть в інших регіонах Франції, інших ративу. До нього організовували виставки кращих ди
країнах, належить особливо важлива роль у педагогіці тячих робіт за тиждень, виступи, наводили порядок у
С. Френе. Воно дає змогу ближче познайомитися з люди класній кімнаті.
ною, усвідомити її право бути собою, відрізнятися від ін Важливим елементом технології С. Френе є шкільна
ших, жити інакше. А щоб бути зрозумілим тим, із ким стінна газета, яку створюють упродовж тижня. Для
листуєшся, необхідно виявити певні зусилля. Бо навіть цього щопонеділка у шкільному коридорі вивішують
листування рідною мовою вимагає синтезу раніше засво великий аркуш білого паперу, поділений на чотири ко
єних знань. Крім того, отримана у процесі листування лонки: «Я критикую», «Я хвалю», «Я хотів би», «Я зро
інформація нерідко спонукає до вивчення нових галузей бив». Поруч із аркушем прив’ язують олівець, щоб будь-
знань, а обмін думками — до нових пошуків, зароджен хто міг зробити запис, неодмінно підписавши його. У
ня, створення нових ідей, спроб їх перевірити. наукових працях С. Френе проаналізовано багато та
Орієнтуючись на забезпечення єдності розумового і ких нотаток, що свідчать про гуманні взаємини між
морального виховання, С. Френе застерігав від хибного дітьми і педагогами, різноманітність інтересів, добро
уявлення педагогів, що засвоєння дитиною значного об зичливість і взаємну вимогливість, небайдужість до
сягу знань зумовлює підвищення рівня їх моральності і подій у школі. Наприкінці тижня зміст газети обгово
громадянської самосвідомості, доводив, що науковий і рюється на зборах, а однією з найсуворіших санкцій
моральний прогрес нерівноцінні за своїм значенням. На колективу щодо порушників дисципліни вважається
його думку, небезпеку для людства становить технокра заборона на певний час робити записи у стінгазеті. Я к
тичне мислення, оскільки науково-технічний прогрес що учень часто згадується у рубриці «Я хвалю» і ці
таїть у собі загрозу атомної катастрофи, екологічні кри судження достатньо обґрунтовані, то його вчинки
зи тощо. Значною мірою він живить авторитарну педа схвалюють оплесками зборів, що є найвищою нагоро
гогіку, яка задля високих результатів нівелює волю й дою. Отже, традиційна для звичайної школи модель
інтереси дитини. У моральному вихованні недопусти ображеного («Я пожаліюся на тебе вчителеві») у школі
мою є опора на словесні методи. Формальні розмови про С. Френе замінена зрілим демократичним попереджен
мораль лише створюють хибне уявлення про легкість ням («Я буду критикувати тебе у стінній газеті»), що
дотримання правил моральної поведінки, що завдає сприймається не як помста чи погроза, а як громадян
особистості неабиякої шкоди. Справжня моральність ський вчинок.
полягає не в сліпому підкоренні вимогам дорослого, а в Педагогічна система С. Френе сукупно представлена
добровільному виборі власного способу дій на основі ус у таких його працях, як «Нова французька школа»,
відомлення обов’ язку і честі. «Моральне й громадянське виховання», «Формування
Для саморозвитку в дітей моральних вчинків необ особистості дитини і підлітка», «Звернення до батьків»
хідно, щоб діяльність школи була спрямована на вихо та ін. Стислий виклад усіх концептуальних положень
його педагогічної технології, супроводжуваний текста Запитання. Завдання
ми, у яких сформульовані певні світоглядні положення,
з трьома принципово різними відповідями, містить праця 1. У чому полягає альтернативність педагогічної технології С. Фре
«Педагогічні інваріанти» (лат. іпуатіапв (іпуагіапіів) — не щодо традиційних форм навчання й виховання?
незмінний). Педагог повинен обрати одну з них. Зістав 2. Наскільки сумісні у цілісному навчально-виховному процесі ці
лення дає підстави для висновків, якої системи педагогіч леспрямована стимуляція активності та свободи самовираження уч
них поглядів він дотримується: традиційної, інновацій нів? Відповідь обгрунтуйте.
3. Охарактеризуйте головні засоби реалізації мети педагогічної
ної чи педагогічні позиції чітко не визначені.
технології С. Френе.
З цією метою С. Френе розробив своєрідний педаго 4. Чи можлива соціалізація особистості дитини через систему ди
гічний код: тячого самоуправління та які її шляхи?
— зелений колір (для позначення методів і засобів, 5. Розкрийте суть концептуальної ідеї технології С. Френе про опо-
які узгоджуються зі сформульованими інваріантами і ри-бар’єри.
без сумніву можуть використовуватися педагогами, ос 6. Як еволюціонувало в сучасну епоху усне і письмове спілкуван
кільки успішно апробовані у минулому); ня? Охарактеризуйте роль інформації в сучасному суспільстві.
— червоний колір (ним позначали методи й засоби, 7. Проаналізуйте систему планування та оцінювання навчальної
що суперечили інваріантам і яких слід якнайшвидше роботи у школі С. Френе.
позбутися);
-— жовтий колір (для позначення ефективних за пев
них обставин методів і засобів, які водночас потребують
обережного використання педагогом, оскільки мають
2.5. «Школа для життя,
тимчасовий характер). через життя» Ж.-О. Декролі
Наприклад: Майбутня демократизація суспільства
готується демократією школи; авторитарна школа не Бельгійський лікар, педагог і психолог Жан-Овід
може сформувати майбутніх громадян демократичного Декролі (1871— 1932) є найпомітнішим представником
суспільства. медико-антропологічної течії реформаторської педаго
1. Ви намагаєтесь утвердити демократію у школі (зе гіки, яка матеріалізувала в конкретній педагогічній
лений колір). технології ідею гуманізації навчання і виховання, мето
2. Ваша школа залишається авторитарною (черво дологічно зблизила педагогіку з медициною, сформува
ний колір). ла засади медичної педагогіки та рефлексології, обґрун
3. Ви робите несміливі спроби демократизації, які тувала феномен психолого-педагогічної діагностики,
не порушують навчально-виховного процесу (жовтий розробила ефективний методичний і психотехнічний
колір). інструментарій.
Педагогічний світогляд С. Френе характеризується
яскравим гуманістичним спрямуванням. Визначаль
ним чинником освітньої системи, теоретичною основою Пошуки і відкриття Ж.-О. Декролі
порівняння чинних освітніх систем він вважав філосо
фію освіти. На думку автора технології «Школа успіху і Ж.-О. Декролі народився 23 липня 1871 року в м. Ре-
радості», вчитель, який володіє філософськими основа не. Після закінчення медичного факультету Гентського
ми педагогічної діяльності, здатний створювати власні університету займався науковою діяльністю, спочатку в
педагогічні технології, оскільки він бачить стратегію Берліні, а згодом — у Парижі. Невдовзі переїхав до
освіти і може визначити своє місце в ній. Такий підхід, Брюсселя, де вивчав душевнохворих. У 1901 р. він від
разом із гуманістичними засадами педагогіки С. Френе, крив поблизу Брюсселя (Бельгія) інститут для дітей з
актуальний у розумінні суті, завдань і ролі освіти в су проблемами розвитку, в якому на основі власних дослі
часному світі. джень застосовував нові методи навчання і виховання.
Зокрема, Ж.-О. Декролі розробив власний оригіналь вої і рухової активності за допомогою виховуючих
ний метод навчання читання, тести для дослідження іг о р ».
уявлень дітей, опитувальник для батьків з метою психо Ж.-О. Декролі взяв активну участь у створенні ре
логічного спостереження дітей тощо. форматорської течії в педагогіці, відомої під назвою
Невдовзі Ж.-О. Декролі зацікавився проблемами ви «Нове виховання».
ховання здорових дітей, заснувавши у 1907 р. навчаль Ідеї «Нового виховання» відображали потребу сус
но-виховний заклад «Школа для життя, через життя». пільства у підготовці через школу всебічно розвинених
Ця назва репрезентувала формулу, кредо педагогічної ініціативних людей, готових до активної діяльності у різ
діяльності. У школі Декролі навчалися здебільшого ді них сферах життя. Представники цієї течії (А. Фер’ єр,
ти із заможних сімей віком від 3 до 18 років. Е. Демолен, Дж. Дьюї та ін.) вважали себе послідовни
Цей заклад отримав визнання. Однак у роки Першої ками Ж .-Ж . Руссо, який висунув ідею природного вихо
світової війни значна кількість заможних сімей разом із вання.
дітьми виїхала з Бельгії, школу закрили. Декролі зай У 1915 р. об’ єднання прибічників «Нового вихован
мався тоді допомогою сиротам, організовував для них у ня» розпалося. У 1921 р. зусиллями Декролі воно було
Брюсселі та провінції сирітські осередки. Але вже в відновлено під назвою «Ліга Нового виховання». Завдан
1917 р. з допомогою батьківського комітету йому вдало ням його було об’ єднання всіх, хто «цікавиться прогре
ся поновити діяльність школи. сивним вихованням». У 1932 р. до цієї організації входи
Розробляючи свою технологію, Декролі використо ли представники 53 країн, які поділялись на секції за мов
вував досягнення природничих наук останніх десяти ним принципом, та після смерті Ж.-О. Декролі у 1932 р.
літь X IX ст., філософію віталізму (лат. уіїаіів — ж ит вже через рік вони практично припинили свою діяль
тєвий), що визнавала наявність в організмах нематері ність. На початку 50-х років X X ст. робота прибічників
альної надприродної сили, яка впливає на життєві «Нового виховання» поновилася під егідою ЮНЕСКО.
явища. Він вважав, що педагогічна діяльність повин Уся наукова і практична діяльність Декролі була
на сприяти усвідомленню дитиною самої себе, пізнан присвячена підготовці дітей до «справжнього соціаль
ню середовища існування, де їй належить реалізувати ного життя». Досить прозоро і конкретно розкрив її
свої ідеали, цілі. суть один із принципових послідовників Декролі, швей
Результати педагогічної діяльності Декролі оформи царський педагог, лідер «Нового виховання» Адольф
лись у цілісну новаторську педагогічну технологію, що Фер’ єр (1879— 1960): «Стаючи на коліна перед наймен
привернула до себе неабиякий науковий, професійний шими, щоб попіклуватися про їх тіло і душу, ми служи
інтерес педагогічної громадськості. На спеціальних мо всьому людству, ми служимо Богу в людині!»
курсах вивчали її теоретичні і методологічні засади, ба
гато шкіл почали їх впроваджувати, нерідко запрошую
чи як консультантів співробітників Декролі. Концептуальні засади педагогічної технології
Масштабну роботу проводили щодо створення й «Школа для життя, через життя»
апробації програм для навчально-виховних закладів,
які опановували цю педагогічну технологію. У цей час Основою педагогічної технології Ж.-О. Декролі є
Декролі почав викладати у вищих навчальних закла принцип антропоцентризму, який наприкінці X IX —
дах. У 1913 р. він став професором Вищої педагогічної на початку X X ст. сприяв новому осмисленню поняття
школи, а ще через сім років — професором Брюссель «виховання». Відповідно до нього виховання розгляда
ського університету, в якому читав лекції з гігієни та лось як процес розвитку дитини, що враховує її індиві
дитячої психології. Результати його дослідницьких дуальні потреби, можливості, мотиви та інтереси. Дек
пошуків викладено у працях «П сихологія малюван ролі проголосив дитину центром своєї системи навчан
н я », «Декілька міркувань щодо психології та гігієни ня і виховання: «Я маю на меті створити зв’ язок між
читання», «Ш кола і виховання», «Збудження розумо всіма науками, примусити їх зійтися в одному центрі.
Цей центр — дитина, до якого все сходиться, від якого зичних і духовних потреб дитини. В цьому процесі ви
все розходиться». У проголошенні цієї ідеї він не був будовується цілісна система, яку Ж.-О. Декролі назвав
першим, адже вся гуманістична педагогіка, започатко програмою асоційованих ідей. Вона утворена з двох ве
вана Я.-А. Коменським, Ж .-Ж . Руссо, Й.-Г. Песталоцці, ликих розділів:
теж була зорієнтована на особистість дитини, а організа 1. Дитина та її потреби.
ційно-педагогічне і методичне забезпечення конструю 2. Дитина і середовище.
вала з урахуванням її потреб і можливостей, дбаючи про Другий розділ охоплює такі блоки:
максимальний розвиток творчих сил і здібностей кожної а) Дитина і природне середовище:
дитини. — дитина і мінерали;
Педагогічна система Ж.-О. Декролі постала як запе — дитина і рослини;
речення таких недоліків традиційної педагогіки: — дитина і тварини.
— неприйняття дитинства як найважливішого ета б) Дитина і соціальне середовище:
пу в розвитку особистості і розгляд його лише як підго — дитина і сім ’я;
товчого етапу до майбутнього «справжнього» дорослого — дитина і дитячий садок (школа);
життя; — дитина і суспільство (рідний край, Батьківщина,
— ігнорування самобутності та своєрідності психіки людство).
дитини, її прагнення до саморозкриття і творчої саморе- Особливо значущий у цій програмі соціальний ас
алізації; пект, тобто спільна праця як логічний результат еле
— використання шаблонних, формалізованих мето ментарних потреб (потреба в їжі, боротьба з негодами,
дів виховання та навчання без урахування особливостей захист від небезпеки і ворогів). Це розкриває широкі
особистості дитини, її природи; можливості для морального виховання, зокрема для
— відсутність знань про дитину як основи гуманіс розвитку суспільних прагнень. Як зазначав Ж.-О. Дек
тичних взаємин дорослих і дітей. ролі, найкращими уроками моралі є ті, які «приводять
Насамперед Ж.-О. Декролі ліквідував дроблення і учителя і учня до формування у вигляді законів виснов
відокремленість окремих галузей знань, запровадивши ків із явищ, помічених впродовж попередньої роботи».
натомість принцип концентрації освітньої програми На його думку, потреби дитини задовольняються за
навколо центрів інтересів, згідно з яким уся педагогіч рахунок навколишнього середовища (природного і соці
на робота повинна концентруватися навколо дитини та ального), яке діє на неї, і на яке вона постійно впливає
її потреб. Основними потребами він вважав потребу в власною діяльністю. Цим обумовлена необхідність ви
їжі, самозбереженні, самозахисті, спілкуванні, спіль вчення середовища, з яким дитина перебуває в постійній
ній діяльності, відпочинку, самовдосконаленні. Кожна взаємодії. Її цікавить, звідки з’явилися «хліб, масло,
з них, на його погляд, є генератором уваги і думок ди м’ ясо, яке вона їсть; молоко, яке вона п’є; одяг, який во
тини, своєрідним «центром інтересу». Відомо, що пот на носить; вона хоче знати походження тарілки, ножика,
реби породжують окремі групи інтересів. Наприклад, шоколаду, цукру, цегли, пароплава, тролейбуса, літака
потреба у самозахисті зумовлює інтереси, пов’ язані з тощо... Нарешті, дитина хоче тримати в руках сировину,
тваринами, рослинами, водою, вогнем, сонцем, мінера переробляти її, виготовляти предмети, необхідні для за
лами, сім ’ єю, суспільством. Дитину цікавить, які засо доволення своїх потреб або потреб інших людей...». Спо
би самозахисту є в неї, у тварин, рослин; які небезпеки чатку вона розглядає матеріал у теперішньому часі і в
можуть бути від води, вогню, землетрусів, отруйних га близькому середовищі (сім’я, місцевість, Батьківщина,
зів; яку допомогу можна надати (отримати) в разі небез людство), а потім — у середовищі віддаленому (життя у
пеки тощо. просторі, часі).
Аналогічно формується комплекс інтересів на основі Крім вивчення природного і соціального середови
кожної потреби. Отже, центри інтересів передбачають ща, з яким дитина постійно взаємодіє, матеріалом для
комплексну роботу на основі врахування основних фі визначення змісту «програми асоційованих ідей» є са-
Ж.-О. Декролі рекомендував супроводжувати спос
мовивчення дитини. З приводу цього Ж.-О. Декролі за тереження ручними роботами дітей з метою формуван
уважував: «Дитині найважливіше знати саму себе: яка ня у них реальних, конкретних уявлень про предмет
в неї будова, як працюють її органи, як вона їсть, спить, ний світ. Наприклад, діти, виготовляючи знаряддя пра
дихає, працює; чому вона боїться або гнівається, які в ці первісних людей, засвоюють уявлення про життя в
неї недоліки і якості...» Отже, першою умовою цілісно
глибоку давнину і про шляхи людського прогресу міц
го духовного життя, на думку Декролі, є розкриття та ніше, ніж внаслідок використання інформативних засо
ємниці власної особистості, усвідомлення свого «Я », а
бів. Вони ціпами молотять сніп, розмелюють жорнами
метою навчання та виховання дітей — культивування
зерно на борошно, як це робили предки, і випікають із
закладених природою потреб і формування на їх основі
нього хліб. Потім під час екскурсії до пекарні діти ре
моральних якостей. Людина в його концепції представ
лена з психолого-антропологічних позицій як живий ально відчувають переваги сучасного виробництва. Зав
об’ єкт у сукупності зовнішніх і внутрішніх зв’ язків із дяки цьому вони встановлюють причинність подій і
середовищем існування, з навколишнім життям. явищ, пізнають технологію виготовлення хліба, отри
Центральною педагогічною проблемою він вважав мують перші уявлення про міру і рахунок. Результати
проблему інтересів особистості. Центри інтересів, по су спостереження фіксують мовними засобами. Тому спос
ті, визначають методичний трикутник, який є стриж тереження пов’ язане з комплексом роботи, де воно є ли
нем будь-якого навчального проекту. Цей трикутник ше переважаючою діяльністю. Цей принцип поширю
містить такі елементи, як спостереження, асоціація, ви ється також і на інші елементи технології Декролі —
раження. Визнаючи їх штучність, О. Декролі зазначав, асоціацію та вираження.
що кожний з них має «домішку» іншого (наприклад, Роль асоціації у навчальній діяльності дитини.
процес вираження неможливий без спостереження й асо Передумовою виникнення асоціації є міждисциплінар
ціації). Крім того, кожний елемент має свої педагогічні на інтеграція, яка охоплює актуальну ситуацію в мікро-
завдання. Так, спостереження повинно привчити дитину середовищі, ситуацію інших країн і народів, ситуацію
свідомо сприймати явища, шукати їх причини, констату минулого аж до витоків людської історії. Цей краєзнав
вати наслідки, робити висновки; асоціація має на меті чо-географічний та історико-етнологічний аспект у по
підвести дитину до асоціювання знань, отриманих в про єднанні з дитячим досвідом таїть у собі неабиякі можли
цесі спостережень, із знаннями з інших джерел; вира вості для соціального виховання.
ження повинно репрезентувати думки дитини у зрозумі Асоціація є продуктом мислення дитини, у розвитку
лих для інших формах. якого Ж.-О. Декролі важливу роль відводив методу по
Спостереження як елемент педагогічної техноло рівняння за подібністю і відмінністю. Особливо важли
гії Ж.-О. Декролі. Для того щоб організувати спостере вим для розумової діяльності дитини він вважав порів
ження, педагог насамперед повинен з’ ясувати, якими няння за відмінністю.
реальними уявленнями володіє дитина, аналізуючи її У розвитку асоціативного мислення дитини високу
відповіді на різноманітні запитання, а також під час ефективність виявила створена Ж.-О. Декролі оригі
вільної бесіди з дітьми. Спостереженням Декролі вва нальна методика класифікування та колекціонування.
жав не лише зорове сприймання, а використання всіх До того ж вона є досить простою і доступною в користу
органів чуття у процесі пізнання навколишнього світу. ванні. Наприклад, діти приносять у дитячий садок все,
Уточнення і поглиблення спостереження досягаєть що знаходять на вулиці, під час екскурсії і розкладають
ся через експеримент, який передбачає: за видами (тварини, мінерали, рослини). Якщо дитина
— встановлення причинності (детермінізму) явища, вагається щодо класифікації якогось предмета, то кла
що спостерігається; де його в один із ящиків для колекціонування. Для
— технологію; ілюстрацій і картинок передбачені спеціальні конвер
— вимірювання; ти, в кожному з яких концентрується матеріал за одні
— мовне вираження.
єю з тем «центру інтересу» (їжа, житло, одяг, засоби чання, як відомо, потребує різноманітних дидактичних
спілкування та ін.). матеріалів, які б утворювали цілісну систему. У педаго
Використання цієї методики виявило її значні мож гічній технології Ж.-О. Декролі такий матеріал вико
ливості щодо формування мислення дитини і диферен ристовують у формі освітніх ігор і системи карткових
ціювання понять. завдань.
Вираження як елемент навчальної діяльності ди Освітні ігри у педагогічній системі Ж.-О. Декролі.
тини. Вираженням Ж.-О. Декролі вважав усе те, що Гру Декролі розглядав як творчу діяльність дитини, за
представляє думку в зрозумілій для інших формі. Фор сіб збудження її рухової активності та духовного роз
ма вираження може бути конкретною (малювання, ліп витку. На відміну від Ф. Фребеля і М. Монтессорі, він
лення, плетіння, вирізування) й абстрактною (читання, використовував у дидактичних іграх не геометричні ті
письмо, бесіда, конспектування та аналіз літератури). У ла, а предмети навколишнього світу, що дало змогу роз
школі Декролі для таких дитячих робіт використовува глядати їх одним із способів класифікації, повторення і
ли «зошити-зразки», які згодом один із дослідників йо закріплення отриманих вражень, знань, умінь, набли
го педагогічної спадщини назвав «книгами ж иття». зити їх до життєвого досвіду дітей.
Стосовно навчального матеріалу вираження може бути Зважаючи на смислове наповнення та навчальний
програмовим (стосується систематичного програмного ефект ігор, Ж.-О. Декролі виокремлював такі їх види:
матеріалу) та епізодичним (пов’ язане зі спонтанними, — сенсорні ігри (спрямовані на розвиток сприйняття
актуальними питаннями). кольору, форми, напряму, уваги, рухових здібностей);
Отже, вивчення матеріалу охоплює такі послідовні — математичні ігри (зорієнтовані на формування
етапи: елементарних арифметичних дій, геометричних уяв
— спостереження за явищами життя з метою вста лень, орієнтування в часі);
новлення причинно-наслідкових зв’язків; — ігри з грамоти (спрямовані на підготовку дитини
— асоціація за місцем і часом; до читання і письма);
— вираження засвоєного через розвиток мовлення. — граматичні ігри (сприяють розвитку граматичної
За участю наочності та особистого досвіду у дітей правильності мовлення);
формуються поняття, які завдяки різноманітним впра — географічні ігри (ефективні під час закріплення
вам закріплюються в пам’ яті і засвоюються в єдності з знань із географії).
навичками й уміннями. Сенсорні ігри, до яких належать зорові, моторно-
Під час комплексного вивчення теми дитина розви зорові, моторні, моторно-слухові ігри, здебільшого
вається через безпосереднє оволодіння соціальним до призначені для роботи з дітьми дошкільного віку,
свідом. Організація навчання і виховання дітей дошкіль оскільки вони відіграють важливу роль у розвитку
ного і молодшого шкільного віку має чітко виражену сенсорних сприймань, уваги і рухових здібностей.
краєзнавчу і трудову спрямованість (вивчення приро Згідно з методикою Декролі у кожній серії ігри посту
ди, історії та економіки рідного краю, створення май пово ускладнюються. їх методика має у своїй основі
стерень). принцип «парності» або принцип гри у лото. Наприк
лад, під час гри на розрізнення кольору і форми вико
ристовують дві картонні картки, поділені на 19 кліти
Особливості змісту педагогічної технології нок (28 см х 22 см), на яких намальовані кольорові гле
«Школа для життя, через життя» чики. В одних клітинках вони мають прямі стінки, в
інших — опуклі. Дитина повинна накрити картками з
Організація освітньої роботи в школі Ж.-О. Декролі такими самими малюнками відповідні клітинки. Зав
вибудовувалася на принципі самонавчання, згідно з дяки цьому вона вчиться розрізняти кольори і форми,
яким кожна дитина має змогу працювати у своєму тем розвиває увагу, кмітливість. Таку мету мають ігри
пі, привчаючись самостійно мислити і діяти. Самонав «Чого не вистачає?», «Розподіл на групи» та ін. Мо
торно-слухові ігри покликані сприяти розвитку чуттє Граматичні ігри спрямовані на формування у дітей
вих сприймань, уваги і моторної обдарованості. Нап умінь звукового аналізу слова, узгодження частин мови,
риклад, дитина із зав’ язаними очима відшукує у м і синтаксичного розбору речення. Такою є, наприклад,
шечку, наповненому іграшками і предметами побуту, гра на узгодження дієприкметників з іншими частина
необхідний предмет, а потім перевіряє себе за допомо ми мови. У запропонованих дітям реченнях дієприкмет
гою зору. ники пропущені. Вони записані на окремих картках, які
Саме Ж.-О. Декролі розробив ігри на розподіл пред учасники гри мають розмістити на місці пропусків у ре
метів, на складання картинок з кольорових кубиків, на ченнях.
складання картинок за допомогою окремих фігурок. 1. Вони були задоволені... піснею.
Складнішими є ігри на визначення напрямку («Гімнас 2. ... пісня дуже мелодійна.
ти»), часу («Котра година?»). Розв’ язання цілісного виконана виконаною
комплексу завдань передбачають математичні ігри.
Вони спрямовані на розвиток асоціації між словом і Географічні ігри належать до природничо-географіч
предметом або ідеєю предмета. Дитина повинна навчи ного циклу шкільної роботи (того, що Декролі називав
тися бачити, порівнювати, розрізняти, аналізувати, що асоціацією у просторі). Матеріалом для них є так звані ні
досягається насамперед зоровими і моторними вправа мі карти, на яких нанесено головні регіони країни, що
ми попередніх ігор. Декролі вважав, що, перед тим як вивчається, ріки, канали, гірські масиви тощо. У коробці
ознайомитися з числами, дитина має зрозуміти відсут розміщено картки з позначеними головними регіонами,
ність або наявність предметів, бути здатною помітити назвами великих промислових міст, важливих галузей
промисловості та ін. Суть гри полягає в тому, щоб пра
різницю, рахувати знайомі їй предмети. Ці висновки
вильно розкласти ці картки на німій географічній карті.
