1

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Донецької облдерадміністрації

Донецьке територіальне відділення МАН Украіни

Віділення: психологія

Секція:

ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКІ ВЗЯЄМИНИ ЯК РЕСУРС РОЗВИТКУ ПІДЛІТКІВ

Роботу виконала:

Стороженко Ірина Дмитрівна

Учениця 202 групи

Красноармійського міського ліцею «Надія»

Науковий керівник:

Онанко Тетяна Вікторівна, вчитель

англійської мови Красноармійського міського

Ліцею “Надія”
2

М. Покровська – 2022

Зміст
Вступ............................................................................................................................... 3
Розділ 1. Вікові закономірності розвитку особистості дитини................................ 5

1.1. Молодший підлітковий вік – найвразливіша вікова категорія......................... 8

1.2. Підлітковий вік, як вік формування особистості.............................................. 10

1.3. Модель поведінки дитини у дорослому віці...................................................... 12

Розділ 2. Внутрішньосімейні стосунки...................................................................... 14

2.1. Вплив батьківського виховання на формування світогляду дитини............... 16

2.2. Узгодження потреб підлітків і їх батьків як чинник вирішення дитячо-

батьківських конфліктів.............................................................................................. 18

Розділ 3 Методика Взаємодія батьків-дитини (ВБД)…............................................22

3.1. Практичне застосування методики......................................................................23

Висновки........................................................................................................................28

Список використаних джерел.....................................................................................30

Додатки...........................................................................................................................32
3

Вступ

З моменту появи психології як окремої дисципліни на початку 20-го

століття, усі дослідження соціалізації та розвитку особистості наголошували на
вирішальній важливості стосунків між батьками та дітьми.

Дитячі батьківські стосунки мають неабиякий вплив на формування

особистості дитини. Дуже важливо мати розуміння, що ваші вчинки впливають на
дітей як позитивно, так і негативно. Вони можуть сприяти здоровому розвитку
особистості дитини або нанести психологічні травми. Кожен крок у вихованні
дитини має наслідки. З ними ми стикаємось усе наше життя. Починаючи з
будування своєї сім'ї виховання онуків та закінчуючи вибором професії свого
життя або існуванням у соціумі.

Актуальність: тему родинних стосунків справедливо можна назвати

вічною, тому людям, які збираються заводити дітей, треба бути обізнаними у цій
темі, щоб не зруйнувати дитяче життя, через незнання психології виховання
дитини. Спогади та фантазії дітей у ранньому віці мають стійкий вплив на їхні
подальші особистості і на життя в цілому.

Мета роботи: дослідити батьківсько-дитячі стосунки та визначити їх вплив

на емоційно-оцінювальний компонент психологічно-смислової сфери особистості
підлітка.

У дослідженні використано методики: Д.І.Фельдштейна, Є.І.Савонько,

Н.І.Гуткіна, Н.Н.Толстих, А.Адлер, О.Школенко, Е.С.Шафер та Р.К.Белл.

Об'ектом дослідження виступає дитячо-батьківські відносини, та їх вплив

на формування особистості дитини

Предмет дослідження - опитування серед молоді різної вікової категорії за

методикою «ВБД»
4

Новизна наукової роботи: новизна полягає у детальному аналізі відповідей на

проведене тестування серед різних вікових категорій людей за методикою «ВБД».

Практичне значення роботи: ця робота може бути корисною на батьківських

зборах, виховних годинах, вчителям, людям які збираються стати батьками або
тим, хто ними вже став.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних

джерел, додатків.
5

Розділ 1

Вікові закономірності розвитку особистості дитини.

Кожна людина проходить певний віковий період, на кожного він впливає по

своєму, але найголовніше, що він приводить до дорослішання як внутрішньо, так і
зовнішнє. У певному віковому періоді відбувається зміни, які впливають на наше
життя в подальшому. Ці зміни суттєво впливають на формування особистості
індивіда.

Загальна вікова періодизація. Виділяють такі основні періоди: 1-10 днів –

новонароджений, 10 днів-1 рік –грудний вік, 1-3 роки – раннє дитинство, 4-7 років
– перше дитинство, 8-11 років дівчатка і 8-12 років хлопчики – друге дитинство,
відповідно 12-15 і 13-16 – підлітковий вік, 16-20 і 17-21 рік – юнацький вік, 22-35
роки жінки та чоловіки – 1-й період зрілого віку, 36-55 років жінки та 36-60 років
чоловіки – 2-й період зрілого віку, 56-74 роки жінки та 61-74 роки чоловіки –
похилий (літній) вік, 75-90 років – старечий вік, 90 років і старші – довгожителі.

(https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/25645)

Зміни у поведінці дитини з'являється саме у підлітковому віці, коли дитина

починає дізнаватися себе і стає особистістю. Підлітковий вік, це вік, коли
відбуваються фізіологічна перебудова тіла і психічна трансформація (зміна
інтелекту й емоційної сфери), умовно можна поділити на такі фази:

 11-13 років – молодший підлітковий вік або вік максимальної вразливості

 14-17 років – підлітковий вік, у цьому віці відбувається структурні
модефікації в організмі дитини. У цей період дитині характерні зміни у
поведінці та складні переживання.
 17-25 років – старший підлітковий вік, вік завершення трансформації тіла,
становлення особистістю.

Підлітковий вік відкриває очі дітям на доросле життя. «Деяким вдається

уникнути цього. Ніби не виникає потреби переглянути все, що лишилося багажем
6

із дитинства, потреби віддалятися від батьків. Здебільшого підлітки переживають

розчарування в дорослості, яка майорить перед ними. Їх лякає відповідальність.
Підлітки розуміють, що дорослі, зокрема батьки, – не всемогутні”, – каже Ольга
Школенко (викладач міжнародного інституту глибинної психології).
(https://nus.org.ua/articles/pidlitky-yak-batkam-perezhyty-tsej-period/)

Провідною характеристикою психічного розвитку дитини виступає соціальна

складова його психіки. Під цим розуміється взаємовідносини людини з
оточуючими. Саме це формує її особистість і є підґрунтям для подальшого
розвитку у соціумі, що також дуже впливає на її психологічну складову.

