«ЕТНІЧНІ РЕЛІГІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ»

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Етнічні релігії: теоретичні відомості......................................................5
1.1. Поняття, суть, особливості та функції етнічних релігій...........................5
1.2. Види національних релігій...............................................................................10
РОЗДІЛ 2. Етнічні релігії та глобалізація...............................................................18
2.1. Вплив глобалізації на етнічні релігії..............................................................18
2.2. Сучасний стан національних релігій в умовах глобалізації.........................19
ВИСНОВОК...............................................................................................................29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ..................................31

2
 ВСТУП

У сучасному світі релігія є агентом соціального контролю, який зміцнює

соціальний порядок. Релігія вчить людей моральній поведінці і тим самим
допомагає їм навчитися бути добрими членами суспільства. Глобалізація, що
диктує контури нового світопорядку, може мати чимало негативних наслідків,
що призводять до руйнування самобутніх культур і забуттю релігійно-
моральних цінностей суспільства. Переможний хід глобалізації знижує роль
релігії в світі і вона відтісняється на периферію суспільного буття.
Актуальність теми полягає в тому, що релігія є однією з найстаріших
форм суспільної свідомості, яка протягом століть зберігає масову поширеність,
що зумовлює її особливе місце в структурі сучасного світу. Протягом часу її
існування роль, місце і функції різноманітних релігій не залишалися
незмінними. Етнічні релігії зберігають в собі ідентичність та самобутність
певного народу, слугують творцем народних звичаїв та традицій. Зараз весь
світ знаходиться під впливом глобалізаційних процесів, які не обминули і
етнічні релігії. Вони змінюються, пристосовуються і стають предметом
зацікавленості все більшої кількості людей. На початку ХХІ ст. Україна стала за
показником формальної релігійності однією з найбільш релігійних країн
Європи; релігія повернулася в публічний простір, зокрема у суспільно-
політичному дискурсі згадується її роль у формуванні українського народу.
Об’єктом дослідження є етнічні релігії.
Предметом дослідження є особливості та перспективи розвитку етнічних
релігій в умовах глобалізації.
Метою даної роботи є дослідити етнічні релігії в умовах глобалізації.
Відповідно до мети, можна визначити основні завдання:
- дослідити теоретичні аспекти етнічних релігій та історію їх виникнення і
формування;
- виділити основні ознаки та функції етнічних релігій;
- охарактеризувати ранні та найбільш поширені національні релігії;
- визначити вплив глобалізації на етнічні релігії;
3
 - дослідити стан етнічних релігій в умовах глобалізації;
- визначити можливі перспективи розвитку етнічних релігій під вплив
глобалізаційних процесів.
Під час написання курсової роботи було використано такі методи, як:
- загальнонаукові: історичний (розглянуто історію зародження та
формування етнічних релігій); системний (проаналізовано деталі існування
етнічних релігій та глобалізації як системи); порівняльний метод (дозволяє
порівняти ранні та пізні національні релігії); структурно-функціональний
(дозволяє чітко проаналізувати основні функції етнічних релігій);
- емпіричні: контент-аналіз (використовувався для аналізу різних джерел
та для накопичення з них інформації); описовий (описано суть, поняття та
особливості етнічних релігій та їхній сучасний стан);
- логічні: метод аналізу та синтезу (проаналізовану стан та зміни етнічних
релігій в умовах глобалізації); метод абстрагування (припущено можливий
варіант переходу від анімізму до досі існуючих етнічних релігій); метод
індукції (досліджено як етнічні релігії впливали на формування світової
релігійної системи); метод дедукції (розглянуто як глобалізаційні процеси
впливають на етнічні релігії).
Структура роботи: курсова робота складається з вступу, основної
частини, яка поділена на два розділи. Перший розділ розкриває суть, поняття,
історію формування, особливості та функції етнічних релігій, а також детально
описано декілька з них. У другому розділі йдеться про те, як глобалізація
впливає на етнічні релігії, описано їхні зміни та трансформації, а також їхню
роль у сучасному світі. Також наведено висновки та список використаних
джерел та літератури. Загальний обсяг роботи 30 сторінок, список
використаних джерел та літератури становить 29 одиниць.

РОЗДІЛ 1. Етнічні релігії: теоретичні відомості

4
1.1. Поняття, суть, особливості та функції етнічних релігій

Останні кілька десятиліть світова спільнота перебуває в стані системних

зрушень та істотних перетворень, які торкаються соціальної, політичної,
економічної, культурної та інших сфер суспільного життя. Причиною та
наслідком цих змін є глобалізація, під якою розуміють розширення та
поглиблення соціальних зв’язків і процесів таким чином, що вони набувають
всесвітнього характеру. Вся планета перетворюється на глобальну систему. Не
обходить стороною глобалізація і релігію. Вона сприяє появі нових світських і
релігійних світоглядів, а це загалом актуалізує проблему буття релігії [5].
Світ, в якому ми живемо, має властивість постійно змінюватись і разом з
ним змін і трансформацій зазнають традиційні народні вірування та звичаї в
процесі становлення та утвердження національних держав. Як наслідок, вони
залишили свій помітний відбиток на етнічних релігіях. Етнічні релігії тісно
пов'язані з тією чи іншою етнічною групою, і часто впливають на формування
етнічної ідентичності [25].
Етнічні релігії – це сукупність вірувань, обрядів, ритуалів, яка притаманна
певному народу і діє в межах конкретної держави, тобто в рамках державних
народів. Етнічні релігії також ще називають національними чи національно
державними.
Національні релігії – це релігійні системи, сформовані об’єднаними
племенами, етносами, окремими народами, а їх послідовниками є представники
конкретних етносів, країн, націй.
Етнічні релігії прийшли на зміну родоплемінним віруванням, що у свою
чергу поклало початок нового етапу формування світової релігійної системи.
Однак не всі народи пройшли цей етап, обравши якусь світову релігію у своєму
світогляді. Так, наприклад, більшість арабських та африканських народів не
проходили етап етнічних релігій, а одразу прийняли одну із світових.

5
 Етнічні релігії часто відрізняються від релігій, які стверджують, що не
можуть бути обмежені етнічними або національними рамками, таких, як
християнство або іслам, які є світовими [23].
Існує багато теорій, думок та припущень як виникали ті чи інші релігії та
як давні народи вибирали в кого вірити. Наприклад, « коли домінантною
системою вірувань був анімізм, норми поведінки та цінності людей мали
враховувати світогляд та інтереси розмаїття інших істот: тварин, рослин, фей та
привидів. Наприклад, одна група мисливців-збирачів у долині Гангу могла мати
правило, що забороняло людям рубати надвелике фігове дерево, щоби його дух
не розлютився й не почав мститися. Інша група мисливців-збирачів, що жила в
долині Інду, могла забороняти людям полювати на білохвостих лисиць, бо одна
така лисиця колись відкрила мудрій старій жінці, де знайти дорогоцінний
обсидіан.
Такі релігії зазвичай були дуже локальними за територією вірування та
підкреслювали унікальні особливості певного місця, клімату та явища.
Більшість збирачів усе своє життя проводили в межах району, що не
перевищував тисячу квадратних кілометрів. Щоби вижити, мешканці певної
долини мали зрозуміти надлюдський порядок, що регулював життя їхньої
долини, та скоригувати відповідним чином власну поведінку. Марно було
переконувати дотримуватись тих самих правил мешканців якоїсь іншої
віддаленої долини. Люди з Інду не переймалися тим, щоби відправити
місіонерів до Гангу, аби переконати місцевих не полювати на білохвостих
лисиць.
Схоже на те, що Сільськогосподарська революція супроводжувалась
революцією релігійною. Мисливці-збирачі збирали дикі рослини та полювали
на диких тварин, яких не можна було вважати рівними Homo sapiens за
статусом. Той факт, що людина полювала на дикого барана, не робив барана
нижчим за людину, так само як і факт полювання тигрів на людей не робив
людей нижчими за тигрів. Усі істоти спілкувалися між собою напряму та
узгоджували правила взаємодії їхнього спільного місця існування. Натомість

