2

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЧИТАННЯ ЯК САМОСТІЙНИЙ ВИД МОВЛЕННЄВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОВНИХ УМІНЬ ТА
НАВИЧОК
1.1. Поняття самостійної роботи, її сутність.
1.2. Види читання
1.3. Визначення сутності поняття домашнього читання
1.4. Організація самостійного домашнього читання іншомовних
текстів
1.5. Контроль розуміння загального змісту
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ВПРАВ ТА ЗАВДАНЬ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ
ДОМАШНЬОГО ЧИТАННЯ НА УРОЦІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
2.1 Рекомендації щодо організації домашнього читання на уроці
німецької мови
2.2 Домашнє читання як форма самостійної роботи у вдосконаленні
лексичного запасу на уроці німецької мови
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 3

ВСТУП
Організація та управління самоосвітою є обов'язком і викликом для
всіх вчителів. Заохочення активності та самостійності слід розглядати як
невід'ємну частину навчання дітей. Це завдання є одним з найважливіших
завдань для всіх викладачів.
Що стосується розвитку самостійності школярів, то тут слід розглядати
два тісно пов'язані між собою завдання: по-перше, заохочення самостійності
дітей у пізнавальній діяльності та навчання їх самостійно здобувати знання і
формувати свій світогляд; по-друге, самостійне застосування наявних знань у
навчальній та практичній діяльності. По-друге, навчити учнів самостійно
застосовувати наявні знання у навчальній та практичній діяльності.
Самостійне навчання не є самоціллю. Воно є засобом отримання учнями
глибоких і міцних знань, формування активності та самостійності як рис
характеру, розвитку пізнавальних здібностей.
Діти, які вперше йдуть до школи, ще не вміють самостійно ставити цілі
своєї діяльності, планувати свої дії, коригувати їх виконання та співвідносити
отримані результати з поставленими цілями. У процесі навчання їм
необхідно досягти певного високого рівня самостійності, який відкриває
можливість долати різноманітні труднощі та набувати нових викликів у
процесі виконання навчальних завдань.
Знання, навички, переконання і духовність не можуть бути передані від
вчителя до учня лише словами. Процес передбачає пізнання, сприйняття,
самостійне опрацювання, визнання і прийняття цих навичок і концепцій. І чи
не головною функцією самостійної роботи є формування висококультурної
людини. Це пов'язано з тим, що тільки в добровільній духовній та
інтелектуальній діяльності розвивається особистість. Все це зумовлює
актуальність теми даної роботи, яка піднімає важливі питання щодо
сучасного викладання німецької мови в середній школі.
Метою даного дослідження є детальне вивчення форм організації
самостійної роботи учнів на уроках німецької мови.
 4

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні

питання:
- Характеристика самостійної роботи учнів як особливого виду
навчальної діяльності,
- Аналіз ролі та значення самостійної роботи учнів у навчанні
німецької мови,
- Виявлення ролі та значення домашнього читання на уроках з
німецької мови,
- Зробити висновки щодо ефективності та корисності використання
різних форм самостійної роботи учнів на заняттях з німецької мови.
Об'єктом дослідження в даній роботі є форми організації самостійної
роботи учнів на заняттях з німецької мови; предметом – домашнє читання як
один із видів самостійної роботи.
Для досягнення мети і завдань дослідження використано емпіричні
методи дослідження, такі як критичний аналіз літератури, спостереження та
вивчення нормативних документів з питань організації самостійної роботи з
іноземної мови.
 5

РОЗДІЛ 1. ЧИТАННЯ ЯК САМОСТІЙНИЙ ВИД МОВЛЕННЄВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОВНИХ УМІНЬ ТА
НАВИЧОК
1.1. Поняття самостійної роботи, її сутність.
Самостійну роботу тлумачать, як "роботу, що виконується без
безпосередньої участі вчителя, під його керівництвом і в спеціально
визначених часових рамках, при цьому учень свідомо намагається досягти
поставлених у завданні цілей і виражає в тій чи іншій формі результати
розумової або фізичної поведінки (або і того, і іншого)" [3].
Хоча самопродукція учнів має свої особливості, зрозуміло, що її суть
залишається незмінною. У цьому визначенні ми акцентуємо увагу на виразі
"без безпосередньої участі вчителя", який, на нашу думку, краще відображає
суть самостійного опрацювання, ніж вираз "без допомоги вчителя". Допомога
викладача вже набуває форми консультування дітей при виконанні ними
завдань для самостійної роботи, а також не виключається у випадку, коли
деякі учні не можуть подолати труднощі при виконанні завдань.
Деякі дослідники вказують на те, що в цьому визначенні недостатньо
уваги приділяється важливій характеристиці самостійної роботи - творчості
учнів. Так, Є.В. Змієвська вважає, що наведене вище визначення самостійної
роботи по суті зводиться до одного: "...коли учні виконують діяльність без
безпосереднього керівництва вчителя, це свідчить про те, що в навчальному
процесі використовується метод самостійного опрацювання.
Однак таке визначення не є задовільним у системі розвивального
навчання, оскільки базується лише на організаційній формі навчального
процесу і не торкається його сутнісних аспектів. Самостійна діяльність учнів
повинна включати свідоме визначення для себе певних завдань і самостійне
планування та виконання цієї діяльності" [4].
Такої ж думки дотримується В.К. Буряк, який вважає, що під
"самостійною роботою" слід розуміти діяльність, яка залежить від
 6

пізнавальної мотивації учня, відбувається в найбільш зручний для нього час і

контролюється ним самим [2].
Іншими словами, дослідники ототожнюють поняття "самостійна
робота" з поняттям "самоосвіта", проте, на нашу думку, це не тотожні
поняття; І.Л. Науменко трактує самоосвіту як форму творчої діяльності учнів,
у процесі якої учні ставлять за мету не тільки самонавчання (набуття знань,
удосконалення вмінь і навичок, розвиток здібностей тощо), а й
самоформування (розвиток емоцій, формування переконань, розвиток
критичного мислення тощо) [5].
Іншими словами, самоосвіта є більш загальним поняттям, яке повністю
залежить від творчості та зацікавленості учня, а це означає, що він
зацікавлений у самостійній роботі та вмотивований до набуття, розширення
та постійного вдосконалення своїх знань, умінь та навичок у творчій роботі
без зовнішніх стимулів. Тоді ми розглядаємо самостійну роботу як частину
навчального процесу, що характеризується певними обов'язками виконання,
контролем з боку викладача (планування завдань, підбір навчальної
літератури, контроль за виконанням роботи тощо), а також наявністю у
дитини мотивації до самостійної роботи, яка не залежить від зовнішніх
стимулів.
Ми погоджуємося з Н.Г. Дайрі, що природу добровільної роботи не
можна розглядати з точки зору якоїсь однієї ознаки, оскільки людська
діяльність багатогранна.
Дослідники виділяють щонайменше чотири елементи самостійної
роботи: - "самостійність за характером", яка проявляється в тому, що учні
діють відповідно до своїх переконань; - "самостійність за мотивацією
діяльності"; та "самостійність у практичній діяльності", яка включає в себе її
складові.
Дослідники визначили такі ознаки самостійної роботи: - самостійність
учнів у виконанні діяльності без прямої зовнішньої мотивації; - єдина логіка
змісту і завдань уроків, які розвивають і виховують мислення, збагачують
 7