Вікові новоутворення – слідуючий тип будови особистості та її діяльності. На

кожному етапі дорослішання у людини виникають психічні зміни, які несуть за
собою великі модефікації в свідомості дитини і повністю змінюють її внутрішнє і
зовнішнє життя. Завдяки цьому дитина отримує нові надбання, які у подальшому
готують її до слідуючої фази дорослішання.

(https://pidru4niki.com/10931123/pedagogika/
vikova_transformatsiya_rozvitku_osobistosti_vihovnomu_konteksti)

У віці 14-17 років у розвитку підлітка відбувається диференціація психічних

процесів. Диференціація – ускладнення психіки з появою новоутворень. Мається
на увазі те, що з появою нових чинників, які впливають на розвиток особистості
підлітка, змінюється і його поведінка. Будь це перша закоханість або переїзд до
нової країни, чи знайомство з новою компанією. Усе це має великий вплив на
психічний стан дитини та розвиток її як особистості.

Отже, у кожному етапі дорослішання, дитина переживає ряд великих змін.

Вони призводять до органічного дозрівання індивіда та допомагають ще більше
влитися до людської культури. Це є основним процесом ставлення особистості,
тому взаємодія цих умов здійснюється саме завдяки активності індивіда.

Тож, найголовнішим у підлітковому періоді є саме пластичність психіки

дитини, яка допомагає комунікації індивіда з оточуючими. Якщо психіка дитини
7

була порушена у віці максимальної вразливості або у підлітковому віці, згодом

дитина не зможе розвиватися як повноцінна особистість, що може призвести до
розладів психіки, зокрема депресії або розладу харчової поведінки (булімія,
анерексії тощо).

Таким чином взаємовідносини дитини з оточуючими буде вкрай складно

побудувати.
8

Молодший підлітковий вік – найвразливіша вікова категорія.

Підлітковий вік – дуже впливовий вік на формування світогляду дитини. У

цьому віці діти ще не мають свого «я», та намагаються скопіювати його з
дорослих. Проходять масу перевтілень, які впливають на їх фізіологічний та
психологічний розвиток. На цьому етапі розвитку людини, дуже важливо не
травмувати її, адже це є найвразливіша вікова категорія.

Молодший підлітковий вік, у період 11-13 років, вік коли у дитини вже
потроху формується суб'єктивна думка і свої погляди на життя, дитина є дуже
сприятливою до середовища. Вона починає відчувати себе більш самостійною і
потихеньку віддаляється від батьків. Та, батьки не завжди розуміють це,
продовжуючи як і раніше надмірно опікати своє чадо. Бо, для них, їх дитина
завжди зостається малечею, яка потребує пильної уваги та турботи. Це не дуже
добре впливає на формування особистості дитини, адже людина, яка досягла 10
років – вже є підлітком. З цього моменту ставлення до дитини повинно змінитися.
З одного боку це ще маленька дитина, а з другого вже цілком самостійний
індивід.

(https://vcf.vn.ua/13-rokiv-vse-pro-vici-13-rokiv-psixologiya-fiziologiya-v-13-rokiv/)

Молодший підлітковий вік, вік коли у дитини вже потроху формується

суб'єктивна думка і свої погляди на життя. У цей період, батьки повинні
зрозуміти, що протистояти таким змінам не потрібно, адже конфлікти попри різні
погляди на ситуацію зовсім не покращать дитячо - батьківські взаємовідносини. У
такій ситуації найкращою порадою буде знайти порозуміння з дитиною,
постаратися стати для неї другом.

У віці 12 років дитина починає почувати себе на рівні з дорослими. Переймає

їх манери, копіює стиль спілкування, запозичує чужі звички тощо. Таким чином
підліток прагне до самоствердження та уваги в соціальному середовищі. Починає
сприймати себе як найдорослого та нарозумнішого за всіх оточуючих, нехтуючи
9

порадами батьків. (https://vcf.vn.ua/13-rokiv-vse-pro-vici-13-rokiv-psixologiya-

fiziologiya-v-13-rokiv/)

Велика кількість 13-річних підлітків починають стикатися з новими

проблемами на їхньому шляху. Відбувається фізіологічні та емоційні зміни у
організмі, які є слідком статевого дозрівання. У цьому віці підлітки стають більш
примхливими, невпевненими у собі, чутливими та сором'язливими. Через це
відносини в шкільному та родинному середовищі стають напруженіше. Далі
підлітки стикаються з купою комплексів, які зазвичай є нав'язаними оточуючими.
Через статеве дозрівання їх тіло дуже швидко змінюється, з'являються проблеми
зі шкірою або зайва вага. У цей період дуже велику роль має підтримка батьків, ні
в якому разі не можна робити якісь зауваження підлітку стосовно цього, адже це
може нанести величезну травму його самооцінці, і призвести до таких проблем як,
розлади харчової поведінки або депресії, які є дуже поширеними серед дітей цієї
вікової категорії.

Молодший підлітковий вік – це той вік, коли гармональні зміни переважають

усі інші. Хлопчики стають більш активними, не бояться висловлювати свої думки,
стають агресивними і неслухняними. Дорослі у родині все частіше починають
жалітися на «важку» дитину. Дівчатка ж навпаки замикаються у собі, стають
невпевненими та занадто сором'язливими.

Ця вікова категорія має дуже тендітну психіку. Період 11-13 років є дуже
складним як для дитини так і для її батьків. З кожної ситуації підліток виносить
для себе певний досвід, який допомагає не повторювати ці помилки у дорослому
житті.

Отже важливо пам'ятати, те що закладається в дітей ще змалку, зостається з

ними на все життя. Помилки батьків у вихованні дітей найвразливішої вікової
категорії, виправити у дорослому віці майже неможливо. Бо вони мають дуже
тендітну і сприятливу до усього психіку. Найкращою порадою для батьків буде
вміти давати адекватну оцінку своїм дітям. Не боятися давати їй ту свободу, яку
10

він потребує. Дитина повинна почувати, що ви перш за все їй допомагаєте, а не

суцільно караєте за те, що він дорослішає.
11

Підлітковий вік, як вік формування особистості.

