,Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Криворізький педагогічний інститут
Кафедра теорії і практики початкової освіти

Курсова робота з педагогіки :

«ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ НАВЧАННЯ»

Виконала: студентка
психолого-педагогічного факультету
З/В гр. ПО-11-2
Бутковська Єлизавета Василівна
Перевірила:
к. пед. н., ст.. викладач
Размолодчикова І.В.

Кривий Ріг – 2012 р.

 2
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………......3
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ…………………6
1.1. Теоретичні розвідки щодо організації самостійної роботи в початковій
школі …………………………………………………………………………….6
1.2. Види самостійної роботи…………………………………………….........8
1.3. Вікові особливості молодших школярів у процесі організації
самостійної роботи ……………………………………………………….…....13
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ НА УРОКАХ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
……………………………………………………………………………………19
2.1. Дослідження проблеми використання самостійної роботи на уроках в
початковій школі ……………………………………………………………….19
2.2. Використання самостійної роботи на різних етапах уроків читання та
письма……………………………………………………………………………21
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..…..26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………...…28
 3
Вступ

Спеціальні дослідження показали, що навчання може не тільки сприяти

просуванню вперед, але і уповільнювати розвиток особистості. Якщо навчання
ґрунтується не на усвідомленні й осмисленні, а переважно на запам’ятовуванні,
то воно може на певному етапі гальмувати розвиток учня.
Зараз кардинально змінюється мета навчання. Якщо раніше навчання ставило
за мету здобути певну суму знань, умінь і навичок, то зараз це не стає
самоціллю. Адже з кожним роком об’єм інформації майже в кожній галузі
науки подвоюється, а то й потроюється і дальше зростання за передбаченнями
вчених йтиме в геометричній прогресії. Тобто, людина не в змозі мати повний
об’єм знань з того чи іншого предмету. Тому на перше місце виступає не
здобуття суми знань, а розвиток особистості.
Досягнення потрібного суспільству рівня освіченості та розвитку особистості
неможливо без систематичної самостійної праці, готовність до якої
закладається у шкільному віці. У зв’язку з велика увага приділяється
самостійній навчальній діяльності учнів.
Питання удосконалення організаційних форм і методів самостійної роботи
знайшли своє відображення в роботах Я.А. Коменського, Й. Песталоцці,
О. Ващенка та ін. В останні роки питання вдосконалення організаційних форм і
методів навчання розглядалися в працях А.М. Алексюка, В.О. Онищука,
О.Я. Савченко, І.М. Чередова, Ю.І. Мальованого, В.О. Вихрущ тощо.
Практичною стороною організації самостійної діяльність учнів у навчальному
процесі займалися відомі педагоги Б.П. Єсипов, О.А. Нільсон, П.І. Підкасистий
та інші.
Якість педагогічного процесу не можна забезпечити лише методичною його
досконалістю, працездатністю вчителя, добрим обладнанням тощо. Чи не
найголовнішими результатами навчання є виховання сумлінного творчого
ставлення учня до праці, його позиція на уроці, бажання та прагнення бути
кращим, самостійно працювати, тобто позитивні зміни в самій дитині.
 4
Метод самостійної роботи учнів постійно в центрі уваги дидактів і
психологів, які проводять дослідження з різних аспектів розвивального
навчання. Доведено, що самостійна робота відіграє велику роль у формуванні і
розвитку навчальних умінь, вихованні волі, пізнавального інтересу, навичок
колективної праці. У ній виявляється індивідуальність кожного учня,
формується їхній інтелект і характер. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і
міцних знань.
Актуальність проблеми та її недостатня розробленість як в теоретичному,
так і в практичному плані зумовили вибір теми курсової роботи: «Підвищення
ефективності самостійної роботи молодших школярів на різних етапах
навчання».
Метою дослідженя є теоретичне обґрунтування та виділення дидактичних
умов підвищення ефективності самостійної роботи учнів початкових класів на
різних етапах уроках читання та української мови.
У відповідності з метою визначені завдання дослідження:
1. Проаналізувати сутність поняття самостійної роботи як форми організації
навчальної діяльності.
2. Вивчити питання організації самостійної роботи на уроках у масовому
педагогічному досвіді.
3. Виділити дидактичні умови підвищення ефективного використання
самостійної роботи на уроках у початковій школі.
4. Перевірити ефективність виділених умов.
Об’єктом дослідження є ефективність використання самостійної роботи на
уроках у початкових класах, предметом – дидактичні умови підвищення
ефективності самостійної роботи на уроках у початкових класах.
Гіпотеза дослідження: рівень навчальних досягнень молодших школярів
значно підвищиться, якщо в процесі організації самостійної роботи
дотримуватися таких умов: різні способи постановки навчальних завдань,
різноманітність навчальних завдань для самостійної роботи; диференціація
навчальних завдань; контроль і самоконтроль навчальної діяльності.
 5
Методи дослідження: аналіз педагогічної, психологічної та методичної
літератури; бесіда; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент;
теоретичне узагальнення, аналіз результатів експерименту.
Практичне значення дослідження полягає у виділенні дидактичних умов
підвищення ефективності самостійної роботи на уроці та розробці методичного
забезпечення їх реалізації.
Експериментальне дослідження проводилось на базі Спасівського НВК.
Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку
використаної літератури, додатків. Обсяг роботи - 30 сторінок.
 6
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Теоретичні розвідки щодо організації самостійної роботи в початковій

