Книга

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА
С.М. Дмитрієва, Л.М. Король, С.М. Максимець, Л.П. Бутузова,

Н.М. Дубравська, О.Л. Мачушник, Н.І.Сидоренко
Особистість: практичні засади вивчення
Навчально-методичний посібник
Житомир
2011
2
ББК 88.8
Д86
Рецензенти: кандидат психологічних наук, Г.А. Гайдукевич

кандидат психологічних наук, доцент Староконь Є.Г.
Рекомендовано вченою радою Житомирського державного університету

імені Івана Франка від 24 червня 2011 року, протокол № 11

Н.М. Дубравська, О.Л. Мачушник, Н.І. Сидоренко
Особистість: практичні засади вивчення. Навчально-методичний посібник
– Житомир, 2011. - 378 с.
У навчально-методичному посібнику розглядаються основні вимоги до

написання курсових робіт із психології та представлені основні методики
дослідження різних сфер особистості з урахуванням новітніх здобутків сучасної
психологічної науки.
Для вчителів, шкільних психологів та студентів –

майбутніх педагогів і практичних психологів.

Н.М. Дубравська, О.Л. Мачушник, Н.І. Сидоренко, 2011 р.
3
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА………………………………………………………………..….…..4
РОЗДІЛ І. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ……………..…6
РОЗДІЛ ІІ. КОГНІТИВНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ………………………..22
Тема 1. Відчуття……………………………………………………………………
Тема 2. Сприймання………………………………………………………………
Тема 3. Пам’ять…………………………………………………………………….
Тема 4. Увага……………………………………………………………………….
Тема 5. Мислення………………………………………………………………….
Тема 6. Уява………………………………………………………………………..
РОЗДІЛ ІІІ. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ………...…62
Тема 1. Вольова сфера особистості……………………………………………..
Тема 2. Емоційна сфера особистості……………………………………………
РОЗДІЛ IV. МОРАЛЬНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ………………………..121
Тема 1. Моральна сфера учнів…………………………………………………..
Тема 2. Емпатійність…………………………………………………………….
Тема 3. Ідеали……………………………………………………………………..
РОЗДІЛ V. ПОТРЕБОВО-МОТИВАЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ....142
Тема 1. Інтереси. Пізнавальні інтереси. Учбові інтереси…………………..
Тема 2. Пізнавальні потреби та мотиви…………………………………….
РОЗДІЛ VI. СФЕРА САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ……………..160
Тема 1. Методики діагностики самосвідомості особистості………………..
Тема 2. Методики дослідження самооцінки…………………………………
Тема 3. Дослідження рівня домагань особистості………………………….
РОЗДІЛ VII. ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ОСОБИСТОСТІ……………………….274
РОЗДІЛ VIIІ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ
ТА УЧНІВ………………………………………………………………...…….…302
РОЗДІЛ IХ. ПРОФЕСІЙНІ ІНТЕРЕСИ………………………………………316
4
Передмова
Курсова робота є одним із видів самостійної роботи студентів, передбачена
робочими програмами та планами з психологічних дисциплін, що в значній мірі
сприяє глибокому і усвідомленому оволодінню психологічними знаннями та
уміннями творчо застосовувати їх у подальшій діяльності.
Курсова робота – це навчальне завдання для студента творчого характеру
основу якого становлять результати проведених досліджень у школі.
Передумовою її виконання є певний досвід наукової діяльності, набутий у
процесі роботи над рефератами та опануванні знань з психології, педагогіки і
спеціальних дисциплін, на лабораторних заняттях та під час неперервної (2 – 3
курси) і активної (4 – 5 курси) психолого-педагогічної практики. Тому курсова
робота не повинна обмежуватись реферуванням літературних джерел, а
включати елементи нових добутих знань шляхом наукового дослідницького
пошуку.
Виконання курсової роботи передбачає таку послідовність дій: вибір теми
та висвітлення її актуальності; складання списку літератури та її критичний
аналіз; визначення теоретичного підходу до розв’язання обраної проблеми,
предмета і об’єкта дослідження, мети, завдань, гіпотези і методики
дослідження; проведення психологічного експерименту та збір фактичного
матеріалу; обробка отриманих результатів, їх якісний і кількісний аналіз;
обґрунтування розроблених рекомендацій та формулювання висновків
проведеного дослідження; оформлення курсової роботи за існуючими вимогами
та її захист.
На особливу увагу заслуговує розробка методики дослідження, зокрема,
підбір психологічних методик, визначення місця їх застосування (школа, клас),
кількості досліджуваних учнів.
Методика – це система дослідницьких процедур, які потрібно виконати для
збору практичного матеріалу, його обробки та одержання необхідних
результатів.
5
Доцільною є така структура курсової роботи: вступ, огляд літератури з

проблеми, визначення теоретичних основ та психологічна характеристика
досліджуваного явища, експериментальна частина з описом методик та
процедура їх застосування, аналіз отриманих результатів, висновки, список
використаної літератури.
Обсяг курсової роботи – 20 – 30 сторінок. Список використаної літератури – 10
– 15 джерел, з обов’язковим посиланням на них у тексті роботи.
Титульна сторінка оформляється за таким зразком:
Житомирський державний університет імені Івана Франка
Кафедра загальної, вікової та педагогічної психології
Назва теми
Курсова робота з психології

студента (-ки) – групи
ННІ (або факультету)
Прізвище, ім’я, по батькові
Науковий керівник:
наукове звання,
прізвище, ініціали.
Житомир - 2011
Детальний опис вимог до структурних частин курсової роботи, правил їх

написання та оформлення можна знайти у такому джерелі: Король Л. М.,
6
Музика О. Л. Самостійна робота студентів з психології: Навчально-методичний

посібник. – Житомир, 1999.
РОЗДІЛ 1. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

1. Властивості уваги дітей молодшого шкільного віку.
2. Вікові особливості сприймання молодших школярів.
3. Психологічні особливості пам'яті молодших школярів.
4. Особливості мислення молодших школярів та основні шляхи його розвитку.
5. Творче мислення і сучасні методи його формування у молодших школярів.
6. Вікові особливості уяви дітей молодшого шкільного віку.
7. Пізнавальні інтереси молодших школярів.
8. Самооцінка молодшого школяра та її зв'язок з учбовою діяльністю.
9. Потреби молодших школярів.
10.Агресія: особливості її прояву у молодшому шкільному віці та шляхи
подолання.
11.Особливості взаємин учнів початкових класів.
12.Вплив особистісних якостей вчителя на формування особистості учнів
молодшого шкільного віку.
13.Особливості розвитку мовлення молодших школярів.
14.Особливості проявів темпераменту молодших школярів та їх врахування в
навально-виховному процесі.
15.Особливості учбових інтересів молодших школярів.
16.Психологічна готовність дітей до навчання у школі.
17.Психологічні причини неуспішності молодших школярів та шляхи їх
подолання.
18.Вольові якості особистості та їх розвиток у молодшому шкільному віці.
19.Розвиток емпатійних якостей у молодших школярів.
20.Психологічна характеристика молодших школярів з відхиленнями у
поведінці.
21.Особистість вчителя початкових класів та його вплив на бажання учнів
вчитися.
22.Психологічні особливості здійснення диференційованого підходу в навчанні
молодших школярів.
23.Психологічні особливості здійснення диференційованого підходу в навчанні
молодших школярів.
24.Психологічні особливості гри молодших школярів.
25.Інтереси молодших школярів.
26.Читацькі інтереси молодших школярів.
27.Пам'ять, її види та раціональні прийоми заучування учбового матеріалу
28.Розвиток образної пам'яті дітей молодшого шкільного віку в процесі
навчання
29.Розвиток словесно-логічної пам'яті дітей молодшого шкільного віку в
процесі навчання
7
30.Вплив самооцінки на рівень домагань особистості у молодшому шкільному
віці
31.Особливості міжособистісних стосунків у дітей молодшого шкільного віку
32.Особливості розвитку мислення учнів молодших класів у навчальному
процесі
33.Тривожність особистості дитини молодшого шкільного віку та фактори, що
її детермінують
34.Розвиток мовлення молодших школярів у процесі навчання
35.Розвиток почуттів у дітей молодшого шкільного віку
36.Розвиток естетичних почуттів у дітей молодшого шкільного віку
37.Природа дитячої гри та її місце у житті шестирічного учня
38.Авторитет, ідеал та приклад у житті молодших школярів
39.Розвиток і виховання музичних здібностей у дітей молодшого шкільного
віку
40.Розвиток волі у молодшому шкільному віці
41.Індивідуальні особливості пам'яті та здібності молодшого школяра
42.Формування особистості молодшого школяра в учбово-виховному процесі

43.Особливості сімейного виховання і дитяча тривожність
44.Стиль педагогічного спілкування класного керівника з учнями та
формування дитячої тривожності
45.Характерні особливості учбової діяльності молодших школярів
46.Шляхи та засоби формування інтересу до учіння
47.Особливості психічного розвитку дітей 6-річного віку, та організації
навчально-виховної роботи з ними
48.Психологічно правильна оцінка вчителем учіння та поведінки учня та її
значення для дітей молодшого шкільного віку
49.Вікові особливості уваги підлітків та їх врахування у навчально-виховному
процесі.
50.Властивості уваги старшокласників та шляхи її розвитку.
51.Вікові особливості пам'яті підлітків та їх зв'язок з успішністю учнів.
52.Психологічні особливості процесів пам'яті та їх зв'язок з успішністю
старшокласників.
53.Вікові особливості розумової діяльності підлітків та їх врахування у
навчально-виховному процесі.
54.Особливості мислення старшокласників та шляхи його розвитку у
55.Вікові особливості міжособистісних стосунків у підлітковому віці та шляхи
оптимізації взаємодії ровесників.
56.Вікові особливості міжособистісних стосунків у старшому шкільному віці та
шляхи їх оптимізації.
57.Вікові особливості проявів темпераменту підлітків та їх врахування у
58.Вікові особливості проявів темпераменту старшокласників та їх врахування
у навчально-виховному процесі.
59.Особливості взаємодії вчителів та учнів підліткового віку та шляхи її
оптимізації.
8
60.Особливості педагогічної взаємодії вчителів і старшокласників та шляхи її
оптимізації.
61.Інтереси та ідеали у підлітковому віці.
62.Ідеали та інтереси старшокласників.
63.Професійні інтереси старшокласників та особливості профорієнтаційної
роботи з ними.
64.Вікові особливості самооцінки та рівня домагань підлітків.
65.Вікові особливості самооцінки та рівня домагань старшокласників.
66.Розвиток творчих здібностей у підлітковому віці та шляхи їх формування.
67.Розвиток творчих здібностей у старшому шкільному віці та шляхи їх
формування.
68.Вікові особливості уяви учнів підліткового віку та шляхи їх розвитку.
69.Вікові особливості уяви учнів старшого шкільного віку та шляхи їх розвитку.
70.Психологічні особливості формування характеру в підлітковому віці.
71.Вікові особливості розвитку ціннісно-смислової сфери в підлітковому віці.
72.Вікові особливості розвитку ціннісно-смислової сфери у період ранньої
юності.
73.Психологічні причини шкільної дезадаптації та шляхи її подолання.
74.Психологічні детермінанти агресивності в підлітковому віці.
75.Вікові особливості формування характеру у старшому шкільному віці.
76.Мотиви учіння та їх формування у підлітковому віці.
77.Мотивація учіння та її формування у період ранньої юності.
78.Психологічні детермінанти тривожності у підлітковому віці.
79.Психологічні детермінанти тривожності у період ранньої юності.
80.Вікові особливості формування емоційно-вольової сфери у підлітковому
віці.
81.Девіантна поведінка підлітків, її причини та прояви.
82.Психологічні чинники популярності і непопулярності підлітків серед
ровесників.
83.Психологічні причини та наслідки конфліктів між ровесниками у
підлітковому віці.
84.Психологічні особливості емпатійності учнів підліткового віку.
85.Особистісна тривожність та її вплив на успішність та поведінку
86.Психологічна характеристика невстигаючих підлітків.
87.Вплив сім'ї на розвиток особистості у підлітковому віці.
88.Профорієнтаційна робота з учнями підліткового віку.
89.Стиль педагогічного керівництва вчителя та його вплив на психологічний
клімат колективу підлітків.
90.Стиль педагогічного керівництва вчителя та його вплив на психологічний
клімат колективу старшокласників.
91.Психологічні основи авторитету вчителя.
92.Особливості поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях.
93.Особливості поведінки старшокласників у конфліктних ситуаціях.
94.Психологічні детермінанти агресивності у старшому шкільному віці.
95. Проблема самотності в підлітковому віці.
96. Особливості спілкування в підлітковому віці.
9
97. Психологічні особливості прояву емпатії у юнаків.
98.Особливості роботи вчителя з "важкими" підлітками.
99.Проблема заздрості в підлітковому віці.
100. Психологічні основи роботи з агресивними підлітками.
101. Формування професійних інтересів у підлітків.
102. Дослідження соціально-значимих якостей майбутнього вчителя.
103. Особливості соціально-психологічної адаптації новачків.
104. Дослідження особистісних якостей творчого вчителя.
105. Вплив психологічного клімату на бажання вчитися.
106. Психологічні особливості статевого виховання підлітків.
107. Дослідження уявлень студентів про майбутню професію.
108. Розвиток емпатійних якостей юнаків в сучасних умовах.
109. Особливості адаптації першокурсників до навчально-виховного процесу у
вузі.
110. Особливості творчого мислення вчителя іноземної мови.
111. Становлення Я-концепції в ранньому юнацькому віці.
112. Вплив локусу контролю на соціально-психологічну адаптацію юнаків.
113. Емпатія в структурі ціннісно-смислової сфери особистості.
114. Вивчення особливостей міжстатевих стосунків у ранній юності.
115. Психологічні особливості дружніх стосунків у підлітків.
116. Чинники атракції в підлітковому віці.
117. Особливості розвитку самосвідомості в підлітковому віці.
118. Психологічні причини дезадаптації підлітка та шляхи їх подолання.
119. Особливості та шляхи оптимізації особистісної взаємодії вчителя і
підлітків.
120. Розвиток самостійності підлітків в навчально-виховному процесі.
121. Вивчення впливу референтної групи на формування особистості підлітка.
122. Особливості формування колективу студентської групи.
123. Психологічні аспекти сформованості самостійності у юнаків.
124. Формування світогляду юнаків.
125. Психологічні особливості діяльності молодого вчителя.
126. Особливості професійно-творчого мислення вчителя іноземної
мови.
127. Конфліктні взаємовідносини між вчителями та учнями підліткового віку.
128. Почуття любові в структурі ціннісно-смислової сфери особистості.
129. Вплив почуття любові на формування ціннісно-смислової сфери
особистості.
130. Влив локусу контролю на схильність до ризику у дітей раннього
юнацького віку.
131. Психологічний аналіз стресогенних факторів у дітей підліткового віку.
132. Психологічні аспекти становлення підприємницьких якостей у дітей-
підлітків.
133. Особливості ставлення до бізнес-діяльності дітей шкільного віку.
134. Психологічні аспекти сформованості підприємливості як якості
особистості у дітей раннього юнацького віку.
10
135. Психологічний клімат в класі учнів-підлітків.
136. Психологічні особливості стилю спілкування вчителя з учнями-
підлітками.
137. Особистісна тривожність та її вплив на успішність та поведінку підлітків
(старшокласників).
138. Вплив особистісних якостей вчителя на розвиток особистості учнів
підліткового (юнацького) віку.
139. Психосексуальний розвиток особистості в підлітковому (юнацькому) віці.
140. Вікові особливості самоставлення підлітків (старшокласників).
141. Особливості світосприймання та Я-концепції дітей-сиріт (дітей-
інфвалідів).
142. Психологічні особливості статеворольових стереотипів підлітків
(старшокласників) різної статі.
143. Психологічні аспекти попередження наркотичної залежності підлітків в
процесі навчально-виховної роботи з ними.
144. Психологічні аспекти оптимізації міжособистісних стосунків в учнівській
групі.
145. Ціннісні орієнтації старшокласників та їхній зв'язок з успішністю учнів.
146. Психологічна характеристика спрямованості особистості вчителя.
147. Психологічні особливості спрямованості особистості старшокласника.
148. Вікові особливості спрямованості особистості у підлітковому віці.
149. Вікові особливості самоактуалізації особистості у ранньому юнацькому
віці.
150. Психологічні особливості становлення духовності старшокласників.
151. Вікові особливості духовності у підлітковому віці та шляхи її розвитку.
152. Цінності та смисли особистості вчителя.
153. Духовність вчителя та її вплив на його професійну діяльність.
У першому розділі наведено примірний перелік тем курсових робіт. Цей

перелік є неповним. Ви можете запропонувати і свою тему, попередньо
узгодивши її із науковим керівником. До кожного розділу додається список
літератури. Обравши тему і ознайомившись із наведеним у даному посібнику
стислим списком літератури, Ви маєте можливість значно розширити його за
рахунок тих наукових джерел, на я кі посилаються автори запропонованих для
опрацювання наукових праць.
Крім цього, виконуючи курсову роботу, Ви обов’язково маєте переглянути
фахові періодичні видання хоча б за останніх 5 років. Це стосується таких
журналів:
1) «Вопросы психологии»;
2) «Психологический журнал»;
11
3) «Журнал практикующего психолога»;

4) «Практична психологія і соціальна робота»;
5) «Педагогіка і психологія».
Нижче представлений список рекомендованої літератури для написання
курсових досліджень, тематика яких стосується відповідних розділів.
РОЗДІЛ ІІ. КОГНІТИВНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ
Тема 1. Відчуття
1. Бондар В.І. Психологія. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - 199с.
2. Дуткевич Т.В., Скорич Л.П. Загальна психологія (Практикум). -
Кам`янець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2007. - 160c.
3. Копець Л.В. Психологія особистості. - К.: Видавничий дім "Києво-
Могилянська академія", 2007. - 460с.
4. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. - К.: МАУП,
2007. - 256c.
Тема 2. Сприймання
1. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной
информации. - М., 1977.
2. Грегори Р. Разумный глаз. – М., 2003.
3. Немов Р.С. Психология. В 3-х кн. Кн.1.– М., 1998.
4. Олпорт Х.Ф. Феномены восприятия //Хрестоматия по ощущению и
восприятию / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер. – М., 1975.
5. Осгуд Ч. Перцептивная организация //Хрестоматия по ощущению и
восприятию / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер. – М., 1975.
6. Рубин В. Построение образа // Хрестоматия по ощущению и восприятию/
Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер. – М., 1975.
7. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб, 2001.
Тема 3. Пам’ять
1. Голубева. Индивидуальные особенности памяти человека. - М.:
Педагогіка, - 1980.
2. Лурия А.Р. Маленькая книжка о большой памяти. - М.: Наука, 1989.
3. Немов Р.С. Психология 1 и 2 том.- М.: Изд. центр “Владос”, 1999.
12
4. Лабораторный практикум по общей и социальной психологии / Под ред.

В.П.Роминых. – Чебоксары, 1998.
5. Лядиус А.Р. Память в процессе развития. – М.: Наука, 1990.
6. Теплов Б.В. Проблемы индивидуальных различий. – С-П, 1986.
7. Хванливин М.М. Функциональная и структурная организация памяти в
норме и патологи. – М.: Изд. центр “Владос”, 1999.
Тема 4. Увага
1. Бетелева Т.Г., Дубровинская Н.В., Фарбер Д.А. Сенсорные механизмы
развивающегося мозга. – М., 1997.– 176 с.
2. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. – Т. 3. - М, 2001.
3. Дубровинская Н.В. Нейрофизиологические механизмы внимания. – М.:
Наука, 1995.– 144 с.
4. Ермолаев О.Ю., Марютина Т.М., Мешкова Т.А. Внимание школьника. –
М., 2002.
5. Лурия А.Р. Внимание и память. - М., 2001.
6. Мухина В.С. Детская психология / Под ред. Л.А. Венгера - М.:
Просвещение, 1995.
7. Немов Р. С. Психология. Учебник для студентов высш. пед. учеб.
заведений. В 3 кн.: Кн. 1. Общие основы психологии- 2-е изд. - М.:
Просвещение: ВЛАДОС, 1995. – 576 с.
8. Психологический анализ причин неуспеваемости школьников / Сост. А.И.
Раев, Л.А. Матвеева, отв. Ред. А.И. Щербаков. - Л., 1981.
9. Познавательные процессы и способности в обучении / Под ред. В.Д.
Шадрикова. – М., 1995.
Тема 5. Мислення
1. Болотина Л. Р. Развитие мышления учащихся // Начальная школа. – 1994.
– №11.
2. Венгер А.Л., Цукерман Г.А. Схема индивидуального обследования детей
младшего школьного возраста. – Томск, 1993.
3. Сергеева В.П. Психолого-педагогические теории и технологии начального
образования. – М.: Наука, 2002.
13
4. Галанжина Е.С. На пороге нового мышления // Три ключа.

Педагогический вестник. Вып. 3. – М.: Издательский дом Шалвы Амонашвили,
1999.
7. Галанжина E.С. Некоторые аспекты развития образного мышления
младших школьников // Искусство в начальной школе: опыт, проблемы,
перспективы. – Курск, 2001.
11. Менчинская Н. А. Проблемы учения и умственного развития школьника:
Избранные психологические труды. – М.: Просвещение, 1985.
15. С. Л. Рубинштейн. Основы общей психологии. – СПб., 1998.
17. Тихомиров О.К. Понятия и принципы общей психологии. – М.: Наука,
1992.
Тема 6. Уява
1. Клименко В.В. Психологія творчості. – К.: Центр навчальної літератури,
2006. – 480 с.
2. Кульчицька О.І. Соціально-психологічні фактори формування таланту //
Практична психологія та соціальна робота. – 2007. – №1. – С. 1-10.
3. Моляко В.О. Актуальні соціально-психологічні аспекти обдарованості //
Обдарована дитина. – 1998. – №1. – С. 4 – 5.
4. Николаєва Є.І. Психологія дитячої творчості. – СПб.: Пітер, 2010. – 240 с.
5. Николаенко Н.Н. Психология творчества. – С-П.: 2005. – 225 с.
6. Роменець В.А. Психологія творчості. – К.: Либідь, 2004. – 288 с.
7. Шадриков В.Д. Способности, одаренность, талант. – М.: Наука, 1991. –
348 с.
8. Шадриков В.Д. О содержании понятий «способность» и «одаренность» //
Психологический журнал. – 1983. – №5 – Т. 4. – С. 3 – 10.
9. Шерн В.Одаренность детей и подростков методы ее иследования. – 1926.
– С. 76 – 78.
14
РОЗДІЛ ІІІ. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

Тема 1. Вольова сфера особистості
1. Высоцкий А. И. Волевая активность школьников и методы ее изучения. –
Челябинск, 1979. – 70 с.
2. Ильин Е. П. Психология воли. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2009. — 368 с.:
ил. — (Серия „Мастера психологии”).
3. Маценко В. И. Психологические особенности морально-волевых качеств
личности трудновоспитуемых подростков. – К., 1986. – 24 с.
4. Рувинский Л. И., Хохлов С. И. Как воспитать волю и характер. – М.:
Просвещение, 1986. – 144 с.
Тема 2. Емоційна сфера особистості

1. Белкин А. А. Идеомоторная подготовка в спорте. – М.: Физкультура и
Спорт, 1983. – 128 с.
2. Бреслав Г. М. Эмоциональные особенности формирования личности в
детстве. - М.: Педагогіка, 1990
3. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. – СПб.: Питер, 1998. – 336 с.
4. Васильев И. А., Поплужный В. Л., Тихомиров О. К. Эмоции и мышление. –
М.: Изд-во МГУ, 1980. – 192 с.
5. Виговська Л. П. Роль емпатії в професійній діяльності вчителя. Науково-
методичний посібник. Психологічні основи підготовки творчого вчителя / відп. ред.
Л. М. Король. - Житомир: ЖДПУ, 1996.
6. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений. – М.: Изд-во МГУ,
1987. – 176с.
7. Додонов Б. И. В мире эмоций. – М.: Политиздат, 1987. – 140 с.
8. Жаворонко О. І. Виховання почуттів (про статеве виховання). – К.: Рад.
школа, 1969. – 132 с.
9. Кириленко Т. С. Виховання почуттів. – К.: Політвидав України, 1989. – 93 с.
10.Китаев - Смык Л. А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 368 с.
11.Кондраш О. Хвилювання. Страх перед випробуванням. Пер. з словац. – К.:
Рад. школа, 1981. – 170 с.
15
12.Куценюк Б. М. Эмоции и религия. – К.: Полит. Украина, 1983. – 103 с.

13.Маценко Віктор. Iндивiдуальний розвиток дитини. — К.: Главник, 2007.—
128 с. (серiя «Бiблiотечка соцiального працiвника).
14.Семиченко В.А. Психические состояния.— К.: „Магiстр-S”, 1998.– 208 с.
РОЗДІЛ ІV . ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ОСОБИСТОСТІ
1. Гамаюнов И. Н. Сотворение характера. – М.: Знание, 1972.
2. Давыдов В.В. Психическое развитие в младшем школьном возрасте //
Возрастная и педагогическая психология. - М., 1979. -С. 69-101.
3. Корнилов К. Н. Воля и ее воспитание. М., Знание, 1957.
4. Крутецкий В. А. Воспитание воли. – М., Учпедгиз, 1957.
5. Левитов Н. Д. Психология характера. – М.: Просвещение, 1969.
6. Мерлин В. С. Очерк психологии личности. – Пермь, 1959.
7. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. – М., 1986.
8. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. - М., 1995.-
С. 255-275.
9. Петровский А. В. От поступка к характеру. – М.: Знание, 1963.
10. Петровский А. В. О психологии личности. – М.: Знание, 1971.
11.Щербаков А. И. Психологическая структура личности и закономерности
ее формирования // Ученые записки ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1971.
12. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. – М., 1989. –С. 177-
258.
13. Небылицын В. Д. Темперамент Психология индивидуальных различий.
Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М.: Изд-во МГУ, 1982..
С. 153-159.
14. Данилова Н.Н., Крылов А.Л.. Физиология высшей нервной деятельности.
М.: Учебная литература, 1997. – 432 с.
15. Сафонов В.К., Суворов, Чесноков В.Б. Диагностика нейродинамических
особенностей: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. университета, 1997.
– 68 с.
16
16. Небылицын В.Д. Основные свойства нервной системы человека как

нейрофизиологическая основа индивидуальности / Естественнонаучные основы
психологии / Под ред. А.А. Смирнова, А.Р. Лурия, В.Д, Небылицына. М.:
Педагогика. 1978. – С. 295 – 336.
17. Основы психофизиологии / Отв. ред. Ю.И. Александров. – М.: ИНФРА,
1997. – 432 с.
18. Белоус В.В., Боязитова И.В. Место и роль темперамента в структуре
интегральной индивидуальности // Психол. журн. – 1989. – т.10, №4, – С. 27-38.
РОЗДІЛ V. МОРАЛЬНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ
Тема 1. Моральна сфера учнів
1. Абрамова Г.С. Нравственный аспект мотивации учебной деятельности
подростков // Вопросы психологии, 1985. – №6. – С. 38-45.
2. Молодцова Н.Г. Практикум по педагогической психологии. – СПб, 2007.
– 208 с.
3. Павлютенко Е.М. Кем быть? – К.: Молодь, 1989. – 200 с.
4. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В. Дубровиной. – М.:
5. Бех І.Д. Виховання особистості: Підручник. – К.: Либідь, 2008. – 848 с.
Тема 2. Емпатійність
1. Бех І.Д. Виховання особистості. У 2-х кн. Кн.1: Особистісно орієнтований
підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280
с.
2. Бех І.Д. Виховання особистості. У 2-х кн. Кн.2: Особистісно орієнтований
підхід: науково-практичні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.
3. Боуэн М. В-Б. Духовность и личностно-центрированый подход // Вопросы
психологии. – 1992. – № 3 – 4. – С. 24 – 33.
4. Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманитарной психологии // Вопросы
психологии. – 1990. - № 6. – С. 9 – 17.
5. Журавльова Л.П. Психологія емпатії: Монографія. – Житомир: Вид-во
ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – 308 с.
17
6. Орлов А.Б. Феномены конгруэнтности и эмпатии // Вопросы психологии.

– 1993. - № 4. – С. 68 – 73.
Тема 3. Ідеали
1. Бех І.Д. Виховання особистості: Підручник. – К.: Либідь, 2008. – 848 с.
2. Бех І.Д. Виховання особистості. У 2-х кн. Кн.1: Особистісно
орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. – К.:
Либідь, 2003. – 280 с.
3. Бех І.Д. Виховання особистості. У 2-х кн. Кн.2: Особистісно
орієнтований підхід: науково-практичні засади: Наук. видання. – К.: Либідь,
2003. – 344 с.
4. Боуэн М. В-Б. Духовность и личностно-центрированый подход //
Вопросы психологии. – 1992. – № 3 – 4. – С. 24 – 33.
5. Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманитарной психологии // Вопросы
психологии. – 1990. – № 6. – С. 9 – 17.
6. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка. – В кн.:
Изучение мотивации детей и подростков / Под ред. Л.И. Божович, Л.В.
Благонадежиной. – М., 1972. – С. 7-44.
7. Грабал В.Л. Некоторые проблемы мотивации учебной деятельности
учащихся // Вопросы психологии, 1987. – № 6. – С. 56-59.
8. Молодцова Н.Г. Практикум по педагогической психологии. – СПб, 2007.
– 208 с.
9. Павлютенко Е.М. Кем быть? – К.: Молодь, 1989. – 200 с.
10. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В. Дубровиной. –
М.: Просвещение, 1990. – 303 с.
РОЗДІЛ VI. ПОТРЕБОВО-МОТИВАЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

Тема 1. Інтереси. Пізнавальні інтереси. Учбові інтереси
1. Бардин К.В. Если ваш ребенок не хочет учиться. – М.: Знание, 1980. – 96
с.
18
2. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка. – В

кн.: Изучение мотивации детей и подростков / Под ред. Л.И. Божович, Л.В.
4. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации
учения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.
5. Шавир П.А. Психология профессионального самоопределения в ранней
юности. – М.: Педагогика, 1981. – 96 с.
Тема 2. Пізнавальні потреби та мотиви

2. Бардин К.В. Если ваш ребенок не хочет учиться. – М.: Знание, 1980. – 96 с.
3. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка. – В кн.:
Изучение мотивации детей и подростков / Под ред. Л.И. Божович, Л.В.
5. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. –
М.: Просвещение, 1990. – 192 с.
РОЗДІЛ VII. СФЕРА САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

1. Бердяев Н.А. Самопознание. – М.: Книга, 1991. – 221 с.
2. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1996. – С. 30-119.
3. Бех І.Д. Образ „Я" як мета формування і розвитку особистості //
Педагогіка і психологія. –1998 – № 2 – С. 30-40.
4. Бех І.Д. Категорія „ставлення" в контексті розвитку образу „Я" //
Педагогіка і психологія. – 1997 – № 3 – С. 9-21.
5. Гаджиева Н.М., Никитина Н.Н., Кислинская Н.В. Основы
самосовершенствования: Тренинг самосознания. –Е., 1998. – 144с.
6. Куненко С.А. Механизмы и функции самооценки в структуре Я-
концепции подростков. – М., 2004. –38 с.
19
7. Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи

дослідження // За ред. С.Д.Максименка, М.Й.Боришевського. –К., 1999.
8. Свіденська Г.М. Активний розвиток самосвідомості як запорука
формування здібної до рефлексії особистості. Актуальні проблеми психології:
том 6 // За ред. С.Д.Максименка. – К., 2002. – Вип.3.(2 частина) – 302 с.
Чеснокова И.И.Проблема самосознания в психологии. –М., 1977. – 144 с.
РОЗДІЛ VIIІ. ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

1. Богоявленская Д. Б. Пути к творчеству / Д.Б. Богоявленская. – М.: Наука,
1981. – 120 с.
2. Бодалев А.А. О направлениях и задачах научной разработки проблемы
способностей // Вопросы психологии. –1987. –№ 1. – С.10 – 15.
3. Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной
активности // Вопросы психологии. – 1971. – № 1. – С. 144 – 146.
4. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте / Л.С.
Выготский – М.: Просвещение, 1991. – 69 с.
5. Волощук І.С. Науково-педагогічні основи формування творчої
особистості / І.С. Волощук. – К.: Педагогічна думка, 1998. – 160 с.
6. Волощук І.С. Методи розвитку творчих здібностей учнів молодшого
шкільного віку. Метод. посібник // Рідна школа. – 1998. – № 3. – С. 29 – 52.
7. Гильбух Ю.З. Внимание: одаренные дети / Ю.З. Гильбух. – М., 1991. –
260 с.
8. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин. –
СПб.: Питер, 2008. – 368 с.
9. Дружинин В. Н. Психология и психодиагностика общих способностей / В.
Н. Дружинин. – М.: Наука, 1994. – 365 с.
10. Дружинин В.Н., Хазратова Н.В. Экспериментальное наследование
формирующего влияния микросреды на креативность // Психологический
журнал. – 1994. – № 4. – С. 24 – 31.
11. Ильин Е.П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е.П.
Ильин. – СПб.: Питер, 2009. – 448 с.
20
12. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи /

Б.Ф. Ломов. – М.: Наука, 1984. – 196 с.
13. Лейтес Н.С. Ранние проявления одаренности // Вопросы психологии. –
1988. – № 4. – С. 98 – 107.
14. Лук А.Н. Психология творчества / А.Н. Лук. – М.: Наука, 1978. – 98 с.
15. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности // Вопросы
психологии. – 1986. – № 6. – С. 32 – 46.
16. Матюшкин А.М., Сиск Д.А. Одаренные и талантливые дети // Вопросы
психологии. – 1988. – № 4 – С. 88 – 97.
17. Пономарьов Я. А. Психология творчества // Тенденция развития
психологической науки. – М.: Наука. – 1988. – С. 21 – 25.
18. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса / –
М.: Издательский центр «Академия», 1996. – 416 с.
19. Роджерс Н. Творчество как усилие себя // Вопросы психологии. – 1990. –
№ 1. – С. 164 – 168.
20. Развитие и диагностика способностей // Под ред. В.Н. Дружинина и
В.В.Шадрикова. – М.: Наука, 1991. – 166 с.
21. Теплов Б.М. Проблемы индивидуальных различий / Б.М. Теплов. – М.:
Наука, 1961. – 160 с.
22. Шадриков В.Д. Способности, одаренность, талант // Развитие и диагности
способностей. Отв. Ред. В.Н.Дружинин, В.Д.Шадриков. – М.:Наука, 1991. – 487
с.
23. Шадриков В.Д. О содержании понятий «способности» и «одаренность» //
Психологический журнал. – 1983. – Т.4. – № 5. – С.3 – 10.
РОЗДІЛ ІХ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ

ТА УЧНІВ
1. Вишнякова Н.Ф. Педагогическое творчество и сотрудничество // Вопр.
психологии. – 1998. – № 1. – С. 43-44.
2. Грибанова Г.В. Формирование взаимоотношений учителей и учащихся //
Сов. педагогика. – 1990. – № 12. – С. 87-91.
21
3. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М.:

Педагогика, 1990. – 144 с.
4. Ляудис В.Я. Продуктивная совместная деятельность учителя с учениками
как метод формирования личности // Активные методы обучения
педагогическому общении и его оптимизации. – М.: Изд-во АПН СССР, 1983. –
С. 63-67.
6. Панова Е.И., Рыбакова Л.Н., Мороз Е.С. Взаимоотношения «учитель-
ученик» // Педагогика. – 1993. – № 6. – С.49.
7. Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся /
Под ред. А.А. Бодалёва. – М.: Изд-во АПН СССР, 1980. – 160 с.
РОЗДІЛ Х. ПРОФЕСІЙНІ ІНТЕРЕСИ
1. Борвский А.Б., Потапенко Т.М., Щекин Г.В. Система методов
профессиональной ориентации. Кн.1. Основы профессиональной ориентации:
Учеб-метод. пособие. – К.: МЗУУП, 1993. – 164 с.
2. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения

// Вопросы психологии, 1994. – № 3. – С.43-52.
3. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное

самоопределение молодежи. – К.: Наукова думка, 1988. – 144 с.
4. Голомшток А.Е. Выбор професии и воспитание личности школьников. – М.:

5. Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: Р.Рибалка. За аг.ред.

С.максименка, О.Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 112 с.
6. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников. – М.:

7. Ігнатенко П.Р. Формування професійної спрямованості старшокласників. –

К.: Знання, 1983. – 48 с.
8. Йовайша Л.А. Проблемы профессиональной ориентации школьников. – М.:

22
9. Карпіловська С.Я., Мітельман Р.Й., Синявський В.В., Ткаченко О.М.,

Федоришин Б.О., Ящишин О.О. Основи професіографії: Навч. Посібник. – К.:
МАУП, 1997. – 148 с.
10. Климов Е.А. Как выбирать профессию. – М.: Просвещение, 1984. – 160 с.
11. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-

на-Дону, 1996. – 512 с.
12. Коломинский Я.Л. Человек: профессия. – М.: Просвещение, 1986. – 223 с.
13. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству. – М.:

14. Парамзин В.Н. Профессиональная направленность личности и ее

формирование в школьные годы. – Новосибирск, 1987. – 140 с.
15. Пряжников И.С. Деловая игра как средство активизации учащихся в

профессиональном самоопределении // Вопрпосы психологи. – 1987. - №4.
16. Пряжников Н.С. Профессиональное и дичностное самоопределение. –

Москва-Воронеж, 1996.
17. Психологическое изучение профессиональной направленности личности в

подростковом и юношеском воздасте: Уч.-метод. Пособие / В.А.Худик. – К.:
Освіта, 1992. – 32 с.
18. Система профинформационной работы со старшеклассниками /Под ред.

Б.А. Федоришина. – К.: Рад.школа, 1988. – 176 с.
19. Смирнов А.И. Профессиографические аспекты принятия решения в

процессе выбора профессии // Вопросы психологии, 1987. – № 3. – С.139-142.
20. Федоришин Б.А. Психологические и методические основы

профориентационной работы с учащимися. – К., 1979. – 23 с.
21. Чистякова С.Н. Профессиональная ориентация школьников: организация

и управление. М.: Просвещение, 1987.
22. Шавир П.А. Психология профессионального самоопределения в ранней

юности. –М.: Педагогика, 1981. – 96 с.
23
23. Школа и выбор профессии /Под ред. В.А.Полякова, С.Н.Чистяковой,

Г.Г.Агаповой. – М.: Педагогика, 1987. – 176 с.
24
РОЗДІЛ ІІ. КОГНІТИВНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

Тема 1. Відчуття
Методика 1. Дослідження ролі відчуттів у пізнавальній діяльності
людини
Мета дослідження: встановлення відмінності відчуттів від сприймання

при тактильному розпізнаванні предметів.
Матеріали та обладнання: набір дрібних предметів для тактильного
розпізнавання (ключ, вата, кнопка тощо), пов'язка для очей, секундомір.
Процедура дослідження
Дослідження тактильних відчуттів складається з двох серій і проводиться
індивідуально.
Завдання першої серії: встановлення особливості тактильних відчуттів
(за словесним описом досліджуваного), викликаних предметами з набору під
час почергового доторкання їх до нерухомої долоні.
Перед першою серією досліджуваному зав'язують очі й дають відповідну
інструкцію.
Інструкція досліджуваному в першій серії: "Поверніть руку долонею
вгору. На долоні під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи.
Нічого не торкаючи рукою, дайте словесний звіт тих відчуттів, які будуть
виникати. Все, що будете відчувати, говоріть вголос".
Експериментатор послідовно пред'являє предмети для тактильного
розпізнавання їх досліджуваним. Час пред'явлення кожного з них — 10 секунд.
Після цього предмет забирають з руки, а в протоколі робиться запис словесного
звіту досліджуваного.
Завдання другої серії: встановлення особливості тактильних відчуттів за
словесним описом досліджуваного, коли предмети почергово кладуться на його
долоню і дозволяється обстеження їх цією ж рукою. Друга серія досліджень
проводиться через дві—чотири хвилини після пертої. У другій серії, як і в
першій, досліджуваному зав'язують очі і перед тим, як показати предмети
набору, дають інструкцію.
Інструкція досліджуваному в другій серії: "Покладіть руку долонею
вгору. Під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Вам
дозволяється здійснювати рухи рукою. Дайте словесний звіт тих відчуттів, які
будуть виникати при цих впливах і рухах долоні руки".
У другій серії експериментатор пред'являє ті ж предмети із набору,
зберігаючи послідовність та тривалість тактильного розпізнавання (10 секунд) і
записуючи словесний звіт досліджуваного у протокол.
Протокол дослідження обох серій експерименту доцільно розмістити на
одному загальному бланку.
Після виконання обох серій досліджуваний робить самозвіт про те, як він
орієнтувався у впливах на долоню руки, коли було легше розпізнавати
предмети і коли складніше.
25
Досліджуваний Дата
Експериментатор Час
№ п/п Предмет Словесний звіт
У першій серій У другій серії Примітка
1. Ключ
2. Вата
..
..
..
п
Обробка та аналіз результатів

Мета обробки результатів — визначення кількості відчуттів, що
дозволили адекватно розпізнати предмет. Кількість названих відчуттів у першій
та у другій серіях буде вважатися показниками розпізнавання: П1 і П2.
Аналізуючи результати, доцільно порівнювати величини показників
тактильного розпізнавання в першій та у другій серіях і звертати увагу на те, що
розпізнавання впливів, котрі ідуть від предметів, якісно відрізняється. Як
правило, в першій серії досліджувані роблять звіт про окремі властивості
предмета, за якими намагаються його визначити і назвати. У другій серії, коли є
можливість обстежувати рукою, діє тактильне сприймання, тому більшість
досліджуваних спочатку визначають предмет, називають його (наприклад,
ключ), а потім роблять словесний опис властивостей цього предмета.
Тактильні відчуття в контактному орієнтуванні дуже важливі, бо вони
дозволяють людині виживати і навіть навчатися, коли немає слуху і зору,
розширюють пізнавальні можливості індивіда, який звик покладатися на свій
зір. Дослід із закритими чи зав'язаними очима можуть використовувати зрячі як
спосіб відпочинку після тривалого читання або перегляду фільмів. Свідоме
застосування цього способу допоможе переключити увагу і в разі напруженого
емоційного стану в ситуаціях майбутнього екзамену, очікування оцінки тощо.
Методика 2. Дослідження м'язово-суглобових відчуттів
Мета дослідження: визначення величини й оцінка нижнього порога

розрізнення м'язово-суглобових відчуттів.
Матеріали та обладнання: набір пластин неоднакової ваги в грамах,
аркуші паперу розміром 5 х 5 см і пов'язка для очей.
Дослідження проводиться в групі, яка складається з трьох осіб:
експериментатор, досліджуваний, протоколіст.
Досліджуваному одягають на очі пов'язку, пропонують витягнути руки
вперед, не напружуючи їх, долонями догори.
На долонях лежать аркуші паперу, на них потім експериментатор кладе
важки вагою 4 і 5 г. Завдання досліджуваного: визначити, в якій руці важчий
важок. Потім послідовно додають 1-, 2- і 3-грамові важки, поки досліджуваний
не зможе встановити різницю у вазі. Дослід вторюють мінімум тричі. Якщо
26
руки в досліджуваного втомлюються, то йому треба дати відпочити протягом
1,5— З хвилин після відповідного досліду. В кожному досліді руки, на які
кладуть початкові 4- та 5-грамові важки, міняють.
Інструкція досліджуваному: "На Ваші долоні буде покладено важки. Із
зав'язаними очима визначте, в котрій з Ваших витягнутих рук більша вага".
Показником шкірно-суглобової чутливості в розрізненні маси є середній
результат кількох дослідів. Для отримання показника спочатку для кожного
досліду встановлюють різницю між вагою у правій та в лівій руці, яку визначив
досліджуваний. Потім вираховують показник порога розрізнювальної
чутливості за формулою
Пк = ∑ Рn ,
N
де ∑ Рn — сума різниць у вазі в усіх проведених дослідах, а N — кількість

дослідів.
Оцінку чутливості в розрізненні ваги визначають на основі даної
методики за таблицею.
Чим вищий оцінний бал, тим краща шкірно-суглобова чутливість
досліджуваного.
Тренування чутливості до розрізнення ваги виробляє звичку
усвідомлювати власні відчуття, що часом приводить до поліпшення результатів.
Оцінка в балах Оцінка розрізнювальної чутливості ваги

9 8 7 6 5 4 3 2 1
Розрізнювальна 1,0 2,0 2,5 3,0 3,5 4,0 5,0 7,0 8,0 і
величина - - - - - - - - більше
(в гр) 1,9 2,4 2,9 3,4 3,9 4,9 6,9 7,9
Пк
Тема 2. Сприймання
Методика 1. Дослідження сприймання часу
Мета дослідження: визначення ступеня точності сприймання коротких

проміжків часу.
Обладнання: секундомір і таблиця-протокол дослідження.
Процедура дослідження.
Дослідження сприймання часу проводиться в парі (досліджуваний та
експериментатор) і передбачає десять дослідів, у кожному з яких
досліджуваному пропонують визначити заданий проміжок часу без підрахунку і
без використання годинника. Правильність оцінки проміжку часу
27
експериментатор визначає за допомогою секундоміра. Проміжки часу можуть
бути, наприклад, такі: 3О с., 60 с., 120 с. та ін.
Інструкція досліджуваному: "Вам буде запропоновано, не користуючись
годинником і не роблячи записів, визначити заданий відрізок часу. Сигналом
початку сприймання часу буде удар олівцем по столу, а завершення — команда
"Стоп!"
У таблиці-протоколі експериментатор записує заданий для визначення
відрізок часу і фактично названий досліджуваним, який той прийняв за заданий.
Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків

часу
№ Заданий час, Покази досліджуваного, Різниця,
t1 t2 Δt
1.
2.
…
Обробка результатів
1. Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою:
Q = М t1 /M t2 + M Δt, де
М t1 – середнє значення заданого часу;

M t2 – середнє значення показів досліджуваного;
M Δt – середнє значення різниці
Q – показник точності сприймання часу.
Аналіз результатів:
Q = 0 – 0,5 – низький рівень точності сприймання часу
Q = 0,6-0,7- середній рівень точності сприймання часу
Q = 0,8-1,0 – високий рівень точності сприймання часу
Або:
2. Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою:
Q = t2 / t1 *100% , де
t1 – часовий інтервал, запропонованмий для оцінки;

t2 – фактичний часовий інтервал, який минув з початку оцінювання
досліджуваним заданого часового відрізку;
Q – показник точності сприймання часу.
Аналіз результатів
Під час аналізу результатів дослідження важливо визначити, в якому
співвідношенні до 100%, менше чи більше, перебувають коефіцієнти точності
оцінки часу досліджуваного. Якщо в усіх дослідах досліджуваний має
коефіцієнт більший за 100%, то часові відрізки він недооцінює. Якщо його
коефіцієнти менші 100%, то часові відрізки він переоцінює. Чим ближчі
28
коефіцієнти до 100% (наприклад, 80% — 110%), тим вища точність оцінки
коротких проміжків часу.
Люди відрізняються за типологією оцінки часових інтервалів, однак деякі
з них короткі інтервали часу (до хвилини) переоцінюють, а інтервали більші за
хвилину, навпаки, недооцінюють.
Щоб встановити причини недооцінки чи переоцінки часових інтервалів,
ми радимо повторити досліди, ускладнивши їх інструкцією з додатковими
вказівками. Наприклад, потрібно визначити заданий інтервал часу, називаючи
при цьому літери алфавіту. Введення інструкцією ще однієї мети діяльності
змінює оцінку досліджуваним часових інтервалів. Час у цьому разі для
досліджуваних, як правило, стає менш помітним, тобто вони, займаючись
іншою справою, його недооцінюють. Знаючи особливості сприймання та оцінки
інтервалів часу, можна розробити систему прийомів, що будуть корисні в
моменти вимушеного очікування: очікування транспорту, зустрічі, подій тощо.
Знята при цьому психічна напруженість — один з моментів самовиховання і
навчання саморегуляції.
Методика 2. Дослідження пізнавального контролю під час

сприймання
Мета дослідження: визначення властивості пізнавального контролю при

його впливі на процес зорового сприймання.
Матеріали та обладнання: Три таблиці, кожна розміром у стандартний
аркуш паперу. На першій таблиці чітко написано слова, які означають назви
чотирьох основних кольорів: червоний, синій, зелений, жовтий. На другій
таблиці зображено різнокольорові зірки тих же основних кольорів. На третій
написано назви кольорів, але колір, яким ці назви написано, не відповідає
назвам кольорів. Слово червоний написано жовтим чорнилом, слово синій —
зеленим і т. д. В обладнання входить секундомір.
Дослідження складається з трьох серій, перед кожною з яких
досліджуваному дається відповідна інструкція.
Серія №1
Перед початком серії досліджуваному дають інструкцію.
Інструкція: "Якомога швидше прочитайте слова на таблиці, яку Вам буде
показано. Час прочитування слів фіксується секундоміром. Якщо все зрозуміло
і немає запитань, приготуйтеся читати слова. Починаємо!"
Після команди "Починаємо!" експериментатор показує першу таблицю і
фіксує час, затрачений на прочитання досліджуваним слів.
Серія №2
Другу серію проводять безпосередньо після першої серії.
Інструкція досліджуваному до другої серії: "Вам буде показано
таблицю із зображенням зірок. Якомога швидше назвіть кольори цих зірок.
Приготуйтеся. Починаємо!"
Затрачений час на відповідь досліджуваного експериментатор фіксує так,
як і в першій серії.
Серія №3
29
Третю серію проводять безпосередньо після другої серії.
Інструкція досліджуваному до третьої серії: "Вам буде показано
таблицю з написаними на ній словами-назвами. Якомога швидше назвіть колір
чорнила, яким написано ці слова. Якщо все зрозуміло, приготуйтеся. Почи-
наємо!"
Після зачитування інструкції досліджуваному показують третю таблицю і
фіксують час, за який досліджуваний встигає назвати колір чорнила, яким
написано ці слова.
Обробка результатів.
Результатами даного дослідження є показники часу виконання
досліджуваним завдань кожної серії: Т1 , Т2, Т3. Для визначення впливу
пізнавального контролю на зорове сприймання треба вирахувати величину
показника інтерференції за формулою:
П = Т3 – Т 2 , де Т2 і Т3 - показники часу виконання завдань відповідних
серій.
Аналіз результатів.
Пізнавальний контроль при зоровому сприйманні виступає умовою
виконання завдань спостереження. Його функціонування робить сприймання
довільним і наближає перцептивні процеси до мисленнєвих.
Пізнавальний контроль, що актуалізується в даному дослідженні'
необхідний для переборювання інтерференції зорового сприймання першої
серії, в якій досліджуваний читав слова, і другої серії, в якій він називав колір
зірок. Чим більша часова різниця виконання досліджуваним третьої і другої
серій (Я), тим більша інтерференція, а отже, тим більша вузькість, ригідність
пізнавального контролю у сприйманні. І, навпаки, чим ближчий показник Я до
нуля, тим об'ємніший, гнучкіший вплив пізнавального контролю.
Величина показника пізнавального контролю залежить від часу
виконання серії. Якщо досліджуваний не був у стані готовності за командою
"Починаємо!" виконувати завдання другої серії за інструкцією, то показник П
може бути близьким до нуля в разі такої готовності в третій серії. Нарешті,
якщо П буде зі знаком мінус, тобто час третьої серії (Т 3) менший за час
виконання другої серії (Т 2), це засвідчує: досліджуваний не дотримувався
вказівок експериментатора називати колір зірок якомога швидше. У цьому разі
дослідження потрібно повторити.
Допоміжним засобом для встановлення причини відхилення показника у
мінусовий бік може стати порівняння часу виконання досліджуваним першої і
другої серій.
Показник інтерференції, тобто впливу, відображає незалежність функції
навчання і зорового сприймання. З виявленням ригідності потрібно дослідити
властивості мислення і розробити комплекс розвиваючих вправ, які б дозволили
змінити когнітивний стиль особистості.
Методика 3. Визначення домінуючого типу сприймання за роботою

провідних аналізаторів
Мета: визначити, які з відчуттів найшвидше реагують на подразники в

момент їх безпосередньої дії на аналізатори.
30
Інструкція: відповідайте на запитання „згодні” чи „не згодні”. У таблиці
обведіть кружечком ті запитання, на які дали відповідь „згодний (згодна)”.
Тип сприймання Ключ (відповіді „згодний/згодна”)

Тип А (зоровий аналізатор) 1, 5, 8,10,12,14,19, 21, 23, 27, 31, 32, 39, 40, 42, 45
Тип В (дотик, смак, нюх) 3, 4, 9, 11,16,18, 22, 25, 28, 29, ЗО, 35, 38, 41, 44, 47
Тип С (слуховий аналізатор) 2, 6, 7, 13,15,17, 20, 24, 26, 33, 34, 36, 37, 43, 46, 48
Текст
1. Люблю спостерігати за хмарами і зірками.
2. Часто наспівую собі під ніс.
3. Не визнаю незручну моду.
4. Обожнюю ходити в сауну.
5. В автомобілі для мене важливий колір.
6. Упізнаю по кроках, хто зайшов до кімнати.
7. Мене розважає копіювання діалектів.
8. Багато часу присвячую своїй зовнішності.
9. Люблю масаж.
10. Коли є вільна хвилина, люблю роздивлятися людей.
11. Погано себе почуваю, коли не насолоджуюся ходою.
12. Дивлячись на сукню (костюм) у вітрині магазину, я переконана, що
мені в ній буде добре.
13. Коли почую стару мелодію, до мене повертається минуле.
14. Часто читаю під час їжі.
15. Дуже часто говорю по телефону.
16. Я схильний(а) до повноти.
17. Надаю перевагу прослуховуванню розповіді, аніж самостійному
читанню.
18. Після поганого дня мій організм у напруженні.
19. Із задоволенням я дуже багато фотографую.
20. Довго пам'ятаю, що мені сказали друзі і знайомі.
21. З легкістю віддаю гроші за квіти, тому що вони прикрашають життя.
22. Увечері люблю приймати гарячу ванну.
23. Намагаюся записувати свої власні справи.
24. Часто розмовляю сам(а) з собою.
25. Після тривалої їзди в машині довго прихожу до тями.
26. Тембр голосу багато про що говорить мені про людину.
27. Дуже часто оцінюю людей за манерою одягатися.
28. Люблю потягатися, виправляти кінцівки, розминатися.
29. Занадто тверде чи м'яке ліжко — це для мене мука.
30. Мені нелегко знайти зручне взуття.
31. Дуже люблю ходити в кіно.
32. Упізнаю обличчя навіть через роки.
33. Люблю ходити під дощем, коли краплини стукають по парасольці.
34. Умію слухати те, що мені говорять.
35. Люблю танцювати, а у вільний час займатися спортом чи гім-
настикою.
36. Коли чую цокіт годинника, не можу заснути.
31
37. У мене якісна стереоапаратура.
38. Коли чую музику, починаю відбивати такт ногою.
39. На відпочинку не люблю оглядати пам'ятники архітектури.
40. Не виношу розгардіяш.
41. Не люблю синтетичних тканин.
42. Вважаю, що атмосфера в кімнаті залежить від освітлення.
43. Часто ходжу на концерти.
44. Один потиск руки багато чого може сказати про особистість.
45. Охоче відвідую галереї і виставки.
46. Серйозна дискусія — це захоплююча справа.
47. Через дотик можна сказати значно більше, ніж словами.
48. У шумі не можу зосередитися.
Тепер підрахуйте, в якому розділі у вас найбільше кружечків — це і є ваш
домінуючий тип сприймання.
Тип А (зоровий аналізатор): часто використовуються слова і речення, які
пов'язані із зором, з образами і уявою. Наприклад — «не бачив цього», «це,
звичайно, роз'яснює всю справу», «помітила чудову особливість».
Малюнки, образні описи, світлини говорять типу А більше, ніж слова.
Люди, які належать до цього типу, миттєво схоплюють те, що можна побачити:
кольори, форми, лінії, гармонію і безлад.
Тип В (дотик, нюх, смак): у даному випадку частіше використовуються
слова «не можу цього зрозуміти», «атмосфера тут нестерпна», «її слова глибоко
мене вразили», «подарунок для мене був чимось схожий на теплий дощ».
Сприйняття і враження людей даного типу стосуються головним чином того,
що пов'язане з дотиком, інтуїцією, здогадами. У розмові їх цікавлять внутрішні
переживання.
Тип С (слуховий аналізатор): переважно вживаються такі звороти, як «не
розумію, що ти мені говориш», «це звістка для мене погана», «не виношу таких
голосних мелодій» — це характерні вислови для людей такого типу. Велике
значення для людей цього типу сприймання має все екустичне: звуки, слова,
музика, шумові ефекти.
Тема 3. Пам’ять
Методика 1. Дослідження обсягу короткочасної пам’яті
Мета дослідження: визначення обсягу короткочасного запам'ятовування

за методикою Джекобсона.
Матеріали та обладнання: бланк з чотирма наборами рядів чисел, аркуш
для записів, ручка і секундомір.
Процедура дослідження.
32
Дослід можна проводити з одним досліджуваним або з групою з 6—8
осіб. Він включає чотири аналогічні серії. У кожній з них експериментатор
зачитує досліджуваному один з наведених наборів цифрових рядів.
Перший набір
5241
96023
254061
7842389
34682538
598374623
6723845207
Другий набір
7543
23586
675130
9562751
69307172
578611730
6861821488
Третій набір
1372
64805
725318
0759438
52186355
132697843
Четвертий набір
7106
89934
8560 86
5201570
82744525
715843413
1524836897
Елементи рядів пред'являються з інтервалом 1 с. Після прочитування
кожного ряду через 2—3 с. за командою "Пишіть!" досліджувані на аркуші
паперу відтворюють елементи ряду з тією послідовністю, з якою вони пред'яв-
ились експериментатором. У кожній серії, незалежно від результату,
зачитуються всі сім рядів. Інструкція для всіх серій експерименту однакова.
Інтервал між серіями становить 6—7 хв.
Інструкція досліджуваному: "Я назву Вам кілька цифр. Слухайте уважно
і намагайтеся запам'ятати їх якнайбільше. Після закінчення диктування за моєю
командою "Пишіть!" запишіть те, що запам'ятали, з тією послідовністю, з якою
вони пред'являлися. Увага! Починаємо!"
У процесі обробки результатів дослідження треба встановити:
33
- ряди, відтворені повністю і з тією послідовністю, з якою вони
показувалися дослідником. Для зручності їх позначають знаком (+);
- найбільшу довжину ряду, який досліджуваний в усіх серіях відтворив
правильно;
- кількість правильно відтворених рядів, більших за той, який відтворено
досліджуваним в усіх серіях;
- коефіцієнт обсягу пам'яті, який знаходять за формулою: Пк = А+С / N,
де Пк — обсяг короткочасної пам'яті;
А — найбільша довжина ряду, правильно відтвореного
досліджуваним в усіх серіях;
С — кількість правильно відтворених рядів, більших за А;
N — число серій досліду (в даному дослідженні 4).
Для аналізу результатів користуються такими показниками рівнів обсягу
короткочасного запам'ятовування:
Шкала оцінки короткочасного запам'ятовування
Коефіцієнт обсягу Рівень
короткочасного
пам'яті (Пк) запам'ятовування
10 Дуже високий
8—9 Високий
7 Середній
6—5 Низький
3—4 Дуже низький
Аналізуючи результати дослідження, потрібно звернути увагу на крайні
варіанти отриманих рівнів запам'ятовування. Запам'ятовування, яке дорівнює
10, як правило, є наслідком використання досліджуваним логічних засобів або
спеціальних прийомів мнемотехніки. В окремих випадках таке
запам'ятовування є феноменальним.
Якщо отримано дуже низький рівень запам'ятовування, то дослідження
пам'яті досліджуваного потрібно повторити ЧЄрез кілька днів. У здорової
людини показник пам'яті 3—4 зумовлюється неприйняттям інструкції.
Низький і середній рівні короткочасного запам'ятовування може бути
піднято завдяки систематичним тренуванням пам'яті за спеціальними
програмами мнемотехніки.
Методика 2. Дослідження опосередкованого запам'ятовування
Мета дослідження: визначення впливу системи допоміжних засобів на

запам'ятовування конкретних понять.
Матеріали та обладнання: набори слів тесту для запам'ятовування,
протокол дослідження, папір, ручка, секундомір.
Процедура дослідження:
Дослідження складається з двох серій і проводиться з одним
досліджуваним.
Серія №1
Завдання першої серії: визначення обсягу пам'яті досліджуваного при
запам'ятовуванні словесного матеріалу без попередньо заданої системи зв'язків.
34
У досліді використовується класичний метод утримування членів ряду.
Експериментальний матеріал включає 20 не пов'язаних між собою простих слів,
які складаються з 4—6 букв. Перед досліджуваним ставиться завдання
запам'ятати запропоновані слова і за командою відтворити їх на папері для
записів. Експериментатор має читати слова чітко і швидко з паузами 2 с. Через
10 с. після закінчення читання слів досліджуваному пропонується відтворити
вголос або записати на папері запам'ятовані слова з будь-якою послідовністю.
Експериментатор відмічає в проколі правильно відтворені слова. Допущені
помилки у вітворенні слів фіксуються в примітці.
Протокол дослідження має такий вигляд:
Досліджуваний: Дата:
Експериментатор: Час досліду:
Серія 1
№ Пред’явлено Відтворено Примітка

п/п слова
1.
2.
3.
.....
.....
20.
Словесний звіт досліджуваного про запам'ятовування і відтворення
слів____________________________________________
Спостереження експериментатора __________________________
Інструкція досліджуваному: "Я буду читати Вам ряди слів, слухайте

уважно і спробуйте запам'ятати їх. Коли я закінчу читати слова і скажу:
"Говоріть!", назвіть ті слова, які Ви запам'ятали в тій послідовності, в якій вони
Вам пригадуються. Увага! Починаємо!"
Слова для запам'ятовування в першій серії:
1. Риба 6. Зуби 11. Білка 16. Земля
2. Гиря 7. Вогонь 12. Пісок 17. Вовк
3. Хліб 8. Цегла 13. Влада 18. Завод
4. Нога 9. Бант 14. Вікно 19. Лілія
5. Сіно 10. Стіна 15. Ручка 20. Пиріг
Після закінчення серії досліджуваний робить словесний звіт про те, яким
способом він намагався запам'ятати слово. Цей звіт та спостереження
експериментатора записують у протокол.
Серія №2
Завдання другої серії: визначення обсягу пам'яті досліджуваного під час
запам'ятовування словесного матеріалу із заздалегідь заданою системою
смислових зв'язків.
У досліді використовують метод утримування пар слів. Так, як і в першій
серії, слова складаються з 4—6 букв. Досліджуваному дається завдання
прослухати пари слів і запам'ятати друге слово кожної пари. Інтервал зачиту-
вання експериментатором пар слів - 2 с. Після закінчення читання наведених
35
далі пар слів для запам'ятовування експериментатор через 10 с знову зачитує
перше слово кожної пари, а досліджуваному пропонує пригадати друге слово
цих пар. У протоколі другої серії відмічають правильно виділені слова, причому
помилкові фіксують у примітці.
Інструкція досліджуваному: "Я назву Вам пари слів. Слухайте мене
уважно і намагайтеся запам'ятати друге слово кожної пари. Коли я закінчу
читати ці пари, то буду знову читати перші слова, а Ви у відповідь на назване
перше слово відповідайте другим словом пари, яке Ви запам'ятали. Увага!
Приготуйтеся слухати і запам'ятовувати!"
Слова для запам'ятовування в другій серії:
1. Курка — яйце 11. Перо — папір
2. Кава — чашка 12. Закон — декрет
3. Стіл — стілець 13. Грам — міра
4. Земля — трава 14. Сонце — літо
5. Ложка — їжа 15. Дерево — листок
6. Ключ — замок 16. Голос — радіо
7. Зима — сніг 17. Очі — книжка
8. Корова — молоко 18. Машина — дорога
9. Вино — склянка 19. Річка — берег
10. Піч — дрова 20. Місяць — ракета
Після закінчення досліду експериментатор записує в протокол словесний

звіт досліджуваного та свої спостереження про особливості запам'ятовування
слів.
У кожній серії підраховують кількість правильно відтворених слів і
кількість помилок. Дані заносять у зведену таблицю:
Слова відтворено Серія 1 Серія 2

правильно
неправильно
Аналізуючи результати запам'ятовування у двох серіях і порівнюючи
кількісні показники, важливо звернути увагу на словесні звіти досліджуваного
та на спостереження експериментатора.
Якщо запам'ятовування в першій серії в досліджуваного було
безпосереднім, то його обсяг буде в межах 5—9 слів, що запам'яталися. Коли ж
він запам'ятав більше 9 слів, то використав певні мнемотехнічні прийоми і зумів
за короткий проміжок часу придумати певну систему зв'язків, які полегшують
відтворення.
Одним із моментів аналізу може стати порівняння правильності
відтворення матеріалу залежно від порядку пред'явлення слів у першій та в
другій серіях. Більшість досліджуваних запам'ятовують краще початок та кінець
ряду, проте іноді трапляється краще запам'ятовування середини ряду.
Враховуючи це, бажано скласти рекомендації до поліпшення пам'яті.
Якщо в дослідженні брали участь кілька осіб, то після попередження про
правила дотримання етики можна запропонувати учасникам поділитися тими
36
прийомами, які було використано ними для запам'ятовування, виділивши
прийнятніші з них. Серед таких прийомів найбільш імовірні візуалізація
відповідного предмета, уявлення ситуацій, що утворюють зв'язки між словами,
наприклад: "фунт риби, зав'язаний бантиком".
Ці прийоми якраз і можуть послужити початком складання рекомендацій
для оволодіння мнемотехнікою.
Методика 3. Порівняльне дослідження безпосереднього та

опосередкованого запам'ятовування абстрактних понять
Мета дослідження: встановлення ролі системи допоміжних

піктографічних знаків у розширенні обсягу понять.
Матеріали та обладнання: набори слів, тестовий бланк для піктограм
розміром у стандартний аркуш, поділений на 20 клітинок, протокол
дослідження, папір, олівець або ручка для запису і малювання, секундомір.
Дослідження складається із двох тестувань, які проводяться з одним
Тест №1
Завдання першого тесту: визначення обсягу пам'яті досліджуваного на
абстрактні поняття класичним методом утримування членів ряду.
Матеріалом для запам'ятовування служать 20 абстрактних понять рівних
обсягів. Експериментатор чітко зачитує під час тестування слова-поняття,
роблячи між кожними з них коротку паузу на 10—12 с. Після зачитування всіх
20 слів пауза триває 5 хв, потім досліджуваному пропонується в протоколі в
письмовій формі занотувати слова, при можливості, зберігаючи їхню
послідовність.
Інструкція досліджуваному: "Я зачитаю Вам 20 слів. Слухайте уважно і
запам'ятайте їх. Коли я скажу: "Пишіть!", запишіть у протоколі ті слова, які Ви
запам'ятали, зберігаючи, при можливості, послідовність пред'явлення їх. Якщо
все зрозуміло, приготуйтеся слухати та запам'ятовувати".
Слова для запам'ятовування в першому тесті:
1. Санкція 8. Упевненість 15. Законність
2. Фантазія 9. Терпіння 16. Самотність
3. Надбудова 10. Поняття 17. Упізнавання
4. Узагальнення 11. Відречення 18. Здібність
5. Імовірність 12. Мислення 19. Індукція
6. Естетика 13. Простір 20. Творення
7. Інтуїція 14. Створення
Після тестування записується в протокол словесний звіт досліджуваного
про спосіб, який він використовував для запам'ятовування, та спостереження
експериментатора.
Тест №2
Завдання другого тесту: визначення обсягу пам'яті досліджуваного на
абстрактні поняття за умови утримування членів ряду методом піктограм.
37
Друге тестування проводиться не раніше, ніж через 30 хв. після
закінчення першого. Експериментальним матеріалом, як і в першому тесті, є
абстрактні поняття, такої ж кількості та обсягу.
У цьому досліді досліджуваному дають тестовий бланк для малювання в
його клітинках запропонованих для запам'ятовування понять. У цих же
клітинках досліджуваний може потім відтворити пригадані поняття. Зачитувати
поняття експериментатор зобов'язаний чітко, роблячи паузу між кожним словом
для замальовування не довше 10—12 с. Після зачитування всіх 20 понять пауза
триває 5 хв. Потім, за командою "Пишіть!", досліджуваний відтворює
запам'ятовані поняття, а потому робить звіт про те, як він пов'язував їх з
малюнками.
Бланк для малювання дають досліджуваному перед інструкцією. Це
стандартний аркуш паперу, поділений на 20 пронумерованих у лівому
верхньому куті клітинок.
Інструкція досліджуваному: "Я буду читати Вам 20 слів. Це абстрактні
поняття. Слухайте їх уважно і, щоб краще запам'ятати, намалюйте кожне у
відповідній клітинці запропонованого Вам бланку. Якість малюнків значення не
має, але писати слова, букви та цифри в клітинках забороняється. Коли буде
прочитано і намальовано всі 20 слів, переверніть бланковий аркуш, щоб не
бачити своїх малюнків. Після паузи я скажу: "Пишіть!" Тоді Ви перевернете
бланк на лицевий бік і в кожній клітинці запишете ті поняття, котрі, згідно з
малюнком, запам'ятали. Чи все Вам зрозуміло? Якщо так, то приготуйтеся
слухати, малювати і запам'ятовувати!"
Слова для запам'ятовування в другому тесті:
1. Ерудиція
2. Сприймання
3. Базис
4. Абстракція
5. Можливість
6. Етика
7. Констатація
8. Авантюризм
9. Байдужість
10. Роздуми
11. Покликання
12. Відчуття
13. Відображення
14. Руйнування
15. Невігластво
16. Ставлення
17. Ейфорія
18. Схильність
19. Аналогія
20. Судження
38
Показником обсягу пам'яті на абстрактні поняття є кількість правильно
відтворених у кожному тесті слів. Оскільки помилково відтворені слова
використовуються для аналізу процесу опосередкованого запам'ятовування, то і
правильно відтворені слова і показники помилково відтворених заносяться у
зведену таблицю:
Слова відтворено Тест 1 Тест 2
правильно
неправильно
Зіставляючи результати обох тестів за кількісними та якісними
показниками і словесним звітом, потрібно встановити відмінності в
безпосередньому та в опосередкованому запам'ятовуванні. Під час аналізу їх
важливо показати доцільність малювання як засобу запам'ятовування.
В обговоренні результатів бажано простежити характер зв'язку
запам'ятованого із змістом малюнків, особливо коли відтворення було
успішним. Використання малюнків, тобто піктограм, для запам'ятовування
абстрактного матеріалу можливе при розвинутому мисленні людини. На цій
підставі можна виділити типологію малюнків. Люди з переважаючим у них
абстрактним мисленням частіше малюють у клітинках символи, наприклад,
хвилясті лінії, набори крапок, математичні знаки тощо. Ті, в кого переважає
образне мислення, надають перевагу в зображенні на своїх малюнках
конкретним речам: квітам, деревам, антропоморфізованим об'єктам та ін.
Якщо в обох тестах даного дослідження взяла участь група, то можна
порівняти малюнки досліджуваних і встановити, коли і які саме малюнки
сприяли запам'ятовуванню, а характер котрих з них призводив до помилкових
відтворень. Якщо ж досліджувані брали участь ще і в попередньому
дослідженні, виникає підстава для узагальнень і висновків стосовно значення
допоміжних засобів, тобто щодо смислових зв'язків і малюнків для утримання і
відтворення слів.
Методика 4. Дослідження переважаючого типу запам 'ятовування
Мета дослідження: виявлення переважаючого обсягу пам'яті за

допомогою різних типів пред'явлення словесного матеріалу.
Матеріали та обладнання: чотири набори слів, які виражають конкретні
поняття, один з наборів, виконаний на окремих картках, чотири невеликих
аркуші паперу для записів, ручка, секундомір.
Процедура досліду
Переважаючий тип пам'яті встановлюють шляхом пред'явлення слів
кількома способами. Дослідження складається з чотирьох серій. У першій серії
зачитують слова для запам'ятовування (слухове сприймання). У ній показують
слова для зорового сприймання, причому кожне слово має бути чітко написане
на окремій картці. У третій серії використовують моторно-слухову форму
поєднання слів і в четвертій — комбіновану, яка поєднує в собі слухове, зорове
та моторне сприймання матеріалу.
Щоб не було перенавантаження під час визначення типу пам'яті, для
кожної серії досить підготувати ряд із 10 слів.
39
Серія №1
Експериментатор виразно з інтервалом 3 секунди читає слова для
запам'ятовування. Перед зачитуванням слів дається інструкція.
Інструкція досліджуваному: "Я буду читати Вам слова. Слухайте їх
уважно і запам'ятовуйте. Після паузи, коли я скажу: "Пишіть!", на аркуші
паперу запишете ті слова, які ви запам'ятали. Якщо все зрозуміло, приготуйтеся
слухати і запам'ятовувати."
Слова для запам'ятовування в першій серії:
машина, яблуко, олівець, весна, лампа, ліс, дощ, квітка, каструля,

горобець.
Після паузи на десять секунд подається команда: "Пишіть!"
Серія №2
Другу серію можна проводити через 5 хвилин після закінчення першої.
У цій серії експериментатор послідовно показує слова, написані на
окремих картках. Показування кожного слова має відповідати тривалості
читання слова в першій серії, інтервал між словами такий самий, тобто 3
секунди.
Інструкція досліджуваному: " Я буду показувати Вам картки з
написаними на них словами. Уважно читайте і запам'ятовуйте їх. За сигналом
"Пишіть!" на аркуші паперу запишете те, що запам'ятали. Якщо все зрозуміло,
готуйтеся читати і запам'ятовувати."
Слова для запам'ятовування в другій серії:
літак, груша, ручка, зима, свічка, поле, горіх, сковорідка, качка,

блискавка.
Після прочитування слів і паузи на десять секунд подається команда:

"Пишіть!"
Серія №3
Третя серія, аналогічно другій, проводиться після 5-хвилинної перерви.
Експериментатор пропонує слухати слова і "записувати" їх ручкою в
повітрі, щоб забезпечити моторну форму сприймання матеріалу. Інтервал між
зачитуванням слів 3 секунди, а швидкість читання така сама, як і в першій серії.
Інструкція досліджуваному: "Я буду читати Вам слова. Слухайте їх
уважно і "записуйте" в повітрі ручкою. За сигналом "Пишіть!" на аркуші паперу
запишіть те, що запам'ятали. Якщо все зрозуміло, приготуйтеся слухати,
"писати" слова і запам'ятовувати."
Слова для запам'ятовування в третій серії:
корабель, слива, лінійка, літо, ліхтар, річка, грім, ягода, тарілка, гусак.
Пауза перед сигналом "Пишіть!" у третій серії триває 10 секунд.

40
Серія №4
Після 10-хвилинної перерви, коли закінчено третю серію, проводять
четверту серію. Темп читання експериментатором слів та паузи між словами
залишаються такими самими, як і в попередніх серіях. Щоб забезпечити
комбінований тип сприймання матеріалу, досліджуваному не тільки зачитують
слова, а й пропонують відразу записувати їх на окремому аркуші, а після
записування останнього, десятого, слова аркуші перевертають, і за командою
"Пишіть!" піддослідний на звороті відтворює запам'ятоване.
Інструкція досліджуваному: "Я буду читати Вам слова, Ви їх записуйте
й запам'ятовуйте. Після того, як я прочитаю останнє слово, аркуші переверніть і
за сигналом "Пишіть!" запишіть на зворотній стороні те, що запам'ятали.
Приготуйтеся слухати, записувати та запам'ятовувати."
Слова для запам'ятовування в четвертій серії:
поїзд, вишня, зошит, осінь, абажур, галявина, злива, гриб, чашка, курка.
Сигнал "Пишіть!" подається, як і в усіх попередніх серіях, через 10

секунд.
Показником обсягу пам'яті в цих серіях є кількість правильно відтворених
слів. Результати заносяться в таблицю.
Кількість ТИП ПАМ'ЯТІ
правильно Слуховий Зоровий Моторно- Комбінова-
відтворених слуховий ний
слів
Переважаючий тип пам'яті при різних типах подання словесного
матеріалу визначають шляхом порівняння кількості правильно відтворених слів
у кожній з чотирьох серій.
Нормальним обсягом безпосередньої пам'яті слід вважати
запам'ятовування 5—9 слів. Якщо в якій-небудь серії той, кого досліджували,
запам'ятав 10 слів, він використав якусь систему засобів, про яку бажано
дізнатися із самозвіту та зі спостережень.
Методика 5. Ретроактивне гальмування
Мета завдання: дослідити явище ретроактивного гальмування у процесі

запам'ятовування.
Необхідний матеріал: два ряди чисел і 1 ряд слів, записаних на окремих
картках
53 Квітка 25
27 Річка 57
82 Дошка 38
36 Годинник 65
48 Хмара 84
41
61 Стіл 26
17 Книга 71
94 Окуляри 19
79 Будинок 97
35 Термометр 52
Хід виконання завдання
I етап. Експериментатор пропонує досліджуваному запам'ятати числа
першого ряду і відтворити цей ряд.
II етап. Експериментатор пропонує запам'ятати ряд слів і відтворити
його.
III етап. Експериментатор пропонує досліджуваному повторно
відтворити перший ряд чисел. Численні дослідження показали, що засвоєння
ряду слів не перешкодило відтворенню перший ряду чисел.
IV етап. Досліджуваний повинен запам'ятати третій ряд (числа) і
відтворити його.
V етап. Досліджуваного просять знову відтворити перший ряд чисел. При
відтворенні виявляється багато прогалин, помилок, що пояснюється
ретроактивним гальмуванням. Воно виникає тоді, коли подається новий
матеріал, схожий на раніше завчений, який гальмує його відтворення.
Опрацювання даних виконаного завдання. Підраховується кількість
помилок, прогалин під час другого і третього відтворень першого ряду чисел.
Результати досліджень оформлюються в таблицю:
Відтворення 1 ряду чисел Кількість прогалин Кількість помилок

Після заучування слів
Після заучування подібного
ряду чисел
Методика 6. Вивчення залежності продуктивності запам’ятовування

від характеру почуттів
Мета дослідження: показати вплив почуттів на запам’ятовування
Матеріал і обладнання: список з 30 слів. З них 10 можуть вважатися
пов’язаними з почуттям задоволення, 10 – з почуттям незадоволення і 10 –
байдужими. Перші позначені в списку знаком “+”, другі – знаком “-”, треті –
“0”: папір(0), нудьга(-), танці(+), лампа(0), нещастя(-), музика(+), рана(-),
вікно(0), поезія(+), печаль(-), краса(+), олівець(0), мрія(+), стіна(0), крадіжка(-),
будинок (0), змія (-), вдача (+), похорони (-), гроші (+), хвороба (-), пробка (0),
любов (+), число (0), буква (0), війна (-), зошит (0), радість (+), зрада (-).
Процедура дослідження. Не пояснюючи заздалегідь, що розкриває
дослідження, експериментатор просить досліджених уважно слухати слова, які
читаються монотонно і в повільному темпі. Після закінчення читання
досліджені записують слова, які вони запам’ятали.
Обробка і аналіз результатів. Проаналізувати результати дослідження і
зробити висновок: чи впливають почуття на запам’ятовування.
42
Методика 7. Дослідження обсягу логічної та механічної пам'яті
Мета завдання: дослідити обсяг логічної і механічної пам'яті методом

запам'ятовування двох рядів слів.
Необхідний матеріал: два ряди слів. У першому ряді між словами
існують смислові зв'язки, у другому ряді вони відсутні.
Перший ряд
лялька — грати
курка — яйце
ножиці — різати
кінь — сани
книга — вчитель
метелик — муха
щітка — зуби
барабан — музикант
сніг — зима
півень — кричати
чорнило — зошит
корова — молоко
паровоз — їхати
груша — компот
лампа — вечір
Другий ряд
жук — крісло
гребінь — земля
компас — клей
дзвіночок — стріла
синиця — сестра
лійка — трамвай
мухомор — диван
гребінець — вітер
черевики — самовар
графин — брати
сірник — вівця
терка — море
капелюх — бджола
риба — пожежа
пилка — яєчня
Хід виконання завдання. Експериментатор читає досліджуваному пари
слів першого ряду (інтервал між парою — 5 секунд). Після 10-секундної
перерви експериментатор читає ліві слова цього ж ряду (з інтервалом в 10
секунд), а досліджуваний записує слова правої частини ряду, які він запам'ятав.
Аналогічна робота проводиться зі словами другого ряду.
43
Обробка даних виконаного завдання. Результати досліду записуються в
таблицю:
Обсяг логічної пам'яті Обсяг механічної пам'яті

Кількість Кількість Коефіцієн Кількість Кількість Коефіцієнт
слів слів, що т логічної слів слів, що механічної
першого запам'ята пам'яті другого запам'ята пам'яті
ряду (a1) лися (b1) (C1=b1/a1) ряду (a2) лися (b2) (С2=b2/ a2)
Тема 4. Увага
Методика 1. Дослідження вибірковості уваги

Мета дослідження: визначення рівня вибірковості уваги
Матеріали та обладнання: тестовий бланк, олівець і секундомір.
Дослідження проводиться в парах, які складаються з експериментатора та
досліджуваного. Експериментатор зачитує досліджуваному інструкцію, видає
тестовий бланк і фіксує час виконання завдання.
Інструкція досліджуваному: “Вам буде видано тестовий бланк із
надрукованими в ньому в рядках буквами та словами. Відшукайте та
підкресліть там слова. Намагайтеся не пропустити жодного слова і працювати
швидко, оскільки час фіксується. Якщо все зрозуміло і немає запитань, тоді
починаємо! ”
Після тестування досліджуваний робить звіт про те, як він виконував
запропоноване йому завдання.