Підлітковий період – це період переходу від дитинства до дорослості,

усвідомлення себе як індивіда. Переорієнтація з цінностей які характерні дітям, до
цінностей світу дорослих.

Відчуття дорослості формується як специфічне новоутворення самосвідомості

та є центром формування особистості підлітка. У цей період з'являється нова
життєва позиція в ставленні до себе і до оточуючих. Саме вона формує його нові
прагнення, бажання, переживання і афектні реакції.

Кардинальні зміни в структурі особистості підлітка зумовлюють його особливу

чутливість до засвоєння норм, цінностей та способів поведінки, притаманних
світу дорослих. По суті, мова йде про переорієнтацію з норм і цінностей дитячого
світу на інші, дорослі, про вироблення особистісних утворень, які відіграють
особливу і вирішальну роль в оволодінні дитиною соціальною ситуацією
дорослого (Д. І. Фельдштейн).( https://ksp.pnu.edu.ua).

Прагнення підлітка до самостійності зумовлено його психічним розвитком,

зміна організму у ході онтогенезу та набутим життєвим досвідом. Та в той же час
підлітки дуже гостро реагують на ситуацію, потребуючи доброзичливості та
визнання з боку дорослих, яка б допомогла здійсненню їх прагнення до
самостійності.

Самооцінка. У цьому віці самооцінка підлітка є вкрай хиткою та повністю

залежить від одобрення дорослими та однолітками. Переважна орієнтація підлітка
на самооцінку пов’язана передусім з його прагненням до самостійності та
незалежності, із самоповагою, вимогливістю до себе (Є. І. Савонько).
(https://pidru4niki.com/15100827/psihologiya/osobistisni_zmini_pidlitkiv).

Вже починаючи з шостого класу інтенсивно розвиваються особистісна та

міжособова рефлексія, внаслідок підлітки починають вбачати причини своїх
конфліктів чи, навпаки, успіхів у спілкуванні з товаришами в особливостях
власної особистості (Н. І. Гуткіна). (http://vkba.zz.mu).
12

У підлітковому віці розмірковування про себе, про свої відносини з

оточуючими, про своє життя – вже не є абстрактними. Дитина починає
аналізувати свої вчинки, прагнучи осмислити їх та винести з них певний урок,
який допоможе у майбутньому запобігти повторення певних помилок. Він
намагається зрозуміти свої особливості, визнати власні недоліки, що зумовлено
потребою правильно будувати взаємини з дорослими і однолітками, бути на
висоті вимог інших людей, та своїх власних.

Таким чином дитина переймає зовнішні аспекти життя дорослої людини, а

саме: куріння, алкоголь, нецензурна лексика тощо. Так підліток прагне показати
оточуючим, власну дорослість найбільш легким для нього шляхом.

Є всі підстави вважати, що зумовлено це не стільки віковими особливостями,

скільки є результатом інтеріорізації, засвоєння підлітками тих уявлень і оцінок,
які даються їм іншими людьми, передусім батьками та вчителями (Н. Н. Толстих).
Велику роль у цьому всьому грає самоосвіта, яка має чітку мету – оволодіти
знаннями, які в подальшому допоможуть у професійній діяльності.
(https://www.researchgate.net/publication/314450234_SAMOTNIST_U_PIDLITKOV
OMU_VICI_AK_SOCIALNO-PSIHOLOGICNA_PROBLEMA).

Тож, у підлітковому віці дитина буквально починає своє життя заново, вона
абстрагується від дитячої поведінки та звичок, переналаштовує себе на світ
дорослих. У цьому віці змінюється: оточення, зовнішній вигляд, психічний стан.
Щоб витримати цю бурю змін, дитина віддаляється від батьків, поринаючи у
індивідуальне життя. На цьому етапі важливо дати дитині цей простір для
індивідуального розвитку, підтримку, та розуміння того, що ви можете в першу
чергу допомогти та зрозуміти, а не осудити.
13

Модель поведінки дитини у дорослому віці.

Як зазначає А. Адлер дорослість — це період продовження розвитку

особистості людини та досягнення розквіту її потенцій і можливостей. Саме в цей
період людина досягає розуміння відповідальності як за власне життя, власні
рішення, власні дії та вчинки, так і за долю близьких людей. Доросла людина
постає перед необхідністю вирішувати безліч складних соціальних завдань,
долати життєві випробування, втрати, колізії професійної кар’єри та особистого
життя, які часто є вельми болісними, але без яких неможливо уявити подальший
розвиток. (https://posibniki.com.ua/post-dorosliy-vik).

У підлітковому віці формується особистість дитини, яку вона забирає з собою

у доросле життя. Велику роль у цьому відіграє дитинство підлітка, адже саме воно
допомагає формуванню особистості і самостійності дитини, закладаючи у неї
найважливіші чинники для існування у соціумі.

З самого дитинства батьки виховують в нас людину здатну до пристосування в

соціумі. Дають нам щасливе та здорове дитинство. Але на жаль не всі батьки такі,
деякі руйнують наш світ ще з дитинства і цей тягар приходиться нести за собою
усе життя. Незалежно від того роблять вони це навмисно чи ні, існує декілька
моделей поведінки, які можуть нанести дитині такі психічні та емоційні травми,
що навіть у дорослому віці, вони будуть мати свій руйнівний вплив.

Одним з таких явищ є парентифікація. Парентифікація – це процес, коли діти з

певних причин, найчастіше через інфантильну позицію батьків, займають роль
старших і стають батьками для власних мами й тата. Тобто відбувається
порушення ролей і кордонів між батьками та дитиною. Це дуже розповсюджене
явище. (https://www.the-village.com.ua/village/knowledge/simple-words/311053-
parentifikatsiya-faq).

Якщо з дитинства на людину звалювати забагато для її віку, вона не зможе

пройти усі етапи розвитку. Дитяча психіка почне розвиватися не відповідно до її
віку. У результаті цього дитина виростає дуже розвинена у якомусь плані,
14

наприклад, дуже відповідальна, практична. А водночас може мати занизьку

самооцінку, асоціальність, тривожність. Це є компонентами раннього
дорослішання.