6
землероби мали рослини та тварин за свою власність, маніпулювали ними на
власний розсуд та навряд чи сходили до якихось перемовин зі своїм майном.
Таким чином, першим релігійним ефектом Сільськогосподарської революції
стало перетворення рослин і тварин з рівноправних членів духовного круглого
столу на безправну власність людей.
Провідна теорія щодо походження богів стверджує, що ті набули
важливості тому, що пропонували вирішення певної проблеми. Коли рослини і
тварини втратили здатність «говорити», центральне місце посіли боги, на
кшталт богині родючості, бога неба та бога медицини. Основним завданням
богів було посередництво між людьми та німими рослинами і тваринами. Давня
міфологія стала, по суті, юридичним договором, в якому люди обіцяли богам
вічне служіння в обмін на панування над рослинами і тваринами. Яскравим
прикладом цього є перші розділи біблійної Книги Вихід. Протягом тисяч років
після Сільськогосподарської революції релігійна літургія включала в себе,
переважно, жертвоприношення людьми ягнят, вина та хлібів божественним
силам, які в обмін на це обіцяли рясні врожаї та родючі стада.
Спочатку Сільськогосподарська революція мала значно менший вплив на
статус інших членів анімістичної системи – каменів, струмків, привидів та
демонів. Проте поступово ті теж втрачали свій статус на користь нових богів.
Поки люди проводили усе своє життя в межах порівняно невеликої території в
кілька сотень квадратних кілометрів, більшість їхніх потреб могли
задовольнятися місцевими духами. Але з появою царств та розгалужених
торговельних відносин, люди відчули потребу в спілкуванні з сутностями, чия
сила та влада охоплювала все царство або всю схему торгівлі.
Спроба задовольнити цю потребу привела до появи політеїстичних релігій
(від грецького poli – багато, theos – Бог). Ці релігії стверджували, що світ
контролює група могутніх богів, на кшталт богині родючості, бога дощу та бога
війни. Люди могли звертатися до цих богів, а ті, якщо їм добре поклонялися та
приносили добрі жертви, могли ласкаво послати дощ, перемогу та здоров’я.

7
 З появою політеїзму анімізм не зник повністю. Демони, феї, привиди, святі
камені, струмки та дерева залишалися невід’ємною частиною майже всіх
політеїстичних релігій. Ці духи були значно менш важливими, ніж великі боги,
але для задоволення невеликих потреб багатьох звичайних людей їх цілком
вистачало. Поки цар у своїй столиці приносив у жертву великому богові війни
десятки жирних баранів, молячись про перемогу над варварами, селянин у
своїй хатинці ставив свічку феї фігового дерева, молячись, щоб вона допомогла
вилікувати його хворого сина.
Найбільше поява великих богів вплинула не на овець чи демонів, а на
статус Homo sapiens. Анімісти вважали, що люди є лише одними з багатьох
створінь, що населяють цей світ. Натомість політеїсти дедалі частіше дивилися
на світ як на відображення відносин між богами та людьми. Наші молитви,
жертви, гріхи та добрі вчинки визначають долю всієї екосистеми. Жахлива
повінь може знищити мільярди мурах, коників, черепах, антилоп, жирафів та
слонів лише тому, що кілька нетямущих людей розумних розлютили богів.
Політеїзм, таким чином, підвищив статус не лише богів, а й людства. При
цьому члени старої анімістичної системи, яким пощастило менше, втратили
своє становище та стали або взагалі зайвими, або просто мовчазними
декораціями у великій драмі стосунків людини з богами.» [12].
Таким чином, виходячи з можливої теорії походження етнічних релігій,
можна зробити висновок, що вони характеризуються такими ознаками:
- державна та етнічна приналежність;
- синтез в їх зміст попередніх, більш ранніх форм релігійних культів та
вірувань;
- органічний зв’язок процесів їх формування із процесами етногенезу та
становлення давніх цивілізацій;
- обмежений характер їх поширення;
- поклоніння богам або богу – покровителю свого народу;
- наявність складних обрядів, ритуалів;
- поява служителів релігійного культу (жреці, брахмани).

8
 Національні релігії розрізняються між собою за часом і умовами появи, за
змістом віровчення і культовою практикою. Водночас вони характеризуються й
багатьма спільними ознаками, що дає змогу розглядати їх як період у
загальнопланетарній релігійній генезі:

- усі вони відтворюють у загальних рисах етнорелігієгенез, в якому різні

типи релігій взаємно переплітаються, впливають одні на одного;

- усі вони, сформувавшись у певному етносі, зростаються з ним аж до

злиття і тотожності (на певних етапах) і виконують функції вагомого, а інколи й
вирішального, чинника етноутворення та етноінтеграції;

- етнонаціональні релігії - це результат релігійного синкретизму

(поєднання різних компонентів первісних культів. анімістичних вірувань
конкретних етносів) і виникнення поняття "бог";

- з появою такого типу релігій з'являються складні релігійно-міфологічні

системи, релігійно-філософські концепції побудови Всесвіту, сутності людини,
характеру її відносин із Богом, одновірцями; віросповідні святі книги; вчення
пророків, спасителів тощо;

- на стадії етнонаціональних релігій уніфікується й спрощується культова

діяльність, духовна влада відокремлюється від світської;

- етнонаціональні релігії - це складний комплекс ідей, які виражають

інтереси конкретного етносу і переплетені з його традиціями, звичаями,
ментальністю. Тобто це не лише черговий етап у розвитку певного релігійного
комплексу, а й характеристика особливостей релігійності певного етносу.
Також можна стверджувати, що у своєму соціально-історичному існуванні
національно-етнічні релігії виконували низку важливих функцій, таких як:
- соціально-інтегративну (сприяння об’єднанню етнічно споріднених груп
людей);

9
 - функцію етнічної ідентифікації (ці релігії служили підставою для
визнання певних спільнот людей «своїми»);
- функцію культурного генезису (спрямовували у певне русло та
стимулювали творчу енергію членів суспільства);
- державотворчу (за рахунок освячення ролі вождів, царів, харизматичних
лідерів);
- нормотворчу (запровадження у суспільне життя та людські взаємини
певних настанов, обов’язків, заборон, ідеалів, життєвих прагнень);
- стабілізаційну (через систему приписів та заборон сприяли усталенню
форм та норм колективної соціальної життєдіяльності).

