1. Класифікація гендерних теорій.

2.Гендерні дослідження в зарубіжній та вітчизняній психолого-

педагогічній науці.

Гендерні дослідження є важливою галуззю психолого-педагогічних наук і їх розвиток

відбувається як в зарубіжній, так і вітчизняній науковій спільноті. Гендерні дослідження
зосереджують увагу на вивченні різних аспектів статевої ідентичності, статевих ролей,
гендерної нерівності, стереотипів і преінгрундованості, що має важливе значення для
формування соціальної поведінки і розвитку особистості.

У зарубіжній науковій спільноті гендерні дослідження почали розвиватися у 1960-х

роках. Серед відомих дослідників в цій галузі можна виділити Сандру Бем, Дебору
Таннен, Енн Фолі, Керол Гіллс, Джудіт Батлер, Наомі Вулф та інших. Вони здійснювали
дослідження в галузі статевої ідентичності, статевих ролей, стереотипів і
преінгрундованості в культурі, психології і соціології.

У вітчизняній науці гендерні дослідження також почали активно розвиватися у 1990-х

роках. Серед відомих вітчизняних дослідників можна виділити Тетяну Григоренко,
Людмилу Кузьменко, Ганну Левченко, Олену Мазур, Ірину Запорожець та інших. Вони
здійснювали дослідження в галузі статевої ідентичності, статевих ролей, гендерної
нерівності, стереотипів і преінгрундованості в освіті, психології і соціології.

Гендерні дослідження в психолого-педагогічній науці є важливим напрямком, який

досліджує вплив гендерних стереотипів на соціальну поведінку та розвиток людей. Цей
напрямок досліджень з'явився у другій половині XX століття та зазнав значного розвитку
в різних країнах світу, включаючи Україну.

Зарубіжна наука розробила багато теорій та концепцій, що стосуються гендерних

досліджень. Наприклад, теорія соціального конструювання гендеру, яка вказує на те, що
гендерні ролі та стереотипи формуються в соціальному середовищі та взаємодії з іншими
людьми. Концепція гендерних різниць в освіті, яка стверджує, що існують різниці у
навчальних досягненнях хлопців та дівчаток, які залежать від багатьох чинників, таких як
стереотипні очікування вчителів та родини, структура навчальної програми та ін.

У вітчизняній науці гендерні дослідження теж є активним напрямком, проте вони

зазвичай менш розвинені, ніж у зарубіжних країнах. Українські дослідники активно
досліджують гендерні аспекти соціалізації дітей та молоді, роль гендерних стереотипів у
виборі професії та кар'єри, а також проблеми гендерної рівності в суспільстві.
В цілому, гендерні дослідження в психолого-педагогічній науці є важливим
інструментом для розуміння соціального конструювання гендеру та впливу

3. Теорія каузальної атрибуції у поясненні успіхів юнаків і дівчат.

Теорія каузальної атрибуції відноситься до соціальної психології та використовується для
пояснення того, як люди пояснюють причини власної поведінки та поведінки інших
людей. У контексті успіхів юнаків та дівчат, теорія каузальної атрибуції може допомогти
пояснити, які фактори сприяли їхньому успіху та які чинники можуть бути відповідальні
за невдачу.

Згідно з теорією каузальної атрибуції, люди роблять атрибуції, тобто намагаються знайти
причину певної події або поведінки. Ці атрибуції можуть бути внутрішніми або
зовнішніми. Внутрішні атрибуції стосуються властивостей особистості, таких як розумові
здібності або працездатність, тоді як зовнішні атрибуції відносяться до зовнішніх
факторів, таких як шанс або везіння.

Існує два види каузальної атрибуції: зовнішня та внутрішня. Зазвичай, коли люди
стикаються з успіхом, вони більш схильні до внутрішніх атрибуцій, тобто приписують
свій успіх власним здібностям та зусиллям. Наприклад, юнак, який виграв змагання з
математики, може пояснити свій успіх тим, що він добре знає математику та добре
підготувався до змагання. З іншого боку, коли люди стикаються з невдачею, вони більш
схильні до зовнішніх атрибуцій, тобто приписують свою невдачу зовнішнім чинникам,
таким як шанс або несприятливі умови.