Тож, до виховання дитини треба дуже сильно готовитись, щоб не нести за

собою усі ті тягари з дитинства. Адже усе це впливає на розвиток дитини і дуже
сильно шкодить їй у подальшому дорослому житті. Ця модель виховання йде з
покоління у покоління. Тому краще засвоїти урок і не повторювати помилки
наших батьків, та як слід попрацювати над собою задля майбутнього наших дітей.
15

Розділ 2

Внутрішньосімейні стосунки

Сімейні відносини бувають різних типів. У формуванні особистості дитини

вони грають величезну роль. Сімейні відносини – це в першу чергу подружні
стосунки, стосунки батьки – діти, і стосунки з родичами. Дуже важливо знати як
те, що коїться у вашій сім'ї, впливає на дитину, адже вони є продовжувачі вашого
роду. Тож, треба знати декілька нюансів, які впливають на сімейне життя та
виховання дитини.

Життя сім'ї — це дуже складні і різноманітні процеси або сторони життя

людини: біологічні, економічні, моральні, правові, психологічні, естетичні,
релігійні тощо. (https://ru.osvita.ua/vnz/reports/sociology/12667/)

Існує декілька типів сімейних відносин. У першому типі панує гармонія, вони
зосереджені на довірі один одному, співпраці, аналізі конфліктних ситуацій. Такі
стосунки є оптимальним як для батьків, так і для дітей. У другому типі все не так
гарно. Це відносини у яких панує диктат, батьки командують дітьми, старше
покоління не дає змогу проявити себе молодшому, нав'язуючи свої правила.
Нерідко трапляється не тільки емоційне насильство, а й фізичне. Такі відносини
руйнують психіку дитини і дуже пагубно впливають на її розвиток.

Також є сімейні відносини які базуються на опіці, але це не просто турбота, а

надмірна опіка, що заважає поліпшити сімейні відносини. Такі стосунки у сім'ї
дуже погано впливають на дитину, через них вона виростає зовсім не
пристосована до дорослого життя та панування у соціумі.

Діаметрально протилежні сімейні стосунки – це повне невтручання батьків у

життя дитини. Завдяки таким відносинам дитина починає шукати любов і турботу
в іншому місці, і як правило знаходить її у алкоголі, наркотиках тощо. Також
дуже погано це впливає на її стосунки, бо вперш за все дитина баче у своєму
партнері не супутника свого життя, а мати або батька, які не додали їй достатньої
любові.
16

Найстрашніше у цьому всьому те, що ми закладаємо в дітей саме те, що згодом

вони будуть закладати в своїх. Це ніби то повторюваний сценарій, який можна
закінчити тільки пропрацювавши усі дитячі травми, щоб показати дитині, що
стосунки у сім'ї бувають здоровими і гармонічними.

Існує низка порад психологів, які допоможуть зробити внутрішньосімейні

стосунки здоровими.

1. Доглядайте за собою. Батьки проводять весь свій час на догляд за всіма

іншими в сім’ї й забувають про себе. Якщо не доглядаєте за собою, то в
кінцевому результаті можете почувати себе жалюгідним та обуреним, не
зможете надати дітям необхідну підтримку.
2. Дисципліна. Замість того, щоб мислити дисципліною як покаранням,
потрібно використовувати цей спосіб для навчання своїх дітей: як
задовольнити їхні потреби, не травмуючи та не ображаючи кого-небудь.
3. Спілкування. Спілкування важливе завжди: в добрі та важкі часи. Деяким
людям тяжко передавати емоції словами. Тому, просто знати, що їх
слухають, буває достатньо.
4. Заспокоєння. Важливо, аби сім’я була згуртована як у важкі часи, так у
добрі часи. Якщо трапляється сімейна трагедія або у члена родини є
проблеми, зближення дійсно допоможе.
5. Дім та робота – потрібен баланс. Збалансувати роботу та домашнє життя
непросто, але те, як ви керуєте нею, може змінити ваші стосунки із
родиною.

(http://psyhologdcpp.in.ua)

Отже, сімейні відносини є впливовим чинником творення особистості дитини. І

дуже важливо знати як правильно знайти підхід до своєї дитини. Важливо
створити приємну сімейну обстановку навкруги дитини. Задля її здорового
розвитку як індивіда.
17

Вплив батьківського виховання на формування світогляду дитини.

Батьківське виховання має величезний вплив на формування дитини в цілому.

Її звичок, манер, світогляду тощо. Також не менший вплив має оточення. Якщо
навкруги дитини вічні посиділки його батьків, з незнайомими людьми, в яких
присутні алкоголь, наркотики, цигарки. Не важко здогадатися, які звички у
подальшому перехопить дитина. Важливо ростити дитину у здоровій атмосфері.
Задля її світлого майбутнього.

Діти неначе губка, вбирають у себе усі прояви батьків, їх звички, манери,
стосунки, які значною мірою впливають на формування їх індивідуальності.
Часто батьки думають: оскільки ми любимо своїх дітей, проводимо з ними час,
спілкуємось та правильно дисциплінуємо, то забезпечуємо їм оптимальний
розвиток. Це так. Однак більш фундаментальну основу формування особистісного
розвитку дитини закладають не тільки методи виховання батьків, а й те, хто самі
батьки є як особистості.

В ідеалі для дитини мати є джерелом життєвого досвіду, на неї дитина дуже
часто хоче рівнятися. Якщо вона дає дитині турботу, любов, допомогу, то вона
виростає цілісною. А якщо мати буде пригнічувати дитину, проявляти до неї
холод та байдужість, розвиток дитини буде порушено.

Батько, також відіграє важливу роль у формуванні світогляду дитини, якщо у

батька здорові стосунки з мальком, він впевнений у собі і демонструє це йому, то
навколишня дійсність сприймається дитиною як привітне й цікаве місце, з яким
вона може сміливо взаємодіяти. Проте, якщо стосунки з батьїком порушено, він
не цікавиться дитиною, та і сам закритий від навколишнього світу, то дитина
може перейняти аналогічний образ думок і їй не вистачить інструментів для
власних успішних взаємодій.

