Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Кафедра теорії культури і філософії науки 
 
 
 
 
 
 
 
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з курсу «Cоціологія»
на тему:
«Гендер і релігія»
 
 
 
 
 
Виконала
 студентка 1 курсу
філософського факультету
заочної форми навчання
спеціальності 034 – Культурологія
освітньої програми «Візуальне мистецтво
та менеджмент культурних проектів»
групи ОКВз-12
Стольберг Є. Р.
 Харків – 2021
 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………… 1

РОЗДІЛ І. ТЕОРІЯ. ТЕОРЕТИЧНІ ТЕРМІНИ…………………… 3

1.1. Поняття гендеру

1.2. Поняття релігії та релігійних інститутів
1.2.1. Функції релігії

РОЗДІЛ ІІ. РОЛЬ ГЕНДЕРУ У ХРИСТИЯНСТВІ……………….. 5

2.1. «Маскулінність» християнства

2.2. Образ жінки у християнстві
2.3. Образ жінки та «гріхопадіння»

РОЗДІЛ ІІІ. РОЛЬ ГЕНДЕРУ У БУДДИЗМІ……………………… 7

3.1. Історія буддизму

3.2. Ставлення до жінки
3.3. Образи жінок у буддизмі
3.4. Жінка та буддизм у сьогодні

РОЗДІЛ ІV. РОЛЬ ГЕНДЕРУ У МУСУЛЬМАНСТВІ..…………. 10

4.1. Іслам як релігія

4.2. Порівняння становища жінки у доісламський та ісламський періоди
4.3. Життя мусульманок зараз

ВИСНОВКИ
 ВСТУП

Розпочати свою роботу я хочу з того, що, на щастя, в останні десятиліття

проблема гендерної нерівності стала активно висвітлюватися. Феміністський
рух розширюється та міцніє, дівчата покоління Z (2000-2021) зростають із
розумінням того, що їх права можуть бути такими ж, як і права чоловіків. Але,
на жаль, так було не завжди. Людству знадобилося ±2000 років, щоб дійти цієї
думки. Але зрозуміння та прийняття проблеми ще не значить її вирішення. Так,
суспільство прийняло існування цієї проблеми, але проблема гендерної
нерівності існує й зараз у величезних масштабах. Особливо чітко ця проблема
може бути помітна у межах інституту релігії, адже переважна більшість релігій
є «чоловічими».

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що долі величезної кількості

жінок у 21-ому столітті все ще залежать від гендерної проблеми. І я говорю
зараз не про те, що жінка у більшості релігій є лише «берегинею сімейного
вогнища», хоча це також є неабияким питанням. Мова йдеться про те, що сотні
жінок кожного дня страждають від фізичного, морального, сексуального
насилля лише через приналежність до тої чи іншої релігії, а також лише тому,
що вони народилися жінками.

Ступінь дослідження теми та автори, які досліджували тему. Тема є досить

дослідженою, особливої популярності вона здобула протягом останніх
десятиліть, але, як і будь-яка інша проблема, потребує постійного
доопрацювання. Тему досліджували такі відомі авторки, як Баусарі-Зюзіна А-
М., Демішева М., Суковатая В., Кремер К., Петрова А. та багато інших
талановитих жінок.

1
Мета і задачі роботи полягають у тому, щоб висвітлити проблему гендерної
нерівності у трьох світових релігіях, порівняти ставлення до жінок та
можливості жінок у цих релігіях, а також зробити висновки щодо того, як
розвивався (або ж як не розвивався) діапазон жіночих прав протягом століть.

Об’єктом дослідження є три крупних та розповсюджених релігії

(християнство, буддизм, мусульманство). Предметом дослідження, у свою
чергу, є образ, роль та права жінок у межах цих релігій.

Хронологічні рамки дослідження є досить розмитими, адже релігія йде

корінням глибоко в існування самої людини, але умовно можна позначити
хронологічні рамки дослідження як «від зародження кожної з релігій й до
наших часів».

У роботі були використані такі методи дослідження, як порівняльний,

описовий, індукційний, історико-типологічний та ін.

2
 РОЗДІЛ І. ТЕОРІЯ. ТЕОРЕТИЧНІ ТЕРМІНИ

Як і будь-яке дослідження, почати треба з теоретичної частини та термінів, щоб

розуміти, про що йдеться в тексті.