учнів знаннями і формують у них уміння і навички; - знання учнів з

використанням своїх умінь і навичок правильно висловлювати суть явищ і
процесів та виявляти самостійність і кмітливість; - самостійність учнів у
виконанні діяльності без прямої зовнішньої мотивації; - єдина логіка змісту і
завдань уроків, які розвивають і виховують мислення, збагачують учнів
знаннями і формують у них уміння і навички; - знання учнів з використанням
своїх умінь і навичок правильно висловлювати суть явищ і процесів та
виявляти самостійність і кмітливість.
Дуже цікавим, на наш погляд, є трактування П.І. Підкасистого
самостійної роботи, як засобу навчання; - у кожній конкретній ситуації
навчання відповідає певним навчальним цілям і завданням; - це необхідні
умови для самоорганізації і самодисципліни учнів щодо оволодіння
методами пізнавальної діяльності.
Т.І. Шамова розглядає це поняття під таким кутом зору. Вона
стверджує, що а) чітко поставлена мета роботи, б) учень усвідомлює і
приймає цю мету, в) в процесі роботи учня проявляє спонтанні зусилля і
долає розумові труднощі, г) в процесі роботи удосконалюються або
набуваються нові знання і способи діяльності, д) в процесі роботи учень
розвиває моральні і фізичні сили, за умови дотримання наступних умов,
самостійна робота є засобом активної пізнавальної діяльності.
Безумовно, сплановане самостійне навчання допомагає учням мати
можливість: - здобувати знання з нових джерел, розширювати свій кругозір і
вдосконалювати світогляд шляхом взаємодії з різними джерелами
інформації; - розвивати вміння самостійно планувати і організовувати
навчальний процес; - поглиблювати і розширювати свої знання з різних
дисциплін для підвищення інтелектуальних здібностей шляхом: -
формування і розвитку пізнавальних інтересів і навчання мислити і діяти
самостійно; - поглиблення знань з різних дисциплін; - поглиблення знань з
різних дисциплін за рахунок: - поглиблення знань з різних дисциплін і
навчання мислити і діяти самостійно.
 8

Однак, слід зазначити, що в педагогічній дійсності все ще існують

певні проблеми щодо використання самостійної роботи в навчальному
процесі: - недостатній рівень знань, умінь та навичок учнів щодо самостійної
роботи, недостатнє врахування індивідуальних фізіологічних та
психологічних особливостей, неготовність дітей до вирішення певних
завдань, небажання їх виконувати, поверхневий розгляд завдань, недостатня
увага до підготовки викладачів щодо підготовки до самостійної роботи,
недостатня увага до підготовки учнів, недостатня увага до застосування
самостійної роботи у навчально-виховному процесі.
Розглядаючи поняття "самостійне виробництво", існують різні підходи
до його визначення. Багато дослідників розглядають самостійну роботу як
таку, що планується на основі творчості та самостійності і виконується як
завдання під керівництвом викладача без його безпосередньої участі. Інші
дослідники розглядають самопродукцію як форму творчої діяльності, в якій
учні досягають своїх освітніх і розвивальних цілей самостійно і без
зовнішньої мотивації в процесі роботи.
Ми вважаємо, що визначення "самоосвіта" є найбільш відповідним для
цієї форми діяльності. Вважаємо, що під самоосвітою слід розуміти частину
навчального процесу під керівництвом викладачів, що заохочує активність,
самостійність і застосування творчих здібностей учнів та є необхідною
характеристикою для майбутньої професійної діяльності. Усі науковці
сходяться на думці, що самостійна робота позитивно впливає на розвиток
розумових та особистісних якостей дітей. Однак неоднозначність у
трактуванні поняття "самостійна робота" ускладнює управління самостійною
роботою, а іноді унеможливлює її ефективне використання в освітньому
процесі.
Подальші дослідження планується спрямувати на вивчення інших
питань, пов'язаних з організацією та управлінням самостійною діяльністю.

1.2. Види читання

 9

Метою читання є засвоєння інформації, що міститься в письмовому

тексті, а саме читання - це вид мовленнєвої діяльності, що є процесом
досягнення цієї мети. Залежно від мети читання методисти виділяють різні
види читання, основними з яких є: 1) ознайомлювальне (читання з
розумінням основного змісту книги, що читається); 2) вивчаюче (читання з
повним розумінням книги, що читається, включаючи її деталі); 3)
переглядове (читання з вилученням необхідної (вибіркової) інформації) [ 9].
Читання за звичкою і переглядове читання є різновидами
швидкочитання. Різниця між ними полягає в ступені досягнення повноти і
точності розуміння. Реферативне читання - це вилучення ключової
інформації з тексту зі ступенем розуміння 70-75%.
Скімінг - це досить довгий текст з невеликим інформаційним
перевантаженням, який легко сприймається. Скімінгове читання означає, що
в тексті міститься інформація, необхідна для читання (наприклад,
визначення, висновки, фактична інформація, інформація про галузь
дослідження). Якщо ви знаєте, де знайти цю інформацію, ви можете
прочитати текст повністю або частково.
Розуміння тексту передбачає детальне, повне (100%) і точне розуміння
основних і другорядних фактів, що містяться в тексті. Цей вид читання є
трудомістким, оскільки учні, які звикли до довготривалого запам'ятовування,
починають перечитувати та перекладати текст, щоб глибше зрозуміти суть
комунікативної ситуації.
Тому всі види читання взаємопов'язані, переплітаються і доповнюють
один одного. Раціональна методика навчання читання повинна ґрунтуватися
на класифікації видів читання, а використання різних видів читання в
навчальному процесі є засобом досягнення загальної мети навчання читання
іноземною мовою.

1.3. Визначення сутності поняття домашнього читання

 10

З метою цілісного формування світогляду учнів, зміст програми з

іноземної мови спрямований на розвиток міжкультурної грамотності учнів.
Це допомагає учням усвідомити схожість та відмінності між культурами
різних країн, що посилює мотивацію на основі інтересу, призводить до
зростання співпраці та поваги до інших країн, сприяє взаємодії між людьми в
культурному діалозі. Друковані матеріали все частіше використовуються для
вивчення різних культур.
Слід також зазначити, що вміння розуміти тексти (читання) є важливим
у повсякденному житті, наприклад, при читанні книг і журналів, перегляді
фільмів і роботі в Інтернеті на сайті. Я також бачу зв'язок між читанням та
іншими видами мовленнєвої діяльності наступним чином. По-перше, читання
і письмо взаємопов'язані, тому що вони використовують одну і ту ж графічну
систему мови. При викладанні іноземної мови це слід враховувати і
розвивати ці дві навички разом.
Читання також пов'язане з аудіюванням. Це пов'язано з тим, що в
основі обох видів мовленнєвої діяльності лежать перцептивні та когнітивні
процеси, пов'язані зі сприйняттям, аналізом і синтезом. "Читання" також
пов'язане з "говорінням". Читання вголос - це "контрольоване мовлення".
Саме ж читання - це одночасно і внутрішнє слухання, і внутрішнє мовлення
[12].
Відповідно до обов'язкового мінімуму змісту іншомовної загальної
середньої освіти, у процесі навчання читання на кінець 11 класу в учнів
мають бути сформовані такі вміння [4]:
- вміння розуміти загальний зміст і основні факти, про які йдеться
в тексті,
- вміння знаходити в тексті потрібну інформацію,
- вміння повно і точно розуміти інформацію, подану в тексті,
- вміння застосовувати свої знання для обговорення в класі.
 11

Тому завданням роботи з текстами є подальший розвиток навичок

читання та розуміння змісту англомовних текстів, поповнення словникового
запасу та розвиток навичок говоріння. Для того, щоб текст був реальною та
продуктивною основою для навчання всіх видів мовленнєвої діяльності,
важливо навчити працювати з текстом, а отже, слід приділяти увагу всім
етапам роботи з текстом: дотекстовому, текстовому та післятекстовому [9].
Слід зазначити, що читання  є рецептивною формою вербальної
комунікації і має багато переваг у процесі її формування та функціонування
[9]:
- Під час читання, сприйняття та осмислення інформації
використовується "значеннєва форма " асоціації. Вона пов'язана
не зі слуховою формою сприйняття інформації, а з візуальною
формою сприйняття інформації:
- Під час читання кожне слово оточене іншими словами, які
утворюють певний контекст, який можна повторити і пригадати.
- Для розуміння тексту не обов'язково мати в голові чіткі символи,
як у випадку з говорінням чи аудіюванням.
- З прочитаного тексту легко відновити ситуацію і контекст, в
якому було створено значення.
- широта охоплення мовного матеріалу;
- незнання або нерозуміння фактів, описаних у тексті; 
складність викладу матеріалу (зміст і структура тексту);
- складність формулювань;
- відсутність пауз та інтонації, що ускладнює смисловий поділ
мовних блоків тощо.
Таким чином, коли ми говоримо про читання як рецептивну
мовленнєву діяльність, ми не розглядаємо його як пасивний процес.
Читання (зі змістом і метою) можливе лише завдяки постійній
активності читача, завдяки чому читач може краще зрозуміти зміст тексту і
 12

краще засвоїти його формальні аспекти.  Основною метою читання є

активне і самостійне здобуття інформації. Часто бажання читати з метою
отримання певних знань чи інформації або задоволення інтересу є
передумовою для вивчення іноземної мови. Читання іншомовних текстів
завжди вважалося найнадійнішою основою для розвитку інших видів
мовленнєвої діяльності.