Існує декілька видів виховання, які дуже пагубно впливають на розвиток

особистості дитини:
18

 Надмірна настирливість батьків може привести до протилежного результату

– дитина буде потайною і не надто щедрою. Коли діти ростуть в атмосфері
зайвої нав’язливості, настирливого вторгнення батьків, потайна поведінка
часто входить у них у звичку. Це може мати наслідки для дитини в
майбутньому, коли вона захоче створити глибокі дружні або романтичні
відносини і виявить, що не здатна ділитися своїми глибокими почуттями.
 Якщо батьки надмірно критикують дитину, намагаючись навчити її робити
все правильно, це може призвести до того, що дитина стане пасивною й
нерішучою, побоюючись, що її рішення можуть піддатись критиці й осуду.
 Діти, виховані в сім’ї, де батьки їх люблять, але при цьому постійно
сваряться один з одним, можуть стати невпевненими в собі, тому що їх
почуття внутрішньої цілісності та безпеки буде перебувати під загрозою.
 Батьки, які постійно перебувають у стані тривоги та хвилювання, можуть
виховати неспокійних дітей, оскільки діти не можуть розслабитися через
нервову енергетику своїх батьків.
 Батьки, які занадто опікують своїх дітей, можуть сприяти розвитку в дитини
симптомів депресії, тому що змушують її стримувати природну потребу в
дослідженнях і свободі. (https://ladonky.rv.ua/rol-batkiv-u-formuvanni-
svitoglyadu-dytyny/)

Отже величезну роль у формуванні світогляду дитини, грає саме вид

виховання. Варто пам’ятати, що дошкільний вік є дуже важливим у
становленні дитини як особистості. І щоб з користю його використати треба
переосмислити свої звички і травми з вашого дитинства, щоб не переносити їх
на свою дитину.
19

Узгодження потреб підлітків і їх батьків як чинник вирішення дитячо-

батьківських конфліктів.

Підходи до виховного процесу можна розділити на авторитарний, ліберальний

та демократичний. Авторитарний підхід до виховання передбачає гіперопіку та
тотальний контроль над дитиною, що обов’язково викликає опір у підлітковому
віці. Діти, що є надто обмеженими у своїй родині, починають замикатися в собі,
діяти наперекір батькам та нерідко потрапляють до «поганих» компаній, в яких
знаходять недоотриману свободу й підтримку.

Другий — ліберальний стиль виховання — зустрічається в родинах, де батьки

надто зайняті іншими справами: побудовою кар’єри, з’ясуванням стосунків тощо.
У таких сім’ях дорослі мало цікавляться життям дитини, тому вони не є
довіреними особами для підлітка. Як наслідок, дитина шукає порад та підтримки
поза родиною, або ж виховує себе сама.

Демократичний підхід у вихованні є найбільш ефективним. Він передбачає, що

всі рішення в родині приймають спільно, й думка дитини враховується
обов’язково. Батьки беруть активну участь в житті підлітка, проте обмежують
його від складних моментів (наприклад, не звалюють на дитину власні
міжособистісні негаразди).

Залежно від того, який з трьох стилів виховання притаманний родині, стосунки
батьків із підлітком бувають дружніми (батьки й діти рівні) або менторськими
(батьки — старші наставники). Та за обох сценаріїв основою взаємин має бути
довіра.

Задля того, щоб запобігти поганих сценаріїв з вашою дитиною існує декілька
порад від психологів, які слід засвоїти.

1. Не сприймайте образливу поведінку підлітка близько до серця.

2. Говоріть про свої цінності.
3. Хваліть свою дитину.
4. Будьте відкритими для розмов.
20

5. Обережно з порадами - Нав’язливі поради батьків спонукають підлітка

вчиняти наперекір. Тому, якщо вам не подобається зачіска, вбрання дитини
чи її нова звичка, скажіть це тактовно і лише один раз. Обов’язково поясніть
причину вашого невдоволення, і можливо, дитина прислухається до поради.
6. Говоріть на рівних - Поводьтесь так, наче ваш підліток вже дорослий. Це
означає, що повчальний тон варто змінити на обговорення, а про
підвищення голосу чи роздавання команд краще забути.
7. «Карати не можна пробачати» - Покарання допустимі у виключних
випадках. Вони не мають ґрунтуватись на заборонах і тим паче на
насильстві: наприклад, не говорити з кимось через образу, принижувати,
ображати — це вже психологічне насильство.

(http://kramatorsk-school5.dn.sch.in.ua/batjkam/poradi_psihologa/?pvi=no&pvi=pvi)

Існує такий термін «безумовна любов» – він означає, що любити свою дитину
треба не за якісь її досягнення, будь то перемога в олімпіаді чи ідеальна
поведінка, а за те що вона є і вона насамперед самостійний індивід. Батькам слід
частіше пригадувати це, показувати дітям свою любов і підтримку. Лише так
можна виховати здорову особистість.
21

Розділ 3

Методика Взаємодія батьків-дитини (ВБД)

У світі активно розвивається психологічне мислення, формується

психологічна культура суспільства. Більшість батьків сьогодні прагнуть
підвищувати свою грамотність і компетентність у питаннях психології для
вирішення проблем, що виникають. Виховання дітей і взаємодія з дитиною -
найактуальніші теми дитячо-батьківських відносин. Ці два світи — дорослий та
дитячий — дуже близькі та взаємозалежні, але, на жаль, мирно співіснувати їм
вдається не завжди.

Ця методика дозволяє оцінити характер взаємодії батьків та підлітків,

ступінь задоволеності взаєминами. А також такі параметри як прийняття-
відкидання, ступінь контролю та автономності у відносинах, емоційної дистанції-
близькості, міру м'якості та строгості та інші. Є валідним інструментом аналізу
дитячо-батьківської взаємодії.

