Спеціальні і галузеві соціологічні теорії.

Предметне поле соціології

молоді, сім'ї, освіти, культури, праці та управління

1. Здійсніть класифікацію спеціальних соціологічних теорій (теорій

середнього рівня) за предметом дослідження.

Соціологічні теорії середнього рівня - це галузі соціологічного знання, які

мають своїм предметом дослідження відносно самостійні специфічні
підсистеми суспільства і соціальних процесів. Це своєрідний другий зріз у
структурі соціологічного знання. З одного боку, це конкретизація загальної
соціологічної теорії, залежно від предмета дослідження. З іншого - своєрідне
узагальнення конкретних соціологічних досліджень.

Основою іншого розподілу системи соціологічних теорій служить ряд

соціологічних категорій, які відображають специфіку предмета дослідження,
суттєві елементи соціальних спільностей: соціальна група, соціальна
діяльність, соціальний інститут, соціальний процес та ін. Виходячи з цього,
необхідно виділити ряд спеціалізованих підрозділів, які займаються
дослідженням певних сфер суспільного життя, і деяку галузь загальних
теорій. Так, у сучасній соціології виділяються такі підрозділи, які інколи
називаються конкретною соціологією:

 розділи, які досліджують соціальні інститути, до яких належать:

соціологія сім'ї, соціологія виховання, соціологія політики, соціологія
права, пізнання, ідеології, науки, релігії, мистецтва, армії, війни,
промисловості, праці;
 розділи, які спеціально досліджують різні типи соціальних спільностей
(дослідження малих груп, територіальних спільностей, міста, села,
дослідження соціальних прошарків населення, професійних категорій,
каст);
 спеціалізовані дослідження соціальних процесів, таких, як явища і
процеси дезорганізації, злочинності, алкоголізму, проституція на
сучасному рівні становлення ринкових відносин і підприємництва,
система масової комунікації - преса, радіо, телебачення, кіно тощо - та їх
вплив на формування так званої масової культури; процес міграції
населення, переміщення осіб у географічному просторі і перехід в інші
спільності та культури, а також процеси переходу від одного прошарку
чи класу в інший.
2. Обґрунтуйте молодіжні проблеми, які властиві українській молоді.

Сучасні суспільні процеси різко змінили соціальне, матеріальне і політичне

становище молоді. Останнім часом загострилося чимало молодіжних
проблем, серед яких найголовніші: низький рівень життя, безробіття і значна
економічна та соціальна залежність від батьків. Молоде покоління
залишилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнація традиційних форм
соціалізації підвищила особисту відповідальність молоді за свою долю,
поставивши її перед необхідністю вибору, виявила неготовність більшості з
них включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став
визначатися не здібностями й інтересами молодої людини, а конкретними
обставинами.
Серед соціальних проблем українського суспільства які на думку української
молоді є найважливішими: 

o безробіття 
o зростання цін
o низький рівень заробітної плати 
o загальне зниження рівня життя
o зростання злочинності
o зубожіння населення
o наркоманія
o СНІД. 

Серед проблем, що стосуються забезпечення здорового способу життя: стан

довкілля, екологія, низький рівень медичного обслуговування, зловживання
палінням, недостатні можливості для занять фізичною культурою та спортом,
алкоголізм, низький рівень поінформованості про здоровий спосіб життя.

Молоді властиве позитивне сприйняття сучасних реалій. За результатами

опитування громадської думки Центру Разумкова на запитання про те, яке
відчуття найчастіше виникає при думці про їхнє особисте життя, відповіли:
надія на те, що життя поступово змінюється на краще. На другому і третьому
місцях у молоді опинилися «відчуття, що життя йде нормально» і «страх
перед майбутнім». Відчуття страху перед майбутнім властиве більше ніж
кожній десятій молодій людині.
Закон дуже впливає на повсякденне життя лише 30,6 % молоді. Більш аніж
кожна п’ята молода людина закон ігнорує. Аналогічна ситуація з мораллю –
молодь спокійно ставиться до дошлюбних сексуальних стосунків; до них же,
але випадкових 3,8 %; тих самих стосунків, але до досягнення повноліття –
4,0 %; проституції – 2,9 %; вживання легких наркотиків – 2,2 %; водіння
автомобіля в нетверезому стані – 2,0 %, разом із перевищенням швидкості в
населеному пункті – 2,6 %. Сильний вплив моралі на поведінку в
повсякденному житті визнали лише 43,7 % молоді; на кожну десяту молоду
людину норми моралі не поширюються. Чиста совість як першочергова
умова щастя набрала 3 % голосів молоді. 28,2 % молодих людей вважають,
що домагатися свого щастя слід за будь-яку ціну. Показник довіри до людей
упав із 23,7 % (у 2000 р.) до 13,7  % (у 2003 р.). На друзів у житті розраховує
1,2 % молоді. У переліку чинників, які викликають найбільший острах займає
страх перед зрадою близьких людей: зради бояться понад чверть молодих
людей.