1.4. Організація самостійного домашнього читання іншомовних

текстів
Організовуючи самостійну роботу з текстами для домашнього читання,
необхідно переконати школярів у тому, що читання вдома - це серйозне
завдання, яке вимагає великої розумової активності, уяви, пам'яті та вольових
зусиль, і що однією з основних умов розуміння прочитаного,
запам'ятовування необхідного мовного матеріалу та збагачення словникового
запасу є одноразове читання тексту.
При повторному читанні тексту учні виконують завдання, спрямовані
на розуміння окремих деталей змісту та запам'ятовування необхідної
лексики. Як правило, мало хто з учнів читає систематично та
цілеспрямовано, більшість обмежується підручниками та читанками, що
входять до навчального пакету. Однією з причин цього є відсутність
мотивації. Учні ставляться до читання як до академічного завдання. Для
більшості дітей читання німецькою мовою втратило своє значення як спосіб
отримання інформації, розширення кругозору та підвищення культурного
рівня. Інтерес до читання зменшується з кожним класом [9].
Інша причина, тісно пов'язана з першою, полягає в тому, що учні
відчувають труднощі при читанні іншомовних текстів: вони не знають
значення багатьох слів, їм доводиться часто звертатися до словника, тому
читання стає нецікавим і учні швидко втомлюються.
Щоб привчити школярів до самостійного читання німецькою мовою,
методисти рекомендують вирішувати такі завдання: 1) мотивувати цей вид
 13

мовленнєвої діяльності та виховувати інтерес до читання; 2) долати мовні

труднощі під час читання та навчати вилучати інформацію з тексту.
Мотивація читання німецькою мовою тісно пов'язана з самою
діяльністю. Мотивація до читання ґрунтується на усвідомленні корисності та
необхідності читання, а також на очікуванні задоволення від самого процесу
читання та отримання інформації, що є метою читання. Для підвищення
інтересу учнів до цього виду мовленнєвої діяльності необхідні вдало
підібрані та добре продумані тексти. Ці тексти повинні відповідати віковим
інтересам учнів і відображати міжпредметні зв'язки.
Вони також повинні містити додаткові завдання, які привертають увагу
учнів до змісту, та коментарі, які можуть частково усунути мовні труднощі та
полегшити розуміння при самостійному читанні. Тексти для читання слід
підбирати так, щоб кожен учень міг знайти в книзі для читання щось цікаве
для себе. Тексти мають бути згруповані в тематичні блоки [9].
На початку кожного тексту слід подати резюме, щоб полегшити учням
розуміння уривку. Формат резюме може бути різним: кілька речень, що
підсумовують основний зміст тексту; коротка версія, що містить початок
історії рідною мовою; кілька речень, що описують ситуацію та вводять
читача в курс справи; одне-два речення з тексту, що відображають основну
ідею історії або найважливіший епізод; кілька речень, що відображають
основну ідею тексту.
Можна створити текстові завдання, які допоможуть учням краще
зрозуміти прочитане, виділити головні моменти змісту та зрозуміти основну
думку.
Першою навчальною вправою з лексичними одиницями є так звана
мовна вправа. Ці вправи виявляють, ізолюють і вирішують конкретні
труднощі в засвоєнні певного мовного матеріалу, створюючи таким чином
орієнтовну основу для мовленнєвої діяльності на наступних уроках, а також
прискорюють і полегшують засвоєння лексики під час вправ на говоріння.
 14

Наведемо приклади першої та другої підгруп вправ. Перша підгрупа

вправ:
1) визначте, якій частині тексту можна було б дати заголовок
наступним словом (словосполученням, реченням);
2) визначте, у якому із наступних значень ... вжите дане слово у тексті;
3) визначте, хто із персонажів промовляє такі слова ...;
4) знайдіть у тексті слова, які зустрічаються кілька разів, подумайте,
чому вони повторюються;
5) поставте питання до тексту і включіть до них, де можливо, наступні
слова ...
Друга підгрупа вправ:
1) пригадайте синоніми (антоніми) до слів ...;
2) пригадайте, які ви знаєте приказки та прислів’я або вірші, у яки х є
наступні слова ...;
3) згрупуйте слова, які позначають вчинки людей, їх внутрішній стан,
їх взаємовідносини; слова, в яких міститься опис природи, місцевості,
предметів або речей.
Дані вправи рекомендується виконувати для повторення та
семантизації тієї активної лексики, яка є необхідною в конкретній навчальній
ситуації [7:25].
У старших класах чні практикуються в конспектуванні статей,
обговорюють прочитане та іноді перекладають (вибірково). Учні
практикуються у підкресленні слів, які виражають головну ідею статті,
передачі головної думки одним (або кількома) реченнями та інших вправах,
які допомагають їм підготуватися до реферування.
Це завдання буде ефективнішим, якщо враховувати інтереси та
спрямованість учнів. Наприклад, коментатори можуть бути обрані з
широкого кола предметів, таких як спорт, мистецтво, політика, економіка та
наука. Іноді діти міняються ролями, наприклад, спортивний коментатор стає
політичним коментатором [9].
 15

Це розширює загальний кругозір дітей, допомагає їм виконувати

загальноосвітні завдання і, звичайно, підвищує рівень їхньої практичної
мовної компетенції.
Таким чином, самостійна робота учнів під час вивчення німецької
мови, особливо над лексикою та розумінням текстів, є важливою для
досягнення цілей навчання, визначених програмою. За умови правильного
планування, самостійна робота в поєднанні з розвитком навчальних навичок
учнів, безсумнівно, сприятиме доброму володінню німецькою мовою.
В результаті систематичного і добре структурованого самостійного
вивчення лексики учні набувають необхідний словниковий запас і вміння
ним користуватися. Вміло організоване самостійне навчання сприяє розвитку
спонтанності, яка є важливою рисою характеру учнів.

1.5. Контроль розуміння загального змісту

Існують різні погляди на те, які етапи мають бути включені в процес
навчання і які з них є найбільш ефективними. Безумовно, тип обраного
завдання залежить від цілей, які ставляться перед читанням.
Деякі методисти виділяють два етапи в організації домашнього
читання, виходячи з цілей навчання іноземної мови в сучасній школі.
Перший етап - власне читання, як процес вилучення інформації з
тексту. Цей етап дуже важливий при роботі з будь-яким текстом. Однак для
більшості текстів, які даються учням для самостійного читання вдома, цей
етап має бути завершальним у виконанні завдання.
Другий етап - обговорення на основі прочитаного вдома матеріалу.
Робота на цьому етапі має бути вибірковою, спрямованою лише на найбільш
доступні частини або уривки тексту.
Деякі методисти вважають недоцільним використання форм і методів
роботи, які пов'язують управління читанням з розвитком навичок усного
мовлення та перекладу. Тому мовні вправи слід використовувати лише як
засіб перевірки розуміння прочитаного.
 16

Урок включає три етапи:

1) контроль розуміння загального змісту;
2) перевірку розуміння окремих суттєвих деталей;
3) оцінку прочитаного.
Деякі методисти приділяють особливу увагу вправам, відомим як
"передтекстові". Багато з цих вправ зосереджені на опрацюванні лексики та
граматичних структур, використаних у тексті, з метою розвитку навичок
усного мовлення. Таким чином, читання позиціонується як засіб, а не мета
навчання.
У більш традиційних методиках зазвичай виділяють три етапи роботи
над кожним текстом: дотекстовий етап (етап підготовки), текстовий етап і
післятекстовий етап. Звичайно, післятекстовий етап буде існувати, якщо
текст сприймається як засіб розвитку продуктивних навичок говоріння чи
письма, або, простіше кажучи, говоріння та письма іноземною мовою, а не як
засіб розвитку навичок читання.
Таким чином, який би підхід не використовувався, порядок роботи з
текстами в цілому виглядає наступним чином: дотекстові вправи, набуття
розуміння змісту (текстовий етап), набуття розуміння важливих деталей
тексту (аналіз та оцінка, післятекстовий етап), аналіз літературних та
стилістичних особливостей тексту, на цьому все і закінчується.
Досі точаться дискусії щодо необхідності передтекстових вправ та
літературознавчого аналізу тексту, причому останній визначається не
методичним підходом, який обирає вчитель, виходячи зі своїх особистих
поглядів і переконань щодо домашнього читання, а безпосередньо віковими
та індивідуальними особливостями учня.
Методисти та вчителі пропонують багато видів роботи над текстами.
Звичайно, вид роботи залежить від мети домашнього читання. Якщо ви
читаєте заради читання, то домашнє завдання буде зосереджене лише на
перевірці змісту. Якщо ж ви хочете провести дискусію щодо змісту
прочитаного або тематики тексту, то до вищезазначеного завдання ви
 17

додасте поступовий перехід від підготовленого мовлення до

непідготовленого, щоб учні могли висловити власну думку.
Методисти також розходяться в думках щодо необхідності
передтекстових вправ для вивчення лексики та граматичних структур,
використаних у тексті[9].
Деякі автори вважають, що ці вправи є дуже важливими і що їм має
передувати обговорення самого тексту, щоб збагатити словниковий запас
учнів і підготувати їх до подальшого говоріння на цю тему.
Деякі автори також вважають, що читання - це не засіб навчання усного
мовлення, а самостійний вид мовленнєвої діяльності, і що попереднє
вивчення лексики тут не є необхідним.
Ще одним дискусійним питанням є те, чи потрібно навчати учнів
аналізу тексту. Чи потрібно вводити в програму середньої школи поняття
художньої виразності (метафора, порівняння, алегорія тощо)? Звичайно, таку
роботу можуть виконувати лише старшокласники, та й то деякі автори
вважають, що аналізувати іншомовні тексти можуть лише учні шкіл з
поглибленим вивченням мови. Тип вправи також залежить від віку та рівня
підготовки учнів. Наприклад, у початковій школі і тексти, і завдання
простіші.
Учні середньої школи вже готові читати і перекладати тексти та
обговорювати проблеми. Їм також можуть запропонувати виконати творчі
завдання або написати есе[9].
 18

Висновки до розділу 1
Важливою частиною завдання, що стоїть перед системою середньої
освіти, є формування у підростаючого покоління вже у шкільний період
самоосвітніх умінь і навичок та підготовка їх до самоосвіти. Самоосвіта на
сучасному етапі розвитку нашого суспільства визнається необхідною якістю
творчої особистості, яка після закінчення навчання готова до активної участі
в соціально-економічному житті країни. У світлі вищезазначеного
особливого значення набуває як теоретичне осмислення проблеми самоосвіти
стосовно процесу вивчення іноземної мови, так і практична організація
навчальної самоосвітньої діяльності учнів у процесі вивчення німецької мови
в середній загальноосвітній школі.
Читання іноземною мовою як засіб комунікативної компетенції та
спілкування є важливим видом мовленнєвої діяльності поряд з усним
мовленням і найпоширенішим способом іншомовного спілкування, яким
повинні оволодіти учні середньої школи відповідно до вимог чинної
навчальної програми та державних стандартів з іноземних мов. Історично
читання виникло пізніше, ніж усне мовлення, але будується на його основах і
є важливим засобом спілкування та пізнання. Забезпечуючи доступ до всіх
видів інформації, читання передає накопичений людський досвід у різних
сферах трудової, творчої, суспільної та культурної діяльності. Навички
читання дозволяють учням використовувати іншомовну літературу в роботі
та навчанні після школи, шукати інформацію в спеціалізованих галузях, а
також задовольняти свої читацькі та творчі інтереси.
Читання - це рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що включає в
себе навички читання та розуміння і відноситься до письмових форм
мовлення. У цьому контексті діяльність з читання має як змістовий, так і
процесуальний аспекти. Існує два основних рівні розуміння тексту: рівень
змісту та рівень змісту і змісту (хоча кожен з них також включає деякі
проміжні рівні). Перший пов'язаний зі встановленням значення і прямих
 19

зв'язків сприйнятих мовних одиниць, тоді як другий - з розумінням змісту

тексту як цілісної мовної одиниці.
У цьому контексті, хоча процеси сприйняття і розуміння відбуваються
одночасно, навички та вміння, які уможливлюють розуміння тексту, можна
розділити на дві групи. Перша група - це навички, пов'язані з технічними
аспектами розуміння тексту. Друга група - це навички, які забезпечують
смислові аспекти розуміння тексту, встановлюючи смислові зв'язки між
мовними одиницями тексту і забезпечуючи розуміння змісту та намірів
автора, тобто тексту як цілісного усного твору. Для досягнення такого рівня
розуміння навички читання мають бути доведені до високого рівня
автоматизму, а увага читача має бути повністю зосереджена на смисловій
обробці тексту.
Мотивом читання як комунікативної діяльності є спілкування, метою
якого є отримання необхідної інформації. При роботі з текстом можна
мотивувати різні цілі: в одних випадках достатньо визначити, про що йдеться
в тексті, в інших - важливо зрозуміти основну і нову інформацію, авторський
задум і підтекст. Як правило, читачі намагаються отримати інформацію
найбільш економним способом, тому читання відбувається з різною
швидкістю і характеризується гнучкістю, що є ознакою зрілого читання.
Процес навчання іноземної мови в середній школі вимагає розвитку
навичок читання на комунікативному рівні, щоб учні могли розуміти: а)
основний зміст простих оригінальних текстів; б) більш складні за змістом і
структурою тексти різних жанрів, таких як суспільно-політичні, науково-
популярні та художні (адаптації). Даються рекомендації щодо використання
двомовних словників та різноманітної довідкової літератури.
На середньому рівні (7-9 класи) учнів навчають читати вголос і
самостійно тексти складнішого змісту з підручників і навчальних матеріалів.
Учні повинні здогадуватися про значення незнайомих слів на основі
контексту, словотворчих елементів та співзвучності зі словами рідної мови.
Для визначення значення незнайомих слів використовуються морфологічний
 20

аналіз, структурний і семантичний аналіз. При читанні текстів учні повинні

розуміти головну ідею та важливий зміст. Якщо текст потрібно прочитати
повторно, вчитель ставить нові завдання. Наприклад, витягнути з тексту
додаткову інформацію, прочитати текст швидше і т.д. Швидкість читання на
таких заняттях повинна бути вищою, ніж читання вголос.
 21

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ВПРАВ ТА ЗАВДАНЬ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

ДОМАШНЬОГО ЧИТАННЯ НА УРОЦІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
2.1 Рекомендації щодо організації домашнього читання на уроці
німецької мови
За відсутності іншомовного середовища читання є однією з
найважливіших сфер для вивчення мови. Читання надає необхідну
інформацію і допомагає учням зрозуміти важливість вивчення мови та
підвищити інтерес до неї. Читання є найбільш доступним і водночас сприяє
оволодінню всіма іншими аспектами іноземної мови (говорінням, лексикою,
граматикою) та видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, говорінням,
письмом). Тому дуже важливо оволодіти ним якомога швидше і, по
можливості, вміти читати без перекладу. Однак методи, які
використовуються для досягнення цієї мети, часто не є оптимальними і,
враховуючи брак навчального часу, займають роки.
Для того, щоб підвищити ефективність навчання іншомовному
читанню, викладачі повинні розуміти і враховувати у своїй роботі
психологічні властивості та особливості нових видів читання. Таким чином,
вони зможуть обрати найбільш ефективні методи навчання, звертаючи
особливу увагу на загальну мотивацію та навчальну мотивацію учнів.
Психологи вважають, що "з самого початку навчання дуже важливо
сформувати правильне ставлення до читання як до виду мовленнєвої
діяльності з конкретними комунікативними завданнями, як до способу
отримання інформації (а не як до вправи в читанні вголос, запам'ятовуванні,
переказі та перекладі мовного матеріалу)". [10]
При цьому комунікативним завданням є досягнення розуміння
матеріалу, що читається, тобто розуміння зв'язків і відносин між предметами
і явищами, представленими в тексті. Тому велика увага приділяється
 22