«Гендер – це змодельована суспільством та підтримувана соціальними

інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої
поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин жінок і
чоловіків, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації, що насамперед
визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами
буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від їх статі». [2, с. 11]

Дуже часто гендер плутають із біологічною статтю, іноді навіть із орієнтацією,

але це цілком незалежний термін. Поняття «гендер» стосується фізичних,
культурних, іноді навіть моральних чинників, коли як біологічна стать говорить
лише про фізичні та/або анатомічні показники. Іноді гендер називають
«соціальною статтю».

Зараз ідея гендерної незалежності активно розповсюджується, а кількість

гендерів за різними джерелами варіюється від 46 до 78. Саме у моїй роботі
йдеться про цисгендерних жінок, тобто про звичайних жінок, чий гендер
збігається з біологічною статтю.

«Религия — устойчивое состояние массового сознания и поведения, основанное

на сочетании: 1) представлений о священном как особой реальности, доступной
только посредством веры; 2) переживаний и эмоциональных реакций,
вызванных актами веры религиозной; 3) действий и объединений верующих для
почитания и связи со священным».
[5, с. 283]

3
«Религиозные институты — совокупность признанных и разделяемых
верующими норм, благодаря которым их действия становятся в определенных
условиях ожидаемыми, анонимными, предсказуемыми, обеспечивающими
достижение поставленных целей». [5, с. 273]

З точки зору соціології, релігія має декілька дуже важливих функцій, які мали
значний вплив на будування суспільства, яке зараз сформовано. Декілька з них:

1. Соціальна згуртованість. Люди зі спільним баченням світу, інтересами

та цінностями майже завжди об'єднуються в окрему групу
2. Контроль. У сучасному світі ні для кого вже не є тайною те, що церква
(як і цілком інститут релігії), завжди була та є дуже важливим гравцем на
політичній арені – за допомогою інституту релігії контролюється
величезна кількість людей.
3. Надання сенсу людському життю. Люди без певної мети, які не знають,
для чого вони існують, набагато більше схильні до «самокопання» та
подавленого стану. Релігія обґрунтовує людське існування, надає йому
сенс (служити Богові), тим самим задає ціль.

На жаль, нерівність у релігії майже завжди пов'язана із гендерним питанням,

адже майже всі світові релігії є патріархальними. Більшість священик текстів
(Біблія, Тора, Коран та ін.) були створені у період панівного патріархату та
обґрунтовують «вторинність» жінок. Бути жінкою означало не лише фізичну
стать, бути жінкою – це «положення», займати друге місце. Теологи-феміністки
ставлять логічне питання: чи значить це, шо біологічна стать визначає те, кого
Бог любить більше, а кого – менше?

Саме тому я обрала таку тему роботи – проблема гендеру та релігії завжди була
дуже актуальним соціологічним питанням.

4
 РОЗДІЛ ІІ. РОЛЬ ГЕНДЕРУ У ХРИСТИЯНСТВІ

Почати треба з християнства, адже ця релігія є найбільш розповсюдженою (її

сповідують близько 2 млрд людей, а це близько третини населення Землі.

Християнство, безсуперечно, є дуже «чоловічою» релігією. Образ жінки

базується на тому, що вона була зроблена з частини чоловіка (а саме ребра),
Бога називають Отцем, усі апостоли є чоловіками, навіть Ісус народжується
чоловічої статі. Відома громадська діячка та видатна постать у ранньому русі за
права жінок Елізабет Стентон вважала, що така «маскулінність» ґрунтована не
на тому, що Бог любить чоловіків більше та віддав їм більшу частину обов'язків
(це я доведу трохи нижче), а на тому, що Біблія була написана чоловіками для
чоловіків.

І справді, якщо розглядати найбільші та найвпливовіші образи жінок у Біблії

(Єва, Діва Марія, Марія Магдалена) – усім їм наведена роль матерів та дружин,
«помічниць чоловіків» але ніяк не праведниць або ключових персонажів.

Незважаючи на усі ці факти, прихильники теорій Стентон вважають, що Біблія

була неправильно трактована. Наприклад, Ісус довіряв жінкам важливі ролі.
Жінки стали першими свідками воскресіння. А якщо придивитися до листа
Павла до римської громади, то можна зрозуміти, що з десяти згаданих ним
соратників, сім - жінки. Жінка могла бути і дияконом, і апостолом. Ця
рівноправність тривала кілька десятків років.