школі

Організація самостійної роботи, керівництво нею – це відповідальна і складна

робота кожного вчителя. Виховання активності і самостійності необхідно
розглядати як складову частину виховання учнів. Ця задача виступає перед
кожним вчителем у числі завдань першорядної важливості.
Говорячи про формування в школярів самостійності, необхідно мати два
основні тісно пов’язані завдання. Перше полягає в тому щоб розвинути в учнів
самостійність у пізнавальній діяльності, навчити їх самостійно оволодівати
знаннями, формувати свій світогляд, друга - в тому, щоб навчити самостійно їх
застосовувати наявні знання в навчанні та практичній діяльності.
У «Концепції загальної середньої освіти» увага вчителів спрямована на
всебічний розвиток пізнавальної активності учнів, прищеплення їм інтересу до
навчання, формування навичок самоосвіти. У арсеналі вчителя для цього є
багато методів і серед них особливу роль відіграє метод, який дістав назву
«самостійна робота учнів».
Ще Я.А. Коменський проголошував: «…Альфою та омегою нашої дидактики
нехай буде: пошук та відкриття способу, при якому б вчителі менше навчали, а
учні більше б вчилися»[11, 347].
Самостійна робота - не самоціль, вона є засобом боротьби за глибокі та міцні
знання учнів, засобом формування у них активності, самостійності, як рис
особистості, розвитку їх розумових здібностей. Дитина, вперше переступає
поріг школи не може ще самостійно ставити мету своєї діяльності, не в силах
ще панувати свої дії, корегувати їх здійснення, співвідносити отриманий
результат з поставленою метою.
 7
Для того щоб вивчати, розглядати форми, методи і засоби підвищення
ефективності самостійної роботи молодших школярів на різних етапах і уроках
навчання, нам потрібно знати, що ж являє собою «самостійна робота»?
Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що нині відсутній єдиний
погляд на те, що треба розуміти під поняттям «самостійна робота».
Самостійна робота представляється як цілеспрямований, внутрішньо
мотивована структурована самим об’єктом в сукупності виконуваних дій і
коригуючи ним в процесі і результатом діяльності. Її виконання вимагає
високого рівня самосвідомості рефлективності,дисципліни, особистої
самовіддачі (І.А.Зимова).
Р.М. Микельсон під самостійною роботою розуміє виконання учнями завдань
без будь-якої допомоги, але під наглядом вчителя.
О.А. Нільсон вважає, що самостійна робота – це вид навчальної діяльності,
при якій учні під керівництвом вчителя виконують індивідуальні, групові чи
фронтальні навчальні завдання, застосовуючи при цьому розумові і фізичні
зусилля.
Б.П. Єсипов пропонує найоптимальніше визначення поняття «самостійна
робота». «Самостійна робота учнів, яка входить у навчальний процес, – це така
робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, за його завданням у
спеціально виділений для цього час; при цьому учнів свідомо прагнуть досягти
поставленої в завданні мети, використовуючи свої зусилля і висловлюючи в
будьякій формі результати розумових і фізичних (або тих чи інших разом) дій».
Це сукупність різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких
учні самостійно закріплюють і поглиблюють раніше набуті теоретичні знання,
практичні навички і вміння, а також оволодівають новими [5, 15].
Як відомо, кожне поняття має свій обсяг (об’єкти, які до нього входять) і
зміст (ті суттєві ознаки, завдяки яким його можна відрізнити від інших понять).
Одні автори занадто обмежують обсяг поняття самостійної роботи, інші –
розширюють його, через що воно втрачає свою специфіку.
 8
Не дивлячись на все це самостійна робота розглядається як найвищий тип
навчальної діяльності, що вимагає від учня високого рівня самосвідомості,
рефлективності, самодисципліни, самовідповідальності і доставляє учневі
задоволення від процесу самовдосконалення і самосвідомості.

1.2. Види самостійної роботи:

М.Г. Казанський та Т.С. Назарова класифікують самостійні роботи так:
1. За дидактичною метою:
- спрямовані на підготовку учнів до сприймання нового матеріалу;
- засвоєння нових знань;
- закріплення, розширення і удосконалення засвоєних знань;
-вироблення, закріплення і удосконалення умінь і навичок.
При використанні самостійної роботи з метою одержання нових знань
вчитель детально продумує план цієї роботи, який може бути записаний на
дошці, на картці. У плані передбачається і пояснюється мета роботи і шляхи її
досягнення. Відповідно до цього план самостійної роботи містить два основних
розділи: що учень повинен зробити для одержання нових знань і що потрібно
для цього знати і вміти розказати.
Проте в такій роботі всі її структурні елементи дані учителем у готовому
вигляді. Тому рівень самостійності учнів у такій роботі низький. Її слід
розглядати як певну сходинку в озброєнні учнів умінням самостійно здобувати
знання.
До виконання самостійної роботи, що вимагає виконання нових завдань учнів
необхідно готувати. Слід вчити дітей самостійно прочитати завдання в
підручнику, на дошці або на картці, розібратися в послідовності наступної
роботи, виконати її і в результаті зробити потрібний висновок. По ходу
оволодіння учнями необхідними уміннями їм потрібно надавати більше
самостійності в знаходженні способів виконання завдання, в плануванні роботи
і т. п.
 9
Однією із важливих умов успішного формування у молодших школярів умінь
і навичок є усвідомлення школярами як самих дій, так і послідовності дій, які
потрібно використовувати, щоб виконати дане завдання, виконати певне
завдання.
2. За навчальним матеріалом – пов’язані із лічбою, вимірюванням,
спостереженням, постановкою дослідів, роботою з книгою і т. п. Навчальним
матеріалом можуть бути предмети і явища оточуючої дійсності. Дидактичний
матеріал може бути трьох видів: а) для закріплення і повторення набутих знань,
умінь і навичок; б) пропедевтичний; в) позапрограмовий. Значне місце у
початкових класах займає самостійна робота з навчальною книгою, її текстом,
ілюстраціями, картинами і т. п.
Виходячи з того, що основним дидактичним засобам навчального матеріалу
представленим в підручнику є текст, завдання і вправи, ілюстративний матеріал
тощо, важливо правильно організувати роботу з кожним із основних
структурних компонентів навчальної книги.
Робота над тектом – важливий етап кожного уроку. Складання плану
прочитаного тісно пов’язане з умінням встановлювати послідовність подій та
виділяти головну думку твору. Щоб сформувати у першокласників
узагальнений підхід до з’ясування структури тексту (відношення «спочатку –
потім»), в першу чергу звертається увага учнів на такі взаємопов’язані
моменти: про що йде мова на початку оповідання; що було потім; чим
закінчується твір.
Пропедевтикою до самостійного складання плану у другому класі є такі
прийоми:
- демонстрування зразка складеного плану;
- відповіді на запитання, які є ключовими для подальшої роботи над
складанням плану;
- поділ тексту на логічно завершені (смислові) частини (як на основі плану,
запропонованого вчителем, так і самостійно);
- підбір до них заголовків;
 10
- пошук частин тексту за сформульованим планом;
- складання малюнкового плану;
- відновлення деформованого плану відповідно до тексту тощо.
План не лише сприяє глибшому усвідомленню та розумінню змісту
прочитаного, а й є важливим прийомом запам’ятовування навчального
матеріалу, необхідною умовою підготовки учнів до переказу твору.
Поширеними видами переказів у початкових класах є такі: дослівний,
стислий, вибірковий, творчий. Як свідчить практика, молодшим школярам
найбільш доступний детальний переказ (його різновидом є переказ тексту за
поданим планом), що передбачає переважно репродуктивну діяльність
(основний акцент робиться на дитячу пам’ять). З іншого боку, він формує
уміння висловлювати одну й ту ж думку різними способами, тобто розвиває
синонімічність мовлення.
Самостійна робота учнів з підручником, на думку дидактів, включає такі
етапи: підготовчий (орієнтувальний); виконавчий; перевірний (контролюючий)
(М.Г. Казанський, Т.С. Назарова). Особливо важливий підготовчий етап,
основне призначення якого полягає в тому, щоб дитина усвідомила, чого буде
навчатися, виконуючи дане завдання; які знання та уміння необхідні; вибрала
серед них найраціональніші; склала план виконання. Таким чином, даний метод
передбачає формування важливих загальнонавчальних умінь (аналізувати,
планувати, порівнювати, контролювати ), певних рефлексивних якостей, що у
кінцевому рахунку забезпечує розвиток самостійності як якості особистості,
формує суб’єкта навчальної діяльності.
Для керівництва самостійною роботою з підручником Т.С.Назарова
розробила алгоритм. Щоб правильно виконати самостійну роботу, потрібно:
1.  Підготуватися до неї: подумати, чого я буду навчатися, виконуючи
самостійну роботу, і що потрібно знати та вміти, щоб її виконати.
2.  Виконати роботу.
3. Перевірити виконане [10].
 11
Самостійна робота на ознайомлення з новим матеріалом рідко практикується
у початковій школі, особливо на перших порах навчання. Мотивується це тим,
що у молодших школярів ще не сформовані навички самостійного учіння. Не
заперечуючи вказаного твердження, вважаємо, що майстерність вчителя саме і
полягає в тому, щоб правильно визначити, що із нового матеріалу пояснити
учням, а що запропонувати на самостійне опрацювання. Знаючи рівень
розвитку класу, такі розрахунки можна зробити досить точно.
Закріплення вивченого передбачає виконання певних завдань підручника –
тренувальних (за зразком, за інструкцією, за завданням), творчих; повторне
читання матеріалу. В останній час поширилися самостійні роботи над таким
матеріалом, як навчальні фільми, радіо- і телепередачі тощо.
3. За характером навчальної діяльності – пов’язані із роботою за заданим
зразком, за правилом чи системою правил, творчими завданнями. Даний вид
самостійної роботи виражається у цілісній системі окремих завдань,
спрямованих на розв’язання тих чи інших задач. У цій системі учні поступово,
крок за кроком, просуваються вперед, стаючи все більш самостійними.
У процесі самостійної роботи доцільно використовувати диференційовані
завдання за ступенем складності і за ступенем самостійності.
Диференціація завдань за ступенем складності – це завдання творчого
характеру, підвищеної складності, з логічним навантаженням, завдання,
розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування, завдання, що
вимагають різної глибини узагальнення і систематизації.
Диференційовані завдання за ступенем самостійності – це завдання, що
містять певну міру допомоги учням у їх розв’язанні. Поступово ця міра
допомоги зменшується, зростає ступінь самостійності учнів. Допомога учням
може носити такий характер: зразок способу дії, пам’ятки, теоретичні довідки,
допоміжні запитання, завдання з додатковою конкретизацією, з виконанням
частини завдання та ін. [10].
4. За способом організації виділяють такі види самостійної роботи:
а) загальнокласна (фронтальна), коли всі учні виконують однакове завдання;
 12
б) групова, коли різні групи учнів працюють над різними завданнями;
в) індивідуальна, коли кожен учень виконує особливе завдання.
Найчастіше самостійна робота організовується фронтально, однак у цьому
випадку одні учні працюють не на повну силу, для інших вона виявляється
непосильною. Групова форма організації самостійної роботи проводиться з
метою попередження списування і пов’язана з організацією непостійних груп.
Індивідуальна форма самостійної роботи використовується лише у випадку
необхідності (хвороба, пропуск занять, відставання учнів).
На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різного дидактичного
призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. Основна функція перевірних
самостійних робіт – контролююча, хоча і їм теж властиві елементи навчання.
Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їхні уміння і навички, потрібні для
сприймання нового матеріалу, майже на кожному уроці вчитель пропонує дітям
підготовчі самостійні вправи. Це можуть бути усні й письмові вправи на
повторення, зіставлення певних фактів, правил, способів дій, попереднє
читання й спостереження, розгляд картин та ілюстрацій, складання описів,
замальовок якихось об'єктів, знаходження даних тощо. До навчальних
самостійних робіт відносять ті, які пропонують дітям для самостійного
засвоєння нового матеріалу [20].
Плануючи самостійну роботу в класі, вчитель повинен:
- визначити її місце в структурі уроку кожного класу;
- добре орієнтуватися у вимогах до учнів на даному рівні оволодіння
матеріалом;
- передбачати труднощі, які можуть виникнути під час роботи в різних групах
дітей;
- правильно визначити зміст та обсяг завдань, а також форму, в якій вони
пропонуватимуться;
- визначити тривалість самостійної роботи;
- визначити, який дидактичний матеріал треба підготувати;
- продумати раціональний спосіб перевірки роботи [20].
 13
Самостійну роботу правомірно розглядати скоріше як засіб залучення учнів у
самостійну пізнавальну діяльність, засіб її логічної і психологічної організації.