Показниками вибірковості уваги в цьому досліді є час виконання завдання
і кількість пропусків під час відшукування та підкреслювання слів. Усього в
даному тексті 25 слів: сонце, район, новина, факт, екзамен, прокурор, теорія,
хокей, трон, телевізор, пам’ять, сприймання, любов, спектакль, радість,
народ, репортаж, конкурс, особистість, плавання, комедія, відчай,
лабораторія, основа, психіатрія. Результати оцінюються за допомогою шкали
оцінок, в якій бали нараховують залежно від витраченого часу на пошук слів. За
кожен пропуск слова віднімається по одному балу.
Час (у сек ) Бали Рівень вибірковості

уваги
250 та більше 0 1 низький
240-249 1 1 низький
230-239 2 1 низький
220-229 3 1 низький
210-219 4 1 низький
200-209 5 1 низький
44
190-199 6 1 низький
180-189 7 2 середній
150-159 10 2 середній
140-149 11 2 середній
130-139 12 2 середній
120-129 13 3 високий
110-119 14 3 високий
100-109 15 3 високий
90-99 16 3 високий
80-89 17 3 високий
70-79 18 3 високий
60-69 19 3 високий
менше 60 20 дуже високий
Бали запропоновані в шкалі оцінок дають можливість встановити

абстрактні величини якісних оцінок рівня вибірковості уваги. Коли ж у
досліджуваного від 0 до 3 балів, то важливо на основі його самозвіту та
спостереження експериментатора за ходом досліду з’ясувати причину слабкої
вибірковості. Її можуть викликати: стан сильного емоційного збудження;
зовнішні перешкоди, які призвели до фрустрації досліджуваного; приховане
небажання тестуватися та інше.
Вибірковість уваги піддається тренуванню. З цією метою можна
використовувати вправи, подібні до даного тексту.
Дуже високий рівень вибірковості уваги є одним з проявів феноменальної
психічної активності людини.
ТЕСТОВИЙ БЛАНК:
Бсонцевтргшоурайонзгуцновинахеьгчафактекекзаментрочягшгупрокуроргурсеа
бестеоріяенстджзбьамхокейтронциуршрофщуйлзхтелевізорболджшзхюелгшьбп
амятьщогхеюжипдрашлптслхемздсприйманняйцупендшізхьвафиапролдблюбов
абфирплослдкнесладспектаклььячсимтьбаюжюерадістьвуфупеждлорптнародшм
втьлджьхегнеекуифйжрепортажзждорлафивюефбьдьконкурсжшнаптйфячицувс
капирособистістьехжеьеюбшшглоджепрплаванняделживанезбьтрлшшжнпркивк
омедіяшлдкцуйфвідчаййфрячатлджетьбюнхтьфтасенлабораторіялшдшнруугргш
щтлроснованіезшеремітдтмттаопрукгвмстрпсихіатріябплнстчьйфяонтзацеьантз
ахтлкнноп.
Методика 2. Дослідження особливостей розподілу та стійкості уваги за

таблицею Шульте
Мета: методика спрямована на визначення розподілу та стійкості уваги.

Необхідний матеріал: секундомір або годинник із секундною стрілкою, таблиці
чисел.
45
Досліджуваному почергово пропонують п’ять різних таблиць, на яких у
довільному порядку розташовані числа. Пояснюються особливості роботи з першою
таблицею, друга, третя та наступні таблиці пред’являються без усяких інструкцій.
Інструкція: "Відшукайте та покажіть числа від 1 до 25 в порядку їх зростання.
Швидкість виконання завдання фіксуватиметься секундоміром, тому намагайтеся
виконувати його якомога швидше".
Обробка результатів. Результати дослідження заносяться до таблиці:
№ таблиці 1 2 3 4 5
Час виконання, с
Помилки
Особливості
виконання
Враховується основний показник – швидкість виконання завдання, тобто час (t),
витрачений на пошук всіх чисел в кожній таблиці. Це дозволяє визначити середній
показник (t ) роботи з однією таблицею, який є числовим індексом розподілу уваги
особистості:
t = t1+ t2+ t3+ t4+ t5

5
Середній показник відшукування чисел по кожній із п’яти таблиць становить 40-

50 с.
При цьому пошук чисел може йти рівномірно, але в більшості випадків
спостерігається нерівномірність виконання завдання. Так, якщо числа за таблицями
Шульте називаються “пачками”, то це пов’язано з необхідністю досліджуваного
переключати увагу на неусвідомлений відпочинок, що зумовлено монотонністю
виконання завдання. Якщо ж збільшується час виконання кожного наступного завдання,
то це є ознакою підвищеної втомлюваності, виснажливості активної уваги. Тому за
результатами дослідження будується “ крива виснажливості”, яка відображає стійкість
уваги та працездатність у динаміці.
t, с Крива виснажливості
60
40
20
0 1 2 3 4 5 № таблиці
“Крива виснажливості” найчастіше буває представлена двома видами:

а) гіперстенічний варіант - високий початковий рівень, далі йде спад, а
потім – тенденція повернення до вихідного рівня;
б) гіпостенічний варіант – невисокий вихідний рівень, далі – поступове
зниження показників без помітних їх коливань до покращення.
14 9 2 21 13 2 13 1 8 20
22 7 16 5 10 17 6 25 7 11
4 25 11 18 3 22 18 3 15 19
20 6 23 8 19 10 5 12 24 16
15 24 1 17 12 14 23 4 9 21
46
21 11 1 19 24 5 21 23 4 25
2 20 18 5 10 11 2 7 13 20
4 13 25 16 7 24 17 19 6 18
17 6 14 9 12 9 1 12 8 14
16 10 3 15 22
22 3 8 15 23
3 17 21 8 4
10 6 15 25 13
24 20 1 9 22
19 12 7 14 16
2 18 23 11 5
Методика 3. Дослідження особливостей концентрації уваги
Мета дослідження: визначення рівня концентрації уваги.

Матеріали та обладнання: бланк тесту П'єрона— Рузера, олівець і
секундомір.
Дослід можна проводити як з одним досліджуваним, так і з групою з 5—9
осіб. Головні умови в роботі з групою — зручно розташувати досліджуваних,
забезпечити кожного бланками тестів, олівцями і дотримуватися тиші в процесі
тестування.
Інструкція досліджуваному: "Вам пропонується тест із зображеними на
ньому чотирма геометричними фігурами: квадрат, трикутник, коло і ромб. За
сигналом "Починаємо!" розставте якомога швидше і без помилок у ці фігури
такі знаки: у квадрат — плюс, у трикутник — мінус, у коло — нічого, у ромб —
крапку. Розставляйте знаки послідовно у кожній фігурі по рядках зліва направо.
Час на виконання завдання — 1 хв. За моєю командою "Стоп!" припиняєте
роботу".
Бланк із геометричними фігурами тесту П'єрона— Рузера має такий вигляд:
Досліджуваний___________________Дата:________________
Експериментатор___________________Час: ______________
Тест
47
Експериментатор у ході досліду контролює час за допомогою секундоміра

і подає команди: "Починаємо!", "Стоп!"
Надійність результатів дослідження досягається повторними
тестуваннями, які краще проводити через значні проміжки часу.
Результатами даного тестування є: кількість заповнених досліджуваним за
1 хв геометричних фігур з врахуванням кола та кількість допущених помилок.
Рівень концентрації уваги визначають за таблицею
Число Ранг Рівень
опрацьованих фігур концентрації уваги
100 1 Дуже високий
91-99 2 Високий
80—90 3 Середній
65-79 4 Низький
48
64 і менше 5 Дуже низький
За допущені під час заповнення помилки ранг знижується. Якщо
допущено 1—2 помилки, то ранг знижується на одиницю, якщо 3—4 — на два
ранги, а якщо помилок більше 4-х, то концентрація уваги вважається гіршою на
три ранги.
Аналізуючи результати, слід з'ясувати причини, які призвели до таких
результатів. Серед них важливе місце належить установці, готовності
досліджуваного виконувати інструкцію і заповнювати фігури знаками якомога
швидше або ж його орієнтації на безпомилковість виконання тесту. У ряді
випадків показник концентрації уваги може бути меншим від можливого через
дуже велике бажання особистості проявити свої здібності, досягти
максимального результату (тобто через своєрідне змагання). Зниження
концентрації уваги можуть спричинити: поганий зір, хвороба, втомленість.
Методика 4. Дослідження переключення уваги
Мета дослідження: визначення рівня переключення уваги.

Обладнання: секундомір і модифікована Ф. Д. Горбовим цифрова таблиця
Шульте. На таблиці в 49 квадратах розміщено числа чорного і червоного
кольорів у випадкових комбінаціях, які виключають можливість
запам'ятовування. Розміри квадратів клітин із цифрами — 5x5 см, а
розташовані вони рядами: 7 по горизонталі та 7 по вертикалі. Лінії, які
поділяють аркуш на клітини, тонкі, чорного кольору.
У тестуванні беруть участь три особи: експериментатор, досліджуваний і
спостерігач-протоколіст.
Дослід складається із трьох серій, які йдуть одна за одною. У першій серії
досліджуваному пропонують одночасно назвати і вказати чорні цифри в
зростаючому порядку, в другій — червоні цифри в порядку спадання, а в третій
серії він називає і показує червоні та чорні цифри поперемінно, причому чорні,
як і в першій серії, називаються в порядку зростання, а червоні — в порядку
спадання.
Досліджуваному пропонують сісти зручно за стіл і дають невелику
указку.
Завдання експериментатора: перед кожною серією досліду проводити
інструктаж досліджуваному, подавати команду "Починаємо!" для відшукування
та називання, стежити за секундоміром за часом виконання досліджуваним
серії.
Спостерігач-протоколіст допомагає експериментаторові визначати
помилки, допущені досліджуваним під час виконання завдання, веде протокол
дослідження.
Досліджуваний__________________Дата:
Експериментатор_________________Час:
1-а серія 2-а серія 1-а + 2-а серія 3-я серія

Час Помилки Час Помилки Час Помилки Час Помилки
49
Таблиця показується досліджуваному в кожній серії тільки після
інструкції за сигналом "Починаємо!", для того щоб досліджуваний завчасно не
шукав розміщення відповідних цифр.
Інструкція досліджуваному в першій серії: "Візьміть указку. Вам буде
показано таблицю з червоними і чорними цифрами. Якомога швидше і без
помилок знайдіть та вкажіть всі чорні цифри в порядку зростання від 1 до 25.
Колір називати не потрібно, тільки саме число. Якщо все зрозуміло, тоді
приготуйтеся. Починаємо!"
Інструкція досліджуваному в другій серії: "На цій самій таблиці
відшукайте і вкажіть всі червоні цифри в спадаючому порядку від 24 до 1.
Постарайтеся працювати швидко і без помилок. Колір називати не треба, нази-
вайте тільки саме число. Приготуйтеся! Починаємо!"
Перед початком кожної серії роблять перерву тривалістю 3—4 хв для
відпочинку досліджуваного.
Інструкція досліджуваному в третій серії: "На таблиці червоно-чорних
чисел якомога швидше і без помилок знаходьте, називайте і вказуйте то чорні,
то червоні цифри поперемінно. Чорні при цьому мають послідовно зростати, а
червоні — спадати. Починайте з 1-ї чорної та 24-ї червоної цифр. Колір цифр
називати не треба, тільки самі числа. Якщо все зрозуміло і немає запитань, тоді
приготуйтеся. Починаємо!"
Якщо досліджуваний у процесі виконання завдання будь-якої із серій
помиляється, то він сам має знайти помилку. У деяких найскладніших випадках
можливе підказування спостерігача-протоколіста. Секундомір при цьому не
зупиняють.
Після проведення всього досліду досліджуваний робить самозвіт. За його
допомогою визначають стратегію пошуку цифр і особливості виконання
завдання.
Під час обробки результатів необхідно:
1. Побудувати графік часу, затраченого досліджуваним на виконання
трьох серій досліду.
2. Встановити час переключення уваги. Час переключення уваги
вираховується як різниця часу між третьою серією і сумою першої та другої
серій. Показник часу переключення Т визначають за формулою
Т = Т3 - (Т1 +Т2), де
Т1 — час, затрачений досліджуваним на виконання першої серії;
Т2 — час, затрачений на виконання другої серн;
Т3 — час, затрачений досліджуваним на виконання
третьої серії.
Рівень розвитку переключення уваги визначається за допомогою таблиці.
Час Ранг Рівень
переключення Т переключення
(у сек) уваги
Менше 60 с 1 Високий
60—90 2 Високий
91 — 100 3 Середній
50
201 — 250 8 Низький
251 і більше 9 Низький
Оскільки швидкість виконання завдань першої та другої серій суттєво

впливає на кінцевий показник переключення уваги, то, якщо досліджуваний
виконував завдання в першій чи в другій серіях менше, ніж за 33 с, кінцевий
показник слід збільшити, піднявши ранг на одиницю чи на дві. Коли ж у першій
чи в другій серіях досліджуваний на пошук цифр витрачав більше 60 с, то
ранговий знак збільшується на 1 чи на 2, тобто рівень переключення
визначається як більш низький.
Якщо час переключення є меншим або дорівнює 0, то дослід треба
повторити. Це означає, що досліджуваний не сприйняв інструкції у першій чи в
другій серіях.
Аналізуючи результати, важливо простежити специфіку пошуку
досліджуваним чисел, особливості виходу із складних ситуацій, коли число з
певних причин одразу знайти не вдається. Одні люди відчувають затруднення,
якщо шукане число стоїть поряд із тільки-но знайденим, а інші – якщо воно
стоїть далеко від нього.
На основі аналізу кількісних показників, графіка часу виконання трьох
серій, кількості зроблених помилок, словесного звіту досліджуваного,
спостережень експериментатора і протоколіста можна описати характер
переключення уваги, враховуючи особливості концентрації, і запропонувати
рекомендації щодо його розвитку.
Тема 5. Мислення
Методика 1. Дослідження впливу установки на спосіб розв'язання
задач
Мета дослідження: визначення характеру вироблення та ступеня

чутливості досліджуваного до установки, особливостей фіксування установки і
наявності гнучкості мислення.
Матеріали та обладнання: 10 аркушів паперу для кожного
досліджуваного, розмір листків приблизно 10 на 8см, ручка і секундомір.
Дослід можна проводити як з одним досліджуваним, так і з групою не
більше 9 осіб. В останньому випадку учасникам дослідження слід зручно
розміститися за столами в такий спосіб, щоб забезпечити самостійність
виконання завдань. Умови кожної задачі експериментатор записує на дошці чи
заздалегідь на окремих плакатах.
Інструкція досліджуваному: "Вам буде запропоновано для розв'язання
арифметичні задачі. Кожну задачу розв'язуєте на окремому аркуші паперу. Всі
дії, які Ви робите під час розв'язування задачі, записуєте на цьому аркуші.
Аркуш з розв'язаною задачею переверніть. Перевернутий аркуш — це знак
експериментаторові про те, що Ви дане завдання виконали. Час розв'язання
51
задач контролюється і обмежується 2 хвилинами. Після закінчення 2 хвилин
експериментатор скаже: "Стоп! Припиніть розв'язування!" Для розв'язання
наступної задачі беріть новий аркуш паперу."
Арифметичні задачі експериментатор має подавати, строго дотримуючись
послідовності.
Задачі
№ 1. Дано три посудини об'ємом 37, 21 і 3 літра; як відміряти рівно 10
літрів води?
№ 9. Дано три посудини об'ємом 3О, 12 і 3 літра; як відміряти рівно 15
Специфіка даного дослідження передбачає: експериментатор буде

стежити за часом, витраченим досліджуваним на розв'язування кожної задачі,
фіксуючи його в протоколі, і зможе, не нав'язуючись, порівняти записи
розв'язання перших 5 задач. У разі потреби вдаються до індивідуального
підказування тим, у кого виникають труднощі в розв'язуванні або в запису
перших 5 задач.
Суть розв'язування полягає в тому, щоб нагадати досліджуваному, що
воду можна тільки доливати та відливати за допомогою посудин. Звідси
випливає, що арифметичні операції, які відображають дії з водою, —
це додавання та віднімання. Якщо досліджуваний робить запис дій в дужках,
то це означає: він користується іншими посудинами, що дорівнюють за об'ємом
числу, одержаному в дужках, а це порушення умов задачі. Всіх потрібно
попередити про те, що використання дужок, коли записується розв'язок даних
задач, заборонено. Також воду не можна множити і ділити. Всі дії складаються
з доливання та відливання води за допомогою посудин вказаних об'ємів.
Під час розв'язування досліджуваним задач №№ 6-10 підказувати нічого
не можна, також не бажано перевіряти спосіб розв'язування їх. Час
розв'язування досліджуваним кожної задачі контролюється експериментатором
за допомогою секундоміра під час перевертання досліджуваним наступного
аркуша з розв'язком запропонованої задачі і фіксується в окремому протоколі.
52
Обробка результатів здійснюється шляхом зіставлення способів
розв'язування досліджуваним експериментальних задач з можливими
способами розв'язку їх. На підставі цього зіставлення визначають: характер
вироблення установки, чутливість до установки, особливості її фіксації,
гнучкість чи ригідність мислення. Додатково можна дати характеристику
швидкості мислення. Для цього використовують показник швидкості.
Показник швидкості мислення виводиться як середньоарифметичний
час, витрачений на розв'язування задач. Середньоарифметичний час
розв'язування перших 5 задач характеризує швидкість вироблення установки, а
середньоарифметичний час розв'язування решти 5 задач показує залежність
пошуку розв'язку від установки. У цьому разі важливо враховувати, розв'язана
чи ні задача № 10.
Характер вироблення установки з'ясовується тим, як досліджуваний
розв'язував перші 5 задач і з якою швидкістю він це робив. Якщо
досліджуваний третю, четверту і п'яту задачі розв'язував швидко набутим
способом, від більшого об'єму віднімав менший і без підказування, то
вироблення установки вважають оптимальним. Коли ж досліджуваному
підказували чи він змінював спосіб запису розв'язування задачі, а також
спостерігалася велика величина показника швидкості мислення при
розв'язуванні перших 5 задач, то вироблення установки було неоптимальним,
проходило з ускладненнями.
Ступінь чутливості досліджуваного до установки перевіряють шляхом
аналізу розв'язування задач № 6 і № 7. Якщо ці задачі розв'язано установочним
способом, тобто від більшої величини віднімали меншу, то ступінь чутливості
до установки високий.
Коли одну із задач розв'язано способом відповідно до установки, а другу -
суперечливим установці, то чутливість до установки середня. Наприклад,
задачу № б, крім способу, що відповідає установці, може бути розв'язано так:
14-2-2=10, а задача №7 взагалі не вимагає розрахунків, бо воду відразу можна
налити об'ємом 10 літрів.
Якщо обидві задачі розв'язано способом, який не відповідає установці, то
можна стверджувати, що в досліджуваного слабка чутливість до установки.
Особливості фіксації установки визначаються за способом
розв'язування досліджуваним задач № 8 і № 9. Коли обидві задачі під номерами
8 і 9 розв'язано за установочним способом, то установка фіксована, а ступінь її
фіксації високий.
Якщо одна із задач розв'язувалася способом установки, а друга іншим
способом, то ступінь фіксованості установки характеризується як середній.
Наприклад, задачу №8 можна розв'язати так: 12 - 3 = 9, а задачу № 9 легко
розв'язати додаванням, яке за логікою переливання води за допомогою посудин
означає доливання, тобто 12 + 3 = 15.
Коли обидві задачі розв'язано не способом установки, то це засвідчує, що
немає фіксації установки. Однак таке твердження буде правомірним, якщо у
досліджуваного слабка чутливість до установки. В іншому разі фіксація
установки слабка.
53
Визначення ригідності та гнучкості мислення проводиться за
результатом розв'язку задачі № 10. Ця задача має один правильний розв'язок,
протилежний установці: 7+5 =12. Якщо досліджуваний задачу розв'язав, то його
мислення - гнучке, незалежно від чутливості чи фіксованості установки,
оскільки він зміг переорієнтуватися на пошук нового. Якщо останню задачу
досліджуваний не .розв'язав і далі діє шляхом віднімання від більшого меншого,
то його мислення ригідне.
Після обробки результатів дослідження важливо правильно
проаналізувати взаємозв'язки між швидкістю мислення, характером вироблення
установки, ступенем чутливості до установки, особливостями фіксації та
ригідністю або гнучкістю мислення.
Активізуючи умови, в яких виробляється установка досліджуваного, слід
звернути увагу на їхню сталість, з одного боку, і на кількість повторюваності
одного й того ж способу розв'язування, з іншого. Це стосується й особливостей
фіксації установки.
У разі виявлення ригідності мислення необхідно продумати рекомендації
досліджуваним для розвитку його гнучкості. Багато задач розв'язується
кількома способами. Пошук різноманітних способів розв'язання - це вже ознака
творчості. Можна налаштувати себе на цей пошук. Добре допомагають у
розвитку гнучкості тренування зміни уявлення і розв'язування спеціальних
творчих завдань. Для досліджуваних з повільним протіканням мислительних
процесів, складаються формули настроювання на швидку роботу. Показники
швидкості мислення поліпшуються з досвідом змагальної взаємодії з іншими
людьми. Однак слід мати на увазі, що отримані результати швидкості мислення
можуть залежати від самопочуття досліджуваного під час експерименту і від
його зацікавленості дослідженням.
Методика 2. Дослідження аналітичності мислення
Мета дослідження: визначення рівня розвитку аналітичності

індуктивного мислення в умовах обмеженого часу.
Матеріали та обладнання: бланк з 15 рядами чисел, складеними за
певною закономірністю (варіант VI субтесту шкали Р. Амтхауера), ручка і
секундомір.
Це дослідження експериментатор може проводити як з одним
досліджуваним, так і з невеликою групою, за умови, що кожен із досліджуваних
отримає індивідуальний бланк з надрукованою таблицею рядів чисел. Слід
також забезпечити цілковиту самостійність роботи.
До початку дослідження бланки належить розкласти перед учасниками
тестування на добре освітленому столі текстом донизу, щоб до зачитування
інструкції вони їх не розглядали і не ознайомлювались з ними.
Бланк із надрукованою на ньому таблицею рядів чисел має такий вигляд:
№ Числові ряди
1 2 4 6 8 10 12 14 ...............
2 6 9 12 15 18 21 24 .............
3 3 6 12 24 48 96 192 ............
54
4 4 5 8 9 12 13 16 ............
5 22 19 17 14 12 9 7 ............
6 39 38 36 33 29 24 18 .........
7 16 8 4 2 1 ½ ¼ ........
8 1 4 9 16 25 36 49 ...........
9 21 18 16 15 12 10 9 ............
10 3 6 8 16 18 36 38 ............
11 12 7 10 5 8 3 6 ............
12 2 6 9 27 30 90 93 ..........
13 8 16 9 18 11 22 15 ...........
14 7 21 18 6 18 15 5 ............
15 10 6 9 18 14 17 34 ..........
Інструкція досліджуваному: "На бланках, які лежать перед вами,

надруковано ряди чисел. Спробуйте встановити, за якою закономірністю
складено кожен із 15 запропонованих числових рядів. Згідно з цією
закономірністю продовжіть кожен ряд, дописавши в ньому ще два числа. На
виконання завдання відводиться 7 хв. Не затримуйтеся довго на одному ряді.
Якщо не можете правильно встановити закономірність, переходьте до
наступного ряду, а якщо залишиться час - знову поверніться до важкого для вас
числового ряду. Чи все Вам зрозуміло? Якщо немає запитань, переверніть
тестові бланки. Починаємо!"
Через 7 хв. подається команда: «Стоп! Дописування закінчено!»
Обробка результатів виконується за допомогою ключа-таблиці з
правильними відповідями. Під час обробки результатів підраховується кількість
правильно дописаних досліджуваним рядів. Якщо досліджуваний записав у
якому-небудь ряді тільки одне число, хоча воно і було правильним, числовий
ряд вважається недописаним,
Ключ для обробки результатів завдання "Числові ряди"
Номер Продовжен Номер Продовжен Номер Продовжен
ряду ня ряду ряду ня ряду ряду ня ряду
1 16; 18 6 11; 3 11 1;4
2 27; 30 7 1/8; 1/16 12 279; 282
3 384; 768 8 64; 81 13 30; 23
4 17; 20 9 6; 4 14 15; 12
5 4; 2 10 76; 78 15 30; 33
Рівень розвитку аналітичності мислення визначається за кількістю
правильно дописаних рядів чисел.
Якщо досліджуваний дописав 14—15 рядів, то його аналітичність
мислення дуже висока або відмінна;
якщо 11—13 — аналітичність висока або добра;
якщо 8—10 — аналітичність середня або задовільна;
якщо 6—7 — аналітичність низька або погана;
якщо 5 і нижче, то аналітичність дуже низька або дуже погана.
Аналітичність є важливою характеристикою мислення. Вона являє собою
готовий компонент здатності теоретизувати, відшукувати причинно-наслідкові
зв'язки між явищами, становить основи загальних здібностей і необхідна для
успішного оволодіння різноманітними видами діяльності.
55
Аналітичність активно розвивається в юнацькому віці, її формуванню
сприяють науки, які вивчаються у вузі: логіка, вища математика та інші. Тому
можна зіставити результати тестування з успішністю з відповідних дисциплін.
Інтерпретуючи результати, бажано враховувати особливості темпераменту
досліджуваного, а також навички роботи з числами.
Методика 3.
Мета: діагностика переборення шаблонності мислення при

розв'язанні мислительних задач.
Необхідний матеріал: умови задач на окремих картках.
Хід виконання:
Експериментатор роздає картки з умовами задач, досліджувані
розв'язують задачі. Час виконання кожного завдання не обмежується, в зв'язку з
нерівномірністю протікання нервових процесів у окремих досліджуваних.
1. Як закреслити, не відриваючи олівець, чотири крапки квадрата
прямими лініями
і повернутися у вихідну точку?
2. Два чоловіки підійшли до річки. Біля берега стояв човен, розрахований
лише на
одну людину. Однак на інший берег потрапили обидва чоловіки. Як вони
це зробили?
3. З шести сірників скласти три рівносторонніх трикутники.

4. Студенти педагогічного інституту організували естрадний квартет.
Михайло грає
на саксофоні. Піаніст вчиться на фізичному факультеті. Ударника звати
не Валерієм, а студента географічного факультету звати не Леонідом. Михайло
вчиться не на історичному факультеті. Андрій не піаніст і не біолог. Валерій
вчиться не на фізичному факультеті, а ударник не на історичному. Леонід грає
не на контрабасі. На якому інструменті грає Валерій і на якому факультеті він
вчиться?
5. Визначити закономірність чергування чисел та знайти невідоме число:
11 2 20 4 3 5 7 9 5 11
7 9 5 12 8 16 4 15 12 7
5 3 ? 6 2 ? 13 18 11 ?
6. Пропонується вставити пропущене слово:

Колос (сода) клад Лоток (клад) лодка
Плов (....) склад Олімп (....) катер
7. Знайти суму ряду послідовних чисел від 1 до 100. Хто швидше?
Обробка результатів:
Після вирішення завдань необхідно проаналізувати кожне розв'язання та
відповісти на питання:
1) які основні етапи розв'язання задачі;
2) як впливали на вирішення задач індивідуальні особливості
особистості досліджуваного;
56
3) якими способами розв'язувалась кожна задача;
4) як впливав зміст задач на процес їх вирішення;
5) за допомогою яких операцій та форм мислення виконувалось
дане завдання?
Висновки стосуються гнучкості та нестандартності мислення.
Методика 4.
Мета: визначити рівень розвитку здатності оперувати у мисленні

просторовими
образами.
Необхідний матеріал: умови задач різного ступеня складності (І, II, ІІІ
тип) на окремих картках.
Експериментатор роздає картки з умовами задач, досліджувані
розвязують задачі. Час виконання кожного завдання не обмежується (в зв'язку з
нерівномірністю протікання нервових процесів у окремих досліджуваних).
Дослід слід починати з задач першого типу (спосіб ускладнення завдань з
метою тренування).
І тип задач - "Рух " (мислительні операції на зміну розташування
образів):
1. Подумайте і знайдіть слова, запис яких має вісь симетрії.
2. Зараз 2 години, 45 хвилин. Скільки буде годин, коли
хвилинна стрілка повернеться на 270°?
II тип задач - "Реконструкція" (мислительні операції на зміну
розташування, структури та будови образів):
1. Подумки розріжте прямокутник зі сторонами 4 і 9 одиниць на рівні
частини так, щоб після їх складання отримати квадрат.
2. Подумки у квадраті через верхню ліву вершину провести діагональ і
розрізати квадрат на дві частини. Нижчий трикутник залишити, а верхній
повернути навколо вершини, годинникової стрілки на 270°. Яка фігура
утворилася?
III тип задач - "Композиція" (мислительні операції на зміну
розташувань структури, будови образів та їх просторове переміщення):
1. Уявіть собі, що змія заковтнула власний хвіст, якомога глибше. Яка
фігуі утвориться, якою змія буде у перерізі?
2. Подумки складіть квадратний лист навпіл по діагоналі, потім ще
навпіл, так, щоб утворився рівнобедрений трикутник. Яка фігура утвориться,
якщо кожну вершину такого трикутника відрізати за лінією однакової довжини
паралельно його протилежним сторонам і розгорнути лист?
Аналіз результатів: аналіз труднощів, умови ефективності просторового
мислень
Висновки: рівень розвитку просторового мислення.
Методика 5.
Мета: дослідження швидкості протікання мислительного процесу.

57
Необхідний матеріал: секундомір, 4 ряди слів з пропущеними буквами,
що пред'являються на бланку.
Експериментатор пред'являє досліджуваному слова кожного ряду і фіксує
час виконання завдання (заповнити пропуски у словах) та слова, що викликали
труднощі при заповненні.
П РО Д Р ВО ВРО ДЗ І ОК
Г РА 3МК ОРЧ КИА
П ЛЕ К М НЬ К Р ОН ВЙА
К СА СРЙ 3РО ПЦК
Т ЛО В К НО СЯО ТАА
В РА В Л ЦЯ НМТ СЕЯ
С ЖА ПСК Б Л ОН К3А
Д ША К3Л МР3 ТУА
Р КА 3 Л НЬ Ж ТА САА
М РЕ ЧВН ПРА БД О А
№ Час виконання Слова, які викликали
ряду труднощі
Час виконання
№ ряду
Будується графік, який фіксує проміжок часу, необхідний для
знаходження пропущених букв у словах кожного ряду
У висновку звертається увага на особливості та характер швидкості
протікання мислительного процесу.
Методика 6.
Мета: визначити особливості мислительної операції узагальнення.
Необхідний матеріал: 6 рядів слів
Ряди слів
Портфель Перо Сокира Яблуко Барабан Читати
Гаманець Бритва Пилка Груша Піаніно Рубати
Сумка Ніж Гвинт Морква Рояль Будувати
Книжка Ножиці Свердлик Слива Гітара Відпочивати
Досліджуваному пропонується вказати зайве слово у кожному ряду і
пояснити, на якій підставі визначено зайвий предмет (дія). Дослідження може
проводитись в індивідуальній та груповій формах, для молодших дітей - у
формі гри „четвертий зайвий".
Для обробки отриманих результатів підраховується число правильних
узагальнень для кожного досліджуваного. Отримані результати заносяться до
таблиці:
№Прізви Яке слово назване як зайве Число
ще правильних
58
дослід- Особливості
жувано узагальнень виконання
го
1ряд 2ряд Зряд 4ряд 5ряд бряд
1
2
3
…
У висновку аналізуються можливі відхилення в умінні здійснювати
операцію узагальнення.
Методика 7. Дослідження рефлексивності мислення
Мета: дослідження рівня сформованості рефлексивності мислення.

Матеріали та обладнання: бланк з 15 анаграмами, папір для записів,
протокол дослідження, ручка, секундомір.
Це дослідження краще проводити з одним досліджуваним. Перед
початком дослідження досліджуваному дають бланк з анаграмами:
1) еноб 6) еравшн 11) окамднри
2) раяі 7) ркдети 12) ивнсвоко
3) упкс 8) ашнррі 13) отгрвіял
4) итрг 9) едатьл 14) офмрлуря
5) укср 10) акемра 15) ахарткре
Експериментаторові належить потурбуватися про те, щоб зручно
розмістити досліджуваного за столом, а самому контролювати час розв'язування
ним кожної анаграми, фіксуючи його в протоколі.
Протокол дослідження
Експериментатор ______
Досліджуваний _______
Дата _
Порядковий Час
№ анаграми
1 Самозвіт досліджуваного про
2 розв'язок анаграм:
3
……
15
Інструкція досліджуваному: "Вам буде запропоновано анаграми (слова,
в яких переставлено букви). Відтворіть ці слова, не викидаючи і не додаючи
нових букв анаграм. Намагайтеся працювати швидко: час розв'язування кожної
анаграми фіксується. Розв'язування записуйте на аркуші паперу. Починаємо!"
Після закінчення досліду експериментатор запитує доціджуваного про те,
яким шляхом він розв'язував анаграми, чи встановив при цьому послідовність
розміщення букв і яку саме. Відповідь досліджуваного фіксується в протоколі.
59
Під час обробки результатів необхідно отримати показник сформованості
рефлексії, показник часу розв'язування завдань і ранговий показник складності
розв'язаних анаграм.
Щоб отримати показник сформованості рефлексії, за кожне правильно
розв'язане завдання нараховується один бал і ще по одному балу набавляють за
ті завдання, які було розв'язано із встановленою досліджуваним послідовністю
перестановки букв анаграм. Правильність розв'язання анаграм можна
встановити за допомогою таблиці-ключа. Порядок перестановки букв
позначено відповідною цифрою, яка означає номер букви анаграми.
Таблиця-ключ до розв'язку анаграм
№ п/п анаграми Порядок перестановки букв
1—5 2 1 4 3
6—10 2 1 4 3 6 5
11—15 2 1 4 3 6 5 8 7
Коефіцієнт сформованості рефлексії визначають шляхом ділення
отриманих досліджуваним балів на їхню максимальну кількість. У даному разі
вона дорівнює 29.
Показником часу є середній арифметичний час, затрачений на розв'язання
анаграм. А показник рангу відповідає номеру найскладнішої із розв'язаних
анаграм.
Аналізуючи результати дослідження, важливо визначити, в першу чергу,
стратегію розв'язування досліджуваним завдань, з'ясувавши, наскільки
змістовно протікав у них процес мислення. Стратегія розв'язування може бути:
а) хаотичною, невпорядкованою, при якій розв'язував, ня
характеризується безсистемним пошуком і висуненням значної кількості
задумів, логічно не пов'язаних між собою. Висунуті в цьому разі гіпотези не
піддаються остаточній перевірці;
б) формально-алгоритмічною, якій властиве послідовне перебирання
можливих варіантів розв'язування з окремими поверненнями до раніше
розглянутих, при цьому домінує продуктивний рух у змістовому плані і явно
недостатнє регулювання — у смисловому;
в) змістоадаптивною, коли є логічно пов'язаний рух за семантично
вагомими ознаками, коли ведучим є рух думки в рівнях, що утворюють
смислову сферу, а саме — в особистісному та в рефлексивному;
г) згорнутою, для якої характерна скороченість оціночні них дій і злиття
їх з пошуковими, що дозволяє досить швидко знаходити правильний розв'язок.
Рефлексія мислення дозволяє під час розв'язуванні завдань виробити
найбільш ефективну стратегію і прискорити мислительну діяльність. У
запропонованій методиці рефлексивність проявляється в зміні стратегії розв'я-
зування в ході виконання завдання. При цьому потрібно звернути увагу на
вплив розв'язку попередньої анаграми на наступні.
Важливо врахувати у навчанні роль мислення. Високий рівень розвитку
властивостей мислення, які входять у структуру навчання, забезпечує легкість і
швидкість аналізу й узагальнення ознак, суттєвих для вирішення проблеми. Цей
рівень рефлексивності виконує функції контролю й оцінки людиною власних
розумових дій, дає можливість виявляти і враховувати свої помилки, оцінювати
60
правильність пошуків нових шляхів розв'язування заві дань. У дослідженні на
цей рівень вказує показник рангу, не нижчий за 12—13.
Рівень сформованості рефлексивності мислення встновлюють за
допомогою таблиці, в якій літерою К позначено коефіцієнт сформованості
рефлексії.
К Рівень сформованості
рефлексивності мислення
0 – 0,3 Низький
0,31-0,7 Середній
0,71-1,0 Високий
На основі даних про рівень сформованості рефлексивності мислення,

аналізу стратегії розв'язування анаграм і показника швидкості розумових
процесів доцільно скласти рекомендації досліджуваному про поліпшення його
навчальної діяльності, враховуючи при цьому індивідуальні особливості
темпераменту, властивості характеру і навички роботи з літерами.
Методика 8. Мисленнєві операції
Мета: дослідити здатність до узагальнення й абстрагування, уміння

виділяти суттєві ознаки (вербальний варіант для дітей підліткового віку).
Матеріал та обладнання: аркуш для записів, ручка, секундомір.
Інструкція досліджуваному: «У кожному рядку написано 5 слів, із яких
4 можна об'єднати в одну групу і дати їй назву. Одне слово до цієї групи не
належить, його потрібно знайти і виключити».
Текст (для вербального варіанта):
1. Стіл, стілець, кувати, підлога, шафа.
2. Молоко, сало, вершки, сметана, сир.
3. Черевики, чоботи, шнурки, валянки, капці.
4. Солодкий, гарячий, кислий, гіркий, солоний.
5. Молоток, кліщі, пилка, гвіздок, сокира.
6. Береза, сосна, дерево, дуб, ялина.
7. Літак, візок, людина, човен, велосипед.
8. Василь, Федір, Іванов, Семен, Петро.
9. Сантиметр, метр, кілометр, кілограм, міліметр.
10. Токар, учитель, лікар, книга, космонавт.
11. Глибокий, високий, світлий, низький, мілкий.
12. Дім, мрія, машина, корова, дерево.
13. Швидко, незабаром, поступово, квапливо, поспіхом.
14. Невдача, хвилювання, поразка, провал, крах.
15. Ненавидіти, зневажати, розуміти, обурюватися, протистояти.
16. Успіх, невдача, удача, виграш, спокій.
17. Сміливий, хоробрий, рішучий, злий, відважний.
18. Футбол, волейбол, хокей, плавання, баскетбол.
19. Грабування, вбивство, землетрус, підпал, напад.
20. Олівець, ручка, рейсфедер, фломастер, чорнила.
Опрацювання результатів та їх аналіз
61
Якщо досліджуваний справляється з першими трьома-чотирма
завданнями і далі помиляється по мірі ускладнення, або він правильно вирішує
завдання, але не може своє рішення пояснити, підібрати назву групі предметів,
то можна зробити висновки про недостатній рівень розвитку його абстрактного
мислення.
Якщо досліджуваний пояснює причину поєднання предметів в одну групу
не за їх родовими або категоріальними ознаками, а за ситуаційними
категоріями, то це показник конкретного мислення, невміння будувати
узагальнення за суттєвими ознаками предметів.
Методика 9. Виділення суттєвих ознак
Мета: методика використовується для дослідження особливостей

мислення щодо диференціації суттєвих ознак предметів та явищ від
другорядних. За характером виділених ознак можна судити про домінування
абстрактного чи конкретного типу мислення.
Матеріали для обладнання: бланк з текстом, ручка, секундомір.
Інструкція досліджуваному: «У кожному рядку тексту Ви бачите одне
слово, яке стоїть перед дужками, а решта слів у дужках. Усі слова, що
знаходяться в дужках, мають відношення до того, яке стоїть перед дужками.
Потрібно вибрати лише два слова, які знаходяться в найсуттєвішому зв'язку зі
словом перед дужками».
Текст:
1. Сад (рослини, садівник, собака, огорожа, земля).
2. Річка (берег, риба, риболов, течія, вода).
3. Місто (автомобіль, будинки, натовп, вулиця, велосипед).
4. Сарай (сіновал, кінь, дах, худоба, стіни).
5. Куб (кути, креслення, сторони, камінь, фігура).
6. Ділення (клас, ділене, олівець, дільник, папір).
7. Каблучка (діаметр, діамант, проба, округлість, золото).
8. Читання (очі, книга, текст, окуляри, слово).
9. Газета («Київські новини», подія, кросворд, папір, редактор).
10. Гра (карти, гравці, фішки, покарання, правила).
11. Війна (літак, гармати, баталії, зброя, солдати).
12. Книга (малюнки, розповіді, папір, заголовок, тексти).
13. Спів (дзвін, мистецтво, голос, аплодисменти, мелодія).
14. Землетрус (пожежа, смерть, коливання грунту, шум, повінь).
15. Бібліотека (столи, книги, читальний зал, гардероб, читачі).
16. Ліс (грунт, гриби, полювання, дерева, вовк).
17. Спорт (медаль, оркестр, змагання, перемога, стадіон).
18. Лікарня (приміщення, уколи, лікар, градусник, хворі).
19. Кохання (троянди, почуття, людина, побачення, весілля).
20. Патріотизм (місто, друзі, Батьківщина, сім'я, людина).
Ключ до методики: 1. Рослини, земля. 2. Берег, течія, (вода); 3. Будинки,

вулиця; 4. Дах, стіни. 5. Кути, сторони. 6. Дільник, ділене. 7. Діаметр,
округлість. 8. Очі, текст. 9. Папір, редактор. 10. Гравці, правила. 11. Баталії
62
(зброя), солдати. 12. Папір, тексти. 13. Голос, мелодія. 14. Коливання грунту,
шум. 15. Книги, читачі. 16. Ґрунт, дерева. 17. Змагання, перемога. 18. Лікар,
хворі. 19. Почуття, людина. 20. Батьківщина, людина.
Інтерпретація: наявність переважно помилкових суджень свідчить про

домінування конкретно-ситуативного стилю мислення над абстрактно-
логічним. Якщо ж досліджуваний дає спочатку помилкові відповіді, а потім їх
виправляє, то це можна інтерпретувати як поспіх та імпульсивність.
Оцінка в балах 9 8 7 6 5 4 3 2 1
Кількість правильних 20 19 18 17 16 15 14 13 12
відповідей
Тема 6. Уява
Методика 1. Дослідження індивідуальних особливостей уяви
Мета дослідження: визначення рівня складності уяви, ступеня
фіксованості уявлень, гнучкості або ригідності уяви, ступеня її стереотипності
чи оригінальності.
Матеріал та обладнання: три аркуші паперу розміром 10 х 16 см без
клітинок чи ліній, олівець і секундомір. На першому аркуші посередині
зображено контур кола діаметром 2,5 см; на другому аркуші, також посередині,
зображено контур рівнобічного трикутника з довжиною сторони 2,5 см; на
третьому — контур квадрата з довжиною сторони 2,5 см.
Цей дослід проводять як з однією особою, так і з групою. Краще, щоб
група була невеликою, до 15 осіб. В іншому разі експериментаторові треба
пильнувати, щоб ніхто до кінця тестування не розмовляв і не показував своїх
малюнків іншим.
Тестування проводиться в три етапи. На першому етапі досліджуваному
дають аркуш із зображеним на ньому контуром кола, на другому — трикутника
і на третьому — квадрата. Кожному етапу дослідження передує зачитування
інструкції.
Інструкція досліджуваному: «Використовуючи зображений на цьому
аркуші контур геометричної фігури, зробіть малюнок. Якість малювання
значення не має. Спосіб використання контуру застосовуйте на свій розсуд. За
сигналом «Стоп!» малювання припиніть».
Час малювання, який має дорівнювати одній хвилині, на кожному етапі
експериментатор визначає за допомогою секундоміра.
Після закічення тестування досліджуваного просять зробити самозвіт, для
чого запитують: «Чи сподобалося Вам завдання? Які почуття виникли у Вас під
час його виконання?»
Опрацювання результатів і визначення рівнів розвитку уяви, ступеня
фіксованості уявлень, гнучкості чи ригідності, а також оригінальності або
стереотипності проводяться шляхом зіставлення змісту й аналізу всіх трьох
малюнків.
63
Визначення рівня складності уяви. Складність уяви констатується за
найбільш складним із трьох малюнків. Можна користуватися шкалою, яка дає
можливість встановлювати п'ять рівнів складності.
Перший рівень: контур геометричної фігури використовується як основна

деталь малюнка, сам малюнок простий, без доповнень, і є однією фігурою.
Другий рівень: контур використано як основну деталь, але сам малюнок
має додаткові частини.
Третій рівень: контур використано як основну деталь, а малюнок має
певний сюжет, при цьому може бути введено додаткові деталі.
Четвертий рівень: контур геометричної фігури залишається і далі
основною деталлю, проте малюнок — це вже складний сюжет з доповненням
фігурками та деталями.
П'ятий рівень: малюнок має складний сюжет, в якому контур гео-
метричної фігури використано як одну з деталей.
Визначення гнучкості уяви і ступеня фіксованості образів уявлень
Гнучкість уяви залежить від фіксованості уявлень. Ступінь фіксованості
образів визначають за кількістю малюнків, які мають один і той же сюжет.
Уява буде гнучкою, коли фіксованість образів в уявленні не відбивається
в малюнках, тобто всі малюнки виконано на різні сюжети і вони охоплюють як
внутрішню, так і зовнішню частини контуру геометричної фігури.
Фіксованість уявлень слабка, а гнучкість уяви середня, якщо два
малюнки мають один і той самий сюжет.
Сильна фіксованість образів в уявленні та негнучкість чи ригідність
уяви характеризуються за малюнками з одним сюжетом. Якщо всі малюнки
мають однаковий сюжет незалежно від рівня їхньої складності - це ригідна уява.
Ригідність уяви може спостерігатися і тоді, коли немає або є слабкою
фіксація образів в уявленні, але малюнки виконано виключно всередині
контурів геометричних фігур. У цьому разі увага досліджуваного фіксується на
внутрішньому просторі контуру.
Визначення ступеня стереотипності уяви. Стереотипність визначається
за змістом малюнків. Якщо зміст малюнків типовий, то уява вважається, як і
сам малюнок, стереотипною, якщо ж зміст нетиповий, оригінальний — то
творчою.
До типових малюнків належать малюнки з такими сюжетами:
- з контуром кола: сонце, квітка, людина, обличчя людини, голова зайця,
циферблат або годинник, колесо, глобус, снігова баба;
- з контуром трикутника: трикутник і призма, будинок і дах, піраміда,
людина з головою-трикутником чи з таким же тулубом, лист, дорожній знак;
- з контуром квадрата: людина з квадратною головою чи з таким же
тулубом, робот, телевізор, дім, вікно, акваріум, серветка, лист.
Ступінь стереотипності можна диференціювати за рівнями.
Високий ступінь стереотипності констатується тоді, коли всі малюнки
мають типовий сюжет.
Малюнок вважається оригінальним, а уява творчою, коли немає
стереотипності, коли всі малюнки виконано на нетипові сюжети.
64
Отримані результати важливо співвіднести з тим, наскільки
досліджуваний був захоплений процесом дослідження та з його установками. З
цією метою використовують дані самозвіту.
У першу чергу потрібно звернути увагу на тих, хто має ригідність уяви.
Вона може бути наслідком пережитих стресів та афектів. Дуже часто, хоча і не
завжди, люди, котрі всі малюнки розміщують тільки всередині контурів
геометричних фігур, мають деякі психічні захворювання. Ці малюнки не
обговорюють у групі. При цьому треба скористатися яким-небудь приводом,
щоб не травмувати психіку студента передбачуваним діагнозом.
Особи з п'ятим рівнем складності уяви, з якісним виконанням малюнків, в
яких немає стереотипності, здебільшого схильні до художньої діяльності
(графіка, живопис, скульптура тощо). Ті, що тяжіють до технічних наук,
креслення, до логіки чи філософії, можуть зображати певні абстракції або
геометричні фігури. На відміну від них, особи з гуманітарною спрямованістю
люблять сюжети, пов'язані з різноманітною діяльністю, малюють людей,
обличчя чи антропоморфні предмети.
Під час обговорення результатів тестування та складання рекомендацій
треба встановити умови, які сприяють переборенню стереотипності, розвитку
творчості, і визначити завдання для тренування гнучкості процесу уяви.
Методика 2. Дослідження творчої уяви

Мета дослідження: оцінка особливостей творчої уяви.
Матеріал та обладнання: бланк з трьома надрукованими словами,
наприклад: капелюх, дорога, дощ; стандартні аркуші паперу, ручка, секундомір.
Цей дослід можна проводити як з однією людиною, так і з групою до 11
осіб, але всім досліджуваним потрібно зручно сидіти, а умови їхньої праці
мають забезпечити сувору самостійність виконання завдання.
Перед початком досліду кожен учасник отримує бланк з надрукованими
на ньому трьома словами. Бланки можна роздати в конвертах або покласти на
стіл перед досліджуваними перегорненими догори, щоб до інструктажу вони не
читали слів на них. При тестуванні кожному видаються однакові бланки для
можливого спрощення подальшого аналізу і порівняння. У процесі дослідження
пропонується протягом 10 хвилин скласти з трьох слів якомога більшу кількість
речень.
Інструкція: «Прочитайте слова, написані на бланку, і складіть з них
якомога більшу кількість речень, причому в кожне речення мають входити всі
три слова. Складені речення записуйте на аркуші паперу. На виконання
завдання Вам дається 10 хвилин. Якщо все зрозуміло, починаймо!»
У процесі дослідження експериментатор фіксує час і після закінчення 10
хв подає команду: «Стоп! Роботу закінчити!»
Опрацювання та аналіз результатів. Показниками творчості в даному
досліді є:
- величина балів за оригінальне та найбільш дотепне речення;
- сума балів за всі речення, придумані за 10 хвилин.
Ці показники встановлюються за допомогою шкали оцінки творчості.
Шкала оцінки творчості
65
Пункт Характеристика складеного речення Оцінка речення в балах
1 У реченні використано всі три слова в дотепній ори- 6 балів

гінальній комбінації
2 У реченні використано всі три слова без особливої 5 балів
дотепності, але в оригінальній комбінації
3 У реченні використано всі три слова у звичайній 4 бали
комбінації
4 Задані три слова використано в менш необхідній, але 3 бали
в логічно допустимій комбінації
Правильно використано лише два слова, а трете 2,5 бала
5
використано з натяжкою через чисто словесний

зв'язок
6 Правильно використано тільки два слова, а трете 1 бал
штучно введено в речення
7 Досліджуваний правильно зрозумів завдання, але він 0,5 бала
формально поєднує всі три слова або використовує
їх із спотвореннями
8 Речення являє собою беззмістовне поєднання всіх 0 балів
трьох слів
Якщо досліджуваний придумав дуже схожі одне на одне речення з
повторенням теми, то друге та всі наступні речення цього типу оцінюються
половиною початкового балу.
Під час підрахунку дані зручно заносити в таблицю результатів.
Якісна характеристика творчості, яка визначається за кількістю балів,
отриманих за дотепне та оригінальне речення, відповідає максимальній оцінці
якого-небудь із складених досліджуваним речень. Ця оцінка не перевищує 6 і
вказує на розвинену творчість чи на оригінальність. Якщо оцінка даного
показника становить 5 — 3 бали, то прояв творчості слід вважати середнім.
Нарешті, якщо ця оцінка становить лише 2 або 1, то це низький показник
творчості або намір досліджуваного діяти аналогічно, що поставить
експериментатора перед дилемою.
Таблиця результатів
№ речення Оцінка речення в балах
1
2
3
... і т. д.
Другий показник — це сума балів. Він дає сенс для аналізу й
інтерпретації результатів тільки тоді, коли порівнюється робота кількох осіб,
що можливо при довірливих стосунках у групі. У кого більша сума балів, у того
й більша продуктивність творчої діяльності.
Творча уява передбачає створення образу, предмета, ознаки, які не мають
аналогів. У даному разі — це створення речень без заданого зразка. Студенти-
філологи і студенти природничих факультетів відрізняються досвідом роботи з
лінгвістичним матеріалом, і це теж треба враховувати. Окрім того, одержаний
показник творчості засвідчує суб'єктивну новизну результатів, якщо вони нові
чи оригінальні для самого досліджуваного.
Методика 3. «Вигадати розповідь»

66
Мета: виявити рівень розвитку уяви.
Матеріал та обладнання: аркуш для записів, ручка, секундомір.
Інструкція досліджуваному: «Вам потрібно вигадати розповідь про
кого-небудь, чи про що-небудь, витративши на це лише 1 хвилину, а потім
переказати її протягом 2 хвилин. Це може бути не розповідь, а, наприклад,
будь-яка історія чи казка».
Процедура дослідження та оцінка результатів
Розвиток уяви за даною методикою оцінюється за наступними
параметрами:
1. Час, витрачений на вигадування.
2. Нетрадиційність, оригінальність сюжету розповіді.
3. Різноманітність образів, що використовуються в розповіді.
4. Опрацьованість і деталізація образів.
5. Виразність і емоційність образів.
За кожним із параметрів розповідь може отримати від 0 до 2 балів.
За першим параметром розповідь отримує 2 бали у випадку, якщо вдалося

вигадати розповідь протягом не більше 30 секунд; 1 бал - коли на вигадування
пішло від 30 секунд до 1 хв.; 0 балів - якщо за хвилину так і не вдалося нічого
вигадати.
За параметром «різноманітності образів» — 0 балів у випадку, якщо від
початку до кінця говориться про одного героя з «бідними» характеристиками і
при цьому сюжет не змінюється; 1 бал — коли в розповіді зустрічається 2-3
різних персонажі, всі вони характеризуються з різних сторін; 2 бали — коли
характеризується 4 і більше персонажів з різних сторін.
Оцінка опрацьованості і деталізації образів в розповіді проводиться
наступним чином. Якщо персонажі називаються і ніяк при цьому додатково не
характеризуються, то розповідь отримує 0 балів. Якщо, окрім назви, вказуються
іще одна або дві ознаки, то розповідь отримує 1 бал. Якщо образи
характеризуються трьома і більше ознаками, то розповідь отримує 2 бали.
Оцінка виразності й емоційності. Якщо розповідь не викликає ніяких
вражень і не супроводжується емоціями, то вона оцінюється в 0 балів. Якщо у
самого оповідача емоції слабо виражені, а слухачі не реагують емоційно, то
така розповідь отримує 1 бал. Якщо і сама розповідь, і передача змісту
супроводжується яскраво вираженими емоціями, при цьому слухачі під
враженнями і заражені емоціями оповідача, то така розповідь отримує 2 бали.
Рівні розвитку уяви:
10 балів — дуже високий рівень.
8-9 балів — високий.
4-7 балів — середній.
2-3 бали — низький.
0-1 бал — дуже низький.
РОЗДІЛ ІІІ. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

67
Тема 1. Вольова сфера особистості

Методика "Оцінка розвитку вольових якостей"
(Джерело: Уніят, Комінко)
Мета: дослідження рівня розвитку вольових якостей.
Віковий період: підлітковий та юнацький вік.
Обладнання: опитувальник.
Інструкція: позначте ту відповідь, яка найбільше відповідає вашій
поведінці.
Опитувальник
1. Чи робите ви вранці зарядку?
а) регулярно;
б) час від часу;
в) не роблю.
2. Чи відстоюєте свою думку перед товаришами та дорослими?
а) завжди;
б) іноді, але не завжди вдається;
в)не намагаюся відстояти.
3. Чи вмієте ви володіти своїми почуттями (долати розгубленість,
страх та ін.)?
а) у будь-якій ситуації;
б) не завжди, залежно від ситуації;
в) не вмію.
4. На зборах ви висловлюєте свою думку, критикуєте недоліки?
а) завжди, коли є своя думка;
б) іноді висловлюю;
в) ніколи.
5. Чи буває таке, що невдалі спроби розв’язати завдання, зробити
вправи та ін. мобілізують вас на досягнення поставленої мети?
а) завжди мобілізують;
б) іноді примушують;
в) практично ніколи.
68
6. Якою мірою сформовані у вас основні побутові навички:

прибирання постелі, підтримання охайності в кімнаті, дотримання
основних вимог до зовнішнього вигляду?
а) в основному сформовані досить стало: регулярно прибираю постіль,
підтримую порядок у кімнаті, охайний щодо одягу;
б) сформовані, але не досить стало;
в) не сформовані.
7. Чи здатні ви самі, без зовнішнього примусу, організувати свій час?
а) здатен;
б) роблю це не регулярно;
в) практично ніколи цього не роблю.
8. Чи можете ви без нагадувань сісти за домашні завдання?
а) практично завжди;
б) тільки iнодi;
в) практично ніколи цього не роблю.
9. Чи здатні ви протягом кількох тижнів або навіть місяців займатися
якоюсь справою?
а) здатний;
б) здатний лише зрідка;
в) не здатний.
10. Чи виявляється у вас інтерес до самовиховання?
а) досить чітко виявляється;
б) виявляється, але час від часу;
в) не виявляється
11. Чи займаєтеся самовихованням?
а) регулярно намагаюся;
в) не займаюся.
12. Чи є у вас якась програма самовиховання?
а) є;
б) певної програми немає, але є деякі думки;
69
в) ніякої програми немає.

13. Чи властива вам звичка доводити свої справи до кінця?
а) так;
б) не всі справи доводжу до кінця;
в) дуже зрідка доводжу до кінця.
14. Чи плануєте ви свій вільний час (особливо на неділю, в канікули)
чи дієте як вдається?
а) найчастіше планую;
б) планую iнодi;
в) практично ніколи не планую.
15. Чи вмієте ви стримувати свої почуття?
а) в основному вмію;
б) інколи не стримуюся;
в) як правило, не стримуюся.
16. Чи вмієте ви серйозно та відповідально виконувати завдання, яке
самі вважаєте важливим?
а) як правило вмію;
б) не завжди вмію;
в) не вмію.
17. Чи намагаєтеся ви визначити для себе серйозну життєву мету
(вибір професії, оволодіння важливими трудовими навичками?
а) так;
б) намагаюся, але тільки час від часу;
в) не намагаюся.
18 .Якщо маєте якусь серйозну мету чи робите щось для її
здійснення?
а) роблю;
б) роблю дуже мало;
в) нічого не роблю.
70
Обробка результатів. Підрахуйте, скільки разів ваша відповідь

дорівнювала варіантам а,б,в. Сума отриманих балів характеризує вираженiсть
вольових рис характеру. При цьому:
а) — 2 бали;
б) — 1 бал;
в) — 0 балів.
Якщо набрано понад 30 балів, то рівень розвитку вольових якостей дуже
високий, 25—30 — середній; 10—20 — низький; менше 10—вольові якості не
дістали розвитку.
Методика "Дослiдження вольової саморегуляцiї"

(Джерело: Маценко Віктор. Iндивiдуальний розвиток дитини. — К.:
Главник, 2007.— 128 с. (серiя «Бiблiотечка соцiального працiвника).
Мета: визначення рiвня розвитку вольової саморегуляцiї.
Обладнання: тест-опитувальнк А. В. Звєркова та Е. В. Ейдмана, бланк
для вiдповiдей i ручка.
Інструкція: Вам пропонується тест, який включає 30 тверджень. Уважно
прочитайте кожне з них та вирiшiть, наскiльки воно характеризує Вас. Якщо
правильно характеризує, то на аркушi для вiдповiдей проти номера даного
твердження поставте знак (+) (плюс), якщо вважаєте, що неправильно, то знак
(—) (мінус).
Процедура дослідження:
Дослiдження вольової саморегуляцiї за допомогою тесту-опитувальника
може проводитися з однiєю особою або з цiлою групою. Щоб забезпечити
самостiйнiсть вiдповiдей дослiджуваних, кожному видається тест-
опитувальник, бланк для вiдповiдей, на якому надруковано номери запитань i
бiля них графи для вiдповiдей.
Тест:
71
1. Якщо в мене щось не виходить, то нерідко виникає бажання покинути

цю справу.
2. Я не відмовляюся від своїх задумiв i справ, навiть якщо доводиться
вибирати між ними та приємною компанією.
3. За необхiдностi менi не важко стримати спалах гнiву.
4. Звичайно я зберігаю спокiй, чекаючи товариша, який спізнюється на
призначений час.
5. Мене важко відірвати від розпочатої роботи.
6. Мене дуже вибиває з колії фiзичний бiль.
7. Я завжди намагаюся вислухати спiврозмовника, не перебиваючи, навiть
якщо не терпиться йому заперечити.
8. Я завжди гну свою лiнiю.
9. Якщо треба, я можу не спати кiлька ночей (наприклад, робота,
чергування) і весь наступний день бути в "гарній формі".
10. Мої плани занадто часто перекреслюються зовнiшнiми обставинами.
11. Я не вважаю себе терплячою людиною.
12. Не так просто менi примусити себе байдуже спостерiгати хвилююче
видовище.
13. Менi рiдко вдається примусити себе продовжувати роботу пiсля серiї
прикрих невдач.
14. Якщо я ставлюся до когось погано, менi важко приховати зневагу до
нього.
15. При потребi я можу займатися своєю справою в незручних та в
непристосованих до цього умовах.
16. Менi дуже ускладнює роботу усвiдомлення того, що її необхiдно
виконати в точно визначений термiн.
17. Я вважаю себе рiшучою людиною.
18. 3 фiзичною втомою я справляюся значно краще, нiж iншi.
19. Краще зачекати ліфт, нiж пiдiйматися сходами.
20. Зiпсувати менi настрiй не так просто.
72
21. Інколи якась дрібниця заполонює мої думки, не дає спокою, i я не

можу її позбутися.
22. Менi важче зосередитися на завданнi чи на роботi, нiж іншим.
23. Сперечатися зi мною мене важко.
24. Я завжди прагну довести розпочату справу до кiнця.
25. Мене легко вiдвернути від справ.
26. Я iнодi помiчаю, що намагаюся домогтися свого всупереч об'єктивним
обставинам.
27. Люди iнодi заздрять моєму терпiнню та допитливостi.
28. Менi важко зберегти спокiй у стресовiй ситуацii.
29. Я помічаю, що пiд час одноманiтної роботи мимоволi починаю
змiнювати спосiб дії, навiть якщо це часом призводить до погiршення
результатiв.
30. Мене, як правило, дратує, коли "перед носом" зачиняються дверi
транспорту або лiфта, що вiд'їжджають.
Обробка результатiв. Визначення величин iндексiв вольової
саморегуляцiї відбувається за пунктами загальної шкали (В) та iндексiв за
субшкалами наполегливiсть (Н) i самовладання (С).
Кожен iндекс — це сума балiв, отриманих при пiдрахунку збiгу
вiдповiдей з ключем загальної шкала чи субшкали. В опитувальнику 6
замаскованих тверджень. Тому загальний сумарний бал за шкалою В має бути в
межах вiд 0 до 24, за субшкалою наполегливiсть — вiд 0 до 16 та за субшкалою
самовладання — вiд 0 до 13.
Ключ для пiдраху iндексiв вольової саморегуляцiї:
Загальна шкала: 1—, 2+, 3+, 4+, 5+, 6—, 7+, 9+, 10—, 11+, 13—, 14—, 16
—, 17+, 18+, 20+, 21—, 22—, 24+, 25—, 27+, 28—, 29—, 30—.
Наполегливiсть: 1—, 2+, 5+, 6—, 9+, 10—, 11+, 13—, 16—, 17+, 18+, 20+,
22—, 24+, 25—, 27+.
Самовладання: 3+, 4+, 5+, 7+, 13—, 14—, 16—, 21—, 24+, 27+, 28—, 29—,
30—.
73
Аналiз результатiв. У загальному виглядi пiд рiвнем вольової

саморегуляцiї розумiється мiра опанування особистою поведiнкою в
рiзноманітних ситуацiях, здатнiсть свiдомо керувати своїми дiями, бажаннями i
станами. Рiвень розвитку вольової саморегуляцiї може бути охарактеризований
в цiлому й окремо за такими властивостями характеру, як наполегливiсть та
самовладання.
Рiвнi вольової саморегуляцiї визначаються порiвнянням iз середнiми
значениями кожної шкали. Якщо вони складають бiльше половини
максимально можливої суми збiгiв, то цей показник вiдображає високий рiвень
розвитку загальної саморегуляцiї, наполегливостi чи самовладання. Для шкали
В ця величина становить 12, для шкали Н— 8, для шкали С—6.
Високий бал за шкалою В властивий емоцiйно зрiлим, активним,
незалежним, самостiйним особам. Їх вiдрiзняє спокiй, упевненiсть у собi,
стiйкість намiрiв, реалiстичнiсть поглядів, розвинене почуггя особистого
обов’язку. Як правило, вони добре рефлексують особистi мотиви, планомiрно
втiлюють власнi намiри, вмiють розподiляти зусилля i здатнi контролювати свої
вчинки, володiють вираженою соцiально-позитивною спрямованiстю. У
межових випадках у них можливе нарощування внутрiшньої напруги, пов’язані
із прагненням контролювати кожен нюанс власної поведiнки i з тривожнiстю з
приводу найменшої її спонтанностi.
Методика "Дослідження імпульсивності" (Пашукова)

Мета: виявлення рiвня iмпульсивностi.
Необхідний матеріал: тест-опитувальник В. А. Лосенкова (складається з
20 запитань, до кожного з яких додано чотирибальну шкалу вiдповiдей), ручка.
Хід роботи: дослiдження може проводитися з одним дослiджуваним чи з
невеликою групою. Дослiджуваному пропонують текст опитувальника з
чотирибальною шкалою вiдповiдей на кожне запитання. Якщо працює група,
дослiдниковi треба пильнувати за дотриманням строго iндивiдуального
виконання тесту.
74
Iнструкцiя дослiджуваному: "Запропонований Вам тест-опитувальник

мiстить 20 запитань. До кожного iз запитань додано шкалу вiдповiдей. Уважно
прочитайте кожне запитання i обведiть номер вибраної Вами вiдповiдi. У тестi
немає "поганих" i "гарних" вiдповiдей. Намагайтеся почуватися вiльно i
вiдповiдати щиро. Перевагу надавайте тiй вiдповiдi, яка першою спадає Вам на
думку. "
І. Якщо Ви беретеся за яку-небудь справу, то чи завжди доводите її до
кiнця?
1. Звичайно, так.
2. Мабуть, так.
З. Мабуть, нi.
4. Нi, не завжди.
II. Ви завжди спокiйно реагуєте на рiзкi чи невдалi зауваження на
свою адресу?
4. Звичайно, нi.
III. Ви завжди виконуєте свої обiцянки?
IV. Ви часто говорите i дiєте пiд впливом хвилинного настрою?
1. Дуже часто.
2. Досить часто.
З. Досить рiдко.
4. Майже нiколи.
V. Чи Ви добре володiєте собою в критичних, напружених ситуацiях?
1. Так, завжди володiю.
75
2. Мабуть, завжди.
4. Нi, не володiю.
VI. Чи часто у Вас без видимих або достатньо вагомих на те причин
змiнюється настрiй?
1. Таке зустрiчається дуже часто.
2. Буває час вiд часу.
З. Таке трапляється рiдко.
4. Такого взагалi не буває.
VII. Чи часто Вам доводиться робити щось наспіх, коли час
обмежений?
VIII. Чи могли б Ви назвати себе цiлеспрямованою людиною?
1. Так, звичайно.
З. Швидше всього, нi.
4. Нi.
IХ. Чи дотримуетеся Ви у словах і вчинках прислiв’я "Сiм разiв
вiдмiряй, один раз вiдрiж"?
1. Так, завжди.
2. Часто.
З. Рiдко.
4. Нi, майже нiколи.
Х. Ви нарочито байдужi до тих, хто несправедливо бубнить і зачiпає
Вас, наприклад, в автобусi чи трамваї?
1. Так, я реагую майже завжди.
2. Так, я реагую досить часто.
З. Я рiдко так реагую.
76
4. Я нiколи так не реагую.

ХI. Ви сумнiваєтесь у своїх силах i здiбностях?
1. Так, часто.
2. Iнколи.
З. Рiдко.
4. Майже нiколи.
ХII. Чи легко Ви захоплюєтеся новою справою, до якої потiм можете
швидко охолонути?
ХIII. Ви вмiєте стримувати себе, коли хтось із начальства
незаслужено Вам дорiкає?
ХIV. Вам здається, що Ви ще не знайшли себе?
1. Згоден, саме так воно i є.
2. Швидше всього, це так.
3. 3 цим я навряд чи погоджуюся.
4. Я з цим, звичайно, не згоден.
ХV. Чи може пiд впливом яких-небудь нових обставин Ваша думка
про самого себе не раз змiнюватися?
1. Саме так.
2. Досить ймовiрно.
З. Малоймовiрно.
4. Майже неможливо.
ХVI. Звичайно Вас важно вивести iз себе?
77
3. Мабуть, нi.
4. Звичайно, ні.
ХVII. Чи виникають у Вас бажання, якi з багатьох причин
нездiйсненнi?
1. Такi бажання виникають у мене часто.
2. Такi бажання виникають час вiд часу.
3. У мене рiдко виникають такi бажання.
4. Заздалегiдь нездiйсненних бажань у мене не виникає.
ХVIII. Чи помiчаєте Ви, обговорюючи з кимось важливi життєвi
проблеми, що Вашi погляди ще не визначилися?
1. Так, часто помічаю.
2. Iнодi помічаю.
3. Помiчаю, досить рiдко.
4. Нi, нiколи не помiчаю.
ХIХ. Чи трапляється таке, що якась справа Вам так набридає, що, не
закiнчивши її, Ви беретеся за нову?
1. Так, часто трапляється.
2. Iнодi так буває.
3. Так буває досить рiдко.
4.Таке майже нiколи не трапляється.
ХХ. Ви досить неврiвноважена людина?
3. Мабуть, ні.
4. Звичайно, ні.
Обробка результатiв: У процесi обробки результатiв пiдраховують
величину показника iмпульсивностi Пi. Вiн є сумою балiв, набраною за всiми
шкалами тесту-опитувальника. У даному тестi-опитувальнику чотирибальна
шкала вiдповiдей.
78
Для запитань 1, 2, 3, 5, 8, 9, 10, 13, 16 номер шкали вiдповiдає кiлькостi

балiв, тобто 1, 2, 3 або 4.
Для запитань 4, 6, 7, 11, 12, 14, 15, 17, 18, 19, 20 бали рахуються за
шкалою у зворотному порядку, тобто шкалi 1 вiдповiдає 4 бали, шкалi 2—3
бали, шкалi 3—2 бали, а шкалi 4—1 бал.
Аналіз результатів: Iмпульсивнiсть — це риса, протилежна вольовим
якостям цiлеспрямованостi і наполегливостi. Чим бiльша величина показника
iмпульсивностi Пi, тим бiльше iмпульсивностi.
Рiвень iмпульсивностi може бути охарактеризовано як високий, середнiй і
низький.
Якщо величина Пi лежить у межах 66—80, то iмпульсивнiсть високого
рiвня, тобто виражена сильно; якщо величина Пi вiд 35 до 65, то рiвень
iмпульсивностi середнiй, тобто вона помiрна, а якщо 34 і менше —
iмпульсивнiсть низького рiвня. Iмпульсивнi люди часто мають невизначенi
життсвi плани; в них немає iнтересiв і вони захоплюються то одним, то iншим.
Люди з низьким рiвнем iмпульсивностi, навпаки, цiлеспрямованi, мають
чiткi цiннiснi орiєнтації, проявляють наполегливiсть у досягненнi поставленої
мети, намагаються довести розпочате до кiнця. Якщо iмпульсивнiсть висока, то
треба скласти програму самовиховання, спрямовану на зниження її i на
збiльшення цiлеспрямованостi. При цьому потрібно враховувати особливості
локусу суб’єктивного контролю.
Методика "Дослiдження суб’єктивного контролю" (Пашукова)

Мета: визначення локусу суб’єктивного контролю.
Матерiали та обладнання: тест-опитувальник, розроблений Е. Ф.
Бажiним та iн. на основi шкали локусу контролю Дж. Роттера, бланк для
вiдповiдей, ручка.
Процедура дослiдження. Методика дослiдження дозволяє порiвняно
швидко й ефективно визначити рiвень сформованостi суб’єктивного контролю
як в однiєї, так, водночас, i в кiлькох осiб. Кожного дослiджуваного належить
79
забезпечити iндивiдуальним текстом опитувальника i бланком для вiдповiдей з

нумерацiєю тверджень, яка вiдповiдає тексту опитувальника.
Інструкція дослiджуваному. "Запропонований вам опитувальник має 44
твердження. Прочитайте їх i дайте вiдповiдь, чи згоднi ви з даним твердженням,
чи нi. Якщо згоднi, то в бланку для вiдповідей перед вiдповiдним номером
поставте знак (+), якщо ні — знак (—). Пам’ятайте, що в тестi немає
правильних i неправильних вiдповiдей. Свою думку висловлюйте вiдверто.
Надавайте перевагу тiй вiдповiдi, яка перша спала вам на думку".
1. Просування по службових сходинках бiльше залежить вiд сприятливого
збiгу обставин, нiж вiд здiбностей людини.
2. Бiльшiсть розлучень виникає тому, що люди не захотiли
пристосовуватись один до одного.
3. Хвороба — справа випадку: якщо маєш захворiти, то вже нічим не
зарадиш..
4. Люди стають самотнiми тому, що самi не виявляють iнтересу i
дружнього ставлення до оточуючих.
5. Здiйснення моїх бажань часто залежить вiд удачi.
6. Даремно докладати зусиль для того, щоб завойовувати симпатiї iнших
людей.
7. Зовнiшнi обставини (батьки, добробут) впливають на сiмейне щастя не
менше, нiж стосунки подружжя.
8. Я часто вiдчуваю, що мало впливаю на те, що вiдбувається зi мною.
9. Як правило, керiвництво виявляється бiльш ефективним, коли повнiстю
контролюють дії пiдлеглих, а не покладаються на їхню самостiйнiсть.
10. Мої оцiнки в школi часто залежали вiд випадкових обставин
(наприклад, вiд настрою вчителя), а не вiд моїх власних зусиль.
11. Коли я планую, то здебiльшого вiрю, що эможу здiйснити свої плани.
12. Те, що багатьом людям здається успiхом чи удачею, насправдi є
результатом тривалих цiлеспрямованих зусиль.
80
13. Думаю, що правильний спосiб життя може бiльше допомогти

здоров’ю, нiж лiкарi та лiки.
14. Якщо люди не пiдходять один одному, то як би вони не намагалися
налагодити сiмейне життя, вони все одно не зможуть цього эробити.
15. Те добре, що я роблю, звичайно буває гiдно оцiнене iншими.
16. Дiти виростають такими, якими їх виховують батьки.
17. Думаю, що випадок чи доля не вiдiграють великої ролi в моєму життi.
18. Я намагаюся не планувати наперед, тому що багато залежить вiд того,
як складуться обставини.
19. Мої оцiнки в школi залежали переважно вiд моїх зусиль і вiд ступеня
пiдготовки.
20. У сiмейних конфлiктах я частiше вiдчуваю провину за собою, нiж за
протилежною стороною.
21. Життя бiльшостi людей залежить вiд збiгу обставин.
22. Я надаю перевагу такому керiвництву, при якому можна самостiйно
визначати, що i як робити.
23. Думаю, що мiй спосiб життя нi в якiй мiрi не є причиною моїх хвороб.
24. Як правило, саме невдалий збiг обставин заважає людям домогтися
успiху в своїх справах.
25. Врештi-решт, за погане керiвництво установою вiдповiдають самi
люди, якi в нiй працюють.
26. Я часто вiдчуваю, щю нiчого не можу змiнити в стосунках, якi
склалися в сiм’ї.
27. Якщо я дуже захочу, то зможу привернути до себе будь-кого.
28. На пiдростаюче поколiння впливає так багато всiляких обставин, що
зусилля батькiв у вихованнi часто виявляються нерезультативними.
29. Те, що зi мною трапляється, — це справа моїх власних рук.
30. Важко буває зрозумiти, чому керiвники дiють так, а не iнакше.
31. Людина, яка не змогла досягти успiху у своїй роботi, швидше всього,
не доклала достатньо зусиль для цього.
32. Найчастiше я можу домогтися вiд членiв моєї сiм’i того, що я захочу.
81
33. У неприємностях i невдачах, якi траплялися в моєму житті бiльше

були виннi інші люди, нiж я.
34. Дитину завжди можна вберегги вiд застуди, якщо за нею доглядати i
правильноПодягати.
35. У складних обставинах я вважаю за краще зачекати, поки проблема
розв’яжеться сама по собi.
36. Успiх - це результат наполегливої працi, i вiн мало залежить вiд
випадку чи вiд удачi.
37. Я вiдчуваю, що вiд мене бiльше, нiж вiд iнших, залежить щастя моєї
сiм’ї.
38. Менi завжди було важко зрозумiти, чому я подобаюсь одним людям i
не подобаюсь iншим.
39. Я завжди надаю перевагу прийняттю рiшень i самостiйним дiям, а не
сподiваюся на допомогу iнших людей чи на долю.
40. На жаль, заслуги людини часто залишаються невизнаними,
незважаючи на всi її намагання.
41. У сiмейному життi бувають такi ситуації, якi неможливо змiнити
навiть з найбiльшим бажанням.
42. Здiбнi люди, якi не зумiли реалiзувати свої можливостi, мають
звинувачувати в цьому тiльки самих себе.
43. Багато моїх успiхiв були можливi тiльки завдяки допомозi
iншихлюдей.
44. Бiльшiсть невдач у моєму життi були вiд невмiння, від незнания або
вiд лiнощiв i мало залежали вiд удачi чи вiд невдачi.
Обробка результатiв. Мета обробки результатiв: отримання показника
локусу суб’єктивного контролю, тобто, показника загальної iнтернальностi (Іо).
Це — сума спiвпадань вiдповiдей дослiджуваного з вiдповiдями, якi наведено в
ключi.
Ключ
"+" (згоден): 2, 4, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 25, 27, 29, 31, 32, 34, 36,
37, 39, 42, 44.
82
"-" (не згоден): 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 18, 21, 23, 24, 26, 28, 30, 33, 35, 38,
40, 41, 43.
Аналiз результатів. Локус контролю — це характеристика вольової
сфери людини, яка вiдображає її схильнiсть приписувати вiдповiдальнiсть за
результати своєї дiяльностi зовнiшнiм силам або власним здiбностям i
зусиллям. Приписування вiдповiдальностi за результати своєї дiяльностi
зовнiшнiм силам називається екстернальним, або зовнiшнiм, локусом контролю,
а приписування вiдповiдальностi власним здiбностям i зусиллям —
iнтернальним, або внутрiшнiм, локусом контролю.
Таким чином, можливi два полярних типи особистостей залежно від
локалiзацii контролю: екстернальний та iнтернальний.
0 _______________¦______________ 44
екстернальний інтернальний
Отриманий у процесi обробки результатів показник локусу контролю (Іо)

розшифровується так:
Величина Іо Локус контролю

0 — 21 Екстернальний
22 — 44 Iнтернальний
У цiлому, чим бiльша величина iнтернальностi, тим менша

екстернальнiсть.
Локус контролю, характерний для людини є унiверсальним стосовно
будь-яких типiв подiй i ситуацiй, з якими їй доводиться стикатися. Один i той
же тип контролю проявляється як у разi невдач, так i в разi досягнень, причому,
це спостерiгається в рiзноманiтних сферах життєдiяльностi суб’єкта.
Для певного рiвня локусу контролю користуються такими межами шкали
iнтернальностi:
83
Показник iнтернальностi (Іо) Рiвень локусу контролю
0—11 Низький рiвень iнтернальностi
12—32 Середнiй рiвень iнтернальностi
33—44 Високий рiвень iнтернальностi
При низькому рiвнi iнтернальності люди майже не бачать зв’язку мiж
своїми дiями i важливими для них подiями життя. Вони не вважають себе
здатними контролювати розвиток подiй i вважають, що бiльшiсть їх є
результатом випадку чи вчиикiв iнших людей. Тому "екстернали" емоцiйно
нестiйкi, схильнi до неформального спiлкувания i поведiнки,
слабкокомунiкабельнi, у них поганий самоконтроль i висока напруженiсть.
Високий рівень iнтернальностi вiдповiдає високому рiвню
суб’єктивного контролю над будь-якими значущими випадками. Люди, якi
мають такий локус контролю, вважають, що бiльшiсть важливих подiй в
їхньому життi — результат їхнiх власних дiй, що вони мож ними керувати i
вiдчувають вiдповiдальнiсть i за цi події, i за те, як складається їхнє життя в
цiлому. "Iнтернали" з високими показниками суб’єктивного контролю мають
емоцiйну стабiльнiсть, вони впертi, рiшучi, вiдрiзняються комунiкабельнiстю,
значним самоконтролем i стриманiстю.
Середній рiвень інтернальностi властивий для бiльшостi людей.
Особливостi їхнього суб’єктивного контролю можуть дещо змінюватися
залежно вiд того, здається людинi ситуацiя складною чи простою, приємною чи
неприємною тощо. Хоча їхня поведiнка i психологiчне почуття вiдповiдальностi
за неї залежать вiд конкрет них соцiальних ситуацiй, усе ж можна i в них
встановити перевагу того чи іншого локусу контролю.
Таким чином, суб’єктивний локус контролю пов’язаний з вiдчуттям
людиною своєї сили, вiдповiдальностi за те, що вiдбувається iз самоповагою, iз
соцiальною зрiлiстю i самостiйнiстю особистостi.
Методика "Дослiдження iндивiдуальних особливостей наполегливостi"

(Пашукова)
Мета: виявлення рiвня наполегливостi.
84
Матерiали та обладнання: три пронумерованих бланки з набором слiв,

папiр i ручка для письма, секундомiр.
Процедура дослiдження. дослiдження наполегливостi експериментатор
проводить у парi з дослiджуваним, якого треба зручно посадити за добре
освiтлений стiл. У процесi дослiдження послiдовно видають бланки з набором
слiв i просять скласти iз слiв речення. Труднощi в складаннi речень у першому
й другому наборах практично однаковi, а з третього набору скласти речення
практично неможливо, але треба, щоб дослiджуваний про це не знав.
Інструкція дослiджуваному. "Використовуючи всi слова набору,
надрукованi на бланку, складiть змiстовне речення. Час вашої роботи
фiксується".
Завдання експериментатора — фiксувати час виконання кожного завдання
iз складання речень з наборiв слiв i відмічати емоцiйнi реакцiї дослiджуваного.
Набори слів:
Набір № 1 Набір № 2 Набір № 3
Викликати Країна Країна
Влада Холодна Оцiнка
Напад Умова Зростати
Обстановка Передусiм Представники
Заходи В В
Невдоволення Найбiльшi Тобто
Мета Координацiя Мирнi
В Загострення Дії
Кола Значення Розглянути
Польськi Обстановка Повiдомлеиня
Нормалiзацiя Вiйна Арабськi
В Дiї Iз
З Викликаний Налагодити
Опозицiйнi Держав Експерти
Вжитi Усiх Напруга
Польща Великий Допомагати
85
Полiтика Персонал
Набувала
Мiжнародний
Обробка результатiв. Пiд час обробки результатiв, спочатку перевiряють

правильнiсть виконання дослiджуваним завдань, а потiм спiввiдносять час,
витрачений дослiджуваним на складання кожного речення, i вираховують
показник наполегливостi.
Зразок правильно складених речень iз набору слів:
1. Заходи, вжитi польською владою з метою нормалiзацii обстановки в
Польшi, викликали напад невдоволення в опозицiйних колах.
2. В умовах загострення мiжнародної обстановки, викликаної полiтикою
холодної вiйни, передусiм, найбiльших держав, великого значення набувала
координацiя дiй усiх країн.
3. Немає вирiшення.
Якщо перших два речення складено правильно, то вираховують показник
наполегливостi Рн. Показником наполегливостi є вiдношення часу, витраченого
на виконання третього завдання, до середнього часу, витраченого на вирiшення
перших двох завдань:
де Т1 — час, затрачений на складання першого речення;

Т2 — час, затрачений на складання другого речення;
Т3 — час, затрачений на спроби скласти трете речення.
Аналiз результаатiв. Рiвень наполегливостi визначаютъ за величиною
гiоказника Рн за допомогою шкали:
Величина Рн Рiвень наполегливостi

Вiд0до 1,9 Низький
Вiд 2,0 до 2,9 Середнiй
Вiд 3,0 i бiльше Високий
86
Пiд час аналiзу результатiв треба враховувати тривалiсть часу,

затраченого дослiджуваним на вирiшення завдань. У цiлому, чим бiльше часу,
тин наполегливіша людина. Під наполегдивiстю звичайно розумiють
особистiснi риси, пов’язанi з умiнням i бажанням досягати поставленої мети,
долаючи зовнiшнi i внутрiшнi (психологiчнi) перешкоди. Наполегливiсть
пов’язана з особливостями розвитку довiльностi психiчних процесiв.
Аналiзуючи результати дослiдження, важливо зiставити їх з успiхами в
навчальнiй дiяльностi студента, взявши при цьому до уваги програми розвитку
саморегуляцiї i самовиховання.
Тест «Самооцінка сили волі» (Ильин Е. П. Психология воли. 2-е изд. —

СПб.: Питер, 2009. — 368 с.: ил. — (Серия «Мастера психологии»).
Мета: Визначити узагальнену характеристику проявів сили волі.
Інструкція: На наведені 15 питань можна відповісти: «так» - 2 бали, «не знаю»
або «інколи», «трапляється» - 1 бал, «ні» - 0 балів. При відповіді необхідно
відразу ставити бали.
Текст опитувальника
1. Чи зможете Ви закінчити розпочату роботу, яка Вам не цікава, незалежно
від того, що час та обставини дозволяють відволіктися від неї і потім
знову повернутися?
2. Чи змогли Ви подолати без особливих зусиль внутрішній опір, коли
потрібно було зробити щось Вам неприємне (наприклад, піти на
чергування у вихідний день)?
3. Коли потрапляєте в конфліктну ситуацію на роботі чи в побуті, чи здатні
Ви взяти себе в руки настільки, щоб подивитися на неї з максимальною
об’єктивністю?
4. Якщо Вам призначена дієта, чи зможете подолати всі кулінарні спокуси?
5. Чи знайдете сили встати вранці раніше звичайного, як було заплановано
ввечері?
6. Чи залишитесь на місці події, щоб засвідчити побачене?
7. Чи швидко відповідаєте на листи?
87
8. Якщо у Вас викликає страх запланований переліт на літаку чи

відвідування стоматолога, зможете без особливих зусиль подолати це
почуття та в останню мить не змінити свого наміру?
9. Чи будете приймати дуже неприємні ліки, які Вам рекомендував лікар?
10. Стримаєте дану з опалу обіцянку, навіть якщо її виконання додасть Вам
багато клопоту? Чи є Ви людиною слова?
11. Чи зможете без вагань поїхати в незнайоме місто, якщо це необхідно?
12. Чи чітко Ви дотримуєтесь розкладу дня: часу пробудження, прийому їжі,
занять, прибирання та інших справ?
13. Чи негативно відноситесь до бібліотечних боржників?
14. Найцікавіша телепередача не примусить Вас відкласти виконання
термінової та важливої роботи? Чи так це?
15. Чи зможете Ви перервати сварку та замовкнути, якими б образливими не
здавалися Вам слова протилежної сторони?
Підраховується сума набраних балів: 0-12 – сила волі слабка; 13-21 – сила волі
середня; 22-30 – сила волі велика.
Опитувальник для самооцінки терплячості (методика розроблена Є. П.

