І.

          Теоретичний блок
1. Залежність гендерних ролей від культури й епохи.
Ге́ндерна роль — вид соціальної ролі: набір норм, очікуваних зразків поведінки,
діяльностей, атрибутів (характерних рис), що приписуються як
«притаманні» чоловікам і жінкам. Гендерна роль включає як соціальні розпорядження
(очікування оточенням) певної поведінки, відповідної до статі людини (наприклад, у мові,
манерах, одязі, жестах), так і реалізацію (виконання) цих розпоряджень людьми.
Відігравання прийнятих для суспільства гендерних ролей транслює та закріплює гендерні
стереотипи — уявлення про відмінності жінок і чоловіків, сприяючи дискримінації за
статтю і, таким чином, підтримуючи гендерну нерівність

Так як культура кожного суспільства містить узагальнені уявлення про те, якими є
чоловіки й жінки та чим вони повинні займатися. Саме в культурі суспільства формується
концепція чоловічої і жіночої психології. Відповідно в різні епохи так звані гендерні
стереотипи змінювались, тобто нав’язані уявлення щодо гендерних ролей змінювались.
Тому ще у давнину жінка мала виконувати виключно роль «мати» та «берегині роду».
Зараз ж коли, жінки мають значно більше вправ, ніж колись ці уявлення змінились і жінка
тепер не лише «берегиня роду».
Крім того в різних культурах поняття гендерних ролей різне. Відтак у мусульманських
культурах через гендерну нерівність, досі мають місце застарілі уявлення про гендерну
роль, що наводить нас на думку, що уявлення про гендерну роль залежить не лише від
епохи, а й культури.

Більш точним нам здається визначення О. Іванової: "гендерні стереотипи - культурно і

соціально обумовлені уявлення про якості і норми поведінки чоловіків і жінок"

Такі узагальнені усталені уявлення стосовно спільнот чоловіків і жінок загалом називають
ґендерними стереотипами. Зазвичай вони можуть бути далекими від реальності,
неточними, стійкими відносно нової інформації та вельми віддаленими від реальних рис і
поведінки конкретного індивіда. Це уявлення, що містять також приписи й заборони
стосовно того, що чоловікам та жінкам належить відчувати, проявляти та робити.

Дослідники відзначають як два безперечних факти існування сильних ґендерних

стереотипів та їх прийняття членами тієї групи, щодо якої вони діють. Сила цих
стереотипів виявляється значно більшою, аніж расових [8, 291]. Ґендерні стереотипи, як
узагальнені уявлення про чоловіків і жінок, виявляються насамперед як ґендерно-рольові
стереотипи, що стосуються прийнятності різноманітних ролей і видів діяльності для
чоловіків і жінок, а також як стереотипи ґендерних рис, тобто психологічних та
поведінкових характеристик, притаманних чоловікам і жінкам. Ці два компоненти
ґендерних стереотипів тісно пов’язані між собою.

2. Причини і наслідки гендерної асиметрії в суспільстві та освіті.

Гендерна асиметрія в суспільстві та освіті може мати багато причин і наслідків. Деякі з
них наведено нижче:

Причини гендерної асиметрії в суспільстві:

 1. Стереотипи стосовно ролей чоловіків та жінок: Часто в суспільстві присутні
стереотипи стосовно того, якими повинні бути чоловіки та жінки, що може призводити до
дискримінації на основі гендерної приналежності.

2. Нерівний доступ до ресурсів: Жінки частіше мають менше можливостей доступу до

ресурсів, таких як освіта, здоров'я, робочі місця, фінанси тощо, що може призводити до
гендерної асиметрії.

3. Сексизм: Сексизм може призводити до дискримінації жінок та чоловіків, що може

сприяти гендерній асиметрії.

Наслідки гендерної асиметрії в суспільстві:

1. Обмеження можливостей: Гендерна асиметрія може призводити до обмеження

можливостей жінок та чоловіків, що може заважати їм розвиватися і досягати свого
потенціалу.

2. Дискримінація: Гендерна асиметрія може призводити до дискримінації на основі

гендерної приналежності, що може призвести до зниження самооцінки, відчуття зневаги
та негативного впливу на психічне здоров'я.

