Професійне становлення особистості та його основні стадії

Однією з основних задач системи національної освіти є підготовка

фахівців, майбутніх спеціалістів у певній галузі. Показником підготовки
являється професіоналізм, який виражається у набутих знаннях, умінні
використовувати їх на практиці; здатності приймати рішення у різних
ситуаціях, формуванні всебічно розвиненої особистості.
Професійне становлення особистості відбувається під час навчання у
ВНЗ. Велику роль відіграють якості особистості, які розвиваються і
вдосконалюються у процесі здобуття освіти та в подальшій трудовій діяльності.
Як свідчать наукові джерела, дослідження проблем розвитку професійної
компетентності у педагогіці займає особливе місце, оскільки професійна
компетентність є головною складовою професіоналізму особистості, важливою
умовою реалізації особистості в цілому [10].
Під «професійним становленням» у сучасних вітчизняних концепціях
професійного розвитку розуміється дозрівання особистості на основі
існуючих у ній здібностей і потенційних можливостей, у єдності причин і
наслідків, певних закономірностей і новотворів, пов’язаних із входженням у
професійну діяльність і відносини».
З точки зору психології професійне становлення - це незворотньо
спрямована закономірна зміна основних компонентів структури (формування
професійно важливих якостей) особистості працівника, яка відбувається у
процесі набуття професійної освіти та опанування ним професійною
діяльністю, розвитку професіонала, реалізації професіоналізму, професійної
самореалізації та самоактуалізації в цій діяльності [7].
Отже, професійне становлення майбутнього фахівця залежить від
певних характеристик людини, які визначають кінцевий успіх формування
студента як професіонала, його професійну готовність та у сукупності
зумовлюють її рівень. До таких характеристик належать:
– професійна мотивація як спонукальна та спрямовуюча активність
особистості на задоволення не тільки біологічних потреб, але насамперед
потреб у праці, спілкуванні, самоствердженні, самореалізації,
самовдосконаленні;
– загальна і професійна підготовленість у формі попередніх (для
опанування професії) і кваліфікаційних (з урахуванням рівня
професіоналізації) знань, навиків і умінь, необхідних для виконання
стандартних та нетипових професійних завдань;
– рівень функціональної готовності і резервів організму до трудової діяльності,
розвиток професійно важливих фізіологічних функцій аналізаторів та
фізичних якостей (сила, швидкість, витривалість);
– стан індивідуально-психологічних функцій людини і насамперед
професійно важливих якостей для конкретної діяльності, що характеризують
пізнавальні процеси і психомоторику, темперамент, характерологічні та
емоційно-вольові особливості особистості [11].
Період студентства (переважно від 17 до 25 років) характеризується
найбільш динамічними змінами особистості щодо формування важливих рис
характеру, самооцінки та визначення з майбутньою професією. Таким чином,
процес професійного самовизначення – це самопізнання, самооцінка
власних здібностей і практичні дії з їх розвитку, це самоактуалізація [4].
Професійна спрямованість особистості студента веде до розуміння і прийняття
професійних завдань із оцінкою власних ресурсів їх вирішення.
В педагогії та психології основними стадіями розвитку людини як
суб'єкта праці (якщо брати з початку опанування професії) є такі:
1. "Оптант"–стадія підготовки до життя, до праці, свідомого і
відповідального планування і вибору професійного шляху.
Оптація –це не стільки вказівка на вік, скільки на ситуацію вибору
професії (людина, що знаходиться в ситуації професійного
самовизначення називається "оптантом"; у ситуації "оптанта" цілком може
виявитися і доросла людина, наприклад, безробітний).
2. "Адепт" - стадія професійної підготовки, яку проходить більшість
випускників шкіл.
3. "Адаптант" - стадія входження в професію після завершення
професійного навчання (продовжується від декількох місяців до 2 -3 років).
4. "Інтернал" - стадія входження в професію як повноцінного колеги,
здатного стабільно працювати на нормальному рівні.
5. "Майстер" - стадія, коли працівник помітно виділяється на
загальному тлі (про нього можна сказати: "кращий" серед "гарних").
6. "Авторитет" - стадія, яка означає, що працівник став "кращим серед
майстрів".
7. "Наставник" - стадія, яка характеризує вищий рівень роботи будь-якого
фахівця; працівник не просто чудовий фахівець у своїй галузі, але і
Вчитель, здатний передати кращий свій досвід учням і втілити в них частину
своєї душі [5].
Загалом можна виділити чотири етапи у формуванні професійних
здібностей у процесі оволодіння професією [3]:
1. Входження в діяльність - учень освоює діяльність по інструкції, не
маючи власного досвіду; система професійних здібностей ще не сформована.
2. Первинна професіоналізація -по мірі надбання індивідуального
досвіду відбувається розвиток провідних професійно-важливих якостей
першого етапу; при цьому зростає роль тих професійних якостей, які
відповідають за прийом інформації.
3. Стабілізація - професійні здібності, що відповідають за прийом і
переробку інформації, виступають на перший план, у той час як частина
професійних здібностей випадає зі структур професійно-важливих якостей;
при цьому дані якості в кількісному плані можуть залишатися на високому
рівні; на цьому рівні діяльність починає реалізовуватися в індивідуальному
способі її виконання; суб'єкт звертає більше уваги на прогнозування і
планування діяльності щодо її виконавчої частини [6].
4. Вторинна професіоналізація –відбувається зміна професійно-
важливих якостей , суб'єкт переходить від системи професійних здібностей,
що реалізовують діяльність до нагромадження професійного досвіду.
В підсумку слід зазначити, що розвиток особистісних особливостей при
оволодінні професією і її здійсненні залежить від специфіки праці. При цьому
формування тих чи інших характеристик особистості як може здійснюватися
несвідомо, працівник не помічає тих змін, які відбуваються в його особистості.
Розвиток особистісних особливостей в процесі професіоналізації може йти не
тільки за рахунок безпосереднього пристосування особистості до професії, а й
за рахунок компенсаторного, професійного пристосування [2]. Це означає, що
суб'єкт під впливом вимог професії зусиллям волі долає в собі певні особистісні
риси, які заважають виконанню діяльності. Наприклад, якщо вимоги професії
припускають постійний контакт з людьми, то особистість може подолати свою
природну соромливість і поступово втягуватися в спілкування з людьми.
 Список використаних джерел:

1. Балл Г.О. Внутрішня свобода особи і особистісна надійність у контексті

гуманізації у контексті гуманізації освіти / Г.О.Балл // Практична
психологія та соціальна робота. – 2003. – No 9. – С.1-7.
2. Бодров В. А. Психологія профессиональной пригодности: учебное
пособие для вузов / В. А. Бодров. – М.: ПЕР СЭ, 2001. – 511 с.
3. Буряк В. К. Умови та засоби самоосвіти студентів / В. К. Буряк // Вища
школа. – 2002. – No 6. – С. 18-29.2.
4. Бондаренко І.І. Психологічні умови ефективної професійної адаптації
психологів-початківців: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 /
Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. –К., 2004. –19 с.
5. Вайніленко Т.В. Сутність та зміст професійно-педагогічного
самовдосконалення / Т. В. Вайніленко // На-уковий вісник Чернівецького
університету: збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 278.
– С. 16-17.
6. Кокун О.М. Теоретико-методологічні та практичні засади
дистанційної психодіагностики в професійній сфері // Практична
психологія та соціальна робота. –2010. –No7. –С. 65 –68. Кокун О.М.
Теоретичні та практичні засади психологічного забезпечення
професійного становлення особистості // Матеріали ІІ
Всеукраїнського психологічного конгресу, присвяченого 110 річниці від
дня народження Г.С. Костюка (19 –21 квітня 2010 р.). –Т. ІІІ. –К.: ДП
«Інформаційно–аналітичне агентство», 2010. –С. 167 –171.
7. Ришко Г.М. Основні методологічні теорії та підходи вивчення
стресостійкості / Г.М.Ришко // Scienceand Education a New
Dimension: Pedagogy and Psychology, ІІ (10), Issue: 20. – Budapest, 2014. –
С. 139–142.
8. Столярчук О. Самооцінка як складова професійної самосвідомості
фахівця: теоретичний аналіз / О. Столярчук // Вісник післядипломної
освіти: зб. наук. праць / Ун-т менедж. освіти АПН України, Асоц.
безперерв. освіти дорослих; [редкол.: О. Ануфрієва та ін.]. – Вип. 11. –К.:
Геопринт, 2009. – Ч. 2. – С. 281–287.
9. Психологічна культура професіонала освітньої сфери /
О.П.Сергєєнкова // Педагогічна освіта: теорія і практика.
Педагогіка. Психологія: зб. наук.пр. / [редкол.: Огнев’юк В. О., Бех І. Д.,
Хоружа Л. Л. таін.]. – К.: Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2011. – С.
81–85.
10. Розвиток фахової індивідуальності особистості у
контекстімодернізації освітнього простору/О.П.Сергєєнкова
//Актуальні проблеминаукового й освітнього простору в умовах
поглиблення євроінтеграційнихпроцесів: збірник тез доповідей. –
Мукачево: Вид-во «Карпатська вежа»,2015. – С.163-166.