Ільїним та Є. К. Фещенко)
(Ильин Е. П. Психология воли. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2009. — 368 с.: ил.
— (Серия «Мастера психологии»).
Мета: Визначення рівня самооцінки терплячості.
Інструкція: Дайте відповідь, чи згодні Ви з запропонованими Вам
твердженнями. Якщо згодні, то біля твердження поставте «+», якщо не згодні,
то знак «-».
1. Якщо я втомлююся при виконанні важкої роботи, то відразу кидаю її.
2. У мене не вистачає терплячості дочитати до кінця нецікаву розповідь.
3. Я дуже не люблю стояти у довгих чергах і часто йду з них, не достоявши
до кінця.
88
4. Я можу довго терпіти біль, наприклад, коли болить зуб.

5. Зазвичай я можу довго переносити спрагу.
6. Я б не витримав довгого голодування, наприклад, щоб схуднути,
вилікуватися від хвороби.
7. Коли на уроці фізкультури я втомлююсь, то швидко перестаю виконувати
вправи.
8. Я рідко кидаю набридливу роботу, не доводячи її до кінця.
9. Зазвичай мені важко змусити себе працювати через силу.
10. Я не кидаю роботу на півшляху , не дивлячись на втому.
11. Мені подобається така фізична робота, в якій я повинен пересилити себе,
щоб виконати завдання.
12. Я з впевненістю можу сказати, що я терплячий.
13. Не дивлячись на втому, я намагаюся з усіх сил підтримувати високий
темп, коли біжу.
14. Мене дратує, коли на зупинці доводиться довго чекати транспорт, навіть,
коли я не поспішаю.
15. Я нетерплячий до болю.
16. Я не хочу вважати себе мало вольовим, тому кожного разу намагаюся
довести тяжку фізичну роботу до кінця.
17. Я дію за принципом: «Взявся до справи, не кажи, що їв мало».
18. Я не вважаю, що «терплячість та праця все здолають»; працювати
потрібно з розумом, а не перевтомлюватись.
По одному балу нараховується за відповіді «так» на позиціях 4, 5, 8, 10, 11,
12, 13, 16, 17 та за відповіді «ні» на позиціях 1, 2, 3, 6, 7, 9, 14, 15, 18.
Підраховується загальна сума балів. Оцінка власної терплячості низька,
якщо досліджуваний отримує до 6 балів включно, та висока, якщо
досліджуваний отримує 12 балів та більше.
89
Опитувальник для оцінки своєї завзятості (методика розроблена Є. П.

Ільїним та Є. К. Фещенко)
(Ильин Е. П. Психология воли. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2009. — 368 с.:
ил. — (Серия «Мастера психологии»).
Мета: Визначення рівня своєї завзятості.
Інструкція: Вам пропонується ряд ситуацій. Уявіть себе в цих ситуаціях та
оцініть, наскільки вони Вам притаманні. Якщо Ви згодні з твердженням,
поставте знак «+», якщо не згодні – знак «-».
1. Якщо це необхідно, я до кінця виконую навіть нудну, одноманітну
роботу.
2. Зазвичай я працюю до тих пір, поки є бажання.
3. Мені подобається вирішувати складні задачі, все те, що називають
«важким горішком».
4. Навіть якщо в роботі не все виходить, намагаюсь продовжувати
розпочату справу.
5. Я багато разів намагався планувати свій день, але не зміг виконати
запланованого.
6. При можливості я уникаю важкої роботи.
7. Якщо у мене щось не виходить, я роблю це знову і знову.
8. Встановивши розпорядок дня, я сумлінно його дотримуюсь, навіть
якщо мені цього не хочеться.
9. При ускладненнях я часто починаю сумніватися, чи варто
продовжувати розпочату справу.
10. Якщо мені хтось не дозволяє зробити те, що я хочу, я все одно
намагаюсь виконати заплановане.
11. Коли щось не виходить, я нетерплячий і готовий послати все до біса.
12. Коли я граю в шахи чи іншу гру, то чиню опір до останньої
можливості.
13. У суперечці я частіше не намагаюся переконати інших.
90
14. Завжди намагаюся до кінця виконати довірену мені справу, не

дивлячись на труднощі, які виникають.
15. Я завжди відстоюю свою думку, якщо впевнений у власній правоті.
16. При вирішенні складної задачі я намагаюся сам розібратися у ній, а не
сподіваюся на допомогу інших.
17. У суперечках я зазвичай поступаюсь перед натиском опонента.
18. Коли я впевнений, що обрав вірний шлях, для доказу правильності
своєї думки я можу працювати скільки завгодно, навіть якщо мені
будуть заважати.
Нараховується по одному балу за відповіді «так» на позиціях 1, 3, 4, 7, 8, 10,
12, 14, 15, 16, 18 та за відповіді «ні» на позиціях 2, 5, 6, 9, 11, 13, 17.
Чим більше балів отримає досліджуваний, тим вище його завзятість.
Опитувальник для оцінки своєї наполегливості (методика розроблена Є.

П. Ільїним та Є. К. Фещенко)
Мета: Визначення рівня своєї наполегливості.
Інструкція: Вам пропонується ряд ситуацій. Уявіть себе в цих ситуаціях та
оцініть, наскільки вони Вам притаманні. Якщо Ви згодні з твердженням,
поставте знак «+», якщо не згодні – знак «-».
1. Я вже визначив свою мету на майбутнє та готуюсь до її досягнення.
2. Я систематично йду до обраної мети, якою далекою вона б не була.
3. Зазвичай у мене зникає бажання досягати далекої мети, якщо цьому
що-небудь заважає.
4. Навіть при невдачах я впевнений, що все одно досягну свого.
5. Я намагаюся не ставити перед собою дуже далеких цілей, так як
вважаю, що легше жити сьогоденням.
91
6. Я декілька разів намагався займатися самовдосконаленням, але з цього

так нічого і не вийшло.
7. Невдачі збивають мене з обраного шляху, і я відмовляюся від наміру
досягти чого-небудь значного.
8. Якщо вже я поставив перед собою важливу для мене мету, то мене
важко зупинити.
9. Поразка спонукає мене діяти з подвійною силою.
10. Я багато разів намагався спланувати свій тиждень, але так і не зміг
виконати запланованого через погану самоорганізованість.
11. При появі труднощів я починаю сумніватися чи варто продовжувати
розпочате.
12. Мені часто буває важко довести справу до кінця, особливо якщо для
цього необхідні тижні та місяці.
13. Мої близькі вважають мене одержимим.
14. Я відчуваю велике задоволення, коли досягаю наміченого всупереч
труднощам.
15. Я часто кидаю на півшляху розпочаті справи, втрачаючи до них
інтерес.
16. Я вмію чекати та терпіти, тому віддалені цілі мене не лякають.
17. Перешкоди лише закріплюють мене, роблять мої рішення більш
твердими.
18. Лінощі, а не сумніви в успіх, змушують мене часто відмовлятися від
досягнення мети.
Нараховується по одному балу за відповіді «так» на позиціях 1, 2, 4, 8, 9, 13,
14, 16, 17 та за відповіді «ні» на позиціях 3, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 15, 18.
Чим більше сума набраних за всіма позиціями балів, тим більше у
досліджуваного виражена самооцінка наполегливості, яка свідчить про його
схильності доводити розпочату справу до кінця.
92
Методика «Готовності до ризику» (RSK Шуберта)

Мета: Визначення оцінки власної сміливості, готовності до ризику.
Інструкція: Оцініть ступінь готовності вчинити дію, про яку Вас питають.
При відповіді на кожне з 25 питань поставте відносний бал за наступною
схемою:
(+) 2 бали – повністю згоден, безсумнівне «так»,
(+) 1 бал – скоріше «так», ніж «ні»,
0 балів – ні «так», ні «ні»,
(-) 1 бал – скоріше «ні», ніж «так»,
(-) 2 бали – повністю не згоден, безсумнівне «ні».
1. Чи перевищили б Ви швидкість, встановлену ДАІ, щоб швидше надати
необхідну медичну допомогу тяжкохворій людині?
2. Чи погодились би Ви заради хорошого заробітку брати участь у
небезпечній та довгій експедиції?
3. Чи стали б Ви на шляху втікаючого небезпечного злочинця?
4. Чи змогли б Ви їхати на підніжці товарного потягу при швидкості
більше 100 кілометрів за годину?
5. Чи плигнули б Ви у воду з 5-метрової вишки?
6. Чи стали б Ви першим переходити дуже холодну річку?
7. Чи позичили б Ви товаришу дуже велику суму грошей, якщо були б не
дуже певні, що він поверне Вам гроші?
8. Чи зайшли б Ви разом із приборкувачем у клітку з левами при
завіренні, що це безпечно?
9. Змогли б Ви залізти на високий фабричний димохід?
10. Чи змогли б Ви, не вміючи керувати вітрильним човном, вийти на
ньому на прогулянку?
11. Чи ризикнули б Ви схопити за вуздечку коня, який мчить?
12. Чи змогли б Ви з’їхати на лижах з дуже високої гори?
93
13. Чи змогли б Ви заради інтересу плигнути з парашутом?

14. Чи змогли б Ви часто їздити на транспорті «зайцем»?
15. Чи поїхали б Ви на машині, якщо б її вів чоловік, який нещодавно
потрапив по своїй провині в автоаварію?
16. Змогли б Ви стрибнути на пожежний тент з третього поверху?
17. Чи змогли б Ви піти на небезпечну операцію, щоб позбутися тяжкої
хвороби?
18. Чи змогли б Ви стрибнути з підніжки потягу, який їде зі швидкістю 50
кілометрів на годину?
19. Змогли б Ви увійти у переповнений ліфт, знаючи, що через
перевантаження ліфт може надовго застряти між поверхами?
20. Чи змогли б Ви перебігти вулицю на червоне світло, якщо неподалік
стоїть міліціонер, а Вам необхідно сісти на автобус, який підходить?
21. Чи взялись би Ви за небезпечну для життя роботу, якщо за неї добре
заплатили б?
22. Чи змогли б Ви зайти на подвір’я дачі, не дивлячись на напис:
«Обережно, злий пес»?
23. Чи згодні Ви с твердженням, що «Ризик – благородна справа»?
24. Чи вистачає Вам духу суперечити начальнику?
25. Чи посадили б Ви до себе у машину незнайомих чоловіків, які
«голосують» на дорозі?
Підраховується сума балів з врахуванням знаку («+» чи «-»).
Якщо досліджуваний набирає менше 20 балів, то в нього наявна занадто
велика обережність, якщо від -10 до +10 балів – середня обережність, а більше
+20 балів – велика схильність до ризику, сміливість.
Методика «Соціальна сміливість» (дана методика є фрагментом методики

багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттелла (фактор Н)
94
Мета: Визначення рівня соціальної сміливості.
Інструкція: Вам пропонується ряд варіантів, оберіть той, якій Вам найбільш
підходить.
1. При спілкуванні з людьми я:
а) з готовністю вступаю у розмову;
б) дещо середнє;
в) намагаюся залишатися у стороні.
2. Я відчуваю себе дещо некомфортно, якщо несподівано потрапляю до центру
уваги групи людей:
а) так;
в) ні.
3. Я завжди радий опинитися серед людей, наприклад в гостях, на танцях, на
будь-якій колективній зустрічі:
а) так;
в) ні.
4. Зазвичай я мовчу у присутності старших за віком, досвідом та положенням:
а) так;
в) ні.
5. Мені важко говорити або декламувати перед великою групою людей:
а) так;
в) ні.
6. Хвилювання перед виступом у присутності багатьох людей я відчував:
а) доволі часто;
б) інколи;
95
в) майже ніколи.
7. Коли я знаходжуся у великій групі людей, то я надаю перевагу мовчанню та
надаю слово іншим:
а) так;
в) ні.
8. Мені легко вступити в контакт з людьми під час різних суспільних заходів:
а) вірно;
б) невпевненій;
в) невірно.
9. Коли потребується трохи дипломатії та вміння переконати людей що-небудь
зробити, про це зазвичай просять мене:
а) вірно;
б) невпевненій;
в) невірно.
10. Я вважаю себе відкритою комунікабельною людиною:
а) так;
в) ні.
11. У спілкуванні я:
а) вільно виявляю свої почуття;
в) тримаю свої переживання «при собі».
12. Мені не подобається, коли дивляться, як я працюю:
а) так;
в) ні.
13. Я відношуся до типу енергійних людей, які завжди зайняті:
а) так;
в) ні.
96
За відповіді «а» та «в» нараховується по 2 бали, за відповідь «б» - 1 бал.
Враховуються відповіді «так» за пунктами 1, 2, 4, 6, 8, 10, 12, 13 та відповіді
«ні» за пунктами 3, 5, 7, 9, 11. Підраховується загальна сума балів.
Чим більша отримана сума балів, тим більше виражена соціальна сміливість.
Опитувальник для визначення вираженості самоконтролю у емоційній

сфері, діяльності та поведінці (соціальний самоконтроль)
(методика розроблена Г. С. Нікіфоровим, В. К. Васильєвим та С. В.
Фірсовою) (Ильин Е. П. Психология воли. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2009. —
368 с.: ил. — (Серия «Мастера психологии»).
Мета: Визначення рівня вираженості самоконтролю у емоційній сфері,
діяльності та поведінці.
Інструкція: Прочитайте твердження опитувальника та визначте своє
ставлення до кожного з них, закресливши одну з літер.
1. Мене вважають запальною, нестриманою людиною:
а) так (0);
б) не впевнений (1);
в) ні (2).
2. Я поступаюся місцем у міському транспорті людям похилого віку та
пасажирам з маленькими дітьми:
а) у будь-якому випадку (2);
б) інколи (1);
в) тільки якщо на цьому наполягають (0).
3. Я схильний слідкувати за проявом своїх почуттів:
а) завжди (2);
в) рідко (0).
4. Якщо у отриманому завданні щось залишається для мене незрозумілим, я:
97
а) завжди уточнюю всі незрозумілості до виконання завдання (2);

б) інколи так вчиняю (1);
в) уточнюю незрозумілості вже по ходу справи (0).
5. Я перевіряю свої дії під час роботи:
а) постійно (2);
в) рідко (0).
6. Перш ніж висунути будь-який аргумент, я вважаю за краще зачекати, поки
не буду переконаний, що правий:
б) зазвичай (1);
в) тільки якщо доцільно (0).
7. Вважаю, що кожна конкретна ситуація потребує певного стилю в одязі:
а) згоден (2);
б) частково (1);
в) не згоден (0).
8. Зазвичай я висловлюю свою думку після старших за віком та положенням:
а) так (2);
б) не завжди (1);
в) ні (0).
9. Мені подобається робота, яка потребує сумлінності, точних навиків:
а) так (2);
б) дещо середнє (1);
в) ні (0).
10. Якщо я червонію, я завжди це відчуваю:
а) так (2);
в) ні (0).
11. У процесі роботи я намагаюся перевірити правильність її виконання:
98
в) тільки коли впевнений, що припустився помилки (0).

12. Якщо в мене виникають сумніви у тому, чи правильно я зрозумів сенс
прочитаного службового тексту, то я:
а) ще раз перечитую незрозуміле місце у тексті (2);
б) інколи вчиняю так (1);
в) не зважаю, переходжу до іншого виду роботи (0).
13. Коли закінчується робочий час я приводжу своє робоче місце у порядок,
готую його до наступного робочого дня:
а) зазвичай (2);
в) рідко (0).
14. Я достатньо вимоглива людина та завжди наполягаю на тому, щоб все
робилося, по можливості, правильно:
а) так (2);
в) ні (0).
15. У своїх вчинках я завжди намагаюся ретельно дотримуватись прийнятих
у суспільстві правил поведінки:
а) так (2);
в) ні (0).
16. Я не буваю грубий навіть з людьми, які мені дуже неприємні:
а) вірно (2);
в) не вірно (0).
17. Якщо при читанні інструкції я вбачаю якісь неясності, то я:
а) не звертаю на них увагу, продовжую читати далі (0);
б) інколи не звертаю уваги (1);
в) намагаюся в них розібратися (2).
18. Часто я занадто швидко починаю сердитись на людей:
а) так (0);
99
в) ні (2).
19. У суспільних місцях я намагаюся не говорити голосно:
а) завжди притримуюсь цього правила (2);
б) інколи притримуюсь цього правила (1);
в) рідко притримуюсь цього правила (0).
20. Помилки у виконаній роботі слід виправляти:
а) тільки в тих випадках, якщо хто-небудь на них вкаже (0);
в) не чекаю, коли інші вкажуть на них (2).
21. Коли я сильно переживаю з будь-якого приводу, то перестаю слідкувати
за своїми діями:
а) майже завжди (0);
в) рідко (2).
22. Коли я планую свою діяльність, то передбачаю час на перевірку
виконаної роботи:
в) рідко (0).
23. При виконанні завдання я задовольняюсь лише тоді, коли всім дрібницям
приділяється достатня увага:
а) так (2);
в) ні (0).
24. Виступаючи перед аудиторією, я намагаюсь слідкувати за своїм голосом
та жестами:
в) рідко (0).
100
25. Не починаю працювати, доки не буду впевнений, що все необхідне для

цього вже лежить на своєму місці:
а) зазвичай (2);
в) рідко (0).
26. Виходячи з дому, я не маю звички перевіряти, чи вимкнув я світло, газ,
праску, воду:
а) згоден (0);
в) не згоден (2).
27. У спілкуванні я:
а) вільно виявляю свої почуття (0);
в) не виявляю своїх почуттів (2).
28. Якщо я мимоволі порушив правила поведінки, знаходячись у суспільстві,
то я швидко забуваю про це:
а) так (0);
в) ні (2).
29. Інколи мені говорять про те, що в моєму голосі та манерах надмірно
виявляється збудження:
а) так (0);
в) ні (2).
30. Я підтримую порядок у своїй кімнаті, всі речі завжди лежать на своїх
місцях:
а) так (2);
в) ні (0).
31. Я – людина пунктуальна і зазвичай нікуди не запізнююсь:
а) вірно (2);
101
в) не вірно (0).
32. Під миттєвим впливом я рідко кажу речі, про які потім дуже шкодую:
а) правильно (2);
в) не правильно (0).
33. Мені кажуть, що коли я занадто захопливо щось розповідаю, моя мова
стає дещо плутаною:
а) вірно (0);
б) частково (1);
в) невірно (2).
34. Я їм з таким задоволенням, що буваю при цьому не завжди охайний, як
інші:
в) не правильно (2).
35. Коли я засмучений, я слідкую за тим, щоб приховати свої почуття:
в) неправильно (0).
36. При розмові я надаю перевагу:
а) висловлювати думки так, як вони приходять мені в голову (0);
в) спочатку сформулювати думку краще (2).
Про виразність схильності до самоконтролю в емоційній сфері свідчать
відповіді за пунктами 1, 3, 10, 18, 21, 24, 27, 29, 32, 33, 35.
Про виразність схильності до самоконтролю у діяльності – відповіді за
пунктами 4, 5, 9, 11, 12, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25. При цьому питання 4, 12, 25
спрямовані на виявлення ступеня виразності попереднього контролю, а питання
5, 11, 23 – поточного, тобто самоконтролю, включеного вже в процес
діяльності, яка виконується.
102
Про виразність схильності до соціального самоконтролю свідчать відповіді

за пунктами 2, 6, 7, 8, 15, 16, 19, 26, 28, 30, 31, 34, 36.
Ступінь виразності схильності до самоконтролю (за видами та загальної)
визначається набраною сумою балів (у співвідношенні з набраними за кожну
відповідь – від 0 до 2).
103
Тема 2. Емоційна сфера особистості

Методика. Дослідження рівня емоційності особистості.
(Джерело: Зелінська Т. М., Михайлова І. В. Практикум із загальної психології: Навч.
посібн. – К.: Каравела, 2009, 272 с.)
Мета: Дослідити рівень емоційності особистості на основі опитувальника.
Підлітковий та юнацький вік.
Хід виконання роботи:
Респондентам пропонується дати відповідь на наступні запитання «так» або «ні».
Запитання:
1. Чи соромно тобі плакати при чужих людях?
2. Ти думаєш, що сльози ознака слабкості?
3. Чи повинні, на твою думку, чоловіки i хлопчики приховувати свої сльози?
4. Ти бентежишся, якщо плачеш під час демонстрації фільму або читання книги?
5. Ти станеш стримувати сльози на похоронах?
6. Ти вважаєш, що сльози – це непотрібне вираження емоцій?
7. Ти дозволяєш себе втішати?
8. Ти хвилюєшся, якщо бачиш дорослого чоловіка, який плаче?
9. Ти завжди прагнеш приховати свій гнів?
10. Ти стараєшся приховувати своє розчарування?
11. Чи трапляється, що ти не в змозі опанувати себе?
12. Чи виникали у тебе коли-небудь проблеми із-за твоєї вдачі?
13. Ти віриш, що міг би стати краще, якби тобі вдалося позбавитися від своєї
гнівливості?
14. Ти схильний роздумувати про те, що тебе цього разу розсердило?
15. Ти легко дратуєшся?
16. Ти стараєшся доторкнутися до того, кого любиш, хоч би один раз?
17. Тобі подобається фізичне вираження кохання?
18. Чи з’являється у тебе батьківське відчуття, побачивши грудних дітей?
19. Тобі подобається масаж?
20. Чи була у тебе домашня тварина, яку ти дуже любив?
21. Тобі подобається, коли тебе цілують i обіймають?
104
22. Ти смієшся голосно, коли дивишся комедії?

23. Коли ти слухаєш музику, чи траплялося тобі притупувати або жестикулювати в
такт?
24. Тобі властиво аплодувати під час концертів або спортивних видовищ?
25. Ти виражаєш вголос свою підтримку героям фільмів або спортивних змагань?
26. Ти можеш пригадати, коли востаннє сміявся?
Обробка та аналіз результатів:
У питаннях 1-6, 8-10 i 14 один бал нараховується за негативну відповідь, а в
питаннях 7, 11 – 13, 15-26 – за позитивну.
Від 13 до 26 балів. У тебе здорове відношення до емоцій. Тобі не соромно інколи
показувати свої відчуття.
Від 4 до 12 балів. Ти знаєш, як показати свої емоції але віддаєш перевагу їх не
показувати. Спробуй плакати, коли тебе хтось образив, посміхатися, коли тобі
весело. Відчувай себе щасливим, адже прояв почуттів тільки зміцнить твоє здоров’я.
З бали i менше. Ти дуже стримана людина. Але чим більше ти будеш боротися,
стримуючи власні емоції, тим гірше буде для твого здоров’я. Адже внутрішній гнів
приводить до депресій та хвороб.
Методика. Вивчення стресостiйкостi.

Мета: дослідити рівень стресостiйкостi респондентів.
Респондентам пропонується дати відповідь на кожне із наведених питань: "так", "не
зовсім", "ні в якому разі".
Чи дратують Вас:
1) Зігнута та брудна сторінка газети, яку Ви хочете прочитати?
2) Немолода жінка, яка одягнута як молоденька дівчина?
3) Надмірна близькість партнера по спілкуванні (наприклад, в автобусі)?
105
4) Жінка, що палить безпосередньо на вулиці?

5) Яка-небудь людина, яка кашляє у Ваш бік?
6) Якщо хто-небудь гризе нігті?
7) Коли хто-небудь сміється без існуючої причини на це?
8) Якщо хто-небудь намагається навчати Вас, яким чином слід себе поводити?
9) Якщо коханий хлопець або дівчина постійно запізнюються на побачення?
10) Коли в кінотеатрі (театрі) людина, що сидить перед Вами, весь час крутиться та
коментує фільм?
11) Якщо Вам хочуть розповісти сюжет цікавого роману, який Ви хочете самі
прочитати?
12) Коли Вам дарують непотрібні речі?
13) Гучна розмова у метро, трамваї, автобусі тощо?
14) Надмірно сильний аромат парфумів?
15) Людина, яка жестикулює під час розмови?
16) Знайомий, який часто вживає незрозумілі Вам слова?
За кожну відповідь "так" нараховується 3 бали, "не зовсім" – 1 бал, "ні в якому разі"
– 0 балів. Далі підраховується остаточна сума отриманих результатів i здійснюється
їх інтерпретація.
Більше 40 балів: Вас не можна віднести до терплячих та спокійних людей. Вас
дратує все, навіть незначні речі. Ви швидко обурюєтеся, легко виходите з себе. Це
розхитує Вашу нервову систему. Через що страждаєте не лише Ви, а й Ваше
найближче оточення.
Від 12 до 40 балів: Вас можна віднести до самої поширеної групи людей, яких
дратують лише неприємні подої, однак із побутових негараздів Ви не робите
трагедії. До неприємностей Ви можете «повертатися спиною», досить легко
забуваєте про них.
11 та менше балів: Ви досить спокійні, дивитеся реально на життя. Ви не є та
людина, яку легко можна вивести із рівноваги.
106
Методика. Самопочуття-активність-настрій.
Мета: Здійснити комплексну оцінку переважаючого настрою людини.
Досліджуваному пропонується 30 пар оціночних суджень з протилежними за
змістом прикметниками (див. табл.). За їх допомогою слід оцінити своє домінуюче
щоденне самопочуття, активність i настрій (від 1 до 7 балів). Найбільша кількість
балів вказує на переважання хорошого настрою, а мала кількість – на домінування
поганого настрою.
Таблиця
Самопочуття погане 1234567 Самопочуття хороше
Почуваю себе слабким 1234567 Почуваю себе сильним
Пасивний 1234567 Активний
Малорухливий 1234567 Рухливий
Сумний 1234567 Веселий
Поганий настрій 1234567 Хороший настрій
Розслаблений 1234567 Налаштований на роботу
Безсилий 1234567 Повний сил та енергії
Повільний 1234567 Швидкий
Бездіяльний 1234567 Налаштований на дії
Нещасний 1234567 Щасливий
Безрадісний 1234567 Життєрадісний
Неуважний 1234567 Зібраний
Хворий 1234567 Здоровий
Безучасний 1234567 Захоплений
Байдужий 1234567 Зацікавлений
Тривожний 1234567 Енергійний
Меланхолічний 1234567 Радісний
Втомлений 1234567 Вiдпочивший
107
Виснажений 1234567 Посвiжiвший
Сонливий 1234567 Бадьорий
Бажаю відпочити 1234567 Бажаю активно працювати
Схвильований 1234567 Спокійний
Песимістичний 1234567 Оптимістичний
Швидко втомлююся 1234567 Витривалий
В’ялий 1234567 Завзятий
Мислю повільно 1234567 Мислю швидко
Розсіяний 1234567 Уважний
Розчарований 1234567 Повний сподівань
Незадоволений 1234567 Задоволений

Сума балів, яку отримав респондент за всіма 30 шкалами, ділиться на 30, й в
результаті отримується середній показник, що переважає.
5–7 балів: домінування хорошого настрою.
1–3 бали: домінування поганого настрою.
3,5–4,5 бали: переважання перемінного настрою чи такого настрою, який людина
сама неспроможна оцінити як гарний або поганий.
Методика. ,,Яким переживанням я віддаю перевагу” (авт. - Б. І. Додонов)

(Джерело: Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навч.
посібник. — К.: Либідь, 2007. — 256 с.)
Мета: Дослідити емоцiйнi переживання людини.
Iнструкцiя: ”Кожному з нас життя дарує багато можливостей вiдчути прекраснi
почуття. Люди різняться тим, якi почуття є для них особливо цiнними. Цi
вiдмiнностi неможливо оцiнити в термінах “краще—гiрше”. Тому будь-якi вiдповiдi
характеризуватимуть Вас однаково добре, якщо Ви вiдповiсте серйозно i щиро”.
1. Уважно прочитайте перелік приємних переживань i запишіть на аркушi для
вiдповiдей номер того з них, яке видається Вам найцiннiшим.
108
2. Наступні номери розташуйте вправо в рядок у порядку переваги, яку Ви надаєте

одному переживанню перед iншим.
3. Якщо якiсь iз наведених переживань Вам ще не довелось вiдчути, запишiть їх
номери пiсля похилої лiнiї.
Приклад: 11, 2, 1, 4, 9, 6, 5, 3, 10, 7, / 8, 12...
Перелік:
1. Радiсть, симпатiя, вдячнiсть, коли спiлкуєшся з хорошими людьми, коли
вiдчуваєш дружбу та взаєморозумiння.
2. Жвавий iнтерес, насолода при пiзнаннi нового, при знайомствi з вражаючими
науковими фактами.
3. Радiсть, хвилювання, нетерпiння при придбаннi нових речей, предметiв
колекцiонування, задоволенiсть вiд думки, що скоро їх стане ще бiльше.
4. Гордiсть, задоволення, пiднесення духу, коли спроможний довести свою цiннiсть
або перевагу над суперником, викликати захоплення оточуючих.
5. Своєрiдне солодке i красиве почуття, що виникає при сприйманнi природи,
вiршiв, музики або iнших витворів мистецтва.
6. Всепоглинальне вiдчуття захоплення, зосередженостi на процесi розв’язання
складної проблеми, осягнення причини незрозумiлого явища, коли нiчого не
помiчаєш поруч.
7. Безтурботнiсть, спокiй, насолода смаком їжi, вiдпочинком, невимушеною
обстановкою.
8. Радiсне хвилювання, пiднесення, коли усвiдомлюєш, що знайшов правильний
шлях розв’язання складного завдання.
9. Бойове збудження, вiдчуття ризику, захват ним, азарт, гострi вiдчуття у хвилини
боротьби та загрози.
10. Задоволення, радiсть, гордiсть при розв’язаннi сумнiвiв, пiдтвердженнi важливих
здогадок та гiпотез.
11. Почуття радостi й задоволення, коли вдається зробити щось хороше для дорогих
тобi людей.
12. Почуття незвичайного, таємничого, невiдомого, що з’являється в незнайомiй
мiсцевостi, обстановцi.
109
Обробка та iнтерпретацiя результатiв. Дана методика не передбачає кiлькісної

обробки та порiвняння iз середньо статистичними нормами. Подається лише
змiстова iнтерпретацiя, котра показує, якi емоцiйнi переживання є найцiннiшими для
даної людини:
1 — комунiкативнi емоцiї;
2, 6, 10 — гностичнi емоції;
З — акiзитивнi емоцiї, пов’язанi з iнтересом до накопичення;
4 — емоцiї самоствердження;
5 — естетичнi емоцiї;
7 — гедонiстичнi емоції,
8 — праксичнi емоції;
9 — пугнічні емоцiї (емоцiї боротьби та перемоги);
11 — альтруїстичні емоції.
12 — романтичні емоції.
Методика. Методика диференцiальних емоцiй К. Iзарда

(Джерело: Кириленко Т. С. Психологiя: емоцiйна сфера особистостi: Навч.
посiбник. — К.: Либiдь, 2007. — 256 с.)
Мета: Здійснити комплексну оцінку фундаментальних емоцій людини.
Iнструкцiя: „Прочитайте наведені нижче визначення i закреслiтъ вiдповiдну цифру
праворуч залежно від того, з якою точністю цi визначення описують Ваші
переживання, Ваш стан у даний момент. Чим більша цифра, тим точніше дане
визначення відображає переживання Вами того чи іншого стану.
1 Уважний 1 2 3 4 5
2 Сконцентрований 1 2 3 4 5
3 Зібраний 1 2 3 4 5
4 Що насолоджується 1 2 3 4 5
5 Щасливий 1 2 3 4 5
6 Радісний 1 2 3 4 5
110
7 Здивований 1 2 3 4 5
8 Збитий з пантелику 1 2 3 4 5
9 Уражений 1 2 3 4 5
10 Сумовитий 1 2 3 4 5
11 Скорботний 1 2 3 4 5
12 Зломлений 1 2 3 4 5
13 Розлютований 1 2 3 4 5
14 Гнівний 1 2 3 4 5
15 Несамовитий 1 2 3 4 5
16 Ворожий 1 2 3 4 5
17 Що відчуває відразу 1 2 3 4 5
18 Що відчуває огиду 1 2 3 4 5
19 Презирливий 1 2 3 4 5
20 Зневажливий 1 2 3 4 5
21 Гордовитий 1 2 3 4 5
22 Розгублений 1 2 3 4 5
23 Переляканий 1 2 3 4 5
24 Що перебуває в панiцi 1 2 3 4 5
25 Знiяковiлий 1 2 3 4 5
26 Боязкий 1 2 3 4 5
27 Сором’язний 1 2 3 4 5
28 Що відчуває докори сумління 1 2 3 4 5
29 Винуватий 1 2 3 4 5
30 Що кається 1 2 3 4 5
Ключ до методики
Фундаментальні емоції Номери Фундаментальні емоції Номери
Інтерес 1,2,3 Відраза 16,17,18
Радість 4,5,6 Презирство 19,20,21
Подив 7,8,9 Страх 22,23,24
Горе 10,11,12 Сором 25,26,27
Гнів 13,14,15 Провина 28,29,30
111
Обробка результатів. Згідно з ключем знайти середнє значення вираженостi

кожної фундаментальної емоції, враховуючи, що мiнiмалъне значення — 1,
максимальне — 5.
Методика оцiнки рiвня нервово-психiчної стiйкостi iндивiда (за В. А.

Бодальовим)
(Джерело: Маценко Віктор. Iндивiдуальний розвиток дитини. — К.: Главник,
2007.— 128 с. (серiя «Бiблiотечка соцiального прадiвника).
Мета: початкове орiєнтовне виявлення осiб iз прикметами нервово-психiчної
нестiйкостi (НПН). Виявлення окремих початкових, передзахворювальних ознак
порушень особистостi, а також оцiнка вiрогiдності її розвитку й прояву в поведiнцi й
дiяльностi людини.
Обладнання: опитувальник.
Методика мiстить 84 запитання (мiркування), на кожне з них обстежений дає
вiдповiдь "так" або "нi". Результати вiдображаються кiлькiсними показниками (у
балах), на основi яких роблять висновок щодо рiвня нервово-психiчної стiйкостi.
Аналiз вiдповiдей дає змогу уточнити окремi бiографiчнi Вiдомостi, особливостi
поведiнiки та стану психiчної дiяльностi людини в рiзних ситуацiях.
Обстежується одночасно 25-З0 осiб протягом 20 хв.
Інструкцiя. Перед вами анкета з 84 запитаннями (мiркуваннями). Послiдовно
ознайомлюючись з нею, треба вирiшити, яка вiдповiдь — "так" чи "нi" — точнiше
характеризує вас. У вiдповiднiй клiтинцi реєстрацiйного аркуша поставте + ( "так")
або — ("нi"). Працюйте швидко, не замислюючись, i самостiйно. Не пропускайте
запитань. Про результати обстеження вас повiдомлять конфiденцiйно.
1. Iнодi менi в голову приходять такi нехорошi думки, що краще про них не
розповiдати.
112
2. У дитинствi в мене була така компанiя, де всi намагалися завжди й у всьому

стояти один за одного.
3. Iнодi на мене нападає смiх або плач, з якими нiяк не можу впоратися.
4. Бували випадки, що я не дотримував (ла) обiцянок.
5 У мене часто болить голова.
6. Iнодi я кажу неправду.
7. Раз на тиждень без будь-якої причини раптово вiдчуваю жар у всьому тiлi.
8. Буває, що розмовляю про речi, у яких не розбираюсь.
9. Буває, що серджуся.
10. Тепер менi важко сподiватися на те, що я чогось досягну в житті.
11. Буває, що вiдкладаю на завтра те, що можна зробити сьогоднi.
12. Я охоче беру участь у всiх зборах та iнших громадських заходах.
13. Найважча боротьба для мене - це боротьба iз самим собою.
14. М’язовi судоми й посiпування в мене бувають дуже рiдко.
15. Менi байдуже, що зi мною буде.
16. Iнодi, коли погано почуваюся, буваю дратiвливим.
17. У гостях поводжуся за столом краще, нiж дома.
18. Коли менi не загрожує штраф i машин поблизу нема, можу перейти
вулицю в неустановленому мiсцi.
19. Уважаю, що життя в моїй сiм’ї таке ж гарне, як i в бiльшостi моїх
знайомих.
20. Менi часто кажуть, що я запальний (а).
21. Закрепи в мене бувають рiдко.
22. У грі я переважно хочу виграти.
23. Останнi кiлька рокiв переважно почуваюся добре.
24. Зараз моя вага постiйна (не повнiшаю й не худну).
25. Менi приємно мати серед знайомих впливових людей, це нiби надає менi
ваги у власних очах.
26. Я б не дуже переймався, коли б у когось iз моєї сiм’ї були неприємностi
через порушення закону.
27. 3 моїм розумом дiються негаразди.
113
28. Мене хвилюютъ сексуальнi (статевi) питання.

29. Коли намагаюся щось сказати, то часто помiчаю, що в мене тремтять руки.
30. Руки в мене такi ж спритнi й меткi, як i ранiше.
31. Серед моїх знайомих є люди, котрi менi не подобаються.
32. Думаю, що я людина приречена.
33. Я сварюся зi членами моєї родини дуже рiдко.
34. Буває, що я з ким-небудь трохи плiткую.
35. Часто бачу сни, про якi краще нiкому не розповiдати.
36. Траплялося, що пiд час обговорення деяких питань я особливо не
замислювався (лася) i погоджувався (лася) з думкою iнших.
37. У школi я засвоював (ла) матерiал повiльнiше за iнших.
38. Моя зовнiшнiсть мене влаштовує.
39. Я цiлком упевнений (а) у собi.
40. Раз на тиждень або частiше я дуже збуджений (а) або схвильований (а).
41. Хтось керує моїми думками.
42. Щодня випиваю дуже багато води.
43. Бувас, що грубий або неприємний жарт викликає в мене смiх.
44. Найщасливiшим (ою) я буваю на самотi.
45. Хтось намагається вплинути на мої думки.
46. 3 дитинства люблю казки Андерсена.
47. Серед людей я зазвичай почуваюся самотнiм (ою).
48. Дратує, коли мене пiдганяють.
49. Я дуже легко нiяковiю.
50. Я легко втрачаю терпiння у взаємодiї з людьми.
51. Менi часто хочеться вмерти.
52. Траплялося, я кидав (ла) розпочату справу, бо вважав (ла), що не впораюся
з нею.
53. Майже щодня трапляється таке, що лякає мене.
54. До питань релiгiї я байдужий (а).
55. Прикмети поганого настрою бувають у мене рiдко.
56. Я заслуговую на сувору догану за власнi вчинки.
114
57 У мене були дуже незвичайнi мiстичнi, нереалънi переживання.

58. Мої переконання й погляди непохитнi.
59. У мене бувають перiоди, коли через хвилювання втрачаю сон.
60. Я людина нервова й легко збуджуюся.
61. Здаються, що нюх у мене такий, як i в iнших (не гiрший).
62. Усе в мене виходить погано, не так, як треба.
63. Я майже завжди вiдчуваю сухiсть у ротi.
64. Я майже завжди почуваюся втомленим (ою).
65. Інодi вiдчуваю, що близький (а) до нервового зриву.
66. Мене дуже дратує, що забуваю, куди кладу речi.
67. Я дуже уважно ставлюся до того, як одягаюся.
68. Пригодницькi розповiдi менi подобаються бiльше, нiж розповiдi про
кохання.
69. Менi дуже важко пристосуватися до нових умов життя, роботи. Перехiд до
нових умов життя, роботи, навчання здається менi нестерпно важким.
70. Менi здається, що саме стосовно мене часто поводяться несправедливо.
71. Я часто почуваюся несправедливо ображеним.
72. Моя думка не завжди збiгається з думкою iнших.
73. Я часто вiдчуваю втому вiд життя, i менi не хочеться жити.
74. На мене частiше звертають увагу, нiж на iнших.
75. У мене буває головний бiль i запаморочення через переживання.
76. Часто в мене бувають перiоди, коли нiкого не хочу бачити.
77. Менi важко прокинутися в потрiбний час.
78. Якщо в моїх негараздах хтось винен, я не залишаю його без покарання.
79. У дитинствi я був (ла) вередливим (ою), вразливим (ою).
80. Мецi вiдомо, що родичi лiкувались в невропатологiв, психiатрiв.
81. Iнодi я приймаю валерiану, кодеїн, еленiум i iншi заспокiйливi засоби.
82. Маю родичiв, якi перебувають у в’язницi.
83. У мене бували приводи в мiлiцiю.
84. Я залишався (лася) у школi на другий рiк.
115
Під час обстеження спостерiгають за поведiнкою кожного, а в разi потреби

роблять позначки.
Реєстрацiйний аркуш
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60
61 62 63 64 65 66 67 68 69 70
71 72 73 74 75 76 77 78 79 80
81 82 83 84
Ключ для опрацювання методики

Порядковi номери
Найменування шкали Змiст вiдповiдей запитань вiдповiдно до
шкали
Шкала вiдвертостi Нi (—) 1,4, 6, 8, 9, 11, 16, 17, 18,
22, 25, 31, 34, 36, 43
Шкала нервово-психiчної Так (+) 3, 5, 7, 10, 15, 20, 26, 27,
стiйкостi 29, 32, 35, 37, 40, 41, 42,
44, 45, 47, 48, 49, 50, 51,
52, 53, 56, 57, 59, 60, 62,
63, 64, 65, 66, 67, 69, 70,
71, 72, 73, 74, 75, 76, 77,
78, 79, 80, 81, 82, 83, 84
Шкала неврiвноваженостi Нi (—) 2, 12, 13, 14, 19, 21, 23, 24,
28, 30, 33, 38, 39, 46, 54,
55, 58, 61, 68
Опрацювання рекомендують проводити за допомогою трьох трафаретiв iз

прозорого матерiалу, на якi наносять сiтку за розмiрами реєстрацiйного аркушу.
116
Прорiзи в кожному трафаретi повиннi збiгатися з номером запитань вiдповiдно до

таблицi ключiв. Один трафарет призначений для пiдрахунку балiв за шкалою
вiдвертостi, а два за шкалою нервово-психiчної стiйкостi (для оцiнки позитивних
вiдповiдей).
Якщо в обстежуваного за шкалою вiдвертостi набирається бiльше, нiж 10
балiв, використовувати й аналiзувати цi данi не рекомендують, а причини
невiдвертостi треба з’ясувати в процесi бесiди.
Показник за шкалою нервово-психiчної стiйкостi визначають шляхом
додавання кiлькостi плюсiв, виявлених за трафаретом для позитивних вiдповiдей, та
кiлькостi мiнусiв за вiдповiдями, якi збiгаються. Результат оцiнюють за таблицею.
Емоцiї виражають оцiнне ставлення до умов життєвої дiяльностi та подiй i
вiдрiзняються ступенем усвiдомлюваностi. Вони мають кiлькiснi та якiснi
характеристики: iнтенсивнiсть, тривалiсть, знак i модальнiсть.
Характеристика рiвнiв i визначення груп нервово-психiчної стiйкостi

(НПС) юнакiв 18-22 рокiв за результатами методики
Сума Оцiнка Група Характеристика Прогноз
iнформативних результатів НПС НПС групи
вiдповідей за за 10-
шкалою НПС бальною
шкалою
5 10 І Висока НПС, Дуже
6 9 зриви майже сприятливий
неможливi
7-8 8 ІІ Хороша НПС, Сприятливий
9-10 7 зриви
11-13 6 малоймовiрнi
14-17 5 ІІІ Задовiльна НПС, Малосприятливий
18-22 4 зриви можливi,
23-28 3 особливо в
екстремальних
117
ситуаціях
29-32 2 ІV Незадовiльна Несприятливий
33 1 НПС, висока
ймовiрнiсть
нервово-
психiчних
зривiв. Є потреба
додаткового
обстеження у
психiатра,
невропатолога
Методика. Дослiдження настроїв (Пашукова)

Мета дослiдження: дiагностика настрою як емоцiйного стану особистостi.
Матерiали та обладнання: шкала кольорового дiапазону настроїв, набiр iз 8
кольорiв, запропонований А. М. Лутошкiним, до якого входять: червоний,
оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, фiолетовий, чорний та бiлий. Цей комплект
складають iз кольорового паперу у формi квадратiв розмiром З х З см.
Процедура дослiдження
Дослiд проводять за методикою “кольоропису” як з однiєю особою, так i з
групою до 16—20 осiб. У разi групового iнструктування кожного учасника має бути
забезпечено набором кольорiв, з якого потрiбно вибрати той, що вiдповiдає
настрою.
Для визначення емоцiйного стану за допомогою кольору тим, хто бере участь
у дослiдженнi, пропонується шкала кольорового дiапазону настроїв і пояснюється
принцип її використання.
Шкала кольорового дiааазону настроїв:
червоний — захоплений,
оранжевий — радiсний,
жовтий — приємний,
зелений — спокiйний і врiвноважений,
118
блакитний — сумний,
фiолетовий — тривожний,
чорний — вкрай незадовiльний,
бiлий — важко сказати.
Iнструкцiя дослiджуваному: “Подивiться на шкалу кольорового дiапазону
настроїв. Орiєнтуючись на позначения кольорiв цiєї шкали, виберiть iз свого
кольорового набору той колiр, що вiдповiдає Вашому настрою сьогоднi.”
Дiагностика настроїв може бути одноразовою, і тодi досить одного дня
дослiду. Але може бути поставлено завдання дослiдити динамiку настроїв за деякий
вiдрiзок часу, тодi дослiди повторюються щодня протягом тижня, мiсяця або
тривалiше.
Завдання дослiдника — фiксувати настрiй, визначений дослiджуваним у
кольороматрицi за допомотою кольорових олiвцiв чи фломастерiв.
Оперативна кольороматриця настроїв учасникiв дослiдження має такий
вигляд.
Оперативна кольороматриця настроїв
№ П., i., по б. Дата дослідження (число і місяць)
п/п учасника
1 2 3 4 5 6 7 8 9 і т.д.
дослiдження
1 Анд-ков В. А.
2 Вон-ко В. М.
3 Ков-в О. Г.
4 Нiк-о Л. Е.
... і т. д.
Настрiй кожного учасника фiксується в клiтинцi на перехрестi його номера

або прiзвища з днем, що вiдповiдає датi дослiдження. Окрiм фiксацiї в
кольороматрицi результатiв самодiагностики настроїв учасникiв, дослiдниковi
важливо вести щоденник спостережень. У щоденнику записують, вiдповiдає чи не
вiдповiдає самодiагностований настрiй реальному, а також основнi події дня, якi
119
могли вплинути на настрiй, якщо вивчається їхня динамiка в групі студентiв.

Наприклад: майбутнiй екзамен, результати контрольних робiт, святковi днi та iн.
Обробка результатiв
Результати потрiбно обробляти в тому разi, коли дослiджується одночасно
група учасникiв або коли проводиться багаторазове самодiагностування настроїв
учасникiв.
Мета обробки результатiв: пiдрахунок iндивiдуальних та групових показникiв
настроїв.
Для отримання iндивiдуальних показникiв настроїв пiдраховують частоту, з
якою трапляється кожний колiр, представлений у шкалi кольорового дiапазону
настроїв.
Щоб порiвняти настрої всiх учасникiв дослiдження, складають пiдсумкову
кольороматрицю настроїв.
У кольороматрицi лiтерами або за допомогою замальовки вiдповiдної
кiлькостi клiтинок кольором, що означає настрiй, фiксують кiлькiсть днiв, коли був
той чи iнший настрiй. При цьому починають iз захопленого, потiм iз радiсного, далi
— з приємного i т. д.
Пiдсумкова кольороматриця настроїв
№ П., i., по б. Дата дослідження (число і місяць)
п/п учасника
1 2 3 4 5 6 7 8 9 і т.д.
дослiдження
1 Анд-ков В. А. ч ч ч о о о ж ж з
2 Вон-ко В. М. ч ч о о ж з б б ф
3 Ков-в О. Г. ч о о о ж ж ж з з
4 Нiк-о Л. Е. ч о о ж ж ж ж з б
... і т. д.
Аналiз результатiв
Аналiз даних оперативної кольороматрицi настрою можна проводити i
щоденно, і в кiнцi кожного тижня, а також у кінцi кожного мiсяця.
120
Щоденний аналiз даних кольороматрицi спiввiдноситься з реальними

життєвими подiями дослiджуваного. Такий аналiз допомагає людинi розiбратися в
причинах своїх хвилювань, є гарним засобом емоцiйного самоконтролю. При цьому
важливо встановити ступiнь адекватностi емоцiйного реагування iндивiда залежно
вiд подiй його життя.
Загальна оцiнка емоцiйного стану вiдповiдає настрою, що переважає за весь
перiод дослiдження, таким може бути тиждень, мiсяць i т. п. Ця оцiнка передбачає
можливiсть вiдхилень вiд норми в переживаннях, в емоцiйних станах
дослiджуваного. До таких вiдхилень належать:
— дуже затяжний стан суму, тривоги, незадоволеностi;
— невiдповiднiсть емоцiйних станiв життєвим ситуаціям;
— надмiрна, хронiчна емоцiйна збудженiсть (у формi радiсно-пiднесеного
настрою);
— рiзка полярнiсть у тональностi емоцiйних станiв;
— тривала одноманiтнiсть емоцiйних станiв.
У процесi аналiзу важливо врахувати, що деякi хронiчнi захворювання
людини, наприклад, гастрит, холецистит, хвороби серця тощо, дуже впливають на
емоцiйний стан особистостi, змiнюючи життєвий тонус, активнiсть i характер
реакцiй. До факторiв, якi дуже впливають на настрiй людини, належить емоцiйно-
психологiчний клiмат у родинi, в навчальнiй групi та стосунки з друзями і
коханими.
Методика Дослідження емоційної чуйності (Пашукова)

Мета: визначити рівень емпатійних тенденцій.
Матеріал та устаткування: модифікований тест-опитувальник емпатійних
тенденцій, розроблений А. Меграбіеном і Н. Епштейн, бланк для відповідей і ручка.
Дослідження за допомогою тесту-опитувальника емпатійних тенденцій можна
проводити в груповому варіанті або пропонувати відповісти на нього одному
випробуваному.
121
Кожному учаснику дослідження видається тест-опитувальник, який

представляє собою 33 твердження, що відображають ті чи інші ситуації, які можуть
викликати співчуття, співпереживання при спілкуванні і взаємодії з людьми,
продуктами їх діяльності, живою і неживою природою. Крім того, кожен отримує
бланк для відповідей, який представляє собою нумерацію відповідних
опитувальником тверджень і два варіанти можливих відповідей "Так" і "Ні". Бланки
для відповідей бажано не підписувати, а особливим чином пронумерувати, щоб
потім визначити респондента, збільшивши при цьому його довіру.
Інструкція випробуваному. "Тест містить 33 твердження. Прочитайте їх і
дайте відповідь, пригадуючи або передбачаючи, які почуття в подібній ситуації
виникали або могли б виникнути особисто у Вас. Якщо Ваші переживання, думки,
реакції відповідають тим, що запропоновані в твердженні, то в бланку відповідей
навпроти відповідного номера, що збігається з номером твердження, підкресліть
відповідь "Так", а якщо вони інші, тобто не відповідають твердженню, то
підкресліть відповідь "Ні".
Пам'ятайте, що в опитувальнику немає "хороших" чи "поганих" відповідей. Не
намагайтеся своїми відповідями створити приємне враження. Свою думку
висловлюйте вільно і щиро, тільки в такому разі Ви отримаєте дійсне уявлення про
свої психологічні особливості. Краще давати ту відповідь, яка першою спаде на
думку. Кожне наступне твердження читайте після того, як відповісте на попереднє,
намагайтеся також не залишати наведені питання-твердження без відповіді.
Якщо у Вас виникнуть які-небудь запитання, пов'язані із заповненням бланка,
задайте їх досліднику перш, ніж почнете роботу з опитувальником. Якщо все
зрозуміло, починайте давати відповідь".
Тест-опитувальник
1. Мені стає прикро, коли я бачу, що незнайома людина почувається серед
людей самотньо.
2. Люди перебiльшують здатнiсть тварин розумiти i переживати.
3. Менi неприємно, коли люди не вмiють стримуватися i вiдкрито проявляють
свої почуття.
4. Мене дратує в нещасних людях те, що вони самi себе жалiють.
122
5. Коли хто-небудь поруч зi мною нервує, я також починаю нервувати.

6. Я вважаю, що плакати вiд щастя нерозумно.
7. Я беру близько до серця проблеми своїх друзiв.
8. Часом пiснi про любов викликають у мене сильнi переживання.
9. Я дуже хвилююся, коли доводиться повiдомляти людям неприємнi для них
звiстки.
10. На мiй настрiй дуже впливають люди, якi оточують мене.
11. Я вважаю iноземцiв “холодними” i байдужими.
12. Я хотiв би знайти професiю, пов’язану iз спiлкуванням з людьми.
13. Я не засмучуюся, коли мої друзi роблять необдуманi вчинки.
14. Менi дуже подобається спостерiгати, як люди приймають подарунки.
15. На мою думку, самотнi люди похилого вiку недоброзичливi.
16. Коли я бачу людину, яка плаче, то дуже засмучуюсь.
17. Слухаючи деякi пiснi, я почуваюся часом щасливою людиною.
18. Коли я читаю книжку (роман, повiсть тощо), то так переживаю, нiби все,
про що читаю, вiдбувається насправдi.
19. Коли я бачу, що з кимось погано поводяться,то завжди серджуся або
переживаю, буваю невдоволеним.
20. Я можу не хвилюватися, навiть якщо всi навколо хвилюються.
21. Якщо мiй товарищ чи моя подруга починають обговорювати зі мною свої
проблеми, я намагаюся перевести розмову на iншу тему.
22. Менi неприємно, якщо люди схлипують i плачуть, коли дивляться
кiнострiчку.
23. Чужий смiх мене не заражає.
24. Коли я приймаю рiшення, почуття iнших людей на нього, як правило, не
впливають.
25. Я втрачаю душевний спокiй, якщо оточуючi чимось пригнiченi.
26. Я хвилююся, якщо бачу людей, якi легко засмучуються через дрiбницi.
27. Я дуже засмучуюся, коли бачу страждання тварини.
28. Безглуздо переживати те, що вiдбувається в кiно або про що читаєш у
книжцi.
123
29. Я дуже засмучуюся, коли бачу безпорадних людей похилого вiку.

30. Чужi сльози викликають у мене роздратування, а не спiвчуття.
31. Я дуже переживаю, коли дивлюся фiльм.
32. Я можу залишатися байдужим (байдужою), коли iншi хвилюються.
33. Малi дiти плачуть без причин.
Обробка результатiв
Мета обробки результатiв: одержання iндексу емпатiйностi (або емпатичних
тенденцiй) дослiджуваного.
Щоб отримати iндекс емпатiйностi, потрiбно пiдрахувати кiлькiсть вiдповiдей,
що збiгаються з таким ключем:
Так - 1, 5, 7,8, 9, 10, 12, 14, 16, 17, 18, 19, 25, 26, 27, 29, 31.
Нi - 2, 3, 4, 6, 11, 13, 15, 20, 21, 22, 23, 24, 28, 30, 32, 33.
Таким чином, iндекс емпатiйностi (Іе) є сумою, отриманою за запитаннями-
твердженнями, що передбачають вiдповiдь “Так”, i — за запитаннями-
твердженнями, якими передбачено вiдповiдь “Нi”. для визначення рiвня емпатичних
тенденцiй пропонується таблиця iнтерпретацiї iндекса Іе iз врахуванням вiку та статi
респондентiв.
Рiвнi емпатійних тенденцiй

Стать
Високий Середнiй Низький
Юнаки 33—25 24—17 16—8
Дiвчата 33—29 28—22 21—1
Якщо iндекс емпатiйностi виявився меншим від запропонованого для

iнтерпретацiї в таблицi, то дослiджуваного потрiбно попросити ще раз вiдповiсти на
запитання тесту, знову пояснивши умови його виконання. При повторному
тестуваннi важливо поспостерiгати за реакцiєю того, хто вiдповiдає, щоб
переконатися в адекватностi тестової дiагностики. У разi повторення результату
рiвень емпатійних тенденцiй вважають дуже низьким.
Аналiз результатiв
Емоцiйна чутливiсть на хвилювання iнших, яка в психологiї називається
емпатiєю, належить до моральних почуттiв. Емпатiя у формi спiвчуття або
124
переживання, чи то спiврадiсть чи спiвсмуток, пов’язана з умiнням людини

„проникати” в чуттєвий свiт iнших. У рiзноманiтних життєвих ситуацiях емоцiйна
чутливiсть залежить вiд адекватностi сприймання переживань людей i емоцiй
тварин, а також вiд уявлення про причини, якi їх викликали. Така чутливiсть стає
спонукальною силою, спрямованою на допомогу iншим. Тому пiд час аналiзу
результатiв дослiдження потрiбно враховувати вплив соцiокультурних традицiй.
Дуже часто юнаки в якiйсь мiрi приховують свої переживання i не завжди схильнi їх
рефлексувати, тому в таблицi для iнтерпретацiї Іе рiвнi емпатичних тенденцiй у
юнакiв i дiвчат вiдрiзняються.
Розвиток емоцiйної чутливостi залежить вiд багатьох факторiв, серед яких:
ступiнь актуалiзацiї потреб у добробутi iнших людей, вмiння правильно сприймати
невербальну iнформацiю про стан людини або тварини за позою, мiмiкою, жестами,
iнтонацiєю голосу тощо, а також — вiд життєвого досвiду, вiд характеру виховання
в сiм’ї та школi.
Найбiльш вiрогiдно, що емоцiйна чутливiсть визначається спрямованiстю
особистостi, яка виражасться емпатійними тенденцiями.
У разi низького рiвня емпатійних тенденцiй важливо проаналiзувати вже
наведенi фактори i продумати заходи, якi дозволяють “розкрiпачити” i розвинути
емоцiйну чутливiсть студентів, потрiбну в педагогiчнiй дiяльностi майбутнього
вчителя.
Треба звернути увагу й на тих осiб, котрi мають високий рiвень емпатійних
тенденцiй, тобто iз коефiцiентом 30—33, простежити особливостi стосункiв з ними
друзiв по навчанню. Справа в тому, що емоцiйно чутливих людей можуть
експлуатувати егоїстично вихованi особи, котрi користуються їхньою добротою,
створюючи цим самим основу для реалiзацiї власної мети.
Особливо часто це спостерiгається в конкурентних взаємодiях. Для емоцiйно
чутливих людей важливо вмiти вiдстояти себе в умовах зiткнення з iндивiдуалiзмом,
з корисливiстю iнших людей. Потрiбна програма вироблення прийомiв емоцiйного
захисту i диференцiйоване ставления до суперникiв та до спiвробiтникiв.
125
Література
Воля
5. Высоцкий А. И. Волевая активность школьников и методы ее изучения.
– Челябинск, 1979. – 70 с.
6. Ильин Е. П. Психология воли. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2009. — 368
с.: ил. — (Серия „Мастера психологии”).
7. Маценко В. И. Психологические особенности морально-волевых качеств
личности трудновоспитуемых подростков. – К., 1986. – 24 с.
8. Рувинский Л. И., Хохлов С. И. Как воспитать волю и характер. – М.:
Почуття та емоції
15. Белкин А. А. Идеомоторная подготовка в спорте. – М.: Физкультура
и Спорт, 1983. – 128 с.
16. Бреслав Г. М. Эмоциональные особенности формирования личности в
детстве. - М.: Педагогіка, 1990
17. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. – СПб.: Питер, 1998. – 336 с.
18. Васильев И. А., Поплужный В. Л., Тихомиров О. К. Эмоции и
мышление. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 192 с.
19. Виговська Л. П. Роль емпатії в професійній діяльності вчителя.
Науково-методичний посібник. Психологічні основи підготовки творчого
вчителя / відп. ред. Л. М. Король. - Житомир: ЖДПУ, 1996.
20. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений. – М.: Изд-во
МГУ, 1987. – 176с.
21. Додонов Б. И. В мире эмоций. – М.: Политиздат, 1987. – 140 с.
22. Жаворонко О. І. Виховання почуттів (про статеве виховання). – К.:
Рад. школа, 1969. – 132 с.
23. Кириленко Т. С. Виховання почуттів. – К.: Політвидав України, 1989.
– 93 с.
24. Китаев - Смык Л. А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 368 с.
126
25. Кондраш О. Хвилювання. Страх перед випробуванням. Пер. з словац.

– К.: Рад. школа, 1981. – 170 с.
26. Куценюк Б. М. Эмоции и религия. – К.: Полит. Украина, 1983. – 103 с.
27. Маценко Віктор. Iндивiдуальний розвиток дитини. — К.: Главник,
2007.— 128 с. (серiя «Бiблiотечка соцiального працiвника).
28. Семиченко В. А. Психические состояния.— К.: „Магiстр-S”, 1998.
— 208 с.
127
РОЗДІЛ V. МОРАЛЬНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

Тема 1. Моральна сфера учнів
Моральний розвиток
Методика 1 «Закінчи речення» (для учнів 5-11 класів)
Мета: виявити розвиненість у школярів таких моральних якостей, як
самокритичність, відповідальність, справедливість, чесність.
Необхідний матеріал: листи з надрукованими початками речень.
Хід проведення.
Учням пропонується прочитати речення і в швидкому темпі закінчити
кожне.
1. Якщо я бачу, що хтось чинить несправедливо, то…
2. Коли я знаю, що вчинив неправильно, то…
3. Обираючи між цікавим, але не обов’язковим і необхідним, але нудним
заняттям, я зазвичай…
4. Коли в моїй присутності ображають іншого, я…
5. Коли брехня стає єдиним засобом збереження доброго ставлення до
мене, я…
6. Нечесність знайомих людей викликає у мене…
Обробка та аналіз отриманих результатів. Проаналізувавши дописані
учнями речення визначити ступінь розвитку у них самокритичності,
справедливості, чесності, відповідальності.
Методика 2 «Що ти думаєш?» (для учнів 7-11 класів)
Мета: виявити правильність моральних суджень школярів.

Необхідний матеріал: текст з короткими оповіданнями.
Учням пропонується прослухати (або прочитати) короткі оповідання і дати
відповідь на питання «Що ти думаєш з цього приводу?»
Оповідання 1. У шкільній їдальні черговий учень зненацька впустив шматок
хліба в котел з молоком і нікому не сказав про це. Один з однокласників бачив,
128
що трапилося, але так само ні з ким не поділився. Молоко скисло, і вся школа
залишилася без сніданку.
Я думаю, що…
Оповідання 2. На традиційній зустрічі з колишніми випускниками школи мав
виступати вокально-інструментальний ансамбль старшокласників, який
підготував спеціальну програму. Однак соліст ансамблю, без якого виступ
відбутися не міг, у той же вечір мав брати участь у відбіркових змаганнях з
боксу. Участь у змаганнях була для хлопця надзвичайно важливою, оскільки
відкривала йому можливість увійти до складу збірної юнацької команди
міста.
Я думаю, що…
Обробка та аналіз отриманих результатів. Якісний аналіз моральних
суджень школярів, виявлення їх правильності.
Методика 3 «Що таке добре і що таке погано?» (для учнів 5-11 класів)
Мета: виявити моральні уявлення учнів про чуйність, принциповість,

чесність, справедливість, дисциплінованість, відповідальність.
Необхідний матеріал: перелік моральних ситуацій.
Учням пропонується розглянути моральні ситуації, а потім дати стислі
письмові відповіді.
1. Наведи приклад принципового вчинку, що зробив ти або хтось інший.
2. Зло, що скоїли тобі інші діти, дорослі люди.
3. Добра справа, свідком якої ти був.
4. Безчесний вчинок, скоєний кимось.
5. Справедливий вчинок твого знайомого.
6. Безвільний вчинок відомої тобі людини.
7. Проявлена кимось із твоїх друзів відповідальність.
129
Обробка та аналіз отриманих результатів. Аналіз відповідей учнів та

визначення ступеня сформованості в них понять про деякі моральні якості, що
можуть бути оцінені таким чином:
 неправильне уявлення;
 правильне, але недостатньо повне й чітке;
 повне й чітке уявлення про моральну якість.
Методика 4 «Вибір» (для учнів 5-9 та 10-11 класів)

Мета: виявити ставлення школярів до моральних норм, певних моральних
якостей (відповідальність, колективізм, спрямованість, самокритичність,
совісність, принциповість, чуйність, справедливість).
Необхідний матеріал: текст з описом ситуацій та варіантами відповідей.
Учням пропонується прочитати опис ситуацій та вибрати одну із
запропонованих відповідей щодо власного вчинку або дописати свою
відповідь.
1. Під час канікул, коли ти збирався поїхати на відпочинок, класний
керівник несподівано попросив тебе допомогти навести порядок у
класній кімнаті. Як ти вчиниш:
а) відповіси, що згоден допомогти, і відкладеш свій від’їзд;
б) збереш хлоп’ят і разом з ними зробиш роботу за один день;
в) пообіцяєш виконати роботу після повернення;
г) порадиш залучити на допомогу того, хто залишається на канікули у
місті;
д) або ж…
2. Тобі дали доручення, яке не зовсім до душі, але його виконання є
необхідним для класу. Як ти вчиниш:
а) сумлінно виконаєш доручення;
б) залучиш до виконання доручення товаришів, щоб не виконувати роботу
самому;
в) попросиш дати тобі більш цікаве завдання;
130
г) знайдеш причину для відмови;

д) або ж…
3. Ти випадково почув, як група однокласників виказувала справедливі, але
неприємні зауваження на твою адресу. Як ти вчиниш:
а) спробуєш пояснити однокласникам, чим саме були викликані
прорахунки в твоїй поведінці;
б) переведеш розмову на жарт, або спробуєш швидше виправити недоліки,
про які йшлося;
в) спробуєш зробити вигляд, що нічого не чув;
г) вкажеш однокласникам, що вони самі не кращі за тебе, особливо тому,
що обговорюють твою поведінку без тебе;
д) або ж…
4. У таборі праці й відпочинку під час прополювання овочів у тебе на руках
з’явились мозолі. Як ти вчиниш:
а) будеш, переборюючи біль, виконувати норму нарівні з усіма;
б) звернешся до друзів з проханням допомогти тобі виконати норму;
в) попросиш звільнити тебе від цієї роботи і перевести на іншу;
г) залишиш роботу незакінченою і підеш відпочивати мовчки;
д) або ж…
5. Ти став свідком того, як одна людина незаслужено образила іншу на
твоїх очах. Що ти зробиш?
а) почнеш вимагати від винуватця пробачень на адресу постраждалої
людини;
б) дізнаєшся про причину конфлікту і вимагатимеш її усунення;
в) висловиш співчуття тому, кого образили;
г) зробиш вигляд, що це тебе не стосується;
д) або ж…
6. Ти випадково, не бажаючи того, заподіяв зло іншій людині. Що ти вдієш:
а) зробиш усе можливе, щоб усунути зло;
б) попросиш вибачення, поясниш скривдженому, що того не хотів;
131
в) намагатимешся, щоб ніхто не помітив скоєного тобою зла, зробиш

вигляд, що не винен;
г) перенесеш провину на того, хто постраждав: хай не лізе – сам винен;
д) або ж…
Обробка та аналіз отриманих результатів. Вибір відповідей означає:

а) –активне, позитивно-стійке ставлення до відповідних моральних норм;
б) – показує, що це ставлення хоч і активне, але недостатньо стійке (можливі
компроміси).
Якщо учень обрав варіант відповіді «в», його ставлення пасивне і недостатньо
стійке.
Вибір останнього варіанта відповіді, «г», свідчить про негативне, нестійке
ставлення учня до моральних норм.
Методика 5 «Оцінка емпатійних здібностей» (для учнів 8-11 класів)
Мета: визначення рівня емпатійних здібностей школярів.

Учням пропонується створити в класі об’єднання «борців за
справедливість». Для цього необхідно виробити кодекс правил, яким будуть
підкорятися члени об’єднання і за які вони будуть активно боротися. Правила
мають бути спрямовані на досягнення справедливих рішень у будь-яких
ситуаціях, які з’являються в учнівському середовищі. Кожен член об’єднання
самостійно розробляє такий кодекс, а потім, після спільного обговорення,
визначаються найбільш важливі правила.
Обробка та аналіз отриманих результатів. Аналізуючи розроблені кожним
учнем правила та їх відповідність моральним нормам, визначити ступінь
сформованості уявлень про справедливість.
Методика 6 «Що найважливіше?» (для учнів 5-11 класів)

132
Мета: виявити оцінку учнями значущості моральних якостей серед інших

властивих особистості людини.
Необхідний матеріал: анкета з переліком 35 якостей.
Учням необхідно з 35 запропонованих якостей обрати лише 5, які, на їх
думку, є необхідними і найбільш важливими для людини, що живе у
суспільстві.
Список якостей
1. Дисциплінованість
2. Ерудованість
3. Усвідомлення суспільного обов’язку
4. Кмітливість
5. Начитаність
6. Працелюбність
7. Наявність переконань
8. Уміння контролювати роботу
9. Вихованість
10. Самокритичність
11. Чуйність
12. Активність
13. Вміння планувати роботу
14. Допитливість
15. Вміння працювати з книгою
16. Цілеспрямованість
17. Колективізм
18. Старанність
19. Вимогливість до себе
20. Критичність
21. Духовне багатство
22. Вміння пояснити завдання
23. Чесність
133
24. Ініціативність
25. Уважність
26. Відповідальність
27. Принциповість
28. Самостійність
29. Комунікабельність
30. Розсудливість
31. Скромність
32. Обізнаність
33. Справедливість
34. Оригінальність
35. Впевненість у собі
Обробка та аналіз отриманих результатів. Провести якісний та кількісний
аналіз виборів учнями якостей та визначити, як часто вони вказують на
моральні якості (№ 1, 3, 6, 9, 10, 11, 17, 19, 23, 26, 31, 33)
Методика 7 «Як ти вчиниш?» (для учнів 7-11класів)
Мета: вивчення особливостей ставлення досліджуваного учня до моральних

норм.
Необхідний матеріал: набір ситуацій «Як вчинити?».
Учню пропонується певна ситуація, що містить проблему морального
вибору. Він має відповісти на питання – як вчинити у даній ситуації і чому?
СИТУАЦІЇ:
1. Тобі одному стало відомо, що твій однокласник знайшов забутий вчителем
аркуш паперу з розв’язанням задач до контрольної роботи. Що ти будеш
робити? Чому?
2. Захворіла вчителька. Вчитель, що працював у сусідньому класі, дав вашому
класу завдання. Але однокласники замість того, щоб виконувати завдання,
почали гру. Що будеш робити ти? Чому?
134
3. Декілька твоїх однокласників змовились зірвати урок. Що будеш робити ти?

Чому?
4. Йде контрольна робота. Ти виконав завдання правильно. Твій товариш не
знає, як виконати завдання і просить тебе дати йому списати. Як вчинити?
Чому?
5. Під час розв’язання задачі з математики вчитель припустився помилки. Ти
помітив це. Що ти робитимеш: скажеш йому чи промовчиш? Чому?
6. Під час перерви твій однокласник розбив вікно, ти один це випадково бачив.
Товариш не признався вчителю, що це він розбив вікно. Як ти будеш
реагувати? Чому?
7. Ти одержав низьку оцінку і знаєш, що батьки за це покарають, коли
дізнаються. Чи скажеш ти про свою оцінку батькам, якщо тебе запитають про
успіхи в школі? Чому?
8. Ти розбив улюблену вазу своєї мами. Що ти будеш робити: визнаєш
провину, скажеш, що не знаєш, хто це зробив, чи звернеш на молодшого брата
(сестру)? Чому ти так вчиниш?
9. Ти грав у дворі з друзями і тому не встиг вивчити уроки на завтра. Мама
питає тебе, чи приготував ти домашні завдання. Ти розгубився: що відповісти?
Чому?
10. Ти знайшов біля магазину гроші, зрадів, хотів купити собі морозиво. Аж
раптом назустріч іде дівчинка і плаче. Ти чуєш, як вона запитує перехожих, чи
не знаходили вони гроші, які їй мама дала на хліб і які вона загубила. Що ти
відповіси їй? Чому?
Обробка та аналіз отриманих результатів. За результатами виконання всього
переліку ситуацій учня можна охарактеризувати і віднести його позицію до
однієї з категорій:
1. Нестійке ставлення до моральних норм – ці учні обирають рішення,
що переважно суперечить змісту моральних норм (чесності, принциповості,
відповідальності).
135
2. Пасивне ставлення, недостатньо стійке – учень лише частину завдань

вирішив у відповідності до моральної норми, може відмовитись від своєї
думки під впливом своїх ровесників.
3. Активне, але недостатньо стійке ставлення – учень вирішив більшість
ситуацій у відповідності до моральної норми, здатен відстоювати свою думку
перед іншими, але в певних випадках допускає і компромісне рішення
(наприклад, у ситуації № 4).
4. Активно-стійке ставлення до моральних норм – учень у всіх ситуаціях
зробив адекватний моральний вибір.
Крім загальної характеристики зробіть якісну оцінку відповідей учня по
кожній ситуації.
136
Тема 2. Емпатійність
Методика 1 «Незавершені речення» (для учнів 3-11 класів)
Мета: вивчення емпатійності школярів.
Необхідний матеріал: картки з надрукованими початками речень.
Учні повинні завершити речення, фіксуючи свій варіант відповіді на картці
на місці відповідного пропуску.
Стимульний матеріал
1. Страждання тварин викликають у мене...

