План

1. Суть і зміст стереотипів у соціальній поведінці жінки та чоловіка. Традиційні ролі як джерела гендерних конфліктів.
2. Сучасні уявлення про призначення жінки і чоловіка та засоби гендерної соціалізації.
3. Наслідки й обмеження традиційних ролей для індивідів та суспільства.
4. Ключові моделі гендерної ідентичності в сучасній Україні.

1.Суть і зміст стереотипів у соціальній поведінці жінки та чоловіка. Традиційні ролі як джерела
гендерних конфліктів.
Гендерних стереотипів не може не існувати, адже ми сприймаємо іншу людину таким чином. Жінка,
працює в банку, має певний колір шкіри – ми все неминуче категоризуємо, бо так нам простіше
оцінювати і засвоювати інформацію.
Хоча зараз є тенденція відходити від позицій вродженої гендерної приналежності, у більшості
суспільств те чи інше ставлення до особи формується вже з самого народження. Це – вибір кольору
одягу, іграшок, привітань. Таким чином, до 16-17 років формується наша гендерна ідентичність –
ким є я і якими мають бути жінки і чоловіки навколо.
Важливо, чи з цим резонує наш внутрішній світ. Наприклад, образ жінки-берегині. Якщо ти мрієш
бути нею, то традиційний шлюб не викличе в тобі жодного конфлікту. Але якщо на певному етапі
відбувається нав’язування цього стереотипу батьками, родичами, ЗМІ, але при цьому ти прагнеш
займатися скелелазінням чи бізнесом, тоді виникає внутрішнє протиріччя. Перед нами вибір –
піддатися тиску або працювати, щоби цей стереотип обійти, розхитати, зруйнувати.
Мене дратує стереотип про дівчаток, які мають добре вчитися в школі, вступити в університет, бути
відмінницями, розумницями, однак закінчення цієї історії – це обов’язково заміжжя. Якщо ти
успішно закінчила школу, університет та маєш кар’єрні амбіції, все одно постійних нав’язливих
запитань – чому ти не вийшла заміж – не уникнути.
Найпоширеніші стереотипи стосуються гендерних ролей, рольової поведінки чоловіків і жінок. Один
із найсмішніших та найабсурдніших стереотипів, що блакитний – це колір для хлопчиків, а рожевий
– для дівчат. У 60-х роках 20-го століття одна дослідниця аналізувала дані про чоловіків і жінок та
для зручності обрала для позначення саме ці два кольори – блакитний і рожевий. І з того часу це
чомусь стало нормою. Раніше жінки не могли ніде працювати, тож цілком логічно, що у назвах всіх
професій переважає чоловічий рід. «Жіночі професії» – це нянька, доглядальниця, ворожка,
манікюрниця.
Дуже часто при розлученні саме батько залишає родину. Тут також спрацьовує аргумент про
материнський інстинкт і його відсутність у чоловіків. Чому ж хлопчиків так само з дитинства не
націлюють на відповідальне батьківство, чому їм не говорять: «Ти – майбутній тато. Бережи своє
здоров’я, не сиди на холодному, навчися замотувати і годувати ляльку». Цього ніхто не робить.

2.Сучасні уявлення про призначення жінки і чоловіка та засоби гендерної соціалізації.

Рівноправність чоловіків та жінок – це невід’ємна частина прав людини, вона є передумовою
демократії та соціальної справедливості. Тобто, це проявляється, коли представники обох статей
можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні
можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом,
реалізації своїх особистісних та професійних потреб і інтересів.

Часто на заваді рівнозначності реалізації прав жінкам і чоловікам у цьому стають так звані соціальні
бар’єри: усталені уявлення про соціальні ролі чоловіка та жінки у суспільстві, страх осуду, гендерні
стереотипи, тощо.

Нерівний підхід до чоловіків та жінок, які відпочатку знаходяться у однакових умовах, викликають
виникнення проблем у різних сферах життєдіяльності. Наприклад, одна з найбільш розповсюджених
проблем у робочій сфері – нерівна оплата праці. Часто чоловікам платять більше, ніж жінкам на
аналогічних посадах із аналогічним досвідом на навичками. На керівні посади також нерідко
обирають саме чоловіків. Фактично, жінку обмежують у можливостях кар’єрного розвитку тільки
тому, що вона – жінка, не зважаючи на її професійні досягнення, уміння та здобутки. Для такого
явища навіть існує спеціальний термін – скляна стеля.

У сфері сімейних стосунків гендерна нерівність зазвичай проявляється у нерівному розподілі

обов’язків між чоловіком та дружиною. Йдеться про популярний стереотип, нібито вся хатня робота
– прибирання, готування їжі, прання – це виключно жіноча робота. Чоловік, у свою чергу, за цією
концепцією, має забезпечувати родину фінансово та бути «головним у сім’ї».