1.3 Психологічні і вікові особливості молодших школярів у процесі

організації самостійної роботи

У процесі засвоєння знань важливу роль відіграють такі психічні процеси, як

сприймання, мислення, пам’ять, увага та ін. У молодшому шкільному віці
сприймання набуває рис цілеспрямованої діяльності: дитина спроможна
виділити предмет з ряду інших предметів, зосередити увагу на ньому і
визначити його специфічні якості. У першу чергу школярі сприймають яскраві,
об’ємні об’єкти, що викликають емоційну реакцію, причому характерним є
поверхневе сприймання і не завжди адекватне виділення суттєвих ознак. Ці
особливості сприймання виявляються у навчальному процесі. Зокрема, учні
плутають схожі графічні зображення і звуки, помиляються у врахуванні
кількісного і просторового розміщення предметів при конструюванні та
аплікації, порушують пропорції при малюванні та ліпленні. Недоліки
сприймання утруднюють засвоєння дітьми поняття про число та його склад,
стримує перенесення дії обчислення у внутрішній план, гальмує чіткість
розуміння службових частин мови.
У процесі навчання сприймання учня розвивається як цілеспрямована й
раціонально організована діяльність чуттєвого пізнання. Вчитель повинен
забезпечити, по-перше, достатню точність і повноту у сприйманні дитиною
об’єкта, явища; по-друге, збагачення сенсорного досвіду учнів; по-третє,
виховання якостей спостерігача – умінь спостерігати і бачити приховані
закономірності; по-четверте, оволодіння сенсорними еталонами(загально-
прийнятими зразками предметів та властивостей); по-п’яте, організацію зовні-
шнього сприймання об’єктів у поєднанні з осмисленням даного матеріалу.
Розвиток сприймання у молодших школярів нерозривно пов’язаний із
засвоєнням слів, що фіксують властивості предметів та узагальнюють чуттєві
 14
уявлення дитини. Сприйняття становить основу для мислення, що спрямовані
на виявлення відношень і закономірних зв’язків між предметами і явищами
об’єктивної діяльності. Мислений процес реалізується через різні операції:
аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, конкретизація. Мислення в дітей
буває: наочно-дійове, наочно-образне і логічне мислення. Наочно-дійове
мислення вплітається у практичну діяльність: першокласник реально оперує
предметами. При наочно-образному мисленні він спирається на образи
предметів чи уявлення. Логічне мислення ґрунтується на перетворенні понять і
побудованих на їхній основі суджень.
Дитина може розв’язувати завдання, застосовуючи всі форми мислення,
однак домінуючими у цьому віці є наочно-образне мислення, а при зіткненні із
труднощами активізується дійове мислення. Ця форма мислення є важливим
резервом для засвоєння знань дітьми. Це обов’язково потрібно враховувати при
підготовці і проведенні різних видів самостійної роботи,складанні тестів.
Відповідно до такого підходу розроблено зміст навчальних предметів, мета
яких – не лише забезпечити засвоєння дітьми рахунку і письма, а й сформувати
у них навички орієнтування у мовних явищах та математичних відношеннях,
започаткувати осмислення суспільно-політичних явищ, дати просторово-часові
уявлення і т. ін. Зокрема, навчальні предмети забезпечують і оволодіння
мовою, і розвиток мислення учнів(мається на увазі підбір форм і методів
навчання, виховання і контролю). Істотні властивості предмета проявляються
через включення його у зв’язки з іншими предметами і порівняння їх. Таке
включення С.Л. Рубінштейн розглядав як основний спосіб мислення,
формування якого дає змогу пізнавати предмет у його взаємозв’язку з іншими
об’єктами.
Перехід від зовнішньої дії до внутрішньої (від реальної до мовної)
відбувається з великим напруженням і потребує ретельної роботи на кожному
етапі. Час затримки на певному рівні визначається складністю навчального
матеріалу і ступенем його новизни для учнів. Якщо у внутрішній план
переходить недостатньо засвоєна дія, вона й уявно виконуватиметься повільно,
 15
нераціонально, із значною кількістю помилок. Тому вчитель у кожному
окремому випадку визначає підготовленість дитини до переходу на вищий етап
осмислення нового матеріалу і після того яке вчитель це зрозумів учень може
виконувати самостійну роботу, тобто закріпити набуті знанняЮ вміння і
навички.
Відомо, що в засвоєнні учнями знань і вмінь в процесі навчання провідна
роль належить такому виду діяльності як мислення. Сприйняття нового
матеріалу, закріплення і відтворення його, оволодіння різними навичками і
вміннями вдосконалюється при безпосередній участі мислення. Особливість
процесу мислення полягає в тому, що він спрямований на вирішення будь-
якого завдання. В кожному з них закріплена мета, на досягнення якої
спрямований пізнавальний процес учня. Ось чому початковим моментом в
процесі мислення є проблемна ситуація, яка виникає внаслідок утруднення,
потреби щось зрозуміти. Самостійна робота теж є певною проблемою, яку
потрібно вирішити, розв’язати.
Процес мислення виникає із спроб знайти вихід з трудного становища.
Внаслідок цього визначаються шляхи виходу з суперечливої ситуації,
відбувається певна система дій: аналіз, синтез, порівняння, аналогія,
узагальнення тощо. Якщо дії відповідають розкриттю об’єктивних причинно-
наслідкових дій об’єкта, що вивчається, значить, процес мислення
завершується формуванням нових уявлень і понять.
Пізнавальна діяльність вміщує також процеси пам’яті. Пам’ять у молодших
школярів переважно мимовільна, наочно-образного характеру. Добре запам’я-
товується матеріал, що викликає інтерес чи має істотне значення для дитини.
Учні мають певний досвід довільного запам’ятовування і відтворення, набутий
у життєвих ситуаціях та іграх. Але контролювати свою пам'ять і відтворювати
певний матеріал учні вчаться в процесі навчання. За умови правильної
організації навчання відбувається посилений розвиток і якісна перебудова
пам’яті. Тенденція якісних змін полягає у переході до переважно довільного