він зробив унаслідок спеціальних досліджень у галузі Роль системи, карткових завдань у педагогічній
викладання арифметики і вперше оприлюднив їх у до технології Ж.-О. Декролі. Виконання карткових зав
повіді на педагогічному конгресі в Брюсселі (1911) про дань спонукає дітей до самостійного спостереження за
психологічні засади навчання арифметики. Невдовзі змінами в природі, стимулює їх дослідницьку роботу,
вона була опублікована. сприяє повторенню вивченого матеріалу, закріпленню
За його переконаннями, дитина майже безсвідомо різноманітних навичок ручної праці (моделювання, са
робить порівняння, зіставлення, тому гра для неї є ді дівництво, приготування їжі тощо). Карткові завдання
яльністю, яка спонукає робити висновки і висловлюва мають бути посильними для дітей, а також структурова-
ти судження, а отже, важливим засобом сенсорного і ду ними на основні логічні етапи (операції), що полегшує їх
ховного розвитку дитини. виконання.
Ігри з грамоти також розроблені на основі принци Система карткових завдань сприяє фіксації уваги ді
пу «парності» і спрямовані на підготовку дитини до тей на переживаннях людей, з якими вони спілкують
читання та письма. Наприклад, «Лото слів і карти ся. Наприклад, дітям може бути запропоноване таке
нок» містить дві однакові серії таблиць, на яких нама психологічне спостереження: 1 етап — «З чого ти робиш
льовано або наклеєно по шість добре знайомих дітям висновок, що у Жана поганий настрій?»; 2 етап —
предметів. «Опиши його вигляд у цей момент».
Таблиці є парними, причому на одній під малюн Особливим видом самостійних колективних занять
ками написано назви предметів, а на другій — вони у школі Ж.-О. Декролі були щотижневі конференції, на
відсутні. До таблиць додаються картки, які містять яких діти виступали з доповідями на вільно обрані теми
назви зображених предметів. Дитина повинна знайти (здебільшого — за центром інтересів, який вивчався на
картку з назвою предмета і покласти на картинку (ма той час). Готуючись до конференції, вони самостійно
люнок). Спочатку їй дають таблиці першої серії (з наз підбирали ілюстрації, виготовляли таблиці, схеми та ін.
вами предметів), потім — другої серії (без назв). Після виступів традиційно розгорталася дискусія. Пла
нування освітньої роботи, система конференцій та інші чило їй місце у четвірці кращих за успішністю загаль
нововведення «Школи для життя, через життя» отри ноосвітніх закладів Бельгії. У початкових класах шко
мали назву «бельгійський метод проектів». ли основою навчання є так звані центри інтересів, на ос
Навчання на основі проектів, яке нині широко прак нові яких групують і організовують навчальний матері
тикується у Швеції, Нідерландах, Данії, Німеччині та ал відповідно до інтересів і потреб дітей. Матеріал, що
інших країнах Західної Європи, має такі ознаки: вивчається, беруть з навколишнього для дитини середо
— діяльнісну основу, що передбачає активний пізна вища •— природи, шкільного життя, сім’ї, суспільства.
вальний процес через набуття практичного досвіду і Наприклад, діти кількох класів, займаючись за центром
створення матеріального продукту; інтересу « Потреба у харчуванні», збирають і вивчають ві
— сучасне планування і спільну реалізацію проекту; домості про різні продукти харчування, використовуючи
— міжпредметну основу, поєднання урочної та поза- ці дані на заняттях з французької мови, математики,
урочної діяльності; природознавства тощо. Одним із об’єктів різноманітних
— опору на природний інтерес дітей; завдань і вправ є улюблений у кожній родині сир (виго
— тісний зв’ язок із життям, реальною дійсністю; товлення, зберігання, продаж, опис і т. д.).
— суспілі ну корисність. Заохочується в «Ермітажі» використання різнома
Останнім часом у зарубіжних школах набули по нітних навчальних видань, матеріали і висновки яких
пулярності гак звані проектні тижні, навчальні фа часто суперечать один одному, оскільки, зіставляючи
зи, протягом яких учні одного або кількох класів (не їх, дитина розвиває самостійне і критичне мислення.
рідко всієї школи) працюють над виконанням особли В «Ермітажі» може навчатися будь-яка дитина. Єди
вого завдання. При цьому вони самостійно обирають ною перешкодою цьому є дефіцит місць. У школі панує
тему, методи роботи, спосіб представлення кінцевого національна, расова, світоглядна толерантність, що ство
результату. рює сприятливий клімат для активного спілкування.
Підготовка і проведення проектного тижня відбува Цій меті підпорядковані й спеціальні заняття. Наприк
ється поетапно, що передбачає: лад, на уроці за темою «Фактори спілкування» діти ана
1. Спільне вирішення терміну тривалості і тематики лізують комунікативну роль преси, літератури, театру,
проекту. кіно. Творчість дітей стимулює їх участь у творенні
2. Планування роботи ініціативною групою. шкільного журналу «Кур’ є р » , до якого вони готують ма
3. Перше узгодження і обрання лідерів груп. теріали, а потім брошурують журнальні випуски. «Ермі
4. Визначення ініціативною групою, до якої нале таж» є своєрідною «педагогічною Меккою», де система
жать учні, учителі і батьки, часових та організаційних тично стажуються педагоги з Європи, Азії, Америки.
меж проектного тижня і повідомлення про них усім Дидактичні ігри (лото, парні картки) Декролі вже
учасникам. стали традиційними у вітчизняних системах сенсорного
5. Проведення проектного тижня. і мовленнєвого розвитку дітей.
6. Аналіз проекту. Набуває поширення застосування методу проектів,
На думку сучасного німецького дидакта Т. Мейєра, яким послуговувалися в 20-ті роки X X ст. Сучасна ш ко
завдяки проектним тижням «школа відкриває себе, ла потребує системного використання компонентів тех
щоб примирити науку, навчання й ж иття». нології Декролі.
Педагогічний потенціал «класичних» альтернатив
них шкіл виявив значні адаптаційні можливості в сучас
них умовах. У Брюсселі, наприклад, успішно працює Запитання. Завдання
заснована на початку X X ст. Ж.-О. Декролі школа «Ер
мітаж» , яка протистоїть вербальній навчально-виховній 1. Розкрийте суть принципу антропоцентризму як концептуальної
традиції, орієнтуючись у навчально-виховному процесі основи педагогічної технології Ж.-О. Декролі.
на особливості мислення, інтереси дитини. Це забезпе 2. У чому полягає зміст «програми асоційованих ідей»?
3. Обгрунтуйте новизну й оригінальність технології ознайомлення ща можна, лише помістивши їх у простір різних куль
дітей з довкіллям. турних розумінь (від минулого до теперішнього), а та
4. Проаналізуйте ідею центрів інтересів. Чи можна її застосувати кож розглянувши у площині сьогодення (у дискусії та
в освітніх закладах України? взаємодоповненні сучасних культур).
5. Розкрийте освітню та виховну роль ігор і карткових завдань у
«Школа діалогу культур» розглядає процес станов
педагогічній технології Ж.-О. Декролі.
6. Чим зумовлене відновлення інтересу до проектного навчання? лення особистості як діалог різних історичних епох, як
7. У якій із форм роботи ви взяли б участь, побувавши у школі «Ер вільне спілкування вихованців і педагогів, молодших і
мітаж»? старших товаришів. У процесі такого спілкування учас
ники висловлюють свої погляди на світ і на себе в ньо
му. Цей діалог досягає мети лише тоді, коли зіткнення
різних точок зору, суперечки і єдність поглядів, думок,
2.6. «Школа діалогу культур» оцінок постійно спираються на внутрішній діалог осо
бистості. Ці два види діалогу і є джерелом творчого са
В. Біблера морозвитку особистості.
Концепцію шкільної освіти і педагогічну технологію На думку теоретиків «Ш коли діалогу культур»,
«Школа діалогу культур» сучасний російський філософ психологія і педагогіка повинні виходити з глобаль
Володимир Біблер створив разом зі своїми співвітчиз них особливостей сучасного мислення й актуальних
никами психологом Іриною Берлянд і педагогом Сергі форм діяльності, сприяти переорієнтації від «людини
єм Кургановим. освіченої» до «людини культури». Це потребує відпо
Ця філософсько-педагогічна концепція сформувала відних форм організації навчального процесу, методів
ся як творчий сплав ідей російського теоретика мистец викладання, типу школи, змісту освіти. Не лише за
тва, літературознавця Михайла Бахтіна (1895— 1975) методами, а й за змістом освіта повинна стати діало
про «культуру як діалог», про «внутрішню мову» ви гічною.
датного російського психолога-гуманіста Льва Вигот- За твердженням В. Біблера, діалог є не лише еврис
ського (1896— 1934), а також положень «філософської тичним прийомом засвоєння монологічного за своїм
логіки культури» Біблера, по-новому осмислених, ін змістом знання, а визначенням суті і смислу знання, ді
терпретованих ним стосовно педагогічної сфери у книзі алогом культур, які спілкуються між собою навколо
«Мислення як творчість» та інших наукових працях. основних проблем буття, основних «точок подиву»
Модель «Ш коли діалогу культур» остаточно сфор людського розуму. Крім того, це постійне спілкування
мувалася у 1988 р., тоді в м. Харкові було розпочато у свідомості учня голосів поета (художника) і теорети
перший експеримент щодо її впровадження. ка. Такий діалог становить основу розвитку творчого
мислення, зокрема й у науковій сфері.
Згідно з технологією «Школи діалогу культур» діа
Концептуальні засади педагогічної технології лог постає як форма організації навчання і як принцип
«Школа діалогу культур» організації змісту науки. Своїм завданням школа В. Біб
лера вважає не тільки передавання знань, прилучення
Методологічною основою «Школи діалогу культур» до культури, формування певного бачення світу, а й роз
є положення про те, що мислення особистості, яка фор виток і збереження особистісної логіки, творчої уяви ви
мується, повинно вступати в діалогічне спілкування з хованця і педагога.
попередніми формами культури (античності, середньо Така концепція освіти передбачає також особливу
віччя, Нового часу), а також із представниками різних психологічну теорію, для якої головним предметом є
поколінь, які взаємодіють у єдиному часовому просторі. не функції та реакції дитини, властиві її віку, і не спо
Це зумовлено тим, що зрозуміти будь-які поняття, яви соби інтеріоризації (перетворення на сутність внут
0 4-144
рішнього порядку) зовнішньої стосовно неї культури, діалогу. Так, у початкових класах предметом навчан
а створена дитиною її особистісна культура. Вона фор ня є не окремі цілісні культури, а навчальний діалог, у
мується разом з культурою предмета, що вивчається, ході якого звична навчальна дія (наприклад, звуковий
культурою іншої людини, культурою тексту. Для цієї аналіз або додавання натуральних чисел) піддається
психологічної теорії характерне розуміння віку як сумніву: «Щ о таке число?», «Щ о таке додавання?»,
особливої культури, що не змінюється наступною і не «Щ о таке окремий звук?», «Як виникають звуки музи
зникає на наступному віковому етапі, а яка, подібно до ки?», «Чи є термометр живим?», «Як зроблена чарівна
історичних культур, зберігається назавжди і вступає у казка?» тощо.
свідомості людини у спілкування з іншими віковими Ці запитання, які переважно ставлять діти, спів
культурами. звучні питанням, проблемам і труднощам, характер
Прибічники «Ш коли діалогу культур» вважають, ним для сучасного мовознавства, літературознавства,
що історична послідовність відповідає закономірнос математики, фізики, психології, біології, хімії, еколо
тям розвитку мислення сучасної європейської дитини. гії. На уроках-діалогах педагог не прагне привести всіх
Послідовність вікових періодів як послідовність пев дітей до однієї правильної точки зору, а намагається
них культур не цілком природна, тобто позакультур- уважно вислухати їх, допомогти в складному процесі
на, незалежна від освіти, але вона парадоксально ви «зародження думки у слові». У висловлюваннях, запи
являється як «природна» за відповідної організації таннях, образах, які конструюють діти, «виринають»
системи освіти. При цьому відчутну роль відіграють уявлення про слово, число, предмет природи, звук, ха
індивідуальні відмінності, оскільки особливості мис рактерні для античності, середньовіччя, Нового часу,
лення деяких дітей в умовах діалогічної освіти можуть сучасності. Ці різні форми розуміння світу не нав’язу
виявляти себе, наприклад, як «античні», «новочасні» ються ззовні, а виявляються в мовленні й мисленні са
мої дитини.
тощо.
Навчання рідної мови і математики в початкових
класах «Школи діалогу культур» охоплює три важли
Особливості змісту педагогічної технології вих напрями:
«Школа діалогу культур» 1. Формування вміння розв’ язувати навчальні зав
дання за допомогою загальних для всіх учнів моделей
Зміст освіти у «Ш колі діалогу культур» передбачає (наприклад, правильно здійснювати звуковий аналіз
зовсім інші, порівняно з традиційними, педагогічні слова, грамотно і точно вимірювати різні величини за
принципи. Передусім це стосується позиції вчителя на допомогою поняття числа, що розвивається від абстракт
уроці. Найхарактернішою особливістю такого уроку є ного до конкретного, тощо).
діалог педагога і дитини, під час якого дитина виявляє 2. Формування діалогічного мислення, тобто вміння
свою неповторну й відповідальну позицію, а не просто бачити в звичайному навчальному матеріалі невиріше-
засвоює пропоновані їй знання, а педагог не є «транс ні проблеми, визначати і поглиблювати проблеми, за
лятором» незалежного від нього та учнів знання, не гадки, труднощі математики, лінгвістики, поетики,
розв’ язує він і проблеми «вирівнювання» дітей. Кожна спираючись, з одного боку, на тексти культури, а з дру
дитина із властивими тільки їй особливостями мис гого — на власні висловлювання, метафори, образи, які
лення, способу бачення світу реалізує власну культур є індивідуальнонеповторними.
ну позицію . Основним навчальним матеріалом у 3. Утворення стійких і осмислених навичок (письмо
«Ш колі діалогу культур» є не підручник, а антологія вого мовлення, виразного читання, математичних нави
найвидатніших текстів конкретної культури. Робота чок та ін.).
учнів полягає у створенні авторських текстів-творів у У середніх і старших класах діалогічне викладання
контексті діалогу з цією культурою і міжкультурного має свої особливості. Зокрема, у викладанні історії на
самперед виникає необхідність побудови історичного об нів до загального для них пізнавального результату як
разу, оволодіння технологією «вживання» в історію. Як до підсумку навчальної роботи:
що на уроках природознавства (у молодших класах) ін
дивідуальні образи і гіпотези дітей втілюються в слова У рок-« сходження » Урок-діалог
або схеми, то на уроці історії використовуються специ 1. Починається з прийняття Починається з перевизначення
всіма дітьми одного загальної навчальної проблеми,
фічні засоби театру: жести, міміка тощо. Урок-діалог на навчального завдання як формулювання кожним учнем
гадує своєрідну гру в історію, а поетика уроку стає пое протиріччя, що вимагає свого питання як парадокса,
тикою навчального театру. однозначного розв’ язання загадки, складності, що
Якщо діалоги для молодших школярів схожі на сок вимагає утримання в слові
ратичні (сократівські), то уроки-діалоги для підлітків 2. Смисл уроку полягає Смисл уроку полягає
в оволодінні загальним спосо в постійному відтворенні ситу
за своєю формою близькі до діалогів епохи Відроджен бом розв’язування протиріч, ації «вченого знання», в «наси
ня, в яких думка втілена почергово в протилежних об виражених у загальній ченні» свого бачення проблеми
разах, тобто спілкування мислителів є «грою в культу для всіх моделі у слові, образі, гіпотезі
ру, грою-культурою». 3. Навчальне завдання Виконання інтелектуальних
Визначальною характеристикою «Ш коли діалогу розв’язується з допомогою експериментів у просторі
виконання кожним учнем образу, вибудуваного кожним
культур» є використання сучасних психологічних типових предметних дій учнем, поглиблює парадоксаль
досліджень, які доводять, що мислення сучасної ди з опорою на модель ність навчальної проблеми,
тини є гетерогенним (грец. Ііеіегоз — інший, різний) і її нерозв’ язність, «вічність»
являє собою складну взаємодію різнорідних логічних 4. Формулюючи навчальне Формулюючи навчальну
культур. З перших днів розвитку мислення й мовлен завдання учитель заздалегідь проблему, вчитель уважно
передбачає відомий єдино- вислуховує запропоновані
ня дитини досвід дорослих передається їй у формі реа можливий спосіб його учнями можливі варіанти її
лістичного, природничо-наукового мислення та у формі розв’ язання у межах єдиної розв’ язання і перевизначення,
образного естетично-міфологічного споглядання. Пер логіки («сходження» від допомагає зіставити різні
ша форма превалює на заняттях у дитячому садку, а абстрактного до конкретного) логіки і форми мислення
і відбирає лише ті способи (античне образне «розумне
пізніше — на уроках у школі. Друга — при освоєнні ху розв’ язання завдань і типи бачення»; середньовічне
дожнього досвіду (в казках, легендах, міфах). Кожне розуміння учнів, які прямо розуміння як уміння;
явище, яке пізнає дитина, сприймається і як буденне, ведуть до еталонного способу пізнавальне експериментування
дії і до еталонної моделі Нового часу; парадоксальність
що має природні механізми, і як казкове, дивовижне, мислення X X ст.)
парадоксальне. 5. Учень виступає як Учень у навчальному діалозі
Сучасний російський психолог Євген Субботський абстрактна точка на єдиній виявляється в проміжку
довів, що при зустрічі з незвичайними явищами дитина висхідній траєкторії пізнання. культур. Зіставлення різних
часто опиняється в ситуації конкуренції і діалогу різ Навчання являє собою культур і способів розуміння
«думання в одному напрямку». вимагає від кожного
них типів мислення. В таких випадках вона самостійно Шляхи кожної дитини у відповідального, індивідуально-
шукає вихід із становища, робить інколи оригінальні навчальному процесі тотожні неповторного слова-вчинку
припущення. і відрізняються лише темпами
Більшість уроків-діалогів, завершуючись, немов по
вертаються до початку. Програми для класу складає педагог. Разом із вихо
Урок-діалог є особливою формою навчання, яка не ванцями кожного першого класу він виявляє наскрізну
зводиться ні до проблемного навчання, ні до інших ви проблему, яка може потенційно стати основою десяти
дів навчання (наприклад, традиційного, суть якого по річної програми навчання. В освітніх циклах навчання
лягає у «сходженні» від абстрактного до конкретного). ґрунтується на основі внутрішнього діалогу, який роз
Це яскраво ілюструє порівняння його структури із гортається навколо основних «точок подиву» — загадок
структурою уроку, в якому забезпечується рух усіх уч буття і мислення, зосереджених уже в початкових кла
сах. Розв’ язуючи ці загадки, дитина вчиться по-своє розвиток особистісних якостей дитини, формування
му пояснювати явища, виробляти свої уявлення. Під вмінь і навичок спілкування тощо. У наступних класах
час навчання, наприклад, математики, мовлення, відбувається послідовне вивчення основних історичних
природознавства число, слово, явище природи поста культур.
ють не лише як феномени, щодо яких потрібно навчи У 3— 4 класах вивчають античну культуру. Процес
тися відповідно діяти (рахувати, писати, пояснювати), навчання спирається на розвиток вихідних понять,
а й як загадкові, дивні, що не мають точної відповіді, сформованих у перших двох класах. Античну механіку,
питання — такі, як вони уявляються сучасному вчено математику, трагедію, філософію учні освоюють як мо
му (математику, лінгвісту, фізику та ін.). менти цілісної античної культури. Відтворюються в
У «Ш колі діалогу культур» 1— 2 класи вважають цьому циклі й античні ремесло та фізична культура.
ся підготовчими. У цей період зав’ язуються «вузлики Антична культура освоюється в її внутрішній двоїстос
розум іння», які згодом стають основними предметами ті, у внутрішньому діалозі з єгипетсько-вавилонською
діалогів, освоєння, розвитку. Головне завдання почат культурою, у діалозі міфологічного та логічного розу
кової школи полягає не так у тому, щоб навчити, як у міння; у діалозі двох міфологій і двох прагнень — міфо
тому, щоб здивувати, не дати відповіді, а допомогти логій титанів (сили Хаосу) і Олімпу (сили Космосу).
сформулювати запитання. Серед орієнтовних «точок Водночас вона сприймається як діалог з культурами се
подиву» і розуміння можна виокремити загадки сло редньовічною і новочасною, діалог різних форм мислен
ва, числа, предмета природи, моменту історії, Я-свідо- ня. Таке сприйняття античності зринає під час різнові
мості. кового діалогу — діалогу учнів різних класів.
Особливий смисл у навчальному курсі першого сту Розгляд античності у 3— 4 класах відбувається в
пеня мають загадки Я-свідомості, через які формується, актуальному для культури X X I ст. контексті. Це спри
зміцнюється і стає дивним для себе основний суб’ єкт яє розкриттю її нових смислів, суголосних актуальним
навчання у школі — учень. Якщо семи-восьмирічна лю сучасним проблемам. Так, полеміка атомістів і піфаго
дина не стане дивною для себе, не здивує себе природою, рійців, що пронизує всю культуру античності, є акту
словом, числом, а головне — своїм образом як особис альною у тлумаченні сучасних понять квантової меха
тості, яка навчається (навчає себе), то все навчання у ніки. З’ ясувалося, що дитячий розум виявляє неабия
найперспективнішій школі буде для неї неефективним. ку здатність сприйняти властиве античному мисленню
У таких вузликах вихідного подиву виявляються різно трактування цих питань. Антична культура реально й
манітні «теми», які згодом увійдуть до різних навчаль усвідомлено поєднує образ і поняття. Ця її якість особ
них предметів, різних наук. Водночас виявлятимуть се ливо актуальна для формування мислення молодшого
бе різноманітні культурні способи (античні, середньо школяра.
вічні, новочасні) розуміння числа, слова, що стануть У 5—6 класах розпочинається ознайомлення з куль
предметом діалогу в наступних класах. У процесі нав турою середньовіччя. їй властиве мислення, вибудуване
чання формується культура сумніву (вільний діалог) у на християнській традиції. Однак заняття у школі не
взаємозв’ язку з культурою спілкування (діалогом за мають нічого спільного з уроками релігії.
правилами). Ці дві основні форми діалогу є обов’ язко Ідея культури реалізується у навчанні через поетику
вими програмно-технологічними ланками педагогічно середньовічних творів. Як і в «античних» класах, не
го процесу в «Ш колі діалогу культур». Уроки-діалоги тільки релігійні, а й інші реалії середньовічної культу
бувають найрізноманітнішими за змістом і формою ри (математика, мистецтво, праця) осмислюються як
взаємозв’ язку з культурою спілкування. На цьому ета моменти єдиного цілого — конкретної культури. Най
пі орієнтовними щодо змісту навчання є фундамен важливішим осередком цієї культури є храм. «Соціум»
тальні поняття людського буття, вивчення жанрових культури середніх віків — це не соціум античної траге
форм, класичні предметні задачі, задачі на межах дії, але життя в лоні храму, яке охоплює такі етапи, як
предметів, задачі на межах культур, класичні тексти, рух до храму, літургія (перебування на межі земного
життя і вічності), і знову — рух із храму в своє індивіду гадки», напрацьовані в попередніх навчальних циклах.
альне земне життя. Учні задумуються над такими загальнолюдськими
Учитель особливу увагу звертає на розвиток мовлен проблемами сучасності, як особистість і суспільство,
нєвої, словесної культури, в його роботі найбільший ав культура і цивілізація, екологічна безпека та ін.
торитет має слово. Серед основних текстів, з якими пра Прилучення їх до інформатики, інформаційних тех
цюють діти, окрім Біблії, є «Слово про Ігорів п охід ». нологій, пізнання особливостей постіндустріальної еко
Робота у 7— 8 класах зосереджена на вивченні куль номіки, автоматизованого виробництва завершує розпо
тури Нового часу (XVII—X IX ст.). Основу навчання чату в попередніх класах роботу.
становлять викладені у підручниках класичні шкільні Гуманізація знань у «Ш колі діалогу культур» про
курси, але співвіднесені з основними авторськими тек низує весь педагогічний процес. У гуманітарному вимі
стами — першоджерелами XVII—X IX ст. Таке співвід рі фігурують усі елементи єдиної культури: математи
несення є передумовою ще одного діалогу, адекватного ка, література, фізика, форми виробничої діяльності як
мисленню Нового часу, — між виникненням ідей і їх ко грані цілісного міжіндивідуального і міжепохального
ментарем (словом підручника). Дискусії, що розгорта спілкування.
лися в тогочасній математиці, фізиці, біології, по-своє В 11 класі учні «Школи діалогу культур» організо
му поставали у морально-етичних колізіях мистецтва вують діалоги (вільні та за правилами) між класами,
Нового часу (у трагедії Фауста; у драматичному «бути широко використовуючи такі форми організації нав
чи не бути» Гамлета; у живописі, архітектурі, музиці), чання, як взаємонавчання, самонавчання, вільна діяль
а також в ідейних, класових зіткненнях. Як і в «антич ність, гра, стилізація, імпровізація, тренінг тощо. Цей
них» і «середньовічних» класах, освоєння культури клас є своєрідною школою — педучилищем, що готує
Нового часу відбувається у наскрізному діалозі з куль майбутніх викладачів школи.
