Інформаційні та методичні матеріали для самостійної роботи студентів у

період карантину

Завдання з дисципліни «ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ» для студентів 4

курсу факультету економіки і менеджменту

(викладач Шипко А.Л.)

Теми лекцій для самостійного опрацювання впродовж карантину з

дисципліни

Лекція 7. Функціональні стани суб’єкта праці.

Питання:

1. Загальна характеристика функціональних станів. Функціональний

стан як сукупність (симптомокомплекс) різних характеристик, процесів,
властивостей і якостей, що обумовлюють рівень активності систем,
ефективність діяльності і поведінку.
2. Показники функціональних станів: суб'єктивні реакції; зміни
вегетосоматичних і психічних функцій; продуктивність і якість роботи.
3. Формування і зміна функціональних станів під впливом дії
особливостей суб'єкта праці і діяльності.
4. Працездатність суб’єкта праці як соціально-біологічна властивість.
5. Психологічні стани, які зумовлюють працездатність.
6. Рівні працездатності. Виснаження, його причини. Види виснаження.
Ознаки та причини стомлення. Види стомлення. Питання профілактики
втоми.
7. Психічний стан монотонії. Наслідки монотонії. Схильність людини до
монотонії. Методи боротьби з монотонією.
8. Засоби управління функціональними станами. Ефективні засоби
профілактики функціональних порушень і збереження високої
працездатності.

Лекція 8. Особливості психічних процесів у праці.

1. Індивідуальні особливості психічних функцій людини.

Психомоторика. Сенсомоторні процеси. Зв’язок сприйняття та руху-
відповіді. Проста сенсомоторна реакція, складна сенсомоторна реакція,
сенсомоторна координація. Етапи сенсомоторних реакцій людини.
Швидкість реакцій. Ідеомоторні процеси.
2. Значення точності сприйняття в професії.
3. Увага та її значення в професійній діяльності людини. Методи
вивчення уваги.
4. Пам'ять та її функції. Види пам’яті та їх значення в професійній
діяльності людини. Довготривала та короткочасна пам’ять. Оперативна
пам’ять як різновид короткочасної пам’яті. Індивідуальні особливості пам'яті
людини.
5. Форми мислення та їх урахування в професійній діяльності.
Помилкове судження та аварії.
6. Особливості професійного мислення та проблемні ситуації
професійної діяльності.

Тема 9. Стреси та конфлікти в професійній діяльності.

1. Психологічний стрес. Проблема стресу.

2. Види професійного стресу (дистресу): інформаційний стрес;
емоційний стрес; комунікативний стрес. Стресові сценарії.
3. Правила поведінки в умовах стресу. Механізми професійного стресу.
Напрямки концептуалізації стресу в трудовій діяльності за С. Каслом.
Підходи до управління виробничим стресом:
4. Виробничі конфлікти та засоби управління ними. Функції конфлікту в
умовах виробництва. Типів конфліктних особистостей.
5. Основні стилі поведінки в конфлікті.
6. Стратегії управління конфліктом.

Рекомендована література
Базова (основна) література:
1. Баклицький І. О. Психологія праці: підручник / І. О. Баклицький. – 2-е
вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 655 с.
2. Зеер Э. Ф. Психология профессий: учебное пособие для студентов
вузов./ Э. Ф. Зеер. – М. : Академический Проект; Екатеринбург : Деловая
книга, 2003. – 336 с.
3. Кириченко В. В. Психологія праці : модульний курс /
В. В. Кириченко, О. В. Мазяр – Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка,
2014. – 190 с.
 4. Корольчук M. С. Психофізіологія ефективної і безпечної діяльності:
працездатність, адаптація, психологічне забезпечення / М. С. Корольчук. – К.:
КИМУ, 2002. – 310 с.
5. Леонова А. Б., Чернышова О. Н. Психология труда и организационная
психология: современное состояние и перспективы развития: Хрестоматия. –
М. : Радикс, 1995. – 448 с.
6. Лукашевич Н. П. Психология труда: учеб.пособие / Н. П. Лукашевич,
И. В. Сингаевская, Е. И. Бондарчук. – К. : МАУП, 2004. – 112 с.
7. Малхазов О. Р. Психологія праці: навчальний посібник /
О. Р. Малхазов. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 208 с.
8. Психология труда: учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Под ред.
проф. А. В. Карпова. – М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 352 с.
9. Толочек В. А. Современная психология труда: учебное пособие /
В. А. Толочек. – СПб.: Питер, 2005. – 479 с.