виявленню психологічних властивостей іншомовних видів читання та

передумов успішного навчання.
У психолого-педагогічній літературі читання розглядається як
складний вид мовленнєвої діяльності, що забезпечує "процес сприйняття й
активної переробки інформації, зафіксованої в певній мовній системі" та
спілкування з автором відповідного тексту [12].
Під час діяльності читання відбувається подвійне синхронне
перетворення:
1) перетворення візуально сприйнятого тексту в мовну систему значень
2) перетворення останньої в смисловий зміст тексту [12].
Для розвитку здатності здійснювати ці перетворення навчання
іншомовному читанню здійснюється за двома основними напрямками:
техніка розуміння тексту та усвідомлене читання.
Як психологічну передумову успішного навчання техніці читання слід
підкреслити, що техніка читання передбачає не тільки відтворення
іншомовних букв, їх сполучень і слів, а й формування у дитини вміння
виділяти з тексту наголошені слова, словосполучення і конструкції і на
основі цього надавати реченням необхідного акценту. Так і повинно бути.
Точність і швидкість читання залежать головним чином від
встановлення міцного зв'язку між буквами і звуками у свідомості і пам'яті
учня. Тому при навчанні техніці читання особливу увагу слід приділяти
правильному вибору іншомовних звуків та їх поєднань під час читання. З цієї
причини корисно засвоїти різні правила читання звуків, що зустрічаються в
підручниках з іноземної мови. Ці правила визначають звучання букв та їх
комбінацій відповідно до умов вживання. Наприклад:
 Сполучення букв еі читається як [аі], еи як [оі];
 Сполучення букв sch відповідає українському звукові ш;
 Якщо після букви s слідують букви р,t то вона читається як [sch]
Слід зазначити, що, хоча знати і використовувати правила читання
легко, існує тенденція до їх забування. Цьому сприяє відсутність таких
 23

правил у японських підручниках для старшокласників і складність їх

розпізнавання при читанні реальних текстів.
Питання про необхідність і точність використання транскрипційних
знаків часто піднімається на ранніх етапах навчання читання. Це питання не є
дуже важливим, оскільки навчитися читати німецькою мовою легше, ніж,
наприклад, англійською. Для цього достатньо знати правила (деякі з них
згадані вище) і не забувати їх.
Однак, якщо спочатку учням важко користуватися транскрипцією, її
використання не тільки полегшує і прискорює процес навчання читання
іноземною мовою, але й зменшує кількість помилок. У той же час, це може
викликати інтерференцію між літерами та транскрипцією, що призводить до
помилок у їх використанні та перешкоджає розпізнаванню літер. Однак, як
показує досвід багатьох викладачів, введення транскрипційних символів на
етапі вивчення алфавіту мови, що вивчається, дає хороші результати. Після
показу, пояснення та відтворення літер доцільно відразу ж транскрибувати в
зошиті для вивчення назву літери, її звукові зміни в реальному слові разом з
відповідним транскрипційним символом і прикладом слова в зошиті учня.
Таким чином, всі транскрипційні символи можуть бути вивчені одночасно,
коли алфавіт буде завершений.
Для подолання труднощів, пов'язаних з пошуком невідомих букв і
транскрипційних знаків (прикладів) при вивченні інших букв алфавіту,
бажано більше спиратися на схильність молодших школярів запам'ятовувати
їх механічно, на основі наслідування вчителя. Водночас важливо пояснити,
що інші літери алфавіту вивчатимуться пізніше, тому бажано, щоб вони
запам'ятовували звуки алфавіту, який вивчатиметься.
Технічні помилки читання можуть виникати на будь-якому етапі
навчання. Як свідчить освітня практика, ці помилки допускаються учнями в
результаті взаємодії кількох факторів, зокрема недостатнього
артикуляційного тренування, міцності зорово-сенсорно-моторного зв'язку,
 24

доступності мовного матеріалу, неправильного прогнозування букв і слів

[13].
Викладачам важливо аналізувати причини помилок і навчати учнів, як
їх виправляти. На ранніх етапах навчання читання важливо спиратися на
доступні матеріали, стежити за вимовою і практикувати точність, особливо
для коротких слів.
Розділення речень за будовою та наголосом, визначення
пунктуаційного та синтаксичного наголосу, а також пауз є основними
труднощами для учнів. Ці навички потрібно розвивати в процесі навчання
свідомого читання вголос. Важливо регулярно нагадувати учням про вимоги
до вживання низхідного та висхідного наголосу. У процесі оволодіння
мовою, що вивчається, можна вдосконалювати вміння прогнозувати зміст і
форму речень і текстів. Це, в свою чергу, призведе до правильного
форматування.
Особливу увагу варто приділити навчанню мовчазному читанню. На
відміну від читання вголос, мовчазне читання не вимагає від учнів
відтворення всіх фонем слів у реченнях або текстах, які вони читають. На
відміну від читання мовчки, необхідність відтворювати всі фонеми слів у
реченні або тексті дозволяє значно прискорити швидкість читання і
зосередити увагу читача на розумінні змісту тексту. Дослідження показали,
що швидкість мовчазного читання в три-чотири рази перевищує середню
швидкість говоріння та аудіювання. Читання вголос також дозволяє учням
підтримувати та покращувати свої навички вимови. Кращі навички вимови
зменшують суворість учнів і підвищують інтерес до вивчення мови. Читання
вголос також забезпечує практику в інтонації[9].
Розуміння прочитаного навчають паралельно, щоб забезпечити
розуміння змісту тексту на рівні базового читання. Ефективність оволодіння
цим умінням значною мірою залежить від рівня сформованості навичок
розуміння прочитаного іноземною мовою. Володіння необхідними
навичками дозволяє читачеві сконцентруватися на виявленні та уточненні
 25

значення слів і словосполучень, які він читає, та встановленні смислових

зв'язків між ними.
Згідно з педагогічною практикою, три основні види свідомого читання
іноземною мовою - непідготовлене, підготовлене та безперекладне -
поділяються на ознайомлювальне, повторювальне, пошукове та аналітичне.
Вивчення цих видів слід починати з читання без підготовки. Це
пов'язано з тим, що, окрім того, що читання з підготовкою та читання без
перекладу широко використовуються в класі (наприклад, вправи та завдання
з читання), вдома та в інших позакласних заходах, читання з підготовкою та
читання без перекладу є початковими етапами оволодіння мовою. Таким
чином, воно готує ґрунт для кращого розуміння загального змісту та
психологічних особливостей перекладеного уривка.
Читання без перекладу далеке від досконалості, оскільки вимагає
інтенсивної інтелектуальної роботи: перекладу змісту тексту рідною мовою,
виділення ключових слів, досягнення розуміння значення незнайомих слів та
їх поєднань у контексті, логічних зв'язків між словами, граматичного аналізу
елементів тексту. Однак у процесі оволодіння мовою, що вивчається, таке
читання стає все більш продуктивним і доступним, наближаючись до рівня
читання без перекладу.
Непідготовлене читання широко використовується в процесі
самостійного читання (вдома) спеціально підібраних та адаптованих текстів,
особливо тих, що містять невелику кількість лексики та граматичних
елементів, незнайомих для даного типу учнів. Зміст цих текстів слід розуміти
за допомогою висновків з контексту, типів слів та їхніх сполучень,
використовуючи наявний словниковий запас та граматичні знання, а іноді й
за допомогою словника[10].
Щоб успішно оволодіти читанням без підготовки, учні повинні
розуміти структуру речень, розпізнавати основні граматичні типи слів і
навчитися розпізнавати значення контексту.
 26