турами античною і середньовічною. Особлива роль на Загалом принципи «Школи діалогу культур» зво
лежить при цьому культурі Відродження, яка є найха дяться до таких положень:
рактернішою для Нового часу формою діалогу. 1) проектування на весь процес навчання особливос
Культура Нового часу є енциклопедичною, багато тей сучасного мислення — мислення «людини культури»;
предметною, з розгалуженими міжпредметними діалога 2) відповідність послідовності класів послідовності
сучасного освоєння та осмислення основних історичних
ми, що забезпечує сприйняття цілісної структури знан
культур, що змінювали одна одну в європейській істо
ня. Водночас це дає змогу варіювати форми навчання, рії, — античної, середньовічної, культури Нового часу,
налагодивши діалог між класами «гуманітаріїв», «ма сучасної культури;
тематиків», «природознавців». На цьому ступені нав 3) організація навчання в кожному навчальному
чання переважає рефлексія (лат. геИехіо — відображен циклі на основі внутрішнього діалогу, властивого кон
ня, аналіз), діалог культури Нового часу із сучасною кретній культурі, і на цій основі систематичного діало
для учнів культурою. Як правило, діалог між культу гу, спілкування між різними класами, учнями різного
рами або в межах певної культури розгортається через віку, різними культурами, діалогу навколо основних
зіткнення різних точок зору, способів мислення, світо «точок подиву» — вихідних загадок буття і мислення;
відчуття. Проблемно-тематичний простір діалогу ство 4) організація навчання не на основі підручника, а
рюється за рахунок інтеграції таких предметів, культу на основі реальних текстів конкретної культури. Ре
рологічних, філософських курсів, як «Світовий фоль зультат роботи учня, його спілкування з учителем та з
клор. Космогонія», «Ремесло і культура», «Художни учнями різного віку реалізується в кожному навчально
ки Відродження. Ідеал людини», «Історія науки та му циклі (в кожній культурі) й у формі авторських тек-
культури» тощо. стів-творів, побудованих за творчими законами культу
Увага учнів 9— 10 класів зосереджується на культу ри, що вивчається;
рі сучасності. На цьому етапі з’єднуються (як моменти 5) створення автором-педагогом особливих для кож
сучасного мислення) знання і вміння, «загадки» і «від ного класу і для кожного педагога програм, що передба
чають особливі наскрізні проблеми, навколо яких роз науковими колективами під керівництвом російських
гортається весь навчальний процес у школі. психологів і педагогів Леоніда Занкова (1901— 1977),
«Школа діалогу культур» актуальна в умовах поси Даниїла Ельконіна (1904— 1977) і Василя Давидова
лення впливу школи і освіти загалом на формування за (1930— 1998). У тісному контакті з педагогами-практи-
гальної культури суспільства. Результатом освітньої ді ками вони створили повний комплект підручників для
яльності в «Ш колі діалогу культур» стає базова куль початкової школи. Ці технології як самодостатні дидак
тура особистості. Головними у культурі є не предмети і тичні системи широко впроваджують поряд з традицій
знання, а цінності й норми, способи мислення й твор ним навчанням у школах Києва, Харкова, Севастополя,
чість. У діалозі з учителем, однокласниками кожний Миколаєва, Херсона та ін.
утверджує свій неповторний погляд на світ, свою пози
цію, формує своє «Я » шляхом засвоєння сучасної
культури як відродження попередніх культур. У кож Історико-педагогічні засади проблеми розвитку
ній ідеї, кожному слові, образі відбувається діалог різ
них культур, епох і народів. Результатом спільного Проблема розвитку існує з тих пір, як людство поча
творчого пошуку вчителів і учнів є нові почуття, ідеї, ло усвідомлено спрямовувати свої зусилля на підготов
взаємини. ку дітей до виживання. Про це свідчать археологічні
знахідки та елементи минулого в сучасних мовах, у
житті та звичаях різних народів, ігри для розвитку
Запитання. Завдання кмітливості, загадки, розваги, головоломки, які дій
шли до нас із глибин століть. З появою писемності по
1. Розкрийте всі аспекти змісту поняття «діалог». дібні свідчення набули системного характеру. Одним із
2. У чому виявляється логіка проектування особливостей культу перших реалізував у процесі навчання ідею розвитку
ри і мислення епох на процес навчання? давньокитайський мислитель Конфуцій (прибл. 551—
3. На яких засадах грунтується навчання у «Школі діалогу культур»? 479 до н. е.), прізвище якого означає «учитель Кун». У
4. Запропонуйте методичні прийоми організації навчальних діа його школі навчання проводилось у формі вільних бе
логів щодо різних предметів. сід, спільних роздумів, дискусій. Для Конфуція голов
5. Охарактеризуйте роль учителя в організації уроку-діалогу. ним було не озброєння учнів конкретними знаннями, а
6. Обгрунтуйте необхідність створення «точок подиву» в навчаль їх ґрунтовний загальний розвиток, моральне і духовне
ному матеріалі. піднесення. Його ідеї у різні часи розвивали давньо
7. Чому актуальним є формування у дитини здатності до діалогу? грецькі мислителі Сократ (прибл. 470—399 до н. е.), Де-
мокріт (прибл. 470 (460) — прибл. 380 (370) до н. е.),
давньоримський філософ Квінтіліан (прибл. 35 —
2.7. Технології прибл. 96), італійський педагог-гуманіст Вітторіно да
Фельтре (1378— 1446), французький філософ, письмен
розвивального навчання ник Мішель де Монтень (1533— 1592), Я .-А. Комен-
ський, Ж .-Ж . Руссо.
Можливість суттєвих змін у школі теоретики і прак Термін «розвивальне навчання» наприкінці XVIII ст.
тики вітчизняної освіти пов’язують з ідеями розвиваль запровадив Й.-Г. Песталоцці, чиї ідеї про розвиток здіб
ного навчання. На основі наукових праць створено ме ностей дітей К. Ушинський назвав відкриттям значні
тодичні посібники, спеціальні програми. Одним із ос шим, ніж відкриття Америки. А сам Й.-Г. Песталоцці
новних принципів реформування вітчизняної школи розвиток вважав «всезагальною потребою всього людс
проголошено принцип розвивальної освіти. тва». У шкільному навчанні це завдання, на його дум
Найпоширенішими у масовій початковій школі є ку, повинно розв’язуватися у процесі викладання всіх
варіанти системи розвивального навчання, розроблені предметів. Особливо цінними у педагогічній спадщині
Песталоцці є ідея розвитку дітей у процесі навчання че Технологія розвивального навчання Л. Занкова
рез принцип природовідповідності і своєрідне тлума
чення природи задатків. Однією з перших спроб практичної реалізації ідеї
Безпосередньо стимулювала формування цілісної розвивального навчання було обґрунтування розвитку
теорії розвивального навчання висловлена на початку як провідного критерію оцінювання роботи школи, до
30-х років X X ст. Л. Виготським ідея про можливість і слідно-експериментальне дослідження об’єктивних пе
доцільність навчання, орієнтованого на розвиток дити дагогічних закономірностей у співвідношенні навчання
ни як на безпосередню головну мету. За його переко та розвитку. Пізнання цих закономірностей розгля
наннями, оцінювати рівень розвитку дитини потрібно далось як крок до утвердження нової дидактичної сис
не лише за тим, що вона робить самостійно (актуаль теми, що мала забезпечити значно вищі, ніж масова,
ний рівень розвитку), а й за тим, що вона може робити зокрема найпередовіша, педагогічна практика, резуль
з допомогою дорослого (зона найближчого розвитку). тати навчання і на цій основі досягти оптимального рів
Водночас Л. Виготський не заперечував необхідності ня загального розвитку школярів. Уся ця робота була
засвоєння знань, умінь і навичок, однак їх він вважав зосереджена в лабораторії Науково-дослідного інститу
не кінцевою метою навчання, а лише засобом розвитку ту теорії та історії педагогіки АПН СРСР, яку очолював
учнів. Л. Занков. З 1929 р. він вів науково-дослідну роботу в
Рівень актуального розвитку дитини засвідчують Москві: спочатку в Науково-дослідному інституті де
сформовані в неї психічні процеси. Це означає, що за її фектології, згодом — у НДІ теорії та історії педагогіки
актуальним розвитком можна судити про завершені цик АПН. Він обґрунтував можливість застосування в педа
ли розвитку. Однак метою освіти є перспективний розви гогічних дослідженнях різних видів педагогічного екс
ток дитини, тому розвивальна освіта, крім досягнутих перименту, висунув і реалізував ідею включення у педа
результатів розвитку, використовує процеси, що перебу гогічний експеримент психологічних методів вивчення
вають на стадії становлення. В дитячому садку, початко загального розвитку учнів як засобу результативності
вій школі дитину вчать нового, просуваючи її в розвитку,
педагогічних нововведень. Під його керівництвом у
даючи їй змогу зробити більше, ніж вона може.
50—60-ті роки X X ст. створено нову дидактичну кон
Дитина може наслідувати тільки те, що перебуває у
зоні її інтелектуальних можливостей. З допомогою до цепцію початкового навчання, спрямовану на загаль
рослого, на думку Виготського, вона може виконувати ний розвиток дітей.
не будь-які дії, а лише ті, до яких певного мірою готова: Згідно з цією концепцією загальний розвиток тлума
«Щ о дитина вміє робити сьогодні у співробітництві (з чився як розвиток здібностей учнів. Основними крите
дорослим), вона зможе зробити завтра самостійно... Ли ріями при визначенні його рівня були розвиток спосте
ше те навчання в дитячому віці добре, яке забігає по режливості, абстрактного мислення, практичних дій.
перед розвитку й веде його за собою. Але навчати дити Прагнучи сформувати дидактичну систему, яка забезпе
ну можна лише тому, чому вона вже здатна навчатися... чила б найвищу ефективність навчання, що є передумо
Можливості навчання визначаються зоною її найближ вою загального розвитку учнів, Л. Занков обґрунтував
чого розвитку». На цій підставі він робить висновок: основні дидактичні принципи розвивального навчання,
«Педагогіка повинна орієнтуватися не на вчорашній, а суттєво відмінні від принципів традиційної дидактики
на завтрашній день дитячого розвитку. Тільки тоді вона (наочності, свідомості, систематичності тощо), спрямо
зможе в процесі навчання викликати до життя ті проце ваних на успішне навчання, тобто засвоєння учнями
си розвитку, які поки що перебувають у зоні найближ знань, умінь, навичок. Нова система принципів зорієн
чого розвитку». тована на досягнення оптимального рівня загального
Ці міркування Л. Виготського щодо організації нав розвитку школярів, що, безперечно, пов’ язано і з на
чально-виховного процесу пізніше набули конкретиза лежною успішністю у навчанні. Загалом система розви
ції, уточнення та поглиблення. вального навчання мала у своїй основі такі взаємо-
пов’язані принципи: принцип навчання на високому Дієвим у такому навчанні є застосування диференційо
рівні складності; принцип навчання швидким темпом; ваного (франц. differentiation, від лат. differentia — від
принцип провідної ролі теоретичних знань; принцип мінність) підходу, за якими одні й ті самі теми програми
усвідомлення школярами процесу учіння; принцип ці сильні і слабкі учні вивчають з неоднаковою глибиною.
леспрямованої і систематичної роботи з розвитку всіх 3. Принцип провідної ролі теоретичних знань. Він
учнів. орієнтує на зосередження уваги не на всіх складностях,
1. Принцип навчання на високому рівні складності. а на пов’ язаних із теоретичним осмисленням явищ, ви
Цей принцип є провідним у технології розвивального явленням їх внутрішніх суттєвих зв’ язків. Головним у
навчання і характеризується, на думку Л. Занкова, не навчальному процесі є розмежування різних ознак
тим, що перевищує «середню норму» складності, а на об’єктів і явищ, що вивчаються. Здійснюється воно в
межах принципу системності й цілісності, згідно з яким
самперед тим, що розкриває духовні сили дитини, дає
кожний елемент засвоюється у зв’язку з іншим і всереди
їм простір і спрямування. Йдеться про складність,
ні певного цілого. У формуванні понять, способів мислен
пов’ язану з пізнанням суті явищ, які вивчаються, за
ня, діяльності домінує індуктивний шлях, який перед
лежностей між ними, із справжнім залученням дітей до бачає перехід від спостереження одиничних фактів і
цінностей науки й культури. Засвоєні знання, стаючи явищ до встановлення загальних закономірностей, пра
надбанням школяра, забезпечують перехід на вищий вил, законів. Особливу роль відіграє процес порівнян
ступінь розвитку. ня, яке дає змогу з’ ясувати подібність і відмінність
Навчання на високому рівні складності супрово явищ і речей, диференціювати їх властивості, відно
дж ується дотриманням відносної міри складності. шення. Значна увага при цьому приділяється розвитку
Наприклад, до програми для 3-го класу включена тема аналізуючого спостереження, здатності до виокремлен
«Значення відмінків іменників (придієслівних). Деякі ня різних аспектів і властивостей явищ, їх чіткому мов
основні значення». Вона досить високого рівня склад леннєвому вираженню.
ності, але її вивчення стимулює розвиток мислення мо Однак цей принцип не заперечує ролі образних уяв
лодших школярів. Перед тим вони вивчали 1, 2 і 3-тю лень молодших школярів, а лише стверджує неможли
відміни іменників, закінчення іменників, які належать вість визнання конкретного мислення провідним у
до різних відмін, перебуваючи в одному і тому ж відмін розумовому розвитку учнів початкових класів.
ку. Тепер учні повинні абстрагуватися від відмінностей, Його застосовують під час вивчення всіх предметів.
характерних для всіх типів відміни, і осмислити зна У технології розвивального навчання Л. Занкова фор
чення конкретного відмінка. Так, безприйменниковий мування навичок відбувається на основі повноцінного
орудний відмінок, який залежить від дієслова, має най- загального розвитку, на базі глибокого осмислення від
типовіше значення знаряддя чи засобу, за допомогою повідних понять, відношень, залежностей.
якого виконується дія (гратися м ’ ячем, малювати пен 4. Принцип усвідомлення школярами процесу учін
злем, писати ручкою тощо). Таке узагальнення являє ня. Цей принцип випливає із загальноприйнятого ди
собою більш високий рівень мислення. дактичного принципу свідомості і передбачає усвідом
2. Принцип навчання швидким темпом. Він орга лення учнями способів дій і операцій, за допомогою
нічно пов’ язаний із попереднім і передбачає відмову яких відбувається процес учіння, що є передумовою ро
від одноманітного повторення пройденого матеріалу. зуміння навчального матеріалу, вміння застосовувати
Суть його полягає в тому, щоб діти безперервно збага теоретичні знання на практиці, оволодіння мислитель-
чували свій розум різноманітним змістом, який ство ними операціями (порівняння, синтез, узагальнення), а
рює сприятливі умови для глибшого осмислення набу також позитивного ставлення школярів до навчальної
тих знань. Однак не варто вдаватися до поспішності в праці. Адже одна з найважливіших умов розвитку учня
навчальній роботі і збільшувати кількість завдань для полягає в тому, що процес оволодіння знаннями і на
школярів. вичками є об’єктом його усвідомлення. Тому навчаль
ний процес має бути організований так, щоб учень Технологія особистісно-розвивального навчання
з’ ясував для себе розташування матеріалу, необхідність Ельконіна — Давидова
заучування певних його елементів.
5. Принцип цілеспрямованої і систематичної роботи Найпослідовніше ідеї Л. Виготського щодо можли
з розвитку всіх учнів. Зосереджений він на подоланні вості та доцільності навчання, орієнтованого на розви
неуспішності окремих учнів, посиленій увазі до їх за ток дитини, були розвинуті у психологічній теорії діяль
гального психічного розвитку. Йдеться про виявлення і ності (О. Леонтьєв, П. Гальперін, О. Запорожець та ін.),
корекцію тих аспектів психічного розвитку, відставан що зумовило кардинальний перегляд традиційних уяв
ня яких було основною причиною неуспішності. За тра лень про розвиток і його співвідношення з навчанням. Її
диційної методики для подолання неуспішності слаб прихильники вже не вважали метою розвитку дитини
ких учнів використовують багато тренувальних вправ, розвиток її пізнавальних функцій (мислення, пам’яті,
однак це не сприяє розвитку дітей, а спричинює ще сприймання тощо), найголовнішим, на їх погляд, є ста
більше відставання, оскільки вони потребують систе новлення її як суб’єкта різноманітних видів і форм люд
матичної роботи, спрямованої на їх розвиток. Експери ської діяльності.
менти Л. Занкова засвідчили, що цілеспрямована й Д. Ельконін, розвиваючи ідеї свого вчителя Л. Ви
систематична робота зумовлює зрушення у розвитку готського, досліджував широке коло проблем дитячої
слабких учнів і кращі результати у засвоєнні знань і та педагогічної психології. Центральною проблемою
його досліджень була природа дитинства й глибинні за
навичок.
кони психічного розвитку дитини. Спираючись на по
Зміст розвивального навчання зорієнтований на
няття « провідна діяльність» , обґрунтоване ним спіль
пізнання загальної картини світу засобами науки, лі но з О. Леонтьєвим, Ельконін створив розгорнуту періо
тератури, інших видів мистецтва. У початкових кла дизацію психічного розвитку в дитячому віці, описав
сах, наприклад, він охоплює матеріал із природознав усі основні типи провідної діяльності дитини від наро
ства, географії, історії. Особлива увага приділяється дження до 17 років. Він є автором теорії ігрової та нав
зображувальній діяльності, музиці, читанню худож чальної діяльності, ефективної технології навчання ді
ніх творів, праці в її моральному та естетичному зна тей на основі звукового аналізу слова.
ченнях. Своєрідність навчальної діяльності школярів Д. Ель
Технологія Л. Занкова передбачає участь школярів конін убачав не в засвоєнні знань і вмінь, а в самозміні
у різних видах діяльності, використання у викладанні дитини. При цьому школяр свідомо сприймає навчаль
дидактичних ігор, дискусій, а також методів, спрямова ну діяльність як особливу діяльність, особисту мету.
них на збагачення уяви, мислення, пам’ яті, мови. Вона Так на початку 60-х років X X ст. було сформовано осно
виявила свою ефективність на всіх етапах організації ви концепції розвивального навчання, в якій дитина є
процесу навчання, передусім у розвитку психічних не об’єктом впливів учителя, а суб’ єктом учіння, який
функцій молодших школярів. Однак здійснені протя самозмінюється. Для розрізнення традиційного понят
гом 60— 70-х років X X ст. спроби впровадити її у масо тя «навчальна діяльність», тотожного поняттю «учін
ву шкільну практику не були успішними, оскільки вчи ня», у системі розвивального навчання використовують
телі не змогли забезпечити нові програми відповідними поняття «цілеспрямована навчальна діяльність».
технологіями навчання. Спільно з Д. Ельконіним працював його колега В. Да-
Орієнтація школи наприкінці 80-х — на початку 90-х видов. Вони керували багатоплановим експерименталь
років X X ст. на особистісно-розвивальну освіту оживи ним дослідженням щодо формування у молодших шко
ла інтерес до цієї концепції. Але її глибинний смисл для лярів ставлення до навчальної діяльності як до особис
багатьох дотепер залишається непізнаним і нерозкри- тої мети свого розвитку, яке мало підтвердити гіпотезу
тим. Через те дидактичні її принципи враховуються щодо розвивального навчання. Експеримент тривав у
частково і впроваджуються поверхово. школах Харкова, Києва, Москви, деяких інших містах.
До безпосереднього аналізу перебігу та результатів екс знаннями і вміннями при цьому є побічним результатом
перименту було залучено спеціалістів із соціології осві їх діяльності. Найефективнішим щодо успішності й
ти, психології розвитку, теорії пізнання та розвитку. особливо в психічному розвитку школярів є перший спо
Результати цих досліджень дали підстави для виснов сіб учіння (цілеспрямована навчальна діяльність). Згід
ку, що дитина молодшого шкільного віку може но з теорією Ельконіна—Давидова, він має бути провід
розв’ язати свої освітні завдання, якщо у структурі її ним, основним у процесі оволодіння новими знаннями.
психіки сформуються і розвинуться такі психічні ново Це означає, що мотиви навчальної діяльності (навчаль
утворення, як абстрактно-теоретичне мислення, здат но-пізнавальні) мають бути домінуючими, головними у
ність до довільного (усвідомленого та цілеспрямовано мотивації учіння школярів.
го) управління поведінкою, активність і суб’ єктність у 2. Головним змістом навчання повинні бути загальні
навчальній діяльності. способи дій щодо розв’ язання різноманітних завдань,
У результаті багаторічних експериментальних до які спрямовували б діяльність учнів на оволодіння ци
сліджень В. Давидов обґрунтував способи відбору зміс ми способами. Як відомо, однією з найхарактерніших
ту навчання в початковій школі, які враховують особ ознак сформованості в учнів цілеспрямованої навчаль
ливості та структуру навчальної діяльності й забезпечу ної діяльності є розрізнення ними конкретного резуль
ють формування в учнів теоретичного мислення. тату своїх дій і загального способу, завдяки якому вони
Наприкінці 80-х років X X ст. було розроблено й його д осягли.
опубліковано програми розвивального навчання для 3. Необхідність з’ ясування у процесі цілеспрямова
1— 5 класів, видано підручники та методичні посібни ної навчальної діяльності походження понять і позначу-
ки, що мало забезпечити інтенсивну практичну реаліза ваних ними дій, підтвердження необхідності цих по
цію цієї концепції. нять і дій для теоретичного пізнання відповідної галузі
Цілеспрямовану навчальну діяльність характеризу знань, а також теоретичних засад дій, що засвоюються.
ють такі особливості: Без цього неможливе свідоме і самостійне засвоєння уч
1. Особлива форма активності дитини, спрямована нями нових понять. Це означає, що у процесі навчання
на зміну себе як суб’ єкта учіння. Така діяльність орієн знання не повинні даватися в «готовому вигляді», а ви
тована не на здобуття матеріальних або інших результа вчення нового поняття, розділу, теми має починатися з
тів, а безпосередньо на розвиток учнів. мотивації, тобто з роз’ яснення, для чого і чому необхід
Видатний російський психолог Сергій Рубінштейн но вивчати певний розділ, тему.
(1889— 1960) виокремив два види (способи) научіння і 4. Організація навчання від абстрактно-загального
два види діяльності, в результаті яких людина оволоді до конкретно-окремого. Цим розвивальне навчання
ває новими знаннями і вміннями. Перший зорієнтова принципово відрізняється від традиційної дидактики,
ний на оволодіння знаннями і вміннями як на пряму яка спрямовує пізнавальний процес від окремого до за
мету, а другий забезпечує аналогічний результат через гального.
досягнення інших цілей. Учіння в цьому разі є не са Розвивальне навчання спирається на принцип зміс
мостійною діяльністю, а процесом, що здійснюється як тового узагальнення, згідно з яким загальні знання пе
компонент і результат діяльності, до якої він включе редують знанням окремим, конкретним. Це означає, що
ний. На завершальному етапі ефективне, за його твер вивчення певного розділу повинно починатися з озна
дженням, поєднання обох способів. йомлення школярів із загальними, абстрактними його
Учні початкових класів у процесі учіння беруть основами, а потім поступово збагачуватися конкретни
участь у цілеспрямованій навчальній діяльності та ін ми фактами та знаннями. Наприклад, перш ніж освою
ших видах діяльності (ігровій, трудовій), зорієнтованих вати окремі способи математичних дій, необхідно з ’ясу
на досягнення зовсім інших цілей (виготовлення якоїсь вати сутність поняття «число» як відношення величин,
речі, деталі, розв’ язання задачі тощо). Оволодіння що є передумовою усвідомленого конструювання спосо
бів дій з будь-якими числами (цілими і дробовими, до елементів теоретичного мислення. Тому основний зміст
датними і від’ ємними). навчання повинен бути орієнтований на наукові, а не
На думку В. Давидова, принцип змістового узагаль емпіричні знання. Його необхідно спрямувати на фор
нення та утворення теоретичного поняття полягає у ви мування в учнів науково-теоретичного стилю мислення.
окремленні загальної форми різноманітних явищ, у Цю гіпотезу згодом підтвердили експериментально: в
з’ ясуванні походження змісту поняття. Подальше засво учнів, які навчалися за цією методикою, було виявлено
єння відбувається «сходженням» від абстрактного до значно вищий темп розумового розвитку.
конкретного. Через недотримання цього принципу у Водночас установка на ранній розвиток абстрактно
процесі засвоєння виникають труднощі для дітей. Нап го, понятійного мислення, формування його на основі
риклад, неусвідомлення учнями закономірностей орфог «сходження» від абстрактного до конкретного нерідко
рафії, системності її понять і правил спричинене тим, що призводить до недооцінення ролі наочності, конкрети
матеріал з орфографії сприймається не в системі, а як зації знань, а також значення інших видів мислення.
ізольовані правила, поняття. Застосування фонематич Форсований розвиток абстрактного мислення без дос
ного принципу орфографії передбачає формування у мо татньої конкретизації матеріалу, що засвоюється, без
лодших школярів поняття «фонема» як основи для нав зв’язку із наочно-практичним і наочно-образним мис
чання загального способу виокремлення і написання ленням може спричинити формальне засвоєння знань,
всіх орфограм. Отже, молодші школярі, засвоюючи тео утворення порожніх, відірваних від живої дійсності
ретичні основи рідного письма, оволодівають практич абстракцій.
ними (орфографічними) уміннями. Очевидно, мають рацію педагоги, психологи, які
Змістові узагальнення становлять основу системи застерігають від невиправданого протиставлення емпі
теоретичних знань. До них належать: ричного і теоретичного узагальнень, диференціації мис
— найзагальніші наукові поняття, що виражають лення на емпіричне і теоретичне як самостійних форм
глибинні причинно-наслідкові зв’ язки й закономірнос пізнання. Адже обидва види мислення безперервно вза
ті, фундаментальні генетично вихідні явища, категорії ємодіють щодо змісту, взаємодоповнюються: емпіричні
(число, слово, енергія, матерія тощо); знання (абстракції, поняття тощо), як відомо, станов
— поняття, в яких виокремлені не зовнішні, пред лять основу розвитку теоретичних знань, а теоретичні
метно-конкретні ознаки, а внутрішні зв’ язки (історич знання розширюють сферу функціонування знань емпі
ні, генетичні та ін.); ричних.
— теоретичні образи, одержані шляхом мислитель- Відповідно до особливостей цілеспрямованої нав
них операцій з абстрактними об’ єктами. чальної діяльності формується її структура, складови
Змістове узагальнення є осягненням предмета не че ми якої є навчально-пізнавальні мотиви, навчальне зав
рез його наочну, зовнішню подібність з іншими, а че дання, навчальні дії, оцінювання.
рез приховані конкретні взаємозв’ язки, через супереч Навчально-пізнавальні мотиви. Цілеспрямована
ливий шлях його внутрішнього розвитку. Наприклад, навчальна діяльність, за словами Д. Ельконіна, «повин
поняття «плід» може бути емпіричним (заснованим на на спонукатися адекватними мотивами», безпосередньо
досвіді), якщо брати до уваги його зовнішні ознаки (за пов’ язаними з її змістом, тобто мотивами набуття уза
родок у період внутріутробного розвитку; орган рос гальнених способів дій (мотиви власного зростання, са
лини, утворений з квітки для формування і захисту мовдосконалення, самопізнання). Сформувавши такі
насіння). І змістовим, якщо абстрагувати його до все- мотиви у ранньому віці дитини, значно легше підтриму
загальних процесів розвитку, зміни (результат проце вати, наповнювати новим змістом загальні мотиви ді
су розвитку). яльності школяра, пов’ язані з його позицією, участю в
5. Науково-теоретичний характер цілеспрямованої суспільно значущій діяльності. Завдяки цьому для уч
навчальної діяльності. У процесі досліджень було дове ня набувають глибокого суспільного смислу особисте
дено можливість формування у дітей дошкільного віку вдосконалення, особисті успіхи.
