НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису

Супріган Анастасія Олександрівна

УДК 159.923.2:316.2

ДИСЕРТАЦІЯ
ТРАНСФОРМАЦІЯ «Я-ОБРАЗУ» ОСОБИСТОСТІ
В СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної роботи

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Дисертація містить результати

власних досліджень. Використання Науковий керівник:
ідей, результатів і текстів інших доктор психологічних наук, професор
авторів мають посилання на Швалб Юрій Михайлович
відповідне джерело

Супріган А. О.

Київ – 2020
 2

АНОТАЦІЯ
Супріган А. О. Трансформація «Я-образу» особистості в складних
життєвих обставинах. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних
наук за спеціальністю 19.00.05 «Соціальна психологія, психологія соціальної
роботи». – Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – Київ,
2020.
Дисертацію присвячено визначенню соціально-психологічних
особливостей трансформації структурних компонентів «Я-образу»
особистості в складних життєвих обставинах. Актуальність дослідження
зумовлена необхідністю визначення специфіки зміни трьох структурних
компонентів «Я-образу» через потрапляння особистості у різні типи
складних життєвих обставин. Практичне значення роботи обумовлено тим,
що складні життєві обставини спричиняють розбалансування в емоційному
стані, поведінкових патернах, особистість втрачає наповнення уявлення про
своє «Я» і тому потребує відновлення усіх трьох вище зазначених
компонентів через зняття блокади майбутнього у побудові життєвих
перспектив та формування суб’єктної позиції до власного життя.
Об’єкт дослідження – динамічні характеристики зміни «Я-образу»
особистості.
Предмет дослідження – соціально-психологічні особливості
трансформації «Я-образу» особистості в складних життєвих обставинах.
Мета дослідження – визначити особливості впливу складних життєвих
обставин на трансформацію структурних компонентів «Я-образу»
особистості та розробити на цій підставі технологію психологічної допомоги
особам, які перебувають у складних життєвих обставинах.
У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано, що самосвідомість
може структуруватися на різних підставах, але на сьогодні загальноприйнятим є
розрізнення в самосвідомості конструктів «Я-концепції» та «Я-образу».
Встановлено, що «Я-концепція» переважним чином трактується як сукупність
 3

уявлень людини про себе як про особистість, професіонала, лідера та члена

суспільства загалом, який чинить психологічний вплив не тільки на себе, а й на
оточення. «Я-концепція» є максимально стійкою (статичною) частиною
особистості, яка підлягає змінам, але в специфічних умовах. Специфіку «Я-
образу» вбачають в тому, що це – сукупність характеристик, яка допомагає
людині описувати себе як індивідуальність, що володіє певними
психологічними властивостями. «Я-образ» є більш динамічним і фіксує зміст
предметного наповнення «Я-тілесного», «Я-соціального», «Я-реального», «Я-
ідеального» та інше.
Встановлено, що «Я-образ», як інтегративне настановче утворення,
містить такі структурні компоненти: когнітивний, емоційно-оцінний,
поведінковий. І під час аналізу психологічної літератури було виявлено, що ці
структурні компоненти є динамічними та рухомими і можуть змінюватися під
впливом обставин. У структурі «Я-образу» більшість дослідників виділяють
багато образів, кожен з яких може змінюватися під впливом різних чинників.
«Я-тілесне» або «Я-фізичне» трансформуються у зв’язку із фізіологічними та
психологічними змінами, пов’язаними зі статевим дозріванням; під впливом
вроджених або отриманих тілесних (косметичних) вад; через захворювання;
також важливим є віковий фактор, що трансформує уявлення про своє тіло,
зовнішність; через зміну способу життя (систематичне заняття спортом); після
народження дитини. «Я-соціальне» може трансформуватися на підставі
розлучення; звільнення; потрапляння у місця позбавлення волі; знаходження у
спеціалізованих закладах; у результаті сирітства. Факторами зміни образу «Я-
майбутнє» можуть бути: зміна постійного місця мешкання у зв’язку із
нанесенням шкоди в результаті пожежі чи іншого стихійного лиха, техногенної
катастрофи, бойових дій, актів тероризму; визначення професії; народження
одночасно трьох чи більше дітей; специфічні форми поведінки, що призводять
до залежностей та підвищеного ризику інфекційних і соціально-небезпечних
захворювань та інші.
У дисертації визначено, що найбільш сильно впливають на зміну «Я-
 4

образу» особистості такі зміни, що оцінюються самим суб’єктом як «складні

життєві обставини». Виникнення складних життєвих обставин
супроводжується такими змінами у системі соціально-психологічних
взаємодій та комунікацій індивіда, що порушують звичний спосіб життя
індивіда. І саме через потрапляння у складні життєві обставини порушується
або стає неможливою взаємодія та комунікація.
У результаті теоретичного аналізу визначено, що поняття «обставини»
фіксує те, що перебуває за межами психічних функцій індивіда, але впливає
на його поведінку або діяльність. У діяльнісному підході «обставини» є
певною частиною життєвої ситуації індивіда, а «складні життєві
обставини» – це особливий тип або структура життєвої ситуації. Але в будь-
якому випадку розроблення психологічної моделі складних життєвих
обставин передбачає наявність загальної моделі ситуації як висхідної одиниці
аналізу життєдіяльності особистості. Ситуація – певна суб’єктивна
організованість простору буття особистості, що встановлюється індивідом у
діалогічній взаємодії із соціопредметним середовищем через розуміння
значення його елементів. За цим трактуванням складні життєві обставини
виникають як непрогнозована дія нового зовнішнього чинника, стосовно
якого в індивіда відсутні адекватні схеми розуміння та моделі поведінки.
Відповідно до цього встановлено чотири найбільш розповсюджених
типи складних життєвих обставин, за ознакою провідного соціально-
психологічного чинника руйнації усталеного способу життя. Такими
чинниками є: розпад родини; порушення індивідуального функціонування;
руйнування джерела життєзабезпечення; зміна загальної соціальної ситуації
життя.
Емпірично доведено, що соціально-психологічні особливості складних
життєвих обставин по-різному впливають на структурні компоненти «Я-
образу». Встановлено, що змінюються усі три структурні компоненти, а саме
когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий, але, залежно від обставин,
щось руйнується найбільше.
 5

Розроблено та апробовано технологію психологічної корекційної

роботи з особами, які потрапили у складні життєві обставини, через
індивідуальну та групову форми взаємодії, що спрямовані на формування
суб’єктної позиції та зняття блокади майбутнього у побудові життєвих
перспектив. Цей метод є дієвим для надання психологічної допомоги особам,
які опинились у складних життєвих обставинах, перебувають у кризовому
періоді тощо. Зокрема, запропоновані нами методи дослідження та техніки
психологічної корекційної роботи були апробовані у психодіагностичній та
психокорекційній діяльності практичних психологів кризових центрів,
навчальних закладів та соціальних служб.
Перспектива подальшого дослідження полягає у поглибленому
вивченні особливостей трансформації інших компонентів самосвідомості під
впливом різних складних життєвих обставин. Потребують подальшого
вивчення гендерні особливості переживання складних життєвих обставин та
уявлення про особливості поведінкових патернів за умови потрапляння в
них, а також необхідність в удосконаленні технологій допомоги щодо
запобігання «потрапляння» у складні життєві обставини.
Ключові слова: самосвідомість, «Я-образ», структурні компоненти,
складні життєві обставини, трансформація, розпад родини, порушення
індивідуального функціонування, руйнування джерела життєзабезпечення,
зміна загальної соціальної ситуації життя, суб’єктна позиція.
 6

SUMMARY
Suprigan A. O. Transformation of «self-image» of the personality in
difficult life circumstances. – Qualifying scientific work on the rights of the
manuscript.
Thesis for a candidate degree in psychology, specialty 19.00.05 – social
psychology, psychology of social work. – G. S. Kostiuk Institute of Psychology of
the National Academy of Educational Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2020.

The dissertation is devoted to the definition of social and psychological

peculiarities of transformation of the structural components of the «self-image» of
the individual in difficult life circumstances. The relevance of the study is due to
the need to determine the specific changes of the three structural components of the
«self-image» when the individual gets into different types of difficult life
circumstances. The practical importance of the work is due to the fact that when
faced with difficult life circumstances, the person acquires an imbalance in
emotional state, behavioral patterns and loses the filling of the idea of his «Self»,
and therefore the person needs to restore all three of the above components in order
to remove the blockade in the future. and forming a subjective position in one's
own life.
The object of the study is the dynamic characteristics of change «self-
image» personality.
The subject of the study is the socio-psychological features of the
transformation of the «self-image» of the individual in difficult life circumstances.
The aim of the study is to determine the peculiarities of the influence of
difficult life circumstances on the transformation of the structural components of
the «self-image» of the individual and to develop on this basis the technology of
psychological assistance to persons who are in difficult life circumstances.
In the dissertation it is theoretically substantiated that self-consciousness can
be structured on different grounds, but for today it is generally accepted to
distinguish between the constructs of «self-concept» and «self-image» in self-
 7

consciousness. It is established that «self-concept» is mainly interpreted as a set of

representations of a person about himself as a person, a professional, a leader and a
member of society as a whole, which has a psychological impact not only on
himself but also on those around him. The «self-concept» is the most stable (static)
part of a person that is subject to change, but in specific conditions. The specificity
of «self-image» is seen in the fact that it is a set of characteristics that helps a
person to describe himself as an individual with certain psychological properties.
The «self-image» is more dynamic, which captures the content of the subject
filling of «self-bodily», «self-social», «self-real», «self-ideal» and more.
It is established that «self-image» as an integrative constituent formation
contains the following structural components: cognitive, emotional-evaluative,
behavioral. And in the analysis of psychological literature, it has been found that
these structural components are dynamic and mobile and can change under the
influence of circumstances. In the structure of the «self-image», most researchers
identify many images, each of which may change under the influence of different
factors. «Self-bodily» or «self-physical» are transformed due to the physiological
and psychological changes related to puberty; under the influence of congenital or
received physical (cosmetic) defects; at the disease; also important is the age factor
that transforms the perception of one's body and appearance; when changing
lifestyle (systematic exercise); at birth. The «self-social» can be transformed on the
basis of divorce; release; getting into a place of imprisonment; stay in specialized
institutions; as a result of orphanage. Factors of change of the image «self- future»
can be change of a permanent place of residence, in connection with damage
caused by fire or other natural disaster, man-made catastrophe, fighting, acts of
terrorism; in determining the profession; the birth of three or more children at a
time; specific behaviors that lead to addictions and increased risk of infectious and
socially dangerous diseases and others.
In the dissertation it is determined that changes in the «self-image» of the
personality are most strongly influenced by such changes, which are assessed by
the subject as «difficult life circumstances». The emergence of difficult life
 8

circumstances is accompanied by such changes in the system of social-

psychological interactions and communications of the individual, which violate the
habitual lifestyle of the individual. And it is precisely when you get into difficult
life circumstances that the interaction and communication becomes impossible or
impossible.
As a result of theoretical analysis it is determined that the concept of
«circumstance» captures what is outside the mental functions of the individual, but
influences his behavior or activity. In a business approach, «circumstances» are a
part of an individual's life situation, and «difficult life circumstances» are a
particular type or structure of a life situation. But in any case, the development of a
psychological model of difficult life circumstances involves the presence of a
common model of the situation as an upstream unit of analysis of personality. A
situation is a certain subjective organization of the space of being of the individual,
which is established by the individual in dialogical interaction with the socio-
subject environment because of understanding the meaning of its elements.
According to this interpretation, difficult life circumstances emerge as the
unpredictable action of a new external factor, for which the individual lacks
adequate understanding and patterns of behavior.
Accordingly, the four most common types of difficult life circumstances
have been identified, on the basis of a leading social and psychological factor for
the destruction of an established lifestyle. Such factors are: disintegration of the
family; impaired individual functioning; destruction of the source of life support;
changing the overall social situation of life.
It has been empirically proven that the socio-psychological features of
complex life circumstances affect the structural components of the self-image in
different ways. All three structural components, namely cognitive, emotional,
evaluative and behavioral, are found to change, but depending on the
circumstances, something is destroyed most.
The technology of psychological corrective work with persons who have got
into difficult life circumstances due to individual and group forms of interaction
 9

aimed at forming a subjective position and removing the blockade of the future in
building life prospects was developed and tested. This method is effective for
providing psychological assistance to people who are in difficult circumstances,
are in crisis, and so on. In particular, our research methods and techniques of
psychological correction work have been tested in psychodiagnostic and psycho-
corrective activities of practical psychologists of crisis centers, educational
institutions and social services.
The prospect of further research is an in-depth study of the peculiarities of
transformation of other components of consciousness under the influence of
various difficult life circumstances. Gender features of experiencing difficult life
circumstances need to be further studied and features of behavioral patterns as they
fall into them. And also the need to improve technology to help prevent «getting
into» difficult life circumstances.
Keywords: self-consciousness, «self-image», structural components,
difficult life circumstances, transformation, disintegration of the family, impaired
individual functioning, destruction of the source of life support, change of the
overall social situation of life, subjective position.
 10

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових виданнях, включених до переліку, затвердженого
МОН України:
1. Кулікова А. О. Складні життєві обставини як психологічний чинник
трансформації «Я-образу» в структурі «Я-концепції». Актуальні проблеми
психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка
НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. Житомир : Вид-во ЖДУ
ім. І. Франка, 2014. Вип. 35. С. 105–113.
2. Кулікова А. О. Гендерні особливості трансформації «Я-образу» у структурі
«Я-концепції». Науковий вісник Миколаївського національного університету
імені В. О. Сухомлинського. Психологічні науки : збірник наукових праць.
Миколаїв : МНУ ім. В. О. Сухомлинського, 2014. Вип. 2.13 (109). С. 96–101.
3. Кулікова А. О. Механізми трансформації «Я-образу» у жінок в залежності
від терміну відбування покарання в місцях позбавлення волі. Актуальні
проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології імені
Г. С. Костюка НАПН України. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2016.
Вип. 42. С. 128–136.
4. Кулікова А. О. Розлучення як фактор змін «Я-образу» у жінок. Актуальні
проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології імені
Г. С. Костюка НАПН України. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2017.
Вип. 43. С. 121–132.
5. Кулікова А. О. Тимчасова інвалідність (9-12 міс.реабілітації) як фактор
зміни структурних компонентів «Я-образу». Актуальні проблеми психології :
збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка
НАПН України. К. : Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України,
2019. Вип. 47. С. 177–188.
Статті у збірниках, включених до міжнародних наукометричних баз:
6. Швалб Ю. М., Кулікова А. О. Особливості зміни структурних компонентів
«Я-образу» особистості в складних життєвих обставинах. INTERNATIONAL
ACADEMY JOURNAL «Web of Scholar». Warsaw : RS Global Sp. z O.O., 2019.,
 11

5(35). P. 31–38. URL: https://doi.org/10.31435/rsglobal_wos/31052019/6503

Статті у збірниках матеріалів наукових конференцій:
7. Кулікова А. О. Соціальні умови деформації «Я-образу» в структурі
«Я-концепції». Актуальні проблеми науки та освіти : збірник матеріалів
XVI підсумкової науково-практичної конференції викладачів МДУ
(31 січня 2014 року, м. Маріуполь). Маріуполь, 2014. С. 325–327.
8. Кулікова А. О. Понятие о трудной жизненной ситуации и её особенностях.
Міждисциплінарні проблеми соціальної роботи : психологічні, соціологічні,
правові аспекти : матеріали ІІІ Міжнародна науково-практичній конференції
(20-21 лютого 2015 року, Київ). Житомир : вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015.
С. 36–38.
9. Кулікова А. О. Специфіка структурних компонентів «Я-концепції».
Актуальні проблеми науки та освіти : збірник матеріалів XVIІ підсумкової
науково-практичної конференції викладачів МДУ (30 січня 2015 року,
м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2015. С. 302–304.
10. Кулікова А. О. Сложная (трудная) жизненная ситуация в современном
обществе. Особливості життєдіяльності особистості в сучасному
просторі соціальних змін : матеріали наукового семінару (20 травня 2015
року, м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ. С. 17–19.
11. Кулікова А. О. Поняття про критичні життєві ситуації. Актуальні
проблеми сучасної педагогіки та психології : збірник тез доповідей
Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих учених
(16 жовтня 2015 року, м. Маріуполь). Маріуполь: МДУ, 2015. С. 36–38.
12. Кулікова А. О. Соціальні проблем в життєдіяльності людини. Когнітивні
та емоційно-поведінкові фактори повноцінного функціонування людини:
культурно-історичний підхід : матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної
конференції (23-24 жовтня 2015 року). Харків, 2015. С. 320–321.
13. Кулікова А. О. Криза як психологічний феномен. Актуальні проблеми
науки та освіти : збірник матеріалів XVIІІ підсумкової науково-практичної
конференції викладачів МДУ (05 лютого 2016 року, м. Маріуполь).
 12

Маріуполь : МДУ, 2016. С. 142–143.

14. Кулікова А. О. Складні життєві обставини як чинник дезадаптації
особистості. І Всеукраїнська інтернет (он-лайн)-конференція для студентів,
аспірантів та молодих учених (28 жовтня 2016 року, м. Маріуполь).
Маріуполь : МДУ, 2016. С. 50–51.
15. Кулікова А. О. Категорія «клієнт» в соціальній роботі. Соціалізація
особистості: теорія та практика : збірник тез доповідей Всеукраїнської
науково-практичної конференції (24 листопада 2016 року, м. Дніпро). Дніпро
: КВНЗ «ДОІППО», 2016. С. 75–77.
16. Кулікова А. О. Особливості кризового стану особистості. Актуальні
проблеми науки та освіти : збірник матеріалів XІX підсумкової науково-
практичної конференції викладачів МДУ (03 лютого 2017 року,
м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2017. С. 285–286.
17. Кулікова А. О. Соціальні групи які перебувають у складних життєвих
обставинах. Актуальні проблеми науки та освіти : збірник матеріалів
XX підсумкової науково-практичної конференції викладачів МДУ (02 лютого
2018 року, м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2018. С. 301–302.
18. Кулікова А. О. Особливості зміни «Я-образу» в структурі «Я-концепції» у
кризових життєвих ситуаціях. Актуальні проблеми науки та освіти : збірник
матеріалів XXІ підсумкової науково-практичної конференції викладачів
МДУ (01 лютого 2019 року, м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2019. С. 186–
187.
19. Кулікова А. О. Теоретико-методологічний аналіз життєвої ситуації
особистості. Науково-прикладні аспекти сучасної психології в ситуації
соціальних змін : збірник тез доповідей ІІ Всеукраїнської інтернет (он-лайн)-
конференції для студентів, аспірантів та молодих вчених МДУ (21–23
березня 2019 року, м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2019. С. 38–40.
 13

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ.............................................................................................................2
ВСТУП ...................................................................................................................15
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ «Я-ОБРАЗУ» ОСОБИСТОСТІ В СКЛАДНИХ
ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ..............................................................................23
1.1. Психологічна структура самосвідомості особистості..........................23
1.2. Теоретико-методологічний аналіз «Я-образу» та його структурних
компонентів ………...............................................................................................40
1.3. Складні життєві обставини як умова життєдіяльності
особистості.............................................................................................................50
Висновки до розділу 1 ..........................................................................................63
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ «Я-ОБРАЗУ»
ОСОБИСТОСТІ В СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ .....................66
2.1. Організаційна схема, програма та методи емпіричного
дослідження...........................................................................................................66
2.2. Змінювання структурних компонентам «Я-образу» у особистості,
що перебуває у складних життєвих обставинах............................................75
2.2.1. Життєва ситуація як чинник зміни «Я-образу» особи, що
перебуває у складних життєвих обставинах……………………114
2.2.2. Кореляційний аналіз зв’язків показників «Я-образу» в осіб,
що перебувають в складних життєвих обставинах……………118
2.2.3. Аналіз факторних структур «Я-образу» осіб, що
перебувають в різних складних життєвих обставинах………..123
2.3. Змінювання «образу інших» під впливом складних життєвих
обставин...............................................................................................................133
Висновки до розділу 2 ........................................................................................137
РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ З
ВІДНОВЛЕННЯ КОМПОНЕНТІВ «Я-ОБРАЗУ»..........................................141
3.1. Програма індивідуальної психологічної роботи з особами які
опинились у складних життєвих обставинах....................................................141
 14

3.2. Програма групової психологічної роботи з особами, які опинились

у складних життєвих обставинах......................................................................155
3.3. Динаміка особистісних змін у осіб, які опинились у складних
життєвих обставинах після здійснення комплексної психологічної
роботи...................................................................................................................170
Висновки до розділу 3 ………………………………………………….….......177
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..…..179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..........182
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...197
 15

ВСТУП
Актуальність дослідження. Існування особистості у складних життєвих
обставинах є надзвичайно актуальною проблемою у нашому суспільстві
(особливо в останні роки) у зв’язку зі значними змінами у соціальному,
економічному та політичному просторі життєдіяльності людини. Складні
життєві обставини є однією з форм життєвої кризи особистості, яка охоплює
її внутрішнє «Я». Сучасні зарубіжні та вітчизняні дослідження в галузі
психології особистості показують, що ставлення людини до свого «Я» – це
одна із центральних проблем самосвідомості особистості. Саме «Я-образ» є
одним з тих компонентів, що може трансформуватися під впливом складних
життєвих обставин.
На теоретико-методологічному рівні функціональна структура
самосвідомості особистості розглядалась у контексті загальної проблеми
онтогенезу особистості в роботах Б. Г. Ананьєва, Л. І. Божович,
Л. С. Виготського, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна;
проблема співвідношення свідомих і несвідомих компонентів у процесі
розвитку самосвідомості особистості вивчалась у наукових працях Е. Берна,
Е. Еріксона, Ф. Перлза, З. Фройда, К. Хорні, К. Г. Юнга; соціально-
психологічні, історико-культурні та філософські аспекти самосвідомості
розкриті у роботах І. С. Кона, Г. Келлі, Ч. Кулі, О. Р. Лурії, Дж. Міда,
В. М. Мясищева. Конкретизація самосвідомості через визначення систем «Я-
концепції» особистості висвітлювалась у роботах М. Й. Боришевського,
У. Джемса, І. С. Кона, С. Д. Максименка, Ю. М. Орлова, І. Д. Пасічника,
П. Р. Чамати, Р. В. Каламаж, J. C. Turner, а через категорію «Я-образ»
особистості це поняття розкрито у працях Г. О. Балла, Р. Бернса,
А. В. Бояринцевої, О. О. Бодальова, М. Е. Колеснікова, М. І. Лісіної,
С. Р. Пантилєєва, Ф. Перлза, А. А. Реана, К. Роджерса, М. Розенберга,
В. Б. Свена, С. Стілла, В. В. Століна, І. І. Чеснокової. Теоретичну парадигму
класифікації самосвідомості через узагальнення видів «Я-образів» було
представлено в роботах У. Джемса, В. І. Козієва, М. І. Лісіної, К. Роджерса,
 16

М. Розенберга, Ш. Самюеля, T. F. Cash, S. Fisher.

Проблемі впливу складних життєвих обставин на особистість присвячені
наукові праці О. Ф. Бондаренко, Л. В. Вольнової, Р. Лазаруса, К. Муздибаєва,
Н. І. Наєнко, Н. Г. Осухової, О. П. Саннікової, Т. М. Титаренко,
О. Т. Шевченко, Б. Я. Шведіна, Ю. М. Швалба; особливості переживання
особистістю життєвої кризи та кризових ситуацій висвітлено у працях таких
авторів, як О. Ф. Бондаренко, Є. О. Варбан, Ф. Ю. Василюк, О. Л. Вернік,
О. О. Вовчик-Блакитна, Л. В. Вольнова, О. П. Саннікова, Т. М. Титаренко;
взаємозв’язок складних (кризових) життєвих обставин зі зміною структурних
компонентів особистості досліджували Г. О. Балл, Н. Д. Володарська,
Д. О. Леонтьєв, Н. В. Чепелєва, С. Д. Максименко, Ю. М. Швалб.
Проте розгляд психологічних особливостей трансформації «Я-образу»
під впливом складних життєвих обставин на особистість поки не виступав
предметом самостійних психологічних досліджень. Тому, незважаючи на
велику кількість праць, спрямованих на вивчення феномену «Я-образу» та
особливостей складних життєвих обставин, проблема залишається
недостатньо розробленою.
Таким чином, тема дисертаційного дослідження зумовлена як
соціальною, так і науковою значущістю проблеми. Вивчення особливостей
процесу трансформації має не тільки теоретичне, але й практичне значення,
оскільки може бути використане для створення технологій та практик роботи
із особистістю в складних життєвих обставинах. Отже, актуальність
означеної проблематики, її недостатня теоретична та практична
розробленість зумовили вибір теми дослідження «Трансформація «Я-
образу» особистості в складних життєвих обставинах».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційного дослідження є складовою тем лабораторії екологічної
психології Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України
«Особистісні детермінанти еколого-орієнтованої життєдіяльності»
(0116U004810), «Еколого-психологічні детермінанти суб’єктивного
 17

благополуччя особистості» (0119U002171). Тему дисертаційного

дослідження затверджено на засіданні вченої ради Інституту психології імені
Г. С. Костюка НАПН України (протокол № 2 від 27.02.2014 р.) та узгоджено
в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і
психологічних наук в Україні (протокол № 873 від 28.05.2019 р.)
Об’єкт дослідження – динамічні характеристики зміни «Я-образу»
особистості.
Предмет дослідження – соціально-психологічні особливості
трансформації «Я-образу» особистості в складних життєвих обставинах.
Мета дослідження – визначити особливості впливу складних життєвих
обставин на трансформацію структурних компонентів «Я-образу»
особистості та розробити на цій підставі технологію психологічної допомоги
особам, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Для досягнення вказаної мети було визначено такі завдання:
1. Проаналізувати основні теоретичні підходи щодо вивчення проблеми
«Я-образу» особистості та його структурних компонентів.
2. Визначити провідні характеристики соціально-психологічних
чинників виникнення складних життєвих обставин в структурі
життєдіяльності особистості.
3. Дослідити особливості трансформації структурних компонентів
«Я-образу» особистості в різних типах складних життєвих обставинах.
4. Розробити та апробувати технологію роботи із особами, які
переживають складні життєві обставини, з використанням індивідуальних та
групових форм роботи.
Теоретико-методологічною основою дослідження є системний та
діяльнісний підхід у психології (Л. С. Виготський, В. В. Давидов,
О. М. Леонтьєв, О. Р. Лурія, С. Л. Рубінштейн, В. Д. Шадріков); загально-
теоретичні основи психології особистості (Г. О. Балл, І. С. Кон,
С. Д. Максименко, М. І. Пірен, О. В. Рудоміно-Дусятська, Т. М. Титаренко,
З. Фройд, К. Г. Юнг); концепції та підходи щодо визначення «Я-образу» та
 18

його структурних компонентів (Р. Бернс, У. Джемс, І. С. Кон, М. І. Лісіна,

В. В. Столін, І. І. Чеснокова); теоретичні підходи щодо структури способу
життя та життєдіяльності особистості (О. Ф. Бондаренко, Ю. О. Бохонкова,
Ф. Ю. Василюк, Н. В. Чепелєва); психологічні моделі складних життєвих
обставин (І. О. Черезова, Ю. М. Швалб); методологія та технології допомоги
особистості у складних життєвих обставинах (Г. В. Абаніна,
В. М. Синишина, Л. В. Тищенко, С. М. Хоружий, Т. С. Яценко).
Методи дослідження. Для реалізації поставлених у роботі завдань
розроблено програму дослідження, що передбачала використання таких
методів:
1. Теоретичні – теоретичний аналіз та систематизація наукових
концепцій з теми дослідження на базі літератури із соціальної психології,
психології особистості та психології соціальної роботи, порівняння,
узагальнення теоретичних та експериментальних розробок досліджуваної
проблеми, представлених у психологічній літературі;
2. Емпіричні – методика М. Куна «Хто Я?», тест-опитувальник
самоставлення В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва для визначення когнітивної
складової «Я-образу», методика вимірювання самооцінки Дембо-
Рубінштейн, методика діагностики самооцінки психічних станів Г. Айзенка
для виявлення емоційно-оцінної складової «Я-образу»; методика діагностики
соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда та методика
Т. Лірі для вимірювання поведінкової складової «Я-образу» у міжособових
взаємодіях;
3. Статистичні – оброблення даних відбувалося з використанням
інструментарію параметричної і непараметричної статистики. Серед
застосованих методів – перевірка статистичних гіпотез (критерії Стьюдента,
Манна-Уїтні, Краскела-Уоліса); однофакторний дисперсійний аналіз та його
непараметричний аналог (ANOVA, критерій Вілкоксона); кореляційний і
факторний аналіз. Статистичний аналіз застосовувався поряд з якісним та
інтерпретацією отриманих результатів.
 19

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше
- визначено, що зміни у структурі життєвої ситуації визначаються
суб’єктом як «складні життєві обставини» тільки тоді, коли порушується
усталений спосіб життєдіяльності, унеможливлюється вирішення поточних
задач організації та забезпечення життя, а невизначеність ситуації перевищує
індивідуальні можливості прогнозування та адаптації до змін;
- виявлено чотири типи провідних соціально-психологічних чинників
виникнення складних життєвих обставин: несподівана втрата звичного місця
в структурі соціальних діяльностей та відносин; різка зміна соціального
статусу; втрата значущих близьких людей; різка зміна (погіршення) власного
тілесного та психофізіологічного статусу;
- показано, що виникнення складних життєвих обставин призводить
до системної трансформації базових когнітивних конструктів
світосприйняття, а саме: образу ситуації; образу інших людей; образу «Я»
особистості;
- встановлено, що образ ситуації трансформується у напрямку
посилення негативних оцінних ставлень до світу; в образі інших
посилюються ознаки ворожості, агресивності, приниження та обезцінювання;
в образі «Я» відбувається значне спрощення його структури через суттєве
зменшення ознак самосприйняття та виникнення негативних самовизначень і
самозвинувачення;
- доведено, що провідна соціально-психологічна характеристика
негативного зовнішнього чинника у структурі складних життєвих обставин
призводить до змінювання переважно одного з базових компонентів «Я-
образу» особистості: когнітивного, емоційно-оцінного чи поведінкового;
- розроблено та апробовано комплексну психокорекційну програму для
осіб, що потрапили в складні життєві обставини для відновлення
позитивного «Я-образу», яка спрямована на покращення самоприйняття
особистості та утворення стійкого уявлення про себе як суб’єкта власного
 20

життя.
Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні наукових
уявлень про чинники та динаміку змінювання «Я-образу» особистості та його
структурних компонентів, а також визначенні найбільш поширених типів
складних життєвих обставин, за ознакою провідного фактора руйнації
усталеного способу життя.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх
використання у розробленні спеціалістами психологічних та соціальних служб
тренінгів та корекційних програм, спрямованих на надання соціально-
психологічної допомоги особам, що потрапили у складні життєві обставини.
Зокрема, наша програма роботи застосовувалась у психодіагностичній та
психокорекційній діяльності практичних психологів кризових центрів,
навчальних закладів. Матеріали дослідження можуть бути використані
психологами в процесі консультативної, тренінгової та психотерапевтичної
роботи для допомоги людям у кризових ситуаціях, під час роботи з
негативними переживання стосовно власної особистості. Основні положення
дослідження можуть бути використані в процесі розробки та викладання
навчальних курсів «Соціальна психологія», «Психологія кризи», «Психологічне
консультування», «Психологічна служба», «Практикум з психології»,
«Психологія соціальної роботи».
Впровадження результатів дослідження. Матеріали дисертаційного
дослідження впроваджено у роботу психологічної служби Маріупольського
державного університету впродовж 2016–2017 років (довідка № 01-24/483 від
11.04.2019); у процес роботи ГО «Українська асоціація фахівців з подолання
наслідків психотравмуючих подій» (відокремлений підрозділ у Донецькій
області) впродовж 2017–2018 років (довідка № 24 від 08.04.2019); у роботу
Приморського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
Маріупольської міської ради (довідка № 43.5-65441-43.5.1 від 28.10.2019).
Надійність і вірогідність отриманих наукових результатів
забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних
 21

положень дослідження, різнобічним теоретичним аналізом проблеми,

цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів
оброблення експериментальних даних із їхнім якісним психологічним
аналізом, репрезентативністю вибірки.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати
дослідження було апробовано на таких наукових конференціях: Міжнародна
науково-практична конференція «Якість життя: потенціал і перспективи
психологічної науки і практики» (30 листопада 2013 р., м. Донецьк),
Підсумкова науково-практична конференція викладачів МДУ «Актуальні
проблеми науки та освіти» (10 січня 2014 р., м. Маріуполь), ІІ Міжнародна
наукова конференція «Міждисциплінарні проблеми соціальної роботи:
психологічні, соціологічні, правові аспекти» (28 лютого – 1 березня 2014 р.,
м. Київ), Міжнародна науково-практична конференція «Моделювання і
проектування особистості студента» (30 вересня – 2 жовтня 2014 р.,
м. Миколаїв), Підсумкова науково-практична конференція викладачів МДУ
«Актуальні проблеми науки та освіти» (30 січня 2015 р., м. Маріуполь),
Всеукраїнська науково-практична конференція студентів та молодих учених
(16 жовтня 2015 р., м. Маріуполь), ІІ Міжнародна науково-практична
конференції «Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного
функціонування людини: культурно-історичний підхід» (23–24 жовтня
2015 р., м. Харків), Підсумкова науково-практична конференція викладачів
МДУ «Актуальні проблеми науки та освіти» (1 лютого 2016 р.,
м. Маріуполь), І Всеукраїнська інтернет (он-лайн)-конференція для студентів,
аспірантів та молодих учених (28 жовтня 2016 р., м. Маріуполь),
Всеукраїнська науково-практична конференція «Соціалізація особистості:
теорія та практика» (24 листопада 2016 р., м. Дніпро), Підсумкова науково-
практична конференція викладачів МДУ «Актуальні проблеми науки та
освіти» (02 лютого, 2017 р., м. Маріуполь), XII Міжнародна науково-
практична конференція «Сучасні проблеми екологічної психології:
Життєдіяльність особистості в умовах сучасного міста» (12–13 травня 2017
 22

р., Київ-Маріуполь), Підсумкова науково-практична конференція викладачів

МДУ «Актуальні проблеми науки та освіти», (лютий 2018 р., м. Маріуполь),
IV Міжнародна науково-практична конференція з соціальної роботи
«Розвивальний потенціал сучасної соціальної роботи: методологія та
технології» (15–16 березня 2018 р., м. Київ), XIV Міжнародна науково-
практична конференція «Сучасні проблеми екологічної психології: Життєве
середовище особистості у психологічному вимірі» (18–19 травня 2018 р.,
м. Київ), Підсумкова науково-практична конференція викладачів МДУ
«Актуальні проблеми науки та освіти» (лютий 2019 р., м. Маріуполь),
ІІ Всеукраїнська інтернет (он-лайн)-конференція для студентів, аспірантів та
молодих учених «Науково-прикладні аспекти сучасної психології в ситуації
соціальних змін» (березень 2019 р., м. Маріуполь), XIV Міжнародна науково-
практична конференція «Екологічна парадигма сучасного образу життя і
світу. Сучасні проблеми екологічної психології: життєве середовище
особистості у психологічному вимірі» (17–18 травня 2019 р., м. Харків).
Публікації. Зміст та результати дисертаційної роботи відображені у 19
публікаціях, серед них 5 статей у наукових фахових виданнях, включених до
списку, затвердженого МОН України, 1 стаття у науковому виданні, що
входить до наукометричної бази Index Copernicus, 13 тез у матеріалах
конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 185
найменувань (з них 16 джерел іноземною мовою) та додатків. Загальний
обсяг дисертації становить 255 сторінок, основна частина складає 175
сторінок. Дисертація містить 35 таблиць та 19 рисунків, які займають 23
сторінки.
 23

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ «Я-ОБРАЗУ» ОСОБИСТОСТІ

В СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ
1.1. Психологічна структура самосвідомості особистості
Однією з ключових проблем феноменології особистості виступає
проблема самосвідомості. Відомо, що освоєння людиною світу, так само як і
власного розвитку, починається з пізнання самого себе, свого внутрішнього
«Я». Сфера самосвідомості висувається гуманітарною наукою в число
провідних досліджень у розумінні складних процесів становлення людської
особистості, її взаємин із довкіллям і побудови світу внутрішнього, цілісного
й унікального. Звернення до провідних психологічних вчень відкриває
широку панораму концепцій самосвідомості.
У психологічних навчаннях сфера самосвідомості виступає як суто
особистісне утворення, істотно визначає психологічний і соціальний образ
людини, її позицію і спосіб існування в світі. У західній психології
проблематика самосвідомості отримала концептуальну розробку в працях
У. Джемса [41], у вченні символічного інтеракціонізму (Ч. Кулі, М. Кун,
Г. Келлі, Дж. Мід) [37; 66; 52; 84], у психоаналітичних підходах (Е. Еріксон
З. Фройд, К. Юнг, К. Хорні) [143; 164; 165], у гуманістичних концепціях
(К. Роджерс, А. Маслоу) [37; 112], у когнітивістських теоріях (Л. Фестінгер,
М. Розенберг) [142]. Накопичений у руслі цих напрямків досвід є
фундаментальною основою сучасних досліджень сфери самосвідомості
особистості. У рамках цих напрямів розвиток самосвідомості обумовлено
досягненням адекватності в самооцінці (У. Джемс) [41], розпізнаванням
несвідомих процесів і потягів (З. Фройд) [164], осягненням глибинних шарів
психічного життя (К. Юнг) [165], подоланням базової тривоги (К. Хорні)
[141], досягненням Я-ідентичності (Е. Еріксон) [164], ставленням «значущого
іншого» (Ч. Кулі) [37], протіканням соціального процесу «всередині»
особистості (Дж. Мід) [84], внутрішнім життям соціальних настановлень
(М. Кун) [66], референтними стосунками (Г. Келлі) [52], досягненням
«когнітивної відповідності» (Л. Фестінгер) [142], когнітивної розвиненістю
 24

образу «Я» (М. Розенберг) [21], формуванням «Я-концепції» (К. Роджерс)

[112], процесом самоактуалізації (А. Маслоу) [17].
У вітчизняній психологічній науці дослідження проблеми
самосвідомості і її розвитку ґрунтується на фундаментальній науковій
традиції, що з’явилася в працях Б. Г. Ананьєва, Л. С. Виготського,
А. Н. Леонтьєва, А. Р. Лурії, В. Н. Мясищева, С. Л. Рубінштейна та ін. [8; 33;
69; 87; 114; 115], яка розглядає процес самосвідомості, його характеристики і
властивості як невід’ємну сутність людини, що є істотою діяльною і
соціальною. Еволюцію методологічних основ психології самосвідомості
може бути простежено на прикладі розробки одного з провідних принципів
психологічної науки – принципу детермінізму. С. Л. Рубінштейн [114; 115]
висунув основну формулу: зовнішні причини діють, заломлюючись через
внутрішні умови. Тут «внутрішнє» є власне душевна, психічна реальність, до
якої належить і самосвідомість людини.
У фундаментальних психологічних дослідженнях зарубіжних вчених
феноменологія самосвідомості аналізується трохи інакше, ніж у вітчизняній
науці, і часто ототожнюється з «Я-концепцією». Так, У. Джеймс є одним з
перших психологів, хто, розробляючи проблематику «Я-концепції», аналізує
особистісне «Я» як двоїсте утворення, у якому об’єднуються й одночасно
існують я-усвідомлюване (процес пізнання самого себе, чистий досвід) і я-як
об’єкт (зміст досвіду). «Я-концепція» представлена у вигляді ієрархічної
структури. На її вершині розташовується глобальна «Я-концепція», що
включає всілякі грані індивідуальної самосвідомості. У зв’язку з тим, що
людина, з одного боку, має свідомість, а з іншого – усвідомлює себе як один
з елементів дійсності, У. Джеймс глобальне, особистісне «Я» розглядав як
двояке утворення, у якому з’єднуються «Я – яке усвідомлює» і «Я – як
об’єкт». Це – дві сторони однієї цілісності, що завжди існують одночасно.
Одна з них являє собою чистий досвід, а інша – зміст цього досвіду. Однак не
слід забувати про умовність такого розмежування, яке, по суті, є лише
зручною семантичною моделлю. Неможливо уявити собі свідомість,
 25

позбавлену змісту, як і зміст психічних процесів, що існують у відриві від

свідомості. Тому в реалії психічного життя ці елементи настільки злиті, що
утворюють єдине, практично нерозривне ціле. «Я, як об’єкт» існує лише в
процесах усвідомлення і є змістом цих процесів остільки, оскільки людина
може усвідомлювати самого себе. Розділяти результат і процес
рефлексивного мислення ми можемо тільки в поняттєвому плані; у
психологічному плані вони існують разом [41].
Соціолог Дж. Мід, основоположник парадигми символічного
інтеракціонізму, вважає, що самість – це здатність людини сприймати себе в
якості об’єкта своєї власної думки. Саме самість відрізняє людське
суспільство від решти живого світу, роблячи саме людське суспільство
можливим. Самість формується тільки на основі соціального досвіду і
підтримується завдяки соціальним контактам, насамперед, мовної
комунікації. Походження і розвиток самості своїм корінням сягає в
прийняття ролі іншого. Водночас соціолог розрізняє два аспекти формування
самості. Перший – Я (I) – спонтанне, внутрішнє, суб’єктивне уявлення
індивідом себе. Другий аспект – Я (Me) – узагальнені уявлення інших, які
засвоюються індивідом. Я в сенсі «Me» – це те, як люди бачать себе, але
очима інших. «Me» – результат впливу соціальних груп у вигляді норм і
стандартів на особистість. Характер самосприйняття індивіда, а також те, як
він інтерпретує реакції оточення на себе, спричиняє істотний вплив на
свідомість і всю поведінку людини [84]. Ч. Кулі виходить з того, що
самосвідомість і ціннісні орієнтації індивіда як би дзеркально відображають
реакції на них оточення, головним чином з тієї ж соціальної групи [37].
Пізніше Ч. Кулі і Дж. Мід розвинули теорію «дзеркального Я» і поставили в
основу своєї позиції тезу про те, що саме суспільство визначає як розвиток,
так і зміст «Я-концепції». Надалі послідовники символічного інтеракціонізму
продовжили розробку проблем, які ставили перед собою ці вчені. Автори
індивідуального підходу зробили протилежний акцент – поставили в основу
своєї теорії внутрішні чинники становлення «Я-концепції» [84; 65].
 26

У клієнт-центрованій терапії К. Роджерса робиться наголос на конфлікт

між настановленнями особистісного «Я», що виникли під впливом оточення,
і безпосереднім досвідом індивіда. Саме це, на його думку, лежить в основі
дезадаптації. Одним з положень його теорії є погляд на глибинні шари
людської психіки, як на соціалізовані і позитивні за своєю спрямованістю.
Автор розрізняє поняття «Я» і «Я-концепція». Тут «Я» – це результат
безпосереднього переживання свого реального досвіду, а «Я-концепція»
стійке утворення, яке складається протягом усього життя, і на яке впливають
такі фактори, як соціальні норми і реакції інших людей на поведінку людини
[112]. Один з напрямків, що сформувалися під впливом ідей К. Роджерса,
представниками якого є В. Б. Свен і С. Стілл, включає багато праць,
спрямованих на вивчення таких проблем, як організаційна роль «Я-
концепції» у спілкуванні, структуруванні когнітивних процесів, механізмів
підтримки наявної «Я-концепції». В. Б. Свен – автор теорії верифікації –
стверджує, що «Я-концепція» потребує підтвердження з боку інших людей,
що робить світ більш передбачуваним і контрольованим, і є основою
близьких стосунків і побудови діяльності. С. Стілл – автор концепції
самоствердження – виділяє мотив самоствердження як одну з детермінант
поведінки особистості [121; 122].
У дослідженнях низки вчених, таких, як М. Д. Берзонський, Дж. Адамс-
Вебер та ін. [17], простежено вплив «Я-концепції» на різні характеристики
когнітивних процесів, таких, як організація пам’яті, когнітивна складність,
також на структуру образу іншого і різні особистісні характеристики. У
теорії когнітивного дисонансу Л. Фестінгера особистість у процесі
самопізнання, досліджуючи себе, досягає внутрішньої когнітивної
узгодженості [142]. У теорії конгруентності Ч. Осгурд і П. Танненбаума
досліджується ставлення, яке виникає через порівняння всередині
когнітивної структури особистості двох об’єктів – інформації та
комунікатора [9].
У рамках психоаналітичної концепції свідомість і самосвідомість
 27

виступають як одна певна сфера життя, відмінна від несвідомого. З. Фройд

ділить психіку на три системи: «Воно» (вроджені інстинкти, несвідомі
психічні потяги й імпульси), «Я» (центр, який регулює процес свідомої
адаптації) і «Над-Я» (своєрідна моральна цензура), причому свідомість і
самосвідомість чітко не розмежовуються. Вони займають другорядне місце
стосовно несвідомої сфери, яка, по суті, керує ними. У якості визначальних
детермінант розвитку самосвідомості З. Фройд виділяв вроджені біологічні
інстинкти, ірраціональні, несвідомі сили. Він недооцінював значення
суспільно-історичних умов буття людини, її практичної діяльності у
формуванні самосвідомості [143]. Найбільш відома в сучасній науці модель
структури самосвідомості запропонована К. Г. Юнгом і заснована на
протиставленні усвідомлюваних і неусвідомлюваних елементів людської
психіки. К. Юнг виділяв два рівні її самовідображення. Перший суб’єкт всієї
людської психіки – «самість», яка персоніфікує як свідомі, так і несвідомі
процеси. Самість є величина, що відноситься до свідомого «Я», зазначав
К. Г. Юнг, як ціле до частини. Вона охоплює не тільки свідоме, а й несвідоме,
визначаючи тотальність, цілісність психічних процесів особистості, яка і є
ми. Другий рівень – форма прояву «самості» на поверхні свідомості,
усвідомлюваний суб’єкт, свідоме «Я», вторинний продукт тотальної суми
свідомого і несвідомого існування [165].
Більш детально розроблену рівневу концепцію розвитку не тільки
самосвідомості, а й особистості загалом запропонував Е. Еріксон.
Центральним моментом концепції Е. Еріксона є уявлення про
психосоціальну ідентичність як підсумкову, інтегральну властивість
особистості. Вона у своєму розвитку проходить низку стадій, які, принаймні
частково, можуть бути зрозумілі саме як рівні. Кожна стадія
характеризується появою новоутворень, визначених умовами спілкування
індивіда з його соціальним оточенням і його готовністю до того чи іншого
типу спілкування. Поява новоутворення розглядається як вирішення деякого
потенційного протиріччя, дилеми розвитку, як вибір з двох можливостей,
 28

одна з яких веде до прогресу, а інша – до регресу особистості. Придбання на

кожній стадії стосуються і самосвідомості [164].
У гуманістичній психології особистість розуміється як система, що
саморозвивається, здатна до виходу за межі себе, до творення самої себе.
Головні проблеми гуманістичної психології особистості: проблеми
самосвідомості особистості, її самоактуалізації, саморозвитку, проблема
сенсу життя. Згодом частина особистого світу людини, її сприйняття
починають усвідомлюватися і оформлятися в окрему структуру – «Я-
концепцію». Я – символізована частина досвіду, що виникла в результаті
того, що деякі думки щодо себе були позначені і відокремлені в окреме
утворення. «Я-концепція» – це те, що сприймається індивідом, як «Я» або те,
що людина має на увазі, коли говорить «Я» або «мені». На початковому етапі
«Я-концепція» зазвичай формується здебільшого на підставі особистого
досвіду, подій, що відбуваються у феноменальній сфері і виділяються
індивідуумом як «Я» або «самого себе», хоча б на довербальному рівні.
Також індивіди розробляють «Я-концепцію» у взаємодії з іншими, які мають
для них значення і поводяться з ними, як з окремими «Я». У структуру «Я»
входять різні цінності: 1) безпосередньо пережиті організмом; 2) які є
інтроективними, але сприймаються як власні, безпосередні. Кожен досвід і
переживання в житті індивіда зазнає різних оцінок: деякі з них адекватно
символізуються щодо самості, деякі ігноруються, усвідомлюються, не маючи
стосунку до задоволення потреби, деякі спотворюються в символізації як
несумісні зі структурою самості, інші заперечуються, маючи пряме
відношення до задоволення потреби [47].
Еволюцію методологічних основ психології самосвідомості може бути
простежено на прикладі розробки одного з провідних принципів
психологічної науки – принципу детермінізму. С. Л. Рубінштейн висунув
основну формулу: зовнішні причини діють, заломлюючись через внутрішні
умови. Тут «внутрішнє» є власне душевна, психічна реальність, до якої
належить і самосвідомість людини [114]. Подальший розвиток принципу
 29

детермінізму склався у виділенні творчої активності психіки людини,

зокрема її впливу як на соціальні процеси, так і на власний розвиток. Цей
аспект відображений у формулі О. М. Леонтьєва «внутрішнє (суб’єкт) діє
через зовнішнє і цим саме себе змінює». Було також доведено, що розвиток
психічного взагалі і самосвідомості зокрема не виводиться із самих умов
(органічних, біологічних та ін.), соціального оточення і світу культури [69].
Концептуальні засади дослідження розвитку самосвідомості особистості
були закладені як в рамках діяльнісного підходу, який розглядає цей процес
із точки зору формування ролі предметно-практичної діяльності, так і в руслі
знакоцентристського підходу. Заслуга останнього полягала в розробленні
символікоподібної складової природи самосвідомості, виходячи з розуміння
провідної ролі знаку та значень як духовних форм кристалізації культурно-
громадського досвіду і практики, «осуб’єктування» яких відбувається в
процесах спілкування і соціальної взаємодії. Згідно з культурно-історичною
теорією Л. С. Виготського, розвиток самосвідомості визначається
конкретною соціальною ситуацією розвитку особистості. Л. С. Виготський
вважав, що в самосвідомості життя людини відбивається як єдиний життєвий
план, що перетворює історію життя людини з низки нескладних і розрізнених
епізодів у зв’язний, єдиний біографічний процес, підпорядкований значущій
для особистості меті [33].
Питання пізнання і ставлення до себе особистості в процесі
соціокультурного становлення розглядають К. А. Абульханова-Славська,
Б. С. Братусь, Ф. Е. Василюк, І. С. Кон, В. С. Мухіна, С. Р. Пантилєєв,
В. Ф. Петренко, В. А. Петровський, Е. Т. Соколова, В. В. Столін і інші [4; 31;
59; 85; 86; 100; 102; 129; 133]. Феноменологічно процес самосвідомості
представлено сферами самопізнання і самоставлення (Д. В. Ольшанський,
В. В. Столін, І. І. Чеснокова, В. А. Ядов та ін.) [93; 133; 148; 168]. Водночас
процес самоставлення має свою складну структуру і спосіб самопрезентації
особистості, що передбачає активність на адресу «Я», супроводжує процес
самоздійснення і лежить в основі емоційно-ціннісного ставлення особистості
 30

до себе (Ф. Е. Василюк, В. В. Лебединський, В. Н. Мясищев, С. Р. Пантилєєв

та ін.) [31; 87; 100].
H. Hermans «Я» розглядає в контексті діалогу, де основне «Я» він
називає діалогічним, таким, що розпадається на кілька субмодальностей, які
представляють голоси «Я» і впливають один на одного. «Я» в цьому разі
виглядає як безліч автономних позицій, представлених субмодальностями
«Я». У процесі діалогу субмодальності перебувають у різних позиціях,
пересуваються від субмодальності до субмодальності, як фізичне тіло в
просторі, де структура «Я» змінюється залежно від голосів
(субмодальностей), що вступають у діалог [183].
Розглядати «Я» як свого роду пристрій з динамічної переробки
інформації запропонували W. Mischel і C. Morf, вважаючи «Я» системою-
пристроєм з переробки інформації, в основі якої лежить ідея про подібність
функціонування «Я-системи» та інших когнітивних процесів. «Я-система»
Mischel і Morf спирається на коннекціоністські моделі, у яких перероблення
інформації розглядається як паралельний, одночасний, множинний процес.
Ментальну репрезентацію об’єкта забезпечує певна кількість простих
одиниць із перероблення інформації. Ключовим є питання об’єднання не
«Я»-характеристик, а безлічі пов’язаних одиниць, які забезпечують
множинне й одночасне перероблення інформації. Проходження потоків
активації забезпечує зв’язок інформаційних одиниць і модифікацію
репрезентаційної системи. За такого режиму перероблення інформації
потреба в центральній контрольній інстанції зникає [185]. W. Mischel і
C. Morf в «Я-системі» виділяють дві підсистеми:
1) «Я» як динамічно організована когнітивно-аффективна виконавча
підсистема;
2) «Я» як підсистема, у якій ментально репрезентуються
міжособистісні взаємини [183].
У першій підсистемі «Я» концептуалізується не за критерієм колекції її
атрибутів, а за критерієм зв’язності ментально-емоційних (когнітивно-
 31

афективних) репрезентацій, у якій «Я» виткане з думок та почуттів і в той же

час є джерелом мотивів і дій, що не є ізольованими, а навпаки,
представляють взаємодіючі межі зв’язної системи, що складається з
декількох додаткових рівнів: думки, почуття, мотиви, дії, що представляють
різні аспекти «Я». Друга підсистема досліджується в соціальному контексті
інтерперсональної поведінки. «Я» є вмотивованою, цілеспрямованою і
саморегулювальною системою, наділеною виконавчими функціями
планування, інтерпретації, контролю поведінки, перероблення інформації
про «Я» в соціальному світі. «Я» існує всередині соціальних взаємин, і
відповідає на дії соціального світу не так реактивно і пасивно, скільки
активно й ініціативно. Головною здатністю «Я», на думку W. Mischel і
C. Morf, є рефлексія, що дає змогу виконувати ці функції вербально й
довільно, хоча «Я» може функціонувати і невербально, і в «автоматичному
режимі» [183].
«Я-система» організована ієрархічно і розпадається на підсистеми,
розподілені по різних рівнях. Підсистеми переробляють інформацію в
паралельному, додатковому й інтерактивному режимах. W. Mischel і C. Morf
звертають увагу ще на дві підсистеми: «гарячу» (імпліцитну) і «холодну»
(експліцитну). В основі «гарячої» (імпліцитної) підсистеми лежать емоції,
автоматизми, імпульсивність, реактивність. В основі «холодної»
(експліцитної) – логіка, розум, які стосуються «Я», цілі, цінності, очікування,
плани, контроль уваги тощо. «Холодна» і «гаряча» підсистеми взаємодіють, і
поведінка, що властива «Я», є продуктом їх спільного функціонування [183].
Розкриваючи поняття «Я» як активно-творчий, інтегративний початок,
що дає змогу індивіду не тільки усвідомлювати себе, але й свідомо
спрямовувати й регулювати свою діяльність, І. С. Кон відзначає подвійність
цього поняття, адже свідомість самого себе укладає в собі двояке «Я»: 1) «Я»
як суб'єкт мислення, рефлексивне «Я» – активне, дієве, суб’єктне,
екзистенціальне «Я» або «Его»; 2) «Я» як об’єкт сприйняття і внутрішнього
почуття – об’єктне, рефлекторне, феноменальне, категоріальне «Я» або образ
 32

«Я», «поняття Я», «Я-концепція». Соціолог І. С. Кон піднімає питання про те,
чи може індивід адекватно сприймати і оцінювати себе, у зв'язку з
проблемою співвідношення головних функцій самосвідомості – регуляторно-
організаційної та Его-захисної. Щоб успішно направляти свою поведінку,
суб’єкт повинен володіти адекватною інформацією, як про середовище, так і
про стани й властивості своєї особистості. Навпаки, Его-захисна функція
зорієнтована переважно на підтримання самоповаги і стабільності образу
«Я» – навіть ціною спотворення інформації. Залежно від цього, один і той же
суб’єкт може давати як адекватні, так і помилкові самооцінки [59; 78].
Структура феноменального «Я» залежить від характеру тих процесів
самопізнання, результатом яких вона є. Зокрема, процеси самопізнання
включені в більш осяжні процеси спілкування людини з іншими людьми, у
процеси діяльності суб'єкта. Від того, яким буде розуміння цих процесів і
яким постане в дослідженні сам суб’єкт, носій самосвідомості, залежать і
результати аналізу побудови його уявлень про себе, його «Я-образів», його
ставлення до самого себе.
Визнання і прийняття всіх аспектів свого автентичного Я, на противагу
«умовному самоприйняттю», забезпечує інтегрованість «Я-концепції».
Внутрішній діалог тут виконують функції прояснення й утвердження
самоідентичності, а його конкретні форми, причини виникнення та мотиви
вказують на ступінь гармонійності, суперечливості, зрілості самосвідомості.
Психологічні конфлікти тоді стають перешкодою особистісному зростанню і
самоактуалізації, коли переривається, «розщеплюється» взаємодія, діалог «Я-
образів», кожен з яких, будучи істотною частиною «Я-концепції», силкується
«заявити про себе», «заговорити», «бути почутим», але не приймається за
свій, відторгається або зазнає захисної трансформації. Можливе виникнення
конфлікту між будь-якими, утвореними внаслідок дихотомічного
протиставлення, аспектами особистості [77].
«Я-концепція» – це сукупність усіх уявлень індивіда про себе, сполучена
з їх оцінкою. Описова складова «Я-концепції» – «образ Я» або картина «Я»;
 33

складова, пов’язана зі ставленням до себе або до окремих своїх якостей,

самооцінка або прийняття себе. «Я-концепція» визначає не просто те, що
собою являє індивід, а й те, що він про себе думає, як дивиться на своє
діяльне начало і можливості розвитку в майбутньому.
Серед дослідників «Я-концепції» можна згадати Р. Бернса. В основі його
теорії лежать погляди таких учених, як Е. Еріксон, Дж. Мід, K. Роджерс [19;
164; 84; 112]. У Р. Бернса «Я-концепція» пов’язана із самооцінкою як
сукупність настановлень «на себе» і є сумою всіх уявлень індивіда про
самого себе. Це, на його думку, випливає з виділення описової та оцінкової
складових. Описову складову «Я-концепції» автор називає «Я-образом» або
«картиною Я». Він пише, що «Я-концепція» визначає не просто те, що собою
являє індивід, а й те, що він про себе думає, як дивиться на своє діяльне
начало і можливості розвитку в майбутньому. Як відзначає Р. Бернс,
виділення описової та оцінкової складових дає змогу розглядати «Я-
концепцію» як сукупність настановлень, спрямованих на самого себе.
Стосовно «Я-концепції» три головні елементи настановлення можна
конкретизувати таким чином: 1) когнітивна складова настановлення «Я-
образу» – це уявлення індивіда про самого себе; 2) емоційно-оцінкова
складова – самооцінка .– це афективна оцінка цього уявлення, яка може
володіти різною інтенсивністю, оскільки конкретні риси «Я-образу» можуть
викликати більш-менш сильні емоції, пов’язані з їх прийняттям або осудом;
3) потенційна поведінкова реакція, тобто ті конкретні дії, які можуть бути
викликані «Я-образом» і самооцінкою [19].
«Я-концепція» особистості може бути представлена як когнітивна
система, що виконує функцію регуляції поведінки у відповідних умовах.
Вона включає в себе дві великі підсистеми: особистісну ідентичність і
соціальну ідентичність. Особистісна ідентичність відноситься до
самовизначення в термінах фізичних, інтелектуальних і моральних
особистісних рис. Соціальна ідентичність складається з окремих
ідентифікацій і визначається приналежністю людини до різних соціальних
 34

категорій: раси, національності, класу і т. ін. Поряд з особистісною

ідентичністю соціальна ідентичність виявляється важливим регулятором
самосвідомості і соціальної поведінки.
«Я-концепція» – це один з найпотужніших елементів, який
опосередковує стимули з навколишнього світу, зумовлює образ дій людей і є
ключовою причиною відчуття ними свого життя як щасливого або
трагічного. «Я-концепція» виконує важливі функції в житті людини,
сприяючи досягненню внутрішньої узгодженості особистості. Якщо «Я-
концепція» суперечлива, містить взаємовиключні уявлення, то людина
відчуває дискомфорт. Її дії в таких випадках спрямовані або на зміну «Я-
концепції», або на спотворення реальності в ім’я усунення дискомфорту.
Узгоджена «Я-концепція» дає змогу особистості почувати себе впевнено,
перебувати в тісному контакті з реальністю. «Я-концепція» визначає
інтерпретацію життєвого досвіду особистості. У людини існує стійка
тенденція інтерпретувати свій індивідуальний досвід на основі уявлень про
себе. «Я-концепція» служить своєрідною «призмою», через яку
переломлюється сприймана реальність. Наприклад, людина, яка вважає себе
«нездатною», може пояснити свій успіх випадковістю, а «здатною» –
проявом свого таланту; «неприваблива» розцінює увагу до себе як спробу
пожартувати, а «приваблива» як спробу познайомитися. Людина з
позитивною «Я-концепцією» розцінює усмішку на свою адресу як прояв
добрих почуттів, а з негативною – як насмішку [47; 121].
Якщо поведінка людини суперечить її «Я-концепції», вона викликає
когнітивний дисонанс. Тому людина, що володіє «Я-концепцією», будує
свою поведінку таким чином, щоб вона не суперечила її уявленням про себе.
«Розумний» прагне вести себе так, як належить розумному; «бідний» –
згідно з відомими йому стандартами поведінки «бідного»; «невстигаючий»
буде прогулювати заняття, відволікатися на уроках тощо. Таким чином, «Я-
концепція» багато в чому визначає поведінку. Оскільки «Я-концепція» – це
сукупність настановлень людини «на себе», то і в ній можна виділити ті ж
 35

аспекти, що і в будь-якому настановленні [55].

