1.

Соціологія сім´ї як наука: об´єкт, предмет, сутність

та основні категорії

Сім’я являє собою об´єднання людей, пов´язаних спільністю побуту та

взаємною відповідальністю, що грунтується на шлюбі та кровній
спорідненості. Вона відіграє особливу й важливу роль в усій історії розвитку
та функціонування людського суспільства. Сім ´я є необхідним компонентом
соціальної структури будь-якого суспільства, а також головним осередком
організації побуту, найважливішою його виробничою та споживчою одиницею.
Через сім´ю змінюються покоління людей, у ній народжується людина,
відбуваються її соціалізація та виховання, через неї продовжується рід і,
значною мірою, реалізується обов´язок турбуватися про старих і
непрацездатних членів суспільства. Основу сім´ї становить шлюбний союз між
чоловіком та жінкою у формах, санкціонованих суспільством. Усю сукупність
найважливіших проблем, пов´язаних із сім´єю, вивчає така спеціальна
соціологічна теорія, як соціологія сім´ї.

Соціологія сім "і— спеціальна соціологічна теорія, що вивчає закономірності

виникнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як
соціального феномена у конкретних культурних і соціально-економічних
умовах, що поєднують у собі риси соціального інституту і малої соціальної
групи.

Об´єктом соціології сім´ї виступає сім´я у двох іпостасях: як мала соціальна

група, тобто певна форма взаємодії людей, з одного боку, і як соціальний
інститут, що регулює відтворення людини, — з іншого боку.

Предметом соціології сім´ї є закономірності та специфічні соціальні

відносини, що виникають між сім´єю і суспільством, а також усередині сім´ї в
процесі її становлення, функціонування і розвитку.

Перш ніж розглянути найважливіші категорії сім´ї, слід уточнити, що являють

собою два головних феномени, які нею вивчаються: шлюб і сім´я. Шлюб і сім´я
— історично змінні явища. їх суспільний, соціальний зміст визначає те, що
властиве їм як різновиду суспільних інститутів та відносин, які перебувають у
складній взаємодії суспільних умов із природно-біологічною, інстинктивною
природою статевих потреб людини. Шлюб— це історично змінна соціальна
форма стосунків між чоловіком і жінкою, через які суспільство впорядковує і
санкціонує їхнє статеве життя, визначає подружні та батьківські права й обов
´язки. Сім ´я, у свою чергу, є сюїаднішою системою відносин, ніж шлюб,
оскільки вона, як правило, об´єднує не лише подружжя, а й їхніх дітей, а також
інших родичів та близьких.

Окрім того, сім´я виступає як соціально-економічний осередок суспільства і

являє собою, таким чином, дуже близьку до "оригіналу" модель усього
суспільства, в якому вона функціонує. Сім я — це соціальний інститут з огляду
на суспільне санкціонування шлюбно-сімейних відносин. Водночас це й мала
соціальна група, що має історично визначену організацію і члени якої зв´язані
між собою родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною
відповідальністю, соціальна потреба в якій виявляється у фізичному й
духовному відтворенні населення [21, с.315].

Виходячи із зазначеного можна виділити такі соціальні особливості сім´

ї як форми людської життєдіяльності:

1) соціально-історична зумовленість сімейних стосунків і сімейної організації;

2) існування сім´ї та її специфічна функція є наслідком об´єктивної потреби,

пов´язаної з однією із найважливіших соціальних форм — створенням і
відтворенням безпосереднього суспільного життя, з одного боку, а також із
створенням самої людини і продовженням її роду — з іншого;

3) наявність у сім´ї, поряд із загальними для всіх соціальних явищ, рис і

якостей, ряду специфічних соціальних особливостей, насамперед, кількісного
складу сімейної групи, ступеня спорідненості, спільності побуту, взаємної
моральної відповідальності тощо (див. рис. 11.1).

Рис. 11.1. Головні ознаки сім´ї

Соціологія сім´ї, досліджуючи шлюбно-сімейні стосунки, використовує такі

поняття й категорії, що відображають основні аспекти функціонування
сімейної групи, — умови та спосіб життя сім´ї, її структуру, функції, спосіб
мислення (сімейна ідеологія), успішність функціонування, етапи життєвого
циклу тощо. Розглянемо найважливіші з цих аспектів.

Умови життя сім "і— це категорія, що являє собою сукупність об´єктивних та

суб´єктивних чинників макро- й мікросередовища проживання сім´ї. До
головних чинників макросередовища або загальних соціальних умов
життєдіяльності сім´ї належать такі:
 1. Соціально-економічні умови й відносини, зумовлені ступенем розвитку
виробничих сил. Вони відображають рівень матеріально-технічної бази,
її інфраструктуру, певний етап розвитку суспільства.
2. Соціальні умови й відносини, зумовлені соціальною структурою
суспільства (тобто розмежуванням населення на групи, класи, верстви, а
також за демографічною, етнічною, професійною і територіальною
ознаками), яка характеризується суспільним розподілом праці і станом
виробничих сил на певному етапі його розвитку.
3. Соціально-культурні (духовно-моральні) умови та відносини, що
відображають систему існуючих у суспільстві правових, морально-
етичних норм, цінностей та ідеалів, зразків діяльності й поведінки, які
носять нормативний характер для сім´ї, а також засоби збереження та
передачі соціальної інформації й соціального знання, доступність сім´ї
до закладів освіти, культури, мистецтва, спорту, інших духовних
цінностей суспільства.
4. Соціально-екологічні умови, що відображають природно-географічні та
кліматичні особливості розміщення сім´ї, ступінь урбанізації і санітарно-
гігієнічних умов її життєдіяльності, а також популяційну насиченість
середовища існування сім´ї.

Ці загальні соціальні (об´єктивні) умови, або чинники макросередовища по-

своєму впливають на життєдіяльність сім´ї, як правило, опосередковано, через
її найближче соціальне оточення, або за допомогою чинників
мікросередовища. До них належать такі компоненти, як ступінь урбанізації
середовища безпосереднього поселення сім´ї (тип населеного пункту: місто,
село, кількість жителів тощо), характеристика можливостей зайнятості
населення (кількість підприємств, робочих місць, рівень кваліфікації, освіти
тощо), демографічна структура, етнічні характеристики, кількісні і якісні
показники розвитку інфраструктури середовища розміщення сім´ї (тобто
наявність сфери обслуговування, дитячих, лікувальних, культурно-спортивних
закладів тощо).

Крім того, до чинників мікросередовища проживання сім´ї часто відносять

соціально-психологічні умови й відносини, які істотно впливають на її
життєдіяльність і характеризують стан суспільної свідомості людей. Ці умови
мають яскраво виражений суб´єктивний характер. До них насамперед належать
соціальні установки, інтереси й ціннісні орієнтації, які, немовби вплітаючись у
загальну тканину суспільної свідомості, набувають статусу самостійного об
´єкта дослідження і практично не розглядаються в контексті умов. їх дедалі
частіше виділяють у самостійну категорію "спосіб мислення сім´ї",
або "сімейна ідеологія ". Під способом мислення сім´ї розуміють сукупність
цінностей, норм та установок у сфері сімейного життя.