2. Коли я бачу на вулиці голодне кошеня...
3. Коли я бачу людину в сльозах...
4. Коли мій товариш образив мене...
5. Найкраще, що може зробити людина, - це...
6. Більш за все ціную в людині ...
7. Бути добрим, по - моєму, означає ...
8. Коли на вулиці у старої жінки з рук випала сумка, то я ...
9. Коли я бачу пораненого птаха...
10.Найгірше всього я почуваю себе, коли ...
11. Щасливим я почуваю себе, коли...
12. Моє життя було б щасливішим, якби...
13. Мені сумно, коли ...
14.Я всією душею ненавиджу...
15.Я гордий собою, коли...
Обробка та аналіз отриманих результатів. За дописаними реченнями

виявити наявність чи відсутність емпатійних орієнтацій та способів поведінки
у школярів стосовно людей різного віку(старших, однолітків, молодших),
тварин та рослин. Визначити характер емпатійних орієнтацій: пасивні чи
дійові, власне емпатійні, антиемпатійні чи індиферентні. Вказати кількість
137
учнів( у відсотках), що проявили вказані особливості емпатійності.
Методика 2 «Як ти вчиниш?» (для учнів 3-9 класів)
Мета: виявити особливості ставлення школярів до оточуючих людей та

тварин і рослин.
Необхідний матеріал: опис 5ти ситуацій.
Учням пропонується уважно прочитати описані ситуації та дати
відповідь на запитання, як кожен з них вчинив би у цьому випадку.
Ситуація 1. Над дорогою починає засихати нещодавно посаджене

молоденьке деревце. Як ти вчиниш?
Ситуація 2. Ти знайшов птаха з пораненим крилом. Як ти вчиниш?
Ситуація 3.Ти бачиш, що людина чимось засмучена, плаче і ніяк не може
заспокоїтись. Як ти вчиниш?
Ситуація4. Однокласник кинув у калюжу камінь і обляпав брудом твого
товариша. Як ти вчиниш?
Ситуація 5. Однокласник кинув у калюжу камінь і обляпав брудом тебе.
Як ти вчиниш?
Обробка та аналіз отриманих результатів. В загальному вигляді кожну
відповідь учня можна віднести до одного із 3-х типів емпатійного реагування
на запропоновану ситуацію:
1) активний — дійове власне емпатійно чи антиемпатійне ставлення до
ситуації (втручання у формі допомоги, захисту, лікування, залучення до
пошуку виходу із ситуації дорослих, протесту, прояву агресії);
2) пасивний — пасивне власне емпатійно чи антиемпатійне ставлення до
ситуації, яке відображається без дійового власного втручання у ситуацію;
3) індиферентний - відсутність у досліджуваного позитивних чи
негативних емоційних переживань з приводу описаних ситуацій (відповіді
типу «мені байдуже», «пройду мимо», «не зверну уваги»). Виявити місце
138
власне емпатійного ставлення кожного дослідження до навколишнього світу.
Методика 3 «Аналіз ситуації» (для учнів 7-11 класів)

Мета: виявити наявність в учнів гуманістичних тенденцій в оцінці
вчинків інших людей.
Необхідний матеріал: три міні-тексти з описом вчинків людей.
Хід проведення:
Учням пропонується уважно прочитати тексти та висловити(написати)
свою думку про те, чи правильно вчинила людина, і чому школяр так вважає.
1. Черговий залізничної станції, як завжди, обходив свою ділянку
шляху, і раптом помітив, що на колії сидить і безтурботно грається
мала дитина в той час, як прямо на неї мчить швидкий поїзд. Він
кинувся до дитини, схопив і відштовхнув убік, врятувавши її. Однак
сам уже не встиг вчасно відскочити і загинув.
2. У трамваї впіймали злодія, який щойно вкрав годинник у одного з
пасажирів. Його виштовхали з вагона і дуже жорстоко побили.
3. Померло двоє багатих людей. Один із них заповів всі свої гроші
монастирю з умовою, що за нього кожен день будуть молитися. А
інший заповів всі гроші дитячому притулку. Хто з них вчинив
краще?
Обробка та аналіз отриманих результатів. Проводиться якісний аналіз

змісту відповідей учнів та вираховується відсоток тих, учнів, які проявили
гуманістичну орієнтацію, та тих, що проявили антиемпатійність.
Методика 4 ДВОР («Діагностика вад особистісного розвитку»)
(для учнів 3-9 класів)
Мета: виявити рівень емоційного компоненту емпатії у школярів.
Необхідний матеріал: бланк із запитаннями та варіантами відповідей..
Дітям пропонується відповісти на запитання, які стосуються їх особистості
(поведінки, самопочуття, бажань, переконань), щоб краще пізнати себе.
139
Необхідно поставити знак «х» у тій графі(«часто», «іноді», «ніколи»), що

відповідає частоті прояву ними описаних фактів поведінки.
№ Твердження часто іноді ніколи

п\п
1. Коли хтось із дітей на мене
кричить, я також кричу у
відповідь
Коли хтось мене образить,
\ " ■ '■:' г
2.
я прагну поквитатися з
ним.
3. Мені приносить
задоволення, коли я щось
зламаю, розіб'ю, розірву.
4. Я дуже серджуся, коли
хтось сміється з мене.
5. Я можу зробити іншому
щось погане.
6. Я легко можу посваритися
чи побитися.
7. Я не поступаюсь іншим, не
ділюся з ними нічим.
8. Буває, що я звинувачую
когось у тому, в чому
насправді винний сам.
9. Я завжди знаходжу
виправдання непорядному
вчинку.
10. Я люблю сміятися з інших.
11. Я кривджу своїх

однокласників, б'ю їх,
штовхаю, дражню.
12. Я можу знущатися з

тварин, нищити без
потреби рослини.
13. Спочатку я піклуюся про
інших, а потім уже про
себе.
140
14. Я намагаюся допомагати

людям навіть тоді, коли
мене про це не просять.
15. Я можу заплакати, коли
чую сумну історію.
Обробка та аналіз отриманих результатів. Підраховується у відсотках

вказана школярами частота прояву певного факту поведінки. Робляться
висновки про схильність до прояву позитивних емоцій і почуттів у стосунках з
іншими чи навпаки – гніву, агресії, помсти тощо.
Методика 5 «Люди і ситуації, які потребують емпатії»

Мета: вивчити поведінковий компонент емпатійності учнів.
Необхідний матеріал: опитувальник, що складається з трьох блоків.
Учням пропонується перший блок із переліку ситуацій, в яких знаходяться
люди, щ потребують чуйності від інших. Учні мають вирішити
(проранжувати), яким людям і в яких ситуаціях варто співчувати в першу
чергу, а яким – в останню (із перерахованих людей, що знаходились у
певних ситуаціях, обрати того із них, кому на, їх думку, потрібно
поспівчувати в першу чергу, і поставити навпроти цифру 1; із тих випадків
(людей), що залишилися, обрати наступний, у ставленні до якого найбільш
потрібно проявити співчуття, і поставити навпроти цифру 2; і так далі до
останнього випадку, який автоматично отримує цифру 8).
№ Людина в ситуації Ранг

співчуття
1. Людина, яка винна сама у своїй біді
2. Людина на самоті
3. Ворог, зла людина
4. Жебрак, який не бажає працювати
141
5. Незнайома людина
6. У смерті
7. Людина, яка не знає відповіді
8. Співчувати слід всім у будь-яких
випадках
Аналогічний блок запитань використовується для ранжування

оцінки власної чуйності до різних людей:
№ Людина Ранг
співчуття
1. Члени родини
2. Класний керівник
3. Вчителі
4. Друзі
5. Сусіди
6. Незнайомі
Третій блок запитань вимагає від учнів вказати, який вид допомоги, тип
співчуття (1 – допомога, 2 – емоційна підтримка, 3 – матеріальна підтримка, 4
– залучення дорослих, 5 – спостереження (без втручання) потребує певна
ситуація, та з яких джерел (кінофільмів Ф) чи власного досвіду (В), дитина
про це знає.
№ Ситуація Вид Джерела

допомоги знань
1. Трагічні обставини (горе, втрата,
біда)
2. Негативні переживання (образа,
смуток, розчарування,
збентеження)
3. Наявність проблем, перебування у
складній ситуації, неприємності
4. Хвороба, травма
5. Негаразди в сім'ї
6. Самотність
7. Бідність
Обробка та аналіз отриманих результатів. Відповіді учнів аналізуються, та

за кількістю відповідей виявляється, до кого діти проявляють емпатію в
142
першу чергу, як вони її проявляють і звідки у них інформація про

поведінковий аспект емпатійності.
143
Тема 3. Ідеали
Методика 1 «Що таке щастя?» (для учнів 9-11 класів)
Мета: вивчення моральних ідеалів особистості.
Необхідний матеріал: листи з текстом, в якому наведені різні «формули щастя»
у вигляді афоризмів.
Хід проведення. Кожному досліджуваному пропонується підкреслити (або
записати) три формули , які він готовий захищати, особливо виділивши ту, що
імпонує йому найбільше.
1. Щастя – бути самим собою.
2. Щастя – це коли тебе розуміють.
3. Щастя – в праці.
4. Щастя – бути таким, як всі.
5. Найщасливіша людина - та, яка потрібна людям.
6. Щастя – у подоланні себе, у самовдосконаленні.
7. Щоб бути щасливим, потрібно жити правильно.
8. Щастя – у боротьбі.
9. Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, чи щасливий ти.
10.Якщо хочеш бути щасливим – будь ним.
Обробка та аналіз отриманих результатів. На основі вибраних афоризмів

визначити моральні ідеали кожного школяра та їх стійкість; виявити, яке місце у
спрямованості особистості учня займає його прагнення приносити користь людям,
чи стало воно головною потребою в житті.
Методика 2 «Що ми цінуємо в людях?» (для учнів 7-11 класів)

Мета: вивчити ціннісні орієнтації та моральні ідеали учнів.
Хід проведення. Учням пропонується з числа добре знайомих
ровесників(прізвища називати необов’язково ) вибрати двох: одного – з
позитивними рисами характеру, а іншого – людину з негативними рисами. Слід
вказати у першого ті якості , які найбільше подобаються , у другого – ті, що не
144
подобаються, та навести приклади трьох вчинків того й іншого, що характеризують

ці якості.
Обробка та аналіз отриманих результатів. Аналізуючи відповіді учнів,
встановити ступінь сформованості моральних цінностей та ідеалів, ставлення до
моральних норм.
Методика 3 «Що таке краса?» (для 9-11 класів)

Мета: вивчити морально-естетичні ідеали особистості; з’ясувати індивідуальні
еталони краси.
Необхідний матеріал: аркуші паперу з текстом, в якому наведені різні «формули
краси» у вигляді афоризмів.
Хід проведення. Учням пропонується вказати (підкреслити) той вислів, який
вони вважають найбільш правильним.
1. Краса – це сила.
2. Краса врятує світ.
3. Ліс і води – краса природи.
4. Краса криється в найпростішому.
5. Не родись красивим, а родись щасливим.
6. Не та краса, що наяву, а та, що всередині.
7. Красу потрібно берегти та наслідувати.
8. Щастя дає не зовнішність, а внутрішня краса.
9. Якщо хочеш бути красивим, то будь ним.
10. Краса – це досконалість?
Обробка та аналіз отриманих результатів. На основі отриманих результатів

визначити
морально-естетичні ідеали кожного учня, виявити ті, що переважають у класі в
цілому.
145
Методика 4 «Що найважливіше?» (для учнів 9-11 класів)

Мета: визначити уявлення учнів про якості ідеальної людини.
Необхідний матеріал: аркуші паперу з переліком 35 якостей людини.
Хід проведення. Учням пропонується обрати із 35 вказаних якостей тільки 5
тих, які притаманні людині, що може бути для них зразком.
Якості особистості
1. Дисциплінованість.
2. Ерудованість.
3. Ділові якості.
4. Начитаність.
5. Працелюбність.
6. Безкорисливість.
7. Вміння контролювати себе.
8. Вихованість.
9. Самокритичність.
10. Громадська активність.
11. Доброзичливість.
12. Вміння планувати роботу.
13. Товариськість.
14. Цілеспрямованість.
15. Колективізм.
16. Винахідливість.
17. Вимогливість до себе.
18. Кмітливість.
19. Духовне багатство.
20. Чесність.
21. Ініціативність.
22. Відповідальність.
23. Самостійність.
24. Веселість.
25. Розсудливість.
146
26. Чуйність.
27. Скромність.
28. Принциповість.
29. Комунікабельність.
30. Настирливість.
31. Справедливість.
32. Оригінальність.
33. Пунктуальність.
34.Впевненість у собі.
35. Широкий кругозір.
Обробка та аналіз отриманих результатів. Проаналізувавши вибір якостей,

визначити ті, яким учні віддали перевагу(кількість виборів у %). Виявити, яке
значення надають учні моральним якостям в образі ідеальної людини.
Методика 6 «Пам’ятник герою » (для учнів 7-11 класів)
Мета: виявити морально-етичні установки учнів та осіб, які є для них зразком.
Необхідний матеріал: аркуші паперу та олівці.
Хід проведення. Учням сповіщається про існуючу в світі тенденцію – ставити
пам’ятники героям: історичним особам, сучасникам, літературним героям,
представникам різних професій тощо. Далі дітям пропонується розробити проект
пам’ятника своєму улюбленому герою :
- відповісти, кому хотіли б поставити пам’ятник і чому;
- яким вони уявляють собі цей пам’ятник і чому;
- намалювати(по можливості) ескіз пам’ятника.
Обробка та аналіз отриманих результатів. Визначити образи, які є героями в уявленні учнів,
ставлення їх до цих героїв, мотиви вибору та критерії оцінки.
147
1. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте.

(Психологическое исследование). – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.
2. Братусь Б.С. Аномалии личности. – М.: Мысль, 1988. – 301с.
3. Вивчення особистості підлітка / За ред. М.Т. Дригус . – К., 1994. – 126 с.
4. Гаврилова Т.П. О воспитании нравственных чувств. – М.: Знание, 1984.
– 79 с.
5. Елисеев О.П. Конструктивная типология и психодиагностика личности.
– Псков, 1994. – 280с.
6. Мнацакян Л.И. Личность и оценочные способности старшеклассников. –
М.: Просвещение, 1991. – 190с.
7. Практикум по возрастной психологии: Учебное пособие / Под ред. Л.А.
Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб, 2002. – 694 с.
8. Развитие нравственных убеждений школьников / Под ред. М.И.
Боришевского. – К.: Рад. школа, 1986. – 181 с.
9. Роджерс К.Р. Эмпатия // Психология эмоций. Тексты / Под ред. В.К.
Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер. – М.,1984. – С. 235-237.
148
РОЗДІЛ VI. ПОТРЕБОВО-МОТИВАЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ
Тема 1. Інтереси. Пізнавальні інтереси. Учбові інтереси
Методика 1 «Склади розклад» (для учнів 3-11 класів)
Мета: виявити особливості пізнавальних інтересів школярів.

Необхідний матеріал: анкета з переліком учбових предметів, які вивчаються у
досліджуваному класі.
Учням пропонується прочитати анкету та скласти розклад уроків на тиждень.
Їм дозволяється вводити нові предмети за бажанням та пропускати ті, які їх не
цікавлять.
Обробка та аналіз отриманих результатів. Підрахувавши кількість виборів
учнями класу кожного із предметів, виявити переважаючі в класі інтереси до того
чи іншого предмету (у кількісному та відсотковому показниках) ; широту інтересів
цих школярів; індивідуальні інтереси учнів.
Методика 2 «Читацькі інтереси» (для учнів 4-11 класів)
Мета: вивчення читацьких інтересів учнів.

Необхідний матеріал: анкета.
Хід проведення. Учням пропонується відповісти на питання анкети.
Анкета
1. Які п’ять книг ти прочитав за останній час?

2. Назви той твір, який тобі найбільше сподобався, поясни чому.
3. Яка книга тобі не сподобалась і чому?
4. Про що найбільше ти любиш читати?
5. Яку книгу ти хотів би прочитати?
6. Назви героя прочитаних творів, який сподобався тобі найбільше.
149
7. Чи хотів би ти бути схожим на цього героя? Чому?

8. Чим ти керуєшся при виборі книг для читання?
9. Де ти береш книги для читання?
10. Як часто ти відвідуєш бібліотеку?
Обробка та аналіз отриманих результатів. Визначити тематику читання учнів,

її зв'язок з програмовим матеріалом з літератури та позашкільними захопленнями.
Виявити причини, що визначають інтерес до книг, та якості літературних
персонажів, що викликають позитивне ставлення у школярів. Звернути увагу на
зв'язок читацьких інтересів учнів з учбовими предметами.
Методика 3 «Ставлення до школи» (для учнів 4-11 класі)
Мета: виявити найцікавіші для учнів заняття в школі.

Необхідний матеріал: опитувальник.
Учням пропонується написати відповідь на поставлені запитання.
1. Що ти вважаєш найважливішим у школі?

__________________________________________________________________
________________________________________________________________
2. Який день тижня тобі подобається найбільше?
____________________________
3. Що в школі для тебе найцікавіше(крім уроків)?
____________________________
4. Чим би ти хотів займатись у вільний час?
_________________________________
5. Який предмет для тебе найцікавіший?
___________________________________
6. Які твої найулюбленіші заняття?
_________________________________________
150
7. Що в школі для тебе нецікаво?

_________________________________________
8. Який урок ти не любиш найбільше? Чому?
________________________________
9. Яким за успішністю учнем ти хотів би бути?
_______________________________
Обробка та аналіз отриманих результатів. Відповіді учнів аналізуються та

визначається коло тих видів роботи, занять та уроків, які найбільше подобаються
учням.
Методика 4 «Я і моя школа» (для учнів 5-11 класів)

Мета: вивчити оцінку учнями своєї школи, самопочуття у школі та власних
успіхів у навчанні.
Учні мають послідовно прочитати кожне із запитань, та вказати ту відповідь, як
їм підходить.
1. Чи цікаво Вам вчитись у школі?
- так ;
- ні.
2. Якщо Вам важко навчатись, то чому?
а) погано розумію матеріал з_____________________________;
б) не привчений до самостійної праці;
в) заважають сімейно-побутові умови;
г) не відчуваю допомоги товаришів;
д) не допомагають вчителі.
3. Як Ви оцінюєте якість виховних заходів , які проводяться?
3.1 В класі:
а) добре;
151
б) задовільно;
в) погано;
г) не можу дати оцінку;
д) не відвідую з власного бажання;
е) проводяться мало;
ж) проводяться нецікаво;
з) проводяться без урахування інтересів.
3.2. В школі:
а) добре;
б) задовільно;
в) погано;
г) не можу дати оцінку;
д) не відвідую з власного бажання;
е) проводяться мало;
ж) проводяться нецікаво;
з) проводяться без урахування інтересів.
3.3 Твоя ініціатива в їх проведенні :
а) приймаю участь у підготовці;
б) е приймаю участі у підготовці.
Обробка та аналіз отриманих результатів. Проаналізувавши відповіді учнів,

зробити висновки про те, що подобається та не подобається їм у школі.
Методика 5 «Ставлення до школи і до себе» (для учнів 7-11 класів)
Мета: виявити ставлення учнів до навчання в школі та фактори, що його

визначають.
152
Учням пропонується вибрати відповіді на поставлені запитання, що найбільше

їм підходять.
І. Чому ти ходиш до школи?

1) подобається взнавати нове, цікаве;
2) подобається спілкуватись з учителями;
3) люблю спілкуватись з товаришами по класу;
4) хочу розвивати свою увагу, мислення, пам'ять;
5) хочу спробувати свої сили і здібності в навчанні;
6) подобається бути в дружньому колективі;
7) знаю, що кожен повинен вчитись;
8) щоб після школи вступити до коледжу, інституту;
9) подобається сам процес навчання;
10) хочу використати свої знання і вміння;
11) подобається одержувати хороші оцінки, похвалу;
12) хочу довести, що я не гірший за інших;
13) боюся засудження, покарання;
14) хочу принести радість своїм рідним успіхами в навчанні;
15) хочу отримати довгожданий подарунок за успіхи у навчанні;
16) сподіваюсь, що з часом почну отримувати хороші подарунки.
ІІ. Що тобі найбільше не подобається в школі?

1) нецікаві уроки;
2) грубе ставлення вчителів;
3) ставлення однокласників;
4) відсутність порядку і дисципліни;
5) відсутність свободи і самостійності в шкільному житті;
6) відсутність цікавих справ і занять в позаурочний час.
ІІІ. Що тобі заважає добре вчитися?

1) важко сприймаю теоретичний матеріал;
153
2) не вмію використати теоретичний матеріал на практиці;

3) погано працює пам'ять;
4) не вистачає терпіння і працелюбства;
5) не можу правильно організувати свою роботу;
6) не вистачає часу.
IV. Яка допомога тобі необхідна в першу чергу?

1) хочу навчитись правильно організовувати свою роботу;
2) хочу знати свої здібності і можливості;
3) хочу займатись у творчих гуртках;
4) хочу навчитись долати труднощі у навчанні;
5) хочу освоїти яку-небудь корисну практичну справу.
V. Оціни свою роботу в школі.

1) вчусь в повну міру;
2) вчусь по можливості;
3) вчусь по необхідності;
4) вчусь тому, що примушують;
5) не хочу вчитись.
Обробка та аналіз отриманих результатів. Проаналізувавши відповіді учнів,

зробити висновки про те, що спонукає їх до навчання у школі, та фактори, що
сприяють або заважають успіху.
Методика 6 «Я віддам перевагу…» (для учнів 9-11 класів)
Мета: вивчення професійних інтересів та нахилів старших підлітків і

154
Досліджуваним пропонується відповісти на 20 пар запитань, поданих в

опитувальнику, проставляючи в клітинках поданої нижче таблиці знаки «+» або
«-»(відповідно «так» або «ні»).
Уявіть собі, що Ви маєте можливість обрати одну із двох запропонованих
робіт. Якій би Ви надали перевагу? Обраний варіант відмітьте знаком «+», а
відкинутий – знаком «-».
1б. Обслуговувати машини, прилади

1а. Доглядати за тваринами
(слідкувати, регулювати).
2а. Допомагати хворим людям, 2б. Складати таблиці, схеми, графіки,

лікувати їх. програми обчислювальних машин.
3а. Стежити за якістю виготовлення

3б. Слідкувати за станом, розвитком
книжкових ілюстрацій, плакатів,
рослин.
листівок.
4б. Доводити товари до

4а. Обробляти матеріали (дерево,
споживача(рекомендувати,
тканину, метал, пластмасу і т.п.)
продавати).
5а. Обговорювати науково-популярні 5б. Обговорювати художні книги,

книги, статті. п’єси, концерти.
6б. Тренувати товаришів (або

6а. Вирощувати молодняк (тварин). молодших) у виконанні певних дій
(трудових, учбових, спортивних).
7а. Копіювати малюнки, зображення 7б. Керувати певним вантажним

або настроювати музичні засобом (підйомним або
інструменти. транспортним).
155
8а. Повідомляти, пояснювати людям 8б. Художньо оформляти виставки,

потрібні їм відомості (в довідковому вітрини або брати участь у підготовці
бюро, на екскурсії). п’єс, концертів.
9а. Ремонтувати речі,вироби (одяг, 9б. Шукати та виправляти помилки в

техніку і т.п.), житло. текстах, малюнках, таблицях.
10б. Виконувати обчислення,

10а. Лікувати тварин.
розрахунки.
11б. Конструювати, проектувати нові

11а. Виводити нові сорти рослин. види промислових виробів (машини,
одяг, продукти харчування і т.п.)
12а. Розв’язувати суперечки, сварки

12б. Розбиратися в кресленнях,
між людьми, переконувати,
схемах (перевіряти, уточнювати їх).
роз’яснювати, заохочувати.
13 а. Спостерігати, вивчати роботу 13б. Спостерігати, вивчати життя

гуртків художньої самодіяльності. мікробів.
14б. Надавати людям медичну

14а. Обслуговувати, налагоджувати
допомогу при пораненнях, опіках,
медичні прилади, апарати.
ударах і т.п.
15а. Складати точні описи, звіти про 15б. Художньо описувати, зображати
спостереження за явищами, подіями. події (побачені або уявні).
16б. Приймати, оглядати хворих,

16а. Робити лабораторні аналізи в
спілкуватися з ними, призначати
лікарні.
лікування.
17а. Фарбувати або розмальовувати 17б. Здійснювати монтаж споруд або

приміщення, поверхні виробів. складання машин, приладів.
18а. Організовувати культпоходи 18б. грати на сцені, приймати участь

156
ровесників або молодших (екскурсії

до театру, музею, туристичні у концертах.
походи).
19а. Виготовляти за кресленнями 19б. Займатися

деталі, вироби, будувати споруди. кресленням,копіюванням карт.
20а. Попереджати хвороби рослин,

20б. Набирати тексти на комп’ютері.
боротися зі шкідниками лісів, садів.
Людина- Людина-
Людина- Людина- Людина-
знакова художній
природа техніка людина
система образ
1а 1б 2а 2б 3а
3б 4а 4б 5а 5б
6а 7б 6б 9б 7а
10а 9а 8а 10б 8б
11а 11б 12а 12б 13а
13б 14а 14б 15а 15б
16а 17б 16б 19б 17а
20а 19а 18а 20б 18б
∑ «+» = ∑ «+» = ∑ «+» = ∑ «+» = ∑ «+» =
Обробка та аналіз отриманих результатів. Після отримання відповідей на всі

запитання в кожному з 5-ти вертикальних стовпчиків підраховується кількість
поставлених плюсів. В нижній клітинках таблиці виводяться суми, які є
157
показником вираження інтересу до певної сфери діяльності. Максимальна сума

одного із стовпчиків вказує на перевагу нахилів учня до певного типу професії.
Так, професії першого типу – «Людина-природа» - об’єднують садівників,
зоотехніків, ветеринарів, тваринників, пасічників, агрономів, біологів, лісників,
геологів тощо.
Основою іншого типу професій – «Людина-техніка» - є робота з технікою.
Об’єктами праці за цими професіями є технічні системи, машини, апарати й
установки, матеріали та енергія. До таких професій належать: слюсар, токар,
радіотехнік, зв’язківець, швачка, водій, електрик, інженер, монтажник тощо.
Третю групу утворюють професії типу «Людина-людина», де об’єктом
діяльності є люди, групи, колективи. Це продавець, офіціант, лікар, медсестра,
вчитель, вихователь, нянька, суддя, адвокат і таке інше.
Ті, хто має справу з різними умовними знаками, шифрами, кодами, таблицями
відносяться до четвертого типу професій – «Людина-знакова система». В цій
галузі працюють креслярі, програмісти, економісти, коректори, телеграфісти і т.д.
Малярі, гравери, архітектори, фотографи, актори, ювеліри, художники,
музиканти, письменники, мистецтвознавці, модельєри, склодуви – представники
п’ятого типу професій – «Людина – художній образ».
Робляться висновки про індивідуальні професійні інтереси і нахили учнів, та переважаючі інтереси
сучасних учнів до певних професій.
158
Тема 2. Пізнавальні потреби та мотиви
Методика 1 «Пізнавальна потреба» (для учнів 4-11 класів)
Мета: встановити інтенсивність пізнавальної потреби в учнів.

На основі спостережень, бесід з вчителями, батьками школяра вибрати
відповіді на запитання анкети.
Анкета
Запитання Можливі відповіді Бал

1. Як часто учень довго а) часто; 5
займається якою-небудь б) інколи; 3
розумовою в) дуже часто. 1
роботою(годину-півтори
– для молодшого
школяра, декілька годин
підряд – для підлітка та
старшокласника)?
2. Чому надає перевагу

а) помучитися, але самому 5
школяр, коли ставиться
знайти відповідь;
запитання на
б) коли як;
159
кмітливість? в) отримати готову відповідь. 3

1
3. Чи багато додаткової а) постійно;
літератури читає б) як коли; 5
школяр? в) мало або зовсім не читає. 3

1
4. Наскільки емоційно
а) дуже емоційно;
ставиться учень до
б) коли як; 5
цікавого для нього
в) емоції яскраво не виражені. 3
запитання, пов’язаного з
1
розумовою роботою?
а) часто;
5. Чи часто ставить учень
б) іноді; 5
запитання?
в) дуже рідко. 3
1
Обробка та аналіз отриманих результатів. Суму балів, отриманих учнем за

всі запитання, слід поділити на 5 (кількість запитань). Отримаємо показник
інтенсивності пізнавальної потреби І.
Якщо 3,5 <І ≤ 5, то можна вважати, що в цього учня сильно виражена
пізнавальна потреба; якщо 2,5 <І ≤3,5 , то вона виражена помірно, а якщо
І ≤ 2,5 , то пізнавальна потреба виражена слабо.
Методика 2 «Чому я взагалі навчаюсь?» (для учнів 4-11 класів)
Мета: виявлення мотивів учіння школярів.

Учням пропонується дати відповідь на запитання «Чому ти навчаєшся?»,
підкресливши найбільш відповідну йому або дописавши власну.
Варіанти відповідей
160
1. Це мій обов’язок.
2. Хочу бути грамотним.
3. Хочу бути корисним суспільству, людям.
4. Не хочу підвести свій клас.
5. Хочу бути розумним та ерудованим.
6. Хочу отримати необхідні знання.
7. Хочу навчитися самостійно працювати.
8. Всі вчаться, і я – теж.
9. Змушують батьки.
10. Подобається отримувати хороші оцінки.
11. Щоб похвалив вчитель, батьки.
12. Щоб однокласники зі мною дружили.
13. Для розширення кругозору.
14. Змушує класний керівник.
15. Хочу вчитися.
16. …
Обробка та аналіз отриманих результатів. Проаналізувати відповіді учнів

на поставлені запитання та розподілити їх за групами мотивів учіння:
пізнавальні – бажання знати, розвиватися,інтерес до процесу учіння та набуття
знань тощо(запитання № 2, 5, 6, 13, 15 ); соціальні – служіння людям,
підтримка успіхів колективу тощо (№ 1, 3, 4, 7); особисто-прагматичні –
заради власної вигоди, з примусу та боязні покарання (№ 8, 9, 10, 11, 12, 14 ).
Методика 3 «Спрямованість на отримання знань»

Мета: виявити ступінь вираженості в учнів мотивації на отримання знань.

161

Учням пропонується ряд тверджень-запитань з парними відповідями. Із
двох відповідей вони мають вибрати одну(а чи б) .
1. Отримавши погану оцінку, ти, коли приходиш додому:

а) відразу сідаєш за уроки, повторюючи і те, що погано знав;
б) сідаєш дивитись телевізор чи грати на комп’ютері, знаючи, що
завтра немає уроку з цього предмету.
2. Після отримання хорошої оцінки ти:
а) продовжуєш добросовісно готуватися до наступного уроку;
б) не готуєшся ретельно, тому що знаєш, що тебе не запитають.
3. Чи трапляється, що ти залишаєшся незадоволеним відповіддю, а не
оцінкою?
а) так; б) ні.
4. Для тебе навчання:
а) пізнання нового;
б) обтяжливе заняття.
5. Чи залежать твої оцінки від ретельності підготовки до уроку:
6. Чи аналізуєш після отримання низької оцінки, що ти зробив
неправильно:
7. Чи залежить твоє бажання готувати домашнє завдання від того, чи
виставляють за нього оцінки:
8. Чи легко ти втягуєшся в навчання після канікул:
162
9. Чи шкодуєш про те, що не буває уроків через хворобу вчителя:

10. Після отримання нових підручників для навчання в наступному
класі, ти цікавишся, про що в них ідеться:
11. Що, на твою думку, краще – вчитися чи хворіти :
а) вчитися;
б) хворіти.
12. Що для тебе важливіше – оцінки чи знання:
а) оцінки;
б) знання.
Обробка та аналіз отриманих результатів. За кожну відповідь відповідно до

ключа нараховується один бал.
Ключ до опитувальника
Про мотивацію на отримання знань свідчать відповіді а) на запитання 1-6,
8-11, та відповіді б) на запитання 7 і 12.
Сума балів (від 0 до 12) свідчить про ступінь вираженості мотивації а
отримання знань.
Методика 4 «Спрямованість на оцінку»

(для учнів 5-11класів)
Мета: визначення ступеня спрямованості учня на отримання оцінки.

Учням даються запитання,на які вони повинні відповісти, поставивши у
відповідній клітинці знак «+»(«так») чи «-»(«ні»).
163
Запитання Так Ні
1. Чи пам’ятаєш ти, коли отримав перше у житті двійку?
2. Чи турбує тебе те, що твої оцінки дещо гірші, ніж у інших учнів класу?
3. Чи буває, що перед контрольною роботою серце у тебе починає битися
частіше?
4. Чи ти червонієш, коли оголошують твою погану оцінку?
5. Чи погіршується твій настрій у вихідний день, якщо в кінці тижня ти
отримав погану оцінку?
6. Чи турбує тебе, коли тебе довго не викликають для відповіді?
7. Чи хвилює тебе реакція ровесників на отриману тобою оцінку?
8. Чи готуєшся ти як слід до наступного уроку після отримання хорошої
оцінки, хоча знаєш, що скоро тебе не запитають?
9. Чи хвилює тебе очікування опитування?
10. Чи було б тобі цікаво навчатися, якби оцінок взагалі не було?
11. Чи захочеш ти, щоб тебе запитали, якщо знатимеш, що оцінку за
відповідь не поставлять?
12. Ти продовжуєш активно працювати на уроці після того, як вже отримав
оцінку?
Обробка та аналіз отриманих результатів. Нараховується 1 бал за відповіді

«так» на запитання 1-9 і за «ні» - на запитання 10-12. Підраховується загальна
сума балів. Чим більше набрана сума балів, тим більше в учня виражена
спрямованість на оцінку.
Методика 5 «Ставлення до предмету»

(для учнів 8-11класів)
Мета: вивчення причин позитивного та негативного ставлення учня до

певних учбових предметів.
Необхідний матеріал: опитувальник з переліком доводів, що характеризують
ставлення учня до предмету.
164
Учням пропонується підкреслити доводи , що характеризують ставлення

учня до певного навчального предмету або дописати власні.
Люблю предмет, тому що Не люблю предмет, тому що

цей предмет цікавий цей предмет нецікавий
подобається, як викладає його вчитель не подобається, як викладає вчитель
його потрібно знати всім він не всім потрібен
він потрібен для майбутньої роботи він не потрібен для майбутньої роботи
він легко засвоюється він важко засвоюється
він вважається корисним він не вважається корисним
він змушує думати він не вимагає роздумів
він вимагає спостережливості він не потребує спостережливості
він вимагає кмітливості не потрібна кмітливість
він вимагає терпіння він не вимагає терпіння
він захоплюючий він не захоплює
товариші цікавляться ним товариші не цікавляться ним
батьки вважають його важливим батьки не вважають його важливим
у мене хороші стосунки з учителем у мене погані стосунки з учителем
вчитель часто хвалить мене вчитель рідко хвалить мене
вчитель цікаво пояснює вчитель пояснює нецікаво
отримую задоволення від вивчення не отримую задоволення від вивчення
знання з предмету необхідні для вступу у ВНЗ знання з предмету не потрібні для встеле у ВНЗ
він сприяє розвитку кругозору він не сприяє розвитку кругозору
просто цікаво просто нецікаво
… …
Обробка та аналіз отриманих результатів. Проаналізувати вказані учнями

доводи та виявити найбільш часті причини того, чому предмет стає
улюбленим або викликають негативне ставлення до нього(за кількістю
виборів учнями).
165
11.Абрамова Г.С. Нравственный аспект мотивации учебной деятельности

подростков // Вопросы психологии, 1985. – №6. – С. 38-45.
12.Бардин К.В. Если ваш ребенок не хочет учиться. – М.: Знание, 1980. –
96 с.
13.Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка. – В
кн.: Изучение мотивации детей и подростков / Под ред. Л.И. Божович,
Л.В. Благонадежиной. – М., 1972. – С. 7-44.
14.Грабал В.Л. Некоторые проблемы мотивации учебной деятельности
учащихся // Вопросы психологии, 1987. – №6. – С. 56-59.
15.Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации
учения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.
16.Молодцова Н.Г. Практикум по педагогической психологии. – СПб,
2007. – 208 с.
17.Павлютенко Е.М. Кем быть? – К.: Молодь, 1989. – 200 с.
18.Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В. Дубровиной. – М.:
19.Шавир П.А. Психология профессионального самоопределения в
ранней юности. – М.: Педагогика, 1981. – 96 с.
166
РОЗДІЛ VII. СФЕРА САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ САМОСВІДОМОСТІ
ОСОБИСТОСТІ
Методики на виявлення уявлень про себе, самоставлення особистості та
її Я-концепції:
Методика «Q-сортування» (Q-sort) В. Стефансона

(підлітковий та юнацький вік).
Мета: вивчення уявлень особистості про себе.
Необхідний матеріал: набір карток з твердженнями.
Досліджуваному пропонується набір карток з твердженнями або
назвами особистісних якостей. Їх необхідно розподілити у 3 групи від
найбільш характерних до найменш характерних для досліджуваного. Якщо
запропоноване твердження відповідає уявленню досліджуваного про себе як
члена даної конкретної групи – картка-твердження відкладається до групи
відповідей «Так», якщо суперечить його уявленню про себе – «Ні», і лише у
виключних випадках - «Сумніваюсь».
Завдання можуть бути підготовані відповідно цілей діагностики.
Наприклад, для вивчення «ідеального Я» досліджуваного або його уявлень
про те, яким його бачать інші проводиться повторне дослідження, в ході якого
інструкція корегується залежно від мети дослідження.
Переваги методики полягають у тому, що при роботі з нею
досліджуваний проявляє свою індивідуальність, реальне "Я', а не
відповідність-невідповідність статистичним нормам і результатам інших
167
людей. Можливе і повторне сортування одного і того ж набору карток, але в

інших відношеннях:
• соціальне "Я" (Яким мене бачать інші люди?),
• ідеальне "Я" (Яким би я хотів бути?),
• актуальне "Я" (Який я у різних ситуаціях?),
• значимі інші (Яким я бачу свого партнера?)
• ідеальний партнер (Яким би я хотів бачити свого партнера?)
Методика визначає 6 основних тенденцій поведінки людини у групі
1) залежність – незалежність;
2) комунікабельність – некомунікабельність;
3) прийняття боротьби - уникання боротьби.
Тенденція до залежності визначається внутрішнім прагненням індивіда
до прийняття внутрішніх стандартів та цінностей - соціальних та морально-
етичних.
Тенденція до комунікабельності свідчить про контактність, прагнення
утворити емоційні зв'язки як у своїй групі, так і поза нею.
Тенденція до боротьби - активне прагнення особистості брати участь у
груповому житті, досягати вищого статусу у системі міжособистісних
стосунків.
Тенденція до уникання боротьби свідчить про прагнення уникнути
взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках та конфліктах,
схильність до компромісних рішень.
Кожна з цих характеристик має зовнішню та внутрішню
характеристику, тобто залежність, комунікабельність та боротьба можуть бути
істинними, внутрішньо притаманними особистості, а можуть бути зовнішніми,
своєрідною "маскою", яка приховує справжнє обличчя людини.
Інструкція: "Вам пропонується 60 тверджень, які характеризують
поведінку людини у групі. Прочитайте по черзі кожне з них і дайте відповідь
«так», якщо воно відповідає вашому уявленню про себе, або «ні», якщо воно
не відповідає йому" (лише в окремих випадках дозволяється відповісти
«сумніваюся»).
168
ТЕКСТ ОПИТУВАЛЬНИКА
1. Критичний до товаришів.
2. Виникає тривога, коли у групі починається конфлікт.
3. Схильний слідувати порадам лідера.
4. Не схильний створювати надто близькі стосунки з товаришами.
5. Подобається дружність у групі.
6. Схильний суперечити лідеру.
7. Відчуває симпатію до одного-двох членів групи.
8. Уникає зустрічей та зборів у групі.
9. Подобається похвала лідера.
10. Незалежний у судженнях та манері поведінки.
11. Готовий стати на будь-чию сторону у суперечці.
12. Схильний керувати товаришами.
13. Радіє спілкуванню з одним-двома друзями.
14. Зовні спокійний при проявах ворожості з боку членів групи.
15. Схильний підтримувати настрій своєї групи.
16. Не надає значення особистим якостям членів групи.
17. Схильний відволікати групу від цілей.
18. Відчуває задоволення, протиставляючи себе лідеру.
19. Хотів би зблизитися з деякими членами групи.
20. Надає перевагу залишатися нейтральним у суперечці.
21. Подобається, коли лідер активний та гарно керує.
22. Вважає за краще холоднокровно обговорювати розбіжності.
23. Недостатньо стриманий у прояві почуттів.
24. Прагне згуртувати навколо себе однодумців.
25. Невдоволений надто формальними стосунками.
26. Коли звинувачують - губиться та мовчить.
27. Вважає за краще погоджуватися з основними напрямками у групі.
28. Прив'язаний до групи у цілому більше, ніж до окремих товаришів.
29. Схильний затягувати та загострювати суперечку.
30. Прагне бути у центрі уваги.
169
31. Хотів би бути членом більш вузького групування.

32. Схильний до компромісів.
33. Відчуває внутрішнє занепокоєння, якщо лідер чинить всупереч
його очікуванням.
34. Хворобливо ставиться до зауважень товаришів.
35. Може бути підступним та украдливим.
36. Схильний прийняти на себе керівництво у групі.
37. Відвертий у групі.
38. Виникає нервове занепокоєння під час групових розбіжностей.
39. Вважає за краще, щоб лідер брав на себе відповідальність при
плануванні робіт.
40. Не схильний відповідати на прояви дружелюбності.
41. Схильний сердитися на товаришів.
42. Намагається вести інших проти лідера.
43. Легко знаходить знайомства за межами групи.
44. Намагається уникати бути втягнутим у суперечку.
45. Легко погоджується з пропозиціями інших членів групи.
46. Протидіє утворенню угрупувань у групі.
47. Насмішливий та іронічний, коли роздратований.
48. Виникає неприязнь до тих, хто намагається виділитися.
49. Надає перевагу меншій, але більш інтимній групі.
50. Намагається не показувати свої справжні почуття.
51. Стає на сторону лідера при групових розбіжностях.
52. Ініціативний при встановленні контактів у спілкуванні.
53. Уникає критикувати товаришів.
54. Надає перевагу звертатися до лідера частіше, ніж до інших членів
групи.
55. Не подобається, копи стосунки у групі надто формальні.
56. Любить ініціювати суперечки.
57. Прагне втримати своє високе положення у групі.
58. Схильний вмішуватися у контакти товаришів та порушувати їх.
170
59. Схильний до «перепалок», «задиристий».

60. Схильний виражати незадоволення лідером.
Після того, як обстежуваний розклав картки на 3 групи, відповіді
розносяться відповідно до ключа і підраховується тенденція у кожній із пар.
КЛЮЧ
1. Залежність 3 9 15 21 27 33 39 45 51 54
2. Незалежність 6 12 18 24 30 36 42 48 57 60
3. Комунікабельність 5 7 13 19 25 31 37 43 49 52
4. Некомунікабельність 4 10 16 22 28 34 40 46 55 58
5. Прийняття "боротьби" 1 11 17 23 29 35 41 47 56 59
6. Уникання "боротьби" 2 8 14 20 26 32 38 44 50 53
Так як заперечення однієї якості свідчить про наявність полярної якості,

кількість відповідей «так» додається до кількості відповідей «ні» протилежної
тенденції. В результаті з'являється сумарне кількісне значення для кожної з
перерахованих тенденцій.
Якщо кількість відповідей «так» однієї тенденції дорівнює кількості
позитивних відповідей протилежної тенденції (наприклад, залежність —
незалежність), то це може свідчити про наявність внутрішнього конфлікту
особистості, у якої однаково виражені протилежні тенденції.
3-4 відповіді «сумніваюся» за окремими тенденціям розглядаються як
ознака нерішучості, ухиляння, астенічності, але у інших випадках це може
свідчити про певну вибірковість у поведінці, про тактичну гнучкість,
сценічність. Ці якості можна веріфікувати, аналізуючи їх у сукупності з
іншими особистісними особливостями.
Якщо кількість позитивних відповідей у кожній взаємопов’язаній парі
(залежність – незалежність, комунікабельність - некомунікабельність,
прийняття «боротьби» - уникання «боротьби») наближається до 20, то це
свідчить про справжнє переважання тієї чи іншої стійкої тенденції, яка
171
притаманна індивіду і проявляється не лише у певній групі, але й поза її

межами.
Для зведення результатів у межі від +1 до -1 отримане число потрібно
поділити на 10. Мається на увазі, що відповідь «так» має позитивний знак, а
відповідь «ні» - негативний.
Можлива і нульова оцінка, коли суми відповідей «так» і «ні»
співпадають. Саме таке становище може стати джерелом внутрішнього
конфлікту особистості, яка перебуває під владою однаково виражених
протилежних тенденцій.
Певний інтерес становить використання цієї методики в якості
взаємооцінки для порівняння уявлень про самого себе з думкою кожного про
кожного всередині групи.
За матеріалами:
 Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное
пособие. / Ред.-сост. Д.Я. Райгородский. – Самара: Издательский
дом «БАХРАХ», 1998. – С.465-469.
 Большая энциклопедия психологических тестов. – М.: Изд-во
Эксмо, 2006. – С.268-270.
Методика «Особистісний диференціал» (ОД)
(адаптована в НДІ ім. В.М. Бехтєрєва)
(підлітковий, юнацький вік)
Мета: визначення емоційно-оцінних ставлень людини до себе, її самооцінки.
Необхідний матеріал: бланк ОД з протилежними рисами особистості
Досліджуваним роздаються бланки з надрукованими в них прикметниками,
що відображають рівень самоповаги, вольові якості, інтро-екстровертованість
особистості. Пропонується самим оцінити себе по 21-му пункту, відмітивши на
бланку лише одну цифру від (+3) до (-3).
Методика може бути використана для вимірювання взаємних оцінок
досліджуваних.
Інструкція: «Перед вами 21 пара прикметників, які характеризують
особистість. Будь ласка, оцініть наскільки вираженими є ці ознаки у Вас та
172
обведіть на бланку цифру, що відображає вашу оцінку її вираженості відповідно

до шкали:
3 - яскраво виражена ознака;
2 – ознака виражена;
1 - незначно, трішки виражена ознака;
0 - обидві ознаки виражені рівною мірою (не виражена жодна ознака,
важко відповісти)».
Час виконання - 10 хвилин.
Підрахуйте загальну кількість балів окремо за шкалами оцінки (О), сили
(С), активності (А). Загальний рівень вираження цих компонентів:
1)до-6 балів - низький рівень;
2) від -5 до +5 балів - середній;
3) від +6 балів і більше - високий.
Отже, оптимальним рівнем розвитку факторів (О), (С), (А) слід вважати ті,
що виражені високими балами та позитивними середніми.
Фактор оцінки (О) свідчить про рівень самоповаги-самоприниження.
Отримані високі бали вказують на те, що досліджуваний приймає себе як
особистість, задоволений собою, позитивно оцінює свої якості, можливості,
схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних
характеристик.
Низькі значення цього фактора наголошують на критичному ставленні до
себе, невдоволеністю власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями
особистості, низьким рівнем прийняття власного «Я». Отримані крайні негативні
бали свідчать про можливі невротичні проблеми, пов'язані з відчуттям нікчемності
своєї особистості. Взагалі, фактор (О) використовується для діагностики рівня
привабливості, симпатії-антипатії, емоційного ставлення людини до власного
образу «Я».
При використані ОД для вимірювання взаємних оцінок фактор (О)
інтерпретується як свідчення рівня привабливості, симпатії, яким володіє одна
людина у сприйнятті іншої. При цьому позитивні (+) значення цього фактора
173
відповідають перевазі, що надається об’єкту оцінки, негативні (-) – його

відторгненню.
Фактор сили (С) свідчить про усвідомлення і оцінку людиною своїх
вольових якостей.
Високі показники по фактору (С) вказують на впевненість у собі,
незалежність, здатність розраховувати на власні сили в несподіваних або важких
ситуаціях.
Низькі показники свідчать про недостатній рівень самоконтролю,
нездатність дотримуватись прийнятої лінії поведінки, її залежність від зовнішніх
оцінок та обставин. Особливо низькі показники позитивно корелюють з наявністю
астенії, високого рівня тривожності.
У взаємних оцінках фактор (С) виявляє стосунки домінування-
підкорення, як вони сприймаються суб’єктом оцінки.
Фактор активності (А) інтерпретується як свідчення екстра-
інтровертованості особистості.
Позитивні (+) значення вказують на екстравертованість, високу активність,
комунікабельність, імпульсивність особистості.
Негативні значення (-) інтерпретуються як інтровертованість, певна
пасивність, замкнутість, малоконтактність, спокійні емоційні реакції.
У взаємних оцінках відображається сприйняття людьми особистісних
особливостей один одного.
При аналізі та інтерпретації даних, отриманих за допомогою ОД, слід
пам'ятати, що в них відображені суб'єктивні, емоційно-оцінні уявлення людини про
саму себе та інших людей, його ставлення, які можуть лише частково відповідати
реальному стану справ, але часто самі по собі мають першочергове значення.
Отримані результати є достатньо важливими показниками для вирішення
таких завдань, як діагностика неврозів, граничних станів, контроль ефективності
психокорекції та психотерапії.
Бланк ОД
О привабливий +3 2 1 0 1 2 3- непривабливий
С слабкий -3 2 1 0 1 2 3+ сильний
174
А балакучий +3 2 1 0 1 2 3- мовчазний
О безвідповідальний -3 2 1 0 1 2 3+ сумлінний
С впертий +3 2 1 0 1 2 3- поступливий
А замкнутий -3 2 1 0 1 2 3+ відвертий
О добрий +3 2 1 0 1 2 3- егоїстичний
С залежний -3 2 1 0 1 2 3+ незалежний
А активний +3 2 1 0 1 2 3- пасивний
О байдужий -3 2 1 0 1 2 3+ чуйний
С рішучий +3 2 1 0 1 2 3- нерішучий
А млявий -3 2 1 0 1 2 3+ енергійний
О справедливий +3 2 1 0 1 2 3- несправедливий
С розслаблений -3 2 1 0 1 2 3+ напружений
А метушливий +3 2 1 0 1 2 3- спокійний
О ворожий -3 2 1 0 1 2 3+ дружелюбний
С впевнений +3 2 1 0 1 2 3- непевний
А мовчазний -3 2 1 0 1 2 3+ комунікабельний
О чесний +3 2 1 0 1 2 3- нещирий
С несамостійний -3 2 1 0 1 2 3+ самостійний
А дратівливий +3 2 1 0 1 2 3- незворушливий
 Практическая психодиагностика. Методики и тесты.
Учебное пособие. / Ред.-сост. Д.Я. Райгородский. – Самара:
Издательский дом «БАХРАХ», 1998. – С.269-274.
 Зелінська Т.М., Михайлова І.М. Практикум із загальної
психології: Навч.посібн. – К.:Каравела, 2009. – С.106-108.
Методика «Самодіагностика Я-концепції»

Мета: Здійснити комплексну діагностику власної Я-концепції.

Необхідний матеріал: опитувальник з 6-ти блоків.
Досліджуваним пропонується відповісти на питання, згруповані по 6-ти
блоках. У кожному блоці по 5 питань. Кожна група позначається буквою.
Досліджуваним потрібно відповісти на кожне питання «так» або «ні».
175
Інструкція: «Перед Вами опитувальник, що дозволяє оцінити Ваше

ставлення до самого себе. На кожне питання дайте відповідь «так» чи «ні»,
відповідно до вашого уявлення про себе».
А1. У тебе є почуття гумору?
А2. Чи довірливий і відвертий ти з друзями?
АЗ. Тобі легко просидіти більш години, не розмовляючи?
А4. Ти охоче позичаєш свої речі?
А5. Чи багато в тебе друзів?
Б1. Ти вмієш розважати гостей?
Б2. Чи властиві тобі точність і пунктуальність?
БЗ. Ти збираєш гроші?
Б4. Тобі імпонує діловий стиль одягу?
Б5. Чи вважаєш ти, що правила внутрішнього розпорядку необхідні?
В1. Чи виявляєш ти свою антипатію до кого-небудь публічно?
В2. Ти зарозумілий?
В3. Тобі притаманна риса неприйняття?
В4. Ти стараєшся бути в центрі уваги компанії?
В5. Чи наслідують тебе?
Г1. Ти вживаєш лайливі слова, говорячи з людьми, яких це шокує?
Г2. Ти любиш перед екзаменом похвалитись, що прекрасно все знаєш?
ГЗ. Ти маєш звичку робити зауваження, читати нотації тощо?
Г4. Чи буває у тебе бажання вразити друзів оригінальністю?
Г5. Ти отримуєш задоволення, висміюючи думку інших?
Д1. Чи надаєш ти перевагу професії джокера, актора, телевізійного диктора
професіям інженера, лаборанта, бібліографа?
Д2. Чи почуваєшся ти невимушено в компанії малознайомих людей?
Д3. Ти надаєш перевагу ввечері заняттю спортом замість того, щоб посидіти
спокійно вдома і почитати книжку?
Д4. Ти здатний зберігати таємниці?
176
Д5. Чи любиш ти святкову атмосферу?

Е1. Чи суворо ти дотримуєшся у листах правил пунктуації?
Е2. Ти готуєшся раніше до відпочинку у неділю?
Е3. Ти можеш достовірно скласти звіт про свої витрати, коли щось купуєш?
Е4. Ти дотримуєшся порядку в усьому?
Е5. Ти береш близько до серця якусь інформацію?
Пропонується підрахувати кількість відповідей «так» у кожній частині тесту
- блоці, позначеній буквою. У тих частинах, де більшість відповідей «так»,
потрібно поставити індекс блоку: А, Б, В, Г, Д, Е. Потім там, де більшість
відповідей «ні» - «О». Респонденти повинні отримати один із варіантів відповіді з
кожної групи індексів:
1)А,Б,В;2)Г,Д,Е.
Наприклад, 1) АОВ; 2) ОДО.
Інтерпретація відповідей:
1. Із трьох перших груп (А, Б, В), чи «Яким тебе сприймають оточуючі
люди».
АОО. Тебе часто вважають надійною людиною, хоча насправді ти трішечки
легковажний. Ти веселий та балакучий, робиш інколи менше, ніж обіцяєш.
Друзям неважко повести тебе за собою, і тому вони іноді думають, що ти
піддаєшся впливу інших. Проте у серйозних речах ти можеш наполягати на
своєму.
АОВ. Ти справляєш враження людини, не дуже сором'язливої, іноді навіть
неввічливої. Прагнучи до оригінальності, суперечиш іншим, а іноді й собі,
заперечуючи сьогодні те, що стверджував учора. Ти здаєшся людиною
безтурботною, неохайною, необов'язковою. Але варто захотіти - станеш спритним
і енергійним. Тобі не вистачає врівноваженості.
АБО. Ти дуже подобаєшся оточенню. Ти товариський, серйозний,
поважаєш думку інших, ніколи не залишиш друзів у тяжку хвилину. Але дружбу
твою заслужити нелегко.
177
АБВ. Ти любиш командувати оточуючими тебе людьми, але незручність від

цього відчувають тільки найближчі люди. З усіма іншими ти стримуєшся.
Говорячи свою думку, не думаєш про те, як твої слова можуть вплинути на людей.
Оточуючі люди іноді уникають тебе, боячись, що ти їх образиш.
ООО. Ти стриманий, замкнутий. Ніхто не знає, про що ти думаєш.
Зрозуміти тебе важко.
ООВ. Ймовірно, що про тебе говорять: «Який нестерпний характер». Ти
дратуєш співрозмовників, не даєш їм висловитися, нав'язуєш свою думку і
ніколи не поступаєшся.
ОБО. Ти - зразковий студент, ввічливий, акуратний, дисциплінований,
завжди з гарними оцінками. Викладачі поважають тебе і довіряють. Що
стосується товаришів, то одні вважають тебе «задаваками», інші пропонують
тобі свою дружбу.
ОБВ. Можливо, дехто вважає тебе людиною, яка постійно думає, що її
ображають. Ти сваришся через дрібниці. Іноді буваєш у гарному настрої, але це
буває рідко. Взагалі, ти справляєш враження вразливої й поміркованої людини.
2. Із трьох останніх груп (Г,Д,Е), чи «Який ти насправді?».
ООО. Тебе приваблює все нове, у тебе палка уява, одноманітність тебе
обтяжує. Але мало хто достеменно знає, який ти є насправді. Тебе вважають
спокійною людиною, тихою, задоволеною своєю долею, тоді як насправді ти
прагнеш до життя, сповненого яскравих подій.
ООЕ. Більш за все, ти сором'язлива людина. Це видно, коли тобі доводиться
мати справу з незнайомими людьми. Собою буваєш тільки у колі сім'ї або
близьких друзів. У присутності сторонніх людей почуваєшся скуто, але стараєшся
не показувати це. Ти добросовісний, старанний. У тебе є багато гарних задумів,
ідей, проектів, але через свою скромність ти часто залишаєшся в тіні.
ОДО. Ти дуже товариський, любиш зустрічатися з людьми, збирати їх
навколо себе. Навіть думати не можеш про те, щоб залишитися одному, вважаючи,
що тоді «все пропало». Тобі навіть важко бути одному в кімнаті, щоб виконати
якусь важливу справу. Дуже сильний дух протиріччя: постійно хочеш зробити
178
щось не так, як інші. Іноді піддаєшся такому запалу, але в більшості випадків
стримуєшся.
ОДЕ. Ти стриманий, але не боязкий, веселий, але в міру, товариський,
ввічливий з усіма. Звик, що тебе часто хвалять. Хотів би, щоб тебе любили без
усяких на те зусиль із твого боку. Без друзів тобі не по собі. Тобі приємно робити
добро людям. Але тобі можна зробити докір в деякій схильності «літати в
небесах».
ГОО. Ти схильний висловлюватися і несамовито захищати парадоксальні
точки зору. Тому в тебе чимало ворогів, навіть друзі тебе не завжди розуміють.
Але тебе це мало хвилює.
ГОЕ. Тобі доведеться вислухати не дуже приємні слова. Як це тобі вдалося
підібрати таке сполучення букв? Характер досить важкий, надто непоступливий.
Недостатньо розвинене почуття гумору, не розумієш жартів. Часто критикуєш
чужі дії та примушуєш інших чинити так, як ти хочеш. А якщо тобі не
підкоряються, починаєш злитися. Тому в тебе мало друзів.
ГДО. Ти оригінальна людина і любиш дивувати друзів. Якщо хто-небудь дасть
тобі пораду, робиш усе навпаки тільки заради того, щоб подивитися, що з цього
вийде. Тебе це тішить, а інших дратує. Тільки найближчі друзі знають, що ти не
такий самовпевнений, як здасться.
ГДЕ. Ти енергійний. Скрізь почуваєшся на своєму місці. Завжди володієш
собою, товариський, але, схоже, любиш бути з друзями тільки за умови, що ти
відіграєш у компанії головну роль. Любиш бути арбітром у суперечках та
організовувати ігри. Оточуючі тебе люди визнають твій авторитет, оскільки у
твоїх судженнях завжди є значна доля здорового глузду. Але, як не дивно, твоє
прагнення всіх повчати втомлює оточуючих.
За матеріалами: Зелінська Т.М., Михайлова І.М. Практикум із загальної
Дослідження різних образів «Я-концепції»

Мета: виявлення уявлення людини про різні образи власної «Я-концепції»..

179
Необхідний матеріал: набір слів, що характеризують окремі якості

особистості: вразливість, гордість, грубість, залежність, злопам’ятність,
мстивість, образливість, обережність, чуйність, прив'язливість, байдужість,
розв’язаність, розсудливість, рішучість, стриманість, сентиментальність,
пристрасність, наполегливість, боязливість.
Досліджуваному пропонують скласти із запропонованого списку 5 рядів
слів. Ряди повинні характеризувати наступні уявлення досліджуваного про
себе:
І ряд - теперішнє «я» (яким я вважаю себе у даний момент);
ІІ ряд - динамічне «я» (яким я поставив собі за мету стати);
ІІІ ряд - ідеальне «я» (яким, я знаю, я повинен бути, виходячи з
засвоєних моральних норм і зразків);
ІVряд - майбутнє або можливе «я» (яким, мені здається, я стаю);
Vряд - уявне «я» (яким я намагаюся здаватися іншим).
І-ий ряд досліджуваний починає з того слова, яке, як він вважає,
позначає якість, притаманну йому в теперішній час у найменшій мірі. Потім
ставиться слово, щ позначає якість, притаманну йому в декілька більшій мірі і
т.д. Останнє місце в ряду займає слово, що позначає якість, яка
досліджуваному, на його думку, притаманна найбільшою мірою. За тим же
принципом складається решта рядів слів.
Будується графік. По осі абсцис відкладаються слова, що
характеризують окремі якості особистості, по осі ординат – їх рангові
показники, що характеризують уявлення досліджуваного про його
різноманітні «Я». Для кожного ряду будується окремий графік, який дозволяє
наочно побачити співвідношення різних образів «Я» досліджуваних. Великі
розбіжності можуть бути свідчення конфліктності «Я-концепції» особистості.
Тест-опитувальник ставлення до себе (В.В. Столін)

(юнацький вік)
Мета: дослідження комплексу факторів ставлення людини до себе.
180
Необхідний матеріал: опитувальник, бланк відповідей.

Досліджуваним пропонують оцінити ступінь згоди з 57-ми
твердженнями особистісного опитувальника, обравши одну з двох варіантів
відповідей: «погоджуюсь» і «не погоджуюсь». Твердження опитувальника
сформульовані від першої особи і спрямовані на аналіз особистої думки
досліджуваного .
Інструкція: «Перед Вами особистісний опитувальник, який не
передбачає правильних і неправильних відповідей. Уважно прочитайте кожне
твердження і, у разі згоди з ним – навпроти його номера у бланку для
відповідей поставте «+»; якщо не погоджуєтесь із запропонованим
твердженням – поставте «-».»
Текст опитувальника.
1. Думаю, що більшість моїх знайомих ставиться до мене з симпатією.
2. Мої слова не так уже й часто розходяться зі справами.
3. Думаю, що багато хто бачить у мені щось схоже з собою.
4. Коли я намагаюся себе оцінити, я, насамперед, бачу свої недоліки.
5. Думаю, що як особистість я можу бути привабливим для інших.
6. Коли я бачу себе очима люблячої мене людини, мене неприємно вражає
те, наскільки мій образ далекий від дійсності.
7. Моє «Я» завжди мені цікаве.
8. Я вважаю, що іноді не гріх пожаліти себе.
9. У моєму житті є (чи були) люди, з якими я був дуже близький.
10. Власну повагу мені ще треба заслужити.
11. Бувало, і не раз, що я сам себе страшенно ненавидів.
12. Я цілком довіряю своїм раптовим бажанням.
13. Я сам хотів багато в чому себе переробити.
14. Моє власне «Я» не видається мені чимось вартим уваги.
15. Я щиро хочу, щоб у мене усе було добре в житті.
16. Якщо я і ставлюся до кого-небудь з докором, то насамперед до самого
себе.
181
17. Випадковому знайомому я швидше за все видамся людиною

приємною.
18.Частіше я схвалюю свої плани і вчинки.
19. Власні слабості викликають у мене щось схоже на презирство.
20. Якби я роздвоївся, то мені було б досить цікаво спілкуватися зі своїм
двійником.
21. Деякі свої якості я відчуваю як сторонні, чужі мені.
22. Навряд чи хто-небудь зможе відчути свою схожість зі мною.
23. У мене досить здібностей і енергії втілити в життя задумане.
24. Часто я не без сарказму жартую над собою.
25. Найрозумніше, що може зробити людина у своєму житті, – це
підкоритися власній долі.
26. Стороння людина з першого погляду знайде в мені багато відразливого.
27. На жаль, якщо я і сказав щось, то це не означає, що саме так і вчиню.
28. Моє ставлення до самого себе можна назвати дружнім.
29. Бути поблажливим до власних слабостей цілком природно.
30. Мені не вдається бути цікавим для коханої людини тривалий час.
31. У глибині душі я б хотів, щоб зі мною сталося щось катастрофічне.
32. Навряд чи я викликаю симпатію у більшості моїх знайомих.
33. Мені буває дуже приємно побачити себе очима люблячої мене людини.
34. Коли у мене виникає яке-небудь бажання, я насамперед запитую себе,
чи розумно це.
35. Іноді мені здається, що якби якась мудра людина змогла побачити мене
наскрізь, вона б відразу зрозуміла, яка я нікчема.
36. Часом я сам собою захоплююся.
37. Можна сказати, що я ціную себе досить високо.
38. У глибині душі я ніяк не можу повірити, що я справді доросла людина.
39. Без сторонньої допомоги я мало що можу зробити.
40. Іноді я сам себе погано розумію.
41. Мені дуже заважає нестача енергії, волі і цілеспрямованості.
42. Думаю, що інші в цілому оцінюють мене досить високо.
182
43. У моїй особистості є, напевно, щось таке, що здатне викликати в інших

неприязнь до мене.
44. Більшість моїх знайомих не сприймає мене всерйоз.
45.Я досить часто дратуюсь від самого себе.
46. Загалом я можу сказати, що поважаю себе.
47. Навіть мої негативні риси не здаються мені чужими.
48. У цілому, мене влаштовує те, який я є.
49. Навряд чи мене можна любити по-справжньому.
50. Моїм мріям і планам не вистачає реалістичності.
51. Якби моє друге «Я» існувало, то для мене це був би найнудніший
партнер по спілкуванню.
52. Думаю, що міг би знайти спільну мову з будь-якою розумною і
знаючою людиною.
53. Те, що в мені відбувається, як правило мені зрозуміло.
54. Мої достоїнства загалом переважують мої недоліки.
55. Навряд чи знайдеться багато людей, що звинуватять мене у відсутності
совісті.
56. Коли зі мною трапляються неприємності, як правило, я кажу: «Так тобі
і треба».
57. Я можу сказати, що в цілому я контролюю свою долю.
Показник за кожним фактором визначається шляхом сумування
тверджень, з якими обстежуваний згоден, якщо вони входять у фактор з
позитивним знаком твердження, і тверджень, з якими обстежуваний не згоден,
якщо вони включається у фактор з від’ємним знаком.
Ключ для обробки:
Шкала S (інтегральна):
+: 2, 5, 23, 33, 37, 42, 46, 48, 52, 53, 57
–: 6, 9, 13, 14, 16, 18, 30, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 49, 50, 56
Шкала самоповаги (I):
+: 2, 23, 53, 57
–: 8, 13, 25, 27, 31, 35, 38, 39, 40, 41, 50
Шкала аутосимпатії (II):
183
+: 12, 18, 28, 29, 37, 46, 48, 54

–: 4, 9, 11, 16, 19, 24, 45, 56
Шкала очікування позитивного ставлення інших (III):
+: 1, 5, 10, 15, 42, 55
–: 3, 26, 30, 32, 43, 44, 49
Шкала самоінтересу (IV):
+: 7, 17, 20, 33, 34, 52
–: 14, 51
Шкала самовпевненості (1):
+: 2, 23, 37, 42, 46
–: 38, 39, 41
Шкала очікування ставлення інших (2):
+: 1, 5, 10, 52, 55
–: 32, 43, 44
Шкала самоприйняття (3):
+: 12, 18, 28, 47, 48, 54
–: 21
Шкала самопослідовності (самокерівництва) (4):
+: 50, 57
–: 25, 27, 31, 35, 36
Шкала самозвинувачення (5):
+: 3, 4, 9, 11, 16, 24, 45, 56
–: –
Шкала самоінтересу (6):
+: 17, 20, 33
–: 26, 30, 49, 51
Шкала саморозуміння (7):
+: 53
–: 6, 8, 13, 15, 22, 40
ПОРЯДОК ПІДРАХУНКУ
Накопичені Накопичені Накопичені

“Сирий “Сирий “Сирий
частоти (в частоти (в частоти (в
бал” бал” бал”
%) %) %)
Фактор S
0 0,00 11 38,33 22 96,00
1 0,67 12 49,00 23 96,67
2 3,00 13 55,33 24 98,00
3 5,33 14 62,67 25 98,33
4 6,33 15 69,33 26 98,67
5 9,00 16 74,33 27 99,67
6 13,00 17 80,00 28 99,67
184
7 16,00 18 85,00 29 100,00

8 21,33 19 88,00 30 100,00
9 26,67 20 90,67
10 32,33 21 93,33
Фактор I
0 1,67 6 34,00 12 91,33
1 4,00 7 44,67 13 96,67
2 6,00 8 58,67 14 99,67
3 9,33 9 71,33 15 100,00
4 16,00 10 80,00
5 25,33 11 86,67
Фактор II
0 0,33 6 37,33 12 90,67
1 3,67 7 47,00 13 96,67
2 9,00 8 58,33 14 98,33
3 16,00 9 69,67 15 99,67
4 21,67 10 77,33 16 100,00
5 28,00 11 86,00
Фактор III
0 0,00 5 6,00 10 53,00
1 0,00 6 9,00 11 72,33
2 0,67 7 17,67 12 91,33
3 1,00 8 27,33 13 100,00
4 3,33 9 39,67
Фактор IV
0 0,67 3 16,00 6 71,33
1 2,00 4 29,00 7 92,33
2 5,33 5 49,67 8 100,00
Фактор 1
0 3,67 3 29,33 6 81,33
185
1 7,33 4 47,67 7 92,33

2 16,67 5 65,67 8 100,00
Фактор 2
0 0,00 3 7,33 6 51,33
1 0,67 4 15,00 7 80,00
2 3,67 5 32,00 8 100,00
Фактор 3
0 2,67 3 34,33 6 89,67
1 7,67 4 50,67 7 100,00
2 16,67 5 70,67
Фактор 4
0 3,00 3 38,33 6 92,00
1 9,67 4 60,33 7 100,00
2 25,67 5 79,67
Фактор 5
0 1,67 3 27,67 6 81,67
1 4,67 4 43,33 7 96,67
2 15,00 5 60,67 8 100,00
Фактор 6
0 0,67 3 20,00 6 80,00
1 3,00 4 34,33 7 100,00
2 11,33 5 54,67
Фактор 7
0 4,33 3 68,67 6 99,33
1 21,33 4 83,67 7 100,00
2 43,33 5 94,00
Якщо значення показника накопичених частот менше 50 % – ознака не
виражена.
50%-74% - ознака виражена.
Більше 75% - ознака яскраво виражена.
186
Опитувальник самоставлення побудований відповідно до ієрархічної

моделі структури самоставлення В.В. Століна (1985 р.). Опитувальник
діагностує 7 факторів, що лягли в основу 4-ьох шкал опитувальника:
Шкала I – самоповага – спрямована на відображення аспектів самоставлення
до своїх здібностей, енергії, самостійності, оцінки можливостей контролювати
своє життя, ступінь віри у власні сили.
Шкала II – аутосимпатія – на позитивному полюсі характеризує довіру до
себе та позитивну самооцінку. На негативному полюсі – бачення у собі
переважно недоліків, низьку самооцінку, схильність до самозвинувачення..
Шкала III - очікування позитивного чи негативного ставлення до себе
оточуючих.
Шкала IV – само інтерес - відображає міру близькості до себе, інтерес до
власних думок та почуттів, впевненість у власному інтересі для інших.
Опитувальник також оцінює «глобальне самоставлення» (почуття «за»
чи «проти» себе).
Шкала S ( інтегральна) – вимірює інтегральне почуття “за” або “проти”
власного “Я” досліджуваного.
Опитувальник містить також сім шкал, спрямованих на вимірювання
вираженості установки на ті чи інші внутрішні дії на адресу «Я»
Шкала 1 – самовпевненість.
Шкала 2 - очікування ставлення інших.
Шкала 3 - самоприйняття.
Шкала 4 - самопослідовність (самокерівництво).
Шкала 5 – самозвинувачення.
Шкала 6 – само інтерес.
Шкала 7 – саморозуміння.
Таким чином, опитувальник дозволяє виявити три рівні самоставлення,
що різняться за ступенем узагальненості: 1) глобальне самоставлення; 2)
самоставлення, диференційоване за самоповагою, аутосимпатією,
187
самоінтересом та очікуваним ставленням до себе; 3) рівень конкретних дій

(готовності до них) щодо свого «Я».
За матеріалами: Практикум по психодиагностике.
Психодиагностические материалы. – М.: МГУ, 1988.
Тест-опитувальник для визначення самоставлення особистості

(В.В. Столін, С.Р. Пантелєєв).
Мета: визначення емоційного та семантичного змісту ставлення
особистості до себе.
Необхідний матеріал: опитувальник, бланк для відповідей.
Досліджуваним пропонується опитувальник, що налічує 110 тверджень.
Інструкція: «Уважно прочитайте запропоновані Вам твердження і
обведіть одну з двох відповідей на окремому бланку поряд з номером кожного
твердження: обведіть знак “+” - якщо Ви погоджуєтесь або знак “-” – якщо не
погоджуєтесь.
Над твердженнями довго не роздумуйте. Правильних і неправильних
відповідей немає.
Текст опитувальника.
1. Мої слова не так уже й часто розходяться з ділом.
2. Випадковому знайомому я швидше за все видамся людиною
приємною.
3. До чужих проблем я завжди ставлюсь з тим же розумінням, що і до
своїх.
4. У мене часто виникає відчуття, що те, про що я подумки з собою
розмовляю, мені неприємне.
5. Думаю, що більшість моїх знайомих ставиться до мене з симпатією.
6. Найрозумніше, що може зробити людина у своєму житті, – це
підкоритися власній долі.
7. У мене достатньо здібностей та енергії втілити в життя задумане.
8. Якби Я роздвоївся, то мені було б дуже цікаво спілкуватися зі своїм
двійником.
188
9. Я не здатен завдати душевного болю коханим та рідним мені людям.

10. Я вважаю, що іноді не гріх пожаліти самого себе.
11. Зробивши якийсь промах, я часто не можу зрозуміти, як мені могло
прийти в голову, що із задуманого могло вийти щось хороше.
12. Частіше я схвалюю свої плани і вчинки.
13. В моїй особистості є, мабуть, щось таке, що здатне викликати у інших
гостру неприязнь.
14. Коли я намагаюся себе оцінити, я насамперед бачу свої недоліки.
15. У мене не виходить бути для коханої людини цікавим тривалий час.
16. Можна сказати, що я ціную себе досить високо.
17. Мій внутрішній голос рідко підказує мені те, з чим би я кінець кінцем
погодився.
18. Багато моїх знайомих не сприймають мене серйозно.
19. Бувало, і не раз, що я сам сильно ненавидів себе.
20. Мені дуже заважає нестача волі, енергії та цілеспрямованості.
21. В моєму житті виникали такі обставини, коли я йшов на угоду з
власною совістю.
22. Іноді я сам себе погано розумію.
23. Часом мені буває дуже болісно спілкуватися з самим собою.
24. Думаю, що без великих зусиль міг би знайти спільну мову з будь-
якою розумною та знаючою людиною.
25. Якщо я і ставлюся до кого-небудь з докором, то насамперед до самого
себе.
26. Іноді я сумніваюсь, чи можна любити мене по-справжньому.
27. Часто мої суперечки з самим собою обриваються думкою, що все
одно вийде не так, як я вирішив.
28. Моє ставлення до самого себе можна назвати дружнім.
29. Навряд чи знайдуться люди, яким я не по душі.
30. Часто я не без сарказму жартую над собою.
31. Якби моє друге «Я» існувало, то для мене це був би найнудніший
партнер по спілкуванню.
189
32. Я вважаю, що я достатньо склався як особистість і тому не витрачаю

багато сили на те, щоб в чомусь стати іншим.
33. В цілому мене влаштовує те, який я є.
34. На жаль, дуже багато не розділяють моїх поглядів на життя.
35. Загалом я можу сказати, що поважаю себе.
36. Я думаю, що маю надійного і розумного порадника в самому собі.
37. Я досить часто дратуюсь від самого себе.
38. Я часто, але досить безуспішно, намагаюсь в собі щось змінити.
39. Я думаю, що моя особистість значно цікавіша і багатша, ніж це може
видатися на перший погляд.
40. Мої достоїнства загалом переважають над моїми недоліками.
41. Я рідко залишаюсь незрозумілим в самому важливому для мене.
42. Думаю, що інші в цілому оцінюють мене досить високо.
43. Те, що зі мною трапляється, - це справа моїх рук.
44. Якщо я сперечаюсь з собою, то завжди впевнений, що знайду єдине
правильне рішення.
45. Коли зі мною трапляються неприємності, як правило, я кажу: «Так
тобі і треба».
46. Я не вважаю, що достатньо духовно цікавий для того, щоб бути
привабливим для багатьох людей.
47. У мене часто виникають сумніви, чи такий я насправді, яким себе
уявляю.
48. Я не здатен зрадити навіть подумки.
49. Частіше всього я думаю про себе з дружньою іронією.
50. Мені здається, що мало хто може подумати про мене погано.
51. Я впевнений, що на мене можна покластися у самих відповідальних
справах.
52. Я можу сказати, що в цілому я контролюю свою долю.
53. Я ніколи не видаю думки, які мені сподобались за свої.
54. Яким би я не видавався оточуючим, я знаю, що в глибині душі я
кращий, ніж більшість інших.
190
55. Я хотів би залишитися таким, який я є.