1.2. Види національних релігій

Класифікувати етнічні релігії можна за двома ознаками – ранні (це такі

релігійні вірування, що охоплювали своїм впливом верхні й середні шари
населення у межах однієї національної держави) та найбільш поширені або
пізні релігії (виступають такими релігійними віруваннями, які охоплюють своїм
впливом всі соціальні шари населення у межах однієї національності).
Історичним підґрунтям виникнення та існування ранніх національних
релігій був рабовласницький лад. Ці релігії існували в умовах, коли була
можливість тримати найбільш пригнічені шари суспільства (рабів) у покорі
завдяки лише грубому насильству. До ранніх національних релігій відносяться:
шумеро-вавилонська, давньоєгипетська, давньоіранська, давньоіндійська,
давньокитайська, давньогрецька, давньоримська. Більшість цих релігій не
збереглись до нашого часу, вони припинили своє існування разом із занепадом
стародавніх держав. Однак основні ідеї, моральні принципи та культова
обрядовість в дещо видозміненому вигляді перейшли до пізніших релігійних
систем.
Основні риси ранніх національних релігій:
- усунення від офіційного культу низів суспільства;

10
- нетривалість існування;
- суворий політеїзм;
- зародження вчення про смертну віддяку;
- обов’язковість жертвопринесення.
Перші рабовласницькі цивілізації виникають на Сході, а також у
Середземномор’ї, їхні релігійні системи, звичайно, зберігають зв’язок з
попередніми уявленнями, але характер існування релігійної системи стає
принципово іншим. Релігійна свідомість стає ієрархізованою, ускладнюється і
вже не є єдиною для всього суспільства. В ній її примітивний пласт зберігає
багато уявлень (у вигляді забобонів) із старої епохи, але від народної свідомості
починає відходити вищий рівень релігійної свідомості. Саме він організує
релігійний комплекс у систему, в межах якої виділяється головний елемент. Від
офіційного культу усуваються низи суспільства, до культових відправлень не
допускалися раби, сільська біднота, що належала до нижчих верств. 
Виникає храмова релігійна організація, храм стає не просто центром
релігійного життя, а центром політичної системи. Хоч храмові божества мали
свою спеціалізацію, але всі вони були покликані замінити місцевих тотемів чи
духів, бо населення держави було етнічно змішаним. В цій системі на перший
план могли виходити боги різних політичних спільнот, які панували на даний
час, але в цілому політеїстична система релігійних вірувань набувала певної
усталеності, тяжіла до створення віровчення як теологічної системи. 
Усі ранні національні релігії були політеїстичними. Із культів багатьох
богів виділялася невелика група основних, серед них – верховного Бога, якого
шанували як царя богів і людей, джерело і охоронця законів. Інших богів
вважали його помічниками, які відповідали за окремі сфери земного і
потойбічного життя. Зароджується вчення про посмертну віддяку для одних
людей і кару для інших.
Богам обов’язково приносили жертви. Поступово жертвоприношення були
спрощені, людські жертвоприношення скасовані (замінені іншими діями, що
обов’язково відображалися в певних ритуалах та міфах). Боги у релігіях

11
рабовласницьких держав зберігали зооморфні риси (в релігіях Месопотамії,
Давнього Єгипту) чи набували антропоморфних рис (в релігіях античної Греції,
Риму), їхніми символами ставали тварини, що в минулому були тотемами. В
цих релігіях виразно протиставлялися два начала – життя та смерть, царство
живих і мертвих, усвідомлювався зв’язок між вмиранням та воскресінням. 
У давньоєгипетській релігії помітне місце посідав заупокійний культ.
Обожнювалася фігура фараона, якого вважали сином бога сонця, носієм
божественної сили, символом добробуту країни. Жреці в Єгипті, будучи
адміністраторами і служителями храмів, зосередили у своїх руках керівництво
країною у всіх сферах, конкуруючи із владою фараона.
Стародавній месопотамській релігії був притаманний дуалізм: тут
протиставлялися два начала – життя і смерть, царство живих і мертвих, небо і
земля, але в той же час культ свідчив про взаємозв’язок між життям і смертю,
вмиранням і воскресінням, що типово для релігій землеробської
культури. Пантеон богів відповідав уявленням жителів давньої Месопотамії
про структуру космосу. Великої ролі потойбічному життю, на відміну від
єгиптян, не надавали, молилися перш за все про земні блага, вважаючи
існування мертвих царством тіней.
Історичним ґрунтом виникнення пізніх національних релігій була криза
суспільних порядків, за якої виникла потреба використати релігії в ролі засобів
втіхи і втихомирення найбільш пригніченої частини суспільства. В більшості
випадків суть цієї кризи виявилася у розкладі рабовласництва і переході до
феодальних суспільних відносин. Проте мали місце й специфічні форми
проявів даної кризи. Так, у житті єврейської народності криза виразилась у
тому, що вона рано втратила свою національну державність і на тривалий час
потрапила до чужоземців-завойовників. За цих умов національна релігія євреїв
перестала бути релігією тільки верхів суспільства, втратила характерну для
ранніх національних релігій функцію теологічного протистояння верхів низам.
Найбільш поширеними етнічними релігіями є індуїзм, сикхізм, джайнізм,

12
конфуціанство, даосизм, синтоїзм, іудаїзм, зороастризм. Всі ці релігії
збереглись і до сьогодні та здобули велику кількість прихильників.
Основними рисами пізніх релігій є:
- великі масштаби впливу;
- довга живучість;
- єдність політеїзму і монотеїзму;
- спрощення жертвоприношення;
- розвиненість вчення про загробні відплати.
Усі ці найбільш поширені релігії можна класифікувати на:
- язичницькі – індуїзм, синтоїзм;
- наставницькі – даосизм, конфуціанство, зороастризм, юдаїзм.
Кожна з цих релігій виникла в певний період часу та має свої характерні
особливості, наприклад:
1. Іудаїзм – походить від назви найбільш численного єврейського
племінного об’єднання – іудеїв; це комплекс правових, морально-етичних,
філософських уявлень, що визначили уклад життя євреїв [19].
Для євреїв, які більше двох тисячоліть були позбавлені суверенної
території, іудаїзм став головним чинником збереження нації.
Час 1-ше тис. до н. е.

Місце Східне Середземномор'я, Палестина.

Засновник Пророк Мойсей
Бог Бог Яхве

Віра в єдиного бога Яхве, безсмертного,

Віровчення всемогутнього, усюдисущого, безмежного.
Віра в гріховність людського роду і в те, що світ
був створений за 6 днів. Віра в безсмертя душі.

2. Індуїзм (санатана-дхарма що в перекладі означає «вічна релігія»,

«вічний шлях» або «вічний закон») – релігія індусів [2].

13
 Час Рубіж 2-1 тис. до н.е.

Місце Індія
Засновник Виникла природним шляхом з народних вірувань.
Зараз 700 млн. Послідовників.
Бог Брахма (енергія) створює світ; його дружина
Сарасваті - богиня знання, мови; Бог Вішну
Бог підтримує Всесвіт, приходить на Землю в критичні
моменти; його дружина богиня Лакшмі - богиня
щастя, сімейного благополуччя; Бог Шива - бог
родючості, бог-виробник і бог-руйнівник.
Немає суворої системи віровчення, єдиного
Віровчення символу віри, єдиних догматів. Карма, Дхармма,
реінкарнація, сансара

3. Зороастризм або Маздеїзм, іноді Заратустріанство - стародавнє

пророцьке віровчення, в Основі якого знаходиться проповідь давньоіранського
пророка Заратустри. [6].
Час 7 ст. до н. е.