запам’ятовування і відтворення на основі логічної обробки матеріалу.
 16
Мимовільне запам’ятовування стає побічним продуктом, але ним також слід
керувати.
Особливістю навчання у початковій школі спочатку є переважно мимовільне
запам’ятовування, що дає змогу запам’ятати досить абстрактний матеріал без
спеціального орієнтування і додаткових зусиль. Формі мимовільного
запам’ятовування відповідають навчальні ситуації з ігровим мотивуванням.
Розвиток довільної пам’яті передбачає постановку свідомої мнемічної мети та
використання певних способів і прийомів запам’ятовування. Не слід зловжи-
вати заучування напам’ять, доки діти не привчаться до попереднього
усвідомлення матеріалу. Ефективний розвиток пам’яті на початковому етапі
навчання значно підвищує загальну культуру мислительної діяльності
школярів.
Що стосується емоційної сфери молодших школярів, то цей період
характеризується імпульсивністю дитячої поведінки (схильністю діяти за
першим спонуканням, під дією зовнішніх обставин чи емоцій). Емоції
переважають над усіма сторонами психічного життя; вони швидко виникають і
яскраво проявляються. Безпосередність дітей, зовнішні виразні рухи (міміка,
поза, жести), мовленнєва інтонація дають можливість учителеві швидко
виявляти характер емоцій учнів та відповідно реагувати на них.
У молодшому шкільному віці зароджуються елементи самооцінок та оцінок
взірців, наслідування. Учні за цими ознаками поділяються на дві групи. Перші
становлять групу школярів, які загалом правильно оцінюють себе і взірець для
наслідування. Ці діти мають нахил до самовдосконалення, намагаються
виробити у собі моральні якості, зокрема чесність, працьовитість тощо. У їхній
поведінці зримо проступає прагнення самостійно або ж за допомогою дорослих
знаходити і використовувати відомі їм прийоми самовиховання. Типовим для
багатьох учнів другої групи є неадекватна оцінка себе і взірців для
наслідування. Такі діти мають або занижену оцінку взірця, або ж ідеалізацію
людини. Неадекватність самооцінки у цих дітей частково пояснюється тим, що
учні не аналізують власні дії і якості зі взірцем.
 17
Крім того, що потрібно враховувати загальні психологічні і вікові
особливості молодших школярів, слід особливу увагу звертати на
психологофізіологічні основи кожного учня (характер, темперамент, фізична
підготовка тощо). Наведемо приклади:
- працюючи з дітьми сангвініками варто враховувати що вони намагаються
займатися тільки легкою, приємною справою й уникати складного,
неприємного і нецікавого; із захопленням береться за нову справу але і так
швидко втрачає інтерес до неї, якщо справа не цікава; швидко включається в
роботу і переключається на інше завдання; нерідко поспішає з висновками;
допомогу сангвініку слід давати у формі дружньої підтримки, поради,
побажання, а ні в якому разі настанови чи повчання;
- холерик характеризується нестійкістю та змінами настрою, невтомним
прагненням до нового; рішучий, нетерплячий, легко переживає образу; слід
покладатися на позитивний авторитет дорослого, виявляти зацікавлене
розуміння душевного стану учня; застосування покарань, окриків вкрай
неефективні і шкідливі, оскільки остаточно розхитують нервову систему
дитини;
- у роботі з флегматиком доцільно стимулювати вияв щирих почувань учня,
заохочувати до цікавої діяльності, зміцнювати віру у власні сили; спроби
прискорювати дії флегматика малоефективні; навіть дорослий флегматик пише
у 2-3 рази повільніше від холерика і сангвініка, що вже говорити про дітей 6-9
років; не можна вимагати , миттєвої відповіді на запитання, швидкого
переключення на інший вид діяльності;
- меланхолік дуже вразливий до схвалення та осуду, замкнений, неконтактний;
покарання, демонстрування дорослими постійного невдоволення тільки
розладнують їх нервову систему; діяльність допомогає їм подолати неприємні
відчуття; дуже швидко стомлює будь-яка діяльність, навіть легка і приємна;
важливо не кількість виконаної роботи, а якість [12].
Також необхідно враховувати стать дитини. Дослідження свідчать, що кожна
півкуля головного мозку має свою спеціалізацію і відрізняється процесом
 18
переробки інформації. Асиметрія мозку у хлопчиків розвивається раніше, ніж у
дівчаток. До 6 років у них помітна функціональна спеціалізація півкуль. До 8
років гострота слуху у хлопчиків у середньому вища, ніж у дівчаток. Рухова
активність хлопчиків має природне походження, хоча порівняно з дівчатками,
розвиваються із запізненням. Втома у хлопчиків гальмує їхнє мовлення та
логічні процеси, а діяльність, яка потребує різних типів мислення має
розмежовуватися плавним аргументованим переходом ( що будемо робити, для
чого, з якою метою) [15]. У молодшому шкільному віці триває функціональний
розвиток нервової і серцево-судинної системи, органів дихання, шлункового
тракту тощо. З фізіологічного погляду цей віковий період – відносно
спокійний, ріст і розвиток дітей відносно рівномірний. Кістково-сполучний
апарат молодших школярів відзначається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках
ще багато хрящів. Дещо змінюється м’язова система. Так, уже в
першокласників маса м'язів становить близько 28% маси тіла. Збільшення її
супроводжується зростанням сили дітей, що підвищує здатність організму до
тривалої діяльності, сприяє вдосконаленню координації рухів і володіння
тілом. Проте дрібні м'язи кисті в першокласників розвиваються ще повільно,
що позначається на якості графічних навичок [17].
Врахування педагогом у навчальному процесі темпераменту, індивідуальних та
психологічних особливостей організму дітей допоможе успішному засвоєнню
навчальної програми, а шлях учіння стане більш комфортним та природним.
 19
РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ НА УРОКАХ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1 Дослідження проблеми використання самостійної роботи на уроках в