Таким чином, «Я-концепція» може виступати як певний захисний екран,
який охороняє самоузгоджений образ себе від впливів, які можуть його
порушити. Сформована «Я-концепція» має властивість самопідтримки.
Завдяки цьому у людини створюється відчуття своєї постійної визначеності,
самототожності.
Поведінка індивіда буває різною залежно від ситуації, у яку він
потрапляє, від прийнятої ним психологічної або соціальної ролі.
Така неузгодженість зазвичай відповідає контекстам і ситуаціям в житті
людини, що не перекриваються. У кожній з таких ситуацій людина формує
дещо відмінні образи Я і шаблони поведінки, які відповідають вимогам
певної ситуації.
Навіть за відносної жорсткості Я-концепції людина зберігає можливості
для адаптації до мінливих зовнішніх умов, для самозміни, розвитку,
необхідного для вирішення поставлених перед нею завдань. Несподіване
усвідомлення неадекватності існуючого Я-образу, викликане цим замішання і
подальше дослідження, спрямоване на пошук нової ідентичності, більш
відповідної реальності, – це процес самопізнання і самопобудови, який
триває все життя.
Ще одна функція «Я-концепції» – інтерпретація життєвого досвіду.
Стикаючись з однією і тією ж подією, різні люди по різному її розуміють, як
прийнято говорити – дивляться кожен зі своєї дзвіниці. Проходячи через
фільтр «Я-концепції», інформація осмислюється, і їй присвоюється значення,
відповідне уже сформованим уявленням людини про себе і про світ [57].
Наприклад, людина з низькою самооцінкою може інтерпретувати щиру
похвалу на свою адресу як замасковану насмішку. Така людина зазвичай
відчуває себе невпевненою, тривожною, напруженою, що, зокрема, нерідко
викликає дискомфорт і напруженість у партнерів зі спілкування.
Дуже важливо з раннього дитинства формувати у людини позитивне
ставлення до себе, повагу до себе, упевненість у собі та своїх силах, що
 36

сприяє більш повній життєвій реалізації [156].

Сформовані уявлення про себе також визначають очікування людини
щодо свого майбутнього. Так, якщо дитину переконали, що вона дурна, вона
відповідним чином буде вести себе в школі, і не буде докладати жодних
зусиль до навчання, оскільки вже знає – «дурний, не дано, у нього не вийде».
Якщо людина впевнена у власній значущості, вона чекає відповідного
ставлення від оточення.
Зв’язок між очікуваннями стосовно себе, зумовленими Я-концепцією і
поведінкою людини, лежить в основі механізму «самореалізовних пророцтв».
Тому від візитів до ворожок і провісників майбутнього може бути певна
шкода. Повіривши в передбачене, тобто прийнявши отриману інформацію в
образ «майбутнього Я», людина починає діяти відповідно з очікуваннями, і
сама приводить себе до передбаченого майбутнього.
Усвідомлення цього механізму дає змогу побачити, що робота з
Я-концепцією як з об’єктом вашої усвідомленої творчості може допомогти
перестати бути рабом власного минулого через сформовані в ньому
переконання і стати творцем власного сьогодення і майбутнього.
Використання цих закономірностей лежить в основі методу керованої
візуалізації, широко використовуваного різними напрямками гуманістичної
психології для позбавлення від обмежувального досвіду минулого,
формування бажаного для клієнта майбутнього.
Х. Маркус було введено поняття «робочої Я-концепції» – Я-концепція в
цьому часі і в заданому соціальному контексті взаємодії, частина загального
репертуару Я, який визначається на мікро- і макро-соціальному рівні. Якісь
робочі «Я-концепції» актуалізуються частіше, якісь – рідше, питання про
стабільність / мінливість «Я-концепції» починає звучати як питання
ймовірності появи тієї чи іншої приватної «Я-концепції» в ситуації
конкретної соціальної взаємодії. Ця ідея «ймовірності», певної відносності
самовиявів визначила появу категорії «можливого Я» – згідно із Х. Маркус і
П. Нуріус, воно є екстраполяцією нашої поточної робочої «Я-концепції».
 37

«Можливих Я» настільки ж необмежена кількість, як і робочих «Я-

концепцій», вони можуть бути як негативними, так і позитивними. За
Х. Маркус і П. Нуріус «Можливе Я» – це наші уявні уявлення про те, ким ми
станемо в майбутньому (як «хороші», так і «погані»), мають мотивувальну
функцію – образ себе успішного в майбутньому або уявлення про себе як про
потенційного невдаху «творить» реальний успіх чи невдачу. Крім того,
сильні відмінності між поточною «робочої Я-концепцією» і «можливим Я» є
джерелом тривожних або депресивних станів [38].
До теперішнього часу питання про зміст понять «Я-концепція» і «Я-
образ» остаточно не вивчене і залишається дискусійним. Засновником
поняття «Я-концепція» вважають У. Джемса, який вивчав структуру
особистості. Також свій внесок внесли в дослідження змісту «Я-концепції»
послідовники У. Джемса, які для цієї змістовної ділянки застосували термін
«Я-образ». Багато вчених вважають, що терміни «Я-концепція» і «Я-образ»
абсолютно ідентичні і є синонімами в психології. Вони вважають, що «Я-
образ» є ядром «Я-концепції». У такому разі «Я-концепція» виступає
сукупністю уявлень індивіда про самого себе, що включає в себе оцінки і
образ поведінки, де образ і оцінка свого «Я» розглядається як поведінкова
реакція, яка може бути викликана образом Я (уявлення індивіда про самого
себе) [44].
Є вчені, які не згодні з цією думкою і розводять ці два поняття з
теоретичної та практичної точок зору. Сукупність уявлень про самого себе
міститься в «Я-концепції» і «Я-образі», але в «Я-образ» входять не тільки
усвідомлювані якості особистості, а й несвідомі уявлення про свої здібності.
Велика частина усвідомленості в «Я-концепції» не означає, що її зміст
повністю усвідомлено. Загальним в «Я-концепції» і «Я-образі» прийнято
вважати самооцінку, яка відображає знання про себе і ставлення до себе.
Самооцінка може бути високою і низькою, адекватною і неадекватною;
неадекватна самооцінка буває як завищеною, так і заниженою. Сама ж
самооцінка постійно змінюється і вдосконалюється в залежності від віку
 38

людини і його психіки [44].

З точки зору вітчизняних та зарубіжних вчених, «Я-концепція» – це не
просто предмет самосвідомості (уявлення про себе), але і фактор в
самореалізації особистості. «Я-образ» є частиною «Я-концепції», виступаючи
в таких аспектах, як самоповага, самокерівництво, самопослідовність,
саморозуміння, самоствердження, самовивчення (близькість до себе),
самонавіювання, очікування позитивного ставлення від інших, схильність до
самозвинувачення [89].
Таким чином, порівнюючи наукові підходи до аналізу понять «Я-
концепція» і «Я-образ», можна відзначити наступне. «Я-концепція» і «Я-
образ» розрізняються за ступенем структурної організованості й
динамічності в часі. «Я-концепція» відображає свідомість, самосвідомість і
несвідоме на високому рівні, як відносно стійку систему, а «Я-образ»
виступає динамічним, цілісним уявленням про суб’єкта, але не повноцінним.
Самооцінка проявляється у свідомих судженнях про власну особистість,
розвиваючи самоповагу, саморозуміння і позитивне ставлення до себе.
Самооцінка є центром «Я-концепції» і «Я-образу», яка може бути як
адекватною, тобто відповідати істинним здібностям і якостям людини, так і
неадекватною, тобто бути завищеною або заниженою. Сукупність уявлень
про себе, яка міститься в «Я-концепції» і «Я-образі», в більшій частині
виділяють в «Я-концепції», ніж у «Я-образі», оскільки «Я-образ» не тільки
продукт самопізнання, а й важливий чинник детермінації поведінки людини.
На відміну від ситуативних «Я-образів», які складаються з окремих образів,
що містять загальні відомості про себе, «Я-концепція» виникає у людини в
процесі соціальної взаємодії у вигляді психологічного розвитку; у той же час
вона схильна до внутрішніх змін. Різниця між «Я-образом» і «Я-концепцією»
збільшується з віком: «Я-концепція» людини перетворюється з новим
психологічно-віковим контекстом, а «Я-образ», як емоційно-оцінна складова,
формується в ранньому юнацькому віці. Однак розвиток «Я-концепції»
характерний не для всіх людей і не для кожного віку, оскільки деякі люди
 39

намагаються викреслити негативні оцінки й переживання зі свого життя.

Аналізуючи функції, компоненти і структуру «Я-концепції» і «Я-образу»,
слід зазначити, що відмінність між цими двома поняттями полягає не в
змісті, а в ступені усвідомленості уявлень про себе.
Отже, «Я-концепція» – це сукупність уявлень людини про себе як про
особистість, професіонала, лідера і члена суспільства в цілому, який чинить
психологічний вплив не тільки на себе, а й на тих, що оточують. «Я-
концепція» являє собою особистісну систему, що включає в себе когнітивний
і емоційні компоненти.
«Я-образ» – це сукупність характеристик, яка допомагає людині
описувати себе як індивідуальність, що володіє певними психологічними
властивостями. «Я-образ» – динамічне утворення особистості, що
розвивається у людини в її свідомості протягом багатьох років і змінюється у
зв’язку з переорієнтацією життєвих установок. «Я-образ» є когнітивно-
емоційним компонентом, який виконує адаптивну функцію в умовах цієї
життєвої ситуації як динамічне утворення особистості.
 40

1.2. Теоретико-методологічний аналіз «Я-образу» та його

структурних компонентів
У науковій літературі поняття «Я-образ» з’явилося у зв’язку із
необхідністю дослідження і опису глибинних психологічних структур і
процесів особистості, яке використовується разом з такими поняттями, як
«самосвідомість», «самооцінка», «Я-концепція», «Я», «картина Я»,
«уявлення про себе», і нерозривно з ними пов’язане.
Власні уявлення особистості про саму себе майже завжди є
незаперечними, навіть незважаючи на те, формуються вони на основі
незалежної інформації чи упередженого ставлення, виступають вони
дійсними чи спотвореними. Певні модуси самосприйняття, що виступають
джерелом становлення «Я-образу», бувають абсолютно різними.
У структурі «Я» більшість дослідників виділяють безліч образів,
найбільша диференціація зустрічається у американського психолога
М. Розенберга. Є «реальне Я» – те, яким людина здається собі в дійсності, у
цей момент, це актуальне (справжнє) Я; «ідеальне Я» – бажане Я, якою
людина хотіла б бути; «фантастичне Я» – яким суб’єкт бажав би стати, якби
все було можливим; «належне Я» – яким людина повинна бути,
орієнтуючись на моральні норми і соціальні приписи; «зображуване Я» –
яким людина демонструє себе оточенню; «динамічне Я» – яким людина
могла б бути, яким поставила перед собою мету стати. Нерідко виділяють
«дзеркальне Я» – настановлення, пов’язані з уявленнями людини про те, як її
сприймають інші [48].
Структура «Я-образу» включає також розрізнення у своєму життєвому
просторі структури «Я» і «не-Я». У континуумі «Я» і «не-Я» здійснюється
нескінченний пошук ідентичності та її «підтвердження». У поле ідентичності
включаються як підстави самого «Я» (тіло, душевні переживання, духовні
устремління), так і підстави «не-Я», з якими співвідносить себе «Я» в силу
своїх потреб, бажань та ідеалів.
Розглядаючи структуру Я-концепції, Р. Бернс відзначає, що «Я-образ» і
 41

самооцінка підлягають лише умовному концептуальному розрізненню,

оскільки в психологічному плані вони нерозривно взаємопов’язані. Образ і
оцінка свого Я привертають індивіда до певної поведінки; тому глобальну Я-
концепцію можна розглядати як сукупність настановлень індивіда,
спрямованих на самого себе. Виділяють такі основні ракурси або модальності
самонастановлень: 1) реальне Я – настановлення, пов’язані з тим, як індивід
сприймає свої актуальні здібності, ролі, свій актуальний статус, тобто з його
уявленнями про те, який він насправді; 2) дзеркальне Я – настановлення,
пов’язані з уявленнями індивіда про те, як його бачать інші.; 3) ідеальне Я –
настановлення, пов’язані з уявленнями індивіда про те, яким він хотів би
стати [19].
Абстрактні характеристики, які ми вживаємо, описуючи якусь людину,
ніяк не пов’язані з конкретною подією або ситуацією. Як елементи
узагальненого образу індивіда, вони відображають, з одного боку, стійкі
тенденції в його поведінці, а з іншого – вибірковість нашого сприйняття. Те
ж саме відбувається, коли ми описуємо самих себе: ми в словах намагаємося
висловити основні характеристики нашого звичного самосприйняття, до них
відносяться будь-які рольові, статусні, психологічні характеристики індивіда,
опис майна, життєвих цілей тощо. Всі вони входять в «Я-образ» з різною
питомою вагою – одні представляються індивіду більш значущими, інші –
менш. Причому значимість елементів самоопису і, відповідно, їх ієрархія
можуть змінюватися залежно від контексту, життєвого досвіду індивіда або
просто під впливом моменту. Такого роду самоопис – це спосіб
охарактеризувати неповторність кожної особистості через поєднання її
окремих рис.
Той факт, що люди не завжди ведуть себе у відповідності зі своїми
переконаннями, добре відомий. Нерідко пряме, безпосереднє вираження
настановлення в поведінці модифікується або зовсім стримується в силу його
соціальної неприйнятності, моральних сумнівів індивіда або його страху
перед можливими наслідками.
 42

Будь-яке настановлення – це емоційно забарвлене переконання,

пов’язане з певним об’єктом. Особливість «Я-концепції» як комплексу
установок полягає лише в тому, що об’єктом у цьому випадку є сам носій
установки. Завдяки цій самоспрямованості всі емоції та оцінки, пов’язані з
образом Я, є дуже сильними і стійкими. Не надавати значення ставленню до
тебе іншої людини досить просто; для цього існує багатий арсенал засобів
психологічного захисту. Але якщо йдеться про ставлення до самого себе, то
прості вербальні маніпуляції тут можуть виявитися безсилими. Ніхто не
може просто так змінити своє ставлення до самого себе.
Емоційна складова настановлення існує в силу того, що його когнітивна
складова не сприймається людиною байдуже, а пробуджує в ній оцінки й
емоції, інтенсивність яких залежить від контексту і від самого когнітивного
змісту. Самооцінка не є постійною, вона змінюється залежно від обставин.
Джерелом оцінних знань різних уявлень індивіда про себе є його
соціокультурне оточення, у якому оцінні знання нормативно фіксуються в
мовних значеннях. Джерелом оціночних уявлень індивіда можуть бути також
соціальні реакції на якісь його прояви і самоспостереження.
Самооцінка відображає ступінь розвитку в індивіда почуття самоповаги,
відчуття власної цінності і позитивного ставлення до всього того, що входить
до сфери його «Я». Самооцінка проявляється у свідомих судженнях індивіда,
у яких він намагається сформулювати свою значимість. Є три моменти,
суттєвих для розуміння самооцінки. По-перше, важливу роль у її формуванні
відіграє зіставлення образу «Я-реального» з образом «Я-ідеального», тобто з
уявленням про те, якою людина хотіла б бути. Ті, хто досягає в реальності
характеристик, що визначають для нього «ідеальний Я-образ», повинні мати
високу самооцінку. Якщо ж людина відчуває розрив між цими
характеристиками і реальністю своїх досягнень, її самооцінка, цілком
імовірно, буде низькою [90].
Другий фактор, важливий для формування самооцінки, пов’язаний з
інтеріоризацією соціальних реакцій на цього індивіда. Іншими словами,
 43

людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші.

Нарешті, ще один погляд на природу і формування самооцінки полягає в
тому, що індивід оцінює успішність своїх дій і проявів через призму
ідентичності. Індивід відчуває задоволення не від того, що він просто щось
робить добре, а від того, що обрав певну справу і саме її робить добре.
Слід особливо підкреслити, що самооцінка, незалежно від того, чи
лежать у її основі власні судження індивіда про себе або інтерпретації
суджень інших людей, індивідуальні ідеали або культурно задані стандарти,
завжди носить суб’єктивний характер.
У своїх дослідженнях Ш. Самюель виділяє чотири «виміри»
самосвідомості: «образ тіла», «соціальне Я», «когнітивне Я» і самооцінку.
Практично будь-який з «Я-образів» має складну, неоднозначну за своїм
походженням будову [96].
«Ідеальне Я» складається з цілого ряду уявлень, що відбивають потаємні
сподівання й устремління індивіда, ці уявлення бувають відірвані від
реальності. Велика розбіжність між «Я-реальним» та «Я-ідеальним» нерідко
веде до депресії, обумовленої недосяжністю ідеалу. Г. Олпорт вважає, що «Я-
ідеальне» відображає цілі, які індивід пов’язує зі своїм майбутнім. Існує
думка, що «Я-ідеальне» – це образ людини, якою індивід хоче або
сподівається стати, тобто як набір рис власне особистості, які необхідні, з
його точки зору для досягнення адекватності, а іноді й досконалості. Багато
авторів пов’язують «Я-ідеальне» з засвоєнням культурних ідеалів, уявлень і
норм поведінки, які стають особистими ідеалами завдяки механізмам
соціального підкріплення, такого роду ідеали властиві всякому індивіду [92].
Ідеальний образ, як і «над-Я», вважається інстанцією, що здійснює
регулюючу функцію, відповідальної за відбір вчинків. Помилково змішувати
ці два поняття: дорогий кожному і більш-менш нереальний ідеальний образ
далекий від того тирана, яким часом є «над-Я». «Над-Я» виконує репресивні
функції, і воно лежить в основі почуття провини, тоді як за допомогою
ідеального образу здійснюється відносна оцінка різних дій; можливо, що
 44

ідеальний образ впливає на наміри, а не на дії. «Я-реальне», будучи сильним і

активним, дає змогу приймати рішення і брати на себе відповідальність за
них. Воно веде до справжньої інтеграції і здорового почуття цілісності,
тотожності [143].
К. Хорні відділяла «актуальне Я», або «емпіричне Я», від
«Ідеалізованого Я», з одного боку, і «реального Я» – з іншого. «Актуальне Я»
визначалося як поняття, що охоплює все, чим є людина в цей час (тіло,
душа). «Ідеалізоване Я» описується через ірраціональну уяву або диктат
невротичної гордості. Силою, що діє спочатку в напрямку індивідуального
зростання і самореалізації, повної ідентифікації і свободи від неврозу,
К. Хорні називала «реальним Я» на противагу «ідеалізованому Я», якого
неможливо досягти [185].
Д. Ліхтенберг розглядає «образ-Я» як чотириступінчасту схему розвитку
в усвідомленні власного «Я». Перший елемент – до самодіференціації
(формування первинного досвіду). Другий – об'єднання упорядкованих груп
уявлень про себе. Третій – інтеграція в «пов’язане Я» тілесних уявлень про
себе і грандіозні «образи-Я». Четвертий – упорядкування «пов’язаного Я» в
психічному життя і його вплив на «Его» [44].
Як відзначає В. В. Столін, аналіз підсумкових продуктів самосвідомості,
які виражаються в будові уявлень про самого себе, «Я-образі», здійснюється
або як пошук видів і класифікацій образів «Я», або як пошук «вимірів» цього
образу [133]. Найбільш відомим розрізненням образів «Я» є розрізнення «Я-
реального» і «Я-ідеального», яке так чи інакше присутнє вже в роботах
У. Джемса, З. Фройда, К. Левіна, К. Роджерса і багатьох інших, а також
запропоноване У. Джемсом розрізнення «матеріального Я» і «соціального Я»
[41; 143; 67; 112].
Дослідник В. М. Злобін відзначає, що «Я-образ» – це установчий
компонент самосвідомості, який представляє собою результат динамічних
процесів самопізнання, самооцінки, самоставлення, а також реалізацію
поведінки та дій на основі сприйняття очікуваного відносини значущих
 45

інших.
На думку І. В. Латипова, у структуру «Я-образу» необхідно включити
ще екзистенціальне і рефлексивне Я. «Екзистенціальне Я» – це джерело
особистої активності, точка здійснення вибору різних індентичностей.
«Рефлексивне Я» виступає як основа самосвідомості, коли особистість здатна
частково відчужуватися від своїх індентичностей і розглядати їх зі сторони.
І. В. Латипов виділив і описав чотири типи «Я-образу»: «Самовідсторонене
Я» – особистість, яка не має взаємозв’язку зі своїм справжнім Я, у результаті
чого відбувається конфлікт між її діями і справжніми цілями.
«Самовідчужене Я» – особистість в стані розпаду, у якій відсутні
взаємозв’язку між її складовими Я, а також порушений баланс між
відчуженням і відокремленням. «Автентичне Я» – особистість, що утримує
рівновагу між своїм внутрішнім і зовнішнім Я, ототожненням і
відокремленням, що усвідомлює свої бажання та цілі й повністю втілює їх у
життя. «Самотрансцендентне Я» – особистість, віддалена від самої себе на
користь традицій і цінностей, що розглядаються нею як важливе по
відношенню до неї самої [146].
На думку А. В. Петровського, «Я-образ», що походить від зіставлення
себе з іншими людьми, може розкладатися на «реальне Я», «бажане Я»,
«фантастичне Я», «реальне Я», «ідеальне Я», але в кожному з них присутнє
врахування думок оточення і бажання досягти успіху [102].
«Я-образ» містить три базові компоненти. Когнітивний – уявлення про
себе, про свої здібності, зовнішніх дані, про свій соціальний статус.
Афективно-оцінний (емоційно-оцінний) – власне ставлення до себе і до своїх
вчинків (самосвідомість), самоповага, самоприйняття. Поведінковий
(вольовий) – бажання бути зрозумілим іншими, завоювати повагу
оточуючих, приховати свої недоліки [19].
Г. Є. Залеський виділяє два компоненти «Я-образу»: когнітивний і
мотиваційний, які застосовуються для вивчення вікових особливостей
розвитку індивіда. Когнітивний компонент відображає змістовні
 46

(самопізнання), оціночні (самооцінка) і цільові уявлення. Мотиваційний

компонент відповідає за значимість вибору мотивів, цілей і вчинків,
представляючи собою зв'язок «Я-образу» як когнітивного освіти з ціннісно-
мотиваційною сферою особистості [44].
У зв’язку із тим, що «Я-образ» є динамічним та рухомим, то можна
припустити, що є певні чинники, які впливають на зміну цього образу. У
психологічній науці є низка досліджень, які показують ці фактори.
1. Фізіологічні та психологічні зміни, пов’язані із статевим дозріванням,
не можуть не впливати на сприйняття індивідом свого зовнішнього вигляду
(зміна «Я-тілесного» та «Я-фізичного», «Я-жінка/Я-чоловік»). Саме через ці
зміни можуть трансформуватися структурні компоненти «Я-образу» та
встановлюватися позитивне або негативне самоприйняття свого тілесного,
фізичного та статевого [87; 88; 129; 130; 138; 148].
2. Розвиток когнітивних та інтелектуальних можливостей призводить до
ускладнення і диференціації «Я-образів», зокрема до здатності розрізняти
реальні та гіпотетичні можливості (Р. Бернс) [19].
3. Вимоги, які виходять від соціального середовища – батьків, учителів,
однолітків та інших – можуть виявитися взаємно суперечливими. Тобто змін
набувають такі види образів, як «Я-соціальне», «Я-бажане», «Я-дійсне».
Завдяки цим умовам формується уявлення про свої соціальні ролі і вони
можуть бути розбіжними з бажаними [79; 138].
4. Для гармонійного функціонування життєдіяльності особистість
повинна вміти приймати рішення щодо буттєвих (щоденних) та значущих
подій. Таким чином, можуть простежуватися зміни в образах, пов’язаних з
позиціями, або его-станами, за Е. Берном: «Я-дорослий», «Я-дитина», «Я-
батько». А з якої саме позиції ми приймаємо рішення і впливає на конструкт
«Я-образу» [18].
5. У період самовизначення, щодо вибору професії та в процесі
отримання компетенцій за обраною спрямованістю, формується «Я-
професіонал» [140].
 47

6. Зі зміною соціального оточення з’являються нові образи: «Я-

студент», «Я-офіціант» та інші. Це змінює його «Я-соціальне» [154; 126;
139].
7. У ситуації зміни певних модних тенденцій образ «Я-жінка» зазнає
певних змін, тому трансформується уявлення про себе, про еталон
жіночності, таким чином змінюється «Я-тілесне», «Я-фізичне» [138].
8. Уявлення, образи, поняття, серед яких важливу роль займає уявлення
людини про себе на часовому континуумі – це «Я-майбутній». Він
представлений координатами: особистісними рисами, здібностями, мотивами
(стати більш сильним, розумним, комунікативним у майбутньому).
Координати, представлені в свідомості як внутрішні утворювальні дії,
задають способи діяльності, що здійснюються в зовнішньому плані (вступ до
ВНЗ, вдале заміжжя, досягнення професійного зростання). У свідомості
також представлені цілі, завдання і способи їх досягнення. Перетворення
завдань у мету – ідеальний образ мети (П. К. Анохін), образ можливого як
прообраз дійсного [4].
9. «Я-образ» може мати високу або низьку стійкість на різних вікових
етапах у різних людей. Коли в кризових ситуація виникає загроза стійкості
«Я-образу», що переживається дуже хворобливо, зазвичай спрацьовують
захисні механізми.
10. Ситуації, що зумовлені станом здоров’я. Спотворення образу
«фізичного Я» у хворих на ожиріння та нервову анорексію, зокрема,
переоцінка ними розмірів власного тіла, є серйозним вторинним
психопатогенним фактором, що підсилює дезадаптацію хворих і ускладнює
лікувальний процес. Як елемент «рефлексивного Я», образ зовнішності
представлений когнітивним і афективним компонентами. Когнітивний
компонент являє собою сукупність ознак, у яких суб’єкт себе описує, а
афективний відображає емоційно-ціннісне ставлення до своєї зовнішності,
що включає в себе три складові: дві емоційні оцінки (соціально-
компаративну оцінку зовнішності і задоволеність тілесними якостями) і
 48

суб’єктивну значимість тілесних якостей [87; 88; 129; 130; 138; 148].
11. У психологічних дослідженнях було виявлено вікові, гендерні та
індивідуальні особливості становлення образу «фізичного Я». У підлітків 13–
14 років у більшості випадків ще не виявляється значного занепокоєння
своєю зовнішністю; у старшому підлітковому віці негативне ставлення до
своєї зовнішності збільшується, індиферентне – зменшується. У ранній
юності значно зростає відсоток негативного ставлення до «Я-фізичного»,
водночас зменшується індиферентне й позитивне. Виявилося, що жінки
вважають фізичну привабливість більш важливою, ніж чоловіки, і більш
незадоволені своєю зовнішністю. Деформації образу «фізичного Я» можуть
бути обумовлені реальними причинами: аномалії тіла та обличчя від
народження; набуті тілесні аномалії (ушкодження, втрати тощо); зміни тіла в
процесі зростання дитини (ожиріння, схуднення тощо); гіпертрофовані
аномалії, які можуть бути нормою, але не відповідають стандартам і
еталонам краси. Деформації можуть бути обумовлені і надуманими,
неіснуючими реально вадами зовнішності. Деформований образ «фізичного
Я» впливає на ускладнення соціальної комунікації індивіда, міжособові
стосунки, порушує афективну сферу, викликає стани тривожності, знижує
активність індивіда у соціумі, у тяжких випадках призводить до психічних
розладів [85; 107].
11. У зміні «Я-образу» відіграє роль зміна соціального становища.
Наприклад, розлучення, може змінювати уявлення про себе, як про дружину
(чоловіка), тобто змінюється «Я-реальне», «Я-ідеальне», «Я-соціальне» [19;
163]
12. Зміна способу життя, наприклад у зв’язку з переїздом на постійне
місце мешкання в інше місце, як свідомо, так і вимушено. Соціальна,
психологічна ситуації змінюються, разом із цим трансформується «Я-
теперішнє», «Я-майбутнє».
Таким чином, основними факторами зміни «Я-образу», як найбільш
динамічної частини самосвідомості особистості, є психологічні та
 49

фізіологічні чинники, пов’язані зі статевим дозріванням, зміна соціального

середовища (виш, робота, сім’я, місця позбавлення волі, переїзд, переселення
та інше), зміна соціального становища (збагачення, звільнення), зміна
способу життя (захворювання, інвалідність, зміна звичного способу життя у
зв’язку із народженням дитини, розлученням).
Але, аналізуючи психологічні зарубіжні та українські дослідження,
можна припустити, що найбільш сильно впливають на зміну «Я-образу»
особистості саме потрапляння у складні життєві обставини.
 50

1.3. Складні життєві ситуації як умова життєдіяльності особистості

Кожен день людина переживає різного роду ситуації. Звичні події

можуть змінюватися такими, які порушують баланс, гармонію взаємодії
самої людини з навколишнім середовищем, суспільством. У цей час
видається актуальним розгляд і вивчення особливостей оцінки складних
життєвих ситуацій, які зумовлюють поведінку людини.
Сьогодні поняття «ситуація» (від лат. Situs – позиція, положення)
увійшло в науки, предметом яких є людина і його поведінка. Серед цих
наук – юриспруденція, педагогіка, соціальна психологія, конфліктологія,
психологія соціального навчання, психологія соціального середовища і
психологічна екологія, соціо- і психолінгвістика, психологія навчання і
клінічна психологія.
Ситуація може бути визначена з позиції двох підходів: перший
підхід полягає в розумінні ситуації як зовнішніх умов протікання
життєдіяльності людини; другий підхід розглядає ситуацію як
результат активної взаємодії особистості і середовища. Ситуація, як
об’єктивна сукупність елементів середовища, обумовлює стимулювальний і
коригувальний вплив на суб’єкта, так само зазнаючи активного впливу
суб’єкта [27].
Ситуація є складною суб’єктивно-об’єктивною реальністю, де
об’єктивні складові представлені у вигляді суб’єктивного сприйняття і
особистісної значущості для учасників ситуації. Існує багато класифікацій
ситуацій у вітчизняній і зарубіжній науці:
- прості, кризові, екстремальні і катастрофічні (Е. М. Бабаса);
- прості, важкі й екстремальні (А. С. Кочарян);
- нейтральні й конфліктні (В. В. Латині);
- повсякденні і проблемні (А. А. Елої);
- конфліктні ситуації фізичної небезпеки і ситуації невідомості
(К. Левін,);
 51

- прості й проблемні (Г. Б. Морозова);

- інформаційні, імовірнісні, ситуації когнітивної складності та
поведінкові (А. М. Матюшкін);
- вільно обрані й нав’язані (Д. Еммонс і Б. Діпперс);
- прості, важкі й екстремальні (А. Ю. Федотов) [10; 62; 63; 75; 140].
У зарубіжній психології найбільш поширене визначення ситуації як
просторово-часового конструкту. У цьому випадку ситуація являє собою
сукупність елементів середовища або фрагмент середовища на конкретному
етапі життєдіяльності індивіда, тобто вона розглядається лише як зовнішні
умови протікання життєдіяльності людини (М. Аргайл, Д. Магнуссон,
В. Мішел, А. Фернхем та ін.) [13; 72; 141]. Цей підхід істотно принижує роль
самої людини в освіті життєвої ситуації та її розвитку. Дослідники, які
дотримуються такого підходу, вважають, що необхідним багаторівневий
розгляд ситуації. Так, Д. Магнуссон (Magnusson) пропонує розрізняти п'ять
рівнів ситуацій [72]:
1. Стимули – певні об’єкти і дії зовнішнього середовища.
2. Епізоди – особливі, значущі події, що мають причину і наслідок.
3. Фізичні, тимчасові і психологічні параметри ситуації, що
визначаються зовнішніми умовами. Сприйняття й інтерпретація ситуації
надає значення стимулам і епізодами.
4. Оточення (сетинг) – узагальнювальне поняття, що характеризує типи
ситуацій.
5. Середовище – сукупність фізичних і соціальних змінних зовнішнього
світу.
А. Первін визначає ситуацію як певний гештальт, що характеризується
поєднанням чотирьох компонентів – дійових осіб, своєї діяльності, а також її
часом і місцем [78].
Б. Я. Шведін пропонує розглядати ситуацію в системі тривимірного
простору: завдання діяльності, суб’єкт діяльності, об’єктивні умови
діяльності. Ситуація – це цілісна частина діяльності, за певний час розвитку
 52

якої вирішується одне із завдань діяльності [157].

В. Н. Мясищев у концепції психології взаємин особистості
запропонував поняття значущої ситуації, підкресливши вразливість
особистості до певних факторів середовища [87].
Узагальнюючи вітчизняні й зарубіжні підходи, можна виділити два
основних види ситуацій:
1) проста (повсякденна), у якій для особистості (групи) все є звичним,
вона діє в нормальному режимі життєдіяльності;
2) важка (напружена, складна, екстремальна), у якій вимоги до
особистості й групи виходять за межі «норми».
Для дослідження, поряд зі звичайними ситуаціями, являють інтерес
важкі ситуації, які є особливим випадком психологічних ситуацій. Концепція
важкої ситуації розробляється відповідно до уявлень К. Левіна про
психологічну ситуацію як актуальну систему взаємодії особистості та її
оточення [67].
Детальніше звернемося до розгляду поняття «важка життєва ситуація».
Воно належить до понять, найбільш часто вживаних у психологічній та
психотерапевтичній літературі та водночас не мають чіткого визначення.
Крім цього, поняття «важка життєва ситуація» найчастіше використовується
як об’єднувальна категорія для таких термінів, як складна, екстремальна,
кризова, проблемна, критична та інші ситуації.
У словнику В. І. Даля пропонується кілька тлумачень слова «важкий»:
«тяжкий, гнітючий, складний, недосяжний, пригнічений, обтяжений». У
першому значенні (тяжкий, гнітючий) проглядається процес визначення,
значення ситуації людиною з точки зору власних можливостей і
енергетичних витрат. Адже «тягота» – це «ледь посильна праця, що
накладається неволею» [39].
У другому значенні (складний, недосяжний) ситуація оцінюється
людиною з точки зору її складності (з урахуванням перешкод для досягнення
мети або реалізації цінності). Третє значення (пригнічений, обтяжений) дає
 53

уявлення про емоційний стан людини в цій ситуації. Згідно з тим же

словником, слово «пригнічувати» означає «багато чим гнітити, пригнічувати,
обтяжувати, тіснити, гнобили, мучити, томити – тілесно або морально» (далі
наводяться приклади: «пригнічувати роботою, непосильними вимогами»;
«злидні, горе, діти, хвороба його пригнічує»; «злий тугою обтяжений»).
На думку Б. Я. Шведіна (1989), важка ситуація – це «взаємодія
особистості зі складними обставинами в процесі діяльності». Важка ситуація
характеризується наявністю складних обставин, активністю мотивів
особистості, порушенням відповідності між вимогами діяльності та
професійними можливостями людини.
Н. Г. Осухова звертається до його психологічного аналізу поняття
«важка життєва ситуація» [98]. Саме питання про важку для людини життєву
ситуацію виникає тоді, коли зовнішні зміни стосовно людини в
навколишньому середовищі порушують або загрожують порушити її
діяльність, стосунки зі значущими людьми, звичний для неї спосіб життя
загалом або в одному з життєвих просторів. Під впливом цих порушень
виникає неузгодженість між зовнішнім світом і світом внутрішнім (образом
світу), а досягнута людиною адаптація до життя втрачає свою ефективність,
перестає «працювати».
Різке порушення відносної рівноваги зовнішніх і внутрішніх умов
буття (цю рівновагу деякі дослідники називають адаптацією до життя)
призводить до того, що людина опиняється в ситуації актуальної або
потенційної загрози задоволення своїх основних потреб і свого життя
загалом. Виникає проблема, від якої вона не може піти і яку не може
вирішити за допомогою наявних у її досвіді способів адаптації. Йдеться про
порушення досягнутого до цього моменту рівня адаптації до життя,
порушенні звичного способу життя, а якщо говорити на більш узагальненому
рівні – про неузгодженість відносин «людина-світ».
Відновлення втраченої рівноваги може зажадати від людини
активності, спрямованої назовні (докладання значних зусиль, енергетичних
 54

витрат), або серйозних змін у внутрішньому світі – перетворення самого

себе. Причому результат всіх цих зусиль неясний (ситуація невизначеності)
[10].
Як зазначає Л. К. Китаєв, важка ситуація пред’являє людині вимоги, що
сприймаються нею або як такі, що переважають її можливості (і це
призводить до дистресу), або як такі, що дають змогу реалізувати свої
можливості і завдяки цьому досягти бажаних наслідків [53].
На думку Н. І. Наєнко, важка ситуація породжується переважно
суб’єктивними обставинами. Об’єктивної загрози може і не бути, а людина
помилково сприймає ситуацію як важку. Це може статися через її
непідготовленість чи спотворене сприйняття (як це відбувається у дітей, які
бояться залишатися одні в темній кімнаті). Особистість може усвідомлювати
труднощі ситуації, але не оцінювати її як значущу для себе. Незначущість
ситуації робить її суб’єктивно «не важкою». Ситуація може бути дуже
значущою для особистості, але не знаходячи виходу з неї або втративши віру
в її конструктивне вирішення, людина йде від реальності за допомогою
активізації механізмів психологічного захисту. Ситуація може бути
об’єктивно складною, але наявність знань і досвіду дає змогу долати її без
значної мобілізації своїх ресурсів. Основними видами важких ситуацій є:
важкі ситуації діяльності, соціальної взаємодії і внутрішньоособистісного
плану, буттєві (рис.1).

Рис. 1. 1. Важкі ситуації життєдіяльності людини

(А. Я. Анцупов, А. І. Шипілов, 2008)
 55

Для всіх важких життєвих ситуацій характерно порушення стійкості

звичного способу життя (у тому чи іншому просторі буття) і виникнення
необхідності змін.
Л. І. Анциферова виділяє три основних різновиди життєвих
складнощів: повсякденні; негативні події, пов’язані з віковими періодами;
непередбачувані нещастя. Складну життєву ситуацію можна розрізняти за:
інтенсивністю; тривалістю; розміром втрати або загрози; сферою/сферами, у
яких з’явилися проблеми; можливістю контролю за перебігом подій [10].
За типами труднощів класифікує важкі життєві ситуації К. Муздибаєв:
- за інтенсивністю;
- за величиною втрати або загрози;
- за тривалістю (хронічні, короткострокові);
- за ступенем керованості подій (контрольовані, неконтрольовані);
- за рівнем впливу [10].
У 60-х роках 20 ст. Р. Лазарус і його наукова група розробили
оригінальний когнітивний підхід, який привів до того, що зі скромної
виноски, додатку до теорії стресу, зробленої в одній з робіт Г. Сельє,
концепція копінгу (опанування стресом) виросла та зайняла центральне місце
в сучасній теоретичної моделі стресу й емоцій [51]. З позиції когнітивної
теорії стресу й адаптації процес подолання починається з когнітивної оцінки
людиною її взаємозв’язку з умовами середовища. Процеси когнітивної
оцінки є центральними для поведінки людей у важких життєвих ситуаціях. За
допомогою оцінки людина визначає, чи здатна вона упоратися з цією
ситуацією, і яким саме способом буде здійснено самоопанування. Від оцінки
залежить також якість та інтенсивність переживання емоцій. Важливо
розрізняти види когнітивної активності, які впливають на емоційний процес.
Інформаційна активність пов’язана з тим, що людина знає і думає про світ,
про те, як він функціонує, і що він означає для неї. Оцінкова активність
пов’язана з вибором з усієї інформації тієї, яка є важливою для благополуччя
індивіда. Таким чином, Р. Лазарус описує типи когнітивної оцінки, які
 56

впливають на процес подолання [10]. Первинна оцінка визначається

ступенем сприймання загрози, властивостями стресора, психологічними
особливостями індивіда. Вона дає змогу зробити висновки про оцінку
ситуації як загрозливої або як ситуації зміни.
Існує три види подій, що підлягають первинній оцінці:
1) події, що не стосуються індивіда і відповідно не потребують ніякої реакції;
2) позитивні події, які можуть бути або бажаними, або нейтральними;
3) події, що оцінюються як стресові.
Ситуація може бути визначена з позиції двох підходів: перший підхід
полягає в розумінні ситуації як зовнішніх умов протікання життєдіяльності
людини (об’єктивістський); другий підхід розглядає ситуацію як результат
активної взаємодії особистості й середовища (суб’єктивістський). За
визначенням Ю. М. Швалба, ситуацію треба розглядати як певну суб’єктивну
організованість простору буття особистості, що встановлюється індивідом у
діалогічній взаємодії із соціопредметним середовищем через розуміння
значення його елементів [94; 95].
Водночас складні життєві обставини розраховані на актуалізацію
інших «Я», зовсім інших вимірів ідентичності. Не обов’язково складна
життєва ситуація є ознакою того, що ми не маємо у своєму «репертуарі»
певних якостей, які допомогли б нам її подолати, або що сформовані
ідентичності втратили свою актуальність. Вони (наші «Я») можуть бути
цілком життєздатними, а складна життєва ситуація є способом їх зміцнити,
загартувати, можливо вплинути на їх місце у ціннісній ієрархії.
Під складними життєвими обставинами розуміється сукупність
об’єктивних і суб’єктивних елементів, що викликаються перешкодами, які
об’єднуються в негативному емоційному переживанні суб’єкта. Цей тип
життєвих обставин включає в себе як об’єктивно складні, так і суб’єктивно
складні ситуації. Об’єктивно складна життєва обставина – це ситуація,
незалежна від внутрішніх умов конкретного індивіда, що викликається
руйнівними, негативними за результатом і за наслідками ушкодженнями чи
 57

втратами, у результаті яких у індивіда безпосередньо виникає негативне

емоційне переживання. Під суб’єктивно складною життєвою ситуацією
розуміється ситуація, що викликає негативне емоційне переживання
безпосередньо за рахунок внутрішніх умов індивіда [152].
Складні життєві обставини – це обставини, які об’єктивно порушують
життєдіяльність особи (інвалідність, нездатність до самообслуговування у
зв’язку з похилим віком чи хворобою, сирітство, бездоглядність,
малозабезпеченість, безробіття, відсутність визначеного місця проживання,
конфлікти й жорстоке поводження у сім’ї, самотність тощо), які вона не може
подолати самостійно. Складні життєві обставини, під впливом яких
складаються способи поведінки і формується ставлення до ускладнень,
мають різний характер. Існують різні підходи до аналізу обставин:
структурний і змістовий, а також два основні підходи до опису обставин:
описовий та класифікаційний. Складні обставини виникають у разі
неврівноваженості в системі стосунків особистості і її оточення або
невідповідності між цілями прагненнями і можливостями їх реалізації, або
якостями особистості. Подібні обставини висувають підвищені вимоги до
здібностей і можливостей людини, до її морального і матеріального
потенціалу, обмежують її активність.
Існує кілька класифікацій категорії «складні життєві обставини». Одні
вчені класифікують їх за ступенем участі людини: складні життєві обставини
(хвороба, небезпека інвалідності або смерті); складні обставини, пов’язані з
виконанням будь-якої задачі (утруднення, протидія, перешкоди, невдачі);
складні обставини, пов’язані із соціальним впливом (обставини «суспільної
поведінки», оцінки і критики, конфлікти, тиск тощо.). Інші науковці
визначають складні обставини в найзагальнішому плані, як обставини
неможливості – це такі обставини, у яких суб’єкт зіштовхується з
неможливістю реалізації внутрішніх потреб свого життя (мотивів, прагнень,
цінностей тощо.) [152; 153].
 58

У цій роботі ми будемо орієнтуватися на поняття складної життєвої

ситуації, яке вказане у Законі України про соціальні послуги, що визначає
основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам,
які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої
допомоги.
«Складні життєві обставини – обставини, спричинені інвалідністю,
віком, станом здоров’я, соціальним становищем, життєвими звичками і
способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не
набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про
особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті» [104, стаття
1].
Соціальна група – група осіб, об’єднаних за спільною соціальною,
демографічною або іншою ознакою, які перебувають у складних життєвих
обставинах і потребують надання їм однотипних соціальних послуг.
Соціальні послуги надаються особам чи сім’ям, які опинились в
складних життєвих обставинах. Знаходження особи чи сім’ї в складних
життєвих обставинах може бути визначено на таких підставах:
малозабезпеченість; сирітство; відсутність постійного місця проживання;
безробіття; інвалідність; відсутність можливості до самообслуговування;
насильство в сім’ї, жорстоке поводження з дітьми; втрата сімейних зв’язків
під час перебування в місцях позбавлення волі; народження одночасно трьох
чи більше дітей; наявність у сім’ї дитини з особливостями
психофізіологічного розвитку, у тому числі дитини-інваліда; специфічні
форми поведінки, що призводять до залежностей та підвищеного ризику
захворювання інфекційними та соціально-небезпечними захворюваннями;
невиліковні хвороби; хвороби, що потребують тривалого лікування;
нанесення шкоди в результаті пожежі чи іншого стихійного лиха,
техногенної катастрофи, бойових дій, актів тероризму; психофізичного
насильства, торгівлі людьми, протиправних дій інших осіб; наявність інших
обставин, наслідок яких особа чи сім’я не можуть подолати самостійно [104].
 59

За цим визначенням, усі соціальні групи мають зовнішній критерій, що

об’єднує їх, як осіб, що потрапили у складні життєві обставини. Розкриємо
декілька з них.
Тимчасова інвалідність – це непрацездатність особи внаслідок
захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати
працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має
тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних
заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи
інвалідності, а в разі інших причин – до закінчення причин відсторонення від
роботи. Саме у цій категорії порушується індивідуальне функціонування, що
порушує звичайну діяльність особистості. Тобто змінюється «Я-образ», а
саме порушується «Я-тілесне», «Я-фізичне» [125; 137].
Безробітні – працездатні громадяни працездатного віку, які з
незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених
чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи,
зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді
шукають роботу та здатні приступити до праці. Проблема безробіття
викликає безліч важких переживань, стресові стани. І на цій підставі було
виділено кілька фаз розвитку специфічних стресових станів [150].
Фаза 1 – стан невизначеності і шоку. Це важке суб’єктивне
переживання, причому страх і емоції виступають як фактори ризику, при
яких людина піддається інших неприємностей: хвороб, нещасних випадків.
Слід зазначити, що найбільш сильним патогенним фактором є не тільки сама
втрата роботи, а й тривала загроза того, що це станеться. В цьому разі
передбачення цієї неприємної події і та чи інша підготовка трохи
полегшують становище.
Фаза 2 – настання суб’єктивного полегшення і конструктивне
пристосування до ситуації. Ця фаза триває 3–4 місяці після втрати роботи.
Уже в перші тижні без роботи багато людей починають відчувати
полегшення і навіть радість через наявність вільного часу. З’являється
 60

задоволення життям. Деякі відзначають поліпшення стану здоров’я.