Але відкат до патріархальності почався у кінці I сторіччя, адже, по-перше, у

римському праві підпорядкування жінки є нормою, тому коли християнство
стало державною релігією Римської Імперії, стало досить легше зробити її
патріархальною. Монахи-аскети боялися жіночої сексуальності, адже «жіночий
початок» - це завжди блуд, гріхопадіння.

5
Досить цікаву думку висловлює Ворошилова О. у своїй праці «Образ женщины
в религиях»:

«Патриархатная религия и этика связывают женщину и секс в одно, как если

бы вся тяжесть ответственности и позора, за которые, по патриархатным
понятиям, сопровождают секс, лежала исключительно на совести женщины.
Тем самым секс, воспринимаемый как нечистый, греховный и истощающий,
имеет отношение только к женщине, мужская же идентичность
оказывается человеческой, а не сексуальной»
[3]

Разом з тим не можна не зазначити й інший підхід авторів-чоловіків до

розуміння ролі і місця жінки в християнському житті. Так, диякон А. Кураєв
погоджується з тим, що в працях отців Церкви і аскетичній літературі дійсно
зустрічається порівняння жінки з посудиною гріха, однак вона вказує і на те, що
аналогічна характеристика дається і чоловікам з точки зору жіночого чернецтва,
так як для останнього чоловік в свою чергу виступає знаряддям спокуси.
Аскетичний принцип християнства (і буддизму) наполягає на контролі свого
статевого інстинкту і стосується як ченців («Будьте обережні при спілкуванні з
жінками»), так і черниць ( «Будьте обережні при спілкуванні з чоловіками»).
Крім того, практично відсутні джерела про духовне життя і богословську думку
жінок-християнок.

Деякі теологи/стки вважають, що Біблія має бути переписана – але я не

притримуюся такої думки. Приклади, наведені вище – лише маленька частина
від усіх досліджень та доказів того, що роль жінки у християнстві може
виходити далеко за образи «матері», «дружини» та «помічниці», питання лише
у тому, як віруючи трактують Священне Писання.

6
 РОЗДІЛ ІІІ. РОЛЬ ГЕНДЕРУ У БУДДИЗМІ

Буддизм є не менш важливою світовою релігією. Він був заснований близько

VI–V ст. до н. е. в Індії та поширювався на Далекому Сході та в Азії. Буддизм
заснував Сідхартха Гаутама, який після свого «пробудження» став Буддою.
Основна ідея буддизму – цикл перевтілення можна завершити, лише
відмовившись від своїх бажань, «життя є страждання», самодисципліна.
Кінцевою точкою буддизму є повна самореалізація, тобто досягнення нірвани.

Формально, буддизм визнає, що жінка та чоловік – істоти рівні, але за легендою

засновник буддизму (той самий Гаутама) заперечував те, що жінка може
виконувати священицькі функції. Перед смертю Гаутама все-таки надав жінкам
право носити чернечу обітницю, але ця традиція була перервана
послідовниками буддизму у часи Середньовіччя.

На жаль, питання ролі жінки у буддизмі протягом довгого часу було поза зором
гендерних та феміністських досліджень, і навіть у сучасні часи не є достатньо
розкритим. Серед авторів, які вивчали роль жінки у буддизмі, можна визначити
Миранда Шо.

«Опираясь на основные принципы феминистской историографии,

сформулированные такими авторами, как Г. Лернер, Э. Ш. Фиоренца, Д.
Скотт, М. Шо рассматривает гендерные установки тантрической традиции
буддизма. Причина, по которой феминистская теология долгое время обходила
буддизм молчанием, по-видимому, заключается в том, что буддийская
традиция дает не так много возможностей для критики, как другие
институциональные религии. Более того, М. Шо указывает на совпадение
некоторых феминистских и буддийских приоритетов. Она подчеркивает, что
в области феминистской теологии некоторые ученые выдвигают буддийские
принципы»
[6, c.97]

7
Сам Будда ніколи жінок не принижав, приймав їх та ініціював створення
Громади монахинь, однієї з перших жіночих релігійних організацій в світі. При
цьому Будда наказав, що жінка-монахиня не мала бути одночасно й
домогосподаркою – тепер її основною працею були вивчення та практика
Вчення.