Учитель, здійснюючи розвивальне навчання, метою Навчальне завдання. Обґрунтовуючи це поняття,
якого є засвоєння системи наукових понять, повинен В. Давидов і Д. Ельконін тлумачили його як мету, що
організувати адекватну цьому завданню навчальну ак постає перед учнем у формі проблемного завдання, яке
тивність учнів. Навчання, спрямоване на засвоєння спо створює навчальну (проблемну) ситуацію. Під час її
собів розв’ язання типових завдань, базується на нав розв’ язання учні засвоюють загальний спосіб роботи з
чальній активності репродуктивного (відтворювально- матеріалом, поширюючи його на розв’ язання інших зав
го) типу. Організація такої активності передбачає, що дань. Оволодіння цим способом, його застосування є го
учні чітко виокремлюють і фіксують запропонований ловною метою навчальної діяльності.
для засвоєння спосіб дії, усвідомлюють його смисл і по Поставивши перед учнями навчальне завдання, вчи
будову, здатні більш-менш точно відтворити його при тель організовує його розв’язання, тобто власне пошукову
виконанні відповідних вправ. діяльність. Для цього він повинен бути реальним учасни
Для забезпечення цих важливих умов успішності ком спільного пошуку, а не його керівником. Усі його мір
відтворювальної навчальної активності школярів учи кування про конкретні дії учнів, пропозиції щодо варіан
тель має продемонструвати і пояснити зразок для засво тів розв’язання завдань мають бути відкритими для кри
єння способу розв’язання, забезпечити надійний кон тичного аналізу та оцінювання так само, як і дії учнів.
троль за правильністю його застосування при розв’язан Навчальні дії. Суть їх полягає у розв’ язанні нав
ні тренувальних завдань. Демонстрація, пояснення і чального завдання. До таких дій належать:
контроль визначають суть методів, на яких ґрунтується — виокремлення проблеми із поставленого завдання;
традиційне навчання. Однак ці дії можна реалізувати по- — виокремлення загального способу розв’ язання
різному. Наприклад, обмежитися демонстрацією готово проблеми на основі аналізу, загальних відношень у ма
го зразка чи сконструювати його спільно з учнями; по теріалі, що вивчається;
будувати своє пояснення у формі коментаря до зразка — моделювання загальних відношень навчального
чи створити відповідну проблемну ситуацію; запропо матеріалу і загальних способів розв’язання навчальних
нувати вправу, виконання якої не припускає ніяких проблем у предметній, графічній або буквеній формі;
відхилень від заданого зразка, чи систему завдань «на — конкретизація та збагачення окремими виявами
розуміння». Від цього залежить ефективність методів загальних відношень і загальних способів дій;
навчання, але суть їх незмінна: всі вони є варіантами — контроль за процесом і результатами навчальної
ілюстративно-пояснювального методу, розрахованого діяльності, за виконанням попередніх завдань;
на організацію навчальної активності відтворювально- — оцінювання засвоєння загального способу як ре
го типу. зультату розв’ язання навчального завдання.
Система розвивального навчання молодших школя Переконавшись, що навчальне завдання розв’ язане,
рів може успішно функціонувати за пошуково-дослід тобто встановлено і зафіксовано вихідний спосіб дії,
ницької навчальної діяльності, яка розпочинається з учитель організовує оцінювання розв’ язку.
формулювання для учнів навчального завдання, що ви Оцінювання. Дає змогу визначити рівень придат
магає від них якісно нового розуміння аналізу ситуації ності віднайденого способу для розв’язання інших зав
і своїх дій. дань. Вони можуть бути сконструйовані учителем разом
Пошуково-дослідницький метод — метод залучення учнів до са з учнями шляхом зміни умов вихідного завдання, у про
мостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони цесі розв’язання якого було знайдено спосіб дії.
встановлюють зв’язки предметів і явищ дійсності, роблять виснов Отже, основними складовими пош уково-дослід
ки, пізнають закономірності. ницького методу, що відповідає цілям і змісту розви
Внесення елементу дослідження в навчальну діяль вального навчання, є:
ність сприяє вихованню в школярів активності, ініціа — формулювання навчального завдання;
тивності, допитливості, розвиває їхнє мислення, заохо — спільне з учнями розв’язання навчального зав
чує потребу дітей у самостійних пошуках. дання;
— організація оцінювання віднайденого способу дії. яких учитель відкриває йому нові ланки спільної діяль
Відповідно до структури цілеспрямованої навчаль ності.
ної діяльності розроблено типологію уроків: Носієм навчальної діяльності є її суб’ єкт. Молодший
— уроки формулювання навчального завдання; школяр здійснює власну навчальну діяльність спочатку
— уроки моделювання способів розв’язання нав разом з іншими і з допомогою вчителя. У цій взаємодії
чальних проблем; він поступово, розвиваючись як суб’єкт навчальної ді
— уроки контролю за результатами навчальної ді яльності, стає учнем, тобто дитиною, яка змінює і вдос
яльності; коналює саму себе. Для цього учень повинен знати про
— уроки оцінювання результатів розв’ язання нав обмеженість своїх можливостей, прагнути й уміти дола
чального завдання. ти її, а значить аналізувати власні мислительні дії та
Кожний із цих типів уроків має свою специфіку. знання, тобто рефлексувати (лат. геНехіо — відобра
Своєрідність уроків першого типу полягає в тому, що ження, аналіз).
навчальне завдання постає лише наприкінці заняття, Ефективним щодо розвитку рефлексивності є веден
тобто учень протягом уроку осмислює те, чого не знає. ня щоденника, який за формою суттєво відрізняється
На уроках моделювання сформульоване на попередньо від традиційного шкільного щоденника. За розвиваль
му уроці завдання розглядається як модель і потребує ного навчання ведення щоденника допомагає учневі ут
нового способу дій. вердитися як особистості, здатній критично мислити,
Для реалізації технології розвивального навчання діяти, розвиватися. Однією з передумов цього є розви
учителю необхідно не лише адаптувати її до конкретної ток його самооцінки.
навчальної ситуації, а й забезпечити принципово інший У молодшому шкільному віці, для якого характер
тип взаємодії з учнями. ні втрата безпосередності у соціальних відносинах, пе
Можливості і характер взаємодії учителя й учнів, реживання, пов’ язані з оцінюванням і контролем,
тобто їх участі у розв’ язанні навчального завдання, особливо гостро відчувається потреба в самооцінці, са
обумовлюються його змістом і умовами розв’ язання. моствердженні та самореалізації. Становлення і розви
Оскільки навчальні завдання в традиційному і розви- ток їх відчутно пом’ якшує перехід дитини в новий
вальному навчанні принципово відрізняються, суттєві психологічний період її життя, робить його результа
відмінності має і взаємодія між учителем та учнями у тивнішим.
процесі розв’ язання цих завдань. Система розвивального навчання розкриває широкі
Взаємодія між учасниками традиційного процесу можливості для розвитку самооцінки учня, допомагає
навчання базується на жорсткому і послідовному поділі усвідомити себе як суб’ єкта, що саморозвивається, са
функцій управління і виконання, кожна з яких закріп мостійно здобуває знання. Навчальна діяльність потре
люється за однією із сторін, що взаємодіють, зумовлює бує рефлексії-оцінки того, ким учень був і ким став,
характер відносин між ними, сформованих за типом ке яких результатів і завдяки чому досягнув, які труднощі
рівництва — підкорення. Стиль цих відносин може ва відчуває і як їх долати.
ріюватися від демократичного до авторитарного, але Щоденник, який використовують у системі розви
суть їх завжди буде незмінною: учитель веде учнів до вального навчання, має такі особливості:
передбаченої мети, а вони йдуть за вчителем. — фіксує статус молодшого школяра як учня, є
У системі розвивального навчання навчальне зав формою самовираження і самоствердження, яка дає
дання вимагає від учителя й учнів пошуку способів змогу побачити рівень своїх досягнень і самовизначи
здійснення конкретної дії. Спільний пошук передбачає тися в навколишньому світі, краще зрозуміти себе,
не поділ функцій між ними, а виокремлення послідов свою унікальність і цінність;
них етапів розв’язання навчального завдання. Ступінь і — є способом наукової організації навчальної праці
форми участі учителя й учнів у такій діяльності зале через самооцінку, засвоєння, усвідомлення інтересів
жать від реальних можливостей учня, з розширенням тощо;
— за змістом і обсягом рубрик він розвивається ра ваги до іншої людини, її позиції, думки, не пов’ язане з
зом з учнем, що залежить від його особистісних особли особистими симпатіями й антипатіями. Новим змістом
востей та новоутворень; наповнюється для них почуття справедливості, інтен
— сприяє матеріалізації поточної (у формі лінійок сивно формується почуття власної відповідальності за
щоденно) і поетапної (у формі лінійок або словесної спільну справу. Отже, учіння, набуваючи форми спіл
самооцінки за основними віхами життя) рефлексив кування, стимулює розвиток почуттів, які визначають
ності. моральне обличчя особистості.
Зміст щоденника визначають сітка, що організовує Головним інструментом учителя в навчально-вихов
навчальну працю учнів, і рубрики, в яких вони вира ному процесі є запитання. В педагогічній науці його не
жають своє ставлення до себе, своєї навчальної діяль відносять ні до категорій дидактики, ні до прийомів, ні
ності та навколишнього світу. Як правило, він містить до способів, ні до засобів. Попри те, саме умінням вірту
такі рубрики: «Мені дуже подобається», «Мені зовсім озно застосовувати запитання на уроці пояснюють успі
не подобається», «Все дуже цікаво», «М оїуспіхи», «Н і хи багатьох учителів-новаторів. Невипадково знамени
як не можу зрозуміти», «Х очу знати», «Х очу вміти», ті діалоги Сократа, що прислужилися формуванню
«Х очу стати», «Візитна картка вчителя», «Моє здо особливого мистецтва і науки — маєвтики — побудова
ров’ я» тощо. ні на особливій системі формулювання запитань спів
Регулярно наприкінці навчального дня у щоденни розмовнику.
ках і протягом навчального дня у зошитах на трьох- За характером і рівнем розвивального впливу на уч
рівневих лінійках діти відмічають рівень і якість сво нів запитання класифікують на нижчі, середні і вищі.
їх навчальних та інших досягнень, з допомогою учи Запитання нижчого рівня здійснюють лише функцію
теля встановлюють залежність (взаємозміну) рівнів контролю знань. Запитання середнього рівня — нав-
різних критеріїв оцінювання, оскільки зі зміною од чально-освітню функцію, вищого рівня — розвивальну.
ного рівня оцінювання змінюється рівень іншого кри Розрізняють запитання за зовнішньою і внутріш
терію. ньою орієнтацією. Запитанням зовнішньої орієнтації
Об’ єктами самооцінки уміння вчитися є мотивація властива контролююча функція, внутрішньої орієнта
(інтерес до пізнання світу і завдяки цьому зміна себе), ції — гностична (пізнавальна), діагностична (розпізна
навчальні дії як складова навчальної діяльності, співро вальна), прогностична (заснована на передбаченні),
бітництво (уміння спілкуватися, дотримуючись мо адаптивна (пристосувальна), медіативна (посередниць
ральних норм, уміння вдумливо працювати) і деякі осо- ка), пансофійська (заснована на всезагальній мудрості),
бистісні якості. сугестивна (навіювальна).
Щодо критеріїв, за допомогою яких діти оцінюють Запитання мають утворювати систему або типоло
себе, іншого, групу, весь клас у формі лінійок у зоши гію, для якої обов’ язковими є такі показники:
тах, щоденнику та на загальнокласній лінійці, викорис — охоплення змістової сторони предмета, що вивча
товують такі позначки і скорочення: ється;
А — акуратність К — краса — передбачення навчання учнів узагальнених при
ПР — правильність В — видумка йомів розумової діяльності, операцій мислення, а зага
ГР — грамотність ТР — трудність лом — методів науки, втілених в узагальнених способах
І —■інтерес Р — розуміння розв’язання;
СТ — старанність КР — контроль і т. д. — орієнтованість на формування творчого мислення;
Розвивальне навчання суттєво впливає і на розвиток — орієнтація на різні рівні складності;
емоційної сфери учнів. Якісно виконана робота викли — передбачення освоєння матеріалу, що вивчається,
кає задоволення, що діє значно краще, ніж найвищий через емоційно-моральну сферу.
бал, виставлений учителем. У процесі навчального спіл Для розвивального навчання велику цінність мають
кування у молодших школярів з ’ являється почуття по запитання евристичного рівня, спрямовані на розви
ток дітей. їх поділяють на три групи, беручи за основу — зорієнтованість педагогічного впливу на випере
аспекти їх розвивального впливу. До першої групи на джання, стимулювання, спрямування і прискорення
лежать запитання, які містять (виражають): розвитку успадкованих задатків особистості;
— суперечливі точки зору щодо теми, яка вивча — ставлення до дитини як до повноцінного суб’ єкта
ється; діяльності;
— неправильні побутові уявлення учнів про факти і — спрямованість на розвиток усієї сукупності якос
явища з їх науковим поясненням; тей особистості;
— різні судження учнів; — здійснення навчання у зоні найближчого розвит
— боротьбу ідей в історії науки, що вивчається; ку дитини;
— різні способи розв’язання проблем науки; — побудова змісту навчання за логікою теоретично
— спонукання до виявлення причинно-наслідкових го мислення (провідна роль теоретичних знань, узагаль
зв’язків фактів, явищ і їх властивостей; нень, дедукція, змістова рефлексія);
— спонукання до узагальнених умовисновків за — здійснення навчання як цілеспрямованої нав
змістом, що вивчається. чальної діяльності, в якій дитина свідомо ставить цілі і
Друга група містить запитання, що передбачають: завдання самозмінюватися і творчо їх досягати;
— аналіз причинно-наслідкових зв’ язків фактів, — здійснення навчання на основі розв’ язання нав
явищ, ознак; чальних завдань;
— порівняння фактів, явищ за різними ознаками; — колективна діяльність, діалог-полілог, ділове
— формулювання власного визначення понять; спілкування дітей;
— характеристику конкретного прийому або опера — оцінювання результатів з огляду на суб’ єктивні
ції мислення, перенесення їх на конкретний матеріал, можливості учнів.
Концепція розвивального навчання Ельконіна —
який вивчається;
Давидова спрямована передусім на розвиток творчості
— конкретизацію або абстрагування;
як основи особистості. Багато її положень підтверджено
— класифікацію фактів, явищ, які вивчаються, їх у процесі експериментів, які тривають і нині.
властивостей тощо. У 1994 р. було створено професійну міжнародну гро
Запитання евристичного рівня, які належать до мадську організацію — Асоціацію «Розвивальна осві
третьої групи, спонукають учнів до таких видів діяль та» (початкова назва — «Розвивальне навчання»), пре
ності: зидентом якої є російський учений Володимир Зінченко.
— самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситу Асоціація покликана допомогти вчителям освоїти тех
ацію, актуалізацію попередніх знань; нологію розвивального навчання, сприяти її розвитку.
— пошук нових проблем у стандартних ситуаціях; Із 1997 р. щорічно проходять Міжнародні інтелекту
— виявлення нових функцій знайомого об’ єкта; ально-творчі олімпійські ігри шкіл, що працюють за
— виявлення структури об’єкта чи явища, яке вив системою Ельконіна — Давидова. У них беруть участь
чається; різновікові команди учнів (2—4 класи) і педагоги з бага
— виявлення альтернативного рішення; тьох міст Росії, України, Латвії, Казахстану. Олімпіаду
— комбінування раніше відомих способів розв’ язан проводять у три тури, які відрізняються за цілями, фор
ня у новий спосіб. мами проведення і критеріями оцінювання результатів.
Отже, особистісно-розвивальне навчання як новий Перший тур (командний, різновіковий) спрямований на
спосіб у педагогічній практиці і науці, що поступово за виявлення рівня оволодіння дітьми груповими форма
мінює пояснювально-ілюстративний спосіб, характери ми робіт. Для цього учасникам пропонують розв’ язання
зується такими особливостями: завдання, зміст якого має міждисциплінарний харак
— врахування і використання закономірностей роз тер. Другий тур (парний) зорієнтований на перевірку
витку, пристосування до рівня і особливостей індивіда; вміння дітей працювати в парі. Третій тур має індивіду-
3.
альний характер. Предметні завдання диференційовані
для різних вікових категорій учнів. Мета заключного
туру полягає у виявленні найздібніших учнів з різних
предметів. Участь в олімпіаді є ще одним етапом роз
криття творчих можливостей дітей, їх здатності до ана
лізу, планування та рефлексії.
Запитання. Завдання
Модульні та локальні
1. У чому виявляється взаємозв’язок навчання і розвитку?
інноваційні педагогічні
2. Проаналізуйте відмінність між розвитком психіки і розвитком
особистості.
технології
3. У чому полягає інноваційність технологій розвивального нав
чання?
4. Охарактеризуйте ключові ідеї технології Л. Занкова.
5. З'ясуйте ( уть концепції змістового узагальнення у навчанні.
6. Чому вміння розв'язувати навчальні завдання настільки важ
ливе для формування цілеспрямованої навчальної діяльності?
7. Визначте спільні і відмінні особливості технологій розвиваль
ного навчання Л. Занкова та Ельконіна — Давидова.
8. Заповніть таблицю:
Компоненти Традиційне Розвивальне
педагогічного процесу навчання навчання Модульні ( лат. modulus — міра) і локальні ( лат. Іо-
calus— місцевий, властивий певному місцю) техноло
Мета
гії спрямовані на удосконалення певної частини педаго
Зміст гічного процесу, в якому модулем є самостійна функціо
Форма навчання нальна частина. Локальні технології охоплюють лише
Методи навчання окремі ланки педагогічного процесу і не пов’язані між
Контроль і оцінка собоюг Модульні та локальні інноваційні педагогічні
технології використовуються як самостійні або як та
Тип взаємодії учителя
й учня кі, що становлять елементи системних технологій.
Запитання. Завдання
Запитання. Завдання
1. У чому полягає суть «тотального ігрового методу» М. Єфименка? Інноваційна діяльність педагога
2. Яке значення має гра у «Театрі фізичного розвитку та оздоров
лення дітей»?
3. Охарактеризуйте нетрадиційні підходи до організації занять-
ігор у педагогічній технології «Театр фізичного розвитку та оздоров
лення дітей».
4. Розкрийте найголовніші характеристики заняття-спектаклю.
5. Яку роль відіграє поєднання рухової та мовленнєвої діяльності
у фізичному вихованні дітей?
6. Обгрунтуйте вимоги до музичного та колірного супроводу в пе
дагогіці (на прикладі фізичного виховання).
7. Які можливості для розвитку особистості дитини передбачає
технологія фізичного виховання М. Єфименка «Театр фізичного роз
витку та оздоровлення дітей»?
1 2 3 4 5
— заперечення оцінок
і свідоцтв (замість них —
об’єктивний звіт для батьків і
суб’єктивний звіт для дитини);
— конструювання школи як
дослідного поля для розвитку
дитини, як життєвого простору
для її входження в соціум
Антропо- Виховання — антропософія як філософська Педагог — старший товариш, Організовані заняття
софські школи людини, основа педагогічної системи; порадник, авторитет; з предметів природничо-
Р. Штейнера орієнтованої — побудова навчально- ерудований і високо математичного, художньо-
на навко виховного процесу на теорії кваліфікований спеціаліст мовленнєвого циклів у формі
лишній світ, «життєвих ритмів»; (класний учитель викладає головного уроку (навчання
чутливої — створення максимально в одному класі (з 1-го по 8-й) за «епохами»); різноманітні
до нового, сприятливих умов для усі загальноосвітні предмети, ігри, які ритмічно поєднуються
здатної виявлення природних керуючись принципом із заняттями
приймати здібностей дитини; «не з дітьми до предмета,
усвідомлені — відсутність жорсткого а з предметом до дітей»);
рішення навчального плану, не виставляє оцінок,
і брати на себе підручників, методик; а дає змістовні образні
відповідаль — «епохальна» методика характеристики дитячим
ність за них викладання предметів; роботам; очікує дозрівання сил
і свої дії — «художнє передує інтелекту дитини, закладених природою;
у різних альному» — фундаментальний сприймає дитину такою, якою
життєвих принцип вальдорфської вона є. Головне завдання
ситуаціях педагогіки, який виявляється педагога — допомогти дитині
як у побудові багаторічного в її духовному самовизначенні,
шкільного курсу, так і в межах створити максимально
одного уроку; сприятливі умови для розвитку
— використання евритмії для її індивідуальності, формування
надання більшої естетичної антропософського мислення
та практичної спрямованості
процесу навчання, забезпечення
інтеграції різних галузей знань;
— важливість трудового вихо
вання («уроків рукоділля та
ремесел», обов’ язкових як для
хлопчиків, так і для дівчаток);
— спільне духовне життя
педагогів і вихованців;
— педагогічно-батьківське
самоуправління; горизонтальна
структура влади й управління
(колегія вчителів як головний
орган влади й управління)
«Школа успіху Всебічний — організація навчання Педагог — друг, порадник, Індивідуально-групові (уроки-
і радості» розвиток і виховання на основі принципу спостерігач, консультант. прогулянки, під час яких діти
С. Френе і виховання природовідповідності; Він не обмежує, не декларує, вивчають природне і людське
(«максималь — визнання дитячого не повчає, а бере участь середовище; робота з «вільними
ний розвиток прагнення до максимального у розв’язанні спільних проблем, текстами»;
особистості саморозвитку;
1 2 4 5
3
дитини — впровадження нових створенні дитячо-дорослої індивідуальне і колективне
в розумно матеріальних засобів навчання спільноти листування тощо)
організованому і виховання, які сприяють
суспільстві, самовираженню дитини
яке буде (шкільна типографія, «вільні
служити тексти», стінна газета, шкільне
їй і якому самоуправління);
вона сама — пріоритетом педагогічного
буде служити») процесу є взаємини між дітьми
і ціннісні орієнтації в їхній
свідомості;
— суспільно-корисна праця
на всіх етапах навчання;
— цілеспрямоване
мотивування емоційної
та інтелектуальної активності
дитини;
— чітке планування
навчального процесу
(індивідуальні та групові
плани, які діти складають
самостійно і разом
з учителем);
— культ інформації (книги,
аудіовізуальні та комп’ ютерні
засоби, однак перевага
надається особистісному
спілкуванню)
«Школа Максимальний — принцип антропоцентризму Педагог як помічник, Індивідуально-групові
для життя, розвиток як основа порадник, консультант; він (освітні ігри, карткові
через життя» індивідуальних педагогічної системи; сприяє усвідомленню дитиною завдання, щотижневі
Ж.-О. Декролі потреб — інтереси особистості самої себе, пізнанню конференції)
дитини, як центральна педагогічна середовища існування,
її можли проблема; де їй належить реалізувати
востей, мотивів — принцип концентрації свої ідеали, цілі й бажання
та інтересів; освітньої програми навколо
підготовка центрів інтересів, що
дітей передбачає комплексну роботу
до «справж на основі врахування основних
нього фізичних і духовних потреб
соціального дитини;
життя» — важливість вивчення
дитиною природного і соціаль
ного середовища, самої себе;
— комплексне вивчення теми
(проективне навчання);
— організація освітньої роботи
на основі принципу
самонавчання;
— краєзнавча і трудова
спрямованість організації
навчання і виховання дітей
1 2 3 4 5
«Школа Формування — акцентування на розвитку Педагог складає програми Індивідуально-групові (уроки-
діалогу «людини особистісної логіки, творчої для кожного класу. Разом діалоги — вільні діалоги,
культур» культури», уяви дітей; із вихованцями кожного діалоги за правилами;
В. Біблера яка володіє — проектування на весь процес першого класу він виявляє взаємонавчання, самонавчання,
діалогічною навчання особливостей наскрізну проблему, яка може вільна творча діяльність,
свідомістю, сучасного мислення — стати основою десятирічної гра, стилізація, імпровізація,
діалогічним мислення «людини культури»; програми навчання. різноманітні тренінги)
мисленням, — відповідність послідовності Формулюючи навчальну
умінням класів послідовності сучасного проблему, учитель вислуховує
працювати освоєння та осмислення всі варіанти і перевизначення,
на рівні основних історичних культур, допомагає виявити форми
інтелектуаль що змінювали одна одну логіки різних культур, сприяє
ного в європейській історії, — вільному вибору учнями
та емоційного античної, середньовічної, способів мислення, формує
піднесення, культури Нового часу, сучасної гуманістичне світовідчуття
здатна культури;
до діалогічного — організація навчання
спілкування в кожному навчальному циклі
на основі внутрішнього,
властивого певній культурі,
діалогу і на цій основі
систематичного діалогу,
спілкування між різними
класами, учнями різного віку,
різними культурами, діалогу
навколо основних «точок
подиву» — вихідних загадок
буття і мислення;
— організація навчання не на
основі підручника, а на основі
реальних текстів певної
культури. Результат роботи
учня, його спілкування
з учителем і школярами різного
віку реалізується в кожному
навчальному циклі (в кожній
культурі) й у формі
авторських текстів-творів,
побудованих за творчими
законами культури,
що вивчається;
— створення автором-педагогом
особливих для кожного класу
і для кожного педагога
програм, що передбачають
наскрізні проблеми, навколо
яких розгортається весь
навчальний процес у школі
Технологія Високий — збагачення змісту початкової Педагог є помічником, Індивідуально-групові (полілог,
розвивального загальний освіти; порадником, старшим заснований на самостійній
навчання розвиток — системність і цілісність товаришем. Він створює мислительній діяльності дітей,
Л. Занкова особистості змісту; для кожної дитини атмосферу дидактичні ігри, дискусії тощо)
1 2 3 4 5
(розвиток — проблематизація змісту зацікавленості спільною
розуму, волі, навчання; діяльністю, знає рівень
почуттів); — цілеспрямований розвиток підготовки учня до навчання,
створення на основі комплексної психологічні особливості
засад для розвивальної системи; навчального процесу і ступінь
всебічного — провідна роль теоретичних осмислення учнями власної
гармонійного знань; діяльності. Учитель не нав’язує
розвитку — навчання на високому дітям правильного шляху
рівні складності; розв’ язання навчального
— просування у вивченні завдання, а шукає його разом
матеріалу швидким темпом; з ними; володіє вмінням
— усвідомлення дитиною раціонального включення
процесу учіння; систем позитивного
— включення в процес підкріплення. Педагог оцінює
навчання не лише не лише кінцевий результат,
раціональної, а й емоційної а й процес діяльності учня
сфери;
— варіативність
та індивідуалізація навчання;
— систематична робота над
загальним розвитком усіх
учнів (як сильних, так
і слабких);
— використання різних
видів діяльності, а також
методів навчання,
спрямованих на збагачення
уяви, мислення, пам’ яті,
мовлення дитини
Технологія Формування — спеціальна побудова Педагог як помічник, Індивідуальні (ведення
розвивального теоретичної навчального предмета, порадник, старший товариш. щоденника) та індивідуально-
навчання свідомості що моделює зміст і методи Він забезпечує для молодших групові (діалог, полілог,
Ельконіна— і мислення, науки, організовує пізнання школярів організацію моделювання тощо)
Давидова узагальнених дитиною генетично вихідних, пошуково-дослідницької
способів теоретично суттєвих навчальної діяльності і працює
розумових дій; властивостей і відношень спільно з учнями, не
відтворення об’єктів, умов їх походження розподіляючи функцій
в навчальній і перетворення; між ними, а виокремлюючи
діяльності — підвищення теоретичного послідовні етапи розв’ язання
дітей логіки рівня освіти, передавання завдань. Усі пропозиції
наукового дітям не лише емпіричних і міркування учителя відкриті
пізнання; знань і практичних умінь, для критичного аналізу
становлення а й наукових понять, та оцінки тією ж мірою, що
дитини художніх образів, й дії учнів. Педагог веде учнів
як суб’єкта моральних цінностей; шляхом відкриття, залучає
різноманітних — теоретичне, змістове до процесу самопізнання,
видів і форм узагальнення як основа самовдосконалення
людської навчання; «сходження» від
діяльності абстрактного до конкретного;
змістова рефлексія (пошук
і розгляд суттєвих засад
власних мислительних дій);
П родовження
1 2 3 4 5
— пошуково-дослідницький
характер навчальної
діяльності;
— здійснення розвивального
навчання як цілеспрямованої
навчальної діяльності —
особливої форми активності
дитини, спрямованої
на зміну самої себе
як суб’ єкта учіння
Технології Раннє — насичення навчальної Педагог починає навчання Індивідуальні і групові (ігри,
раннього навчання дітей діяльності цікавими ігровими без словесних настанов, ігри-заняття, самостійна
навчання грамоти, їх ситуаціями з елементами відразу залучаючи дітей пізнавальна діяльність дітей,
М. Зайцева математичний змагання; до діяльності, пов’язаної взаємонавчання)
розвиток — ритмізація діяльності; з об’ єктом, що вивчається.
