1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

Реферат з «Соціальної роботи»

Тема: « Соціальна реабілітація дітей, сімей які постраждали від війни в
сучасній Україні»

Студента Клачкової С.Ю.

Група СР – 21 – 1
Перевірив викладач
______ Кокшинська О.А.

2023

Зміст
 2

Вступ………………………………………………………………………….. 3
1. Сутність уразливості сімей з дітьми та дітей, які є внутрішньо
переміщеними…………………………………………………………………. 5
2. Мультидисциплінарний підхід у допомозі внутрішньо переміщеним
особам, сім’ям з дітьми……………………………………………………….. 9
Висновки……………………………………………………………………….. 12
Список використаної літератури…………………………………………….. 14

Вступ
 3

Українське суспільство сьогодні переживає черговий кризовий період,

пов’язаний з багатьма чинниками. Найбільш руйнуючою обставиною
сьогодення є збройний конфлікт в нашій державі. Конфлікт, який розділив не
тільки політиків та громадянське суспільство, а й сім’ї та особистості.
Певну кризу переживає і професійне середовище педагогів, психологів,
соціальних працівників. Суть цієї кризи полягає у відсутності або
недосконалості наявних методик роботи з сім’ями та дітьми, які постраждали
від збройного конфлікту, в тому числі внутрішньо переміщеними дітьми та
їхніми сім’ями.
Міжнародна організація «Право на здоров’я» (HealthRight International)
та МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» мають 20-річний
досвід надання допомоги дітям, молоді та сім’ям у подоланні кризових станів
в Україні та понад 30 країнах світу. З перших днів соціально-політичної
кризи та військового конфлікту організації надають фахову допомогу
потерпілим від збройного та соціального протистояння. [2]
Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити соціальну реабілітацію
дітей, сімей які постраждали від війни в сучасній Україні.
Об’єктом дослідження є діти, сім’ї які постраждали від війни в
сучасній Україні.
Для досягнення вказаної мети визначено наступні завдання:
1. Дослідити сутність уразливості сімей з дітьми та дітей, які є
внутрішньо переміщеними.
2. Охарактеризувати мультидисциплінарний підхід у допомозі
внутрішньо переміщеним особам, сім’ям з дітьми.
Структура роботи: складається зі вступу, двох розділів, висновку і
списку використаних джерел. У вступі актуалізовано обрану тему
дослідження. Кожний розділ розкриває частину тематики. У висновку
наведено вихідні результати дослідження.
 4
Робота ґрунтується на використанні таких методів дослідження як:
Ціннісно-нормативний, соціологічний, історичний, структурно-
функціональний. Теоретичні методи: синтез, аналіз, наукова рефлексія.
Емпіричні методи порівняння.
При написанні даного реферату нами були використані праці
вітчизняних і зарубіжних авторів та інформація інтернет-сайтів.
 5
1. Сутність уразливості сімей з дітьми та дітей, які є внутрішньо
переміщеними

Внутрішньо переміщені особи (ВПО), яких ще називають

«вимушеними переселенцями» – нове явище для України, що є наслідком
тривалого військового конфлікту на території України.
За дорученням Генеральної Асамблеї ООН та Комісії з прав людини
були розроблені і 1998 року ухвалені «Керівні принципи з питань
переміщених всередині країни осіб», які врегульовують вимушене
переміщення осіб всередині країни та є керівними вказівками для
міжнародних і неурядових організацій та національної влади з метою
розроблення законодавчих актів та політичних заходів стосовно переміщення
всередині країни. Зазначеним документом передбачено, що національна
влада забезпечує захист та гуманітарну допомогу переміщеним усередині
країни особам. [7]
Більшість ВПО кожного дня стикаються з побутовими, матеріально-
економічними, соціальними, психологічними, юридичними проблемами та
проблемами, пов’язаними зі здоров’ям, що унеможливлює достатній рівень
задоволення навіть базових потреб.
Уразливість ВПО, зокрема сімей з дітьми, викликана такими
чинниками:
На особистісному рівні:
• відчутна загроза життю та здоров’ю (перед переміщенням вони могли
стикатися з насильством, полоном, приниженням, руйнуванням даху над
головою, відсутністю умов для задоволення базових потреб тощо);
• пережиті як матеріальні, так і нематеріальні втрати (втрата рідних,
стосунків з рідними, будинку та майна, втрата всього важливого і звичного
для людини). Було втрачено звичну буденність життя, усвідомлення власної
ідентичності та соціального стану. Слід розуміти, що втрата є більш
болючою, якщо вона несподівана і нетипова. Коли подія розвивається
 6
поступово, людина встигає усвідомити її неминучість і щось зробити. Але
якщо подія відбувається швидко або несподівано, людина не встигає
здійснити контроль над ситуацією;
• невизначеність майбутнього та страхи, які з цим пов’язані (людина не
знає, що її чекає попереду, чи зможе вона знайти житло, нову роботу,
влаштувати дітей; як приймуть факт переселення інші члени сім’ї, близьке
оточення, які залишились, чи проявлять вони співчуття, чи засудять);
• відчуття ізольованості і несприйняття в місцевій громаді, що є
перешкодою для побудови нових стосунків, працевлаштування за місцем
переселення;
• зміна або втрата соціального статусу, життєвих орієнтирів та потреба
у терміновому набутті нових як професійних, так і соціальних навичок;
• кардинальна зміна умов проживання. Особливо це стосується тих
переселенців, які були переміщені з невеликих міст і селищ до великих міст і
відчувають «стрес великого міста», і навпаки. Іншою особливістю є умови
проживання, а саме частина ВПО проживають у спеціально відведених
приміщеннях (санаторії, табори, заклади соціального спрямування,
гуртожитки), де вони дотримуються спільних «правил» проживання та,
зазвичай, не мають достатнього особистісного простору. Більшість із них
отримують доступ до соціальних послуг державних і громадських
організацій, гуманітарну допомогу тощо. [5]
На рівні громади:
• брак інформації для ВПО щодо наявних ресурсів громади у
забезпеченні житлом, роботою, програмами соціальної підтримки тощо;
• недостатньо розвинута соціальна інфраструктура (медичні, навчальні,
соціальні заклади й установи та їх фінансування), яка не здатна задовольнити
потреби більшої кількості осіб;
• нестача або відсутність фінансового забезпечення реалізації програм
допомоги ВПО для задоволення їх потреб, створення умов для соціальної
адаптації;
 7
• недостатність кадрових ресурсів (особливо фахівців, які працюють з
травмою, втратами, надають реабілітаційні послуги), що унеможливлює
вчасну і якісну допомогу ВПО для попередження ризикованих проявів
поведінки;
• різні погляди членів громади на ситуацію, що склалася на Cході
України, та пов’язані з ними інтолерантність і конфлікти між членами
громади та ВПО;
• стигматизоване ставлення як з боку фахівців, так і з боку оточення до
проблем ВПО і першопричин цих проблем. [3]
Зневіра і розпач через відсутність можливості влаштуватися на новому
місці у багатьох ВПО викликає соціальну пасивність, бездієвість і залежність
від постійної допомоги.
Досить гострою для ВПО є проблема соціальної адаптації. Соціальна
адаптація передбачає інтеграцію людини в суспільство, у процесі якої
формується самосвідомість і рольова поведінка, здатність до самоконтролю
та адекватних відносин. Соціальна адаптація тісно пов’язана з психологічною
адаптацією, яка відбувається шляхом узгодження індивідуальних цінностей і
переконань та суспільних норм. Успішність адаптації залежить не стільки від
об’єктивних умов ситуації, скільки від особливостей індивідуальних
ресурсів, адекватності й ефективності стратегій їх застосування. [1]
До іншої групи належать ВПО, які знайшли притулок у близьких,
родичів, друзів, орендують житло або отримали можливість безкоштовно
проживати у «пустих» будинках і які «розсіяні» у містах та сільській
місцевості. Вони, переважно, будують життя у більш незалежних умовах і не
завжди перебувають у полі зору волонтерів, представників громадських та
державних організацій.
Слід зважати на те, що серед ВПО певну кількість становлять ті, які до
збройного конфлікту вже перебували у складних життєвих обставинах, й
умови переселення посилили фактори ризику для них. З-поміж таких
 8
факторів ризику: інвалідність; алкогольна/наркотична залежність; ВІЛ-
інфекція; конфлікт із законом; насильство в сім’ї, відсутність роботи тощо.
Водночас серед ВПО багато людей, які були успішно реалізовані і на
особистісному, і на професійному рівні, та у зв’язку з переселенням втратили
соціальний статус, звичний спосіб життя і забезпечення, певні життєві плани
і стабільність. Часто серед них є активні особистості, готові об’єднувати
навколо себе таких самих людей, шукати для них шляхів підтримки і
допомоги, проводити розвивальні та підтримувальні заходи. [2]
Діти з сімей ВПО також відчувають труднощі, пов’язані з пережитим
досвідом перебування у ситуації збройного конфлікту і переміщенням на
незнайоме місце проживання та в нові умови навчання.
 9
2. Мультидисциплінарний підхід у допомозі внутрішньо
переміщеним особам, сім’ям з дітьми

Сім’ї внутрішньо переміщених осіб, як правило, потребують

комплексної допомоги команди професіоналів, міждисциплінарної команди.
Враховуючи багатогранність проблем, які властиві внутрішньо
переміщеним особам, комплекс різноманітних проблем сімей з дітьми, які
були до переміщення та набуті під час переміщення, в процесі адаптації до
нових умов проживання важливу роль і значення має командний підхід до
роботи. [7]
Мультидисциплінарна команда – це група фахівців (психологи,
соціальні працівники та педагоги, медики, шкільні вчителі тощо), об’єднаних
спільними цілями. У мультидисциплінарній команді чітко визначаються
функції кожного фахівця, розподіляються ролі та сфери відповідальності.
Визначення пакету послуг, що пропонуються конкретному клієнту,
обговорення проблемних питань, оцінювання виконаної роботи відбувається
на групових зустрічах мультидисциплінарної команди. Координація роботи
членів команди і представлення нових випадків здійснюється координатором
– як правило, соціальним працівником. Склад команди може відрізнятися
залежно від потреб людини, яка отримує допомогу, та плану її супроводу.
Наприклад, до складу мультидисциплінарної команди з виявлення і
надання допомоги сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах,
неодмінно повинні входити працівники центрів соціальних служб для сім’ї,
дітей та молоді, працівники служби у справах дітей, працівники управлінь у
справах сім’ї та молоді. За потреби (яка визначається потребами кожної сім’ї)
– працівники управлінь (відділів) охорони здоров’я або закладів охорони
здоров’я, управлінь (відділів) освіти і науки, шкільних та позашкільних
закладів, органи соціального захисту населення, юристи. Головним
завданням цієї команди є виявлення та надання допомоги сім’ям, які
опинилися в складних життєвих обставинах. [5]
 10
Члени мультидисциплінарної команди повинні мати досвід і навички,
необхідні для надання кваліфікованої допомоги клієнтам, бути добре
поінформованими про принципи роботи й ресурси державної системи
надання допомоги, про взаємодію її складових підрозділів, а також про
ресурси недержавних організацій, що працюють у регіоні. Для злагодженої
роботи мультидисциплінарної команди всі спеціалісти мають володіти
однаковою інформацією про клієнта й періодично отримувати інформацію
про зміни в його становищі.
Перевагами мультидисциплінарної команди є те, що вона забезпечує:
 Залучення всіх ресурсів громади, організацій, установ та відомств.
 Скорочення часового проміжку, за який можливо вирішити
проблеми сім’ї та дитини.
 Зняття міжвідомчих бар’єрів – можливість роботи в одній команді
медика, соціального працівника, міліції – спільно працюють над випадком.
 Максимально можливий пакет послуг, який можуть отримати
дорослий і дитина.
 Активне залучення людини, яка потребує допомоги, до планування
та здійснення роботи. Це сприяє формуванню відповідальності за вирішення
проблем у майбутньому. [8]
Діяльність міждисциплінарної команди є ефективною, коли всі її
учасники (включно з людиною, яка потребує допомоги) відповідально
підходять до організації роботи, розділяють обов’язки та відповідальність
щодо своїх повноважень. Важливо, щоб у команди був єдиний керівник
процесу, який відповідає за загальний результат.
Тому при створенні мультидисциплінарної команди необхідно:
 Ввести до складу команди саме тих фахівців, допомоги яких
потребує сім’я або дитина.
 Призначити керівника мультидисциплінарної команди.
 Дійти спільної згоди щодо того, що всі дії та рішення команди
спрямовані на забезпечення інтересів сім’ї або дитини.
 11

 Обговорити умови контролю за ефективністю діяльності кожного

члена команди.
 Проаналізувати попередній досвід розв’язання проблем сім’ї або
дитини, обговорити можливі перешкоди. [6]