Додаткова література:
1. Деркач А. А. Акмеология: пути достижения вершин
профессионализма / А. А. Деркач, Н. В. Кузьмина – М. : РАУ, 1993. –230 с.
2. Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности.учеб.
пособие для ВУЗов / В. А. Бодров – М.: ПЕР СЄ, 2001. – 511 с.
3. Зеличенко А. И. К вопросу о классификации мотивационных
факторов трудовой деятельности и профессионального выбора /
А. И. Зеличенко, А. Г. Шмелев // Вестник МГУ. Сер.14. Психология. – 1987.
– № 4. С. 12–16.
4. Иванова Е. М. Психотехнология изучения профессиональной
деятельности: уч.-метод. пособие / Е. М. Иванова. – М. : Издательство
Московского университета, 1992. – 208 с.
5. Карамушка Л. М. Технології роботи організаційних психологів: навч.
посіб. для студентів вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти /
Л. М. Карамушка. – К. : Фірма «ІНКОС», 2005. – 366 с.
6. Кириченко В. В. Психологічні основи професійної адаптації та
вибору професії : навчальний посібник / В. В. Кириченко. – Житомир : Вид-
во ЖДУ імені І. Франка, 2015. – 110 с.
7. Климов Е. А. Пути в профессионализм / Е. А. Климов. – М. :
Московский психолого-социальный інститут : Флинта, 2003. – 320 с.
 8. Кокун О. М. Психологія професійного становлення сучасного
фахівця: монографія / Олег Матвійович Кокун. – К.: «Інформ.-аналіт.
агентство», 2012. – 200 с.
9. Комінко С., Курант Л., Самбірська О., Федотюк Т., Ніколенко С.
Психологія в менеджменті : навч. посіб. – Тернопіль, 1999, – 400 с.
10.Котелова Ю. В. Очерки по психологии труда / Ю. В. Котелова – М. :
Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 216 с.
11.Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: навч. посібник /
Крушельницька Ярослава Володимирівна. – К.: КНЕУ, 2000. – 232 с.
12.Кулагин Б. В. Основы профессиональной психодиагностики /
Б. В. Кулагин – Л. : Медицина, 1984. – 215 с.
13.Левченко Т. І. Мотивація суб'єкта в різних видах діяльності :
монографія / Тетяна Левченко. – Вінниця : Нова книга, 2011. – 444 с.
14.Ложкин Г. В. Практическая психология в системах «человек-техника»
/ Георгий Владимирович Ложкин, Надежда Ивановна Повякель. – К.: МАУП,
2003. – 296 с.
15.Практикум по психологии профессиональной деятельности и
менеджмента : учеб.пособ. / Под ред. Г. С. Никифорова. – СПб.: Изд-во С.-
Петербургского ун-та, 2001. – 267 с.
16.Пряжников Н. С., Пряжникова Е. Ю. Психология труда и
человеческого достоинства : учеб.пособ. – М.: Издательский центр Академия,
2001. – 480 с.
17.Соломин И. Л. Экспресс-диагностика персонала / И. Л. Соломин –
СПб.: Речь, 2008. – 280 с.
18.Сыманюк Э. Э. Психология профессионально обусловленных
кризисов / Э. Э. Сыманюк. – М. : Изд-во Московского психолого-
социального института, 2004. – 320 с.