Внутрішні атрибуції пов'язані зі своїми внутрішніми якостями, такими як інтелект,

талант, старанність тощо. Юнаки та дівчата можуть приписувати успіх своїм внутрішнім
якостям, наприклад, заявляючи, що їхній успіх пов'язаний з їхнім здібностями, розумом,
старанністю, зусиллями тощо.

Зовнішні атрибуції, натомість, пов'язані з зовнішніми факторами, такими як удача,

підтримка оточення, навчальні умови тощо. Юнаки та дівчата можуть приписувати успіх
зовнішнім факторам, наприклад, заявляючи, що їхній успіх пов'язаний з удачею,
підтримкою оточення, хорошими умовами тощо.

Важливо зазначити, що різні культурні та соціальні фактори можуть впливати на те, як

юнаки та дівчата приписують причини своїм успіхам. Наприклад, деякі культури можуть
більше акцентувати увагу на індивідуальних здібностях, тоді як інші можуть більше
вважати, що успіх пов'язаний зі спільними зусиллями оточення.

4. Причини і наслідки гендерної асиметрії в суспільстві та освіті.

 Гендерна асиметрія в суспільстві та освіті може мати багато причин і наслідків. Деякі з
них наведено нижче:

Причини гендерної асиметрії в суспільстві:

1. Стереотипи стосовно ролей чоловіків та жінок: Часто в суспільстві присутні

стереотипи стосовно того, якими повинні бути чоловіки та жінки, що може призводити до
дискримінації на основі гендерної приналежності.

2. Нерівний доступ до ресурсів: Жінки частіше мають менше можливостей доступу до

ресурсів, таких як освіта, здоров'я, робочі місця, фінанси тощо, що може призводити до
гендерної асиметрії.

3. Сексизм: Сексизм може призводити до дискримінації жінок та чоловіків, що може

сприяти гендерній асиметрії.

Наслідки гендерної асиметрії в суспільстві:

1. Обмеження можливостей: Гендерна асиметрія може призводити до обмеження

можливостей жінок та чоловіків, що може заважати їм розвиватися і досягати свого
потенціалу.

2. Дискримінація: Гендерна асиметрія може призводити до дискримінації на основі

гендерної приналежності, що може призвести до зниження самооцінки, відчуття зневаги
та негативного впливу на психічне здоров'я.

3. Насильство: Гендерна асиметрія може сприяти насильству проти жінок та чоловіків,

таким як сексуальне насильство, домашнє насильство та інші форми насильства.
5. Компоненти ідеї ґендерної рівності (рівні права, можливості, обов’язки,
відповідальність, розподіл ресурсів).

Гендерна рівність передбачає рівні права для жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, а також їх
однакову значущість, можливості, обов’язки та участь у всіх сферах суспільного й особистого
життя. Так само вона означає рівний доступ жінок і чоловіків до ресурсів та розподіл цих ресурсів
між ними.

Ґендерна рівність ‒ рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його
реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь в усіх сферах життєдіяльності
суспільства.

Гендерна теорія передбачає зміну соціальної реальності, мета якої – забезпечення гендерної
рівності. Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та
жінок» (вступив у дію з 1 січня 2006 р.) (Розділ 1, ст. 1) гендерна рівність трактується як рівний
правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам
обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Також, як видно із
проекту «Гендер у малюнках», Гендерна рівність – це участь у процесах прийняття рішень і
розподілі ресурсів незалежно від статі

Ґендерний розподіл праці ‒ форма розподілу праці відповідно до уявлень про «чоловічу» і
«жіночу» роботу на базі ґендерних відмінностей, які створюються соціумом, проте їх часом
вважають наслідком «природних» рис і здібностей статей
Ґендерна сегрегація праці – нерівномірне розподілення чоловіків і жінок у економіці, через що в
окремих професіях чи окремих економічних галузях переважають чоловіки або жінки.
Ґендерна сегрегація праці може бути вертикальною та горизонтальною.