Здатність розуміти текст залежить від уміння використовувати наявні в

тексті опори. Деякі з них дозволять вам отримати хоча б загальне уявлення
про зміст тексту при першому читанні. Граматичні особливості також
можуть бути використані як опори, наприклад, артиклі, прийменники,
суфікси, сполучники, допоміжні дієслова, модальні дієслова та порядок слів.
Непідготовлене читання часто буває необхідним. Однак воно також має
суттєві недоліки, основними з яких є можливість не повного розуміння
змісту тексту, повільне засвоєння матеріалу без перекладу та погане
засвоєння лексики та граматичних елементів, що відбуваються. Ці симптоми
можна значно зменшити за допомогою підготовчого читання, тобто "читання
навчальних текстів, мовний матеріал яких вже досить добре знайомий учню".
Для того, щоб досягти такого рівня підготовки, вся робота з набуття
необхідної лексики та граматичного матеріалу виконується до остаточного
читання тексту. Це дозволяє школярам зосередити свою увагу на розумінні
змісту тексту, а не на словах чи граматичних структурах.
- На першому вступному етапі викладач читає текст, а учні сприймають
аудіо-зображення та зрозумілі елементи.
- На другому етапі діти практикують нову лексику та граматику на
одному-двох уроках та самостійно вдома.
- За цим підготовчим етапом слідує третій етап - етап синтезу. Для
цього учні уважно читають текст і намагаються зрозуміти значення кожного
наступного речення. Для цього їм зазвичай доводиться покладатися на
переклад рідною мовою. Підготовлене читання забезпечує ефективну
лексичну та граматичну підготовку учнів, гарантує, що вони досягнуть
розуміння тексту та зможуть перейти до читання без перекладу.
Таким чином, підготовлене читання не тільки гарантує розуміння
тексту, але й, по суті, гарантує, що основний етап читання без перекладу
завершено. Попереду ще один етап читання без перекладу. Для того, щоб
розвинути навички та вміння читання без перекладу, важливо переконати
учнів у необхідності використовувати це читання регулярно, хоча б для
 27

читання декількох речень або абзаців тексту вдома (в процесі самостійного

осмислення тексту). У цьому відношенні навчання читанню без перекладу є
найбільш ефективним через його самостійний і повторюваний характер[17].
Уривок для читання є дійсно безперекладним, якщо учень може
швидко і відразу зрозуміти сенс відповідних уривків і тексту в цілому без
будь-якої попередньої підготовки. Таке читання свідчить про високі
лінгвістичні здібності читача і є кінцевою метою навчання читання.
Існують також різні види читання іноземною мовою: ознайомлювальне,
переглядове, вивчаюче та вивчаюче. Кожен вид читання має різну
спрямованість - ознайомлення з заголовком, планом, вступом тощо, читання
окремих елементів всього тексту, перегляд тексту з метою пошуку необхідної
інформації, читання всього тексту тощо - і характеристики читання також
відрізняються. Зміст цих видів читання показує, що в більшості випадків для
їх реалізації використовується непідготовлене читання. У випадку з
навчальним читанням - це непідготовлене читання, яке включає елементи
прямого читання без перекладу.
Слід зазначити, що багато учнів не досягли рівня розуміння текстів без
перекладу. Однією з головних причин цього є нерозуміння викладачем
важливості читання без перекладу та передумов для його успішного
навчання. Тому, повертаючись до теми цієї статті, варто підкреслити, що
викладачі повинні приділяти велику увагу навчанню розуміння прочитаного
(всіх вищезазначених видів) на ранніх етапах навчання, інакше учні не
досягнуть високого рівня спілкування іноземною мовою. Причина в тому,
що, як і будь-яке навчання, навчання читання - це система. І ця система має
етапи, які необхідно пройти, щоб досягти поставленої мети. А від
ефективного виконання проміжних завдань залежить реалізація кінцевої мети
навчання.
Тому навчання іншомовному читанню відбувається за двома
основними напрямками: техніка читання та усвідомлене читання.
 28

Педагогічна практика дозволяє розрізняти непідготовлене, підготовлене і

безперекладне як основні види свідомого іншомовного читання.
Отже, навчання читання іноземною мовою - це система, яка має свої
етапи. Предметом цієї статті є перший етап, початковий етап цієї системи.
Тому основна увага приділяється розвитку навичок розуміння прочитаного.
Як було сказано вже в попередньому розділі, існує два основні
напрямки навчання читанню: техніка читання та осмислене читання. На
початковому етапі навчання основна, головна увага приділяється саме техніці
читання, оскільки не опанувавши цей напрям, неможливо перейти до
осмисленого читання. Процес оволодіння технікою читання на початковому
ступені включає розв'язання таких завдань:
 засвоєння конфігурації літер іноземного алфавіту в рецептивному і
репродуктивному планах: зорове сприймання, розпізнавання та
ідентифікація літери, з одного боку, і написання її чотирьох
функціональних варіантів - великої та малої, друкованої та рукописної
літери, з іншого;
 оволодіння звуко-буквеними і буквено-звуковими зв'язками (а не
назвою букви, яка не допомагає, а лише створює інтерференцію);
 розвиток автоматичного здійснення операції аналіз - синтез на
матеріалі ізольованих слів, результатом чого має бути швидке й точне
зорове сприймання, правильне озвучування та адекватне розуміння
значення сприйнятого слова;
 поступове засвоєння основних правил читання голосних та
приголосних літер, їх комбінацій.
Оволодіння багатокомпонентною технікою читання на початковому
ступені та вдосконалення її в наступних класах є обов'язковим складником
навчання читанню іноземною мовою, оскільки смисловий бік читання
повністю залежить від технічного та удосконалюється разом з ним від
ступеня до ступеня.
 29

Тобто, основними завданнями у процесі навчання читанню іноземною

мовою на початковому етапі, від успішного вирішення яких залежить
реалізація кінцевої мети, є: оволодіння графікою іноземної мови, засвоєння
буквено-звукових і звуко-буквених відповідностей, правильне і швидке
читання вголос ізольованих слів, засвоєння правил читання, правильне
членування речень на синтагми, а неважких навчальних текстів - на смислові
відрізки при читанні вголос, поступовий перехід до читання мовчки з
безпосереднім розумінням, досягнення певної швидкості читання.
У процесі оволодіння технічними навичками читання учні стикаються з
певними труднощами, які ускладнюють формування цих навичок. Так
графічні труднощі спричиняються:
 тотожністю букв у рідній та іноземній (німецькій) мовах: р, n, о, а, е;
 наявністю діграфів: іе /і: /, триграфів: sch / ш /;
 наявністю буквеної синонімії /k/: k, ch; та ін.
Труднощі суб'єктивного характеру виникають через одноманітність
відпрацювання техніки читання, відсутність спеціальних графічних
посібників, невиправдане скорочення обсягу навчання при виробленні цієї
складної навички, недооцінку практики засвоєння правил читання,
важливості буквено-звукового і звуко-буквеного аналізу, а також практики
запам'ятовування графічних образів слів з опорою на зір виникають через
брак зору.
Про складність методики навчання свідчить різноманітність
методичних підходів до вирішення цієї проблеми. Сучасна практика
навчання читання іноземними мовами використовує методи фонетичного
(звукового) аналізу і синтезу, а також навчання за ключовими словами і
правилами читання. Однак жоден з цих методів не може бути повністю
ефективним у навчанні навичок читання. Найбільш доцільним є поєднання
різних методів, наприклад, методу фонологічного аналізу і синтезу, який
дозволяє учням засвоїти взаємозв'язок між буквами і звуками, і навчання
правилам читання.
 30