3. Насильство: Гендерна асиметрія може сприяти насильству проти жінок та чоловіків,

таким як сексуальне насильство, домашнє насильство та інші форми насильства.
3. Ґендерний аналіз підручників і змісту вищої освіти. 

4. Поняття «прихованого навчального плану». 

«ПРИХОВАНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН» АБО «ПРИХОВАНА НАВЧАЛЬНА

ПРОГРАМА» (HIDDEN CURRICULUM) – особлива структура й стиль спілкування,
підбір завдань, прикладів, що опосередковано, але сильно, впливає на учнів (студентів,
вихованців), нав’язуючи їм певні ролі.

Відкриття, яке у 1968 році зробив американський дослідник Філіп Джексон, суттєво
просунуло наукову спільноту у розумінні механіки передачі гендерних стереотипів за
посередництва освіти. Адже саме в його книзі «Життя в класних кімнатах» вперше було
сформульоване поняття «прихований навчальний план» . Ф. Джексон вважав, що
«прихований навчальний план» – це ті цінності, диспозиції, норми, навички, які
передаються ніби паралельно з навчанням і сприймаються незалежно від теми уроку або
предмету. Як значно пізніше написав про це Дж. Вінк: «Якщо уявити навчальну програму
в поточному вигляді річки, то «прихований навчальний план» – це низові підводні течії,
небезпечні і невидимі, які можуть затягнути нас в глибину раніше, ніж ми це встигнемо
усвідомити»

Узагальнюючи подальші дослідження «прихованого навчального плану», слід сказати, що

він виникає всюди, де в навчанні з’являється якийсь соціальний контекст, фігурують люди
як персонажі чи реальні постаті (наприклад, педагоги в класах, персонажі у підручниках,
дійові особи в шкільних спектаклях). Ці жінки й чоловіки кимось є, чимось займаються,
до чогось прагнуть, ведуть певний спосіб життя, і лише самим фактом своєї присутності
дають аудиторії певні конкретні меседжі для наслідування. Мабуть, найефективніший
спосіб відтворити гендерну нерівність через освіту, це наділити саме цих вигаданих чи
реальних чоловіків та жінок певною стереотипною «начинкою» (ролями, професіями,
шаблонами поведінки тощо). «Прихований навчальний план» намагається нас переконати,
що існують дві статі, які є вкрай несхожими між собою, ледь не протилежними
біологічними видами, саме через що вони і займають різні позиції у суспільстві (чоловіча
є домінуючою), і так має бути. Головне завдання «прихованого навчального плану» –
передати дитині «відчуття свого місця»

«Прихований навчальний план» сучасної української освіти досі є малодослідженим

явищем, хоча в останнє десятиліття вітчизняна наука намагається ґрунтовно вивчити його
сутність (слід відзначити, передусім, роботи С. Віхор, В. Гайденко, Т. Говорун, Т.
Дороніної, О. Кікінежді, О. Луценко, О. Марущенка, О. Плахотнік та деяких інших).
Натомість, як правило, ці дослідження фокусуються на вивченні шкільної освіти, що,
можливо, пояснюється не тільки її значущістю в процесі становлення дитини, а й
стандартизованістю й уніфікованістю самого об’єкту дослідження

5. Ґендерний аналіз лекції і виховного заходу.

Гендерний аналіз - це підхід, що досліджує статеві рольові норми, очікування та дискурси,

які формуються на основі соціальної конструкції гендеру. Цей підхід важливий для
розуміння соціальних нерівностей і дискримінації, які виникають на підставі гендерної
ідентичності та виразу.

У контексті лекцій і виховних заходів, гендерний аналіз може допомогти зрозуміти та

відобразити статьові перспективи та нерівності, які можуть бути присутні в різних темах
та дискусіях. Наприклад, якщо лекція займається історією жіночого руху, гендерний
аналіз може допомогти висвітлити невидимість жінок у відповідних історичних
контекстах та ролі, яку вони відіграли у суспільстві.

У виховних заходах, гендерний аналіз може бути корисним для забезпечення того, що всі
учасники мають рівні можливості та недопущення статевої дискримінації. Наприклад,
організатори можуть враховувати стать учасників, щоб забезпечити баланс в статевому
складі груп, або забезпечити рівні умови для дівчат і хлопців у певних вправах чи іграх.