— індивідуальний підхід Внутрішньо він готовий до
до дитини, звільнення її від інтелектуальної і фізичної
регламентованої поведінки; напруженої праці, володіє
— максимальна наочність необхідними для розвитку
у навчанні; дитини методичними
— одночасний розвиток рішеннями, засновуючи
мовлення дітей з навчанням її пізнавальну діяльність на грі.
їх читати; Учитель вибудовує навчальний
— використання у навчанні процес на засадах
кубиків як типово дитячого природовідповідного розвитку
засобу пізнання світу; дитини, через відношення
— шлях до читання через і діяльність, всебічно
письмо (від письма активізуючи пізнавальний
кубиками — до читання); потенціал дитячого мозку
— складовий принцип
навчання читання, відмова
від фонемного принципу;
— поєднання навчання зі
співом (запам’ ятовування
складів у формі коротких
складових пісеньок, які
використовують
як фонетичну розминку
і супроводжуються рухами);
— використання всіх видів
пам’ яті: звукової, моторної,
зорової, кінестетичної;
— дотримання принципу «від
конкретного до абстрактного,
від конкретно-образного через
наочно-дійове до словесно-
логічного»
Технології Ранній — залежність соціального Педагог забезпечує дітям Індивідуальні, індивідуально-
раннього максимальний та інтелектуального розвитку необмежені можливості для групові та групові заняття
навчання розвиток від раннього фізичного їх розвитку, допомагає навчи
Г. Домана фізичного, удосконалення дитини; тися читати, писати, набути
1 2 3 4 5
духовного, — використання унікальних енциклопедичних знань,
інтелектуаль можливостей раннього розвинути музичні здібності
ного дитинства; та досягти фізичної
потенціалу — виховання «професійних» досконалості. Згодом учитель
дитини батьків (батьків, які вважають виступає як спостерігач,
дітей вищим сенсом життя порадник
і які володіють педагогічними
уміннями);
— поєднання програми
фізичного удосконалення
з грою на музичних
інструментах, письмом,
малюванням;
— формування
функціонального
та потенційного інтелекту
дитини;
— максимальна наочність
у навчанні;
— навчання дітей читання
не за буквами і складами,
а відразу словами;
— всі обчислення дитина
проводить як операції з
множинами, за рахунок чого
досягається висока швидкість
їх проведення;
— аналогія дитячого мозку
з комп’ ютером (швидке
запам’ятовування великої
кількості фактів — «бітів
знань»);
— поділ галузей знань на
головні відділи і категорії
(з метою забезпечення
доступності знань);
— поділ категорій на
комплекти, що складаються
з карток-бітів і пояснювального
тексту на звороті;
— відстоювання права дитини
на освіту, яке закладено в генах
людини як виду і є вродженим,
природним
Технологія Навчання — основний зміст навчання Педагог навчає дітей виявляти Індивідуальні і групові
розвитку творчої являє собою процес пошукової, суперечливі властивості (евристична гра, мозковий
творчої діяльності; винахідницької діяльності; предметів, явищ і розв’ язувати штурм, колективний пошук,
особистості формування — протиріччя як основне ці протиріччя, встановлювати ігри-заняття, свята, розваги)
Г. Альтшуллера прийомів поняття ТРВЗ; причинно-наслідкові зв’ язки,
творчої уяви, — виявлення і розв’ язання робити висновки, шукати і
уміння протиріч — ключ до творчого віднаходити своє рішення, бути
розв’ язувати мислення; винахідливими, кмітливими,
1 2 3 4 5
винахідницькі — включення основних і творчими. Вихователь
завдання; доступних дітям типів проблем, організовує дитяче дозвілля,
розвиток характерних для певної сфери щоб у кожної дитини з’ явилася
творчого, науки або практики; можливість стабілізувати
нестандарт — принцип емоційну сферу, збагатити
ного, природовідповідності почуття, підвищити свій
діалектичного, як вихідне положення соціальний статус
системного концепції ТРВЗ;
мислення, — система ігрових і казкових
кмітливості завдань для виявлення
протиріч;
— використання оригінальних
методів розвитку
пізнавальних і творчих
здібностей дітей (метод
фокальних об’єктів, метод
моделювання маленькими
чоловічками, синектика,
мозковий штурм та ін.);
— системний підхід у розвитку
пошукової активності дітей
Технологія Педагог вміло поєднує Індивідуально-групові, групові
Всебічний — дотримання у фізичному
фізичного в одному занятті-спектаклі (велика тематична гра,
розвиток вихованні логіки природи;
виховання дитини через основні його характеристики пластичний балет, фізкультурні
— здійснення фізичного хвилинки, фізкультурні паузи,
М. Єфименка фізичне виховання по спіралі; (високу моторну щільність,
функціональну вартість); фізкультурні розваги й свята)
виховання — граючи — оздоровлювати,
та оздоров граючи — виховувати, передає дітям позитивну світлу
лення граючи — розвивати, енергію задоволення від гри,
граючи — навчати; взаємодії з дорослим
— позитивна енергія радості та однолітками. Інструктор
і задоволення від занять з фізичного виховання —
фізичною культурою; вільна від догм, страху людина,
— через рухи і гру — яка усвідомлює велич свого
до виховання людини призначення, «спрямована до
майбутнього; Істини, Гармонії і Щ астя».
— виокремлення в системі Педагог ніколи не підвищує
фізичного виховання основних голосу на дітей, не пригнічує
рухових режимів; їх, він має бути «Поетом і
— принцип «двох засад у педа Художником, Музикантом і
гогіці», що передбачає різні Режисером»
підходи до організації роботи
з дівчатками і хлопчиками;
— горизонтальний пластичний
балет як форма фізичної
активності дітей;
— аналогія між грою-заняттям
з фізичної культури
і поставленим у театрі
спектаклем;
— початок будь-якої форми
рухової активності дітей
з лежачих, горизонтальних поз
1 2 3
відносного спокою з поступовим
нарощуванням навантаження
при переході до більш
вертикальних положень стоячи;
— надання одному обладнанню
чи тренажеру різних образів
залежно від обраної педагогом
ігрової теми чи ситуації;
— створення тренажерів-
іграшок, зовні схожих на
театральну декорацію
і одночасно відповідних
необхідним характеристикам
тренажера (міцність,
універсальність,
багатофункціональність,
безпечність);
— значна роль на заняттях
з фізичної культури мовного
спілкування, використання
образної термінологічної мови;
— важливість на заняттях
з фізичної культури звуко-
музичного супроводу;
— рухова активність — основа
для інших видів навчально-
виховної роботи, розвитку
інтелекту, емоцій,
ознайомлення з навколишнім
світом
ПОЛОЖЕННЯ (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Се
про порядок здійснення вастополя) і передбачає:
— апробацію інновацій, розроблених у ході експери
інноваційної освітньої діяльності*
ментів регіонального рівня;
— експериментальну перевірку продуктивності і мож
Це положення розроблене відповідно до чинного зако ливості застосування інновації (крім тих, що зазначені у
нодавства України, зокрема Законів України «Про осві
п.1.4 цього Положення).
ту» , «Про загальну середню освіту», «Про наукову і науко 1.6 . Інноваційна освітня діяльність на рівні окремого
во-технічну діяльність», «Про авторське право і суміжні навчального закладу передбачає:
права», «Про науково-технічну інформацію», «Про науко — застосування інновацій;
ву і науково-технічну експертизу», з метою упорядкування — експериментальну перевірку продуктивності і мож
інноваційно-освітньої діяльності у системі освіти (далі — ливості застосування інновацій (крім тих, що зазначені у
інноваційна освітня діяльність). п.1.4 цього Положення) у вищих навчальних закладах,
закладах післядипломної освіти.
1.7. Умовами здійснення інноваційної освітньої діяль
1. Загальні положення ності є:
— дотримання майнових і немайнових прав фізичних
1.1. Інноваційною освітньою діяльністю є розробка, та юридичних осіб, які ведуть інноваційну освітню діяль
розповсюдження та застосування освітніх інновацій. ність, учасників навчально-виховного процесу, збережен
1.2. Освітніми інноваціями (далі — інновація) є вперше ня життя і здоров’ я;
створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактич — дотримання фізичними та юридичними особами,
ні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що сут які ведуть інноваційну освітню діяльність, своїх майно
тєво поліпшують результати освітньої діяльності. вих і немайнових зобов’язань, вимог державних стандар
1.3. Інноваційна освітня діяльність здійснюється на тів освіти;
всеукраїнському, регіональному рівнях та на рівні окремо — керованість інноваційної освітньої діяльності;
го навчального закладу. Рівень інноваційної освітньої ді — готовність керівників та працівників дошкільних
яльності визначається її змістом (розробка, розповсю закладів освіти, навчальних закладів, органів управління
дження чи застосування інновації), а також масштабністю освітою до інноваційної освітньої діяльності;
змін, що вноситимуться у систему освіти внаслідок засто — економія ресурсів, потрібних для здобуття освіти,
сування запропонованої інновації. здійснення освітньої діяльності, управління освітою.
1.4. Інноваційна освітня діяльність всеукраїнського
рівня може здійснюватись у системі освіти України. Вона
передбачає апробацію інновацій та експериментальну пе 2. Розробка інновацій у системі освіти
ревірку продуктивності і можливості застосування у систе
мі освіти: 2.1. Розробка інновацій у системі освіти передбачає їх
— освітніх, дидактичних систем; опис і перевірку продуктивності та можливості застосу
— державних стандартів освіти, базового компонента вання шляхом постановки формувального експерименту.
змісту дошкільної освіти, інваріантної складової змісту за 2.2. Описом інновації є обґрунтування запропонованих
гальної середньої освіти, змісту професійно-технічної освіти, ідей та підходів, чітке і повне розкриття їх змісту.
нормативної частини змісту вищої, післядипломної освіти. 2.3. Формувальним експериментом у системі освіти
1.5. Інноваційна освітня діяльність регіонального рів (далі — експеримент) є науково поставлене, кероване пе
ня може здійснюватись у системі освіти окремого регіону ретворення освітньої практики в умовах, спеціально ство
рених на основі нових ідей та підходів.
Затверджено: Наказ М іністерства освіти і науки України 2.4. Відповідно до пунктів 1.3—1.6 цього Положення у
від 0 7 ,1 1 .2 0 0 0 № 522 (26 грудня, 9 4 5 /5 1 6 7 ). системі освіти проводяться експерименти всеукраїнського,
регіонального рівнів та експерименти в окремому навчаль кож органів управління освітою, засновників, яким вони
ному закладі, закладі післядипломної освіти. безпосередньо підпорядковані (листи до органу управлін
2.5. Інноваційна ініціатива. ня освітою, що розглядає заявку, або до АПН України);
2 .5 .1 . З інноваційною ініціативою може виступити фі — експериментальні навчальні плани, програми, кни
зична або юридична особа (особи), що виявляє намір удос ги (їх рукописи), за якими здійснюватиметься навчально-
коналити або оновити освітню практику, експерименталь виховний процес;
но перевірити продуктивність і можливість застосування — інші експериментальні матеріали.
нових ідей та підходів у системі освіти. 2.5.4. Форма заявки встановлюється органом управ
2 .5 .2 . Інноваційна ініціатива може виявлятися шляхом: ління освітою, до якого вона подається, або Президією
— погодження питань проведення експерименту в ок АПН України.
ремому вищому навчальному закладі, закладі післядип 2.5.5. Заявка на проведення експерименту всеукраїн
ломної освіти з його керівником, органами громадського ського рівня подається до Міністерства освіти і науки Ук
самоврядування; раїни (далі — Міністерства освіти і науки).
— складання заявки на проведення експерименту все До Міністерства освіти і науки подаються також експе
українського або регіонального рівня та її подання до від риментальні навчальні плани, програми виховання та нав
повідного органу управління освітою. чання дітей у дошкільних закладах освіти, програми з
Інноваційна ініціатива наукового працівника (праців предметів інваріантної складової змісту загальної серед
ників) або науково-дослідної установи (далі — наукової ус ньої освіти, змісту професійно-технічної освіти, дисциплін
танови) Академії педагогічних наук України (далі — АПН нормативної частини вищої та післядипломної освіти, нав
України) може виявлятися шляхом складання заявки на чальні книги.
проведення експерименту всеукраїнського рівня та її по Заявка на проведення експерименту всеукраїнського
дання до Президії АПН України. рівня наукового працівника (працівників) або наукової ус
2 .5 .3 . Заявка має містити: танови АПН України може подаватися до Президії АПН
— інформацію про її автора (авторів), за потреби — про України.
наукового керівника експерименту (адреса, телефон, місце 2.5.6. Заявка на проведення експерименту регіонального
роботи, посада, кваліфікаційна категорія, педагогічне, рівня подається до Міністерства освіти Автономної Республі
вчене звання, науковий ступінь); ки Крим (далі — Міносвіти Автономної Республіки Крим),
— формулювання теми дослідно-експериментальної відповідного управління освіти і науки обласної, Київської
роботи; або Севастопольської міських державних адміністрацій.
— визначення мети і завдань, гіпотези дослідно-експе 2.5.7. Експертиза заявки на проведення експерименту
риментальної роботи; всеукраїнського рівня, експериментальних матеріалів
— опис інновації; здійснюється відповідною комісією Науково-методичної
— визначення термінів та етапів проведення експери ради з питань освіти Міністерства освіти і науки (далі —
менту; Науково-методична рада).
—- визначення бази проведення експерименту (перелік Експертиза заявки на проведення експерименту всеук
дошкільних закладів освіти, навчальних закладів); раїнського рівня наукового працівника (працівників) або
— опис наявного і потрібного забезпечення експери наукової установи АПН України, що подається до її Прези
менту (організаційного, науково-методичного, дидактич дії, здійснюється АПН України.
ного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового), 2.5.8. Експертиза заявки на проведення експерименту
його кошторис; регіонального рівня здійснюється експертною комісією,
— пропозиції щодо змісту і термінів здійснення конт що утворюється органом управління освітою, до якого по
ролю за ходом експерименту. дається заявка.
До заявки додаються: 2.5.9. Експертиза заявки, експериментальних матеріа
— підтвердження згоди на проведення експерименту лів здійснюється у порядку, встановленому Міністерством
дошкільних закладів освіти, навчальних закладів, а та- освіти і науки.
2.5.10. Експертиза заявки на проведення експеримен Рішення про організацію та проведення експерименту
ту всеукраїнського рівня наукового працівника (праців всеукраїнського рівня може прийматися на підставі відпо
ників) або наукової установи АПН України, поданої до відного подання Президії АПН України. До подання дода
Президії, здійснюється у порядку, встановленому АПН ються:
України. — програма дослідно-експериментальної роботи;
2.5.11. Термін розгляду заявки становить не більше — кошторис експерименту;
трьох місяців від дати її надходження. — пропозиції щодо бази його проведення;
2.5.12. Згідно з висновками експертизи заявки її автор — підтвердження згоди на проведення експерименту
може: дошкільних закладів освіти, навчальних закладів та орга
— доопрацювати заявку та експериментальні матеріа нів управління освітою, засновників, яким вони безпосе
ли, що додаються до неї; редньо підпорядковані;
— подати доопрацьовану заявку до відповідного органу — експериментальні навчальні плани, програми, кни
управління освітою або до Президії АПН України для про ги (їх рукописи), за якими здійснюватиметься навчально-
ведення її повторної експертизи. виховний процес, інші експериментальні матеріали;
2.5.13. Автор заявки може оскаржити висновки екс — пропозиції щодо змісту і термінів здійснення конт
пертизи у Міністерстві освіти і науки. У цьому разі відпо ролю за ходом експерименту.
відний орган управління освітою створює експертну комі 2.6.4. Після отримання висновку експертної комісії
сію у новому складі для повторного розгляду відхиленої про доцільність проведення експерименту автор заявки по
заявки. дає програму дослідно-експериментальної роботи на за
У разі повторного відхилення заявки її подальша екс твердження до відповідного органу управління освітою або
пертиза не проводиться. до Президії АПН України.
2.5.14. Термін повторного розгляду заявки становить 2.6.5. Після отримання висновку експертної комісії
не більше трьох місяців від дати її надходження. про доцільність проведення експерименту або відповідного
2.5.15. Орган управління освітою може виявити інно подання Президії АПН України орган управління освітою:
ваційну ініціативу шляхом складання галузевої або регіо а) спільно з автором заявки або АПН України визначає:
нальної інноваційної програми. — базу проведення експерименту (за погодженням із
2.5.16. Інноваційна програма визначає мету, завдання, дошкільними закладами освіти, навчальними закладами,
об’єкти, зміст, етапи, учасників та прогнозовані результа де передбачається провести експеримент);
ти інноваційної освітньої діяльності. — характер і межі змін у їх діяльності, навчально-ви
2.5.17. Орган управління освітою забезпечує обгово ховному процесі;
рення інноваційної програми громадськістю та організо — терміни проведення експерименту;
вує її виконання. — кошторис експерименту;
2.6. Прийняття рішення про організацію та проведення — осіб, відповідальних за проведення експерименту і
експерименту. його результати, їх повноваження щодо контролю за хо
2.6.1. Рішення про організацію та проведення експери дом дослідно-експериментальної роботи;
менту всеукраїнського рівня приймає Міністерство освіти б) виділяє потрібні для проведення експерименту кош
і науки. ти, за потреби спільно з автором заявки залучає юридич
2.6.2. Рішення про організацію та проведення експери них та фізичних осіб, що здійснюватимуть фінансове, ма
менту регіонального рівня приймає Міносвіти Автономної теріально-технічне, інформаційне забезпечення експери
Республіки Крим, відповідне управління освіти і науки об менту;
ласної, Київської або Севастопольської міських держав в) за потреби погоджує питання фінансування, матері
них адміністрацій. ально-технічного забезпечення експерименту з іншими ор
2.6.3. Рішення про організацію та проведення експери ганами державної виконавчої влади, відповідними місце
менту всеукраїнського або регіонального рівня приймаєть вими органами управління освітою, засновниками дош
ся на підставі висновків експертизи заявки. кільних закладів освіти, навчальних закладів;
г) за потреби укладає угоди з: — методи, форми організації навчання та виховання;
— автором заявки, науковим керівником експеримен — організацію навчально-виховного процесу, режим
ту, виконавцями дослідно-експериментальної роботи; роботи дошкільних закладів освіти, навчальних закладів;
— юридичними та фізичними особами, що забезпечу — систему управління дошкільним закладом освіти,
ватимуть експеримент. навчальним закладом;
2.6.6. На підставі висновків експертизи заявки, домов — штатний розпис (право вводити додаткові штатні
леностей та укладених угод або подання Президії АПН Ук одиниці);
раїни відповідний орган управління освітою видає наказ — форми комплектування, підготовки та перепідготов
про організацію та проведення експерименту всеукраїн ки кадрів, оплати їх праці (право встановлювати доплати
ського або регіонального рівня (за потреби — спільний з ін до посадових окладів і ставок працівникам, які виконують
шими органами державної виконавчої влади). Цим нака експериментальну роботу).
зом дається дозвіл на проведення експерименту, затвер За потреби відповідні рішення погоджуються з органа
джуються програма дослідно-експериментальної роботи і ми управління освітою, засновниками, яким безпосеред
кошторис експерименту, надається статус експеримен ньо підпорядковані експериментальні дошкільні заклади
тальних дошкільним закладам освіти й навчальним закла освіти, навчальні заклади.
дам, а також установлюються: 2.6.10. Рішення про організацію та проведення експе
— база проведення експерименту; рименту в окремому вищому навчальному закладі, закладі
— юридичні та фізичні особи, що забезпечуватимуть післядипломної освіти приймає його керівник або органи
експеримент; громадського самоврядування.
— обсяги та джерела фінансування експерименту; 2.7. Проведення експерименту.
— особи, відповідальні за проведення і результати екс 2.7.1. Експеримент всеукраїнського або регіонального
перименту, їх повноваження щодо контролю за ходом дос- рівня проводиться за наказом органу управління освітою
лідно-експериментальної роботи; відповідно до затвердженої цим наказом програми дослід
— порядок звітування про хід і результати дослідно-екс но-експериментальної роботи.
периментальної роботи. 2.7.2. Експеримент в окремому вищому навчальному
До наказу додаються: закладі, закладі післядипломної освіти проводиться за рі
— програма дослідно-експериментальної роботи і кош шенням його керівника або органів громадського самовря
торис експерименту; дування відповідно до чинного законодавства.
— перелік дошкільних закладів освіти, навчальних 2.7.3. Поточний контроль за ходом експерименту все
закладів, яким надається статус експериментальних; українського або регіонального рівня в межах своїх повно
— форма звіту про хід і результати експерименту. важень здійснюють керівники експериментальних дош
2.6.7. Дошкільним закладам освіти, навчальним зак кільних закладів освіти, навчальних закладів та органи
ладам, на базі яких проводитиметься експеримент, нада управління освітою, засновники, яким вони безпосередньо
ється статус експериментальних відповідного рівня. підпорядковані.
2.6.8. Статус експериментального не змінює підпоряд 2.7.4. Загальний контроль за ходом експерименту все
кування, тип, рівень акредитації, форму власності дош українського або регіонального рівня здійснює орган уп
кільного закладу освіти, навчального закладу. равління освітою, що видав наказ про його проведення.
2.6.9. На період проведення експерименту відповідний Загальний контроль за ходом експерименту, що прово
орган управління освітою надає автору заявки, експери диться за наказом, виданим на підставі відповідного по
ментальним дошкільним закладам освіти, навчальним дання Президії АПН України, здійснюється Міністерс
закладам, а також органам управління освітою, засновни твом освіти і науки спільно з АПН України.
кам, яким вони безпосередньо підпорядковані, право вно Орган управління освітою, Президія АПН України:
сити передбачені програмою дослідно-експериментальної — заслуховує звіти автора заявки та наукового керів
роботи зміни у: ника експерименту про хід і результати дослідно-експери-
— зміст освіти; ментальної роботи;
-— проводить експертизу результатів експерименту, 2.8.6. З обґрунтованими пропозиціями щодо розши
розроблених за його підсумками інновацій. рення бази, внесення змін до програми дослідно-експери-
2.8. Прийняття рішень про розширення бази, внесення ментальної роботи, припинення експерименту юридичні
змін до програми дослідно-експериментальної роботи, та фізичні особи можуть звертатися до:
припинення, завершення експерименту. — органу управління освітою, що видав наказ про орга
2.8.1. Рішення про розширення бази, внесення змін до нізацію та проведення експерименту всеукраїнського або
програми дослідно-експериментальної роботи, припинен регіонального рівня;
ня, завершення експерименту всеукраїнського або регіо — Президії АПН України (щодо експерименту, що про
нального рівня приймає орган управління освітою, що ви водиться за наказом, виданим на підставі її подання);
дав наказ про його організацію та проведення. — органів управління освітою, засновників, яким без
2.8.2. Рішення про розширення бази експерименту мо посередньо підпорядковані експериментальні дошкільні
же прийматися у разі, якщо отримані результати дослід заклади освіти, навчальні заклади;
но-експериментальної роботи потребують додаткової пере — керівника, органів громадського самоврядування
вірки. дошкільного закладу освіти, навчального закладу, де про
2.8.3. Рішення про внесення змін до програми дослід- водиться експеримент.
но-експериментальної роботи, припинення експерименту 2.8.7. Відповідний орган управління освітою, Прези
можуть прийматися у разі: дія АПН України, засновники, керівник дошкільного
— невиконання наказу про організацію та проведення закладу освіти, навчального закладу у двомісячний тер
експерименту, програми дослідно-експериментальної ро мін розглядають цю ініціативу, за потреби проводять екс
боти; пертизу ходу і результатів дослідно-експериментальної
— отримання негативних результатів експерименту; роботи.
— недотримання виконавцями дослідно-експеримен- 2.8.8. Рішення про внесення змін до програми дослід-
тальної роботи визначених цим Положенням умов здій но-експериментальної роботи, розширення бази, припи
снення інноваційної освітньої діяльності. нення, завершення експерименту приймаються на підста
2.8.4. Ініціювати розширення бази експерименту все ві висновків експертизи його ходу і результатів.
українського або регіонального рівня може автор заявки 2.8.9. Експертиза ходу і результатів експерименту все
(за потреби — спільно з науковим керівником експери українського або регіонального рівня здійснюється екс
менту). пертною комісією, що розглядала заявку на проведення
2.8.5. Ініціювати внесення змін до програми дослідно- цього експерименту, у порядку, встановленому Міністерс
експериментальної роботи, припинення експерименту твом освіти і науки.