Починаються активні пошуки нового місця роботи. Однак у деяких випадках
стресові стани виявляються стійкими, яке неможливо полагодити. Людина
починає перебільшувати небезпеку свого становища і тоді вже не сприймає
його як відпочинок.
Фаза 3 – погіршення стану. Воно настає зазвичай після шести місяців
відсутності роботи. Виявляються деструктивні зміни, коли питання
стосується здоров’я, психіки, фінансів, соціального стану людини.
Спостерігаються дефіцит активної поведінки, руйнування життєвих звичок,
інтересів, цілей. Підриваються сили протистояння неприємностям. Особливо
великі деструктивні зміни наявні за тривалого безробіття, коли людина не
має хоча б невеликого заробітку на тимчасовій, сезонній або «чорній» роботі.
Не менш неприємні для людини коливання, пов’язані з появою надії знайти
роботу і втратою цієї надії. Вони можуть вести до припинення пошуків.
Фаза 4 – безпорадність і примирення зі сформованою ситуацією. Цей
важкий психологічний стан спостерігається навіть за відсутності
матеріальних труднощів і в тому випадку, коли людина задоволена
допомогою з безробіття. Стан апатії зростає з кожним місяцем. Відсутність
навіть мінімальних успіхів в пошуку роботи веде до втрати надії. Людина
припиняє спроби змінити становище і звикає до стану бездіяльності. Часом
люди бояться знайти роботу. Соціальні служби товариства не роблять зусиль
для того, щоб допомогти людині працевлаштуватися. Завдання психолога
полягає в тому, щоб з’ясувати реальні потреби людей, зрозуміти їх стан і
створити умови, що відповідають їх внутрішнім потребам [101].
Переселенець – це той, хто переселився, переселяється на нове місце
проживання або переселений куди-небудь. Інше тлумачення: особа, яка
проживає на радіоактивно забрудненій території і відселяється згідно зі
списком обласної державної адміністрації або переселяється самостійно на
підставі направлення для переселення та працевлаштування, виданого
обласною державною адміністрацією місця відселення [151].
 61

Розлучення – припинення шлюбу за життя подружжя за заявою одного

або двох із подружжя. У класичному варіанті, юридичному розриву шлюбу,
передує емоційне розлучення, потім слідує «фізичне» розлучення, а далі (у
окремих випадках) «пробне» розлучення. З точки зору стресогенного впливу
розлучення стоїть на другому місці після смерті близької людини
(С. Брискоу, Д. Сміт, В. Квінн) [56; 127]. Дослідження останніх років
відбивають кризовий стан інституту шлюбу, проявами якого є негативні
показники відтворення населення, зниження кількості зареєстрованих
шлюбів, висока частота позашлюбних стосунків (адюльтерів), постійне
зростання кількості розлучень та неповних сімей, підвищення популярності
«альтернативних» форм шлюбу (гомосексуального, відкритого, дистантного
шлюбу тощо), підвищення терпимості до різноманітних варіантів
неосексуальних практик та ін. Фіксується зниження якості сімейних
стосунків та задоволення шлюбом, погіршення адаптивних можливостей
сім’ї, зростання її дисфункційності. У осіб, які переживають розлучення,
зовнішнім фактором є руйнування родини, особливо якщо матеріальне
забезпечення було у чоловіка [34; 45; 147].
У зв’язку із тим, що складні життєві обставини у цьому визначенні
трактуються як такі, що призводять до неможливості для особи
забезпечувати свої потреби, тобто виконувати матеріальну функцію
самостійно, це свідчить про зовнішні фактори впливу на життєдіяльність
особистості. Таким чином, ми можемо сконструювати типологію складних
життєвих обставин з урахуванням цих факторів, що змінюють «Я-образ».
Типологію представлено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1
Типологія складних життєвих обставин
№ Зовнішні фактори Тип складної життєвої обставини
1. Зовнішній фактор 1. Розлучення;
руйнування родини 2. Сирітство/позбавлення батьківського
піклування;
 62

3. Насильство в сім’ї/жорстке поводження з

дітьми;
4. Втрата сімейних зв’язків під час
перебування в місцях позбавлення волі;
5. Народження одночасно трьох чи більше
дітей.
2. Зовнішній фактор 1. Інвалідність;
порушення 2. Відсутність можливості до
індивідуального самообслуговування;
функціонування 3. Невиліковні хвороби; хвороби, що
потребують тривалого лікування.
3. Зовнішній фактор 1.Безробіття; 2. Малозабезпеченість;
руйнування способу 3. Відсутність постійного місця проживання;
життя 4. Специфічні форми поведінки, що
призводять до залежностей та підвищеного
ризику захворювання інфекційними та
соціально-небезпечними захворюваннями;
5. Невиліковні хвороби; 6. Хвороби, що
потребують тривалого лікування.
4. Зовнішній фактор 1. Переселення у зв’язку із нанесення шкоди в
зміни соціальної результаті пожежі чи іншого стихійного лиха,
ситуації життя техногенної катастрофи, бойових дій, актів
тероризму;
2. Переїзд на постійне місце мешкання в іншу
країну;
3. Відбування покарання у вигляді обмеження
волі або позбавлення волі на певний строк.
4. Спосіб життя, внаслідок якого один із
членів сім’ї (особа) частково або повністю не
має здатності чи можливості самостійно
піклуватися про особисте життя та брати
участь у суспільному житті.

Саме ця типологія дає підстави для формування вибірки дослідження за

чотирма групами на підставі зовнішніх факторів зміни життєдіяльності
особистості.
 63

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
Отже, з результатами теоретико-методологічного аналізу ми
встановили, що:
1. Самосвідомість може структуруватися по різним підставах, але на
сьогодні загальноприйнятим є розрізнення в самосвідомості конструкта «Я-
концепції» та «Я-образу». Отже, «Я-концепція» – це сукупність уявлень
людини про себе як про особистість, професіонала, лідера і члена суспільства
загалом, який чинить психологічний вплив не тільки на себе, а й на оточення.
«Я-образ» – це сукупність усвідомлюваних характеристик, яка допомагає
людині описувати себе як індивідуальність, що володіє певними
психологічними властивостями. У дослідженнях було показано, що «Я-
концепція» є максимально стійкою (статичною) частиною особистості, яка
підлягає змінам, але в специфічних умовах «Я-образ» є більш динамічним,
що фіксує зміст предметного наповнення «тілесного Я», «соціального Я»,
«Я-реального», «Я-ідеального» та інше. Ми будемо працювати саме з
конструктом «Я-образ», як з найбільш рухомою та динамічної частиною, яка
більш пов’язана із ситуаційними змінами життя особистості.
2. «Я-образ» як інтегративне установче утворення містить такі структурні
компоненти: когнітивний, емоційно-оцінний, поведінковий. І під час аналізу
психологічної літератури було виявлено, що ці структурні компоненти є
динамічними та рухомими і можуть змінюватися під впливом обставин.
3. Кожен з видів «Я-образу» може змінюватись під впливом різних
чинників. У численних дослідженнях показано, що образ «Я-тілесне» або «Я-
фізичне» трансформуються у зв’язку із фізіологічними та психологічними
змінами, пов’язаними зі статевим дозріванням та під впливом вікового
фактора, що трансформує уявлення про своє тіло і зовнішність; під впливом
вроджених або отриманих тілесних (косметичних) вад; через захворювання;
через зміну способу життя (систематичне заняття спортом); із народженням
дитини тощо. «Я-соціальне» може трансформуватися на підставі значної
кількості соціальних чинників, пов’язаних зі статусом особистості чи
 64

системою її соціальних зв’язків, зокрема, таких, як розлучення, втрата

роботи, потрапляння у місця позбавлення волі, знаходження у
спеціалізованих закладах тощо. Аналогічним чином у науковій літературі
наявні дані про фактори змінювання таких видів Я-образу, як «Я-майбутне»,
«Я-ідеальне» і таке інше.
4. Основними факторами зміни «Я-образу», як найбільш динамічної
частини самосвідомості особистості, є зміна соціального середовища, зміна
соціального становища, зміна способу життя. Проте такі зміни можуть
носити як нормативний характер, так і виникати непередбачувано в житті
особистості. Найбільш сильно впливають на зміну «Я-образу» особистості
такі зміни, що оцінюються самим суб’єктом як «складні життєві обставини».
Виникнення складних життєвих обставин супроводжується такими змінами у
системі соціально-психологічних взаємодій та комунікацій індивіда, що
порушують звичний спосіб життя індивіда.
5. Поняття «обставини» фіксує те, що перебуває за межами психічних
функцій індивіда, але впливає на його поведінку або діяльність. Поняття
обставин ми можемо розглядати або в середовищному підході, або в
діяльнісному. У діяльнісному підході «обставини» є певною частиною
життєвої ситуації індивіда, а «складні життєві обставини» виступають як
особливий тип або структура життєвої ситуації. Але в будь-якому випадку
розроблення психологічної моделі складних життєвих обставин передбачає
наявність загальної моделі ситуації як висхідної одиниці аналізу
життєдіяльності особистості. За визначенням Ю. М. Швалба, ситуацію треба
розглядати як певну суб’єктивну організованість простору буття особистості,
що встановлюється індивідом у діалогічній взаємодії із соціопредметним
середовищем через розуміння значення його елементів. За цим трактуванням
складні життєві обставини виникають як непрогнозована дія нового
зовнішнього чинника, стосовно якого в індивіда відсутні адекватні схеми
розуміння та моделі поведінки. Проте, окрім суто психологічних
визначень, існують і нормативні підходи, почасти в соціальній роботі
 65

прийнято таке визначення складних життєвих обставин – це обставини,

спричинені інвалідністю, віком, станом здоров’я, соціальним становищем,
розлученням, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа
частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи
можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати
участь у суспільному житті.
6. Аналіз причин виникнення складних життєвих обставин показує, що
сукупність зовнішніх факторів зміни життєдіяльності особистості може бути
згруповано у такі типи: розпад родини; порушення можливостей
індивідуального функціонування; руйнування джерела життєзабезпечення;
зміна загальної соціальної ситуації життя. Саме ця типологія стала підставою
для формування груп досліджуваних.
 66

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ «Я-ОБРАЗУ»

ОСОБИСТОСТІ В СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ
2.1. Організаційна схема, програма та методи емпіричного
дослідження
Розроблена типологія складних життєвих обставин дає підстави для
формування вибірки дослідження за чотирма групами, а саме: особи в
ситуації розлучення; особи з тимчасовою інвалідністю; респонденти, що
опинилися в ситуації безробіття та вимушено переселені особи.
Емпірична гіпотеза дослідження полягала в тому, що кожний тип
складних життєвих обставин через дію провідного чинника буде по-різному
впливати на змінювання структурних компонентів «Я-образу», а саме на його
когнітивну, емоційно-оцінну та поведінкову складові.
Для проведення емпіричного дослідження було сформовано вибірку, до
якої увійшли 145 осіб, з них:
1. 40 респондентів – особи в ситуації розлучення з різним періодом, з
них: 25 осіб (62,5%) – жінки, 15 осіб (37,5%) – чоловіки, віком 23–40 років.
2. 35 респондентів – це особи, які мають тимчасову інвалідність
(перелом руки або ноги; 9–12 міс. реабілітації): з них 20 чоловіків (57%), 15
жінок (43%) віком від 38 до 50 років включно;
3. 30 респондентів – особи в ситуації безробіття (звільнені у зв’язку зі
скороченням в організації або підприємстві): з них 20 осіб (67%) – жінки, 10
осіб (33%) – чоловіки віком від 35 до 50 років.
4. 40 респондентів – переселенці з Донецької області, 25 осіб (59%) –
жінки та 15 осіб (41%) – чоловіки, віком від 30 до 50 років.
Програма емпіричної частини дослідження мала три блоки щодо
діагностики структурних компонентів «Я-образу».
1. Когнітивна складова «Я-образу» визначалася за допомогою
методики М. Куна «Хто Я?» та методики дослідження самовідношення (тест-
опитувальник МІС В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва) [22]. (Додаток А).
2. Емоційно-оцінна складова «Я-образу» визначалася за допомогою
 67

методики вимірювання самооцінки Дембо-Рубінштейн та методики

діагностики самооцінки психічних станів Г. Айзенка [109]. (Додаток Б).
3. Діагностування поведінкової складової «Я-образу» відбувалося за
методикою діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і
Р. Даймонда та методика Т. Лірі [118; 119]. (Додаток В).
На кожному із вказаних етапів здійснювалася статистичне оброблення
з використанням спеціалізованих програм оброблення та візуалізації даних –
Excel (MS Office 2013) та SPSS (версія 17.0). У процесі оброблення даних
застосовувалися такі методи:
- визначення і порівняння основних характеристик розподілів –
середнє, дисперсія;
- перевірка статистичних гіпотез для узагальнення отримуваних
відмінностей (критерії Стьюдента і Манна-Уїтні);
- дисперсійний факторний аналіз ANOVA з апостеріорним критерієм
Дункана для визначення наявності і характеру міжгрупових
відмінностей в досліджуваних групах;
- кореляційний аналіз між досліджуваними характеристиками загалом
за досліджуваною вибіркою та в окремих групах (коефіцієнти
Пірсона і Спірмена);
- факторний аналіз для визначення факторних структур в кожній з
досліджуваних груп (метод головних компонент з Varimax
обертанням).
Аналіз даних здійснювався щодо чотирьох груп досліджуваних –
відповідно структуруванню вибірки за типами складних життєвих обставин і
вказаних блоків. Після чого проводилася процедура факторизації,
результатом якої було складання компонентної структури конкретної групи.
До аналізу було включено 17 показників п’яти вимірюваних нами
емпіричних параметрів: 1. Самоставлення (самоповага, аутосимпатія,
внутрішня нестабільність); 2. Самооцінка; 3. Психічні стани (фрустрованість,
агресивність, тривожність і ригідність); 4. Соціально-психологічна
 68

дезадаптованість (дезадаптованість, неприйняття себе, неприйняття інших,

емоційний дискомфорт, зовнішній локус-контроль, підпорядкованість,
відомість і ескапізм); 5. Взаємини з оточенням (домінування, дружність).
Після опису особливостей кожної групи здійснювався їх порівняльний аналіз.
Основні шкали виміру за структурними компонентами «Я-образу» та
обгрунтування методів дослідження представлені у таблицях 2.1 та 2.2.

Таблиця 2.1
Шкали вимірювання за даними методиками
№ Структурна Шкали виміру (параметри)
складова «Я-
образу»
1. Когнітивна - вивчення змістових характеристик ідентичності
складова особистості;
- відкритість, самовпевненість, самокерівництво,
відображене самоставлення, самоцінність,
самоприйняття, самоприв’язаність, внутрішня
конфліктність, самозвинувачення
2. Емоційно-оцінна - безпосереднє оцінюванні (шкалювання) у себе
складова низки особистих якостей, таких як здоров'я,
щастя, характер та розум; адекватність чи
неадекватність оцінки себе.
- тривожність, фрустрація, ригідність,
агресивність
3. Поведінкова - адаптивність / дезадаптивність;
складова - прийняття / неприйняття себе, прийняття /
неприйняття інших;
- емоційний комфорт / дискомфорт;
- внутрішній / зовнішній контроль;
-домінування / відомість, відхід від проблем.
- визначення типів ставлення до оточення:
- типи ставлення до оточення: авторитарний,
егоїстичний, агресивний, підозрілий,
підкорюваний, залежний, доброзичливий,
альтруїстичний
 69

Тест-опитувальник самоставлення розробили В. В. Столін і

С. Р. Пантилєєв у 1985 році [22; 119; 133]. Опитувальник самоставлення
спрямований на визначення рівня самоставлення обстежуваного до самого
себе. Дослідники (І. С. Кон, Н. І. Сарджвеладзе) [118; 119] відзначають
трикомпонентну будову самоставлення, представлену когнітивним,
емоційним і конативним компонентами. Н. І. Сарджвеладзе підкреслює, що
самоставлення не стає в одному ряду з будь-яким з компонентів
самосвідомості: воно «...включає самосвідомість, самопізнання, самооцінку,
емоційне ставлення до себе, самоконтроль, саморегуляцію...» [119].
Дослідник вважає, що уявлення про себе – це необхідна ланка в
саморегуляції і самоконтролі поведінки на особистісному рівні активності
людини. Безсумнівно, знання про себе не байдужі для людини: те, що вони
представляють, є об’єктом його емоцій, оцінок. Таким чином, у рамках тесту
інтерпретовано й відібрано такі шкали, що представляють когнітивний
компонент: самоповага; самовпевненість; самокерівництво; саморозуміння
та інші додаткові шкали для загальної картини.
Методика М. Куна «Хто я?», модифікована Т. В. Румянцевою,
використовується в цілях дослідження змістових характеристик ідентичності
особистості. Питання «Хто Я?» безпосередньо пов’язане з характеристиками
власного сприйняття людиною самої себе, отже, з її «Я-образом». Методика
представлена такими узагальненими показниками-компонентами
ідентичності [22; 66]: соціальні (стать, навчально-професійна рольова
позиція, сімейна приналежність, політична приналежність); комунікативні
(дружба, спілкування); матеріальні (опис своєї власності, оцінка своєї
забезпеченості, ставлення до матеріальних благ, ставлення до зовнішнього
середовища); фізичні (суб’єктивний опис своїх фізичних даних, зовнішності,
фактичне опис своїх фізичних даних, включаючи опис зовнішності,
хворобливих проявів і розташування, пристрасті в їжі, шкідливі звички);
діяльні (самооцінка здатності до діяльності); перспективні (я в майбутньому);
рефлексивні (персональна ідентичність: особистісні якості, особливості
 70

характеру, опис індивідуального стилю поведінки, персональні

характеристики (прізвисько, гороскоп, ім'я), емоційне ставлення до себе).
Методика діагностики самооцінки психічних станів Г. Айзенка
визначає рівні таких психічних станів, як тривожність, фрустрація,
агресивність, ригідність. Тривожність – індивідуальна психічна особливість,
що виявляється в схильності людини до частих та інтенсивних переживань
стану тривоги, а також у низькому порозі його виникнення. Тут тривога
виступає як переживання емоційного дискомфорту, що зв’язано з
неблагополуччям, з передчуттям небезпеки. Фрустрація – психічний стан,
викликаний неуспіхом у задоволенні потреби, бажання. Виявляється в
негативних переживаннях: розчаруванні, роздратуванні, тривозі, розпачі
ітощо. Агресивність – не викликана об’єктивними обставинами
неспровокована ворожість людини стосовно людей і навколишнього світу.
Виявляється в тенденції нападати, завдавати неприємності, завдавати шкоди
людям, тваринам, навколишньому світу. Іноді проявляється у формі
демонстрації переваги в силі стосовно іншої людини або іншого соціального
об’єкта. Ригідність – утрудненість (аж до повної нездатності) у зміні
наміченої суб’єктом програми діяльності в умовах, що об’єктивно
потребують її перебудови. Протилежна за значенням властивість особистості
– пластичність [68; 109].
Методика вимірювання самооцінки Дембо-Рубінштейн заснована на
безпосередньому оцінюванні низки особистих якостей, таких як здоров’я,
здібності, характер, авторитет, уміння багато робити своїми руками,
зовнішність, впевненість у собі. Обстежуваним пропонується на
вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих
якостей і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би
задовольняв їх. Але ми не використали ці показники, нам було головне
виявити рівень самооцінки, тобто високий, середній або низький [109].
 71

Методика діагностики соціально-психологічної адаптації

запропонована в 1954 р. К. Роджерсом і Р. Даймондом. Методика апробована
і стандартизована на різних вибірках у вітчизняних школах і вузах. Шкала як
вимірювальний інструмент виявила високу дифференційну здатність у
діагностиці не тільки станів адаптації і дезадаптації, але й особливостей
уявлень про себе, їх перебудови у критичні вікові періоди розвитку і в
критичних ситуаціях, які спонукають індивіда до переоцінки себе і своїх
можливостей. У таблиці-ключі переробленого ними опитувальника
приведені встановлені межі визначення адаптації або дезадаптації, прийняття
чи неприйняття себе, інших, емоційного комфорту або дискомфорту,
внутрішнього або зовнішнього контролю, домінування або відомості, відходу
від вирішення проблем. В опитувальнику містяться висловлювання про
людину, її спосіб життя: переживання, думки, звички, стилі поведінки. Їх
завжди можна співвіднести з нашим власним способом життя [22; 109].
Методика інтерперсональної взаємодії (Interpersonal Check List (ICL))
була запропонована американським вченим Т. Лірі у середині 1950-х років.
Ця методика за своїми психодіагностичними функціями наближається до
особистісних опитувальників. Т. Лірі виділив вісім типів міжособистісної
поведінки, систематизував їх у вигляді циркумплексної моделі і
запропонував перелік із 128 прикметників, які характеризують різноманітні
варіанти міжособистісної поведінки. Л. Н. Собчик (2003) адаптувала тест для
російськомовної популяції, а в адаптованому вигляді методика отримала
назву ДМC (діагностика міжособистісних стосунків). У дослідженнях наявні
дані, які стосуються основних психометричних властивостей методики, та
новий (у порівнянні з оригіналом, запропонованим Т. Лірі), інтерпретаційний
підхід. Спираючись на положення С. Л. Рубінштейна про вроджені
індивідуальні властивості, що опосередковують оволодіння соціальним
досвідом, а також на принцип єдності соціальних і біологічних факторів у
формуванні особистості, Л. Н. Собчик пропонує розглядати типологію
стійких особистісних властивостей як інтеграцію провідних тенденцій,
 72

пов‘язаних із емоційно-динамічними патернами, обумовленими типом вищої

нервової діяльності, з індивідуально-особистісними властивостями, що
додають специфіку стилю переживань, міжособистісній поведінці, мотивації
[22; 109; 115]. Ця методика визначає переважний стиль міжособистісних
стосунків: авторитарний, егоїстичний, агресивний, підозрілий, підкорюваний,
залежний, доброзичливий, альтруїстичний. Обгрунтування вище зазначених
методик представлено у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Обґрунтування методів дослідження
№ Структурні Методи Обгрунтування методу
компоненти дослідження
«Я-образу»
Когнітивна 1. Тест- 1. В. В. Столін в «Я-концепціі» виділяє
складова опитувальник три рівні:
«Я-образу»: МІС 1) фізичний «образ Я» (схема тіла);
сукупність В. В. Століна, 2) соціальна ідентичність;
уявлень про С. Р. Пантилєє 3) диференціювальний «образ Я», що
себе, про свої ва. характеризує знання про себе
якості, 2. Методика і надає індивіду відчуття власної
здібності, М. Куна «Хто унікальності і забезпечує потреби в
зовнішність, Я?» самовизначенні.
тощо. При цьому В. В. Столін відзначає, що
аналіз підсумкових продуктів
самосвідомості, які виражаються в
будові уявлень про
самого себе, тобто «Я-образі»,
здійснюється або як пошук видів і
класифікацій «Я-образів» або як пошук
«вимірів», тобто змістових параметрів
цього образу. Саме це дає нам змогу
використовувати параметри з цієї
методики як показник когнітивної
складової (відкритість, самовпевненість,
самокерівництво, відображене
самоставлення, самоцінність,
самоприйняття, самоприв’язаність,
 73

внутрішня конфліктність,
самозвинувачення).
2. М. Кун разом із І.Мідом у своїй теорії
ролей стверджують, що людини у
соціумі виконує певні ролі, які базуються
на нормативах, правах та обов’язках і
саме це формує її особистість та «Я-
образ». Таким чином, якщо ти не знаєш,
хто ти є, то стаєш не спроможним бути
ефективним у соціумі і це руйнує твоє
уявлення про себе. Саме ця теза
обумовлює вибір такої методики для
перевірки когнітивного компоненту «Я-
образу».
2. Емоційно- 1. Методики У зв’язку з тим, що після потрапляння у
оцінкова діагностики складну життєву обставину людина
складова «Я- самооцінки перебуває у афективному психічному
образу»: психічних стані і саме це може впливати рівень
афективна станів Г. самооцінки особистості. Тому ми
оцінка Айзенка. використали ці дві методики для
уявлень про 2. Методика вимірювання емоційно-оцінковного
себе вимірювання складової «Я-образу».
самооцінки
Дембо-
Рубінштейн.
3. Поведінкова 1. Методика За К. Роджерсом та Р. Даймондом, рівень
складова діагностики соціально-психологічної адаптації тісно
«Я-образу»: соціально- пов’язаний із психологічними
потенційна психологічної характеристиками особистості та
поведінкова адаптації особливостями її поведінки. Модель
реакція, К. Роджерса і взаємин людини із соціальним
тобто ті Р. Даймонда оточенням і з самим собою, закладена в
конкретні дії, 2. Тест основу цього інструменту, виходить з
які можуть міжособистісн концепції особистості як суб'єкта
викликатися их відносин власного розвитку, здатного відповідати
«Я-образом», Т. Лірі за свою поведінку. Тому деякі шкали за
самооцінкою (модифікація цією методикою розкривають
Л. Н. Собчик) особливості поведінкової складової «Я-
 74

образу».
2. Тест Т. Лірі показує типи ставлень до
інших, що є показником саме
поведінкової складової.

Таким чином, ми проводили дослідження за трьома блоками

(когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий), використовуючи
вищезазначені методики. Усі три блоки включались у кожний етап
дослідження. Ці етапи залежили від групи досліджуваних, тобто кожний
етап, кожна группа: особи в ситуації розлучення, особи з тимчасовою
інвалідністю (зламана рука або нога, реабілітація 9–12 міс.), особи в ситуації
безробіття (звільнені) та переселенці.
 75

2.2. Змінювання структурних компонентів «Я-образу» у

особистості, що перебуває у складних життєвих обставинах
І. На першому етапі емпіричного дослідження ми визначали
особливості зміни структурних компонентів «Я-образу» у розлучених осіб.
Метою першого етапу дослідження було визначення особливостей
зміни усіх складових компонентів «Я-образу»: когнітивного, емоційно-
оцінного та поведінкового у осіб в ситуації розлучення.
Предметом дослідження на цьому етапі стали психологічні особливості
трансформації «Я-образу» осіб в ситуації розлучення.
Було опитано 40 респондентів – розлучені з різним періодом
розлучення, з них: 25 осіб – жінки, 15 осіб – чоловіки, віком 23–40 років.
Важливий фактор полягає у тому, що в експерименті брали участь жінки, у
яких тільки чоловік виконував фінансову функцію та чоловіки, які були
єдиним джерелом фінансового здобутку родини (табл. 2.1)

Таблиця 2.3
Перша група досліджуваних – «особи в ситуації розлучення»
№ Період розлучення вік Кількість осіб %

1. 6 міс. – 1рік 23–25р. 15 (8ж/7ч) 37,5%

2 2–4 роки 30–35р. 15 (9ж/6ч) 37,5%

3. 5–7 років 36–40р. 10 (5ж/5ч) 25%

Досліджувані, які були у розлученні 6 міс. – 1 рік та 5–7 років за

даними загальної анкети в момент опитування не перебували у тривалих
стосунках, та не мали повторних шлюбів. Жінки з розлученням 2–4 роки, на
етапі дослідження перебували у стосунках, деякі заручені.
Всі респонденти, які брали участь в дослідженні, відповідали на
запитання про стать, вік, навчання. У результаті 11 осіб (27,5 %) мали
закінчену вищу освіту, 17 осіб (42,5 %) досі навчаються, 8 (20%) має
 76

незакінчену вищу освіту, тобто не закінчили навчання, покинувши виш на

другому або третьому курсі, і 4 людини (10%) мають технічну освіту.
Перший блок дослідження призначений для вимірювання когнітивної
складової. Результати дослідження показали, що у осіб в ситуації розлучення
найбільш високими є показники за шкалами:
- «замкнутість» (87,5%), що свідчить про виражену захисну поведінку
особистості, бажання відповідати загальноприйнятим нормам поведінки і
взаємин з оточенням;
- «самоприв’язаності» (80%), що відображають високу ригідність «Я»,
прагнення зберегти в незмінному вигляді свої якості, високий рівень
особистісної тривожності, схильність сприймати навколишній світ як
загрозливий для самооцінки;
- «внутрішній конфлікт» (92,5%), що відповідає особам, у яких переважає
негативний фон ставлення до себе, вони перебувають у стані постійного
контролю над своїм «Я», відзначаються високими вимогами до себе, що
нерідко призводить до конфлікту між «Я-реальним» і «Я-ідеальним».
У той же час для них характерні низькі показники:
- «самоприйняття» (80%), що вказує на загальний негативний фон
сприйняття себе, на схильність сприймати себе надто критично;
- «відображене самоставлення» (77,5%) вказує на те, що людина ставиться до
себе як до нездатної викликати повагу в оточення, що викликає в інших
людей осуд;
- «самоцінність» (77,5%) що свідчить про глибокі сумніви в унікальності
своєї особистості, недооцінку свого духовного «Я», підвищену чутливість до
зауважень і критики оточення на свою адресу.
На середньому рівні залишаються тільки «самокерівництво» (75%),
«самозвинувачення» (47%), та «самовпевненість» (72,5%). Дані
представлено у рисунку 2.1.
 77

10 Самовпевненість 72,5 %
9
8 Самокерівництво 75%
7
6 Самозвинувачення 47%
5
4
3 Внутрішній конфлікт 92,5
2 %
1 Самопривязаність 80%
0
Самоприйняття 80%

Самоцінність 77,5 %

Відображене
самоставлення 77,5 %
Замкнутість 87,5 %

Рис. 2.1. Результати дослідження за тестом-опитувальником самоставлення

В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва у % за високими, середніми та низькими
показниками у осіб в ситуації розлучення

За усередненими інтегральними показниками найнижчою виявилася

«аутосимпатія» – 13,35, проти 15,90 «самоповаги» і 15,70 – «внутрішньої
нестабільності» (Додаток Г1). Проте найцікавішими тут виявилися саме
гендерні відмінності (рис. 2.2). У розлучених чоловіків «самоповага» і
«аутосимпатія» виявилися значно вищими, ніж у розлучених жінок (19,7
проти 13,6 й 18,5 проти 10,3 відповідно). У випадку «внутрішньої
нестабільності» маємо з точністю обернену ситуацію (13,2 проти 17,2).
Застосувавши Т-критерій, ми отримали в усіх випадках статистично значимі
відмінності на рівні значущості р < 0,01 (Тсамопов = 4,336; Таутосим = 5,879;
Твн.нестаб. = -4,771; ст.свободи = 38; Додаток Д1).
 78

Особи в ситуації розлучення

25,00
19,73
20,00 18,47
17,20

15,00 13,60 13,20

10,28
10,00

5,00

0,00
Самоповага Аутосимпатія Внутр.нестабільність

Чоловіки Жінки

Рис. 2.2. Інтегральні показники за тестом – опитувальником самоставлення

За методикою М. Куна «Хто Я?», незважаючи на чітку інструкцію, ця
експериментальна група не змогла повною мірою її виконати. У середньому з
20 запропонованих було визначено лише 8 образів «Я».
Окрім цього, з’являються специфічні негативні конструкти у системі
«Я-образів», які пов’язані з параметрами у попередній методиці. У осіб в
ситуації розлучення – це «Я-розлучена(ний)», «Я-дружина(чоловік)», що
свідчить про внутрішній конфлікт; «Я-невдаха», що свідчить про занижений
рівень самоприйняття, «Я-дурепа» – що свідчить про неповагу до себе,
пов’язану з невпевненістю у своїх можливостях. Співвідношення цих
показників представлено у табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Співвідношення показників за тестом-опитувальником самоставлення
В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва та методикою М. Куна «Хто Я?»
№ Показники самовідношення Специфічні конструкти образу Я у
розлучених
1. Високий рівень за шкалою «замкнутість» «Я нікому не потрібна»

2. Високий рівень за шкалою «Я-розлучена (ний)»

«самоприв’язаність»
3. Високий рівень за шкалою «внутрішній «Я-дружина(чоловік)»
конфлікт»
4. Низький рівень за шкалою «самоприйняття» «Я-невдаха», «Я-дурепа»

5. Низький рівень за шкалою «самоцінність» «Я-проклята»

6. Низький рівень за шкалою «відображене «Я-розлученка», «Я-погана дружина»

самоставлення»
 79

За результатами показників цієї методики з категорією осіб в ситуації

розлучення у жінок ми бачимо, що вираженість образу «Я-жінка» залежить
від терміну перебування у «стані» розлучення. Максимальні показники
образу «Я-жінка» (67 %) є у жінок, які були розлучені з періодом 2–4 роки та
мали стосунки на період опитування. Ця частина вибірки є найбільш
екологічною, стабільною та всі показники у нормі. Жінки, які розлучені від 6
місяців до 1 року, мають низький рівень вираженості образу (25%). Це
обумовлено саме нестабільним емоційним станом, зміною соціальної
ситуації та необхідністю виконувати функції фінансового забезпечення.
Жінки, які розлучені 5–7 років та не мали тривалих стосунків на період
дослідження, мають низький показник вираженості образу «Я-жінка» (13%).
Основні категорії у відповідях – це «Я-куховар», «Я-розлучена», «Я-погана»,
«Я-господиня» та інші.
У чоловіків з категорії розлучених образ «Я-чоловік» загалом
залишається збереженим. І залежно від терміну розлучення має такі
показники вираженості: термін розлучення 6 міс. – 1 рік – 31%; термін
розлучення 2–4 роки – 41% та термін розлучення 5–7 років – 28%. Тобто у
100% чоловіків присутній образ «Я-чоловік», але перебуває на різних
позиціях
Сприймаючи розлучення як складні життєві обставини у перші періоди
перебування в них, жінки або трансформують, або змінюють, або на період
«виключають» ідентичність та образ «Я-жінка». За даними нашого
дослідження чітко помітно, що при більш великому періоді та незмінній
інтимно-особистісній ситуації образ «Я-жінка» узагалі стає «непотрібним». У
чоловіків за цих обставин «Я-образ» загалом залишається дуже наповнений
та структурований.
ІІ блок. Емоційно-оцінний компонент у осіб в ситуації розлучення
виражається у переважно низькій самооцінці – 51 %. Рівні самооцінки
представлено на рисунку 2.3.
 80

Висока самооцінка
34%

51%
Середня самооцінка

15% Низька самооцінка

Рис. 2.3. Рівень самооцінки в осіб у ситуації розлучення

У осіб в ситуації розлучення процент високої самооцінки – 34%,
залежить від гендерного фактору. Тобто усі 34% складають чоловіки.
Середній показник самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейна в чоловіків
складає 77,1, а у жінок – 33,5 (Т-критерій становить 11,370, на рівні
значущості p < 0,01, додаток Д1). Причому середньоквадратичне відхилення
в чоловіків суттєво менше – 8,1 проти 13,4, що свідчить про суттєво більш
компактне розміщення значень самооцінки навколо середнього в чоловіків.
Цей результат повністю узгоджується з наведеними вище даними
самоставлення. Тож можна відзначити, що фактор розлучення більш
негативно впливає на самооцінку і самоставлення досліджуваних жінок.
У осіб в ситуації розлучення, процент високої самооцінки (34%)
залежить від гендерного фактору. Тобто усі 34% складають чоловіки. Отже,
розлучення не впливає на самооцінку у чоловіків або, навпаки, виступає як
захисний механізм.
Рівень самооцінки невід’ємно впливає на стан особистості загалом. І
нами було проведено методику діагностики психічних станів особистості
(Г. Айзенка). Результати представлено у табл. 2.5.

Таблиця 2.5
Високі показники вираженості шкал за методикою діагностики
 81

психічних станів у осіб в ситуації розлучення (Г. Айзенк)

Шкали
Тривожність Фрустрація Ригідність Агресивність
Група

Розлучені 82,5% 62,5% 90% 70%

Щодо статистично значимих відмінностей у психічних станах між

чоловіками і жінками, відзначимо їх наявність для двох показників –
агресивності, яка значущо вища в перших (16,7 проти 12,5; Т-критерій =
2,809; р < 0,01) та фрустрації, яка в них, навпаки, значущо нижча (11,5 проти
15,3; Т-критерій = -3,283; р < 0,01).
За методикою Г. Айзенка, особи, які перебувають у розлученні 6 міс. –
1 рік мають високий рівень тривожності, бажання уникнення невдач, у них
сильно виражена ригідність, що свідчить про протипоказання щодо зміни
місця роботи, змін у сім’ї. Щодо чоловіків з таким періодом розлучення, то
вони мають високий рівень агресивності, а інші показники – у нормі.
Досліджувані (як жінки, так і чоловіки) з періодом розлучення 2–4 роки
мають допустимий рівень тривожності, фрустрації та ригідності, але
водночас наявний високий рівень агресивності у жінок, нестриманості у
взаємодії з людьми. Категорія досліджуваних з періодом розлучення 5–7
років мають високий рівень тривожності, низьку самооцінку, бажання
уникати труднощів, боязнь невдач та високий рівень агресивності.
ІІІ блок. Поведінкова складова. У першій групі досліджуваних, за
даними методики, найбільш виражена шкала «дезадаптивності» (75%), що
свідчить про дисгармонію в сфері прийняття рішення, які є результатом
постійних неуспішних спроб індивіда реалізувати мету або наявності двох і
більше рівнозначних цілей, неспроможність пристосуватись до змін нового
життя. Також одним з великих показників є «емоційний дискомфорт»
 82

(82,5%), що вимірює невизначеність в емоційному відношенні

(невпевненість, пригніченість, млявість тощо) до навколишньої соціальної
дійсності. Дані за цією групою досліджуваних представлено у табл. 2.6.
Таблиця 2.6.
Показники методики соціально-психологічної адаптації
К. Роджерса і Р. Даймонда для осіб в ситуації розлучення
Категорія Шкали у %
клієнтів:

Ескапізм (відхід
Неприйняття себе

Прийняття інших

Внутр. контроль
Прийняття себе

Емоц. дискомф.
Емоц. комфорт

Зовніш. контр.
Адаптивність

Дезадаптивн.

Неприйняття

Домінування

від проблем)
Веденість
інших
1. 25 75 27, 72,5 25 75 17, 82,5 40 60 27, 72,5 67,5
5 5 5
розлучення
ситуації
Особи в

Також відзначимо й гендерні особливості поведінкової складової.

Найсуттєвіше розрізняються між собою розлучені чоловіки і жінки за
показником дезадаптивності (102,1 проти 164,4; Т-критерій = -6,679; р <
0,01).
За даними цього етапу дослідження можна зробити висновок, що
незалежно від терміну розлучення та гендерного фактора, найбільш
порушено емоційний комфорт (82,5%) та адаптивність (75%). А також, як
наслідок, виражені відхід від проблеми (67,5%), неприйняття себе (72,5%) та
інших (75%), зовнішній контроль (екстернальний локус контролю) – 60%.
Але показники групи з періодом розлучення 2–4 роки мають середньо-
адекватні значення за всіма показниками. Взагалі ця група досліджуваних
має стосунки з протилежною статтею, що відрізняє її від інших.
За методикою Т. Лірі, яка показує типи ставлення до оточення та
різницю між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним», було виявлено, що жінки, які
розлучені 6 міс. – 1 рік, мають велику розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-
ідеальним» (простежується у 75%), що свідчить про те, що людина
незадоволена собою, не приймає себе, свого «Я-образу». У чоловіків з таким
 83

періодом розлучення менший процент розбіжності між «Я-актуальним» та

«Я-ідеальним» – 56%, а 44% – приймають себе такими, якими є, а отже,
перебувають у бадьорому, працездатному стані. Жінки та чоловіки з
періодом розлучення 2–4 роки та які перебувають на період опитування в
стосунках, у 98% мають гармонійне поєднання «Я-актуального» та «Я-
ідеального». І третя частина цієї групи, зокрема саме жінки, які розлучені 5–
7 років, мають дуже «близькі» за методикою показники «Я-актуального» та
«Я-ідеального», що свідчить про зупинку у саморозвитку (40%), у інших
35% – розбіжні ці позиції, що свідчить про незадоволеність собою, та 25% –
приймають себе такими, як є. У чоловіків з тим же періодом розлучення
простежується незначна розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним» –
40% (не приймають себе) та 60% – приймають себе такими, як є.
Також на цьому етапі за методикою Т. Лірі ми виявляли типи
ставлення до оточення за всіма групами респондентів, де 0–7 – низький
показник вираженості, 8–12 – середній показник та 13–16 – високий показник
шкал. Дані відображено у рисунку 2.4.

Альтруїстичний

Доброзичливий

Залежний особи в ситуації

розлучення 5-7 років
Підкорюємий
особи в ситуації
Підозрілий розлучення 2-4 роки
Агресивний особи в ситуації
розлучення 6міс-1 рік.
Егоїстичний

Авторитарний

0 2 4 6 8 10 12 14 16

Рис. 2.4. Типи ставлення до оточення у осіб в ситуації розлучення за

періодом перебування у цій обставині

Можна припустити, що саме у перший період переживання розлучення

 84

(6 міс. – 1 рік) у осіб домінантний тип ставлення до оточення – це

агресивний, жорсткий і ворожий до інших, різкий (агресивність може
доходити до асоціальної поведінки) та підозрілий тип, що свідчить про
відчуженість стосовно ворожого і злобного світу, образливий, схильний до
сумніву в усьому, злопам’ятний, постійно на всіх скаржиться, всім
незадоволений (шизоїдний тип характеру). 2–4 роки у розлученні, за
отриманими даними, не мають відхилень від норми та переважають усі типи
ставлення до оточення у приблизно рівних частинах, що свідчить про
пластичність у поведінці та вміння конструктивно вибудовувати стосунки.
Досліджувані з періодом розлучення 5–7 років мають домінантний тип
ставлення до оточення – це авторитарний, диктаторський, владний,
деспотичний характер, тип сильної особистості, яка лідирує у всіх видах
групової діяльності, всіх наставляє, повчає, у всьому прагне покладатися на
свою думку, не вміє приймати поради інших.
Щодо статистичних відмінностей в показниках стосунків чоловіків і
жінок, які перебувають у розлученні, відзначимо лише одну особливість –
жінки значущо альтруїстичніші за чоловіків (7,2 проти 9,0; Т-критерій = -
2,615; р < 0,05). Проте в інтегральних показниках стосунків – дружності й
домінування – показники виявилися схожими.
ІІ. На другому етапі було проведено дослідження для виявлення
трансформації компонентів «Я-образу» у осіб з тимчасовою інвалідністю
(перелом руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації).
Метою другого етапу дослідження було визначення особливостей
зміни усіх складових компонентів «Я-образу»: когнітивного, емоційно-
оцінного та поведінкового у осіб з тимчасовою інвалідністю (перелом руки
або ноги, 9–12 міс. реабілітації).
Предметом дослідження на цьому етапі стали психологічні особливості
трансформації «Я-образу» у осіб з тимчасовою інвалідністю (перелом руки
або ноги, 9–12 міс. реабілітації).
Цю групу досліджуваних складають 35 респондентів – це особи, які
 85

мають тимчасову інвалідність (перелом руки або ноги; 9–12 міс. реабілітації):
з них 20 чоловіків та 15 жінок віком від 38 до 50 років включно.
Всі респонденти, які брали участь в дослідженні, відповідали на
запитання про стать, вік, навчання. У результаті 12 осіб (34,3 %) мали
закінчену вищу освіту, 5 (14,3 %) має незакінчену вищу освіту, тобто кинули
навчання на другому або третьому курсі, і 18 осіб (51,4 %) мають технічну
освіту.
І блок. За когнітивною складовою результати дослідження показали,
що в групі осіб з тимчасовою інвалідністю (перелом руки або ноги, 9–12 міс.
реабілітації) найбільш високими є показники за шкалами:
- «замкнутість» (91,5%), що свідчить про виражену захисну поведінку
особистості, бажання відповідати загальноприйнятим нормам поведінки і
взаємин з оточенням;
- «самоприв’язаності» (80%), що відображають високу ригідність «Я»,
прагнення зберегти в незмінному вигляді свої якості, вимоги до себе,
високий рівень особистісної тривожності, схильність сприймати
навколишній світ як загрозливий самооцінці;
- «внутрішній конфлікт» (88,6%), що відповідає особам, у яких переважає
негативний фон ставлення до себе, вони перебувають у стані постійного
контролю над своїм «Я», прагнуть до глибокої оцінки всього, що
відбувається у внутрішньому світі, відрізняються високими вимогами до
себе, що нерідко призводить до конфлікту між «Я-реальним» і «Я-
ідеальним».
У той же час для них характерні низькі показники за такими шкалами,
як:
- «самоприйняття» (80%) що вказує на загальний негативний фон сприйняття
себе, на схильність сприймати себе надто критично;
- «відображене самоставлення» (74,3%) вказує на те, що людина ставиться до
себе як до нездатної викликати повагу у оточуючих, що викликає в інших
людей осуд.
 86

А такі показники, як «відображене самоставлення» (74,3%),

«самовпевненість» (72%), «самокерівництво» (68,5%), «самоцінність» (77%),
«самовпевненість» (72%), «самозвинувачення» (70%) мають середній рівень
вираженості. Дані представлено у рисунку 2.5.

10 Самовпевненість 72 %
9
8 Самокерівництво 75%
7
6 Самозвинувачення 70%
5
4 Внутрішній конфлікт 88,6 %
3
2
1 Самопривязаність 80%
0
Самоприйняття 80%

Самоцінність 77 %

Відображене самоставлення
74,3 %
Замкнутість 91,5 %

Рис. 2.5. Результати дослідження за тестом-опитувальником

самовідношення В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва у % за високими, середніми
та низькими показниками у осіб з тимчасовою інвалідністю

За усередненими інтегральними показниками самоставлення

найнижчим виявився показник «внутрішньої нестабільності» – лише 10,71,
тоді як інші два показники «самоповаги» і «аутосимпатії» виявилися
однакового рівня – 15,49 (Додаток Г2). Причому гендерні відмінності
виявлено лише щодо «самоповаги», та й то на рівні p < 0,05 (Т-критерій = -
2,287; додаток Д2). Тож можна бачити, що в чоловіків із цієї проблемної
групи знижуєтсья повага до себе.
За методикою М. Куна «Хто Я?», незважаючи на чітку інструкцію, ця
експериментальна група не змогла повною мірою її виконати. У середньому з
20 запропонованих було визначено лише 7 «Я-образів».
Окрім цього, з’являються специфічні негативні конструкти у системі
«Я-образів», які пов’язані з параметрами у попередній методиці. У осіб з
 87

тимчасовою інвалідністю (перелом руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації) –

«Я-інвалід», «Я-безпомічна(ний)», «Я-обуза», «Я-жалюгідна (ний)», «Я-
ніхто» Співвідношення цих показників представлено у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Співвідношення показників за тестом-опитувальником самовідношення
В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва та методикою М. Куна «Хто Я?»
№ Показники самовідношення Специфічні конструкти образу Я
у осіб з тимчасовою інвалідністю
1. Високий рівень за шкалою «Я-ніхто»
«замкнутість»
2. Високий рівень за шкалою «Я-інвалід», «Я-каліка»
«самоприв’язаність»
3. Високий рівень за шкалою «Я-здоровий»
«внутрішній конфлікт»
4. Низький рівень за шкалою «Я-жалюгідна(ний)»
«самоприйняттям»
5. Низький рівень за шкалою «Я-безпомічна(ний)»
«самоцінність»
6. Низький рівень за шкалою «Я-обуза»
«відображене самоставлення»

Саме у цієї категорії досліджуваних змінюється образ «Я-фізичного» та

«Я-тілесного», представлених саме у вищезазначених деструктивних
визначеннях. У осіб з інвалідністю (перелом руки або ноги, 9–12 міс.
реабілітації) наявність образу «Я-жінка/Я-чоловік» відзначено у 43%. Це
може бути пов’язано із тим, що у 43% досліджуваних була зламана саме
рука, а у 67 % пошкоджена нога, таким чином, у досліджуваних ускладнена
сексуальна функція і образ чоловіка або жінки стає непотрібним.
ІІ блок. Вимірюючи емоційно-оцінну складову особи з тимчасовою
інвалідністю (перелом руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації) показали, що
рівні самооцінки, що представлені у рисунку 2.6.
 88

Тимчасова інвалідність
1%

25%
Висока самооцінка

Середня самооцінка

74%
Низька самооцінка

Рис. 2.6. Рівень самооцінки у осіб з тимчасовою інвалідністю (перелом

руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації)

З даними дослідження, особи з тимчасовою інвалідністю мають

переважно низький рівень самооцінки – 74%.
Рівень самооцінки безперечно впливає на стан особистості загалом.
Нами було проведено дослідження за методикою діагностики психічних
станів особистості (Г. Айзенка). Результати представлено у табл. 2.8.

Таблиця 2.8
Високі показники вираженості шкал за методикою діагностики
психічних станів у осіб з тимчасовою інвалідністю (Г. Айзенк)
Шкали
Група Тривожність Фрустрація Ригідність Агресивність

тимчасова 86% 71% 86% 83%

інвалідність
(перелом руки або
ноги; 9–12 міс.
реабілітації)

За методикою Г. Айзенка, жінки та чоловіки, які є тимчасово

інвалідами (перелом руки або ноги; 9–12 міс. реабілітації) мають високий
рівень тривожності, бажання уникнення невдач, сильно виражену ригідність,
 89

що свідчить про протипоказання щодо зміни місця роботи, змін у сім’ї, та

високий рівень агресивності, нестриманості у взаємодії з людьми.
Відзначимо, що у порівнянні з попередньою групою, статистично
значимі гендерні відмінності виявлено в інших двох показниках психічних
станів – ригідності й тривожності. Обидва мають вищі прояви у жінок (16,5
проти 13,7; Т-критерій = -2,041; р < 0,05; та 15,1 проти 12,4; Т-критерій = -
2,322; р < 0,05 відповідно; додатки Г2, Д2).
Поведінкова складова у групі з тимчасовою інвалідністю (9–12 міс.
реабілітації, зламана нога або рука) найбільш виражені такі показники за
методикою діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерса та
Р. Даймонда), як «дезадаптивність» – 88%, «неприйняття інших» – 83% та
«емоційний дискомфорт» – 83%. Дані за всіма шкалами методики
відображені у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9
Показники методики соціально-психологічної адаптації
К. Роджерса і Р. Даймонда для осіб з тимчасовою інвалідністю
№ Катего Шкали у %
рія
Неприйняття себе

Прийняття інших

клієнті
Прийняття себе

Ескапізм (відхід
Емоц. дискомф.

Внут. контроль
Емоц. комфорт

Зовніш. контр.

в
Адаптивність

Дезадаптивн.

Неприйняття

Домінування

від проблем)
Веденість
інших

1. 12 88 26 74 17 83 17 83 43 57 20 80 70
інвалідністю
Респонденти з
тимчасовою

Серед гендерних особливостей соціально-психологічної адаптації осіб з

тимчасовою інвалідністю нами виявлено лише одну значущу відмінність –
неприйняття себе. У чоловіків цей показник суттєво вищий (31,6 проти 25,0;
Т-критерій = 2,358 на рівні р < 0,05; додатки Г2, Д2).
 90

За методикою Т. Лірі, яка показує типи ставлення до оточення та

різницю між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним», було виявлено, що особи з
тимчасовою інвалідністю (перелом руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації)
мають велику розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним»
(простежується у 85%), що свідчить про те, що людина незадоволена собою,
не приймає себе, свого «Я-образу» та образу ситуації.
Також на цьому етапі за методикою Т. Лірі ми виявляли типи
ставлення до оточення за всіма групами респондентів, де 0–7 – низький
показник вираженості, 8–12 – середній показник та 13–16 – високий показник
шкал. Дані відображені у рисунку 2.7.

Альтруїстичний

Доброзичливий

Залежний

Підкорюємий
особи з тимчасовою
Підозрілий інвалідністю (перелом
руки або ноги, 9-12
Агресивний
міс.реабілітації)
Егоїстичний

Авторитарний

0 2 4 6 8 10 12 14 16

Рис. 2.7. Типи відношення до оточуючих у осіб з тимчасовою

інвалідністю (перелом руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації).

Можна побачити за діаграмою, що у осіб з тимчасовою інвалідністю

(перелом руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації) домінантними типами
ставлення до оточення є: агресивний, жорсткий і ворожий до інших, різкий
(агресивність може доходити до асоціальної поведінки) та підозріливий тип,
що свідчить про відчуженість стосовно ворожого і злобного світу, схильний
ображатися, схильний до сумніву в усьому, злопам’ятний, постійно на всіх
скаржиться, всім незадоволений (шизоїдний тип характеру). Також
егоїстичний тип, що свідчить про егоїстичні риси, орієнтація на себе,
 91

схильність до суперництва.
Проте статистично значущих відмінностей у стосунках з оточенням у
чоловіків і жінок ми не виявили.
ІІІ. На третьому етапі емпіричного дослідження було здійснено
перевірку особливостей структурних компонентів «Я-образу» у безробітних
(звільнені у зв’язку зі скороченням в організації або підприємстві).
Вона складає 30 респондентів – безробітні особи (звільнені у зв’язку зі
скороченням в організації або на підприємстві): з них 20 – жінок, 10 –
чоловіків віком від 35 до 50 років.
Всі респонденти, які брали участь у дослідженні, відповідали на
запитання про стать, вік, навчання. У результаті 10 осіб (33,3 %) мали
закінчену вищу освіту, 14 (46,7 %) має незакінчену вищу освіту, тобто
кинули навчання на другому або третьому курсі і 6 людей (20%) мають
технічну освіту.
Метою третього етапу дослідження було визначення особливостей
зміни усіх складових компонентів «Я-образу»: когнітивного, емоційно-
оцінного та поведінкового у безробітних (звільнені у зв’язку зі скороченням в
організації або на підприємстві).
Предметом дослідження на цьому етапі стали психологічні особливості
трансформації «Я-образу» особистості при безробітті (звільнені у зв’язку зі
скороченням в організації або на підприємстві).
За першим блоком дослідження вимірювання когнітивної складової
показали, що в групі безробітних найбільш високими є показники за
шкалами:
- «самоприв’язаності» (73%), що відображають високу ригідність «Я»,
прагнення зберегти в незмінному вигляді свої якості, вимоги до себе,
високий рівень особистісної тривожності, схильність сприймати
навколишній світ як загрозливий самооцінці;
- «внутрішній конфлікт» (80%), що відповідає особам, у яких переважає
негативний фон ставлення до себе, вони перебувають у стані постійного
 92

контролю над своїм «Я», прагнуть до глибокої оцінки всього, що

відбувається у внутрішньому світі, відрізняються високими вимогами до
себе, що нерідко призводить до конфлікту між «Я-реальним» і «Я-
ідеальним».
Низький рівень вираженості присутній у шкалах: «самозвинувачення»
(83%), «самоприйняття» (77%) та «самовпевненість» (77%). «Замкнутість»
(60%), «самокерівництво» (54%), «відображене самоставлення» (57%),
«самоцінність» (50%) виражені на середньому рівні. Дані представлено у
рисунку 2.8.