Отже, гендерний аналіз може допомогти зрозуміти та зменшити нерівності та

дискримінацію на основі гендеру у лекціях і виховних заходах.

Аналізуючи наукову літературу, можна виокремити два основні типи гендерних установок
- патріархальні та феміністичні.

Патріархальні установки мають такі характерні особливості:

1) підхід, згідно з яким чоловікові належить провідна, активна роль у сім’ї та суспільстві,
а жінці - підпорядкована, пасивна;
2) переконання, що життєві цінності жінок і чоловіків різні: сім’я і кохання - основні
цінності для жінок; справа, робота, самореалізація поза сім’єю - цінності чоловіків;
3) надання переваги сімейним стосункам, у яких чоловік є главою сім’ї, робить основний
внесок у бюджет сім’ї;
4) осуд поведінки жінки, в якої домінують орієнтації на самореалізацію поза сім’єю, на
кар’єру, професійні досягнення;
5) уявлення про те, що патріархальна модель суспільства природна, зумовлена
біологічними статевими відмінностями.

Феміністичні установки свідомості охоплюють такі аспекти:

1) засудження використання біологічних статевих відмінностей для впровадження
жорстко закріпленого, підпорядкованого становища жінки в сім’ї та суспільстві;
2) несприйняття існування в сім’ї та суспільстві суворо закріплених чоловічих і жіночих
ролей;
3) переконання, що жінки й чоловіки в сучасному суспільстві мають неоднакові
можливості для самореалізації в різних сферах, і такий стан визнається несправедливим;
4) підхід, відповідно до якого для жінки високу цінність мають професійні досягнення,
кар’єра, розкриття власних можливостей та здібностей, прагнення до самореалізації в
різних сферах суспільного життя;
5) підхід до виховання дітей, згідно з яким суспільство повинно максимально прагнути
рівної участі батька й матері в житті дитини;

6. Методи створення гендерно нейтрального освітнього середовища.

З огляду на ситуацію, коли освітній процес містить чимало проявів гендерної нерівності
чи дискримінацій, освітній простір вимагає такого підходу, який би міг: по-перше,
збалансувати гендерну дискримінацію і асиметрію в педагогічному соціумі; по-друге,
забезпечити відсутність ієрархії та нерівності «чоловічого» і «жіночого»; по-третє,
досліджувати дійсність із позицій толерантності, гармонізації статево-рольової взаємодії,
паритетних і збалансованих відносин між статтями, їх конструктивного і консенсусного
співіснування. На сьогодні таким методологічним напрямом теоретичного пізнання й
інструментом практичного перетворення освітніх процесів є гендерний підхід.

За визначенням ООН, гендерний підхід являє собою «… процес оцінки будьякого заходу,
що планується, з точки зору його впливу на жінок і чоловіків, а також законодавства,
стратегій і програм в усіх галузях і на всіх рівнях. Ця стратегія ґрунтується на тому, що
інтереси та досвід жінок, як і чоловіків, мають стати невід’ємним критерієм при розробці
загальної концепції, при здійсненні моніторингу й оцінки загальних напрямів діяльності і
програм у всіх сферах життєдіяльності, щоб кожен, незалежно від статі мав однакові
можливості

Відтак створення гендерно нейтрального освітнього середовища можна досягти за допомогою

різних методів. Ось деякі з них:

1. Врахування статі при формуванні груп. Організатори можуть враховувати стать учасників, щоб
забезпечити баланс в статьовому складі груп.

2. Використання гендерно нейтральної мови. Мова може мати вплив на формування статьових
ролей та очікувань. Використання гендерно нейтральної мови, такої як "він або вона" замість "він"
або "вона", може допомогти зменшити статьову дискримінацію.

3. Розгляд гендерних питань у навчальних програмах та матеріалах. Включення гендерних питань

у навчальні програми та матеріали може допомогти учням розуміти гендерні нерівності та
визнавати їх власні статьові очікування та переконання.
4. Забезпечення рівних можливостей та підтримки. Забезпечення рівних можливостей та
підтримки для учнів незалежно від їх статі може допомогти зменшити статьову дискримінацію та
створити гендерно нейтральне середовище.