Місце Стародавній Іран

Засновник Заратустра

Ахура-Мазда (вищий розум). Його противник

Бог Ахриман (Ангра-Манью) - уособлення зла.
Дуалістична релігія.
Маги (жреці) завжди одягалися у все біле, чисте.
Богослужіння - повторення за жерцем слів,
молитов, хвали богам. Важливий обряд - ініціація -
Віровчення посвята у доросле життя. Пов'язаний з одяганням
священного шнура - куштуйте (пояс), який не
знімали. Для чоловіків ще священна сорочка.
Дотримання Тріади - добра думка, добре слово,
14
 добре діло. Нечистим вважалося все брехливе, зле,
чуже, брудне, мертве

4. Конфуціанство — китайська етично-філософська школа, основа

китайського способу життя, принцип організації суспільства. [4].
Час 6-5 ст. до н. е.

Місце Поширилася в Китаї, Японії, Кореї

Засновник Конфуцій

Бог Релігія без бога

В основі лежить концепція неба, вищої
Віровчення божественної сили, яка визначає долю всього
живого і небесного веління долі. Конфуцій поставив
перед собою завдання поліпшити становище
народу, верховній владі повернути престиж.

Конфуцій створив закон про п’ять чеснот:

1 - принцип людинолюбства, гуманності (в широкому сенсі - любов до

всього сущого, у вузькому - любов до своїх предків);

2 - принцип довіри (поступливість, уміння слухати і зрозуміти іншого);

3 - поняття боргу, закону, справедливості, взаємодія між вищим і нижчим.

Термін Китайські церемонії. Кожна людина повинна знати коло своїх
обов'язків;

4 - культ знання (показник прилучення людини до культури). На першому

місці гуманітарні знання (література, історія, музика);

5 ритуал - закон речей, відбивав загальний порядок світобудови, в якому у

кожної речі своє місце і свої функції. Кожна людина повинна знати своє місце і
діяти відповідно до нього.

5. Синтоїзм - корінна японська політеїстична релігія [9].

15
 Час 6-7 ст. до н. е.

Місце Японські острови

Засновник Немає засновника. Виникла природним шляхом, це
народна релігія.
Аматерасу - верховна богиня Японії. Це богиня
Бог Сонця, створила Японські острови. Її символи
дзеркало (правда), меч (справедливість), яшмові
підвіски (символ співчуття).
Релігія виросла з японської міфології, з традицій
шаманізму, магічних обрядів. В основі - віра в
духів, усюдисущих проявів всього священного.
Віровчення Духи (ками) живуть всюди, все одухотворене. Духи
можуть бути сильніші богів. Камікадзе - духи
північного вітру. Родові духи (покровителі роду) -
удзікамі. Не обіцяє порятунку в іншому світі. Жити
треба тут, зараз, але в гармонії з навколишнім
світом.

6. Джайнізм - Джайнізм, одна з трьох основних релігій ранньої Індії, яка

сповідується приблизно з середини І тис. до н. е. Його назва походить від слова
Джина, що означає "визволитель" або "переможець", маючи на увазі духовне, а
не матеріальне завоювання.
Час 7 ст. до н. е.

Місце Індія

проповідник Вардгамана, якого називають Джиною

Засновник (переможцем — традиційне звання буддійських та
джайнських святих)
Немає поняття вищого божественного творця,
рятівника або знищує. Всесвіт саморегулюється, і
Бог кожна душа потенційно може досягти
божественного свідомості (сиддха) власними
16
 зусиллями.
Відкидає авторитет Вед, заперечує
боговстановленість варн, однак зберігає ідею
перевтілення та карму, розглядає мокшу (тобто
звільнення душі від матеріальної оболонки) як
Віровчення головну мету свого існування. Вимагає від своїх
послідовників дотримання 5 моральних правил: не
завдавати шкоди живому, не красти, не чинити
перелюбу, не бажати користі, бути щирим і
благочестивим.

Отже, етнічні та національні релігії найбільше сприяють етнонаціональній

ідентифікації і формуванню етнонаціональної ідентичності, бо ж в цих релігіях
відбивається походження, історія, розвиток народу, особливості його
сакралізованого світовідчуття, світосприймання, світовідношення. Етнічна або
національна релігія фіксує результати пізнання певним етносом світу,
природного і надприродного, весь духовний досвід народу. Кожний народ по-
своєму уявляє трансцендентне, через своєрідні форми і якості якого сприймає,
організовує та відтворює себе, своє середовище. Завдяки етнічній релігії можна
пізнати сам народ, скриті сторони його життя, специфіку ментальності.
Етнічні та національні релігії спрямовані на збереження і відтворення
етносу, його культури, традицій. Правда, при цьому вони замикають народ в
рамках однієї людської спільноти, сепарують його за етно-релігійною ознакою,
підтримують і культивують етнічну й релігійну самостійність. Ця риса може
проявитися як в негативному, так і позитивному аспекті. Етнічне в релігії
формує відчуття етнічної і релігійної особливості, навіть обраності, вищості,
яке вирізняє, виокремлює певний народ з-поміж інших. На цьому ґрунтується
національне месіанство, характерне для багатьох етнічних релігій. Там своя
релігія і свій етнос набувають значення абсолютної цінності.

17
 РОЗДІЛ 2. Етнічні релігії та глобалізація

2.1. Вплив глобалізації на етнічні релігії

З кінця "холодної війни" релігія та етнічна приналежність стали основними

причинами побутових конфліктів. Релігія може спричинити етнічні конфлікти,
коли релігійним віруванням етнічної групи загрожує інша група або коли, як
вважають, релігійні закони закликають до конфліктних дій.
Глобалізація зіграла величезну роль у забезпеченні контексту для
нинішнього значного відродження релігії. Сьогодні більшість релігій відходять
від тих країн в яких вони зародились, вони поширюються та розпорошуються у
глобальному масштабі [7].
Відносини між глобалізацією та релігією пов'язані з новими можливостями
та подальшими проблемами. З одного боку, хоча релігія використовує переваги
комунікаційних та транспортних технологій, вона водночас є джерелом
найбільшого опору глобалізації, діючи як притулок для тих, хто виступає проти
її влади. З іншого боку, оскільки глобалізація дозволяє щоденні контакти,
релігія потрапляє в коло конфліктів, в якому релігії стають «більш
самосвідомими» [22].
Релігія в сучасному світі буде відіграти специфічну роль, ставши
інструментом глобалізації духовної сфери. У розвитку релігії в умовах
глобалізації будуть проявлятися кілька тенденцій.
Перша тенденція буде полягати в тому, що буде йти процес розширення
групи світових релігій. У XX столітті до світових релігій відносили буддизм,
християнство та іслам. Однак, ще на початку XX століття західноєвропейський
вчений М. Вебер до світових релігій зарахував індуїзм, конфуціанство,
буддизм, християнство, іслам. На рубежі XX-XXI ст. західноєвропейські
дослідники відносять до світових релігій буддизм, християнство, іслам, іудаїзм,
індуїзм, даосизм, конфуціанство, зороастризм.