початковій школі.

Існує безліч різних напрямків у дослідженні природоактивності і

самостійності учнів у навчанні. Перший напрямок бере початок ще в давнину,
його представниками можна вважати ще давньогрецьких учених – Арістотель,
Платон, Сократ і Арістосен, які глибоко і всебічно обґрунтували значимість
добровільного, активного і самостійного оволодіння дитиною знаннями. У
своїх судженнях вони виходили з того, що розвиток мислення людини може
успішно протікати в процесі самостійної діяльності, а вдосконалення
особистості і розвиток її здібностей - шляхом самопізнання (Сократ). Свій
подальший розвиток вони одержують у висловлюваннях Француа Рабле,
Мішеля Монтеля, Томаса Мора, які в епоху похмурого середньовіччя в розпал
процвітання в практиці роботи школи схоластики , догматизму і зубріння
вимагають навчати дитину самостійності, виховувати в ньому вдумливого,
критично мислюючої людини.
Вивчаючи сутність самостійної роботи в теоретичному плані виділяється три
напрямки діяльності, за якими може розвиватися самостійність навчання –
пізнавальна, практична та організаційно-технічна. Б.П.Єсіпов обґрунтував роль,
місце, завдання самопізнання в навчальному процесі. При формуванні знань і
вмінь учнів - стереотипний, в основному вербальний спосіб пізнання стає
малоефективним. Роль самостійної роботи школярів зростає так само в зв’язку
зі зміною мети навчання, його спрямованістю на формування навичок творчої
діяльності, а також у зв’язку з комп'ютерізацією навчання [4].
Другий напрямок бере свій початок у працях Я.А.Коменського. Змістом його
є розробка організаційно-практичних питань залучення школярів у самостійну
 20
діяльність при цьому предметом теоретичного обґрунтування основних
положень проблеми виступає тут викладання [11] .
Третій напрямок характеризується тим, що самостійна діяльність обирається
як предмет дослідження. Цей напрямок бере свій початок в основному в
працях К. Д. Ушинського, дослідження які розвивалися в руслі психологічно
педагогічного напрямку, були спрямовані на виявлення сутності самостійної
роботи, як дидактичної категорії, її елементів, предмета і мети діяльності.
Умови організації самостійної роботи на уроці у початкових класах:
1. Спосіб постановки навчальних завдань.
2. Різноманітність змісту і характеру навчальних завдань.
3. Диференціація навчальних завдань.
4. Контроль і самоконтроль навчальної діяльності.
Ефективність самостійної роботи значною мірою залежить від способу
постановки завдання (йдеться про розробку навчальних завдань, їх
формулювання, вказівки щодо послідовності опрацювання матеріалу). Бажано,
щоб інструктаж був детальним, особливо коли учням пропонують самостійно
вивчити новий матеріал. Якщо вказівки мають загальний характер, варто
оформити їх у вигляді пам'ятки , яку вивішують на дошці.
Найчастіше молодшим школярам потрібне керівництво вчителя, коли вони
опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно записати рекомендований
план міркування в індивідуальних картках чи на дошці.
Плануючи завдання для самостійної роботи, вчитель враховує можливості
кожного виду роботи і його відповідність меті уроку. Так, коли самостійно
виконуються тренувальні вправи, доцільно використати підручник чи картки з
диференційованими завданнями; а коли йдеться про підготовку до сприймання
нового матеріалу з читання, в пригоді стануть розповідь-бесіда, вправи з дошки
тощо. Неправильне визначення часу на самостійну роботу може спричинити
перебудову наміченого вчителем плану уроку.
Діючі підручники розраховані на роботу вчителя з одним класом. Тому їх
зміст, що подається здебільшого поурочно, не розрахований на те, що
 21
більшість матеріалу діти мають засвоювати самостійно. Якщо в звичайному
класі самостійна робота проводиться «під наглядом» учителя, то в умовах
малокомплектної школи діти лишаються сам на сам із підручником. Отже,
вчитель має спершу проаналізувати для кожного класу окремо зміст
параграфів, усвідомити логіку їх побудови, зіставити предмети, що
поєднуються, й лише потім вирішити, які види запропонованих у підручниках
завдань доцільно дати дітям для самостійної роботи.
Для організації самостійної роботи на уроках учитель використовує вправи
різного змісту і характеру (підготовчого, пошукового, тренувального). Для
самостійних завдань підготовчого характеру педагог підбирає усні і письмові
вправи на повторення, порівняння правил, способів дій. Але їх зміст залежить
від особливостей даного предмета. Наприклад, на уроці української мови
учневі важко зрозуміти та вивчити правило. Але через систему підготовчих
вправ він отримує інформацію, яка сприяє подальшому розумінню і засвоєнню
правила.

2.2 Використання самостійної роботи на різних етапах уроків читання та

письма

Самостійна робота з підручником може застосовуватися на різних етапах

уроку: у процесі підготовки до вивчення нового матеріалу, на етапі закріплення
вивченого і рідше – під час ознайомлення з новим матеріалом.
На етапі актуалізації опорних знань вона використовується для повторення того
навчального матеріалу, без якого не може відбуватися ефективне засвоєння
нового. Це – читання однієї чи навіть кількох статей з метою пригадати певні
відомості (вчитель дає чітку установку, на що потрібно звернути увагу);
повторення правила, способу виконання завдання тощо; ознайомлення учнів з
так званими перед текстовими запитаннями та ін.
Індивідуальна самостійна робота передбачає розв’язування завдання кожним
учнем окремо. Вона застосовується на будь – якому етапі навчання, але
 22
найчастіше в процесі розвитку вмінь виконувати завдання того чи іншого виду.
Самостійне розв’язування завдань у початкових класах майже завжди для учнів
є творчим процесом. Найчастіше вчителі відносять самостійну роботу до
закріплення та повторення і дуже рідко – до вивчення нового матеріалу, хоча
воно відбувається майже на кожному уроці. Отже, щоб не порушувалася логіка
навчального процесу й повноцінно розвивалися пізнавальні здібності дитини,
слід практикувати і самостійне ознайомлення учнів з новим матеріалом.
Самостійній роботі властиві не стільки контрольні, скільки навчальні функції.
Таким чином, самостійна робота займає вагоме місце у навчальному процесі
початкової школи. У практичній діяльності використовуються різні види
самостійних робіт та різноманітні способи їх подачі. Також для ефективної
організації самостійних робіт необхідно враховувати їх структурні компоненти
з метою розвитку самостійності молодших школярів.