Сенс методики в тому, щоб батьки могли зрозуміти, з чого складається їх

стиль спілкування з дитиною. Опитувальник допомагає розкласти загальну
картину на частини, розглянути детально і проаналізувати всі стильові
особливості взаємодії з дитиною. Це інструмент для самодіагностики та
дослідження відносин усередині сім'ї. Таким чином, у цій науковій роботі, ми
хотіли простежити які емоції викликає у підлітків взаємодія зі своєю сім'єю,
продивитися яка стать батьків є домінуюча у їх відносинах, та їх сприйняття
батьків взагалом.
22

Практичне застосування методики

Дитячо-батьківські відносини є вирішальним фактором, що зумовлює

емоційний стан дитини. Від ставлення до дитини в сім'ї та умов становлення
психіки дитини багато в чому залежить її подальший розвиток, ставлення до себе,
до своєї родини та до оточуючих людей. Таким чином, залежно від стилю
виховання у підлітків формуються ті чи інші риси характеру, звички, самооцінка,
система цінностей. Стилі батьківського виховання закладають у підлітків основу
особистості, з якої потім розвивається тип поведінки, стиль мислення та
особистісні взаємини з оточуючими.

Мета дослідження – виявлення та опис взаємозв'язку між особливостями

дитячо-батьківських відносин.

Матеріали та методи дослідження. У ході дослідження застосовувалися як

теоретичні, так і практичні методи. До перших відноситься аналіз психологічної
літератури з проблеми дослідження, до других – проведення методики,
статистичні методи обробки матеріалів. Дослідження проводилося за допомогою
методики - "Взаємодія батьків з дитиною" (ВБД) І.М.Марковської. Вибірку
дослідження склали учні Красноармійського міського ліцею “Надія”, загальна
кількість – 19 осіб (100%). Серед них юнаків – 6 осіб (31,6%), дівчат – 13 осіб
(68,4%). Вікова категорія: 14-18 років. Взагалом відносини з батьком
роздивлялося 33,3%, з матір'ю 66,7%. Участь в дослідженні було добровільним,
не винагороджувалося. Усі підлітки з однієї освітньої установи, що становить
обмеженність результатів.

Розподіл показників за результатами методик представлено в таблиці 1

Шкала Найвищий показник (%)

хлопці дівчата
Вимогливість 17,5% 38,6
М'якість 13,6% 37,3%

Контроль 7,8% 46,8%

23

Емоційна дистанція 13,9% 39,1%

Прийняття 9,8% 45,3%

Відсутність 16,4% 29,6%

співробітництва

Згода 13,1% 41,1%

Непослідовність 10,7% 54%

Авторитетність батьків 9,4% 37,7%

Задоволеність 10,3% 30,9%

відносинами з батьками

Значення шкал

• Невибагливість-вибагливість батьків. Дані цієї шкали показують рівень

вибагливості батьків, який проявляється у взаємодії батьків з дитиною. Чим вище
свідчення за цією шкалою, тим більш вимогливий батьки, тим більше вони
очікують високого рівня відповідальності від дитини.

• М'якість-суворість батьків. За результатами цієї шкали можна судити про

суворість, суворість заходів, що застосовуються до дитини, про жорсткість
правил, що встановлюються у взаєминах між батьками та дітьми, про ступінь
примусу дітей до чогось.

• Автономність-контроль щодо дитини. Чим вище показники за цією шкалою,

тим більше виражена контрольна поведінка по відношенню до дитини. Високий
контроль може виявлятися у дріб'язковій опіці, нав'язливості, обмежувальності;
24

низький контроль може призводити до повної автономії дитини, вседозволеності,

яка може бути наслідком або байдужого ставлення до дитини, або наслідком
милування. Можливо також, що низький контроль пов'язаний із проявом довіри
до дитини чи прагненням батька прищепити їй самостійність.

• Емоційна дистанція-близькість дитини до батьків. Слід звернути увагу, що

ця шкала відображає уявлення батьків про близькість до нього дитини. Таке
трактування цієї шкали викликане дзеркальною формою опитувальника, за якою
діти оцінюють свою близькість до батьків, своє бажання ділитися
найпотаємнішим і найважливішим із батьками. Порівнюючи дані батьків та дані
дитини, можна судити про точність уявлень батьків, про переоцінку чи
недооцінку близькості до неї дитини.

• Відкидання-прийняття дитини батьками. Ця шкала відображає базове

ставлення батьків до дитини, її прийняття чи заперечення особистісних якостей та
поведінкових проявів дитини. Прийняття дитини як особистості є важливою
умовою сприятливого розвитку дитини, її самооцінки. Поведінка батьків може
сприйматися дитиною як таке, що приймає або відкидає.

• Відсутність співпраці – співпраця. Наявність співробітництва між батьками та

дітьми якнайкраще відображає характер взаємодії. Співробітництво є наслідком
включеності дитини у взаємодію, визнання її прав та переваг. Воно відображає
рівність та партнерство у відносинах батьків та дітей. Відсутність такого може
бути результатом порушених відносин, авторитарного, байдужого чи потурання
стилю виховання.

• Незгода-згода між дитиною та батьками. Ця шкала теж визначає характер

взаємодії між батьками та дитиною і відображає частоту та ступінь згоди між
ними у різних життєвих ситуаціях. Використовуючи дві форми опитувальника:
дитячу і дорослу, можна оцінити ступінь згоди не лише за цією шкалою, а й за
всіма іншими шкалами, оскільки розбіжності між ними теж дозволяють судити
про відмінності у поглядах дитини та батька на виховну ситуацію в сім'ї.
25

• Непослідовність-послідовність батьків. Послідовність батьків є важливим

параметром взаємодії, у цій шкалі відбивається, наскільки послідовним і
постійним є батьків у своїх вимогах, у своєму ставленні до дитини, у застосуванні
покарань та заохочень тощо. Непослідовність батьків може бути наслідком
емоційної неврівноваженості, виховної невпевненості, що відкидає ставлення до
дитини тощо.