Інформаційні ресурси
1. Зинченко В. П., Мунипов В. М. Эргономика: ориентированное на
человека проектирование. – М. : Логос, 2001. – 356 с. Режим
доступа :http://psychlib.ru/mgppu/MZE-2001/MEC-001.HTM
2. Маркова А. К. Психология профессионализма / Аэлита Капитоновна
Маркова – М. : Просвещение, 1983. – 312 с. – Режим доступа:
http://psytolerance.info/psyinfo.php
3. Самоукина Н. В. Синдром профессионального выгорания. – Режим
доступа:http://www.help-patient.ru/
 Семінарські заняття з дисципліни «Психологія праці»

Семінар № 6
«Функціональні стани суб’єкта праці»
(2 години)
Мета: вивчити чинники та закономірності змін працездатності, психічні
методи корекції та профілактики несприятливих функціональних станів.
План:
1. Загальна характеристика функціональних станів.
2. Працездатність суб’єкта праці.
3. Виснаження, його причини. Види виснаження.
4. Психічний стан монотонії.
5. Засоби управління функціональними станами.

Короткі теоретичні відомості

Проблема аналізу та оцінки ФС людини як чинника, що зумовлює її
поведінку і можливості, привела до створення різних психологічних гіпотез
для пояснення різних станів, хоча досі визначення поняття ФС неоднозначно
і різні автори дають різні трактування.
Функціональний стан – це реакція організму і психіки людини, що
виражається у вигляді динамічного комплексу фізіологічних, психологічних і
поведінкових функцій і якостей, які забезпечують виконання діяльності
(М. Д. Левітов).
Функціональний стан – це сукупність (симптомокомплекс) різних
характеристик, процесів, властивостей і якостей, що зумовлюють рівень
активності систем, ефективність діяльності і поведінку (А. В. Карпов).
До функціональних станів можна віднести цілий ряд специфічних
психічних станів, що впливають на ефективність діяльності. У психологічній
літературі у більшості випадків не завжди розділені поняття: функціональний
стані і психічний стан.
Психічний стан людини – це цілісна характеристика психічної діяльності
за певний період часу, показує своєрідність перебігу психічних процесів
залежно від відображених предметів і явищ дійсності, попереднього стану і
психічних властивостей особистості.
Стани багатомірні. Вони виступають і як система організації психічних
процесів, і як суб’єктивне ставлення до відображуваного явища, і як механізм
реагування на навколишню дійсність. Таким чином, можна виділити наступні
показники функціональних станів: суб’єктивні реакції, зміни
вегетосоматичних і психічних функцій, продуктивність і якість роботи.
ФС формуються і змінюються під впливом дії ряду особливостей
суб’єкта праці і самої діяльності. До особливостей суб’єкта праці належать:
 ступінь професійної придатності до конкретної діяльності;
 рівень підготовленості до виконання конкретних завдань;
 величина індивідуальних ресурсів і функціональних резервів для
енергетичного та інформаційного забезпечення діяльності;
 стан здоров’я;
 ставлення до праці.
Важливе значення у розвитку того чи іншого стану мають чинники
трудового процесу:
 ступінь складності, небезпеки, напруженості, шкідливості праці;
 величина і зміст робочого навантаження (інтенсивність, тривалість
впливу);
 ступінь адекватності трудового завдання і засобів діяльності
психофізіологічним можливостям людини.
Формування функціонального стану визначається впливом на людину
несприятливих чинників робочого середовища (погіршення мікроклімату і
газового стану повітря, шум, вібрація, електромагнітні випромінювання і т.
ін.), погіршення психологічного клімату в робочій групі (міжособистісні
конфлікти, недостатня психологічна сумісність), а також залежить від
порушення звичного життєвого укладу, біологічних ритмів і стереотипів
життєдіяльності в результаті використання нераціональних або незвичних