Вивчення досвіду вчителів

Ірина Базарницька – вчитель вищої категорії, вчитель - методист
Червоногвардійської НВК № 13 Львівської області та Любов Куницька –
вчителька Дунаєвецького НВК «ЗОШ I-III ст. гімназія» Хмельницької обл.
Вони запропонували завдання які вчителі можуть використати на різних
етапах уроку української мови, для самостійної роботи , на додаткових
заняттях тощо. Їх тести дають дітям можливість вибрати ( згадати, якщо забув
і вибрати) правильний варіант із нище запропонованих. Але в них є один мінус:
учень може вибірково, не роздумуючи позначити відповіді і оцінка не буде
відповідати справжньому рівню знань[ 1, 3].
Людмила Коба – вчитель – методист НКВ №2 місто Оріхово Запорізької
області. Вона запропонувала різнорівневі домашні завдання з української мови.
Завдання дають можливість виконати роботу відповідно своєму рівню знань,
умінь і навичок. А якщо вчитель бажає підвищити рівень знань учня, можна
направити його невеличкою підказкою і якщо не з першого то з наступного
разу учень його виконає[8].
 23
Н.В. Щолокова – вчитель початкових класів міста Харків. Вона на уроці
українського письма, при опрацюванні теми «Слово. Значення слова»
запропонувала самостійну роботу на закріплюючому етапі навчання. Дане
завдання розвиває увагу, мислення, покращує каліграфічні навички. Але воно
розраховане на учнів низького і середнього рівня, для ускладнення завдання
для сильних учнів доцільно буде використовувати додаткове завдання.
Наприклад: складіть речення з певним словом, доберіть до конкретного слова
антоніми або синоніми, розтлумачити слово, охарактеризувати звуки в слові
[9].
В.М. Приходько – вчитель початкових класів, с. Честопіль Дніпропетровська
обл. на уроці української мови під час навчання складати оповідання за серією
малюнків та опорними словами, вчитель дуже цікаво розкриває тему уроку,
скеровує маленьких школярів на навчання і подальшому успішному виконанню
самостійної роботи. [10].
Катерина Балютіна – методист кафедри колекційної педагогіки
Кіровоградського ОІППО імені В.О.Сухомлинського, здобувач наукового
ступеня, кандидат педагогічних наук кафедри педагогіки Кіровоградського
ДПУ імені В.В.Виниченка. даний педагог запропонувала спосіб формування
само оцінних суджень за допомогою діаграм. Учням даний вид роботи цікавий,
сприяє розвитку уваги, мисленню, обдумувати результати, ставити нові цілі і
їх знову досягати. Дане завдання розроблено враховуючи вікові і психологічні
особливості школярів [2].
На сьогоднішній день є багато вчителів, викладачів які частково чи повністю
зустрічалися з проблемою вибору самостійної роботи, її проведення,
оцінювання, створення позитивних умов для її проведення тощо. Матеріалу на
дану тематику теж достатньо, але кожен вчитель повинен самостійно підбирати
її до своїх вихованців.
Особисто я вважаю. Для підвищення ефективності самостійної роботи на
різних етапах уроку ми повинні розробити деякі правила:
 24
 Підходити до кожного учня враховуючи його фізіологічні, психологічні
властивості;
 Обов’язково враховувати інтереси, побажання учнів;
 Будь – яка праця повинна бути винагороджена (не обов’язково
матеріальними позначками).
Наприклад, на уроці читання вчитель дає завдання: прочитайте уважно,
вдумливо вірш «Матусин заповіт» і дайте відповіді на питання. Учням
недостатньо даної мотивації тому можна дати додаткий стимул, цікаве
завдання, або, можливо, це саме завдання але в більш цікавій формі. Я
проводивши цей урок роздала дітям зірочки на яких записані запитання до
тексту, учні по черзі виходили до дошки, читали питання і давали повну
відповідь. Якщо відповідь не вірна інші виправляли або доповнювали її.
самостійна робота використовувалась на етапі сприймання і усвідомлення
нового матеріалу.
Також вчителі задають напівголосне самостійне читання (урок читання,
оповідання А. Коваль «Слова розповідають». Оскільки даний твір вчитель уже
першим прочитав, учні не з великим задоволенням (іноді навіть і взагалі без
нього) читають. Для цього прошу знайти: деякі речення, опис будь – якого
предмету, порівняння тощо. Можна під час читання порахувати скільки разів
зустрічається певне слово, в якому рядку описується головний герой, скільки
абзаців у тексті тощо. Кредо даного виду роботи можна сказати так: «Дійти до
конкретного учня»[22].
* Гра «Відшукай пеньочок»
Треба швидко (за певний час) відшукати серед кількох слів, що повторюються,
зайве:
1. Сом, сом, сом, сом, сам, сом, сом, сом, сом.
2. Вода, вода, вода, вода, вода, вода, вода, вода.
3. Роса, роса, роса, роса, роса, роса, роса, коса.
4. Корова, корона, корова, корова, корова, корова.
5. Морока, сорока, сорока, сорока, сорока.
 25
6. Горобець, горобець, горобець, горобець.
Поступове ускладнення завдань відкриває учням можливість перейти на
більш високий рівень пізнавальної самостійної діяльності. Завдання
пропонують на спеціальних картках з вказівкою на вимоги до їх виконання або
на дошці. Вчитель може дозволити дітям самим вибирати завдання, яке їм
захочеться (легке чи більш складне). Це формує відповідну самооцінку учнями
своїх можливостей.
* Завдання з нарощування ступеня складності до теми «Ненаголошені [е],
[и]».
1. Користуючись пам’яткою, встав пропущені букви в словах:
кр..ло, в..сокий, бл..зький, д..міти, к..піти.
2. Відшукай у тексті слова з ненаголошеними [е], [и], випиши їх.
3. Склади речення зі словами: степи, верби, гриби, тепленький.
4. Випиши з орфографічного словника 3 іменники і 3 прикметники з
ненаголошеними [е], [и].
* Вибіркове списування
1. Прочитай вірш.
Ж…ла в мене пташка в цяцькованій клітці.
Було їй доволі з…рна і водиці.
Раз якось в…сною, у ясну годину,
я виніс в садочок в…селу пташину.
В…селая воля на неї д…хнула –
і пташка у поле стрілою майнула.
(Леонід Глібов)
2. Випиши виділені слова, вставляючи пропущені букви.
3. Склади звукові моделі слів жила і воля.
* Творче списування за вправою підручника
Прочитай слова, чітко вимовляючи наголошений склад.
Шофер, завдання, ганок, жа…воронок, в…разно, ол…нь, ч…рвоний, одина…
цять, чотирма…цять.
 26
Аналізу досвіду роботи вчителі початкових класів показав, що значно
урізноманітнилися способи постановки самостійних завдань. Дедалі частіше
вчителі почали вдаватися і до диференціації самостійної роботи.
Добираючи завдання для самостійної роботи, вчитель прискіпливо зважує
можливості кожної форми завдання відповідно до мети уроку. Так, коли учням
пропонується робота з тренувальними вправами, доцільно використати
підручник чи картки з диференційованими завданнями; коли ж ідеться про
підготовку до сприймання нового матеріалу з читання, в пригоді стануть
звукопис, картина, підготовчі вправи з дошки тощо.
Значно підвищує ефективність самостійності роботи своєчасна її перевірка.
Інколи швидко потрібно перевірити результати роботи. Тут стають у пригоді
різні способи, скажімо, демонстрування школярами відповіді за допомогою
сигнальних карток на уроках мови і математики, картки з цифрами і знаками.
Це дає змогу своєчасно виявляти прогалини в знаннях і запобігати відставанню.
Так вчасно і повноцінно сформовані вміння та навички самостійної праці в
початкових класах допомагають класоводові підтримувати інтерес до навчання.
Завдяки цьому діти працюють активно, щоразу роблячи для себе невеликі, але
важливі відкриття у Країну Знань.
 27
ВИСНОВКИ