56. Я завжди радий критиці на мою адресу, якщо вона обгрунтована і
справедлива.
57. Мені здається, що якби таких людей як я було більше, то життя
змінилося б на краще.
58. Моя думка має достатню вагу в очах оточуючих.
59. Щось заважає мені зрозуміти себе по-справжньому.
60. У мені є чимало такого, що навряд чи викликає симпатію.
61. В складних обставинах я зазвичай не чекаю, доки проблеми
вирішаться самі собою.
62. Іноді я намагаюсь видати себе не за того, хто я є.
63. Бути поблажливим до власних слабостей цілком природно.
64. Я впевнився, що глибоке проникнення в себе – малоприємне та досить
ризиковане заняття.
65. Я ніколи не дратуюсь і не злюсь без особливих на те причин.
66. В мене бували такі моменти, коли я розумів, що мене є за що
зневажати.
67. Я часто відчуваю, що мало впливаю на те, що зі мною відбувається.
68. Саме багатство та глибина мого внутрішнього світу і визначають мою
цінність як особистості.
69. Тривалі суперечки з собою частіше залишають гіркий осадок в моїй
душі, ніж приносять полегшення.
70. Думаю, що спілкування зі мною приносить людям відверте
задоволення.
71. Якщо говорити відверто, іноді я буваю дуже неприємним.
72. Можна сказати, що я собі подобаюсь.
73. Я – людина надійна.
74. Здійснення мої бажань мало залежить від везіння.
75. Моє внутрішнє “Я” завжди мені цікаве.
76. Мені дуже просто переконати себе не засмучуватися через дрібниці.
77. Близьким людям притаманно мене недооцінювати.
191
78. У мене в житті часто бувають хвилини, коли я сам собі огидний.
79. Мені здається, що я все-таки не вмію сердитися на себе по-
справжньому.
80. Я переконався, що в серйозних справах на мене краще не
розраховувати.
81. Іноді мені здається, що я якийсь дивний.
82. Я не схильний пасувати перед труднощами.
83. Моє власне «Я» не видається мені чимось вартим уваги.
84. Мені здається, що глибоко обдумуючи свої внутрішні проблеми, я
навчився значно краще себе розуміти.
85. Навряд чи я викликаю симпатію у більшості моїх знайомих.
86. Мені траплялось робити такі вчинки, яким навряд чи можна знайти
виправдання.
87. Десь у глибині душі я вважаю себе слабаком.
88. Якщо я відверто і звинувачую себе в чомусь, то, як правило,
викривального запалу вистачає ненадовго.
89. Мій характер, яким би він не був, цілком мене влаштовує.
90. Я цілком ясно уявляю собі, що чекає мене попереду.
91. Іноді мені буває досить важко знайти спільну мову зі своїм
внутрішнім “Я”.
92. Мої думки про себе найчастіше зводяться до звинувачень на власну
адресу.
93. Я не хотів би сильно мінятися навіть на краще, тому що кожна зміна –
це втрата якоїсь дорогої часточки самого себе.
94. В результаті моїх дій досить часто виходить зовсім не те, на що я
розраховував.
95. Навряд чи в мені є щось, чого б я не знав.
96. Мені ще багато чого не вистачає, щоб з впевненістю сказати собі:
”Так, я цілком зріла особистість”.
97. В мені цілком мирно вживаються як мої достоїнства, так і мої
недоліки.
192
98. Іноді я надаю “безкорисну” допомогу людям лише для того, щоб
краще виглядати у власних очах.
99. Мені досить часто і безуспішно доводиться виправдовуватися перед
самим собою.
100. Ті, хто мене не любить, просто не знають, яка я людина.
101. Переконати себе в чомусь для мене нескладно.
102. Я не відчуваю нестачі в близьких та розуміючих мене людях.
103. Мені здається, що мало хто поважає мене по-справжньому.
104. Якщо не бути дріб’язковим, то в цілому мене себе немає в чому
дорікнути.
105. Я сам створив себе таким, який я є.
106. Думка інших про мене цілком співпадає з моєю власною.
107. Я сам хотів багато в чому себе переробити.
108. До мене ставляться так, як я того заслуговую.
109. Думаю, що моя доля все-одно складеться не так, як мені хотілося
тепер.
110. Впевнений, що в житті я на своєму місці.
Проводиться підрахунок «сирих балів» шкальних значень згідно ключа.
При співпаданні з ключем нараховується 1 бал, при неспівпадання – 0 балів.
Ключ:
1. Відвертість:
«+»: 1, 3, 9, 48, 53, 56, 65.
«-»: 21, 62, 86, 98.
2. Самовпевненість:
«+»: 7, 24, 30, 35, 36, 51, 52, 58, 61, 78, 82.
«-»: 20, 80, 103.
3. Самокерівництво:
«+»: 43, 44, 45, 74, 76, 84, 90, 105, 106, 108, 110.
«-»: 109.
4. Дзеркальне «Я»:
«+»: 2, 5, 29, 41, 42, 50, 102.
«-»: 13, 18, 34, 85.
5. Самоцінність:
«+»: 8, 16, 39, 54, 57, 68, 70, 75, 100.
«-»: 15, 26, 31, 46, 83.
193
6. Самоприйняття:
«+»: 10, 12, 17, 28, 40, 49, 63, 72, 77, 79, 88, 97.
«-»: -
7. Самоприв’язаність:
«+»: 6, 32, 33, 55, 89, 95, 101, 104.
«-»: 96, 107.
8. Конфліктність:
«+»: 4, 11, 22, 23, 27, 38, 47, 59, 64, 67, 69, 81, 91, 94, 99.
«-»: -
9. Самозвинувачення:
«+»: 14, 19, 25, 37, 60, 66, 71, 78, 87, 92.
«-»: -
В подальшому «сирі бали» переводяться у стенові показники:
Норми (в стенах)
Стени 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
шкали
1 0 0 1 2-3 4-5 6-7 8 9 10 11
2 0-1 2 3-4 5-6 7-9 10 11-12 13 13 14
3 0-1 2 3 4-5 6 7 8 9-10 11 12
4 0 1 2 3-4 5 6-7 8 9 10 11
5 0-1 2 3 4-5 6-7 8 9-10 11 12 13-14
6 0-1 2 3-4 5-6 6-7 8 9 10 11 12
7 0 1 2-3 4-5 6 7-8 7-8 9 10 11
8 0 0 1-2 3-4 5-7 8-9 11-12 13 14 15
9 0 1 2 3-4 5 6-7 8 9 10 10
Самоставлення – це певне стійке почуття на адресу власного «Я», що

містить ряд специфічних модальностей (вимірів), що відрізняються як за
емоційним тоном, переживанням, так ы за семантичним змістом відповідного
ставлення до себе.
Шкала 1 – внутрішня чесність – «Відкритість» - пов’язана з такими
аспектами образу «Я», самоставлення, поведінки, які, будучи значимими для
особистості, важко допускаються до усвідомлення.
194
Низькі значення шкали говорять про глибоку усвідомленість «Я»,

підвищену рефлективність та критичність, здатність не приховувати від себе
та інших значиму неприємну інформацію.
Крайньо низькі значення можуть свідчити про самовідкритість, часом
межуючою з цинізмом.
Високі значення свідчать про закритість, нездатність або небажання
усвідомлювати та видавати значиму інформацію про себе, у крайньому
вираженні – про пряму брехню та фальсифікацію результатів в бік соціально
бажаних відповідей.
Шкала 2 - «Самовпевненість» - уявлення про себе як про самостійну,
вольову, енергійну, надійну людину, якій є за що себе поважати.
Низькі значення шкали свідчать про незадоволеність собою та своїми
можливостями, про сумнів у здатності викликати повагу.
Високі значення шкали відповідають високій думці про себе,
самовпевненості, відсутності внутрішньої напруженості.
Шкала 3 - «Самокерівництво» - уявлення про те, що основним
джерелом активності та результатів, що стосуються як діяльності, так і власної
особистості суб’єкта, є він сам.
Людина з високим балом за шкалою виразно переживає власне «Я» як
внутрішній стержень, що інтегрує її особистість і життєдіяльність, вважає, що
її доля знаходиться в її власних руках, і відчуває почуття обґрунтованості і
послідовності своїх внутрішніх спонукань та цілей.
Низькі бали свідчать про віру суб’єкта та підвладність його «Я» часовим
обставинам, про нездатність протистояти долі, погану саморегуляцію,
розмитий локус «Я», відсутність тенденції шукати причини вчинків та
результатів у собі самому.
Шкала 4 – відображене самоставлення - «Дзеркальне «Я»» -
очікуване ставлення до себе з боку інших людей.
Високі значення шкали відповідають уявленню суб’єкта про те, що його
особистість, характер та діяльність здатні викликати у інших повагу,
симпатію, схвалення та розуміння.
195
Низькі значення шкали свідчать про очікування протилежних почуттів

від узагальненого іншого.
Шкала 5 - «Самоцінність» - відображає емоційну оцінку себе, свого
«Я» за внутрішніми інтимними критеріями любові, духовності, багатства
внутрішнього світу.
Високі оцінки за шкалою відображають зацікавленість у власному «Я»,
любов до себе, відчуття цінності власної особистості та одночасно
передбачувану цінність свого «Я» для інших.
Низькі значення шкали характеризують недолік свого духовного «Я»,
сумніви у цінності власної особистості, відстороненість, що межує з
байдужістю до свого «Я», втрату інтересу до свого внутрішнього світу.
Шкала 6 - «Самоприйняття».
Високий полюс відповідає дружньому ставленню до себе, згоді з самим
собою, схваленню своїх планів та бажань, емоційному, безумовному
прийняттю себе таким, який ти є, нехай навіть з деякими недоліками.
Низький полюс свідчить про відсутність перерахованих якостей –
недостатність самоприйняття, що є важливим симптомом дезадаптації.
Шкала 7 - «Самоприв’язаність».
Високі значення шкали говорять про ригідність «Я-концепції»,
прив’язаність, небажання змінюватися на фоні загального позитивного
ставлення до себе. Ці переживання часто супроводжуються прив’язаністю до
неадекватного «Я»-образу. В останньому випадку тенденції до збереження
такого образу – один із захисних механізмів самосвідомості.
Низькі значення свідчать про протилежні тенденції: бажання щось у собі
змінити, потяг до відповідності з ідеальним уявленням про себе,
незадоволеність собою.
Шкала 8 – внутрішня конфліктність.
Високі значення свідчать про наявність внутрішніх конфліктів, сумнівів,
непогодження з собою, тривожно-депресивних станів, що супроводжуються
переживанням почуття провини. Помірне підвищення за шкалою говорить про
196
підвищену рефлексію, глибоке проникнення у себе, усвідомлення своїх

труднощів, адекватний образ «Я» та відсутність витіснення.
Крайньо низькі значення шкали свідчать про заперечення проблем,
закритість, поверхову самовдоволеність.
Шкала 9 - «Самозвинувачення».
Високі значення говорять про самозвинувачення, готовність поставити
собі у провину свої промахи та невдачі, власні недоліки. Шкала є індикатором
відсутності симпатії, що супроводжується негативними емоціями на свою
адресу, навіть незважаючи на високу самооцінку якостей та досягнень.
Шкали об’єднані у три незалежних та добре інтерпретованих фактори:
1-ий фактор – Самоповага: шкали 1, 2, 3, 4. Відображає оцінку
власного «Я»щодо соціально-нормативних критеріїв модальності.
2-ий фактор – Аутосимпатія: шкали 5, 6, 7. Відображає емоційне
ставлення суб’єкта до свого «Я».
3-ій фактор – Самоприниження: шкали 8, 9. Відображає негативне
самоставлення.
1. Романова Е.С. Психодиагностика. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2009. – С.217-366.
2. Пантилеев С.Р. Методики исследования самоотношения. – М. Смысл, 1993. –
30с.
Тест двадцяти тверджень на самоставлення (М.Кун, Т.Мак-Партланд)

(Twenty statements self attitude Test - Kuhn M., Mc. Partland Т., 1954)
(молодший шкільний, підлітковий та юнацький вік)
Мета: дослідження самоставлення та самосприйняття особистості.
Необхідний матеріал: бланк (аркуш паперу), ручка.
Досліджуваного просять протягом 12 хвилин дати 20 різних відповідей
на питання, звернене до самого себе: «Хто я такий?». Відповіді фіксуються на
бланку для відповідей, на якому зазначено саме питання та 20 пунктів для
запису відповідей досліджуваного.
197
Інструкція: «Дайте, будь ласка, 20 різних відповідей на питання до

самого себе «Хто я такий?» та запишіть їх на бланку. Відповіді слід давати у
тому порядку, у якому вони спонтанно виникають. Не думайте про
послідовність, граматику та логіку.»
Бланк відповідей
«Хто я такий?»
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
Цей особистісний опитувальник є варіантом не стандартизованого
самозвіту з наступним контент-аналізом, близький до проективних методів
дослідження особистості. Теоретичною основою створення тесту є розроблене
М. Куном розуміння особистості, операційну сутність якої можна визначити
через відповіді на запитання «Хто я такий?", звернені до самого себе (або
звернене до людини запитання іншої особи «Хто Ви такий?')
Результати дослідження за цією методики піддаються якісному аналізу
(на індивідуальному рівні) та визначенню частотних характеристик (при
груповому досліджені).
Отриманий список перш за все розглядається з точки зору 2 категорій
суджень:
198
 «приєднувальні», в яких досліджуваний відносить себе до якоїсь групи

(зазвичай знаходяться на початку списку): «учень», «людина», «юнак»
тощо;
 «диференціюючі» - вказуються специфічні ознаки, що відрізняють
досліджуваного від інших: «надто товстий», «невдаха», «модний» тощо.
Окрім цього, відповіді поділяються за рядом категорій:
• соціальні групи (і відповідні ролі)(стать, вік, національність, релігія,
професія);
• ідеологічні погляди (філософські, релігійні, політичні та
моральні висловлювання);
• інтереси та захоплення;
• прагнення і цілі;
• самооцінка.
Найчастіше зустрічаються такі категорії (за результатами зарубіжних
досліджень): професійна ідентичність, сімейна роль та статус, релігійна
ідентичність, стать та вік.
Особливу увагу варто звертати на відповіді, які передають свідому
ідентифікацію людини з певними категоріями ролей, тобто з тими, які вона не
просто повинна, але і прагне виконувати.
У відповідях досить часто простежуються соціологічні закономірності:
 вік частіше згадують молоді та літні люди;
 жінки частіше згадують свій сімейний статус;
 чоловіки - статеву приналежність тощо.
У той же час психологічні закономірності, які лежать в основі відповідей,
недостатньо ясні. Вважається, що порядок називання категорій відповідає
вираженості та значимості відповідних ознак, тобто структурі
самоідентитчностей, але ця теза не є доведеною. Цілком можливим є вплив
стереотипів заповнення офіційних анкет або дія захисних стратегій, при яких
найбільш значиме відсувається на потім.
Діагностичне використання тесту потребує виявлення соціокультурних
норм специфічних для певного віку та статі. Вже доведено, що відповіді дітей
199
відрізняються від відповідей дорослих: діти частіше, ніж дорослі, визначають

себе через ситуативні та окремі прояви. У етнічно однорідному суспільстві
відповіді, що стосуються раси та національності будуть зустрічатися рідше,
ніж у етнічно різнорідному.
Слід також розрізняти відповіді, які стосуються самоідентичності у
рамках індивідного рівня самосвідомості (тобто відображають
приналежність до таких груп, до яких неможливо не належати, живучи у
суспільстві – статеву, вікову, національну, сімейну) та відповіді, які
стосуються особистісної самоідентичності (приналежність досліджуваного
до груп людей, членство у яких є або результатом власного вибору
самовизначення, або результатом специфічної самооцінки – «мислитель»,
«захисник», «невдаха», «фантазер» тощо)
Невирішення вказаних теоретичних та методичних питань ускладнює
використання даного тесту. Без знання соціокультурних та статево-вікових
норм інформативними виявляються лише крайні, найбільш нетипові відповіді
як, наприклад, вказування лише своїх недоліків або лише своїх індивідних
ідентичностей.
Оцінюючи стандартизовані самозвіти із застосуванням контент-аналізу в
цілому, треба відзначити, що основна їх перевага, порівняно зі
стандартизованими самозвітами полягає в потенційному багатстві відтінків
самоопису і в можливості аналізувати самоставлення, виражене мовою самого
суб'єкта, а не нав'язаною йому мовою дослідження. Це, проте, є і одним з
обмежень цього методу - суб'єкт з низькими лінгвістичними здібностями і
навичками самоопису опиняється в гіршому положенні, порівняно з людиною,
яка володіє багатою лексикою і навичками самоопису для передачі своїх
переживань. Ці відмінності можуть затушовувати відмінності в самоставленні
і «Я-концепції» в цілому. З другого боку, всякий контент-аналіз обмежує
можливість обліку індивідуальної своєрідності досліджуваного шляхом
накладення готової системи категорій, тим самим наближаючи результати,
одержані цим методом, до тих, які отримують за допомогою стандартизованих
200
самозвітів. На нестандартизовані самозвіти також впливає стратегія

самопрезентацїї, яка повинна враховуватися при інтерпретації результатів.
Приклад застосування методики 20 тверджень у підлітковому та
ранньому юнацькому віці.
На одній з консультації учениця XI класу Маша К. виконала завдання таким
чином:
1. Я Маша.
2. Я дуже красива.
3. Я, загалом, добре вчуся.
4. Я займаюся музикою.
5. Я люблю, коли я подобаюся.
6. Я іноді думаю, що люди всі погані.
7. Я погана дочка.
8. Я люблю маму, а вона мене - ні.
9. Я завжди боюся сказати дурість.
10. Я ледача.
11. Я байдужа.
12. Я не люблю залишатися одна вдома.
13. Я не люблю свого брата Юрку.
14. Я хочу добре одягатися.
15. Я дуже товста.
16. Я не люблю ходити в школу.
17. Я не впевнена в собі.
18. Я завжди чогось боюся.
19. Я не хочу більше ні за що відповідати.
20. Я ніхто.
Ситуація Маші К.
Дівчина виглядає зовні благополучною: вона добре одягається, стежить за
собою, активна, товариська, непогано вчиться.
Проте при повторній консультації з'ясувалося, що зовні демонстрована
поведінка Маші і її внутрішній стан психологічно різні, а саме: Маша прагне
більше спілкуватися з матір'ю, але мати не приймає дочку, часто її критикує,
лає за незначну провину. Очевидно, критичне ставлення матері формує
занижену самооцінку дівчини, що виявляється в її відповідях в пп. 7, 8, 9, 10,
11, 15, 17, 18. Маша знаходиться в нестабільному, тривожному стані, часто
переживає різні страхи (пп. 12, 17, 18). Неблагополучні взаємостосунки з
братом (п. 13), оскільки мати підкреслено уважна до брата і холодна до дочки
(у матері другий шлюб, син - від другого шлюбу). Певною мірою Маша
відгороджена комунікативним бар'єром від зовнішнього світу (пп. 13, 16, 19). І
звичайно ж, необхідно спеціально проаналізувати останню відповідь дівчини
(п. 20): високий ступінь невпевненості в собі аж до само знецінення.
Зрозуміло, ці результати повинні бути уточнені і поглиблені в ході
подальших консультаційних бесід.
201
1. Бодалев А.А. Столин В.В. Аванесов В.С. Общая психодиагностика. -

СПб.: Изд-во «Речь», 2000. – С.423-425.
2. Большая энциклопедия психологических тестов. – М.: Изд-во Эксмо,
2006. – С.285-286.
Дослідження самоповаги
Мета: визначення рівня самоповаги особистості.
Необхідний матеріал:аркуш паперу для записів, ручка або олівець.
Інструкція: «На запропоновані Вам судження потрібно вибрати відповідь
наступним чином: повністю погоджуюся, погоджуюся, не погоджуюся,
абсолютно не погоджуюся».
Судження
1. Я почуваю себе гідною людиною не менше, ніж інші.
2. Я завжди схильний відчувати себе невдахою.
3. Мені здається, що у мене є низка позитивних якостей.
4. Я здатен дещо робити не гірше, ніж більшість.
5. Мені здається, що мені особисто немає чим пишатися.
6. Я до себе добре ставлюся.
7. У цілому я задоволений собою.
8. Мені хотілося б більше поважати себе.
9. Іноді я ясно відчуваю свою нікчемність.
10. Іноді я думаю, що в усьому поганий.
Код опитувальника: прямі запитання - 1,3,4,6,7. зворотні запитання - 2, 5, 8,9,
10.
Максимально можлива сума - 40 балів, мінімально можлива сума - 10 балів
Відповіді Прямі судження (бали) Зворотні судження (бали)
Повністю погоджуюся 4 1
Погоджуюся 3 2
Не погоджуюся 2 3
Абсолютно не погоджуюся 1 4
10-19 балів - низький рівень самоповаги;
202
20-29 балів - середній рівень самоповаги;

30-40 балів - високий рівень самоповаги.
За матеріалами книги Зелінська Т.М., Михайлова І.М. Практикум із
загальної психології: Навч.посібн. – К.:Каравела, 2009. – С.112-113.
Тест егоцентричних асоціацій (ЕАТ)

(підлітковий та юнацький вік)
Мета дослідження: визначення рівня егоцентризму особистості.
Необхідний матеріал: бланк тесту ЕАТ, ручка, секундомір.
Дослідження егоцентризму за допомогою проективного тесту его-
центричних асоціацій (ЕАТ) можна проводити як з одним досліджуваним,
так і з групою, яка складається з 2-7 чоловік. У роботі з групою кожний
учасник тестування має забезпечуватися бланком, ручкою, зручно
розташовуватися за столом на відстані 1,5-2 м від сусідів та експери-
ментатора.
Особливістю цього завдання є те, що досліджуваним не слід знати мету
дослідження. Як «підставну» мету може бути названо перевірку швидкості
писемної мови або визначення швидкості виконання асоціацій на мовний
стимульний матеріал. При цьому важливо підкреслити, що зміст, грамотність
і каліграфія значення не мають. У процесі заповнення тесту
експериментаторові забороняється що-небудь, крім інструкцій, пояснювати
досліджуваному, давати оцінку та висловлювати своє ставлення щодо його
судження. Тут необхідно пильнувати за суворою індивідуальністю роботи
досліджуваного та за фіксацією часу на виконання завдання.
Інструкція досліджуваному: «Тест складається з 40 незакінчених речень.
Вам необхідно доповнити кожне із них так, щоб утворилися речення, в яких
виражено закінчену думку. Відразу записуйте першу думку, що прийшла Вам
у голову, щоб завершити незакінчене речення. Намагайтеся працювати
швидко. Час виконання завдання фіксується. Бланк тесту егоцентричних
асоціацій має такий вигляд:
Тестовий бланк ЕАТ
Прізвище, ім’я, по-батькові
____________________________________________________________
Вік _____________________ Рідна мова _______________________ Дата
_______________________
203
Час, витрачений на заповнення тесту

______________________________________________________
1. У такій ситуації ...

2. Найлегше ...
3. Незважаючи на те, що ...
4. Чим довше ...
5. Порівняно з ...
6. Кожний ...
7. Жаль, що ...
8. Внаслідок ...
9. Якщо ...
10.Кілька років тому ...
11.Найважливіше те, що ...
12.Тільки ...
13.Насправді ...
14.Справжня проблема в тому, що ...
15.Неправда, що ...
16.Прийде день, коли ...
17.Найбільше ...
18.Ніколи ...
19.У те, що ...
20.Навряд чи можливо, що ...
21.Головне в тому, що ...
22.Інколи ...
23.Років через дванадцять ...
24.У минулому ...
25.Справа в тому, що ...
26.У теперішній час ...
27.Найкраще ...
28.Беручи до уваги...
29.Коли б...
204
30.Завжди...
31.Можливість...
32.Уразі...
33.Звичайно...
34.Якщо навіть...
35.До цієї пори...
36.Умови для...
37.Більш за все...
38.Щодо...
39.З недавнього часу...
40.Тільки з тієї пори...
Після завершення роботи досліджувані здають заповнені бланки тесту.
Експериментатор швидко їх продивляється, не вчитуючись у зміст, і, якщо
помічає незавершені речення, то бланки повертаються з проханням закінчити
те чи інше речення. При цьому час фіксується і додається до попереднього.
Мета обробки результатів - одержання індексу егоцентризму. За
величиною індексу можна судити про егоцентричну чи неегоцентричну
спрямованість особистості.
Обробляти результати доцільно, якщо досліджуваний цілковито
упорався з завданням тесту. Тому під час тестування важливо прослідкувати,
щоб всі речення були закінченими. Якщо у тестовому бланку виявилося бі-
льше 10 незакінчених речень, то він обробці й аналізу не підлягає. Тоді і
досліджуваного запрошують протестуватися ще раз через кілька днів.
Індекс егоцентризму визначається шляхом виявлення і підрахунку
речень, що містять інформацію, яка вказує на самого суб'єкта, тобто на
тестованого. Вона виражається особовим займенником першої особи однини
Я, присвійним займенником Мій та їхніми формами. Це можуть бути
займенники я, мені, мій, мною, моїх, мою тощо. Інформацію про самого
суб'єкта несуть також і речення, в яких зазначених займенників немає, але
вони явно маються на увазі за наявності дієслова першої особи однини. До
205
уваги беруться і не до кінця завершені речення, але які мають зазначені

займенники.
Індексом егоцентризму служить кількість зазначених речень. Для
зручності підрахунку речень, які містять вказівку на самого суб'єкта і
відображають його центрацію на себе, в заповненому бланкові займенники
першої особи однини або відповідні дієслівні закінчення підкреслюються, а
номер речення обводиться колом.
Егоцентрична спрямованість проявляється у пізнавальній, емоційній та
поведінковій сферах. Особистість з такою спрямованістю відчуває труднощі у
зміні власної позиції щодо певного пізнаваного об’єкта, у нерозумінні
переживань інших людей, відсутності емоційної чуйності, у невмінні
враховувати точки зору інших людей і координувати їх зі своєї власної точки
зору. Ймовірно, формування і закріплення егоцентричної спрямованості
особистості відбувається у підлітковому віці.
Для виявлення рівня егоцентричної спрямованості особистості й аналізу
одержаних результатів подається таблиця. Вона містить градації рівнів
егоцентризму підлітків, юнаків та студентів, у тому числі студентів-
першокурсників. Зміна рівнів, які характеризують егоцентричні тенденції в
першокурсників, пов'язана з тим, що вступ до вузу змінює соціальний статус
юнаків та дівчат. У період адаптації до нового статусу відбувається тимчасове
збільшення егоцентричності особистості.
Рівні егоцентричної спрямованості підлітків, юнаків і дівчат
Стать Рівні егоцентричної спрямованості
дуже дуже
низький середній високий
низький високий
Першокурсники, які навчаються перший семестр
Юнаки 0-1 2-7 8-22 23-30 31-40
Дівчата 0-1 2-7 8-22 23-29 30-40
Студенти інших курсів
Юнаки 0-1 2-7 8-20 21-26 27-40
Дівчата 0-1 2-7 8-21 22-27 28-40
Старшокласники
Юнаки 0-1 2-7 8-20 21-28 29-40
206
Дівчата 0-2 3-8 9-22 23-29 30-40

Старші підлітки (8-9 клас)
Хлопчик
0-2 3-8 8-21 22-31 32-40
и
Дівчатка 0-2 3-9 10-23 24-32 33-40
Молодші підлітки (5-7 клас)
Хлопчик
0-2 3-12 13-27 28-35 36-40
и
Дівчатка 0-2 3-13 14-25 26-32 33-40
Дуже низький (нульовий) показник егоцентризму означає, як правило,

що досліджуваний неправильно зрозумів інструкцію і поставив собі яке-
небудь інше завдання, замість запропонованого в інструкції.
Дуже високий показник егоцентризму може бути ознакою акцентуації
особистості на своїй власній персоні.
У процесі аналізу результатів треба враховувати, що егоцентризм і
егоцентрична спрямованість - це ознаки особистості. Вони характеризують її
позиції і є центрованою і фіксованою соціальною установкою, яка визначає
привернення уваги до своїх якостей, думок, переживань, уявлень, дій, своєї
мети тощо. З юнацького віку сюди включається саморефлексія. Егоцентрична
спрямованість детермінується позицією, сприяючи автономізації особистості
від інших людей, і викликається потребами у власному успіху, співчутті,
опіці, афіліації, в самоствердженні, захисті свого «я», в тому числі й
психосексуальною потребою.
Егоцентризм відображається на пізнавальних можливостях людини,
перешкоджаючи ефективному спілкуванню і взаємодії з людьми, гальмуючи
розвиток моральної сфери особистості.
Особистості з високим рівнем егоцентризму часто бувають конфліктни-
ми, оскільки не враховують, а часом і перекручують смисловий зміст
повідомлення співрозмовника, що веде до непорозумінь та до
міжособистісних проблем. У моральному плані егоцентрична спрямованість
може призвести до егоїзму, проявляється в спробі використати інших людей
для задоволення власних потреб та інтересів, а також до прагматизму, який
пов'язаний тільки з користю.
207
Оскільки визначення величини і рівня егоцентричної спрямованості

достатньо значущі для досліджуваного, то в даному дослідженні особливо
важливо дотримуватися етики психодіагностики. У разі довіри респондента
до експериментатора бажано обміркувати з ним причини, які призвели до
егоцентричності. Факторами, спрямованими на розвиток егоцентричності в
дитячому та в шкільному віці, можуть бути: перехвалювання батьками і
вчителями, активна стимуляція до досягнення успіху, нестача контактів з
однолітками, звичка командувати з огляду на постійну, з дитячих років,
позицію керівника (староста, відповідальний за культмасову чи спортивну
роботу тощо). У деяких випадках високий рівень егоцентричної
спрямованості може бути ситуативним, викликаним дуже значною для
людини подією.
Низький рівень егоцентричності часто є наслідком постійного при-
душення особистості дитини авторитетами. Вдома ними стають батьки, а в
школі вчителі та деякі учні.
Для корекції егоцентричності потрібен досвід спілкування і взаємодії
індивіда з іншими людьми. Важливо розвивати вміння враховувати погляди
інших, контролювати правильність розуміння людей, з якими спілкуєшся і
взаємодієш, тренувати здатність уявити себе на місці іншого, бути уважним до
стану оточуючих. Особам з високим рівнем егоцентризму доцільно
рекомендувати участь у тренінгах сензитивності, спілкування, децентрації.
Вчасна корекція егоцентричного рівня важлива ще й тому, що на фоні
його високого рівня розвиваються психопатичні риси особистості, а при
неадекватно низькому рівні — конформність і соціальна пасивність.
1. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Т.В. Практикум із загальної психології / За
ред. Т.І.Пашукової. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – С.178-184.
2. Методические рекомендации по диагностике эгоцентризма у подростков и
старших школьников. Сост. Пашукова Т.И. – Кировоград, 1987.
3. Методики психодиагнстики в учебно-воспитательном процессе. Составители
Гришин В.В.,Лушин П.В.. –М.: ИКА «Москва», 1990. – С.32-33.
Рівень впевненості в собі (Ф. Зімбардо).

(старший підлітковий та юнацький вік)
208
Мета: визначення рівня впевненості в собі.

Необхідний матеріал: аркуш паперу для записів, ручка або олівець.
Методика включає 30 тверджень. Потрібно відзначити ті з них, з якими
респондент згоден.
Перелік тверджень:
1. Більшість людей, мабуть, наполегливіші, ніж я.
2. Я не наважуюся призначати побачення і приймати запрошення на
побачення із-за своєї соромливості.
3. Якщо в їдальні подадуть несвіжу їду, я скаржитимуся адміністрації.
4.Я уникаю зачіпати почуття інших людей, навіть якщо мене образили.
5.Якщо продавцеві коштувало великих зусиль показати мені товар, який не
зовсім мені личить, мені важко сказати йому «ні».
6.Коли від мене вимагають що-небудь зробити, а я не розумію, навіщо це
треба, то прошу, аби мені пояснили це.
7. У спорах я прагну знайти такі аргументи, аби остаточно і безповоротно
переконати оточуючих в своїй правоті.
8. Я прагну вирватися вперед, як і більшість людей.
9. Чесно кажучи, люди часто використовують мене в своїх інтересах.
10. Я отримую задоволення, зав'язуючи розмову з новими людьми.
11. Я часто не знаю, що сказати людям іншого кола, які здаються мені
привабливими.
12. Думаю, що пройти співбесіду при влаштуванні на роботу мені виявиться
куди складніше, ніж зібрати необхідні документи.
13. Я переживаю нерішучість, коли треба зателефонувати малознайомій
людині.
14. Я соромлюся повернути покупку в магазин, навіть якщо виявляю, що вона
неякісна.
15. Якщо родич або близький друг дратує мене, я швидше приховаю свої
209
відчуття, чим проявлю незадоволеність.

16. Буває, що я уникаю ставити питання через страх здатися безглуздим.
17. У сварці я інколи боюся, що хвилюватимуся і мене почне трясти.
18. Якщо хто-небудь висловлює точку зору, яку я вважаю невірною, я не
соромлюся висловити і свою точку зору.
19. Роблячи покупки на ринку, я уникаю сперечатися з продавцями про ціну.
20. Коли я роблю що-небудь важливе, я стараюся, аби про це дізналися інші.
21. Я відвертий і щирий у вираженні своїх почуттів.
22. Якщо хтось розповсюджує про мене плітки, я прагну при першій же нагоді
поговорити з ним про це.
23. Частенько мені важко сказати «ні».
24. При необхідності я умію узяти під контроль навіть сильні свої емоції.
25. Якщо мене де-небудь погано обслужили, я не соромлюся поскаржитися
адміністрації.
26. Коли мені роблять комплімент, я часто не знаю, що сказати у відповідь.
27. Якщо в театрі або на заняттях сусіди заважають мені розмовами, я прошу
їх говорити тихше або розмовляти де-небудь у іншому місці.
20. Той, хто намагається пролізти в черги попереду мене, може бути
впевнений, що отримає від мене відсіч.
21. Я швидко і рішуче висловлюю свою думку.
22. Бувають випадки, коли я розгублений настільки, що просто не можу нічого
сказати.
Виставляється по одному балу за твердження 3, 6, 7, 8,10, 18, 20, 21, 22,
24, 25, 27, 28, 29 при відповідях «так». Виставляється також по одному балу за
твердження 1, 2,4, 5, 9, 11,12, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 23, 26, 30 при відповідях
«ні». Підраховується загальна сума балів.
Менше 11 балів. Така людина соромлива і недостатньо упевнена в собі.
Їй важко висловити свої почуття і бажання, і тому інші можуть нав'язати їй
своє суспільство, відтіснити при здобутті, наприклад, яких-небудь благ, часом
навіть не помічаючи цього, ущемити в чомусь її права. В той же час цій
210
людині можуть бути властиві спалахи агресивної поведінки по відношенню до

тих, хто від неї залежний.
11-21 балів. Цим людям властива середня міра впевненості в собі. Вони
можуть дати відсіч тим, хто намагається ущемити їх інтереси або не дотримує
зобов'язання, але для цього їм все ж треба відчувати себе декілька
«заведеними». Інакше вони вважають за краще терпіти і мовчки злитися,
уникаючи вступу до конфлікту. За бажання вони легко можуть навчитися і
поводитися відповідно до манер вихованої людини, і жорстко досягати своїх
цілей в спілкуванні з оточуючими.
Більше 21 балів. У таких людей високий рівень впевненості в собі. Для
них характерні спокій, уміння володіти собою в різних ситуаціях, уміння
виражати свої відчуття і бажання, не ображаючи оточуючих і не вступаючи з
ними в конфлікти. Вони відстоюють свої права, відновлюючи їх у разі потреби
не вибухами неконтрольованої агресії, не скаргами і проханнями, а, як
правило, рішучими і в той же час коректними, прийнятними в суспільстві
способами.
За матеріалам: Зелінська Т.М., Михайлова І.М. Практикум із загальної
Тест самоакцептації
(дитячий варіант – молодший шкільний вік)
Мета: визначення вираженості у особистості позитивної установки на
себе.
Необхідний матеріал: опитувальник, бланк відповідей, ручка.
Досліджуваному пропонують 32 пари тверджень і зробити вибір на
користь одного з них у кожній парі.
Інструкція: «Перед тобою запитання, що складаються з двох частин,
розділених словом «чи». Уважно прочитай запитання і вибери ту його частину
– зліва чи справа від слова «чи», - яка тобі більше підходить. У листку для
відповідей поруч з номером кожного запитання є два квадратики. Якщо ти
вибрав ліву частину (до слова «чи»), постав хрестик у лівому квадратику, а
211
якщо праву частину (після слова «чи») – постав хрестик у правому

квадратику.
Якщо вибір зробити важко, подумай, як буває частіше. Намагайся
відповідати швидко, не думай довго над одним запитанням. Слід обов’язково
відповісти на всі запитання по черзі. Обидві відповіді одночасно позначати
хрестиком не можна».
1. Я не можу сказати, що мені Я можу сказати, що мені
чи
подобається моя зовнішність. подобається моя зовнішність.
2. Я відповідальна людина. Зі Я не завжди поводжуся
мною можна мати справу. чи відповідально. Не всяку справу мені
можна довірити.
3. Головне в житті, я вважаю, − це Головне в житті – приносити
чи
створювати щось нове. користь.
4. Критичні зауваження не Критичні зауваження погіршують
знижують мого хорошого чи моє ставлення до себе.
ставлення до себе.
5. У мене гарна зовнішність, я Я невдоволений(а) своєю
привабливий(а). чи зовнішністю; мені здається, що я
непривабливий(а).
6. Я вмію примушувати себе до Я не вмію примушувати себе до
чи
чогось чогось.
7. Я можу без відчуття провини Мене мучать відчуття провини,
відкласти на завтра те, що слід якщо я відкладаю на завтра те, що
чи
зробити сьогодні. слід зробити сьогодні.
8. Мені здається, що я можу Мені здається, я не можу повною

довіряти своїм власним чи мірою покластися на свої власні
оцінкам. оцінки.
9. Буває, що я соромлюся своєї Я ніколи не соромлюся своєї
чи
зовнішності. зовнішності.
10. Я поступливий, м’який у Я впертий, непоступливий.
чи
відносинах з людьми.
11. Я впевнений у собі тільки тоді, Я впевнений у собі навіть тоді, коли
коли відчуваю, що можу чи відчуваю, що не можу справитися з
справитися з усіма труднощами. усіма труднощами.
12. Я мирюся з тим, що одночасно чи Я з цим змиритися не можу
переживаю щось прямо
протилежне, наприклад, і
подобаюсь, і не подобаюсь собі
або і люблю якусь людину, і
212
водночас її не люблю.
13. Я незадоволений своїм Мені подобається мій вигляд.
чи
виглядом.
14. Я вважаю себе людиною Я так не вважаю.
чи
цікавою.
15. Я часто переживаю через те, що Я рідко через це переживаю.
чи
марную час.
16. В більшості ситуацій я В більшості ситуацій я намагаюся
намагаюся зрозуміти, чого хочу чи зрозуміти, чого хочуть ті, хто мене
сам. оточує.
17. Я невпевнений(на), що моя Я подобаюся жінкам (чоловікам).
зовнішність може сподобатися чи
комусь з жінок (чоловіків).
18. Я ставлюсь до себе по- Моє ставлення до самого себе не
дружньому, і мої погані риси не чи можна назвати дружніми, і деяких
завдають мені клопоту. своїх рис я хотів би позбутися.
19. Мене часто турбують думки Рідко
чи
про школу.
20. Я готовий миритися зі своїми Мені важко миритися зі своїми
чи
помилками. помилками.
21. Я спокійно ставлюся до оцінки Я не можу спокійно ставитися до
моєї зовнішності. Мене мало оцінок своєї зовнішності. Мене
чи
хвилює те, як мене сприймають непокоїть, як мене сприймають
інші. інші.
22. Іноді я не проти того, щоб мною Мені ніколи не подобається, коли
чи
керували. мною керують.
23. Багато з того, що мені Лише дещо з того, що я роблю,
доводиться робити, приносить чи приносить мені задоволення.
мені задоволення.
24. Мені часто доводиться Мені рідко доводиться
виправдовуватися перед собою чи виправдовуватися перед собою за
за власні вчинки. власні вчинки.
25. Я намагаюся завжди бути Іноді я хочу бути не таким, як всі.
чи
таким, як всі.
26. Я відчуваю себе винним, коли Я не відчуваю себе винним.
поводжуся з користю, вигодою чи
лише для себе.
27. Людина завжди повинна Тим, що потрібно.
займатися тільки тим, що їй чи
цікаво.
28. Я не соромлюся своїх Мені нелегко виявляти свої
чи
слабкостей перед іншими. слабкості навіть перед друзями.
29. Мені завжди вдається вибирати Це вдається мені не завжди
одяг, зачіску такі, як мені чи
хочеться.
213
30. Іноді я боюся бути самим Я ніколи цього не боюся.

чи
собою.
31. Найбільше задоволення людина Найбільше задоволення людина
отримує від самого процесу чи отримує, досягаючи в роботі
праці. бажаного результату.
32. Людина повинна каятися в Людині зовсім не обов’язково
чи
своїх негативних вчинках. каятися в своїх вчинках.
Бланк для відповідей

(дитячий варіант)
Прізвище_______________________________________________________
Ім’я____________________________________________________________
Клас___________________________________________________________
Вік (повних років)________________________________________________
Місце проведення дослідження_____________________________________
Дослідник_______________________________________________________
Дата____________________________________________________________
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
214
26.
27.
28.
29.
30.
31.
32.
Мета: визначення вираженості у особистості позитивної установки на себе.
Досліджуваному пропонують 32 пари тверджень і зробити вибір на
користь одного з них у кожній парі.
Інструкція: „Вашій увазі пропонується опитувальник, що складається з
32 пар тверджень. Кожна пара містить два варіанти поведінки, ставлення до
себе та ін., з яких вам потрібно вибрати той – А чи В, – який відповідає вам
більшою мірою. На спеціальному реєстраційному бланку (не в тексті
опитувальника!) зазначте ваш вибір, поставивши хрестик Х у графі «А» чи
«В», поруч з номером твердження. Щоразу уявляйте собі типову,
найхарактернішу ситуацію. Намагайтеся відповідати швидко, не витрачайте
час на розмірковування. Обирайте ту відповідь, яка першою спаде вам на
думку, а не ту, до якої ви прийшли після певних роздумів. Вибір потрібно
робити послідовно, не залишаючи пропущених пунктів. Обидві відповіді
одночасно вибирати не можна.”
1. А. Я не можу сказати, що мені подобається моя зовнішність.
В. Я можу сказати, що мені подобається моя зовнішність.
2. А. Я відповідальна людина. Зі мною можна мати справу.
В. Я не завжди поводжуся відповідально. Не всяку справу мені можна довірити.
3. А. Головне в житті, я вважаю, − це створювати щось нове.
В. Головне в житті – приносити користь.
4. А. Критичні зауваження на мою адресу не знижують моєї самооцінки.
В. Критичні зауваження на мою адресу знижують мою самооцінку.
5. А. У мене гарна зовнішність, я привабливий(а).
215
В. Я невдоволений(а) своєю зовнішністю; мені здається, що я

непривабливий(а).
6. А. Я вмію керувати собою, своїми вчинками, примушувати себе до чогось,
щось дозволяти собі або забороняти.
В. Я не вмію керувати собою, своїми вчинками, примушувати себе до
чогось, щось дозволяти собі або забороняти.
7. А. Я можу без жодних докорів сумління відкласти на завтра те, що слід
зробити сьогодні.
В. Мене мучать докори сумління, якщо я відкладаю на завтра те, що слід
зробити сьогодні.
8. А. Мені здається, що я можу довіряти своїм власним оцінкам.
В. Мені здається, я не можу повною мірою покластися на свої власні оцінки.
9. А. Буває, що я соромлюся своєї зовнішності.
В. Я ніколи не соромлюся своєї зовнішності.
10.А. Я мирюся з суперечностями в самому собі.
В. Я не можу змиритися із суперечностями в собі.
11.А. Я впевнений у собі тільки тоді, коли відчуваю, що можу справитися з
усіма проблемами, що стоять переді мною.
В. Я впевнений у собі навіть тоді, коли відчуваю, що не можу справитися з
усіма проблемами, які стоять переді мною.
12.А. Я поступливий, м’який у взаєминах з людьми.
В. Я належу до важких людей – впертий, непоступливий, жорсткий у
стосунках з людьми.
13.А. Я невдоволений своїм зростом, статурою.
В. Я задоволений своїм зростом, статурою.
14.А. Я вважаю себе людиною цікавою, привабливою, помітною. Я задоволений
собою.
В. Я не вважаю себе людиною цікавою, привабливою. Я часто незадоволений
собою.
15.А. Я часто переживаю через те, що марную час.
В. Я рідко переживаю через те, що марную час.
16.А. У більшості ситуацій я намагаюся насамперед зрозуміти, чого хочу сам.
В. У більшості ситуацій я насамперед намагаюся зрозуміти, чого хочуть ті,
хто мене оточує.
17.А. Я невпевнений(на), що моя зовнішність може сподобатися комусь з
жінок (чоловіків).
В. Я подобаюся жінкам (чоловікам).
18.А. Моє ставлення до самого себе можна назвати товариським. Мої
негативні риси не завдають мені клопоту.
В. Моє ставлення до самого себе не можна назвати приязним. Деякі свої
якості я сприймаю як небажані, чужі.
216
19.А. Мене часто непокоять думки про навчання (роботу).

В. Я рідко непокоюся, думаючи про навчання (роботу).
20.А. Я почуваю себе винним, коли поводжуся егоїстично.
В. Я не почуваю себе винним, коли поводжуся егоїстично.
21.А. Я спокійно ставлюся до оцінки моєї зовнішності. Мене мало хвилює те,
як мене сприймають інші.
В. Я не можу спокійно ставитися до оцінок своєї зовнішності. Мене
непокоїть, як мене сприймають інші.
22.А. Іноді я не проти того, щоб мною керували.
В. Мені ніколи не подобається, коли мною керують.
23.А. Багато з того, що мені доводиться робити, приносить мені задоволення.
В. Лише дещо з того, що я роблю, приносить мені задоволення.
24.А. Мені часто доводиться виправдовуватися перед собою за власні вчинки.
В. Мені рідко доводиться виправдовуватися перед собою за власні вчинки.
25.А. У зовнішності, одязі я намагаюся ніколи не бути “білою вороною”.
В. Я можу дозволити собі бути “білою вороною”.
26.А. Я готовий миритися зі своїми помилками.
В. Мені важко примиритися зі своїми помилками.
27.А. Людина завжди повинна займатися тільки тим, що їй цікаво.
В. Вибираючи собі справу, людина повинна виходити з того, наскільки це
потрібно.
28.А. Я не соромлюся своїх слабкостей перед іншими.
В. Мені нелегко виявляти свої слабкості навіть перед друзями.
29.А. Мені завжди вдається добирати одяг, зачіску за власним смаком.
В. Мені не часто доводиться покладатися у виборі одягу, зачіски на свій смак.
30.А. Іноді я боюся бути самим собою.
В. Я ніколи не боюся бути самим собою.
31.А. Найбільше задоволення людина отримує від самого процесу праці.
В. Найбільше задоволення людина отримує, досягаючи в роботі бажаного
результату.
32.А. Людина повинна каятися в своїх негативних вчинках.
В. Людині зовсім не обов’язково каятися в своїх вчинках.
Бланк для відповідей
Прізвище,
ім’я______________________________Вік____Клас/Група____
Навчальний заклад________________________________Дата___________
А В А В А В А В
1. 2. 3. 4.
5. 6. 7. 8.
9. 10. 11. 12.
217
13. 14. 15. 16.

17. 18. 19. 20.
21. 22. 23. 24.
25. 26. 27. 28.
29. 30. 31. 32.
Самоакцептація – це позитивна установка на себе, що формується під
впливом позитивних установок стосовно особи в процесі її соціалізації. Вона
включає чотири параметри: прийняття своєї зовнішності, прийняття власного
характеру, ставлення до виконаних справ, соціальна поведінку.
Обробка результатів полягає у співвіднесенні відповідей досліджуваного
з ключем. За кожне співпадіння з ключем нараховується 1 бал. Бали за кожним
показником сумуються.
Ключ
Шкала прийняття своєї зовнішності: 1В, 5А, 9В, 13В, 17В, 21А, 25В, 29А.
Шкала прийняття характеру: 2А, 6А, 10А, 14А, 18А, 22В, 26А, 30В.
Шкала ставлення до виконаних справ: 3В, 7В, 11А, 15А, 19В, 23А, 27А, 31В.
Шкала соціальної поведінки: 4А, 8А, 12А, 16А, 20А, 24В, 28А, 32А.
Шкала загальної самоакцептації: вираховується шляхом додавання перерахованих
вище показників.
З Х С П
А В А В А В А В
1. 2. 3. 4.
5. 6. 7. 8.
9. 10. 11. 12.
13. 14. 15. 16.
17. 18. 19. 20.
21. 22. 23. 24.
25. 26. 27. 28.
29. 30. 31. 32.
Шкала прийняття своєї зовнішності (З) – вимірює ступінь задоволення
своєю зовнішністю, індивідуальність у зовнішності, стійкість оцінки власної
зовнішності, її незалежність від оцінок оточуючих.
Шкала прийняття характеру (Х) – вимірює здатність керувати собою,
своїми почуттями, поведінкою, відповідальність; задоволеність собою, своєю
особистістю. Прийняття себе таким, яким ти є, незважаючи на недосконалість
та недоліки; здатність змиритися зі своїми помилками.
218
Шкала ставлення до виконаних справ (С) – вимірює ступінь

задоволеності своєю діяльністю, відповідальність, впевненість у своїх силах,
відсутність тривожності щодо справ. Прагнення приносити користь, досягати
бажаного результату.
Шкала соціальної поведінки (П) – вимірює здатність критично
оцінювати свою соціальну поведінку, впевненість у її правильності.
Проявляється у позитивному ставленні до інших, відсутності егоїстичності,
непоступливості, жорсткості у взаєминах з людьми.
Шкала загальної самоакцептації (S) – вимірює загальну самоакцептації
як інтегральну позитивну установку на себе, здатність прийняти себе,
незважаючи на недосконалість та недоліки.
Рівні вираженості самоакцептації особистості:
 1-3 бали – низька самоакцептація;
 4-6 балів – середній рівень;
 7-8 балів – висока самоакцептація.
За матеріалами: Булка Н.І. ресурси соціального інтелекту:
адаптивність, комунікативність, креативність // Практична психологія та
соціальна робота, 2004. - №6. – С.45-47.
МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ

Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей,
якостей і місця серед інших людей. Самооцінка, будучи компонентом
самосвідомості, включає поряд із знанням людини про себе оцінку людиною
самої себе, своїх здібностей, моральних якостей та вчинків. Самооцінка є
важливим регулятором поведінки людини.
Самооцінка може бути адекватною та неадекватною. Адекватна
самооцінка дозволяє суб’єкту ставитись до себе критично, правильно
співвідносити свої сили із завданнями різної складності і з вимогами
219
оточуючих. Неадекватна може бути завищеною (тобто переоцінка себе

суб’єктом) і заниженою (недооцінка себе).
Самооцінка виникає під впливом оцінок оточуючих та на основі оцінки
людиною результатів своєї діяльності. На ранніх стадіях розвитку дитини
виключно велику роль у формуванні самооцінки відіграють оцінки
оточуючих, оскільки аналіз власної діяльності їй ще малодоступний.
Позитивні оцінки з боку дорослих є важливою умовою збереження дитиною
емоційного благополуччя. В подальшому все більше значення починає
набувати оцінка результатів власної діяльності і самооцінка стає самостійним
результатом поведінки дитини.
Іноді виникає розходження між самооцінкою та оцінками з боку
оточуючих. Якщо оцінка оточуючих вище самооцінки, то може виникнути
прагнення досягнути рівня оцінки оточуючих; але занижена самооцінка може
також привести і до гострому внутрішнього конфлікту і афекту
неадекватності.
Більшість методик кількісного виміру самооцінок базуються на основі
методу ранжування.
Методика кількісного виміру самооцінки (С.А. Будассі)
Мета: виявити кількісне вираження рівня самооцінки досліджуваного
методом ранжування.
Необхідний матеріал: 50 слів, що характеризують окремі якості
особистості, бланк чи аркуш паперу, ручка.
Список якостей
Акуратність, безпечність, вдумливість, запальність, гордість, грубість,
життєрадісність, дбайливість, чарівність, заздрість, соромливість,
злопам'ятність, щирість, привітність, вишуканість, примхливість,
легковірність, повільність, ніжність, мрійливість, недовірливість, мстивість,
наполегливість, невимушеність, сприйнятливість, нерішучість, нестриманість,
образливість, обережність, чуйність, педантичність, наполегливість,
рухливість, підозрілість, принциповість, поетичність, презирливість,
розважливість, розв'язність, рішучість, самозабуття, стриманість, співчуття,
220
незворушність, терпимість, боягузтво, захоплюваність, поступливість,

холодність, ентузіазм.
(Список якостей С.А.Будассі складали вході дослідження студенти (до
експерименту) на основі вибору слів із наймодальнішими значеннями. Автор
припускає, що особи іншого віку, з інших груп, можливо, дали б інші риси)
Досліджуваний уважно проглядає список слів, що характеризують
окремі якості особистості. На основі запропонованого списку респондент
виписує в другу колонку таблиці 20 значущих властивостей особистості, з яких
10 описують ідеальну з точки зору досліджуваного людину (ідеал), а інші 10 -
негативні, тобто ті, які ні в якому випадку не повинні бути у ідеалу
(антиідеал). Позитивним моментом при цьому варіанті проведення
дослідження є свобода вибору еталонних значень
Після того, як заповнена друга колонка таблиці, досліджуваний починає
заповнювати першу колонку X1, працюючи зі словами з другої колонки. Він
повинен описати себе так, щоб на першому місці колонки №1 стояла та якість,
яка йому властива найбільше, на другому місці - властива, але менше, ніж та
якість, яка записана під №1 і т.д. Під номером 20 повинна стояти та якість, яка
досліджуваному властива найменше. Черговість позитивних і негативних
якостей в даному випадку не враховується. Головне - максимально достовірно
описати себе.
Після того, як виконаний цей етап роботи, респондент заповнює третю
колонку Х2. В ній він повинен описати свій ідеал людини, поставивши на
перше місце в колонці ту якість, яка, на його думку, повинна бути виражене у
ідеальної людини якнайбільше, на другому - виражена, але менше, ніж перше і
т.д. Під № 20 повинна стояти та якість, якої в ідеалі практично не повинно
бути. Для заповнення цієї колонки таблиці досліджуваний повинен працювати
тільки зі словами з колонки №2. (Колонку №1 з описом себе досліджуваний
повинен закрити листом паперу на час заповнення колонки X1).
(Рекомендованим є представлення назв рис на карточках
(пронумерованих). Після відбору та ранжування (перша частина завдання –
221
перша колонка Х1) номери переписуються експериментатором разом з

рангами, потім досліджуваному пропонуються інші психодіагностичні
методики, а після їх завершення виконується друга частина завдання –
самооцінка (третя колонка Х2)
Порядкові номери цих властивостей в обох рядах приймаються за їх
ранги. Різниця номерів (рангів), яка визначає місце тієї чи іншої властивості, в
кожному випадку дає можливість порахувати коефіцієнт кореляції.
У колонці №4 респондент повинен підрахувати різницю рангів (номерів)
за кожною виписаною якістю. Наприклад: така властивість як «акуратності» в
першій колонці стоїть на 1 ранговому місці, а в третій - на 7. d буде
дорівнювати: 1-7=-6; така якість як «чуйність» і в першій, і в третій колонці
стоїть на 3 ранговому місці. В цьому випадку d буде дорівнювати: 3-3=0; така
якість як «заздрість» в першій колонці стоїть на 20 ранговому місці, а в третій
- на 9. В цьому випадку d буде дорівнювати: 20-9=11 і т.д.
У колонці № 5 потрібно підрахувати d² (піднесення до квадрату) за
кожною якістю.
У колонці № 6 підраховується сума d², тобто ∑d2 = d12 + d22 + d32 + ... + d202.
X1 Якості X2 d=X1-X2 d2 ∑ d2
1 1
2 2
… …
20 20
Обробка і аналіз результатів
Мета обробки результатів – визначення зв'язку між ранговими оцінками
рис особистості, які входять в уявлення “Я-ідеальне” і “Я-реальне”. Міра
зв’язку встановлюється за допомогою коефіцієнта рангової кореляції і
вираховується за формулою Ч.Спірмена:
де n – число запропонованих рис особистості (n=20), d – різниця номерів

рангів.
222
Оскільки у нашому випадку обирається 20 якостей, то формула набуває

такого вигляду: r = 1-0,00075 ∑d2, і легше підраховувати за другою формулою.
При будь-якій зміні кількості якостей (більше чи менше 20) буде
змінюватися коефіцієнт при d2, тобто буде не 0,00075, а якесь інше число. Ця
формула є лише конкретним випадком загальної формули знаходження
коефіцієнта рангової кореляції за Ч.Спірменом, поданої вище.
Значення коефіцієнта рангової кореляції (r) може бути в межах [–1; +1].
Чим ближче коефіцієнт до 1 (від 0,7 до 1), тим вищою є самооцінка, і навпаки.
Про адекватність самооцінки свідчить коефіцієнт від 0,4 до 0,6.
Коли одержаний коефіцієнт не менше -0,37 і не більше +0,37, то це
вказує на слабкий, незначний зв'язок (або на те, що його немає) між
уявленнями людини про риси свого ідеалу і про свої реальні риси. Такий
показник може бути отримано через недотримання досліджуваним інструкції.
Та якщо інструкція виконувалася, то подібний зв'язок означає нечітке і
недиференційоване уявлення людини свого ідеального «Я» і «Я-реального».
Значення коефіцієнта кореляції від +0,38 до +1 засвідчує наявність
позитивного зв'язку між «Я-ідеальним» і «Я-реальним». Якщо
з'ясовано позитивний зв'язок між «Я-ідеальним» і «Я-реальним», то величина
коефіцієнта засвідчує завищення самооцінки. При цьому, якщо значення r
перебуває в інтервалі від +0,39 до +0,89, то у досліджуваного є лише
тенденція до завищення самооцінки, а якщо в інтервалі від +0,9 до +1, то
його самооцінку слід вважати неадекватно завищеною.
Значення коефіцієнта кореляції в інтервалі від -0,38 до -1 засвідчує
значущий негативний зв'язок між «Я-ідеальним» і «Я-реальним».
Він відображає невідповідність або розбіжність уявлення людини про те, якою
їй потрібно бути, і те, якою вона є за її уявленнями насправді. Цю
невідповідність пропонується інтерпретувати як занижену самооцінку. Чим
ближче коефіцієнт до -1, тим більший ступінь невідповідності.
223
Бланк досліджуваного
X1 Якості X2 d=X1-X2 d2 ∑ d2
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
Розширити можливості цієї методики А.Будассі пропонує таким чином:
а) досліджуваний отримує завдання охарактеризувати у першому ряду
свій ідеал, а у другому ряду не себе, а групу; обрахувавши коефіцієнт рангів
між цими рядами, ми отримаємо рівень оцінки групи;
б) досліджуваний отримує завдання охарактеризувати у першому ряду
свій ідеал, а у другому (зі слів першого ряду) - яким, на його думку, його
сприймає група. Коефіцієнт рангової кореляції покаже критичність
сприймання досліджуваним свого становища в групі (+ 0,5 до +1 – некритичне
сприймання досліджуваним свого становища в групі; -0,5 до -1 – надто велика
самокритичність; -0,5 до +0,5 – «нормальна, адекватна» очікувана оцінка).
(За матеріалами: Будасси С.А. Способ исследования количественных
характеристик личности в группе // Вопросы психологии, 1971. - №3.)
Модифікації методики кількісного виміру самооцінки

Перший варіант
Мета: визначення рівня самооцінки особистості.

224
Необхідний матеріал: список слів або спеціальний бланк зі словами, які

характеризують окремі якості особистості, ручка.
Хід проведення
На бланку перераховані 20 різних якостей особистості. В лівій колонці
досліджуваний ранжує ці якості тією мірою, як вони виражені, на його думку,
в ідеальній людині («Я-ідеальне»). Потім у правій колонці ці якості
ранжуються тією мірою, як вони виражені у досліджуваного («Я-реальне»).
Процедура дослідження включає дві серії.
Перша серія
Завдання першої серії: визначення уявлення людини про риси свого ідеалу,
тобто “Я-ідеального”.
Інструкція: ”Прочитайте уважно слова, які визначають риси особистості.
Розгляньте ці риси з погляду належності їх ідеальній особистості, тобто з
погляду їхньої корисності, соціальної значущості та бажаності. Для цього
проранжуйте їх (розташуйте в певному порядку), оцінивши кожне в балах від
20 до 1. Оцінку 20 поставте в бланку, в колонці №1 ліворуч від риси, яка, на
Ваш погляд, є найбільш корисною і важливою для людей. Оцінку 1 – у цій же
колонці ліворуч від риси, яка найменш корисна, значима і бажана. Всі інші
оцінки, від 19 до 2, поставте згідно з Вашим ставленням до інших рис.
Пильнуйте, щоб жодна оцінка не повторювалась двічі”.
Друга серія
Завдання другої серії: визначення уявлення людини про свої власні риси,
тобто “Я-реального”.
Інструкція: ”Прочитайте знову всі слова, які визначають риси особистості.
Проранжуйте їх у колонці №2, оцінивши кожну від 20 до 1. оцінку 20 поставте
справа від тієї риси, яка, на Ваш погляд, притаманна вам найбільше, оцінку 19
поставте тій рисі, яка характерна для Вас трохи менше, ніж перша, і так далі.
Тоді оцінкою 1 у Вас буде позначено ту рису, яка властива Вам менше, ніж всі
інші. Пильнуйте, щоб оцінки-ранги не повторювались”.
Бланк
№1 Риси особистості №2 d d2
225
Охайність
Сміливість
Запальність
Щедрість
Ввічливість
Відвертість
Мрійливість
Стриманість
Працелюбність
Обережність
Вередливість
Повільність
Нерішучість
Енергійність
Життєрадісність
Правдивість
Упертість
Безпечність
Сором'язливість
Відповідальність
 d2=
Потім з’ясовується міра зв’язку між цими двома рядами за допомогою

знаходження коефіцієнта рангової кореляції за Ч.Спірменом (див.вище).
Аналіз та інтерпретація результатів аналогічні до класичної методики
С.А.Будассі.
Другий варіант
Мета: визначення кількісного рівня самооцінки.
Необхідний матеріал: список якостей особистості, аркуш паперу,
ручка.
Список рис, які характеризують особистість:
Акуратність, безпечність, вдумливість, запальність, сприйнятливість,
гордість, грубість, життєрадісність, дбайливість, заздрість, соромливість,
злопам'ятність, щирість, вишуканість, примхливість, легковірність,
повільність, мрійливість, помисливість, мстивість, наполегливість, ніжність,
невимушеність, нервозність, непорушність, нестриманість, чарівність,
вразливість, обережність, чуйність, педантизм, рухливість, підозріливість,
226
принциповість, поетичність, презирливість, привітність, розв'язність,

розсудливість, рішучість, самозабуття, стриманість, співчуття, терпимість,
боягузтво, захоплюваність, завзятість, поступливість, холодність, ентузіазм.
Другий варіант дослідження самооцінки базується на способі вибору.
Матеріалом є список слів, які визначають окремі риси особистості. Цей
варіант дослідження також складається з двох серій.
Перша серія
Завдання першої серії: визначення списку і кількості еталонних рис
бажаного та небажаного образу «Я». Досліджуваного просять продивитися
слова зі списку і, скласти два ряди з обраних слів. В один ряд треба записати
слова, які визначають ті риси особистості, що належать суб'єктивному ідеалу,
тобто складають «позитивну» множину, а в другий ряд - якості небажані, тобто
ті, що складають «негативну» множину ідеального образу.
Інструкція: «Подивіться уважно на список запропонованих Вам слів, які
характеризують особистість. У лівій колонці на аркуші паперу запишіть ті
риси, які б Ви бажали мати в себе, а в правій ті, які Ви не бажали б мати. Риси,
зміст яких Вам незрозумілий, або які Ви не можете віднести ні до першої, ні
до другої колонки, не потрібно писати взагалі».
Друга серія
Завдання другої серії: визначення набору рис особистості
досліджуваного, які, на його думку, йому властиві поміж вибраних
еталонних рис «позитивної» і «негативної» множини.
Інструкція: «Продивіться уважно слова, записані Вами в ліву та в праву
колонку і відмітьте хрестиком або галочкою ті риси, які, на Вашу думку,
Вам властиві».
Мета обробки результатів — отримання коефіцієнтів самооцінки за
«позитивною» (СО+) і «негативною» (СО-) множинами. Для підрахунків
кожного з коефіцієнтів кількість рис у колонці, визначених досліджуваним як
227
таких, що властиві йому (М), ділять на всю суму рис у даній колонці (Н).
Формули для підрахунку коефіцієнтів мають вигляд:
де М+ і М- — кількість рис у «позитивній» і «негативній» множинах, тобто

тих, що відмічені досліджуваним як такі, що йому властиві;
Н+ і Н- — кількість еталонних рис, тобто відповідно кількість слів правої і
лівої колонок.
Рівень та адекватність самооцінки визначають на основі одержаних
коефіцієнтів за допомогою таблиці.
СО+ СО- Рівень самооцінки
1-0,76 0-0,25 Неадекватна завищена
0,75-0,51 0,26-0,49 Адекватна з тенденцією до завищення
0,5 0,5 Адекватна
0,49-0,26 0,51-0,75 Адекватна з тенденцією до заниження
0,25-0 0,76-1 Неадекватна занижена
Визначаючи рівень самооцінки та її адекватність, важливо враховувати не
тільки величину одержаного коефіцієнта, а й суму рис, які складають ту чи
іншу множину (Н+ і Н-). Чим менше рис, тим простіший відповідний еталон.
Крім того, рівень самооцінки за «позитивною» і «негативною» множиною в
декого може відрізнятися. Це може бути спричинено захисним механізмом
особистості і потребує спеціального аналізу.
Інтерпретація результатів
Самооцінка 0,5
Людина оцінює себе достатньо адекватно, у міру критично. Позитивно
ставиться до себе як до особистості, поважає себе та інших. Успіхи, яких вона
досягає у житті стимулюють її до подальших досягнень .Однак тривалі
невдачі зменшують впевненість у собі. У такому випадку слід проаналізувати
причини невдач, можливо до поставленої мети слід іти іншим шляхом.
Самооцінка (+)0,6-0,7 та (-)0,3-0,4
Самооцінка завищена, але в міру. Людина знає собі ціну вірить у власні
сили та можливості, критика оточуючих не має для неї вирішального
228
значення. Це допомагає їй протистояти тривалим труднощам, зберігати

душевний комфорт та гарне самопочуття.
Самооцінка (+)0,8-1 та (-)0-0,2
Завищена самооцінка. Людина схильна братися за роботу, яка
перевищує її реальні можливості. У разі невдачі це може призвести до
розчарування та спроби перекласти за це відповідальність на інших людей або
на обставини. Як наслідок, це призводить до конфліктів. Варто частіше
використовувати самоаналіз, уважно ставитися до того, як людина
сприймається іншими.
Самооцінка (+)0-0,4 та (-)0,6-1
Людина недооцінює себе та свої можливості. Схильна до підвищеної
самокритичності. Часто боїться показати, яка вона насправді. Через це не
може одержати визнання себе оточуючими як особистості, не задоволена
потреба у інтимному спілкуванні, недостатньо позитивних емоцій.
Визначаючи рівень самооцінки та її адекватність, важливо врахувати не
тільки величину одержаного коефіцієнта, а й суму рис, які складають ту чи
іншу множину (Н+ і Н- ). Чим менше рис, тим простіший відповідний еталон.
Крім того, рівень самооцінки за "позитивною" і "негативною" множиною в
декого може відрізнятися Це може бути спричинено захисним механізмом
особистості і потребує спеціального аналізу.
Можливе застосування цього варіанту методики для вивчення
самооцінки учня щодо учбової діяльності. Для цього учневі пропонується
набір якостей особистості, які необхідні у навчанні: самостійність,
наполегливість, допитливість, упевненість, старанність, працелюбство,
вдумливість, уважність, терплячість, повільність, точність, байдужість, лінощі,
принциповість, нестриманість, легковажність, самолюбство, безпосередність,
відвертість, дбайливість, захопленість, самовідданість, спостережливість,
неуважність.
Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини - потребою
в самоствердженні, з прагненням людини знайти своє місце в житті,
229
затвердити себе як члена суспільства в очах оточуючих і в своїй власній

думці.
Під впливом оцінки оточуючих у особистості поступово складається
власне ставлення до себе і самооцінка своєї особистості, а також окремих
форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань. В 3
варіанті методики самооцінки містяться чотири блоки якостей, кожний з яких
відображає один з рівнів активності особистості.
Третій варіант
Мета: виявити рівень самооцінки особистості у міжособистісних
стосунках,поведінці, діяльності та почуттях.
Необхідний матеріал: 4 набори якостей особистості, що
характеризують її у сфері міжособистісних стосунків, спілкуванні її поведінку,
діяльність та переживання й емоції, аркуш паперу, ручка.
Інструкція: «Кожна людина має певні уявлення про ідеал найцінніших
властивостей особистості. На ці якості люди орієнтуються в процесі
самовиховання. Які якості Ви понад усе цінуєте в людях? У різних людей ці
уявлення неоднакові, а тому не співпадають результати самовиховання. Які ж
уявлення про ідеал є у Вас? Розібратися в цьому вам допоможе наступне
завдання, яке виконується в два етапи.
ЕТАП I
1. Розділіть лист паперу на чотири рівні частини, позначте кожну
частину римськими цифрами I, II, III, IV.
2. Дано чотири набори слів, що характеризують позитивні якості людей.
Ви повинні в кожному наборі якостей виділити ті, які найбільш значущі і
цінні для Вас особисто, яким Ви віддаєте перевагу перед іншими. Які це
якості і скільки їх кожен вирішує сам.
3. Уважно прочитайте слова першого набору якостей. Випишіть в
стовпчик найцінніші для вас якості разом з їх номерами, що стоять зліва.
Тепер приступайте до другого набору якостей - і так до самого кінця. У
результаті Ви повинні одержати чотири набори ідеальних якостей».
230
Щоб створити умови для однакового розуміння якостей всіма

учасниками психологічного обстеження, наводимо тлумачення цих якостей.
НАБІР ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ
I. Міжособистісні стосунки, спілкування.
1.Ввічливість - дотримання правил пристойності, чемність.
2.Дбайливість - думка або дія, спрямовані на благополуччя людей;
піклування, турботу.
1. Щирість - вираз справжніх почуттів, правдивість, відвертість.
2. Колективізм - здатність підтримувати загальну роботу, загальні інтереси,
колективний початок.
5. Чуйність - готовність відгукуватися на чужі потреби.
6.Привітність - ласкаве ставлення у поєднанні з гостинністю, з готовністю
чим-небудь зробити послугу.
7.Співчуття - чуйне, співчутливе ставлення до переживань, нещастя людей.
8. Тактовність - почуття міри, що створює уміння поводитися в суспільстві, не
принижувати гідності людей.
9. Терпимість - уміння без ворожнечі ставитися до чужої думки, характеру,
звичок.
8. Чуйність - чутливість, співчуття, здатність легко розуміти людей.
9. Доброзичливість - бажання добра людям, готовність сприяти їх
благополуччю.
8. Привітність - здатність виражати почуття особистої приязні.
9. Привабливість - здатність зачаровувати, притягувати до себе.
8. Товариськість - здатність легко входити в контакт, спілкуватися.
9. Обов'язковість - вірність слову, обов’язку, обіцянці.
8. Відповідальність - необхідність, обов'язок відповідати за свої вчинки і дії.
9. Відвертість - відкритість, доступність для людей.
18.Справедливість - об'єктивна оцінка людей відповідно з істиною.
19.Сумісність - уміння поєднувати свої зусилля з активністю інших при
рішенні спільних задач.
20.Вимогливість - суворість, очікування від людей виконання своїх обов'язків,
231
повинностей.
II. Поведінка.
1. Активність - прояв зацікавленого ставлення до навколишнього світу і до
самого себе, до справ колективу, енергійні вчинки і дії.
2. Гордість - почуття власної гідності.
3. Добродушність - м'якість характеру, прихильність до людей.
4. Порядність - чесність, нездатність скоювати підлі і антигромадські вчинки.
5. Сміливість - здатність приймати і втілювати свої рішення без страху.
6. Твердість - уміння наполягти на своєму, не піддаватися тиску, непохитність,
стійкість.
7. Упевненість - віра в правильність вчинків, відсутність коливань, сумнівів.
8.Чесність - прямота, щирість у стосунках і вчинках.
9. Енергійність - рішучість, активність вчинків і дій.
10. Ентузіазм - сильне натхнення, душевний підйом.
11. Сумлінність - чесне виконання своїх обов'язків.
12.Ініціативність - прагнення до нових форм діяльності.
13.Інтелігентність - висока культура, освіченість, ерудиція.
14.Наполегливість - завзятість в досягненні цілей.
15.Рішучість - непохитність, твердість у вчинках, здатність швидко
ухвалювати рішення, долаючи внутрішні коливання.
16. Принциповість - уміння дотримуватися твердих принципів, переконань,
поглядів на речі і події.
17. Самокритичність - прагнення оцінювати свою поведінку, уміння
розкривати свої помилки і недоліки.
18. Самостійність - здатність здійснювати дії без чужої допомоги, своїми
силами.
19. Врівноваженість - рівний, спокійний характер, поведінка.
20. Цілеспрямованість - наявність ясної мети, прагнення її досягти.
III. Діяльність.
1. Вдумливість - глибоке проникнення в суть справи.
2. Діловитість - знання справи, заповзятливість, тямущість.
232
3. Майстерність - високе мистецтво в якій-небудь області.

4. Тямущість - уміння зрозуміти значення, вловити сенс, кмітливість.
5. Швидкість - стрімкість вчинків і дій.
6. Зібраність - зосередженість, підтягнутість.
7. Точність - уміння діяти як задано, відповідно до зразка.
8. Працьовитість - любов до праці, суспільно-корисної діяльності, що вимагає
напруження.
9. Захопленість - уміння цілком віддаватися якій-небудь справі.
10.Посидючість - старанність в тому, що вимагає довгого часу і терпіння.
11. Акуратність - дотримання у всьому порядку, ретельність роботи,
старанність.
12. Уважність - зосередженість на виконуваній діяльності.
13. Далекоглядність - прозорливість, здатність передбачати наслідки,
прогнозувати майбутнє.
11. Дисциплінованість - звичка до дисципліни, свідомість обов’язку
перед суспільством.
12. Старанність - ретельність, хороше виконання завдань.
16.Допитливість - допитливість розуму, схильність до надбання нових знань.
17. Винахідливість - здатність швидко знаходити вихід зі складних
ситуацій.
18. Послідовність - уміння виконувати завдання, дії в суворому порядку,
логічно струнко.
19.Працездатність - здатність багато і продуктивно працювати.
20.Скрупульозність - точність до дрібниць, особлива ретельність.
IV. Переживання, відчуття.
1.Бадьорість - відчуття повноти сили, діяльності, енергії.
2.Безстрашність - відсутність страху, хоробрість.
3.Веселість - безтурботно-радісний стан.
4.Душевність - щира дружелюбність, розташованість до людей.
5.Милосердя - готовність допомогти, пробачити через співчуття,
людинолюбство.
233
6.Ніжність - прояв любові, ласки.

7.Волелюбність - любов і прагнення до свободи, незалежності.
8.Щирість - задушевність, відвертість у стосунках.
9.Пристрасність - здатність цілком віддаватися захопленню.
10. Соромливість - здатність переживати почуття сорому.
11. Схвильованість - міра переживання, душевна турбота.
12.Захопленість - великий підйом почуттів, захоплення.
13. Жалісливість - схильність до відчуття жалості, співчуття.
14. Життєрадісність - постійність відчуття радості, відсутність смутку.
15. Любов до інших - здатність сильно і багато кого любити.
16.Оптимістичність - життєрадісне світовідчуття, віра в успіх.
17.Стриманість - здатність утримувати себе від прояву почуттів.
18.Задоволеність - відчуття задоволення від виконання бажань.
19.Холоднокровність - здатність зберігати спокій і витримку.
20.Чутливість - легкість виникнення переживань, відчуттів, підвищена
сприйнятливість до дій ззовні.
ЕТАП II
Уважно розгляньте якості особистості, виписані Вами з першого набору, і
знайдіть серед них такі, якими Ви володієте реально. Обведіть цифри біля них
кружечком. Тепер переходьте до другого набору якостей, потім до третього і
четвертого.
1. Підрахуйте, скільки ви знайшли у себе реальних якостей (Р).
2. Підрахуйте кількість ідеальних якостей, виписаних вами (І), а потім
обчисліть їх відсоткове відношення:
П = Р/І *100%.
Результати зіставляються з оціночною шкалою.
Психодіагностична шкала
Рівні самооцінки
Неадек- Низький Нижче Середній Вище Високий Неадек-
Стать
ватно середнього середнього ватно
низький високий
234
Чол. 0-10 11-34 35-45 46-54 55-63 64-66 67

Жін. 0-15 16-37 38-46 47-56 57-65 66-68 69
У запропонованих варіантах дослідження самооцінки її рівень і
адекватність визначаються як відношення між «Я-ідеальним» і «Я-реальним».
Уявлення людини про себе, як правило, здається їй переконливим незалежно
від того, ґрунтується воно на об'єктивному знанні чи на суб'єктивній думці, є
воно дійсним чи хибним. Риси, які людина приписує собі, не завжди
адекватні. Процес самооцінки може проходити двома напрямками: 1) шляхом
порівняння рівня своїх домагань з об'єктивними результатами своєї діяльності
і 2) шляхом порівняння себе з іншими людьми.
Проте, незалежно від того, чи лежать в основі самооцінки власні
міркування людини про себе, чи інтерпретації ставлення інших людей, са-
мооцінка завжди носить суб'єктивний характер, при цьому її показниками
можуть виступати адекватність і рівень.
Адекватність самооцінки виражає ступінь відповідності уявлень людини
про себе об'єктивним основам цих уявлень. Так, наприклад, неадекватність в
оцінюванні свого зовнішнього вигляду може бути викликана як орієнтацією
людини на зовнішні стандарти, оцінки, так і викривленими уявленнями про ці
оцінки або незнанням їх.
Рівень самооцінки відбиває зв'язок між оцінюванням справжніх та
ідеальних уявлень про себе. Адекватну самооцінку з тенденцією до за-
вищення можна віднести до позитивного ставлення до себе. Низька са-
мооцінка, навпаки, може бути пов'язана з негативним ставленням до себе, з
відчуттям власної неповноцінності.
Висновок про адекватність і рівень самооцінки будуть надійними,
якщо результати збігаються за різними варіантами методики або підтвер-
джуються спостереженнями. У процесі формування самооцінки важливу
роль відіграє співвідношення образу «Я-реального» з образом «Я-
ідеального». Другий фактор, важливий для формування самооцінки,
пов'язаний з інтеріоризацією оцінок і соціальних реакцій інших людей, а
235
також з позицією, обраною людиною в системі суспільних та

міжособистісних стосунків.
Самооцінка і ставлення людини до себе тісно пов'язані з рівнем до-
магань, з мотивацією та з емоційними особливостями особистості. Від
самооцінки залежить інтерпретація придбаного досвіду й очікування
людини стосовно самої себе та інших людей. Внутрішня суперечливість і
викривленість уявлень про себе можуть породжувати в людини страждання,
відчуття провини, сорому, образи, огиди, гніву. Для гармонізації системи
самоставлення є методи психологічної корекції та розвитку, один з яких -
соціально-психологічний тренінг.
Самооцінка може бути оптимальною і неоптимальною.
При оптимальній, адекватній самооцінці суб'єкт правильно
співвідносить свої можливості і здібності, достатньо критично ставиться до
себе, прагне реально дивитися на свої невдачі і успіхи, прагне ставити перед
собою досяжні цілі, які можна здійснити на ділі. До оцінки досягнутого він
підходить не лише зі своїми мірками, але і прагне передбачати, як до цього
поставляться інші люди: товариші по роботі і близькі. Іншими словами,
адекватна самооцінка є підсумком постійного пошуку реальної міри, тобто без
дуже великої переоцінки, але і без зайвої критичності до свого спілкування,
поведінки, діяльності, переживань. Така самооцінка є найкращою для
конкретних умов і ситуацій. До оптимальної відносяться самооцінки «високий
рівень» і «вище середнього рівня» (людина заслужено цінує, поважає себе,
задоволена собою), а також «середній рівень» (людина поважає себе, але знає
свої слабкі сторони і прагне до самовдосконалення, саморозвитку). Але
самооцінка може бути і неоптимальною - надмірно завищеною або дуже
заниженою.
На основі неадекватно завищеної самооцінки у людини виникає
неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості і
можливостей, своєї цінності для оточуючих, для загальної справи. В таких
випадках людина йде на ігнорування невдач задля збереження звичної високої
оцінки самого себе, своїх вчинків і справ. Відбувається гостре емоційне
236
«відштовхування» всього, що порушує уявлення про себе. Сприйняття

реальної дійсності спотворюється, ставлення до неї стає неадекватним - чисто
емоційним. Раціональне зерно оцінки випадає повністю. Тому справедливе
зауваження починає сприйматися як причіпка, а об'єктивна оцінка результатів
роботи - як несправедливо занижена. Неуспіх уявляється як наслідок чиїхось
підступів або обставин, жодною мірою не залежних від дій самої особистості,
що несприятливо склалися.
Людина із завищеною неадекватною самооцінкою не бажає визнавати,
що все це - наслідок власних помилок, ліні, недоліку знань, здібностей або
неправильної поведінки. Виникає важкий емоційний стан - афект
неадекватності, головною причиною якого є стійкість складеного стереотипу
завищеної оцінки своєї особистості. Якщо ж висока самооцінка пластична,
міняється відповідно до реального положення справ - збільшується при успіху
і знижується при невдачі, то це може сприяти розвитку особистості, оскільки
їй доводиться прикладати максимум зусиль для досягнення поставлених
цілей, розвивати свої здібності і волю.
Самооцінка може бути і заниженою, тобто нижчою за реальні
можливості особистості. Звичайно це призводить до невпевненості в собі,
боязкості і відсутності прагнень, неможливості реалізувати свої здібності.
Такі люди не ставлять перед собою важко досяжну мету, обмежуються
рішенням буденних задач, дуже критичні до себе.
Дуже висока або дуже низька самооцінка порушують процес
самоуправління, спотворюють самоконтроль. Особливо це помітно
відбувається в спілкуванні, де особистості із завищеною і заниженою
самооцінкою виступають причиною конфліктів. При завищеній самооцінці
конфлікти виникають через зневажливе ставлення до інших людей і неуважне
поводження з ними, дуже різких і необґрунтованих висловів на їх адресу,
нетерпимості до чужої думки, прояву зарозумілості і зазнайства. Низька
критичність до себе заважає їм навіть помітити, як вони ображають інших
зарозумілістю і незаперечністю думок.
237
При заниженій самооцінці конфлікти можуть виникати через надмірну

критичність цих людей. Вони дуже вимогливі до себе і ще більш вимогливі до
інших, не прощають жодного промаху або помилки, схильні постійно
підкреслювати недоліки інших. І хоча це робиться з найкращих побажань, все
ж таки стає причиною конфліктів внаслідок того, що не багато хто може
терпіти систематичне «пиляння». Коли в тобі бачать тільки погане і постійно
вказують на це, то виникає неприязнь до джерела таких оцінок, думок і дій.
Вище згадувалося про афект неадекватності. Цей психічний стан
виникає як спроба осіб із завищеною самооцінкою захистити себе від
реальних обставин і зберегти звичну самооцінку. На жаль, це призводить до
порушення стосунків з іншими людьми. Переживання образи і
несправедливості дозволяє відчувати себе добре, залишатися на належній
висоті у власних очах, вважати себе потерпілим або скривдженим. Це
прославляє людину в її власних очах і виключає незадоволеність собою.
Потреба в завищеній самооцінці задовольняється, і відпадає необхідність
змінити її, тобто впритул зайнятися самоуправлінням. Це не найкращий
спосіб поведінки, і слабкість подібної позиції виявляється негайно або через
деякий час. Неминуче виникають конфлікти з людьми, які мають інші
уявлення про дану особистість, її здібності, можливості і цінність для
суспільства. Афект неадекватності - це психологічний захист, він є
тимчасовою мірою, оскільки не вирішує головної задачі, а саме: корінної
зміни неоптимальної самооцінки, виступаючою причиною виникнення
несприятливих міжособистісних стосунків. Психологічний захист підходить
як прийом, як засіб рішення простої задачі, але не підходить для просування
до головних, стратегічних цілей, розрахованих на все життя.
Оскільки самооцінка складається під впливом оцінки оточуючих і,
ставши стійкою, міняється важко, то змінити її можна, змінивши ставлення
оточуючих (однолітків, однокласників, співробітників, викладачів, рідних
тощо). Тому формування оптимальної самооцінки сильно залежить від
справедливості оцінка всіх цих людей. Особливо важливо допомогти людині
238
підняти неадекватно занижену самооцінку, допомогти повірити в себе, в свої

можливості, в свою цінність.
Дані методики дозволяють вирішити ще декілька дослідницьких і
практичних задач. Ось деякі з них:
1. Існує декілька форм активності людини: спілкування, поведінка,
діяльність, переживання. Особистість можна розглядати і як суб'єкт
самоуправління. Оскільки одночасне здійснення всіх цих форм активності
утруднене, то особистість виявляє цікавість до однієї-двох сфер свого життя.
Дійсно, кожний спостерігав людей, які живуть «в світі людей», «в замкнутому
світі», «в світі справ» і «в світі відчуттів». Природно припустити, що при
виконанні методики люди вибирають більше якостей в тій сфері, яка їх
більше цікавить (у третьому варіанті методики). Це і дозволяє взнати, в якій
області лежать їх інтереси, їх переваги. З цією метою потрібно підрахувати,
скільки було виписано «ідеальних» якостей за кожним з чотирьох блоків і
порівняти між собою одержані числа. Провідним буде той рівень активності
людини, де найбільше зібрано «ідеальних» і «реальних» якостей, а також їх
відсоткове співвідношення.
2. Можна одержати уявлення про ціннісні орієнтири якої-небудь
групи, відмінної від інших за віком, статтю, професією: для цього потрібно
підрахувати, скільки осіб вибрали ту чи іншу якість і з яким рангом
значущості. Якщо це число перевести у відсотки, то відкривається цікава
можливість порівнювати між собою групи за перевагою властивостей
особистості, за ступенем важливості для неї окремих властивостей.
Ранжування цих властивостей за кількістю людей, що обрали цю властивість,
показує, яке місце належить їй в цілісній системі уявлень про особистість.
3. Можна одержати уявлення про те, чим відрізняється кожна
конкретна людина від інших людей за своїми ціннісними орієнтаціями. Для
цього потрібно створити усереднений «портрет» ціннісних орієнтації групи,
в яку вона входить. Потім потрібен якісний аналіз обраних нею якостей і тих
властивостей особистості, які найчастіше зустрічаються в групі в цілому.
Так, на фоні групових переваг, вдається виявити індивідуальні особливості.
239
 Практикум по возрастной психологи: Учеб. Пособие./ Под. ред.
Л.А.Головей, Е.Ф.Рыбалко. – СПб.: речь, 2002. – С.561-563.
 Методики психодиагностики в спорте: Учеб. пособие для студ.пед.ин-тов
по спец. 03.03. «Физ.культура» / В.Л.Марищук, Ю.М.Блудов,
В.А.Плахтиенко, Л.К.Серова. – М.: Просвещение, 1990. – С.127-128.
 Учебно-методические рекомендации по психодиагностике личности (часть
1) для слушателей спецфакультета практических психологов в системе
народного образования ХГУ / Сост.: Е.Ф.Иванова, И.М.Мельник. – Харьков:
ХГУ, 1993. – С.3-7.
 Практикум для школьных психологов зоны радиоэкологического контроля. /
Сост. М.М.Заброцкий, В.А.Чемоданов, В.Н.Трохименко. – Киев, 1992. –
С.11-14.
 Столяренко Л.Д. Основы психологи. Ростов н/Д.: Фенікс, 1997. – С.474-483.
Методика дослідження самооцінки Т.В.Дембо-С.Я.Рубінштейна

Мета: вивчити особливості самооцінки особистості.
Необхідний матеріал: бланки із зображенням відповідної оцінюваним
характеристикам кількості відрізків-шкал або сходинок (з їх словесним
описом чи без нього) або чистий аркуш паперу, олівець.
Метод оцінки людиною свого щастя був запропонований американським
психологом Т.Дембо (1962) Потім С.Я. Рубінштейн (1970) включив ще три
шкали у цю методику: здоров'я, розумовий розвиток та характер.
Запропонована методика досить проста, оскільки її проведення можливе за
наявності лише аркуша паперу та олівця.
На аркуші паперу проводять вертикальну лінію (довжина 10 см),
пояснюючи досліджуваному, що крайня її точка зверху позначає щабель, де
розташовані найщасливіші люди, а знизу — щабель, де розташовані
найнещасніші люди. Потім досліджуваного просять позначити своє місце на
цій лінії. Такі самі лінії проводяться і для визначення самооцінки за шкалами
здоров'я, розум, характер. Для спрощення роботи Т.М.Габріял пропонує
кожну шкалу розділити на кілька градацій, що дозволить досліджуваному
швидше визначитися на вказаній шкалі.
1. Найздоровіші 1. Найрозумніші
240
2. Дуже здорові 2. Дуже розумні

3. Здорові 3. Розумні
4. Більш або менш здорові 4. Більш або менш розумні
5. Більш або менш хворі 5. Середнього розуму
6. Середнього здоров'я 6. Більш або менш нерозумні
7. Хворі 7. Нерозумні
8. Дуже хворі 8. Дурні
9. Найбільш хворі 9. Найдурніші
1. З прекрасним характером 1. Найщасливіші

2. З хорошим характером 2. Дуже щасливі
3. З більш або менш хорошим характером 3. Щасливі
4. З непоганим характером 4. Більш або менш щасливі
5. Зі звичайним характером 5. Не дуже щасливі
6. З неважним характером 6. Мало щасливі
7. З поганим характером 7. Нещасливі
8. З дуже поганим характером 8. Дуже нещасливі
9. З важким характером 9. Самі нещасні
Можна запропонувати оцінити вираженість у себе цих якостей на

зображених сходинках*.
* Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической

деятельности человека / Под ред. Полищука И.А., Видренко А.Е. 2-е изд.– К.:
Здоровья, 1974. – 124 с., вкладка 32 с.).
Інструкція: "Нижче намальовані шкали (сходинки) позначають здоров'я

(І), розумовий розвиток(ІІ), характер (III), щастя (IV). Якщо умовно на тих
шкалах (сходах) розмістити всіх людей, то на верхній сходинці сходів
розмістяться «найбільш здорові», а на нижній «найбільш хворі». За
аналогічним принципом розташуються люди і на решті сходів. Позначте
своє місце на сходинках».
I 9.Найбільш здорові
8.Дуже здорові
7.Здорові
6.Більш-менш здорові
5.Середнього здоров'я
4.Більш-менш хворі
3.Хворі
2.Дуже хворі
241
1.Найбільш хворі
II 9.Найбільш розумні
8.Дуже розумні
7.Розумні
6.Більш-менш розумні
5.Середнього розуму
4.Більш-менш нерозумні
3.Нерозумні
2.Дурні
1.Найбільш дурні
III 9.З прекрасним
характером
8.3 добрим характером
7.3 більш-менш добрим характером
6.3 непоганим характером
5.Із звичайним характером
4.3 неважним характером
3.3 поганим характером
2.3 дуже поганим характером
1.3 важким характером
IV 9.Надмірно щасливі
8.Дуже щасливі
7.Щасливі
6.Більш-менш щасливі
5.Не дуже щасливі
4.Мало щасливі
3.Нещасливі
2.Дуже нещасні
1.Найбільш нещасні
У бесіді з досліджуваним з'ясовуються особливості його самооцінки,

наявні проблеми, з'ясовуються уявлення про щастя та нещастя, здоров'я та
хворобу, поганий та хороший характер тощо. Для цього досліджуваного
просять дати відповідь на такі питання:
1. Яких людей ви вважаєте здоровими? розумними? з добрим характером?
щасливими?
2. Яких людей вважаєте хворими? дурними? з поганим характером?
нещасливими?
3. Як ви розумієте здоров'я? розум, характер? щастя?
4. Чому вибрали таку сходинку сходів «здоров'я», сходів «розум», сходів
242
«характер», сходів «щастя»?