Авжеж, до жінок-монахинь були підвищені вимоги, такі як:

1. Черниця повинна (перша) вітати ченця,

2. Черниця не повинна проводити час на самоті в місці, де немає ченців,
3. Черниця не повинна засуджувати або лаяти ченця,
4. Крім того, буддійські черниці повинні були тримати більше обітниць, ніж
монахи. Так, в традиції буддизму тхеравада зазначено, що ченці повинні
слідувати 227 розпорядженням, а черниці – 311.

Звісно, можна сказати, що це – явно дискримінація жінок. Але треба пам'ятати

про контекст часу – як найдревніша релігія, буддизм показував надзвичайно
прогресивні погляди, у порівнянні, наприклад, з індуїзмом.

На відміну від християнства, у буддизмі фігурує досить багато незалежних

образів жінок, які не обмежуються стереотипами «матері» та «дружини», такі,
як, наприклад, індійські тибетські йогини - Нігуми, Мандарава, Йеше Цогьял,
Мачіг Лабдрон і т.д., шануються в буддійської традиції поряд з великими
вчителями-чоловіками. У тибетському буддизмі особливо шанується Еше
Цогьял, яка вважається найбільшою йогинею. Для буддистів Тибету вона є
настільки знаковою фігурою, що її також називають Матір'ю Переможних Будд.
Доля Йеше Цогьял надихнула багатьох жінок стати на шлях духовної практики і
спрямувати всі свої сили на духовне самовдосконалення.

8
Сучасні послідовники буддизму не бояться торкатися теми жінки у буддизмі.
Наприклад, сучасний лідер буддистів сьогодення Далай-Лама IV не заперечує
того факту, що його наступником може бути жінка.

«Я думаю, это было бы хорошо, потому что женщинам лучше удается

развивать любовь к другим людям, – объясняет Далай-лама XIV. – Ученые
провели опыты с двумя людьми – мужчиной и женщиной, которые смотрели
один и тот же фильм. Женщина проявила большую чувствительность: ее
эмоциональный ответ был сильнее»
[4]

Духовний лідер буддистів не заперечує, що жінки мають величезний потенціал

у розповсюдженні релігії, милосердя та співчуття – не менший, аніж чоловіки.

Отже, можна зробити висновок, що буддизм був та є унікальною релігією з

точки зору ставлення до жінок – з повагою та толерантністю. Поява жіночих
общин стала неоціненним вкладом до розвитку ставлення до жінки; фактично,
ставив її на один рівень з чоловіками. Розвиток буддизму також неабияк
вплинув на стан жінки на Сході, підіймав її статус у суспільстві – отже,
покращував життя жінок та розвивав погляди суспільства.

9
 РОЗДІЛ V. РОЛЬ ГЕНДЕРУ У ІСЛАМІ

Іслам – наймолодша авраамічна релігія, третя світова релігія. За даними PCR

(Pew Research Center) на 2019 рік, у світі проживають близько 1,9 млрд
мусульман. Основна ідея ісламу – бути покірним Аллаху, адже це – путь до
внутрішнього умиротворення. Для мусульман Моххамед – це пророк, а не Бог
(як Ісус для християн), саме через Моххамеда був «передан» Коран – священна
книга мусульман.

Згідно ЗМІ, становище жінки в ісламі є якщо не гіршим, то точно одним з

найгірших серед всіх релігій. Якщо говорити про класичний Коран, то все
досить цивілізовано – для Аллаха нема різниці між чоловіком та жінкою
(Воистину, для мусульман и мусульманок, верующих мужчин и верующих
женщин, покорных мужчин и покорных женщин… Аллах уготовил прощение и
великую награду» (Коран 33:35)).

Стосовно доісламського періоду усе дуже неоднозначно. Мусульманські

історики дуже часто говорять, що іслам покращив становище жінки та надав їй
набагато вищий правовий статус, аніж у доісламській Аравії. У цьому справді є
сенс – до жінки дійсно ставились, як до майна чоловіка (новонароджених дівчат
вбивали, після смерті чоловіка його дружина разом із іншим майном переходила
до ближчого родича), але не все було так погано, як інколи бажають
мусульманські історики. Заможних жінок з могутніх сімей безумовно високо
цінували, і часом правила, обов'язкові для оточуючих, до них просто не
застосовувалися. Деякі жінки ігнорували волю батьків і вступали в шлюб на
власний розсуд. Такі жінки вели незалежний спосіб життя, могли самостійно
приймати рішення і без праці розлучитися. Однак ця незалежність полягала в
високому матеріальному становищі.