18
 Друга тенденція буде полягати в наступному. Світові релігії будуть
поступово поступатися своїми позиціями іншим релігіям. Кількість віруючих
світових релігій буде знижуватися. Однак, варто зазначити, що це досить
довгий процес [8].
Таким чином, ми бачимо, що відбувається зміна всередині
загальновизнаної класифікації релігій. Кількість світових релігій буде
змінюватися. Поступово буде сповільнюватися зростання чисельності віруючих
світових і ряду національних релігій. Виявлятиметься протиріччя: чисельність
віруючих окремих релігій буде рости повільніше, ніж чисельність населення в
світі в цілому.
Зростаюча глобалізація, етнічні релігійні конфлікти, а також триваючі та
мінливі моделі імміграції посилюють науковий інтерес до етнічних релігійних
спільнот.
Етнічні релігії присутні в транскультурному контексті, а також у
популярних формах буддизму та східних релігій. Тенденції нового віку
поширюються на різних континентах. У глобалізованому світі виникають нові
транснаціональні релігійні рухи та старі відроджені корінні релігії.
Найуспішніша реформація релігій та духовності процвітає, втягуючи себе в
масове суспільство за допомогою нових технологій спілкування і міграцій
людей та ідей, залишаючи осторонь елітарні вирази релігій.
У первісному суспільстві без сучасних методів технологічного спілкування
етнічні релігії не могли конфліктувати. Однак у сучасному світі глибоко
вкорінені вірування у надприродні сили, які змусили людей будувати сучасне
суспільство, завдають більше шкоди, ніж користі, тому що люди готові
боротися і вмирати, щоб нав’язати свої переконання іншим в той час, коли
наука і техніка досягли рівня, достатньо високого, щоб спростувати чи
застаріти твердження про надприродні сили, на яких ґрунтуються ці вірування.
Варто розглянути детальніше певні етнічні релігії в умовах глобалізації.

2.2. Сучасний стан національних релігій в умовах глобалізації

19
 Даосизм. Даосизм являється одним з основних напрямків не тільки
традиційної китайської ідеологічної культури. Серед Азіатських країн даосизм
виявив свій найбільший вплив на Південну Корею та Японію.
В сучасних найбільших містах Японії можна виявити різноманітні сліди
даоської культури. Наприклад, в даоському храмі компанії з виготовлення
лікарських засобів поклоняються імператору Шеньнуну, який являється
китайським богом сільського господарства і фармакології. На святі Дуаньу (5
травня) японці виганяють диявола за допомогою жертвоприношення, що є
копією китайсько традиції [17].
Даосизм у В’єтнамі став невід’ємною частиною способу життя в’єтнамців.
Багато їхніх повсякденних справ пронизано даоською культурою. Більшість
народних обрядів пов’язані з даосизмом: в’єтнамці поклоняються божеству
домашнього вогнища, богу багатства, божественним покровителям міста. Як і в
Китаї, та і у В’єтнамі дотримується багато даоських свят, наприклад, свято
ліхтарів, свято Цинмин (день поминання покійних) і т. д.
Звичайні вірування людей, такі як про шлюб, лікарів, геомансії, про
астрономічні явища і т. д. мають глибокий сенс даосизму. Теслярі
організовують церемонії лісорубу, власники будинків вішаю червону стрічку з
тканини або паперу з надписом китайськими ієрогліфами, які означають «Цзян
Тайгу тут». Більшість в’єтнамців не знають історії походження цих свят, але
вони дотримуються цих традицій, ці віросповідання уже глибоко укорінені в
серце в’єтнамського народу.
В березні 2012 року Китайська даоська асоціація запустила програму
«Даосизм у світі», плануючи передати зарубіжним державним бібліотекам,
відомим університетам і організаціям, які вивчають даосизм, літературу про
даосизм. Мета програми – розповсюдження даоської культури, сприяння
міжкультурному обміну, розширення впливу китайської культури. Протягом
майже цілого року за рахунок великої державної підтримки і підтримки
зарубіжних даоських організацій Китайська даоська асоціація прагнула активно

20
реалізувати цей план, подарувала літературу про даосизм багатьом
університетам і організаціям в Італії, Німеччині, США, Південній Кореї та
інших країнах. Багато зарубіжних країн прийняли участь в культурних обмінах
з Китайською асоціацією, накопичили хороший досвід для подальшого
розвитку такої співпраці [15].
За словами президента Асоціації даосизму Великобританії, в даний час в
цій країні налічується більше 200 зареєстрованих віруючих даосів, однак
людей, які цікавляться даосизмом, значно більше. Інтерес до даосизму у
Великій Британії в основному почався з китайської медицини, вчення феншуй
та китайського бойового мистецтва тайцзіцюань. Також виставки, організовані
Китайською даоською асоціацією, допомагають глибше зрозуміти історію та
культуру даосизму. Президент Асоціації даосизму Франції також зауважив, що
в останні роки багато французів почали цікавитись даоською культурою.
Виходячи з вище наведеної інформації, можна зробити висновок, що в
умовах соціокультурної глобалізації даосизм став широко відомим не тільки в
Азії, але й у європейських країнах. Однак даосизм в даний час стає більше як
символ китайської культури, в той час, як, наприклад, буддизм зберігає всі
ознаки релігії.
Зороастризм. Зороастризм в XXI столітті - «відроджувана» релігія, яка
розвивається в умовах постсекуляризму і плюралізму, а також різних
соціокультурних і політичних процесів. Так можна резюмувати в плані
наукового дискурсу. Якщо говорити простіше - сучасний зороастризм є
прикладом релігії, яка довгий час перебувала в спокійному стані - панування
ісламу на Близькому Сході, Ісламська революція в Ірані 1979 року як сучасний
апогей ісламського тиску, історично обґрунтована закритість зороастриських
громад - «анджоманів» [1], і розпорошеність по всьому світу - все це і багато
іншого провокує цю віру реагувати на зміни в світі. Сам зороастризм на
сучасному етапі можна порівняти з іудаїзмом - розселення по всьому світу,
наявність заборони на шлюбні відносини з не зороастрійцями і включення їх в

21
свої громади, життєдіяльність під тиском ісламу - ці та інші характеристики
зближують положення двох вірувань.
Зороастрійці на даний момент розселені по всьому світу. В першу чергу це
Іран, де історично виникла ця релігія, а також Індія, куди вирушило кілька
міграційних хвиль персів-зороастрійців в період мусульманських завоювань
VII-X ст. Потім йдуть колишні британські колонії - Австралія і Нова Зеландія,
Гонконг, Пакистан, країни Північної Америки. У самій Великобританії, у
Франції і в ряді інших західноєвропейських держав, а також країнах
Скандинавії, існують зороастрійскі анджомани. Росія не є винятком в цьому
плані - невелике число послідовників цієї віри проживає переважно в Москві і
Санкт-Петербурзі, і менше - на Уралі. Також зороастрійці проживають в
Азербайджані, і зрідка - в інших азіатських країнах СНД. Приблизне число
зороастрійців становить близько 3 мільйонів чоловік, проте ця цифра досить
умовна. Облік їх чисельності ускладнюється помірно прогресуючою динамікою
зростання числа віруючих - перш за все за рахунок неетнічних зороастрійців.
До того ж, процес їх підрахунку ускладнений відсутністю точних даних по ряду
країн, в тому ж самому Ірані, або на території «історичного» Курдистану. Але в
цілому позначена цифра найбільше наближена до реальної [29].
Судячи з числа віруючих зороастрійців виникає питання, чи об’єднуються
послідовники цієї віри в різних країнах світу в єдину організацію? Сучасний
зороастризм може похвалитися кількома такими організаціями. Перша і
головна з них - Всесвітня зороастрійська організація, яка знаходиться в
Лондоні, адже Великобританія - країна, в якій проживала найбільша кількість
емігрантів з колишніх британських колоній зороастрійців. Головною метою цієї
організації є об'єднання анджоманів у всьому світі, фінансова допомога своїм
одновірцям за кордоном і вирішення актуальних питань, пов'язаних з
проблемами і анахронізмом, що виникають у зороастрійців в нових умовах.
Втім, в контексті кожної окремої країни велику роль відіграє ряд регіональних
зороастрійских організацій. Так, іранські зороастрійці об'єднані Анджоманом
мобедов Ірану, їх індійські одновірці - Парсійским Панчаятом, зороастрійці