можуть: Експертиза ходу і результатів експерименту всеукраїн
— орган управління освітою, що видав наказ про орга ського рівня, що проводиться за наказом, виданим на під
нізацію та проведення експерименту всеукраїнського або ставі відповідного подання Президії АПН України, здій
регіонального рівня; снюється АПН України в установленому нею порядку.
— АПН України (щодо експерименту, що проводиться 2.8.10. Експертиза підсумків експерименту всеукраїн
за наказом, виданим на підставі відповідного подання Пре ського або регіонального рівнів проводиться протягом
зидії АПН України); трьох місяців після його завершення.
— орган управління освітою, засновники, яким безпо 2.8.11. Для проведення експертизи ходу і результатів
середньо підпорядкований експериментальний дошкіль експерименту всеукраїнського або регіонального рівня,
ний заклад освіти, навчальний заклад; його підсумків, інновації автор заявки (за потреби —
— юридичні та фізичні особи, які ведуть дослідно-екс- спільно з науковим керівником експерименту) складає і
периментальну роботу, забезпечують експеримент; подає до відповідного органу управління освітою звіт про
— учасники навчально-виховного процесу в дошкіль хід і результати дослідно-експериментальної роботи.
них закладах освіти, навчальних закладах, де проводиться Звіт про хід і результати дослідно-експериментальної
експеримент. роботи, що проводиться за наказом, виданим на підставі
відповідного подання Президії АПН України, подається до ють (розробили) інновації, може надаватися творча відпуст
АПН України. ка тривалістю до 3 місяців. Творча відпустка надається для
2.8.12. Порядок звітування про хід і результати дослід- складання звіту про результати дослідно-експерименталь
но-експериментальної роботи встановлюється органом уп ної роботи, написання монографічного дослідження, науко
равління освітою, що видав наказ про організацію та про вих праць, підручників, посібників, інших матеріалів.
ведення експерименту. 2.8.18. Після завершення (припинення) експерименту
Порядок звітування про хід і результати дослідно-екс- відносини між його учасниками, у тому числі майнові, ре
периментальної роботи, що проводилася за наказом, вида гулюються чинним законодавством та угодами, які вони
ним на підставі відповідного подання Президії АПН Укра уклали.
їни, установлюється АПН України. 2.8.19. Право на інновації виникає, здійснюється, пе
2.8.13. Експертиза інновації, розробленої в ході експе редається та охороняється відповідно до чинного законо
рименту в окремому вищому навчальному закладі, закладі давства.
післядипломної освіти, здійснюється відповідною комісі
єю Науково-методичної ради протягом трьох місяців від
дати її надходження до Міністерства освіти і науки в уста 3. Розповсюдження та застосування
новленому ним порядку. інновацій у системі освіти
2.8.14. Автор заявки, інновації може оскаржити вис
новки експертизи ходу і результатів експерименту всеук 3.1. Розповсюдженням інновацій у системі освіти є за
раїнського або регіонального рівня, інновації у Міністерс безпечення доступу до них освітян шляхом:
тві освіти і науки. У цьому разі відповідний орган управ — зберігання інформації про інновації;
ління освітою створює експертну комісію у новому складі — поширення інформації про інновації;
для повторного розгляду ходу і результатів дослідно-екс — підготовки освітян до застосування інновацій.
периментальної роботи, інновації. Її висновки є остаточни 3.2. Інновації розповсюджуються у системі освіти за рі
ми та оскарженню не підлягають. шенням Міністерства освіти і науки.
2.8.15. Повторна експертиза ходу і результатів експе 3.3. Рішення про розповсюдження інновацій у системі
рименту, інновації здійснюється у тримісячний термін від освіти приймається за підсумками їх апробації.
дати надходження відповідної скарги. 3.4. Апробацією інновацій (далі — апробація) є масова
2.8.16. На підставі висновків експертизи ходу і резуль перевірка доцільності їх застосування у системі освіти.
татів дослідно-експериментальної роботи, інновації або по Апробація здійснюється шляхом вибіркового та керова
дання Президії АПН України відповідний орган управлін ного розповсюдження і застосування інновацій освітянами.
ня освітою протягом місяця видає наказ про розширення 3.5. Апробації підлягають інновації, розроблені як у
бази, припинення, завершення експерименту всеукраїн системі освіти України, так і в інших галузях народного
ського, регіонального рівнів. Цим наказом: господарства або за кордоном.
— обґрунтовується рішення про розширення бази, при 3.6. Апробація проводиться на всеукраїнському та регіо
пинення або завершення експерименту; нальному рівнях.
— надається статус експериментальних дошкільним 3.7. Прийняття рішення про апробацію.
закладам освіти, навчальним закладам, що залучаються 3.7.1. Рішення про апробацію всеукраїнського рівня
до проведення експерименту; приймає Міністерство освіти і науки на підставі:
— знімається статус експериментальних із дошкіль — висновків експертизи інновації;
них закладів освіти, навчальних закладів, де проводився — подання Президії АПН України про апробацію інно
експеримент; вації, розробленої в ході експерименту, що проводився
— оцінюється робота учасників експерименту. АПН України, а також інновації, розробленої в іншій галу
2.8.17. Авторам заявок, науковим керівникам експе зі народного господарства України або за кордоном;
риментів, педагогічним, науково-педагогічним, науко — подання Міносвіти Автономної Республіки Крим,
вим, керівним працівникам системи освіти, які розробля відповідного управління освіти і науки обласної, Київської
або Севастопольської міських державних адміністрацій — рекомендації щодо організації та проведення апро
про апробацію інновації, розробленої в ході експерименту бації;
регіонального рівня. — форма звіту про хід і результати апробації.
3.7.2. Рішення про апробацію регіонального рівня 3.8. Проведення апробації.
приймає Міносвіти Автономної Республіки Крим або уп 3.8.1. Апробація проводиться за наказом відповідного
равління освіти і науки обласної, Київської чи Севасто органу управління освітою згідно з рекомендаціями щодо
польської міських державних адміністрацій на підставі її організації та проведення.
висновків експертизи інновації. 3.8.2. Поточний контроль за ходом апробації здій
3.7.3. Після прийняття рішення про апробацію відпо снюють:
відний орган управління освітою: — керівники дошкільних закладів освіти, навчальних
— визначає її базу, обсяги фінансування; закладів, де проводиться апробація;
— виділяє або залучає потрібні для організації та про — органи управління освітою, засновники, яким вони
ведення апробації кошти; безпосередньо підпорядковані.
— організовує виробництво потрібних для проведення 3.8.3. Загальний контроль за ходом апробації здій
апробації матеріалів; снює орган управління освітою, що видав наказ про її про
— організовує підготовку освітян до проведення апро ведення.
бації; 3.9. Прийняття рішень про розширення бази, припи
— визначає осіб, відповідальних за проведення і ре нення апробації.
зультати апробації, їх повноваження щодо контролю за її 3.9.1. Рішення про розширення бази, припинення ап
ходом. робації приймаються органом управління освітою, що ви
3.7.4. На підставі прийнятого рішення за наявності дав наказ про її проведення.
потрібних для апробації матеріалів і коштів відповідний 3.9.2. Рішення про розширення бази апробації може
орган управління освітою: прийматися, якщо отримані результати апробації потребу
— за потреби укладає з автором інновації угоду, що ре ють додаткової перевірки.
гулюватиме відносини сторін з апробації; 3.9.3. Рішення про припинення апробації може прий
— спільно з автором інновації готує рекомендації щодо матися у разі:
організації та проведення апробації, узагальнення її під — невиконання наказу про апробацію;
сумків; — отримання незадовільних результатів апробації;
— видає наказ про апробацію. — недотримання учасниками апробації визначених
Цим наказом: цим Положенням умов здійснення інноваційної освітньої
— установлюється база і терміни проведення апробації; діяльності.
— за потреби затверджується індивідуальний штатний 3.9.4. Ініціювати розширення бази, припинення апро
розпис дошкільних закладів освіти, навчальних закладів, бації можуть:
де проводитиметься апробація; — автор інновації;
— затверджується кошторис апробації; — орган управління освітою, що видав наказ про апро
— визначаються особи, відповідальні за проведення та бацію;
результати апробації, їх повноваження щодо контролю за — юридичні та фізичні особи, які проводять апроба
її ходом; цію, здійснюють її забезпечення;
— установлюється порядок звітування про хід і резуль — учасники навчально-виховного процесу, керівники
тати апробації. та працівники дошкільних закладів освіти, навчальних
До наказу додаються: закладів, де проводиться апробація.
— перелік дошкільних закладів освіти, навчальних 3.9.5. З обґрунтованими пропозиціями щодо розши
закладів, де проводитиметься апробація; рення бази, припинення апробації юридичні та фізичні
— кошторис апробації (за потребою); особи можуть звертатися до:
— керівників дошкільних закладів освіти, навчальних — за потреби встановлюється можливість і доцільність
закладів, де проводиться апробація; застосування інновації освітянами.
— органів управління освітою, засновників, яким вони - 3.10. Прийняття рішення про масове розповсюдження
безпосередньо підпорядковані; інновації у системі освіти.
— органу управління освітою, що видав наказ про ап 3.10.1. Рішення про масове розповсюдження інновації
робацію. у системі освіти приймає Міністерство освіти і науки.
3.9.6. Орган управління освітою, що видав наказ про 3.10.2. Рішення про масове розповсюдження інновації
апробацію, у двомісячний термін розглядає ініціативу з у системі освіти приймається на підставі висновків експер
розширення бази або припинення апробації, за потреби тизи результатів її апробації.
здійснює узагальнення її поточних результатів. 3.10.3. Орган управління освітою, що видав наказ про
3.9.7. Рішення про розширення бази, припинення ап апробацію, у тримісячний термін після її завершення
робації приймаються на підставі узагальнення її поточних узагальнює результати апробації і подає матеріали на
результатів. експертизу.
3.9.8. Узагальнення поточних результатів апробації Міносвіти Автономної Республіки Крим, управління
здійснюється органом управління освітою, що видав наказ освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської
про її проведення. міських державних адміністрацій подають матеріали з
3.9.9. Узагальнення поточних результатів апробації узагальнення результатів апробації до Міністерства освіти
здійснюється згідно з рекомендаціями про організацію та і науки.
проведення. 3.10.4. Експертиза результатів апробації здійснюється
3.9.10. Узагальнення поточних результатів апробації протягом трьох місяців відповідною комісією Науково-ме
всеукраїнського рівня здійснюється на підставі звітів про тодичної ради.
її хід і результати, що складаються Міносвіти Автономної 3.10.5. Експертиза результатів апробації здійснюється
Республіки Крим, управліннями освіти і науки обласних, у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки.
Київської та Севастопольської міських державних адмі 3.10.6. За підсумками експертизи результатів апроба
ністрацій. ції автору інновації може надаватися право:
3.9.11. Узагальнення поточних результатів апробації — доопрацювати інновацію;
регіонального рівня здійснюється на підставі звітів про її — подати доопрацьовану інновацію до Міністерства ос
хід і результати, що складаються: віти і науки для проведення її повторної експертизи.
— керівниками дошкільних закладів освіти, навчаль 3.10.7. Автор інновації може оскаржити висновки екс
них закладів, де проводиться апробація; пертизи результатів апробації у Міністерстві освіти і нау
— органами управління освітою, засновниками, яким ки. У такому випадку Міністерство освіти і науки створює
безпосередньо підпорядковані навчальні заклади. експертну комісію у новому складі для повторного розгля
3.9.12. Звіти про хід і результати апробації подаються до ду результатів апробації.
органу управління освітою, що видав наказ про її проведення.
Висновки повторної експертизи результатів апробації
3.9.13. Порядок звітування про хід і результати апро
оскарженню не підлягають.
бації встановлюється органом управління освітою, що ви
3.10.8. Повторна експертиза результатів апробації
дав наказ про її проведення.
3.9.14. На підставі узагальнення поточних результатів здійснюється у тримісячний термін від дати надходження
апробації відповідний орган управління освітою протягом відповідної скарги.
місяця готує наказ про розширення бази або припинення 3.11. Зберігання інформації про інновації та їх застосу
апробації. вання у системі освіти.
Цим наказом: 3.11.1. Інформація про інновації, їх розробку (експери
— обґрунтовується рішення про розширення бази або менти) та апробацію зберігається органами управління ос
припинення апробації; вітою у спеціальних банках освітньої інформації на різних
— оцінюється робота учасників апробації; носіях.
3.11.2. Інновації застосовуються освітянами згідно з
Альтшуллер Г. С. Найти идею. Введение в теорию решения изобрета
рекомендаціями Міністерства освіти і науки. тельских задач. — Новосибирск, 1986.
3.11.3. Відносини з розповсюдження інновацій у систе Ангеловски К. Учителя и инновации. — М., 1991.
мі освіти регулюються чинним законодавством та угода Антология гуманной педагогики: Селестен Френе. — М., 1997.
ми, які укладають автори інновацій з юридичними і фізич Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. — М., 1989.
ними особами. Бех I. Д. Особистісно зорієнтоване виховання. — К., 1998.
Библер В. С. Мышление как творчество. — М., 1977.
Библер В. С. Школа диалога культур // Сов. педагогика. — 1988. —
№ 4,11.
4. Фінансування інноваційної освітньої діяльності Бим-Бад Б. М. Педагогические течения в начале двадцатого века. — М.,
1994.
4.1. Фінансування інноваційної освітньої діяльності Богат В. Л. О системном подходе на занятиях по ТРИЗ // Дошкольное
здійснюється органами управління освітою, іншими юри воспитание. — 1996. — № 11.
дичними та фізичними особами. Богуславский М. В. Образ школы Петера Петерсена // Учительская
4.2. Фінансування інноваційної освітньої діяльності газета. — 1992. — № 26— 27.
Бондарева К. I., Козлова О. Г. Педагогічний аналіз інноваційної діяль
може здійснюватися за рахунок коштів державного та міс ності вчителя: Науково-методичний посібник. — Суми, 2001.
цевих бюджетів, спеціальних коштів, а також інших дже Бургин М. С. Инновации и новизна в педагогике // Сов. педагогика. —
рел, не заборонених чинним законодавством. 1989. — № 12.
Буркова Л. Технології в освіті // Рідна школа. — 2001. — № 2.
Воспитание чувств у детей по методу Марии Монтессори: Дидакти
ческий материал / Сост. и ред. 3. Н. Борисова, Р. А. Семерникова. — К.,
1995.
Вульфсон Б. Л. Выдающийся французский педагог-гуманист: К 100-
летию со дня рождения С. Френе // Педагогика. — 1996. — № 3.
Выготский Л. С. Мышление и речь // Собр. соч. в 6-ти т. — М.,
1982. — Т. 2.
Гнатко Н. М. Проблема креативности и явление подражания. — М.,
1994.
Грюнелиус Э. Вальдорфский детский сад: Воспитание детей младше
го возраста / Пер. с нем. — М., 1992.
Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. — М., 1986.
Двадцать принципов школы «Бонкелар» // Учительская газета. —
1992. — № 26— 27.
Декроли О. Возбуждение интеллектуальной и двигательной актив
ности посредством воспитательных игр // История зарубежной дошколь
ной педагогики: Хрестоматия. — М., 1986. — С. 419— 427.
Декроли О. Школа и воспитание // Новые пути зарубежной педагоги
ки / Под ред. С. В. Иванова, Н. Н. Иорданского. — М., 1927. — С. 112— 131.
Джуринский А. Н. Зарубежная школа: история и современность. — М.,
1992.
Дичківська I. Розвивальна роль дидактичного матеріалу в педагогіч
ній системі М. Монтессорі //Дошкільне виховання. — 1998. — № 4.
Дичковская И. Н., Пониманская Т. И. Воспитание для жизни: образо
вательная система М. Монтессори. — М., 1996.
Доман Г. Гармоничное развитие ребенка (Как развить умственные и
физические способности ребенка) / Пер. с англ. — М., 1996.
Доман Г. Дошкольное обучение ребенка (Как дать ребенку энцикло
педические знания. Как обучить ребенка математике. Как научить ребен
ка читать) / Пер. с англ. — М., 1995.
Єфименко М. За принципом «Не зашкодь!»// Дошкільне виховання. —
1999. — № 7.
Єфименко М. Хлопці — козаки, а дівчатка — квіточки... Статева Підласий І. П., Трипольська С. А. Ф о р м у в а н н я п р о ф е с ій н о г о п о т е н ц і
культура у фізичному вихованні дошкільнят // Дошкільне виховання. — а л у я к м е т а п ід го т о в к и в ч и т е л я / / Р ід н а ш к о л а . —■1998. — № 1.
2000. — № 9. Полонский В. Н . М е т о д ы а н а л и з а и п р о г н о з а р а з в и т и я п е д а г о г и ч е с
Жерносек І. Педагогічний досвід: головні ознаки і критерії // Рідна к о й н а у к и / / П е д а г о г и к а . — 1995. — № 5.
школа. — 1999. — № 9. Поляк Г. Б. Н о в а я ш к о л а н а З а п а д е . П е д а г о г и ч е с к а я с и с т е м а О. Д е к -
Зайцев Н. А. Письмо. Чтение. Счет. — СПб., 1997. р ол и . — М ., 1928.
Зайцев Н. А. Сенсация? Трудно поверить? // Педагогический вес Поляков С. Д . В п о и с к а х п е д а г о ги ч е с к о й и н н о в а т и к и . — М ., 1993.
тник. — 1994. — № 1. Помелов В. Б. П е т е р П е т е р с е н и е г о «Й ена-план» / / П е д а г о г и к а . —
Занков Л. В. Избранные педагогические труды. — М., 1990. 1997. — № 3.
Зязюн І. А. Освітні технології у вимірах педагогічної рефлексії // Світ Поніманська Т. І. О с н о в и д о ш к іл ь н о ї п е д а г о г ік и . — К., 1998.
ло. — 1996. — № 1. Попова О. В. С т а н о в л е н н я і р о з в и т о к ін н о в а ц ій н и х п е д а г о г іч н и х ідей
Ионова Е. Н. Вальдорфская педагогика: теоретико-методологичес в У к р а їн і у XX стол ітті. — Х а р к ів , 2001.
кие аспекты. — Харьков, 1997. Поташник М. М. У п р а в л е н и е к а ч е с т в о м о б р а з о в а н и я . — М ., 2001.
Іонова О. М. Зміст вальдорфської освіти — засіб розвитку особистос Пригожин А. И. Н о в о в в е д е н и я : с т и м у л ы и п р е п я т с т в и я . Социальны е
ті учня // Рідна школа. — 1999. — № 7— 8. п р о б л е м ы и н н о в а т и к и . — М ., 1989.
Іонова О. М. Організація навчально-виховного процесу за валь- Роджерс Э., Агарвала-Роджерс Р. К о м м у н и к а ц и и в о рга н и зац и ях. —
дорфською методикою //Джерело педагогічної майстерності. — 1996. — М ., 1980.
№ 15. Савченко О. Я . Д и д а к т и к а п о ч а т к о в о ї ш ко л и . — К., 1997.
Йена-план П. Петерсена // Новые пути зарубежной педагогики / Под Селевко Г. К. С о в р е м е н н ы е о б р а з о в а т е л ь н ы е т е хн о л о ги и . — М ., 1998.
ред. С. В. Иванова, Н. Н. Иорданского. — М., 1927. Сиротенко Г. О . П е д а г о г ік а Ф р е н е (те хн ік а Ф р е н е ) / / П о с т м е т о д и к а . —
Карлгрен Ф. Воспитание к свободе: Педагогика Рудольфа Штейнера / 1996. — № 4.
Пер. с нем. — М., 1992. Сисоєва С. О . О с н о в и п е д а г о г іч н о ї т в о р ч о с т і в ч и т е л я . — К., 1994.
Кларин М. В. Инновационные модели обучения в зарубежных педа Скаткин М. Н . М е т о д о л о г и я и м е т о д и к а п е д а г о г и ч е с к и х и с с л е д о в а
гогических поисках. — М., 1994. н и й (В п о м о щ ь н а ч и н а ю щ е м у и с с л е д о в а т е л ю ). — М ., 1986.
Кларин М. В. Педагогическая технология в учебном процессе. — М., Сластенин В. А., Подымова Л. С. П е д а г о ги к а : и н н о в а ц и о н н а я д е я
1989. т е л ь н о с т ь . — М ., 1997.
Корнетов Г. Б. Гуманистическое образование: традиции и перспек Сухомлинська О . В. С. Ф р е н е і В. С у х о м л и н с ь к и й : с п іл ь н е й в ід м ін н е
тивы. — М., 1993. у в и х о в а н н і / / Ш л я х о с в іт и . — 1996. — № 2.
Кумбс Ф. Кризис образования в современном мире. — М., 1970. Театр ф із и ч н о г о в и х о в а н н я та о з д о р о в л е н н я д о ш к іл ь н я т : А в т о р с ь к и й
Кунц Г., О'Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ сти ль роботи. М е то д и ч н і р е к о м е н д а ц ії / Авт.-укл. М . М . Є ф и м е н к о . — К., 1995.
управленческих функций. — М., 1981. Уявлення п р о ін т е л е к т д и ти н и в а р т о зм ін и ти : М е т о д и к а З а й ц е в а / / О с
Курганов С. Ю. Ребенок и взрослый в учебном диалоге. — М., 1989. в іт а . — 1994. — № 78— 79.
Лаврентьева Г. П. Вальдорфський дитячий садок //Дошкільне вихо Фреденталь-Люттер С., Вот К . Й е н а -п л а н / / У ч и те л ь с к а я га з е т а . —
вання. — 1998. — № 6. 1992. — № 26— 27.
Макрідіна Л . О. Використання сучасних технологій у педагогічній ді Френе С. И з б р а н н ы е п е д а г о г и ч е с к и е с о ч и н е н и я . — М ., 1990.
яльності: ТРВЗ-педагогіка // Початкова школа. — 1995. — № 7. Фурман А. В. М е то д о л о гіч н и й а н а л із с и с т е м р о з в и в а л ь н о г о н а в ч а н н я //
П е д а г о г ік а і п с и х о л о г ія . — 1995. — № 1.
Меерович М. И., Глазунова М. А., Шрагина Л . И. ТРИЗ — педагогика
и учитель будущего // Постметодика. — 2000. — № 5. Хомерики О . Г., Поташник М. М., Лоренсов А. В. Р а з в и т и е ш к о л ы к а к
и н н о в а ц и о н н ы й п р о ц е с с . — М ., 1994.
Меерович М. И., Шрагина Л. И. Педагогика творчества: возможнос
ти ТРИЗ как образовательной технологии // Школьные технологии. — Чернихович Є. М. В ін н і-П у х м ір к у є в го л о с : С к р и н ь к а к а з к о в и х з а в
д а н ь . — К „ 1998.
1997. — № 1.
Шрагина Л. И. Л о г и к а в о о б р а ж е н и я : У ч е б н о е п о с о б и е . — М ., 2001.
Монтессори М. Метод научной педагогики, применяемый к детскому Штейнер Р. В о с п и т а н и е р е б е н к а с т о ч к и з р е н и я д у х о в н о й н а у к и /
воспитанию в Домах ребенка. — М., 1993. П е р . с н е м . — М ., 1993.
Монтессори М. Самовоспитание и самообучение в начальной школе. — Эльконин Д . Б. И з б р а н н ы е п с и х о л о г и ч е с к и е тр уд ы . — М ., 1989.
М., 1993. Юсуфбекова Н. Р. О б щ и е о с н о в ы п е д а го ги ч е с к о й и н н о в а т и к и . О пы т
Морозов Е. П., Пидкасистый П. И. Подготовка учителей к инноваци р а з р а б о т к и т е о р и и и н н о в а ц и о н н ы х п р о ц е с с о в в о б р а з о в а н и и . — М ., 1991.
онной деятельности // Сов. педагогика. — 1991. — № 10.
Назарова Т. С. Педагогические технологии: новый этап эволюции? //
Педагогика. — 1997. — № 3.
Освітні технології / За заг. ред. О. М. Пехоти. — К., 2001. — С. 91— 108.
Паламарчук В. Ф. Педагогічні інновації: міфи та реалії // Директор
школи, ліцею, гімназії. — 2002. — № 3.
Підласий І. П., Підласий А. І. Педагогічні інновації // Рідна школа. —
1998. — № 12.
взаєморозвиток. Каналами взаємодії у педагогічному процесі є ді
Авторитарне (лат. autoritas — влада, вплив) виховання — педа яльність і взаємини вихователя й вихованців. Модель педагогічної
гогічна концепція, яка передбачає підкорення вихованця волі вихо взаємодії визначає характер педагогічної системи.
вателя. Придушуючи ініціативу і самостійність, А. в. перешкоджає роз Виховна система — умовно об’єднаний комплекс виховних ці
витку індивідуальності дитячої особистості, призводить до її нівелю лей, людей, що реалізують їх у процесі цілеспрямованої діяльності,
вання, виникнення конфронтації між педагогом і дітьми. відносин між її учасниками, освоєного середовища й управлінської ді
Авторська школа — експериментальний навчально-виховний яльності із забезпечення життєздатності цієї системи.
заклад, діяльність якого базується на розробленій автором чи автор Виховні цілі — цілі, що відповідають формуванню соціальних і
ським колективом педагогічній концепції. Термін запроваджено напри особистісних якостей, а також ціннісно-смислових ставлень людини
кінці 80-х років XX ст., однак у світовій педагогіці авторськими за суттю до навколишнього світу і самої себе.
були навчальні заклади Й.-Г. Песталоцці, Ф. Фребеля, школи М. Монтес- Відкрите навчання — спосіб організації навчальної роботи в
сорі, Р. Штейнера, А. Макаренка, В. Сухомлинськогота ін. школах (здебільшого початкових), який передбачає відмову від клас
Авторські навчальні програми — складова частина програмно- но-урочної системи і оцінювання успішності на основі заданих норм,
методичного забезпечення освітнього процесу навчально-виховно- гнучку, відкриту організацію навчального простору, змінний склад
го закладу (школи, дитячого садка тощо). Для них характерні оригі навчальних груп, вільний вибір учнем видів і способів навчальної ро
нальні концепції та зміст. Запровадженню А. н. п. передує експерти боти. В. н. сприяє формуванню позитивної мотивації дітей, емоційно
за, апробація, сертифікація тощо. насиченої атмосфери взаємин учителів і учнів. Таке навчання було по
Авторські освітні технології — розроблені педагогами-практика- ширене на початку 60-х років XX ст. у Великій Британії, а в 70-ті роки і
ми технології, в яких у різних варіантах поєднано адекватні змісту і ці в інших країнах.