5. Чого вам не вистачає, щоб бути здоровим; розумним; з добрим характером;
щасливим?
У протоколі дослідження фіксуються всі висловлювання досліджуваного,
а також його відповіді на поставлені питання.
У цій роботі важливим є не стільки знаходження відмітки
досліджуваного, а те, як він мотивує свій вибір, наскільки критично він
ставиться до себе, до своїх особистісних якостей.
Здорові досліджувані незалежно від самооцінки та об'єктивної життєвої
ситуації не схильні до крайнощів та вказують своє місце як правило на 4-5
сходинках, тобто ближче до середини. Вони бачать себе (або хочуть показати)
з середнім розумом, здоров'ям, характером, щастям. Ця методика дозволяє
також виявити особистісну примітивність досліджуваного, що проявляється у
його поверхових судженнях про розум, щастя, здоров'я.
Методика дозволяє виявити дітей із нестійкою самооцінкою, схильністю
до крайнощів та спотворення оцінок (характерно для хворих на шизофренію).
Хворі з депресією тяжіють до низької самооцінки. Проте ця методика
потребує проведення інших уточнюючих досліджень.
У роботі з дітьми для полегшення розуміння інструкції С.Я.Рубінштейн
запропонував дещо модифікувати умови експерименту. Наприклад спочатку
дитині пропонують визначити своє місце на шкалі, яка позначає зріст дітей у
класі. На верхньому полюсі знаходяться самі високі учні класу, на нижньому -
найнижчі. У дитини запитують «Де б ти поставив себе на цій лінії?». І вже
після цього переходять до її самооцінки за шкалами "розум", "щастя" тощо.
Іноді для більш об’єктивного уявлення про себе та свої якості досліджуваному
пропонують іншим кольором позначити місце свого сусіда по парті, товариша
тощо, а потім переходять до обговорення.
Модифікації методики вивчення самооцінки Т.В.Дембо-С.Я.Рубінштейна
У роботі з дітьми можна використовувати модифікацію цієї методики
Т.Габріял «Сходинки самооцінок». Вона передбачає градацію цих шкал у
243
вигляді сходинок. У роботі з дітьми такі "сходинки самооцінок» зручніші,

оскільки забезпечують наочність і дають можливість використовувати ігрову
форму Доцільним є, з'ясувавши в попередній бесіді ціннісні орієнтації
дитини, запропонувати їй шкали з тих якостей, які для неї особисто значущі.
У наступній бесіді у дитини з'ясовують, чому вона поставила себе на ту чи
іншу сходинку.
Методика «Сходинки самооцінок» (Т.Габріял)

(молодший шкільний вік)
Мета: визначити характер самооцінки молодшого школяра і власного

місця у соціальному середовищі.
Необхідний матеріал: бланк відповідей із зображенням драбини з семи
сходинок, олівець.
На бланку із зображенням сходинок (або на окремому листку малюється
драбинка з 7-ми сходинок) нумерується кожна сходинка. Краї драбини
(полюси) символізують полярні (протилежні) якості (наприклад: добрий-злий,
розумний-нерозумний тощо). Спочатку дітям пропонують, за певною (однією)
якістю, розставити на сходинках казкових героїв в порядку збільшення міри
вияву у них цієї якості.
Потім пропонують на місце казкових героїв розставити людей, які
становлять соціальне оточення дитини: „Як би ти розташував на сходах
людей, якби на місці казкових героїв були б твої рідні, близькі, друзі,
однокласники».
7
6 добрий
4 5 розумний
3 гарний
2 сильний
1 сміливий
злий тощо
нерозумний
негарний
слабкий
244
несміливий
тощо
Якщо дитина ставить себе на високі сходинки, але не на сьому, а поряд з
нею розташовує своїх батьків, то свідчить про адекватну самооцінку з
тенденцією до завищення, а також про нормальне соціальне становище.
Якщо дитина ставить себе на найвищу сходинку – це може бути
свідченням егоцентризму, завищеної самооцінки. Протилежна тенденція –
постановка себе на найнижчій сходинці – виражає повне неприйняття себе у
даному соціальному середовищі.
Постановка себе на другу та третю сходинки інтерпретується як
занижена самооцінка досліджуваного.
У запропоновану методику можна включити параметр «соціальні
очікування». Дитину запитують "А як ти думаєш, на яку сходинку поставить
тебе твоя мама? А батько? А вчителька?". Потім відповіді дитини
зіставляють з її самооцінкою за тими ж якостями, що вона вже визначила для
себе. Ці результати аналізуються разом з даними бесіди, під час якої в
дитини розпитують, чому вона вибирає саме ті чи інші "щаблі якостей", як
вона розуміє ці якості, чому вважає, що мама думає про неї саме так і т. д.
Наведемо приклад такої модифікації.
Методика «Самооцінка та соціальні очікування»*
Мета: виявити рівень і диференційованість самооцінки учня та отримати
матеріал для висновків про сприйняття дитиною її стосунків з учителем та
однокласниками.
Необхідний матеріал: робочий бланк.
Інструкція: «Діти, ви отримали аркуші із завданням. Вам слід оцінити
себе за трьома якостями: "хороший учень", "хороший товариш", "цікава
людина". Ви будете це робити за допомогою відрізків. Чим вища оцінка - тим
вище на відрізку ви маєте поставити риску. (Продемонструвати на дошці.)
Отже, найвища оцінка у верхній точці відрізка, найнижча —у нижній точці.
245
Працюючи з першою групою відрізків, ви оцінюєте себе, так би мовити, "від

себе ", тобто так, як ви про себе насправді думаєте. У другій групі відрізків ви
масте дати оцінку собі "від імені вчителя ": як би вас оцінив ваш учитель? У
третій групі відрізків ви ставите собі оцінку, яку б вам дали однокласники.
Роботу починаємо з першої групи відрізків. Тільки після того, як усі
завершать працювати з першою групою відрізків, переходимо до другої групи.
Так само до третьої групи переходимо тільки тоді, коли всі завершать
роботу з другою групою відрізків».
Перед переходом до іншої групи відрізків психолог уточнює завдання.
Результати дослідження записуються у протокол. Для фіксації результатів
використовується шкала оцінок за рівнями - високий, вищий за середній,
середній, нижчий за середній, низький.
ПРОТОКОЛ
Пріз- Результати дослідження
вище (рівні: високий, вищий за середній, середній, нижчий за середній, низький)
ім’я оцінка «від себе» оцінка «від учителя» оцінка «від однокласників»
учня хоро- хоро- цікава хоро- хоро- цікава хоро- хоро- цікава
ший ший людина ший ший людина ший ший людина
учень товари учень товариш товариш
ш

Одержані дані опрацьовуються за такими показниками:
- рівень самооцінки за шкалами;
- зіставлення самооцінки та оцінки, що очікується від учителя;
- зіставлення самооцінки та оцінки, що очікується від
однокласників.
У випадках, коли «нижчий за середній» рівень зафіксований для учня за
різними шкалами, для діагностичного висновку слід залучити додаткову
інформацію. Зіставлення самооцінки та очікуваних оцінок від учителя та
однокласників дає цінну інформацію про те, як дитина сприймає ставлення до
себе з їхнього боку, що відображає значною мірою і її ставлення до школи в
цілому. У благополучному випадку оцінка та самооцінка збігаються або рівень
зовнішньої оцінки вищий.
246
*Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами:

методичний посібник. – 2-ге видання. – К.: Літера ЛТД, 2008. – С.64-66.
247
РОБОЧИЙ БЛАНК
Я оцінюю себе сам
Хороший - поганий учень Хороший - поганий товариш Цікава - нецікава людина

Мене оцінює вчитель
Мене оцінюють однокласники

248
У роботі з підлітками можна використовувати ще одну модифікацію. Після

виконання завдання та бесіди запропонувати досліджуваному самому
сформулювати якості шкали самооцінок і тоді визначити своє місце на
сходинках. Це дає можливість виявити компенсаторні якості, наявність
конфліктності та суперечності в самооцінці підлітка.
Педагог може доповнити запропоновану методику тими шкалами, які його
цікавлять (наприклад рівень досягнень у навчанні, інтерес до навчання,
ставлення ровесників тощо), які б дозволили розглядати особистість у аспекті її
спілкування та діяльності.
Одним із варіантів комплексного дослідження самооцінки та рівня
домагань є адаптація цієї методики у модифікації А.М.Прихожан (Прихожан
А.М. Применение методов прямого оценивания в работе школьного психолога //
Научно-методические основы использования в школьной психологической
службе конкретних психологических методик. – М., 1988. – С.110-118).
Методика Т.В.Дембо-С.Я.Рубінштейна (модифікація А.М.Прихожан).

Мета: дослідження самооцінки та рівня домагань особистості.
Необхідний матеріал: бланк із зображенням 7-ми вертикальних ліній (або
чистий аркуш паперу), ручка чи олівець.
Досліджуваним пропонується на вертикальних лінях відмітити певними
знаками рівень розвитку у них певних якостей (здоров’я, здібності, характер та
ін.) (показник самооцінки) та рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же
якостей, який би задовольняв їх. Кожному досліджуваному пропонується бланк
методики з інструкцією та завданням.
Інструкція: «Будь яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер
тощо. Рівень розвитку кожної якості, сторони людської особистості можна
умовно зобразити вертикальною лінією, нижня точка якої буде символізувати
найнижчий розвиток, а верхня – найвищий. Вам пропонується 7 таких ліній. Вони
позначають:
249
1) здоров’я;
2) розум, здібності;
3) характер;
4) авторитет у ровесників;
5) вміння багато чого робити своїми руками, вмілі руки;
6) зовнішність;
7) впевненість у собі;
На кожній лінії рискою(-) позначте, як Ви оцінюєте розвиток у себе цієї
якості, сторони Вашої особистості у даний момент часу. Після цього хрестиком
(х) позначте, за якого рівня розвитку цих якостей, сторін Ви були б задоволені
собою або відчули гордість за себе.»
Досліджуваному видається бланк, на якому зображено вертикальних 7 ліній,
висота кожної – 100 мм, із зазначенням верхньої, нижньої точок та середини
шкали. При цьому верхня і нижня точки відмічаються помітними рисками,
середина – ледве помітною точкою.
Методика може проводитися як фронтально – з цілим класом (чи групою),
так і індивідуально. При фронтальній роботі необхідно перевірити, як кожен
учень заповнив першу шкалу. Потрібно переконатися, чи правильно
застосовуються запропоновані позначки, дати відповіді на питання. Після цього
досліджуваний працює самостійно. Час, відведений на заповнення шкал разом із
читанням інструкції, 10-12 хвилин.
Обробка проводиться за шістьма шкалами (перша, тренувальна – «здоров’я»
- не враховується). Кожна відповідь виражається у балах. Оскільки довжина
кожної шкали становить 100 мм, відповідно до цього відповіді досліджуваних
отримують кількісну характеристику (наприклад, 54 мм = 54 балам).
1. Для кожної з шести шкал визначити:
а) рівень домагань – відстань в мм від нижньої точки шкали («0») до позначки
«х»;
б) висоту самооцінки – від «0» до позначки «-»;
250
в) значення розбіжностей між рівнем домагань та самооцінкою – відстань від

позначки «х» до позначки «-». Якщо рівень домагань розташовується
респондентом нижче самооцінки, то він виражається від’ємним числом.
2. Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань кожного
показника рівня домагань та самооцінки за всіма шістьма шкалами.
У таблиці наведено кількісні характеристики рівня домагань та самооцінки, отриманих
для учнів 7-10 класів міських шкіл (близько 900 осіб).
Кількісна характеристика (бал)
Параметр
низький середній високий дуже високий
Рівень домагань менше 60 60-74 75-89 90-100
Рівень самооцінки менше 45 45-59 60-74 75-100
Рівень домагань
Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89
балів. Оптимальний – порівняно високий рівень – від 75 до 89 балів, що
підтверджує оптимальне уявлення про свої можливості, що є важливим
фактором особистісного розвитку.
Результат від 90 до 100 балів зазвичай засвідчує нереалістичне,
некритичне ставлення респондентів до власних можливостей.
Результат менше 60 балів є свідченням заниженого рівня домагань, він –
індикатор несприятливого розвитку особистості.
Висота самооцінки
Кількість балів від 45 до 74 («середня» та «висока» самооцінка)
засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку.
Кількість балів від 75 до 100 та вище свідчать про завищену самооцінку і
вказує на певні відхилення у формуванні особистості. Завищена самооцінка
може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінювати
результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може
вказувати на суттєві спотворення у формуванні особистості – «закритість для
досвіду», нечутливість до власних помилок, невдач, зауважень та оцінок
оточуючих.
Кількість балів нижче 45 вказує на занижену самооцінку (недооцінку себе)
та свідчить про крайнє неблагополуччя у розвитку особистості. Та досліджувані
251
становлять «групу ризику», їх, зазвичай мало. За низькою самооцінкою можуть

приховуватися два цілком різних психологічних явища: істинна невпевненість у
собі та «захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння,
відсутності здібностей та тому подібного дозволяє не докладати ніяких зусиль.
1. Методики психодиагнстики в учебно-воспитательном процессе. Составители:
Гришин В.В.,Лушин П.В.. –М.: ИКА «Москва», 1990. –С.35-36.
2. Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами:
3. Худик В.А. Психологическая диагностика детского развития: Методы
исследования. – К.: Освіта, 1992. –80-81.
4. Практикум по возрастной психологи: Учеб. Пособие./ Под. ред. Л.А.Головей,
Е.Ф.Рыбалко. – СПб.: речь, 2002. – С.559-561.
Методика «Три вчительки» (А.Липкіна)

Мета: визначити рівень самооцінки, рівень домагань та оцінну позицію учня.
Необхідний матеріал: виконане учнем письмове завдання з трьома різними
оцінками.
Учням пропонується виконати будь-яке навчальне завдання у письмовій
формі. Вчитель оцінює роботу учнів трьома оцінками: адекватною, завищеною і
заниженою. Перед тим як роздати зошити учням, кажуть:
Інструкція: «Троє вчителів із різних шкіл перевіряли ваші роботи. Кожен
склав власну думку про виконане завдання, а тому вони поставили різні оцінки.
Обведи кружечком ту оцінку, з якою ти згодний».
Потім у індивідуальній бесіді з учнями з’ясовують відповіді на такі запитання:
1. Яким учнем ти себе вважаєш: середнім, слабким чи сильним?
2. Які оцінки тебе радують, які засмучують?
3. Твоя робота заслуговує оцінки «9», а вчителька поставила тобі оцінку «12».
Зрадієш ти цьому чи це тебе засмутить?
Рівень самооцінки школярів визначається на основі одержаних даних за
такими показниками:
252
- збіг чи розбіжність самооцінки з адекватною оцінкою вчителя;

- характер аргументації самооцінки:
а) аргументація, що спрямована на якість виконаної роботи;
б) будь-яка інша аргументація;
в) стійкість чи нестійкість самооцінки, про яку роблять висновок за
мірою збігу характеру оцінки, виставленої учнем самому собі, і відповідей на
поставлені питання.
Рівень домагань виявляється у прогностичній самооцінці, яка стосується ще
неодержаного результату. Для з'ясування прогностичної самооцінки можна
застосувати таку методику.
Учням, які мають різний рівень успішності, дають почергово три завдання:
одне - з рідної мови, одне - з математики (обидва на основі вивченого та
зрозумілого матеріалу), третє - не навчальне, наприклад, складання орнаменту за
зразком. Учням пропонують ознайомитися із завданням й відповісти на запитання,
чи зможуть вони виконати завдання, на яку оцінку й чому. Потім діти повинні
відповісти на те саме запитання стосовно трьох різних за успішністю
однокласників. Аналізу, який дозволяє виявити оцінну позицію учня, підлягають
такі дані:
1. Рівень прогностичної самооцінки у різних за успішністю школярів (адекватна,
завищена, занижена).
2. Особливості прогностичної оцінки учнів, які мають різний рівень
успішності.
3. Особливості аргументацій оцінної діяльності, її спрямованість на
оцінювання здатності учнів до навчальної діяльності або на якості
особистості.
4. Поширення оцінної діяльності під час виконання навчальних завдань на
ненавчальні ситуації.
За матеріалами: Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з
молодшими школярами: методичний посібник. – 2-ге видання. – К.: Літера ЛТД,
2008. – С.201-202.
Проективна методика (самооцінка)
(додаткова – шкільний вік)
253
Мета: уточнити характер самооцінки досліджуваного.

Необхідний матеріал: бланк із зображеними 8 колами.
Досліджуваному потрібно позначити на восьми колах, розташованих у
одній горизонталі себе та людей зі свого близького оточення.
Інструкція: «Перед Вами на аркуші паперу рядок з восьми кіл. Оберіть
коло для себе і кола для інших людей з Вашого оточення».
Обробка і аналіз результатів.

При аналізі результатів враховується той факт, що самооцінка визначається
як сприйняття суб’єктом його цінності, значущості у порівнянні з іншими. Чим
лівіше розташоване коло, що означає себе, тим вище самооцінка
За матеріалами: Лисянська Т.М Педагогічна психологія: практикум.Навч.
посібник – К., 2008. – С.10.
Методика «Егоцентричність»
(додаткова – шкільний вік)
Мета: уточнити особливості вияву егоцентричності досліджуваного.
Необхідний матеріал: бланк із зображеним колом.
Досліджуваному потрібно поставити всередині великого кола 2 менших, що
символізують його «Я» та «Я-іншого» (матері, батька, друзів і т.д.).
Інструкція: «Перед Вами на аркуші паперу зображено велике коло.
Поставте середині цього великого кола коло, що символізує Ваше «Я» та коло,
що означає іншого.
«Я»
«Інший»
(мати, батько, друзі і т.д.)
При аналізі результатів виходять з того, що егоцентричність визначається
сприйняттям себе «фігурою» або «фоном». Якщо коло «Я» досліджуваний
ставить ближче до центру, ніж коло іншого, це свідчить про егоцентричність.
За матеріалами: Лисянська Т.М Педагогічна психологія: практикум.Навч.
посібник – К., 2008. – С.11.
Методика комплексного вивчення самооцінки й ціннісних орієнтацій
(молодший школяр, 6-9 років)
Мета: вивчити самооцінку та ціннісні орієнтації школяра.
Необхідний матеріал: картка зі схематичним зображенням трьох постатей
дітей (див. малюнок) і сім карток з надрукованими на них ціннісними
характеристиками.
254
Перед дитиною кладуть картку із зображенням постатей, а під нею - першу
картку з визначеннями.
Інструкція: «Ось три дуже схожі хлопчики (дівчинки). Цей хлопчик
розумний, цей - сильний, цей - здоровий. В усьому іншому вони нічим не
відрізняються. Яким із цих хлопчиків ти хотів би бути?» Відповідь дитини
кодується в таблиці: навпроти вибраної якості під оцінкою «2 бали» ставиться
хрестик.
Наступне запитання: «А з тих хлопчиків, хто залишився, ким би ти хотів
більше бути?» Відповідь фіксується у таблиці; навпроти названої якості під
оцінкою «1 бал» ставиться хрестик. Та якість, що залишилася, не оцінюється.
Після цього дитині кажуть: «А тепер уяви, що один із цих хлопчиків справді
ти. Хто це може бути? Хто з них насправді найбільше схожий на тебе?»
Відповіді заносять у праву частину протоколу («Самооцінка») й оцінюють так
само, як і попередні: перша названа якість - хрестиком під графою «2 бали», друга
вибрана якість - хрестиком під графою «1 бал».
Описана процедура повторюється з усіма сімома картками. Відповіді на
перші два запитання заносяться у ліву частину розділу «Ціннісні орієнтації»
таблиці. Відповіді на наступні два запитання заносяться у праву частину розділу
«Самооцінка» таблиці. Потім підраховується відносна вага кожної
характеристики у правій та лівій частинах протоколу. У разі збігу значення двох
або більше характеристик проводиться додаткове їх зіставлення між собою за
тією ж схемою, щоб можна було їх ранжувати за переважанням.
255
Обробка та аналіз результатів.

Оцінювання диференційованості системи цінностей.
Чим вищий ступінь диференціації (різниця між «вагою» найбільш та
найменш значущих цінностей), тим краща адаптованість та соціалізованість
256
дитини: 5 і більше балів - високий ступінь; 4 бали - середній; 3 і менше балів -

низький.
Ступінь невідповідності самооцінки ціннісним орієнтаціям.
Визначається через зіставлення рейтингових місць самооцінки та ціннісних
орієнтацій. Збіжність або ж близьке розміщення (різниця 1-2 місця) свідчить про
емоційний комфорт, який суб'єктивно відчуває дитина. Навпаки, відповідність
найбільш значущих для дитини цінностей низькій самооцінці за цими характе-
ристиками свідчить про емоційний дискомфорт.
 Психология детства. Практикум. Тесты, методики для психологов, педагогов,
родителей / Под ред. А. А. Реана. - СПб.: Прайм-ЕВРО-ЗНАК, 2003.
 Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами:
Проективна методика «Малюнок дерева»
(шкільний вік)
Мета: виявлення особистісних особливостей дитини. Малюнок дерева
традиційно розглядається у проективній психодіагностиці як автопортрет, у якому
цілісно відображається ставлення до себе, самооцінка, характер взаємовідносин
дитини з оточенням, а також її особистісні проблеми.
Необхідний матеріал: чистий аркуш паперу (формату А4). Аркуш кладуть
перед дитиною вертикально. Щоб не вплинути на розміщення малюнка на аркуші,
підписувати його слід після виконання роботи. Вибір, чим малювати (ручкою,
простим олівцем, кольоровими олівцями, фломастерами), дитина має робити сама.
(Бажано, щоб усі ці предмети були доступні дитині під час роботи.)
Інструкція. Намалюй дерево, яке тобі подобається. (Ніяких додаткових
пояснень або рекомендацій давати не можна.)
Обробка, аналіз та інтерпретація результатів.
Обробка результатів шляхом аналізу та інтерпретації окремих деталей малюнка.
Для інтерпретації малюнка, виконаного дитиною, як підтверджує досвід
багатьох фахівців, доцільно використовувати рекомендації Л. А. Ясюкової. Вона
вважає, що для розуміння особистісних особливостей дитини цілком надійними є
такі параметри малюнка.
257
1.Загальний розмір дерева. Відображує емоційно забарвлене відчуття власної

цінності та значущості. Велике (більш як 2/3 аркуша) - впевненість у собі, повнота
життя, енергетичне багатство. Розмір дерева 1/2-2/3 аркуша є найбільш типовим.
Зменшення розміру дерева (до 1/3 аркуша й менше) свідчить про відсутність
впевненості у собі, про відчуття дитиною власної незначущості, непотрібності, про
знижену загальну енергетику.
2.Розміщення дерева на аркуші. Розміщення малюнка у верхній частині аркуша
свідчить про мрійливість дитини, відсутність схильності до активних дій, у нижній
- свідчить про практичність, приземленість, про те, що дитина живе сьогоднішнім
днем. Якщо дерево зсунуте ліворуч, то дитина тяжіє до матері, перебуває під її
впливом; зсунуте праворуч - тяжіє до батька, зазнає його впливу.
3.Товщина стовбура. Відображує силу «Я», віру дитини у власні можливості.
Найбільш важлива характеристика для прогнозу адаптації та потенціалу
особистісного розвитку дитини. Наприклад, якщо дерево дуже мале (буквально 3-4
см), але при цьому стовбур товстий (2 см й більше), то за таку дитину не слід
турбуватися. Дитина розуміє, що сьогодні її ніхто не цінує, нікому вона не потрібна,
але вона ще покаже, на що вона здатна. Такі діти, як показують спостереження,
добре адаптуються й у подальшому завойовують повагу у своєму оточенні.
4. Форма стовбура. Стовбур у вигляді «моркви» догори гострим кінцем
інтерпретується як інфантильність, збереження установок та манери поведінки,
властивих молодшим дітям. Стовбур - «морква» гострим кінцем донизу означає
певну зайву дорослість, яка буває властива самостійним, незалежним дітям. Більш
раннє дорослішання відбувається тоді, коли дитині доводиться самостійно
піклуватися про молодших родичів чи про хворих дітей у сім'ї, або коли мати
виявляється надто легковажною. Такі діти керують батьками, ставляться до них
поблажливо, дають їм розумні поради, роблять зауваження. Так само вони
поводяться й у школі з учителями, через що мають багато неприємностей.
5. Тип дерева. Листяне дерево - звичайні, нормальні стосунки з людьми;
хвойне дерево - «колючі» взаємини з людьми (глузування і т. ін.); пальма -
демонстративність у спілкуванні.
6. Крона. Характеризує комунікативну сферу. Наявність замкненого силуету
258
крони свідчить про обмежене, чітко визначене коло спілкування. Коли крона не
замкнена, дитина відкрита, готова до встановлення нових контактів.
7. Співвідношення крони і величини дерева у цілому. Відображає потребу у
спілкуванні. Якщо крона складає 1/2-2/3 величини дерева, то потреба у спілкуванні
відповідає «нормі». Збільшення або зменшення крони відносно вказаних розмірів
відображує підвищення або зниження потреби у спілкуванні щодо звичайного
рівня її прояву.
8. Листя. Наявність листя (або замкненого силуету крони) свідчить про те, що
потреба у спілкуванні задовольняється; відсутність листя, кілька листочків на
голих гілках, листя, що опало - потреба у спілкуванні не задовольняється.
Відсутність листя може також свідчити про невміння спілкуватися.
Промальовування листя свідчить про вибірковість спілкування, про те, що дитина
враховує особливості людини, з якою вона спілкується. Хаотична замальовка
крони характеризує непостійність, хаотичність спілкування, за якого вибірковість
контактів або врахування індивідуальних особливостей партнера відсутні.
9. Дупло. Надійно можна інтерпретувати у тих випадках, коли з дупла
хтось висовується або ж хтось у ньому сидить. Це свідчить про наявність
некерованих імпульсів, які періодично підштовхують дитину до здійснення вчинків
(«дрібних капостей»), ніяк не властивих її поведінці. Дорослі, як правило, не вірять,
що така гарна дитина могла це зробити.
10. Сонце. Сонце ліворуч свідчить про авторитет або тиск з боку матері
(рідше бабусі); сонце праворуч свідчить про авторитет, тиск з боку батька (рідше
дідуся).
11. Хмаринки. Хмаринки ліворуч - втрата контакту з матір'ю, відсутність її
виховного впливу; хмаринки праворуч - втрата контакту з батьком (буквально -«за
хмаринками»). Суцільні хмаринки по усій горі аркуша, хмари брудно-сіро-синього
кольору - повне порушення емоційного контакту з батьками, дитина полишена на
саму себе, якихось виховних впливів, турбот з боку батьків не спостерігається.
10. Пеньок. Свідчить про те, що дитина, не бачить жодних перспектив у
майбутньому, життя може здаватися для неї закінченим. Вона не бачить себе у
тому майбутньому, яке на неї чекає. Аналогічно інтерпретується зламане дерево.
259
12. Пеньок поруч із деревом (або відсунутий, через дорогу, через річку).
Характеризує різкі зміни у житті (буквально: «закінчилося одне життя, почалося
інше»). Важливі порівняльна товщина пня і дерева. Якщо стовбур дерева не
тонший за пеньок, то дитина не постраждала від змін, які відбулися у її житті;
якщо тонший - то ці зміни травмували її, призвели до втрати впевненості у собі.
13. Товсті гілки (одна або кілька) явно нижчі за крону й окремо від неї.
Свідчать про наявність «діяльності, яка заміщає» й спрямована на компенсацію
неуспішності дитини у основній діяльності (наприклад, погано вчиться, але
хороший спортсмен). Провідна діяльність стає незначущою, оскільки потреба у
досягненнях задовольняється діяльністю, яка заміщає основну.
14. Пониклі, тонкі гілки, тонкий стовбур, слабке натискання. Характерні
для малюнків чутливих, вразливих, тривожних дітей.
15. Малюнок дерева займає весь аркуш, так, що стовбур та крона навіть не
помістилися на аркуші повністю (вийшли за верхній край аркуша), свідчить про
надмірну активність дитини.
17. Яблука на дереві (або будь-які фрукти, квіти, метелики). Свідчить про
симбіотичний зв'язок з матір'ю, залежність від матері, прихильність до неї й
природне підпорядкування її впливові.
18. Використання кольору. Використання чистих яскравих кольорів для
розфарбування характеризує нормальний емоційний стан. Використання
чорного, брудно-сірих, брудно-коричневих кольорів свідчить про
переважання негативних емоцій, наявність тривожності, невротичних
страхів. Відсутність кольору ніяк не інтерпретується.
19. Стовбур, розщеплений у верхній частині (явно розходиться від середини).
Свідчить про наявність установок, що конфліктують; про інтереси, які
важко узгоджуються; про неможливість здійснити вибір; про прагнення
зберегти й те й те. Така ситуація може провокувати істерики, поведінкові
зриви, довести до неврозу.
20. Дерево, розщеплене донизу, або стовбури, що перехрещуються. Можливі
психічні порушення, які пов'язані з подвійністю внутрішнього життя, що не
є наслідком якоїсь інтриги, з розщепленням внутрішнього світу (потрібна
260
консультація психіатра).
21. З крони дерева «виростають» самостійні дерева з кронами. Можливі
шизофренічні порушення психіки, відхід у вигаданий світ, фантастичні
страхи (необхідна консультація психіатра).
22. Стовбур замкнений, фактично являє собою дві паралельні палки, або
схожий на дошку від паркана, яку рівно зрізали зверху; гілки грубі, товсті,
схожі на колоди або дошки паркана, розходяться перпендикулярно від
стовбура, листя немає. Свідчить про наявність елементів аутизму у
поведінці, порушенні спілкування, світосприйняття, емоційної депривації
(необхідна консультація психіатра).
Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: методичний
посібник. – 2-ге видання. – К.: Літера ЛТД, 2008. – С.247-249.
Методика «Шкала самооцінки»

Мета: виявити рівень самооцінки особистості.
Необхідний матеріал: тест-опитувальник, бланк відповідей, ручка.
Досліджуваному пропонується тест-опитувальник, який містить 32
твердження, з приводу яких можливі 5 варіантів відповідей, кожний із яких
кодується балами за схемою: дуже часто – 4 бали, часто – 3 бали, іноді – 2 бали,
рідко – 1 бал, ніколи – 0 балів.
Інструкція: «Уважно прочитайте речення-суджения і висловіть у
чотирьохбальній системі своє ставлення до них. При цьому бали повинні означати: «
Я думаю про це: «дуже часто», «часто», «інколи», «зрідка», «ніколи». У бланку
відповідей у відповідну графу праворуч поставте знак «+» (плюс).
Опитувальник (бланк відповідей)
Я думаю про це:
Речення-судження Дуже
Часто Інколи Зрідка Ніколи
часто
261
1. Мені хочеться, щоб мої друзі

підбадьорювали мене
2. Постійно відчуваю свою
відповідальність за роботу
3. Я хвилююсь за своє майбутнє
4. Багато з моїх знайомих мене
ненавидять
5. Я меншою мірою ініціативний, ніж
інші
6. Я переживаю за свій психічний стан
7. Я побоююсь видаватися нерозумним
8. Зовнішній вигляд інших куди кращий
за мій
9. Я боюсь виступати з промовою
перед незнайомими людьми
10. Я часто припускаюсь помилок
11. Шкода, що я не вмію говорити
належним чином з людьми
12. Шкода, що мені не вистачає
впевненості у собі
13. Мені хотілося б, щоб мої дії
схвалювались іншими частіше
14. Я надто сором'язливий
15. Я проживаю життя марно, моє життя
некорисне
16. Багато з моїх знайомих невірної
думки про мене
17. Мені немає з ким поділитися своїми
думками
18. Люди очікують від мене надто багато
19. Оточуючі не особливо цікавляться
моїми досягненнями
20. Я легко збентежуюся
21. Я відчуваю, що багато людей мене не
розуміють
22. Я не почуваю себе в безпеці
23. Я часто без підстав хвилююся
24. Я почуваю себе ніяково, коли
входжу в кімнату, де вже сидять люди
25. Я почуваю себе скутим
262
26. Я відчуваю, що люди говорять про

мене за моєю спиною
27. Я впевнений, що люди майже все
сприймають легше, ніж я
28. Мені здається, що зі мною повинна
статися якась неприємність
29. Мене хвилює думка про те, як люди
ставляться до мене
30. Шкода, що я не такий
комунікабельний, товариський
31. У суперечках я висловлююсь
тільки тоді, коли впевнений у своїй
правоті
32. Я думаю про те, чого чекає від мене
громадськість

Кожній відповіді досліджуваного приписується певна сума балів відповідно до
шкали: дуже часто – 4 бали, часто – 3 бали, іноді – 2 бали, рідко – 1 бал, ніколи – 0
балів.
Для того щоб визначити рівень самооцінки, необхідно додати бали кожного із
32 суджень.
Інтерпретація результатів:
Сума балів від 0 до 43 засвідчує високий рівень самооцінки, за якого людина,
як правило, виявляється не обтяженою "комплексом неповноцінності".
Особистість адекватно реагує на зауваження інших і рідко сумнівається у своїх
діях. Характеризує впевнену у своїх діях людину.
Сума балів від 43 до 86 вказує на середній рівень самооцінки, за якого людина
рідко страждає від "комплексу неповноцінності" і лише час від часу старається
пристосуватися до думки інших.
Сума балів від 86 до 128 вказує на низький рівень самооцінки, за якого
людина хворобливо переносить критичні зауваження на свою адресу, сумнівається у
правильності своїх дій, старається завжди рахуватися з думкою інших і часто
страждає від "комплексу неповноцінності".
 Практичному психологу про суїцид. – Житомир, 2003. – С.21-23.
263
 Современная энциклопедия психологических тестов / Сост. В.Ю.Лившиц–

Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2004. –С.24-26.
 Вівчарик Т.П., Дмитренко А.К. Методи діагностики та формування у молодих
жінок установок на самореалізацію. – Чернівці: Прут, 1999. – С.29-30.
Опитувальник загальної самооцінки підлітка (Г.М. Казанцева)

(підлітковий вік)
Мета: визначити рівень самооцінки підлітка.
Необхідний матеріал: тест-опитувальник, аркуш паперу, ручка.
Інструкція: Вам будуть зачитані певні твердження. Вам потрібно записати номер
твердження і навпроти нього - один з трьох варіантів відповідей: "так" (+), "ні"
(-), "не знаю" (?), вибравши ту відповідь, яка найбільшою мірою відповідає вашій
власній поведінці в аналогічній ситуації. Відповідати потрібно швидко, не
замислюючись.
1. Зазвичай я розраховую на успіх у своїх справах.
2. Значну частину часу я перебуваю в пригніченому стані.
3. Більшість учнів радяться (рахуються) зі мною.
4. Мені не вистачає впевненості в собі.
5. Я приблизно такий же здібний і винахідливий, як більшість людей навколо
мене (учнів класу).
6. Інколи я почуваю себе нікому не потрібним.
7. Я все роблю добре (будь-яку справу).
8. Мені здається, що я нічого не досягну в майбутньому (після школи).
9. У будь-якій справі я вважаю себе правим.
10. Я роблю багато такого, про що згодом шкодую.
11. Коли я дізнаюся про успіхи кого-небудь, кого я знаю, то переживаю це як
власну поразку.
12. Мені здається, що усі навколо мене дивляться на мене з осудом.
13. Мене мало турбують можливі невдачі.
14. Мені здається, що успішному виконанню доручень або справ мені заважають
різні перешкоди, яких мені не здолати.
264
15. Я рідко шкодую про те, що вже зробив.

16. Люди навколо мене набагато привабливіші, ніж я сам.
17. Я вважаю, що я постійно кому-небудь потрібний.
18. Мені здається, що я вчуся набагато гірше, ніж інші.
19. Мені частіше щастить, ніж не щастить.
20.У житті я завжди чогось боюся.
Підраховують кількість відповідей "так" під непарними номерами, потім -
кількість відповідей "так" під парними номерами. Від першого результату
віднімають другий. Кінцевий результат може бути в інтервалі від -10 до +10.
Результат від -10 до -4 свідчить про низьку самооцінку;
Результат від -3 до +3 – про середню самооцінку;
Результат від +4 до +10 – про високу самооцінку.
 Кутішенко В.П.,Ставицька С.О. Психологія розвитку та вікова психологія:
Практикум: Навч. Посіб. – К.: Каравела, 2009. – 448с. - С.288-289.
 Психология подростка. Полное руководство./ Под ред. А.А.Реана.- СПб.: пройм-
ЕВРОЗНАК, 2003. – С.399-400.
Анкета «Самохарактеристика особистості»

(підлітковий, юнацький вік).
Мета: виявлення особливостей самооцінки школяра за допомогою
самохарактеристики.
Необхідний матеріал: бланк-анкета, ручка.
Учню пропонується бланк анкети з проханням відповісти на її питання у
розгорнутій формі: даючи пояснення своїм твердженням, обґрунтовуючи їх.
Анкета
1. Прізвище, ім’я.
2. Чи задоволені Ви самим собою?
3. Як, на Вашу думку, до Вас ставляться у класі?
4. Якщо Вам запропонують перейти в інший клас, чи погодитесь Ви?
5. Що Вам найбільше подобається у своєму характері?
6. Чи є у Вас недоліки у характері? Якщо так, то які?
7. Чи думаєте Ви усунути свої недоліки характеру?
265
8. Хто Ваш улюблений вчитель?

9. Як Ви вчителя по предмету, який викладає Ваш улюблений вчитель?
10.Якою мірою Ви впевнені в оцінці своїх знань?
11.Чи на повну міру своїх можливостей Ви вчитеся? Якщо ні, то за яких
умов Ви вчилися б добре?
Проводиться якісний аналіз відповідей учнів на питання окремо. Загалом
з’ясовується характер вираженого у них ставлення школяра до себе.
Загальний аналіз результатів дозволяє розподілити ставлення учнів до себе на
4 групи:
1 група – позитивне ставлення до себе та в цілому задоволеність собою.
2 група – негативне ставлення до себе.
3 група – змішаний, протиречивий тип ставлення до себе: одні якості
особистості влаштовують, інші – ні.
4 група – невизначений тип ставлення до себе, позбавленість більш-менш
чіткого, визначеного уявлення про себе.
За матеріалами кн.:Мнацканян Л.И. Личность и оценочные способности
старшеклассников: Кн.для учителя. – М.: Просвещение, 1991. –с.25.
Самооцінка комплексу неповноцінності

Мета: визначити рівень закомплексованості особистості, наявність «комплексу

неповноцінності».
Досліджуваному пропонується така інструкція: «Прочитайте уважно кожне
твердження і виберіть ту відповідь, яка найбільш справедлива для Вас і позначте
на бланку для відповідей варіант а), б) чи в) біля номеру відповідного
твердження».
1. Люди мене розуміють.
а) часто;
б) рідко;
в) такого не буває.
2. Відчуваю себе «не в своїй тарілці».
266
а) рідко;
б) все залежить від ситуації;
в) дуже часто.
3. Я оптиміст.
а) так;
б) тільки у виняткових випадках;
в) ні.
4. Радіти будь-чому, це -
а) дурниця;
б) допомагає пережити скрутні хвилини;
в) те, чому варто повчитися.
5. Я хотів би мати такі ж здібності, як інші.
а) так;
б) часом;
в) ні, я володію вищими здібностями.
6.У мене надто багато недоліків.
а) це правда;
б) це не моя думка;
в) неправда!
7. Життя прекрасне!
а) це дійсно так;
б) це дуже загальне твердження;
в) зовсім ні.
8.Я відчуваю себе непотрібним
а) часто;
б) часом;
в) рідко.
9. Мої вчинки оточуючим незрозумілі.
а) часто;
б) іноді;
в) рідко.
10.Мені говорять, що я не виправдовую надій.
а) часто;
б) іноді;
в) дуже рідко.
11.У мене маса достоїнств.
а) так;
б) все залежить від ситуації;
в) ні.
12.Я песиміст.
а) так;
б) у виняткових випадках;
в) ні.
13.Як всяка думаюча людина, я аналізую свою поведінку.
а) часто;
б) іноді;
267
в) рідко.
14. Життя - сумна штука.
а) взагалі, так;
б) твердження дуже загальне;
в) це не так.
15. «Сміх - це здоров'я».
а) банальне твердження;
б) про це варто пам'ятати у скрутних ситуаціях;
16. Люди мене недооцінюють.
а) на жаль, це так;
б) не надаю цьому великого значення;
17. Я суджу про інших дуже суворо.
а) часто;
б) іноді;
в) рідко.
18. Після смуги невдач завжди приходить успіх.
а) вірю в це, хоча і знаю, що це віра в чудесах;
б) може і так, але наукового підтвердження цьому немає;
в) не вірю в це, тому що це віра в чудеса.
19.Я поводжу себе агресивно.
а) часто;
б) іноді;
в) рідко.
20. Буваю самотній.
а) дуже рідко;
б) іноді;
в) дуже часто.
21. Люди недоброзичливі.
а) більшість;
б) деякі;
22. Не вірю, що можна досягти того, чого дуже хочеш.
а) тому що не знаю того, кому це вдалося;
б) іноді це вдається;
в) це не так, я вірю.
23. Вимоги, які переді мною поставило життя, перевищували мої можливості.
а) часто;
б) іноді;
в) рідко.
24. Напевно, кожна людина незадоволена своєю зовнішністю.
а) я думаю, так;
б) напевно, іноді;
в) я так не думаю.
25. Коли я щось роблю або говорю, буває, мене не розуміють.
268
а) часто;
б) іноді;
26. Я люблю людей.
а) так;
б) твердження дуже загальне;
в) ні.
27.Трапляється, я сумніваюся у своїх здібностях.
а) часто;
б) іноді;
в) рідко.
28. Я задоволений собою.
а) часто;
б) іноді;
в) рідко.
29. Вважаю, що слід до себе бути критичнішим, ніж до інших людей.
а) так;
б) не знаю;
в) ні.
30. Вірю, що мені вистачить сил щоб реалізувати свої життєві плани.
а) так;
б) буває по різному;
в) ні.
Спочатку проводиться перевірка рівня щирості досліджуваного. Якщо у
досліджуваного не набирається однакова кількість балів (наприклад 0 та 0; 3 та 3; 5
та 5) в таких парах: 3 та 18, 9 та 25, 10 та 23, 12 та 22 – то загальний результат
можна вважати випадковим, недостовірним.
Підраховується загальна сума набраних балів за усіма твердженнями
відповідно до ключа.
Ключ
Варіант відповіді
№ твердження
а б в
1 0 3 5
2 5 3 0
3 5 3 0
4 0 3 5
5 0 3 5
6 0 3 5
7 5 3 0
8 0 3 5
9 0 3 5
10 0 3 5
269
11 5 3 0
12 0 3 5
13 0 3 5
14 0 3 5
15 0 3 5
16 0 3 5
17 0 3 5
18 5 3 0
19 0 3 5
20 5 3 0
21 0 3 5
22 0 3 5
23 0 3 5
24 0 3 5
25 0 3 5
26 5 3 0
27 0 3 5
28 5 3 0
29 0 3 5
30 5 3 0
0-40 очок - свідчення закомплексованості. Така людина себе оцінює
негативно, «зациклилася» на своїх слабких сторонах, недоліках, помилках.
Постійно бореться з собою, і це лише посилює і комплекси, і погіршує саму
ситуацію, ще більш ускладнює стосунки з людьми. Варто порадити думати про
себе інакше: концентруйтеся на тому, що є у людини сильного, теплого,
хорошого і радісного. В результаті це призведе до зміни ставлення людини до себе
і навколишнього світу.
41-80 очок – у досліджуваного є всі можливості самому прекрасно впоратися
зі своїми комплексами. В цілому, комплекси не сильно заважають людині
жити. Людина боїться аналізувати себе, свої вчинки. Варто запам'ятати: ховати
голову в пісок - справа цілком безперспективна, до добра не доведе і може лише на
певний час розрядити обстановку. Від себе не втечеш, сміливіше!
81- 130 очок – людина не позбавлена комплексів (як і всяка нормальна
людина), але чудово справляєтеся з своїми проблемами. Об'єктивно оцінює свою
поведінку і вчинки людей. Свою долю тримає в своїх руках. В компанії почуває
себе легко і вільно, і люди почувати себе так же легко у її товаристві.
270
131-150 очок – досліджуваний думає, що у нього взагалі немає комплексів.

Не варто їй обманювати себе, такого просто не буває. Придуманий нею світ і
власний образ - далекі від реальності. Самообман та завищена самооцінка
небезпечні.
Першими комплекси описали та дали їм визначення засновники
психоаналізу. Цією назвою вони позначали емоційно забарвлені переконання та
життєві принципи, що проявляються в імпульсивних, важко пояснюваних вчинках,
які ускладнюють нормальне життя, обмежують можливості розвитку особистості і
заважають відчути почуття радості. Комплекс неповноцінності змушує людину
відчувати себе нижче інших, він, наприклад, може стати причиною відмови від
будь-якої конкурентної боротьби: екзаменів, конкурсів (в т.ч. професійних),
змагань тощо. Цей комплекс породжений невпевненістю у своїх достоїнствах та
здібностях. «не буду навіть пробувати, все одно програю!» - переконують себе
жертви цього комплексу.
Комплекси розвиваються, як правило, у людей, які за своєю природою чи
вихованням схильні бути суворими суддями. Вони виносять не лише собі суворий
вирок (за «малий зріст», «товсті ноги» і т.д.), але також постійно засуджують
інших. З точки зору психології, та чи інша самооцінка напряму пов’язана зі
ставленням людини до оточуючого світу. Той, хто любить цей світ, любить і себе.
А це означає, якщо людина завжди критикує інших, то вона буде безжалісна і до
себе. Безжалісність увійде у звичку, а потім стане комплексом. Ніхто практично не
буває задоволений собою цілком. Кожного щось непокоїть, у кожного свої
комплекси. Весь час людина порівнює себе з кимось, щоб переконатися, що і вона
чогось варта.
 Платонов К. К. Психологический практикум. – М.; 1980 г. с. 204-20.
 Журнал Психологія, 2003, вересень №34 с.16
 Столяренко Л.Д. Основы психологи. Ростов н/Д.: Фенікс, 1997. – С.533-536.
ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ДОМАГАНЬ ОСОБИСТОСТІ

271
Рівень домагань особистості визначається рівнем важливості обраної мети,

ступенем збігу очікуваного та справжнього результату.
Рівень домагань характеризує:
1) рівень складності, досягнення якого є загальною метою серед майбутніх дій
(ідеальна мета);
2)вибір суб’єктом мети наступної дії, яка формується у результаті переживання
успіху або неуспіху попередніх дій;
3) бажаний рівень самооцінки особистості (рівень Я).
Рівень домагань визначається різноманітними модифікаціями методики Ф. Хоппа.
Методика «Вибір задач різного ступеня складності»
(модифікації методичного прийому Ф. Хоппе)
Мета: дослідження рівня домагань в умовах успіху і невдач на нейтральному
для учнів матеріалі.
Необхідний матеріал: для підліткового віку – 12 карток із завданнями
зростаючих за ступенем складності:
Картка 1. Написати три слова на літеру «Н» (І ступінь складності).
Картка 2. Написати назву чотирьох фруктів на літеру «А» (II ступінь складності).
Картка 3. Написати шість імен на «П» (III ступінь складності).
Картка 4. Написати назви шести держав на «І» (ІV ступінь складності).
Картка 5. Написати п'ять назв станцій метро на «П» (V ступінь складності).
Картка 6. Написати 20 слів на «С» (VI ступінь складності).
Картка 7. Написати, які материки починаються з букви «А» (VIІ ступінь

складності).
Картка 8. Написати назви п'яти держав на літеру «М» (VIII ступінь складності).
Картка 9. Написати назву п'яти фільмів на літеру «М» (IX ступінь складності).
Картка 10. Написати прізвища п'яти відомих вітчизняних кіноакторів на літеру

«Л» (Х ступінь складності).
Картка 11. Написати прізвища п'яти відомих вітчизняних композиторів,

письменників на літеру «Р» (XI ступінь складності).
272
Картка 12. Написати прізвища п'яти відомих художників на літеру «К» (XII
ступінь складності).
Для юнацького віку - 9 карток (кожна картка складається з трьох

самостійних завдань зі зростаючою складністю.
Картка 1
1. Написати три слова, які починаються з букви “м”
2. Написати три слова, які починаються з букви “д”.
3. Написати п’ять імен, які починаються з букви “А”.
Картка 2
1. Написати назву чотирьох тварин, які починаються з букви “о”.
2. Написати назву чотирьох ягід, які починаються з букви “в”.
3. Написати три слова, які починаються з букви “е”.
Картка 3
1. Написати п’ять міст, які починаються з букви “Р”.
2. Написати назву трьох квітів, перша буква яких – “р”.
3. Написати назву чотирьох країн, які починаються з букви “І”.
Картка 4
1. Хто написав три романи (які?), заголовки яких починаються з букви “О”.
2. Чи діє в стані невагомості закон Архімеда?
3. Назвати прізвища трьох вітчизняних міжнародних оглядачів (або, прізвища
трьох відомих українських композиторів).
Картка 5
1. Написати чотири міста Західної Європи, які починаються з букви “Л”.
2. Написати назви чотирьох газет різних країн (або назви чотирьох тварин,
занесених до Червоної книги).
3. Чи скрізь діє закон всесвітнього тяжіння?
Картка 6
1. Написати прізвища шести відомих академіків (або фізиків).
2. Написати назви п’яти фільмів, які починаються з букви “М”.
3. Хто автор романсу “Я помню чудное мгновенье”? (або: Хто автор опери
«Запорожець за Дунаєм»?)
Картка 7
1. Написати прізвища п’яти відомих кіноактрис, які починаються з букви “Л”.
2. Написати прізвища десяти композиторів.
3. Назвіть п’ять відомих поем Т.Г.Шевченка.
273
Картка 8
1. Написати прізвища трьох всесвітньо відомих художників.
2. Написати прізвища чотирьох лауреатів Нобелівської премії.
3. Назвіть чотирьох композиторів, які втілили в музиці образ Дон-Жуана.
Картка 9
1. Написати прізвища відомих радянських вчених: двох фізіологів, двох
психологів, двох математиків, двох астрономів, двох геологів, двох
ботаніків, двох фізиків.
2. Написати десять прізвищ композиторів, художників, поетів, які починаються
з букви “Р”.
3. Назвіть композиторів, які втілили в музиці образи шекспірівських героїв
Ромео і Джульєтти.
Інструкція: «Перед вами лежать картки, на звороті яких написані завдання.
Номери в картках означають ступінь складності завдання. Усі завдання
розташовуються у порядку зростання складності. На вирішення кожного завдання
відведено певний час, який вам невідомий. Я стежу за ним за допомогою
секундоміра. Якщо ви не встигнете за певний час виконати завдання, я вважатиму,
що воно вами не виконане. Якщо завдання виконується за вказаний час — я
ставлю вам «плюс». Які вам виконувати завдання — вибирайте самі».
Експериментатор знайомить з завданнями карток 1,5,9, і оголошує, що
виконувати завдання можна починати з будь-якої картки. Досліджуваний сам
вибирає собі картку для виконання завдань. Завдання виконуються письмово. Для
виконання завдання відводиться час залежно від ступеню складності завдання.
Експериментатор на свій вибір може зменшувати або збільшувати час, який
відведено на виконання завдання, довільно оцінювати правильно чи неправильно
воно виконано. Тільки після виставлення оцінки педагога учень може вибрати
наступне завдання, мимовільно викликаючи у досліджуваного переживання успіху
або невдачі. Потім, незалежно від того виконав досліджуваний завдання чи ні,
йому пропонують вибрати іншу картку.
Кількість таких виборів доцільно обмежити до п'яти. Експериментатор або його
помічник фіксує послідовність переходу від однієї картки до іншої, емоційну та
274
мовну реакції, коментарі досліджуваних щодо своїх дій, з’ясовує мотиви переходу
до наступних карток, мотиви відмови.
Завдання кожного рівня складності оцінюються відповідним числом балів: І
ступінь складності — 1 бал, II ступінь складності — 2 бали, III ступінь складності
— 3 бали і т.д. Оцінка рівня домагань дорівнюватиме сумарній кількості набраних
очок.
Якщо при виконанні тесту учневі не поталанить, він може обрати наступне
завдання, легше за складністю. Якщо учень виконає попереднє завдання успішно,
то, як правило, він візьме інше завдання, складніше за попереднє. Автор
методичного прийому Ф. Хоппе виявив, що в цілому в людині спостерігається
тенденція бути скоріше задоволеною малим успіхом, ніж припинити свої дії після
невдачі. Таким чином, учень зберігає свій рівень домагань і високу думку про свої
можливості.
Отримані дані заносяться у заздалегідь підготовлений протокол:
ПІБ Послідовність Поведінка досліджуваного Бали
досліджуваного вирішення
задач
Іванова І. 1,2,3,7,6,5 Впевнена, спокійно розв’язує
перші три завдання, 7 - не
розв’язала, оглядається навколо,
каже: «Щось я не впоралась»,
потім перейшла до вирішення 6
та 5, після 5 хвилин скаржиться
на головний біль та йде.
Можна графічно зобразити експериментальні результати: на осі абсцис відкладаються
порядкові номери спроби (вибір чергової задачі), на осі ординат – вибрані номери карток
(ступінь складності завдання). Знаком “+”позначється розв’язане завдання, а “-” –
нерозв’язане.
8
7
6
Ступінь
3
+
2
1
1 2 3 4 5 6 7
Порядковий номер вибору
- вирішене завдання
- невирішене завдання
275
Експериментатор записує детально всі висловлювання досліджуваного, його

реакції, а також свої власні зауваження.
Після завершення досліду потрібно поставити досліджуваному питання:
«Чим Ви керувалися при виборі завдань?»
На основі отриманих даних можна зробити висновок про особливості
формування рівня домагань в ситуації експерименту, про його адекватність, а
також про стійкість самооцінки та рівня домагань.
При оцінці результатів експериментатора мають цікавити не інтелектуальні
можливості досліджуваного (обсяг його знань), а особливості його поведінки
залежно від успіху чи неуспіху, наявність чи відсутність тенденції до ускладнення
завдання (формування рівня домагань). У людей зі стійким характером коливання
у виборі (перехід до легких завдань після невдач та більш складних після успіху)
носять плавний характер, а при емоційній нестійкості особистості ці коливання є
більш різкими. Після невеликого успіху вони можуть обрати найскладніше
завдання, а після одноразової невдачі – найлегше. При виборі, що не залежить від
успіху чи неуспіху необхідно провести додаткове дослідження, оскільки мова
може йти про порушення психічної діяльності.
 Большая энциклопедия психологических тестов. – М.: Изд-во Эксмо, 2006. –
С.84-86.
 Методики психодиагнстики в учебно-воспитательном процессе. Составители:
 Практикум для школьных психологов зоны радиоэкологического контроля. /
Сост. М.М.Заброцкий, В.А.Чемоданов, В.Н.Трохименко. – Киев, 1992. – С.8-11.
Моторна проба Шварцландера

Мета: визначення рівня домагань особистості з використанням моторної
проби Шварцландера.
Необхідний матеріал: бланк з чотирма прямокутними секціями, кожна з яких
складається з маленьких квадратів з розміром сторони 1,25 см, ручка, секундомір.
276
Дослідження проводиться в парі, яка складається з експериментатора і

досліджуваного. Завдання дається як тест на моторну координацію, а справжня
мета дослідження не оголошується.
Експериментатор зобов'язаний зручно посадити досліджуваного за добре
освітлений стіл, видати бланк з чотирма прямокутними секціями, ручку і провести
дослідження з чотирьох спроб, даючи інструкцію і фіксуючи час виконання Їх за
допомогою секундоміра.
У кожній спробі дається завдання проставити хрестики в максимальну
кількість квадратів однієї з прямокутних секцій за визначений час.
Перед кожною спробою досліджуваного просять назвати кількість квадратів,
які він може заповнити хрестиками, розставляючи їх по одному в кожному
квадраті за 10 секунд. Він записує свою відповідь у верхню велику клітинку
першої прямокутної секції. Після спроби, яка починається і закінчується за
сигналом експериментатора, досліджуваний підраховує кількість проставлених
хрестиків і записує цю кількість у нижній великій клітинці прямокутної секції.
Важливо, щоб кількість передбачених і реально заповнених квадратів
досліджуваний записував сам.
Інструкція: "Вам необхідно за 10 секунд проставити якомога більше
хрестиків у квадрати даної прямокутної секції. Перед початком роботи визначте,
скільки квадратів Ви можете заповнити. Запишіть це число у верхній великій
клітині цієї секції. Починайте розставляти хрестики у квадрати за сигналом. Усе
зрозуміло? Якщо так, то починаємо!"
Друга спроба проводиться за тією ж схемою, що і перша. Перед її початком
дається така інструкція: «Підрахуйте кількість заповнених Вами квадратів і
запишіть свій результат у нижньому прямокутнику першої секції. Після цього
подумайте і визначте, скільки Ви розставите хрестиків у наступній таблиці.
Запишіть це число у верхній великій клітинці другої прямокутної секції."
У третій спробі час, відведений на виконання досліду, зменшується до 8
секунд. Після її проведення так само проводять четверту спробу. Співставляється
число графічних елементів, намічене для виконання, з реалізованим у кожній
спробі.
277
Дата, прізвище, ім'я, по батькові досліджуваного й експериментатора

зазначаються на звороті бланку після проведення всіх спроб цього дослідження.
Також там записується самозвіт досліджуваного. У самозвіті записують не тільки
самопочуття досліджуваного, а і його оцінку дослідження. Для цього задають такі
запитання: "Чи сподобалося Вам дослідження?", "Чи бажаєте Ви ще раз узяти
участь у подібному дослідженні?", "Чим Ви керувалися під час визначення Ваших
можливостей у розстановці хрестиків у квадрат?"
РДМ
1
РДС
1
РДМ
2
РДС
2
РДМ
3
РДС
3
278
РДМ
4
РДС
4

Мета обробки результатів – отримання середньої величини цільового
відхилення, на основі якого визначають рівень домагань. Цільове відхилення (Цв)
– це різниця між кількістю графічних елементів (хрестиків), які досліджуваний
намітив поставити, і кількістю реально розставлених елементів. Цільове
відхилення підраховують за формулою:
(РДМ2 – РДС1) + (РДМ3 – РДС2) + (РДМ4 – РДС3)

Цв =
3
де РДМ2, РДМ3, РДМ4 – величини рівнів домагань розстановки хрестиків у
квадрати кожної з 2-4 спроб;
РДС1, РДС2, РДС3 – величин рівня досягнень відповідно в 1-3 спробах.
У запропонованій методиці рівень домагань визначається за цільовим
відхиленням, тобто за різницею між тим, що людина намітила виконати за
визначений час, і тим, що вона насправді виконала. Дослідження дозволяє
визначити рівень і адекватність домагань. Рівень домагань пов'язаний з процесом
цілепокладання і є ступенем локалізації мети в діапазоні труднощів. Адекватність
домагань вказує на відповідність висунутої мети і можливостей людини.
Для визначення рівня й адекватності домагань можна використовувати такі стандарти:
Цв Рівень домагань
5 і більше Нереально високий
3—4,99 Високий
1—2,99 Помірний
-1,49—0,99 Низький
279
-1,5 та нижче Нереально низький

Високий реалістичний рівень домагань людини може поєднуватися з
переконливістю в цінності своїх дій, прагненням до самоствердження, з
відповідальністю, з корекцією невдач за рахунок власних зусиль, з наявністю
стійких життєвих планів.
Якщо в людини високий нереалістичний рівень домагань, то, як правило,
він супроводжується фруструванням, вимогливістю до оточуючих,
екстрапунітивністю. Особи з таким рівнем домагань іпохондричні і відчувають
труднощі в реалізації власних життєвих планів.
Помірний рівень домагань характерний для осіб впевнених у собі,
товариських, налаштованих на успіх, які не шукають самоствердження,
розраховують свої сили і співвідносять свої зусилля з цінністю досягнутого.
Низький рівень домагань залежить багато в чому від установки на невдачу.
В осіб з нереалістично низьким рівнем домагань часто бувають нечіткі плани на
майбутнє. Зазвичай вони орієнтовані на підкорення і часто виявляють
безпорадність. Однією з проблем таких людей може стати планування своїх дій на
найближчий час і співвідношення їх з перспективою.
Неадекватність рівня домагань здатна привести до дезадаптованої поведінки,
до неефективності будь-якої діяльності, до труднощів у міжособистісних
стосунках. Заниження рівня домагань, яке розвивається внаслідок дефіциту
соціально значущого успіху, може викликати пониження мотивації, невпевненість
і глобальну боязнь труднощів.
Корекція рівня домагань має бути спрямована на погодження уявлень про
бажаний результат з можливостями і здібностями людини. Закріплення цього
погодження в конкретній успішній діяльності підвищує адекватність рівня
домагань.
 Бороздина Л.В. Исследование уровня притязаний. – М.: МГУ, 1985 – 192с.
 Методики психодиагнстики в учебно-воспитательном процессе. Составители:
 Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Т.В. Практикум із загальної психології / За
ред. Т.І.Пашукової. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – С.174-178.
280
РОЗДІЛ VIIІ. ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Методика 1. Дослідження творчої уяви «Три слова»
Матеріали та обладнання: бланк із трьома надрукованими словами, наприклад:
капелюх, дорога, дощ; стандартні аркуші паперу, ручка, секундомір.
Процедура дослідження. Даний дослід можна проводити, як з однією людиною,
так і з групою до 11 осіб, але всім досліджуваним потрібно зручно сидіти, а умови
їхньої праці мають забезпечити строгу самостійність виконання завдання.
Перед початком досліду кожен учасник отримує бланк з надрукованими на
ньому трьома словами. Бланки можна роздати в конвертах або покласти на стіл
перед досліджуваними зворотнім боком, щоб до інструктажу вони не читали
надрукованих на них слів. При тестуванні групи видаються однакові бланки
кожному для можливого спрощення подальшого аналізу і порівняння. У процесі
дослідження пропонується протягом 10 хвилин скласти з 3 слів якомога більшу
кількість речень.
Інструкція досліджуваному: «Прочитайте слова, написані на бланку, і складіть
з них якомога більшу кількість речень, причому в кожне речення мають входити
всі 3 слова. Складені речення записуйте на аркуші паперу. На виконання завдання
Вам дається 10 хвилин. Якщо все зрозуміло, тоді почнемо! У процесі дослідження
експериментатор фіксує час і після закінчення 10 хв. подає команду «Стоп! Роботу
закінчити!»
Показниками творчості в даному досліді є:
• величина балів за оригінальне та найбільш дотепне речення;
• сума балів за всі речення, придумані за 10 хвилин.
Ці показники встановлюються за допомогою шкали оцінки творчості.
281
Оцінка
Пункт Характеристика складеного речення речення в
балах
У реченні використано всі три слова в дотепній ори-
а 6 балів
гінальній комбінації
У реченні використано всі три слова без особливої
б 5 балів
дотепності, але в оригінальній комбінації
У реченні використано всі три слова у звичайній
в 4 бали
Задані три слова використано в менш необхідній, але в
г 3 бали
логічно допустимій комбінації
Правильно використано лише два слова, а 3-те вико-
д 2,5 бала
ристано з натяжкою через чисто словесний зв'язок
Правильно використано тільки два слова, а третє
є 1 бал
штучно введено в речення
Досліджуваний правильно зрозумів завдання, але він
є формально поєднує всі три слова або використовує їх 0,5 бала
із спотвореннями
Речення являє собою беззмістовне поєднання всіх
ж 0 балів
трьох слів
Якщо досліджуваний придумав дуже схожі одне на одне речення з
повторенням теми, то друге та всі наступні речення цього типу оцінюються
половиною початкового балу.
Якісна характеристика творчості, яка визначається за кількістю балів,
отриманих за дотепне та оригінальне речення, відповідає максимальній оцінці
якого-небудь із складних досліджуваним речень. Ця оцінка не перевищує 6 і вказує
на розвинуту творчість чи на оригінальність. Якщо оцінка даного показника
становить 5 або 4 бали, то прояв творчості слід вважати середнім. Нарешті, якщо
ця оцінка становить лише 2 або 1, то це нижче середнього показник творчості або
282
намір досліджуваного діяти аналогічно, що поставить експериментатора перед

дилемою, 0 – низький рівень.
Результати
№ речення Оцінка речення в балах

1
2
З ... і т. д.
Сума балів
Другий показник - це сума балів. Він дає сенс для аналізу й інтерпретації
результатів тільки тоді, коли порівнюється робота кількох осіб, що можливо при
довірливих стосунках у групі. У кого більша сума балів, у того і більша
продуктивність творчої діяльності.
аналогів. У даному разі - це створення речень без заданого зразка. Студенти-
філологи і студенти природничих факультетів відрізняються досвідом з
лінгвістичним матеріалом, і це теж треба враховувати. Окрім того, одержаний
показник творчості засвідчує суб'єктивну новизну результатів, якщо вони нові чи
оригінальні для самого досліджуваного.
Методика 2 «Чи багата у вас уява?»
Так Ні
1. Чи цікавитеся ви живописом? 2 1
2. Чи часто ви нудьгуєте? 1 2
3. Розповідаючи яку-небудь історію, чи любите ви
прикрашувати її від себе? 1 0
4. Чи любите ви гуманітарні науки? 2 1
5. Чи багато місця займає на папері ваш почерк? 1 0
6. Чи підбираєте ви свій гардероб за модою? 2 1
7. Чи любите ви під час лекції малювати
283
одні й ті ж фігурки? 0 1
8. Коли ви слухаєте музику чи бачите ви якісь образи? 2 1
9. Чи любите ви писати довгі листи? 1 1
10. Чи сняться вам кольорові сни? 1 0
11. Чи подорожуєте ви подумки по тих місцях,
які знаєте лише по розповідях і де хотіли б побувати? 1 0
12. Чи з'являються у вас сльози на очах при перегляді
кінофільмів? 1 0
Результати
Тепер підрахуйте очки

14-17 очок. У вас багата уява. Якщо ви зможете застосовувати її у житті, то
це принесе вам багато радості.
9-13 очок. Уява середня, таке зустрічається у більшості людей. Від вас і
тільки від вас залежить, чи зможете ви розвинути її.
5-8 балів. Ви реаліст у повному смислі цього слова. Але трохи фантазії ще
нікому не зашкодило.
Методика 3. «Дослідження індивідуальних особливостей уяви»
Мета дослідження: визначення рівня складності уяви, ступеня
фіксованості уявлень, гнучкості або ригідності уяви, ступеня її стереотип-

ності чи оригінальності.
Матеріали та обладнання: три аркуші паперу розміром 10 х 16 см без
клітинок чи ліній (папір нелінійований), олівець і секундомір. На першому аркуші
посередині зображено контур кола діаметром 2,5 см; на другому аркуші, також
посередині, зображено контур рівностороннього трикутника з довжиною сторони
2,5 см; на третьому — контур квадрата з довжиною сторони 2,5 см.
Процедура дослідження. Даний дослід проводять як з однією особою, так і з
групою. Краще, щоб група була невеликою, до 15 чоловік. У другому разі
експериментаторові треба пильнувати, щоб ніхто до кінця тестування не розмовляв
і не показував своїх малюнків іншим.
284
Тестування проводиться в три етапи. На першому етапі досліджуваному

дають аркуш із зображеним на ньому контуром кола, на другому - трикутника і на
третьому - квадрата. Кожному етапу дослідження передує зачитування інструкції.
Інструкція досліджуваному: «Використовуючи зображений на цьому
аркуші контур геометричної фігури, зробіть малюнок. Якість малювання значення
не має. Спосіб використання контуру застосовуйте на свій розсуд. За сигналом:
«Стоп!» малювання припиніть».
Час малювання, який має дорівнювати одній хвилині, на кожному етапі
експериментатор визначає за допомогою секундоміра.
Після закінчення тестування досліджуваного просять зробити самозвіт, для
чого запитують: «Чи сподобалося Вам завдання? Які почуття виникли у Вас під
час його виконання?»
Обробка результатів. Обробка результатів і визначення рівнів розвитку
уяви, ступеня фіксованості уявлень, гнучкості чи ригідності, а також
оригінальності або стереотипності проводяться шляхом зіставлення змісту й
аналізу всіх трьох малюнків.
Методика 4. «Визначення рівня складності уяви»

Складність уяви констатується за найбільш складним із трьох малюнків.
Можна користуватися шкалою, яка дає можливість встановлювати п'ять рівнів
складності.
Перший рівень: контур геометричної фігури використовується, як основна
деталь малюнка, сам малюнок простий, без доповнень, і є однією фігурою.
Другий рівень: контур використано як основну деталь, але сам малюнок має
додаткові частини.
Третій рівень: контур використано як основну деталь, а малюнок має
певний сюжет, при цьому може бути введено додаткові деталі.
Четвертий рівень: контур геометричної фігури залишається і далі
основною деталлю, проте малюнок — це вже складний сюжет з доповненням
фігурок та деталей.
285
П'ятий рівень: малюнок має складний сюжет, в якому контур геометричної

фігури використано як одну з деталей.
Методика 5. «Визначення гнучкості уяви і ступеня фіксованості образів

уявлень»
Гнучкість уяви залежить від фіксованості уявлень. Ступінь фіксованості

образів визначають за кількістю малюнків, які мають один і той же сюжет.
Уява буде гнучкою, коли фіксованість образів в уявленні не відбивається в
малюнках, тобто всі малюнки виконано на різні сюжети і вони охоплюють як
внутрішню, так і зовнішню частини контуру геометричної фігури.
Фіксованість уявлень слабка і гнучкість уяви середня, якщо два малюнки
мають один і той самий сюжет.
Сильна фіксованість образів в уявленні та негнучкість чи ригідність уяви
характеризуються за малюнками з одним і тим самим сюжетом. Якщо всі малюнки
мають однаковий сюжет, незалежно від рівня їхньої складності, — це ригідна уява.
Ригідність уяви може спостерігатися і тоді, коли немає або є слабкою
фіксація образів в уявленні, але малюнки виконано виключно всередині контурів
геометричних фігур. У цьому разі увага досліджуваного фіксується на
внутрішньому просторі контуру.
Методика 6. «Визначення ступеня стереотипності уяви

Стереотипність визначається за змістом малюнків. Якщо зміст малюнків
типовий, то вважається, як і сам малюнок, стереотипною, якщо ж зміст не типовий,
оригінальний - то творчою.
До типових малюнків належать малюнки з такими сюжетами:
•з контуром кола: сонце, квітка, людина, обличчя людини, голова
зайця, циферблат або годинник, колесо, глобус, снігова баба;
•з контуром трикутника: трикутник і призма, будинок і дах, піраміда,
людина з головою-трикутником чи з таким же тулубом, лист, дорожній знак;
•з контуром квадрата: людина з квадратною головою чи з таким же
286
тулубом, робот, телевізор, дім, вікно, акваріум, серветка, лист.

Аналіз результатів. Отримані результати важливо співвіднести з тим,
наскільки досліджуваний був захоплений процесом дослідження та з його
установками. З цією метою використовують дані самозвіту.
У першу чергу потрібно звернути увагу на тих, хто має ригідність уяви.
Вона може бути наслідком пережитих стресів та афектів. Дуже часто, хоча і не
завжди, люди, котрі всі малюнки розміщують тільки всередині контурів
геометричних фігур, мають деякі психічні захворювання. Ці малюнки не
обговорюють у групі. Викладач-психолог бере таких осіб на облік і пропонує їм
звернутися до психологічної служби вузу для спеціального психодіагностичного
дослідження. При цьому треба скористатися якимсь приводом, щоб не травмувати
психіку студента передбачуваним діагнозом.
Особи з п'ятим рівнем складності уяви, з якісним використанням малюнків і
в яких немає стереотипності, здебільшого здатні до художньої діяльності (графіка,
живопис, скульптура тощо). Ті, що мають нахили до технічних наук, до креслення
чи до логіки і філософії, можуть зображати певні абстракції або геометричні
фігури. На відміну від них, особи з гуманітарною спрямованістю люблять сюжети,
пов'язані з різноманітною діяльністю, малюють людей, їхні обличчя чи
антропоморфні предмети.
Під час обговорення результатів тестування та складання рекомендацій
треба встановити умови, які сприяють переборенню стереотипності, розвитку
творчості, і визначити завдання для тренування гнучкості процесу уяви.
Методика 7. «Вербальна уява» ( по Еббінгаузу)
Ціль. Дослідити особливості вербальної уяви.
Хід експерименту. Досліджуваним дають казку з пропущеними словами. Її
потрібно закінчити, вставити пропущені слова. Фіксується час проведення
завдання. Експериментатор спостерігає за досліджуваними.
Матеріал. Текст з пропущеними словами, секундомір.
« Слухай, сину, - заговорив _________ ворон, я бачу, як дивляться твої
________ очі в _________ далечінь, я пам’ятаю і ___________юність, і вона мене
287
туди тягнула, тоді і сили ____________були, тепер вже не те. Живуть там люди, в
тій __________далечині; де ліс _____________ де_______________ поля. Там
_____________сонце, там____________ ниви, _________пісні і _____________
ріки, але там і люди. Людей ти бійся. Ти, ______________ ворон, ними проклятий.
Ти __________ кричиш, кажуть люди і ________ наш рід. За степом ___________
море. Ти чуєш пісні, ______________ ліс нам _________ коли з ним
______________ грім і вітер, і море, але пісня моря ще _______________Ти бійся
моря, воно _______від краю до краю його не __________ не
________________сили і впадеш ти у хвилі…»
Методика 8. «Які ваші творчі здібності?»
Мета: дослідження рівня креативності особистості.

Інструкція. Уважно вдивиться в ці фігури. Що вони, по-вашому, змальовують?
Чим ще вони могли б бути? Придумайте якомога більше варіантів. Будьте сміливішими ,
будьте вільними! Правильних і неправильних відповідей тут немає. Дайте собі п'ять
хвилин. На старт, увага, марш!
Скільки ідей прийшло вам в голову побачивши кожну з фігур?
А Б У Г Д Е
1. Складіть ці цифри, аби отримати показник швидкості.
2. Скільки різновидів ідей прийшло вам на думку?
Підказка: розглядайте кожен різновид як категорію. До окремих категорій
можуть відноситися предмети одягу, продукти харчування, тварини, предмети
домашньої обстановки. Наприклад, якщо для фігури Б написали, що це «ковбойський
капелюх» і «сомбреро», поставте собі 1 б., тому що і те, і інше відноситься до однієї
категорії. Якщо ви написали «ковбойський капелюх», «змія» і «подушка», поставте собі
3б. Складете ці оцінки, аби отримати показник гнучкості.
3. Скільки оригінальних ідей прийшло вам на думку, якщо ви зробили цей тест в
групі, порівняєте ваші ідеї і викресліть ті з них, які зустрілися більш ніж в одного з
учасників. Якщо ви робили його поодинці, порівняєте ваші ідеї з перерахованими нижче.
Викресліть зі своїх такі ж або дуже схожі.
288
А. Двадцать третя буква російського алфавіту, хрест, дві палички.