10 Самовпевненість 77 %
9
8 Самокерівництво 54%
7
6 Самозвинувачення 83%
5
4 Внутрішній конфлікт 80 %
3
2 Самопривязаність 73%
1
0
Самоприйняття 77%

Самоцінність 50 %

Відображене самоставлення 57
%
Замкнутість 60 %

Рис 2.8. Результати дослідження за тестом-опитувальником самоставлення

В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва у % за високими, середніми та низькими
показниками у безробітних (звільнених)

Жодних статистично значущих відмінностей за гендерною ознакою

щодо самоставлення в групі безробітних осіб нами виявлено не було.
За методикою М. Куна «Хто Я?», незважаючи на чітку інструкцію, ця
експериментальна група не змогла повною мірою її виконати. У середньому з
20 запропонованих було визначено лише 14 «Я-образів».
 93

У безробітних (звільнені) більш повна та стабільна картина власних

образів, але також з’являються специфічні: «Я-безробітна(ний)», «Я-
звільнена(ний)», «Я-поганий співробітник», «Я-нікчема», що відображають
негативне самоставлення особистості до свого Я. Але на відміну від
розлучених та інвалідів, ця група досліджуваних має образ «Я-жінка»/ «Я-
чоловік». Результати представлені у таблиці 2.10.
Таблиця 2.10
Співвідношення показників за тестом-опитувальником
самоставлення В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва та методикою М. Куна
«Хто Я?»
№ Показники самоставлення Специфічні конструкти «Я-
образу» у безробітних
1. Високий рівень за шкалою
«замкнутість»
2. Високий рівень за шкалою «Я-безробітна(ний)»
«самоприв'язаність»
3. Високий рівень за шкалою «Я-поганий співробітник»
«внутрішній конфлікт»
4. Низький рівень за шкалою «Я-звільнена(ний)»
«самоприйняттям»
5. Низький рівень за шкалою «Я-безпомічна(ний)»
«самоцінність»
6. Низький рівень за шкалою «Я-нікчема»
«відображенне самоставлення»

ІІ блок. Емоційно-оцінна складова у безробітних (звільнених) осіб, а

саме показники рівня самооцінки представлені у рисунку 2.9.
 94

Безробітні
1%

Висока самооцінка
25%

Середня самооцінка

74%
Низька самооцінка

Рис. 2.9. Рівень самооцінки у безробітних (звільнених)

Рівень самооцінки безперечно впливає на стан особистості загалом.
Нами було проведено методику діагностики психічних станів особистості
(Г. Айзенка). Результати представлено у табл. 2.11.
Таблиця 2.11
Високі показники вираженості шкал за методикою діагностики
психічних станів у безробітних (звільнених) (Г. Айзенк)
Шкали
Група Тривожність Фрустрація Ригідність Агресивність

Безробітні 93% 70% 77% 73%

(звільнені)

За методикою Г. Айзенка, особи, вимушено звільнені, мають високий

рівень тривожності, низьку самооцінку, бажання уникнення невдач, сильно
виражену ригідність, що свідчить про протипоказання щодо зміни місця
роботи, змін у сім’ї, та високий рівень агресивності, нестриманості у
взаємодії з людьми.
Статистично значущі гендерні відмінності у показниках психічних
станів виявлено лише щодо ригідності (14,8 в жінок проти 9,8 в чоловіків; Т-
критерій = -2,934; р < 0,01 відповідно; додатки Г3, Д3).
ІІІ блок. Поведінкова складова у групі безробітних (вимушено
звільнених) за методикою діагностики соціально-психологічної адаптації
 95

(К. Роджерса та Р. Даймонда) найбільш виражені такі показники, як

«зовнішній контроль (екстернальний локус контролю)» – 90%,
«дезадаптивність» – 87%, «неприйняття інших» – 73% та «емоційний
дискомфорт» – 80%. Дані за всіма шкалами методики відображені у таблиці
2.12.
Таблиця 2.12
Показники методики соціально-психологічної адаптації
К. Роджерса і Р. Даймонда у безробітних (звільнених) осіб
№ Катего Шкали у %
рія
Прийняття себе

Ескапізм (відхід
Внут.контроль

Зовніш. контр.
Емоц.комфорт
клієнті

Емоц. диском
Адаптивність

Дезадаптивн.

Неприйняття

Неприйняття

Домінування

від проблем)
в
Прийняття

Веденість
інших

інших
себее

1. 13 87 30 70 27 73 20 80 10 90 23 77 67
(звільнені)
Безробітні

Серед гендерних особливостей соціально-психологічної адаптації осіб з

тимчасовою інвалідністю виявлено дві значущі відмінності – як і в
попередній групі, неприйняття себе та бажання уникнути проблем
(«ескапізм»). У чоловіків обидва показники суттєво нижчі (24,7 проти 33,2;
Т-критерій = -2,645 на рівні р < 0,05; та 18,7 проти 23,2; Т-критерій = -2,162
на рівні р < 0,05; додатки Г3, Д3).
За результатами дослідження, у цій групі найбільше виражений
«зовнішній контроль» – 90%, що виражається у схильності приписувати
причини того, що відбувається, зовнішнім факторам (навколишньому
середовищу, долі або випадку).
За методикою Т. Лірі, яка показує типи ставлення до оточення та
різницю між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним», було виявлено, що безробітні
мають велику розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним»
(простежується у 82%), що свідчить про те, що людина незадоволена собою,
не приймає себе та ситуацію.
 96

Також на цьому етапі за методикою Т. Лірі ми виявляли типи

ставлення до оточення за всіма групами респондентів, де 0–7 – низький
показник вираженості, 8–12 – середній показник та 13–16 – високий показник
шкал. Дані відображені у рисунку 2.10.

Альтруїстичний

Доброзичливий

Залежний

Підкорюємий

Підозрілий безробітні
(вимушено
Агресивний звільнені)

Егоїстичний

Авторитарний

0 2 4 6 8 10 12 14 16

Рис. 2.10. Типи ставлення до оточення у безробітних (звільнених)

У безробітних (звільнених) домінантний тип ставлення до оточення –
це агресивний, жорсткий і ворожий до інших, різкий та підозріливий тип, що
свідчить про відчуженість стосовно ворожого і злобного світу, схильний
ображатися, схильний до сумніву в усьому, злопам’ятний, постійно на всіх
скаржиться, всім незадоволений (шизоїдний тип характеру). Також
підкорюваний тип, що свідчить про покірність, схильний до
самоприниження, слабовільний, схильний поступатися всім і в усьому,
завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину,
пасивний, прагне знайти опору в кому-небудь більш сильному.
Так само, як і в попередній групі, статистично значущих відмінностей у
ставленні до оточення в чоловіків і жінок ми не виявили.
Четвертий етап присвячений виявленню особливостей структурних
компонентів під впливом складної життєвої обставини у переселенців.
Метою четвертого етапу дослідження було визначення особливостей
зміни усіх складових компонентів «Я-образу»: когнітивного, емоційно-
 97

оцінного та поведінкового у переселенців з Донецької області.

Предметом дослідження на цьому етапі стали психологічні особливості
трансформації «Я-образу» у переселенців.
Четверта група досліджуваних складає 40 респондентів – переселенці з
Донецької області (25 осіб – жінки та 15 осіб – чоловіки, віком від 30 до 50
років.)
Усі респонденти, які брали участь у дослідженні, відповідали на
запитання про стать, вік, навчання. У результаті 17 осіб (42,5 %) мали
закінчену вищу освіту, 3 (7,5 %) – незакінчену вищу освіту, тобто не кинули
виш на другому або третьому курсі, 17 (42,5 %) навчаються у вищому
навчальному закладі і 3 осіб (7,5 %) мають технічну освіту.
І. За когнітивною складовою вони мають високі показники за шкалами:
- «самоприв’язаності» (75%), що відображають високу ригідність «Я»,
прагнення зберегти в незмінному вигляді свої якості, вимоги до себе,
високий рівень особистісної тривожності, схильність сприймати
навколишній світ як загрозливий самооцінці;
- «внутрішній конфлікт» (80%), що відповідає особам, у яких переважає
негативний фон ставлення до себе, вони перебувають у стані постійного
контролю над своїм «Я», прагнуть до глибокої оцінки всього, що
відбувається у внутрішньому світі, відрізняються високими вимогами до
себе, що нерідко призводить до конфлікту між «Я-реальним» і «Я-
ідеальним».
А такі показники як «самоприйняття» (77,5%), «самозвинувачення»
(80%) та «самовпевненість» (70%) мають низький рівень вираженості.
На середньому рівні перебувають показники «замкнутість» (62,5%),
«самоцінність» (77%), «самокерівництво» (65%), «відображенне
самоставлення» (57,5%) та «самоцінність» (50%). Дані представлено у
рисунку 2.11.
 98

Самовпевненість 70 %
10
9
8 Самокерівництво 65%
7
6 Самозвинувачення 80%
5
4 Внутрішній конфлікт 80 %
3
2 Самопривязаність 75%
1
0 Самоприйняття 77,5%

Самоцінність 50 %

Відображене самоставлення
57,5 %
Замкнутість 62,5 %

Рис 2.11. Результати дослідження за тестом-опитувальником самоставлення

В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва у % за високими, середніми та низькими
показниками у переселенців
За усередненими інтегральними показниками самоставлення
спостерігається таке. Найнижчим виявився показник «внутрішньої
нестабільності» – лише 11,2, наступним (на середньому рівні) йде показник
«аутосимпатії» (15,3), найвищим виявився показник «самоповаги» – 20,0
(Додаток Г4). Причому гендерні відмінності виявлено лише щодо
«самоповаги», на досить високому рівні: p < 0,01 (Т-критерій = 4,204;
додаток Д4). Тож можна бачити, що в чоловіків із цієї проблемної групи
повага до себе збільшується.
За методикою М. Куна «Хто Я?», незважаючи на чітку інструкцію, ця
експериментальна група не змогла повною мірою виконати завдання. У
середньому з 20 запропонованих було визначено лише 16 «Я-образів».
У переселенців більш повна та стабільна картина власних образів, але
також з’являються специфічні: «Я-нікчема», «Я-переселенка(ець)», «Я-
покинута», «Я-утриманка», «Я-паразит», що відображають негативне
самоставлення особистості до свого Я. Але, на відміну від розлучених та осіб
з інвалідністю, ця група досліджуваних має образ «Я-жінка»/ «Я-чоловік».
Співвідношення представлено у таблиці 2.13.
 99

Таблиця 2.13
Співвідношення показників за тестом-опитувальником самоставлення
В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва та методикою М. Куна «Хто Я?»
№ Показники самоставлення Специфічні конструкти «Я-
образу» у переселенців
1. Високий рівень за шкалою
«замкнутість»
2. Високий рівень за шкалою «Я-переселенка(ець)»
«самоприв’язаність»
3. Високий рівень за шкалою
«внутрішній конфлікт»
4. Низький рівень за шкалою «Я-утриманка»
«самоприйняттям»
5. Низький рівень за шкалою «Я-покинута»,
«самоцінність»
6. Низький рівень за шкалою «Я-нікчема»,
«відображене самоставлення» «Я-паразит»
ІІ. У переселенців за емоційно-оцінним компонентом показники
самооцінки виразились у такому співвідношенні: низька самооцінка – 65%,
середня самооцінка – 30 % та висока самооцінка – 5 %. Результати
представлені у рисунку 2.12.

Переселенці
5%

Висока самооцінка
30%
Середня самооцінка
65%
Низька самооцінка

Рис. 2.12. Рівень самооцінки у переселенців

Вочевидь, високий рівень самоповаги в чоловіків цієї групи пов’язаний
з їхньою вищою, порівняно з жінками самооцінкою, що й було нами
виявлено після статистичного оброблення даних (65,1 проти 28,0). Більше
того, якщо в чоловіків вона завищена, то в жінок констатуємо заниження
самооцінки. Різниця є статистично значущою (Т-критерій = 11,209; додаток
 100

Д4).
Рівень самооцінки безперечно впливає на стан особистості в цілому. І
нами було проведено методику діагностики психічних станів особистості
(Г. Айзенка). Результати представлені у таблиці 2.14.
Таблиця 2. 14
Високі показники вираженості шкал за методикою діагностики
психічних станів у переселенців (Г. Айзенк)
Шкали
Група Тривожність Фрустрація Ригідність Агресивність

Переселенці 75% 51% 65% 55%

У групи досліджуваних «переселенці» більш за все виражена

тривожність (75%), що свідчить про нестабільний емоційний стан
особистості.
Гендерні особливості виявилися в тому, що жінкам із цієї групи
значущо більш властиві як агресивність (14,0 проти 10,3; Т-критерій = -2,505,
р < 0,05; додатки Г4, Д4), так і тривожність (15,0 проти 12,0; Т-критерій = -
2,857, р < 0,01; додатки Г4, Д4).
ІІІ. Поведінкова складова у групі переселенців найбільш виражається у
таких показниках за методикою діагностики соціально-психологічної
адаптації (К. Роджерс та Р. Даймонда), як «відхід від проблеми (ескапізм)» –
77,5%, «дезадаптивність» – 72,5% та «зовнішній контроль (екстернальний
локус контролю)» – 70%. Дані за усіма шкалами методики відображені у
таблиці 2.15.
Таблиця 2.15
Показниками методики соціально-психологічної адаптації К.
Роджерса і Р. Даймонда у переселенців
№ Категорі Соціально-психологіна адаптація
я
К. Роджерса і Р. Даймонда
 101

клієнтів

Ескапізм (відхід
Внут.контроль
Емоц.комфорт

Зовніш.контр.
Емоц. диском
Адаптивність

Дезадаптивн.

Неприйняття

Неприйняття

Домінування

від проблем)
Прийняття

Прийняття

Веденість
інших

інших
себее
себе
1. 27,5 72,5 40 60 37,5 62,5 45 55 30 70 42,5 57,5 77,5
Переселенці

За даними цього етапу дослідження можна зробити висновок, що у

досліджуваної групи найбільш порушений відхід від проблеми, тобто
уникнення проблемних ситуацій. Також дезадаптивність визначає незрілість
особистості, невротичні відхилення, дисгармонії у сфері прийняття рішення,
які є результатом постійних неуспішних спроб індивіда реалізувати мету або
наявності двох і більше рівнозначних цілей. Та високі показники за шкалою
«зовнішній контроль» свідчать про схильність приписувати причини того, що
відбувається, зовнішнім факторам (навколишньому середовищу, долі або
випадку)
Серед цих показників нами було виявлено лише одну статистично
значиму гендерну відмінність – жінки цієї групи є більш веденими, ніж
чоловіки (26,0 проти 20,3; Т-критерій = -2,112 на рівні р < 0,05; додатки Г4,
Д4).
За методикою Т. Лірі, яка виявляє типи відношення до оточення та
різницю між Я-актуальним та Я-ідеальним було виявлено, що переселенці
мають велику розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним»
(простежується у 76%), що свідчить про те, що людина незадоволена собою,
не приймає себе та ситуацію. За типами відношення до оточення показники
цієї групи респондентів відображені у діаграмах.
Також на цьому етапі за методикою Т. Лірі ми виявляли типи
ставлення до оточення за всіма групами респондентів, де 0–7 – низький
показник вираженості, 8–2 – середній показник та 13–16 – високий показник
 102

шкал. Дані відображені у рисунку 2.13.

Альтруїстичний
Доброзичливий
Залежний
Підкорюємий
Підозрілий
переселенці
Агресивний
Егоїстичний
Авторитарний
0 5 10 15 20

Рис. 2.13. Типи ставлення до оточення у переселенців

Статистично значущих гендерних відмінностей у ставленні до

оточення переселенців нами виявлено не було.
У переселенців домінантний тип ставлення до оточення – це
агресивний, жорсткий і ворожий до інших, різкий (агресивність може
доходити до асоціальної поведінки) та підозріливий тип, що свідчить про
відчуженість стосовно ворожого і злобного світу, образливий, схильний до
сумніву в усьому, злопам’ятний, постійно на всіх скаржиться, всім
незадоволений (шизоїдний тип характеру). Також авторитарний,
диктаторський, владний, деспотичний характер, тип сильної особистості, яка
лідирує у всіх видах групової діяльності. Всіх наставляє, повчає, у всьому
прагне покладатися на свою думку, не вміє приймати поради інших.
Із вказаного наведемо зведену таблицю статистично значущих
гендерних особливостей у групах досліджуваних (табл. 2.14). Як бачимо,
найбільше значущих гендерних відмінностей спостерігається у групі
розлучених (14 показників). Найменше (3 показника) – в групі безробітних.
 103

Таблиця 2.14
Зведені статистично значущі гендерні відмінності за критерієм
Стьюдента
Група Показник Чол. Жін. Т Знач.
Розлучені Замкнутість 6,67 8,60 -3,027 0,01
Самокерівництво 6,40 4,76 2,633 0,05
Відображене 4,40 2,16 3,512 0,01
самоставлення
Самоцінність 4,27 2,00 4,062 0,01
Самоприйняття 5,00 2,08 3,751 0,01
Самоприв’язаність 9,20 6,20 3,849 0,01
Внутрішня конфліктність 7,07 8,56 -3,441 0,01
Самоповага 19,73 13,60 4,336 0,01
Аутосимпатія 18,47 10,28 5,879 0,01
Внутр. нестабільність 13,20 17,20 -4,771 0,01
Фрустрація 11,47 15,28 -3,283 0,01
Агресивність 16,67 12,48 2,809 0,01
Дезадаптованість 102,13 164,36 -6,679 0,01
Альтруїстичність 7,20 8,96 -2,615 0,05
Тимчасова Самовпевненість 4,90 6,20 -2,083 0,05
інвалідність Самоповага 14,25 17,13 -2,287 0,05
Ригідність 13,70 16,47 -2,041 0,05
Тривожність 12,35 15,30 -2,322 0,05
Неприйняття себе 31,60 25,00 2,358 0,05
Доброзичливість 5,05 3,67 2,087 0,05
Безробітні Ригідність 9,80 14,75 -2,934 0,01
Неприйняття себе 24,70 33,20 -2,645 0,05
Ескапізм 18,70 23,15 -2,162 0,05
Переселенці Самовпевненість 4,67 3,08 2,791 0,01
Самокерівництво 6,67 5,12 2,368 0,05
Внутрішня конфліктність 6,87 8,28 -2,233 0,05
Самозвинувачення 4,87 2,60 2,729 0,05
Самоповага 23,40 17,88 4,204 0,01
Агресивність 10,33 14,08 -2,505 0,05
Тривожність 12,00 14,96 -2,847 0,01
Самооцінка 65,13 28,00 11,209 0,01
Веденість 20,33 25,96 -2,112 0,05
 104

Загалом за вибіркою осіб, що перебувають у складних життєвих

обставинах, було виявлено такі статистично значущі гендерні відмінності
(табл. 2.15): у самоставленні чоловікам більш притаманні самоповага й
аутосимпатія, а також їхні складові – самоцінність і самоприйняття, тоді як
жінкам властива внутрішня конфліктність.
Таблиця 2.15
Узагальнені зведені статистично значущі гендерні відмінності
за критерієм Стьюдента
Категорія Показник Чол. Жін. Т Знач.
показника
Самоставлення Самоцінність 5,15 4,31 2,009 0,05
Самоприйняття 3,95 2,15 3,492 0,01
Внутрішня 7,18 8,27 -3,558 0,01
конфліктність
Самоповага 19,22 16,87 2,680 0,01
Аутосимпатія 16,42 14,02 3,192 0,01
Оцінка психічних Фрустрованість 11,90 13,65 -2,510 0,05
станів Ригідність 13,38 15,34 -2,989 0,01
Тривожність 13,20 15,00 -2,026 0,01
Поведінкова Веденість 23,73 26,18 -2,077 0,05
складова

Щодо психічних станів, жінки у складних життєвих ситуаціях

виявилися значущо більш фрустровані, тривожні й ригідні, а також більш
ведені у поведінковій складовій.
Загальні дані за всіма групами досліджуваних з трьома рівнями
вираженості за тестом-опитувальником самоставлення В. В. Століна,
С. Р. Пантилєєва представлено у таблиці 2.16.
 105

Таблиця 2.16
Результати дослідження за тестом-опитувальником самоставлення
В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва у %
№ групи Показники
досліджуваних

Вираженість

Самоприв'язаність

Самозвинуваченн
Самокерівництв
Самовпевненіст

Самоприйняття
самоставлення
Відображенне

Самоцінність
Замкнутість

Внутрішній
конфлікт
о
ь

я
1. Розлучені 87,5 10 7,5 5 2,5 15 80 92,5 10
вис.

5 72,5 75 17,5 20 5 0 2,5 47

сер.

7,5 17,5 17,5 77,5 77,5 80 20 5 43

низ.

2. Тимчасова 91,5 14 3 0 0 11,4 80 88,6 17

вис

інвалідність (9–12
.

міс. реабілітація 5,7 72 68,5 25,7 77 8,6 11,4 8,6 53

сер
.

2,8 14 28,5 74,3 23 80 8,6 2,8 30

низ
.

3. Безробітні 20 13 33 33 33 20 73 80 17
вис.

(звільнені)

60 0 54 57 50 3 13 7 0
сер.

20 77 13 10 17 77 14 13 83
низ
.

4. Переселенці 12,5 2,5 25 25 30 22,5 75 80 20

вис.

62,5 27,5 65 57,5 50 10 0 12,5 0

сер.

25 70 10 17,5 20 77,5 25 7,5 80

низ.

Якщо звернути увагу на показники, то когнітивний складик «Я-образу»

стає нестабільним та змінюється (руйнується) у всіх групах досліджуваних.
За даними нашого дослідження можна бачити загальну динаміку змін у
розлучених та осіб з тимчасовою інвалідністю за високим показником у
 106

шкалах:
- «замкнутість» (90%), що свідчить про виражену захисну поведінку
особистості, бажання відповідати загальноприйнятим нормам поведінки і
взаємин з оточенням;
- «самоприв’язаності» (80%), що відображає високу ригідність «Я»,
прагнення зберегти в незмінному вигляді свої якості, вимоги до себе,
високий рівень особистісної тривожності, схильність сприймати
навколишній світ як загрозливий самооцінці;
- «внутрішній конфлікт» (91%), що відповідає особам, у яких переважає
негативний фон ставлення до себе, вони перебувають у стані постійного
контролю над своїм «Я», прагнуть до глибокої оцінки всього, що
відбувається у внутрішньому світі, відрізняються високими вимогами до
себе, що нерідко призводить до конфлікту між «Я-реальним» і «Я-
ідеальним».
За низькими показниками у розлучених та осіб з тимчасовою
інвалідністю виражені такі шкали:
- «самоприйняття» (80%) що вказує на загальний негативний фон сприйняття
себе, на схильність сприймати себе надто критично;
- «відображене самоставлення» (76%) вказує на те, що людина ставиться до
себе як до нездатної викликати повагу в оточення, що викликає у інших
людей осуд.
Усі інші шкали мають середній рівень вираженості у розлучених та
осіб з тимчасовою інвалідністю (9–12 міс. реабілітації).
Також у досліджуваних групах безробітних та переселенців є спільні
показники з високим ступенем вираженості:
- «самоприв’язаності» (74%), що відображають високу ригідність «Я»,
прагнення зберегти в незмінному вигляді свої якості, вимоги до себе,
високий рівень особистісної тривожності, схильність сприймати
навколишній світ як загрозливий самооцінці;
- «внутрішній конфлікт» (80%), що відповідає особам, у яких переважає
 107

негативний фон ставлення до себе, вони перебувають у стані постійного

контролю над своїм «Я», прагнуть до глибокої оцінки всього, що
відбувається у внутрішньому світі, відрізняється високими вимогами до себе,
що нерідко призводить до конфлікту між «Я-реальним» і «Я-ідеальним».
За низькими показниками у цих групах досліджуваних виражені такі
шкали:
- «самовпевненість» (73,5%), що свідчить про неповагу до себе, пов’язану з
невпевненістю у своїх можливостях, відсутня довіра до своїх рішень,
можливі уникнення контактів з людьми, глибоке занурення у власні
проблеми, внутрішня напруженість
- «самоприйняття» (77%), що вказує на загальний негативний фон
сприйняття себе, на схильність сприймати себе надто критично;
- «самозвинувачення» (81,5%) виявляють тенденцію до заперечення власної
провини в конфліктних ситуаціях, захист власного «Я» здійснюється шляхом
звинувачення переважно інших, перенесенням відповідальності на оточення
за усунення бар’єрів на шляху до досягнення мети.
Як ми бачимо, когнітивна складова за цією методикою стає більш
руйнівним після таких складних обставин, як розлучення та тимчасова
інвалідність (9–12 міс. реабілітації), а саме виражені за високими та низькими
показниками сім шкал з дев’яти. Інші дві групи досліджуваних (звільнені та
переселенці) є більш збереженими та мають в основному середні показники,
а виражені низькі та високі значення в чотирьох шкалах з дев’яти.
Таким чином, за цією методикою можна констатувати наявність
високого рівня вираженості внутрішнього конфлікту і самоприв’язаності та
низький рівень самоприйняття і самозвинувачення за всіма
експериментальними групами.
«Я-образ» має бути достатньо розгалуженим, а ступінь розгалуженості
«Я-образу» вимірювалася за допомогою методики М. Куна «Хто Я?», яка
фіксує кількість та послідовність продукованих образів особистості.
Респондентам необхідно було дати 20 відповідей на одне питання, що
 108

відноситься до них самих: «Хто Я?». Кількісні показники за цією методикою

відображені у рисунку 2.14.

8 Особи в ситуації
розлучення
16
Особи з тимчасовою
інвалідністю
7
Особи в ситуації
безробіття (звільнені)
Переселенці
14

Рис. 2.14. Середня кількість вказаних образів «Я» по групах

досліджуваних

Отже, когнітивна складова має такі зміни, як звуження кількісної

характеристики за наявності «Я-образів», особистість набуває негативного
самоставлення та має жорстке диференціювання за показниками, тобто дуже
високий рівень за негативними шкалами та дуже низький за позитивними.
Для емоційно-оцінної складової, незалежно від типу складної життєвої
обставини, найбільш вираженою є саме низька самооцінка – схильність до
пасивності, навіювання, надмірної чутливості до критики. У респондентів з
інвалідністю (9–12 міс. реабілітації) та безробітних (звільнених) найбільш
виражений низький рівень самооцінки (74%). На групу розлучених вплинув
гендерний фактор, що змінив показники рівня самооцінки, тобто завдяки
чоловікам рівень низької самооцінки знизився.
Загальні дані за усіма групами досліджуваних зведені у єдину таблицю
з вираженими високими показниками за шкалами за методикою самооцінки
психічних станів Г. Айзенка (табл. 2.17).
 109

Табл. 2.17
Високі показники за шкалами за методикою самооцінки психічних
станів Г. Айзенка
.
№ Групи осіб в складних Шкали
життєвих обставинах Тривожність Фрустрація Ригідність Агресивність

1. Розлучення 82,5% 62,5% 90% 70%

2. Тимчасова інвалідність 86% 71% 86% 83%
(9–12 міс. реабілітації)
3. Безробіття (звільнення) 93% 70% 77% 73%
4. Переселення 75% 51% 65% 55%

Таким чином, у осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах

переважає високий рівень тривожності (84%), що означає нестабільний
емоційний стан, знижений контроль за власними думками та емоціями.
Також наявний високий рівень ригідності (79,5%), що свідчить про
відсутність гнучкого мислення та адаптивних можливостей, що виражається
в несприйнятті зміни місця роботи, змін у сім’ї. Також високий рівень
агресивності (70%) – нестриманість та можливі труднощі в комунікації з
оточенням та високий рівень фрустрованості (63%) проявляється у страху
перед невдачами, бажання уникати труднощів та неадекватна самооцінка.
Найбільш нестабільний психічний стан за цими шкалами мають
розлучені та респонденти з тимчасовою інвалідністю (9–12 міс. реабілітації).
Відносно найбільш близькою до показників середнього рівня виявилася
група переселенців.
Отже, емоційно-оцінна складова має такі зміни, як тільки високі
показники за шкалами психічних станів: тривожності, агресивності та
ригідності, що продукують, зокрема, низький рівень самооцінки. Складні
життєві обставини є чинником формування низького рівня самооцінки та
виникнення високих показників психічного стану особистості, що змінює або
 110

трансформує «Я-образ» особистості.

Поведінкова складова, що вимірювалася за методикою діагностики

соціально-психологічної адаптації, має 6 полярних шкал, ми виявили
найбільш домінантні показники по шкалам та загальні дані за всіма групами
досліджуваних показали у таблиці 2.18.
Таблиця 2.18.
Зведені дані за домінантними показниками методики соціально-
психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда для всіх груп
досліджуваних
№ Шкали у %

контроль

Ескапізм (відхід від

Неприйняття інших
Категорія
Неприйняття себее

Емоц. дискомфорт

(екстернальність)
досліджуваних
Дезадаптивн.

у складних

Веденість
Внешний

проблем)
життєвих
обставинах
1. Розлучення 75 72,5 75 82,5 60 72,5 67,5
2. Тимчасова 88 74 83 83 57 80 70
інвалідність
3. Безробіття 87 70 73 80 90 77 67
(звільнення)
4. Переселення 72,5 60 62,5 55 70 57,5 77,5

Отже, за даними нашого дослідження, найбільш постраждалою є група

розлучених та осіб з тимчасовою інвалідністю (9–12 міс. реабілітації).
Найбільш вираженою є шкала «дезадаптивності» (в середньому 81%),
що свідчить про дисгармонію у сфері прийняття рішень, які є результатом
постійних неуспішних спроб індивіда реалізувати мету або наявності двох і
більше рівнозначних цілей, неспроможність пристосуватися до змін нового
життя. Також одним з великих показників є «зовнішній контроль»
 111

(екстернальність) – 74%, що означає домінування схильності приписувати

причини того, що відбувається зовнішнім факторам (навколишньому
середовищу, оточенню, долі або випадку).
На цьому етапі ми також з’ясовували різницю між «Я-актуальним» та
«Я-ідеальним». Було виявлено, що розлучені (75%), респонденти з
тимчасовою інвалідністю (85%), безробітні (82%) та переселенці (76%)
мають велику розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним», що
свідчить про те, що людина незадоволена собою, не приймає себе, свого «Я-
образу» та образу ситуації.
Також на цьому етапі за методикою Т. Лірі ми виявляли типи
ставлення до оточення за всіма групами респондентів, де 0–7 – низький
показник вираженості, 8–12 – середній показник та 13–16 високий показник
шкал. Дані відображені у рисунку 2.15.

Альтруїстичний Розлучення

Доброзичливий

Залежний
Тимчасова інвалідність
(9-12 міс.реабілітації)
Підкорюємий

Підозрілий
Безробіття (звільнення)
Агресивний

Егоїстичний
Переселення
Авторитарний

0 2 4 6 8 10 12 14 16

Рис. 2.15. Типи ставлення до оточення за всіма групами досліджуваних

у складних життєвих обставинах

За цією методикою ми виявили, що у розлучених домінантними типами

ставлення до оточення є агресивний (14б), що свідчить про жорсткість і
 112

ворожість стосовно оточення та те, що агресивність може доходити до

асоціальної поведінки. Підозріливий тип (15б) означає, що особистість
відчужена стосовно ворожого і злобного світу, образлива, схильна до сумніву
в усьому, злопам’ятна, постійно на всіх скаржиться та всім незадоволена
(шизоїдний тип характеру).
Респонденти з тимчасовою інвалідністю характеризуються залежним
типом ставлення до оточення (13б), це свідчить про невпевненість у собі,
нав’язливі страхи, побоювання, тривожність з будь-якого приводу, тому
залежить від інших, від чужої думки. Підозріливий тип (15б) означає, що
особистість відчужена стосовно ворожого і злобного світу, образлива,
схильна до сумніву в усьому, злопам’ятна, постійно на всіх скаржиться та
всім незадоволена (шизоїдний тип характеру). Агресивний тип (13б)
свідчить про жорсткість і ворожість стосовно оточення та те, що агресивність
може доходити до асоціальної поведінки.
Безробітні (звільнені) мають егоїстичний тип ставлення до оточення
(13б), тобто прагне бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх,
труднощі перекладає на оточення, сам ставиться до оточення дещо
відчужено. Альтруїстичний тип (13б) – гіпервідповідальний, завжди
приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім,
нав’язливий у своїй допомозі і занадто активний стосовно оточення, приймає
на себе відповідальність за інших. Підозріливий тип (15б) означає, що
особистість схильна ображатися та сумніватися в усьому.
Переселенці, зокрема, використовують егоїстичний тип (14б), що
виражається у прагненні бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх,
труднощі перекладає на оточення, сам ставиться до нього дещо відчужено.
Отже, поведінкова складова «Я-образу» за усіма групами
досліджуваних змінюється саме у своїй адаптивній функції. Особи, які
потрапили в складні життєві обставини, перш за все стають дезадаптованими.
Також, залежно від типу складної життєвої обставини, змінюються інші
показники. Наприклад, розлучені та особи з тимчасовою інвалідністю мають
 113

виражені показники неприйняття себе та інших, а також мають емоційний

дискомфорт. Водночас безробітні та переселенці мають виражений ескапізм
(відхід від проблеми) та зовнішній контроль.
 114

2.2.1. Життєва ситуація як чинник зміни «Я-образу» особи, що

перебуває у складних життєвих обставинах
Наступним питанням, що нас цікавило, була специфіка «Я-образу» осіб
у складних життєвих обставинах, залежно від їх типу. Для відповіді на нього
ми провели дисперсійний аналіз ANOVA отриманих в емпіричному
дослідженні даних за групами осіб відповідно до типу життєвої ситуації –
розлучення, осіб з тимчасовою інвалідністю, безробітних та вимушених
переселенців. Для уточнення характеру впливу типу життєвої ситуації ми
використовували апостеріорний критерій Дункана.
Насамперед відзначимо, що для 20 з 32 (тобто у 63%) досліджуваних
показників тип життєвої ситуації виявився статистично значущим фактором
(додаток Е1). Проте ці показники відносяться майже виключно до складових
самоставлення та взаємин з іншими. У випадку психічних станів, самооцінки,
усіх без одного показників поведінкової складової фактор типу життєвої
ситуації виявився несуттєвим. Середні значення за групами у виявлених
показниках наведено у табл. 2.19.
Таблиця 2.19

Група Тип складної жит. розлу- тимча- безро- пересе- F-

показників обставини чення сова біття лення крите-
інвалід. рій
Показник
Самостав- Замкнутість 7,88 8,29 5,20 4,90 26,91
лення Самовпевненість 5,40 5,46 3,43 3,68 8,66
Самокерівництво 5,37 4,09 5,97 5,70 5,74
Відображене 3,00 4,23 6,17 5,48 14,95
самоставлення
Самоцінність 2,85 4,57 5,97 5,55 14,41
Самозвинувачення 7,70 2,77 3,17 3,45 31,56
Самоповага 15,90 15,49 20,37 19,95 10,06
Аутосимпатія 13,35 15,49 16,33 15,27 2,87
 115

Внутр. нестабільність 15,70 10,71 10,70 11,20 20,86

Поведінкова емоційний дискомфорт 30,40 34,71 31,57 27,75 4,25
складова
Взаємини з авторитарний 4,33 9,57 9,47 9,02 22,28
іншими егоїстичний 5,67 7,51 13,47 15,55 86,26
агресивний 13,95 13,97 11,13 15,43 26,26
підозріливий 13,45 14,17 13,70 9,50 29,25
підкорюваний 4,95 10,17 8,67 9,63 25,44
залежний 4,35 13,91 10,47 9,25 77,38
доброзичливий 4,10 4,46 9,13 8,53 35,60
альтруїстичний 8,30 9,63 13,80 9,30 28,24
домінування 26,70 21,74 32,97 33,67 36,06
дружність 15,62 21,79 25,97 18,55 27,73

З наведених даних розглянемо спочатку інтегральні показники

самоставлення і взаємин з іншими, а саме самоповагу, аутосимпатію,
внутрішню нестабільність (рис. 2.16) та домінування і дружність (рис. 2.17).
Звертає на себе увагу значно вищий рівень самоповаги в безробітних і
переселенців (20,37 і 19,95) у порівнянні з іншими двома групами
досліджуваних (15,49 в розлучених і 15,95 в осіб з тимчасовою інвалідністю).
Аутосимпатія суттєво нижча в групі розлучених (13,35 проти 15,49 / 16,37 /
15,27 відповідно). Також у цій групі набагато вищою є внутрішня
нестабільність (15,70 проти 10,70 / 11,20).
 116

Самовідношення
25,0 розлу­чені

20,4 20,0 тимча­сові

20,0 інваліди
16,3 безро­бітні
15,9 15,5 15,5 15,3 15,7
15,0 13,4 пересе­ленц
10,7 10,7 11,2 і
10,0

5,0

0,0
Самоповага Аутосимпатія Внутр.нестабільність

Рис. 2.16. Діаграма розподілу інтегральних показників самовідношення за

типами складних життєвих обставин

У ставленні до інших відзначаємо вищі рівні дружності й домінування

в безробітних осіб. В інших групах спостерігається спадання рівнів.

Відношення до інших
40
35 32,97 33,67

30 26,7 25,97
25 21,74 21,79
20 18,55
15,62
15
10
5
0
домінування дружність

тимча­сові інваліди розлу­чені безро­бітні пересе­ленці

Рис. 2.17. Діаграма розподілу інтегральних показників відношення до інших

за типами складних життєвих ситуацій

Згідно з апостеріорним критерієм Дункана (додаток Е2) щодо решти

показників маємо такі результати. Показники замкненості й самовпевненості
в переселенців і безробітних (підмножина 1 для α = 0,05) значущо нижчі, ніж
у розлучених і осіб з тимчасовою інвалідністю (підмножина 2). Низький
 117

рівень самокерування відзначаємо в осіб з тимчасовою інвалідністю

(підмножина 1). В інших він значущо вищий (підмножина 2). Щодо
відображеного самоставлення, маємо три підмножини – найнижчий рівень
пов’язаний з розлученими, середній – з особами з тимчасовою інвалідністю,
високий – з рештою. Високий рівень самозвинувачення відзначається в
розлучених (підмножина 2), тоді як усі інші увійшли до першої підмножини.
У випадку неприйняття інших чітке розділення за підмножинами
спостерігається тільки в трьох групах: низький рівень в розлучених і
переселенців (підмножина 1), високий – в тимчасових інвалідів (підмножина
2). Найбільший емоційний дискомфорт переживають особи з тимчасовою
інвалідністю. Значущо нижчий – переселенці й розлучені.
Щодо показників взаємин з іншими, відзначимо таке. Авторитарний
тип значущо менше притаманний розлученим (підмножина 1 для α = 0,05).
Інші групи об’єдналися у підмножину 2. У випадку егоїстичного типу маємо
чотири значущі відмінності щодо кожної з досліджуваних груп. У порядку
зростання це розлучені, особи з тимчасовою інвалідністю, безробітні,
переселенці. Агресивний тип взаємин з іншими виявився на трьох
статистично значущих підмножинах: найменший серед безробітних,
середній – у розлучених і осіб з тимчасовою інвалідністю, високий – серед
переселенців. Одночасно вони є й найменш значущо підозріливими.
Найменший статистично значущий рівень підкорюваності властивий
розлученим (підмножина 1), а найбільший – тимчасовим інвалідам
(підмножина 3). Майже аналогічну ситуацію маємо і з залежним типом.
Водночас статистично менший рівень доброзичливості виявлений у
розлучених і осіб з тимчасовою інвалідністю, а найбільший – у безробітних.
Схожу ситуацію маємо й щодо альтруїстичності.
Відзначимо два моменти. У критерії Дункана візуалізуються середні за
групами в однорідних вибірках. Водночас обсяг вибірки, обчислений як
гармонійне середнє, дорівнює 35,745. По-друге, оскільки обсяги груп не
однакові, не гарантовано рівні помилок 1-го рівня.
 118

2.2.2. Кореляційний аналіз зв’язків показників «Я-образу» в осіб,

що перебувають у складних життєвих обставинах
На наступному етапі дослідження ми досліджували внутрішні зв’язки
«Я-образу» в осіб, що перебувають у складних життєвих обставинах, загалом
та за типами ситуації. Аналіз складався з декількох кроків. На першому було
вивчено внутрішню складність «Я-образу», яка інтерпретувалася кількістю
значущих кореляцій (коефіцієнт Пірсона). Усього ми обчислили по 490
коефіцієнтів за кожною групою дослідження та загалом за об’єднаною
вибіркою. Результати подано у табл. 2.20.

Таблиця 2.20
Внутрішня складність «Я-образу»
Складна Усього Прямі Обернені Дуже Сильних Середніх
життєва значущих сильних (знач.< (знач.<
обставина корел. (>0,6) 0,01) 0,05)
Розлучення 160 87 62 11 55 94
32,7%
Тимчасова 53 37 13 3 15 35
інвалідність 10,8%

Безробіття 32 22 10 0 7 25
6,5%
Переселення 52 24 28 0 9 43
10,6%

Як бачимо, найбільш внутрішньо складною групою виявилися особи,

що перебувають у розлученні. В усіх інших групах кількість значущих
зв’язків виявилася набагато меншою (майже втричі для переселенців та осіб з
тимчасовою інвалідністю і більш ніж в чотири рази для безробітних). Окремо
відзначимо групу переселенців. У порівнянні з іншими групами відсоток
обернених зв’язків більше 50%, тоді як в усіх інших групах значно
переважають прямі зв’язки.
На другому кроці ми розглянемо дуже сильні кореляції, тобто такі,
 119

показники яких перевищували 0,6. У групі розлучених віднайдено таких

одинадцять коефіцієнтів. Найсильнішим виявився зв’язок між неприйняттям
себе і неприйняттям інших – 0,83. Тобто можна стверджувати, що для
розлучених ці показники майже зливаються. Найбільше серед таких
коефіцієнтів зустрічається зовнішній контроль як елемент поведінкової
складової Я-образу – чотири рази. Він дуже сильно корелює з неприйняттям
себе (0,61), неприйняттям інших (0,64), ескапізмом (0,67) та емоційним
дискомфортом (0,71). Останній зустрічається тричі. Окрім зовнішнього
контролю, ще з веденістю (0,66) та ескапізмом (0,64). Варто відзначити тут і
два дуже сильних обернених зв’язки – самооцінки з дезадаптивністю (-0,77)
та самоповаги з нею ж (-0,63).
Для групи осіб з тимчасовою інвалідністю дуже сильні кореляції
стосуються виключно показників психічного стану (за Г. Айзенком):
ригідності й тривожності (0,81), агресивності й тривожності (0,77),
агресивності й ригідності (0,76). Тож можна стверджувати, що вказані
показники в цій групі пов’язані з одним феноменом, або негативний
психічний стан тут не структурований.
На третьому кроці ми аналізували зв’язки інтегральних показників між
собою. У групі розлучених найбільше значущих зв’язків має показник
аутосимпатії в структурі самоставлення – 10 (див. табл. 2.21).

Таблиця 2.21
Сильні і слабкі значущі зв’язки показників «Я-образу»
в групі розлучених осіб
Показники Сильні Слабкі Разом
< 0,01 < 0,05
Аутосимпатія 6 4 10
зовнішній контроль 6 0 6
неприйняття інших 6 0 6
веденість 5 1 6
 120

емоційний
дискомфорт 5 1 6
Самоповага 4 2 6
айз_фрустрація 5 0 5
неприйняття себе 5 0 5
айз_тривожність 3 2 5
Внутр.нестабільність 3 1 4
дембо_сам 2 2 4
дружність 3 0 3
айз_агресивність 0 1 1
дезадаптивність 0 1 1
айз_ригідність 0 0 0
домінування 0 0 0

Для домінування і дружності таких зв’язків не виявлено. На другому

місці за значущістю йдуть показники поведінкового рівня «Я-образу» –
зовнішній контроль, неприйняття інших, веденість, емоційний дискомфорт –
по 6 значущих зв’язків. Також 6 значущих зв’язків має інтегральний
показник самоповаги.
У групі осіб з тимчасовою інвалідністю маємо абсолютно іншу
ситуацію (табл. 2.22). Найсуттєвіший показник цієї групи – самооцінка, має
п’ять значущих зв’язків, причому усі вони мають високий рівень
статистичної значущості (< 0,01). Далі слідують агресивність і ригідність (по
чотири значимі зв’язки) й самоповага – три значущі зв’язки.
 121

Таблиця 2.22
Сильні і слабкі значущі зв’язки показників «Я образу» в групі осіб,
що мають тимчасову інвалідність
Показники Сильні Слабкі Разом
< 0,01 < 0,05
дембо_сам 5 0 5
айз_агресивність 4 0 4
айз_ригідність 3 1 4
самоповага 2 1 3
емоційний
дискомфорт 1 0 1
аутосимпатія 0 1 1
внутр.нестабільність 0 1 1
домінування 0 1 1
айз_тривожність 0 0 0
айз_фрустрація 0 0 0
відомість 0 0 0
дезадаптивність 0 0 0
дружність 0 0 0
зовнішній контроль 0 0 0
неприйняття інших 0 0 0
неприйняття себе 0 0 0

У групі безробітних осіб, як вказувалося вище, кореляційна структура

статистично значущих зв’язків майже відсутня. З розглянутих показників
жоден не має більш ніж один зв’язок. Тому вважаємо, що наводити таблицю
навантажень показників структури Я-образу для цієї групи недоцільно.
У групі вимушених переселенців чотири показники мають
максимальну для цієї групи кількість статистично значимих зв’язків – 3 (див.
табл. 2.23). І лише один показник – аутосимпатія – виявився ізольованим.
 122

Відзначимо в цьому плані різницю між вимушено переселеними особами і

розлученими, в яких цей показник є найбільш значущим і має 10 істотних
зв’язків з іншими показниками.
Таблиця 2.23
Сильні і слабкі значущі зв’язки показників «Я-образу» в групі
вимушено переселених осіб
Показники Сильні Слабкі Разом
< 0,01 < 0,05
дембо_сам 0 3 3
айз_агресивність 0 3 3
айз_ригідність 0 3 3
самоповага 0 3 3
емоційний 1 1 2
дискомфорт
сутосимпатія 0 2 2
внутр.нестабільність 0 2 2
домінування 0 2 2
айз_тривожність 0 2 2
айз_фрустрація 0 2 2
веденість 1 0 1
дезадаптивність 1 0 1
дружність 1 0 1
зовнішній контроль 0 1 1
неприйняття інших 0 1 1
неприйняття себе 0 0 0

З іншого боку, варто відзначити й певну схожість в кореляційних

структурах вказаних груп, у яких ізольованих показників лише 1 і 2
відповідно, тоді як у групах осіб з тимчасовою інвалідністю та серед
безробітних таких показників майже половина.
 123

2.2.3 Аналіз факторних структур «Я-образу» осіб, що перебувають в

різних складних життєвих обставинах
Для укрупнення досліджуваних характеристик ми використовували
процедуру факторизації – метод головних компонент з Varimax обертанням –
у два етапи. На першому застосовували нормалізацію Кайзера із власним
числом 1, обчислюючи загально можливу кількість факторів. На другому
повторювали процедуру за методом кам’янистого осипу Кеттела, обмежуючи
їх кількість. Після цього намагалися інтерпретувати отримані фактори.
До аналізу було включено 17 показників п’яти вимірюваних нами
емпіричних параметрів – (1) самоставлення (самоповага, аутосимпатія,
внутрішня нестабільність), (2) самооцінка, (3) психічні стани
(фрустрованість, агресивність, тривожність і ригідність), (4) соціально-
психологічна дезадаптованість (дезадаптованість, неприйняття себе,
неприйняття інших, емоційний дискомфорт, зовнішній локус-контроль,
підпорядкованість, веденість і ескапізм), (5) взаємини з оточенням
(домінування, дружність).
Факторна структура «Я-образу» осіб, що опинилися
у ситуації розлучення
За вказаною вище процедурою було отримано трикомпонентну
структуру, яка описує 65,25% загальної дисперсії. Перші два фактори суттєво
сильніші за два інші. Вони описували 28,7%, 25,9%, 10,7% відповідно (табл.
2.24, додаток F1).
Таблиця 2.24
Пояснена дисперсія факторної структури розлучених осіб
Суми квадратів навантажень Суми квадратів навантажень
Компонента видобутку обертання
% Кумулятивний % Кумулятивний
Всього Дисперсії % Всього Дисперсії %
1 5,09 29,95 29,95 4,87 28,67 28,67
2 4,24 24,92 54,87 4,41 25,93 54,60
3 1,77 10,38 65,25 1,81 10,65 65,25
 124

Перший фактор є найпотужнішим і становив 28,7% загальної дисперсії.

До його складу увійшли такі показники, як неприйняття себе (0,85),
неприйняття інших (0,83), зовнішній локус-контроль (0,80), емоційний
дискомфорт (0,82), ескапізм (0,80) і веденість (0,77). По суті, це показники
неузгодженості особистісних тенденцій і соціального середовища.
Домінантними показниками тут є незадоволеність респондента як самим
собою, так і оточенням. І відповідальність за це покладається саме на
оточення або зовнішні обставини, що спричиняє емоційний дискомфорт й
бажання відчужитися від інших. За вказаними характеристиками ми
визначили його структуру як «Неприймаюче дезадаптивний».
Другий фактор – теж досить сильний, складає 25,9% загальної
дисперсії, виявився позитивно спрямованим. Основний внесок у нього
роблять показники адаптованості (дезадаптованість -0,84), самооцінки (0,81),
самоповаги (0,74), аутосимпатії (0,70) і внутрішньої стабільності (від’ємна
нестабільність -0,75). Тож цей фактор отримав назву «Самоцінно-
адаптивний».
Третій фактор отримав лише 10,7% загальної дисперсії. За своєю
спрямованістю він виявився скоріше негативним. До складу цього
компонента входять три показники, найпотужнішим з яких виявилася
ригідність (0,75), котра характеризує затрудненість у здатності змінювати
власну поведінку, програму діяльності в умовах, які цього потребують. Інші
два показники характеризують спосіб взаємин особи з оточенням, а саме
домінування (0,60) і недружність (-0,54). Таким чином, він отримав назву
«Домінуючо-агресивний ригідний».
У підсумку два фактори характеризують негативну спрямованість осіб,
що перебувають в розлученні, один – позитивну.
 125

Таблиця 2.25

Фактори % дисперсії
«Неприймаюче дезадаптивний» 28,67
«Самоцінно-адаптивний» 25,93
«Домінуючо-агресивний ригідний» 10,38
Усього
65,25

Факторна структура «Я-образу» осіб з тимчасовою інвалідністю

У ситуації з групою осіб, що мають тимчасову інвалідність, маємо
також трикомпонентну структуру, проте вона виявилася суттєво слабшою,
описуючи лише 54,31% загальної дисперсії. Причому досить сильним
виявився лише один компонент (26,0%), решта виявилася майже однаковою –
14,3% і 14,0% відповідно (табл. 2.26, додаток F2).

Таблиця 2.26
Пояснена дисперсія факторної структури осіб з тимчасовою інвалідністю
Суми квадратів навантажень Суми квадратів навантажень
Компонента видобутку обертання
% Кумулятивний % Кумулятивний
Всього Дисперсії % Всього Дисперсії %
1 4,68 27,51 27,51 4,42 26,00 26,00
2 2,40 14,13 41,65 2,43 14,32 40,32
3 2,15 12,66 54,31 2,38 13,99 54,31

Перший фактор об’єднав самооцінку трьох з чотирьох негативних

психічних станів – ригідність (0,92), агресивність (0,92) і тривожність (0,87),
які доповнилися негативною самооцінкою (-0,61) за певної самоповаги (0,58).
Відзначимо, що у попередньому параграфі щодо кореляційного аналізу ми
вже вказували на таку особливість прояву цієї досліджуваної групи. Цей
 126

фактор характеризує осіб, схильних до частих і сильних переживань тривоги

у зв’язку з очікуванням неблагополуччя, для яких досить складно змінювати
власні способи реагування, сценарії поведінки, програми діяльності, коли це
потрібно. У зв’язку з цим для них властива агресивна ворожість до оточення
й світу загалом. Досить часто такі особи мають знижену самооцінку, за
достатньо позитивного самоставлення стосовно соціальних норм:
моральності, успішності, соціального схвалення. За вказаними
характеристиками ми визначили цю факторну структуру як «Ригідно-
тривожно-агресивну».
Другий фактор складає 14,3% загальної дисперсії. Основні показники,
які складають його зміст – це внутрішня нестабільність (0,72), домінування у
взаєминах з іншими (від’ємна веденість – -0,69) і фрустрованість (0,55). Осіб,
у котрих виявляється цей компонент, характеризує внутрішньо-особиста
конфліктність, яка досить часто виявляється через самозвинувачення.
Водночас їм властиве бажання домінування у стосунках з оточенням й
незадоволеність власних бажань, зокрема й цим. Наприклад, чоловік, що звик
у сім’ї домінувати, бути «головою», зламавши ногу, потрапляє у ситуацію
об’єктивної залежності у виконанні звичайних повсякденних функцій, до якої
взагалі не звик, що призводить до внутрішнього конфлікту і фрустрованості.
Даний фактор отримав назву «Фрустровано-домінантна нестабільність».
Третій фактор за включеними до нього показниками ми назвали
«Екстернально-недружній». Він охопив 14,0% загальної дисперсії і
характеризує схильність до небажання брати на себе відповідальність, до
звинувачення інших у власних складних обставинах та, одночасно, до
безумовного емоційного сприйняття себе як однозначно правого і
позитивного на противагу іншим, до зверхності щодо інших. До третього
компоненту увійшли – зовнішній контроль (0,69), ворожість (не дружність – -
0,61), аутосимпатія (0,60) і домінування (0,59). У підсумку маємо таку
факторну структуру (табл. 2.27).
 127

Таблиця 2.27
Факторна структура осіб з тимчасовою інвалідністю
Фактори % дисперсії
Ригідно-тривожно-агресивний 28,67
Фрустровано-домінантно 25,93
нестабільний
Екстернально-недружній 10,38
Усього
65,25

Факторна «структура Я-образу» осіб, що опинилися в ситуації

безробіття
У ситуації з групою осіб, що стали безробітними, маємо вже
чотирикомпонентну структуру, яка описує 61,12% загальної дисперсії.
Причому різниця між компонентами достатньо невелика. Максимальний
внесок 17,4%, наступні 16,6%, 14,2% й 12,9 відповідно (табл. 2.28, додаток
F3).

Таблиця 2.28
Пояснена дисперсія факторної структури осіб, що опинилися без роботи
Суми квадратів навантажень Суми квадратів навантажень
Компонента видобутку обертання
% Кумулятивний % Кумулятивний
Всього Дисперсії % Всього Дисперсії %
1 3,03 17,85 17,85 2,96 17,39 17,39
2 2,92 17,18 35,03 2,82 16,60 33,99
3 2,38 14,02 49,04 2,42 14,22 48,20
4 2,05 12,08 61,12 2,20 12,92 61,12
У першому факторі об’єдналися негативні показники самоставлення
(внутрішня нестабільність, 0,70), спрямованість на уникнення проблем (0,69),
інтегральний показник дезадаптивності (0,68), емоційний дискомфорт (0,59) і
підкорюваність (0,53). Вочевидь, особи, у яких виявляється цей фактор,
 128

схильні до пасивності, бажання самовідчуження в умовах, що вимагають

зусиль, спрямованих на вирішення проблеми, а саме на пошук роботи.
Невідповідність заданої ситуації і вказаних настановлень і викликає
внутрішній конфлікт, емоційний дискомфорт тощо. Таким чином, цей фактор
отримав назву «Пасивно-дезадаптивний». Його внесок у загальну дисперсію
складає 17,4%.
Другий компонент характеризує осіб з негативним ставленням до себе
й одночасним неприйняттям інших, небажанням взаємодіяти, співпрацювати
з ними. Водночас вони слабо спроможні щодо змін власних поглядів,
способів реагування та сценаріїв поведінки, що супроводжується ворожим
ставленням до конкретних осіб чи до світу в цілому. Цей фактор отримав
назву «Неприймаюче-агресивний» і склав 16,6% загальної дисперсії. До
нього увійшли показники неприйняття інших (0,79), агресивність (0,63),
неприйняття себе і ригідність (по 0,60).
Третій фактор становив 14,2% загальної дисперсії. За наповненістю він
досить схожий на другий компонент групи осіб з тимчасовою інвалідністю –
досить часто виявляється через самозвинувачення, знецінення, неприйняття
себе, складаючи емоційний рівень негативного ставлення до власного Я.
Водночас їм властиве бажання домінування у стосунках з оточенням і
незадоволеність власних бажань, зокрема й цим. Гіпотетична ситуація, коли
особа, яка перебувала на керівній посаді, через незалежні від неї причини
втрачає роботу. На когнітивному рівні вона розуміє, що з нею, як з
професіоналом, усе в порядку, але емоційно, за умови високої значущості
професійної діяльності в її житті, може відбуватися саме описане вище. До
складу цього компонента увійшли аутосимпатія (-0,60), фрустрація (0,53) і
домінування (0,52). Тож він отримав назву «Самознецінено-домінантний».
Нарешті, четвертий фактор можна віднести до позитивних. Він
складається лише з двох проте показників – самоповаги (0,72) і внутрішнього
локус-контролю (від’ємний зовнішній контроль – -0,72). Логічна його назва
«Інтернально-самоповажний».
 129

У підсумку маємо таку факторну структуру (табл. 2.29).

Таблиця 2.29
Факторна структура осіб, що опинилися без роботи
Фактори % дисперсії
Пасивно-дезадаптивний 17,39
Неприймаюче-агресивний 16,60
Самознецінено-домінантний 14,22
Інтернально-самоповажний 12,92
Усього 61,12

Факторна структура «Я-образ» у вимушено переселених осіб

Нарешті, в групі вимушено переселених осіб ми отримали найбільшу
п’ятикомпонентну факторну структуру, яка описує 56,21% загальної
дисперсії. Причому компоненти порівняно з попередніми факторними
структурами є значно слабше вираженими. Якщо перший складає 14,1%, то
решта чотири майже однакової потужності – 10,9%, 10,7%, 10,3% і 10,2%
відповідно (табл. 2.30, додаток F4).
Таблиця 2.30
Пояснена дисперсія факторної структури вимушено переселених осіб
Суми квадратів навантажень Суми квадратів навантажень
Компонента видобутку обертання
% Кумулятивний % Кумулятивний
Всього Дисперсії % Всього Дисперсії %
1 2,630 15,468 15,468 2,388 14,045 14,045
2 1,891 11,121 26,589 1,853 10,901 24,946
3 1,764 10,377 36,966 1,823 10,721 35,666
4 1,665 9,796 46,762 1,755 10,321 45,988
5 1,606 9,446 56,208 1,737 10,220 56,208
Перший фактор увібрав до себе показники самоповаги (0,82),
самооцінки (0,78) і домінування (від’ємне значення відомості – -0,61).
Сукупність цих показників характеризує внутрішню відкритість, чесність,
критичність стосовно себе, усвідомлення власної самостійності, значущості,
 130

суб’єктності, відповідності свого Я соціальним нормам моральності,

успішності, лідерські якості, схильність до домінування. Тож він отримав
назву «Лідерсько-самоповажний», презентуючи 14,1% загальної дисперсії.
Скоріш за все його виділення пов’язане з особами, що сприймають ситуацію
переселення і все, що з нею пов’язане, як певний виклик, можливості, вихід з
не дуже задовільної ситуації, що була до того.
Другий фактор є іншим способом опанування ситуації переселення,
певною мірою протилежним до попереднього, який ми назвали відповідно до
найсильніших показників, що до нього входять, «Екстернально-ескапічний»,
зосереджуючи увагу на зовнішньому локус-контролі й бажанні відчуження
від проблем. Він становив 10,9% загальної дисперсії й увібрав в себе
показники зовнішнього контролю (0,67), ескапізму або бажання уникання
проблем (0,66) і певної задоволеності поточним станом, яка виявляється у
від’ємному навантаженні показника самооцінки фрустрованості (-0,60).
Особи, у яких виражений цей компонент, досить часто схильні до
звинувальної риторики й бажання відчуження від поточних проблем і при
цьому відчувають себе цілком задоволеними.
Третій фактор описує 10,7% загальної дисперсії та характеризується
показниками внутрішньої нестабільності (0,85), адаптивністю (від’ємне
значення навантаження дезадаптивності – -0,68) і дружністю (0,57). Він
характеризує позитивно орієнтованих на навколишній світ осіб, які цілком
успішно вписуються у нові умови життя, проте внутрішньо перебувають у
сумнівах, неузгодженості із собою, схильні до необґрунтованих
самозвинувачень тощо. Цей компонент отримав назву «Адаптивно-
нестабільний».
Четвертий фактор, що описує 10,3% загальної дисперсії, характеризує
конформних осіб, схильних до самовідчуження. З іншого боку, ситуація
переселення, у яку вони потрапили, вимагає від них досить часто власної
активності й ініціативи. Ця невідповідність викликає емоційний дискомфорт.
Відповідно, цей фактор ми назвали «Самовідчужено-конформний». Він
 131

увібрав до себе показники неприйняття себе (0,70), підкорюваність (як

від’ємне домінування – -0,69) і емоційний дискомфорт (0,67).
Останній фактор, п’ятий, характеризує ще один спосіб власних
переживань у ситуації вимушеного переселення. Такі особи не бачать
особливої потреби у додатковій взаємодії з іншими, у спільній діяльності
тощо, їх усе влаштовує. Водночас вони відчувають себе цілком комфортно,
повністю приймаючи власне Я. Вказане обумовило й назву компонента –
«Самодостатній». Він описує 10,2% загальної дисперсії і має у своїй
структурі показники неприйняття інших (0,75), самооцінку тривожності з
від’ємним знаком (-0,66) і аутосимпатію (0,51).
У підсумку маємо таку факторну структуру (табл. 2.31).

Таблиця 2.31
Факторна структура осіб – вимушених переселенців
Фактори % дисперсії
Домінантно-самоповажний 14,05
Екстернально-ескапічний 10,90
Адаптивно-нестабільний 10,72
Самовідчужено-конформний 10,32
Самодостатній 10,22
Усього 56,21

Виявлені факторні структури для кожної з досліджуваних груп осіб, що

перебувають у складних життєвих обставинах, дає змогу вибудовувати більш
оптимальну консультаційно-корекційно роботу з ними. Порівнюючи
факторні структури між собою, варто відзначити таке:
- ситуація тимчасової інвалідності, порівняно з іншими, є найбільш
негативною щодо переживань власного «Я-образу» – усі три компоненти
несуть негативне навантаження, яке виражається у замкненості, наявності
внутрішнього конфлікту, низького рівня самоприйняття; наповненість
 132

«Я-образами» збідніла та має негативні специфічні самовизначення;

самооцінка на низькому рівні, що супроводжується вираженими
негативними психічними станами – фрустрацією, тривожністю та
агресивністю; притаманна дезадаптивність, неприйняття інших та
емоційний дискомфорт;
- ситуація розлучення трансформує самовизначення «Я», які є негативними
за якістю, а також зменшується кількість вказаних образів;
- ситуація безробіття також виявляє сильний негативний ухил в
трансформації «Я-образу» – лише п’ята частина факторної структури
усієї описаної дисперсії має позитивний знак;
- ситуація переселення є найменш негативною з усіх, що розглядаються в
роботі, у сенсі змін «Я-образу» особистості.
 133

2.3. Змінювання «образу інших» під впливом складних життєвих

обставин
За результатами усіх чотирьох етапів ми виявили тенденцію змін не
лише «Я-образу» в ситуації, але й «Образу інших», який наповнюється
негативним змістом до оточення. Нами були виявлені різні шкали за усіма
методиками, які відображають зміст «Образу інших», що представлені у
таблиці 2.32.
Таблиця 2.32
Зведені дані за двома методиками за шкалами для визначення
«Образу інших»
№ групи Показники, %
досліджуваних Результати дослідження за Зведені дані за домінантними
тестом-опитувальником показниками методики соціально-
самоставлення В. В. Століна, психологічної адаптації К. Роджерса і
С. Р. Пантилєєва у %. Р. Даймонда

Зовнішній контроль

Ескапізм (відхід від

Самозвинувачення

Непрйняття інших

(екстернальн.)
Дезадаптивн.

проблеми)
Вираженість
вис. сер. низ.

1. Особи в 10 47 43 75 75 60 67,5
ситуації
розлучення
2. Особи з 17 53 30 88 83 57 70
тимчасовою
інвалідністю
(9–12 міс.
Реабілітація)
3. Особи в 17 0 83 87 73 90 67
ситуації
безробіття
(звільнені)
4.Переселенці 20 0 80 72,5 62,5 70 77,5

Таким чином, ми бачимо динаміку змін у «образі інших», більш

виражену у безробітних та переселенців, яка проявляється у вираженості
 134

низького рівня «самозвинувачення», у середньому – 81,5% респондентів,

тобто виявляються тенденції до заперечення власної провини в конфліктних
ситуаціях, захист власного «Я» здійснюється шляхом звинувачення
переважно інших, перенесенням відповідальності на оточення за усунення
бар’єрів на шляху до досягнення мети. Також притаманні зовнішній контроль
(екстернальність) – 80% та ескапізм (відхід від проблеми) – 72%, що означає
домінування схильності приписувати причини того, що відбувається,
зовнішнім факторами, таким як середовище, доля або випадок. Та
наповненість «Я-образу» у цих двох групах у середньому 15 пунктів.
Також за методикою Т. Лірі ми виявляли типи відношення до оточення,
де 0–7 – низький показник вираженості, 8–12 – середній показник та 13–16 –
високий показник шкал. Ми виокремили два типи ставлення, які свідчать про
негативне ставлення до інших. Дані відображені у рисунку 2.18.

16 Переселенці
14

12
Безробітні
10
(звільнені)
8

6
Тимчасова
4
інвалідність (9-12
2 міс.реабілітації)
0
Розлучені
Агресивний
Підозрілий

Рис. 2.18. Типи відношення до оточення за всіма групами

досліджуваних

За отриманими даними, усі категорії досліджуваних мають високі

показники за типом ставлення до оточення – «агресивний», що свідчить про
жорсткість і ворожість стосовно оточення та те, що агресивність може
 135

доходити до асоціальної поведінки. Підозріливий тип (15б) означає, що

особистість відчужена стосовно ворожого і злобного світу, образлива,
схильна до сумніву в усьому, злопам’ятна, постійно на всіх скаржиться та
всім незадоволена (шизоїдний тип характеру).
Виходячи з отриманих даних нашого дослідження, можна об’єднати
категорії досліджуваних за типом первинних та вторинних змін у результаті
складної життєвої обставини (рис. 2.19):

Розлучення, Первинно Вторинно

тимчасова змінюється: змінюється
інвалідність «образ Я» в «образ інших» в
ситуації ситуації

Безробіття, Первинно Вторинно

переселення змінюється: змінюється
«образ інших» в «образ Я» в
ситуації ситуації

Рис. 2.19. Особливості змін в різних типах складних життєвих обставин

Таким чином, можна зробити висновок, що складні життєві обставини

є одним з руйнівних факторів для компонентів «Я-образу». «Я-образ» та
«образ інших» є конгруентними, але залежно від типу складної життєвої
обставини змінюється щось первинно, а щось вторинно, виходячи з
отриманих даних. За даними нашого дослідження ми виявили, що зі зміною
Я-образу», як первинного фактора, він стає тільки функційно наповненим,
образ «Я-жінка» зникає із рольового репертуару та кількість образів
зменшується до мінімуму, виникає неприйняття себе та інших, замкнутість та
внутрішній конфлікт, емоційно-оцінковий – виражається у зниженій
самооцінці та високій ригідності, фрустрованості та агресивності,
поведінкова складова, а саме адаптивність, знижений, є велика розбіжність
між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним», що свідчить про певний нестабільний
психоемоційний стан та неможливість конструктивно вибудовувати задачі.
За домінантними типами ставлення до оточення – це агресивний, жорсткий і
 136

ворожий до інших, різкий та підозріливий тип, що свідчить про відчуженість

стосовно ворожого і злобного світу, образливий, схильний до сумніву в
усьому, злопам’ятний, постійно на всіх скаржиться, всім незадоволений.
Можна припустити, що якщо змінюється первинно «Я-образ», тобто у
структурі «Я-образу» присутні тільки функційно наповнені категорії, то
велика вірогідність, що людина не має задачності, а живе лише «на
автоматі», технічно виконуючи стереотипні побутові справи. Також
з’являються специфічні руйнівні конструкти і загалом наповненість образами
критично мінімальна (середній показник – 7 вказаних образів). Водночас
вона стає дезадаптантом, як вторинний показник, тому якщо не знає «Як хто»
виконувати задачу, то і не може сконструювати образ власної ситуації та стає
жертвою чужих. Базовим типом ставлення до інших у розлучених та осіб з
тимчасовою інвалідністю є підозріливий тип та агресивний.
За певних складних обставин, де змінюється первинно саме «образ
інших» (переселенці та безробітні (звільнені)) простежуються інші дані. У
цієї групи досліджуваних переважає дезадаптивність, неприйняття ситуації
та нового себе, занижена самооцінка, агресивність, тривожність,
фрустрованість, «Я-образ» наповнюється новими неконструктивними
образами, а тільки емоційно-руйнівними але наповненість образами більша,
ніж у першої групи, велика розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-
ідеальним» та домінантними типами ставлення до оточення – це агресивний,
підозріливий тип, також егоїстичний та підозріливий.
 137

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
Таким чином, на підставі отриманих даних можна констатувати, що
складні життєві обставини трансформують структурні компоненти «Я-
образу». Залежно від специфіки ситуації, по-різному змінюються конструкти
«Я-образу»
І. Зовнішній фактор руйнування родини – розлучення, як складна
життєва обставина має такі зміни у структурних компонентах «Я-образу»:
1. Когнітивна складова: критично звужується кількість образів «Я» (у
середньому – 8); з’являються специфічні деструктивні «Я-образи», що
свідчить про неприйняття ситуації та руйнування «Я-реального», «Я-
ідеального»; особистість набуває негативного самоставлення та має жорстке
диференціювання за показниками, тобто дуже високий рівень за негативними
шкалами та дуже низький за позитивними; у цієї категорії досліджуваних,
саме у жінок взагалі відсутній «Я-жінка», а у чоловіків простежується у 72%.
2. Емоційно-оцінна складова: самооцінка загалом низького рівня (51%),
але за гендерним фактором у цій групі досліджуваних – 34% висока
самооцінка і вона простежується тільки у чоловіків; у розлучених високі
показники за рівнем тривожності, фрустрації, ригідності та рівнем
агресивності. Особливо ця група є ригідною за показниками – 90%
3. Поведінкова складова: виражається у «дезадаптивності» (75%),
«емоційному дискомфорті» (82,5%); простежується велика розбіжність між
«Я-актуальним» та «Я-ідеальним», але у жінок. У розлучених чоловіків
гармонійне єднання цих компонентів; домінантний тип ставлення до
оточення – це агресивний та підозріливий.
ІІ. Зовнішній фактор порушення індивідуального функціонування –
тимчасова інвалідність (перелом руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації) як
складна життєва обставина має такі особливості у структурних компонентах
«Я-образу»:
1. Когнітивна складова: критично звужується кількість образів «Я» (в
середньому – 7); з’являються специфічні деструктивні «Я-образи», що
 138

свідчать про неприйняття ситуації та руйнування «Я-фізичного», «Я-

тілесного»; особистість набуває негативного самоставлення та має жорстке
диференціювання за показниками, тобто дуже високий рівень за негативними
шкалами та дуже низький за позитивними; у осіб з інвалідністю (перелом
руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації) наявність образу «Я-жінка/Я-чоловік»
присутні у 43%. Це може бути пов’язано із тим, що у 43% досліджуваних
була зламана саме рука, а у 67% пошкоджена нога, таким чином у
досліджуваних ускладнена сексуальна функція і образ чоловіка або жінки
стає непотрібним.
2. Емоційно-оцінна складова: самооцінка загалом низького рівня (74%);
у осіб з тимчасовою інвалідністю високі показники за рівнем тривожності,
фрустрації, ригідності та рівнем агресивності. Особливо ця група є ригідною
за показниками – 86% та має високий рівень тривожності – 86%.
3. Поведінкова складова: виражається у «дезадаптивності» – 88%,
«неприйняття інших» – 83% та «емоційним дискомфортом» – 83%;
простежується велика розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним», що
свідчить про те, що людина незадоволена собою, не приймає себе, свого «Я-
образу» та образу ситуації; домінантний тип ставлення до оточення – це
агресивний та егоїстичний.
ІІІ. Зовнішній фактор руйнування способу життя – безробіття
(звільнені у зв’язку зі скороченням в організації або на підприємстві), як
складна життєва обставина має особливі зміни у компонентах «Я-образу»:
1. Когнітивна складова: звужується кількість образів «Я» (в середньому
– 14); з’являються специфічні деструктивні «Я-образи», що свідчать про
неприйняття ситуації та руйнування «Я-теперішнього», «Я-майбутнього».
2. Емоційно-оцінна складова: самооцінка загалом низького рівня (74%);
у безробітних (звільнених) осіб високі показники за рівнем тривожності,
фрустрації, ригідності та рівнем агресивності. Ця група є особливо
тривожною – 93%.
3. Поведінкова складова виражається у «неприйнятті інших» – 73% та
 139

виражений «зовнішній контроль» – 90%, що проявляється у схильності

приписувати причини того, що відбувається, зовнішнім факторам
(навколишньому середовищу, долі або випадку); простежується велика
розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним», що свідчить про те, що
людина незадоволена собою, не приймає себе, свого «Я-образу» та образу
ситуації; домінантний тип ставлення до оточення – це агресивний та
підкорюваний і підозріливий тип.
IV. Зовнішній фактор зміни соціальної ситуації життя – переселення у
зв’язку із бойовими діями, як складна життєва ситуація за структурними
компонентами має такі показники:
1. Когнітивна складова: більш стабільна кількість вказаних образів
«Я» (в середньому – 16); з’являються специфічні деструктивні «Я-образи»,
що свідчать про неприйняття ситуації та руйнування «Я-соціального».
2. Емоційно-оцінна складова: самооцінка загалом низького рівня та
середнього (64% та 30%); у переселенців високі показники за рівнем
тривожності – 73 %.
3. Поведінкова складова: виражається у відході від проблеми, тобто
уникнення проблемних ситуацій (77,5%). Має місце дезадаптивність –
простежується велика розбіжність між «Я-актуальним» та «Я-ідеальним», що
свідчить про те, що людина незадоволена собою, не приймає себе, свого «Я-
образу» та образу ситуації; доміннантний тип ставлення до оточення – це
авторитарний.
Отже, залежно від типу складної життєвої обставини, змінюється той
чи інший компонент «Я-образу». Когнітивний компонент є найбільш
руйнівним у осіб з тимчасовою інвалідністю (перелом руки або ноги, 9–12
міс. реабілітації) та розлучених. Поведінковий компонент у безробітних
(звільнених) та переселенців. Емоційно-оцінна складова порушується
критично у всіх чотирьох груп досліджуваних, що проявляється у високих
рівнях тривожності, агресивності, фрустрованості.
Крім цього, ми виявили, що окрім зміни «Я-образу» простежуються
 140

зміни у «образі інших», що виражається у негативному ставленні до

оточення.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що складні життєві
обставини є одним із факторів трансформування для компонентів «Я-
образу». «Я-образ» та «образ інших», виходячи з отриманих даних, є
конгруентними, але залежно від типу складної життєвої обставини
з’являються первинні та вторинні зміни.
 141

РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА РОБОТИ З ВІДНОВЛЕННЯ

КОМПОНЕНТІВ «Я-ОБРАЗУ»
3.1. Програма індивідуальної психологічної роботи з особами, які
опинились у складних життєвих обставинах
Складні життєві обставини є однією з форм життєвої кризи
особистості, такою кризою, яка охоплює не тільки внутрішнє «Я», але й
соціальне буття особи. Ця теза має величезне методологічне значення, бо
вона вказує на те, що криза складних життєвих обставин лежить у соціально-
психологічній площині і, відповідно, всі форми, методи і технології
психологічної допомоги мають виходити у цю площину. Проблема полягає
не тільки в тому, що всі класичні технології психологічної допомоги
зорієнтовані на інтраособистісні процеси, а й у тому, що в теорії соціальної
психології відсутні моделі, необхідні для розуміння особистості, яка
опинилася у СЖО, та розробки відповідних технологій допомоги [151].
Здебільшого індивідуальна психологічна робота здійснюється з
особистістю, що опинилася у кризовому стані на своєму життєвому шляху. З
поняттям кризи, кризових ситуацій життя в науковій літературі
співвідноситься широкий спектр подій, особистісних переживань, що
висувають підвищені вимоги до людини, її адаптаційних можливостей і
ресурсів. Характер та інтенсивність переживання тих чи інших життєвих
обставин залежать від їх особистісної значущості для суб’єкта
життєдіяльності та від його індивідуально-психологічних особливостей.
Частіше мають на увазі ситуації життя, що фруструють ті чи інші потреби
людини, приховують у собі виклик або загрозу її суб’єктивному
благополуччю та вітальності загалом (оскільки у неї може бути недостатньо
ресурсів для їх подолання). Збіг значної кількості таких подій порушує
гармонійність внутрішнього світу особистості, баланс між нею і
навколишнім світом і, як наслідок, стає фактором ризику розвитку
різноманітних порушень – як невротичного, так і соматичного характеру, що
ідентифікується людиною як особистісна складна життєва обставина. І як ми
 142

вже зазначили в теоретичному аналізі, саме складна життєва обставина є

найбільш руйнівним фактором для особистості, а саме для «Я-образу» та
його структурних компонентів.
Якщо ми беремо до уваги, що структура «Я-образу» включає такі
компоненти: когнітивний – уявлення про себе, образ своїх якостей,
здібностей, зовнішності, тощо; емоційно-ціннісний (самооцінка) – афективна
оцінка уявлень про себе – самоповага, себелюбність, самоприниження;
поведінковий – потенційна поведінкова реакція, тобто ті конкретні дії, які
можуть викликатися «Я-образом» і самооцінкою, то можна вибудовувати
роботу саме з відновлення усіх трьох компонентів, починаючи від
когнітивного (уявлень про самого себе, наповнення «Я») [19; 129; 130].
По-перше, слід зазначити, що засвоєння цінностей і прийняття «Я –
образу» з оцінним до нього ставленням можливо тільки через відтворення
цієї цінності і розгортання у власній діяльності. Формування та розвиток
цінності детерміновані соціумом та суспільними зв’язками, у яких
відбувається становлення особистості [153]. Тому для початку першим
етапом для повернення або формування певних структур «Я-образу»
необхідно актуалізувати цінність цього образу (наприклад, важливість та
значущість образу «Я-жінка» у складних життєвих обставинах»).
Отримані дані нашого дослідження дають змогу припустити, що якщо
в структурі «Я-образу» є такі компоненти, як «Я-ніхто», «Я-не жінка», «Я-
дурень», «Я-переможена» та інше, то конструктивніше насамперед
працювати саме в індивідуальному консультуванні, тому що саме таке
формулювання означає змінене або трансформоване уявлення про самого
себе. Та подібні визначення демонструють блокаду майбутнього,
неможливість конструювати та проектувати особисте життя.
Отже, перший вид роботи – це індивідуальне консультування.
Індивідуальна психологічна робота (консультування та психотерапія) загалом
працює на підкріплення захисних психологічних чинників, переосмислення
подій, посилення механізмів адаптації особистості та підтримання чи
 143

відновлення психічного та фізичного здоров’я. Результатом індивідуальної

психологічної роботи для клієнта повинно стати примирення з самим собою,
можливість побачити себе таким, який він є насправді, та, вносячи зміни у
своє життя, діяти не всупереч своїй індивідуальності, а в союзі із нею. Тобто
це завжди відкриття нових можливостей і перспектив, мистецтво жити в
гармонії із собою та навколишнім світом. Загалом психотерапія працює на
підкріплення захисних психологічних чинників, веде до переосмислення
подій, що призвели особистість до кризового стану, та посилення механізмів
адаптації [145].
На думку дослідників, психоконсультативна взаємодія буде мати таку
структуру – етап перший «Початок роботи», етап другий «Збір інформації»,
етап третій «Стратегічний», етап четвертий «Завершальний» та етап п’ятий
«Реалізація плану клієнтом» (у психоконсультуванні цей етап реалізується
клієнтом самостійно). Це пояснюється специфікою цього виду психологічної
допомоги – будь-яка психічно здорова людина здатна самостійно вирішити
свої проблеми. Тобто на основі реалізації попередніх чотирьох етапів клієнт
має оволодіти методологією вирішення проблеми. Здатність приймати
правильне рішення – невід’ємна частина функціонування здорової
особистості [24; 99].
Різні автори пропонують дещо різні моделі поетапної процедури
консультативного процесу. Проте послідовність кроків чітко простежується:
знайомство і встановлення відносин довіри; розпитування, дослідження
проблеми, формулювання і перевірка гіпотез; усвідомлення проблеми і
розгляд альтернативних способів її розв'язання; оцінка й узагальнення
досягнутих результатів і завершення контакту. На думку Р. Мея,
Ю. Альошиної і О. Бондаренка [24; 82] консультація складається із чотирьох
послідовних етапів
О. Ф. Бондаренко виділяє такі етапи консультування, як
- входження до ситуації психологічної допомоги;
- діяння і прожиття психологічної допомоги;
 144

- входження до нового досвіду;

- входження до повсякденності, збагаченим новим досвідом [24].
Індивідуальна робота з особами, що потрапили у складну життєву
ситуацію (а саме розлучення та тимчасова інвалідність), нами було проведена
у формі психологічного консультування.
Під час корекційної роботи нами було проведено консультації з 20
респондентами. Перед початком індивідуальної психокорекційної роботи,
респонденти проходили попередню діагностику за двома методиками для
виявлення ефективності або неефективності програми.
Виходячи із переліку запитів клієнтів, ми об’єднали їх за схожістю.
Запити були спрямовані на неможливість «пережити» складну життєву
обставину, як результат – критично нестабільний емоційний стан та
неможливість «жити», а тільки виконувати базові функції та дії для реалізації
класичних потреб. Деякі клієнти озвучували неможливість самостійно
впливати на перебіг власного життя, нестачу сили, особистісного «Я», також
озвучувалось «Не розумію – хто я? що хочу?». Також один з базових запитіів
полягав у неможливості «жити далі», тобто неприйнята ситуація блокує
теперішнє і майбутнє (порушене «Я-теперішнє» та «Я-майбутнє»). Перелік
запитів був різного спектру: налагодження, припинення або вибудовування
стосунків з особою протилежної статі, психосоматичні проблеми зі
здоров’ям, один з членів родини потрапив у залежність, зміна місця роботи
та переорієнтація власного професійного визначення, переїзд на постійне
місце мешкання у іншу країну та інші. На момент звернення усі клієнти
індивідуальної корекційної роботи переживали ситуацію, у яку потрапили, як
складну життєву обставину, що блокує їхню нормальну життєдіяльність. Усе
вище зазначене свідчить про необхідність відновлення саме «життєвого
сценарію» особистості.
У процесі життя у людини формується певний репертуар
психологічних ролей, які входять в структуру її особистості, тобто певні «Я-
образи». Ці ролі визначаються не лише групами, у яких вони функціонують,
 145

та соціальними очікуваннями, а мають індивідуальне забарвлення, несуть на

собі відбиток особистості. Психологічна роль завжди передбачає не лише
певний набір функцій, а й конкретні моделі рольової поведінки. Так само, як
для театральної ролі існує текст, де записані всі дії та вчинки персонажа,
життєві ролі пов'язані з так званими «життєвими сценаріями», у яких певною
мірою запрограмовані життєві події людини. Під життєвим сценарієм ми
розуміємо певний життєвий план людини, який «запускається» в ранньому
дитинстві і розгортається протягом всього її життя. Сценарій формується під
впливом різних обставин: умов родинного виховання, життя батьків,
особливостей розвитку особистості, планів, мрій тощо. Проте життєвий
сценарій здебільшого неусвідомлений людиною і скоріше є системою
настановлень, що впливають на її поведінку, а не планування людиною свого
життя.
Проблеми життєвих сценаріїв вивчали багато дослідників. У роботах
Е. Берна (1988) аналізуються різноманітні типи життєвих сценаріїв
(наприклад, сценарії Переможця, Невдахи, Безприданниці, Попелюшки та
інші), пропонуються методи визначення життєвих сценаріїв людини.
З’ясовано, що процес розгортання життєвого сценарію (життєвий
шлях), як і його результат (доля) можуть модифікуватися, модернізуватися та
трансформуватися залежно від волі та способу мислення людини.
Провідними механізмами формування життєвого сценарію визначено
ідентифікацію, рефлексію та індивідуалізацію, умовами – психологічну
позицію (внутрішня) та соціокультурне середовище (зовнішня). Доведено,
що конструктивна частина сценарію забезпечує стан внутрішньої рівноваги у
взаємодії із соціумом, а деструктивна виконує гіперфункції, зумовлюючи
конструювання дезадаптивної моделі поведінки.
Тому для відновлення, відтворення «Я-образу» необхідно працювати з
життєвим сценарієм особистості через індивідуальне консультування для
усвідомлення власного «сценарію життя» та його зміни. Існує модель
усвідомлення власного життєвого сценарію.
 146

Перша складова (когнітивна) включає знання індивіда про себе та своє

життя; друга (емотивно-мотиваційна) складова – ставлення людини до себе
та свого життя; третя (регулятивно-вольова) складова – забезпечує
здійснення життєвого вибору особистості. Слід зазначити, що життєвий
вибір має ключове значення у процесі реалізації особистісної автономії й
виходу за межі сценарію; або ж, навпаки, відмові від самостійності,
незалежності та подальшому його програванні. Інтеграція інформації, що
міститься у цих складових, дає можливість для здійснення усвідомлення
суб’єктом свого життєвого сценарію. Підкреслимо, що таке усвідомлення
відбувається на різних рівнях: від часткового розуміння сценарію до
глибокого та повного осмислення розгортання свого життєвого шляху.
Усвідомлення життєвого сценарію – динамічний процес, який потребує уваги
індивіда до себе та свого життя. Кожна взаємодія суб`єкта із сферами
розгортання сценарію дають інформацію для розуміння себе та свого
сценарію. Особистість, яка за певних обставин ще не здійснила життєвий
 147

вибір у сторону автономності (та повернулася на рівень програвання

життєвого сценарію), із часом може вийти за його межі [61].
Спираючись на цю модель, було сконструйовано програму роботи із
клієнтами, які потрапили у складну життєву обставину (табл. 3.1).

Таблиця 3.1
Програма індивідуальної психологічної роботи із клієнтом, що
потрапив у складні життєві обставини
№ Мета Завдання Триваліст
ь
1 Стабілізація 1) урегулювання емоційного стану
. емоційного особистості;
стану 2) самопізнання власних емоційних
потенціалів, зняття заборони на вираження
особистих тілесних проявів;
3) активізація внутрішніх особистісних
ресурсів;
4) формування самоприйняття особистості;
5) подолання особистісної залежності від 7 занять
зовнішніх факторів; по 2–3
2 Розуміння 1) визначити основні цінності особистості; години в
. та 2) сформувати «нову» цінність/ новий образ режимі
формування «Я»; індивідуа
цінності «Я- 3) показати важливість наявності нового «Я- льного
образу» образу» та його збереження; консульт
4) розпізнання конструктивності цього «Я- ування
образу» для подолання складних життєвих
обставин;
3 Розширення 1) формування цінності «Я»
. (трансформ 2) виявлення стратегій поведінки та
ація) розширення репертуару новими;
життєвого
сценарію
4 Оптимізація 1) визначення власних бажань, мрій;
. часової 2) формування образу «Я-майбутнє»
перспектив
и
 148

Для реалізації мети «Стабілізація емоційного стану» було встановлено

такі завдання:
1) урегулювання емоційного стану особистості;
2) самопізнання власних емоційних потенціалів, зняття заборони на
вираження особистих тілесних проявів;
3) активізація внутрішніх особистісних ресурсів;
4) формування самоприйняття особистості;
5) подолання особистісної залежності від зовнішніх факторів.
Для здійснення цих завдань були використані різноманітні техніки
психологічної практики залежно від типу клієнта. Це такі техніки, як «лист
від/до свого Я», «портрет емоцій та почуттів», медитативні та релаксаційні
техніки, техніка вторинної вигоди тощо. Найбільше використовувалися саме
ці техніки, які нижче розкриті.
1. «Лист від свого Я». У момент кризи або самотності, у ситуації втрати або
життєвих змін ця вправа дає учасникам прекрасну можливість звернутися до
свого внутрішнього Я та отримувати допомогу, зцілення і розраду з глибин
власного несвідомого. «Іноді всі ми потребуємо підбадьорення і мудрого
керівництва. Я хочу показати вам, що можна зробити в такій ситуації. Сядьте
зручніше і закрийте очі... Ви перебуваєте в якійсь долині. Повітря свіже, небо
блакитне, навколо вас зеленіє трава, ростуть квіти. Ранковий вітерець пестить
ваше обличчя, ваші ноги впевнено стоять на землі. Не поспішаючи,
прислухайтеся до своїх відчуттів і уважно роззирніться. Ви оглядаєтеся
навколо себе і бачите неподалік якусь гору. Коли ваш погляд зупиняється на
її вершині, ви відчуваєте, що ви самі виросли... Ви починаєте підніматися на
цю гору і помічаєте, що це досить важка робота: ноги втомлюються,
доводиться глибоко дихати, але водночас ви відчуваєте, як усе тіло
наповнюється життєвою силою і бадьорістю, ви відчуваєте тепло своєї
енергії. Повітря стає прохолодніше, звуки поступово замовкають... Часом ви
вже проходите крізь хмари. Ви йдете повільно, іноді деретеся по вузькій
стежині, чіпляючись руками за якісь виступи. Поступово ви вибираєтеся із
 149

зони хмар. Ви знову бачите небо і соковиті фарби скельних порід. Сонце
яскраво сяє. Ваше тіло здається легким. І ось ви на вершині. Ви відчуваєте
радість від того, що можете спостерігати прекрасну панораму: вершини
сусідніх гір, долини і розкидані серед них села. Ви стоїте на вершині гори в
глибокому мовчанні. Вдалині ви бачите когось. Спочатку це зовсім маленька
яскрава точка. Ви передчуваєте, що це буде якась виняткова зустріч. Вам
зустрінеться мудрий і доброзичлива людина, який вислухає вас і зможе
сказати саме те, що ви хочете дізнатися ... Ви помітили один одного і йдете
один одному назустріч. Присутність цієї людини наповнює вас радістю і
силою. І ось ви вже можете заглянути йому в очі, і він по-дружньому
посміхається вам. Ви відчуваєте, що з ним можна говорити про все і на все
отримати відповідь. Поговоріть з цією людиною. У кілька хвилин ви зможете
укласти довгу, дуже довгу розмову. А тепер прийшов час прощатися. Якщо
захочете, ви зможете ще не раз зустрітися з цією мудрою людиною.
Поступово повертайтеся назад... Для того, щоб отримати можливість
обміркувати все, що ви дізналися на вершині, уявіть собі, що, спустившись із
гори і повернувшись сюди, ви знаходите лист від цієї мудрої людини. У вас є
зараз півгодини для того, щоб написати цей лист ».
2. «Лист до свого Я». Ця вправа заснована на активізації несвідомого
учасників. Відповідь на питання, що хвилюють його, учасник може отримати
через деякий час, причому форма відповіді може бути найрізноманітнішою.
Ця вправа особливо є ефективною, коли людина перебуває в ситуації
життєвих змін, відчуває почуття невпевненості, внутрішнього конфлікту,
коли необхідно прийняти важке рішення тощо. У листі учасники звертаються
до тієї своєї внутрішньої інстанції, яка називається по-різному, наприклад,
внутрішнє Я, самість, несвідоме.
3. «Портрет емоцій та почуттів». Для цього спочатку слід намалювати силует
людини в повний зріст. Після цього, зосередившись на своєму внутрішньому
стані, необхідно розмістити в ньому свої найрізноманітніші емоції і почуття,
які ви відчуваєте, розфарбувавши їх у відповідні кольори.
 150

Після цього слід уважно подивитися на малюнок. Що у вас вийшло?

Придивіться – повністю зафарбований силует чи залишилися порожні місця?
Який загальний колорит малюнка? Яких більше – негативних чи позитивних
– емоцій ви відбили? Відповідаючи на ці питання, ви зможете самостійно
провести діагностику свого емоційного і душевного стану. Це особливо
корисно для тих, хто погано вміє справлятися зі своїм душевним станом, а
також схильним до агресії і тривалої депресії. Періодично виконуючи цю
вправу, ви з часом придбаєте цінний досвід у визначенні домінантних
почуттів і емоцій всередині себе.
4. Медитація стає інструментом, який допомагає нам заспокоїтись і
зосередитися на головному. Виділіть час, знайдіть місце, де вас не
потурбують, сядьте зручно, з прямою спиною, закрийте очі і зосередьтеся на
диханні. Вдих і видих, і знову вдих і видих. Наша свідомість ритмічна, цей
дихальний цикл буде їй приємний. Слідкуйте за тим, як повітря входить і
виходить через ніс, заповнює легені і діафрагму. Відчувши, що відволіклися,
м'яко поверніться назад. Швидше за все, думки і спогади будуть вас
відволікати. Це природно. Просто поверніть себе до відстеження дихання.
Після закінчення практики не поспішаючи відкрийте очі, ще трохи посидьте,
подякуйте собі за практику.
5. «Вторинна вигода». У діалозі необхідно виявити дивіденди, які
отримує людина, використовуючи свої негативні переживання, емоції.
Виявивши базові потреби, які людина задовольняє у такому стані, необхідно
знайти заміну. Тобто через що конструктивніше: діяльність, особиста справа,
комунікації з іншими тощо, можна отримувати те, що виходить від
негативного стану.
Для реалізації цілей «Розуміння та формування цінності «Я-образу»» та
«Розширення (трансформація) життєвого сценарію» було встановлено
такі завдання: 1) визначити основні цінності особистості; 2) сформувати
«нову» цінність / новий образ «Я»; 3) показати важливість наявності нового
«Я-образу» та його збереження; 4) розпізнання конструктивності цього «Я-
 151

образу» для подолання складних життєвих обставин; 5) формування цінності

«Я»; 6) виявлення стратегій поведінки та розширення репертуару новими.
Для здійснення цих завдань було використано основний інструмент
роботи – казкотерапія, для відновлення «Я-образу» через відбудовування
«життєвого сценарію».
Було використано такі варіанти роботи з казкою.
1. Написання казки про себе: опис найранішого спогаду. Це повинен
бути один конкретний спогад, а не низка подій.
2. Необхідно згадати, яка була улюблена казка, книга (історія,
розповідь, міф), коли клієнт був дитиною, та переказати її (не підглядаючи і
не перечитуючи). Визначити, який момент у цій історії клієнт любив
найбільше і чому, улюблений герой у дитинстві.
3. Придумати назву фільму про власне життя, описати головного героя,
початок, зав’язку та кінець фільму.
4. Необхідно описати шість ситуацій із життя, які постійно
повторюються в різних сферах життя (будь-то робота, навчання, особисті
відносини, стосунки із самим собою (дружиною, чоловіком) та ін.).
Часто пропонувався метод казкотерапії, що полягає в написанні
авторської (клієнтської) казки і подальшої психокорекційної роботи з нею з
використанням елементів юнгіанського аналізу, трансактного аналізу.
Етап 1. Написання авторської (клієнтської) казки згідно із запитом.
Залежно від того, який сценарій необхідно виявити, дається відповідна
інструкція. Наприклад, нам необхідно виявити базовий сценарій особистості,
тоді ми просимо клієнта для початку намалювати казковий персонаж, з яким
він себе максимально асоціює в цей момент. Потім написати казку про цей
казковий персонаж. Зрозуміло, що малювання персонажа налаштовує клієнта
на певний лад, включає в роботу правопівкульні механізми, а також у
гештальт-аналітичному розборі казки допомагає співвіднести головного
героя і казкові події з особистістю і життєвими подіями нашого клієнта. У
роботі з клієнтами «не-психологами» часто виникають труднощі, відомі
 152

багатьом практикуючим фахівцям, на етапі присвоєння та асиміляції

отриманого проектованого матеріалу. Повернення уваги клієнта до первісної
інструкції сприяє рефлексії. Якщо ж нам необхідно виявити специфічний
сценарій особистості, то пишеться казка згідно з вимогою клієнта. Запит у
цьому разі називається темою казки. Так, наприклад, казка про подолання
страху переходу на нову роботу вбирається у відповідну казкову назву «Про
нове королівство чудес».
Етап 2. Усвідомлення сценарію, закодованого символами казки. Після
написання казки ми просимо клієнта підкреслити всіх персонажів казки
(ними можуть бути і неживі предмети), а також виділити найбільш значущі
події. Наступний крок – прояснення феноменології клієнта. Тобто ми
просимо клієнта вказати, з ким і з чим в реальному житті або в самому собі
він міг би співвіднести персонажів казки, і що означають ті чи інші казкові
події в життєвій реальності, і таким чином зрозуміти, про що ця казка. Тут є
один важливий нюанс. Для того, щоб клієнт «одягнув казку на себе»,
необхідно відшукати так звану «точку справжнього». Точка сьогодення –
місце в казці, де клієнт (головний герой казки) перебуває зараз, саме вона
ділить казку (сценарій) на минуле, сьогодення і майбутнє.
Етап 3. Прояснення бажаного майбутнього. Після того, коли виділено
сценарне майбутнє і прояснені символи казки, важливо визначити, чи є
описані події бажаними, або ж клієнт хотів би що-небудь змінити у своїй
казці. Іноді казки переписуються повністю. Якщо точка справжнього
знаходиться в кінці казки, у цьому разі ми просимо клієнта написати
продовження. Якщо прогноз майбутнього, зрозуміло, після етапу
усвідомлення, людину не влаштовує, то необхідно написати нову казку про
бажане майбутнє.
Етап 4. Власне терапевтичний. Якщо нашого клієнта влаштовує
визначене в казці майбутнє, то завдання полягає в тому, щоб допомогти
клієнту визначити, що ж заважає досягти бажаних змін. Тоді новою
терапевтичною казкою може стати така: «Чарівний шлях особливої людини».
 153

Найчастіше одного написання терапевтичної казки буває досить для того,

щоб залучити необхідні події у своє життя. Адже казка оголює зріз
несвідомого, тільки в казці ми оперуємо символами відповідно до нашого
запиту. Більш того, казкотерапія дуже екологічний метод в цьому плані.
Давно відомо, що герої творів живуть за своїми законами, неможливо
привнести в казку щось, чого немає всередині, і, якщо щось не узгоджується
з нашим внутрішнім світом, казка відразу сигналізує про це. Написання
терапевтичної казки запускає певні механізми саморегуляції. Додаткове
осмислення за допомогою гештальт-прийомів дає змогу усвідомлено
привнести зміни в життя. Зроблені висновки клієнт може впроваджувати в
життя негайно, тим самим наближаючи бажану мету. Таким чином, якщо
майбутнє невідоме, небажане або клієнт інтуїтивно відчуває, що йому
хотілося б щось змінити, то в цьому випадку пишеться нова казка про бажане
майбутнє героя і про шляхи досягнення цього майбутнього, як було описано
вище.
Наступні етапи. Казки як «одна в одній». У роботі зі сценаріями з
діагностичної казки виростає терапевтична, потім наступна і так важливо
дійти до найменшої останньої казки.
Тривалість: 5–7 консультацій по 2–3 години.
Але був тип клієнтів, які не могли написати казку. Їм було складно
виконати саме формат роботи. З ними була проведена психокорекційна
робота за тими ж цілями та завданнями, що включала в себе три стадії і
відповідно три основних завдання для психолога: центральне завдання для
психолога першої стадії є встановлення безпечної та довірчої атмосфери;
основне завдання другої стадії – це робота зі спогадами та переживаннями
клієнта; основне завдання третьої стадії – включення у повсякденне життя.
[145].
У результаті індивідуальної психокорекційної роботи клієнти
опановували свої нестабільні емоційні стани; усвідомлювали особистісне
«Я» та його наповненість образами, як пізнання самого себе (когнітивна
 154

складова); після самопізнання робили спроби конструювати власне майбутнє,

перспективи, чітко підкреслюючи свою суб’єктність та відповідальність
(поведінкова складова).
Для реалізації мети «Оптимізація часової перспективи» було
встановлено такі завдання: 1. Визначення власних бажань, мрій; 2.
Формування образу «Я-майбутнє». Для здійснення цих завдань додатково
використовувались техніки,спрямовані на цілепокладання, планування
довгострокових, середньострокових та найближчих цілей, проектування та
встановлення власної місії життя.
1. «100 цілей», техніка для постановки довгострокових цілей. Актуалізація
справ, мрій, які хоче реалізувати клієнт.
2. «Квадрат діяльності Леонтьєва». Покрокове планування цілей через
описання ресурсів, завдань, реальних дій та образу результату.
3. «Договір із самим собою» та «Колаж» є візуалізованою технікою
досягнення цілей.
4. «Проект себе» – малюнкова техніка відображення себе, як особистості в
життєвих подіях.
5. «Проект власного життя» техніка опису власних майбутніх подій через
написання «сценарію» або «бізнес плану».
6. «Моя піраміда Місія» включає роботу із визначенням місії або ідеї
власного життя, власними принципами життя, постановку задая для
реалізації місії з використанням виявлених принципів, після цього визначити
критерії оцінки досягнення кожної задачі та вибудовування плану для
реалізації всього вишезазначеного.
 155

3.2. Програма групової психологічної роботи з особами, які

опинились у складних життєвих обставинах
Якщо ми працюємо з категорією клієнтів, які перебувають у складних
життєвих обставинах і в них первинно змінюється «образ Інших» за даними
нашого дослідження, то з ними можна працювати в різних формах групової
роботи: тренінг, психотерапевтична група та психодраматичні сесії. Ми
працювали у тренінговому форматі з використанням психодраматичних
технік.
Очевидно, що поняття «обставини» фіксує те, що міститься за межами
безпосередньо психічних функцій індивіда, але впливає на його поведінку чи
діяльність. Це означає, що поняття обставин ми можемо розглядати або у
середовищному підході як сукупність зовнішніх чинників (об’єктів), що
впливають на перебіг життєдіяльності індивіда, або у діяльнісному підході як
сукупність усвідомлюваних умов життєдіяльності, що детермінують вибір
засобів і побудову операційної структури дії. Середовищний підхід
переводить усю проблематику життєвих обставин у площину адаптаційних
можливостей особистості, а діяльнісний дає змогу розглядати індивіда як
активного суб’єкта, здатного цілеспрямовано змінювати наявні обставини як
умови власної активності [95].
Компонентом адаптаційних можливостей (психологічного плану)
можна вважати поняття особистісного адаптаційного потенціалу [73], який
характеризує рівень розвитку взаємопов’язаних психологічних
характеристик, що є найбільш значущими для регуляції психічної діяльності
й процесу адаптації, і зумовлює величину діапазону факторів зовнішнього
середовища, до яких організм може пристосуватись. Єдине знайдене в
доступній літературі визначення адаптаційних можливостей людини було
зроблене В. І. Розовим, який визначив ці можливості як полісистемну якість
індивідуальності, яка являє собою структуру, що саморегулюється, і
складається із сукупності конституційно-морфологічних, особистісних та
інших особливостей, які зумовлюють можливість досягнення високих
 156

результатів у значущій для суб’єкта діяльності з мінімальною «ціною»

адаптації [111]. Також можна навести і визначення адаптаційних здібностей
А. Земової, яка їх розуміє як індивідуальні психологічні особливості
особистості, що є умовою успішної адаптації до нових, змінених і незвичних
умов [46]. Згадані визначення, на нашу думку, хоча загалом правильно
відбивають сутність явища, що визначається, але все ж є дещо звуженими.
Тому на практиці подібну здатність людини адаптуватися необхідно
розглядати не взагалі, а лише стосовно конкретних завдань, які вона вирішує
у своїй життєдіяльності, тобто через діяльнісний підхід.
Тому для допомоги клієнтам з первинною зміною «образу інших»,
нами була запропонована інша програма (табл. 3.2).

Таблиця 3.2
Програма групової роботи із клієнтами, що потрапили у складні
життєві обставини
№ Мета Завдання Тривалість
1. Сформувати 1) розробка проекту життя, що
активну суб’єктну змінить якість життя;
позицію до 2) формування образу «Я-
власного життя управлінець свого життя»;
3) формування здатності до
постановки задач;
4) формування гнучкості мислення;
5) уміння відстоювати власну
задачність, позицію, мету, мрію Групова
тощо. форма
2. Визначити 1) розвиток адекватних оцінок роботи (7
перспективи власних життєвих перспектив; днів, через
власного життя 2) формування здатності до день по 4–5
цілепокладання; годин
3) розвиток здатності до роботи)
проектування власного життєвого
шляху;
4) прийняття міри відповідальності
за власне життя.
5) конструювання власного
майбутнього.
 157

Для реалізації цих завдань ми використовували такий вид практики, як

психокорекція: групова робота (тренінг) з використанням технік психодрами
з елементами діяльнісного підходу.
Психологічна корекція визначається як спрямований психологічний
вплив на ті чи інші психологічні структури з метою забезпечення
повноцінного розвитку і функціонування особистості [49; 50].
На відміну від психотерапії, цілі тренінгової роботи не пов'язані власне
з лікуванням. Ведучий тренінгу орієнтований на надання психологічної
допомоги, а не на лікувальний вплив. Відмінність психологічного тренінгу
від психокорекції визначається тим, що в тренінгу приділяється увага не
стільки дискретним характеристикам внутрішнього світу, окремим
психологічним структурам, скільки розвитку особистості загалом. Крім того,
корекція безпосередньо пов’язана з поняттям норми психічного розвитку, на
яку вона орієнтується, у той час як у деяких видах тренінгів взагалі не
приймається категорія норми. Тренінгову роботу неможливо звести лише до
навчання, тому що когнітивний компонент не завжди є в тренінгу головним і
може часом взагалі бути відсутнім. Багато фахівців вважають найціннішим
для учасників тренінгу отримання насамперед емоційного досвіду. Водночас
у тренінгу можуть застосовуватися психотерапевтичні, корекційні та
навчальні методи, що в цілому ряді випадків не дає змоги однозначно
визначити форму групової роботи.
У кожній формі роботи практичного психолога є і недоліки, і переваги.
Найбільш повно, на наш погляд, переваги психокорекційної роботи, а також
роботи в групах відображені в книзі К. Рудестама (1993) [116]. Перерахуємо
ці переваги, виділивши їх сутність і забезпечивши необхідними
коментарями:
- груповий досвід протидіє відчуженню, допомагає вирішенню
міжособистісних проблем; людина уникає непродуктивного замикання в
самому собі зі своїми труднощами, виявляє, що її проблеми не унікальні, що
й інші переживають подібні почуття,
 158

- група відображає суспільство в мініатюрі, робить очевидними такі

приховані чинники, як тиск партнерів, соціальний вплив і конформізм; по
суті справи, в групі моделюється чітко визначена система взаємовідносин і
взаємозв’язків, характерна для реального життя учасників. Це дає їм
можливість побачити й проаналізувати в умовах психологічної безпеки
психологічні закономірності спілкування і поведінки інших людей і самих
себе, що не очевидні в життєвих ситуаціях;
- можливість отримання зворотного зв’язку і підтримки від людей з
подібними проблемами; у реальному житті далеко не всі люди мають шанс
отримати щирий, безоцінковий зворотний зв’язок, що дає змогу побачити
своє відображення в очах інших людей, що добре розуміють сутність твоїх
переживань, оскільки самі вони переживають майже те ж саме;
- у групі людина може навчатися нових умінь, експериментувати з
різними стилями взаємин серед рівних партнерів; якщо в реальному житті
таке експериментування завжди пов’язане з ризиком нерозуміння,
неприйняття і навіть покарання, то тренінгові групи виступають в якості
своєрідного «психологічного полігону», де можна спробувати поводити себе
інакше, ніж зазвичай, «приміряти» нові моделі поведінки, навчитися по-
новому ставитися до себе і до людей – і все це в атмосфері доброзичливості,
прийняття та підтримки;
- у групі учасники можуть ідентифікувати себе з іншими, «зіграти»
роль іншої людини для кращого розуміння її та себе і для знайомства з
новими ефективними способами поведінки, застосовуваними кимось;
емоційний зв'язок, співпереживання, емпатія, що виникають в результаті
цього, сприяють особистісному зростанню і розвитку самосвідомості;
- група полегшує процеси саморозкриття, самодослідження і
самопізнання; інакше, ніж у групі, інакше, ніж через інших людей, ці процеси
повною мірою неможливі; відкриття себе іншим і самому собі дають змогу
зрозуміти себе, змінити себе і підвищити впевненість у собі.
Для отримання максимального ефекту від групової роботи ми
 159

використовували різні техніки психодрами: діалог, монолог, дублювання,

репліки «в сторону», обмін ролями, порожній стілець, дзеркало [39; 58; 80;
81].
1. Техніка діалогу – це зображення в рольових іграх взаємовідносин
між реальними людьми. Кожен грає самого себе, це стосується і
протагоніста, а також допоміжних осіб. Використовується в конфліктних
ситуаціях, наприклад, між чоловіком і дружиною, батьком і його дитиною,
між членами однієї сім’ї за умови, що всі вони беруть участь у сцені. Тут (на
кожному сеансі або в кожній сцені) може бути тільки один головний герой,
хто саме – вирішується заздалегідь. Решта будуть виступати як допоміжні
особи, незалежно від ступеня важливості розглянутої проблеми для них. Ця
техніка допомагає отримати достовірну інформацію про поведінку в
реальних життєвих ситуаціях. Зазвичай єдиним достовірним джерелом
інформації є протагоніст. Внесок всіх інших учасників, особливо
допоміжних, – це лише приблизне зображення реальної поведінки тих людей,
у спілкування з якими головний герой функціонально і емоційно залучений.
Цей внесок залежить від інформації, виданої протагоністом, яка носить
суб’єктивний характер. Коли в психодрамі беруть участь люди, які мають
відношення до проблеми, вони можуть послужити додатковим джерелом
інформації, просто граючи самих себе. У такому випадку всі виконувані ролі
будуть правдивими.
2. У техніці «монолог від протагоністів» потрібно викласти свої
почуття і думки так, ніби протагоністи вголос радяться самі з собою. Ця
техніка може виглядати як коментування своїх дій у середині сцени, перед її
початком або в кінці. Я. Л. Морено розрізняв дві форми монологу: перша
являє собою акт повного розкриття себе, друга форма – це опір повному
розвитку ролі. Що стосується використання монологу, ця техніка може бути
введена в двох випадках: для доповнення дії, зображуваного під час основної,
ключової сцени і для сполучної сцени.
3. Дублювання й обмін ролями виступають як найбільш продумані й
 160

терапевтично потужні засоби психодрами. Техніка дублювання (її ще

називають технікою alter ego) на вигляд дуже проста. Допоміжній особі
пропонується зіграти особливу роль – «психологічного двійника» –
спробувати стати внутрішнім голосом протагоніста, його свідомістю,
висловлювати його почуття, розкривати таємні думки і судження,
допомагати висловлювати їх повно і відкрито. На ділі роль дублера складна і
вимагає ретельного аналізу та інтуїції.
4. Техніка реплік в сторону входить у число основних методів рольових
ігор і деякою мірою нагадує техніки монологу й дублювання. У неї та ж
терапевтична мета – витягнення і розкриття внутрішніх думок і почуттів
протагоніста. Водночас названа техніка вирізняється з-поміж інших в силу
двох причин. Перша – вона вводиться в дію в тому випадку, коли є явні
вказівки на те, що виклад подій в інтерпретації протагоніста недостовірний і
що він навмисне приховує правду. Мета техніки реплік в сторону –
концентруватися на прихованій частині викладу і зробити її відкритою. І
друге: ця техніка завжди застосовується в поєднанні з технікою виконання
ролі або технікою діалогу.
5. Техніка обміну ролями є одним з найважливіших, сильних, а також
популярних методів терапевтичного втручання. Вона широко
використовується в різних тренінгах, у навчанні та освіті в ігрових
процедурах, спрямованих на розуміння внутрішньогрупових процесів, у
навчанні переговорів, у вивченні зміни настановлень тощо.
6. Техніка порожнього стільця – одна з найбільш широко відомих та
часто застосовуваних методів рольових ігор у психодрамі та гештальттерапії.
Тут протагоніст діє без допомоги інших осіб і взаємодіє з удаваним кимось
або чимось, представлених одним або кількома порожніми стільцями, які є
замінниками відсутніх осіб, предметів, явищ тощо.
7. Техніка дзеркала розроблена спеціально для того, щоб забезпечити
протагоніста живим дзеркалом. Основні причини того, чому в психодрамі
використовується техніка дзеркала замість відеозапису: по-перше, вона
 161

з’явилася задовго до відеозапису, по-друге, вона більше підходить

психодрамі, оскільки використовує мову дій, по-третє, можливість
отримання зворотного зв’язку від осіб, які виконують цю функцію (дзеркала)
[39; 58; 80; 81].
Роботу з клієнтами ми виконували за такими етапами.
І. Розминка.
Розминка, зокрема, складається з трьох стадій:
• поступове посилення рухової активності учасників;
• стимуляція спонтанних поведінкових реакцій (спонтанність – здатність
дати адекватну відповідь на новизну ситуації);
• фокусування уваги членів групи на певній задачі й темі.
Розминка спрямована на створення в групі атмосфери довіри й безпеки,
щоб учасники могли діяти спонтанно і йти на ризик. Розминка допомагає
учасникам розвіяти побоювання з приводу того, що вони будуть виглядати
нерозумно або що у них не вистачить акторських здібностей. Розминка
потрібна і режисерові. Щоб розім’ятися, він може ходити по приміщенню, у
неформальній манері ділитися своїми ідеями з учасниками, прагнути досягти
певного стану у відносинах з ними. Але насамперед режисер використовує
розминку для того, щоб створити в групі атмосферу, що спонукає учасників
діяти спонтанно і йти на ризик. Для того, щоб члени групи могли
досліджувати свої нові реакції, їм необхідне відчуття довіри і безпеки.
Авторитет керівника допомагає учасникам переконатися в тому, що вони
можуть грати будь-яку роль або поводити себе як завгодно легковажно, не
побоюючись образ та принижень.
Розминка може бути особливо корисною в тих випадках, коли члени
групи чинять опір дослідженню запропонованої ним теми і соромляться
першими брати на себе роль протагоніста. У таких випадках розминка може
налаштувати учасників на заняття, допомогти їм познайомитися один з
одним, знизити рівень їх тривожності. Крім того, під час розминки режисер
може збирати інформацію, щоб визначити, хто з учасників швидше
 162

висловить готовність брати участь в психодрамі та які теми або проблеми

хвилюють більшість учасників. На фазі розминки обирається протагоніст
(заявник проблеми).
ІІ. Психодраматична дія.
Це фаза інсценування психодрами в ідеальному випадку, яка веде до
інсайту й катарсису. Саме на цій фазі застосовуються основні методи й
техніки психодрами. Протагоніста вибирає режисер на підставі попереднього
знайомства з членами групи, також будь-який учасник може сам
запропонувати себе на цю роль. Режисер вислуховує пояснення протагоніста
й отримує інформацію в достатній кількості для того, щоб можна було
відобразити його проблеми в сценічній дії. Коли специфіка ситуації стає
ясною, протагоніста просять, щоб він уже не розповідав про неї, а розігрував
її.
Саме на цьому етапі, залежності від проблематики та сили переживань,
обирається одна або декілька технік згідно з динамікою зміни запиту
(техніки: діалог, монолог, дублювання, репліки «в сторону», обмін ролями,
порожній стілець, дзеркало).
ІІІ. Інтеграція або обмін почуттями (шерінг).
Допомагає подолати протагоністові відчуття ізольованості і почуття
незручності від занадто довгого перебування на увазі. Коли дію закінчено,
протагоніст і інші члени групи приступають до її аналізу. Спочатку учасники
діляться почуттями, які викликала у них психодрама і про те, який стосунок
вона може мати до кожного з них. Тут відбувається саморозкриття та діалог
учасників, осмислення тих відкриттів, які були зроблені в період дії. Ця фаза
також потрібна для того, щоб протагоніст заспокоївся, щоб пережитий ним
досвід завершився. Тут не місце критики на адресу протагоніста, кожен
говорить лише про власні почуття та асоціації, що виникли у нього.
На цьому етапі класична психодрама завершується. Але для більш
продуктивного результату ми пропонуємо додати один етап, використовуючи
техніки діяльнісного підходу, для вибудовування більш продуктивних
 163

стратегій поведінки для того, щоб не виникало дисбалансу (дисгармонії) у

емоційному плані та була стабільна життєдіяльність.
Таким чином, можна сформувати вміння до прогнозування ситуації,
укріплюючи позицію «управлінця» власного життя, гнучкість мислення і
поведінки та сприйняття особистісних проблем не як «кінця світу», а як
продукт розвитку (ресурс) [39; 58; 80; 81].
ІV. Дія у реальності.
Після усіх етапів, після програвання травмівної події та стабілізації
емоційного стану, ми пропонуємо, використовуючи техніки психодрами,
програти можливі стратегії поведінки у цій ситуації. Протагоністом або
групою необхідно у рефлексивному діалозі відповісти на питання – а як я дію
у кризовій (екстремальній) ситуації?
Запропоновані стратегії необхідно програти та виявити «сфери»
застосування, тобто які найбільш конструктивні та у яких можливих
випадках. Психодраматист створює певну ігрову ситуацію у безпечних
умовах та практично відпрацьовує кожну запропоновану стратегію.
Цим етапом ми об’єднуємо ігрову ситуацію з реальною ситуацією. І
завдяки реальним життєвим ситуаціям, які відіграються протагоністом і
групою загалом отримується певний поведінковий патерн та уміння
вибудовувати певні стратегії, ризики й аналізувати ситуацію загалом.
За допомогою цього інструменту ми реалізуємо наші цілі та завдання:

Перший день
Мета: знайомство з учасниками групи та встановлення атмосфери
довіри для реалізації особистісних змін у подальшій роботі.
Група: 12 осіб.
Тривалість: 4–5 годин
Задачі:
1. Встановлення атмосфери довіри та контакту з учасниками групи та
тренером.
 164

2. Створення умов для бажання відверто висловлювати свої

переживання та думки.
3. Зняття бар’єрів, стосовно роботи в групі.
Вправи: «Комплімент», «Я сьогодні як…», «Маятник», «Автомобіль»
(вся група повинна побудувати уявну машину; її деталі – це тільки
злагоджені та різноманітні рухи і вигуки гравців; водночас кожному
учаснику доведеться уважно стежити за діями інших членів команди; під час
гри не можна розмовляти; після того, як машина складена, спробуйте
пересунутися направо, наліво; машина повинна прискоритися до максимуму,
а потім, сповільнившись, зупинитися), «Особлива дата».

Другий день
Мета: сформувати активну суб’єктну позицію до власного життя.
Група: 12 осіб.
Тривалість: 4–5 годин
Задачі:
1. Створення позитивного «Я-образу» у теперішньому.
2. Зміна модальності до «Я-минулого».
Вправи: «Позитивні самовизначення», «Малюнок Я», «Перевернення»,
«100 цілей майбутнього (вВизначення дійсно моїх бажань, створення списку
100 справ на рік та прописання дій до перших 25 цілей, обов’язково вказати
як саме ти себе будешь заохочувати після досягнення кожної мети», «Вдячна
за...».

Третій день
Мета: сформувати активну суб’єктну позицію до власного життя.
Група: 12 осіб.
Тривалість: 4–5 годин
Задачі:
1. Розробка проекту життя, що змінить якість життя.
 165

2. Формування образу «Я-автор свого життя».

Вправи: «Моя піраміда» (створення власної ідеї/місії життя через
визначення власних принципів життя, визначення базових завдань для
реалізації ідеї життя з використанням особистісних принципів, після цього
виявити, які саме критерії будуть показовими для розуміння, що місія стає
більш реальною, спланувати відтворення ідеї життя до деталей: час, особи,
місце тощо).

Четвертий день
Мета: сформувати активну суб’єктну позицію до власного життя.
Група: 12 осіб.
Тривалість: 4–5 годин
Задачі:
1. Формування здатності до постановки задач.
2. Уміння відстоювати власну задачність, позицію, мету, мрію.
3. Формування гнучкості мислення.
Вправи: «Договір з самим собою», «Відмова як ресурс», «Мрія чи
мета? Діяти чи говорити?», «Погане теж гарне» (необхідно зазначити
найбільш дратівливі для вас характеристики особистості та поведінкові
неприйнятні реакції. Потом написати, які саме можуть бути дивіденди саме
від цих рис та поведінки).

П’ятий день
Мета: Визначити перспективи власного життя
Група: 12 осіб.
Тривалість: 4–5 годин
Задачі:
1. Розвиток адекватних оцінок власних життєвих перспектив.
2. Розвиток здатності до проектування власного життєвого шляху.
3. Прийняття міри відповідальності за власне життя.
 166

Шостий день
Мета: Визначити перспективи власного життя
Група: 12 осіб.
Тривалість: 4–5 годин
Задачі:
1. Формування здатності до цілепокладання.
2. Конструювання власного майбутнього.

Сьомий день
Мета: Визначити перспективи власного життя
Група: 12 осіб.
Тривалість: 4–5 годин
Задачі:
1. Виявлення психоемоційного стану.
2. Перенесення набутих патернів, умінь у реальне життя.
3. Формування готовності до дій у житті для його покращення.

Окрім цього, була сформована группа жінок, незалежно від складної

життєвої обставини, які виступили з ініціативою провести з ними групову
роботу саме з образом «Я-жінка». Було проведено чотири тренінги щодо
актуалізації цього образу за програмою, що вказана нижче.

Тренінг № 1.
Мета: виявлення та осмислення конкретних особистісних образів та
стильових поведінкових патернів.
Завдання:
1. Виявлення особистісних особливостей себе як жінки.
2. Показати важливість внутрішніх якостей, а не тільки зовнішніх.
3. Формування уявлень про себе
 167

Вправи: «Зебра», «Дерево очікування» (мета: познайомитися з

учасниками, створення доброзичливої, дружньої робочої атмосфери), «Хто
Я?». (мета: виявлення особистісних особливостей себе як жінки),
«Автопортрет» (мета: показати важливість внутрішніх якостей, а не тільки
зовнішніх. Уявіть собі, що у вас буде зустріч з незнайомою людиною і
потрібно, щоб він пізнав вас. Опишіть себе. Знайдіть такі ознаки, які
виділяють вас із натовпу. Опишіть свій зовнішній вигляд, ходу, манеру
говорити, одягатися; притаманні вам жести, що звертають на себе увагу
тощо. Потім усі роботи змішуються і кожен витягує не свій листочок і
намагається вгадати, хто описаний), «Якою Я хочу бути» (мета: формування
уявлень про себе), «...Зате ти» (мета: створення позитивної атмосфери в
групі).

Тренінг № 2
Мета: формування індивідуальних особливостей у жіночому образі у
кризовій життєвій ситуації.
Завдання:
1. Показати важливість наявності образу «Я-жінка» та його збереження.
2. формування жіночних особливостей у кризовій ситуації.
3. Виявлення особистісних позитивних якостей для подолання складних
життєвих ситуацій.
Вправи: «Я сьогодні…» (мета: визначити емоційний стан групи та
налаштованість на подальшу роботу), «Скріпка» (мета: наглядно показати
важливість збереження образу «Я – жінка»), «Притча» (мета: показати
важливість наявності образу «Я – жінка» та його збереження), «Я – жінка»
(мета: формування жіночних особливостей у кризовій ситуації.
Намалюйте малюнок за темою « Я – жінка в побутовій ситуації» та « Я –
жінка в кризовій ситуації» на одному аркуші А4. Потім необхідно зазначити
посередині аркуша, що саме необхідно зробити, щоб досягти ідеального
образу жінки), «Позитивний герой» (мета: виявлення особистісних
 168

позитивних якостей, для подолання складних життєвих ситуацій).

Тренінг № 3.
Мета: формування творчого потенціалу.
Завдання:
1. Виявлення критеріїв нестандартності: поєднання несумісного.
2. Стимулювання творчої уяви та фантазії, розвиток оригінальності,
швидкості та гнучкості мислення.
3. Розвиток уявлення та вміння нестандартного мислення.
Вправи: «Привітання» (мета: визначити емоційний стан групи та
налаштованість на подальшу роботу), «Несумісність» (мета: виявлення
критеріїв нестандартності: поєднання несумісного), «Подорож» (мета:
розвинення невербальних навичок та вміння відчувати те, чого нема),
«Непотрібні речі» (мета: розвинення уявлення та вмінь нестандартного
мислення. Вам необхідно написати розповідь про непотрібні на перший
погляд речі), «Квота творчих ідей» (метод креативного розвитку – метод
придумування, мета: стимулювання творчої уяви й фантазії, розвиток
оригінальності, швидкості та гнучкості мислення. Подумайте та запишіть, як
можна використати звичайний предмет – цвях, газету, порожню консервну
банку, пляшку тощо. Напишіть якомога більше призначень. Оцінюється
продуктивність використання завдань шляхом підрахунку кількості
відповідей за певний інтервал часу; гнучкість – кількість переключень з
одного об’єкта на інші; оригінальність – за частотою такої відповіді в
однорідній групі).

Тренінг № 4.
Мета: відновлення самовідчуття, підвищення довіри до себе і прийняття себе,
вміння спиратися на свої почуття і приймати правильні життєві рішення з
урахуванням своїх можливостей і обмежень
Завдання:
 169

1. Спроба відчути на кінестетичному рівні іншого та себе.

2. Навчитися відчувати себе, своє тіло, певні зажими тощо..
3. Гармонізація усіх складових частин людини.
Вправи: «Сьогодні я відчуваю...» (мета: визначити емоційний стан
групи), «Почуття» (мета: проблематизація групи та формування поняття і
розуміння такого феномену, як почуття), «Скульптор» (мета: спроба відчути
на кінестетичному рівні іншого та себе), «Я в групі» (мета: навчитися
відчувати себе, своє тіло, певні зажими), «Я в групі» (мета: гармонізація усіх
складових частин людини), «Я в групі» (мета: об’єднання усіх набутих
навичок в одне ціле).
 170

3.3. Динаміка особистісних змін у осіб, які опинилися у складних

життєвих обставинах після здійснення комплексної психологічної
роботи
Після проведеної індивідуальної та групової форм роботи
результативність запропонованих програм підтвердилася. Перевірка була
проведена за методикою М. Кун «Хто Я?» та методикою «життєвого шляху»
Є. І. Головахи та О. О. Кроніка.
Методика М. Кун «Хто Я?» повністю розкриває уявлення особистості
щодо самої себе через пізнання власних ролей. І за словами автора, чим
більше особа знає своїх ролей, тим більше вона має уявлення про свою
діяльність та може бути суб’єктом власного життя.
Методика «життєвого шляху» Є. І. Головахи та О. О. Кроніка
(модифікований варіант) [36; 64]. Каузометричне опитування проводиться в
індивідуальній формі, займає 1,5–2 години. У повному варіанті складається з
11 етапів: 1. Біографічна розминка. Призначена для введення людини в
ситуацію цілісного осмислення свого життєвого шляху. Включає в себе
визначення дати народження, очікуваної тривалості життя, проведення тесту
Коттла й методики «Оцінювання п’ятирічних інтервалів». 2. Формування
списку подій. Процедура призначена для формування опитуваним списку
найбільш важливих подій свого минулого, теперішнього і можливого
майбутнього в будь-якій зручному для нього формулюванні. Всього
належить назвати 15 подій. Психологу треба уважно простежити, щоб у
списку не було двох однакових подій. 3. Датування подій. Опитуваний вказує
рік, місяць (або пору року), число (або початок-середину-кінець) місяця, коли
відбулася або відбудеться кожна з названих подій. У кінці процедури бажано,
щоб психолог разом з опитуваним простежив, чи не порушена реальна або
передбачувана послідовність подій. Якщо хронологія порушена, потрібно
допомогти уточнити дати. 4. Ранжування подій за важливістю «для себе».
Процедура призначена для визначення особистої значущості подій.
Вимірюється за допомогою прямого ранжування опитуваним подій за їх
 171

важливістю «для себе». 5. Ранжування подій за важливістю «для значущих

інших». Вимірюється за допомогою прямого ранжування. 6. Кольорові
асоціації подій. Процедура призначена для діагностики менш усвідомленого
емоційного ставлення опитуваного до подій його життя. Йому пропонується
вказати колір (з 8 можливих), з яким у нього асоціюється та чи інша подія, а
потім упорядкувати всі кольори за привабливістю. Рекомендується
скористатися 8-кольоровим тестом М. Люшера. 7. Аналіз подій за шкалою
«приємне-байдуже-неприємне». Процедура спрямована на виявлення
усвідомленого емоційного ставлення до подій (емоційного знака подій). 8.
Причиновий аналіз межподієвих відносин. Призначений для діагностики
уявлень опитуваного про структуру причиново-наслідкових зв’язків між
подіями його життя. Опитуваному належить проаналізувати можливі
причини кожної події (починаючи з останньої) і, якщо причиновий зв’язок є,
вказати її знак (завдяки / всупереч) та інтенсивність (звичайно, швидше за
все, може бути). Аналізуючи причини 15 подій методом попарних порівнянь,
опитуваний повинен дати 105 відповідей. 9. Цільовий аналіз межподієвих
відносин. Призначений для діагностики уявлень опитуваного про
інструментально-цільові залежності (засіб-мета) між подіями його життя.
Починаючи із самої першої події, йому належить проаналізувати можливі
цілі кожної події і, якщо мета є, вказати, чого він хотів досягти або уникнути,
здійснюючи ту чи іншу подію-вчинок, і наскільки він у цьому впевнений.
Опитуваний працює методом попарних порівнянь і повинен дати 105
відповідей. 10. Позначення сфер приналежності. Процедура призначена для
визначення того, до яких сфер життя належить та чи інша подія (зміни в
суспільстві, природі, в діловому житті, сімейному, у проведенні дозвілля, у
внутрішньому світі, у стані здоров’я). 11. Визначення «особистого
тимчасового центру» – хронологічного моменту або інтервалу, з яким
опитуваний себе ототожнює, у якому почувається, живе і з позиції якого
оцінює те, що відбувається [36; 64].
У нашому дослідженні ми запропонували на суцільній лінії позначити
 172

події теперішнього та майбутнього, щоб зрозуміти наявність або відсутність

суб’єктної позиції та зняття блокади майбутнього.
Виявлено, що у «Я-образі» зникають ті компоненти, які детермінують
перспективу особистості, таким чином блокується майбутнє. Тому під час
проведення практичної роботи необхідно зняти блокаду на майбутнє і
ефективність програми зняття можна визначити за допомогою цієї методики.
З методикою М. Куна «Хто Я?» середня кількість вказаних «Я-образів»
збільшилася. Результати представлено у таблиці 3.3.
Таблиця 3.3
Порівняльний аналіз кількості вказаних «Я-образів» за методикою
М. Куна «Хто Я?» до та після проведення коррекційних форм роботи
№ Групи Кількість вказаних Кількість вказаних
досліджуваних у образів до корекційної образів після корекційної
складних життєвих роботи роботи
обставинах (max.=20) (max.=20)
1. Розлучення 8 13
2. Тимчасова 7 14
інвалідність
(зламана рука або
нога, 9–12 міс.
реабілітації)
3. Безробіття 14 17
(звільнення)
4. Переселення 16 18

За методикою «Хто Я?» середня кількість вказаних «Я-образів»

збільшилася в усіх групах, що підтверджується високим рівнем статистичної
значущості - р < 0,01 (критерій Вілкоксона, комплекс таблиць 3.4).
 173

Таблиця 3.4
Статистично значущі показники за чотирма групами
(W
критерій
Пересел. Уїлкоксона)
Статистика
Ранги критерія(b)
Сума
Середні рангів Кун після –
N й ранг в Кун до
Кун після Негативні
– Кун до ранги 0 0 0 Z -3,20434
Асимпт.
Позитивні знч.
ранги 13 7 91 (двустор.) 0,001354
Використовуються
негативні ранги
Зв’язки 0 a ранги.
Критерій
знакових рангів
Всього 13 b Уїлкоксона
Кун після <
a Кун до
Кун після >
b Кун до
Кун після =
c Кун до
(W-
критерій
Тимчасов Уїлкоксона
і інв. )
Статистика
Ранги критерія(b)
Кун після –
Сума Кун до
Середні рангів
N й ранг в
Кун після Негативні
– Кун до ранги 0 0 0 Z -2,53609
Асимпт.
Позитивні знч.
ранги 8 4,5 36 (двустор.) 0,01121
Використовуються
негативні ранги
Зв’язки 0 a ранги
Критерій
знакових рангів
Всього 8 b Уїлкоксона
Кун після <
a Кун до
Кун після >
b Кун до
Кун після =
c Кун до
Розлучені (W-критерій
 174

Уїлкоксона)
Статистика
Ранги критерія(b)
Сума
Середні рангів
N й ранг в Кун після – Кун до
Кун після – Негативні
Кун до ранги 0 0 0 Z -3,10759
Позитивні Асимпт. знч.
ранги 12 6,5 78 (двост.) 0,001886
Викоритстовуються
негативні ранги
Зв’язки 0 a ранги.
Критерій
знакових рангів
Всього 12 b Уїлкоксона
Кун після <
a Кун до
Кун після >
b Кун до
Кун після =
c Кун до
(W-критерій
Безробітні Уїлкоксона)
Статистика
Ранги критерія(b)
Сума
Середні рангів Кун після – Кун до
N й ранг в
Кун після – Негативні -2,40986
Кун до ранги 0 0 0 Z
Позитивні Асимпт. знч. 0,015959
ранги 7 4 28 (двуст.)
Використовуються
негативні ранги
Зв’язки 0 a ранги.
Критерій
знакових рангів
Всього 7 b Уїлкоксона
Кун після <
a Кун до
Кун після >
b Кун до
Кун після =
c Кун до

(Т-критерій
для зв’язних
Загалом вибірок)

Критерій
парних
виборок
ст.св Знч. (2-
Парні різності t . сторін)
Стд. Стд. Помилка
Середнє відхилення середнього
 175

Кун
до –
Кун -
післ 1,95854472 14,854
Пара 1 я -4,6 4 0,309673 4 39 1,21E-17
Статистик
а парних
виборок
Середнє N Стд. відхилення Стд. Помилка середнього
Кун
Пара 1 до 11,2 40 4,285934 0,677666
Кун
післ
я 15,8 40 3,014495 0,476633

У результаті проведення методики М. Куна «Хто я?» учасники

психокорекційної роботи відповідали на питання досить легко, швидко і з
позитивним емоційним переживанням (судячи із психофізіологічних реакцій,
тілесних та фізіогномічних особливостей учасників).
Таким чином, у результаті нашої роботи у переліку з’явились ціннісні
самовизначення, а саме: «Я-щаслива», «Я-вільний», «Я-переможець», «Я-
зірка», поновилися базові, такі як «Я-жінка», «Я-чоловік», «Я-особистість»,
«Я-індивідуальність», «Я-член суспільства», «Я-громадянин», «Я-українка»,
«Я-індивід», «Я-батько», «Я-мати», «Я-сестра», «Я-брат», «Я-дочка», «Я-
син», набули позитивного значення самовизначення «Я-митець», «Я-
мотиватор», «Я-особливий», «Я-леді». Наповненість образами ще не
відновилася повною мірою, але у кількості вказаних зникли негативні
конструкти.
Також для перевірки ефективності індивідуальної та групової роботи,
нами була запропонована методика «життєвого шляху» Є. І. Головахи та
О. О. Кроніка. Учасникам було запропоновано на намальованій суцільній
лінії «Життєвий шлях особистості» позначити події, важливі для особистості
(бажані та прогнозовані). Під час виконання методики «життєвого шляху»
досліджувані відчували певні труднощі у записуванні бажаних і
прогнозованих особистих подій.
 176

У результаті застосування вказаної вище методики особи, які

перебували в ситуації розлучення, зазначали в якості прогнозованих
особистісних подій такі: «я вийду заміж», «я вийду заміж за гідну людину»,
«я одружуся», «я майбутній батько», «народження дитини», «я визначуся з
кращим партнером», «я реалізую дитячу мрію», «зустрічі з друзями»,
«спортивний зал два рази на тиждень», «звернуся до лікаря», «подорож»,
«сім’я» тощо.
Особи з тимчасовою інвалідністю вказували в якості бажаних подій
майбутнього: «прооперований», «знову почав бігати», «найкращий майстер
манікюру», «щасливий», «кращий співробітник», «нова робота», «нове
життя», «нарешті здійсню мрію» тощо.
Особи, які потрапили в ситуацію звільнення, у якості майбутніх подій
вказували «нова робота», «нові перспективи», «нарешті роблю те, що хочу»,
«відкрию власну справу», «буду відпочивати», «стану справжньою жінкою»,
«народжу другу дитину» і под.
Переселенці в якості подій бажаних вказують «я стану сильнішою», «я
зроблю те, що боялась», «я зроблю це місто власним домом», «запишусь на
курси», «отримаю другу освіту», «підтримаю таких, як я» тощо.
Вищезазначені бажані, прогнозовані події свідчать про наявну
суб’єктну позицію та зняття блокади майбутнього. Але за кількісним
показником таких подій у групі розлучених та осіб з тимчасовою
інвалідністю було більше, ніж у інших.
Окрім основних результатів роботи, учасники психокорекційної
програми отримали низку умінь, поведінкових потенціалів та розширений
варіант ролей, виходячи з поставлених задач.
 177

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

У процесі аналізу особливостей впливу складних життєвих обставин на

особистість за нашим дослідженням було виявлено дві базові категорії, які
змінюються – це зміна «Я-образу» і його структурних компонентів та зміна
«образу Інших». На підставі отриманих результатів нами була розроблена
програма психокорекційної робота з двома групами осіб. Ця робота
проводилась у форматі індивідуальної та групової роботи.
1. Отримані дані нашого дослідження дають змогу припустити: якщо в
структурі «Я-образу» є такі компоненти, як «Я-ніхто», «Я-не жінка», «Я-
дурень», «Я-переможена» та інше, то конструктивніше насамперед
працювати саме в індивідуальному консультуванні, тому що саме таке
формулювання означає змінене або трансформоване уявлення про самого
себе. Але подібні визначення демонструють блокаду майбутнього,
неможливість конструювати та проектувати особисте життя. У результаті
індивідуальної корекційної роботи клієнти опанували свої нестабільні
емоційні стани; усвідомлювали особистісне «Я» та його наповненість
образами, як пізнання самого себе (когнітивна складова); після самопізнання
робили спроби конструювати власне майбутнє, перспективи, чітко
підкреслюючи свою суб’єктність та відповідальність (поведінкова складова).
2. Якщо ми працюємо з категорією клієнтів, які перебувають у
складних життєвих обставинах і у них первинно змінюється «образ Інших» за
даними нашого дослідження, то ми пропонуємо групові форми роботи, а
саме психокорекційний тренінг з використанням технік психодрами з
елементами діяльнісного підходу. Програма була спрямована на формування
активної суб’єктної позиції до власного життя та конструювання власного
майбутнього.
3. Після проведення індивідуальної та групової психокорекційної
роботи з особами, що потрапили у складні життєві обставини, за допомогою
методики М. Кун «Хто Я?» та методики «життєвого шляху» Є. І. Головахи та
 178

О. О. Кроніка було перевірено ефективність програм. Розширилася кількість

вказаних «Я-образів», в переліку цих образів з’явилися базові: «Я-жінка»,
«Я-особистість», «Я-щаслива», «Я-вільний» та зникли негативні образи.
Середня кількість вказаних «Я-образів» збільшилася в усіх групах, що
підтвердилося високим рівнем статистичної значущості. Тобто образ став не
тільки функційно наповненим, але і якісним. За другою методикою було
встановлено, що серед вказаних відповідей були такі, що свідчать про наявну
суб’єктну позицію та зняття блокади майбутнього («Я знайду нову роботу»,
«Я вийду заміж за достойного чоловіка», «Я оберу найкращого партнера»
тощо). Але за кількісним показником таких подій у групі розлучених та осіб з
тимчасовою інвалідність було більше, ніж у інших. Усі вищезазначені
показники свідчать про результативність запропонованих програм.
 179

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження встановлено соціально-
психологічні особливості трансформації структурних компонентів «Я-
образу» у осіб з різними типами складних життєвих обставин. Отримані
результати свідчать про досягнення мети дослідження, вирішення
поставлених завдань, що дало змогу сформулювати такі висновки:
1. У результаті теоретико-методологічного огляду було встановлено,
що «Я-образ» – це сукупність характеристик, яка допомагає людині
описувати себе як індивідуальність, що володіє певними психологічними
властивостями. «Я-образ» має три структурні компоненти: когнітивний,
емоційно-оцінний та поведінковий. Встановлено, що саме «Я-образ» є більш
динамічним конструктом самосвідомості і його компоненти можуть
змінюватися під впливом різних чинників. Одним із значущих факторів є
складні життєві обставини.
2. Складні життєві обставини на особистісному рівні виявляються
через неможливість продовжувати вести усталений спосіб життя.
Виникнення складних життєвих обставин супроводжується такими змінами у
системі соціально-психологічних взаємодій та комунікацій індивіда, що
порушують життєдіяльність особистості. Відповідно до цього пропонуємо
визначити чотири найбільш поширених типи складних життєвих обставин, за
ознакою провідного фактора руйнації усталеного способу життя. Такими
чинниками є: розпад родини; порушення індивідуального функціонування;
руйнування джерела життєзабезпечення; зміна загальної соціальної ситуації
життя. У соціально-психологічному плані складні життєві обставини
виявляються у системній зміні звичного для особистості місця в структурі
соціальних діяльностей та відносин, зниженні чи погіршанні соціального
статусу, розриві близьких соціально-психологічних зв’язків чи втраті
значущих близьких людей, у несподіваному погіршанні власного тілесного
та психофізіологічного статусу. Ці зміни можуть виявлятися як комплексно,
так і через окремі ознаки, але у будь-якому випадку вони носять системний
 180

характер стосовно впливу на «Я-образ» особистості.

3. Емпірично доведено, що складні життєві обставини трансформують
структурні компоненти «Я-образу», причому така трансформація залежить
від специфіки ситуації:
- найбільшої трансформації зазнає «Я-образ» осіб з тимчасовою
інвалідністю (перелом руки або ноги, 9–12 міс. реабілітації). У цієї групи
досліджуваних усі три компоненти «Я-образу» несуть негативне
навантаження: замкненість, внутрішній конфлікт, низький рівень
самоприйняття, внутрішня нестабільність, структура узагальненого
«Я-образу» збідніла та наявні специфічні негативні конструкти; низький
рівень самооцінки та нестабільні психічні стани; притаманні дезадаптивність,
неприйняття інших. Серед гендерних особливостей соціально-психологічної
адаптації осіб з тимчасовою інвалідністю нами виявлено дві значущі
відмінності – це неприйняття себе, а також бажання уникнути проблем
(«ескапізм»), що притаманні чоловікам.
- у розлучених осіб найбільше трансформується когнітивний
компонент, що виявляється у замкненості, самоприв’язаності і
внутрішньому конфлікті, також низький рівень самоприйняття і
самоцінності. Структура «Я-образу» виявилася суттєво збідненою (із 20
запропонованих варіантів було визначено у середньому лише 8). Образ «Я-
жінка» стає певною мірою незатребуваним, це підтверджується тим, що
учасники включать в самовизначення лише образи функційної наповненості
(«Я-кухар», «Я-господиня», «Я-відповідальна особа», «Я-споживач» та інше).
У чоловіків цієї групи досліджуваних образ «Я-чоловік» загалом залишається
збереженим.
- у безробітних (звільнених) та переселенців найбільше руйнується
поведінковий компонент «Я-образу». В цій групі найбільше виражено
зовнішній контроль (екстернальний локус контролю), дезадаптивність,
неприйняття інших. Ситуація переселення є найменш негативною з усіх, що
розглядаються в роботі, у сенсі змін «Я-образу» особистості;
 181

- емоційно-оцінна складова порушується критично у всіх чотирьох

груп досліджуваних: низький рівень самооцінки у всіх досліджуваних, окрім
чоловіків в ситуації розлучення; психічний стан виражається у високих
показниках тривожності, ригідності, агресивності та фрустрованості.
- виявлено, що окрім зміни «Я-образу» простежуються зміни в «образі
інших», що виражаються у негативізації ставлення до оточення
(проявляється у низькому рівні самозвинувачення, ворожості, неприйнятті
інших та у звинуваченні інших людей, обставин, долі у своїх складних
життєвих обставинах). Було показано, що у осіб в ситуації розлучення та з
тимчасовою інвалідністю первинно змінюється «Я-образ», а у безробітних та
переселенців – «образ інших».
4. Ефективність запропонованої нами програми з індивідуальної та
групової психокорекційної роботи виявилася в такому: кількість «Я-образів»
збільшилася; у їх переліку з’явились базові позитивні компоненти –
«Я-жінка», «Я-особистість», «Я-щаслива», «Я-вільна», «Я-найкраща» та інші.
Також респонденти в результаті роботи продемонстрували наявну суб’єктну
позицію та зняття блокади майбутнього у побудові життєвих перспектив.
 182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаніна Г. В. Використання наративних практик для подолання
наслідків психотравмуючих ситуацій. Особистість в умовах кризових
викликів сучасності : матеріали методологічного семінару НАПН України
(24 березня 2016 року) / за ред. академіка НАПН України С. Д. Максименка.
Київ : 2016. С. 427–433.
2. Абаніна Г. В. Проблема професійної ідентичності в контексті
феномену психологічного благополуччя. Актуальні питання сучасної науки
та практики : матеріали науково-практичної конференції (м. Київ, 15
листопада 2018 р.). Київ : Університет «КРОК», 2018. С.499–501
3. Абаніна Г. В. Стратегії опанування психотравматичного досвіду в
контексті наративного підходу. Правничий вісник Університету «КРОК».
Київ : Вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «КРОК»,
2017. Вип. 27. С. 140–144
4. Абульханова К. А. Психология и сознание личности (Проблемы
методологии, теории и исследования реальной личности). Избранные
психологические труды. Москва : МПСИ; Воронеж : НПО «МОДЕК», 1999.
453 c.
5. Абрамова Г. С. Практическая психология. Екатеринбург : Деловая
книга, 1998. 350 с.
6. Адамс-Веббер Дж. Особиста теорія конструкції : концепції та
програми. М. : Світ, 1979. 239 с.
7. Актуальні проблеми психології. Т. ІІІ : Консультативна психологія і
психотерапія : збірник наукових праць Інституту психології
імені Г. С. Костюка НАПН України / за ред. Максименка С. Д. ; Інститут
психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Київ, 2017. Вип. 13.
Консультативна психологія і психотерапія. 264 с.
8. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания. Воронеж :
НПО «МОДЕК», 1996. 268 с.
 183

9. Андреева Г. М. Зарубежная социальная психология ХХ столетия :

Теоретические подходы. Москва : Аспект Пресс, 2002. 287 с.
10. Анциферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях:
Переосмысление, преобразование ситуаций и психологическая защита.
Психологический журнал, 1994. С. 309–333.
11. Анцупов А. Я. Конфликтология : учебник. Москва : Питер, 2015.
528 c.
12. Арон Реймон. Етапи розвитку соціологічної думки : Монтеск’є,
Конт, Маркс, Токвіль, Дюркгейм. Київ, 2004. 688 с.
13. Аргайл М. Психология счастья. СПб. : Питер, 2003. 271 с.
14. Балин В. Д. Теория и методология психологического исследования.
Ленинград, 1989. 301 с.
15. Бабушкін А. В. Основи соціальної роботи в пенітенціарних
установах. М., 1996. 390 с.
16. Баклушинский С. А. Развитие представлений о понятии социальная
идентичность. Этнос. Идентичность. Образование : труды по социологии
образования. 1998. Т. 4. № 6. С. 64–85.
17. Берзонский М. Д. Развитие человека. М., 1999. 235 с.
18. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в
игры. М. : ЭКСМО-Пресс, 2001. 640 с.
19. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Москва : Прогресс,
1986. 288 с.
20. Бодалев А. А. О психологическом понимании Я человека. Мир
психологии : научно-методический журнал. Москва, 2002. №2. С. 17–29.
21. Бодалев А. А. Личность в общении. Москва : Флорен, 1983. 321 с.
22. Бодалев А. А., Столин В. В., Аванесов В. С. Общая
психодиагностика. СПб. : Речь, 2006. 440 с.
23. Бондаренко А. Ф. Этический персонализм : методическое пособие
по психологическому консультирванию, сообразному русской культуре.
Киев : Альфа Реклама, 2014. 100 с.
 184

24. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості. Харків :

Фоліо, 1996. 237 с.
25. Бондарчук О. І. Експериментальна психологія : курс лекцій. К. :
МАУП, 2003. 168 с.
26. Бондарчук О. І. Психологія девіантної поведінки : навч. посібник.
Київ : Наук. світ, 2010. 230 с.
27. Бохонкова Ю. О. Життєва ситуація як психологічний феномен:
змістовна та структурна характеристика. Теоретичні і прикладні проблеми
психології : зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету
імені Володимира Даля. Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2015. №
3(38). Т. 1. С. 54–64.
28. Бохонкова Ю. О. Випереджальна стратегія поведінки особистості як
проблема сучасної психології : [міжнародна колективна монографія].
Педагогічні та психологічні науки: перспективи розвитку в країнах Європи
на початку третього тисячоліття. Pedagogical and psychological sciences:
development prospects in countries of Europe at the beginning of the third
millennium : collective monograph. Volume 2 / Responsible for release: dr.
Malgorzata Korecka, rector Economics College in Stalova Wola. Stalova Wola,
Poland; Riga : Izdevnieciba «Baltija Publishing», 2018. P. 35–51.
29. Бохонкова Ю. О. Психологія суспільної кризи : [колективна
монографія]. Сєвєродонецьк : вид-во Східноукраїнського національного
університету імені Володимира Даля, 2018. 280 с.
30. Брушлинский А. В. Проблема субъекта в психологической науке.
Сознание личности в кризисном обществе. Москва, 1995. С.198–215.
31. Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления
критических ситуаций). Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1984. 275 с.
32. Введение в профессию «психолог» : учеб. пособ. / В. И. Вачков,
И. Б. Гриншпун, Н. С.Пряжников ; под ред И. Б. Гриншпуна. Москва : Изд-во
Московского психолого-социального института; Воронеж : Изд-во НПО
«МОДЭК», 2007. С. 13–40.
 185

33. Выготский Л. С. Собрание сочинений Москва, 1983. Т. 3. 641 с.

34. Гібнер С. М. Невротичні, особистісні й сексуальні розлади у
розлучених одиноких чоловіків та їх психотерапевтична корекція : автореф.
дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 19.00.04 «Медична
психологія». Х., 2006. 18 с.
35. Гилинский Я. І. Девіантологія: соціологія злочинності, наркотизма,
проституції, самогубств та інших «відхилень». СПб., 2004. 520 с.
36. Головаха Е. И. Психологическое время личности. Москва : Смысл,
2008. 267 с.
37. Гуменюк О. Є. Психологія Я-концепції : навчальний посібник.
Тернопіль : Економічна думка, 2004. 310 с.
38. Гуменюк О. Структурно-функціональне взаємодоповнення
складових «Я-концепції» людини. Соціальна психологія. 2005. № 5. С. 68.
39. Даль В. И. Толковый словарь русского языка: современное
написание. Москва : Астрель : АСТ, 2004. 983 с.
40. Деркач А. А. Реализация концепции Я в системе жизненных
отношений личности. Москва : РАУ, 1993. 344 с.
41. Джеймс У. Психология. Москва : Педагогика, 1991. 368 с.
42. Жорняк Е. С. Нарративная терапия: от дебатов к диалогу.
Московский Психотерапевтический Журнал. 2001. № 3. С. 28–35.
43. Завгородня О. В. Екзистенційний вимір особистості. Інтегративно-
особистісний підхід у психологічній науці та практиці : монографія / за ред.
Г. О. Балла. Кіровоград : Имэкс-ЛТД, 2012. С. 137–170.
44. Залеський Г. Є. Психологія світогляду і переконанні особистості.
Москва : Изд-во МГУ, 1994. 144 с.
45. Збірник тез доповідей ІІ Міжнародної курсантсько-студентської
наукової конференції «Культура як феномен людського духу
(багатогранність і наукове осмислення)». Проблеми стресових ситуацій
індивіда в молодому шлюбі. Психологія зради та розлучення. Львів : ЛДУ
БЖД, 2013. С. 288–291.
 186

46. Земова А. О. Техніки психотренінгової роботи з проблемами

адаптації першокурсників до умов вищого закладу освіти. Психічна
адаптація студентів першого курсу до умов навчання в вищих закладах
освіти. Луцьк : Вежа, 1999. С. 74–82.
47. Иващенко А. В. О дефицитах «Я», «Я-концепция».
Методологические и теоретические аспекты формирования и развития
личности. Москва : Институт молодежи, 1998. 265 с.
48. Иващенко А. В. Проблемы Я-концепции личности в отечественной
психологии. Мир психологии : научно-методический журнал. Воронеж, 2002.
№ 2. С. 34–41.
49. Исурина Г. Л. Задачи и механизмы лечебного действия личностно-
ориентированной (реконструктивной) психотерапии в свете разработки
интегративной модели. Интегративные аспекты современной
психотерапии. СПб., 1992. С. 33–39.
50. Исурина Г. Л. Механизмы психологической коррекции личности в
процессе групповой психотерапии в свете концепции отношений. Групповая
психотерапия / под ред. Б. Д. Карвасарского, С. Ледера. М., 1990. С. 89–120.
51. Карамушка Л. М. Основи психолого-управлінського консультування
: навчальна програма. Київ : Міленіум, 2003. 48 с.
52. Келли Дж. Теория личности. Психология личных конструктов. СПб :
Речь, 2000. 325 с.
53. Китаев-Смык Л. А. Психология стресса. Психологическая
антропология стресса. 2-е изд. М. : Академический Проект, 2009. 943 с.
54. Збірник методик для діагностики негативних психічних станів
військовослужбовців : методичн. посіб., 2016. URL:
http://lib.iitta.gov.ua/107163/
55. Интегральная индивидуальность, Я-концепция, личность / под ред.
Л. Я. Дорфмана. М. : Смысл, 2004. 319 с.
56. Квинн В. Прикладная психология. СПб. : Питер, 2000. 560 с.
 187

39. Келлерман П. Ф. Психодрама крупным планом. Москва : Класс,

1998. С. 18–32, 53–69.
57. Кірєєва У. Психологічний аналіз «Я-концепції» у контексті
самосвідомості. Психологія і суспільство. 2010. № 1. С. 122.
58. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама. Москва : Класс,
1993. С. 94–149.
59. Кон И. С. Категория «Я» в психологии. Психологический журнал.
1981. № 3. С. 24–35.
60. Конюхов Н. И. Словарь-справочник по психологии. Москва, 1996.
279 с.
61. Костіна Т. О. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з
особливими потребами : збірник наукових праць. № 9(11) 2012. С. 126.
62. Кочарян А. С. Психотерапия как невербальная практика :
коллективная монография. Харків : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2014. 260 с.
63. Кочарян А. С. Основы психотерапии. Київ : Когито-Центр, 2001.
320 c.
64. Кроник А. А. Каузометрия. М. : Смысл, 2008. 292 с.
65. Кули Ч. Социальная самость М. : Директ-Медиа, 2007. 56 с.
66. Кун М., Макпартленд Т. Эмпирические исследования установок
личности на себя. Современная зарубежная социальная психология. Тексты.
Москва, 1984. С. 180–188.
67. Левин К. Динамическая психология.М. : Смысл, 2001. 198 с.
68. Левитов Н. Д. Фрустрация как один из видов психических
состояний. Вопросы психологии. М., 1967. № 6. С. 18–28.
69. Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения : в 2 т.
Москва : Педагогика, 1983. Т. 2. 318 с.
70. Ложкін Г. В., Пов'якель Н. І. Психологія конфлікту: теорія і сучасна
практика : навчальний посібник. Київ : ВД «Професіонал», 2006. 416 с.
71. Ломов Б. Ф. Методологические проблемы психологического
эксперимента. История и актуальные проблемы развития
 188

экспериментальной психологии. Москва, 1990. 401 с.

72. Магнуссон Д. Требуется: психология ситуаций. Психология
социальных ситуаций : хрестоматия. СПб. : Питер, 2001. С.153–159.
73. Максим О. В. Роль вчителя і батьків у адаптації дитини до школи.
Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Ін-ту
психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. Київ :
НЕВТЕС, 2001. Т. ІІІ. Ч. 3. С. 13–139.
74. Максимова Н. Ю. Соціальна робота з сім’єю : підруч. для студ. ВНЗ.
Київ : Київський ун-т, 2015. 350 с.
75. Матюшкин А. М. Психология мышления. Мышление как разрешение
проблемных ситуаций. М. : КДУ, 2015. 190 c.
76. Мокшанцев А. Социальная психология : учеб. пособие для ВУЗов.
Новосибирск : Инфра-М, 2001. 408 с.
77. Мокшанцев А. Я в социальном мире. Социальная психология : учеб.
пособие для ВУЗов. Новосибирск : Инфра-М, 2001. С. 27–57.
78. Москаленко В. В. Соціальна психологія : підручник. Вид. 2-ге,
виправлене та доповнене. Київ : Центр учбової літератури, 2008. 688 с.
79. Моляко В. О. Робоча концепція стратегічного та тактичного
подолання кризових науково-освітніх проблем (психологічні ракурси).
Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології
імені Г. С. Костюка НАПН України. Київ : Фенікс, 2017. Т ХІІ. Психологія
творчості. Вип. 23. С. 6–12.
80. Морено Дж. Театр спонтанности. Красноярск : Фонд ментального
здоровья, 1993. 165 с.
81. Морено Я. Л. Психодрама. Москва : Апрель Пресс : ЭКСМО-Пресс,
2001. 156 с.
82. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и
обретать душевное здоровье. М. : Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс,
2002. 245 с.
 189

83. Мерлин В. С. Психология индивидуальности Москва : МОДЭК,

1996. 389 с.
84. Мид Дж. Проблема человеческого Я. Вопросы философии. М., 1969.
№ 12. С. 37–45.
85. Мухина В. С. Личность: Мифы и Реальность (Альтернативный
взгляд. Системный подход. Инновационные аспекты) : 4-е изд., испр. и доп.
М., 2014. 649 с.
86. Мухина В. С. Возрастная психология. Феноменология развития. М. :
Академия, 2012. 656 c.
87. Мясищев В. Н. Структура личности и отношения человека к
действительности. Психология личности. М., 1982. С.35–38.
88. Налчаджян А. А. Социально-психологическая адаптация личности.
Ереван, изд-во АН Ар. ССР, 1988. 215 с.
89. Наприев И. Л., Луценко Е. В., Чистилин А. Н. Образ-Я и стилевые
особенности деятельности сотрудников органов внутренних дел в
экстремальных условиях : монография (научное издание). Краснодар :
КубГАУ, 2008. 262 с.
90. Немов Р. С. Психология. Москва : ВЛАДОС, 1999. 311 с.
91. Нурмухамедов Т. Ф. Методические аспекты диагностики
когнитивного компонента самосознания в юношеском возрасте. Мир науки :
интернет-журнал. 2017. Том 5. № 2. С. 82–87.
92. Олпорт Г. Становление личности : избранные труды. Москва :
Смысл, 2002. 461 с.
93. Ольшанский Д. В. Адаптация социальная. Философский
энциклопедический словарь. Москва : Сов. Энциклопедия, 1983. 12 с.
94. Особистість в умовах кризових викликів сучасності : матеріали
методологічного семінару НАПН України (24 березня 2016 року) / за ред.
академіка НАПН України С. Д. Максименка. К., 2016. 629 с.
95. Особистість як суб’єкт подолання кризових ситуацій: психологічна
теорія і практика : монографія / за ред. С. Д. Максименка, С. Б. Кузікової,
 190

В. Л. Зливкова. Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2017. С. 19–

39.
96. Орлов И. Б. Личность и сущность: внешнее и внутренне Я человека.
Вопросы психологии. 1995. №2. С.18–23.
97. Орлов Ю. М. Самопознание и самовоспитание характера. М. :
Просвещение, 1987. 332 с.
98. Осухова Н. Г. Психологическая помощь в трудных и экстремальных
ситуациях. Москва : Academia 2012. 320 c.
99. Панок В. Г. Психологічне консультування: теорія та практика : навч.-
метод. посібник. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. 272 с.
100. Пантилеев С. Р. Методика исследования самоотношения. Москва :
Смысл, 1993. 32 с.
101. Пельцман Л. Стрессовые состояния у людей, потерявших работу.
Психологический журнал. М., 1992. Т. 13. № 1. С. 126–130.
102. Петровский В. А. Личность в психологии. Ростов-на-Дону : Феникс,
1996. 269 с.
103. Пирожков В. Ф. Формування колективу засуджених у ВТК. Москва,
1983. 465 с.
104. Постанова кабінету міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 573,
Київ. «Про затвердження загального положення про центр соціальних служб
для сім’ї, дітей та молоді» {із змінами, внесеними згідно з постановами км
№ 495 від 17.07.2015 , № 528 від 19.07.2017, № 43 від 23.01.2019}.
105. Психологический словарь / под ред. В. П. Зинченко. Москва :
Педагогика–Пресс, 1996. 425 с.
106. Психология : словарь / под общ. ред. А. В. Петровского. Москва :
Политиздат, 1990. 494 с.
107. Психология развития человека. 25 главных теорий. СПб Прайм–
ЕВРОЗНАК, 2007. 512 с.
108. Психологія особистості : хрестоматія : навч. посіб. Київ : НПУ імені
М. П. Драгоманова, 2009. С. 82–95.
 191

109. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и

тесты. Москва : Бахрах-М, 2011. 350с.
110. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога : учебное
пособие. Москва, 1991. 331 с.
111. Розов В. И. К проблеме адаптивных возможностей человека в
экстремальных условиях деятельности, их оценка и развитие. Чернобыльская
катастрофа и медико-психологическая реабилитация пострадавших : тез.
докл. Межд. конф. Минск, 1992. С.59–60.
112. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека.
Москва : Прогресс, 1994. 321 с.
113. Ротенберг В. С. Поисковая активность и адаптация. Москва : Наука,
1984. 192 с.
114. Рубинштейн С. Л. Человек и мир. Москва : Наука, 1997. 345 с.
115. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. СПб., 1999. 289 с.
116. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы:
теория и практика. СПб. : Питер, 2003. 481 с.
117. Рудницька С. Ю. Проблема самопроектування особистості :
психолого-герменевтичний підхід. Освіта та розвиток обдарованої
особистості. 2017. № 5 (60). С. 5–10.
118. Сарджвеладзе Н. И. Личность и ее взаимодействие с социальной
средой. Тбилиси : «Мецниереба», 1989. 187 с
119. Самосознание как объект психодиагностики. Общая
психодиагностика. Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. М. : Изд-во Моск.
Ун-та, 1987. С. 245–268.
120. Сафин В. Ф. Устойчивость самооценки и механизм ее сохранения.
Вопросы психологии. 1975. № 3. С. 62–72.
121. Свенцицкий А. Л. Я-концепция и самооценка. Москва : Проспект,
2005. С. 68–70.
122. Свенцицкий А. Л. Социальная идентичность как часть Я-
концепции. Москва : Изд–во Проспект, 2005. С. 71–75.
 192

123. Свенцицкий А. Л. Социальная психология : учебник. Москва :

Проспект, 2005. 320 с.
124. Селье Г. Когда стресс не приносит горя. Москва : Миф, 1992. 215 с.
125. Сердюк Л. З. Психологічні особливості життєвих перспектив у
студентів з інвалідністю. Проблеми загальної та педагогічної психології : зб.
наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред.
С. Д. Максименка. Т. ІХ, част. 3. Київ, 2007. С. 352–357.
126. Смирнов Л. Б. Пенітенціарна система – перспективна модель. 2002.
№ 10. С. 16–22.
127. Смит А. Теория нравственных чувств. Москва : Республика, 1997.
352 с.
128. Соболь Т. В. Аналіз суміcних понять «Я-концепції». Мультиверсум.
Філософський альманах : зб. наук. праць. Київ : Український центр духовної
культури, 2009. Вип. 85. С. 125–136.
129. Соколова Е. Т. Особенности самосознания при невротическом
развитии личности. Москва, 1991. 229 с.
130. Соколова Е. Т. Психотерапия. Теория и практика. Москва :
Академия, 2010. 368 с.
131. Соснин В. А. Социальная психология личности. Социальная
психология : учеб. пособие. Москва : ПЕР СЭ, 2002. С. 94–97.
132. Социальная психология : хрестоматия : учеб. пособие для студентов
вузов / Е. П. Белинская, О. А. Тихомандрицкая. Москва : Аспект Пресс, 2003.
475 с.
133. Столин В. В. Самосознание личности. Москва : МГУ, 1983. 301 с.
134. Сушков И. Р. Самокатегоризационная теория и групповые
феномены. Психологический журнал. Т.15. № 1. 1994. С. 158–168.
135. Тези звітної наукової конференції філософського факультету за
2014 рік. Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2015. С. 33–36.
136. Титаренко А. И. Структура нравственного сознания. М., 1974. 222 с.
137. Тищенко Л. В. Психологічні особливості життєвих перспектив
 193

студентів з обмеженими функціональними можливостями : автореферат дис.

на здобуття ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія.
Історія психології». Київ, 2010. 20 с.
138. Тхостов А. Ш. Семантика телесности и мифология болезни.
Телесность человека : междис. исследования. Москва, 1991. С. 96–107.
139. Ушатиков А. И. Основы пенитенциарной психологии. Рязань, 2002.
554 с.
140. Федотов А. Ю. Системно-ситуативный подход в профессиональной
подготовке сотрудников ОВД. Психопедагогика в правоохранительных
органах. № 1 (60). 2015. С. 3–7.
141. Фернхем А., Хейвен П. Личность и социальное поведение. СПб :
Питер, 2001. 247 с.
142. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса. СПб. : Ювента,
1999. 256 с.
143. Фрейд З. Психология бессознательного : сборник произведений.
Москва : «Просвещение», 1989. 426 с.
144. Холл К. Теории личности. М., 1997. 200 с.
145. Хорунжий С. М. Психологічна робота з посттравматичними
стресовими розладами у військовослужбовців Збройних Сил України :
методичний посібник. Київ : НДЦ ГП ЗСУ, 2017. 55 с.
146. Чадаева К. Д. Образ будущего в разных возрастах. Известия ТулГУ.
Гуманитарные науки. Вып. 2. Тула : Изд-во ТулГУ. 2013. С. 294–305.
147. Чекалина А. А. Гендерная психология. Москва : Ось-89, 2006. 256 с.
148. Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. Москва :
Наука, 1977. 465 с.
149. Чепелева Н. В. Общая характеристика нарративной психологии.
Проблемы психологической герменевтики. Киев : Изд-во Национального
педагогического университета им. Н. П. Драгоманова, 2009. С. 127–134.
150. Шапарь В. Б. Психология кризисных ситуаций. Ростов н/Д :
Феникс, 2008. 315 с.
 194

151. Швалб Ю. М. Особистісні детермінанти еколого-орієнтованої

життєдіяльності : монографія. Київ : Інститут психології імені Г. С. Костюка
НАПН України, 2018. 330 с.
152. Швалб Ю. М. Психологічна структура складних життєвих обставин.
Особистість як суб’єкт подолання кризових ситуацій: психологічна теорія і
практика : монографія. Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2017.
С. 19–39.
153. Швалб Ю. М. Психологічна організація простору життя
особистості: логос буденності. Актуальні проблеми психології : зб. наук.
праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. Житомир : Вид-во
ЖДУ ім. І. Франка, 2012. Том VII: Екологічна психологія. Вип. 29. С. 478–
486.
154. Швалб Ю. М. Функциональные возможности использования
тренинговых технологий при подготовке специалистов. Психологические
тренинговые технологии в правоохранительной деятельности : научно-
методические и организационно-практические проблемы внедрения и
использования, перспективы развития : материалы ІІІ международной
научно-практической конференции. Донецк (24–26 мая 2007 г.). Донецк :
Донецкий юридический институт ЛГУВД, 2007. С. 290–294.
155. Швалб Ю. М. Целеполагающее сознание (психологические модели
и исследования. Київ : Милленниум, 2003. 152 с.
156. Швалб Ю. М. Возрастная психология : учеб. пособие для студентов
вузов и практических психологов. Донецк : Норд-Пресс, 2005. 303 с.
157. Шведин Б. Я. Онтология проектирования. Научный журнал
«Онтология проектирования». № 1. 2011. С. 9–21.
158. Шильштейн Е. С. Особенности презентации Я в подростковом
возрасте. Вопросы психологии. 2000. № 2. С.25–32.
159. Шильштейн Е. С. Уровневая организация системы Я. Вестник
МГУ. Сер.14. Психология. 1999. № 2. С. 34–45.
160. Шнейдер Л. Б. Семейная психология : учебное пособие для вузов.
 195

М. : Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2006. 768 с.

161. Шорохова Е. В. Проблема «Я» и самосознание. Проблемы сознания.
Москва, 1966. С. 12–19.
162. Шрейдер Ю. А. Человеческая рефлексия и две системы этического
сознания. Вопросы философии. 1990. № 7. С. 32–41.
163. Штайнер К. Сценарии жизни людей. Школа Эрика Берна. Спб.:
Питер, 2003. 416 с.
164. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. Москва : Флинта,
МПСИ, Прогресс, 2006. 352 с.
165. Юнг К. Г. Аналитическая психология: прошлое и настоящее. М. :
Мартис, 1995. 320 с.
166. Южанин В. Е. Методические рекомендации по работе з лицами,
освобождаемыми и освобожденными из мест лишения свободы. Москва,
1996. 240 с.
167. Яницкий М. С. Изменение осмысленности прошлого, настоящего и
будущего как механизм переживания экстремальных ситуаций. Социальные и
гуманитарные науки на Дальнем Востоке (г. Хабаровск). 2012. № 2 (34).
С. 124–130.
168. Ядов В. А. Идентичности, процессы социальной интеграции и
дезинтеграции в трансформирующихся обществах : материалы докладов
международной научной конференции (10–12 августа 2014 г.). Москва-
Улаанбатаар: ИС РАН, Институт философии, социологии и права АН
Монголии, 2014. 155 с.
169. Яковлев А. М. Преступность и социальная психология. М., 1997.
280 с.
170. Вrаtus В. S. Anomalies оf реrsonality. From the denviant to the norm.
Orlando: Pаul М. Deutsch Press, 1990. 256 p.
171. Karpman S. B. fairy tales and script drama analysis. Transactional
analysis Bulletin. 1968. vol. 7. no 26. P. 39–43.
172. Kuhn M. And Mc Partland T. An empirical investigation of self-
 196

attitudes. American Sociological Review, 1954, v. 19. P. 27–38.

173. Kenyon T. A Review of Jose Luis Bermudez's The Paradox of
SelfConsciousness. PSYCHE 6(13), October 2000. P. 18-24.
174. Lazarus R. The stress and coping paradigm. Distorter et al. Models for
Clinical Psychopathology. N. Y., 1981. 256 p.
175. Lazarus R., Folkman S. Manuel for Ways of Coping Questionnaire. Palo
Alto, CA: 1988. 312 p.
176. Lewin K. Time Perspective and Morale. G. Watson (еd.). Civilian
Morale. Boston, 1942. 367 p.
177. Leontev A. N. Problems in the psychology of activity. Journal of Russian
and East European Psychology. vol. 33. 1995. № 6. P. 39–53.
178. Maddock J. W. Families Before and After Perestroika. Russian and U.S.
Perspectives. NY, 1994. 79 p.
179. Petrenko V. F., Mitina O. Using Psychosemantic Methods in Political
Psychology. Psychology in Russia State of the art. Moscow. 2008. P. 239–265.
180. Rosenberg B. Marshall Nonviolent Communication: A Language of Life.
Puddledancer Press, 2015. 272 р.
181. Horney Karen Neurosis and Human Growth : The Struggle Toward
Self-Realization. W. W. Norton & Company. Inc., 2011. 400 p.
182. Hertwig R. Judgments of Risk Frequencies : Tests of Possible Cognitive
Mechanisms. Journal of Experimental Psychology : Learning, Memory, and
Cognition 2005. Vol. 31. P. 621–642.
183. Hermans H. J. M, Kempen H.J.G.& Van Loon, R.J.P. The dialogical self
: Beyond individualism and rationalism. American Psihologist. 1992. P. 23–33.
184. Holmes T. H. The social readjustment rating scale / T. H. Holmes,
R. H. Rahe // Journal of Psychosomatic Research. – 1967. – Vol. 11. – P. 213-218.
185. Zimbardo P. G. The Time Paradox : The New Psychology of Time that
Will Change Your Life. N. Y. : Free Press, 2008. 389 p.
 197

ДОДАТКИ

Додаток А.

Уважаемый респондент! Просим Вас принять участие в анонимном

исследовании по психологии. Спасибо.

1. Ваш б) неполное высшее да, то укажите сколько

возраст:__________ образование лет, месяцев находитесь
2. Пол: в) профессионально- в
а) ж. техническое образование разводе)______________
б)м. г) _______________
3. Образование другое________________ в) обручена (ён)
(подчеркните __________ г)свой
подходящее Вам ): 4. Семейное положение: вариант_______________
а) полное высшее а) замужем/женат _________
образование б) разведена (ён) (если

І. Вам необходимо дать 20 ответов на один вопрос, относящийся к вам самим: «Кто Я?».
Вы можете отвечать так, как вам хочется, фиксировать все ответы, которые приходят к
вам в голову, поскольку в этом задании нет правильных или неправильных ответов.
1. 8. 15.
2. 9. 16.
3. 10. 17.
4. 11. 18.
5. 12. 19.
6. 13. 20.
7. 14.
І а. Инструкция. Вам предложен перечень суждений, характеризующих
отношение человека к себе, к своим поступкам и действиям. Внимательно прочитайте
каждое суждение. Если Вы согласны с содержанием суждения, то в бланке для ответов,
рядом с порядковым номером суждения поставьте "+", если не согласны, то "-".
Возможно, что некоторые суждения покажутся Вам излишне личными, затрагивающими
интимные стороны Вашей личности. Постарайтесь определить их соответствие себе как
можно искренне. Ваши ответы никому не будут демонстрироваться.
1. Мои слова довольно редко 6. Самое разумное, что может сделать
расходятся с делами. человек в своей жизни, это не
2. Случайному человеку я, скорее противиться собственной судьбе.
всего, покажусь человеком 7. У меня достаточно способностей и
приятным. энергии воплотить в жизнь
3. К чужим проблемам я всегда задуманное.
отношусь с тем же пониманием, 8. Если бы я раздвоился, то мне было
что и к своим. бы довольно интересно общаться
4. У меня нередко возникает чувство, со своим двойником.
что то, о чем я с собой мысленно 9. Я не способен причинять
разговариваю, мне неприятно. душевную боль самым любимым и
5. Думаю, что все мои знакомые родным мне людям.
относятся ко мне с симпатией. 10. Я считаю, что не грех иногда
пожалеть самого себя.

11. Совершив какой-то промах, я часто
не могу понять, как же мне могло
прийти в голову, что из
задуманного могло получиться
что-нибудь хорошее.
12. Чаще всего я одобряю свои планы
и поступки.
13. В моей личности есть, наверное,
что-то такое, что способно вызвать
у других острую неприязнь.
14. Когда я пытаюсь оценить себя, я
прежде всего вижу свои
недостатки.
15. У меня не получается быть для
любимого человека интересным
длительное время.
16. Можно сказать, что я ценю себя
достаточно высоко.
17. Мой внутренний голос редко
подсказывает мне то, с чем бы я в
конце концов не согласился.
18. Многие мои знакомые не
принимают меня так уж всерьез.
19. Бывало, и не раз, что я сам остро
ненавидел себя.
20. Мне очень мешает недостаток
энергии, воли и
целеустремленности.
21. В моей жизни возникали такие
обстоятельства, когда я шел на
сделку с собственной совестью.
22. Иногда я сам себя плохо понимаю.
23. Порой мне бывает мучительно
больно общаться с самим собой.
24. Думаю, что без труда смог бы
найти общий язык с любым
разумным и знающим человеком.
25. Если я и отношусь к кому-нибудь с
укоризной, то прежде всего к
самому себе.
26. Иногда я сомневаюсь, можно ли
любить меня по-настоящему.
27. Нередко мои споры с самим собой
обрываются мыслью, что все равно
выйдет не так, как я решил.
28. Мое отношение к самому себе
можно назвать дружеским.
29. Вряд ли найдутся люди, которым я
не по душе.
30. Часто я не без издевки
подшучиваю над собой.
198
31. Если бы мое второе «Я»
существовало, то для меня это был
бы довольно скучный партнер по
общению.
32. Мне представляется, что я
достаточно сложился как личность,
и поэтому не трачу много сил на
то, чтобы в чем-то стать другим.
33. В целом меня устраивает то, какой
я есть.
34. К сожалению, слишком многие не
разделяют моих взглядов на жизнь.
35. Я вполне могу сказать, что уважаю
сам себя.
36. Я думаю, что имею умного и
надежного советчика в себе самом.
37. Сам у себя я довольно часто
вызываю чувство раздражения.
38. Я часто, но довольно безуспешно
пытаюсь в себе что-то изменить.
39. Я думаю, что моя личность гораздо
интереснее и богаче, чем это может
показаться на первый взгляд.
40. Мои достоинства вполне
перевешивают мои недостатки.
41. Я редко остаюсь непонятым в
самом важном для меня.
42. Думаю, что другие в целом
оценивают меня достаточно
высоко.
43. То, что со мной случается,- это
дело моих собственных рук.
44. Если я спорю с собой, то всегда
уверен, что найду единственно
правильное решение.
45. Когда со мной случаются
неприятности, как правило, я
говорю: «И поделом тебе».
46. Я не считаю, что достаточно
духовно интересен для того, чтобы
быть притягательным для многих
людей.
47. У меня нередко возникает
сомнения: а таков ли я на самом
деле, каким себе представляюсь?
48. Я не способен на измену даже в
мыслях.
49. Чаще всего я думаю о себе с
дружеской иронией.
50. Мне кажется, что мало кто может
подумать обо мне плохо.

51. Уверен, что на меня можно
положиться в самых ответственных
делах.
52. Я могу сказать, что в целом я
контролирую свою судьбу.
53. Я никогда не выдаю
понравившиеся мне чужие мысли
за свои.
54. Каким бы я ни казался
окружающим, я то знаю, что в
глубине души я лучше, чем
большинство других.
55. Я хотел бы оставаться таким, какой
я есть.
56. Я всегда рад критике в свой адрес,
если она обоснована и
справедлива.
57. Мне кажется, что если бы таких
людей, как я, было больше, то
жизнь изменилась бы в лучшую
сторону.
58. Мое мнение имеет достаточный вес
в глазах окружающих.
59. Что-то мешает мне понять себя по-
настоящему.
60. Во мне есть немало такого, что
вряд ли вызывает симпатию.
61. В сложных обстоятельствах я
обычно не жду, пока проблемы
разрешатся сами собой.
62. Иногда я пытаюсь выдать себя не
за того, кто я есть.
63. Быть снисходительным к
собственным слабостям - вполне
естественно.
64. Я убедился, что глубокое
проникновение в себя -
малоприятное и довольно
рискованное занятие.
65. Я никогда не раздражаюсь и не
злюсь без особых на то причин.
66. У меня бывают такие моменты,
когда я понимал, что меня есть за
что презирать.
67. Я часто чувствую, что мало влияю
на то, что со мной происходит.
68. Именно богатство и глубина моего
внутреннего мира и определяют
мою ценность как личности.
69. Долгие споры с собой чаще всего
оставляют горький осадок в моей
душе, чем приносят облегчение.
199
70. Думаю, что общение со мной
доставляет людям искреннее
удовольствие.
71. Если говорить откровенно, иногда
я бываю очень неприятен.
72. Можно сказать, что я себе
нравлюсь.
73. Я человек надежный.
74. Осуществление моих желаний
мало зависит от везения.
75. Мое внутреннее «Я» всегда мне
интересно.
76. Мне очень просто убедить себя не
расстраиваться по пустякам.
77. Близким людям свойственно меня
недооценивать.
78. У меня в жизни нередко бывают
минуты, когда я сам себе противен.
79. Мне кажется, что я все-таки не
умею злиться на себя по-
настоящему.
80. Я убедился, что в серьезных делах
на меня лучше не рассчитывать.
81. Порой мне кажется, что я какой-то
странный.
82. Я не склонен пасовать перед
трудностями.
83. Мое собственное «Я» не
представляется мне чем-то
достойным глубокого внимания.
84. Мне кажется, что, глубоко
обдумывая свои внутренние
проблемы, я научился гораздо
лучше себя понимать.
85. Сомневаюсь, что вызываю
симпатию у большинства
окружающих.
86. Мне случалось совершать такие
поступки, которым вряд ли можно
найти оправдание.
87. Где-то в глубине души я считаю
себя слабаком.
88. Если я искренне и обвиняю себя в
чем-то, то, как правило,
обличительного запала хватает
ненадолго.
89. Мой характер, каким бы он ни был,
вполне меня устраивает.
90. Я вполне представляю себе, что
меня ждет впереди.
 200

91. Иногда мне бывает трудно найти
общий язык со своим внутренним
«Я».
92. Мои мысли о себе по большей
части сводятся к обвинениям в
собственный адрес.
93. Я не хотел бы сильно меняться
даже в лучшую сторону, потому
что каждое изменение - это потеря
какой-то дорогой частицы самого
себя.
94. В результате моих действий
слишком часто получается совсем
не то, на что я рассчитывал.
95. Вряд ли во мне есть что-то, чего бы
я не знал.
96. Мне еще многого не хватает, чтобы
с уверенностью сказать себе: «Да, я
вполне созрел как личность».
97. Во мне вполне мирно уживаются
как мои достоинства, так и мои
недостатки.
98. Иногда я оказываю
«бескорыстную» помощь людям
только для того, чтобы лучше
выглядеть в собственных глазах.
99. Мне слишком часто и безуспешно
приходится оправдываться перед
самим собой.
100. Те, кто меня не любит, просто не
знают, какой я человек.
101. Убедить себя в чем-то не
составляет для меня большого
труда.
102. Я не испытываю недостатка в
близких и понимающих меня
людях.
103. Мне кажется, что мало кто
уважает меня по-настоящему.
104. Если не мелочиться, то в целом
меня не в чем упрекнуть.
105. Я сам создал себя таким, каков
я есть.
106. Мнение других обо мне вполне
совпадает с моим собственным.
107. Мне бы очень хотелось во
многом себя переделать.
108. Ко мне относятся так, как я того
заслуживаю.
109. Думаю, что моя судьба
сложится все равно не так, как бы
мне хотелось теперь.
110. Уверен, что в жизни я на своем
месте.

Додаток Б
ІІ. Инструкция. Вам необходимо обозначить место на каждой линии, которое, по Вашему
мнению, соответствует текущему уровню вашого состояния (обозначить « – »). Например, счастье:
верхний край соответствует состоянию, где, по вашему мнению находится самый счастливый человек,
которого можно представить, а нижнему соответствует состояние самого несчастного человека. По
этому принципу отметить знаком « – » все четыре вертикальных линии.

здоровье ум характер счастье

 201

ІІ а. Методика диагностики самооценки психических состояний

(по Г. Айзенку).

Предлагаем Вам описание различных психических состояний. Если это состояние очень подходит
Вам, то за ответ ставится 2 балла; если подходит, но не очень, то 1 балл; если совсем не подходит - то 0
баллов.

Подходит, но Не
Подходит
№ Психические состояния не очень подходит
2 1 0
1. Не чувствую в себе уверенности.
2. Часто из-за пустяков краснею.
3. Мой сон беспокоен.
4. Легко впадаю в уныние.
5. Беспокоюсь о только воображаемых еще неприятностях.
6. Меня пугают трудности.
7. Люблю копаться в своих недостатках.
8. Меня легко убедить.
9. Я мнительный.
10. С трудом переношу время ожидания.
Нередко мне кажутся безвыходными положения, из которых
11.
можно найти выход.
12. Неприятности меня сильно расстраивают, я падаю духом.
При больших неприятностях я склонен без достаточных основа-
13.
ний винить себя.
14. Несчастья и неудачи ничему меня не учат.
15. Я часто отказываюсь от борьбы, считая ее бесплодной.
16. Я нередко чувствую себя беззащитным.
17. Иногда у меня бывает состояние отчаяния.
18. Чувствую растерянность перед трудностями.
В трудные минуты жизни иногда веду себя по-детски, хочу
19.
чтобы меня пожалели.
20. Считаю недостатки своего характера неисправимыми.
21. Оставляю за собой последнее слово.
22. Нередко в разговоре перебиваю собеседника.
23. Меня легко рассердить.
24. Люблю делать замечания другим.
25. Хочу быть авторитетом для окружающих.
26. Не довольствуюсь малым, хочу наибольшего.
27. Когда разгневаюсь, плохо себя сдерживаю.
28. Предпочитаю лучше руководить, чем подчинять.
29. У меня резкая, грубоватая жестикуляция.
30. Я мстителен.
31. Мне трудно менять привычки.
32. Нелегко переключаю внимание.
33. Очень настороженно отношусь ко всему новому.
34. Меня трудно переубедить.
Нередко у меня не выходят из головы мысли, от которых следо-
35.
вало бы освободиться.
36. Нелегко сближаюсь с людьми.
37. Меня расстраивают даже незначительные нарушения плана.
38. Нередко я проявляю упрямство.
39. Неохотно иду на риск.
40. Резко переживаю отклонения от принятого мною режима.
 202

Додаток В.
ІІІ. Инструкция: В опроснике содержатся высказывания о человеке, о его образе жизни:
переживаниях, мыслях, привычках, стиле поведения. Их всегда можно соотнести с нашим собственным
образом жизни.
Прочитав, или прослушав очередное высказывание опросника, примерьте его к своим привычкам,
своему образу жизни и оцените: в какой мере это высказывание может быть отнесено к Вам. Для того,
чтобы обозначить ваш ответ в бланке, выберите подходящий, по вашему мнению, один из семи вариантов
оценок, пронумерованных цифрами от «0» до «6»: «0» – это ко мне совершенно не относится; «1» – мне это
не свойственно в большинстве случаев; «2» – сомневаюсь, что это можно отнести ко мне; «3» – не решаюсь
отнести это к себе; «4» – это похоже на меня, но нет уверенности; «5» – это на меня похоже; «6» – это точно
про меня.

1. Испытывает неловкость, когда вступает с кем-
нибудь в разговор.
2. Нет желания раскрываться перед другими.
3. Во всем любит состязание, соревнование,
борьбу.
4. Предъявляет к себе высокие требования.
5. Часто ругает себя за сделанное.
6. Часто чувствует себя униженным.
7. Сомневается, что может нравиться кому-
нибудь из лиц противоположного пола.
8. Свои обещания выполняет всегда
9. Теплые, добрые отношения с окружающими.
10. Человек сдержанный, замкнутый; держится
ото всех чуть в стороне.
11. В своих неудачах винит себя.
12. Человек ответственный; на него можно
положиться.
13. Чувствует, что не в силах хоть что-нибудь
изменить, все усилия напрасны.
14. На многое смотрит глазами сверстников.
15. Принимает в целом те правила и требования,
которым надлежит следовать.
16. Собственных убеждений и правил не хватает.
17. Любит мечтать – иногда прямо среди бела
дня. С трудом возвращается от мечты к
действительности.
18. Всегда готов к защите и даже нападению:
«застревает» на переживаниях обид, мысленно
перебирая способы мщения.
19. Умеет управлять собой и собственными
поступками, заставлять себя, разрешать себе;
самоконтроль для него – не проблема.
20. Часто портится настроение: накатывает
уныние, хандра.
21. Все, что касается других, не волнует:
сосредоточен на себе; занят собой.
22. Люди, как правило, ему нравятся.
23. Не стесняется своих чувств, открыто их
выражает.
24. Среди большого стечения народа бывает
немножко одиноко.
25. Сейчас очень не по себе. Хочется все бросить,
куда-нибудь спрятаться.
26. С окружающими обычно ладит.
27. Всего труднее бороться с самим собой.
28. Настораживает незаслуженное
доброжелательное отношение окружающих.
29. В душе – оптимист, верит в лучшее.
30. Человек неподатливый, упрямый; таких
называют трудными.
31. К людям критичен и судит их, если считает,
что они этого заслуживают.
32. Обычно чувствует себя не ведущим, а
ведомым: ему не всегда удается мыслить и
действовать самостоятельно.
33. Большинство из тех, кто его знает, хорошо к
нему относится, любит его.
34. Иногда бывают такие мысли, которыми не
хотелось бы ни с кем делиться.
35. Человек с привлекательной внешностью.
36. Чувствует себя беспомощным, нуждается в
ком-то, кто был бы рядом.
37. Приняв решение, следует ему.
38. Принимает, казалось бы, самостоятельные
решения, не может освободиться от влияния
других людей.
39. Испытывает чувство вины, даже когда винить
себя как будто не в чем.
40. Чувствует неприязнь к тому, что его окружает.
41. Всем доволен.
42. Выбит из колеи: не может собраться, взять
себя в руки, организовать себя.
43. Чувствует вялость; все, что раньше волновало,
стало вдруг безразличным.
44. Уравновешен, спокоен.
45. Разозлившись, нередко выходит из себя.
46. Часто чувствует себя обиженным.
47. Человек порывистый, нетерпеливый, горячий:
не хватает сдержанности.
48. Бывает, что сплетничает.
49. Не очень доверяет своим чувствам: они
иногда подводят его.
50. Довольно трудно быть самим собой.
51. На первом месте рассудок, а не чувство,
прежде чем что-либо сделать, подумает.
52. Происходящее с ним толкует на свой лад,
способен на придумывать лишнего… Словом – не
от мира сего.
53. Человек терпимый к людям и принимает
каждого таким, каков он есть.
54. Старается не думать о своих проблемах.
55. Считает себя интересным человеком –
привлекательным как личность, заметным.
56. Человек стеснительный, легко тушуется.
57. Обязательно нужно напоминать,
подталкивать, чтобы довел дело до конца.
58. В душе чувствует превосходство над другими.
59. Нет ничего, в чем бы выразил себя, проявил
свою индивидуальность, свое Я.
60. Боится того, что подумают о нем другие.

61. Честолюбив, неравнодушен к успеху, похвале:
в том, что для него существенно, старается быть
среди лучших.
62. Человек, у которого в настоящий момент
многое достойно презрения,
63. Человек деятельный, энергичный, полон
инициатив.
64. Пасует перед трудностями и ситуациями,
которые грозят осложнениями.
65. Себя просто недостаточно ценит.
66. По натуре вожак и умеет влиять на других.
67. Относится к себе в целом хорошо.
68. Человек настойчивый, напористый; ему всегда
важно настоять на своем.
69. Не любит, когда с кем-нибудь портятся
отношения, особенно – если разногласия грозят
стать явными.
70. Подолгу не может принять решение, а потом
сомневается в его правильности.
71. Пребывает в растерянности, все спуталось, все
смешалось у него.
72. Доволен собой.
73. Невезучий.
74. Человек приятный, располагающий к себе.
75. Лицом, может, и не очень пригож, но может
нравиться как человек, как личность.
76. Презирает лиц противоположного пола и не
связывается с ними.
77. Когда нужно что-то сделать, охватывает
страх: а вдруг – не справлюсь, а вдруг – не
получится.
78. Легко, спокойно на душе, нет ничего, что
сильно бы тревожило.
79. Умеет упорно работать.
80. Чувствует, что растет, взрослеет: меняется сам
и отношение к окружающему миру.
81. Случается, что говорит о том, в чем совсем не
СПАСИБО ЗА УЧАСТИЕ В ИССЛЕДОВАНИИ!
203
разбирается.
82. Всегда говорит только правду.
83. Встревожен, обеспокоен, напряжен.
84. Чтобы заставить хоть что-то сделать, нужно
как следует настоять, и тогда он уступит.
85. Чувствует неуверенность в себе.
86. Обстоятельства часто вынуждают защищать
себя, оправдываться и обосновывать свои
поступки.
87. Человек уступчивый, податливый, мягкий в
отношениях с другими.
88. Человек толковый, любит размышлять.
89. Иной раз любит прихвастнуть.
90. Принимает решения и тут же их меняет;
презирает себя за безволие, а сделать с собой
ничего не может.
91. Старается полагаться на свои силы, не
рассчитывает на чью-то помощь.
92. Никогда не опаздывает.
93. Испытывает ощущение скованности,
внутренней несвободы.
94. Выделяется среди других.
95. Не очень надежный товарищ, не во всем
можно положиться.
96. В себе все ясно, себя хорошо понимает.
97. Общительный, открытый человек; легко
сходится с людьми.
98. Силы и способности вполне соответствуют
тем задачам, которые приходится решать; со всем
может справиться.
99. Себя не ценит: никто его всерьез не
воспринимает; в лучшем случае к нему
снисходительны, просто терпят.
100. Беспокоится, что лица противоположного
пола слишком занимают мысли.
101. Все свои привычки считает хорошими.
 204

Додаток Г1.
Статистичні показники для групи розлучених
стать чол. жін. Итого
Средн N Стд.От Средн N Стд.Откл Средн N Стд.Откл
ее клонен ее онение ее онение
ие
Замкнутість 6,67 15 3,086 8,60 25 ,707 7,88 40 2,151
Самовпевненість 5,60 15 2,197 5,28 25 2,246 5,40 40 2,205

Самокерівництво 6,40 15 1,595 4,76 25 2,067 5,38 40 2,047

Відображене 4,40 15 2,501 2,16 25 1,546 3,00 40 2,219
самоставлення
Самоцінність 4,27 15 2,549 2,00 25 ,913 2,85 40 2,020
Самоприйняття 5,00 15 3,586 2,08 25 1,222 3,18 40 2,754
Самоприв'язаність 9,20 15 ,561 6,20 25 2,972 7,33 40 2,777
Внутрішня 7,07 15 2,017 8,56 25 ,651 8,00 40 1,502
конфліктність
Самозвинувачення 6,13 15 3,226 8,64 25 ,638 7,70 40 2,345
Самоповага 19,73 15 5,637 13,60 25 3,342 15,90 40 5,227
Аутосимпатія 18,47 15 5,436 10,28 25 3,398 13,35 40 5,816
Внутр.нестабільність 13,20 15 4,092 17,20 25 ,816 15,70 40 3,204

айз_фрустрація 11,47 15 3,603 15,28 25 3,530 13,85 40 3,978

айз_агресивність 16,67 15 2,992 12,48 25 5,269 14,05 40 4,951
айз_ригідність 13,87 15 4,749 16,00 25 2,754 15,20 40 3,722
айз_тривожність 13,80 15 3,950 15,16 25 4,679 14,65 40 4,418
дембо_сам 77,07 15 8,128 33,52 25 13,373 49,85 40 24,282
дезадаптивність 102,13 15 38,163 164,36 25 20,950 141,03 40 41,518
неприйняття себе 28,67 15 9,309 28,08 25 7,427 28,30 40 8,071
неприйняття інших 28,40 15 8,356 28,52 25 7,550 28,48 40 7,756
емоційний 27,80 15 6,868 31,96 25 8,116 30,40 40 7,851
дискомфорт
зовнішній контроль 37,93 15 9,946 38,24 25 9,752 38,13 40 9,698
відомість 23,87 15 7,689 26,08 25 7,053 25,25 40 7,281
ескапізм (відхід від 19,20 15 5,596 20,88 25 6,882 20,25 40 6,408
проблем)
авторитарний 5,20 15 4,229 3,80 25 3,500 4,33 40 3,799
егоїстичний 5,00 15 3,586 6,08 25 3,475 5,68 40 3,511
агресивний 13,60 15 1,352 14,16 25 1,930 13,95 40 1,739
підозрілий 14,33 15 2,160 12,92 25 3,161 13,45 40 2,882
підкоряємий 5,07 15 3,453 4,88 25 2,804 4,95 40 3,021
залежний 5,13 15 3,796 3,88 25 3,283 4,35 40 3,490
доброзичливий 4,67 15 2,160 3,76 25 3,767 4,10 40 3,257
альтруїстичний 7,20 15 1,146 8,96 25 2,441 8,30 40 2,210
 205

Додаток Г2.
Статистичні показники для групи осіб
з тимчасовою інвалідністю
стать чол. жін. Итого
Сред N Стд.О Сред N Стд.От Среднее N Стд.От
нее тклон нее клонен клонен
ение ие ие
Замкнутість 8,65 20 ,745 7,80 15 2,111 8,29 35 1,526
Самовпевненість 4,90 20 2,125 6,20 15 1,320 5,46 35 1,915
Самокерівництво 4,10 20 1,334 4,07 15 2,154 4,09 35 1,704
Відображене 3,90 20 1,683 4,67 15 1,676 4,23 35 1,699
самоставлення
Самоцінність 4,40 20 1,667 4,80 15 1,935 4,57 35 1,770
Самоприйняття 3,25 20 2,268 3,20 15 2,396 3,23 35 2,289
Самоприв'язаність 7,65 20 2,346 7,73 15 1,624 7,69 35 2,040
Внутрішня 7,85 20 1,927 8,07 15 ,961 7,94 35 1,571
конфліктність
Самозвинувачення 3,05 20 2,665 2,40 15 2,586 2,77 35 2,613
Самоповага 14,25 20 3,864 17,13 15 3,441 15,49 35 3,914
Аутосимпатія 15,30 20 4,156 15,73 15 3,751 15,49 35 3,936
Внутр.нестабільність 10,90 20 3,275 10,47 15 2,949 10,71 35 3,102
айз_фрустрація 13,10 20 3,768 13,53 15 4,033 13,29 35 3,832
айз_агресивність 15,15 20 5,081 16,27 15 1,223 15,63 35 3,919
айз_ригідність 13,70 20 5,110 16,47 15 1,302 14,89 35 4,150
айз_тривожність 12,35 20 4,603 15,13 15 ,516 13,54 35 3,729
дембо_сам 48,05 20 20,877 46,87 15 19,770 47,54 35 20,121
дезадаптивність 156,30 20 27,940 139,93 15 37,551 149,29 35 32,930
неприйняття себе 31,60 20 8,537 25,00 15 7,709 28,77 35 8,728
неприйняття інших 33,35 20 10,184 32,33 15 6,935 32,91 35 8,833
емоційний 35,30 20 9,393 33,93 15 8,730 34,71 35 9,008
дискомфорт
зовнішній контроль 34,30 20 10,204 38,07 15 8,489 35,91 35 9,562
відомість 26,90 20 5,937 25,87 15 4,324 26,46 35 5,260
ескапізм (відхід від 22,00 20 6,130 21,67 15 4,716 21,86 35 5,494
проблем)
авторитарний 9,35 20 4,095 9,87 15 3,441 9,57 35 3,783
егоїстичний 7,60 20 3,979 7,40 15 1,682 7,51 35 3,166
агресивний 13,85 20 1,040 14,13 15 1,060 13,97 35 1,043
підозрілий 14,15 20 2,033 14,20 15 1,373 14,17 35 1,757
підкоряємий 10,10 20 1,651 10,27 15 1,335 10,17 35 1,505
залежний 13,70 20 2,342 14,20 15 1,568 13,91 35 2,035
доброзичливий 5,05 20 1,849 3,67 15 2,059 4,46 35 2,034
альтруїстичний 10,20 20 2,093 8,87 15 2,588 9,63 35 2,377
 206

Додаток Г3.
Статистичні показники для групи безробітних осіб
стать чол. жін. Итого
Средн N Стд.Отк Среднее N Стд.От Среднее N Стд.От
ее лонение клонен клонен
ие ие
Замкнутість 4,30 10 2,406 5,65 20 2,110 5,20 30 2,265
Самовпевненість 3,70 10 3,268 3,30 20 2,638 3,43 30 2,812
Самокерівництво 6,20 10 2,201 5,85 20 2,346 5,97 30 2,266
Відображене 6,50 10 2,273 6,00 20 2,362 6,17 30 2,306
самоставлення
Самоцінність 6,00 10 2,667 5,95 20 2,665 5,97 30 2,619
Самоприйняття 4,60 10 3,658 2,40 20 2,186 3,13 30 2,897
Самоприв'язаність 5,80 10 3,393 7,95 20 1,905 7,23 30 2,648
Внутрішня 6,50 10 3,408 8,05 20 1,669 7,53 30 2,446
конфліктність
Самозвинувачення 3,30 10 2,584 3,10 20 2,382 3,17 30 2,408
Самоповага 22,10 10 3,900 19,50 20 5,925 20,37 30 5,411
Аутосимпатія 16,40 10 6,433 16,30 20 2,993 16,33 30 4,326
Внутр.нестабільніс 9,80 10 5,181 11,15 20 3,167 10,70 30 3,914
ть
айз_фрустрація 11,10 10 5,301 14,25 20 3,640 13,20 30 4,437
айз_агресивність 11,70 10 6,617 14,90 20 3,493 13,83 30 4,893
айз_ригідність 9,80 10 5,514 14,75 20 3,683 13,10 30 4,894
айз_тривожність 15,80 10 1,476 14,75 20 3,537 15,10 30 3,021
дембо_сам 50,80 10 21,175 39,15 20 10,742 43,03 30 15,683
дезадаптивність 140,70 10 38,635 159,40 20 28,860 153,17 30 33,005
неприйняття себе 24,70 10 8,693 33,20 20 8,102 30,37 30 9,114
неприйняття 24,40 10 9,407 34,00 20 6,736 30,80 30 8,853
інших
емоційний 27,70 10 10,111 33,50 20 6,134 31,57 30 8,007
дискомфорт
зовнішній 37,90 10 14,012 42,65 20 7,673 41,07 30 10,232
контроль
відомість 22,30 10 8,512 26,80 20 4,697 25,30 30 6,450
ескапізм (відхід 18,70 10 7,273 23,15 20 4,069 21,67 30 5,641
від проблем)
авторитарний 9,30 10 3,302 9,55 20 1,191 9,47 30 2,080
егоїстичний 13,20 10 3,048 13,60 20 2,393 13,47 30 2,583
агресивний 11,60 10 1,647 10,90 20 1,997 11,13 30 1,889
підозрілий 14,10 10 2,470 13,50 20 2,666 13,70 30 2,575
підкоряємий 9,00 10 3,528 8,50 20 3,749 8,67 30 3,623
залежний 10,40 10 2,633 10,50 20 2,188 10,47 30 2,300
доброзичливий 9,60 10 2,989 8,90 20 1,683 9,13 30 2,177
альтруїстичний 14,60 10 1,838 13,40 20 3,119 13,80 30 2,784
 207

Додаток Г4.
Статистичні показники для групи вимушено переселених осіб
стать чол. жін. Итого
Среднее N Стд.Отк Среднее N Стд.От Среднее N Стд.От
лонение клонен клонен
ие ие
Замкнутість 4,13 15 2,100 5,36 25 2,119 4,90 40 2,170
Самовпевненість 4,67 15 1,543 3,08 25 1,847 3,68 40 1,886
Самокерівництво 6,67 15 1,988 5,12 25 2,007 5,70 40 2,115
Відображене 6,20 15 2,651 5,04 25 2,131 5,48 40 2,375
самоставлення
Самоцінність 6,47 15 2,066 5,00 25 2,533 5,55 40 2,449
Самоприйняття 3,40 15 2,694 2,60 25 2,102 2,90 40 2,340
Самоприв'язаніст 6,00 15 3,566 7,32 25 2,428 6,83 40 2,934
ь
Внутрішня 6,87 15 2,748 8,28 25 1,242 7,75 40 2,035
конфліктність
Самозвинувачен 4,87 15 3,357 2,60 25 1,915 3,45 40 2,745
ня
Самоповага 23,40 15 4,222 17,88 25 3,898 19,95 40 4,804
Аутосимпатія 15,87 15 4,470 14,92 25 2,644 15,28 40 3,419
Внутр.нестабільн 11,73 15 4,008 10,88 25 2,205 11,20 40 2,989
ість
айз_фрустрація 11,27 15 3,494 11,60 25 4,830 11,48 40 4,332
айз_агресивність 10,33 15 4,353 14,08 25 4,707 12,68 40 4,880
айз_ригідність 14,87 15 2,850 14,48 25 3,368 14,63 40 3,152
айз_тривожність 12,00 15 4,456 14,96 25 2,111 13,85 40 3,461
дембо_сам 65,13 15 12,461 28,00 25 8,505 41,93 40 20,778
дезадаптивність 141,93 15 41,914 136,88 25 38,496 138,78 40 39,354
неприйняття себе 25,20 15 6,879 29,44 25 7,539 27,85 40 7,502
неприйняття 27,53 15 8,383 29,16 25 7,983 28,55 40 8,067
інших
емоційний 26,20 15 9,206 28,68 25 9,164 27,75 40 9,142
дискомфорт
зовнішній 37,60 15 10,802 34,00 25 9,574 35,35 40 10,070
контроль
відомість 20,33 15 7,752 25,96 25 8,384 23,85 40 8,511
ескапізм (відхід 20,20 15 7,203 19,04 25 6,767 19,48 40 6,865
від проблем)
авторитарний 8,73 15 3,788 9,20 25 2,646 9,03 40 3,084
егоїстичний 15,67 15 2,992 15,48 25 3,137 15,55 40 3,046
агресивний 15,07 15 2,404 15,64 25 3,108 15,43 40 2,845
підозрілий 8,87 15 1,767 9,88 25 2,789 9,50 40 2,481
підкоряємий 9,07 15 2,314 9,96 25 3,518 9,63 40 3,119
залежний 9,87 15 3,777 8,88 25 1,986 9,25 40 2,790
доброзичливий 9,53 15 3,461 7,92 25 2,080 8,53 40 2,755
альтруїстичний 8,13 15 2,875 10,00 25 2,872 9,30 40 2,980
 208

ДОДАТОК Д
Критерій Стьюдента для незалежних вибірок за досліджуваними
групами у гендерному розрізі
Додаток Д1.
Критерій Стьюдента щодо гендерного розрізу в групі розлучених осіб
Критерий
равенства
дисперсий
Ливиня t-критерий равенства средних
95% доверительный
интервал разности средних
Значим Стд. Нижня
ость (2- Разност ошибка я
сторонн ь разност границ
F Знч. t ст.св. яя) средних и а Верхняя граница
Предполагает 37,854 ,000 -3,027 38 ,004 -1,933 ,639 -3,226 -,640
ся равенство
Замкнутість

дисперсий
Равенство -2,389 14,887 ,031 -1,933 ,809 -3,659 -,207
дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает ,137 ,713 ,440 38 ,663 ,320 ,728 -1,153 1,793
Самовпевненіс

ся равенство
дисперсий
Равенство ,442 30,140 ,661 ,320 ,724 -1,158 1,798
дисперсий не
предполагает
ть

ся
Предполагает 1,129 ,295 2,633 38 ,012 1,640 ,623 ,379 2,901
ся равенство
Самокерівниц

дисперсий
Равенство 2,811 35,445 ,008 1,640 ,583 ,456 2,824
дисперсий не
тво

предполагает
ся
Предполагает 3,942 ,054 3,512 38 ,001 2,240 ,638 ,949 3,531
ся равенство
самоставленн
Відображене

дисперсий
Равенство 3,128 20,523 ,005 2,240 ,716 ,749 3,731
дисперсий не
предполагает
я

ся
Предполагает 37,316 ,000 4,062 38 ,000 2,267 ,558 1,137 3,396
ся равенство
дисперсий
Самоцінність

Равенство 3,319 16,182 ,004 2,267 ,683 ,820 3,713

дисперсий не
предполагает
ся

Предполагает 78,615 ,000 3,751 38 ,001 2,920 ,778 1,344 4,496

Самоприйнят

ся равенство
дисперсий
Равенство 3,049 15,974 ,008 2,920 ,958 ,890 4,950
дисперсий не
предполагает
тя

ся
Предполагает 55,144 ,000 3,849 38 ,000 3,000 ,779 1,422 4,578
Самоприв'яза

ся равенство
дисперсий
Равенство 4,904 26,769 ,000 3,000 ,612 1,744 4,256
дисперсий не
ність

предполагает
ся
Предполагает 11,748 ,001 -3,441 38 ,001 -1,493 ,434 -2,372 -,615
конфлі
Внутрі

ктніст

ся равенство
шня

дисперсий
ь

Равенство -2,782 15,768 ,013 -1,493 ,537 -2,632 -,354

 209

дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает 47,951 ,000 -3,794 38 ,001 -2,507 ,661 -3,844 -1,169
Самозвинувач

ся равенство
дисперсий
Равенство -2,974 14,659 ,010 -2,507 ,843 -4,307 -,707
дисперсий не
ення

предполагает
ся
Предполагает ,574 ,453 -3,283 38 ,002 -3,813 1,162 -6,165 -1,462
айз_фрустраці

ся равенство
дисперсий
Равенство -3,265 29,133 ,003 -3,813 1,168 -6,201 -1,425
дисперсий не
предполагает
я

ся
Предполагает 16,471 ,000 2,809 38 ,008 4,187 1,491 1,169 7,204
айз_агресивні

ся равенство
дисперсий
Равенство 3,204 37,942 ,003 4,187 1,307 1,541 6,832
дисперсий не
предполагает
сть

ся
Предполагает 5,205 ,028 -1,805 38 ,079 -2,133 1,182 -4,526 ,260
ся равенство
айз_ригідність

дисперсий
Равенство -1,587 19,750 ,128 -2,133 1,344 -4,940 ,673
дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает ,004 ,951 -,941 38 ,353 -1,360 1,445 -4,285 1,565
айз_тривожніст

ся равенство
дисперсий
Равенство -,983 33,603 ,333 -1,360 1,384 -4,174 1,454
дисперсий не
предполагает
ся
ь

Предполагает 4,032 ,052 11,379 38 ,000 43,547 3,827 35,800 51,294

ся равенство
дисперсий
дембо_сам

Равенство 12,809 37,974 ,000 43,547 3,400 36,664 50,429

дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает 10,912 ,002 -6,679 38 ,000 -62,227 9,317 - -43,366
дезадаптивніс

ся равенство 81,088
дисперсий
Равенство -5,812 19,155 ,000 -62,227 10,707 - -39,828
дисперсий не 84,625
предполагает
ть

ся
Предполагает ,172 ,681 ,220 38 ,827 ,587 2,669 -4,816 5,989
ся равенство
неприйняття

дисперсий
Равенство ,208 24,638 ,837 ,587 2,826 -5,237 6,410
дисперсий не
себе

предполагает
ся
Предполагает ,046 ,832 -,047 38 ,963 -,120 2,566 -5,315 5,075
ся равенство
неприйняття

дисперсий
Равенство -,046 27,260 ,964 -,120 2,634 -5,521 5,281
дисперсий не
інших

предполагает
ся
Предполагает ,737 ,396 -1,658 38 ,105 -4,160 2,508 -9,238 ,918
дискомфорт

ся равенство
емоційний

дисперсий
Равенство -1,730 33,550 ,093 -4,160 2,404 -9,048 ,728
дисперсий не
предполагает
 210

ся
Предполагает ,022 ,884 -,096 38 ,924 -,307 3,209 -6,802 6,189
ся равенство
дисперсий
зовнішній

Равенство
контроль
-,095 29,152 ,925 -,307 3,225 -6,901 6,287
дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает ,474 ,495 -,929 38 ,359 -2,213 2,382 -7,036 2,609
ся равенство
дисперсий
відомість

Равенство -,909 27,599 ,371 -2,213 2,435 -7,205 2,779

дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает 2,218 ,145 -,799 38 ,429 -1,680 2,103 -5,937 2,577
ся равенство
дисперсий
(відхід від
проблем)

Равенство -,842 34,409 ,406 -1,680 1,995 -5,734 2,374

ескапізм

дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает ,050 ,825 1,133 38 ,265 1,400 1,236 -1,103 3,903
ся равенство
авторитарний

дисперсий
Равенство 1,079 25,371 ,291 1,400 1,297 -1,269 4,069
дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает ,042 ,839 -,940 38 ,353 -1,080 1,148 -3,405 1,245
ся равенство
егоїстичний

дисперсий
Равенство -,933 28,877 ,359 -1,080 1,158 -3,448 1,288
дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает ,472 ,496 -,986 38 ,330 -,560 ,568 -1,710 ,590
ся равенство
дисперсий
агресивний

Равенство -1,076 36,941 ,289 -,560 ,520 -1,615 ,495

дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает 3,580 ,066 1,527 38 ,135 1,413 ,926 -,460 3,287
ся равенство
дисперсий
підозрілий

Равенство 1,676 37,233 ,102 1,413 ,843 -,295 3,121

дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает 1,512 ,226 ,187 38 ,853 ,187 ,999 -1,836 2,209
ся равенство
підкоряємий

дисперсий
Равенство ,177 24,984 ,861 ,187 1,053 -1,983 2,356
дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает ,838 ,366 1,103 38 ,277 1,253 1,137 -1,048 3,555
ся равенство
дисперсий
залежний

Равенство 1,062 26,295 ,298 1,253 1,180 -1,170 3,677

дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает 2,903 ,097 ,849 38 ,401 ,907 1,067 -1,254 3,068
ся равенство
доброзичливий

дисперсий
Равенство ,967 37,966 ,340 ,907 ,937 -,991 2,804
дисперсий не
предполагает
ся
 211

Предполагает 3,623 ,065 -2,615 38 ,013 -1,760 ,673 -3,122 -,398

ся равенство
альтруїстичн дисперсий
Равенство -3,083 36,447 ,004 -1,760 ,571 -2,917 -,603
дисперсий не
предполагает
ий

ся
Предполагает 6,737 ,013 4,336 38 ,000 6,133 1,415 3,270 8,997
ся равенство
Самоповага

дисперсий
Равенство 3,829 20,006 ,001 6,133 1,602 2,792 9,474
дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает 7,609 ,009 5,879 38 ,000 8,187 1,392 5,368 11,006
Аутосимпатія

ся равенство
дисперсий
Равенство 5,250 20,669 ,000 8,187 1,559 4,940 11,433
дисперсий не
предполагает
ся
Предполагает 37,053 ,000 -4,771 38 ,000 -4,000 ,838 -5,697 -2,303
Внутр.нестабіл

ся равенство
дисперсий
Равенство -3,742 14,672 ,002 -4,000 1,069 -6,283 -1,717
ьність

дисперсий не
предполагает
ся

Додаток Д2.
Критерій Стьюдента щодо гендерного розрізу в групі осіб,
з тимчасовою інвалідністю
Критерий
равенства
дисперсий
Ливиня t-критерий равенства средних
95%
доверительный
интервал
разности средних
Значим Стд. Нижня Верхня
ость (2- Разност ошибка я я
сторон ь разност границ границ
F Знч. t ст.св. няя) средних и а а
Замкнутість Предполагаетс 6,479 ,016 1,674 33 ,104 ,850 ,508 -,183 1,883
я равенство
дисперсий
Равенство 1,491 16,631 ,155 ,850 ,570 -,355 2,055
дисперсий не
предполагаетс
я
Самовпевненість Предполагаетс 3,740 ,062 -2,083 33 ,045 -1,300 ,624 -2,570 -,030
я равенство
дисперсий
Равенство -2,223 32,063 ,033 -1,300 ,585 -2,491 -,109
дисперсий не
предполагаетс
я
Самокерівництво Предполагаетс 2,511 ,123 ,056 33 ,955 ,033 ,591 -1,169 1,235
я равенство
дисперсий
Равенство ,053 21,879 ,958 ,033 ,631 -1,276 1,342
дисперсий не
предполагаетс
я
Відображене Предполагаетс ,015 ,905 -1,336 33 ,191 -,767 ,574 -1,934 ,401
самоставлення я равенство
дисперсий
Равенство -1,337 30,376 ,191 -,767 ,573 -1,937 ,404
дисперсий не
 212

предполагаетс
я
Самоцінність Предполагаетс ,617 ,438 -,656 33 ,516 -,400 ,610 -1,641 ,841
я равенство
дисперсий
Равенство -,642 27,622 ,526 -,400 ,623 -1,678 ,878
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоприйняття Предполагаетс ,009 ,924 ,063 33 ,950 ,050 ,794 -1,565 1,665
я равенство
дисперсий
Равенство ,062 29,365 ,951 ,050 ,800 -1,585 1,685
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоприв'язаність Предполагаетс ,676 ,417 -,118 33 ,907 -,083 ,707 -1,522 1,356
я равенство
дисперсий
Равенство -,124 32,842 ,902 -,083 ,672 -1,450 1,283
дисперсий не
предполагаетс
я
Внутрішня Предполагаетс 1,527 ,225 -,399 33 ,693 -,217 ,543 -1,322 ,889
конфліктність я равенство
дисперсий
Равенство -,436 29,318 ,666 -,217 ,497 -1,233 ,800
дисперсий не
предполагаетс
я
Самозвинувачення Предполагаетс ,199 ,659 ,723 33 ,475 ,650 ,899 -1,179 2,479
я равенство
дисперсий
Равенство ,726 30,793 ,473 ,650 ,895 -1,176 2,476
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_фрустрація Предполагаетс ,074 ,788 -,327 33 ,746 -,433 1,326 -3,132 2,265
я равенство
дисперсий
Равенство -,323 29,132 ,749 -,433 1,340 -3,173 2,306
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_агресивність Предполагаетс 11,87 ,002 -,830 33 ,412 -1,117 1,345 -3,853 1,619
я равенство 1
дисперсий
Равенство -,947 21,871 ,354 -1,117 1,179 -3,563 1,330
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_ригідність Предполагаетс 16,70 ,000 -2,041 33 ,049 -2,767 1,356 -5,525 -,008
я равенство 8
дисперсий
Равенство -2,323 22,205 ,030 -2,767 1,191 -5,236 -,298
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_тривожність Предполагаетс 47,77 ,000 -2,322 33 ,027 -2,783 1,198 -5,222 -,345
я равенство 5
дисперсий
Равенство -2,682 19,636 ,014 -2,783 1,038 -4,951 -,616
дисперсий не
предполагаетс
я
дембо_сам Предполагаетс ,214 ,646 ,170 33 ,866 1,183 6,973 -13,003 15,370
я равенство
дисперсий
Равенство ,171 31,154 ,865 1,183 6,917 -12,922 15,288
дисперсий не
предполагаетс
я
 213