лям різнорівневого і різнопрофільного навчання структурно-логічні, Всотуючий розум — здатність дитини вчитися, прагнення до нав
інтеграційні, ігрові, комп’ютерні, діалогові, тренінгові технології. чання, реалізація яких забезпечується сприятливим навколишнім се
Аксіологічний (грец. axios — цінний і logos — слово, вчення) ана редовищем. Термін запровадила М. Монтессорі.
ліз — членування загального процесу на окремі самооцінні дії (кроки). Тендерний (англ. gender, від грец. genos — рід) підхід — сукуп
Алгоритмізація процесу навчання — один із напрямів педагогіч ність уявлень, які передбачають визначення відмінностей у поведінці
них досліджень, який акцентує на використанні тими, хто навчається, та сприйнятті жінок і чоловіків не так за їх фізичними особливостями,
і тими, хто навчає, структурованих алгоритмів (лат. algorithmus — су як за вихованням і поширеними в кожній культурі уявленнями про
купність дій для розв'язання задачі) розв’язання завдань. суть жіночого та чоловічого.
Альтернативні (франц. alternative, від лат. alter — один із двох) Глобалізація (франц. global — взятий у цілому) освіти — одна з
школи — «вільні школи», які виникли наприкінці 60-х років XX ст. у фундаментальних тенденцій розвитку освіти. Відображає формування
країнах Західної Європи і СІІІА як протиставлення авторитарним ру єдиного соціального, інформаційного й освітнього простору в масшта
хам. Вони забезпечують альтернативну за змістом, формами і метода бах усієї планети, зокрема через діяльність засобів масової інформа
ми роботи з учнями освіту, існують як «відкриті школи» (без поділу на ції, канали Інтернет.
традиційні класи), «школи без стін» (орієнтація на широке використан Глобальна освіта — зміст і технології освіти, орієнтовані на тен
ня місцевої громади), «магнітні школи» (навчальні центри для поглиб денції глобалізації у всіх галузях суспільного життя. Її компонентами є
леного вивчення конкретної галузі знань) та ін. екологічна освіта і виховання, розвиток толерантності й полікультур-
Антиінноваційні (грец. anti — проти і англ. innovate — запрова ності у сфері суспільствознавчої освіти, підвищення інформаційної на
джувати нововведення) бар’єри — зовнішні або внутрішні перешко сиченості освіти.
ди, які заважають здійсненню інноваційної діяльності. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий
Антрополого-гуманістичний (грец. anthropos — людина і logos — особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотивацій
слово, вчення; лат. humanus — людський, людяний) принцип у педа но-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефек
гогіці — організація навчально-виховного процесу відповідно до за тивними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здат
конів розвитку дитячого організму і становлення особистості. ності до творчості і рефлексії.
Базова освіта — суспільно необхідний рівень загальноосвітньої Градація (лат. gradatio — поступовість, посилення, від gradus —
підготовки, який передбачає всебічний розвиток і ціннісно-етичну ступінь) новизни — показник якісної відмінності одного об’єкта від ін
орієнтацію особистості, формування загальнокультурної основи її ос шого. Виокремлюють такі градації: побудова нового в іншому вигляді,
віти, громадянського та професійного становлення. тобто формальна новизна; повторення відомого з несуттєвими зміна
Варіативний (лат. variatio — відмінність) компонент в освіті — ми; уточнення, конкретизація вже відомого; доповнення вже відомо
навчальні програми, що обираються в межах освітньої програми нав го суттєвими елементами; створення якісно нового об’єкта.
чально-виховного закладу. Групи одного столика — групи дітей у педагогічній системі П. Пе-
Взаємодія педагога і вихованців у педагогічному процесі — терсена, створені на основі взаємних симпатій, спільних інтересів, ді
взаємний вплив дорослого і дітей, у процесі якого здійснюється їхній яльності, яка вимагає колективних зусиль мікрогруп.
Гуманізація (лат. humanus — людський, людяний) педагогічного Діагностика (грец. diagnostikos — здатний розпізнавати) іннова
процесу — концепція, основу якої становить ідея побудови педагогіч ційної діяльності педагога — сукупність способів вивчення й оціню
ної системи на принципах гуманізму з метою створення найсприятли вання професійної готовності педагога до реалізації інноваційної ді
віших умов для повноцінного розвитку дитини. Г. п. п. передбачає ди яльності.
ференціацію та індивідуалізацію навчання й виховання на основі ак Духовний зародок — модель психічного розвитку дитини, який,
тивізації творчого саморозвитку особистості. будучи вродженою її психічною сутністю, виявляє себе лише у процесі
Гуманістична освіта — освітні системи і концепції, які базуються розвитку. Автором терміна є М. Монтессорі.
на цінностях гуманізації і гуманітаризації освіти. Експеримент (лат. ехр егіте М и т — проба, досвід) — метод до
Гуманістична педагогіка — напрям у сучасній теорії та практиці слідження, що передбачає виокремлення суттєвих факторів, які впли
виховання, що виник наприкінці 50-х — на початку 60-х років XX ст. у вають на результати педагогічної діяльності, дає змогу варіювати ни
США як педагогічне втілення ідей гуманістичної психології. Головною ми задля досягнення оптимальних результатів; контрольована педа
метою виховання в Г. п. є самоактуалізація особистості. гогічна діяльність, спрямована на створення та апробування нових
Гуманістична психологія — напрям у сучасній зарубіжній психо технологій навчання й виховання, розвитку дітей, управління нав-
логії, предметом якого є цілісне вивчення людини в її вищих, специ чально-виховним закладом.
фічних лише для неї виявах, зокрема розвиток і самоактуалізація Експериментальні школи — навчально-виховні заклади, при
особистості, її цінності, любов, творчість, відповідальність, свобода значені для обгрунтування, розроблення або перевірки нових педаго
тощо. До провідних представників Г. п. належать А. Маслоу, Ш. Бю- гічних ідей, вивчення практичного досвіду педагогів.
лер, К. Роджерс. Експертна рецензія — заключне судження експерта про рецен
Гуманітаризація (лат. humanitas — людство, людяність) освіти — зований інноваційний проект (його актуальність, відповідність цілей
одна з основних тенденцій розвитку освіти в сучасному світі. Відобра об’єктивним потребам і тенденціям розвитку освіти, чіткість визна
жає зростання ролі і значення людських відносин, взаємного прий чення цілей тощо).
няття учасників навчального процесу для успішності освіти в цілому. Екстенсивні (лат. ехіепв'миз — розширюючий) інновації — іннова
Демократизація (грец. dëmokratia — народовладдя) педагогіч ції, що базуються на залученні додаткових потужностей (інвестицій) но
ного процесу — впровадження в педагогічну систему принципів де вих засобів, обладнання, технологій, капіталовкладень тощо; нарощують
мократії, надання свободи творчості педагогу і більших можливостей кількісні характеристики педагогічного продукту переважно за рахунок
вихованцям. нових інформаційних технологій, перерозподілу часу на різні види нав
Диверсифікація (лат. diversificatio — зміна, різноманітність) сис чальної діяльності, диференціацію та індивідуалізацію роботи з учнями.
теми освіти — процес розширення системи освіти за рахунок зрос Ж иттєвий цикл (грец. кукіов — коло) нововведення — процес
тання кількості типів і видів навчальних закладів. проходження етапів нововведення: виникнення (старт); швидкий ріст
Дидактична (грец. didaktikos — повчальний) система — сукуп (у боротьбі з опонентами, консерваторами, скептиками); зрілість; ос
ність елементів (мета, дидактичні принципи, зміст, форми організації і воєння; дифузія (проникнення, розповсюдження); насичення (осво
методи навчання), що утворюють єдину цілісну функціональну структу єння багатьма людьми, проникнення у всі частини педагогічного і
ру, орієнтовану на досягнення цілей навчання. управлінського процесів); рутинізація (тривале використання нова
Дидактичне програмування — один із підходів до конструюван ції, внаслідок чого вона для багатьох стає нормою); криза (вичерпа-
ня освітніх процесів і систем, пов’язаний з поетапним визначенням ність можливостей застосувати новацію в нових галузях, умовах); фі
необхідної інформації, елементарних процедур її засвоєння і контро ніш (нововведення перестає бути таким, як є, замінюється ефектив
лю. Особливого поширення набуває у зв’язку із впровадженням нішим або поглинається загальною ефективною системою).
комп’ютерів і навчальних пристроїв. Засоби інформатизації освіти — засоби нових інформаційних
Дидактичний енциклопедизм — педагогічний принцип і стратегія технологій у поєднанні з навчально-методичним, нормативно-техніч-
відбору змісту освіти, що реалізуються через вибір основних фактів і ним і організаційно-інструктивним матеріалом, що забезпечує їх пе
подій, які підлягають засвоєнню. дагогічно доцільне використання.
Дидактичний утилітаризм (франц. utilitarisme, від лат. utiiitas — Засоби нових інформаційних технологій — програмно-апаратні
користь, вигода) — педагогічний принцип і стратегія визначення зміс засоби і пристрої, що функціонують на базі обчислювальної техніки, а
ту освіти, що реалізуються через вибір практично необхідних для жит також сучасні способи і системи інформаційного обміну, що забезпе
тя елементів знання, досвіду й умінь. чують операції збирання, накопичення, збереження, оброблення й
Диференціація (лат. differentia — відмінність) освіти — процес у передавання інформації.
сучасній освіті, що забезпечує різноманітність форм навчання, які да Зміст освіти — система наукових знань про природу і суспільс
ють змогу максимально враховувати індивідуальні можливості, інте тво; особистісний і соціокультурний досвід, які реалізуються, розвива
реси, нахили, ціннісні та професійні орієнтації тих, хто навчається. Ба ються і трансформуються в системі освіти. Серед основних компонен
зується на прийнятті психологічних відмінностей між індивідами і гру тів 3. о. виокремлюють ціннісний, знаковий, діяльнісний, поведінко-
пами людей (за статтю, віком, соціальною належністю тощо). вий, особистісний тощо.
Зразковий (репродуктивний) педагогічний досвід — навчаль цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очі
но-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, яка забезпечує куваних результатів.
ефективне і якісне розв’язання завдань навчання і виховання. Інноваційна поведінка педагога — сукупність зовнішніх виявів
Імперативний (лат. imperativus — наказовий, владний) характер його особистості, в яких розкривається внутрішнє «Я» (світовідчуття,
взаємин у педагогічній системі — характер взаємин між виховате світогляд, особистісні особливості), спрямовані на зміну складових су
лем і вихованцями за моделлю суб’єкт-об’єктної взаємодії, що перед часної системи освіти.
бачає точне і беззаперечне виконання дитиною всіх вимог дорослого, Інноваційна школа — навчально-виховний заклад, діяльність
сліпе підкорення формальним нормам і правилам поведінки. якого побудована на оригінальних (авторських) ідеях і технологіях.
Індивідуалізація (франц. individualisation, від лат. individuum — Являє собою нову освітню практику (взагалі або для конкретних
неподільне) навчання — організація навчального процесу з ураху умов).
ванням індивідуальних особливостей учнів, яка дає змогу створити Інноваційне навчання — зорієнтована на динамічні зміни в
оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного. навколишньому світі навчальна діяльність, яка грунтується на ори
Індивідуальний освітній маршрут — орієнтація на пошук індиві гінальних методиках розвитку різноманітних форм мислення, твор
дуальних моделей соціалізації, що сприяють використанню внутрішніх чих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей осо
сутнісних сил і можливостей конкретної людини; надання дитині та її бистості.
сім’ї права обирати навчальні програми й заклади з урахуванням ін Інноваційне середовище — педагогічно доцільно організований
тересів і проблем, індивідуальності дитини. простір життєдіяльності, який сприяє розвитку інноваційного ресурсу
Індивідуальний розвиток — процес формування індивіда. особистості; інтегрований засіб накопичення і реалізації інноваційно
Індивідуальний стиль педагогічної діяльності — цілісна систе го потенціалу навчального закладу.
ма операцій, що забезпечує ефективну взаємодію вихователя з ви Інноваційний педагогічний експеримент — метод дослідницько-
хованцями і визначається цілями, завданнями професійної діяльнос педагогічної діяльності, який передбачає істотні зміни у змісті, формах
ті, властивостями різних рівнів індивідуальності педагога (ритмом і методах роботи з метою підвищення їх ефективності.
діяльності, спілкування тощо). Структура і. с. п. д. охоплює мотивацій- Інноваційний потенціал навчально-виховного закладу — здат
но-оцінний, змістово-когнітивний, операційно-діяльнісний компо ність навчально-виховного закладу створювати, сприймати, реалізо
ненти. вувати нововведення та своєчасно позбавлятися від застарілого, пе
Інновативність (лат. innovatio — оновлення, зміна) — емоційно- дагогічно недоцільного.
оцінне ставлення до нововведень, відмінність у сприйнятливості Інноваційний потенціал (лат. роІеШіа — сила) педагога — сукуп
суб’єктів до інновацій, нових ідей, досвіду. ність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога,
Інноваційна компетентність (лат. competens (competentis) — на що виражає готовність удосконалювати педагогічну діяльність, а та
лежний, відповідний) педагога — система мотивів, знань, умінь, на кож наявність внутрішніх засобів і методів, які забезпечують цю го
вичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність товність.
використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми. Інноваційний прогностичний характер управління навчальним
Інноваційна культура педагога — система освоєних особистістю закладом — впровадження в управлінський цикл змін, спрямованих
педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяль на визначення перспектив розвитку освітньої системи та її радикаль
ності, системоутворюючим елементом якої є цінності інноваційного не оновлення: діагностика стану проблеми і виявлення проблемних
плану. І. к. п. виконує раціонально-праксіологічну, організаційно-впо- полів, побудова концепції перетворення і проектування, програму
рядковуючу, описово-пояснювальну, прогностико-управлінську, ев- вання діяльності, моделювання й корекція моделі, її адаптація і тира
ристико-пізнавальну і комунікативно-трансляційну функції. жування результатів.
Інноваційна мета освіти — створення сприятливих умов для Інноваційний режим — порядок здійснення навчання в умовах
творчості, реалізації природної суті, соціальних потреб людини. конкретної інновації; систематичне координування і регулювання ін
Інноваційна освіта — система ідей, головною метою яких є збе новаційного процесу.
реження і розвиток творчого потенціалу людини. Започаткована Між Інноваційні ідеї —- засновані на новому знанні про процеси люд
народною академією наук вищої школи (МАН ВШ). ського розвитку ідеї, які пропонують невикористовувані раніше тео
Інноваційна педагогічна діяльність — заснована на осмисленні ретичні підходи до розв’язання педагогічних проблем, конкретні
практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяль практичні технології отримання високих результатів.
ність, зорієнтована на зміну та розвиток навчально-виховного проце Інноваційні наукові повідомлення — методологічні положення
су з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, дидактики; теоретичні положення; концепція; гіпотеза; закономір
формування якісно іншої педагогічної практики. ність; модель педагогічного процесу; педагогічні принципи; аналітич
Інноваційна педагогічна технологія — цілеспрямоване, систе ні дані про педагогічний процес, явище, факти; характеристика педа
матичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, нова гогічного процесу, явища; алгоритми дій учасників процесу; методи
торських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють педагогічної діяльності; педагогічні засоби; форми педагогічної діяль
ності; педагогічний комплекс, система; показники й критерій ефек форми, методи педагогічного впливу; результат; люди (педагоги, бать
тивності педагогічного процесу та якості його результатів; протипока ки, вихованці тощо) як носії педагогічної системи, об’єкти і суб’єкти
зання у педагогіці. педагогічної діяльності.
Інноваційні освітні процеси — зумовлені суспільною потре Креативна особистість — особистість, яка має внутрішні перед
бою комплексні процеси створення, впровадження, поширення но умови (особистісні утворення, нейрофізичні задатки, специфіку когні-
вацій і зміни освітнього середовища, в якому здійснюється їх життє тивної сфери), що забезпечують її творчу активність.
вий цикл. Креативність (лат. creatio (creationis) — створення) — стійка
Інноваційні уміння — володіння способами і прийомами іннова властивість індивіда, що обумовлює здатність виявляти соціально
ційної діяльності, що дають змогу виокремити проблему, проникнути в значущу творчу активність; рівень творчої обдарованості, здатності до
її суть і на цій основі конструювати і продуктивно розв’язувати іннова творчості.
ційні професійно-педагогічні завдання. Критерій оптимальності (лат. optimus — найкращий) — показ
Інновація — нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, ство ник, за яким здійснюється оцінювання можливих варіантів (альтерна
рення якісно нового, використання відомого в інших цілях. тив) розвитку процесу і вибір найкращого з них. Всупереч вимогам
Інститут «хрещених» — своєрідний патронаж, піклування старших логіки (щоб критерій містив тільки один показник) у педагогіці він зав
учнів про кожного новенького малюка, який ознайомлюється з жит жди комплексний, оскільки диференціювати причини і наслідки педа
тям шкільної громади. Був запроваджений П. Петерсеном у його педа гогічних процесів складно.
гогічній системі. Критерій якості об’єкта — показник, що характеризує власти
Інструментування права на вільний вибір — психологічний вість (якість) об’єкта, оцінювання якого можливе за одним із способів
вплив педагога на дітей, суть якого полягає в тому, щоб, зберігаючи вимірювання або за експертним методом.
право на поведінковий вибір за ними, допомогти їм зрозуміти ситуа Ліцензування (лат. licentia — свобода, право) освітнього закладу —
цію, що склалася, і можливі наслідки вибору. І. п. на в. в. сприяє роз проведення експертизи і прийняття рішення про видачу або відмову у
витку суб’єктності дитини, її вмінню усвідомлювати свою поведінку; видачі навчальному закладу ліцензії на здійснення освітньої діяль
формуванню вміння постійно орієнтуватися на «іншого» і відповідати ності відповідно до поданої заяви. Проводиться державними органа
за свої дії. ми управління освіти або органами місцевого самоврядування з ме
Інтеграція {лат. integratio — відновлення, поповнення, від integer — тою реалізації державної політики в галузі освіти, регулювання умов
цілий) — процес і результат взаємодії елементів (із заданими власти здійснення освітнього процесу, захисту прав громадян на отримання
востями), що супроводжується відновленням, встановленням, усклад освіти, створення правових гарантій для вільного функціонування і
ненням і зміцненням істотних зв’язків між ними на основі достатньої розвитку освітніх закладів різних організаційно-правових форм.
підстави, в результаті чого формується інтегрований об’єкт (система) Медіа-освіта — напрям у педагогічній науці, який досліджує засо
з якісно новими властивостями, у структурі якого зберігаються індиві би масової комунікації. Сформувався він у другій половині XX ст. Го
дуальні властивості вихідних елементів. ловними завданнями М.-о. є підготовка тих, хто навчається, до життя
Інтегровані інновації — інновації, що передбачають об’єднання в інформаційному суспільстві, формування в них уміння користувати
інтенсивного та екстенсивного шляхів розвитку педагогічної системи ся інформацією в будь-якому вигляді, здійснювати комунікації, усві
за умови ретельного дослідження невикористаних резервів педаго домлювати наслідки впливу на людину засобів інформації, особливо
гічної системи, які виявляються на межі різнопланових, різнорівневих засобів масової комунікації.
і різнохарактерних педагогічних підсистем та їх компонентів. Метод групових експертних оцінок (ГЕО), або метод Дельфи —
Інтенсивні (франц. intensif, від лат. intensio — напруження, поси метод, що передбачає проведення експертизи групою експертів за
лення) інновації — інновації, які передбачають розвиток педагогічної певним алгоритмом.
системи за рахунок внутрішніх резервів. Методика в освіті — опис конкретних прийомів, способів, технік
Інформатизація (лат. informatio — пояснення) освіти — одна з педагогічної діяльності в окремих освітніх процесах.
глобальних тенденцій розвитку освіти, пов’язана з розширенням за Методика навчання як окрема дидактика — сукупність упоряд
стосування комп’ютерів, інформаційних мереж і технологій в освітній кованих знань про принципи, зміст, методи, засоби і форми організа
практиці. ції навчально-виховного процесу з окремих навчальних дисциплін,
Комбінаторні (лат. combino — з'єдную, поєдную) нововведення — що забезпечують розв’язання завдань.
нововведення, що передбачають нове конструктивне поєднання еле Модифікаційні (лат. modifico — встановлюю міру) нововведення —
ментів відомих методик. нововведення, пов’язані з удосконаленням, раціоналізацією, видо
Комплексна освітня програма — програма, яка визначає основ зміною, модернізацією того, що має аналог або прототип (програма,
ний зміст роботи з дітьми в умовах навчально-виховного закладу на методика, окрема розробка тощо).
основі єдиної педагогічної концепції. Модульні (лат. modulus — міра) нововведення — комплекс час
Компоненти педагогічної системи — мета (педагогічний ідеал ткових взаємопов’язаних нововведень стосовно певної групи пред
виховання), зміст педагогічного впливу (освітня програма), засоби, метів, вікової групи дітей тощо.
Моніторинг (лат. monitor — нагадуючий, наглядаючий) в освіті — кони, освітні системи (гуманістична концепція освіти, Закон України
постійне відстежування певного процесу в освіті з метою виявлення «Про освіту», система неперервної освіти тощо).
його відповідності бажаному результату або початковим припущен Особистісна центрація педагога — спрямованість, зацікавле
ням. Елементами М. в о. є форми поточної, проміжної і підсумкової ність педагога інтересами учасників педагогічного процесу.
атестації, складання графіків і звітів, проведення педагогічних рад, Особистісний підхід у педагогіці — гуманістичний підхід педаго
консиліумів тощо. га до вихованців, що допомагає кожному з них усвідомити себе як
Мультикультурна (лат. multum — багато і ...культура) освіта — особистість, виявити можливості, які стимулюють самостановлення,
освіта, спрямована на збереження і розвиток культурних цінностей, самоствердження, самореалізацію.
норм, зразків і форм діяльності певного суспільства, на передавання Парціальна (лат. partialis, від pars (partis) — частина) освітня
їх та інноваційних новоутворень молодому поколінню. програма — освітня програма, яка визначає зміст одного або кількох
Мультикультурний простір освіти — динамічна система культур взаємопов’язаних напрямів роботи закладу (наприклад, гуманістичне
них полів взаємовпливів і взаємодій суб’єктів освіти, які є носіями виховання, естетичний розвиток, екологічне виховання) на основі
певного культурного і субкультурного досвіду. своєрідної педагогічної концепції.
Новаторство (лат. novator — оновлювач) — вищий ступінь педа Педагогіка співробітництва — новаторський напрям у педагогі
гогічної професійної майстерності, винахідництво нового в педагогіч ці, що розглядає дитину як активного суб'єкта спільної з педагогом ді
ній практиці. яльності, заснованої на реальному співробітництві, демократичних і
Новаторський педагогічний досвід — породжена радикально творчих засадах. Сформувався у середині 80-х років XX ст. Авторами
новою педагогічною ідеєю навчально-виховна, організаційно-педаго- П. с. є ill. Амонашвілі, І. Волков, Є. Ільїн, С. Лисенкова, В. Сухомлин-
гічна діяльність. ський, В. Шаталов та ін.
Новизна — один із основних критеріїв оцінювання педагогічних Педагог інноваційного спрямування — педагог із чіткою мотива
досліджень; результат творчого процесу; властивість і самостійна цін цією інноваційної діяльності та визначеною інноваційною позицією,
ність будь-якого нововведення. Н. має відносний характер як в осо- здатний не лише підтримувати інноваційні процеси, а й ініціювати їх.
бистісному, так і в історичному плані. Педагогічна аксіологія (грец. ax/os — цінний і logos — слово, вчен
Нові інформаційні технології — сукупність методів і технічних за ня) — наука про сприйняття, освоєння та оцінювання нового у педагогі
собів збирання, організації, збереження, опрацювання, передавання ці. Основними її категоріями є педагогічне співтовариство, оцінювання
інформації за допомогою комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій. та різновиди процесів освоєння нового, явища консерватизму і нова
Освіта — процес і результат засвоєння людиною системи знань торства в педагогіці, особливості інноваційного середовища, готовність
про світ, суспільство, саму себе, способи мислення і діяльності, форму педагогічного співтовариства до сприйняття і оцінювання нового тощо.
вання власної особистості; феномен культури, що забезпечує її транс Педагогічна діагностика (грец. diagnôstikos — здатний розпізна
ляцію, відтворюваність і зміну; освітній простір — сукупність навчаль вати) — комплекс засобів, методів, прийомів і правил виміру динамі
них закладів, державної системи управління і суспільних об’єднань, ки процесів і результатів навчально-виховної роботи.
які реалізують освітні програми. Педагогічна експертиза (франц. expertise, від лат. expertus —
Освітній заклад — заклад, що здійснює освітній процес, тобто ре досвідчений) — сукупність процедур, необхідних для одержання ко
алізує одну або кілька освітніх програм. лективної думки у формі експертного судження чи оцінки про педаго
Освітній стандарт (англ. standard — норма, зразок, мірило) — мі гічний об’єкт, процес, явище (навчальний план, підручник тощо).
німально гарантований освітнім закладом рівень освіти. Педагогічна імпровізація (франц. improvisation, від лат. improvi-
Освітня парадигма (грец. paradeigma — приклад, зразок) — су sus — несподіваний, непередбачений) — знаходження педагогом під
купність прийнятих науковим педагогічним співтовариством теоре час навчально-виховного процесу несподіваного педагогічного
тичних, методологічних та інших установок на кожному етапі розвитку розв’язку і миттєве його втілення. Вона охоплює чотири етапи: педа
педагогіки, якими керуються як зразком (моделлю, стандартом) при гогічне осяяння; миттєве осмислення педагогічної ідеї і миттєвий ви
розв’язанні педагогічних проблем. бір шляху її реалізації; втілення або реалізація педагогічної ідеї; мит
Освітня програма — основний документ освітнього закладу будь- тєвий аналіз процесу втілення педагогічної ідеї і рішення про продов
якого рівня, що визначає зміст основної і додаткової освіти, педаго ження педагогічної імпровізації або перехід до запланованих раніше
гічні технології, які використовуються, систему атестації і управління дій. П. і. дає змогу вдосконалювати педагогічну техніку, гнучко реагу
якістю освіти, а також кадрові та матеріально-технічні основи освіт вати на труднощі, що виникають.
нього процесу. Педагогічна інноватика — вчення про створення, оцінювання,
Освітня технологія — технологія, що відображає загальну страте освоєння і використання педагогічних новацій.