5. Використання гендерно нейтрального одягу та обладнання. Використання гендерно

нейтрального одягу та обладнання може допомогти уникнути статьової дискримінації в шкільних
ситуаціях, таких як фізична активність або виховні заходи.
Ці методи можуть бути використані в різних ситуаціях для створення
гендерно нейтрального освітнього середовища. Організатори освітніх заходів
та педагоги можуть використовувати ці методи для зменшення статьово

7. Попередження гендерних конфліктів та способи їх вирішення.

Гендерні конфлікти можуть виникати через різні погляди на гендерну рівність, роль статі
в суспільстві, спосіб взаємодії між чоловіками та жінками тощо. Ось кілька способів
попередження гендерних конфліктів та їх вирішення:

1. Розуміння та повага до різних поглядів. Важливо зрозуміти, що різні люди мають різні
погляди на гендерні питання. Необхідно поважати ці різні погляди та намагатися знайти
компромісні рішення.

2. Підтримка гендерної рівності. Суспільство повинно активно підтримувати гендерну

рівність та боротися з дискримінацією на основі статі. Це допоможе уникнути багатьох
гендерних конфліктів.

3. Діалог та взаєморозуміння. Важливо вести відкритий діалог та намагатися зрозуміти

точки зору інших людей. Для цього можна організувати дискусії, тренінги, семінари тощо.

4. Розвиток критичного мислення. Люди повинні вміти аналізувати інформацію та

розрізняти факти від стереотипів. Розвиток критичного мислення допоможе зменшити
кількість гендерних конфліктів.

5. Усвідомлення своїх стереотипів. Кожна людина має свої стереотипи про гендерні ролі.
Важливо усвідомлювати ці стереотипи та намагатися їх перебороти.

Гендерні конфлікти можуть виникати в суспільстві через різницю відношення до

гендерної рівності, стереотипів, нерівності в розподілі ресурсів і влади між чоловіками та
жінками, а також через дискримінацію і насильство на гендерній основі.

Ось деякі способи попередження гендерних конфліктів та їх вирішення:

1. Освіта і просвіта: Важливо розповідати людям про гендерну рівність, стереотипи та

прояви насильства на гендерній основі. Навчання у школах, медіа та громадські кампанії
можуть бути ефективними способами просвіти.
2. Рівноправний доступ до ресурсів: Нерівність в розподілі ресурсів, таких як гроші,
земля, освіта, може бути однією з причин конфліктів. Рівноправний доступ до ресурсів
може допомогти зменшити гендерну нерівність і запобігти конфліктам.

3. Створення законів і політик: Закони та політики, які забезпечують рівноправність

чоловіків та жінок, можуть бути важливими інструментами для запобігання конфліктів.
Наприклад, законодавство про батьківські права може допомогти зменшити конфлікти,
пов'язані з розлученням.

4. Підтримка жертв насильства на гендерній основі: Люди, які стали жертвами насильства
на гендерній основі, можуть потребувати підтримки та захисту. Розробка політик та
програм, які забезпечують допомогу жертвам насильства на гендерній основі, може
допомогти запобігти подальшим конфліктам.

5. Діалог і мирне врегулюв

8. Куратор як фасилітатор та медіатор в полікультурному середовищі

ЗВО.

Куратор може відігравати важливу роль у полікультурному середовищі вищого

навчального закладу (ЗВО) як фасилітатор та медіатор.

Як фасилітатор, куратор може створити умови для ефективної взаємодії між студентами з
різних культур та національностей. Наприклад, він може запропонувати і організувати
культурні заходи, де студенти зможуть показати свою культуру та дізнатися більше про
культури інших народів. Крім того, куратор може сприяти формуванню міжкультурної
комунікації, надаючи можливість для студентів з різних культур обговорювати питання та
проблеми, що стосуються їхніх культур та спільного життя.

Як медіатор, куратор може допомогти вирішувати конфлікти між студентами з різних

культур. Він може виступати посередником між студентами та допомагати їм знайти
компромісні рішення, що задовольнять обидві сторони. Крім того, куратор може надавати
студентам поради щодо того, як ефективно спілкуватися з представниками інших культур
та як уникати непорозумінь та конфліктів.

Отже, куратор може бути важливим ланком у полікультурному середовищі ЗВО,

допомагаючи студентам з різних культур зрозуміти один одного та забезпечуючи належну
міжкультурну взаємодію.