Б. Горіх в розрізі, рятівний круг, колесо, кільце.
В. Дві плями, брудні сліди, плями.
Р. Океанські хвилі, язик полум'я.
Д. Прямокутник, ящик, дорожній знак, яма, холодильник.
Е. Окличний знак, біта і м'яч, тюбик, з якого видавлюють пасту.
Поставте собі 1б. за кожну свою оригінальну ідею:
А Б У Г Д Е
Складете результати аби отримати показник оригінальності.
4. Наскільки розроблені ідеї, які приходять вам на думку? Проставте собі по 1б. за
кожен прикметник, прислівник або дієслово, які ви спожили для опису своїх ідей.
Наприклад, «сомбреро на столі» не отримає жодного очка. «Сомбреро, що лежить на
столі» отримає 1б. за слово «лежить». «Солом'яний капелюх, що насувається на голову
старого ковбоя, який їде на велосипеді» отримає чотири очки за слова «солом'яна»,
«насуває», «старого» і «їде».
А Б У Г Д Е
Складете результати, аби отримати показник розробленості.
Тепер складете всі суми, аби отримати узагальнений показник креативності:
Показник швидкості + показник гнучкості + показник оригінальності +
+ показник розробленості = показник креативності.
Якщо ви виконували цей тест в групі, то можете порівняти ваші показники з
показниками інших. Якщо ви виконували цей тест поодинці, визначите ваш творчий
потенціал за шкалою від 1 до 10 балів.
Методи діагностики творчих здібностей
Методика 1. Методика Шкала Вільямса “Діагностика дитячої креативності”
Мета: дослідження креативності (легкість, гнучкість, оригінальність,
розробленість, допитливість, уява, складність, схильність до ризику).
Необхідний матеріал: бланк опитувальника, таблиця для відповідей
Хід виконання: вчителям пропонується інструкція: «Обведіть одну з літер,
вказаних на бланку відповідей у відповідному розділі справа від номера
289
відповідного твердження, значення якого найточніше описує поведінку дитини.

При цьому літери на бланку відповідей мають такі значення: ч – число, і – іноді, р
– рідко.
Обробка даних:
1. Підраховується кількість відповідей, відмічених у колонці «часто», це число
множиться на 2.
2. Підраховується кількість відповідей, відмічених у колонці «іноді». Ці
відповіді отримують по одному балу кожна.
3. Підраховується кількість відповідей в колонці «рідко». Ці відповіді
отримують 0 балів кожна.
4. Підраховується загальний бал по всіх колонках.
100 балів – це максимально можливий сумарний бал.
ПІБ___________________________________________________________
Дата_________________________
Клас________________________
Вчитель______________________
Як давно ви знаєте учня_____
Додаток. Методики вивчення креативності_________________________________________
Розділ 1 Розділ 2 Розділ 3 Розділ 4
Ч І Р Ч І Р Ч І Р Ч І Р
1. 1. 1. 1.
2. 2. 2. 2.
3. 3. 3. 3.
4. 4. 4. 4.
5. 5. 5. 5.
6. 6. 6. 6.
Розділ 5 Розділ 6 Розділ 7 Розділ 8
1. 1. 1. 1.
2. 2. 2. 2.
3. 3. 3. 3.
4. 4. 4. 4.
5. 5. 5. 5.
6. 6. 6. 6.
Розділ 1. Швидкість
1. Дитина дає кілька відповідей, коли йому ставлять запитання.
2. Дитина малює декілька картин, коли просять намалювати одну.
3. У дитини виникає кілька думок (ідей) про щось замість однієї.
4. Дитина ставить багато питань.
5. Дитина вживає велику кількість слів, висловлюючи свої думки.
6. Дитина працює швидко і продуктивно.
290
Розділ 2. Гнучкість
1. Дитина пропонує кілька способів використання предмета, що відрізняються від
звичайного.
2. Дитина висловлює багато думок, ідей про картину, оповіданні, поемі або
проблему.
3. Дитина може перенести смислове значення одного об'єкта на інший об'єкт. 4.
Дитина легко може поміняти один фокус зору (підхід) на можливий інший. 5.
Дитина видвигає безліч ідей і досліджує їх.
6. Дитина думає про різні шляхи вирішення проблеми.
Розділ 3.Оригінальність
1. Дитині подобається, щоб предмети в кімнаті були розташовані не в центральній
частині, також він вважає за краще асиметричні малюнки та зображення.
2. Дитина не задоволений одним правильною відповіддю і шукає інші можливі
відповіді.
3. Дитина думає незвично і оригінально (нестандартно).
4. Дитина отримує задоволення від незвичайних способів виконання чого-небудь, і
йому не подобаються звичайні способи.
5. Після того, як дитина прочитав або почув про проблемі: він починає
придумувати незвичайні рішення.
6. Дитина досліджує загальноприйняті методи і придумує нові методи вирішення
проблеми.
Розділ 4. Розробленість
1. Дитина додає лінії, різні кольори, деталі в свій малюнок.
2. Дитина розуміє, в чому полягає глибокий, прихований зміст відповідей і
рішення, і пропонує найбільш глибоке значення.
3. Дитина відмовляється від чужої ідеї і змінює її яким-небудь чином.
4. Дитина хоче прикрасити і доповнити роботу чи ідею інших людей.
5. Дитина проявляє слабкий інтерес до звичайних предметів, він додає деталі, щоб
удосконалити їх.
6. Дитина змінює правила гри.
Розділ 5. Допитливість
291
1. Дитина запитує всіх і про все.

2. Дитині подобається вивчати механічні пристрої.
3. Дитина постаянно шукає співати (способи) мислення.
4. Дитина любить вивчати нові речі та ідеї.
5. Дитина шукає різні способи вирішення завдань.
6. Дитина вивчає книги, карти, картини і т.д. щоб дізнатися якомога більше.
Розділ 6. Уява
1. Дитина придумує розповіді промісцях, які він ніколи не бачив.
2. Дитина представляє, як інші будуть вирішувати проблему, яку він буде
вирішувати сам.
3. Дитина мріє про різні події та речі.
4. Дитина любить думати про явища, з якими не стикався.
5. Дитина бачить те, що зображено на картинах і малюнках, незвично, не так. як
інші.
6. Дитина часто зазнає здивування з приводу різних ідей і подій.
Розділ 7. Складність
1. Дитина проявляє інтерес до складних речей і ідей.
2. Дитина любить ставити перед собою важкі завдання.
3. Дитина любить вивчати щось без сторонньої допомоги.
4. Дитині подобаються складні завдання.
5.Дитина проявляє наполегливість, щоб досягти своєї мети.
6. Дитина пропонує занадто складні шляхи вирішення проблеми, ніж це здається
необхідним.
Розділ 8. Схильність до ризику

1. Дитина буде відстоювати свої ідеї, не звертаючи уваги на реакцію інших. 2.
Дитина ставить перед собою дуже високі цілі й намагається їх здійснити. 3.Дитина
допускає для себе можливість помилок і провалів.
292
4. Дитина любить вивчати нові речі або ідеї, і не піддається чужому впливу. 5.
Дитина не дуже заклопотаний, коли Однокласники, вчителі або батьки
висловлюють йому несхвалення.
6. Дитина воліє мати шанс ризикнути, щоб взнати, що з цього вийде. Наступні
чотири питання дають можливість висловити свою думку про дитину і про
програму в школі для творчих дітей. Відповідайте коротко і чітко.
1. Ви вважаєте, що дитина обдарована або може стати?
• Так
• Ні.
Поясніть, чому__________________________________________________
2. Вам здається, що дитина творча або вона зможе стати творчою:
• Так • Ні
Якщо «так» - повідомте коротко, в чому проявляється його творчість, якщо
«ні»чому?_________________________________________________________
3. Що Ви очікуєте від шкільної програми для творчих дітей ?_________
4. Які зміни Ви хотіли б побачити у дитини в результаті участі в програмі
для творчих дітей ?__________________________________________
Методика 2.“Шкала для рейтингу поведінкових характеристик обдарованих

дітей” (Дж. Рензуллі)
Мета: виявити рівень креативності, оцінювання учня в пізнавальній,
мотиваційній, творчій і лідерській якостях.
Необхідний матеріал: 4 шкали з твердженнями
Хід виконання: вчителям пропонується інструкція: “Протягом певного часу
уважно прочитайте твердження і поставте “х” у відповідну графу згідно
наступного опису”:
1 − якщо ви майже ніколи не спостерігали цієї характеристики.
2 − якщо ви спостерігали цю характеристику час від часу.
3 − якщо ви спостерігали цю характеристику досить часто.
4 − якщо ви спостерігали цю характеристику майже весь час.
Обробка даних:
293
Підраховується кількість “х” по кожній колонці і множиться на число відповідної

колонки (1,2,3,4..).
Рахується загальний показник. Така процедура проводиться по кожній шкалі.
Шкала пізнавальної характеристики 1 2 3 4
1. Володіє незвично великим для цього віку словниковим запасом;
використовує терміни з розумінням; мова відрізняється богатсвом
виразів, швидкістю і складністю
2. великий запас інформації по різних темах (які виходять за
Має
межі звичайних інтересів дітей цього віку)
3. Швидко запам'ятовує і відтворює фактичну інформацію
4. Легко охоплює причинно-наслідковий зв'язок; намагається
зрозуміти «як» і «чому»; ставить багато стимулюючих думку
питань; хоче знати, що лежить в основі явищ і дій людей
5. Чуйний і кмітливий спостерігач; зазвичай «бачить більше» або
«витягує більше» з оповідання, фільму, з того, що відбувається,
ніж інші
Слід підрахувати число “х” по кожній колонці і помножити на ідповідний номер колонки
(1,2,3 ...), скласти отримані цифри..
Шкала 2. Мотиваційні характеристики 1 2 3 4
1. Цілком «йде» в певні теми; наполегливо прагне до завершення
2. Легко впадає в нудьгу від звичайних завдань
3. Прагне до досконалості; відрізняється самокритичністю
4. Вважає за краще працювати самостійно; вимагає лише
мінімального напрямку від вчителя
5. Має схильність організовувати людей, предмети, ситуації
Шкала 3. Лідерські характеристики 1 2 3 4

1. Виявляє відповідальність; робить те, що обіцяє, і зазвичай робить
це добре
2. Впевнено почуває себе як з ровесниками, так і з дорослими; добре
себе відчуває, коли його просять показати його роботу
3. Добре висловлює свої думки і почуття; добре і зазвичай зрозуміло
говорить
4. Любить перебуватиме з людьми, товариський, вважає за краще не
залишатися на самоті
5. Має схильність домінувати серед інших, як правило, керує
діяльністю, в якій бере участь
Шкала 4. Творчі характеристики 1 2 3 4

1. Проявляє велику допитливість відносно багато; постійно задає
про все питання
2. Висуває велику кількість ідей чи рішень, проблем і відповідей на
запитання; пропонує незвичайні, оригінальні, розумні відповіді
3. Висловлює свою думку без коливань; іноді радикальний і
запальний в дискусії; наполегливий
4. Любить малювати, схильний до пригод
294
5. Схильний до гри з ідеями; фантазує, представляє («цікаво, а що

буде якщо ...»); зайнятий пристосуванням, поліпшенням і
зміною суспільних інститутів, предметів і систем
6. Проявляє тонке почуття гумору і бачить гумор у таких
ситуаціях, які не здаються смішними іншим
7. Незвично чутливий до внутрішніх імпульсів і більше відкритий
до ірраціонального в собі (більш вільне вираження інтересів у
хлопчиків, велика незалежність у дівчаток); емоційно чутливий
8. Чутливий до краси; звертає увагу на естетичні сторони
9. Не схильний до впливу групи; сприймає безлад; не цікавиться
деталями; не боїться бути відмінним від інших
10. Дає конструктивну критику; не схильний приймати аторитети
без критичного обговорення
Методика 3. Методика невербального творчого мислення Е.П. Торренса

Мета: виявити деякі особливості невербального творчого мислення (легкість,
гнучкість, оригінальність, розробленість).
Необхідний матеріал: фігура овальної форми із кольорового паперу, чистий
папір, кольорові олівці, клей, простий олівець, тестовій бланк, що складається з 10-
ти квадратів, в яких зображені графічні структури різної форми, шість пар ліній: ІІ.
Хід виконання: дослідження проводиться в три етапи.
На першому етапі досліджуваним дають наступну інструкцію: “Ви отримали
фігуру з кольорового паперу овальної форми, а також клей. Ви повинні придумати
будь-який малюнок, частиною якого повинна бути ця фігура. Це може бути
предмет, явище або розповідь. За допомогою клею Ви розміщуєте фігуру на папері
і за допомогою кольорових олівців домальовуєте малюнок. Вкінці даєте назву
своєму малюнкові. На це дається 10 хвилин”.
На другому етапі дослідження інструкція така: “Вам роздані бланки, на
кожному намальовані незакінчені фігури. Потрібно закінчити ці зображення за
допомогою будь-яких доповнень і назвати те, що у Вас вийшло”. Через 10 хвилин
робота закінчується.
На третьому етапі учням дається інструкція: потрібно до кожної пари ліній, а їх
є 6 додати певні лінії, деталі, щоб отримати завершені малюнки. Кожен малюнок
потрібно назвати. Через 10 хвилин ця робота завершується.
Оцінка роботи досліджуваного проводиться за такими показниками:
295
1. Легкість. Визначається кількість отриманих результатів.

2. Гнучкість. Вимірюється числом категорій:
 Світ природи;
 Тваринний світ;
 Людина;
 Механічне;
 Символічне;
 Декоративні елементи;
 Краєвид (город, будинок, шосе, двір);
 Мистецтво;
 Динамічні явища.
3. Оригінальність. Вимірюється кількістю неординарних, не повторюваних
відповідей, образів, ідей. З усієї групи якщо певний образ зустрічається у одного
досліджуваного, оцінюється в 3 бали, у 2-х − в 2 бали, у 3-х − 1 балом, у 4-х і
більше − 0. Ці бали сумують і отримують показник оригінальності відповідей
досліджуваних.
4.Розробленість. Вимірюється кількістю істотних і неістотних деталей при втіленні
основної ідеї. Так, якщо досліджуваний назвав стимул без яких-небудь його
графічних змін, то за таку відповідь − 0 балів. Якщо зображення закінчується за
рахунок зображення (повторення) вихідної графічної основи − 1 бал, закінчується
зображення за рахунок додавання до вихідної графічної основи яких-небудь
деталей, причому саме основа при цьому залишається без змін − 2 бали. Якщо
мають місце розгорнуті перетворення у середині простору вихідного графічного
стимулу чи явні зміни його конфігурації − 3 бали. У підсумку для кожного
досліджуваного підраховується показник розробленості.
Проводиться кількісний і якісний аналіз результатів.
Методика 4. Методика образотворчого візуального мислення Е.П. Торренса
Мета: виявити деякі особливості візуального мислення ( конструктивну
активність, оригінальність, обсяг, категоріальну гнучкість).
Необхідний матеріал: прості графічні структури:
296
Хід виконання: досліджуваним пропонується інструкція: «Вам будуть

представлені прості графічні фігури, кожна з яких являє собою деяке
незавершене зображенням. Ви повинні закінчити це зображення за допомогою
будь-яких доповнень, які на Ваш погляд тут потрібні. Після цього назвіть, будь-
ласка, Ваш малюнок. Та сама проста фігура буде пропонуватися 8 раз. Якщо на
певному етапі роботи Ви відчуєте, що вичерпали всі можливі варіанти
закінчення фігури і назв фігури-стимулу, скажіть: «Все!». Час Вашої роботи не
обмежується.
Обробка результатів. Оцінка роботи досліджуваного проводиться за
наступними показниками:
1. Обсяг (скільки графічних стимулів досліджуваний не зміг закінчити із загальної
кількості представлених фігур, що дорівнює 40).
2. Категоріальна гнучкість запропонованих досліджуваним назв для закінчення
стимулів. За основу варто використовувати 40 варіантів категорій, виділених у
результаті застосування даної методики на студентській вибірці:
1. люди
2. тварин
3. рослини
4. природні явища (пейзажі, блискавки тощо)
5. транспортні засоби
6. будинки
7. інструменти, прилади
8. предмети домашнього ужитку
9. одяг
10. взуття
11. їжа
12. спорт
13. засоби інформації, сигнали
14. навчання
15. технічні споруди
16. космічні об’єкти
17. геометричні фігури
297
18. меблі
19. посуд
20. музика
21. прикраси
22. будівельні споруди
23. ємності
24. машинні механізми
25. гра (іграшки і т.п.)
26. анатомія людини
27. зброя
28. джерело світла
29. мікроструктура об’єкта
30. матеріали (дерево, бетон і т.п.)
31. канцелярські приналежності
32. фізичні явища
33. зображення
34. медицина
35. поверхні
36. фантастичні істоти
37. знаки, символи, цифри
38. моделі, плани, графіки
39. людські відчуття (смуток, страх і т.п.)
40. технічні деталі
Підраховується, скільки категорій з числа всіх можливих варіантів використано

у своїх відповідях в якості найменувань кожним досліджуваним.
3. Оригінальність запропонованої назви
Спочатку підраховується частота повторюваності кожної назви по всій групі
досліджуваних (група повинна налічивши не менше 20 осіб). Потім кожна
відповідь кожного з досліджуваних оцінюється в балах у залежності від його
рідкості. Назви, що зустрічаються тільки в одного досліджуваного з усієї групи
оцінюються в 3 бали, у 2-х досліджуваних − в 2 бали, у 3-х − 1бал, якщо ж та сама
назва зустрічається у 4-х і більше, то такі відповіді оцінюються в 0 балів. Ці балові
оцінки кожного запропонованого даним досліджуваним назви сумуються, і у
підсумку виходить показник оригінальності відповідей.
4. Конструктивна активність − показник ступеня складності виконуваних
досліджуваним перетворень заданого простого графічного стимулу. Так, якщо
досліджуваний назвав стимул без яких-небудь його графічних змін, чи стимул
298
як ціле − взагалі не враховується (досліджуваний виділяє і називає одну частину

стимулу), то за таку відповідь − о балів. Якщо зображення (повторення)
вихідної графічної основи − 1 бал, закінчується зображення за рахунок
додавання до вихідної графічної основи будь-яких деталей, причому сама
основа залишається без змін у цьому випадку − 2 бали. Якщо мають місце
розгорнуті перетворення у середині простору вихідного графічного стимулу чи
явні зміни його конфігурації − 3 бали. У підсумку для кожного досліджуваного
підраховується показник конструктивної активності візуального мислення по
сумі балів по всім 40 відповідям.
Аналіз результатів. оказник «категоріальна гнучкість» − про багатство процесів
семантизації (додавання значень) візуальних вражень на основі підключення
словесно-категоріального знання. Показник «оригінальність» − про творчі
можливості візуального мислення. Показник «конструктивна активність» − про
операційні характеристики візуального мислення, пов’язані зі ступенем складності
і розмаїтості виконуваних перетворень, оскільки тут досліджуваний не тільки
трансформує вихідну перцептивну основу, але і доповнює її візуальними
елементами, що витягуються із зорової пам’яті.
Проводиться кількісний і якісний аналіз результатів.
Методика 5. Експрес-метод Д. Джонсона
Мета: дослідження рівня креативності
Необхідний матеріал: бланк опитувальника
Хід виконання: досліджуваним пропонується інструкція: «Вам пропонується
вісім характеристик. Будь-ласка, оцініть їх використовуючи п’ятибальну шкалу, у
якій степені кожен учень володіє вищеописаними творчими характеристиками.
Оціночні бали: 5 − постійно, 4 − часто, 3 − іноді, 2 − рідко, 1 − інколи.
Час − 20 хвилин.
Обробка даних: підраховуються бали. Загальна оцінка креативності являється
сумою балів по восьми характеристикам ( мінімальна оцінка 8, максимальна − 40).
Розподіл сумарних оцінок по рівнях креативності:
 40-34 − дуже високий;
299
 33-37 − високий
 26- 20 - середній
 19 – 15- низький
 14 – 0 – дуже низький
Експрес-метод Д.Джонсона
1.Чутливість до проблеми, надання переваги складнощам, здібність

відчувати тонкі, невизначені складні, протирічні особливості навколишнього світу.
2.Здібність висувати і виражати велику кількість різних ідей, образів, гіпотез,
варіантів.
3.Використання різних стратегій, рішення проблеми, здібність висувати різні
види, тип категорій ідеї.
4.Властивість доповнювати ідею різними деталями, розроблять,
удосконалювати ідею-образ.
5.Оригінальність, нестандартність мислення поведінки, унікальність
результатів діяльності, індивідуальний стиль.
6.Здібність до перевтілення, розвитку образів і ідеї, динамічність,
винахідливість, здібність структурувати.
7.Емоціональна зацікавленість в творчій діяльності, відчуття гумору, інтерес,
потреба, творча мотивація.
8.Незалежність мислення, оцінок, поведінки, відповідальність за
нестандартну позицію, стиль поведінки з опорою на себе, самодостатньої
поведінки.
5 – постійно
4 – часто
3 - іноді
2 – рідко
1 - ніколи
Методика 6. Тест на самовизначення
видів діяльності, яким віддають обдаровані діти
300
Мета: визначення особливостей обдарованих дітей.

Необхідний матеріал: бланк з 90 твердженнями, таблиці відповідей,
таблиці підрахунку відповідей.
Хід виконання: надається інструкція: “Прочитайте, будь ласка твердження і
підкресліть в таблиці квадрат з відповідним номером , якщо ви відчуваєте, що воно
справедливе по відношенню до Вас. Опрацював всі твердження, підрахуйте
кількість перекреслених клітинок в колонках ( по вертикалі) і напишіть число у
відповідну клітинку “всього” після переходьте до таблиці підрахунків результатів.
Випишіть відповідні числа із колонки “Всього” у колонку “Ваші
результати”. Заповніть колонку “Ранг”, надаючи найвищому результату ранг 1,
другому – 2 і т.д. Найменший результат отримає ранг 9. Потім заповнюйте колонку
“Зворотній ранг”, надаючи найменшому результату 1 і т.д. Найвищий результат
отримує ранг 9. Обведіть числа 1 і 2 в колонках “Ранг” і
“Зворотній ранг”. Прочитайте про ваші достоїнства зліва від чисел 1 і 2 колонки
“Ранг”, а про особистісні обмеження – справа від 1 і 2 колонці.
А Б В Г Д Е Ж З І
10 11 12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 32 33 34 35 36
37 38 39 40 41 42 43 44 45
46 47 46 47 48 49 50 51 52
55 56 57 58 59 60 61 62 63
64 65 66 67 68 69 70 71 72
73 74 75 76 77 78 79 80 81
82 83 84 85 86 87 88 89 90
Всього
ВАШІ ПОЗИТИВНІ РАНГ ЗВОРОТНІЙ ОБМЕЖЕНІСТЬ

РЕЗУЛЬТАТИ СТОРОНИ РАНГ
1 2 3 4 5
А наявність недостатня
цілеспрямованості цілеспрямованість
Б потреба в слаба потреба в
301
творчому творчому
спілкуванні спілкуванні
В вміння управляти спонтанність,
собою непередбачуваність
Г оригінальність, дефіцит
багатство фантазії оригінальності.
фантазії
Д уміння доводити нейтральне
відношення до
ситуації
Е наявність інтересу слабкий інтерес до
до культурних культурних
цінностей цінностей
Ж логічні і недостатність
аналітичні логічних і
навички аналітичних навиків
З прагнення до нейтральне
технічних відношення до
винаходів технічних винаходів
І наявність слабе прагнення до
прагнення до простих досліджень
простих
досліджень
Методика 7. Самооцінка творчих здібностей Е .Тунік

Мета: визначити наскільки учні вважають себе творчою особистістю
Необхідний матеріал: тестовий зошит з питаннями.
Хід виконання: досліджуваному пропонується інструкція “Перед Вами 50
питань. Ви повинні дати відповідь, використовуючи варіанти відповідей: “В
основному вірно”, частково вірно”, в основному не вірно”, “не знаю”. Ви
вибираєте ту відповідь, яка найбільше підходить Вам“. На це відводиться 20-30
хвилин.
Обробка даних: при оцінці даних опитувальника використовується чотири
фактори, які тісно пов’язані з творчими проявами особистості. Вони включають:
допитливість (Д), уяву (У), складність(С), схильність до ризику (Р). при обробці
використовується шаблон. Який можна накладати на папір з відповідями. Отвори в
шаблоні показують відповідь, що дорівнює 2 бали, також на шаблоні відмічені
коди для чотирьох факторів. Всі відповіді, які знаходяться в клітинках і не
попадають в отвори, отримують 1 бал. Відповіді “не знаю” отримують – 1 бал. В
результаті підраховується загальний бал і по кожному окремо. Оцінка демонструє
сильні (висока оцінка) і слабі (низька оцінка) сторони дитини.
302
Оцінка:
1- 30- низька
31-70- середня
71 -100 висока
Методика 8. Опитувальник особистісної схильності до творчості
Г. Девіса
Мета: виявлення рівня особистісної креативності
Необхідний матеріал: опитувальник з 21 твердженнями
Хід виконання: надається інструкція “Прочитайте наведені твердження і
надайте відповідь на них “так” чи “ні”. Номер твердження і варіанти відповіді
запишіть на спеціальному аркуші.
1. Думаю, що я акуратна людина, люблю, щоб скрізь був порядок.
2. Я прагну дізнатися більше про все, що відбувається в світі.
3. У дитинстві я любив відвідувати нові місця разом з батьками, а не один.
4. Я прагну бути кращим в тому, чим займаюся.
5. Я неохоче ділився своїми іграшками або солодощами з іншими, коли був
маленьким.
6. Я буваю незадоволений собою, якщо не можу довести роботу до
досконалості.
7. Я прагну зрозуміти, як усе влаштовано в світі.
8. У школі я не дуже популярний серед дітей.
9. Мені подобається іноді поводитися по-дитячому.
10.Якщо я вирішив що-небудь зробити, то наполегливо прагну до досягнення
наміченої мети.
11.Я вважаю за краще працювати разом з іншими і не люблю що-небудь робити
один.
12.Я сам знаю. що я повинен робити і чим займатися.
13.Коли зі мною не згодні інші, я прагну змінити свою точку зору, навіть якщо
упевнений в своїй правоті.
14.Я дуже турбуюся і переживаю, коли роблю щось не так, як слід.
303
15.Я часто нудьгую, тому що не знаю, чим зайнятися.

16.Я відчуваю, що буду значущим і відомим, коли виросту.
17.Мені подобається дивитися на красиві речі.
18.Я більше вважаю за краще грати в знайомі ігри, ніж розучувати нові.
19.Мені подобається експериментувати, досліджувати: що станеться, якщо я
зроблю що-небудь
20.Коли граю або щось роблю, то прагну якомога менше ризикувати.
21.У житті важливіше мати хорошу пам'ять, ніж розвинену уяву.
Обробка даних: використовується ключ “так” – 2,4,6,7,8,9,10,12, 16,17,19;
“ні” – 1,3,5,11,13,14,15,18,20,21.
За кожен співпадаючий з ключем варіант відповіді нараховується 1 бал.
Потім одержані бали підсумовуються. Далі індивідуальний результат
порівнюється з нормами:
Стать Клас Низький Середній Високий
ж 11 0-11 12-16 17-21
ч 11 0-10 11-16 17-21
Методика 9. Дослідження творчої уяви

Матеріали та обладнання: бланк із трьома надрукованими словами,

наприклад: капелюх, дорога, дощ; стандартні аркуші паперу, ручка, секундомір.
Даний дослід можна проводити, як з однією людиною, так і з групою до 11 осіб,
але всім досліджуваним потрібно зручно сидіти, а умови їхньої праці мають
забезпечити строгу самостійність виконання завдання.
Перед початком досліду кожен учасник отримує бланк з надрукованими на
ньому трьома словами. Бланки можна роздати в конвертах або покласти на стіл
перед досліджуваними зворотнім боком, щоб до інструктажу вони не читали
надрукованих на них слів. При тестуванні групи видаються однакові бланки
кожному для можливого спрощення подальшого аналізу і порівняння. У процесі
дослідження пропонується протягом 10 хвилин скласти з трьох слів якомога
більшу кількість речень.
Інструкція досліджуваному:
304
"Прочитайте слова, написані на бланку, і складіть з них якомога більшу

кількість речень, причому в кожне речення мають входити всі три слова. Складені
речення записуйте на аркуші паперу. На виконання завдання Вам дається 10
хвилин. Якщо все зрозуміло, тоді почнемо!"
У процесі дослідження експериментатор фіксує час і після закінчення 10 хв
подає команду: "Стоп! Роботу закінчити!"
Показниками творчості в даному досліді є:
— величина балів за оригінальне та найбільш дотепне
речення;
—сума балів за всі речення, придумані за 10 хвилин.
Ці показники встановлюються за допомогою шкали
оцінки творчості.

Оцінка речення в
Пункт Характеристика складеного речення
балах
6 балів
а У реченні використано всім три слова у
дотепній оригінальні комбінації
У реченні використано всі три слова без 5 балів
б особливої дотепності, але в оригінальній
в У реченні використано всі три слова у 4 бали

звичайній комбінації
г Задані три слова використано в менш 3 бали

необхідній, але в логічно допустимій
д Правильно використано лише два слова, а 3- 2,5 бала

те використано з натяжкою через чисто
словесний зв'язок
1 бал
е Правильно використано тільки два слова, а
трете штучно введено в речення
305
є Досліджуваний правильно зрозумів 0,5 бала

завдання, але він формально поєднує всі три
слова або використовує їх із спотвореннями
ж Речення являє собою беззмістовне поєднання 0 балів

всіх трьох слів
Якщо досліджуваний придумав дуже схожі одне на одне речення з повторенням

теми, то друге та всі наступні речення цього типу оцінюються половиною
початкового балу.
Якісна характеристика творчості, яка визначається за кількістю балів, отриманих
за дотепне та оригінальне речення, відповідає максимальній оцінці якого-небудь із
складених досліджуваним речень. Ця оцінка не перевищує 6 і вказує на розвинуту
творчість чи на оригінальність. Якщо оцінка даного показника становить 5 або 4
бали, то прояв творчості слід вважати середнім. Нарешті, якщо ця оцінка
становить лише 2 або 1, то це низький показник творчості або намір
досліджуваного діяти аналогічно, що поставить експериментатора перед дилемою.
Таблиця результатів
речення Оцінка речення в балах

1
... і т. д.
Сума балів
сума балів
Другий показник — це сума балів. Він дає сенс для аналізу й інтерпретації
результатів тільки тоді, коли порівнюється робота кількох осіб, що можливо при
довірливих стосунках у групі. У кого більша сума балів, у того і більша
продуктивність творчої діяльності.

аналогів. У даному разі — це створення речень без заданого зразка. Студенти-
філологи і студенти природничих факультетів відрізняються досвідом роботи з
306
лінгвістичним матеріалом, і це теж треба враховувати. 0крім того, одержаний

показник творчості засвідчує суб'єктивну новизну результатів, якщо вони нові чи
оригінальні для самого досліджуваного.
Методика 9. Тест «Особенности творческого воображения»

Задача 1. Выяснить некоторые особенности творческого воображения,
выраженного в словесной форме.
Ход задачи. Испытуемые прослушивают начало рассказа. «Темнело. Шел
нудный дождь. На трамвайной остановке под зонтиком стояли две девушки. Они
о чем-то тихо разговаривали. Вдруг...»
Необходимо придумать продолжение и окончание рассказа. Время на работу -
10 минут.
В качестве критерия оценки используются следующие показатели:
законченность рассказа, яркость и оригинальность образов, необычность
поворота сюжета, неожиданность концовки.
Задача 2. Проследить особенности творческого воображения.
Ход задачи. Испытуемые записывают слова: ключ, шляпа, лодка, сторож,
кабинет, дорога, дождь. Необходимо составить логически связанный рассказ,
используя все данные слова.
Оценка рассказов - по критериям предыдущей задачи.
Задача 3. Выяснить особенности творческого воображения.
Ход задачи. Испытуемым предлагается начертить в тетради кружок
диаметром 2 см в центре чистого листа. Затем прибавить к нему сколько угодно
штрихов и получить осмысленный законченный рисунок предмета.
Вывод. Воображение развертывается на основе какого-либо исходного
материала (слова, текста, чертежа, схемы, знака); точность и яркость образов
зависят от знаний человека, умения извлекать их из памяти, увязать с задачей и
исходными данными; воображение играет существенную роль в процессе
усвоения задачі.
1. Диагностика личностной креативности (Е.Е.Туник) / Фетискин Н.П., Козлов
В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности
и малых групп. — М., 2002. — C.59-64;
2. Творческие способности / Елисеев О.П. Практикум по психологии личности
— СПб., 2003. — С.373-374;
3. Туник Е.Е. Диагностика креативности. Тест Е. Торренса. — СПб.: Иматон,
1998;
4. Туник Е.Е. Опросник креативности Джонсона. — СПб.: СПбУПМ, 1997;
5. Туник Е.Е. Тест Торренса. Диагностика креативности. — СПб.: Иматон,
1998;
307
РОЗДІЛ ІХ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ ТА

УЧНІВ
І. методика, що виявляє домінуючий тип ставлення вчителя до учнів.
- Прочитайте наведені нижче судження і виявіть свою згоду (чи незгоду) з
кожним з них. До кожного судження додаються 6 варіантів відповідей. Потрібно
вибрати лише один варіант. Цифру якою позначений обраний варіант відповіді,
напишіть на аркуші для запису відповідей поряд з номером питання.
1. Вчитель доброзичливо, з повагою ставиться до всіх учнів класу, їх
потреб, труднощів, готовий допомогти кожному.
1) повністю згодний;
2) згодний;
3) скоріше згодний, ніж не згодний;
4) скоріше не згодний, ніж згодний;
5) не згодний;
6) повністю не згодний.
2. Вчитель ставиться до всіх членів класу з недовірою, передбачає у кожного
недоліки, вважає, що добросовісно працювати може лише він сам (дивись
варіанти відповідей до питання 1).
3. Вчитель схильний ділити всіх членів класу на хороших і поганих учнів і
розподіляє між учнями класу привілеї, заохочення та свою увагу у
відповідності з їх успіхами у навчанні.
1) повністю незгодний;
4) скоріше згодний, ніж незгодний;
5) згодний;
6) повністю згодний;
4. Вчитель байдуже ставиться до всіх членів класу. Не схильний цікавитися
їх особистими потребами, ввічливий, але душевної теплоти не виявляє
(дивись варіанти відповідей до питання 1).
308
5. Вчитель неврівноважений, запальний, його поводження з учнями класу

залежить від настрою (дивись варіанти відповідей до питання 3).
II. Методика, яка визначає рівень авторитетності вчителя серед учнів. - Вам
пропонується чотири судження. Вони стосуються Ваших стосунків з даним
вчителем. До кожного судження додаються 6 можливих варіантів оцінок від
абсолютної згоди з цим судженням до повної незгоди з ним (до всіх чотирьох
суджень додаються одні і ті ж варіанти відповідей). Уважно читайте кожне
судження і варіанти оцінок і тільки після цього виберіть лише один варіант оцінки,
що відображає, якою мірою Ви згодні чи не згодні з судженням. На аркуші для
запису відповідей поряд з номером судження вкажіть цифру, якою позначений
вибраний Вами варіант оцінки (наприклад 1.2). Ми гарантуємо збереження у
повній таємниці Ваших відповідей. Дослідження проводиться у виключно
наукових цілях.
Судження
- Слово вчителя для мене - закон.
- Оцінка, думка вчителя зовсім неважливі для мене.
- Я цілком задоволений вчителем.
- Я не хотів би стати схожим на вчителя.
Варіанти оцінок для кожного з чотирьох суджень
1) абсолютно згодний;
2) згодний;
6) абсолютно не згодний.
III. Методика, що визначає авторитетність вчителя серед п'яти '
найбільш авторитетних осіб («діадний авторитет»).
309
- Назвіть п'ять чимось особливо авторитетних для Вас людей, з якими

Вам тою чи іншою мірою доводиться мати справу (спілкуватися, вчитися
тощо). Поясніть, хто ці люди, чим вони для Вас авторитетні.
Вибір авторитетних осіб Мотиви вибору (чим авторитетні)
IV. Методика, що визначає рівень авторитетності даного вчителя серед

своїх колег ("діадний авторитет")
- Кого із вчителів Ви вважаєте найбільш авторитетними людьми? Чим саме
авторитетні для Вас ці педагоги?
Вибір авторитетних осіб Мотиви вибору (чим авторитетні)
V. Методика, що визначає наявність довірливих стосунків між

педагогом і учнями класу ("діадна довіра")
- З ким із педагогів Ви можете порадитися щодо важливих для Вас
життєвих питань? Чому Ви називаєте саме цю людину?
Вибір осіб, що викликають довіру Мотиви вибору (що сприяє
встановленню довірливих стосунків)
VI. Методика, що вимірює рівень розвитку ціннісного внеску педагога у

операційну, емоційну і мотиваційну сфери діяльності учнівського класу.
- Уважно прочитайте кожне з наведених суджень. Якщо Ви вважаєте, що
воно правильне і відповідає Вашим стосункам з педагогом, то поставте знак
"+" поряд з номером відповідного судження. Якщо ж воно неправильне,
поставте знак "-" поряд з номером цього судження. Пам'ятайте, що
дослідження проводиться у суто наукових цілях і ми гарантуємо збереження у
повній таємниці всіх Ваших відповідей:
1. Вчитель не вміє точно передбачити результати навчання своїх учнів.
2. Навіть нудний матеріал вчитель може зробити цікавим.
310
3. Вчителеві явно не вистачає чуйності у взаєминах зі школярами.

4. Вчитель вміло готує мене до контрольної роботи, екзамену.
5. Я повністю довіряю вчителеві.
6. Вчитель недостатньо вимогливий до мене.
7. У мене не має сумнівів у правильності та необхідності методів і
засобів, які використовує вчитель.
8. Вчитель - несправедлива людина.
9. Вчитель завжди знаходить слова, щоб підбадьорити мене при зіткненні з
труднощами на занятті, контрольній роботі, екзамені.
10.Вчитель, як правило, не враховує моїх індивідуальних особливостей.
11. Вчитель завжди може дати розумну життєву пораду.
12.Вчитель не вчить мене підкоряти особисті цілі, інтереси інтересам
класу. 13.Вчитель в основному працює за
шаблоном. 14.Вчитель завжди вислуховує мою думку.
15.Вчитель не навчає мене творчості.
16.Вчитель добре знає мої слабкі та сильні сторони як учня. 17.Вчитель погано
відчуває мій настрій. 18.Тим, що вивчення даного навчального предмету
стало для мене
бажаним, передусім завдячую вчителеві.
VII. Методика, що вимірює рівень задоволеності учнів різними аспектами

педагогічної діяльності вчителя і взаєминами з ним.
1. Анкета складається з 8 питань. До кожного питання додається 6 варіантів
відповідей. До всіх питань крім сьомого, додаються одні і ті ж варіанти
відповідей. Уважно читайте кожне питання анкети і варіанти відповідей,
тільки після цього виберіть лише один варіант, який виражає Вашу думку з даного
питання. Цифру, якою позначена відповідь, напишіть поряд з номером питання.
1. Чи задоволені Ви результатами навчання свого класу з предмету, який
викладає даний вчитель (на уроках, екзамені)?
1) повністю задоволений;
311
2) задоволений;
3) скоріше задоволений, ніж не задоволений;
4) скоріше не задоволений, ніж задоволений;
5) не задоволений;
6) повністю не задоволений.
2. Чи задоволені Ви характером стосунків, що склалися у класі між його
членами на уроках даного вчителя? (Дивись варіанти відповідей до питання
1).
3. Чи задоволені Ви характером взаємин, які склалися між вчителем і Вашим
класом? (Дивись варіанти відповідей до питання 1).
4. Чи задоволені Ви характером своїх особистісних стосунків з вчителем?
(Дивись варіанти відповідей до питання 1).
5. Чи задоволені Ви уроками, які проводить вчитель? (Дивись варіанти
відповідей до питання 1).
6. Чи задоволені Ви своїми результатами навчання з предмету, що викладає
педагог? (Дивись варіанти відповідей до питання 1).
7. Чи стимулює Вас до більш інтенсивної творчої роботи загальна атмосфера в
класі на уроках вчителя?
1) дуже стимулює;
2) стимулює;
3) скоріше стимулює, ніж не стимулює;
4) скоріше не стимулює, ніж стимулює;
5) майже не стимулює;
6) ніяк не стимулює.
8. Чи задоволені Ви ставленням товаришів по класу до навчальних занять
вчителя? (Дивись варіанти відповідей до питання 1).
VIII. Методика, що визначає учнями розуміння детермінант, які
обумовлюють їх задоволеність взаєминами з вчителем.
- Назвіть трьох вчителів, стосунки з якими Вас задовольняють. Після
цього уважно прочитайте запропонований Вам набір детермінант і виберіть з
312
цього переліку 5 основних детермінант, які обумовлюють Вашу

задоволеність відносинами з названими вище вчителями. Вибрані
детермінанти напишіть в порядку зменшення їх значущості. Пам'ятайте, що
дослідження проводиться в суто наукових цілях.
Список детермінант:
1. професійна компетентність;
2. здатність до співчуття і співпереживання;
3. наявність творчих якостей особистості вчителя;
4. справедливість;
5. оригінальність, нестереотипність викладання предмета;
6. демократична позиція вчителя;
7. вміння розвивати творчу активність і самостійність учнів у
навчанні;
8. тактовність;
9. інтереси до учнів, їх
розуміння; 10.почуття гумору;
11. гуманність, доброта;
12. вимогливість;
13.певні якості особистості вчителя (напишіть, які саме).
X. Методика, що визначає рівень задоволеності вчителя різними аспектами

діяльності учнівського класу і своєю роботою.
- Анкета, складається з 6 питань. До кожного питання додаються 6 варіантів
відповідей. До всіх питань, крім п'ятого, додаються одні і ті ж варіанти відповідей.
Уважно читайте кожне питання анкети і варіанти відповідей і тільки після цього
виберіть лише один варіант, який виражає Вашу точку зору з даного питання.
Цифру, якою позначена відповідь напишіть поряд з номером питання.
1. Чи задоволені Ви результатами навчання учнівського класу, у якому
працюєте (на уроках, екзамені)?
1) повністю задоволені;
313
2) задоволені;
3) скоріше задоволені, ніж не задоволені;
4) скоріше не задоволені, ніж задоволені;
5) не задоволені;
6) повністю не задоволені.
2. Чи задоволені Ви характером міжособистісних стосунків в класі на Ваших
уроках? (див. варіанти відповідей до питання 1).
3. Чи задоволені Ви характером взаємин, що склалися між Вами і класом? (див.
4. Чи дають Вам задоволення уроки в учнівському класі? (див. варіанти
5. Чи стимулює учнів до більш інтенсивної творчої роботи загальна
атмосфера у даному класі на Ваших уроках? :
1) дуже стимулює;
2) стимулює;
3) скоріше стимулює, ніж не стимулює;
4) скоріше не стимулює, ніж стимулює;
5) майже не стимулює;
6) ніяк не стимулює.
6. Чи задоволені Ви ставленням учнів даного класу до уроків, які Ви ведете?
(див. варіанти відповідей до питання 1).
XI. Методика, що виявляє особливості самооцінки вчителя типу його
ставлення до учнів.
- Уважно прочитайте наведені нижче судження і виявіть свою згоду (чи
незгоду) з кожним з них. До кожного із суджень додаються 6 варіантів відповідей.
Потрібно вибрати лише один варіант. Цифру, якою позначена обрана відповідь
напишіть поряд з номером питання.
1. Мені здається, що потрібно доброзичливо і з повагою ставитись до всіх
учнів класу, їх потреб, труднощів, бути готовим допомогти кожному:
1)повністю згодний;
314
2) згодний;
3)скоріше згодний, ніж не згодний;
5)не згодний;
6)повністю не згодний.
2. Не слід надто довіряти всім учням класу, бо у кожного з них є недоліки, тому
покладатися на них не доводиться (дивись варіанти відповідей до питання 1).
3. Всіх учнів класу можна поділити на хороших і поганих учнів і привілеї та
заохочення слід розподіляти у відповідності з їх досягненнями у навчанні.
1) повністю не згодний;
5) згодний;
6) повністю згодний.
4. Мені здається, що потрібно бути ввічливим, коректним, але зовсім не
обов'язково намагатися вникати у потреби та проблеми учнів (див. варіанти
5. Мені здається, що не слід стримувати прояв своїх емоцій перед учнями (див.
XII. Методика, що визначає стиль педагогічного керівництва. - Анкета

складається з 15 питань. До кожного питання додаються З варіанти відповідей.
Уважно читайте кожне питання і варіанти відповідей і
тільки після цього виберіть лише один варіант, який найбільш точно характеризує
поведінку вчителя. Буквений індекс, який відповідає вибраному Вами варіанту
відповіді, напишіть поряд з номером питання.
1. Чим би важливим не займався вчитель, як би не був зайнятий, якщо він
бачить, що дитині погано, він завжди відкладе свої справи і прийде на
допомогу:
315
а) вірно;
б) коли як, в залежності від ситуації;
в) невірно.
2. Вчитель радиться з учнями стосовно питань, які зачіпають їх інтереси:
а) завжди;
б) в залежності від сутності питання;
в) вчитель завжди самостійно приймає рішення.
3. Вчитель визнає свою педагогічну помилку, допущену по відношенню до
учнів:
а) завжди, оскільки вважає це справою честі;
б) коли як, в залежності від обставин, які склалися;
в) ніколи, не вважає це доцільним.
4. Вчитель вибачиться перед учнями, якщо він не правий:
а) завжди;
б) не завжди;
в) ніколи.
5. Вчитель володіє собою і зберігає самовладання.
а) завжди, незалежно від вчинку дитини;
б) в залежності від ситуації (стану вчителя і поведінки учня);
в) вчитель жива людина і має повне право виразити своє ставлення
до вчинку.
6. Вчитель вміє поставити себе на місце учня:
а) в будь-якій ситуації;
в) вчитель завжди залишається самим собою.
7. Вчитель намагається приносити радість своїм учням:
а) якомога частіше;
б) не в нагороду за гарну поведінку й успіхи в навчанні;
316
8. Чи здатний вчитель розповісти своїм учням повчальний випадок із свого

життя який представляє його в непривабливому вигляді?
а) завжди готовий, якщо це принесе користь;
б) тільки у виняткових випадках, коли інші докази вичерпані;
в) ні, оскільки він боїться, що це відобразиться на його авторитеті.
9. Вчитель уникає виразів, які можуть образити учня:
а) завжди;
б) вживає лише в крайніх випадках;
в) іноді використовує.
10.Вчитель дає можливість учням виразити те чи інше питання так, як хочуть вони,
а не так, як здається доцільним йому (наприклад, самостійно вибрати програму
вечору або підготувати сатиричну стінгазету):
а) так;
б) так, якщо задуми учнів не суперечать переконанням вчителя;
в) ні.
11.Чи здатний вчитель надати своїм учням день самоврядування, протягом якого
може подолати прагнення втрутитися в хід подій:
а) так, обов'язково;
б) в залежності від розвитку подій;
в) ні.
12.Конфлікт між вчителем і учнем (учнями) вчитель вирішує без залучення батьків
і керівництва школи:
а) завжди і при будь-яких обставинах;
б) в залежності від сутності конфлікту;
в) ніколи.
13.У кожного вчителя є учні, яким він симпатизує більше, ніж іншим. На які
ознаки орієнтується вчитель у своїх симпатіях:
а) на самобутність характеру, яскраву індивідуальність, творчу
обдарованість;
317
б) на інтелектуальний рівень або риси характеру, які проявляються у

спілкуванні (дружелюбність);
в) на слухняність.
14.Якщо учень, якого вчитель недолюблює, несуттєво порушує правило, то
вчитель чинить так:
а) робить вигляд, що не помітив;
б) коли-як;
в) обов'язково показує що помітив, і робить зауваження.
15.Вчитель уникає можливості легко сподобатись своїм учням:
а) завжди;
б) іноді допускає;
в) часто допускає.
XIII. Методика самооцінки стилю педагогічного керівництва. - Анкета складається

з 15 питань серед запропонованих Вам питань не шукайте "хороших" чи "поганих"
відповідей. Всі варіанти поведінки мають повне право на реалізацію. Тому
намагайтеся вибрати відповідь, яка найбільш співпадає з Вашими особистісними
особливостями. Буквений індекс, який відповідає вибраному Вами варіанту
відповіді, напишіть поряд з номером судження.
1. Чим би важливим я не займався, як би не був зайнятий, якщо я бачу, що дитині
погано, я завжди відкладу свої справи і прийду на допомогу:
а) вірно;
б) коли як, в залежності від ситуації;
в) не вірно.
2. Я вважаю, що вчитель повинен радитись з учнями стосовно питань, які
зачіпають їх інтереси:
а) завжди;
б) в залежності від сутності питання;
в) вчитель має повне право самостійно прийняти рішення.
318
3. Я можу визнати свою педагогічну помилку, допущену по відношенню до

учнів:
а) завжди, вважаю це справою честі;
б) коли як, в залежності від обставин;
в) ніколи, не вважаю це доцільним.
4. Думаю, вчитель повинен вибачитися перед учнем, якщо він не правий.
а) обов'язково;
б) не завжди;
в) категорично проти.
5. Вчитель повинен володіти собою і зберігати самовладання:
а) завжди, незалежно від вчинку дитини;
б) в залежності від ситуації (стан вчителя і поведінка учня);
в) вчитель жива людина і має повне право на вираз свого ставлення
до вчинку.
6. Думаю, що вчителю буває корисно уявити себе на місці дитини:
а) в будь-якій ситуації;
в) вчитель повинен завжди залишатися самим собою.
7. Я щиро намагаюся приносити радість моїм учням:
а) якомога частіше;
б) в нагороду за гарну поведінку і успіхи в роботі, навчанні;
в) вважаю, що вчитель не повинен думати про такі речі, є справи
важливіші.
8. Чи можете ви розповісти своїм учням повчальний випадок із свого життя,
який представить Вас у непривабливому вигляді?
а) завжди готовий;
б) тільки у виключних випадках, коли інші докази вичерпані;
в) ні, так як це відобразиться на моєму авторитеті.
9. Чи утримаєтесь Ви від виразів, які можуть образити учня?
а) повністю виключив із свого лексикону;
319
б) допускаю тільки у виключних випадках;

в) вважаю, що в деяких випадках це можливо: учень повинен знати,
що може отримати те, на що заслуговує.
10. Чи можете Ви дати своїм учням можливість повністю вирішити те чи інше
питання так, як хочуть вони, а не так, як здається доцільним Вам
(наприклад самостійно вибрати програму вечора, повністю підготувати
сатиричну стінгазету):
а) так, звичайно;
б) так, якщо задуми учнів не суперечать моїм переконанням;
в) вважаю, що вчитель повинен зберігати за собою право контролю і
втручання в інтересах самих же учнів.
11. Чи можете Ви надати своїм учням день самоуправління, протягом якого
переборете бажання втрутитися в хід подій:
а) так, безперечно;
б) в залежності від того, як розвиватимуться події;
в) не бачу необхідності залишатися осторонь.
12.Вважаю, що конфлікт між вчителем і учнем (учнями) тільки їхня справа, без
залучення батьків і керівництва школи:
а) завжди, і при будь-яких обставинах;
б) в залежності від сутності конфлікту;
в) не вважаю доцільним приховувати щось від батьків і керівництва
школи.
13.У кожного вчителя є учні, яким він симпатизує більше, ніж іншим. На які
ознаки ви орієнтуєтесь у своїх симпатіях.
а) на самобутність характеру, яскраву індивідуальність, творчу
обдарованість;
б) на інтелектуальний рівень, або риси характеру, що проявляються
у спілкуванні (дружелюбність);
в) на слухняність.
320
14.Якщо учень, якого Ви недолюблюєте, несуттєво порушує правило, то Ви

найчастіше дієте так:
а) роблю вигляд, що не помітив;
б) коли як;
в) обов'язково показую, що помітив, роблю зауваження.
15.Чи можете Ви утриматись від бажання легко "сподобатись" своїм учням:
а) без сумніву, вважаю, що завойовувати "дешевий" авторитет;
б) допускаю таку можливість, якщо потрібно досягти певного
результату або встановити гарні відносини з учнями;
в) звичайно, ні, адже гарні відносини - запорука успіху.
РОЗДІЛ Х. ОСНОВИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Анкета «Ваша майбутня професія»
За кн.: Борвский А.Б., Потапенко Т.М., Щекин Г.В. Система методов профессиональной
ориентации. Кн.2. Методики профориентационной работы (приложения): Учеб-метод.
пособие. – К.: МЗУУП, 1993. – С.27-32.
Мета: виявлення уявлень досліджуваних про характер та особливості роботи
у обраній (освоюваній) ними професії.
Дані, отримані в результаті анкетування, допомагають виявляти повноту
уявлень досліджуваного про майбутню професію, його спрямованість на певний
характер трудової діяльності, виявляти внутрішні протиріччя в уявленні
досліджуваних про майбутню роботу; встановити ступінь відповідності уявлення
про майбутню роботу і професію, яку вони вибрали. Результати анкетування
допомагають здійснювати корекційну профорієнтаційну роботу. Анкета може
бути використана багаторазово для контролю ефективності профорієнтаційних
впливів.
Хід роботи.
Досліджуваному дається та інструкція: «Вам пропонується перелік речень,
які мають декілька варіантів закінчень. Виберіть, будь ласка, один з варіантів та
позначте його в бланку відповідей.»
1.Мені хотілося б працювати….
А) в приміщенні;
Б)на відкритому повітрі;
В)в незвичних умовах (в горах, в лісі, під землею, на висоті і т.д.);
Г) з чергуванням умов.
2. Я хотів(ла) би, щоб режим робочого дня був….

А) чітким,систематичним (початок і кінець роботи не змінюється);
Б) позмінно(то ранок,то вечір)
В) вільним, гнучким (початок і кінець визначається працівником);
321
Г) ненормованим (нічні чергування, затримки на роботі).
3. Мені зручніше працювати….

А) сидячи (за столом,за пультом);
Б) стоячи (біля станка, за прилавком);
Г) в поїздках;
Д) чергуючи постійне місце роботи з поїздками.
4. Мені хотілося б , щоб робота була пов’язана з…

А) механізмами,ручними операціями;
Б) машинами і механізмами з ручним керуванням;
В) автоматичним і автоматизованим;
Г) функціональними знаряддями (мова, засоби впливу на емоції
людини, функціональні можливості організму).
5. Мені хотілося б виконувати роботу…

А) наодинці;
Б) самостійно, але щоб навколо були люди;
В) в колективі, разом з іншими;
Г) з людьми, спілкуючись і керуючи ними.
6. Мені подобається робота, в якій необхідними є….

А) точні, дрібні рухи;
Б) координація рухів;
В) швидкість рухів;
Г) велика сила.
7. В моїй майбутній професії важливі…

А) стійкість уваги;
Б) спостережливість;
В) пам'ять на числа, дати, події;
Г) уява.
8. Успіх в моїй майбутній професії залежить від…

А) технічної кмітливості, оперативного технічного мислення;
Б) здібності подумки уявити невидимі процеси, предмети і їх
співвідношення;
В) самоконтролю і самовладання;
Г) емоційності, вміння входити в контакт з іншими людьми.
9.Майбутню роботу мені хотілося б виконувати…

А) по заданому плану;
Б) по плану, але отримувати в процесі нову інформацію;
В) по плану, але мати можливість змінювати його;
Г) оперативно, коли робота ставить все нові задачі, проблеми.
322
10.В своїй роботі краще відповідати..

А) лише за себе, за виконання свого завдання;
Б) за виконання завдання групи4
В) за роботу механізмів, техніку безпеки;
Г)за суспільні, матеріальні цінності.
11. Мені подобається робота, в якій необхідно…

А) розпізнавати, виявляти властивості предметів, їх якість;
Б) перетворювати, обробляти предмети;
В) винаходити, придумувати нові зразки продукції;
Г) здійснювати вплив на інших людей.
12. Мені подобається…

А) оцінювати продукцію, розбиратися у властивостях об’єктів;
Б) обслуговувати людей;
В) знаходити нові варіанти вирішення задач, нові результати;
Г)організовувати виробничі процеси, діяльність.
13.Мені хотілося б, щоб моя майбутня професія була пов’язана з…

А) управлінням людьми, трудовими колективами;
Б) вихованням та навчанням дітей;
В) подоланням стихійних сил природи;
Г) комфортним, спокійним становищем.
14. Мені хотілося б, щоб результати моєї праці були…

А) мало помітними, відомими лише вузькому колу спеціалістів;
Б) відомі трудовому колективові, широкому колу спеціалістів;
В) відомі всій країні, широко висвітлювались в пресі;
Г) всесвітньо визнані.
15.Мені хотілося б,щоб від результатів моєї роботи….

А) залежала лише моя заробітна плата;
Б) безпосередньо залежало виконання виробничого завдання відділу,
цеху, групи;
В) залежало життя і здоров’я людей;
Г) мир на Землі.
16.Після закінчення роботи…

А) хотів (ла) би відключитися від неї, займатися своїми справами;
Б) цікаво було б продовжувати думати про неї і вдома;
В) ні про що інше б не думав(ла), продовжував(ла) би нею займатися;
Г) і не згадув(ла) би про роботу до наступного дня.
17.Хотів(ла) б,щоб робота була…

А) поруч з домом;
323
Б) цікава, далеко чи близько від дому - не важливо;

В) не пов’язана з відрядженнями;
Г) подалі від дому.
БЛАНК ВІДПОВІДЕЙ
№ РЕЧЕННЯ ВІДПОВІДЬ
А Б В Г
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
ОБРОБКА ТА АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ.

ТАБЛИЦЯ СУПЕРЕЧЛИВИХ ЗВЯЗКІВ
ДО МЕТОДИКИ « ВАША МАЙБУТНЯ ПРОФЕСІЯ»
1а 13в.
1б 3а, 4в, 6а,13г.
1в 2а,9а,13г,16а,16г,17в.
1г 2а,13г,16г,17в.
2а 3в,3г,4г,5г,7г,8г,9г,10б,10в,10г,11в,11г,12в,12г,9г,11г,13в,13г,15г,16в,17б.
2в 13б,13г,16а,16г,17а,17в.
324
2г 13г,16а,16г,17а,17в.
3а 4г,6г,13б,13в.
3б 13г.
3в 13г,17а,17в.
3г 13г,17а,17в.
4а 5г,8г,11г,12г,13а.
4б 5в,5г,8г,11в,11г,12г,13а,13г.
4в 5г,6а,6г,7г,8г,9в,10а,11а,11в,12а,12б,13а,13б,13в,14а,15а,16в.
4г 12г.
5а 10а,12б,12г,13а,13б
5б 10а,13а,13б
5в 10а
5г 6а,6г,10а,11б,13г,14а,15а,16а,16г
6а 8г,12г,13а,13в.
6б 12г,13а.
6в 7г,8а,8б,8г,10б,11в,11г,12в,12г,13а,13б.
6г 8а,11а,11в,12а,12в,12г,13а.
7г 13г,15а,16а,16г.
8а 9а.
8в 13г.
8г 10а,11б,11в,13г,14а,15а,16а,16г.
9а 11 в,11г,12в,13в.
10а 11а, 12г, 13а, 13б,15б,15в,15г.

10б 13г,15а,16а,16г.
10в 11в,11г,12в,12г,13а,13б,13г.
10г 11б,11в,12в,12г,13г.
11а 12в,13а,13б,13в.
11б 12а,13а.
11в 13г,15а,16а,16г.
11г 13г,14а,15а,16а,16г.
12б 13г,16в.
12в 13г,15а,16а,16г.
12г 13г,14а,15а,16а,16г.
13а 14а,15а,16а,16г.
13б 14а,15а,16а,16г.
13в 15а,16а,16г,17а,17в.
325
13г 15б,15в,15г,16б,16в,17б,17г.
14б 15а,16а,16г.
14в 15а,16а,16г.
14г 15а,16а,16г.
15а 16б,16в.
15б 16а,16г.
15в 16а,16г,17а.
15г 16а,16г,17а.
16а 17б,17г.
16г 17б.
Аналіз результатів проводиться поетапно.

Перед усім оцінюється повнота відповідей досліджуваного (чи на всі питання
було дано відповіді). Виявляються всі випадки,які могли б викликати труднощі
при відповіді на анкету.
Потім за таблицею суперечливих зв’язків виявляється ступінь адекватності
його уявлень про майбутню професійну діяльність. Це робиться наступним чином.
В таблиці суперечливих зв’язків наведені всі можливі суперечливі поєднання
відповідей. На бланку відповідей відмічаються пари суперечливих поєднань у
відповідності з запропонованою таблицею. При цьому спочатку по вертикалі
виявляється відповідь на перше питання і по горизонталі шукають всі пересічення
з відповідями на решту питань,починаючи з другого. Потім визначається відповідь
на друге питання та по горизонталі шукають аналогічні пересічення починаючи з
третього питання і т.д.
Знайдені протиріччя дозволяють судити про недостатню поінформованість
досліджуваних в певній області. Цей матеріал дозволяє планувати зміст, виявляти
форму корекційних впливів щодо даного досліджуваного.
І останній етап. На основі відповідей складається опис бажаної професії у
співвідношенні з виучуваною і з тією, яку досліджуваний буде освоювати в
майбутньому. Це дозволяє виявити ступінь усвідомленості вибору майбутньої
професії.
ВИВЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ

В книге:Психологическое изучение профессиональной направленности личности в
подростковом и юношеском возрасте:
Учебно-методическое пособие/В.А.Худик,-К:Освіта,1992.-С.15-18.
В умовах школи, ПТУ, інших навчальних закладів профорієнтаційна робота повинна
бути спрямована на формування психологічної готовності учнів до трудової
діяльності. При цьому вибору учнями своєї майбутньої професії має приділятися
особлива увага (С. М. Чистякова, 1983; М.М. Захаров, 1984). На жаль, на практиці
цьому питанню приділяють недостатньо уваги. Найчастіше питаннями їх
проферієнтаційної орієнтації займаються класні керівники, особливо випускних
326
класів. Перш за все вони звертають увагу на: 1) наявність в учня певних трудових
установок, 2) домінування інтересів у навчальній діяльності; 3) мотиви вибору
продовження навчання; 4) зниження в учнів інтересу до навчання і його орієнтація в
поза навчальну діяльність ; 5) рівень знань з обраній професії і вимог,що ставляться.
Розглянемо деякі найбільш прості в застосуванні методи вивчення професійних
інтересів учнів.
ВИВЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ НАМІРІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ
Мета:визначити наявність готовності до вибору професії (Л. М. Фрідман, Т. А.
Пушкіна, І. Я. Каплуновіч, 1988), що характеизує внутрішню усвідомленість самого
факту вибору і визначеність професійних інтересів, обізнаність учня та оцінку своїх
здібностей, знання про те, які фізичні та психологічні вимоги до людини ставить
обрана ним професія.
Необхідний матеріал:бланк анкети,ручка.
Кожному учню пропонується відповісти на такі питання:
1. Чим Ви думаєте зайнятися після закінчення школи (потрібне підкреслити)?
а) продовжити навчання у вузах (якому?);
б) вступити в ПТУ, технікум, середній спеціальний навчальний заклад;
в) піти працювати на виробництво (на яке?);
г) поєднувати роботу (яку?) з навчанням (яким?);
д) не знаю, чим буду займатися.
е)інше_____________________________________________________________________
_____________________.
2. Який професії, спеціальності Ви хотіли б присвятити себе?
____________________________________.
3. Які вимоги, на вашу думку, ця професія ставить до людини (потрібне підкреслити)?
а) необхідні знання, вміння, навички;
б) необхідні загальні якості особистості;
в) необхідні спеціальні якості особистості.
4. Які вимоги ставить обрана Вами професія до здоров'я людини? Як Ви оцінюєте
вашу професійну придатність за станом здоров'я?
5. Як Ви уявляєте собі умови роботи у обраній Вами професії?
6. Як Ви готуєте себе до обраної професії (потрібне підкреслити)?
а) працюєте над розвитком системи знань, умінь і навичок, необхідних для цієї
професії;
б) виховуєте у себе загальні позитивні якості (працелюбність, самостійність у праці,
наполегливість і т. п.);
в) розвиваєте спеціальні якості, необхідні для обраної професії.
г)інше_____________________________________.
7. Де Ви перевіряєте свої, професійні якості (потрібне підкреслити)?
а) у школі на уроках;
б) у гуртках;
в)самостійно вдома; у позашкільних закладах,
д) не перевіряв,
е)інше_____________________________
8. Чи знаєте Ви, де можна отримати підготовку до обраної професії?
327
9. Де Ви читали про обрану професію (потрібне підкреслити)?

а) у художній літературі, б) в науково-популярній, в) у спеціальній літературі,г)в
інтернеті,г)інше___________________________________________.
10. З ким Ви розмовляли про обрану Вами професію (потрібне підкреслити)?
а) з учителем;
б) з батьками;
в) з родичами;
г) з товаришами-однолітками;
д) зі старшими товаришами, які знають цю професію;
е)з соціальним педагогом,психологом,
є)ні з ким не розмовляв,
ж)інше___________________.
11. Чи знаєте Ви, що до обраної вами професії є близькі, споріднені з нею;які Ви
могли б опанувати? Якщо знаєте, назвіть
їх._____________________________________________________.
1 2. Коли Ви обрали професію? Чи відбувалися зміни у вашому виборі? З яких причин
Ви змінювали свій вибір?
______________________________________________________________________.
13. Якщо ви до цих пір не обрали професію, то з яких причин?
1 4.Ваше рішення про вибір цієї професії остаточне, чи Ви ще можете передумати?
15.Хто найбільше вплинув на вас при виборі професії(потрібне підкресліть)?
а)батьки;
б) вчителя;
в) працівники виробництва;
б) товариші;
д) хтось інший._____________________________________________.
е)інше__________________________________________.
I 6.На що Ви орієнтувалися, обираючи професію (потрібне підкреслити)?
а) принести користь суспільству;
б) ця професія престижна;
в) хороша зарплата;
г) цікава і змістовна робота.
д) робота, відповідає моїм можливостям.
е)інше____________________________________________.
1 7. Що, на вашу думку, необхідно вам мати щоб бути гарним фахівцем (потрібне
підкреслити)
а) попрацювати на виробництві,
б) закінчити ПТУ;
в) закінчити технікум;
г) закінчити вуз;
д) спробувати себе в обраній професії
18 Які матеріали і про яку професію Ви хотіли б мати у своїй школі (бібліотеці)?
__________________________________________________________________________
___.
328
19. На яких уроках вчителі розповідають про професії і як часто?

__________________________________________________________________________
_________.
20. Які екскурсії на виробництво Вам найбільше сподобалися?
_________________________________________________________________________.
21. Які зауваження виникли у вас після екскурсії (потрібне підкреслити)?
а) щодо організації праці,
б) щодо бесіди про професії;
в) щодо умов виробництва;
г) щодо показу технологічного процесу;
д) інші
зауваження________________________________________________________________
_________________.
22. Скільки за останній рік було зустрічей з ветеранами праці та які з них викликали у
вас найбільший інтерес?
23. Як Ви віддаєте перевагу працювати (потрібне підкреслити)?
а) індивідуально;
б) з товаришами,
в) в (команді);
г)інше_________________________________________________.
24. Ким ви хотіли б бути в (команді) (потрібне підкреслити)?
а) виконавцем;
6) організатором.
25. У яких предметних гуртках Ви берете участь? У яких ще хотіли б займатися в
школі та поза школою?
26. У яких факультативних заняттях Ви берете участь або хотіли б брати участь?
27. Якою областю знань і умінь Ви захоплюєтеся (потрібне підкреслити)?
а) про природу;
б) про науку,
а) про мистецтво;
г) про техніку;
д) про людину.
Обробка отриманих даних
Якісний аналіз відповідей дасть педагогові відомості про: 1) загальні життєві плани
учнів (питання I, 16. 17, 27), 2)захоплення і професійні наміри (запитання 2, 1, 12, 13,
20, 23, 24, 25, 26) 3), знання а обраної професії (питання 3, 4, 5, 11) 4) і оцінці своєї
придатності до неї (запитання 7, 14), 5) про оцінку роботи педагогів і старшекласників
з професійного самовизначення (питання 6, 8, 9, IО, 15, 18, 19, 21, 22).
Визначення спрямованості особистості

(орієнтовна анкета)
Для визначення особистісної спрямованості застосовують орієнтовну анкету.
329
Орієнтовна анкета — це 27 пунктів-суджень, на кожен з яких можливі три

варіанти відповіді, які відповідають трьом видам спрямованості особистості.
Випробуваний має обрати відповідь, яка найкраще виражає його позицію, і ще
одну, котра, навпаки, суперечить його позиції. Відповідь «найбільше» дорівнює 2
балам, «найменше» — 0, а та, що залишилась, — 1 балу. Бали, набрані за 27
пунктами, підсумовуються для кожного виду спрямованості окремо.
Виділяють такі спрямованості.
1. Спрямованість на себе (Я) — орієнтація на
пряму винагороду і задоволення від роботи та
співробітників, агресивність у досягненні статусу,
владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертність.
2. Спрямованість на спішування (О) — прагнення
підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на
спільну діяльність, хоча іноді це шкодить виконанню конкретних завдань або
наданню щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від
групи, потреба перебувати з людьми.
3. Спрямованість на справу (Д) — зацікавлення у вирішенні ділових
проблем, виконання якнайкраще роботи, орієнтація на ділове співробітництво,
здатність відстоювати в інтересах справи власну думку, що корисно для
досягнення загальної мети.
Інструкція. Запитальник — це 27 пунктів. На кожен із них можливі три
варіанти відповідей: а, б, в.
1. З відповідей на кожен із пунктів оберіть той,
який найкраще виражає вашу точку зору. Можливо, що якісь із варіантів
відповідей можуть здатися вам рівноцінними. Проте ми просимо вас відібрати з
них тільки один, саме той, котрий найбільше відповідає вашій думці.
Літеру, якою позначена відповідь (а, б, в), напишіть на аркуші для запису
відповідей поруч із номером відповідного пункту (1-27) під рубрикою
«Найбільше».
2. Потім із відповідей оберіть ту, яка вам не властива. Літеру, якою
позначена відповідь, знову напишіть на аркуші для запису відповідей поряд із
номером відповідного пункту під рубрикою «Найменше».
3. Таким чином, для відповіді на кожне запитання ви використовуєте дві букви,
які й запишіть у відповідні стовпчики. Інші відповіді ніде не фіксуються.
НАМАГАЙТЕСЯ БУТИ МАКСИМАЛЬНО ПРАВДИВИМ!
Серед варіантів відповідей нема «хороших» або «поганих», тому не
намагайтеся вгадати, яка є «правильною» або «кращою» для вас.
Час від часу контролюйте себе, чи правильно ви записуєте відповіді, чи поруч
із потрібними пунктами. Якщо ви знайдете помилку, виправте її, але так, щоб
корективи було чітко видно.
Тестовий матеріал
1. Найбільше задоволення я отримую від:
а) схвалення моєї роботи;
б) усвідомлення того, що робота зроблена
добре;
в) усвідомлення того, що мене оточують друзі.
330
2. Якби я грав у футбол (волейбол, баскетбол), я

хотів би бути:
а) тренером, який розробляє тактику гри;
б) відомим гравцем;
в) капітаном команди.
3. На мою думку, найкращий педагог той, хто:
а) виявляє інтерес до учнів і до кожного має індивідуальний підхід;
б) зацікавлює предметом так, що учні із задоволенням поглиблюють свої знання з
цього
предмета;
в) створює в колективі атмосферу, при якій ніхто з учнів не боїться висловлювати
свої думки.
4. Мені подобається, коли люди:
а) радіють виконаній роботі;
б) із задоволенням працюють у колективі;
в) прагнуть виконати свою роботу краще за інших.
5. Я хотів би, щоб мої друзі:
а) були чуйними і допомагали людям, коли вони
цього потребують;
б) були вірними й відданими мені;
в) були розумними та цікавими людьми.
6. Кращими друзями я вважаю тих:
а) з ким складаються гарні взаємини;
б) на кого завжди можна покластися;
в) хто може багато досягти в житті.
7. Найбільше я не люблю:
а) коли мені щось не вдається;
б) коли псуються стосунки з товаришами;
в) коли мене критикують.
8. На мою думку, найгірше, коли педагог:
а) не приховує, що деякі учні йому несимпатичні, кепкує і насміхається з них;
б) викликає дух суперництва в колективі;
в) недостатньо добре знає предмет, який викладає.
9. У дитинстві мені найбільше подобалося:
а) проводити час із друзями;
б) відчуття виконаних справ;
в) коли мене за що-небудь хвалили.
10. Я хотів би бути схожим на тих, хто:
а) досяг успіху в житті;
б) по-справжньому захоплений своєю справою;
в) відрізняється дружелюбністю і доброзичливістю.
11. Насамперед школа повинна:
а) навчити вирішувати завдання, які ставить
життя;
б) розвивати індивідуальні здібності учня;
в) виховувати якості, які допомагають взаємодіяти з людьми.
331
12. Якби у мене було більше вільного часу, я використовував би його:

а) для спілкування з друзями;
б) для відпочинку й розваг;
в) для своїх улюблених справ і самоосвіти.
13. Найбільших успіхів я досягаю, коли:
а) працюю з людьми, які мені симпатичні;
б) у мене цікава робота;
в) мої зусилля добре винагороджуються.
14. Я люблю, коли:
а) інші люди мене цінують;
б) отримую задоволення від добре виконаної роботи;
в) приємно проводжу час із друзями.
15. Якби про мене вирішили написати в газеті,
мені хотілося б, щоб:
а) розповіли про яку-небудь цікаву справу,
пов'язану з навчанням, роботою, спортом, у якій я
брав участь;
б) написали про мою діяльність;
в) обов'язково розповіли про колектив, у якому
я працюю.
16. Я навчаюсь краще, якщо викладач:
а) має до мене індивідуальний підхід;
б) уміє зацікавити предметом;
в) влаштовує колективні обговорення досліджуваних проблем.
17. Найгірше для мене:
а) приниження власної гідності;
б) невдача при виконанні важливої справи;
в) втрата друзів.
18. Понад усе я ціную:
а) успіх;
б) спільну роботу;
в) здоровий практичний розум і кмітливість.
19. Я не люблю людей, які:
а) вважають себе гіршими за інших:
б) часто сваряться і конфліктують;
в) заперечують усе нове.
20. Приємно, коли:
а) працюєш над важливою для всіх справою;
б) маєш багато друзів;
в) викликаєш захоплення й усім подобаєшся.
21. На мій погляд, керівник насамперед має бути:
а) доступним;
б) авторитетним;
в) вимогливим.
22. У вільний час я охоче почитав би книжки:
а) про те, як заводити друзів і підтримувати добрі стосунки з людьми;
332
б) про життя відомих і цікавих людей;

в) про останні досягнення науки й техніки.
23. Якби в мене були здібності до музики, я хотів
би бути:
а) диригентом;
б) композитором;
в) солістом.
24. Мені хотілось би:
а) придумати цікавий конкурс;
б) перемогти в конкурсі;
в) організувати конкурс і керувати ним.
25. Для мене найважливіше знати:
а) що я хочу зробити;
б) як досягти мети;
в) як організувати людей для досягнення мети.
26. Людина повинна прагнути, щоб:
а) інші були нею задоволені;
б) насамперед виконати своє завдання;
в) їй не потрібно було б дорікати за виконану
роботу.
27. Найкраще я відпочиваю у вільний час:
а) спілкуючись із друзями;
б) переглядаючи розважальні фільми;
в) займаючись своєю улюбленою справою.
Ключ
№п/п Я 0 Д №п/п Я 0 Д
1 а в б 15 б в а
2 б в а 16 а в б
3 а в б 17 а в б
4 в б а 18 а б в
5 б а в 19 а б в
6 в а б 20 в б а
7 в б а 21 б а в
8 а б в 22 б а в
9 в а б 23 в а б
10 а в б 24 б в а
11 б в а 25 а в б
12 б а в 26 в а б
13 в а б 27 б а в
14 а в б
За матеріалами:Еникеев М. И.Психологическая диагностика.
Стандартизированные тесты. — М.: ПРИОР, 2003. - С. 146-150.
МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ Б.БАССА

(ОРІЄНТАЦІЙНА АНКЕТА)
333
Мета: визначення спрямованості особистості.