Структура сім "ї визначається всією сукупністю стосунків між її членами,

включаючи, крім стосунків родинності, системи господарських та духовно-
моральних стосунків, у тому числі владних, авторитету тощо. Структура сім´ї
та її внутрішня організація залежать від багатьох чинників, визначальним
серед яких є тип подружжя. В історичній ретроспективі відомі подружжя двох
видів: моногамні й полігамні.

Моногамія — це шлюб між одним чоловіком і однією жінкою. Полігамія — це

шлюб одного чоловіка з кількома жінками, а різновидом полігамії
є поліандрія — це шлюб однієї жінки з кількома чоловіками.

Залежно від сфери вибору чоловіка або жінки шлюби поділяють

на ендогамні, тобто такі, які укладаються в межах власної, але більш широкої
спільноти, наприклад у межах соціального класу чи касти, та на екзогамні,що
укладаються між партнерами, які належать до різних соціальних груп.

За ієрархією престижу та влади у сім´ї виділяється патріархальна сім ´я, де

батько здійснює владу і користується найвищим авторитетом, і матріархальна
сім ´я, де влада належить матері. Існують також сім´ї егалітарні, переважно у
сучасних суспільствах. Окрім того, сім´ї поділяються на патрілінеальні, в яких
успадкування прізвища, майна, престижу і соціального становища відбувається
по лінії батька, і наматрілінеальні, в яких успадкування відбувається по лінії
матері. І, нарешті, розрізняються шлюбипатрілокальні, які характеризуються
тим, що молоде подружжя після шлюбу переходить у дім батьків чоловіка,
і матрілокальні, коли молоде подружжя оселяється у домі батьків жінки (рис. 11.2).

Біологічні зв´язки, шлюб і правові норми:

Форма сім´ї
Нуклеарна сім´я складається з дорослих (батьків)
і дітей Розширена сім´я включає нуклеарну сім´ю
і багатьох родичів
1. Моногамія - шлюб між одним чоловіком та
Форма шлюбу однією жінкою

2. Полігамія - шлюб між одним і декількома

індивідуумами

3. Полігінія - шлюб між одним чоловіком і

декількома
жінками

4. Поліандрія - шлюб між однією жінкою та

декількома
чоловіками

5. Груповий шлюб - між декількома сім´ями

1. Патріархальний - влада чоловіків над іншими
Тип владнихструктур членами
сім´ї (Таїланд, Японія, Німеччина)

2. Матріархальний - влада жінок над іншими

членами сім´ї

3. Егалітарний - влада розподіляється між

 чоловіком та
жінкою
1. Екзогамія - правила, що регулюють шлюби
Найкращийпартнер поза
визначеними групами

2. Ендогамія - правила, що приписують

укладання шлюбу
всередині однієї соціальної групи (Індія - кастова
система)
1. Неолокальне - місце проживання окремо від
Право батьків
виборумісцяпроживання
2. Патрілокальне - дружина живе в домі чоловіка

3. Матрілокальне - чоловік живе в домі дружини

1. По чоловічій лінії
Родовід
іспадкоємністьмайна 2. По жіночій лінії

3. Двостороння спадкоємність майна

(загальноприйнято
по 40%)

Рис.11.2. Структура сім´ї у різних суспільних системах

Разом з тим зазначимо, що типи структур сім´ї змінюються з часом. Вони

залежать від історичної епохи, узвичаєного віросповідання та законодавства,
рівня цивілізаційного розвитку суспільства тощо.

Успішність функціонування шлюбно-сімейних стосунків (або сім´ї) — це

категорія, що відображає якість її діяльності. Вона, по-перше, дає змогу
проводити порівняння їх якісних характеристик у різних суспільних системах і
в різні проміжки часу. По-друге, вона виступає як нормативна модель
управління шлюбно-сімейними стосунками в суспільстві. Під успішністю
сімейно-шлюбних стосунків у різних суспільствах розуміють різні речі,
оскільки проблема критеріїв їхньої оцінки — питання досить складне.

Загалом критерієм успіху сімейно-шлюбних стосунків вважають: 1) міцність

шлюбу; 2) суб´єктивне відчуття щастя у подружжя; 3) виконання бажань більш
широких соціальних груп; 4) всебічний розвиток особистостей подружжя, а
саме їхніх здібностей і активності, виховання здібних та активних дітей; 5)
досягнення цілковитого взаєморозуміння, внутрішньої інтеграції подружжя,
відсутність конфліктів і криз, викликаних антагонізмами між членами сім´ї. У
той же час цілковитий успіх шлюбу та сімейно-шлюбних стосунків буває
досить рідко. Однак це не повинно неодмінно означати дезорганізацію та
розпад сімейної групи.
Під способом життя сім’ї розуміють усю сукупність тих видів
життєдіяльності, які виконуються усіма разом або деякими із членів сім´ї чи
одним із них, але від імені і для усієї сім´ї. Природно, що між способом життя
сім´ї та способом життя певної соціальної верстви, класу, нації, суспільства, в
рамках яких сім´ї функціонують, спостерігається щонайтісніший зв´язок.

Етапи життєвого циклу сім’ї— це категорія, що характеризує динаміку

розвитку сім´ї від моменту її формування й до розпаду. Життєвий цикл сім´ї
характеризується рядом періодів, таких, як знайомство, заручини, укладення
шлюбу, взаємне пристосування тощо. Крім того, кожна подружня пара, яка не
розпалася і має дітей, проходить через три головні фази свого розвитку: 1)
період до народження першої дитини, 2) період виховання дітей, 3) період
після відокремлення дітей, які стали самостійними. Нарешті, кожне подружжя,
навіть найщасливіше, розпадається через смерть. Розпад сім´ї найчастіше
відбувається тоді, коли один із членів подружжя залишає сім´ю через
відокремлення або розлучення.

Умови життя сім´ї, фази її розвитку, структура і зміни у внутрішньому житті

залежать від змін у розвитку цивілізації, численних соціальних спільнот і
суспільства в цілому. При цьому соціологічний підхід дослідження сім´ї має
два головні напрями: у першому випадку сім´я аналізується як соціальний
інститут, а у другому — якмала соціальна група.

Сім´ю як соціальний інститут вивчають тоді, коли є потреба виявити,

наскільки спосіб життя сім´ї, її функціонування у визначених межах відповідає
або не відповідає тим чи іншим сучасним критеріям. Важливо також зазначити,
що сім´я як соціальний інститут виникла із самого початку формування
людського суспільства, коли взаємини між чоловіком і жінкою, старшим і
молодшим поколіннями регулювалися племінними й родовими звичаями. З
виникненням моралі, релігії, а згодом і держави регулювання статевого життя
набуло відповідно морального, релігійного і правового характеру.