• Авторитетність батьків. Результати цієї шкали відображають самооцінку

батьків у сфері його впливу на дитину, наскільки її думки, вчинки, дії є
авторитетними для дитини, якою є їхня сила впливу. Порівняння з даними дитини
дозволяють будувати висновки про ступеня розбіжності оцінок батьківського
авторитету. Коли діти дають високу оцінку авторитетності батьків, то найчастіше
це означає виражене позитивне ставлення до батьків в цілому, тому показники
цієї шкали дуже важливі для діагностики позитивності негативності відносин
дитини до батьків, як і показники за наступною шкалою.
• Задоволеність стосунками дитини з батьками. За даними десятої шкали
можна судити про загальний рівень задоволеності відносинами між батьками та
дітьми, – як з того, так і з іншого боку. Низький ступінь задоволеності може
свідчити про порушення в структурі батьківсько-дитячих відносин, можливі
конфлікти або про стурбованість сімейною ситуацією, що склалася.

Результати аналізу таблиці

У ході аналізу таблиці можна виділити три основні фактори прояву

відчуттів до батьків. Для цього ми вирішили обрати три основні шкали, які
виділяються найвищим відсотком у хлопців та дівчат і порівняти їх. У хлопчиків
такі шкалі є: вимогливість 17,5%, емоційна дистанція 13,9% та відсутність
співпраці 16,4%. У дівчат такими шкалами є: контроль 46,8%, неприйняття 45,3%
та незгода 41,1%. за цими даними можна прослідкувати, що дівчат батьки
контролюють більше ніж хлопців та дозволяють їм набагато менше ніж юнакам,
бо вважають, що дівчата слабкіша стать, яка не має змоги захистити себе. До
хлопчиків ставлення інакше. Батьки є більш вимогливими до них, бо вважають,
26

що хлопці повинні постояти за себе, реалізувати себе в житті, щоб у подальшому

житті, вони мали змогу піклуватися про сім'ю. Також у хлопчиків більш виділена
шкала “емоційна дистанція”, що говорить про те, що хлопці тримають емоційну
дистанцію між собою та батьками, не розкривається так сильно і не довіряють їм
як дівчата. Вони більше своїх емоційних турбувань та проблем тримають у собі,
так як, з дитинства їх привчали до того, що хлопець немає жалітися ні на що, він
повинен бути мужнім та міцним. У дівчат такою шкалою є - “неприйняття”, що
свідчить про те, що з їх точки зору, батьки не приймають їх такими, які вони є,
вони вимагають від них бути більш жіночнішими, вміти поратися з домашніми
справами, готувати тощо. Ще одна виділена шкала у дівчаток є - “незгода”, вона
говорить про те, наскільки батьки згодні з тим як дитина веде свій спосіб життя,
які рішення вона приймає в різних життєвих ситуаціях. Це ілюструє те, що
батьки не приймають особистість дитини та не рахуються з її думкою. Останньою
найвиділенішою шкалою у хлопців є - “відсутність співпраці з батьками”. Вона
показує те, що батьки не рахуються з дитиною та не визнають її прав та переваг.
Показуючи, що в їх відносинах немає партнерства, це свідчить про порушення
відносин авторитарного плану та присутність байдужого стилю виховання.
Підводячи підсумок аналізу, можна чітко сказати, що проблема взаємодії
батьків та підлітків ще не вирішена. І, що треба добре попрацювати над освітою
батьків у цій сфері, задля майбутнього покоління людства, адже від нього
безпосередньо залежить доля нашої планети.
27

Висновки

Дошкільний вік є періодом інтенсивного психічного розвитку, появи

психічних новоутворень, становлення важливих рис особистості дитини. Це

період первісного формування тих якостей, які необхідні людині протягом

усього подальшого життя. У дошкільному віці формуються не тільки ті

особливості психіки дітей, які визначають загальний характер поведінки

дитини, її ставлення до всього навколишнього світу та оточуючих.

Питання впливу характеру взаємодії дорослого з дитиною на формування

особистості підлітка широко обговорюються. До теперішнього часу сформувалося
переконання, що тип дитячо-батьківських відносин у сім'ї є одним з основних
факторів, що формують характер дитини та особливості його поведінки.
Найбільш характерно і наочно тип дитячо-батьківських відносин проявляється
при вихованні дитини.

Як відомо, сучасна сім'я включена в безліч сфер життєдіяльності

суспільства. Тому на клімат всередині сім'ї впливає безліч чинників і

політичні, і соціально-економічні, і психологічні. Скорочення вільного часу

батьків через необхідність пошуку додаткових джерел доходу, психологічні

перевантаження, стреси та наявність безлічі інших патогенних факторів

стимулюють розвиток у батьків дратівливості, агресивності, синдрому

хронічної втоми, що позначається на емоційному самопочутті дитини і як

наслідок накладає певний відбиток на особистість дошкільника.

Дослідивши батьківсько-дитячі стосунки та визначивши їх вплив на

емоційно оцінювальний компонент психологічної сфери особистості підлітка,
автор визначив, що методи виховання дітей з різною статтю різняться. Виділивши
28

по три основних типи відносин. Та проаналізувавши їх. Ми дізналися про

складність побудови здорових сімейних стосунків. Фактори, які перешкоджають
шляхи до вирішення цього питання та різницю у вихованні хлопців та дівчат.
Тестування проводилося з точки зору дитини, та зараховувалося, як їх бачення
тієї чи іншої ситуації у вихованні та внутрішньо сімейних взаєминах.