Вивчення розташування букв, навчання розпізнаванню літер,

відтворенню звуків і написанню букв. Вивчення назв букв не є важливим
елементом, оскільки це створить додаткові труднощі і затримає процес
формування механізмів читання. На початковому етапі достатньо знання
звуків букв.
Оскільки письмо і читання тісно пов'язані між собою, оскільки
базуються на одній графічній системі мови, навчання навичкам читання має
відбуватися паралельно з набуттям навичок письма. Однак, на відміну від
читання, в процесі письма встановлюються буквено-звукові відповідності в
іншому напрямку - від звуків до букв. Іншими словами, процес письма
передбачає кодування думок за допомогою графічних символів.
Іншими словами, методи навчання читання іноземною мовою можна
обирати або комбінувати, але загалом для ефективного вивчення мови
потрібно, щоб читання було інтегроване з письмом.
Загалом, існує багато методів розвитку розуміння прочитаного, тому
немає потреби зараз їх пояснювати. Це дослідження показує, що який би
метод не обрав вчитель, бажано поєднувати це навчання з грою. Це пов'язано
з тим, що в їхньому віці в учнів розвинена мотивація до гри. Учні можуть
легко і добре запам'ятовувати слова і фрази, мовні кліше, фрази,
мікродіалоги, віршики і пісні, якщо вони зацікавлені. Це тема другої частини
(Практика) цього документу. Іншими словами, як найефективніше розвивати
навички читання у дітей на ранньому етапі.
Інакше кажучи, основне завдання у процесі навчання читання
іноземною мовою на ранньому етапі залежить від успішному досягненні
кінцевої мети, реалізація якої залежить від оволодіння числовими
елементами іноземної мови, засвоєння буквенно-звукового і буквенно-
звукового відповідності, правильного і швидкого усного читання окремих
слів, засвоєння умовностей читання, правильного членування пропозицій на
конструкції і нескладних навчальних текстів на смислові категорії під час
фонетичного а Для навчання читання іноземною мовою можна обирати або
 31

комбінувати будь-які методи, але загалом для ефективного вивчення мови

читання повинно поєднуватися з письмом.
Як було визнано вище, вивчення мови найкраще починати в більш
ранньому віці, тобто в початковій школі, так як це зараз відбувається в
середніх класах.
Перенесення початку вивчення мови в середніх школах з початкової
школи на середню (відповідно до ініціативи 12-річної освіти) поставило
вчителів-словесників у незвичну ситуацію. Учні молодших класів дуже
відрізняються від учнів початкової школи, особливо в 1 і 2 класах, які є
найскладнішими учнями в школі. Діти в цьому віці мають не тільки фізичні
фактори, які сприяють вивченню іноземної мови (розвинений фонетичний і
тональний слух, точне наслідування, імітаційні тенденції, комунікативні
потреби тощо), а й багато вікових психофізіологічних та особистісних
особливостей.
Дослідження виявило, що майже всі підручники, за якими навчаються
першокласники, містять завдання на кшталт "напиши наступне слово по
порядку, переклади слово німецькою мовою, напиши з великої літери
наступну малу літеру, прочитай слово вголос". Як такі одноманітні завдання
та маленькі чорні літери в підручнику можуть бути цікавими? Тому метою
цього дослідження було сформулювати методичні рекомендації щодо
розвитку навичок ефективного читання в початковій школі, оскільки
ефективне навчання може бути досягнуте лише за умови достатньої
зацікавленості учнів.
З цією метою в даному дослідженні показано, що вивчення іноземної
мови в початковій школі стимулюється участю учнів у навчальних іграх та
проблемних ситуаціях. Також було виявлено, що найбільш сприятливими
умовами для інтенсивного вивчення та розвитку іноземної мови в середній
школі є створення ігор та проблемних ситуацій, які стимулюють розвиток
активного мислення та запам'ятовування матеріалу, а також забезпечення
 32

оптимального співвідношення проблемних ситуацій та ігор у навчальному

процесі, тобто велика кількість ігрових ситуацій на першому році навчання.
Тому, навіть якщо викладачі обирають інші методи навчання, вони
повинні поєднувати їх з методом комунікативних ігор на першому етапі.
Ігри обрані як основний метод навчання тому, що в молодшому
шкільному віці (коли починається викладання іноземної мови в середніх
школах) ігри все ще домінують у свідомості дітей і є одним з основних видів
їхньої діяльності. Відомо, що ігри, засновані на комунікативних ситуаціях,
мотивують мовну діяльність, а мотивація активізує всі пізнавальні процеси.
Участь в іграх може зосередити увагу та активізувати розумові процеси. Ігри
розвивають увагу та концентрацію уваги.

2.2 Домашнє читання як форма самостійної роботи у вдосконаленні

лексичного запасу на уроці німецької мови
Читання - один з найважливіших видів комунікації та пізнавальної
діяльності людини. Культура людини багато в чому визначається її здатністю
сприймати літературу. Література впливає на читача естетично, стимулює
його творчі здібності до розуміння зображеної в тексті дійсності, спонукає до
самостійних суджень і висновків, надає можливість розвивати свій світогляд,
допомагає правильно орієнтуватися в складному процесі самоусвідомлення.
Навчання німецької мови - це дуже складний процес, який відбувається
за відсутності мовного середовища. Уроки домашнього читання спрямовані,
головним чином, на набуття учнями мовної практики та розвиток їхньої
здатності розпізнавати письмове слово, тобто читання іншомовної
літератури. "Домашнє читання" - це обов'язкове читання для всіх учнів, окрім
підручників, і передбачає постійне читання з метою отримання змістовної
інформації.
У випадках, коли усна мовна практика не завжди можлива, читання
художніх творів може бути способом закріплення набутих навичок.
 33

Це особливо актуально для дітей, які тільки починають вивчати

німецьку мову. Домашнє читання відіграє важливу роль у розвитку
читацьких здібностей і потреб дітей в іноземній мові, у формуванні
психофізіологічних механізмів читацької діяльності та процесів, а також у
вдосконаленні навичок усного та писемного мовлення на основі прочитаного.
Самостійне читання доступної для учнів іншомовної літератури є
невід'ємною частиною загального педагогічного процесу навчання іноземної
мови і має бути рівноправним компонентом.
Читання вдома - це переважно вправа на перевірку розуміння змісту в
цілому та окремих важливих деталей.
Під вартістю навчального матеріалу мається на увазі, перш за все,
обсяг чергової порції матеріалу для домашнього читання. Цей обсяг залежить
від того, яким видом читання буде займатися вчитель з цим матеріалом.
Зокрема, якщо завданням є розвиток усного мовлення на основі прочитаного
вдома матеріалу, то має сенс надавати пріоритет читанню з хорошим
розумінням змісту прочитаного матеріалу. У таких випадках обсяг матеріалу
для читання повинен бути відносно невеликим, близько 2-3 сторінок (150-180
речень).
Взагалі, будь-який процес може бути об'єктивно оптимізований лише
тоді, коли відомі конкретні кількісні показники і параметри цього процесу,
коли детально описаний сам процес і його окремі етапи, а також опис всіх
окремих кроків, що складають ту чи іншу технологію.
З нашого досвіду, опис навчальних прийомів роботи з матеріалом
кожного розділу текстового матеріалу для домашнього читання зазвичай
включає шість послідовних і взаємопов'язаних методичних кроків.
Перші три завдання виконуються вдома, а інші три - в класі: 1)
перегляд частини тексту і конспектування нових слів і виразів та їх значення;
2) вивчення і читання частини тексту і конспектування важливих слів і
виразів без перекладу; 3) епізодичне звернення до прочитаного тексту і
конспектування важливих слів і виразів та тестове повторення частини
 34

тексту; 4) з допомогою викладача знаходження проблемних місць у тексті та

незнайомих слів і виразів, яких немає в словнику: перехресне практичне
повторення тексту, прочитаного вдома, з коментуванням, використанням
ключових слів та виразів, де це доречно.
Після того, як обидві пари виконали вправу на переспрямування, учні
автоматично продовжують переспрямовувати, доки вчитель не зупинить
роботу цих пар і не перейде до наступного типу завдань: 6) Урок домашнього
читання за запропонованою нами методикою є своєрідним підсумковим
контролем, тобто послідовний переказ тексту завершується тим, що учень,
визначений учителем, виголошує кілька речень послідовного переказу своїми
словами, без ключових слів і тексту.
Викладач заохочує студентів висловлювати свої враження, думки,
доповнення, припущення, висновки тощо.
Таким чином, вчителі отримують зворотній зв'язок про результати
планування та проведення занять з домашнього читання, а також про
результати навчальної діяльності учнів, які використовують цю технологію.
Першою основною метою цієї технології є розвиток усного мовлення на
основі матеріалів для домашнього читання.
Друга мета - накопичення нової лексики та розширення активного,
пасивного та потенційного словника. Ці цілі повністю відповідають сучасним
уявленням про те, що систематичне і регулярне читання вдома є важливим
джерелом і засобом збільшення словникового запасу учнів і розвитку усного
мовлення [2].
Перевага парної усної роботи полягає в тому, що завдяки одночасному
довготривалому усному тренуванню всієї групи можливість відтворення
лексики набагато вища, ніж при індивідуальному опитуванні, а отже, багато
лексичних одиниць, що використовуються при інтенсивному парному
тренуванні, переходять з пасивного словника в активний словниковий запас.
Третя (супутня) мета - корекція мовлення - також важлива: у парній
роботі партнер, який слухає, фактично виступає в ролі "вчителя",
 35