Це посилило соціальний контроль над шлюбом і водночас забезпечило

позарелігійні та позаправові санкції щодо шлюбу на випадок, коли він вступав
у суперечність з інтересами держави. У цілому, введення шлюбного права і
виникнення пов´язаних з ним правових відносин між подружжям, — є не лише
історично закономірним, а й значною мірою прогресивним явищем. Окрім того,
як зазначалося вище, сім´я забезпечує фізичне й духовне відтворення
населення, соціалізацію нових членів суспільства, тобто виконує такі соціальні
функції, які не під силу жодному іншому соціальному інститутові. Таким
чином, сім´я як найважливіший соціальний інститут суспільства являє собою
цілісну систему дій, норм- і відносин, що здійснюють соціальні функції
відтворення людини, а також широкий соціальний контроль через систему
позитивних і негативних санкцій.

При дослідженні сім´ї як соціального інституту насамперед вивчають: а)

суспільну свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків, узагальнені
характеристики сімейної поведінки окремих груп населення в різних
економічних та культурних умовах, вплив суспільних потреб на характер
відносин і спосіб життя сім´ї; б) причини та наслідки недостатньо високої
ефективності функціонування інституту сім´ї в тих чи інших умовах; в)
соціальний механізм зміни сімейних норм і цінностей; г) ефективність
реалізації інститутом сім´ї своїх основних функцій у різних політичних,
соціально-економічних і культурних умовах; д) співвідношення ідеальних
моделей сімейних норм і цінностей та реальної поведінки членів сім´ї тощо.

Сім´ю розглядають якмалу соціальну групу в тих випадках, коли досліджують

стосунки між конкретними індивідами, які власне і становлять сім´ю. При
цьому сім´я як своєрідна соціальна група має ряд специфічних особливостей,
на відміну від інших соціальних спільнот. Сім´я як мала соціальна група якісно
відрізняється від інших груп, наприклад первинного спортивного колективу
(спортивної команди). Відмінності полягають у тому, що сімейна соціальна
група формується, функціонує і розвивається через лише їй притаманні
стосунки родинності, тобто на зовсім інших принципах. Так, якщо склад
спортивного колективу може постійно змінюватися, то склад сім´ї, як правило,
сталий. Якщо у членів спортивного колективу можуть переважати відцентрові
"настрої", тобто глибока відмінність інтересів, то сім´я, здебільшого, будується
на спільності інтересів.

При аналізі сім´їяк малої соціальної групи доцільно виділяти два основних
типи характеристик: 1) характеристику групи, а загалом — мету й завдання
сімейної групи, склад і структуру сім´ї, її соціально-демографічний склад,
групову згуртованість, групову діяльність, структуру влади й комунікацій в сім
´ї тощо; 2) характеристику зв´язків та стосунків сімейної групи з більш
ширшими соціальними системами в межах соціальної структури суспільства:
функції сім´ї стосовно суспільства, цілі, завдання та функції стосовно індивіда,
сімейні цінності, норми, зразки поведінки тощо. Таким чином, різні сім´ї у
суспільстві мають свої інтереси, перебувають у взаємозв´язку одна з одною і
суспільством у цілому. Тому сім´я виступає як специфічна соціальна спільнота,
соціальна група і поряд з іншими соціально-класовими, етнічними,
демографічними, професійними й територіальними групами є надзвичайно
важливим елементом соціальної структури суспільства. Як бачимо, обидва
напрями соціологічного підходу до дослідження сім´ї мають свою специфіку.
Парадигма сім´ї як соціального інституту зорієнтована в основному на її
зовнішні зв´язки, водночас її внутрішні зв´язки досліджуються через призму
понять, що характеризують сім´ю як малу соціальну групу. Тому заслуговує на
увагу пропозиція українського соціолога Н. Черниш про доцільність інтеграції
цих обох парадигм в межах уявлень про сім´ю як соціальну систему [ЗО, с.9].
2. Сім'я як соціальний інститут та мала соціальна група

Одним із засновників наукового аналізу сім'ї вважають швейцарського вченого Іоганна

Якоба Бахофена*210, який на початку ХІХ ст. видав свою працю "Материнське право", що
вирізнялася оригінальністю підходу до проблем сім'ї та її еволюції. На основі дослідження
численних літературних джерел, вагоме місце серед яких посідали стародавні міфи,
вчений стверджував першопочатковість материнського права в історії сім'ї.

*210: {Черняк Е. М. Социология семьи. - М., 2003 - С. 5-14.}

Окрему спеціальну соціологічну теорію - соціологію сім'ї - започаткував Льюіс Генрі

Морган. Основна праця Л. Моргана "Давнє суспільство" (1877 р.). Вчений розробив
наукову теорію розвитку сім' ї, яка суперечить концепції її божественного походження.

За О. Контом, сім'я - спілка, що базується на інстинктах та емоційній прихильності *211.

О. Конт вважав найважливішими завданням сім'ї - передавання традицій. Сім'я забезпечує
соціальну наступність поколінь, є основним елементом суспільства, за її зразком
побудовані інші складові суспільства. Сім'я змінюється та розвивається. При цьому
людство повинно дотримуватися закону поступального розвитку, не порушуючи його
революційними змінами, тому що для сім'ї це надзвичайно руйнівно. Кожне наступне
покоління покликано передавати та збільшувати матеріальний та духовний потенціал. Це
механізм нормального прогресивного розвитку людства.

*211: {Там само. }

Сім' я як найважливіший соціальний інститут досліджувалася класиками соціології - Л.

Морганом, Ф. Енгельсом, М. Ковалевсь-ким, Ф. Ле Пле, Б. Малиновським, О. Контом, Е.
Дюркгеймом, П. Сорокіним, Г. Спенсером та ін.

Аналіз тенденцій розвитку сучасної сім'ї як соціального інституту подається у працях Е.

Берджеса, У. Гуда, Х. Локка, Т. Парсон-са, Е. Гіденса, П. Бергер, Б. Бергер та ін.
Різноманітні аспекти функціонування сім' ї, зокрема в нових соціально-економічних
умовах, досліджують російські вчені А. Антонов, С. Голод, М. Мацковсь-кий, В. Медков,
Н. Римашевська, Г. Сілладзе, А. Харчев та українські соціологи О. Балакірєва, Н.
Лавриненко, А. Ноур, В. Пилипен-ко, Л. Чуйко, Ю. Якубова та ін.

Проблематика сім' ї в колі наукових досліджень Державного інституту проблем сім' ї та

молоді, Українського інституту соціальних досліджень, Інституту демографії та
соціальних досліджень НАН України, Інституту проблем виховання АПН України,
Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України та ін.