Отже завдяки цій науковій роботі, батьки зможуть виявити проблеми у їх

стосунках з дітьми, налагодити чи спробувати змінити, щось у своєму ставленні
до неї, змінити підхід до виховання дитини, побачивши дитяче бачення ситуації.
29

Список використаної літератури

1.C. Мітіна – Вісник Київського національного університету імені …, 2013 – irbis-

nbuv.gov.ua

2.http://psih.pp.ua/21813_%D1%82%D0%B5%D1%81%D1%82_pari_
%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA
%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-
%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D1%96_
%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD
%D0%B8_%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BA
%D0%B0_pari_parental_attitude_research_instrument_%D0%BF
%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD
%D0%B0.html (інтернет носій)

3.http://kramatorsk-school5.dn.sch.in.ua/batjkam/poradi_psihologa/?pvi=no&pvi=pvi
(інтернет носій)

4.https://ladonky.rv.ua/rol-batkiv-u-formuvanni-svitoglyadu-dytyny/) (інтернет носій)

5.http://psyhologdcpp.in.ua (інтернет носій)

6.https://ru.osvita.ua/vnz/reports/sociology/12667/ (інтернет носій)

7.https://posibniki.com.ua/post-dorosliy-vik (інтернет носій)

8. Е.І. Кологривова, М.А. Аракелова збірник наукових праць «Проблеми сучасної

психології», 2010 -economicspace.pgasa.dp.ua

9.К.Ю. Вепро – Вісник Харківського національного педагогічного …, 2013 – irbis-

nbuv.gov.ua

10.https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/25645 (інтернет носій)

11.https://nus.org.ua/articles/pidlitky-yak-batkam-perezhyty-tsej-period/

(інтернет носій)
30

12.https://pidru4niki.com/10931123/pedagogika/
vikova_transformatsiya_rozvitku_osobistosti_vihovnomu_konteksti (інтернет носій)

13.https://vcf.vn.ua/13-rokiv-vse-pro-vici-13-rokiv-psixologiya-fiziologiya-v-13-rokiv/
(інтернет носій)

14.О. Сечейко – Наукові інновації та передові технології, 2022 – perspectives.pp.ua

15.Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, 36 –

https://scholar.google.ru/scholar?start=10&q=%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%8F
%D1%87%D0%BE-%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA
%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96+
%D0%B2%D0%B7%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8+
%D1%8F%D0%BA+%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%80%D1%81+
%D0%BE%D1%81%D0%BE
%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%BE
%D0%B3%D0%BE+%D1%80%D0%BE
%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83+%D0%BF
%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BA
%D1%96%D0%B2&hl=uk&as_sdt=0,5#d=gs_qabs&t=1658252091817&u=%23p
%3D7g1cajh5F7QJ
31

Додатки
Питання опитування:
1. Якщо вона/він чогось вимагає від мене, то обов'язково доб'ється цього.

2. Вона/він завжди карає мене за мої погані вчинки.

3. Я рідко кажу їй/йому, куди йду і коли повернуся.

4. Вона/він вважає мене цілком самостійною людиною.

5. Можу розповісти їй/йому все, що зі мною відбувається.

6. Вона/він думає, що я нічого не досягну в житті.

7. Вона/він частіше помічає мені недоліки, ніж переваги.

8. Вона/він часто доручає мені важливі та важкі справи.

9. Нам важко досягти взаємної згоди.

10. Іноді вона/він може дозволити, що ще вчора забороняла.

11. Я завжди враховую її /його точку зору

12. Я хотіла б, щоб мої майбутні діти ставилися до мене так само, як я до
неї./нього

13. Я рідко роблю з першого разу те, що вона/він мене просить

14. Вона/він мене рідко лає

15. Вона/він намагається контролювати всі мої дії та вчинки.

32

16. Вважає, що головне – слухатися її/його.

17. Якщо у мене трапляється нещастя, насамперед я поділяюся з нею/ним.

18. Вона/він не поділяє моїх захоплень.

19. Вона/він не вважає мене такою розумною та здатною, як їй/йому хотілося б.

20. Вона/він може визнати свою неправоту і вибачитись переді мною.

21. Вона/він часто погоджується на те, що не хоче робити аби я був/була

задоволений/а

22. Ніколи не скажеш напевно, як вона/він поставиться до моїх слів.

23. Можу сказати, що вона/він для мене є авторитетною людиною.

24. Мені подобаються наші стосунки з нею/ним.

25. Вдома вона/він дає мені більше обов'язків, ніж у більшості моїх друзів.

26. Буває, що вона/він застосовує до мене фізичні покарання.

27. Навіть якщо я не хочу, мені доводиться робити так, як хоче вона/він.

28. Вона/він вважає, що краще знає, що мені потрібне.

29. Вона/він завжди мені співчуває.

30. Мені здається, вона/він мене розуміє.

33

31. Вона/він хотіла б у мені багато чого змінити.

32. При ухваленні сімейних рішень вона/він завжди враховує мою думку.

33. Вона/він завжди погоджується з моїми ідеями та пропозиціями.

34. Ніколи не знаєш, що від неї/нього чекати.

35. Вона/він є для мене зразком і прикладом у всьому.

36. Я вважаю, що вона/він правильно виховує мене.

37. Вона/він висуває до мене багато вимог.

38. За характером вона/він м'яка людина.

39. Зазвичай вона/він дозволяє мені повертатися додому, коли я захочу.

40. Вона/він прагне захистити мене від труднощів та неприємностей життя.

41. Вона/він не допускає, щоб я помічала її слабкості та недоліки.

42. Я відчуваю, що їй/йому подобається мій характер.

43. Вона/він часто критикує мене по дрібницях.

44. Ми розходимося з нею/ним з багатьох питань.

45. Вона/він карає мене за такі вчинки, які робить сама.

46. Я поділяю більшість її/його поглядів.

34

47. Я втомлююсь від повсякденного спілкування з нею/ним.

48. Вона/він часто змушує мене робити те, чого мені не хочеться.

49. Вона/він прощає мені те, за що інші покарали б.

50. Вона/він хоче знати про мене все: про що я думаю, як відношусь до своїх
друзів тощо

51. Я не раджуся з нею/ним, з ким мені дружити.

52. Можу сказати, що вона/він – найближча мені людина.

53. Вона/він постійно висловлює невдоволення мною.

54. Думаю, їй/йому подобається моя поведінка.

55. Вона/він бере участь у справах, які я вигадую.

56. Ми по-різному з нею/ним уявляємо моє майбутнє життя.

57. Однакові мої вчинки можуть викликати в неї/нього то закиди, то похвалу.

58. Мені хотілося б бути схожою на неї/нього.

59. Я хочу, щоб вона/він завжди ставилася/ставився до мене так само, як зараз.