10
У самому Корані нема жодного покарання, яке стосується побиття камінням
жінки за перелюбство, примусової видачі заміж і чіткої вимоги носіння хіджабу.
Нема в священній книзі мусульман і виправдання сегрегації статтей, якої за
життя взагалі Мухаммеда не існувало.

Зараз доля мусульманської жінки визначається тим, до якого соціального слою

вона належить. Ті, хто народився в сім'ях з сильними традиційними поглядами,
дійсно можуть потрапити в руки до чоловіка-тирана і не отримати підтримки
від своїх рідних, а ті, хто належить до «невірних» (наприклад, єзиди), можуть
бути вбитими або попасти до рабства через свої релігійні уподобання. Але ті,
кому пощастило народитися у цивілізованому суспільстві, можуть жити повним
життя – навчатися у вищих навчальних закладах, стильно одягатися (при цьому
дотримуючись правил шаріату), жити без загрози здоров'ю та життю.

Отже, можна стверджувати, що мусульманські жінки й справді страждають від

насилля та нерівноправ'я, але, на щастя, це стосується не усіх жінок. Через
зусилля мусульманських феміністок життя жінок значно покращилося. Авжеж,
ми живемо не у казці – не можна стверджувати, що одного дня всі
мусульманські жінки будуть у повній безпеці, але той факт, що кожного року
тисячі жінок вириваються із рабства або тікають від чоловіків-тиранів та з
допомогою центрів підтримки починають нове життя, не може не радувати.

11
 ВИСНОВКИ

Отже, які висновки можна зробити? У більшості релігій жінки мали високий
метафізичний, релігійний і відповідно соціальний статус. У якийсь момент
історії стався революційний переворот, в ході якого жінки були насильно
позбавлені своїх сакральних функцій через патріархальну систему суспільства і
стали розглядатися дуже однобоко – як «матір», «дружина», або ж як
«грішниця» та «спокусниця», але точно не як рівноправна чоловікові
прислужниця Бога.

Жінка розглядається, як помічниця свого чоловіка та продовжувачка свого роду,

але у порівнянні з чоловіками її можливості служити Богові є мізерними, зони
для молитви жінок зазвичай є меншими, тіснішими та менш комфортними. При
цьому, як можна зрозуміти з усього, що було сказано вище, у жодному з
священних текстів не було сказано, що чоловік є кращим за жінку – адже Бог –
це істота без статі, усі ми рівні для нього.

На щастя, зараз сформувалась тенденція відродження колишньої високої ролі

жінки в духовній сфері, яка може стати важливою умовою гармонізації відносин
статей і суспільного життя в цілому. Можливо, через багато років людство все-
ж таки прийде до гармонічних стосунків жінки та чоловіка в рамках релігії, а
сама релігія дійде до своєї суті – присвятити своє життя самовдосконаленню, а
не міжусобицям між людьми і приниженням за статевою ознакою.

12
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гіденс Е. Соціологія. – К.: Основи, 1999. – 726 с.

2. ҐЕНДЕР І РЕЛІГІЯ. // Основи теорії ґендеру / – Київ: К.І.С., 2004. –

(Навчальний посібник). – 385 с.
3. Ворошилова О. Образ женщины в религиях// Научно-методический
электронный журнал «Концепт». – 2017. – Т. 23. – с. 33-37  – URL:
http://e-koncept.ru/2017/770428.htm.
4. Далай-Лама о важности роли женщин. [Электронный ресурс]. URL:
https://www.youtube.com/watch?v=uAYi9CvJ9Q8
5. Масионис Дж. Социология. – 9-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 752 с.
6. Приходько Н.Ю. Феминистский дискурс мировых религий: статус
женщины в буддийской традиции // Известия Дальневосточного
федерального университета. Экономика и управление. 2009. №4. С. 95-
104
7. Религия//Энциклопедический словарь социологии религии/Под редакцией
М. Смирнова – Спб.: Платоновское философское общество, 2017. – 508 с.