Соціологія релігії

Соціологія релігії – наука, що вивчає релігію як суспільний

феномен
у різноманітних його аспектах. Вона також вивчає
взаємодію релігії із суспільством та різними елементами
суспільного життя, її місце
в суспільній системі, соціальні
функції релігії

Специфіка предмету соціології релігії: 1)

зіткнення емпіричної науки, філософії, релігієзнавства та
теології; 2) вивчення релігії як соціального феномену, тобто
дослідження соціальної поведінки людини (індивідів та групи):
як утворюються і функціонують релігійні громади і інститути;
що
є причинами їх розвитку чи зникнення; які відносини між
релігійними громадами та чому виникають міжконфесійні
конфлікти; що лежить
в основі ритуальних дій.
 Соціологія релігії взаємодіє із психологією релігії. Розглядаючи
структурні елементи релігії, соціологія релігії не може не торкнутись
аналізу релігійної свідомості: масової, групової та індивідуальної.
Вивчення свідомості, психології віруючих з точки зору їх
детермінованості (перш за все економічними відношеннями) дає
основу для дослідження елементів релігії і в психологічному плані. З
другого боку, розкриття структури релігійної свідомості в
соціологічному плані, розуміння соціальної ролі релігії, з’ясування
впливу релігії на свідомість людей вимагає враховувати дані психології
релігії.

Соціологія релігії досить тісно споріднена і з філософією релігії.

Філософія пізнає найбільш загальні підстави буття природи та
людини, намагається охопити всесвіт у цілому.

Філософія і релігія частково збігаються за своїм предметом

(світосприйняття та життя людини), але вони різні за методами,
якими опановують цей предмет. Релігія спирається на
безпосередній досвід, це є саме життя. Філософія ж
користується логікою.
Соціологія релігії починає формуватися як наукова дисципліна
приблизно з середини минулого століття. Проте свої витоки
галузь бере ще з епохи Просвітництва. Саме тоді з'являється
соціально-філософська критика феодальних відносин і церкви
як соціального інституту з боку французьких матеріалістів К.-А.
Гельвеція, П.Гольбаха, Д.Дідро

У їх розумінні Всесвіт безмежний і матеріальний і виник без

втручання надприродних сил. Зокрема, Гольбах писав, що
матерія — те, що діючи на органи чуття, викликає відчуття, а
рух — спосіб існування матерії. Всесвіт же є неосяжним не
завдяки Всевишньому, а завдяки єдності матерії і руху. У той же
час релігія, на думку матеріалістів, є виключно соціальним
явищем, яка дозволяє панівним верствам, зокрема дворянству і
духовенству вводити в оману широкі маси населення
 Одним з перших мислителів нового часу, який обґрунтував можливість
розглядати релігію з позицій наукового мислення, був І.Кант (1724 -
1804). Він уперше відрізнив сутність релігійного знання від його
практичного застосування. Релігія, як довів філософ, несе у собі не тільки
синкретичне знання, а й практичне застосування, тобто здатність
впливати на соціальні процеси в суспільстві. Людина, божественна від
природи, разом з тим є й істотою природною, а віра у Бога є наслідком
людської моральності. Тоді логічною є не побудова держави за волею
Божою, яку вона згодом доносить людям, а навпаки, побудова її на
моральних засадах суспільства. Держава ж повинна захищати не
релігійний догматизм, а насамперед демократичні свободи, однією з яких і
є свобода віросповідання.

Початок формування соціології релігії багато в чому став можливим

завдяки полеміці між філософом-ідеалістом Г. Гегелем та яскравим
релігійним критиком Л. Фейєрбахом.
 Види релігій, їх еволюція

Національно-державні релігії з’являються з формуванням

народностей і класового суспільства і відіграють важливу роль
Племінні культи передували будь-яким іншим
при створенні державної організації. Вони відрізняються
формам релігії, збереглись нині у відсталих народів і
національною обмеженістю. За рівнем свого розвитку ці релігії
племен Африки, Азії, Америки. Як правило, ці культи
дуже різні, але загалом переважають антропоморфні, тобто
не мають якогось узагальненого (догма­тичного)
такі, що уявляють Бога схожим за виглядом на людину.
уявлення про Бога. Об’єктом поклоніння є природа та
Національно-державні релігії існу­вали у стародавніх Єгипті,
її явища, тварини, матеріальні предмети.
Греції, Римі, Персії. Серед сучасних релігій це іудаїзм,
Переважають форми тоте­мізму (віра у родинні
конфуціанство, індуїзм та деякі інші.
зв’язки з твариною чи рослиною — засновником
роду, тотемом) та культу предків.

Світові релігії з’являються пізніше за інші, на грунті якихось

національно-державних, відрізняючись від них
космополітизмом, тобто не пов’язуються з окремою нацією, і
прозелитизмом, тобто прагненням привернути якнайбільше
шанувальників, тому, як правило, ведуть активну місіонерську
діяльність. Для них також є характерним досить розвинена
догматика, культ та всі інші атрибути. До світових релігій
зараховують буддизм, християнство та іслам.
 Функції релігії:
Під функціями релігії розуміють різноманітні засоби її дії в суспільстві. У літературі виділяють 5
функцій:

1) світоглядна (певне світорозуміння — пояснення світу, місце людини в ньому і т.ін.);

2) компенсаторська (релігія виконує роль компенсатора в сус­пільстві, тобто релігійного

“заповнення” дійсності — соціальна нерівність, наприклад, перетворюється в рівність у
стражданні; роз’єднаність замінюється братерством у громаді й т.ін.);

3) комунікативна (релігія сприяє спілкуванню людей через культову та позакультову діяльність);

4) регулятивна (релігійні ідеї, цінності, стереотипи, культова діяльність і релігійні організації

виступають як регулятори поведінки людей);

5) інтегративна (підсумовуючи поведінку та діяльність індивідів, об’єднуючи їхні думки,

прагнення, спрямовуючи зусилля соці­альних груп і інститутів, релігія якоюсь мірою сприяє
стабільності в суспільстві).
 Релігійна ситуація в Україні.
Як свідчать соціологічні дослід­ження (1997 р.), майже половина дорослого населення
України вважає себе віруючими, з них 3/4 — православні, 10% — греко-католіки, 8% —
представники інших конфесій, 7% — “просто віруючі”.

Політика у сфері релігії.

Сьогодні вплив релігії на свідомість мас у світі є досить значним, і тому політичні
діячі будь-якої країни прагнуть використати конфесії для досягнення певних
політичних цілей або ж нейтралізувати їх суспільний вплив з цією ж метою. Деякі
конфесії також активно втручаються в політику, створюючи релігійні партії,
профспілки, очолюючи національно-визвольні рухи.