Орієнтаційну анкету вперше опубліковану Б. Бассом у 1967 р. Анкета складається
з 27 пунктів-суджень, для кожного з яких можливі три варіанти відповіді, що
відповідають трьом видам спрямованості особистості. Респондент повинен обрати
одну відповідь, що найбільше виражає його думку або відповідає реальності, і ще
один, який, навпаки, найбільш далекий від його думки або ж найменш відповідає
реальності. Відповідь «найбільше» одержує 2 бали, «найменше» — нуль. Необрана
відповідь — 1 бал.
Інструкція: Опитувальник складається з 27 пунктів. Для кожного з них можливі
три варіанти відповіді: А, Б, В.
1. З відповідей на кожен пункт оберіть той, який найкраще виражає Вашу позицію
на питання. Можливо, що якісь із варіантів відповідей видадуться Вам
рівноцінними. Проте ми просимо Вас відібрати з них тільки один, той, що
найбільшою мірою відповідає Вашій думці і є найзначимішим для Вас. Букву,
якою позначена відповідь (А, Б, В), напишіть на аркуші для запису відповідей
поруч із номером відповідного пункту (1–27) під рубрикою «найбільше».
2. Потім з відповідей на кожен пункт оберіть ту, що найменше відповідає Вашій
позиції. Букву, якою позначена відповідь, знову напишіть на аркуші для запису
відповідей поруч із номером відповідного пункту, у стовпчику під рубрикою
«найменше».
3. Отже, для відповіді на кожне питання Ви використаєте дві букви, які й запишіть
у відповідні стовпчики: «найбільше» та «найменше» привабливий варіант. Інші
відповіді ніде не записуються.
НАМАГАЙТЕСЯ БУТИ МАКСИМАЛЬНО ПРАВДИВИМ!
Серед варіантів відповідей немає «хороших» або «поганих», тому не намагайтеся
відгадати, яка з відповідей є «правильною» або «кращою» для Вас.
1. Найбільше задоволення я отримую від:
A. Схвалення моєї роботи.
Б. Усвідомлення того, що робота зроблена добре.
B. Усвідомлення того, що мене оточують друзі.
2. Якби я грав у футбол (волейбол, баскетбол), то я хотів би бути:

A. Тренером, що розробляє тактику гри.
Б. Відомим гравцем.
B. Обраним капітаном команди.
3. На мою думку, найкращим педагогом є той, хто:

A. Виявляє цікавість до учнів і до кожного має індивідуальний підхід.
Б. Викликає інтерес до предмету так, що учні із задоволенням поглиблюють
свої знання з цього предмета.
B. Створює в колективі таку атмосферу, коли ніхто не боїться висловити своєї
думки.
4. Мені подобається, коли люди:

334
A. Радіють від виконаної роботи.

Б. Із задоволенням працюють у колективі.
B. Прагнуть виконати свою роботу краще від інших.
5. Я хотів би, щоб мої друзі:

A. Були чуйні й допомагали людям, коли для цього трапляється нагода.
Б. Були вірними й відданими мені.
B. Були розумними й цікавими людьми.
6. Найкращими друзями я вважаю тих:

A. З ким складаються гарні взаємини.
Б. На кого завжди можна розраховувати.
B. Хто може багато досягнути в житті.
7. Найбільше я не люблю:
А. Коли мені щось не вдається.
Б. Коли псуються взаємини з товаришами.
В. Коли мене критикують.
8. На мою думку, найгірше, коли педагог:

A. Не приховує, що деякі учні йому несимпатичні, насміхається й жартує над
ними.
Б. Викликає дух суперництва в колективі.
B. Недостатньо добре знає предмет, який викладає.
9. У дитинстві мені найбільше подобалося:

A. Проводити час із друзями.
Б. Відчуття виконаних справ.
B. Коли мене за щось хвалили.
10. Я хотів би бути схожим на тих, хто:

A. Досяг успіху в житті.
Б. По-справжньому захоплений своєю справою.
B. Відрізняється дружелюбністю й доброзичливістю.
11. Насамперед школа повинна:

A. Навчити вирішувати завдання, які ставить життя
Б. Розвивати індивідуальні здібності учня.
B. Виховувати якості, що допомагають взаємодіяти з людьми.
12. Якби в мене було більше вільного часу, найохочіше я використав би його:
A. Для спілкування з друзями.
Б. Для відпочинку й розваг.
B. Для своїх улюблених справ і самоосвіти.
13. Найбільших успіхів я досягаю, коли:

335
A. Працюю з людьми, які мені симпатичні та приємні.

Б. У мене цікава робота.
B. Мої зусилля добре винагороджують.
14. Я люблю, коли:

A. Інші люди мене цінують.
Б. Отримую задоволення від добре виконаної роботи.
B. Приємно проводжу час із друзями.
15. Якби про мене вирішили написати в газеті, мені б хотілося, щоб:
A. Розповіли про яку-небудь цікаву справу, пов'язану з навчанням, роботою,
спортом тощо, де мені доводилось брати участь.
Б. Написали про мою діяльність.
B. Обов'язково розповіли про колектив, у якому я працюю.
16. Найкраще я навчаюсь, якщо викладач:

A. Має до мене індивідуальний підхід.
Б. Зуміє викликати в мене інтерес до предмету.
B. Влаштовує колективне обговорення досліджуваних проблем.
17. Для мене немає нічого гіршого, ніж:

A. Приниження особистої гідності;
Б. Невдача при виконанні важливої справи.
B. Втрата друзів.
18. Найбільше я ціную:

A. Успіх.
Б. Можливість гарної спільної роботи.
B. Здоровий практичний розум і кмітливість.
19. Я не люблю людей, які:

A. Вважають себе гіршими від інших.
Б. Часто сваряться й конфліктують.
B. Заперечують все нове.
20. Приємно, коли:

A. Працюєш над важливою для всіх справою.
Б. Маєш багато друзів.
B. Викликаєш захоплення й усім подобаєшся.
21. По-моєму, передусім керівник повинен бути:

A. Доступним.
Б. Авторитетним.
B. Вимогливим.
22. У вільний час я охоче прочитав би книги:

336
A. Про те, як заводити друзів і підтримувати гарні стосунки з людьми.

Б. Про життя знаменитих і цікавих людей.
B. Про останні досягнення науки й техніки.
23. Якби в мене були здібності до музики, я хотів би бути:

A. Диригентом.
Б. Композитором.
B. Солістом.
24. Мені б хотілося:

A. Придумати цікавий конкурс.
Б. Перемогти в конкурсі.
B. Організувати конкурс і керувати ним.
25. Для мене найважливіше знати:

A. Що я хочу зробити.
Б. Як досягти мети.
B. Як організувати людей для досягнення мети.
26. Людина повинна прагнути того, щоб:

A. Інші були нею задоволені.
Б. Насамперед виконати своє завдання.
B. Їй не дорікали за виконану роботу.
27. Найкраще я відпочиваю у вільний час:

A. Спілкуючись із друзями.
Б. Переглядаючи розважальні фільми.
B. Займаючись своєю улюбленою справою.
Бали, набрані за всіма 27 пунктами, підсумовують для кожного виду
спрямованості окремо.
За допомогою методики виявляють такі види спрямованості:
1. Спрямованість на себе (Я) — орієнтація на пряму винагороду й задоволення
безвідносно до роботи й співробітників, агресивність у досягненні статусу,
владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність,
інтровертованість.
2. Спрямованість на спілкування (С) — прагнення за будь-яких умов
підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто на
шкоду виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям,
орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності й
емоційних стосунках з людьми.
3. Спрямованість на роботу (Д) — зацікавленість у вирішенні ділових проблем,
виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділове співробітництво, здатність
відстоювати в інтересах справи власну думку, що корисно для досягнення спільної
мети.
КЛЮЧ
337
№ з/п Я С Д № з/п Я С Д
1 А В Б 15 Б В А
2 Б В А 16 А В Б
3 А В Б 17 А В Б
4 В Б А 18 А Б В
5 Б А В 19 А Б В
6 В А Б 20 В Б А
7 В Б А 21 Б А В
8 А Б В 22 Б А В
9 В А Б 23 В А Б
10 А В Б 24 Б В А
11 Б В А 25 А В Б
12 Б А В 26 В А Б
13 В А Б 27 Б А В
14 А В Б
ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ОСОБИСТОСТІ

(За “Картою особистості” К.К. Платонова)
(За кн.: Платонов К.К. Психологический практикум М., 1980. - С.122-135.)
Свідоме та обґрунтоване професійне самовизначення особистості неможливе без
детального аналізу та цілісного розуміння особистості, її структури.. Теоретично обґрунтованою
і практично “працюючою” є концепція структури особистості К.К.Платонова. Для дослідження
індивідуальної психологічної структури особистості Платоновим була створена “Карта
особистості”.
Функціональна структура особистості за Платоновим представлена чотирма ієрархічно
розташованими підструктурами: спрямованості, досвіду, психічних процесів і темпераменту.
Крім того, він виділяє дві більш узагальнені підструктури: здібності і характер. Чотири перші
підструктури включають в себе відповідно:
1) Спрямованість – світогляд, переконання, нахили, інтереси.
2) Досвід – знання, уміння, навички.
3) Психічні процеси – емоції, мислення, пам'ять, уява, воля.
4) Біологічно обумовлені властивості – темперамент.
Підструктури досвіду та психічних процесів не слід було б прирівнювати до властивостей
особистості, однак при високій вираженості вони можуть стати здібностями чи рисами
характеру, а отже, й якостями особистості.
Структура особистості (за Платоновим)
Підструктура Характеристика Як розвивати
продуктивно
спроможніс
Спрямованості і
Характер –
Здібності –
сукупність
Ставлення до себе, до інших,

ть людей
ставлення Виховання
до різних сторін життя
особистості
Соціальний досвід ЗУН, стереотип (способи Навчання
рис
розв'язання задач)
338
Психологічні Пізнавальні процеси,
проявляються
процеси, функції, емоційно-вольові процеси Вправи
справлятися з
певним колом
особистості,
в більшості
стани (почуття, емоції)
ситуацій
Властивості НС (сила,
Біопсихічні
рухливість, стійкість і
задач.
властивості Термін
вигідність, чутливість, які
які
людини
інтегровані в темпераменті
За допомогою цієї карти можуть бути наочно представлені у компактному вигляді якісно-
кількісні особливості особистості кожного досліджуваного. Карта особистості дає можливість
формалізувати окремі якості особистості і оцінювати їх методом полярних балів. Це, в свою
чергу, дозволяє проводити дослідження не лише методом самооцінки, але й методом незалежних
характеристик. Останній полягає у зборі та узагальненні включених у «Карту особистості»
показників тими особами, які знають досліджуваного і оцінюють його незалежно від думок
інших (вчителі, соціальний педагог, батьки, психолог тощо).
Мета: дослідження структури особистості шляхом самооцінки та експертної оцінки.

Необхідний матеріал: бланки «Карти особистості» для запису оцінок, письмова інструкція до
заповнення карти.
Заповнення карти може здійснюватися як самим досліджуваним (самооцінка), так і
експертом – педагогом або іншою особою, яка добре знає досліджуваного.
Можливі два варіанти заповнення «Карти особистості»;
Варіант 1
Кожна передбачена властивість оцінюється за п’ятибальною шкалою:
5 – оцінювана властивість особистості добре розвинена, чітко виражена, проявляється часто та у
різних видах діяльності;
4 - оцінювана властивість особистості помітно виражена, але проявляється непостійно;
3 – оцінювана властивість особистості виражена не яскраво і проявляється рідко;
2 - оцінювана властивість особистості розвинена слабко і проявляється дуже рідко;
1 - оцінювана властивість особистості практично не розвинена, про її прояв свідчать лише окремі
симптоми;
0 – відомості для оцінки даної властивості відсутні.
Крім того, кожна риса особистості визначається також у рамках таких трьох ознак:
 раніше була виражена, покращується, розвивається (знак >);
 зміни відсутні (знак =);
 раніше була властива, тепер послаблюється, погіршується, розвивається у протилежне
(знак <).
Оцінки при заповненні карти повинні даватися не порівняно з іншими досліджуваними, а
індивідуально, хоча не виключається можливість виставлення порівняльних оцінок, якщо
дослідження проводяться з метою вивчення різних мікрогруп учнів, наприклад, спортивної
команди.
В подальшому «Карта особистості може слугувати планом розгорнутою характеристики учня».
Крім того, кожна риса особистості визначається також у рамках таких трьох ознак:
 раніше була виражена, покращується, розвивається (знак >);
 зміни відсутні (знак =);
 раніше була властива, тепер послаблюється, погіршується, розвивається у протилежне
(знак <).
Варіант 2
Кожна передбачена властивість оцінюється за п’ятибальною шкалою, яка детально
розписана у інструкції до заповнення «Карти особистості».
Інструкція: “Вам потрібно заповнити на себе “Карту особистості”. Всі відповіді на питання
даєте за 5-та бальною шкалою (варіант 1) або у відповідності з виданою Вам письмовою
339
інструкцією до заповнення цієї карти (варіант 2). Потім “Карту Вашої особистості» заповнять
експерти – педагоги, які Вас добре знають”.
КАРТА ОСОБИСТОСТІ (бланк)

Варіант 1
Спосіб заповнення: самооцінка, оцінка педагогом (підкреслити). Дата________________
Прізвище, ініціали ____________________________ Стать чоловіча/ жіноча (підкреслити)

Вік___________Школа (клас), ПТУ _____________________________________________
1. Фонові показники
1.1. Стан здоров'я _______________________________________________________________
1.2. Умови навчання_____________________________________________________________
1.3. Умови в сім'ї _______________________________________________________________
1.4. Фізкультурна активність _____________________________________________________
2. Прояв здібностей
2.1. Психомоторні_______________________________________________________________
2.2. Музичні____________________________________________________________________
2.3. Вокальні ___________________________________________________________________
2.4. Артистичні__________________________________________________________________
2.5. Художні____________________________________________________________________
2.6. Літературні_________________________________________________________________
2.7. Технічні____________________________________________________________________
2.8. Математичні________________________________________________________________
2.9. Гуманітарні_________________________________________________________________
2.10. Пізнавальні (наукові)_________________________________________________________
2.11. Педагогічні_________________________________________________________________
2.12. Організаторські _____________________________________________________________
2.13. Морально-правові___________________________________________________________
2.14. Спортивні__________________________________________________________________
2.15. Інші_______________________________________________________________________
3. Загальні риси характеру
3.1. Принциповість______________________________________________________________
3.2. Чесність____________________________________________________________________
3.3. Сміливість_________________________________________________________________
3.4. Активність_________________________________________________________________
3.5. Колективізм________________________________________________________________
3.6. Гуманність_________________________________________________________________
3.7. Оптимізм__________________________________________________________________
3.8. Доброзичливість____________________________________________________________
3.9. Поступливість______________________________________________________________
3.10. Надійність_________________________________________________________________
3.11. Старанність________________________________________________________________
3.12. Організованість_____________________________________________________________
3.13. Бережливість_______________________________________________________________
3.14. Інші_______________________________________________________________________
4. Індивідуальні особливості пізнавальної та особистісної сфер
Пізнавальні процеси:
4.1. Уважність_________________________________________________________________
4.2. Продуктивність пам’яті______________________________________________________
4.3. Критичність мислення_______________________________________________________
340
4.4. Кмітливість________________________________________________________________
4.5. Творча уява________________________________________________________________
4.6. На пошук духовних орієнтирів сенсу життя_____________________________________
Емоції:
4.7. Емоційна збудливість________________________________________________________
4.8. Емоційно-моторна стійкість___________________________________________________
4.9. Стенічність емоцій___________________________________________________________
Воля:
4.10. Самовладання_______________________________________________________________
4.11. Цілеспрямованість___________________________________________________________
4.12. Наполегливість______________________________________________________________
4.13. Рішучість___________________________________________________________________
4.14. Дисциплінованість____________________________________________________________
4.15. Інші особливості_____________________________________________________________
Індивідуально-біологічна підструктура
Прояви нервової системи:
4.16. Сила_______________________________________________________________________
4.17. Врівноваженість_____________________________________________________________
4.18. Рухливість__________________________________________________________________
Темперамент:
4.19. Холеричний_________________________________________________________________
4.20. Сангвінічний________________________________________________________________
4.21. Флегматичний_______________________________________________________________
4.22. Меланхолічний______________________________________________________________
КАРТА ОСОБИСТОСТІ
Варіант 2 (заповнюється згідно інструкції)
341
Спосіб заповнення: самооцінка, оцінка педагогом (підкреслити). Дата________________

Прізвище, ініціали ____________________________ Стать чоловіча/ жіноча (підкреслити)
Вік___________Школа (клас), ПТУ _____________________________________________
1.1. Стан здоров'я
1.2. Ставлення до здоров'я _______________________________________________________
1.3. Умови навчання_____________________________________________________________
1.4. Умови в сім'ї _______________________________________________________________
1.5. Фізкультурна активність _____________________________________________________
2. Здібності
2.1. Психомоторні
2.2. Художні (музичні, артистичні, літературні, образотворчі)
2.3. Технічні
2.4. Наукові
2.5. Організаторсько-педагогічні
2.6. Морально-правові
3. Характер
3.1. Ставлення до суспільства
3.2. Ставлення до праці
3.3. Ставлення до людей
3.4. Ставлення до себе (рефлексивність)
3.5. Ставлення до власності
4. Спрямованість
4.1. Рівень
4.2. Широта
4.3. Інтенсивність
4.4. Дієвість
4.5. Професійна спрямованість
4.6. Атеїстична (чи релігійна) спрямованість
5. Досвід
5.1. Професійна підготовленість
5.2. Професійний досвід
5.3. Рівень культури в галузі літератури і мистецтва
5.4. Рівень інтелекту
5.5. Культура поведінки
5.6. Психомоторна культура
6. Індивідуальні особистості психічних процесів
6.1. Емоційна збудливість
6.2. Емоційно-моторна стійкість
6.3. Стенічність емоцій
6.4. Уважність
6.5. Пам'ять
6.6. Кмітливість
6.7. Уява
6.8. Воля: самовладання
6.9. Цілеспрямованість
7. Темперамент
7.1. Сила
342
7.2. Врівноваженість
7.3. Рухливість
ІНСТРУКЦІЯ
до заповнення “Карти особистості”
з виконанням методу полярних балів
1.1. Стан здоров'я: 5 – відмінне здоров'я, 4 - здоров'я зовсім не турбує, 3 – рідкі, швидко
минаючі захворювання, 2 – хронічні захворювання, що мало відбиваються на працездатності, 1 –
хронічні захворювання, що помітно відбиваються на працездатності.
1.2. Ставлення до власного здоров'я: 5 – зовсім не думає про своє здоров'я, 4 – схильний його
переоцінювати, 3 – ставлення до здоров'я відповідає його стану, 2 – переоцінює свою хворобу,
проявляє риси надмірної вразливості, 1 – різко переоцінює свою хворобу, дуже вразливий.
1.3. Умови роботи оцінюються за однією шкалою з умовами в сім'ї.
1.4. Умови в сім'ї: 5 – умови дуже сприятливі, 4 – сприятливі, однак не дають повного
задоволення, 3 – невизначені і непостійні, 2 – малосприятливі, що викликає переживання, 1 –
дуже несприятливі.
1.5. Фізкультурна активність: 5 – активно займається спортом, має розряд, 4 – займається
спортом нерегулярно, але з великим інтересом, 3 – займається щоденно фізкультурою зарядкою,
проявляє інтерес до спортивного життя, 2 – ранковою фізкультурною зарядкою займається
нерегулярно, інтересу до спортивного життя не проявляє, 1 – ранковою зарядкою не займається,
спортом не цікавиться.
2.1. – 2.6. Здібності є загальними якостями. Їх оцінюють за успішністю діяльності суб'єкта в тій
чи іншій області (основній для нього чи побічній) та за вираженістю у суб'єкта інтересу до неї.
Причому, для оцінки здібностей особливо важливо враховувати визначення у суб'єкта цієї
здібності оточуючими.
2.1. – 2.5. Відмічені здібності оцінюються відповідно до наступної шкали: 5 – визначений талант
до цього виду діяльності, 4 – виразно виражені здібності, що потім виділяють особистість серед
оточуючих, 3 – виражені інтереси до даного виду діяльності при здібностях, що не виділяють
особистість серед ровесників, 2 – відсутність здібностей, що утруднює засвоєння та здійснення
даної діяльності, 1 – виражена нездатність до неї. При цьому необхідно застерегти від підміни
здібностей досвідом роботи в цій області, який оцінюється в під структурі досвіду (5), і
пам'ятати, що психомоторні здібності оцінюють за досягненнями у спорті, ручній майстерності,
водінні автомобіля, мотоциклу і т.д.
2.6. Морально-правові здібності: 5 – високий рівень моральної і правової свідомості,
колективізму, чуйність і повага як постійна основа ставлення до людей і активної протидії
порушенню морально-правових норм, 4 – високий рівень моральної і правової свідомості, але
пасивне ставлення до порушників норм, 3 – рідкі та не різко виражені вчинки, в яких
проявляються відступи від моральних і правових норм під впливом зовнішніх обставин, 2 – часті
відхилення від моральних і правових норм, 1 – систематичні відхилення від них, що базуються
на відповідному світогляді.
3.1. – 3.5. Оцінюючи характер слід пам'ятати, що він ніби каркас особистості. Риси особистості,
по-різному поєднуючись один з одним, взаємообумовлені ставленням особистості до численних
явищ дійсності. Підкреслимо, що риси характеру завжди морально забарвлені. Виділяються такі
головні, тобто характероутворюючі ставлення особистості: до суспільства, до праці, до людей,
до самого себе і до власності. Оцінюючи риси характеру, слід використовувати таку шкалу: 5 –
назва (якість) властивість розвинена дуже добре, яскраво виражена і проявляється часто в різних
видах діяльності, будучи рисою характеру, 4 – виражена помітно, але проявляється непостійно,
хоча протилежна їй властивість проявляється дуже рідко, 3 – вона і протилежна їй властивість
виражені не різко і в проявах врівноважують одна одну, хоча обидві проявляються нечасто, 2 –
помітно більш виражена і частіше проявляється протилежна названій властивість особистості, 1
– властивість, протилежна названій, проявляється часто в різних видах діяльності, будучи рисою
характеру, 0 – немає відомостей для оцінки цієї властивості особистості. Причому, не слід
343
зловживати балом 5. Його треба ставити лише у випадку, що не викликає жодного сумніву, коли
вказана (властивість) риса характеру систематично проявляється в різних видах діяльності цієї
особистості, виражається як її звичка. Даючи оцінку п'яти групам рис характеру (3.1. – 3.5.), слід
керуватися нижченаведеними поясненнями.
3.1. Ставлення до суспільства виражається в ідейності, патріотизмі, почутті обов'язку,
солідарності, інтернаціоналізмі, принциповості, оптимізмі та їх антиподах.
3.2. Ставлення до праці оцінюють з врахуванням працелюбності чи ліні, дисциплінованості –
недисциплінованості, добросовісності – недобросовісності, обов'язковості - необов'язковості. Тут
оцінюється і якості характеру, що відображають ступінь трудової активності, діловитості,
практичності, ініціативності, організованості, зібраності та протилежній їм риси.
3.3. Ставлення до людей узагальнює: а) гуманістичні – антигуманні риси характеру
(людинолюбство – людиноненависництво, альтруїзм – егоїзм, благородство – низькість,
довірливість – недовірливість, чесність – брехливість і т.п.), б) комунікативні – некомунікабельні
риси характеру (комунікабельність – замкненість, колективізм – індивідуалізм, вічливість –
грубість, вихованість – невихованість, терплячість – нетерплячість, поступовість – впертість і
т.п.).
3.4. Ставлення до самого себе оцінює наявність чи відсутність почуття власної гідності,
самоповаги, гордості, честі самолюбства та їх негативних проявів – честолюбства, гордині,
чванства і т.п. Найважливіша роль у цій групі рис належить совісті, яка, будучи основним
внутрішнім регулятором моральної поведінки особистості, керує ними.
3.5. Ставлення до власності оцінюють узагальнено з урахуванням: бережливості – скупості,
щедрості – жадібності, акуратності – неакуратності і т.п.
4.1. – 4.7. Спрямованість характеризує орієнтацію життєвого шляху людини стосовно різних
сторін дійсності; це ніби вектор, що вказує, куди чи на які цілі спрямована особистість і якими
мотивами і ціннісними орієнтаціями вона при цьому керується. Рівень спрямованості
виражається у соціальній зрілості особистості, ступені її ідейності і усвідомленості, широта ж
свідчить про великий круг інтересів, де повинен бути головний, центральний, інтерес.
Інтенсивність спрямованості пов'язана з емоційним забарвленням, вона може мати досить
великий діапазон вираженості, коливаючись від нечітких потягів, через усвідомленні бажання і
активні прагнення до повної переконаності. Стійкість спрямованості характеризується її
протяжністю у часі - ця якість особистості в першу чергу пов'язана з наполегливістю як проявом
розвиненої волі. Під дієвістю розуміють активність реалізації цілей спрямованості в діяльності.
4.1. Рівень спрямованості: 5 – переконання, ідеали і нахили відповідають моральним нормам, 4
– переважає високі переконання, але мають місце і окремі нахили, що суперечать їм, 3 –
переконання і нахили суперечливі, без помітного переважання позитивних чи негативних, 2 –
спрямованість нестійка, але з переважанням елементів, що протирічать моральним нормам, 1 –
різко виражена спрямованість, що суперечить моральним і правовим нормам.
4.2. Широта спрямованості: 5 – широкий круг професійних, літературних, художніх,
спортивних, технічних чи інших інтересів, 4 – наявність, окрім професійних, ще однієї-двох
чітко виражених ліній інтересів, 3 – лише професійний інтерес, 2 – наявність однієї вираженої
лінії інтересів – хоббі, 1 – відсутність будь-якої вираженої лінії інтересів.
4.3. Інтенсивність спрямованості: 5 – високо виражена інтенсивність переконань і інтересів,
що проявляється як пристрасть, 4 – інтенсивність переконань і прагнень, що виділяє особистість
з позитивної сторони, 3 – інтенсивність переконань і інтересів, що не виділяє особистість серед
оточуючих, 2 – понижена інтенсивність інтересів і відсутність ідеалів, що помітно виділяє
суб'єкта з негативної сторони, 1 – повна байдужість до оточуючого і відсутність інтересів.
4.4. Чіткість спрямованості: 5 – спрямованість не змінилась з юнацького віку, 4 –
спрямованість змінювалась в житті один раз, 3 – спрямованість змінювалась декілька разів, але
зберігалась по декілька років, 2 – спрямованість змінюється по декілька разів протягом року, 1 –
повна відсутність стійкості спрямованості.
4.5. Дієвість спрямованості: 5 – майже всі переконання і прагнення реалізуються в діяльності,
4 – здійснюється більша частина прагнень, 3 – здійснюється значна їх частина, 2 – реалізуються
344
лише ті із прагнень, які легко здійснювати, 1 – вся спрямованість пасивна і в діяльності не

реалізується.
4.6. Професійну спрямованість визначають стосовно основної спеціальності і оцінюють щодо
такого кола питань: 5 - суб'єкт обрав дану професію за бажанням, давно, йому доводилось
долати перешкоди на шляху до неї, він професією задоволений, 4 – бажання у суб'єкта обрати
дану професію декілька разів мінялося, однак довелося долати перешкоди на шляху до неї, він
задоволений, 3 і 2 – оцінюється за ступенем стійкості професійного інтересу і його
задоволеності, 1 – вибір професії був випадковим, суб'єкт хотів би поміняти професію.
4.7. Атеїстична (чи релігійна) спрямованість: 5 – войовничий атеїст, що активно бореться з
релігією, 4 – послідовний, але не активний атеїст, 3 – атеїст з елементами суєвірності, 2 –
пасивно релігійний, 1 – активний борець за релігію.
5.1. – 5.6. У підструктуру досвіду особистості входять її риси, що формуються в процесі
навчання: знання і уміння. Вони визначають як професійну підготовленість (5.1.), так і рівень
різних аспектів культури (5.2. – 5.6.).
5.1. Професійну підготовленість (по основній спеціальності) оцінюють за успішністю трудової
діяльності: 5 – відмінна, 4 – (хороша), добра, 3 – посередня, 4 – погана, 1 – дуже погана.
5.2. – 5.6. Культуру особистості оцінюють так: 5 – загальновизнана дуже висока культура, яка
може слугувати зразком для інших, причому виконання відповідних умінь стало потребою, 4 –
високий рівень умінь, що виділяє особистість серед оточуючих, 3 – середній рівень культури, що
не виділяє особистість серед оточуючих, 2 – понижений рівень, що виділяє особистість з
негативних сторони, 1 – немає елементарної культури у даній області. При цьому слід зважати
на те, що психомоторну культуру (5.6.) враховують, узагальнюючи трудові, рухові і спортивні
навички. У всіх випадках не можна ототожнювати культуру з проявом досвіду, підготовленості в
даній області, зі здібностями до даної діяльності і відповідною спрямованістю, яким у карті
присвячені окремі пункти (2 і 4).
6.1. – 6.9. Коли говорять про особливість психічних процесів, то підкреслюють динамічні
моменти психіки, відносно короткочасно триваючих. В психічних процесах тісно
взаємопов'язані пізнавальні і афективні компоненти, вони лежать в основі властивостей
особистості, як більш стійких її проявів.
6.1. – 6.3. При оцінці емоційних особливостей враховують, який настрій частіше притаманний
суб'єктові – веселий, пригнічений чи спокійний, рівний; що частіше виникає у суб'єкта у
відповідь на різного роду труднощі – розгубленість, невпевненість, чи, навпаки, зібраність,
усвідомлення власної сили, почуття азарту.
6.1. Емоційну збудливість оцінюють балами 5 і 4, якщо суб'єкту притаманна висока ступінь
вразливості (всяка приємна подія викликає почуття радості, а всякі дрібні неприємності сильно
засмучують), роздратування частіше виникає одразу, вимушене очікування збуджує, після
невдач, неприємностей довго переживає, балами 2 і 1 оцінюють низькі ступені вираженості
емоцій у суб'єкта, а балом 3 – якщо суб'єкт не проявляє ні особливої радості, ні особливого
смутку і роздратування у нього накопичується поступово.
6.2. Емоційно-моторна стійкість: 5 – порушення психомоторики (напруженість, порушення
координації, збільшення тревоги) ні при яких емоціях не виникають, 4 – виникає незначна
напруженість при сильних емоціях, в складній обстановці, 3 – швидко минаючи напруженість
при кожній діяльності, 2 – виражені стійкі порушення психомоторики, що погано піддаються
подоланню, 1 – виражені емоційно-моторні порушення не долаються ніякими засобами та
способами.
6.3. Стенічність емоцій: 5 – як правило, дещо піднесений настрій, що позитивно впливає на
діяльність, 4 – настрій, як правило, рівний, пригніченість відмічається вкрай рідко, 3 – властива
зміна настроїв, однак вираженого переживання стенічних та астенічних емоцій немає, 2 –
переважає пригнічений настрій і астенічні емоції, що негативно впливають на діяльність, 1 –
настрій завжди пригнічений, що змінюється байдужістю.
6.4. Уважність: 5 - суб'єкту легко одночасно виконувати дві і більше справи (наприклад, писати
листа і розмовляти; буваючи в театрі чи кіно, вдається помітити все, що відбувається на сцені чи
345
на екрані), у розмові з легкістю переходить з однієї теми на іншу, легко працювати, коли
шумлять товариші, 4 – увага частіше приковується до чогось одного, подразники відволікають,
але ненадовго, 3 – може зосередитися на чомусь одному, слабка стійкість до заважаючих
факторів, перехід з однієї теми на іншу утруднений, 2 – відволікається при поясненні, розсіяний,
в бесіді губить нитку розмови, зміна теми викликає велике утруднення, 1 – не здатен
зосередитися.
6.5. Пам'ять оцінюють узагальнено за такими показниками: 5 – легко пригадує де і коли чув чи
читав про даний предмет (причому сторінку і місце в книзі пам'ятає), добре і з першого разу
запам'ятовує імена, дати, смисл прочитаного, елементи фізичних вправ, впізнає людину багато
років по тому, навіть якщо бачив її один раз, 4 – пам'ять хороша, але бувають випадки забування
лиць, імен, дат, формул, 3 – запам'ятовує лише смисл прочитаного, пригадує з зусиллями, 2 –
пам'ятає окремі деталі почутого чи прочитаного, завдання для запам'ятовування йому доводиться
повторювати декілька разів, 1 – до тривалого збереження інформації не здатен.
6.6. Кмітливість як мислительний процес оцінюється за такою шкалою: 5 – швидко і добре
розуміє питання, які ставляться перед ним, винахідливий при відповіді, швидко орієнтується у
новій тактичній обстановці (наприклад, в спортивних іграх легко розгадує задум “суперника”), 4
– те саме, тільки виражено меншою мірою, 3 – вдале рішення, як правило, запізнюється, чи має
схильність до надмірно швидких, але необдуманих відповідей, 2 – тугодум, прийоми, що
допомагають виконувати задачі, знаходить повільно, 1 – виражена у мінімальному ступені.
6.7. Уяву (чи фантазію) оцінюють балом 5 у тих випадках, коли її можна назвати творчою, що
проявляється в будь-якій образотворчій, конструкторській, науковій і т.п. діяльності, балом 4 –
якщо уява розвинута, але частіше проявляється в одному виді діяльності, 3 – уяву проявляється
епізодично, 2 – дуже рідко, 1 – відсутня.
6.8. – 6.9. Воля пов'язана з свідомою саморегуляцією суб'єктом своєї поведінки і виражається у
подоланні труднощів. Найсуттєвішими характеристиками для розуміння волі є самоволодіння і
цілеспрямованість.
6.8. Самоволодіння оцінюють за такою шкалою: 5 – у складній обстановці легко володіє собою,
легко придушує спалахи гніву, 4 – при сильному збуджені вдається здаватися спокійним, однак
переживання супроводжується посиленою жестикуляцією, зміною міміки, голосу і т.п., 3 –
відомі випадки втрати самовладання, здійснення вчинків, в яких потім доводиться розкаюватися,
2 – зі значними зусиллями і рідко придушує спалахи гніву, 1 – себе не саморегулює.
6.9. Цілеспрямованість, наполегливість і рішучість оцінюють по тому, чи здатна людина
подовгу і стійко дотримуватися прийнятого рішення, наскільки наполеглива, вперта у подоланні
труднощів, що стоять на шляху до досягнення; що їй більш властиво: впевненість при прийнятті
рішення чи рішучість. При виборі балів (від 5 до 1) необхідно враховувати ступінь вираженості
всіх цих проявів особистості.
7.1. – 7.3. Властивості біологічно обумовленої підструктури особистості (темперамент)
змінюється значно менше, ніж властивості інших підструктур, частіше маскуючись і
компенсуючись останніми.
7.1. Ступінь прояву сили (що оцінюється балами 5 і 4) чи слабкості (що оцінюється балами 2 і 1)
нервових процесів, може бути визначена за такими, наприклад, особливостями трудової
діяльності: наскільки суб'єкт витривалий у роботі, наскільки впливають на його працездатність
шум та інші сильні та незвичні подразники, чи зберігає від самовладання в важких, небезпечних
умовах, чи може він тривало працювати без перерви, не знижуючи результатів, і т.п.
7.2. Ступінь прояву врівноваженості (що оцінюється балами 5 і 4) чи неврівноваженості (що
оцінюється балами 2 і 1) нервових процесів може бути виявлена за такими ознаками: чи працює
суб'єкт у рівному темпі чи схильний працювати поривами, настрій його, як правило, спокійний
чи часто змінюється, як він веде себе при вимушеному очікуванні – спокійний чи втома викликає
в нього безсоння чи перерваний сон і т.п.
346
7.3. Ступінь рухливості (що оцінюється балами 5 і 4) чи інертності (що оцінюється балами 2 і
1) нервових процесів може бути виявлена за такими показниками: чи легко суб'єкт переходить
від одного виду діяльності до іншого; чи швидко включається в роботу; чи заважають йому на
новій роботі старі навички; чи легко він набуває позитивні звички і позбавляється від шкідливих;
чи швидко приймає рішення (зокрема, в спортивних іграх); чи швидко засинає і прокидається і
т.п. При оцінці вказаних вище рис особистості бал 3 ставиться, коли немає підстав говорити про
переважання сили і слабкості, рухливості чи інертності, врівноваженості чи неврівноваженості.
ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
1. Результати заповнення “Карта особистості” відобразіть у схемі.

При оцінці темпераменту, зважаючи, що немає “хороших” і “поганих” темпераментів, бали
за цією підструктурою не сумуються. При визначенні типу темпераменту допоможе така
схема: спочатку кожен досліджуваний оцінює себе за шкалою сили-слабкості (7.1.). Той, хто
набирає 1-2 бали, може віднести себе до меланхоліків, ті, у кого вищий бал - продовжують
оцінку за шкалою врівноваженості – неврівноваженості (7.2.). Ті, хто набрав 1-2 бали –
холерик. Решта оцінює себе за шкалою рухливості – інтенсивності (7.3.). Ті, хто отримав 1-2
бали можуть біти віднесені до флегматиків, а ті, хто отримав 4-6 балів – до сангвініків.
Особи, що поставили собі 3 бали, скоріше всього мають проміжний тип темпераменту.
2. За кожною підструктурою особистості (крім темпераменту) підрахуйте сумарний бал.
3. Підрахуйте загальний бал для всієї “Картки особистості” (крім п.7 – темперамент)
4. Узагальніть 2-3 незалежні характеристики на себе і власну “Карту особистості”. Пам'ятайте,
що думка про особистість в цілому чи її часткової особливості – це не сумарний бал, а творчо
поставлений діагноз. Тому узагальнюючи дані, використовуйте логічний критерій: у кого з
заповнюючих карту особистості більше підстав для судження про ту чи іншу властивість
досліджуваного і наскільки у нього адекватна самооцінка. Слід мати на увазі, що кількісні
показники, отримані на основі самооцінки, є цінним додатковим критерієм для матеріалів,
отриманих методом узагальнення незалежних характеристик.
5. Спираючись на метод узагальнення незалежних характеристик, опишіть очікувані прогнози
особливостей учбової чи (і) трудової діяльності, що визначаються психологічною
структурою одного зі студентів групи.
АНАЛІЗУЮЧІ отримані результати, слід спиратись не на загальний бал “Карти

особистості”, а на сумарні бали окремих підструктур. Виділіть з підструктур 1-6 тих, де картина
найбільш сприятлива. При інтерпретації загального балу слід пам'ятати, що цей показник може
бути в межах від 6 до 195, причому середній бал, як правило, біля 130. Досліджуваним, що
набрали невлаштовуючі їх бали, слід детально проаналізувати результати і намітити шляхи
самовиховання і самокорекції.
Аналізуючи отримані дані, поясніть, на основі яких життєвих фактів своєї діяльності чи
діяльності тих особі, кого Ви оцінювали, Вами були поставлені саме ці бали.
347
СХЕМА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

“КАРТА ОСОБИСТОСТІ”
№ Сума
Показник 1 2 3 4 5 6 7 8 9
п/п балів
2. Здібності
3. Характер
4. Спрямованість
5. Досвід
6. Психічні процеси
7. Темперамент (схема визначення типу темпераменту)
Врівноважений Неврівноважений
С 5 4 3 2 1
И 5
Л
Ь
4 Холерик
Н Сангвінік
И
Й 3
Флегматик
С
Л 2
А
Б Меланхолік
К
И 1
Й
.
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ІМПУЛЬСИВНОСТІ В.А. ЛОСЕНКОВА
За книгою: Боровський А.Б., Потапенко Т.М., Щекін Г.В. Система методів професійної
орієнтації. Кн.2 - Методики профорієнтаційної роботи (додатки): Навчально-методичний
посібник. - К.: МЗУУП, 1993, с.49-53
Мета: вимірювання імпульсивності як відносно стійкої особистісної риси. Призначена для

застосування в широких вікових межах в цілях профорієнтації і профвідбору, а також для
дослідження особливостей поведінки людини.
Імпульсивність суб'єкта - це риса особистості, протилежна цілеспрямованості і обумовлює
недостатній самоконтроль в спілкуванні і діяльності, невизначеність життєвих цілей, нестійкість
орієнтацій та інтересів.
Необхідний матеріал: опитувальник, реєстраційний бланк, ручка.
Хід роботи:
Опитувальник В.А. Лосенкова для вимірювання імпульсної включає 20 тверджень, згоду або
незгоду з якими повинен висловити суб'єкт. Передбачається 4 варіанти відповідей до кожного
твердження.
Відповіді, незалежно від характеру формулювання, означають 4 ступені згоди з твердженнями:
повна згода, згода в основному, незгода в основному і повна незгода.
Інструкція досліджуваному:
348
"Вам пропонується відповісти на ряд питань, що стосуються типових для Вас настроїв і станів.
Пропонується 4 варіанти відповідей на кожне питання, номери яких позначені в спеціальному
бланку. Виберіть для кожного питання найбільш відповідну відповідь і позначте його знаком "+"
у відповідній колонці реєстраційного бланка. Відповідайте без пропусків на всі питання підряд".
1.Якщо Ви беретеся за щось, то завжди доводите до кінця?
1) безумовно так; 2) мабуть, так; 3) мабуть, ні; 4) безумовно ні.
2.Ви завжди спокійно реагуєте на різкі або невдалі зауваження на свою адресу?
3.Ви завжди виконуєте свої обіцянки?

4.Ви часто говорите і дієте під впливом хвилинного настрою?

1) дуже часто; 2) достатньо часто; 3) досить рідко; 4) майже ніколи.
5.У критичних, напружених ситуаціях Ви добре володієте

собою?
6.Чи часто у Вас без видимих або достатньо вагомих причин

змінюється настрій?
1) таке трапляється дуже часто: 2) буває час від часу: 3) таке трапляється рідко; 4) такого не
буває зовсім.
7.Ви багато чого звикли робити поспішно, коли підганяють терміни?

8.Ви могли б назвати себе цілеспрямованою людиною?

1) так, безумовно міг би; 2) мабуть, міг би; 3) швидше за все, не міг би; 4) ні, безумовно не міг
би.
9.У словах і вчинках Ви дотримуєтеся прислів'я "Сім разів

відміряй, один раз відріж"?
1) так, завжди: 2) часто: 3) рідко: 4) ні, майже ніколи.
10.Ви підкреслено байдужі до тих, хто несправедливо бурчить і зачіпає Вас, наприклад, в
автобусі чи трамваї?
1) так я реагую майже завжди; 2) так я реагую досить часто; 3) так я рідко реагую; 4) я ніколи
так не реагую.
11.Ви сумніваєтеся в своїх силах і здібностях?

1) так, часто; 2) іноді; 3) рідко; 4) майже ніколи.
12.Ви легко захоплюєтеся новою справою, але можете швидко охолонути?

13.Ви вмієте стримуватися, коли хто-небудь з начальства несправедливо Вам дорікає?

1) безумовно так; 2) мабуть, так; 3) мабуть, ні; 4 ) безумовно ні.
14.Вам здається, що Ви ще не знайшли себе?

349
1) згоден, саме так воно і є; 2) швидше за все, це так; 3) з цим я навряд чи погоджуся; 4) я з цим
безумовно не згоден.
15.Чи може під впливом певних обставин Ваша думка про самого себе не раз змінитися?
1) напевно так; 2) досить ймовірно; 3) мало вірогідно; 4) майже неймовірно.
16.Зазвичай Вас важко вивести з себе?

17.У Вас виникають бажання, які з різних обставин є нездійсненними?

1) такі бажання виникають у мене часто; 2) такі бажання виникають час від часу; 3) у мене рідко
виникають такого роду бажання; 4) свідомо нездійсненних бажань у мене не виникає.
18.Обговорюючи з ким-небудь важливі життєві проблеми, Ви помічаєте, що Ваші власні погляди

ще не цілком визначилися?
1) так, часто помічаю; 2) іноді помічаю; 3) помічаю досить рідко; 4) майже ніколи не помічаю
цього.
19.Чи трапляється, що якась справа Вам так набридає, що, не закінчивши її, Ви беретеся за нову?
1 ) так, так часто трапляється; 2) іноді так буває; 3) так буває досить рідко; 4) так майже ніколи
не трапляється.
20.Ви дещо неврівноважена людина?

Проводиться відповідно до ключа:
1. 1 2 3 4
2. 1 2 3 4
3. 1 2 3 4
4. 4 3 2 1
5. 1 2 3 4
6. 4 3 2 1
7. 1 2 3 4
8. 1 2 3 4
9. 1 2 3 4
10. 1 2 3 4
11. 4 3 2 1
12. 4 3 2 1
13. 1 2 3 4
14. 4 3 2 1
15. 4 3 2 1
16. 4 3 2 1
350
17. 4 3 2 1
18. 4 3 2 1
19. 4 3 2 1
20. 4 3 2 1
Твердження, відмічені в ключі кодом "1, 2, 3, 4", є прямими. Підрахунок балів по цих
твердженнях робиться в прямому порядку, тобто за варіант відповіді, позначений цифрою "1",
нараховується 1 бал, за відповідь, позначену цифрою "2"-2 бали і так далі.
Твердження, відмічені в ключі кодом "4, 3, 2, 1", - є зворотними, бали за відповіді на ці
твердження нараховуються в зворотному порядку: за відповідь, позначену цифрою " 1",
привласнюється 4 бали, цифрою "2"-3 бали і так далі.
Сума балів за відповіді до всіх тверджень є загальною оцінкою імпульсивності
Крім імпульсивності за допомогою цієї методики можна оцінити ще дві риси:
- впевненість в спілкуванні (питання 2, 4, 5, 9, 12, 16, 20) і
- цілеспрямованість (питання I, 3, 8, 11, 14, 15, 18).
Реєстраційний бланк до методики:

Питання Відповідь (бали)
1 2 3 4
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
Методика визначення основних мотивів професії

351
( За книгою Боровский А. Б., Потапенко Т.М., Щекин Г.В. Система методов

профессиональной ориентации. Кн. 2. Методики профориентацыйной работы
(приложения): Учеб – метод. Пособие. – К.: МЗУУП, 1993 – с. 160-163 )
Мета: встановити роль тих чи інших мотивів при виборі професії конкретним
Хід роботи:
Досліджуваному надається опитувальник, в якому є 18 суджень-оцінок про
професію. Запропоновані судження виражають 9 груп мотивів.
Досліджуваний повинен оцінити, якою мірою те чи інше судження
притаманне обраній ним професії.
Інструкція досліджуваному: «У запропонованому Вам опитувальнику є 18
суджень про професію. Оцініть, якою мірою кожне із цих суджень відноситься до
обраної Вами професії. Відповіді можуть бути 5- ти видів:
- “ так”- 5;
- “ швидше так, ніж ні ” – 4;
- “ мені важко відповісти” – 3;
- “ швидше ні, ніж так ” – 2;
- “ ні ” – 1.
Цим відповідям відповідає п’ять колонок, розташованих на бланку
відповідей справа. Ви повинні уважно прочитати судження і навпроти цього
судження обвести ту цифру, яка відповідає вашій оцінці».
Після виконання завдання, досліджуваного просять написати своє прізвище
та ініціали.
Перед обробкою результатів опитування відповіді досліджуваного необхідно
перенести на бланк відповідей. Для цього потрібно обвести кружечками цифри, які
стоять на перетині колонок з номерами тверджень і рядків, відповідно оцінкам
досліджуваного. Ці числа виражають бали за відповідь.
Запропоновані судження виражають 9 груп мотивів:
- соціальні (судження 1 і 2);
- моральні (судження 3 і 4);
- естетичні (судження 5 і 6);
- пізнавальні (судження 7 і 8);
- творчі (судження 9 і 10 );
- пов’язані зі змістом праці з обраної професії (судження 11 і 12);
- матеріальні (судження 13 і 14 );
- престижні (судження 15 і 16);
- утилітарні (судження17 і 18);
Для визначення основних мотивів вибору професії потрібно підрахувати
суму балів, набраних по кожній групі мотивів. Групи мотивів, які мають
максимальну кількість балів є основними у виборі професії.
N Швидше Важко Швидше

з/п Так так, ніж сказати ні, чим Ні
Твердження так
352
ні
1 2 3 4 5 6 7
1. Дозволяє приносити користь нашому 5 4 0 2 1
суспільству.
2. Особиста праця за цією спеціальністю 5 4 0 2 1
дозволяє зміцнювати мир на землі.
3. Дозволяє бути завжди в колективі, 5 4 0 2 1
брати участь у його справах.
4. Дозволяє удосконалювати свій духов- 5 4 0 2 1
ний світ
5. Дозволяє відчувати радість праці 5 4 0 2 1
6. Допомагає усвідомленню краси 5 4 0 2 1
7. Дозволяє використати всі свої 5 4 0 2 1
здібності
8. Дозволяє постійно само- 5 4 0 2 1
удоконалюватися
9. Дає більше шансів для творчості 5 4 0 2 1
10. Дозволяє бути оригінальним в роботі 5 4 0 2 1
11. Потребує великої розумової 5 4 0 2 1
напруги
12. Потребує великої фізичної напруги 5 4 0 2 1
13. Добре оплачується 5 4 0 2 1
14. Забезпечує стабільне майбутнє 5 4 0 2 1
15. Цінується серед друзів і знайомих 5 4 0 2 1
16. Забезпечує швидке підвищення 5 4 0 2 1
кваліфікації і професійне зростання
17. Дає можливість працювати у місті 5 4 0 2 1
18. Забезпечує вступ і навчання у вузі 5 4 0 2 1
Досліджуваний:
Оцінка професії
353
Досліджуваний (П.І.Б.)
Група 1 2 3 4 5 6 7 8 9
мотивів
NN 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
тверджень
Так 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5
Швидше 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4
В так, ніж ні
І
Д Важко 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
П відповісти
О
В
І Швидше 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
Д ні, ніж так
І Ні 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
Сума балів
по групі
Рейтинг балів
Методика «Тип мислення»

За кн.: Методика «Тип мышления» / Резапкина Г. В. Отбор в профильные классы. М.:
Генезис, 2005 г.
Мета: діагностика типу мислення респондента з профорієнтаційною ціллю.
Необхідний матеріал: опитувальник, бланк відповіді, ручка.
Інструкція: «У кожної людини домінує певний тип мислення. Цей
опитувальник допоможе Вам визначити тип свого мислення. Якщо згодні з
виразом, в бланку поставте «+», якщо ні «-».»
354
1. Мені легше щось зробити самому, ніж пояснювати іншому.

2. Мені цікаво складати комп’ютерні програми.
3. Я люблю читати книжки.
4. Мені подобається живопис, скульптура, архітектура.
5. Навіть у налагодженій справі я намагаюся дещо покращити.
6. Я краще розумію, якщо мені пояснюють на предметах або малюнках.
7. Я люблю грати в шахи.
8. Я легко висловлюю свої думки як в усній, так і в письмовій формі.
9. Коли я читаю книжку, я чітко бачу її героїв та події, які в ній
змальовуються.
10. Я надаю перевагу самостійному плануванню своєї роботи.
11. Мені подобається все робити своїми руками.
12. У дитинстві я створював свій шифр для переписки з друзями.
13. Я надаю велике значення сказаному слову.
14. Знайомі мелодії викликають у мене в голові певні картини.
15. Різноманітні захоплення роблять життя людини багатше та яскравіше.
16. При вирішуванні задачі мені легше йти методом спроб та помилок.
17. Мені цікаво розбиратися у природі фізичних явищ.
18. Мені цікава робота ведучого теле-радіопрограм, журналіста.
19. Мені легко уявити предмет чи тварину, яких немає у природі.
20. Мені більше подобається процес діяльності, ніж сам результат.
21. Мені подобалось в дитинстві збирати конструктор з деталей, лего.
22. Я надаю перевагу точним наукам (математика, фізика).
23. Мене захоплює точність та глибинність деяких віршів.
24. Знайомий запах викликає у моїй пам'яті події минулого.
25. Я не хотів би підпорядковувати своє життя певній системі.
26. Коли я чую музику, мені хочеться танцювати.
27. Я розумію красу математичних формул.
28. Мені легко говорити перед будь-якою аудиторією.
29. Я люблю відвідувати виставки, вистави, концерти.
355
30. Я піддаю сумніву навіть те, що для інших є очевидним.

31. Я люблю займатися рукоділлям, щось майструвати.
32. Мені б було цікаво розшифрувати древні тайнописання.
33. Я легко засвоюю граматичні конструкції мови.
34. Я згоден з Ф. М. Достоєвським, що краса врятує світ.
35. Не люблю ходити одним і тим же шляхом.
36. Істинно тільки те, до чого можна доторкнутися руками.
37. Я легко запам’ятовую формули, символи, умовні позначення.
38. Друзі люблять слухати, коли я їм щось розповідаю.
39. Я легко можу уявити в образах зміст розповіді чи фільму.
40. Я не можу заспокоїтись, доки не доведу свою роботу до бездоганності.
Ключ
№ Тип мислення Питання
1. предметно-дійове 1, 6, 11, 16, 21, 26, 31, 36
2. абстрактно-символичне 2, 7, 12, 17, 22, 27, 32, 37
3. словесно-логічне 3, 8, 13, 18, 23, 28, 33, 38
4. наочно-образне 4, 9, 14, 19, 24, 29, 34, 39
5. креативність (творчість) 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35,40
Підрахуйте кількість плюсів у кожній з п’яти ліній. Кожна лінія

відноситься до певного типу мислення. Кількість балів у кожній стрічці
вказує на рівень розвитку даного типу мислення:
0-2 – низький,
3-5 – середній,
6-8 – високий.
Інтерпретація результатів
Тип мислення – індивідуальний спосіб перетворення інформації.
Знаючи свій тип мислення, можна прогнозувати успішність в конкретних
видах професійної діяльності.
356
Виокремлюють 4 базових типи мислення, кожний з яких володіє

специфічними характеристиками: предметне, образне, знакове та символічне
мислення. У даній версії опитувальника типи мислення уточнені у
співвідношенні з наявними у вітчизняній психології класифікаціями
(предметно-дійове, абстрактно-символичне, словесно-логічне, наочно-
образне).
Незалежно від типу мислення людина може характеризуватися певним
рівнем креативності (творчих здібностей). Профіль мислення, який
відображає домінуючі способи переробки інформації та рівень креативності,
є найважливішою індивідуальною характеристикою людини, визначаючою її
стиль діяльності, схильності, інтереси та професійну спрямованість.
Предметно-дійове мислення притаманне людям справи. Вони
засвоюють інформацію через рухи. Зазвичай вони володіють хорошою
координацією дій. Їх руками створений весь оточуючий нас предметний світ.
Вони керують машинами, стоять біля станків, збирають комп’ютери. Без них
неможливо реалізувати найблискавичнішу ідею. Цей тип мислення важливий
для спортсменів, танцюристів, артистів.
Абстрактно-символичним мисленням володіють багато вчених –
фізики-теоретики, математики, економісти, програмісти, аналітики. Вони
можуть засвоювати інформацію за допомогою математичних кодів, формул
та операцій, до яких не можна ні доторкнутися, ні уявити. Завдяки
особливостям такого мислення, на основі гіпотези, зроблені численні
відкриття у всіх областях науки.
Словесно-логічне мислення виокремлює людей з яскраво вираженим
вербальним інтелектом (от лат. verbalis – словесний). Завдяки розвинутому
словесно-логічному мисленню вчений, викладач, перекладач, письменник,
філолог, журналіст можуть сформулювати свої думки та донести їх до людей.
Це вміння необхідне керівникам, політикам та суспільним діячам.
Наочно-образним мисленням володіють люди з художнім складом
розуму, які можуть уявити і те, що було, і те, чого ніколи не було і не буде –
357
художники, поети, письменники, режисери. Архітектор, конструктор,

дизайнер, режисер мають володіти розвинутим наочно-образним мисленням.
Креативність – це здатність міркувати творчо, знаходити нестандартні
рішення задач. Це рідка та нічим не замінна якість, яка виокремлює людей
талановитих у будь-якій сфері діяльності.
У чистому вигляді ці типи мислення зустрічаються рідко. Для багатьох
професій необхідно поєднання різних типів мислення, наприклад, для
психолога. Таке мислення називають синтетичним.
Визначений провідний тип мислення варто співвіднести з обраним
видом діяльності чи профілем навчання. Яскраво виражений тип мислення
надає деякі переваги у засвоєнні відповідних видів діяльності. Але
найважливішими є здібності та інтерес до майбутньої професії.
П-Д 1 6 11 16 21 26 31 36
А-С 2 7 12 17 22 27 32 37
С-Л 3 8 13 18 23 28 33 38
Н-О 4 9 14 19 24 29 34 39
К 5 10 15 20 25 30 35 40
Опитувальник професійної готовності (ОПГ) (Л.Кабардової)

За кн.: Борвский А.Б., Потапенко Т.М., Щекин Г.В. Система методов профессиональной
ориентации. Кн.2. Методики профориентационной работы (приложения): Учеб-метод.
пособие. – К.: МЗУУП, 1993. – С.39-45.
Мета: визначити ступінь готовності досліджуваного до успішного
функціонування (навчанні, роботі) у певній професійній сфері.
В основу опитувальника покладено принцип самооцінки
досліджуваним одночасно своїх можливостей у реалізації визначених
опитувальником умінь (учбових, творчих, трудових, соціальних і т.д.), свого
реального, пережитого і сформованого в особистому досвіді емоційного
ставлення, яке виникає щоразу при виконанні описаних в опитувальнику
358
видів діяльності і своєї переваги чи небажання мати описані види діяльності

у своїй майбутній професії.
ОПГ дозволяє одержувати в достатній мірі достовірну інформацію про
наявність, взаємне поєднання, успішність реалізації та емоційне підкріплення
у досліджуваних професійно орієнтованих умінь і навичок.
Важливо на початку дослідження запропонувати досліджуваному уважно
прочитати інструкцію.
Інструкція досліджуваному: «Уважно прочитайте кожне висловлювання.
Ви повинні дати 3 відповіді і оцінити їх у балах (від 0 до 2):
I. Вміння
1. Наскільки добре Ви вмієте робити те, що написано в питанні?:
- роблю, як правило, добре - 2 бали
- роблю середньо - 1 бал
- роблю погано (зовсім не вмію) - 0 балів
II. Почуття
2. Які відчуття виникали у Вас, коли Ви це робили?
- позитивні (приємно, цікаво, легко) - 2 бали
- нейтральні (все одно) - 1 бал
- негативні (неприємно, нецікаво, важко) - 0 балів
III. Прагнення, бажання
3. Хотіли б Ви, щоб описані в питанні дії були включені у Вашу майбутню
роботу:
- так - 2 бали
- все одно - 1 бал
- ні - 0 балів
Свої оцінки в балах Ви заносите в таблицю відповідей (номер клітки в
таблиці відповідає номеру питання). У кожну клітину таблиці відповідей Ви
повинні поставити бали, що відповідають Вашим відповідям на всі 3
питання. У кожному питанні Ви оцінюєте спочатку Ваше «вміння», потім
«ставлення» і потім «бажання». У цій же послідовності Ви і проставляєте
оціночні бали у відповідну клітинку таблиці.
Якщо Ви ніколи не робили того, що написано в питанні, то замість
балів поставте в клітку прочерки в перших двох питаннях і спробуйте
відповісти тільки на третє питання.
Читаючи питання, обов'язково звертайте увагу на слова «часто»,
«легко», «систематично» і т.д. Ваша відповідь повинна враховувати зміст цих
слів. Якщо з перерахованих у питанні кількох дій Ви вмієте робити лише
щось одне, то саме його Ви і оцінюєте трьома оцінками.
Працювати потрібно уважно, не поспішаючи».
Після прочитання досліджуваним інструкції слід звернути їх увагу на
наступне:
1) Відповідати «добре вмію робити», тобто ставити 2 бали можна тільки в
тому випадку, якщо він це робив не один раз, а багато разів, і у нього, як
правило, це добре виходило.
359
2) Ставити «0» балів в «уміннях» треба тоді коли досліджуваний щось

робить погано, і тоді коли він не вміє це робити (тобто пробував, але не
виходило).
3) Якщо досліджуваний ніколи не пробував робити те, що написано в
питанні, то він замість балів у потрібну клітину таблиці відповідей ставить
прочерк при оцінці вмінь і свого ставлення і, якщо зможе, то відповідає
тільки на 3-тє питання про своєю професійну перевагу. Якщо не зможе, то
замість третьої оцінки він так само ставить прочерк.
У процесі роботи з опитувальником оптант заповнює спеціальну
таблицю відповідей, яка містить 5 стовпчиків. Номери та літерні позначення
в клітинах аркуша відповідей відповідають номерам і позначенням питань.
У кожній клітці таблиці оптант ставить 3 оцінки в балах:
1. Оцінка своїх умінь.
2. Оцінка свого емоційного ставлення.
3. Оцінка свого професійного побажання, переваги.
Верхні клітинки п'яти стовпців необхідно позначити відповідно до
типів професій зліва направо:
1 – Л-З (людина-знак)
2 – Л-Т (людина-техніка)
3 – Л-П (людина-природа)
4 – Л-Х.О (людина-художній образ)
5 – Л-Л (людина-людина).
Приступаючи до обробки результатів, спочатку необхідно знайти в
таблиці відповідей ті номери питань (клітини), на які оптант при оцінці умінь
дав 0 балів або поставив прочерк. При подібній оцінці умінь наступні дві
оцінки з цього ж питання, при підрахунку загальних сум балів за цими
шкалами, не враховуються (умовно їх можна в таблиці викреслити). Вони
враховуються тільки при якісному аналізі кожної сфери.
Підраховується загальна сума балів у кожній професійній сфері, яку
набрали окремо «вміння», окремо «ставлення» і окремо «професійні
побажання». У результаті цього підрахунку отримуємо наочну картину
співвідношень оцінок за 3-ма шкалам: умінь оптанта, його емоційного
ставлення та професійних побажань (переваг) як в кожній професійній сфері,
так і за кожного конкретного питання (виду діяльності).
Оцінка результатів
Порівняння і вибір кращої для даного оптанта професійної сфери (або
декількох сфер) виконується на основі зіставлення:
1) сум балів, набраних різними професійними сферами окремо за шкалою
«професійна перевага». Звертається увага на ту або ті професійні
сфери, в яких ці суми найбільші.
2) Потім порівнюються в кожній сфері суми балів, набрані за цими
трьома шкалами між собою. Позитивно оцінюється таке поєднання, в
360
якому оцінки за 2-ою і 3-ою шкалами поєднуються кількісно з

реальними вміннями оптанта, тобто з 1-ою оцінкою. Наприклад,
співвідношення трьох оцінок типу 10-12-11 сприятливіше, ніж
співвідношення 3-18-12. Вподобання оптанта в першому прикладі
більш обґрунтовані наявністю у нього відповідних умінь.
3) Обов'язково аналізуються у всіх сферах питання, на які оптант дав
найбільшу оцінку в балах, а також питання, в яких дві найвищі оцінки
поєднуються із середньою («2-2-1» або «1-2-2»). Це необхідно, по-
перше, для того, щоб звузити всю професійну сферу до деяких
спеціальностей цієї сфери. Наприклад, робота в області Л-З може
здійснюватися з «буквами, словами, текстами» (філолог, історик,
редактор), зі знаками і текстами іноземною мовою (технічний
перекладач, гід-перекладач), з математичними знаками (програміст,
математик, економіст) . По-друге, для того, щоб «вийти за межі» однієї
сфери на професії, що займають проміжне положення між різними
сферами. Наприклад, вчитель математики (Л-Л і Л-З), модельєр (Л-
Х.О. та Л-Т) і т.д.
За результатами відповідей досліджуваного робиться висновок про те,
до якої сфери професійної діяльності він схильний.
Характер роботи з опитувальником і форми фіксації результатів
надають можливість кількісно оцінювати в порівняльному плані
співвідношення «умінь», «емоційних ставлень» і «професійних уподобань»
опитуваного як всередині кожної професійної сфери, так і між різними
сферами. Це дає можливість диференціювати отримані результати, навіть
якщо кількісно (за загальною сумою балів) вони збігаються у декількох
професійних сферах.
Усі висновки та гіпотези, зроблені в результаті використання ОПГ,
повинні бути співвіднесені з відомостями, отриманими за допомогою інших
методичних засобів, що використовуються в практиці профорієнтації та
профконсультативної роботи.
361
Опитувальник ОПГ
1. Робити виписки, вирізки з різних текстів і групувати їх за певною
ознакою.
2. Виконувати практичні завдання на лабораторних роботах з фізики
(складати і збирати схеми, усувати в них несправності, розбиратися в
принципі дії приладу і т.д.)
3. Тривалий час (більше року) самостійно, терпляче виконувати всі роботи,
що забезпечують ріст і розвиток рослин (поливати, підживлювати,
пересаджувати та інше).
4. Писати вірші, розповіді, нотатки, твори, визнані багатьма людьми
цікавими, гідними уваги.
5. Стримувати себе, не «виливати» на оточуючих своє роздратування, гнів,
образу, поганий настрій.
6. Виділяти з тексту основні думки й складати на їх основі короткий
конспект, план, новий текст.
7. Розбиратися у фізичних процесах і закономірностях, вирішувати задачі з
фізики.
8. Вести регулярне спостереження за розвитком рослин і записувати дані
спостереження в спеціальний щоденник.
9. Майструвати красиві вироби своїми руками: з дерева, тканини, металу,
засушених рослин, ниток.
10. Терпляче, без роздратування, пояснювати комусь, те що він хоче знати,
навіть якщо доводиться повторювати це по кілька раз.
11. У письмових роботах з української мови, літератури легко знаходити
помилки.
12. Розбиратися в хімічних процесах, властивостях хімічних елементів,
вирішувати задачі з хімії.
13. Розбиратися в особливостях розвитку, в зовнішніх відмінних ознаках
численних видів рослин.
14. Створювати закінчені твори живопису, графіки, скульптури.
15. Багато і часто спілкуватися з різними людьми, не втомлюючись від
цього.
16. На уроках іноземної мови відповідати на питання і ставити їх,
переказувати тексти і складені розповіді на задані теми.
17. Налагоджувати будь-які механізми (велосипед, мотоцикл), ремонтувати
електротехнічні прилади (фен, праска, світильник).
18. Свій вільний час витрачати переважно на догляд і спостереження за
якоюсь твариною.
19. Писати музику, пісні, що мають успіх у однолітків і дорослих.
20. Уважно, терпляче, не перебиваючи, вислуховувати людей.
21. При виконанні завдань з іноземної мови без особливих труднощів
працювати з іноземними текстами.
22. Налагоджувати і ремонтувати електронну апаратуру (приймач,
магнітофон, телевізор).
362
23. Регулярно, без нагадування дорослих, виконувати необхідні для догляду

за тваринами роботи: годувати, чистити, лікувати, навчати.
24. Публічно, для багатьох глядачів, розігрувати ролі, наслідувати,
зображати когось, декламувати вірші, прозу.
25. Захоплювати справою, грою, розповідями дітей молодшого віку.
26. Виконувати завдання з математики, хімії, в яких потрібно скласти
логічний ланцюжок дій, використовуючи при цьому різні формули, закони,
теореми.
27. Ремонтувати замки, крани, меблі, іграшки.
28. Розбиратися в породах і видах тварин: коней, птахів, риб, комах; знати їх
характерні зовнішні ознаки і звички.
29. Завжди чітко бачити, що зроблено письменником, драматургом,
художником, режисером, актором талановито, а що ні, та вміти обґрунтувати
це усно або письмово.
30. Організувати людей на будь-які справи, заходи.
31. Виконувати завдання з математики, що вимагають гарного знання
математичних формул і законів та вміння їх правильно застосовувати в
рішенні.
32. Виконувати дії, що вимагають хорошої координації рухів і спритності
рук: працювати на верстаті, на електричній швейній машинці, проводити
монтаж і збір виробів з дрібних деталей.
33. Відразу помічати найменші зміни в поведінці або зовнішньому вигляді
тварини або рослини.
34. Грати на музичних інструментах, публічно виконувати пісні,
танцювальні номери.
35. Виконувати роботу, що вимагає обов'язкових контактів з безліччю різних
людей.
36. Виконувати кількісні розрахунки, підрахунки даних (за формулами і без
них), виводити на основі цього різні закономірності, наслідки.
37. З типових деталей, призначених для збірки певних моделей, виробів
конструювати нові, придумані самостійно.
38. Спеціально займатися поглибленим вивченням біології, анатомії,
ботаніки, зоології, читати наукову літературу, слухати лекції, наукові
доповіді.
39. Створювати на папері і в оригіналі нові, цікаві моделі одягу, зачісок,
прикрас, інтер'єру приміщень, конструювати новинки.
40. Впливати на людей: переконувати, запобігати конфліктам, залагоджувати
сварки, вирішувати суперечки.
41. Працювати з умовно-знаковою інформацією: складати і малювати карти,
схеми, креслення.
42. Виконувати завдання, в яких потрібно подумки уявити розташування
предметів або фігур в просторі.
43. Тривалий час займатися дослідницькими роботами в біологічних
гуртках, на біостанції, в зоогуртках і розплідниках.
363
44. Швидше і частіше за інших помічати в звичайному незвичайне,

дивовижне, прекрасне.
45. Співпереживати людям (навіть не дуже близьким), розуміти їхні
проблеми, надавати посильну допомогу.
46. Акуратно і безпомилково виконувати «паперову роботу»: писати,
виписувати, перевіряти, підраховувати, обчислювати.
47. Вибирати найбільш раціональний (простий, короткий) спосіб розв'язання
задачі: технічний, логічний, математичний.
48. При роботі з рослинами або тваринами витримувати ручну фізичну
працю, несприятливі погодні умови, бруд, специфічний запах тварин.
49. Наполегливо, терпляче домагатися досконалості в створюваному або
виконуваному творі (у будь-якій сфері творчості).
50. Говорити, повідомляти щось, викладати свої думки вголос.
Прізвище Ім'я По батькові
Школа Клас Дата
Л-З Л-Т Л-П Л-Х.О Л-Л
Вміння Почуття Бажання Вміння Почуття Бажання Вміння Почуття Бажання Вміння Почуття Бажання Вміння Почуття Бажання
1. 2. 3. 4. 5.
6. 7. 8. 9. 10.
11. 12. 13 14. 15.
16. 17. 18. 19. 20.
21. 22. 23. 24. 25.
26. 27. 28. 29. 30.
31. 32. 33. 34. 35.
36. 37. 38. 39. 40.
41. 42. 43. 44. 45.
46. 47. 48. 49. 50.
Професійні переваги.
364
(За кн.:Фридман П. М., Пушкина Т. А,, Каплунович И.Я. Изучение личности учащегося
и ученических коллективов. - М. 1988. С. 128-130.)
Мета: вивчити самооцінку інтересу до різних типів професій у школярів.
Необхідний матеріал: таблиця професій, бланк відповідей, ручка.
Хід роботи
Нa дошці або плакаті малюється така таблиця:
5 Продавець. Слюсар. Садівник. Кресляр. Маляр.
Учитель Радіо монтажник. Зоотехнік. Друкарка. Гравер.
початкових
класів.
Ветлікар. Ветлікар. Плановик. Архітектор. Учитель
Автослюсар. Тваринник. Радіооператор. Фотограф. старших
класів.
4
Няня.
Геолог. Економіст. Актор. Вихователь Майстер-
Ґрунтознавець. Програміст. Шліфувальник дитячого садка. зв'язківець.
діамантів. Офіціант. Швея.
3
2 Коректор. Художник. Викладач Водій. Агроном.

Оператор Музикант. технікуму. Слюсар зі Біолог.
рахункових Адміністратор зборки
машин. установи. електроприладів.
1 Шліфувальник Викладач ВНЗ. Інженер- Лісник. Телеграфіст.

скловиробів. Лікар. будівельник. Бджоляр. Набирач
Модельєр. Електромонтажник. ручного
набору.
а б в г д
Кожен учень повинен на листку паперу побудувати таку ж таблицю з

25 клітин, але в кожну клітину вписати тільки одну з професій, вказаних у
відповідній клітині цієї таблиці, а саме ту, якій він надає перевагу. Потім
учень повинен порівняти за значимістю вибрані ним 5 професій, що стоять в
кожному стовпчику (а, б, в, г і д), і найпривабливішу з них оцінити балом 5,
менш привабливі балом 4 і так далі, так що менш усіх приваблива в цьому
365
стовпчику професія отримує 1 бал. Ці бали потрібно поставити у відповідні

клітини.
Теж саме потрібно виконати і у рядках 1, 2, 3, 4 і 5, Таким чином, в
кожній клітинці даної таблиці учня, має бути написана одна обрана ним
професія і дві її оцінки - бали порівняння цієї професії з іншими, що стоять з
нею в одному стовпчику і в одному рядку.
Обробка отриманих даних
У запропонованій учням таблиці включено п'ять типів професій:
Тип професії Приклади професій
Людина - людина (Л) Продавець, учитель початкових, учитель старших
класів, няня, вихователь дитсаду, офіціант, викладач
технікуму, адміністратор установи, викладач ВНЗ,
лікар
Людина - техніка (Т) Слюсар, радіотехнік, токар, автослюсар, майстер
зв'язку, швея, водій, слюсар по зборці
електроприладів, інженер-будівельник,
електромонтажник
Людина - природа (П) Садівник, зоотехнік, ветлікар, тваринник, геолог,
агроном, біолог, лісник, бджоляр, ґрунтознавець
Людина - знакова Кресляр, друкарка, плановик, радист-оператор,
система (3) економіст, оператор рахункових машин, коректор
У таблиці, з якою працюють учні, ці типи професій розташовані у певній
послідовності:
5 Л Т П З X
4 Т П З X Л
3 П З X Л Т
2 З X Л Т П
Х Л Т П 3
1
а б в г д
Таке розташування професій є ключем для обробки робіт учнів.
Потрібно підрахувати сумарну оцінку ставлення школяра до типів
професій.
Для підрахунку, наприклад, його ставлення до типу професій
"людина - людина" (Л) потрібно скласти усі бали, які він виставив в
366
клітинах а5, 61, в2, гЗ і д4. Для підрахунку його ставлення до типу
професій "людина - техніка" (Т) потрібно скласти усі бали, які він
виставив в клітинах а4, 65, в і , г2, дЗ, і т. д.
Порівнюючи отримані суми, можна встановити, який тип професій
викликає у школяра найбільший інтерес, який - менший і т. д.
„Я віддам перевагу”
(Диференціально-діагностичний опитувальник Є.О. Клімова)
Мета: вивчення професійної спрямованості, інтересів, нахилів, переваг учнів
на основі аналізу різних за характером видів діяльності.
Необхідний матеріал: опитувальник та бланк відповідей.
Методика є достатньо простою та швидкою у проведенні. Дослідження
може проводитися як індивідуально, так і з групою учнів. Досліджуваним
пропонують письмово відповісти на 20 питань, використовуючи бланк
відповідей. Номери та буквені позначення у його клітинках відповідають
номерам та варіантам відповідей ДДО. Досліджуваному ж пропонується
відповісти на 20 пар запитань, обравши з двох найбільш прийнятний для себе
варіант. У відповідних клітинах бланку потрібно обвести обраний з двох
альтернатив варіант відповіді (“а» або “б”) (або поставити знак «+» чи «-»,
що відповідає «так» чи «ні»).
Питання підібрані та згруповані таким чином:
- у першому стовпчику вони стосуються професії типу «людина-
природа» (умовно позначено у бланку буквою «П»),
- у другому – «людина-техніка» («Т»),
- у третьому - «людина-людина» («Л»),
- у четвертому - «людина-знакова система» («З»),
- у п’ятому - - «людина-художній образ» («Х»).
Інструкція: “ Припустимо, що після закінчення школи Ви зможете виконувати будь-
яку роботу. Але якби Вам довелося обирати лише з двох, якій би Ви віддали перевагу?
Обраний варіант на бланку відповідей відмітьте знаком “+”, а відкинутий – знаком “-”.
1а. Доглядати за тваринами. 1б. Обслуговувати машини,
прилади (слідкувати, регулювати).
2а. Допомагати хворим людям, 2б. Складати таблиці, схеми, графіки,

367
лікувати їх. програми для обчислювальних машин.
3а. Стежити за якістю 3б. Слідкувати за станом, розвитком
виготовлення книжкових рослин.
ілюстрацій, плакатів, листівок.
4а. Обробляти матеріали (дерево, 4б. Доводити товари до споживача
тканину, метал, пластмасу і т. п.). (рекомендувати, продавати, рекламувати).
5а. Обговорювати науково- 5б. Обговорювати художні книги, п’єси,
популярні книги, статті. концерти.
6а. Вирощувати молодняк (тварин 6б. Тренувати ровесників (або молодших) у
якоїсь породи). виконанні певних дій (трудових, учбових,
спортивних).
7а. Копіювати малюнки, 7б. Керувати певним вантажним засобом
зображення або настроювати (підйомним або транспортним).
музичні інструменти.
8а. Повідомляти, пояснювати 8б. Художньо оформляти виставки,
людям потрібні їм відомості (в вітрини або брати
довідковому бюро, на екскурсії). участь у підготовці п’єс, концертів.
9а. Ремонтувати речі, вироби 9б. Шукати та виправляти помилки в
(одяг, техніку і т. п.), житло. текстах, таблицях, малюнках.
10а. Лікувати тварин. 10б. Виконувати обчислення, розрахунки.
11а. Виводити нові сорти рослин. 11б. Конструювати, проектувати нові види
368
промислових виробів (машини, одяг,
продукти харчування і т. п.).
12а. Розв’язувати суперечки, 12б. Розбиратися в кресленнях, схемах,
сварки між людьми, переконувати, таблицях (перевіряти, уточнювати їх).
роз’яснювати, заохочувати.
13а. Спостерігати, вивчати роботу 13б. Спостерігати, вивчати життя мікробів.
гуртків художньої самодіяльності.
14а. Обслуговувати, налагоджувати 14б. Надавати людям меддопомогу при
медприлади, апарати. пораненнях, опіках, ударах і т. п.
15а. Складати точні описи, звіти 15б. Художньо описувати, зображати події
про спостереження явищ, подій. (побачені або уявні).
16а. Робити лабораторні аналізи в 16б. Приймати, оглядати хворих,
лікарні. спілкуватися з ними,
призначати лікування.
17а. Фарбувати або 17б. Здійснювати монтаж споруд або
розмальовувати приміщення, складання машин, приладів.
поверхні виробів.
18а. Організовувати культпоходи 18б. Грати на сцені, брати участь в
ровесників або молодших концертах.
(екскурсії в театри, музеї,
туристичні походи і т.п.).

369
19а. Виготовляти по кресленнях 19б. Займатися кресленням, копіюванням
деталі, вироби (машини, одяг і т. креслень, карт.
п.), будувати споруди.
20а. Проводити боротьбу з 20б. Працювати на клавішних машинах
хворобами рослин, зі шкідниками (друкарській, телетайпі, ПОМ і т. п.).

лісів, садів.
Після отримання відповідей на всі запитання в кожному з 5-ти
вертикальних стовпчиків підраховується кількість проставлених плюсів. В
нижніх клітинах таблиці виводяться суми, які є показниками вираження
інтересів до певної сфери діяльності. Максимальна сума балів у кожному

370
стовпчику становить 8. Найбільша сума балів в одному зі стовпчиків
вказує на переважання інтересів, а можливо і нахилів до певного типу
професій, тієї чи іншої сфери діяльності.
Таблиця-ключ диференціально-діагностичного опитувальника (ДДО)

Людина- Людина-техніка Людина- Людина-знакова Людина-
природа людина система художній образ
1а 1б 2а 2б 3а
3б 4а 4б 5а 5б
6а 7б 6б 9б 7а
10а 9а 8а 10б 8б
11а 11б 12а 12б 13а
13б 14а 14б 15а 15б
16а 17б 16б 19б 17а
20а 19а 18а 20б 18б
Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” =
Тип Об’єкт праці Приклади професій
професій
Людина- живі організми садівники, зоотехніки, ветеринари,
природа (рослини, тваринники, бджолярі, агрономи,
(П) тварини) та біологи, лісники, грунтознавці,
біологічні геологи і т.д.
процеси.
Людина- технічні системи, слюсар, токар, радіотехнік,
техніка машини, апарати й зв’язківець, швачка, водій,
(Т) установки, електрик, інженер, монтажник і т.
матеріали та д
371
енергія
Людина- люди, групи, сфера обслуговування (продавець,
людина колективи офіціант, адміністратор),
(Л) медицина (лікар, медсестра),
педагогіка (вчитель, вихователь,
няня, викладач вузу),
юриспруденція (суддя, адвокат) і
т. д.
Людина- умовні знаки, кресляр, друкарка, оператор ПОМ
знакова шифри, коди, програміст, плановик, радист,
система таблиці економіст, коректор, телеграфіст,
(З) набирач і т. д.
Людина- художні образи, їх маляр, гравер, архітектор,
художні ролі, елементи та фотограф, актор, ювелір,
й образ особливості шліфувальник каміння, художник,
(Х) музикант, письменник,
мистецтвознавець, модельєр,
дизайнер, склодув і т. д.
Прізвище, ініціали
учня__________________________________________________
372
Клас_________________Школа_______________________________Дата__
______
П Т Л З Х
1а 1б 2а 2б 3а
3б 4а 4б 5а 5б
6а 7б 6б 9б 7а
10а 9а 8а 10б 8б
11а 11б 12а 12б 13а
13б 14а 14б 15а 15б
16а 17б 16б 19б 17а
20а 19а 18а 20б 18б
Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” =
учня__________________________________________________
Клас_________________Школа_______________________________Дата__
______
П Т Л З Х
1а 1б 2а 2б 3а
3б 4а 4б 5а 5б
6а 7б 6б 9б 7а
10а 9а 8а 10б 8б
11а 11б 12а 12б 13а
13б 14а 14б 15а 15б
16а 17б 16б 19б 17а
20а 19а 18а 20б 18б
Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” =
учня__________________________________________________
373
Клас_________________Школа_______________________________Дата________
П Т Л З Х
1а 1б 2а 2б 3а
3б 4а 4б 5а 5б
6а 7б 6б 9б 7а
10а 9а 8а 10б 8б
11а 11б 12а 12б 13а
13б 14а 14б 15а 15б
16а 17б 16б 19б 17а
20а 19а 18а 20б 18б
Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” = Σ “+” =

Книга

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Книга

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

С.М. Дмитрієва, Л.М. Король, С.М. Максимець, Л.П. Бутузова,

Особистість: практичні засади вивчення

Рецензенти: кандидат психологічних наук, Г.А. Гайдукевич

Рекомендовано вченою радою Житомирського державного університету

С.М. Дмитрієва, Л.М. Король, С.М. Максимець, Л.П. Бутузова,

У навчально-методичному посібнику розглядаються основні вимоги до

Для вчителів, шкільних психологів та студентів –

С.М. Дмитрієва, Л.М. Король, С.М. Максимець, Л.П. Бутузова,

Доцільною є така структура курсової роботи: вступ, огляд літератури з

Курсова робота з психології

Детальний опис вимог до структурних частин курсової роботи, правил їх

Музика О. Л. Самостійна робота студентів з психології: Навчально-методичний

РОЗДІЛ 1. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

42.Формування особистості молодшого школяра в учбово-виховному процесі

У першому розділі наведено примірний перелік тем курсових робіт. Цей

3) «Журнал практикующего психолога»;

4. Лабораторный практикум по общей и социальной психологии / Под ред.

4. Галанжина Е.С. На пороге нового мышления // Три ключа.

РОЗДІЛ ІІІ. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

Тема 2. Емоційна сфера особистості

12.Куценюк Б. М. Эмоции и религия. – К.: Полит. Украина, 1983. – 103 с.

16. Небылицын В.Д. Основные свойства нервной системы человека как

6. Орлов А.Б. Феномены конгруэнтности и эмпатии // Вопросы психологии.

РОЗДІЛ VI. ПОТРЕБОВО-МОТИВАЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

2. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка. – В

Тема 2. Пізнавальні потреби та мотиви

РОЗДІЛ VII. СФЕРА САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

7. Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи

РОЗДІЛ VIIІ. ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

12. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи /

РОЗДІЛ ІХ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ

3. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М.:

2. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения

3. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное

4. Голомшток А.Е. Выбор професии и воспитание личности школьников. – М.:

5. Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: Р.Рибалка. За аг.ред.

6. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников. – М.:

7. Ігнатенко П.Р. Формування професійної спрямованості старшокласників. –

8. Йовайша Л.А. Проблемы профессиональной ориентации школьников. – М.:

9. Карпіловська С.Я., Мітельман Р.Й., Синявський В.В., Ткаченко О.М.,

11. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-

12. Коломинский Я.Л. Человек: профессия. – М.: Просвещение, 1986. – 223 с.

13. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству. – М.:

14. Парамзин В.Н. Профессиональная направленность личности и ее

15. Пряжников И.С. Деловая игра как средство активизации учащихся в

16. Пряжников Н.С. Профессиональное и дичностное самоопределение. –

17. Психологическое изучение профессиональной направленности личности в

18. Система профинформационной работы со старшеклассниками /Под ред.

19. Смирнов А.И. Профессиографические аспекты принятия решения в

20. Федоришин Б.А. Психологические и методические основы

21. Чистякова С.Н. Профессиональная ориентация школьников: организация

22. Шавир П.А. Психология профессионального самоопределения в ранней

23. Школа и выбор профессии /Под ред. В.А.Полякова, С.Н.Чистяковой,

РОЗДІЛ ІІ. КОГНІТИВНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

Мета дослідження: встановлення відмінності відчуттів від сприймання

Обробка та аналіз результатів

Методика 2. Дослідження м'язово-суглобових відчуттів

Мета дослідження: визначення величини й оцінка нижнього порога

де ∑ Рn — сума різниць у вазі в усіх проведених дослідах, а N — кількість

Оцінка в балах Оцінка розрізнювальної чутливості ваги

Мета дослідження: визначення ступеня точності сприймання коротких

Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків