Міністерство освіти і науки України

Національний університет « Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ
ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ
Кафедра загальної, вікової та соціальної психології ім. М.А.Скока

КУРСОВА РОБОТА

на тему: “Особливості потребової сфери у осіб з шопінг-адикцією”

Студента 2-го курсу 21 групи

Напрям підготовки: 05 Соціальні та
поведінкові науки
Спеціальність: 053 Психологія
Руденко Анастасія Петрівна
Керівник: ст. викладач
Дубініна Діана Емілівна

Оцінка
Національна шкала____________________
Кількість балів ________ECTS__________

Члени комісії:________ _____________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________ _____________
(підпис) (прізвище та ініціали)

________ _____________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Чернігів - 2023
 Зміст

Вступ............................................................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОТРЕБОВУ СФЕРУ
ОСОБИСТОСТІ ТА ШОПІНГ-АДИКЦІЮ......................................................... 5
1.1 Поняття мотивів та потреб у психології.........................................................5
1.2 Фактори, які впливають на розвиток шопінг-адикції................................. 10
1.3 Сучасні підходи до вивчення шопінг-адикції.............................................. 12
РОЗДІЛ 2 ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСІБ З
ШОПІНГ-АДИКЦІЄЮ ТА ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ......................... 14
2.1 Психологічні аспекти осіб з шопінг-адикцією............................................ 14
2.2 Вплив шопінг-адикції на життя та стосунки............................................... 19
2.3 Практичні поради для осіб з шопінг-адикцією та їх родичів.....................21
Висновок....................................................................................................................24
Перелік використаних джерел.............................................................................. 26

2
 Вступ
Актуальність теми. Як відомо, потреби людини є рушійною силою до
здійснення діяльності. Об'єкти, що спонукають до діяльності, виступають у
формі свідомих образів або уявлень, думки або поняття, ідеї чи морального
ідеалу. Вивчення мотиваційно-потребової сфери особистості, спрямованості та
тенденцій дає можливість прогнозувати життєвий шлях особистості,
попереджувати помилки.
Все вищесказане вимагає глибокого наукового осмислення нового
психологічного феномена – шопінг-адикції, який розглядається
американськими вченими в руслі мотиваційно-потребової сфери особистості.
Об'єкт дослідження: погребова сфера.
Предмет дослідження: особливості потребової сфери у осіб з
шопінг-адикцією.
Мета: вивчити психологічні особливості потребової сфери у осіб з
шопінг-адикцією.
Завдання дослідження:
1. Провести аналіз літератури щодо поняття «шопінг-адикції» та
мотиваційно-потребової сфери особистості.
2. Визначити рівні шопінг-адикції студентів та сформувати дві групи
досліджуваних.
3. Дослідити особливості мотиваційно-потребової сфери в
досліджуваних групах.
Теоретико-методологічна основа дослідження: вивченню мотиваційної
сфери особистості присвячена велика кількість наукових досліджень
вітчизняних (О.М. Леонтьєв, В. Вілюнас, Є.М. Ільїн, В.В. Ковальов, Е.М.
Балашов, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В. Мерлін, П.В. Симонов, П. Якобсон
та ін.) і зарубіжних авторів (Дж. Аткінсон, Р. Холл, А. Маслоу, Х. Хекхаузен та
ін.). Проблему особливостей ціннісно-мотиваційної сфери студентів
досліджували І. Абрамович, Л. Буйновська, М.В. Горська, В.А. Карнаухов, В.А.
3
Климчук та ін. Сутність і закономірності формування особистості та її
мотивації у юнацькому віці вивчали Л.І. Божович, Д. Ельконін, Г. Цукерман.
Структура роботи:
Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків,
списку використаних джерел.

4
 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОТРЕБОВУ
СФЕРУ ОСОБИСТОСТІ ТА ШОПІНГ-АДИКЦІЮ

1.1 Поняття мотивів та потреб у психології

Історія розвитку людини пов'язана з історією розвитку її потреб.

У психології як джерела, збудників поведінки людини використовуються
поняття «потреба», «потреба», «бажання», «мотив».
Відправною точкою для пояснення джерел активності поведінки людини є
поняття потреби. Потреба визначається як стан людини, що створюється
потребою в об'єктах, необхідних для її існування, і виступаючих джерелом її
активності. Людина народжується як людський індивід, як тілесна істота, і для
підтримки життя їй притаманні вроджені органічні потреби.
Потреба ‒ це завжди необхідність в чомусь, в предметах або умовах,
необхідних для підтримання життєдіяльності.
Співвіднесення потреби з її об'єктом перетворює стан потреби в потребу,
а її об'єкт ‒ в предмет цієї потреби і тим самим породжує активність,
спрямованість як психічне вираження цієї потреби. Опредмечена потреба є
мотив або бажання.
Психолог А. Н. Леонтьєв писав, що до свого першого задоволення
потреба «не знає» свого предмета, він ще повинен бути виявлений. Тільки в
результаті такого виявлення потреба здобуває свою предметність, а сприйманий
предмет ‒ свою спонукальну і направляючу діяльність функцію, тобто стає
мотивом.
Потреба як випробовувана людиною необхідність в чому-небудь ‒ це стан
пасивно-активний: пасивний, оскільки в ньому виражається залежність людини
від того, в чому вона відчуває потребу, а активний, оскільки він включає в себе
прагнення до її задоволення і тому, що може її задовольнити.
Потреби ‒ форма зв'язку організму із зовнішнім світом і джерело його
активності. Саме потреби, будучи внутрішніми сутнісними силами організму,
5
спонукають його до різних форм активності (діяльності), необхідним для
збереження і розвитку індивіда і роду. Потреби живих істот надзвичайно
різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації, однак, більшість
дослідників виділяють три типи потреб: біологічні, соціальні та ідеальні.
Біологічні потреби. Біологічні потреби обумовлені необхідністю
підтримувати постійність внутрішнього середовища організму. Спонукувана
ними активність завжди спрямована на досягнення оптимального рівня
функціонування основних життєвих процесів. Ця активність відновлюється при
відхиленні параметрів внутрішнього середовища від оптимального рівня і
припиняється при його досягненні.
Потреби, що забезпечують нормальну життєдіяльність організму, добре
відомі ‒ це потреби в їжі, воді, оптимальних екологічних умовах (вміст кисню в
повітрі, атмосферний тиск, температура навколишнього середовища тощо).
Особливе місце в цьому ряду займає потреба в безпеці. Незадоволеність цієї
потреби народжує такі відчуття, як тривога і страх.
Соціальні та ідеальні потреби. Соціальні потреби в якості першооснови
включають такі їх види:
• потреба належати до певної соціальної групи;
• потреба займати в цій групі певне положення у відповідності з
суб'єктивним уявленням індивіда про ієрархію цієї групи;
• потреба слідувати поведінковим зразкам, прийнятим у даній групі. Вони
спрямовані на забезпечення взаємодії індивіда з іншими представниками
свого виду.

Ідеальні потреби становлять біологічно зумовлену основу для

саморозвитку індивіда. У цю групу включаються:
• потреба в новизні;
• потреба в компетентності;
• потреба подолання.

6
 З точки зору еволюційної фізіології, перераховані соціальні й ідеальні
потреби повинні мати своє представництво і в мотиваційно-потребовій сфері
людини. У ході індивідуального розвитку базисні потреби соціалізуються,
включаються в особистісний контекст і набувають якісно нового змісту, стаючи
мотивами діяльності.
Фізіологічні умови виникнення потреб ‒ проблема недостатньо
розроблена, і деяка визначеність в даний час існує лише щодо таких вітальних
потреб, як потреба в їжі і воді. З точки зору психології голод і спрага ‒ це
гомеостатичні потяги, спрямовані на отримання організмом достатнього для
забезпечення виживання кількості води і їжі. Вони відносяться до вроджених, і
не вимагають спеціального навчання, однак протягом життя можуть
модифікуватися різноманітними впливами середовища.
Специфіка потреб людини обумовлена тим, що вона протистоїть світу не
як ізольований індивід, а як елемент різних соціальних систем, в т.ч. людства в
цілому як родової спільності. Вищі потреби особистості відображають тому, в
першу чергу, її зв'язки з соціальними спільнотами різних рівнів, а також умови
існування і розвитку самих соціальних систем. Це відноситься як до потреб
соціальних груп і суспільства в цілому, так і до потреб кожної окремої
особистості, в яких виражається її соціальна сутність.
Тим не менше, питання про природу людських потреб залишається
дискусійним. Деякі дослідники вважають їх вродженими (наприклад, A.
Фрейд). Інші вважають, що соціальність всіх без винятку людських потреб
проявляється у їхньому змісті, походження і в способах реалізації
(задоволення). З цієї точки зору потреби людини не є вродженими, вони
формуються в процесі освоєння ним соціальної дійсності, становлення його
особистості. Розвиток людських потреб відбувається через розширення і зміна
кола їх предметів. Суспільне виробництво матеріальних благ і духовних
цінностей обумовлює розвиток суспільних потреб, які присвоюються
індивідами в процесі їх соціалізації, входження в світ суспільних відносин,
оволодіння матеріальною і духовною культурою людства.
7
 Існує кілька десятків класифікації людських потреб. Найбільш суттєві і
поширені з цих класифікацій: за походженням (біогенні, психогенні і соціогенні
потреби), за суб'єктами (індивідуальні, групові, суспільні, загальнолюдські), по
об'єкту (матеріальні і духовні), по функції (потреби фізичного і соціального
існування; потреби збереження і потреби розвитку).
Однак багато потреб важко однозначно класифікувати з цих підстав. Так,
є потреби, що поєднують в собі риси матеріальних і духовних чи естетичних та
пізнавальних потреб.
Не слід ототожнювати мотивації і потреби. Потреби далеко не завжди
перетворюються в мотиваційні порушення, в той же час без належного
мотиваційного порушення неможливо задоволення відповідних потреб. У
багатьох життєвих ситуаціях наявна потреба з тих чи інших причин не
супроводжується мотиваційним спонуканням до дії. Образно кажучи, потреба
говорить про те, «що потрібно організму», а мотивація мобілізує сили організму
на досягнення «потрібного».
Потреба, переростаючи в мотивацію, активує ЦНС і інші системи
організму. При цьому вона виступає як енергетичний фактор («сліпа сила», по І.
П. Павлову), що спонукає організм до певної поведінки.
Термін «мотивація» буквально означає «те, що викликає рух», тобто в
широкому сенсі мотивацію можна розглядати, як фактор (механізм), що
детермінують поведінку.
Згідно з визначеннями, представленим в тлумачному словнику з
психології, мотив:
1. Стан збудження, яке спонукає організм до дії.
2. Раціоналізація, підтвердження або виправдання, яке людина
представляє як причину своєї поведінки.
3. Іноді вживається для позначення загальної глобальної установки, як,
наприклад, у фразі: «Його дії відображають альтруїстичні мотиви».
За визначенням Ч. Райкрофта мотив ‒ те, що спонукає людину прагнути
до завершення чого-небудь або до будь-якої мети. У цьому понятті не
8
розрізняються «внутрішні» фактори, такі, як інстинкти, і «зовнішні», такі, як
спонукання.
О.М. Леонтьєв говорив, що мотивація ‒ це опредмечена потреба, або
«само цілеспрямоване поведінка».
Особливе питання полягає в тому, який механізм переростання потреби в
мотивацію. У відношенні деяких біологічних потреб (голод, спрага) цей
механізм, як було показано вище, пов'язаний з принципом гомеостазу. Згідно з
цим принципом, внутрішнє середовище організму повинне завжди залишатися
постійним, що визначається наявністю низки незмінних параметрів (жорстких
констант), відхилення від яких тягне різкі порушення життєдіяльності.
Прикладами таких констант служать: рівень глюкози в крові, вміст кисню,
осмотичний тиск і т.д.
Потреба переростає в мотивацію лише після досягнення деякого рівня
наростання, при перевищенні цього умовного порога людина, як правило, не
може ігнорувати наростаючу потребу і підпорядковану їй мотивацію.
У будь-якої мотивації необхідно розрізняти дві складові: енергетичну і
спрямовуючу. Перша відображає міру напруги потреби, друга ‒ специфіку або
семантичний зміст потреби. Таким чином, мотивації різняться за силою і за
змістом. У першому випадку вони варіюють в діапазоні від слабкої до сильної.
У другому ‒ прямо пов'язані з потребою, на задоволення якої спрямовані.
Відповідно так само, як і потреби, мотивації прийнято поділяти на нижчі
(первинні, прості, біологічні) і вищі (вторинні, складні, соціальні). Прикладами
біологічних мотивацій можуть служити голод, спрага, страх, агресія, статевий
потяг, турбота про потомство.
Мотив визначається як предмет, що відповідає потреби, а тому спонукає і
спрямовує діяльність. Однак між мотивом і потребою немає відносин суворої
однозначності. Інакше кажучи, один і той же предмет може служити
задоволенню різноманітних потреб.
С.Ю. Головін зазначає, що мотив являється суб'єкту у вигляді
специфічних переживань, характерних або позитивними емоціями від
9
очікування досягнення даного предмета, або негативними, пов'язаними з
неповнотою цього положення.
У вітчизняній психології як загальний механізм появи мотивів
розглядається реалізація потреб у ході пошукової активності і тим самим
перетворення її об'єктів у мотиви ‒ «предмети потреб». Звідси ‒ центральна
закономірність: розвиток мотиву відбувається через зміну і розширення кола
діяльності, перетворюючої предметну дійсність. У людини джерело розвитку
мотивів ‒ це безмежний процес суспільного виробництва матеріальних і
духовних цінностей. В якості таких потенційних мотивів в онтогенезі
виступають властиві даному суспільству цінності, інтереси та ідеали, які в разі
їх інтеріоризації особистістю можуть придбати спонукальну силу і стати
реальними мотивами.
Якщо при теоретичному аналізі діяльності природний шлях потреба -
мотив - мета - дія, то в реальному діяльності постійно йде зворотний процес: у
ході діяльності формуються нові мотиви і потреби. Те, як нові мотиви
утворюються в ході діяльності - питання дуже складне.

1.2 Фактори, які впливають на розвиток шопінг-адикції

Дослідження показують, що деякі фактори можуть сприяти розвитку

шопінг-адикції:
1. Соціальний тиск. Одним з головних факторів, які впливають на розвиток
шопінг-адикції, є соціальний тиск. Багато людей починають займатися
шопінгом через бажання відповісти на очікування суспільства.
Наприклад, якщо в їх оточенні багато людей, які регулярно купують нові
речі, то індивідуум може почувати себе відсталим, якщо не буде робити те
ж саме.
2. Стрес і тривога. Інший фактор, який сприяє розвитку шопінг-адикції - це
стрес та тривога. Шопінг може стати для людей способом релаксації та
зняття стресу. У таких ситуаціях людина може відчувати відчуття
10
 задоволення та радості, що викликає бажання повторити це в
майбутньому.
3. Імпульсивність. Дослідження показують, що люди з високим рівнем
імпульсивності мають більшу схильність до шопінг-адикції. Це може бути
пов'язано з тим, що вони менше контролюють свої дії та більше
піддаються емоційним імпульсам, таким як бажання купити щось зараз.
4. Невпевненість у собі. Багато людей використовують шопінг як спосіб
покращити своє самопочуття та відчуття впевненості у собі. Особливо це
стосується жінок, які можуть купувати нові речі, щоб почуватися більш
привабливими та привабливими для оточуючих. Однак, це може
призвести до залежності від шопінгу, якщо людина не може зупинитися
та регулювати свої витрати.
5. Реклама. Реклама може також стимулювати розвиток шопінг-адикції.
Реклама, яка зображує товари як необхідні та бажані, може створювати у
людей відчуття, що вони повинні купити ці товари, щоб бути щасливими
або успішними. Багато людей можуть не замислюватися над тим,
наскільки їм потрібні ці товари, а купувати їх просто через рекламу та
почуття "FOMO" (Fear Of Missing Out).
6. Легкий доступ до кредитів. Легкий доступ до кредитів та позик може
також сприяти розвитку шопінг-адикції. Багато людей можуть
використовувати кредитні картки та позики, щоб купувати більше товарів,
ніж вони можуть собі дозволити. Це може призвести до накопичення
великої суми боргів та фінансових проблем у майбутньому.
7. Інтернет та онлайн-шопінг. Інтернет та онлайн-шопінг дозволяють людям
здійснювати покупки з будь-якого місця та в будь-який час, що може бути
дуже зручно та привабливо для деяких людей. Однак, це також може
сприяти розвитку шопінг-адикції, оскільки люди можуть легко знайти
товари, які їх привертають, та купувати їх без жодних обмежень.

11
 Загалом, розуміння факторів, які впливають на розвиток шопінг-адикції,
може допомогти людям уникнути негативних наслідків цієї проблеми та
зберегти своє фінансове, психічне та емоційне здоров'я.

1.3 Сучасні підходи до вивчення шопінг-адикції

Однією з головних проблем, пов'язаних з вивченням шопінг-адикції, є те,

що це явище є досить новим і ще не дослідженим в достатній мірі. Однак,
останнім часом було проведено декілька досліджень, які допомогли краще
зрозуміти цю проблему.
Один з сучасних підходів до вивчення шопінг-адикції полягає у
використанні нейробіологічних методів дослідження, таких як
магнітно-резонансна томографія (МРТ). Ці методи дослідження дозволяють
дослідникам досліджувати активність певних частин головного мозку, які
пов'язані з ризиком розвитку шопінг-адикції. Наприклад, одне з досліджень
виявило, що люди, які мають підвищену активність в нагороджувальній системі
головного мозку, можуть бути більш схильні до ризику розвитку
шопінг-адикції.
Ще один підхід до вивчення шопінг-адикції полягає у використанні
психологічних теорій та моделей. Наприклад, одна з моделей, що
використовується для пояснення шопінг-адикції, - це теорія залежності від
компенсації. Згідно з цією теорією, люди можуть шукати компенсацію за стан
тривоги або стресу через шопінг, що може призвести до розвитку залежності.
Інший підхід - це дослідження соціального контексту шопінг-адикції.
Наприклад, одне з досліджень виявило, що певні соціальні фактори, такі як
наявність соціальних мереж, можуть підвищити ризик розвитку шопінг-адикції.
Також дослідження показали, що рекламні кампанії та маркетингові стратегії
магазинів можуть впливати на розвиток шопінг-адикції у споживачів.
Інші сучасні підходи до вивчення шопінг-адикції включають дослідження
психосоматичних симптомів, які можуть виникати у людей з цією проблемою, а
також дослідження можливостей лікування. Одним з підходів до лікування
12
шопінг-адикції є терапія поведінки, яка може допомогти людям розвивати
здорові звички шопінгу та управляти своїми імпульсами.
Ще один сучасний підхід до вивчення шопінг-адикції полягає у
використанні віртуальної реальності та інших технологій для дослідження
поведінки споживачів. Наприклад, деякі дослідники використовують віртуальні
магазини для вивчення реакції споживачів на певні маркетингові стратегії та
товари.
В цілому, сучасні підходи до вивчення шопінг-адикції дозволяють
дослідникам краще зрозуміти цю проблему та знайти ефективні способи її
лікування. Однак, враховуючи те, що це явище є досить новим та складним, є
необхідність у подальшому дослідженні, щоб дійти більш детального та
точного розуміння шопінг-адикції та розробити ефективніші методи лікування.

13
 РОЗДІЛ 2 ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСІБ З
ШОПІНГ-АДИКЦІЄЮ ТА ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

2.1 Психологічні аспекти осіб з шопінг-адикцією

Адиктивна поведінка є однією з форм деструктивної поведінки, при якій

відхід від реальності відбувається за допомогою штучної зміни свого
психічного стану з метою стимулювання й підтримки інтенсивних емоцій за
допомогою прийому певних речовин або постійною, хворобливою фіксацією
уваги на яких-небудь видах діяльності.
У психології відомий феномен, що поширюється на багато сфер
життєдіяльності, згідно з яким більшість прийнятих людиною рішень
обумовлюється актуальним емоційним станом. Ця закономірність поширюється
на ситуацію шопінгу: за умови поглинання емоційної складової раціональним
мисленням багато аддиктів могли б розвинути здатність до саморегуляції і,
відповідно, до уникнення необґрунтованої купівельної спокуси. І хоча на
сьогоднішній день не існує точно встановлених статистичних даних числа осіб,
що страждають шопінгоманією, кількість жертв шопінг-синдрому збільшується
з кожним роком у всьому світі (особливо в європейських країнах, США). Явище
«магазинної залежності» – дефініція, прийнята в німецькій психіатрії –
характеризується придбанням непотрібних аддикту речей і отриманні
задоволення не стільки від результату зробленої покупки, скільки від процесу,
результатом якої неминуче є переживання досади і розчарування. В дійсності
жінкам більшою мірою, ніж чоловікам властиве прагнення до придбання
непотрібних речей на рівні адиктивної залежності. Шопінг-адикція до покупок
– тільки нещодавно стала звертати на себе серйозну увагу професіоналів в
області соціології і психології, а також призвела до зміни переважно
гумористичного ставлення до неї широких верств популяції в регіонах сучасної
і постсучасної культури. Накопичуються незаперечні факти, які свідчать про те,
що шопінг-адикція викликає значні додаткові негативні наслідки не тільки в
14
економічній області, але і є джерелом порушень емоційного, психологічного та
особистісного рівня.
Фахівцями визначена симптоматика шопогольної адикції, її найбільш
характерні прояви носять психофізіологічний характер і виражаються у
підвищеному потовиділенні, прискореному пульсі, шлункових спазмах,
нервовому тремтінні по всьому тілі, фізіогномічних (мімічних) змінах
(застиглий вираз обличчя, блукаючий погляд і ін). Причини, що призводять до
переживання «шопінг-синдрому», різноманітні: на гормональному рівні –
недолік серотоніну, що забезпечує позитивний емоційний фон настрою; на
психологічному рівні – відсутність задовільних взаємовідносин з партнером,
дітьми, перенесення невдоволення власною особистістю, недостатня
професійна реалізація; на соціальному рівні – стиль життя, що декларується
сучасним суспільством, відповідність, якою корелює з досить високим статусом
і соціальної успішністю особистості, але провокує відчуженість, самотність,
відсутність взаєморозуміння.
Люди, які страждають від шопінг-адикції, часто використовують покупки
як засіб збільшення власної вартості та підвищення самооцінки. Це може
призвести до того, що вони надмірно залежать від своїх покупок та стають
залежними від них.
Іншим психологічним аспектом, який впливає на осіб з шопінг-адикцією,
є стрес. Люди можуть використовувати шопінг як засіб знеболення від стресу та
негативних емоцій, таких як тривога та депресія. Проте, з часом, такий спосіб
знеболення може призвести до того, що люди стають залежними від шопінгу та
перетворюють його на свій основний механізм знеболення.
Ще один психологічний аспект, який важливий для розуміння
шопінг-адикції, - це поведінкові симптоми, такі як надмірне купування,
витрачання надмірної кількості грошей, та бажання купувати товари, навіть
якщо на це немає достатньо коштів. Ці симптоми можуть призвести до
фінансових проблем та негативно впливати на соціальні стосунки.

15
 Також, психологічні аспекти можуть бути пов'язані з психологічними
діагностичними критеріями шопінг-адикції, такими як відчуття задоволення та
задоволення від покупок, та потреба у купівлі для забезпечення задоволення та
відчуття. Ці критерії можуть допомогти визначити рівень шопінг-адикції та
вибрати найефективніші методи лікування.
Крім того, важливим аспектом психології осіб з шопінг-адикцією є те, що
це не просто поведінкова проблема, але і результат взаємодії між біологічними
та психологічними факторами. Наприклад, деякі дослідження показали, що
наявність шопінг-адикції може бути пов'язана з нейрохімічними дисбалансами
в мозку, такими як низький рівень серотоніну. Також, фактори, такі як генетика
та навколишнє середовище, можуть впливати на розвиток шопінг-адикції.
Нарешті, психологічні аспекти можуть включати в себе емоційні та
міжособистісні фактори. Наприклад, люди можуть використовувати шопінг як
спосіб підтримувати свої соціальні контакти та взаємодіяти з іншими людьми.
Також, відчуття одиноцтва та несамовитого бажання приналежати до групи
можуть стати причиною шопінг-адикції.
До причин шопінг-адикції також відносяться почуття провини, відчуття
внутрішньої недостатності, незадоволена сексуальність, безпорадність,
пригнічене почуття люті і нездатність справлятися з конфліктними ситуаціями.
Таким чином, придбання дають можливість адикту на короткий проміжок часу
задовольняти потребу в переживанні щастя. Непотрібні, абсурдні покупки є
неминучою закономірністю, основою ефекту заміщення і дозволяють
шопоголику знаходити втіху в сурогаті бажаного. Аттачмент і формування
наростаючого потягу до здійснення покупок виявляються залежними від ряду
вихідних і придбаних установок, які пов'язані з особистісними проблемами і
характерологічними особливостями шопінг - адиктів. Шопінг, як і інші адикції,
починається з аттачмента, з сильною емоційною фіксацією на акті здійснення
покупки.
Дослідження динаміки шопінгу показують, що тригери шопінгу у різних
людей різні і відображають психологічні характеристики адиктивних покупців/
16
споживачів. Тригерами покупок можуть бути рекламні матеріали, ситуації
міжособистісного спілкування, ситуації з можливістю реалізації «мислення за
бажанням», зняття емоційної напруги; вплив алкогольного сп'яніння та ін.
Велике значення в розвитку шопінг-адикції мають сформовані ще в ранньому
дитинстві стереотипи поведінки. Адикти до покупок зазвичай пам'ятають
відвідування магазинів з батьками, перші подарунки, що купувалися в
магазинах іграшок, солодощів або одягу. Найбільш ранні спогади у майбутніх
адиктів стосуються вражень про відвідування магазинів і покупок. Багато
шопінг-адиктів в дитинстві складали в уяві сценарії на цю тему з
фантастичними образами надбань різних матеріальних благ, з володінням якими
асоціювалось почуття переваги над однолітками, відчуття особливої
значущості, предмета обожнювання і в той же час заздрості знайомих, близьких
і уявних персонажів. Шопінг-адикція включає розвиток особливого
привабливого психологічного стану не тільки під час самого акту покупки, але і
попереднє купівлі стан, який включає роздуми про здійснення покупки,
планування, «смакування» деталей пов'язаного з купівлею і передує їй ведення.
Характерно, що в умовах постсучасного суспільства шопінг - адикти ставлять
на перше місце в сценарії не саму покупку як таку, а процедуру візиту в
супермаркет, який займає центральне місце у змісті мислення і уяви адикта.
Супермаркет перетворюється в бажане місце проведення всього вільного часу,
ефективно замінюючи інші місця відпочинку і розваг. Приходячи в супермаркет,
шопінг-адикт, як правило, навіть не має конкретного плану придбань. Вона/він
не становить списку намічуваних до придбання товарів. Покупки здійснюються
спонтанно під впливом ряду випадкових додаткових факторів, до яких можуть
відноситися реклама, збори біля якогось прилавка або стенду викликають
позитивне враження модно одягнених людей, музичний фон, розпродаж, різні
лотереї та ін. Почуття незвичайного збудження і емоційного підйому при
здійсненні покупок відрізняють шопінг - адикта від звичайного покупця. Проте
після повернення додому з супермаркету адикта часто чекає серйозне
розчарування. Радість від покупки розсіюється, виявляється, що придбаний
17
артикул взагалі не потрібен, а до того ж у багатьох випадках вже купувався
раніше і був відправлений у прикомірок. Адикта може серйозно засмучувати
сам факт розсіювання на вітер грошей. Виникає почуття провини і сорому за
нездатність контролювати свої дії. На жаль, критичне відношення виявляється
лише короткочасним і незабаром змінюється наростаючим бажанням знову
відправитися в супермаркет. Всякі перешкоди реалізації бажання викликають
виникнення емоційного напруження, дратівливість, наростаюче занепокоєння,
злість. Негативні емоції ведуть до конфліктності, об'єктивно невиправданої
прискіпливості до оточуючих. Порушується сон, характерне утруднення
засинання, сновидіння з тематикою виконання адиктивних бажань.
Психологічні особливості адиктів-шопоголиків включають: емоційний
підйом при рядовий купівлі, прагнення до раптового придбання незапланованих
раніше речей, гіпертрофоване почуття провини внаслідок вчинення непотрібних
покупок, пристрасть до витрати грошей незалежно від розмірів доходу, наявних
заощаджень та наявність фінансових криз; звичок постійно позичати гроші.
Психологічний аналіз шопінг-адиктів виявляє, що їм властиві серйозні
проблеми, пов'язані з самооцінкою, і почуття ізольованості в навколишньому
світі. Шопінг-адикти використовують акти здійснення покупок в якості
інструменту для вирішення різних психологічних проблем. Покупки
допомагають багатьом шопінг-адиктам відчути себе впевненіше, підвищити
свою самооцінку. Деякі адикти набувають таким чином втрачений або взагалі
відсутній сенс життя. Покупки здатні знімати емоційну напругу, дати відчути
себе в стані контролю над своїм психічним станом. Особам зі слабкою
его-системою, які схильні до розвитку шопінг-адикції, дії, спрямовані на
здійснення покупки, включаючи думки і мрії, підготовку і саму покупку, часто
супроводжуються появою особливого почуття консолідації self'а, за рахунок
ідентифікації з масою консументів. Тимчасово зникає відчуття самотності,
ізольованості, виникає ілюзія безпеки, захищеності. Сила задіяності цього
психологічного механізму у формуванні та прогресуванні адикції обумовлена
прагненням до дитячих self - об'єктним відносинам, до регресу на рівень
18
раннього комфортного симбіозу з матір'ю чи іншим людиною, яка здійснює в
дитинстві турботу.
У механізмах адиктивної процесу виділяють наступні компоненти: 1.
компульсивність до неконтролюючої купівлі непотрібних предметів, які до того
ж часто не можуть бути сплачені; 2. зростаюче внутрішнє напруження, яке
зникає після здійснення покупки; 3. минуще відчуття радості при купівлі; 4.
почуття провини після здійснення покупки.
Особлива форма шопінг - адикції може формуватися в осіб з явищами
співзалежності. Як відомо, співзалежні люди невпевнені в собі, відчувають
комплекс неповноцінності. Низька самооцінка співзалежних осіб
супроводжується страхом покидання. Вони дуже бояться бути відкинутими
партнерами/ партнерками, з якими підтримують значимі відносини. Для того
щоб будь-якою ціною зберегти ці відносини, співзалежні особи іноді обирають
тактику «задобрювання» подарунками. Розвивається залежність від покупки
подарунків. Енергія, час і гроші витрачаються на обдумуваня, вибір і придбання
подарунків. Придумуються численні приводи для того, щоб здійснити
дарування подарунків. У знанні постійно домінує ідея про подарунки. Цій ідеї
відповідає не лише вільний час, але до неї повертаються і під час роботи, перед
засипанням. На тему про подарунки сняться сни. Обділені батьківською
любов'ю і відчувають матеріально ‒ неблагополуччя в дитинстві батьки можуть
намагатися компенсувати те, чого їм не вистачало в дитинстві, на власних дітях,
задаривая їх дарками, намагаючись виконати всі дитячі бажання і примхи.
Відвідування торговельних пунктів, як супермаркетів, так і магазинів уцінених
речей та іграшок, стає у таких батьків (частіше матерів) постійним ритуалом.

2.2 Вплив шопінг-адикції на життя та стосунки

Шопінг-адикція може мати серйозний вплив на життя та стосунки

людини. Ця проблема може призвести до різноманітних негативних наслідків,
таких як фінансові проблеми, проблеми зі здоров'ям та психологічні проблеми.
19
Крім того, вона може вплинути на стосунки з близькими людьми, такими як
родина та друзі.
Один з найбільших негативних наслідків шопінг-адикції - це фінансові
проблеми. Людина з шопінг-адикцією може витрачати надмірні суми грошей на
покупки, що призводить до накопичення боргів та фінансового стресу. Це може
мати серйозний вплив на життя людини, зокрема на її здатність до забезпечення
себе та своєї сім'ї.
Шопінг-адикція також може вплинути на здоров'я людини. Часті покупки
можуть призвести до накопичення непотрібних речей в домі, що може створити
проблеми з простором та безпекою. Крім того, перебування в торгових центрах
та магазинах може призвести до фізичної втоми, а також до стресу та
тривожності.
Що стосується психологічних наслідків, шопінг-адикція може викликати
почуття провини, страху та тривоги. Людина може почуватися неповною та
нещасною, якщо вона не може задовольнити свої бажання. Крім того, ще одним
негативним аспектом є можливе погіршення відносин з близькими людьми.
Людина з шопінг-адикцією може забувати про свої родинні та соціальні
зобов'язання, що може призвести до конфліктів та розладів у взаєминах.
Крім того, шопінг-адикція може вплинути на різні аспекти стосунків з
іншими людьми. Наприклад, це може стати проблемою для тих, хто має спільну
бюджетну систему зі своїм партнером. Якщо одна з осіб має шопінг-адикцію,
вона може витрачати більше грошей, ніж вона може собі дозволити, що може
створити напруження та конфлікти.
Також, шопінг-адикція може призвести до ізольованості та відчуття
самотності. Людина може відволікатися від справжнього світу та занурюватися
в світ шопінгу, що може забирати час та увагу, які вона могла б витрачати на
більші цілісні стосунки з близькими людьми.
Також, важливо відзначити, що шопінг-адикція може мати вплив на
ментальне здоров'я людини. Це може призвести до депресії, тривожності,
стресу та незадоволеності життям. Такі емоційні стани можуть вплинути на
20
різні аспекти життя людини, зокрема на її здатність до роботи, взаємин з
близькими людьми та загальний рівень щастя.
Отже, можна зробити висновок, що шопінг-адикція може мати серйозний
вплив на життя та стосунки людини. Ця проблема може призвести до
фінансових проблем, проблем зі здоров'ям та психологічних проблем. Крім
того, вона може вплинути на стосунки з близькими людьми та загальний рівень
щастя. Тому важливо розуміти цю проблему та шукати допомогу, якщо вона
починає впливати на ваше життя.

2.3 Практичні поради для осіб з шопінг-адикцією та їх родичів.

Якщо ви або ваші близькі маєте проблеми зі шопінг-адикцією, існує

кілька практичних порад, які можуть допомогти управляти цим станом:
1. Розробити бюджет та дотримуватися його. Планування витрат та
обмеження своїх фінансових можливостей може бути корисним для того,
щоб контролювати свої шопінгові навики.
2. Визначити причини, що спонукають до шопінгу. Спробуйте зрозуміти,
що стоїть за вашою потребою купувати багато речей, наприклад, чи
відчуваєте ви стрес, нудьгу або самотність.
3. Не відвідувати торгові центри або інші місця, де можна купити багато
речей, якщо ви знаєте, що важко управляти своїми імпульсами. Замість
цього сконцентруйтеся на інших видах дозвілля, наприклад, заняття
спортом або читання книг.
4. Приділіть увагу своїй самооцінці. Нерідко шопінг-адикція пов'язана з
низькою самооцінкою. Спробуйте знайти інші способи підвищити свою
самооцінку, наприклад, займатися творчістю або волонтерством.
5. Розмовляйте з близькими та друзями про свої проблеми зі шопінгом.
Іноді просто розмова з кимось може допомогти зменшити стрес та
бажання купувати речі.

21
6. Зверніться до фахівців. Якщо ваші шопінгові звички сильно впливають
на ваше життя та відносини з близькими, варто звернутися до психолога
або психіатра для отримання допомоги.
7. Розробіть план бюджету: Одним з важливих аспектів управління
шопінг-адикцією є розумне фінансове планування. Намагайтеся
визначити, скільки грошей ви можете витратити на шопінг та які
конкретні товари чи послуги ви збираєтеся придбати. Визначення вашого
бюджету перед відвідуванням магазину допоможе зменшити ймовірність
неврівноваженого розходження грошей.
8. Підтримка: Визнайте, що самостійно управляти шопінг-адикцією може
бути непросто. Розмова з друзями та родичами, які вас підтримують,
може допомогти у складних моментах. Крім того, розгляньте можливість
відвідати терапевта, який спеціалізується на залежностях, або
приєднайтеся до групи підтримки.
9. Пошук замінників: Якщо ви відчуваєте, що ваша шопінг-адикція
переважає над вашим контролем, розгляньте можливість заміни
активностей, які допоможуть забезпечити вам ту ж емоційну
задоволеність, але без витрат на покупки. Наприклад, спробуйте
займатися фізичними вправами, художнім мистецтвом, підписатися на
медитацію або йогу.
10.Зменшення кількості візитів до магазинів: Визначте час, коли ви частіше
всього відвідуєте магазини та зверніть увагу на чинники, які провокують
вашу шопінг-адикцію. Намагайтеся зменшити кількість візитів до
магазинів та зосередьтеся на здійсненні покупок, які вам дійсно
необхідні.
11.Не допускайте спонтанних покупок: Перед відвідуванням магазину
складайте список покупок та дотримуйтесь його. Уникайте спонтанних
покупок, які можуть бути наслідком імпульсивної поведінки, характерної
для шопінг-адикції.

22
12.Використовуйте наявні ресурси: Перед тим як здійснити покупку,
перегляньте свій наявний гардероб, декор, косметику тощо. Можливо, ви
зможете знайти те, що вам потрібно, серед вже існуючих речей, і не
потребуватиме нових покупок.
13.Встановлення меж: Важливо встановлювати межі для себе, щодо
кількості та частоти покупок. Намагайтеся не перебільшувати свої
можливості та не допускати перевищення встановлених меж.
14.Займайтеся альтернативними діяльностями: Замість шопінгу, зверніть
свою увагу на інші діяльності, які можуть допомогти вам розважитися та
відволіктися. Це може бути спілкування з друзями, виконання хобі,
релаксаційні техніки або спорт.
15.Залучення родичів та близьких: Ваші родичі та близькі можуть бути
важливою підтримкою в боротьбі з шопінг-адикцією. Залучіть їх до
процесу відновлення, поділіться своїми цілями та випробуваннями, і
зверніться до них, коли відчуваєте потребу в підтримці.

23
 Висновок
Шопінг-адикція є серйозним психічним розладом, який може мати
значний вплив на потребову сферу людини. Цей розлад відноситься до групи
поведінкових адикцій, які характеризуються нестійкістю до утримання від
шкідливих звичок і негативним впливом на здоров'я.
Люди з шопінг-адикцією часто знаходять задоволення від покупок, що
може бути пов'язано зі зменшенням тривоги і стресу. Проте це задоволення є
тимчасовим і не розв'язує проблеми, які можуть бути початковою причиною
розладу.
Особливості потребової сфери у людей з шопінг-адикцією полягають у
збільшеній чутливості до емоційного стану, зокрема, до тривоги та депресії, що
може призводити до збільшення кількості покупок. Люди з цим розладом
можуть мати також погіршену самооцінку і використовувати покупки як спосіб
компенсувати низьку самооцінку.
Шопінг-адикція може також мати вплив на фінансову ситуацію людини,
яка може витрачати більше, ніж може дозволити собі, і потрапляти в боргову
яму. Це може мати серйозні наслідки для життя людини і призводити до
додаткової тривоги та стресу.
Важливо враховувати, що шопінг-адикція може бути тільки однією з
багатьох причин, що лежать в основі нездорової потребової сфери. Також
важливо враховувати індивідуальні особливості людини, її життєвий досвід,
рівень стресу і тривоги, щоб зрозуміти, як саме шопінг-адикція впливає на її
потребову сферу.
Також в роботі зазначено, що шопінг-адикція може виникати як засіб
зняття стресу або розвантаження, але з часом може перерости в серйозну
проблему, що впливає на різні аспекти життя. З цього можна зробити висновок,
що шопінг-адикція потребує уваги та може потребувати професійної підтримки
для подолання.

24
 Для лікування шопінг-адикції необхідно враховувати комплексний підхід,
що включає психотерапію, медикаментозну терапію, підтримку близьких людей
і соціальну підтримку. Важливо також відволікатися від шопінгу та займатися
іншими цікавими заняттями, щоб зменшити напругу і стрес, які можуть
призводити до шопінг-адикції.

25
 Перелік використаних джерел
1. Короленко Ц.П. Психодинамічні механізми адикцій у постсучасній
культурі/Ц.П. Короленка, Н.В. Дмитрієва, Т. Шпікс. - Саарбрукен,
Німеччина, 2011. - 188 с.
2. Коваленко А. Б., Корнєв М. Н. Соціальна психологія. Київ, 2006. - 400 с
3. Шлоссер, С., Блек, Д. В., Репертінгер, С., Фріт, Д., & Compulsive Buying
Group. Компульсивна покупка: демографія, феноменологія та
коморбідність. Тарту, Естонія, 1994. - 212 с.

26