22
Нової Зеландії об'єднані Заратуштрійской Асоціацією Нової Зеландії,
американські зороастрійці - Федерацією зороастрійська Асоціацій Північної
Америки і т. д. Організацій регіонального рівня досить багато [1].
Отже, в умовах глобалізації зороастризм починає відновлюватись і
трансформуватись, пристосовуючись до сучасного світу. Однак зороастрійська
община в різних країнах стикається з рядом різних проблем, наприклад, в Росії
об’єднання цих віруючих немає свого храму вогню, що не дає їм змоги
проводити всі традиційні обряди. Також не варто забувати про те, що
астрологія і народна медицина є канонічними елементами зороастризму. Але їх
домінування над рештою суттю зороастрійского віровчення просто-на просто
відштовхує людей, даючи ґрунт для надмірної критики.
Іудаїзм. Вид сучасного іудаїзму багато в чому визначається специфікою
різних груп євреїв, які в результаті розсіювання створили різні за стилем,
можливостям тлумачення, але які відносяться до біблійного іудаїзму течії [14].
Як і інші релігії, іудаїзм, прагнучи пристосуватися до сучасних умов
життя, використовує різні прийоми і засоби. Організаційна структура іудаїзму
протягом чотирьох тисячоліть свого існування зазнала значних змін. Тривалий
час в іудаїзмі провідну роль відігравав стан жерців, що концентрує релігійне
життя навколо храму бога Ягве. У період розсіювання євреїв (діаспора),
провідну роль в релігійному житті грала синагога - збори віруючих, на чолі з
рабином.
В Ізраїлі всі питання особистого статусу громадян вирішуються судами,
що діють на основі талмудського права, цивільні шлюби не практикуються.
Рабинат відіграє значну роль і в культурному житті країни, особливо в галузі
освіти. Релігійні навчальні заклади становлять близько 30%. Але, незважаючи
на це, статус іудаїзму досі законодавчого оформлення, з-за розбіжностей в
суспільстві з питань про ставлення релігії до держави та її ролі в суспільстві, не
знайшло.
Тим часом іудаїзм робить істотний вплив на суспільне життя країни, це:
оформлення актів цивільного стану, контроль над кашрутом - системою

23
релігійних правил зберігання, приготування і споживання їжі, виховна робота і
культова діяльність в армії і т.д. У 10 містах Ізраїлю діють 24 рабинських суди.
Координує і спрямовує всю діяльність рабинів Верховна рабинатська Рада. В
уряді встановлений пост міністра релігії. Не тільки в релігійних, а й у світських
навчальних закладах молодь вивчає Біблію і Талмуд. Вимоги дотримуватися
законів релігії супроводжують єврея в Ізраїлі від народження до могили [26].
Характерною особливістю сучасного іудаїзму є його прагнення до
активних пошуків шляхів єдності з християнською церквою та ісламським
світом. Слід зазначити, що об'єднавчі тенденції в цій галузі підтримуються не
тільки релігійними, але і світськими діячами. Основою для об'єднання служать
спільність ідеї єдиного Бога, загальні пророки і духовно-моральні заповіді. Ідеї
толерантності і міжконфесійного діалогу все частіше і активніше стають
основою діяльності всіх традиційних релігійних організацій, спрямованих на
досягнення миру, злагоди, стабільності та процвітання народів світу.
Починаючи з 1991 року в незалежній Україні створено умови для
відродження національно-культурного і релігійного життя євреїв. За даними
Державного комітету України у справах релігій, на 1 січня 2003 року в Україні
діють такі об’єднання іудаїзму: Об’єднання хасидів Хабад Любавіч іудейських
громад та організацій України (103 громади), Об’єднання іудейських релігійних
організацій (81 громада) та інші [10].
Таким чином, можна підсумувати, що іудаїзм є однією з найбільш
поширених релігій та в сучасних умовах не є чисто національною релігією,
якою вона була на початку свого зародження. З кожним роком ця релігія
збільшує число своїх послідовників та знаходить більше способів для
пристосування у сучасному світі, в якому відбуваються різноманітні
глобалізаційні процеси.
Джайнізм. У сучасному світі джайнізм представлений невеликою, але
впливовою релігійною громадою, яка налічує 5-6 мільйонів прихильників в
Індії [24] [28], а також успішно зростаючими спільнотами з іммігрантів в

24
Північній Америці, Західній Європі, на Далекому Сході, в Австралії та інших
частинах світу [28].
Свої дні джайни проводять, медитуючи і в читанні сутр та шануванні
тіртханхаров (тобто, вчителів джайнізму) в храмах. Вони, правда, на відміну від
інших божеств, не можуть відповідати, так як повністю відірвані від земного
світу. Та й божествами їх не вважають. Іноді в джайністських храмах можна
побачити і індуїстських божеств, але вони не так значимі. Паломництво
джайністи здійснюють в Паву, село, де помер Вардхамана Махавіра.
Можливо, зараз релігія джайністів не надто значима і популярна, у них
налічується всього лише близько чотирьох мільйонів послідовників, майже всі
вони живуть в Індії. Однак, у джайнів є великий вплив, завдяки працьовитості і
багатству, яке принесли миряни, які займаються комерцією. Відірвані від
матеріальних благ джайни жертвують гроші в лікарні, школи та інтернати.
Беруть участь в благодійних акціях, мають свої фонди. Більшість джайн -
представники ділових індійських кіл.
Таким чином, світові глобалізаційні процеси все більше поглинають
джайнізм. Не зважаючи на те, що прихильники цієї віри є в різних країнах
світу, ця релігія не пристосовується до сучасних умов існування. Джайністи
мають свій вплив лише на індійських територіях, перетворюючих на впливову
общину, яка володіє значним капіталом та відіграє велику роль в політичному
житті країни.
Сикхізм. Чи відповідає сикхізм умовам сучасного суспільства?
Принцип "виживання найсильніших" застосовується як до релігій, так і до
громад чи людей. Ті віри, які не можуть відповісти виклику свого часу або
новим умовам у суспільстві, ймовірно, зазнають затемнення.
Однак сикхізм відповідає потребам сучасного життя. Він вірить в
особистість та її право розвивати свою особистість максимально можливо. За
словами Гуру Нанака, кожна людина має владу чи заслуги; він є частиною
божественного. Він не марний слабак, а лише продукт ланцюгової реакції
Карми. Сикх - це, по суті, людина дії, з надзвичайним почуттям самостійності.

25
Він повинен закликати Благословення Гуру на кожному кроці свого життя і
просити Його Божественної милості або благодаті. Сикхізм - і сучасний, і
раціональний. Це не виховує сліпої віри. Гуру Нанака викрив марність
безглуздого ритуалу та формалізму. Він поставив під сумнів забобонні звичаї
свого часу і здійснив революцію в мисленні свого народу.
Сикхізм, як і всі релігійні традиції, зазнає змін в епоху глобалізації. Це
була роками регіональна релігія в Південній Азії, а потім стала світовою
релігією в діаспорі сикхів. Зараз вона стає глобальною релігією, де глобальна
діаспора сикхів впливає на політику в Південній Азії, а громада сикхів у
Південній Азії зазнає впливу транснаціональних тенденцій у світових справах
[27].
На сьогоднішній день у світі існує приблизно 30 мільйонів сикхів, що
робить сикхізм п’ятою за величиною світовою релігією. Сикхізм можна знайти
переважно в штаті Пенджаб (Індія), але громади сикхів існують на кожному
населеному континенті, причому найбільша загальна кількість емігрантів
перебуває у США, Канаді та Великобританії.
Сьогодні сикхи в Америці - це енергійне співтовариство, з сильним
почуттям державної служби. Від Центральної Джорджії до Південної
Каліфорнії гурдвари зазвичай спонсорують акції крові Червоного Хреста у
своїх приміщеннях. Сикхи Дарема, штат Північна Кароліна, добровільно
працюють у місцевих притулках для бездомних.
У березні 2020 року Центр сикхів у Нью-Йорку підготував понад 30 000
страв для громадян, які проходили карантин, щоб зупинити поширення нового
коронавірусу. У містах, де виникли міжконфесійні ради, сикхи незмінно є
активними членами.
В Англії сикхи становлять одну з найбільш визнаних етнічних груп
населення, що зуміла сприйняти і вивчити потенціал Західного світу,
зберігаючи в той же час власні вірування і практики всередині
мультикультурного і глобалізованого суспільства. Однак існують сикхісти
різних поколінь, сім’ї яких не зберігають зовнішні символи віри, не цікавляться

26
індійською політикою та сприймають англійський спосіб життя, не носять при
собі один з п’яти символів віри, не відвідують гурдвари та лише трошки
розмовляють на панджабі, однак вони були виховані з такою ідентичністю.
Отже, хоч сикхізм і трансформується з етнічної релігії в одну з світових
релігій, вона зазнає багатьох змін. Більшість прихильників не зберігають
традиційні форми цієї віри, а ідентифікують себе сикхістами тому, що
сповідують вчення Гуру Нанака, поширюють його цінності, такі як рівність,
терпимість.
Синтоїзм або Синто. В Японії наших днів, згідно з офіційною
статистикою, послідовниками національної релігії синто (шлях богів) себе
вважають 118 млн чоловік. Синтоїзм не просто віра, він являє собою
«моральний кодекс» японців[13].
Сьогоднішні японці часто заперечують свою причетність до синтоїзму,
однак, в повсякденному житті, за звичкою, роблять ритуали, властиві синто, і за
традицією вже при народженні успадковують цю віру. На думку японців, той,
хто не народився «синтоїстом», не може ним стати. Однак це не заважає самим
японцям бути прихильниками інших віросповідань, в тому числі і
християнства. Синто, порівняно з іншим релігіями, є маловідомою у світі. Але,
тим не менш, в даний час до неї все більше зростає інтерес. Тому що ця релігія
допомогла японцям створити свою велику країну [17].
Сьогодні синтоїзм можна класифікувати на три основні типи. Секта синто,
яка є відносно новим доповненням. Синто як державна релігія Японії. Останнім
типом є народна синто, яка охоплює аспект народних вірувань, що впливає на
повсякденне життя та ритуали.
Отож в сучасних умовах глобалізації синтоїзм, як і більшість етнічних
релігій, відходить від своїх традицій, сприймається як спадкове вірування, яке
набувається зразу при народженні. А ті хто вирішили сповідувати синтоїзм,
можуть лише бути прихильниками ідеології цієї віри, недотримуючись
традицій чи не поширюючи її цінності. Однак система синто відновилася в
комплексі церемоній і ритуалів престолонаслідування.

27
 Отже, підсумовуючи можна зробити висновок, що етнічні релігії зазнають
значних трансформацій в умовах глобалізації. Не можна сказати, що
глобалізація поглинає їх, однак вона має певний вплив на них. Так ті етнічні
релігії, які в процесі свого розвитку не набули статусу світових релігій, лише
частково зберігають свою ідентичність та поєднуються між собою, переймаючи
ті чи інші ознаки, особливості чи цінності. Національні релігії зберігають свій
вплив на території де вони виникли, однак з часом зникає чітка дотриманість
традиційних обрядів чи правил. Завдяки емігрантам такі релігії змогли
поширитись у світі та заснувати свої общини та організації для захисту та
допомоги віруючим тієї чи іншої релігії і з кожним роком кількість
прихильників росте, адже зростає технологічний вплив на суспільство.
Стрімкий розвиток засобів комунікації зумовлює географічне поширення
різноманітних релігійних течій, що, в свою чергу, призводить до їх видозміни в
тих чи інших регіонах світу. Крім того, релігійна плюралізація суспільства
сприяє неухильному зростанню кількості релігій, а це красномовно свідчить
про те, що усталені і звичні відповіді традиційних церков на виклики реального
життя дедалі менше влаштовують сучасну людину.
Релігії налаштовані на проповідництво, яке на їх переконання, має
увінчатися глобальним тріумфом. Вибудовуючи особливі відношення з
глобалізацією, зберігаючи свій зміст та деформуючись під впливом
глобалізації, релігія практично пропонує свій власний проект перебудови світу,
який можна визначити як «альтернативну глобалізацію». Цей проект у різних
релігій має свою специфіку: від агресивного супротиву глобалізації, адаптації
та секуляризації до трансформації традиційної релігійності у бік прийняття
глобальних норм і цінностей.

28
 ВИСНОВОК
Розпад суспільства на класи спричинив зміну релігійної діяльності людей,
а на місце давніх релігій прийшли нові. За змістом вони були складніші, тому їх
називають розвинутими релігіями. Всі розвинуті релігії поділяють на три
групи: ранні національні, пізні національні та світові. Розвинуті релігії наділені
новими рисами. У них головними об'єктами релігійного поклоніння були не ду-
хи, а боги. Боги в уяві віруючих — це своєрідні вдосконалені духи, які мають
владу і щодо надприродних об'єктів, і над людським суспільством. У класових
суспільствах серед багатьох людей побутувало переконання, що саме боги
встановлюють, проповідують і захищають нерівність людей. Класове
розшарування суспільства зумовила появу церкви як спеціального
ідеологічного апарату панівного класу. Церква користувалася всіма засобами
для задоволення своїх потреб, контролювала дотримання віруючими релігійних
обрядів, захищала існуючі порядки, пропагувала і насаджувала релі
Національні релігії є певною системою, що поширювалася у межах
існуючих на той час держав і етнічних територій, їхня історія тісно пов'язана з
історією відповідних народів і держав. Частина з них передавала дещо з свого
арсеналу наступним релігіям, деякі існують і тепер, певною мірою
трансформувавшись і пристосувавшись до сучасних реалій життя. Вони
передали естафету історичного розвитку релігійних уявлень на більш якісному
рівні так званим світовим релігіям.
Релігія відроджується далеко не завжди у традиційних формах. Бурхливе
зародження і поширення новітніх релігійних рухів є характерною ознакою

29
глобалізації. Остання стає не стільки загрозою релігійному світогляду як
такому, скільки викликом, перед яким постали історичні релігії.
Слід сказати, що у ХХI столітті стає очевидним те, що «подолати релігію»
неможливо. Можна говорити про трансформацію релігійної віри, про її
приватизацію, але викорінити її, відмінити чи просто «пережити» її смерть –
неможливо.
Етнічні або ж національні релігії не припинять свого існування, адже вони
слугують регулятором життя всього суспільства, вони глибоко укорінились в
цьому світі, що люди зразу при народженні успадковують те чи інше вірування.
Завдяки цим релігіям народи формують свої закони та правила буття.
Хоч глобалізація диктує свої власні правила і змушує етнічні релігії
трансформуватися, видозмінюватись та пристосовуватись до сучасного світу, з
іншого боку вона допомагає певним релігіям відновитись і не дає забутись.
Адже завдяки новітнім технологіям та способам поширення інформації люди з
усієї планети починають цікавитись та захоплюватись релігіями, а держави
починають різноманітні співпраці у релігійній сфері, поширюючи рукописні
джерела та організовуючи виставки, тим самим зацікавлюючи суспільство.
Отож, детально дослідивши етнічні релігії в умовах глобалізації, можна
зробити висновок, що, по перше, національні релігії надзвичайно виграли від
технологічного прогресу. Наприклад, веб-сайти надають інформацію та
пояснення щодо різних релігій будь-якій людині незалежно від її географічного
розташування, а також надають можливість контактувати з іншими людьми по
всьому світу та проводити дебати, що дозволяють поширювати релігійні ідеї.
Крім того, телебачення дозволяє релігійні канали, що забезпечують візуальні
релігійні вчення та практики. Зробивши стрибок на інформаційну
супермагістраль, яка приносить релігійні вчення в кожен дім і контролює їх у
глобальній обстановці, релігії об’єдналися в одну обстановку.
По друге, в умовах стрімких змін у глобалізованому світі, щоб повернути
відчуття впевненості, багато людей звертаються до релігії для чіткого
пояснення того, що відбувається у світі. Зі своєю силою як потужна

30
ідентичність, яка несе в собі повідомлення про єдність і безпеку під час кризи,
релігія створює ідею «дому».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. «Благоверие» («Благовір'я», «Добра Віра») — Официальный сайт Русского
Анджомана [Електронний ресурс]. – режим доступу: «Благоверие»
(«Благовір'я», «Добра Віра») — Официальный сайт Русского Анджомана.
2. Боукер Джон. Повний Оксфордський словник світових релігій / Дж. Боукер -
Oxford University Press, 2000.
3. Козловский В. Д. Религиозно-философское учение сикхизма // Религии и
атеизм в Индии / В. Д. Козловський — М.: Главная редакция восточной
литературы издательства «Наука», 1973. — 208 с.
4. Конфуціанство / Українська Релігієзнавча Енциклопедія [Електронний
ресурс]. – режим доступу: https://ure-online.info/
5. Кутырев В.А. Культурологический смысл глобализма / В. А. Кутырев
[Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.philosophy.ru/library/
kutyrev/globalism.html

6. Лубський В. І. Релігієзнавство: Підручник / В. І. Лубський — К.: Вілбор,

1997. — 480 с.
7. Олбрайт М. Религия и мировая политика. / М. Олбрайт - М. : Альпина Бизнес
Букс, 2007.
8. Саух П.Ю. Сучасні виклики глобалізованої епохи: суспільство і церква у
пошуках відповідей / За ред. проф. А. Колодного, Л. Филипович, П. Яроцького.
– К. : УАР, 2013.

9. Синтоїзм / Універсальний словник-енциклопедія [Електронний ресурс]. –

режим доступу: http://slovopedia.org.ua/29/53392-0.html

31
10. Туров І. В. Іудаїзм в Україні. Енциклопедія історії України: у 10 т. / В. І.
Лубський – К: Наукова думка, 2005. – 672 с.
11. Шкуркин П. В. Очерк даосизма: Даосизм. Ба Сянь / П. В. Шкуркин - М:
Вестник Азии, 1925.
12. Ювал Ной Харарі. Людина розумна. Історія людства від минулого до
майбутнього / Ювал Ной Харарі ; [пер. з англ. Ярослава Лебеденко]. – К: Клуб
сімейного дозвілля, 2019. – 544с.
13. Adkins, A. Religion and Religious Identity in Modern Japan. [Електронний
ресурс]. – режим доступу https://owlcation.com/humanities/Religion-in-Modern-
Japan

14. Alan L. Berger. Judaism in the Modern World / L. A. Berger – Hardcover, 1994 –
308 c.
15. Ashiwa, Yoshiko, and David L. Wank. Making Religion,Making the State: The
Politics of Religion inModern China / Ashiwa, Yoshiko, David L. Wank - Stanford
University press, 2009.

16. Dunas P. The jains / Paul Dunas – Routledge, 2002. – 271 c.

17. Cooke, G. Traditional Buddhist Sects and Modernization in Japan. Japanese
Journal of Religious Studies. [Електронний ресурс]. – режим доступу:
www.jstor.org/stable/30234421

18. Chau, Adam Yuet. Miraculous Response: Doing Popular Religion in

Contemporary China / Chau, Adam Yuet - Stanford University Press, 2006.

19. Global Connections . Religion |PBS [Електронний ресурс]. – режим доступу:

www.pbs.org
20. Goldscshmidt P., Matthes J. Probleme der Religionssoziologie / P. Goldscshmidt.
- Opladen, 1962.
21. Greeley A.M. Unsecylar Man. The Persistense of Religion / A. M. Greeley - New
York, Schoken books, 1972. – 262 c.
22. Huntington S. The Clas of Civilizations and the Remarking of World Order / S.
Huntington - New York : Simon and Schuster, 1996.
32
23. Hinnells, John R. The Routledge companion to the study of religion / John R.
Hinnells. - Routledge, 2005. – 440 c.
24. Indian Census [Електронний ресурс]. – режим доступу:
https://censusindia.gov.in/
25. Joseph B., Todd Jennifer. Ethnicity and Religion: Intersections and Comparisons /
B. Joseph, T. Jennifer. - London: Routledge, 2011
26. Rabbi Sol Roth, The Jewish Idea of Community [Електронний ресурс]. –
режим доступу: https://www.yutorah.org/_cdn/_materials/ACF4B2B.pdf
27. Simran Jeet Singh. Who are the Sikhs and what are their beliefs. [Електронний
ресурс]. – режим доступу: https://theconversation.com/who-are-the-sikhs-and-what-
are-their-beliefs-97237
28. Wolfram Alpha: Jainism : country, population, types, central figure
[Електронний ресурс]. – режим доступу:
https://www.wolframalpha.com/widgets/view.jsp?
id=dacf829d07bc1f1ea74519083d8545e8
29. Zoroastrians Keep the Faith, and Keep Dwindling [Електронний ресурс]. –
режим доступу: https://www.nytimes.com/

33