Основні етапи розвитку соціології сім'ї в радянській та пострадянській соціології в

другій половині ХХ ст. виокремлює Солодовников В. В.*212:

*212: {Солодовников В. В. Социология семьи в России: вторая половина ХХ века // }

1. Перший етап - метафізично-ідеологічний (1950-ті - початок 1960-х рр.). Його

характеризували: ідеологічна амбівалентність та "периферійність"; відносна незначущість
цієї тематики в науковому розгляді.
 2. Другий етап - друга половина 60-х - перша половина 70-х рр. ХХ ст. На цьому етапі
розпочинаються емпіричні дослідження щодо інституційних особливостей сім'ї та шлюбу
в радянському суспільстві, що вирізняли їх від капіталістичних інституцій (поєднання
професійних та сімейних ролей жінки, результативність заходів макросоціальної політики,
народжуваність та розлучення ...).

3. Третій етап. Друга половина 70-х - кінець 80-х рр. ХХ ст - акцентування на

функціонуванні сім'ї як малої соціальної групи: дослідження "факторів ризику",
стабільності, якості шлюбу; "потреби в дітях"; еволюції типів сім'ї (передусім на основі
міжособистісної взаємодії); типології функцій сім'ї; подружні конфлікти... Меншу увагу
приділяли політиці в сфері сім'ї.

4. Четвертий етап. Останнє двадцятиріччя ХХ ст - відхід від тематики, властивої

соціології сім'ї загалом, за рахунок заглиблення в окремі дослідницькі теми, їх локалізації,
"вестернізації", "гендеризації" та захоплення якісною методологією.

Соціологія сім'ї - галузь, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї,

шлюбно-сімейних відносин у конкретних соціально-економічних і культурних умовах.

Об 'єкт соціології сім'ї - сім'я та шлюб.

Сім'я - об'єднання на шлюбі або кровному спорідненні, усиновленні людей, що

пов'язане спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністью за виховання дітей,
піклуванням про рідних та взаємодопомогою. Водночас, це особлива форма взаємодії,
мала контактна група людей.

За Н. Смелзером: "Сім'єю називається засноване на кровній спорідненості, шлюбі чи

усиновленні об'єднання людей, пов' язаних спільністю побуту та взаємною
відповідальністю за виховання дітей; члени родини часто живуть в одному будинку"*213.

*213: {Смелзер Н. Социология. - М., 1994. - С. 389-426.}

Сім' я має забезпечити фізичне і духовне відтворення населення, тобто виконувати

специфічну соціальну функцію. Як один із найдавніших соціальних інститутів виникає в
надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, держав.

На перших етапах розвитку суспільства відносини між жінкою і чоловіком, старшими

та молодшими поколіннями регулювалися племінними і родовими традиціями та
звичаями, що базувалися на релігійних і моральних уявленнях. Із виникненням держави
регулювання сімейних відносин набуло правового характеру.

Сім' я - більш складана система відносин, ніж шлюб, оскільки вона, зазвичай, об' єднує
не тільки подружжя, а й їхніх дітей, а також інших родичів та близьких.

Шлюб - це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством система

відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їхні права і обов' язки один щодо одного
та щодо дітей та рідних.

Через шлюб суспільство впорядковує і санкціонує статеве життя, встановлює подружні

та батьківські права та обов'язки.
 Основною особливістю шлюбу є те, що це інститут, який регулює відносини подружжя,
на відміну від сім'ї - інституту, що регулює також і відносини між батьками й дітьми.

Юридичне оформлення шлюбу накладало обов' язки не тільки на подружжя, але і на

державу, що санкціонувала цей союз і повинна була забезпечувати соціальний контроль за
його функціонуванням.

- це соціальний інститут (з точки зору функціонування шлюбно-сімейних

відносин) і водночас мала соціальна група, що має історично визначену
організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами,
Сім'я
спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна
необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному
відтворенні населення.

Типові та найхарактерніші ознаки сім'ї

- шлюбні або кровноспоріднені зв'язки між усіма її членами;

- спільне проживання в одному приміщенні;

- спільний сімейний бюджет.

Предмет дослідження*214
o суспільна свідомість у сфері сімейно-шлюбних відносин;
Сім'я як
o спосіб життя сім'ї;
соціальний
o ефективність реалізації соціальних функцій інституту;
інститут
o соціальний механізм зміни норм і цінностей у межах
соціального інституту сім'ї.
o умови формування і етапи розвитку сім' ї;

o динаміка подружніх відносин та відносин між батьками і

дітьми;
Сім'я як мала соціальна
o розподіл обов'язків у сім'ї;
група
o причини та мотиви розлучень;

o структура та функції сім' ї.

*214: {Руденко Р. И. Практикум по социологии. - М., 1999. - С. 335.}

Основні сучасні напрямки дослідження соціології сім'ї:

o мотивація та вік вступу до шлюбу, а також припинення шлюбу;

 o структура сім'ї, чисельність, розподіл ролей, типологія сім'ї;

o відносини, що складаються у сім' ї як між подружжям, так і між поколіннями;

o якість життя, рівень матеріального забезпечення життя, вплив цих факторів на сімейні
відносини;

o функції сім' ї, їх зміна, трансформація та вплив цих змін на структуру сім'ї, виконання
основних функцій, зокрема репродуктивної.

Розрізняють сім основних методологічних передумов вивчення сім'ї*215:

*215: {Семья сегодня. - М., 1979. - С. 3-6.}

1. Сім'я - продукт суспільного розвитку, вона знаходиться у процесі руху: розвиток

суспільства від нижчого до вищого щабля призводить до переходу сім'ї від нижчої до
вищої форми (Льюіс Морган).

2. Сім'я - відкрита соціально-біологічна підсистема "суспільства". Відносини в самій

підсистемі "сім'я" та з елементами системи "суспільство", що виникають у процесі
реалізації найважливіших функцій сім'ї, постають для неї основними
системоутворюючими зв' язками.

3. Життєдіяльність сім'ї - це процес реалізації її найважливіших функцій: демографічних

(репродуктивна) та соціальних (економічна, споживча, освітня, виховна).

4. Усі функції взаємопов'язані та реалізуються комплексно. Зміна активності в одному

функціональному напрямку призводить до зміни активності сім' ї в інших напрямках.

5. Як підсистема системи "суспільство" сім'я активно взаємодіє з іншими суспільними

підсистемами, які також впливають на реалізацію сім' єю своїх найважливіших функцій.
Як наслідок - резерви часу в сім' ї на виконання певних функцій можуть збільшуватися (чи
зменшуватися) не лише за рахунок вивільненого часу у зв' язку зі скороченням активності
сім' ї, пов' язаної з виконанням інших функцій, а й за рахунок передання (повністю чи
частково) частини функцій іншим підсистемам суспільства.

6. Кожен історичний етап зумовлює визначену ієрархію функцій сім'ї. Розвиток сім'ї
проектується на ієрархію її функцій: відбуваються цілеспрямовані зрушення в активності
сім' ї в найважливіших функціональних напрямках.