3. Здійсніть класифікацію сімей за різними ознаками.

Доцільно визначати типи сімей залежно від їхніх функцій. Слід зазначити,
що якусь конкретну сім'ю можна віднести до різних типів, залежно від того,
під яким кутом зору її розглядати. Отже, виходячи з основних функцій сім'ї,
можна назвати такі типи родин:

за рівнем матеріальної забезпеченості сім'ї поділяють на бідні,

малозабезпечені, забезпечені, багаті;

за професійною приналежністю, освітнім рівнем – сім'ї робітників,

службовців, акторів, вчителів та ін.;

за віком – сім'ї неповнолітніх, студентські, молоді, сім'ї з дітьми певного

віку, пенсіонерів;

за особливими умовами сімейного життя – моряків, космонавтів,

спортсменів, геологів та ін.;

за складом (структурою) сім'ї поділяють на: повні, неповні, прості

нуклеарні,складні,великі.

за кількістю дітей в сім'ї: бездітні, однодітні, малодітні (2 дитини),

багатодітні (3 дітей і більше віком до 16 років);

за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складається з

представників однакових соціальних прошарків – робітничі сім'ї,
інтелігентів, вчених і т.д.). Однорідних сімей налічують до 70 відсотків);
різнорідні сім'ї (їх члени мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх
членів загальних інтересів менше);

за регіональними принципом (міська, сільська, віддалена – проживає у

важкодоступних, віддалених районах);

сім'ї зі специфічними проблемами – з психічними та фізичними

захворюваннями; правопорушників; алкоголіків, наркоманів; із
захворюваннями на СНІД; зі схильністю до суїциду; інвалідів;

залежно від виконання виховної функції: благополучні, неблагополучий

зовні благополучні, сім'ї групи ризику;

за матеріальною забезпеченістю сім'ї класифікують так: з дуже високим

матеріальним статком; високим матеріальним статком; середнім
матеріальним статком (забезпечена); низьким матеріальним статком
(малозабезпечена); нужденні (за рисою бідності);

за виховним потенціалом родини поділяють на такі види: соціально

здорова, благополучна у виховному відношенні; соціально здорова, але
неблагополучна у виховному відношенні; соціально нездорова,
неблагополучна у виховному відношенні; соціально нездорова, негативна у
виховному відношенні;

за спрямованістю бувають сім'ї, орієнтовані на: діяльність; спілкування;

самозадоволення (егоїстична);

за соціально-правовою стійкістю сім'ї поділяються на такі види: соціально

стійка; соціально хитлива; асоціальна (її члени конфліктують з морально-
правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень); криміногенна.

4. Прочитайте та зробіть тези Закону України про шлюб.

С т а т т я 1. Завдання Кодексу про шлюб та сім'ю України

Завданнями Кодексу про шлюб та сім'ю України є:

 дальше зміцнення сім'ї;

 побудова сімейних відносин на добровільному шлюбному союзі

 жінки і чоловіка, на вільних від матеріальних розрахунків почуттях

 взаємної любові, дружби та поважання всіх членів сім'ї;

 виховання дітей сім'єю з обов'язковим піклуванням батьків

 про їх здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання

 і підготовку до праці;

 всемірна охорона інтересів матері і дітей;

 виховання почуття відповідальності перед сім'єю.

С т а т т я 2. Відносини, які регулюються Кодексом про шлюб та сім'ю

України

Цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті і

майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками і
дітьми, між іншими членами сім'ї, відносини, які виникають у зв'язку з
усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання,
порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів
громадянського стану.

С т а т т я 3. Рівноправність жінки і чоловіка в сімейних відносинах

Відповідно до закріпленої Конституцією України рівності прав жінки і
чоловіка в Україні вони мають у сімейних відносинах рівні особисті і
майнові права.