призначеного викладачем, виправляючи помилки партнера і допомагаючи

йому правильно будувати складні речення.
У тесті з домашнього читання студенти випадковим чином отримують
уривок з матеріалу, який вони вивчили вдома або в класі. Після певного часу
на підготовку, студенти виконують монолог на основі ключових слів та
виразів з уривку. Довжина може перевищувати мінімально необхідну
(наприклад, 15 або 20 речень).
Поки учні відповідають, вчитель фіксує кількість правильно складених
речень. Речення повинні складатися щонайменше з п'яти слів, а відповідь
повинна містити щонайменше чверть складного речення.
Якщо в реченнях є помилки (після того, як учні їх презентують),
вчитель повинен сказати: "Одна помилка!". Дві помилки!". і т.д., коротко
називаючи кількість, а учень повинен негайно виправити речення. Якщо
учень не виправляє його, вчитель говорить правильний варіант, але учень не
отримує балів за це речення і повинен продовжити з наступного речення.
Рівень володіння усним мовленням не фіксується та не оцінюється, але
досягнення мінімальної довжини відповіді оцінюється порівняно з
максимальною кількістю балів, нарахованих за "читання вдома" в частині
тесту.
Якщо мінімальної довжини відповіді не було досягнуто, бал
пропорційно зменшувався. Таким чином, основними параметрами для
оцінювання домашнього читання були довжина речення та точність.
 36

Висновки до розділу 2
Важлива роль читання у вивченні іноземної мови "передбачає активну
роль читача у сприйнятті та обробці як мовної, так і контекстуальної
інформації, що міститься в художньому тексті".
Розглядаючи питання організації читання в домашніх умовах, автори в
основному зосереджуються на етапах роботи з текстом і пропонують різні
вправи та форми роботи.
Навчання природному і живому мовленню можливе лише в тому
випадку, якщо матеріал взятий з життя носіїв мови або організований
відповідно до лінгвістичних норм, з урахуванням особливостей культури і
менталітету.
При відборі текстів для домашнього читання слід робити акцент на
літературознавчому та країнознавчому підходах як єдиному способі зберегти
всі компоненти автентичності в матеріалі для читання.
Використання мотиваційної та передтекстової роботи на уроках
домашнього читання є важливим як можливість продуктивно
використовувати читання для навчання продуктивних видів мовленнєвої
діяльності.
Інтегративний і комплексний характер домашнього читання (за умови
правильної постановки завдання, оптимальної організації навчальної
діяльності з його виконання та наявності відповідного методичного
забезпечення) може значно підвищити ефективність навчання іноземної мови
в середній школі та розширити змістовний контекст культурного діалогу.
Тому при навчанні учнів домашнє читання як вид навчальної
діяльності має бути обов'язковим і регулярним. Основною метою
використання цього виду роботи є розвиток навичок читання, а також
формування соціокультурної компетенції. Вибір текстів для домашнього
читання та етапи їх опрацювання залежать від рівня володіння іноземною
мовою студента та навичок викладача. Якщо домашнє читання організоване
 37

правильно і виконується регулярно, цей вид навчальної діяльності є

важливим підґрунтям для засвоєння знань, саморозвитку та прогресу учня.
ВИСНОВКИ
Поглиблення знань учнів, формування навичок і вдосконалення вмінь
практичного використання мови може бути досягнуто шляхом використання
різних форм самостійної роботи, в тому числі і творчої самостійної роботи
учнів.
У процесі аналізу видів і форм самостійної роботи дітей на заняттях з
німецької мови було виявлено, що для ефективної самостійної роботи учнів
викладач повинен вміти планувати навчальний процес і вибирати
правильний шлях виконання завдання, а також дуже важливим є вибір
навчальних матеріалів.
Для досягнення високої ефективності самостійної роботи на заняттях
важливо підвищити ентузіазм і пізнавальний інтерес дітей. Учні повинні
розуміти наслідки вивчення запропонованого матеріалу. Крім того, сучасні
діти мають право хотіти, щоб їхня навчальна діяльність була цікавою та
захоплюючою.
Сучасні викладачі прагнуть використовувати творчі самостійні
завдання як ефективний спосіб стимулювання пізнавальної активності самих
учнів і як ефективний спосіб вивчення мов..
Важливою передумовою ефективної самостійної роботи учнів на
заняттях є забезпечення викладачем гарної емоційної атмосфери, високий
ступінь самоконтролю та підсумкового контролю з боку викладача.
Школярам важливо розвивати вміння працювати самостійно, а тому
викладачі повинні озброїти їх найбільш ефективними методами самостійної
роботи.
 38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Борецька Г. Е. Методика формування іншомовної компетентності
у читанні. / Г. Е. Борецька // Іноземні мови. – № 3 (71). – 2012. –
С. 18 – 27.
2. Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльності
школяра // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С. 49 – 52.
3. Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови.
Посібник для вчителів. – К.: Рад. шк., 1989. – 224 с.
4. Вишневський О.І. Методика навчання іноземних мов: Навч.
посіб. – 2 –ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2011. – 206 с.
5. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення,
викладання, оцінювання / під ред. С. Ю. Ніколаєвої. – Київ:
Ленвіт, 2003. – 273 с.
6. Іванишина В. П. Психологічні передумови формування
соціокультурної компетентності під час читання на уроках
німецької мови у старшій школі спеціалізованого
загальноосвітнього навчального закладу з поглибленим
вивченням іноземних мов / В. П. Іванишина // Вісник
Чернігівського національного педагогічного університету. Сер. :
Педагогічні науки. – 2013. – Вип. 111. – С. 122 – 124. 28
7. Корейба І. В. Методика навчання професійного читання
майбутніх учителів німецької мови з використанням інтернет-
ресурсів : дис. …канд. пед. наук : 13.00.02 / І. В. Корейба. – Київ,
2010. – 286 с.
8. Левицька, Л., (2014). Домашнє читання як складовий компонент
навчання іноземної мови в середній школі. Молодь і ринок, (11),
90-95. Вилучено з: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2014_11_20
9. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних
закладах : підруч. для студентів вищих навч. закл. / [О. Б. Бігич,
 39

С. В. Гапонова, Г. А. Грінок та ін.] ; автор. кол. С. Ю. Ніколаєва.

– [2-е вид.] – Київ : Ленвіт, 2002. – 328 с.
10.Скляренко, Н. В. Сучасні вимоги до вправ для формування
іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь / Н. В. Скляренко //
Іноземні мови. – 1999. – №3. – С. 3–7.
11.Скляренко, Н. В. Типологія вправ в інтенсивному навчанні
іноземних мов / Н. В. Скляренко // Гуманістичні аспекти
лінгвістичних досліджень і методи викладання іноземних мов. –
Київ: КДПІІМ, 1992. – С. 9– 14.
12.Тітаренко, І. С., (2012). Домашнє читання як засіб навчання
іноземної мови студентів немовних спеціальностей. Вісник
Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Педагогічні науки, (15 (1)), 156-161. Вилучено з
http://nbov.gov.ua/UJRN/vlup_2012_15%281%29_24
13.Шапошнікова, Л. М. Особливості формування іншомовної
компетентності у читанні як одного з методів самостійної роботи
студентів / Л. М. Шапошнікова // Педагогічний дискурс. – № 14.
– 2013. – С. 457–461.
14.Шульга, М. О. Формула злагоди – діалог культур / М. О.
Шульга // Віче. – 1997. – № 1. – С. 33.
15.A Common European Framework of Reference for Languages
Learning, Teaching, Assessment. – Strasbourg, 2001. – 264 с.
16.Edelhoff, Ch. Authentizität im FSU. In : Authentische Texte im DU-
Hueber Verlag. – München 1985. – S. 7.
17.Scrivener, J. ARC – a descriptive model for classroom work on
language. – 1996