7. Зміни у матеріальних умовах функціонування сім'ї є визначальними щодо основних

напрямків розвитку сім' ї.
 3. Типи сім'ї та шлюбу
Існує кілька типології сім'ї, тому що типології базуються на різних критеріях (чисельність,
функції, розподіл влади тощо).

Критерій Типи
o повна - нуклеарна сім'я (спільно проживають батьки і діти);

Чисельність o розширена сім'я - разом проживають кілька поколінь чи кілька сімей

сестер і братів (нуклеарна та родичі); (або окрема - та велика)
1. моногамія - шлюб одного чоловіка з однією жінкою;

2. полігамія (полі - багато):

o полігінія - шлюб одного чоловіка та кількох жінок (у Тибеті, на пд. Індії);

Форма шлюбу
o поліандрія - шлюб однієї жінки та кількох чоловіків;

o груповий шлюб (кілька чоловіків та кілька жінок). Джордж Мердок (1949)

виявив, що полігамія була дозволена більше, ніж у 80 % із 250, проаналізованих
ним суспільств.
Юридичне 1. громадянський - юридично не оформлений;

оформлення 2. офіційний - юридично засвідчений;

шлюбу 3. фіктивний - юридично засвідчений, проте, реально не існуючий.

o патріархат - чоловік - голова сім' ї, він розподіляє матеріальні ресурси,
приймає життєво важливі рішення щодо сім'ї та її членів (Таїланд, Японія, Індія,
Тип Бразилія);

владних o матріархат - дружина - голова сім'ї (жителі Тробрі-анських островів);

структур
o егалітарна сім' я - влада розподіляється порівно між чоловіком та
дружиною (найбільш поширена сьогодні).

Продовження табл.

o екзогамія - партнер обирається за межами сімейної групи;

o ендогамія - шлюби укладаються всередині своєї групи (Індія - кастова

Типи партнерів у система; всередині расових груп - американські негри; релігійні групи -
шлюбі іудаїстів; соціальних класів - аристократів). Найбільш поширеним правилом
ендогамії є заборона кровозмішення (інцест), що забороняє шлюби або
статеві відносини між кровними родичами.
 За o гомогенні - подружжя із однієї соціальної групи;

соціальним o гетерогенні - подружжя - представники різних соціальних груп (класів,

становищем рас, етносів...)
o чоловіча лінія (патрілінарна) - успадкування прізвища, майна
відбувається по батьківській лінії;

o жіноча лінія (матрілінарна), (майно матері відходить дочці, а основну

Правила ведення
підтримку молодому подружжю надає брат жінки, жителі Тробріанських
родоводу та
островів Нової Гвінеї - статеві стосунки не пов' язані з народженням дітей. -
успадкування майна
"Дух-родич одруженої жінки вселяє в її тіло дух - дитини));

o двобічний родовід (40 % країн світу).

o патрілокальна (молодята живуть у сім' ї батьків чоловіка);

o матрілокальна (у сім'ї батьків жінки);

Вибір місця
o неолокальне (окремо);
проживання

o еванклюлекальні (з сім' єю дядька чи тітки). В Україні більшість

молодят живуть з батьками.
o партнерська - члени сім' ї спільно вирішують усі проблеми;
Розподіл ролей у
сім'ї o автономна - кожен приймає рішення самостійно, автономно.
o бездітні;

o малодітні - однодітні;

o средньодітні (2 дитини);
Кількість дітей
o багатодітні (3 і більше дитини).

Кількість дітей, як критерій типу сім'ї, з часом змінюється (раніше: 1-2-

малодітна, 3-4-середньо, 5 і більше - багатодітна).
o повна - з неповнолітніми дітьми проживають рідні або нерідні батьки;

o неповна - це сім'я, де є лише один із батьків з дітьми (частіше - одинокі

матері).

Структура сім'ї
o зведена - сім' я, у якій у чоловіка чи дружини до вступу в шлюб були власні
діти. Це можуть бути як вдова з дитиною, що вийшла заміж за
неодруженого, так і шлюб, в якому об 1идва партнери були в минулому
одружені і мають дітей*216.

*216: {Гурко Т. А. Родительство: социологические аспекты. - М., 2003 - 164 с.}

Можна продовжити типологію за такими критеріями*217.

*217: {Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социологические

исследования. - 1995. - № 10. - С. 95-99.}
 Юридичне оформлення шлюбу:

o сім'ї, що ґрунтуються на офіційно зареєстрованому шлюбі;

o фактичні сім'ї чи співжиття без офіційного оформлення стосунків;

o юридично оформлені шлюбні відносини подружжя, яке проживає окремо - розділення

(separation).

Черговість шлюбу для шлюбних партнерів:

o сім'ї, що базуються на першому шлюбі для обох партнерів;

o сім'ї, що засновані на повторних шлюбах для одного чи обох партнерів (remarriage).

Юридичні засади, що регулюють відносини батьків та дітей:

o обидва члени подружжя живуть із рідними дітьми і до їх народження не мали інших дітей
(intact family);

o сім' ї, в яких один (обидва) із шлюбних партнерів вже мали власних дітей до вступу в шлюб.
Діти можуть проживати як в цій сім'ї, такі в іншій - зведені (stepfamily чи blended family);

o прийомна - сім'я з усиновленими дітьми (adoptive family);

o тимчасово прийомна сім'я - в ній певний період проживає дитина, що тимчасово позбавлена
спілкування з власними батьками (foster family);

o опікунська сім'я (custodian family).

Соціально-демографічні характеристики чоловіка й / чи дружини - вік, професія, освіта,

ставлення до релігії. У вітчизняній літературі згадуються:

- студентська сім'я;

- сім'я неповнолітніх;

- сім'я робітника;

- сільська сім'я.

У закордонній літературі:

- двохкар'єрна (чоловік і дружина - професіонали);

- сім'я середнього класу;

- "чорні" родини (у США),

- міжнаціональні;

- сім'я безробітного;
 - сім'я юриста;

- гомосексуальна сім'я й т.д.

Н. Смелзер зазначає, що під час перепису населення в США розмежовують "стандартні" та

"нестандартні" сім'ї. "Стандартна" сім'я складається з двох або кількох осіб, пов'язаних кровною
спорідненістю, шлюбними узами або всиновленням. Найчастіше - це подружня пара з дітьми або
без дітей. До "нестандартної" сім'ї входять двоє або кілька осіб будь-якої статі, що не є родичами, та
одинаки"*218.