С т а т т я 4. Рівноправність громадян у сімейних відносинах

Усі громадяни мають рівні права у сімейних відносинах.

Не допускається будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення

прямих чи непрямих переваг при одруженні і в сімейних відносинах
залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і
національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і
характеру занять, місця проживання та інших обставин.

5. Зробіть схему системи освіти в Україні і схарактеризуйте її різні рівні

та елементи.
Структура й доцільність створеної в державі системи освіти характеризують
її ефективність і перспективність розвитку. На початку XXI ст. структура
освіти в Україні така.
1. Дошкільна освіта. її здійснюють дошкільні навчальні заклади: ясла,
ясла-садки, дитячі садки, ясла-садки компенсуючого типу, будинки дитини,
дитячі будинки інтернатного типу, ясла-садки сімейного типу, ясла-садки
комбінованого типу, центри розвитку дитини, дитячі будинки сімейного
типу.
2. Загальна середня освіта. Основним видом закладів, у яких здобувається
загальна середня освіта, є середня загальноосвітня школа трьох ступенів:
перший — початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту,
другий — основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту,
третій — старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту. Для
розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні
класи, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи
навчально-виховних комплексів, об´єднань. Для здобуття загальної середньої
освіти можуть створюватися вечірні (змінні) школи, а також класи, групи з
очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.
3. Позашкільна освіта. До позашкільних закладів освіти належать палаци,
будинки, центри, станції дитячої та юнацької творчості, школи мистецтв,
студії, початкові спеціалізовані мистецькі заклади освіти, бібліотеки, дитячі
театри, парки, оздоровчі центри та інші заклади.
4. Професійно-технічна освіта. Професійно-технічними закладами освіти
є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне
училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище
професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і
перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи
закладів, що надають робітничу професію.
5. Вища освіта. Вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж,
інститут, консерваторія, академія, університет.
Післядипломна освіта. До закладів післядипломної освіти належать:
академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки,
вдосконалення; навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів
освіти (філії, факультети, відділення та ін.); професійно-технічні заклади
освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.
7. Аспірантура.
 8.Докторантура.
9.Самоосвіта. Для самоосвіти громадян державними органами,
підприємствами, установами, організаціями, об´єднаннями громадян,
громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії,
бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо.

6. Визначте мету і завдання освіти у вищій школі,зокрема у вашому вищому

навчальному закладі.

Зміст освіти – науково обґрунтована система дидактичного та методично

сформованого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-
кваліфікаційних рівнів.

У Законі "Про освіту" мету вищої освіти сформульовано так: "Вища освіта
забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку,
здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх
покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної
підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації". Стратегічні
завдання системи вищої освіти, її пріоритетні напрями реформування
викладено у Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI
століття").

Зміст основних понять системи освіти складають:

Освітні ступені (рівні): початкова загальна середня освіта, базова загальна

середня освіта, повна загальна середня школа, професійно-технічна, базова
вища освіта, повна вища школа.

Фахові ступені (кваліфікації): робітник, молодший спеціаліст, спеціаліст.

Наукові ступені: магістр наук, доктор філософії (кандидат наук), доктор наук.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої

цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей,
виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до
свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального,
творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня
народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
7. Проаналізуйте, які молодіжні субкультури наявні в українському
молодіжному середовищі.

Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його

представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує). Члени такого
угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування
(компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і
віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад, субкультура
"толкієністів", які грають в рольові ігри за мотивами фентезі-повістей
Толкієна найчастіше мають власні клуби, а "поттеромани" (фанати Гаррі
Поттера), як одна з наймолодших субкультур, ще тільки формується, то її
прихильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкам Джоан Роулінг.
Загалом можна виділити 5 головних характеристик молодіжних субкультур:
1. Специфічний стиль життя і поведінки;
2. Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають
вимогам певних соціальних категорій молоді;
3. Протиставлення себе решті суспільства;
4. Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;
5. Ініціативний центр, який генерує тексти.
Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур.
В короткому викладі їхня типологія виглядає так:
l романтико-ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери .)
l гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери .)
l кримінальні (гопники, скінхеди .)
l анархо-нігілістичні (панки та інші).