гію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначена для Педагогічна інновація (нововведення) — сукупність нових про-
прогнозування розвитку освіти, її конкретного проектування і плану фесійно-педагогічних дій педагога, спрямованих на вирішення акту
вання, передбачення результатів, а також визначення відповідних ос альних проблем виховання й навчання з позицій особистісно-орієнто-
вітнім цілям стандартів. До О. т. належать концепції освіти, освітні за ваної освіти; цілісна теоретична, технологічна і методична концепція
оновлення педагогічної діяльності, що забезпечує її вихід на якісно емоціями, тілом, мовою й організацією педагогічно доцільного спілку
новий рівень; процес освоєння нового (засобу, методики, технології, вання. Виокремлюють вербальні (голос, дикція, інтонація, темпоритм
програми тощо). тощо), невербальні (міміка, пластика, артикуляція, жести, експресив
Педагогічна кваліметрія (лат. qualis —- який за якістю і грец. met- не забарвлення пластики та ін.), соціально-перцептивні (сприйняття,
гео —- вимірюю) — застосування методів загальної кваліметрії (кіль увага, спостережливість, уява тощо) уміння та володіння емоційним
кісних оцінок якості об’єкта) в педагогіці під час кількісного оцінюван станом (зняття психічного напруження, саморегуляція, релаксація,
ня психолого-педагогічних і дидактичних об’єктів. Основним методом аутотренінг, самонавіювання, створення творчого самопочуття).
дослідження є метод групових експертних оцінок. Педагогічна технологія — своєрідна конкретизація методики,
Педагогічна концепція (франц. conception, від лат. conceptio — проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці;
сприйняття) — спосіб розуміння, трактування педагогічних явищ; основ змістова техніка реалізації навчально-виховного процесу; закономір
на точка зору на предмет педагогічної науки чи педагогічного явища; на педагогічна діяльність, яка реалізує науково-обгрунтований про
керівна ідея для їх систематичного висвітлення; система пов’язаних між ект навчально-виховного процесу і має вищий рівень ефективності,
собою, взаємозумовлених поглядів на сутність педагогічних явищ. надійності, гарантованого результату, ніж традиційні методики нав
Педагогічна культура — сутнісна характеристика особистості пе чання й виховання.
дагога, здатного до «діалогу культур». Педагогічне конструювання (створення конструкту) — деталіза
Педагогічна майстерність — високий рівень оволодіння педаго ція освітнього чи педагогічного проекту, яка наближує його до вико
гічною діяльністю; комплекс спеціальних знань, умінь і навичок, про ристання в конкретних умовах реальними учасниками педагогічного
фесійно важливих якостей особистості, що дають змогу педагогу ефек процесу.
тивно організовувати навчально-пізнавальну діяльність тих, хто навча Педагогічне проектування — цілеспрямована діяльність, яка
ється, і здійснювати цілеспрямований педагогічний вплив і взаємодію. визначає необхідність педагогічних перетворень, прогнозує та оцінює
Педагогічна неологія (грец. neos — новий і logos — слово, вчен наслідки реалізації певних педагогічних задумів.
ня) — наука про створення нового у педагогіці. Основними категорія Педагогічний вплив — вплив педагога на свідомість і поведінку, ор
ми П. н. є нове в педагогіці, класифікація педагогічних нововведень, ганізацію життя й діяльності вихованців з метою формування у них пев
умови створення нового, критерії новизни, традиції і новаторство, них якостей особистості та забезпечення успішного досягнення цілей.
етапи створення нового у педагогіці. Педагогічний конфлікт — протиріччя між вихователем (вихова
Педагогічна підтримка — особлива сфера спрямованої на са- телями) і вихованцем (вихованцями). П. к. буває внутрішній (внутріш-
мостановлення дитини педагогічної діяльності, яка представляє про ньо-особистісний) і зовнішній (міжособистісний і міжгруповий). За
цес спільного з вихованцем визначення його інтересів і шляхів подо лежно від способу розв’язання виокремлюють продуктивні (конструк
лання проблем з метою збереження власної гідності та досягнення тивні) і деструктивні конфлікти. Продуктивні конфлікти стимулюють
бажаних результатів у різних сферах. розвиток окремої особистості або групи. Наприклад, конфлікт між но-
Педагогічна праксіологія (грец. praktikos — діяльний і logos — ватором-педагогом і його інертними колегами керівник навчального
слово, вчення) — наука про використання і застосування нового у пе закладу може конструктивно використати для оздоровлення, творчого
дагогіці. Основними категоріями П. п. є закономірності та різновиди росту колективу. Неправильне сприйняття цієї ситуації' може призвес
впровадження, використання і застосування нового, оптимальна ін ти до деструктивного розв’язання проблеми. Способами розв’язання
новаційна діяльність. конфлікту є вияв емпатії, компроміс, «третейський суддя», двосторон
Педагогічна рефлексія (лат. reflexio — відображення, аналіз) — ній аналіз, тимчасовий розрив зв’язку, ультиматум тощо.
здатність педагога об’єктивно оцінити себе та свої вчинки, зрозуміти, Педагогічний паліатив (франц. palliatif, від лат. palliatus — прик
як його сприймають у процесі педагогічного спілкування. ритий) — тимчасова поступка педагога, яка полягає в його вмінні «не
Педагогічна система — педагогічна концепція і досвід її реаліза бачити», «не помічати» порушень соціальних норм і створювати умови
ції в педагогічну практику; еталонна модель, результати дії якої апро для унеможпивлення їх у майбутньому, знаходити позитивне і в най-
бовані на соціальному рівні і мають свою специфіку. незначніших результатах діяльності дитини, бути терпеливим, ставити
Педагогічна творчість — прийняття і здійснення педагогом опти в центр уваги розвиток дітей.
мальних нестандартних рішень у змінних умовах навчально-виховно- Педагогічний такт — принцип міри, необхідний у процесі спілку
го процесу. вання з дітьми. Визначається педагогічною майстерністю, досвідом,
Педагогічна теорія — логічне узагальнення педагогічного досві рівнем культури і особистісними якостями педагога.
ду, практики виховання й навчання; система педагогічних ідей; науко Педагогічні винаходи — перетворення, конструювання окремих
ве пояснення закономірностей педагогічної діяльності; сукупність по елементів педагогічних систем, засобів, методів, умов навчання та
ложень педагогіки як науки. виховання.
Педагогічна техніка — елемент педагогічної технології; ком Педагогічні відкриття — наймасштабніші новаторські педагогіч
плекс загальнопедагогічних і психологічних умінь педагога, що забез ні рішення, пов'язані з висуненням нових педагогічних ідей та іх вті
печує володіння ним власним психофізіологічним станом, настроєм, ленням у конкретній педагогічній системі.
Педагогічні здібності — узагальнена сукупність індивідуально- Проблемні методи навчання — методи засвоєння нових знань, у
психологічних особливостей і професійно значущих якостей педагога, яких кожний учасник навчального процесу бере участь у виробленні
які забезпечують досягнення високих результатів у педагогічній діяль певного нового змісту (розв’язанні проблеми). Використання П. м. н.
ності. Розрізняють гностичні (вміння пізнавати й отримувати задово обумовлено високою мотивацією всіх учасників освітнього процесу,
лення від пізнання), дидактичні (вміння пояснювати, передавати можливостями реалізації атмосфери діалогу і співробітництва.
знання, навчати), комунікативні (вміння спілкуватись, співпрацюва Продуктивне учіння — ■ результативне особистісно-орієнтоване
ти), перцептивні (вміння проникати у внутрішній світ дитини, здатність навчання у процесі конкретної роботи на основі вільного їі вибору і
до емпатіі), прогностичні (вміння здійснювати педагогічне передба врахування інтересів тих, хто навчається.
чення, прогнозувати результати взаємодії у педагогічній діяльності) та Продуктивність діяльності — характеристика діяльності, що ві
інші П. з. дображає співвідношення між корисністю результатів за певний час і
Педагогічні інваріанти (лат. invarians (invariantis) — незмінний) — затратами на них.
педагогічні істини, що не підлягають перегляду. Термін запроваджено Професійна мобільність (лат. mobilis — рухливий) — здатність
французьким педагогом С. Френе, який розробив на засадах гуманіс педагога до змін у професійній діяльності за нових соціально-педаго-
тичної педагогіки ЗО інваріантних принципів (природа дитини така сама, гічнихумов.
як і природа дорослого; поведінка дитини в школі залежить від її психо Професійна педагогічна етика — складова етики, що відобра
логічного складу і стану здоров'я; ніхто — ні дитина, ні дорослий — не лю жає специфіку функціонування моралі в цілісному педагогічному про
бить, коли йому наказують; будь-яка людина прагне до успіху тощо). цесі; наука про моральні аспекти діяльності педагога.
Педагог-фасилітатор (англ. facilitate — полегшувати) — педагог, Психологічний бар’єр (франц. barrière — перешкода, перепона)
який працює в системі особистісно-орієнтованої (гуманістичної) педа психічний стан, який виявляється в неадекватній пасивності особис
гогіки і в роботі з дітьми сповідує відкритість власним думкам, пере тості, що перешкоджає виконанню нею певних дій. Причинами виник
живанням, заохочення, довіру як вираження внутрішньої особистіс- нення П. б. можуть стати новизна і небезпечність ситуації, несподівана
ноі впевненості в можливостях і здібностях вихованців, «емпатичне або негативна інформація, відсутність гнучкості і швидкості мислення.
розуміння» (бачення поведінки вихованця, його реакцій, дій, нави Психолого-педагогічний супровід освіти — система взає
чок). Поняття запровадив К. Роджерс. мопов’язаних заходів щодо вирішення психолого-педагогічних проб
Педологія (грец. pais (paidos) — дитина і logos — слово, вчення) — лем учасників навчально-виховного процесу, яка охоплює індивіду
комплексна наука про дитину, яка, за задумом її засновників М. Басо альну і групову діагностику, консультування, побудову індивідуальних
ва, Ф. Бехтерєва, С. Шацького та ін., мала стати антропологічною ба навчальних програм тощо.
зою педагогіки. Радикальне (лат. radicalis — докорінний) нововведення — но
Передовий педагогічний досвід — навчально-виховна, органі вовведення, засноване на принципово нових ідеях і підходах. Найчас
заційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні ре тіше виникає в результаті творчої інтеграції і зумовлює створення
зультати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечу принципово нових засобів. До Р. н. належать запрова-дження класно-
ються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів урочної системи, освоєння основ наук у Монтессорі-школах через ме-
навчання та виховання, нових освітніх систем або інтеграції традицій тапредмет — Космічне виховання тощо.
них форм, методів, прийомів та засобів. Ранжування (н/м. rangieren — ставити в ряд) — процедура впо
Підготовлене середовище — створене педагогом середовище, рядкування експертом властивостей об’єкта, що оцінюється, за допо
яке містить стимули для саморозвитку, самонавчання і самовихован могою чисел (рангів); визначення місця (рейтингу) об’єктів, що вивча
ня дитини. Термін запровадила М. Монтессорі. ються.
Підкріплення позитивне — впливи педагога на вихованця з ме Регіоналізація (лат. regionalis — обласний) освіти — фундамен
тою формування ставлення до соціальних та культурних цінностей і зак тальна тенденція сучасності, що реалізується через формування особ
ріплення психологічних новоутворень. Способами П. п. є заохочення, ливого «національно-регіонального» компонента в освіті, який відоб
позитивна оцінка, надання нових прав, покладання нових обов'язків^ ражає історико-культурні, соціально-економічні реалії та потреби роз
зміна форми звертання, вияв симпатії, символічні знаки любові тощо. ’ витку окремих територіальних і етнокультурних спільнот.
Позаконтекстні операції — операції з педагогічними поняттями, Релаксопедія (лат. relaxatio — зменшення напруження, ослаб
дібраними з тексту повідомлення (впізнавання, визначення, розкрит лення і грец. peideia — виховання, навчання, освіта, культура) — ви
тя змісту, стану, зв’язку поняття з іншими, з практикою тощо). користання сугестії (навіювання) в процесі навчання і виховання.
Пошуково-дослідницький метод — метод залучення учнів до са Ретровведення (лат. rétro — назад і ...введення) — освоєння нав
мостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони вста чально-виховним закладом того, що вже існувало в педагогічній
новлюють зв’язки предметів і явищ діяльності, роблять висновки, пі практиці (наприклад, вивчення у сучасних школах історії різних релі
знають закономірності. гій, введення курсів логіки, психології, риторики, давніх мов тощо).
Презентація (основний урок) — демонстрація дитині правильного Реформи (франц. réforme, від лат. reformare — перетворювати) у
використання нового матеріалу у педагогічній технології М. Монтессорі. галузі освіти — система нововведень, спрямованих на докорінне ne-
ретворення і радикальне поліпшення функціонування, розвитку і са вої генерації ідей, названого мозковою атакою або мозковим штурмом.
морозвитку освітніх закладів і системи їх управління в цілому. Синергетика (грец. synergeia — співпраця, співдружність) — нау
Рівні новизни — ступінь нового у педагогічних нововведеннях; ка, що досліджує процеси переходу складних систем із невпорядкова-
абсолютна новизна (принципово невідома новація, відсутність анало ного стану в упорядкований; встановлює між елементами системи
гів і прототипів); локально-абсолютна новизна (використання в нових зв’язки, сумарна дія яких у межах системи за своїм ефектом сильніша
умовах новації, яку застосовували на інших об’єктах); умовна новиз від суми ефектів дії кожного окремого елемента. Як самостійна наука
на (виникає при незвичному поєднанні раніше відомих елементів); виникла в середині 70-х років XX ст. У педагогіці є одним із методоло
нормативна новизна (оригінальність новації визначається її відмін гічних принципів.
ністю від тих, які є нормою); суб’єктивна новизна (коли об’єкт новий Система освіти — сукупність навчально-виховних закладів не
для певного суб’єкта). залежно від їх організаційно-правових форм, типів і видів, які реа
Розвивальне навчання (розвивальна освіта) — група ідей та лізують послідовні освітні програми та державні освітні стандарти
концепцій навчання (освіти) і практики освіти, центральною в якій є різного рівня й спрямованості, а також система органів управління
особистість людини, що розвивається. Особистісний розвиток розумі освітою.
ють як розвиток мислення і пам'яті, розвиток адаптивних здібностей і Системні нововведення — нововведення, які охоплюють весь пе
якостей, розвиток науково-теоретичного мислення, творчих здібностей дагогічний процес навчально-виховного закладу. їх освоєння потребує
тощо: Теорію Я н. започаткували Й.-Г. Песталоцці, А. Дістервег, К. Ушин- програми розвитку. До С. н. належать насамперед ті, які передбачають
ський та ін. Науково обгрунтував и Л. Виготський, а його ідеї розвинули або перебудову всього закладу під певну ідею, концепцію, або ство
Л. Занков, Д. Ельконін, В. Давидов, Н. Менчинська, і. Якиманська та ін. рення нового навчального закладу на базі попереднього (наприклад,
Розвивальні цілі (цілі розвитку) — педагогічні цілі, які визнача дитячий садок-школа, адаптивна школа, школа-лабораторія тощо).
ють способи мислення, спілкування, діяльності, свідомості і самосві Ситуація успіху — суб'єктивний психічний стан задоволення на
домості, що змінюються. Основою Р. ц. донедавна вважали розвиток слідком фізичного або морального напруження виконавця справи,
загальноінтелектуальних умінь і навичок, у сучасній освіті акцентують творця явища.
на розвиток механізмів особистої і групової рефлексії, самовизна Ситуація успіху з педагогічної точки зору — цілеспрямоване, ор
чення тощо. ганізоване педагогом і сім’єю створення умов для досягнення знач
Самоактуалізація (само... і лат. асіиаііз — д і й с н и й , справжній) — них результатів у діяльності індивіда і колективу. Ситуація успіху дося
прагнення людини до найповнішого виявлення, розвитку і реалізації гається тоді, коли сама дитина оцінює результат як успіх.
своїх особистісних можливостей. С. передбачає сприятливі соціаль Скасовуюче нововведення — нововведення, суть якого полягає
но-історичні умови і відповідне виховання. у припиненні діяльності певного органу, форми роботи, об'єднання, у
Самоаналіз педагогічної діяльності — вивчення педагогом ста скасуванні недієвих чи неперспективних з огляду на потреби розвит
ну, результатів своєї професійної діяльності, встановлення причинно- ку освітнього закладу програм без заміни їх іншими.
наслідкових взаємозв'язків між елементами педагогічних явищ, ви Соціалізація (лат. socialis — громадський) — процес входження
значення шляхів вдосконалення навчання і виховання дітей. індивіда до соціуму. Передбачає засвоєння ним певної системи цін
Саморозвиток — процес активної, послідовної, прогресивної і ностей (норм, зразків, знань, уявлень) для функціонування в суспільс
незворотної якісної зміни психологічного статусу особистості. Можли тві, здобуття власного соціального досвіду та активного формування
вий на певному ступені вікового розвитку, за сформованості механіз особистості. . . . . .
мів саморегуляції. Соціокультурні проблеми освіти — проблеми освітніх теорій І
Свобода — можливість і здатність людини мислити, діяти, здій систем, спричинені невідповідністю ідеальних форм освіти і культури
снювати вчинки відповідно до власних спонукань, інтересів і цілей. зовнішнім соціальним і культурним умовам.
Внутрішньо вільній людині властива автономність, незалежність від Соціоніка — науковий напрям, що розробляє модель суспільс
впливів зовнішнього середовища і обставин. тва, в якій кожен індивід певного психологічного типу матиме відпо
Сенсорна (лат. вепвогіит — орган чуттів, від вензі/в — відчуття) відне місце в суспільному житті та соціальній діяльності; новітня тео
культура — культура органів чуття. В педагогічній технології М. Мон- рія психологічних типів і міжособистісних стосунків, що перебуває на
тессорі є основою розумового і духовного життя людини. межі психології, соціології та інформатики. В педагогіці існують роз
Синектика (грец. зупекИке — об'єднання різнорідних елементів) — робки організації навчально-виховного процесу на засадах С.
метод колективної творчої діяльності й наукового дослідження, засно Стандартизація (англ. standard — норма, зразок, мірило) освіти
ваний на цілеспрямованому використанні інтуїтивно-образного, ме тенденція розвитку освітніх процесів і систем, яка реалізується через
тафоричного мислення учасників. Застосовується як прийом формування певних універсальних вимог до змісту і результатів осві
розв’язання складних творчих завдань; у педагогічній практиці — для ти (державні освітні стандарти).
вирішення навчально-пізнавальних проблем і навчання процесу твор Стратифікація (лат. stratum — шар і ficatio, від facio — роблю) в
чого пошуку. С. була розроблена наприкінці 50-х років XX ст. американ освіті — поділ сфери освіти на страти (різні типи навчальних закладів)
ським психологом В. Гордоном на основі застосування методу групо відповідно до освітніх потреб, можливостей і здібностей людини.
Структура діяльності — сукупність взаємопов’язаних і взаємозу- Технологічний процес — система технологічних одиниць, зорієн
мовлених елементів діяльності. Традиційно у С. д. виокремлюють мо тованих на конкретний педагогічний результат.
тиви, план діяльності, засоби, методи і форми діяльності, критерії ре Технологія колективної творчої діяльності — інноваційний засіб
зультативності та інші елементи. освіти, за допомогою якого педагоги досягають творчості; неперер
Сугестивна (лат. suggestio, від suggero — навчаю, навіюю) техно вний процес управління розвитком потреб, здібностей, засвоєнням
логія — навчання на основі емоційного навіювання в стані неспання, педагогом досвіду людських стосунків і практичної творчості, в ході
що спричиняє надзапам'ятовування. Передбачає комплексне вико якого формуються спрямованість на самодослідження, вміння само-
ристання всіх вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засо діагностики психічного стану і прогнозування можливих варіантів
бів сугестії (навіювання). своєї професійної поведінки і спілкування з іншими людьми.
Таксономійний підхід до цілей навчання — спосіб класифікації Традиція (лат. traditio — передача) — стійкий і значущий компо
цілей навчання, згідно з яким цілі формулюють на кількох рівнях, при нент культури, який передається з покоління в покоління за допомо
чому кожний наступний пов’язаний з послідовною деталізацією і кон гою механізму наступності.
кретизацією цілей попереднього рівня. Управління педагогічними інноваціями — вид соціального управ
Таксономія (грец. taxis — розміщений по порядку і nomos — за ління, що підтримує цілеспрямованість і організованість інноваційних
кон) педагогічна — побудова чіткої системи педагогічних цілей, все процесів у системі освіти.
редині якої виокремлені їх категорії та послідовні рівні (ієрархія). Уроки номенклатури — індивідуальні уроки в педагогічній систе
Таксономія цілей навчання в афективній сфері — визначення мі М. Монтессорі, на яких закріплюють навички роботи та ознайомлю
можливого (такого, що досягається) ставлення того, хто навчається, ють з новими поняттями.
до освітнього процесу. До рівнів цілей навчання в афективній сфері Фактори (лат. factor — той, хто робить, від facio — - роблю) розпов
належать сприйняття, інтерес, адаптація, оцінювання, організація сюдження нового — соціальні умови широкого плану (ставлення сус
системи цінностей. пільства до педагогічних ідей, державна політика в сфері освіти вза
Таксономія цілей навчання в когнітивній сфері — визначення галі і стосовно конкретних нововведень зокрема); окремі соціальні
можливих способів і форм пізнавальної діяльності тих, хто навчаєть умови (діяльність конкретних державних і суспільних інститутів — за
ся. Серед них виокремлюють знання, розуміння, застосування, ана собів масової інформації, навчальних закладів, органів освіти, само
ліз, синтез, оцінювання. діяльних педагогічних об'єднань); особистісні фактори (особистісні
Таксономія цілей навчання в психомоторній сфері — визначен особливості авторів і пропагандистів педагогічних інновацій, зокрема
ня рівнів самостійної діяльності того, хто навчається, в результаті про їх авторитет для творчих педагогів, усього педагогічного товариства,
цесу навчання. Рівнями цілей навчання в психомоторній сфері є діячів освіти).
сприйняття, предметна діяльність, управління діяльністю, координація Форма презентації (лат. praesento — передаю, вручаю) нового —
діяльності, комплексна діяльність. один із способів розповсюдження нововведень (наукових, науково-
Творча самореалізація педагога — процес здійснення творчих популярних публікацій, розпоряджень органів освіти, теле-, кіно-, ві-
задумів педагога для досягнення цілей у вирішенні особистісно-значу- деоматеріалів, періодичних видань, художніх творів тощо).
щих педагогічних проблем. Фрустрація (лат. frustratio — обман, марні сподівання) — психіч
Творче співробітництво — принцип особистісно-орієнтованої педа ний стан, викликаний об’єктивно неподоланними (або такими, що так
гогіки; процес взаємодії людей між собою для досягнення спільної мети. сприймаються суб’єктом) труднощами у розв’язанні значущих для лю
Телекомунікаційні технології — технології передавання й одер дини завдань.
жання інформації за допомогою глобальних комп’ютерних мереж. Шкільний кооператив — об’єднання дітей і дорослих у педагогіч
Технологізація — неухильне дотримання змісту і послідовності ній системі С. Френе задля спільного використання знарядь праці,
етапів впровадження нововведень. спільного прийняття рішень і спільної відповідальності.
Технологічна карта — опис процесу як покрокової, поетапної Штам-група (нім. Stamm — рід, плем’я) — соціальне утворення,
послідовності дій із зазначенням засобів, що використовуються. що планомірно діє під керівництвом вихователя задля духовного єд
Технологічна культура педагога — динамічна система педагогіч нання дітей і характеризується вільною динамікою внутрішньої струк
них цінностей, технологічних умінь і творчої індивідуальності педагога. тури. Запровадив термін П. Петерсен.
Компонентами Т. к. п. є різні рівні педагогічної практики. Якість освіти — рівень знань і вмінь, розумового, морального і
Технологічна схема — умовне зображення технології процесу, фізичного розвитку тих, хто навчається, на певному етапі відповідно
поділ його на окремі функціональні елементи і позначення логічних до поставлених цілей; рівень забезпечення навчальної діяльності і
зв'язків між ними. надання освітніх послуг учасникам освітнього процесу навчально-ви
Технологічне навчання — тип освітніх теорій і систем, орієнтова ховним закладом.
них на формування вузькопредметних функціональних умінь і нави
чок у кожного учня, необхідних для успішної діяльності (функціональна
грамотність).
Дичківська І. М.
Д 44 Інноваційні педагогічні технології: Навчаль
ний посібник. — К.: Академвидав, 2004. — 352 с.
(Альма-матер)
ІБВМ 966-8226-17-8
У навчальному посібнику розкрито загальні засади пе
дагогічної інноватики, сутність і особливості педагогічної
технології, інноваційної діяльності педагога, а також най
поширеніші у дошкільній і початковій освіті інноваційні пе
дагогічні технології. Розглянуто різноманітні аспекти готов
ності педагога до інноваційної діяльності з урахуванням су
часних пріоритетів освіти.
Навчальний посібник адресований студентам вищих
навчальних педагогічних закладів, педагогам-практикам.
ББК 74.20. я73
Навчальне видання
С е р ія « Ал ьм а-м атер»
З а с н о в а н а в 1 9 9 9 році
Редактор К. С. Мусієнко
Технічний редактор Т. І. Семченко
Коректор О. 3. Лебедєва-Гулей
Комп’ ютерна верстка В. П. Богуславця
Підписано до друку
з оригінал-макета 16.04.2004.
Формат 84x108/32.
Папір офс. № 1.
Гарнітура Шкільна.
Друк офсетний.
Ум.-друк. арк. 18,48.
Ум. фарбовідб. 18,9.
Обл.-вид. арк. 20,7. Зам. 4-144.
«Академвидав»
04119, м. Київ-119, а /с 37.
Тел./факс: (044) 213-19-24; 456-84-63.
E-mail: academvidav@svitonline.com
Свідоцтво: серія ДК № 1006 від 08.08.2002 р.
ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика».
09117, м. Біла Церква, вул. JI. Курбаса, 4.
Інноваційні
педагогічні
технології
альма-матер
Серія «Альма-матер»
охоплює підручники,
посібники з різноманітних
дисциплін для студентів
вищих навчальних закладів.
Якщо Ви зацікавлені
у співпраці з нами як автор,
якщо Вам потрібні наші
видання — раді будемо
співпрацювати з Вами.
«Академвидав»
04119, Київ-119, а/с 37
Тел./факси:
редакція
213 1924
відділ збуту
456 8463
E-mail:
і г academvidav@svitonline.com