Якщо в 1970 р. в США "стандартні" сім'ї складали 82 %, а "нестандартні" - 18 сімей, то вже в 1981
р. близько 73 % "стандартних" та 27 % "нестандартних" сімей. За даний період суттєво збільшилася
кількість самотніх чоловіків та жінок (на 105 % та 60 % відповідно); сімей з одним із батьків (на 11
%); сімей, в яких один із батьків розведений чи покинутий (на 111 %).*219

*219: {Там само.}

За зрілістю сім'ї розрізняють:

Сім'я
Сім'я, яка тільки створилась.
молодіжна

Сім' я, яка зустрілась з першими для них перешкодами. В сім'ї, яка чекає дитину,
Молода
помітно зміцнюється подружжя: дружина не залишається без уваги, з' являється
сім'я
турботливе ставлення один до одного.
Продовження табл.

Від 3 до 10 років спільного життя. Період найкритичніший,

Сім'я середнього найвідповідальніший: з'являється нудьга, одноманітність у взаєминах
подружнього віку подружжя; розгортаються конфлікти. На такий період припадає найбільше
розлучень.

Подружжя спільно проживають 10-20 років. Опанування нових важливих

Сім'я старшого
ролей - дідусів і бабусь. Нові засади взаємовідносин: піклування один про
подружнього віку
одного, турбота.

Етапи розвитку сім'ї

1 Утворення сім'ї Вступ до першого шлюбу

2 Початок дітонародження Народження першої дитини

3 Завершення дітонародження Народження останньої дитини

4 "Порожнє гніздо" Вступ у шлюб та відділення із сім'ї останньої дитини

 5 Припинення існування сім'ї Смерть одного із подружжя

Щодо взаємин між батьками та дітьми розрізняють такі типи сімей:*220

1. Сім'ї з поширенням дружніх відносин між усіма членами родини. Батьки добре освідомленні
про інтереси та проблеми дитини, намагаються підтримувати, допомагати їй, поважають власну
дитину.

2. Сім'ї з доброзичливими стосунками між батьками та дітьми. Однак батьки намагаються

контролювати та впливати на інтереси та уподобання дітей. Між батьками та дітьми існує певна
дистанція.

3. Сім'ї, в яких батьки значну увагу приділяють благополуччю, навчанню, здоров'ю дитини тощо.
Основна мета виховання - гарні успіхи у навчанні, вступ до ВНЗ, щоб дитина була одягнута не
гірше за інших. Досить часто батьки не обізнані про внутрішній світ їхніх дітей і не намагаються
його пізнати, заперечують навіть можливість існування у дитини власних, відмінних від визначених
дорослими, інтересів, бажань, намірів.

4. Сім'ї, в яких батьки застосовують непедагогічні методи виховання: неповага до дітей, недовіра,
прискіпливість, тілесні покарання. Зазвичай батьки демонструють недружелюбне ставлення до
власних дітей, а у дітей виникають проблеми спілкування з ровесниками.

5. Невпорядковані сім'ї. В таких сім'ях батьки конфліктують між собою та з дітьми, зловживають
спиртними напоями, проявляють жорстокість щодо дітей. Це може зумовлювати антисоціальну
поведінку дітей.

Узагальнено названі типи сім'ї проектуються на: авторитарний, ліберальний,

демократичний стиль відносин між батьками та дітьми*221.

Авторитарний стиль характеризується суворістю, вимогою безапеляційного підпорядкування. З

боку дітей виникає почуття страху, непотрібності, протест, агресивність або апатія.

Ліберальний стиль відзначається безмежним виявом любові до дітей, що з часом дратує їх,
призводить до формування егоїстичного ставлення до батьків, безвідповідальності та
недисциплінованості.

Демократичний стиль - найбільш оптимальний у стосунках між батьками та дітьми. Батьки

гнучкі та наполегливі у своїх вимогах, у дитині цінується не лише слухняність, а й відчуття власної
гідності, ініціатива. Дорослі дослухаються до думки дітей та аргументують власну позицію.

о основних функції сучасної сім'ї найчастіше відносять: репродуктивну, виховну, господарсько-

побутову, економічну, первинного соціального контролю, духовного спілкування, соціально-
статусну, дозвіллєву, рекреаційну, емоційну, сексуальну, соціального захисту.

Основні функції сучасної сім'ї*222

*222: {Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах: тематична Державна доповідь про становище сімей
в Україні за підсумками 2001 року. - К., 2002. - 144 с.}

Сфера Суспільні функції Індивідуальні функції

сімейноїдіяльності

Біологічне відтворення
суспільства, підтримка та Задоволення потреби мати дітей,
Репродуктивна
збереження репродуктивного планування їх народження
здоров'я

Формування навичок суспільного Задоволення потреб у батьківстві,

життя. Соціалізація молодого контакт із дітьми, виховання дітей,
покоління. Забезпечення самореалізація в дітях. Забезпечення
Виховна культурної неперервності дітям батьківської любові, підтримки.
суспільства, передача новому Передача життєвого досвіду від старших
поколінню суспільних норм та індивідів до молодших. Засвоєння
цінностей молодшими індивідами досвіду старших

Забезпечення фізичного здоров'

Одержання господарсько-
Господарсько- я членів суспільства. Догляд за
побутових послуг членами сім'ї від
побутова дітьми та створення необхідних
інших
умов їхнього розвитку

Одержання матеріальних засобів

Економічна підтримка одними членами сім'ї від інших (у
неповнолітніх та непрацездатних випадку непрацездатності чи в обмін
членів суспільства. Створення на послуги). Можливість професійної
Економічна
можливості зайнятості членів реалізації членів сім'ї у сімейному
суспільства через сімейну бізнесі, сімейних підприємствах,
економічну діяльність інших видах сімейної економічної
діяльності

Моральна регламентація
поведінки членів сім'ї у різних
Формування та підтримка правових
сферах життєдіяльності, а також
і моральних санкцій за неналежну
Сфера первинного відповідальності і зобов'язань у
поведінку і порушення моральних
соціального контролю відносинах між подружжям,
норм взаємовідносин між членами
батьками і дітьми,
сім'ї
представниками старшого і
середнього поколінь
Духовне взаємозбагачення членів
сім' ї, зміцнення дружніх основ
Розвиток особистості кожного
шлюбного союзу.
Сфера члена сім'ї. Збереження та
духовного спілкування розвиток духовного потенціалу
Забезпечення реалізації духовного
суспільства
потенціалу особистості

Соціально-статусна Отримання та надання певного Задоволення потреб у соціальному

соціального статусу членам сім' ї. просуванні. Реалізація соціально-ста-
Відтворення соціальної структури тусних амбіцій одних членів сім' ї
суспільства. Забезпечення завдяки іншим
стартових можливостей молодого
 покоління

Організація раціонального Задоволення потреб у спільному

дозвілля сім'ї та окремих її членів. проведенні дозвілля,
Дозвіллєва
Соціальний контроль у сфері взаємозбагачення дозвіллєвих
дозвілля інтересів

Забезпечення психологічного Задоволення потреб індивідів у

Рекреаційна здоров'я членів сім'ї. Психологічна відпочинку, відтворення фізичних та
терапія членів суспільства психологічних сил
Задоволення потреб в особистому
щасті та коханні.
Емоційна стабілізація членів
Емоційна
суспільства Емоційна підтримка одних членів
сім'ї іншими

Регуляція нормативів
сексуальної поведінки.
Формування та передавання Задоволення сексуальних потреб
Сексуальна
сексуальної культури, індивідів
забезпечення сексуального
здоров'я членів суспільства
Сфера
Забезпечення соціальної підтримки
соціального Забезпечення соціального та захисту одними членами сім'ї
здоров'я членів сім'ї інших. Одержання індивідами
захисту психологічного захисту

Функції сім'ї залежать від конкретних культурно-історичних умов її життєдіяльності.