режимів праці та відпочинку (нічні робочі зміни, вахтовий метод роботи,
перельоти на великі відстані).
Успішність виконання трудових завдань і задоволеність цим процесом
багато в чому залежить від рівня працездатності суб’єкта праці, яка
формується в результаті виконання людиною конкретної діяльності,
виявляється і оцінюється в ході її реалізації.
Працездатність – це соціально-біологічна властивість людини, що
відображає її можливість виконувати конкретну роботу впродовж заданого
часу з необхідним рівнем ефективності та якості. Працездатність
визначається комплексом професійних, психологічних і фізіологічних
якостей суб’єктів праці.
Рівень працездатності відображає, по-перше, потенційні можливості
суб’єкта виконувати конкретну роботу, його особисті професійно орієнтовані
ресурси і функціональні резерви і, по-друге, мобілізаційні можливості
особистості активізувати ці ресурси і резерви в необхідний робочий період.
Ступінь стійкості працездатності зумовлюється опірністю організму і
особистості до впливу несприятливих чинників діяльності, а також запасом
міцності, натренованістю, розвитком професійно значущих якостей субєкта
праці.
 Стан стомлення супроводжує всі види діяльності людини. Він є
нормальною реакцією організму на робоче навантаження, але в гострих і
хронічних формах викликає порушення працездатності.
Втома – це функціональний стан організму, що виявляється в
тимчасовому зниженні працездатності, в неспецифічних змінах фізіологічних
функцій, у ряді суб’єктивних відчуттів, об’єднаних почуттям втоми в
результаті виконання інтенсивної або тривалої роботи. Дане визначення
відображає три обов’язкові ознаки стомлення: по-перше, зменшення
працездатності; по-друге, попередня тривала або напружена робота; по-третє,
зменшення працездатності є тимчасовим, зворотним.
При тривалому впливі надмірних навантажень і відсутності умов для
повноцінного відновлення функціональних порушень стан стомлення може
перейти в перевтому.
Основною причиною стомлення є інтенсивне і тривале робоче
навантаження. Для розумового стомлення таке навантаження зазвичай
пов’язане з інтелектуальною діяльністю з перетворення великого потоку
інформації, роботою за часового обмеження, складності та відповідності
завдання. Навантаженням може бути і фізична робота з підтримки вимушеної
пози, переміщення органів управління. До додаткових причин втоми, які
можуть прискорити розвиток цього стану або підсилити вираженість його
проявів слід віднести:
 вплив на організм несприятливих чинників середовища (шум,
вібрація);
 підвищене нервово-психічне напруження, емоційний стрес;
 надмірне за інтенсивністю фізичне і розумове навантаження перед
основною роботою (фізкультура і спорт, домашня робота).
У якості чинників, що спонукають стомлення, відносять: порушення
раціонального режиму праці, відпочинку та харчування; тривалі перерви між
роботою (професійна дезадаптація); залишкові функціональні порушення
після хвороби; недостатній фізичний розвиток; наявність шкідливих звичок.
За видами стомлення може бути фізичним (пилка дров, земляні роботи),
розумовим (бухгалтерська робота, перевірка зошитів), емоційним (робота
актора, льотчика), але частіше воно буває змішаним; загальним і локальним;
м’язовим, зоровим, слуховим, інтелектуальним.
За формами – стан стомлення класифікується на такий, що
компенсується, гостре, хронічне стомлення і перевтомлення.
Стомлення не можна розглядати як шкідливе і негативне явище. У сенсі
зниження продуктивності роботи стомлення можна вважати небажаним.
Однак стомлення, що лежить в основі процесу витрачання функціональних
ресурсів є потужним стимулом відновних процесів, які в період відпочинку
не тільки повертають вихідний рівень, але і піднімають функціональний
потенціал вище початкового. Без стомлення, тобто без виникнення
труднощів у функціонуванні систем організму, не буде і належного впливу,
але і піднімають функціональний потенціал вище початкового. Без
стомлення, тобто без виникнення труднощів у функціонуванні систем
організму, не буде і належного впливу, у відповідь на який організм
мобілізує пристосувальні реакції, підвищує функціональний потенціал. Тому
питання профілактики втоми є актуальним, по-перше, в плані віддалення
стомлення і, по-друге, в плані стимуляції процесу відновлення.
Близьким, але не тотожним стану стомлення є стан монотонії. У той час
як стомлення – природна реакція організму на роботу надмірної тривалості
або інтенсивності, стан монотонії – результат одноманітності (нескладні
стереотипні дії, бідність зовнішньої інформації тощо).
Монотонія – це специфічний функціональний стан, що характеризується
зниженням рівня життєдіяльності в результаті впливу одноманітних
подразників, тобто зниженням зовнішньої стимуляції.
За своїм впливом монотонія стимулює стомлення. Під впливом
монотонії працездатність падає значно раніше розвитку втоми.
Продуктивність одноманітної діяльності знижується вже на початку роботи,
але може бути легко піднята до початкового рівня модифікацією діяльності
(зміною способу виконання, додатковою мотивацією). Таким чином,
наслідком стомлення є прогресивне падіння працездатності, а наслідком
монотонії – коливання рівня працездатності.
Ступінь схильності людини до монотонії, як і стомлення, в значній мірі
залежить від індивідуально-психологічних особливостей. Головним чином це
відноситься до мотивації і рис особистості.
Важливим є питання про методи боротьби з монотонністю:
1) об’єднання надзвичайно простих і монотонних операцій в більш
складні і різноманітні за змістом;
2) можливість міжособистісних контактів і мовного спілкування;
3) періодична зміна операцій, які виконуються кожним робітником;
4) періодичні зміни ритму роботи;
5) введення сторонніх подразників, зокрема музики, співу і т.ін.
Всі ці прийоми дозволяють усунути в часі або уникнути настання
монотонії. Забезпечення ефективності виконання професійних завдань,
безпеки праці та збереження професійного здоровя, вимагає створення умов
для підтримування працездатності на необхідному рівні. Збереження
(підвищення) працездатності за рахунок запобігання порушень
функціонального стану або формування сприятливих станів можливо
шляхом:
 створення системи забезпечення професійної придатності фахівців
(розробка методів і показників для їх відбору та підготовки);
 розробка ергономічних рекомендацій з проектування, створення та
експлуатації системи «людина-машина-середовище», заснованих на обліку
психологічних, фізіологічних, антропометричних та інших можливостей
людини в засобах, умовах та організації діяльності;
 обґрунтування та використання методів і засобів безпосереднього
впливу на конкретного фахівця, які можна об’єднати в класи за їх змістом,
процедурою використання, механізмом впливу.
 Найбільш доступним і ефективним засобом профілактики
функціональних порушень і збереження високої працездатності для деяких
професій є регламентація праці з урахуванням індивідуальних особливостей
конкретного суб’єкта.
Одним з методів психогенного управління функціональним станом є
аутогенне тренування, різноманітні варіанти якого знайшли широке
застосування в клінічній практиці, в психології спорту і фізіології праці.
У даний час наука має досить велику кількість фармакологічних засобів,
що сприяють корекції функціонального стану і підвищенню працездатності.
Слід зазначити, що застосування фармакологічних засобів доцільно лише як
тимчасовий захід підтримки чи підвищення працездатності людини в
особливих умовах діяльності і повинно проводитись за призначенням лікаря
з урахуванням індивідуальних особливостей людини.

Питання для обговорення:

1. Назвіть фази, що характеризують динаміку працездатності.
2. Чим визначається формування функціональних станів?
3. Від чого залежить швидкість та ступінь вираженості виснаження?
4. Як саме можна попередити порушення функціонального стану і
формувати сприятливий стан?
Практична частина:
1. Виконання методики Е. П. Ільїна «Експрес-діагностика властивостей
нервової системи за психомоторними показниками» (теппінг-тест).

Основна література:
1. Баклицький І. О. Психологія праці: підручник / І. О. Баклицький. – 2-е
вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 655 с.
2. Лукашевич Н. П. Психология труда: учеб.пособие / Н. П. Лукашевич,
И. В. Сингаевская, Е. И. Бондарчук. – К. : МАУП, 2004. – 112 с.
3. Малхазов О. Р. Психологія праці: навчальний посібник /
О. Р. Малхазов. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 208 с.

Додаткова література:
1. Завалова Н. Д., Пономаренко В. А. Психическое состояние человека в
особых условиях деятельности / Н. Д. Завалова Н. Д., В. А. Пономаренко //
Психологический журнал. – 1983. – № 6. – С. 92–105.
2. Зинченко В. П., Мунипов В. М. Эргономика: ориентированное на
человека проектирование. – М. : Логос, 2001. – 356 с.
3. Иванова Е. М. Психотехнология изучения профессиональной
деятельности: уч.-метод. пособие / Е. М. Иванова. – М. : Издательство
Московского университета, 1992. – 208 с.
4. Кулагин Б. В. Основы профессиональной психодиагностики /
Б. В. Кулагин – Л. : Медицина, 1984. – 215 с.
 5. Пряжников Н. С., Пряжникова Е. Ю. Психология труда и
человеческого достоинства : учеб.пособ. – М.: Издательский центр Академия,
2001. – 480 с.
 6.
Семінар № 7
«Особливості психічних процесівсуб’єкта праці»
(2 години)
Мета: розкрити особливості психічних процесів суб’єкта праці.

План:
1. Індивідуальні особливості психічних функцій людини.
2. Етапи сенсомоторних реакцій людини.
3. Ідеомоторні процеси.
4. Особливості когнітивних процесів.
5. Особливості професійного мислення та проблемні ситуації
професійної діяльності.

Короткі теоретичні відомості

Індивідуальні особливості психічних функцій людини. Психомоторика.
Сенсомоторні процеси. Зв’язок сприйняття та руху-відповіді. Проста
сенсомоторна реакція, складна сенсомоторна реакція, сенсомоторна
координація. Етапи сенсомоторних реакцій людини. Швидкість реакцій.
Ідеомоторні процеси.
Значення точності сприйняття в професії. Увага та її значення в
професійній діяльності людини. Методи вивчення уваги. Пам’ять та її
функції. Види пам’яті та їх значення в професійній діяльності людини.
Довготривала та короткочасна пам’ять. Оперативна пам’ять як різновид
короткочасної пам’яті. Індивідуальні особливості пам’яті людини.
Форми мислення та їх урахування в професійній діяльності. Помилкове
судження та аварії. Особливості професійного мислення та проблемні
ситуації професійної діяльності.

Питання для обговорення:

1. Розкрийте сутність поняття «психомоторика».
2. Охарактеризуйте зв’язок сприйняття та руху-відповіді.
3. Охарактеризуйте оперативну пам’ять як різновид короткочасної
пам’яті.
4. Розкрийте сутність помилкового судження та аварій.

Практична частина:
1. Оволодіння методикою вимірювання оперативної пам’яті.
2. Оволодіння методикою вимірювання довготривалої та короткочасної
пам’яті.
 Основна література:
1. Баклицький І. О. Психологія праці: підручник / І. О. Баклицький. – 2-е
вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 655 с.
2. Лукашевич Н. П. Психология труда: учеб.пособие / Н. П. Лукашевич,
И. В. Сингаевская, Е. И. Бондарчук. – К. : МАУП, 2004. – 112 с.
3. Малхазов О. Р. Психологія праці: навчальний посібник /
О. Р. Малхазов. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 208 с.

Додаткова література:
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-
Славская. – М. : Мысль, 1996. – 299 с.
2. Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности.учеб.
пособие для ВУЗов / В. А. Бодров – М.: ПЕР СЄ, 2001. – 511 с.
3. Иванова Е. М. Психотехнология изучения профессиональной
деятельности: уч.-метод. пособие / Е. М. Иванова. – М. : Издательство
Московского университета, 1992. – 208 с.
4. Кулагин Б. В. Основы профессиональной психодиагностики /
Б. В. Кулагин – Л. : Медицина, 1984. – 215 с.
5. Пряжников Н. С., Пряжникова Е. Ю. Психология труда и
человеческого достоинства : учеб.пособ. – М.: Издательский центр Академия,
2001. – 480 с.