3.Наслідки й обмеження традиційних ролей для індивідів та

суспільства.
1. Традиційне суспільство. У ньому індивіди керуються традиційними цінностями. Ця особливість
властива насамперед аграрному суспільству, в якому професія переходить від батька до сина.
Людина, будучи обмеженою у виборі, змушена діяти згідно з традиціями. Саме такі особливості
характеризують доіндустріальне суспільство. 2. Суспільство, кероване зсередини. У такому
суспільстві поведінку індивідів визначають особисті цінності, що активізує індивідуальність,
посилює вибір, самостійність рішень, власну точку зору. В ньому відсутні чіткі моральні норми,
людина повинна шукати опору в собі. Це індустріальне суспільство. 3. Суспільство, кероване ззовні.
Індивід у такому суспільстві спрямовує та оцінює свою діяльність, орієнтуючись на оцінки колег,
друзів, сусідів, громадську думку. Воно сприяє розвитку тертіальних промислів — маркетингу,
послуг. З'являються нові професії, групи робітників, формуються нові громадські організації. Для
досягнення успіху індивід повинен враховувати зовнішні обставини, пристосовуватися до них. Це
постіндустріальне суспільство.

Усім людським особистостям притаманні самостійність та залежність, активність та пасивність, сила

та слабкість, залежно від певних умов і ситуацій. Погляди на роль чоловіка й жінки в суспільстві
формуються в процесі соціалізації індивіда під впливом сім’ї, школи, засобів масової інформації,
соціального оточення, а також політичних і державних структур. Усі ці аспекти мають бути
враховані при проведенні аналізу державної політики. Гендерна теорія базується на преосмисленні
основ традиційної соціальної та політичної думки, а також перегляду ролі та місця жінки в
суспільстві та її внеску у процес розвитку.
Аналіз, що базується на врахуванні гендерних питань – це процес, що дає оцінку різним впливам
запропонованих/існуючих напрямів політики, програм і законодавчих актів на жінок і чоловіків.
Потенційно різний вплив напрямів політики, програм і законодавства на різні статі часто буває
замаскованим або неясним. Для з’ясування цього латентного впливу і застосовуються гендерні
аспекти аналізу державної політики, що дає можливість порівняти чому і як політика впливає на
жінок і чоловіків, допомагає з’ясувати значення співвідношення статей у сучасному суспільному
розвитку. Це дозволяє прийняти напрям політики з визнанням гендерних відмінностей, природи
стосунків між жінками і чоловіками і різниці їхніх соціальних реалій, життєвих планів, економічних
обставин.
Таким чином, застосування гендерного аналізу спростовує припущення, що на кожну особу,
незалежно від гендеру, в однаковій мірі впливають політика, програми і законодавство. Отже,
гендерний аналіз стає невід’ємною частиною якісного і багатогранного аналізу державної політики.
Його залучають для розв’язання актуальних суспільних проблем у багатьох країнах світу: Канаді,
США, Новій Зеландії тощо. Країни учасниці Європейського Союзу взагалі не уявляють собі
проведення аналізу державної політики без залучення гендерних досліджень

4/Ключові моделі гендерної ідентичності в сучасній Україні.

За радянських часів гендерна ідентичність жінки конструювалася за ідеологічно насадженим
каноном фемінності – образом працюючої матері. Сьогодні цей канон дещо втратив свою
актуальність через появу нових життєвих стандартів, моделей поведінки та моральних норм. Хоча на
сторінках сучасної української преси все ще трапляються статті під назвою «Мама – вдома, мама –
на роботі?» (Дзеркало тижня. – 2004. – 6-12 березня), де йдеться про жінку, котра грає роль
працюючої матері, більше того, вона звикла опікуватися не лише дітьми вдома, але й підлеглими на
роботі (на рівні турботи про дітей). Отож за часи незалежності України у свідомості української
жінки відбулися значні зміни – образ працюючої матері відходить на задній план, його замінює образ
Берегині (вперше виокремлений в українській науковій думці Соломією Павличко у статті «Прогрес
затримується: консервативні лики жінок в Україні», опублікованій у польському виданні, згодом
розроблений В.Агеєвою, О.Кісь, В.Слінчук).
Ще один зразок фемінності, як зазначає О.Кісь, запропонований сучасній українській жінці для
конструювання гендерної ідентичності – це образ Барбі – «об’єднаний образ жінки, спосіб життя якої
нагадує нарцистичне існування гарної та дорогої ляльки, яка вимагає для себе відповідного
середовища та атрибутів, щоби врештірешт виконати своє головне призначення – знайти свого
власника-чоловіка». Поряд з цим, в сучасному українському суспільстві існують й інші гендерні
стереотипи, що впливають на конструювання гендерної ідентичності жінки, про що свідчать
проаналізовані журналістські матеріали, адже саме журналістика є тією сферою, що відображає
існуючу соціальну ситуацію та миттєво реагує на наймені зміни в суспільстві. Досить яскравим тут є
образ ділової жінки.