Пітер та Бріджит Бергер зазначають, що сім'я як базовий інститут впливає на три основні види
людської діяльності: відтворення, сексуальність та первинну соціалізацію. Вторинними функціями
Бергери називають: правові, що регулюють права кожного члена сім'ї, у т.ч. дітей; економічні, що
забезпечують зв'язок із зовнішньою економікою (еволюціонують від ролі сім' ї як основного
елемента виробництва - до одиниці споживання). Сьогодні від сім' ї очікують забезпечення
особистісної реалізації та усамітнення, що на рівні моралі означає перехід від акцентування
на обов'язках та відповідальності до прав та винагороди в сімейній сфері*223.

*223: {Бергер П., Бергер Б., Коллинз Р. Личностно-ориентированная социология. - М., 2004. - С.
103-127.}

Дисфункції сім'ї

Як і інші соціальні інститути, сім'я має проблеми у виконанні своїх функцій.

Невиконання, неналежне виконання, недостатність ресурсів для виконання функцій сім'єю - це

дисфункції сім 'ї.

Проявом дисфункцій сім'ї є поширення неблагополучних сімей.

 За ознаками "благополуччя - н 1 еблагополуччя" розрізняють сім' ї благополучні та
неблагополучні*224.

*224: {Бесєдін А. А. Дисфункціональна сім'я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук - Х., 2002. - 18
с.}

Неблагополучна сім 'я - сім'я, де дитина не одержує адекватної уваги, підтримки, догляду і
виховання.

Благополучні сім 'ї - забезпечують задоволення всього комплексу потреб (згідно з А. Маслоу) для
кожного члена сім'ї.

У дітей із неблагополучних сімей частіше, ніж в інших, зустрічається: порушення нормального

спілкування з однолітками; неадекватність самооцінки, зниження здатності самоаналізу і
соціально-психологічної адаптованості; нерозвиненість почуття емпатії; перехід до групи важких
дітей; негативна девіація.

Найчастіше фахівці розрізняють:

o проблемні сім'ї - відсутнє порозуміння, злагоджена взаємодія між членами сім'ї;

o конфліктні сім'ї - незадоволення сімейним життям зумовлює нестабільність сім'ї;

o соціально неблагополучні сім'ї - їм зазвичай властивий низький культурний рівень

подружжя, пияцтво, важковиховувані, педагогічно запущені діти;

o дезорганізовані - процвітає культ сили, панівним є почуття страху, автономність членів

родини, відсутність нормальних людських відносин;

o сім'ї з низьким рівнем матеріальних та житлових умов;

o сім'ї з поганими медико-санітарними умовами;

o неповні сім'ї;

o сім'ї, де один із батьків хворий або інвалід. Поступово відбувається фактична втрата впливу
батьків на дітей.

Неблагополуччя та благополуччя сім'ї може бути як формальним, так і змістовним, залежно від
особливостей реалізації функцій.

Формально неблагополучні сім'ї - маргінально-функціональні, вони - "зона ризику" для переходу

до змістовного неблагополуч-чя, що притаманне "дисфункціональній сім' ї".

У "дисфункціональній сім'ї" порушується як ендолокальний (спрямований на внутрішню

взаємодію), так і екзолокальний (спрямований на зовнішню взаємодію) механізм існування, тобто
руйнується система цінностей, як визначає зв' язки між членами сім' ї та суспільством.

Серед основних чинників дисфункцій сім'ї розрізняють:

o постійні конфлікти та несприятливий психологічний клімат;

 o відсутність одного з батьків;

o аморальна чи асоціальна поведінка батьків;

o низький рівень матеріального забезпечення сім'ї;

o відсутність у батьків педагогічних навичок та знань;

o несприятливі психологічні риси батьків (агресивність, внутрішня конфліктність та ін.) *225 .

4. Історик-соціолог Лоренс Стоун простежив деякі зміни від досу-часних до сучасних форм
сімейного життя в Європі. Він розрізняє три форми розвитку сім'ї від 1500 до 1800 рр.

Розвиток сімейного життя

Поєднувала мало людей, зберігала глибоко вкорінені зв' язки зі спільнотою,

а не лише з кровними родичами. Сім'я не була головним осередком емоційної
прив' язаності або залежності для її членів. До сексу ставилися не як до
джерела втіхи, а як до необхідності розмноження.

Індивідуальна свобода вибору в шлюбі та інші аспекти родинного життя

Нуклеарна сім'я
підпорядковувалися інтересам батьків та інших родичів або всієї спільноти.
початкового
Поза аристократичними колами (де воно інколи активно заохочувалося)
періоду
еротичне або романтичне кохання розглядалося моралістами й теологами як
хвороба. За словами Стоуна, сім'я в той період була відкритою, нечітко
означеною, позбавленою будь-яких почуттів і емоцій, авторитарною
інституцією.... вона також довго не існувала, розпадаючись унаслідок смерті
або дружини, або чоловіка, або смерті чи раннього від'їзду з дому дітей".
Характерна переважно для вищих верств населення та попри те, була
Перехідна форма надзвичайно важливою, бо започаткувала звичаї та поведінку, які відтоді стали
(поч. XVII до поч. майже універсальними.
XVIII ст.)
Нуклеарна сім'я стала більш відокремленим осередком, не пов'язаним з
іншими родичами та локальною спільнотою. Зросло значення подружньої та
 батьківської любові, хоча водночас посилилася авторитарна влада батька.

Група, об'єднана міцними зв'язками почуттів, із характерним високим

рівнем приватності домашнього життя, де головна увага приділяється
вихованню дітей. Відбувається зростання ролі афективного індивідуалізму,
формування шлюбного зв'язку на основі персонального вибору, скріпленого
Сучасна сім' я
сексуальним потягом та романтичним коханням. Сексуальні принади кохання
стали прославлятися в межах шлюбу, а не в позашлюбних відносинах.
Унаслідок зростання робочих місць, відокремлених від дому, родина стала
більше прив'язаною до споживання, аніж до виробництва.
<br

Джон Босвел описував еволюцію шлюбу. "В досучасній Європі шлюб спочатку був такою собі
домовленістю про розподіл власності, потім зосередився на вихованні дітей, а закінчилося тим, що
за основу стало братися подружнє кохання. Не так багато пар одружувалося "з кохання", але
чимало починали любити одне одного помірі того, як провадили спільне господарство,
виховували дітей і розподіляли на двох радощі та прикрощі життя. Майже в усіх епітафіях
подружнім парам, які збереглися, йдеться про глибоку емоційну прив' язаність. Натомість у
більшості країн сучасного Заходу шлюб починається з кохання, потім переходить у спільні турботи
про виховання дітей (якщо є діти), а закінчується, дуже часто, розподілом власності; на той ча 1с
кохання вже або зникає, або перетворюється на далекий спогад"*227.