Висновки
 12
Діти – це майбутнє України, їх життя, здоров’я, соціальне
благополуччя – турбота держави і суспільства, тому є необхідність на
законодавчому рівні розробити комплексну державну програму щодо
соціальної реабілітації дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та
збройних конфліктів, враховуючи всі їх відповідні статуси, закріплені у
соціально ‐ забезпечувальному законодавстві і нормативно ‐ правових актах
про охорону дитинства.
Поряд із цим, питання щодо розробки механізмів соціальної
реабілітації за окремими статусами дітей, які постраждали внаслідок воєнних
дій та збройних конфліктів, мають стати предметом подальших наукових
досліджень.
Таким чином, все вищевикладене, дає змогу зробити наступні
висновки. 1. Завдяки проведеному аналізу чинного соціально ‐
забезпечувального законодавства та нормативно ‐ правових актів про
охорону дитинства, можна узагальнити наступні статуси дітей, постраждалих
внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, за якими держава передбачає
заходи або комплексної повної, або часткової соціальної інтеграції
(реабілітації): 1) «особи віком до 18 років, які отримали інвалідність
внаслідок ушкодження здоров’я на території проведення антитерористичної
операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони,
відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Україні 2)
«дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів»; 3)
«дитина з інвалідністю, що постраждала внаслідок дії вибухонебезпечних
предметів». За цими статусами держава на законодавчому рівні
зобов’язується проводити соціальну реабілітацію дітей. Також законодавцем
встановлені ще й додаткові статуси дітей, пов’язані з військовими подіями на
території України, починаючи з 2014 року. Однак питання соціальної
реабілітації для них врегульовані державою фрагментарно, більше
повноважень щодо регулювання цих питань передано органам місцевого
самоврядування, які нерідко відчувають дефіцит коштів місцевих бюджетів.
 13
До таких статусів можна віднести такі, як: 1) «дитина внутрішньо
переміщених осіб»; 2) «дитина, яка перебуває у зоні воєнних дій і збройних
конфліктів».
У ході написання рефератної роботи було розглянуто соціальну
реабілітацію дітей та сімей, які постраждали від війни в сучасній Україні , а
саме:
1. Дослідити сутність уразливості сімей з дітьми та дітей, які є
внутрішньо переміщеними.
2. Охарактеризувати мультидисциплінарний підхід у допомозі
внутрішньо переміщеним особам, сім’ям з дітьми.

Список використаної літератури

 14

1. Лесько Н. В. Проблеми захисту дітей від насильства під час воєнних

дій та збройних конфліктів. Наук. віс. Ужгородського нац. ун‐ту, 2017. Серія
Право. Вип. 46. Том 1. С. 16–64.
2. Лінник Н. В. Права людини починаються з прав дитини. Часопис
Київ. ун‐ту права. 2020. № 1. С. 356–360.
3. Турченко О. Г. Право дитини на безпеку під час збройного
конфлікту. Політичне життя. № 2. 2019. С. 6–4.
4. Турченко О. Г., Пилипишина І. І. Забезпечення прав дітей в умовах
збройного конфлікту в Україні. Аналітично‐порівняльне правознавство. № 2.
2022. С. 64–69.
5. Щебетун І. С., Міхайліна Т. В. Захист прав дітей на окупованих
територіях: міжнародний досвід та українські реалії. Політичне життя. № 2.
2019. С. 33–37.
6. Мосійчук Т. Є. Соціальна реабілітація як механізм відновлення
соціальних зв’язків у соціумі. Вісник ОНУ. № 9. 2003. С. 266–271.
7. Аналітична записка щодо прав дітей, які отримали поранення,
контузію або каліцтво внаслідок воєнних дій в Україні. Сайт Благодійний
фонд «Право на захист». 27.06.2022. URL: https://r2p.org.ua/yaki‐soczialni‐ta‐
medychni‐garantiyi‐ mayut‐dity‐shho‐postrazhdaly‐vnaslidok‐voyennyh‐dij/ (дата
звернення 24.04.2023)
8. Діти та збройні конфлікти: нормативно‐правова база. Музей
воєнного дитинства України. URL: https://warchildhood.org/ua/children‐and‐
armed‐conflict‐legal‐ framework/ (дата звернення 24.04.2023)