Вертикальна ґендерна сегрегація праці – це нерівне розподілення чоловіків і жінок на

різних рівнях у середині однієї професії .

Горизонтальна ґендерна сегрегація – нерівне розподілення жінок і чоловіків у різних

професіях.

Ґендерна чутливість ‒ один з критеріїв оцінки планування змін, проектів, методів дослідження і
аналізу. Зміни, що плануються, та методи є ґендерно чутливими, якщо вони враховують наявне
становище жінок і чоловіків, не погіршують становище жінок і чоловіків, сприяють встановленню
ґендерного балансу.

Ґендерне інтегрування (gender mainstreaming) ‒ процес впровадження ґендерного компонента в усі

сфери життєдіяльності суспільства, що забезпечить реалізацію ґендерної демократії, рівності та
справедливості, а також подолання дискримінації за ознакою статі.

6.Залежність гендерних ролей від культури й епохи.

Ге́ндерна роль — вид соціальної ролі: набір норм, очікуваних зразків поведінки,

діяльностей, атрибутів (характерних рис), що приписуються як
«притаманні» чоловікам і жінкам. Гендерна роль включає як соціальні розпорядження
(очікування оточенням) певної поведінки, відповідної до статі людини (наприклад, у мові,
манерах, одязі, жестах), так і реалізацію (виконання) цих розпоряджень людьми.
Відігравання прийнятих для суспільства гендерних ролей транслює та закріплює гендерні
стереотипи — уявлення про відмінності жінок і чоловіків, сприяючи дискримінації за
статтю і, таким чином, підтримуючи гендерну нерівність

Так як культура кожного суспільства містить узагальнені уявлення про те, якими є
чоловіки й жінки та чим вони повинні займатися. Саме в культурі суспільства формується
концепція чоловічої і жіночої психології. Відповідно в різні епохи так звані гендерні
стереотипи змінювались, тобто нав’язані уявлення щодо гендерних ролей змінювались.
Тому ще у давнину жінка мала виконувати виключно роль «мати» та «берегині роду».
Зараз ж коли, жінки мають значно більше вправ, ніж колись ці уявлення змінились і жінка
тепер не лише «берегиня роду».
Крім того в різних культурах поняття гендерних ролей різне. Відтак у мусульманських
культурах через гендерну нерівність, досі мають місце застарілі уявлення про гендерну
роль, що наводить нас на думку, що уявлення про гендерну роль залежить не лише від
епохи, а й культури.

Більш точним нам здається визначення О. Іванової: "гендерні стереотипи - культурно і

соціально обумовлені уявлення про якості і норми поведінки чоловіків і жінок"
 Такі узагальнені усталені уявлення стосовно спільнот чоловіків і жінок загалом
називають ґендерними стереотипами. Зазвичай вони можуть бути далекими від
реальності, неточними, стійкими відносно нової інформації та вельми віддаленими від
реальних рис і поведінки конкретного індивіда. Це уявлення, що містять також приписи й
заборони стосовно того, що чоловікам та жінкам належить відчувати, проявляти та
робити.

Дослідники відзначають як два безперечних факти існування сильних ґендерних

стереотипів та їх прийняття членами тієї групи, щодо якої вони діють. Сила цих
стереотипів виявляється значно більшою, аніж расових [8, 291]. Ґендерні стереотипи, як
узагальнені уявлення про чоловіків і жінок, виявляються насамперед як ґендерно-рольові
стереотипи, що стосуються прийнятності різноманітних ролей і видів діяльності для
чоловіків і жінок, а також як стереотипи ґендерних рис, тобто психологічних та
поведінкових характеристик, притаманних чоловікам і жінкам. Ці два компоненти
ґендерних стереотипів тісно пов’язані між собою.