У структурі соціального інституту розрізняють: норми, правила, символи та систему статусів і

ролей. Соціальний інститут - стійкий комплекс норм, правил та символів, які регулюють певну
сторону люд2ської діяльності та організовують їх у систему статусів та ролей*228.

Сім'я як соціальний інститут - прийнята суспільством форма спільного життя чоловіка та жінки,
пов'язана з продовженням роду, в т. ч. правила утворення сім' ї, норми взаємовідносин у сім'ї,
розподіл рольових обов' язків та прав, система символів, в яких суспільство фіксує свої уявлення,
пов' язані з цією сферою життя.

Так, у сучасному суспільстві уявлення про сім'ю пов'язані з моногамним союзом чоловіка та
жінки, які мають вільне право розірвати шлюб, несуть спільну відповідальність за дітей,
народжених в шлюбі, мають право самостійно планувати сім'ю, перервати вагітність. Сучасне
суспільство не вимагає від своїх членів обов' язкового релігійного скріплення шлюбу. Навіть пари,
які не оформили шлюб згідно з цивільним кодексом, при тривалому спільному житті можуть
розглядатися в певних аспектах як сім'я. Сучасна сім'я, зазвичай, нуклеарна, малодітна, а її ідеал
характеризується рівністю свобод. Усе це разом створює ніби розгорнуту характеристику інституту
сім' ї в сучасному світі.

А. І. Кравченко*229 характеризує еволюцію сім'ї як соціального інституту. Вчений зазначає, що

сім'я пройшла такі етапи, як груповий шлюб, полігамія і моногамія. Розширену сім'ю змінила
нуклеарна. Історично змінювалися ролі чоловіка і дружини, традиції та звичаї, методи виховання
дітей тощо.

Індустріальна революція зумовила загальні тенденції в зміні інституту сім'ї. Молоді люди стають
самостійні у виборі шлюбного партнера, звільняються від контролю батьків. Вони засновують
власний, окремий від батьків дім. Полегшується розлучення. Основою шлюбу все частіше стає
взаємна прихильність і кохання. Знижується шлюбний вік європейців. Вік початку трудової
діяльності зріс від 11 до 25 років. Більшість людей, на відміну від минулих епох, починають
трудовий шлях після одруження. Скорочується кількість дітей в одній сім'ї з 4,3 у 1910 р. до 2,3 у
1960 р.

Зростає роль чоловіка у веденні домашнього господарства та вихованні дітей. Жінка раніше
завершує народжувати: вона молодша, ніж раніше, в той час, коли одружується її остання дитина.
Збільшується час, необхідний для одержання освіти дітьми: вступ у трудове життя затягується.
Жінка більше залучається до діяльності в економічній сфері. Домашня праця полегшується за
рахунок розвитку техніки.

Узагальнення змін сім'ї як соціального інституту вченим здійснено на основі ознак інституту.

Установки та зразки поведінки:

1) Перехід від подвійного до одинарного (сингулярного) стандарту: те, що дозволяється чоловіку,

дозволено і дружині.

2) Велика терпимість до дошлюбного сексуального досвіду обох партнерів, але менша до

адюльтеру (зради в шлюбі).

3) Секс розглядається як самоцінність, а не як засіб репродукції. Він відокремлений від

дітонародження і виховання.

4) Від жінки, як і від чоловіка, очікується активна участь у суспільному житті.

5) Терпиме ставлення до роботи жінки поза домом, насамперед до народження дитини.

6) Жінка менше займається тяжкою домашньою роботою і прагне бути економічно більш
незалежною від чоловіка.

Символічні риси:

1) Відмінності в стилі одягу одружених і незаміжніх жінок починають зникати.

2) Зменшується символічне значення обручок. Шлюб може бути і без каблучок, якщо немає
можливості (бажання) їх придбати.

3) Здвоєна постіль символізує рівність і незалежність шлюбних партнерів.

4) Атрибути весільного обряду (наприклад, весільний коровай, весільне вбрання тощо) тепер
вважаються зайвими.

5) Терпиме ставлення до розлучення.

Утилітарні риси:

1) У шлюбі активно використовують засоби контрацепції.

2) Житло стає менше та більш компактне, кухонні комбайни - обов'язковий елемент побуту,
поширені невеликі кухні, ліжка, що складаються і т. п., особливо в молодих сім'ях.

3) Подружжя активно користаються хімчисткою, пральнею; жінка частково звільняється від

домашньої роботи.
 4) Законодавство в питаннях шлюбу і розлучення стає більш ліберальним.

Ціль шлюбу:

1) Романтичне кохання з відтінком реалістичного розуміння сімейних проблем.

2) Соціальні чинники усе більше втручаються у процес створення сім' ї і народження дітей.

Сучасна сім'я фундаментально досліджувалася американськими соціологами Е. Берджесом та Х.

Локком. Вони дійшли висновку, що у її структурі та функціонуванні відбулися суттєві зміни.
Раніше сім'я трималася на зовнішніх,формальних факторах: закон, звичаї, громадська думка,
традиції, авторитет глави сім'ї, чітка дисципліна, ритуали. На зміну приходить нова форма сім'ї -
товариська. Вона менше залежить від зовнішніх чинників, від тиску суспільства. Основними стають
міжособистісні стосунки, взаєморозуміння та дружні відносини*230.

У сучасних суспільствах розрізняти три основні моделі-системи сім'ї:

Орієнтація на приватне життя, його автономізація, посилення чуттєвого боку; прагнення

до задоволення від подружнього життя та регулювання дітонародження; надмірне
Дітоцентризм
обожнювання дитини, інколи обмеження її самостійності, жорсткі та авторитарні стосунки
з дитиною.

Орієнтація на взаємні відносини. Діти - не є самоцін-ністю. Їх виховання базується на

Подружня сім'я
заохоченні індивідуальності та ініціативи, самореалізації та самостійності.

Фактичний шлюб без юридичної реєстрації (один із різновидів - конкубінат (від

Позашлюбна
лат. соп - разом лежу, співжиття) - довгий, стійкий зв'язок чоловіка, який має сім'ю, з
сім'я
іншою жінкою, у якої від нього є дитина.

Усі три моделі утворюють сучасний тип сім'ї, яка відрізняється від традиційної.