Проблема підвищення ефективності самостійної роботи учнів у процесі

навчання є нині однією з найбільш актуальних. Вирішення її в практиці шкіл
вимагає особливої уваги, оскільки в повсякденній діяльності учителя найбільше
недоліків зустрічається саме в організації і проведенні самостійної роботи
учнів, а це безперечно пов’язано із результатом, який ми отримаємо в кінці.
У дослідженнях науковців відзначається, що причини цього такі: а)
формування умінь і навичок самостійної роботи є одним з найскладніших видів
діяльності педагога, що вимагає ретельної підготовки учителя і учнів; б)
відсутність певної системи в діяльності учителя по прищепленню учням умінь і
навичок самостійної роботи; в) не правильний підбір або організація
самостійної роботи. І нарешті, розумовий розвиток школярів у процесі
навчання, їх активність і самостійність багато залежить від навчання їх
прийомам роботи і розумової діяльності.
Аналіз педагогічної літератури дозволив нам виділити такі види самостійних
робіт: 1) за дидактичною метою (на підготовку учнів до сприймання нового
матеріалу; засвоєння нових знань; закріплення, розширення і удосконалення
засвоєних знань; вироблення, закріплення і удосконалення умінь і навичок); 2)
за навчальним матеріалом (з навчальною книгою, її текстом, ілюстраціями,
картинами і т. ін.); 3) за характером навчальної діяльності (пов’язані із роботою
за заданим зразком, за правилом чи системою правил, творчими завданнями);
4) за способом організації (загальнокласна, групова, індивідуальна).
Аналіз досвіду роботи учителів початкових класів показав, що значно
урізноманітнилися способи постановки самостійних завдань. Дедалі частіше
вчителі почали вдаватися і до диференціації самостійної роботи. Проте в роботі
окремих учителів початкових класів мають місце недоліки в організації
самостійної роботи на уроці.
На основі аналізу педагогічної літератури нами виділено такі умови ефективної
організації самостійної роботи на уроці у початкових класах: різні способи
 28
постановки навчальних завдань, різноманітність навчальних завдань для
самостійної роботи; диференціація навчальних завдань; контроль і
самоконтроль навчальної діяльності.
Гіпотезу нашого дослідження ми перевірили в процесі педагогічного
експерименту, яке проводилося на матеріалах навчальних предметів з
української мови та читання у 2 класі.
Результати експериментального дослідження показали: для підвищення
ефективності самостійної роботи потрібно більш творчо підходити до
організації і підготовки самостійної роботи, враховувати особливості школярів
і на основі цього розробляти самостійну роботу.
 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Базарницька І. Завдання для перевірки знань / Базарницька І., Сапун Г. - К.:
Початкова школа, №5. – 64с.
2. Балютіна К. Формування у молодших школярів самооцінних суджень за
допомогою діаграм / Батютіна К.- К.: Початкова школа, 2007, №7. – 64с.
3. Дідора М.І. Умови формування самостійності молодших школярів / Дідора М.,
Т. Ковальчук, Стельмах В. // Початкова школа. – 1989. - №3. – С. 15 – 16.
4. Есипов Б.П. Самостоятельная работа на уроках / М.: Просвещение, 1961. – 240с.
5. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках / Есипов Б.П., - М.:
Учпедгиз, 1961. – 239 с.
6. Іванова Г.Ж. Олімпіадні завдання з основних дисциплін. 1-4 класи / Упоряд.
Іванова Г.Ж. – Х.:Вид. група «Основа», 2010. – 208с.
7. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня / С. Логачевська; за ред. О.Я.Савченко.
– К.: Радянська школа, 1990. – 158с.
8. Коба Л. Різнорівневі домашні завдання з української мови для 3 класу / Коба Л.
– К.: Початкова школа, 2008, №1. – 64с.
9. Коваль Г. Звукобуквений аналіз на уроках української мови у початкових класах
/ [Навч.-метод. посіб.] Коваль Г. – Тернопіль: підручники і посібники, 2007. – 80с.
10. Казанський Г., Назарова Т.С. Дидактика / Казанський Н.Г., Назарова Т.С. –
М.: Просвещение, 1961. – 240 с.
11. Коменський А.Я. Велика дидактика / Избр. Пед.. соч.: В 2-х т. – М.:
Педагогика. 1982. – Т.1. – 364с.
12. Кочерга О. Особливості психофізіологічного розвитку молодших школярів /
Кочерга О.-К.:Початкова школа, 2009, №3.- 64с.
13. Кочерга О. Психофізіологічні основи дій молодших школярів / Кочерга О. –
К.:Початкова школа, 2006, №8. – 64с.
14. Кочерга О. Психофізіологічні особливості сприймання навчальної інформації /
Кочерга О. - К.: Початкова школа, 2005, №11. – 64с.
15. Кочерга О. Хлопчики: які вони? / Кочерга О. – К.:Початкова школа, 2009, №6.
– 64с.
 30
16. Куницька Л. Тестові завдання з читання до підручника О.Я.Савченко
«Читанка» (2клас, II частина)» / Куницька Л. // Початкова школа. - 2011. - №4,5. –
64с.
17. Орловська С. Перевантаження учнів: причини виникнення та шляхи
запобігання / С. Орловська // Початкова школа. – 2007. - №3. – С. 12-13.
18. Пидкасистый И. Самостоятельная деятельность учащихся в обучении [посіб.] /
И. Пидкасистый, В.М. Коротяев. - М.: Педагогика, 1974. – 164с.
19. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1 – 4 класи. – К.: Початкова
школа, 2006. – 432 с.
20. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи [посіб.] / О.Я. Савченко - К.:
Абрис, 1997. – 416с.
21. Савченко О.Я. Організація роботи учнів з підручником // Навчальна і виховна
робота учнів 2 класу: [методичний посібник] / Упоряд. О.Я. Савченко. – К.: -
Початкова школа, 2003. – С. 109 -124.
22. Савченко О.Я. Читанка 1 частина: [Підручник для 2 класу] / О.Я. Савченко. -
К.: Освіта, 2002. – Ч I. - 126с.
23. Трубачова С. Організація самостійної роботи учнів у процесі засвоєння нових
знань // Педагогіка і психологія. – 1996. - №4. – С. 79 – 95.
24. Федоренко І.Т. Формування самостійності учнів у навчально-виховній роботі
школи. – К.: Радянська школа, 1963. – 151с.
25. Хакунова Ф.Л. Особенности организации самостоятельной работы
обучаемых // Начальная школа. – 2003. - №1. – С. 70 – 75.
26. Хорошковська О. Тест як основа розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності на
уроках української мови / Хорошковська О., Петрук О. // Початкова школа. -
2011. - №9 . - С. 64.
27. Чуб Н.В. Довідник для батьків дошкільників. Психологія дитини від А до Я
[посіб.] / Чуб Н.В. - Х.: Веста, 2007. - 160с.
28. Шаповалова Л.І. Тестові завдання з української мови для учнів початкових
класів. [Текст]: для учнів початкових класів, 2 клас / Шаповалова Л.І., Скубко О.І.
– Донецьк: Третє тисячоліття, 2003. - 16с.