дезадаптивність Предполагаетс 1,290 ,264 1,480 33 ,148 16,367 11,056 -6,126 38,860
я равенство
дисперсий
Равенство 1,419 24,879 ,168 16,367 11,534 -7,394 40,128
дисперсий не
предполагаетс
я
неприйняття Предполагаетс ,085 ,772 2,358 33 ,024 6,600 2,799 ,904 12,296
себе я равенство
дисперсий
Равенство 2,393 31,785 ,023 6,600 2,758 ,981 12,219
дисперсий не
предполагаетс
я
неприйняття інших Предполагаетс 2,549 ,120 ,333 33 ,742 1,017 3,057 -5,203 7,237
я равенство
дисперсий
Равенство ,351 32,761 ,728 1,017 2,897 -4,879 6,912
дисперсий не
предполагаетс
я
емоційний Предполагаетс ,011 ,918 ,439 33 ,664 1,367 3,114 -4,969 7,702
дискомфорт я равенство
дисперсий
Равенство ,444 31,415 ,660 1,367 3,081 -4,913 7,647
дисперсий не
предполагаетс
я
зовнішній Предполагаетс 1,732 ,197 -1,159 33 ,255 -3,767 3,250 -10,378 2,845
контроль я равенство
дисперсий
Равенство -1,191 32,586 ,242 -3,767 3,164 -10,207 2,673
дисперсий не
предполагаетс
я
відомість Предполагаетс 2,110 ,156 ,569 33 ,573 1,033 1,815 -2,659 4,725
я равенство
дисперсий
Равенство ,596 32,986 ,555 1,033 1,735 -2,496 4,563
дисперсий не
предполагаетс
я
ескапізм (відхід від Предполагаетс 1,281 ,266 ,175 33 ,862 ,333 1,904 -3,540 4,207
проблем) я равенство
дисперсий
Равенство ,182 32,962 ,857 ,333 1,833 -3,397 4,064
дисперсий не
предполагаетс
я
авторитарний Предполагаетс ,858 ,361 -,395 33 ,695 -,517 1,308 -3,179 2,145
я равенство
дисперсий
Равенство -,405 32,510 ,688 -,517 1,276 -3,114 2,080
дисперсий не
предполагаетс
я
егоїстичний Предполагаетс 4,333 ,045 ,182 33 ,856 ,200 1,097 -2,032 2,432
я равенство
дисперсий
Равенство ,202 27,048 ,841 ,200 ,990 -1,831 2,231
дисперсий не
предполагаетс
я
агресивний Предполагаетс ,021 ,885 -,791 33 ,435 -,283 ,358 -1,012 ,445
я равенство
дисперсий
Равенство -,789 29,991 ,436 -,283 ,359 -1,017 ,450
дисперсий не
предполагаетс
я
підозрілий Предполагаетс ,720 ,402 -,082 33 ,935 -,050 ,609 -1,289 1,189
я равенство
 214

дисперсий
Равенство -,087 32,716 ,931 -,050 ,577 -1,223 1,123
дисперсий не
предполагаетс
я
підкоряємий Предполагаетс 1,551 ,222 -,320 33 ,751 -,167 ,521 -1,226 ,893
я равенство
дисперсий
Равенство -,330 32,771 ,743 -,167 ,505 -1,194 ,861
дисперсий не
предполагаетс
я
залежний Предполагаетс ,396 ,533 -,714 33 ,480 -,500 ,700 -1,924 ,924
я равенство
дисперсий
Равенство -,755 32,662 ,455 -,500 ,662 -1,847 ,847
дисперсий не
предполагаетс
я
доброзичливий Предполагаетс ,461 ,502 2,087 33 ,045 1,383 ,663 ,035 2,732
я равенство
дисперсий
Равенство 2,054 28,403 ,049 1,383 ,673 ,005 2,762
дисперсий не
предполагаетс
я
альтруїстичний Предполагаетс ,881 ,355 1,686 33 ,101 1,333 ,791 -,276 2,942
я равенство
дисперсий
Равенство 1,635 26,419 ,114 1,333 ,816 -,342 3,009
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоповага Предполагаетс ,243 ,625 -2,287 33 ,029 -2,883 1,261 -5,448 -,319
я равенство
дисперсий
Равенство -2,327 31,950 ,026 -2,883 1,239 -5,408 -,359
дисперсий не
предполагаетс
я
Аутосимпатія Предполагаетс ,000 ,983 -,318 33 ,752 -,433 1,363 -3,205 2,339
я равенство
дисперсий
Равенство -,323 31,792 ,749 -,433 1,342 -3,168 2,301
дисперсий не
предполагаетс
я
Внутр.нестабільніс Предполагаетс ,342 ,563 ,404 33 ,689 ,433 1,073 -1,749 2,616
ть я равенство
дисперсий
Равенство ,410 31,820 ,684 ,433 1,056 -1,719 2,586
дисперсий не
предполагаетс
я

Додаток Д3.
Критерій Стьюдента щодо гендерного розрізу в групі безробітних осіб
Критерий
равенства
дисперсий
Ливиня t-критерий равенства средних
95%
доверительный
интервал
разности средних
Значи
мость Стд. Нижня Верхня
(2- Разност ошибка я я
сторо ь разност границ границ
F Знч. t ст.св. нняя) средних и а а
 215

Замкнутість Предполагаетс ,121 ,730 -1,578 28 ,126 -1,350 ,856 -3,103 ,403
я равенство
дисперсий
Равенство -1,508 16,120 ,151 -1,350 ,895 -3,247 ,547
дисперсий не
предполагаетс
я
Самовпевненість Предполагаетс 1,645 ,210 ,362 28 ,720 ,400 1,106 -1,865 2,665
я равенство
дисперсий
Равенство ,336 15,063 ,741 ,400 1,190 -2,135 2,935
дисперсий не
предполагаетс
я
Самокерівництво Предполагаетс ,313 ,580 ,393 28 ,697 ,350 ,891 -1,475 2,175
я равенство
дисперсий
Равенство ,402 19,193 ,692 ,350 ,872 -1,473 2,173
дисперсий не
предполагаетс
я
Відображене Предполагаетс ,000 1,000 ,553 28 ,585 ,500 ,904 -1,351 2,351
самоставлення я равенство
дисперсий
Равенство ,561 18,752 ,582 ,500 ,892 -1,369 2,369
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоцінність Предполагаетс ,007 ,936 ,048 28 ,962 ,050 1,032 -2,065 2,165
я равенство
дисперсий
Равенство ,048 18,096 ,962 ,050 1,033 -2,119 2,219
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоприйняття Предполагаетс 11,055 ,002 2,068 28 ,048 2,200 1,064 ,021 4,379
я равенство
дисперсий
Равенство 1,752 12,316 ,105 2,200 1,256 -,528 4,928
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоприв'язаність Предполагаетс 8,013 ,009 -2,236 28 ,033 -2,150 ,961 -4,119 -,181
я равенство
дисперсий
Равенство -1,862 11,921 ,087 -2,150 1,154 -4,667 ,367
дисперсий не
предполагаетс
я
Внутрішня Предполагаетс 13,240 ,001 -1,688 28 ,103 -1,550 ,918 -3,431 ,331
конфліктність я равенство
дисперсий
Равенство -1,359 11,213 ,201 -1,550 1,140 -4,054 ,954
дисперсий не
предполагаетс
я
Самозвинувачення Предполагаетс ,215 ,646 ,211 28 ,835 ,200 ,948 -1,743 2,143
я равенство
дисперсий
Равенство ,205 16,832 ,840 ,200 ,975 -1,860 2,260
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_фрустрація Предполагаетс 7,608 ,010 -1,916 28 ,066 -3,150 1,644 -6,518 ,218
я равенство
дисперсий
Равенство -1,690 13,391 ,114 -3,150 1,863 -7,164 ,864
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_агресивність Предполагаетс 15,163 ,001 -1,748 28 ,092 -3,200 1,831 -6,951 ,551
я равенство
 216

дисперсий
Равенство -1,433 11,576 ,178 -3,200 2,234 -8,086 1,686
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_ригідність Предполагаетс 10,470 ,003 -2,934 28 ,007 -4,950 1,687 -8,406 -1,494
я равенство
дисперсий
Равенство -2,567 13,154 ,023 -4,950 1,928 -9,111 -,789
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_тривожність Предполагаетс ,762 ,390 ,894 28 ,379 1,050 1,174 -1,355 3,455
я равенство
дисперсий
Равенство 1,143 27,496 ,263 1,050 ,918 -,833 2,933
дисперсий не
предполагаетс
я
дембо_сам Предполагаетс 11,879 ,002 2,017 28 ,053 11,650 5,776 -,182 23,482
я равенство
дисперсий
Равенство 1,638 11,376 ,129 11,650 7,114 -3,945 27,245
дисперсий не
предполагаетс
я
дезадаптивність Предполагаетс ,571 ,456 -1,494 28 ,146 -18,700 12,520 -44,346 6,946
я равенство
дисперсий
Равенство -1,353 14,199 ,197 -18,700 13,817 -48,296 10,896
дисперсий не
предполагаетс
я
неприйняття Предполагаетс ,475 ,496 -2,645 28 ,013 -8,500 3,213 -15,082 -1,918
себе я равенство
дисперсий
Равенство -2,582 16,997 ,019 -8,500 3,292 -15,446 -1,554
дисперсий не
предполагаетс
я
неприйняття Предполагаетс 3,175 ,086 -3,221 28 ,003 -9,600 2,981 -15,706 -3,494
інших я равенство
дисперсий
Равенство -2,879 13,777 ,012 -9,600 3,334 -16,762 -2,438
дисперсий не
предполагаетс
я
емоційний Предполагаетс 10,410 ,003 -1,960 28 ,060 -5,800 2,960 -11,863 ,263
дискомфорт я равенство
дисперсий
Равенство -1,667 12,418 ,121 -5,800 3,479 -13,352 1,752
дисперсий не
предполагаетс
я
зовнішній Предполагаетс 8,962 ,006 -1,208 28 ,237 -4,750 3,932 -12,804 3,304
контроль я равенство
дисперсий
Равенство -1,000 11,776 ,338 -4,750 4,751 -15,124 5,624
дисперсий не
предполагаетс
я
відомість Предполагаетс 12,464 ,001 -1,878 28 ,071 -4,500 2,396 -9,407 ,407
я равенство
дисперсий
Равенство -1,557 11,819 ,146 -4,500 2,889 -10,806 1,806
дисперсий не
предполагаетс
я
ескапізм (відхід Предполагаетс 13,268 ,001 -2,162 28 ,039 -4,450 2,058 -8,666 -,234
від проблем) я равенство
дисперсий
Равенство -1,799 11,899 ,097 -4,450 2,473 -9,844 ,944
 217

дисперсий не
предполагаетс
я
авторитарний Предполагаетс 9,851 ,004 -,305 28 ,762 -,250 ,818 -1,927 1,427
я равенство
дисперсий
Равенство -,232 10,189 ,821 -,250 1,077 -2,645 2,145
дисперсий не
предполагаетс
я
егоїстичний Предполагаетс 1,203 ,282 -,394 28 ,697 -,400 1,015 -2,480 1,680
я равенство
дисперсий
Равенство -,363 14,740 ,722 -,400 1,102 -2,753 1,953
дисперсий не
предполагаетс
я
агресивний Предполагаетс ,267 ,610 ,955 28 ,348 ,700 ,733 -,801 2,201
я равенство
дисперсий
Равенство 1,020 21,582 ,319 ,700 ,686 -,724 2,124
дисперсий не
предполагаетс
я
підозрілий Предполагаетс ,008 ,929 ,595 28 ,557 ,600 1,009 -1,466 2,666
я равенство
дисперсий
Равенство ,611 19,416 ,548 ,600 ,982 -1,453 2,653
дисперсий не
предполагаетс
я
підкоряємий Предполагаетс ,391 ,537 ,351 28 ,728 ,500 1,425 -2,419 3,419
я равенство
дисперсий
Равенство ,358 19,142 ,724 ,500 1,395 -2,419 3,419
дисперсий не
предполагаетс
я
залежний Предполагаетс ,224 ,640 -,110 28 ,913 -,100 ,907 -1,957 1,757
я равенство
дисперсий
Равенство -,104 15,419 ,919 -,100 ,966 -2,154 1,954
дисперсий не
предполагаетс
я
доброзичливий Предполагаетс 2,229 ,147 ,826 28 ,416 ,700 ,848 -1,037 2,437
я равенство
дисперсий
Равенство ,688 11,937 ,505 ,700 1,017 -1,518 2,918
дисперсий не
предполагаетс
я
альтруїстичний Предполагаетс 4,456 ,044 1,118 28 ,273 1,200 1,074 -,999 3,399
я равенство
дисперсий
Равенство 1,322 27,030 ,197 1,200 ,908 -,663 3,063
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоповага Предполагаетс 2,297 ,141 1,253 28 ,221 2,600 2,075 -1,651 6,851
я равенство
дисперсий
Равенство 1,436 25,605 ,163 2,600 1,810 -1,123 6,323
дисперсий не
предполагаетс
я
Аутосимпатія Предполагаетс 10,491 ,003 ,059 28 ,954 ,100 1,705 -3,392 3,592
я равенство
дисперсий
Равенство ,047 10,993 ,964 ,100 2,141 -4,614 4,814
дисперсий не
предполагаетс
 218

я
Внутр.нестабільніс Предполагаетс 2,824 ,104 -,887 28 ,382 -1,350 1,522 -4,467 1,767
ть я равенство
дисперсий
Равенство -,756 12,4 ,463 -1,350 1,785 -5,223 2,523

Додаток Д4.
Критерій Стьюдента щодо гендерного розрізу в групі осіб, що були
вимушено переселені
Критерий
равенства
дисперсий Ливиня t-критерий равенства средних
95%
доверительный
интервал
разности средних
Значи
мость Стд. Нижня Верхня
(2- Разност ошибка я я
ст.с сторо ь разност границ границ
F Знч. t в. нняя) средних и а а
Замкнутість Предполагаетс ,001 ,979 -1,778 38 ,083 -1,227 ,690 -2,623 ,170
я равенство
дисперсий
Равенство -1,783 29,8 ,085 -1,227 ,688 -2,632 ,179
дисперсий не 36
предполагаетс
я
Самовпевненість Предполагаетс 2,408 ,129 2,791 38 ,008 1,587 ,569 ,436 2,738
я равенство
дисперсий
Равенство 2,921 33,8 ,006 1,587 ,543 ,482 2,691
дисперсий не 28
предполагаетс
я
Самокерівництво Предполагаетс ,556 ,460 2,368 38 ,023 1,547 ,653 ,224 2,869
я равенство
дисперсий
Равенство 2,374 29,8 ,024 1,547 ,652 ,216 2,878
дисперсий не 42
предполагаетс
я
Відображене Предполагаетс 1,738 ,195 1,520 38 ,137 1,160 ,763 -,384 2,704
самоставлення я равенство
дисперсий
Равенство 1,439 24,7 ,163 1,160 ,806 -,501 2,821
дисперсий не 83
предполагаетс
я
Самоцінність Предполагаетс ,588 ,448 1,894 38 ,066 1,467 ,775 -,101 3,035
я равенство
дисперсий
Равенство 1,994 34,3 ,054 1,467 ,736 -,028 2,961
дисперсий не 50
предполагаетс
я
Самоприйняття Предполагаетс 3,020 ,090 1,048 38 ,301 ,800 ,763 -,745 2,345
я равенство
дисперсий
Равенство ,984 24,2 ,335 ,800 ,813 -,877 2,477
дисперсий не 08
предполагаетс
я
Самоприв'язаність Предполагаетс 11,798 ,001 -1,394 38 ,171 -1,320 ,947 -3,237 ,597
я равенство
дисперсий
Равенство -1,268 21,8 ,218 -1,320 1,041 -3,479 ,839
дисперсий не 83
предполагаетс
я
 219

Внутрішня Предполагаетс 17,043 ,000 -2,233 38 ,032 -1,413 ,633 -2,695 -,132
конфліктність я равенство
дисперсий
Равенство -1,880 17,4 ,077 -1,413 ,752 -2,996 ,169
дисперсий не 90
предполагаетс
я
Самозвинувачення Предполагаетс 24,764 ,000 2,729 38 ,010 2,267 ,831 ,585 3,948
я равенство
дисперсий
Равенство 2,392 19,5 ,027 2,267 ,948 ,287 4,246
дисперсий не 66
предполагаетс
я
айз_фрустрація Предполагаетс 6,098 ,018 -,233 38 ,817 -,333 1,432 -3,233 2,566
я равенство
дисперсий
Равенство -,252 36,5 ,802 -,333 1,322 -3,013 2,346
дисперсий не 11
предполагаетс
я
айз_агресивність Предполагаетс ,016 ,900 -2,505 38 ,017 -3,747 1,496 -6,775 -,718
я равенство
дисперсий
Равенство -2,555 31,4 ,016 -3,747 1,466 -6,735 -,758
дисперсий не 92
предполагаетс
я
айз_ригідність Предполагаетс ,026 ,873 ,371 38 ,712 ,387 1,041 -1,720 2,494
я равенство
дисперсий
Равенство ,388 33,5 ,701 ,387 ,998 -1,642 2,415
дисперсий не 49
предполагаетс
я
айз_тривожність Предполагаетс 33,082 ,000 -2,847 38 ,007 -2,960 1,040 -5,064 -,856
я равенство
дисперсий
Равенство -2,415 17,8 ,027 -2,960 1,226 -5,537 -,383
дисперсий не 36
предполагаетс
я
дембо_сам Предполагаетс 1,679 ,203 11,209 38 ,000 37,133 3,313 30,427 43,840
я равенство
дисперсий
Равенство 10,203 21,9 ,000 37,133 3,639 29,584 44,682
дисперсий не 21
предполагаетс
я
дезадаптивність Предполагаетс ,015 ,902 ,389 38 ,700 5,053 12,995 -21,254 31,361
я равенство
дисперсий
Равенство ,380 27,6 ,706 5,053 13,281 -22,169 32,276
дисперсий не 29
предполагаетс
я
неприйняття себе Предполагаетс ,000 ,984 -1,778 38 ,083 -4,240 2,385 -9,068 ,588
я равенство
дисперсий
Равенство -1,820 31,8 ,078 -4,240 2,330 -8,987 ,507
дисперсий не 14
предполагаетс
я
неприйняття інших Предполагаетс ,230 ,634 -,612 38 ,544 -1,627 2,656 -7,003 3,750
я равенство
дисперсий
Равенство -,605 28,4 ,550 -1,627 2,689 -7,132 3,878
дисперсий не 64
предполагаетс
я
емоційний Предполагаетс ,022 ,883 -,827 38 ,413 -2,480 2,998 -8,549 3,589
дискомфорт я равенство
 220

дисперсий
Равенство -,826 29,5 ,415 -2,480 3,001 -8,614 3,654
дисперсий не 12
предполагаетс
я
зовнішній Предполагаетс ,087 ,769 1,097 38 ,279 3,600 3,280 -3,041 10,241
контроль я равенство
дисперсий
Равенство 1,064 26,8 ,297 3,600 3,383 -3,344 10,544
дисперсий не 31
предполагаетс
я
відомість Предполагаетс ,057 ,812 -2,112 38 ,041 -5,627 2,664 -11,020 -,234
я равенство
дисперсий
Равенство -2,155 31,4 ,039 -5,627 2,611 -10,949 -,305
дисперсий не 96
предполагаетс
я
ескапізм (відхід від Предполагаетс ,098 ,755 ,512 38 ,611 1,160 2,264 -3,422 5,742
проблем) я равенство
дисперсий
Равенство ,504 28,1 ,618 1,160 2,300 -3,551 5,871
дисперсий не 48
предполагаетс
я
авторитарний Предполагаетс ,713 ,404 -,459 38 ,649 -,467 1,018 -2,527 1,593
я равенство
дисперсий
Равенство -,420 22,2 ,679 -,467 1,112 -2,771 1,838
дисперсий не 80
предполагаетс
я
егоїстичний Предполагаетс ,009 ,925 ,185 38 ,854 ,187 1,007 -1,853 2,226
я равенство
дисперсий
Равенство ,188 30,7 ,852 ,187 ,995 -1,844 2,217
дисперсий не 57
предполагаетс
я
агресивний Предполагаетс ,398 ,532 -,612 38 ,544 -,573 ,937 -2,470 1,323
я равенство
дисперсий
Равенство -,653 35,3 ,518 -,573 ,878 -2,356 1,209
дисперсий не 89
предполагаетс
я

підозрілий Предполагаетс 2,079 ,158 -1,260 38 ,215 -1,013 ,804 -2,641 ,615
я равенство
дисперсий
Равенство -1,406 37,8 ,168 -1,013 ,721 -2,472 ,446
дисперсий не 27
предполагаетс
я
підкоряємий Предполагаетс 1,821 ,185 -,874 38 ,387 -,893 1,022 -2,962 1,175
я равенство
дисперсий
Равенство -,968 37,5 ,339 -,893 ,923 -2,762 ,976
дисперсий не 88
предполагаетс
я
залежний Предполагаетс 9,672 ,004 1,085 38 ,285 ,987 ,909 -,854 2,827
я равенство
дисперсий
Равенство ,937 18,7 ,361 ,987 1,053 -1,219 3,193
дисперсий не 28
предполагаетс
я
доброзичливий Предполагаетс 2,879 ,098 1,848 38 ,072 1,613 ,873 -,154 3,381
 221

я равенство
дисперсий
Равенство 1,637 20,1 ,117 1,613 ,986 -,442 3,669
дисперсий не 72
предполагаетс
я
альтруїстичний Предполагаетс ,179 ,675 -1,989 38 ,054 -1,867 ,938 -3,766 ,033
я равенство
дисперсий
Равенство -1,989 29,5 ,056 -1,867 ,939 -3,785 ,051
дисперсий не 96
предполагаетс
я
Самоповага Предполагаетс ,704 ,407 4,204 38 ,000 5,520 1,313 2,862 8,178
я равенство
дисперсий
Равенство 4,119 27,7 ,000 5,520 1,340 2,773 8,267
дисперсий не 46
предполагаетс
я
Аутосимпатія Предполагаетс 2,895 ,097 ,845 38 ,404 ,947 1,121 -1,322 3,216
я равенство
дисперсий
Равенство ,746 19,9 ,465 ,947 1,270 -1,702 3,595
дисперсий не 83
предполагаетс
я
Внутр.нестабільніс Предполагаетс 9,023 ,005 ,871 38 ,389 ,853 ,979 -1,129 2,836
ть я равенство
дисперсий
Равенство ,759 19,1 ,457 ,853 1,125 -1,500 3,206
дисперсий не 75
предполагаетс
я

Додаток Д5.
Критерій Стьюдента щодо гендерного розрізу в цілому
Критерий
равенства
дисперсий
Ливиня t-критерий равенства средних
95%
доверительный
интервал
разности средних
Значим Стд. Нижня Верхня
ость (2- Разност ошибка я я
сторонн ь разност границ границ
F Знч. t ст.св. яя) средних и а а
Замкнутість Предполагаетс 5,650 ,019 -1,196 143 ,234 -,512 ,428 -1,358 ,334
я равенство
дисперсий
Равенство -1,151 109,042 ,252 -,512 ,444 -1,393 ,369
дисперсий не
предполагаетс
я
Самовпевненість Предполагаетс 3,435 ,066 1,222 143 ,224 ,487 ,399 -,301 1,275
я равенство
дисперсий
Равенство 1,236 132,069 ,219 ,487 ,394 -,293 1,267
дисперсий не
предполагаетс
я
Самокерівництво Предполагаетс ,006 ,939 1,867 143 ,064 ,667 ,357 -,039 1,373
 222

я равенство
дисперсий
Равенство 1,890 132,355 ,061 ,667 ,353 -,031 1,365
дисперсий не
предполагаетс
я
Відображене Предполагаетс ,105 ,747 1,646 143 ,102 ,680 ,413 -,137 1,497
самоставлення я равенство
дисперсий
Равенство 1,642 126,161 ,103 ,680 ,414 -,139 1,500
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоцінність Предполагаетс 2,182 ,142 2,009 143 ,046 ,844 ,420 ,014 1,675
я равенство
дисперсий
Равенство 2,045 134,485 ,043 ,844 ,413 ,028 1,661
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоприйняття Предполагаетс 25,13 ,000 3,492 143 ,001 1,444 ,414 ,627 2,262
я равенство 3
дисперсий
Равенство 3,257 93,942 ,002 1,444 ,443 ,564 2,325
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоприв'язаність Предполагаетс 2,515 ,115 ,236 143 ,814 ,105 ,445 -,774 ,984
я равенство
дисперсий
Равенство ,229 113,006 ,819 ,105 ,458 -,803 1,013
дисперсий не
предполагаетс
я
Внутрішня Предполагаетс 30,11 ,000 -3,558 143 ,001 -1,087 ,306 -1,691 -,483
конфліктність я равенство 7
дисперсий
Равенство -3,191 78,459 ,002 -1,087 ,341 -1,765 -,409
дисперсий не
предполагаетс
я
Самозвинувачення Предполагаетс ,337 ,563 -,259 143 ,796 -,142 ,549 -1,228 ,944
я равенство
дисперсий
Равенство -,261 130,460 ,795 -,142 ,545 -1,221 ,937
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_фрустрація Предполагаетс ,076 ,783 -2,510 143 ,013 -1,747 ,696 -3,123 -,371
я равенство
дисперсий
Равенство -2,542 132,668 ,012 -1,747 ,687 -3,106 -,388
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_агресивність Предполагаетс 6,290 ,013 -,544 143 ,587 -,438 ,805 -2,029 1,153
я равенство
дисперсий
Равенство -,527 111,043 ,600 -,438 ,832 -2,087 1,211
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_ригідність Предполагаетс 25,39 ,000 -2,989 143 ,003 -1,958 ,655 -3,252 -,663
я равенство 0
дисперсий
Равенство -2,778 92,392 ,007 -1,958 ,705 -3,358 -,558
дисперсий не
предполагаетс
я
айз_тривожність Предполагаетс 17,77 ,000 -2,926 143 ,004 -1,800 ,615 -3,016 -,584
я равенство 9
дисперсий
 223

Равенство -2,801 106,100 ,006 -1,800 ,643 -3,074 -,526

дисперсий не
предполагаетс
я
дембо_сам Предполагаетс 16,34 ,000 8,537 143 ,000 24,457 2,865 18,794 30,120
я равенство 1
дисперсий
Равенство 8,070 100,147 ,000 24,457 3,030 18,445 30,469
дисперсий не
предполагаетс
я
дезадаптивність Предполагаетс 4,447 ,037 -2,293 143 ,023 -14,233 6,207 -26,503 -1,964
я равенство
дисперсий
Равенство -2,215 110,414 ,029 -14,233 6,427 -26,969 -1,498
дисперсий не
предполагаетс
я
неприйняття себе Предполагаетс ,588 ,445 -,733 143 ,465 -1,025 1,397 -3,786 1,737
я равенство
дисперсий
Равенство -,723 120,717 ,471 -1,025 1,416 -3,829 1,780
дисперсий не
предполагает
неприйняття Предполагаетс 5,777 ,018 -1,055 143 ,293 -1,504 1,426 -4,322 1,314
інших я равенство
дисперсий
Равенство -1,015 108,676 ,312 -1,504 1,481 -4,440 1,432
дисперсий не
предполагаетс
я
емоційний Предполагаетс 3,065 ,082 -1,227 143 ,222 -1,823 1,485 -4,758 1,113
дискомфорт я равенство
дисперсий
Равенство -1,198 115,593 ,233 -1,823 1,522 -4,836 1,191
дисперсий не
предполагаетс
я
зовнішній Предполагаетс 2,674 ,104 -,808 143 ,420 -1,367 1,690 -4,708 1,975
контроль я равенство
дисперсий
Равенство -,789 115,569 ,432 -1,367 1,732 -4,797 2,064
дисперсий не
предполагаетс
я
відомість Предполагаетс 7,338 ,008 -2,077 143 ,040 -2,443 1,176 -4,768 -,118
я равенство
дисперсий
Равенство -2,024 114,807 ,045 -2,443 1,207 -4,834 -,052
дисперсий не
предполагаетс
я
ескапізм (відхід Предполагаетс ,500 ,481 -,680 143 ,498 -,712 1,047 -2,781 1,358
від проблем) я равенство
дисперсий
Равенство -,672 121,718 ,503 -,712 1,059 -2,809 1,385
дисперсий не
предполагаетс
я
авторитарний Предполагаетс ,704 ,403 ,503 143 ,616 ,338 ,672 -,991 1,668
я равенство
дисперсий
Равенство ,495 119,334 ,622 ,338 ,684 -1,016 1,692
дисперсий не
предполагаетс
я
егоїстичний Предполагаетс ,279 ,598 -1,079 143 ,282 -,947 ,877 -2,682 ,787
я равенство
дисперсий
Равенство -1,063 120,064 ,290 -,947 ,891 -2,711 ,817
дисперсий не
предполагаетс
 224

я
агресивний Предполагаетс 5,845 ,017 -,253 143 ,800 -,107 ,422 -,940 ,727
я равенство
дисперсий
Равенство -,270 142,944 ,788 -,107 ,397 -,891 ,677
дисперсий не
предполагаетс
я
підозрілий Предполагаетс ,061 ,806 ,910 143 ,364 ,478 ,526 -,560 1,517
я равенство
дисперсий
Равенство ,913 128,364 ,363 ,478 ,524 -,559 1,516
дисперсий не
предполагаетс
я
підкоряємий Предполагаетс 2,225 ,138 ,370 143 ,712 ,224 ,604 -,971 1,418
я равенство
дисперсий
Равенство ,379 136,599 ,706 ,224 ,590 -,944 1,391
дисперсий не
предполагаетс
я
залежний Предполагаетс ,887 ,348 1,777 143 ,078 1,321 ,743 -,148 2,790
я равенство
дисперсий
Равенство 1,765 124,052 ,080 1,321 ,748 -,160 2,801
дисперсий не
предполагаетс
я
доброзичливий Предполагаетс 1,163 ,283 1,123 143 ,263 ,657 ,585 -,499 1,813
я равенство
дисперсий
Равенство 1,126 128,268 ,262 ,657 ,583 -,498 1,811
дисперсий не
предполагаетс
я
альтруїстичний Предполагаетс ,013 ,910 -1,144 143 ,255 -,627 ,548 -1,712 ,457
я равенство
дисперсий
Равенство -1,144 127,278 ,255 -,627 ,548 -1,713 ,458
дисперсий не
предполагаетс
я
Самоповага Предполагаетс 2,473 ,118 2,680 143 ,008 2,346 ,876 ,615 4,077
я равенство
дисперсий
Равенство 2,593 111,272 ,011 2,346 ,905 ,553 4,139
дисперсий не
предполагаетс
я
Аутосимпатія Предполагаетс 3,132 ,079 3,198 143 ,002 2,393 ,748 ,914 3,872
я равенство
дисперсий
Равенство 3,074 108,021 ,003 2,393 ,779 ,850 3,936
дисперсий не
предполагаетс
я
Внутр.нестабільніс Предполагаетс ,001 ,973 -1,884 143 ,062 -1,229 ,653 -2,519 ,060
ть я равенство
дисперсий
Равенство -1,853 119,301 ,066 -1,229 ,664 -2,543 ,084
дисперсий не
предполагаетс
я
 225

ДОДАТОК Е
Дисперсійний аналіз ANOVA вплив фактора типу ситуації на показники «Я-образу»
Дисперсионный анализ

Сумма Средний
квадратов ст.св. квадрат F Знч.
Замкнутість Между группами 338,882 3 112,961 26,91 ,000

Внутри групп 591,918 141 4,198

Итого 930,800 144

Самовпевненість Между группами 125,683 3 41,894 8,66 ,000

Внутри групп 682,427 141 4,840

Итого 808,110 144

Самокерівництво Между группами 71,481 3 23,827 5,74 ,001

Внутри групп 585,485 141 4,152

Итого 656,966 144

Відображене Между группами 211,314 3 70,438 14,95 ,000
самоставлення
Внутри групп 664,313 141 4,711

Итого 875,628 144

Самоцінність Между группами 214,221 3 71,407 14,41 ,000

Внутри групп 698,538 141 4,954

Итого 912,759 144

Самоприйняття Между группами 2,435 3 ,812 0,12 ,946

Внутри групп 931,013 141 6,603

Итого 933,448 144

Самоприв'язаність Между группами 14,099 3 4,700 0,68 ,569

Внутри групп 981,460 141 6,961

Итого 995,559 144

Внутрішня конфліктність Между группами 4,486 3 1,495 0,42 ,742

Внутри групп 506,852 141 3,595

Итого 511,338 144

Самозвинувачення Между группами 610,162 3 203,387 31,56 ,000

Внутри групп 908,638 141 6,444

Итого 1518,800 144

 226

айз_фрустрація Между группами 125,148 3 41,716 2,43 ,068

Внутри групп 2419,018 141 17,156

Итого 2544,166 144

айз_агресивність Между группами 163,980 3 54,660 2,49 ,063

Внутри групп 3101,013 141 21,993

Итого 3264,993 144

айз_ригідність Между группами 84,092 3 28,031 1,79 ,152

Внутри групп 2208,018 141 15,660

Итого 2292,110 144

айз_тривожність Между группами 51,973 3 17,324 1,24 ,297

Внутри групп 1965,586 141 13,940

Итого 2017,559 144

дембо_сам Между группами 1591,121 3 530,374 1,23 ,301

Внутри групп 60729,527 141 430,706

Итого 62320,648 144

дезадаптивність Между группами 4824,575 3 1608,192 1,16 ,329

Внутри групп 196085,260 141 1390,676

Итого 200909,834 144

неприйняття себе Между группами 118,769 3 39,590 0,57 ,633

Внутри групп 9734,638 141 69,040

Итого 9853,407 144

неприйняття інших Между группами 493,244 3 164,415 2,36 ,074

Внутри групп 9809,418 141 69,570

Итого 10302,662 144

емоційний дискомфорт Между группами 929,053 3 309,684 4,25 ,007

Внутри групп 10281,610 141 72,919

Итого 11210,662 144

зовнішній контроль Между группами 669,543 3 223,181 2,29 ,081

Внутри групп 13768,085 141 97,646

Итого 14437,628 144

відомість Между группами 128,442 3 42,814 0,86 ,465

Внутри групп 7039,586 141 49,926

Итого 7168,028 144

ескапізм (відхід від Между группами 142,980 3 47,660 1,25 ,295
проблем)
 227

Внутри групп 5388,427 141 38,216

Итого 5531,407 144

авторитарний Между группами 732,874 3 244,291 22,28 ,000

Внутри групп 1545,788 141 10,963

Итого 2278,662 144

егоїстичний Между группами 2527,074 3 842,358 86,26 ,000

Внутри групп 1376,885 141 9,765

Итого 3903,959 144

агресивний Между группами 320,825 3 106,942 26,26 ,000

Внутри групп 574,113 141 4,072

Итого 894,938 144

підозрілий Между группами 536,001 3 178,667 29,25 ,000

Внутри групп 861,171 141 6,108

Итого 1397,172 144

підкоряємий Между группами 645,597 3 215,199 25,44 ,000

Внутри групп 1192,913 141 8,460

Итого 1838,510 144

залежний Между группами 1766,156 3 588,719 77,38 ,000

Внутри групп 1072,810 141 7,609

Итого 2838,966 144

доброзичливий Между группами 748,135 3 249,378 35,60 ,000

Внутри групп 987,727 141 7,005

Итого 1735,862 144

альтруїстичний Между группами 573,056 3 191,019 28,24 ,000

Внутри групп 953,771 141 6,764

Итого 1526,828 144

Самоповага Между группами 714,142 3 238,047 10,06 ,000

Внутри групп 3335,210 141 23,654

Итого 4049,352 144

Аутосимпатія Между группами 173,488 3 57,829 2,87 ,039

Внутри групп 2844,485 141 20,174

Итого 3017,972 144

Внутр.нестабільність Между группами 674,695 3 224,898 20,86 ,000

Внутри групп 1520,243 141 10,782

Итого 2194,938 144

 228

Апостеріорний аналіз Дункана

Самозвинувачення Самоповага

Дунканa,,b Дунканa,,b
Подмножество для Подмножество для
альфа = 0.05 альфа = 0.05

група N 1 2 група N 1 2
тимчасові 35 2,77 тимчасові 35 15,49
інваліди інваліди
безробітні 30 3,17 розлучені 40 15,90

переселенці 40 3,45 переселенці 40 19,95

розлучені 40 7,70 безробітні 30 20,37

Знч. ,291 1,000 Знч. ,719 ,718

неприйняття інших Аутосимпатія

Дунканa,,b Дунканa,,b
Подмножество для Подмножество для
альфа = 0.05 альфа = 0.05

група N 1 2 група N 1 2
розлучені 40 28,48 розлучені 40 13,35
переселенці 40 28,55 переселенці 40 15,28 15,28

безробітні 30 30,80 30,80 тимчасові 35 15,49 15,49

інваліди
тимчасові 35 32,91 безробітні 30 16,33
інваліди
Знч. ,271 ,286 Знч. ,058 ,352

емоційний дискомфорт Внутр.нестабільність

Дунканa,,b Дунканa,,b
Подмножество для Подмножество для
альфа = 0.05 альфа = 0.05
група N 1 2 група N 1 2
переселенці 40 27,75 безробітні 30 10,70

розлучені 40 30,40 тимчасові 35 10,71

інваліди
безробітні 30 31,57 31,57 переселенці 40 11,20

тимчасові 35 34,71 розлучені 40 15,70

інваліди
Знч. ,076 ,121 Знч. ,549 1,000
 229

зовнішній контроль

Дунканa,,b
Подмножество для
альфа = 0.05

група N 1 2
переселенці 40 35,35

тимчасові 35 35,91
інваліди
розлучені 40 38,13 38,13
безробітні 30 41,07

Знч. ,267 ,210

авторитарний егоїстичний
Дунканa,,b Дунканa,,b
Подмножество для
Подмножество для альфа = 0.05
альфа = 0.05
група N 1 2 3 4
група N 1 2
розлучені 40 5,68
розлучені 40 4,33
тимчасові 35 7,51
переселенці 40 9,03
інваліди
безробітн 30 13,47
безробітні 30 9,47
і
переселен 40 15,55
тимчасові 35 9,57
ці
інваліди
Знч. 1,000 1,000 1,000 1,000
Знч. 1,000 ,515

агресивний підозрілий
Дунканa,,b
Дунканa,,b
Подмножество для
Подмножество для альфа = 0.05 альфа = 0.05
група N 1 2 3 група N 1 2
безробітні 30 11,13 переселенці 40 9,50

розлучені 40 13,95 розлучені 40 13,45

тимчасові 35 13,97 безробітні 30 13,70
інваліди
переселенці 40 15,43 тимчасові 35 14,17
інваліди
Знч. 1,000 ,964 1,000 Знч. 1,000 ,248
 підкоряємий залежний
Дунканa,,b Дунканa,,b
Подмножество для альфа = 0.05 Подмножество для альфа = 0.05
група N 1 2 3 група N 1 2 3
розлучені 40 4,95 розлучені 40 4,35
безробітні 30 8,67 переселенці 40 9,25

переселенці 40 9,63 9,63 безробітні 30 10,47

тимчасові 35 10,17 тимчасові 35 13,91

інваліди інваліди
Знч. 1,000 ,166 ,428 Знч. 1,000 ,064 1,000

доброзичливий альтруїстичний
Дунканa,,b Дунканa,,b
Подмножество для
Подмножество для альфа = 0.05
альфа = 0.05
група N 1 2 3
група N 1 2
розлучені 40 8,30
розлучені 40 4,10
переселенці 40 9,30 9,30
тимчасові 35 4,46
інваліди
тимчасові 35 9,63
переселенці 40 8,53
інваліди
безробітні 30 13,80
безробітні 30 9,13

Знч. ,106 ,594 1,000

Знч. ,569 ,333
Замкнуті Замкнуті Самовпе Самокер Відобра Самоцін Самопри Самопри Внутріш Самозви айз_фрус айз_агре айз_ригі айз_трив дембо_с дезадапт неприйн неприйн емоційн зовнішні відоміст ескапізм авторита егоїстичн агресивн підозріл підкоряє залежни добрози а
сть сть вненість івництво жене ність йняття в'язаніст ня нувачен трація сивність дність ожність ам ивність яття себе яття ий й ь (відхід рний ий ий ий мий й чливий
самостав ь конфлікт ня інших дискомф контрол від
лення ність орт ь проблем
Самовпевненість
1,000 -0,216 -,339* -0,193 -0,187 -0,217 -,332* 0,198 ,450** ,432** -,327* 0,163 -0,142 -,388* ,414** -0,094 -0,132 0,105 -0,137 0,027 -0,007 -0,152 -,379* 0,039 0,009 -0,048 -0,168 -0,024
Самокерівництво 1,000 -0,176 0,273 0,071 0,275 -0,055 -0,023 0,083 0,004 0,031 0,074 -0,006 0,122 -0,216 0,045 0,073 -0,098 -0,115 0,105 -0,009 0,223 0,183 0,219 -0,126 -0,189 -0,012 0,123
Відображене самоставлення 1,000 0,085 ,324* 0,115 0,046 -0,092 -,350* -0,034 0,066 -0,229 0,023 ,349* -,330* 0,015 -0,026 0,056 0,215 0,114 0,065 0,205 0,003 -0,261 0,271 0,210 0,031 0,167
Самоцінність 1,000 0,223 ,365* ,399* -,423** -0,246 -,404** ,380* 0,031 0,089 ,402* -,555** 0,305 0,252 -0,138 0,030 -0,105 -0,041 0,043 -0,079 -0,106 -0,281 0,149 0,113 0,238
Самоприйняття 1,000 ,475** ,329* -,431** -0,253 -0,255 0,291 -0,218 0,028 ,508** -,423** -0,059 -0,249 -0,277 -0,250 -0,231 -0,175 0,164 -0,228 -0,163 0,245 0,011 0,019 ,314*
Самоприв'язаність 1,000 ,358* -,322* 0,044 -0,199 ,353* -0,184 0,073 ,361* -0,305 -0,220 -0,209 -,493** -,321* -,497** -,392* -0,010 -0,158 0,173 0,009 -,363* -0,116 0,032
Внутрішня конфліктність 1,000 -0,307 -0,248 -,483** 0,264 -0,237 -0,080 ,513** -,388* 0,031 0,034 -,361* -0,168 -0,226 -0,253 0,136 -0,094 -0,161 -0,060 -0,120 0,104 0,045

Додаток Ж2
ДОДАТОК Ж

Самозвинувачення 1,000 ,357* 0,227 -0,221 0,307 -0,054 -,392* 0,301 -0,260 -0,143 0,091 0,014 0,145 0,144 0,144 0,156 0,216 -0,219 0,000 0,142 -0,173
айз_фрустрація 1,000 ,460** -0,226 -0,072 -0,104 -,500** ,629** -0,308 -0,203 -0,031 -0,119 -0,108 -0,024 -0,101 -0,109 0,097 -0,200 -0,085 -0,303 0,004
айз_агресивність 1,000 -,349* -0,036 -0,143 -,488** ,453** -0,042 -0,029 0,173 0,063 0,108 0,094 -0,036 -0,172 0,147 0,098 0,138 -0,288 -0,005
айз_ригідність 1,000 0,011 -0,138 0,206 -0,229 0,074 0,173 -0,036 0,225 -0,119 0,137 -0,061 0,017 0,096 -0,074 0,062 ,322* -0,027
айз_тривожність 1,000 0,040 -0,221 -0,050 0,162 0,216 0,161 0,121 -0,167 -0,057 -0,090 ,327* 0,120 -0,272 -0,211 -0,045 0,074
дембо_сам 1,000 -0,092 -0,039 0,266 0,035 0,040 -0,061 0,044 0,144 -0,166 0,112 0,091 -0,281 0,076 0,191 -0,170
дезадаптивність 1,000 -,768** -0,021 -0,096 -0,279 -0,107 -0,138 -0,197 0,264 -0,025 -0,144 0,245 -0,031 0,185 0,166
неприйняття себе 1,000 -0,164 0,021 0,156 0,053 0,138 0,132 -0,119 -0,008 0,058 -0,146 0,029 -0,205 -0,166
неприйняття інших 1,000 ,833** ,574** ,612** ,478** ,536** 0,008 0,108 -0,050 -0,065 ,434** 0,124 -0,069
Додаток Ж1 Кореляційні коефіцієнти в групі розлучених осіб

емоційний дискомфорт 1,000 ,524** ,639** ,490** ,502** 0,036 0,191 -0,131 -0,118 0,225 0,123 -0,172
зовнішній контроль 1,000 ,709** ,656** ,640** 0,103 0,299 -0,079 -0,019 0,203 0,181 -0,048

Кореляційні коефіцієнти в групі осіб з тимчасовою інвалідністю

відомість 1,000 ,490** ,666** 0,048 0,231 -0,010 -0,034 0,279 0,052 0,030
ескапізм (відхід від проблем) 1,000 ,741** 0,188 0,116 -0,197 -0,103 0,282 ,411** -0,132
авторитарний 1,000 0,128 0,119 -0,075 -0,180 ,403** ,418** 0,029
Коефіцієнти кореляції Пірсона зв’язки між досліджуваними показниками«Я-образу»
231

егоїстичний 1,000 0,291 -0,234 0,026 0,171 0,206 ,370*

агресивний 1,000 0,169 -0,251 -0,151 0,244 0,126
підозрілий 1,000 -0,292 -0,206 0,096 -,379*
підкоряємий 1,000 0,079 -,378* 0,143
 Відображ емоційни
ене Внутрішня й ескапізм
Замкнутіс Самовпев Самокері самостав Самоцінні Самопри Самоприв конфліктн Самозвин айз_фруст айз_агрес айз_ригід айз_триво дембо_са дезадапт неприйня неприйня дискомфо зовнішній (відхід від авторитар егоїстични агресивни підозріли підкоряєм
ть неність вництво лення сть йняття 'язаність ість увачення рація ивність ність жність м ивність ття себе ття інших рт контроль відомість проблем) ний й й й ий залежни
Замкнутість 1 -,197 -,168 ,144 ,003 ,132 ,115 ,007 -,256 ,147 -,223 -,269 -,235 ,197 ,149 ,047 -,109 ,006 ,179 ,079 ,047 -,014 ,188 ,227 -,052 -,291 ,10
** * *
Самовпевненіс 1 -,012 ,310 ,120 -,152 -,120 -,167 -,225 -,203 ,545 ,403 ,413 -,148 -,173 ,054 -,234 ,003 ,140 ,098 -,240 ,093 -,103 -,008 ,011 ,309 -,01
ть
Самокерівницт 1 ,054 ,061 ,048 ,067 -,042 ,209 -,121 ,313 ,255 ,215 -,006 -,045 -,133 ,061 ,255 -,055 -,106 -,143 -,063 -,226 -,032 -,054 ,212 ,12
во
Відображене 1 ,122 ,092 ,072 -,094 -,240 ,062 ,163 ,141 ,040 ,187 -,052 -,054 -,193 -,113 -,022 ,129 -,204 ,267 ,284 ,253 ,252 ,053 ,08
самоставлення
Самоцінність 1 ,097 ,222 ,107 -,003 ,162 ,282 ,053 ,018 ,028 ,157 ,167 -,016 ,278 ,347 * ,047 -,133 ,187 ,161 ,280 ,100 ,095 ,08
Самоприйняття 1 ,060 ,069 ,309 ,190 -,062 -,220 -,160 ,213 ,042 ,042 ,373 * -,262 ,095 -,265 ,045 ,205 ,097 -,034 ,165 -,080 -,00

** * **
Самоприв'язані 1 ,462 -,119 ,016 ,158 ,072 ,097 -,177 ,080 -,275 -,088 ,158 ,164 -,055 ,069 ,382 -,093 ,466 ,032 -,078 ,03
сть
Внутрішня 1 ,040 ,057 -,099 -,132 ,041 ,133 -,060 -,286 ,034 -,091 ,476** -,018 ,415 * ,228 ,030 ,071 ,025 -,158 -,08

Додаток Ж3
конфліктність
Самозвинуваче 1 ,248 ,149 ,011 ,001 -,128 -,080 ,231 ,062 -,255 -,237 -,264 ,096 -,082 -,270 -,143 ,073 ,190 -,25
ння
айз_фрустрація 1 -,179 -,327 -,330 ,126 -,202 -,102 ,106 -,021 ,029 -,221 -,079 ,270 -,226 ,208 ,115 ,083 -,05

айз_агресивніс 1 ,760** ,765** -,457** -,015 ,032 -,173 ,172 -,145 -,036 -,330 ,169 -,228 ,220 ,274 ,395 * -,08
ть
айз_ригідність 1 ,861** -,564** ,075 -,105 -,173 ,310 -,222 ,024 -,171 -,001 -,230 ,237 ,200 ,168 ,13
**
айз_тривожніст 1 -,432 -,024 -,130 -,064 ,127 -,059 ,084 -,138 -,087 -,246 ,231 ,187 ,193 -,02
ь
дембо_сам 1 -,032 ,076 ,163 -,095 ,476** ,030 ,081 -,014 ,409 * -,282 ,049 -,161 ,13
дезадаптивніст 1 ,159 ,011 ,088 ,138 -,073 ,006 ,017 ,021 -,103 -,228 ,017 -,00
ь
неприйняття 1 ,017 -,301 ,030 -,039 ,140 -,011 ,160 -,046 -,030 ,128 -,04
себе
неприйняття 1 ,035 ,200 -,298 ,103 -,177 ,175 -,128 ,073 ,160 ,11
інших
емоційний 1 ,076 ,178 -,139 -,036 ,109 ,196 ,024 -,207 ,38
дискомфорт
зовнішній 1 ,151 ,291 ,196 ,181 ,029 -,129 ,007 ,15

Кореляційні коефіцієнти в групі осіб, що опинилися в ситуації безробіття

контроль
відомість 1 -,021 -,228 ,203 -,008 ,026 -,003 ,21
232

ескапізм (відхід 1 ,045 ,129 ,045 ,112 -,175 ,10

від проблем)

авторитарний 1 -,077 ,407 * ,206 -,095 -,23

 Відображ емоційни
ене Внутрішня й ескапізм
Замкнутіс Самовпев Самокері самостав Самоцінні Самопри Самоприв конфліктн Самозвин айз_фруст айз_агрес айз_ригід айз_триво дембо_са дезадапт неприйня неприйня дискомфо зовнішній (відхід від авторитар егоїстични агресивни підозріли підкоряєм
ть неність вництво лення сть йняття 'язаність ість увачення рація ивність ність жність м ивність ття себе ття інших рт контроль відомість проблем) ний й й й ий залеж
Замкнутість 1 -,366 * ,048 -,106 ,135 -,094 ,383 * ,410 * ,076 -,292 ,124 ,073 ,027 -,233 -,087 -,097 ,057 ,068 ,461 * ,234 ,046 -,086 -,193 -,071 ,058 -,206 ,
*
Самовпевненіс 1 -,252 -,118 -,031 ,225 ,000 ,091 ,111 ,203 -,052 -,414 ,100 ,187 ,080 ,119 ,033 -,030 -,236 -,089 ,135 -,089 ,042 -,089 ,066 ,059 ,
ть
Самокерівницт 1 ,503** -,320 ,064 -,022 -,208 -,340 ,176 ,027 -,105 ,011 -,129 -,126 ,127 -,164 ,126 ,030 ,062 -,373 * -,011 -,256 -,031 -,037 -,224 -,
во
Відображене 1 -,005 ,033 -,074 -,071 ,082 ,206 -,114 ,011 ,225 ,074 ,078 -,092 ,103 ,168 -,104 ,066 ,134 ,120 ,097 -,164 ,049 ,036 ,
самоставлення
Самоцінність 1 -,263 -,024 ,154 ,056 -,041 ,078 -,027 ,048 ,272 -,101 -,017 ,272 -,144 ,045 ,213 ,076 ,142 -,013 ,273 ,106 ,071 ,
Самоприйняття 1 ,050 -,006 ,199 ,035 * ** ,002 ,095 -,044 -,062 -,230 ,119 -,190 -,292 -,160 -,285 -,156 -,161 ,204 ,077 ,
-,419 -,463

Самоприв'язані 1 ,124 ,042 ,122 ,179 ,059 -,227 -,355 -,180 ,334 ,334 -,156 -,296 ,111 ,377 * -,002 -,117 -,048 ,056 -,329 ,
сть
Внутрішня 1 ,301 -,023 -,159 ,186 -,157 -,132 ,401 * ,042 ,134 ,227 ,197 ,254 ,551** ,187 -,248 -,128 ,097 ,106 ,

Додаток Ж4
конфліктність
Самозвинуваче 1 -,219 -,200 -,250 ,017 -,001 ,092 -,223 -,052 ,252 -,220 ,152 ,395 * -,030 ,198 ,063 ,147 ,125 ,
ння
айз_фрустрація 1 ,210 ,058 ,258 -,145 ** ,351 ,323 -,024 -,047 -,002 ,105 ,330 -,084 -,234 -,263 ,043 ,
,463

*
айз_агресивніс 1 ,055 ,097 -,120 -,037 ,346 ,307 -,276 ,021 -,007 ,037 ,228 ,342 ,409 -,264 -,046 ,
ть
айз_ригідність 1 -,106 -,153 ,233 ,153 ,486** -,053 ,097 -,108 ,326 ,188 ,075 -,143 ,095 ,124 -,
айз_тривожніст 1 ,036 ,200 -,229 ,009 -,131 ,260 -,081 -,095 ,102 -,019 ,143 -,156 ,296 -,
ь
дембо_сам 1 -,017 -,135 ,044 -,134 -,004 -,348 -,185 ,226 -,113 ,178 ,153 ,182 ,
*
дезадаптивніст 1 -,151 ,150 ,232 ,032 ,220 ,350 ,341 ,234 -,383 -,203 ,252 ,
ь
неприйняття 1 ,360 -,090 -,178 -,103 ,055 -,028 -,188 ,267 -,055 -,205 -,
себе
неприйняття 1 -,236 -,112 -,062 ,340 ,061 ,084 ,113 ,071 ,182 -,
інших

Кореляційні коефіцієнти в групі осіб – вимушених переселенців

емоційний 1 ,188 ,458 * ,185 -,165 ,033 -,304 ,024 ,066 -,
дискомфорт
зовнішній 1 ,314 -,217 -,079 -,247 -,113 -,121 ,288 ,
контроль
відомість 1 ,166 -,047 ,190 -,148 -,140 ,096 ,
233

ескапізм (відхід 1 ,137 ,092 -,164 ,109 ,274 ,

від проблем)

авторитарний 1 ,125 ,150 -,198 ,044 ,

дембо_сам
Самоповага
Аутосимпатія

айз_ригідність
айз_фрустрація

Дезадаптивність
айз_тривожність
айз_агресивність

неприйняття себе
неприйняття інших
Внутр.нестабільність

емоційний дискомфорт
Відображ емоційни
ене Внутрішня й ескапізм
Замкнутіс Самовпев Самокері самостав Самоцінні Самопри Самоприв конфліктн Самозвин айз_фруст айз_агрес айз_ригід айз_триво дембо_са дезадапт неприйня неприйня дискомфо зовнішній (відхід від авторитар егоїстични агресивни підозріли підкоряєм
ть неність вництво лення сть йняття 'язаність ість увачення рація ивність ність жність м ивність ття себе ття інших рт контроль відомість проблем) ний й й й ий зале

Спільності
Замкнутість 1 -,190 ,021 -,085 -,120 -,083 ,412** ,151 -,173 -,224 -,049 -,099 ,210 -,233 -,075 ,012 -,406** ,032 -,207 -,144 -,245 ,046 ,183 -,196 -,038 ,104
* * * *
Самовпевненіс 1 ,232 -,039 ,001 ,399 -,284 -,389 ,296 ,343 -,212 ,091 -,255 ,374 -,001 -,101 -,044 -,055 ,133 -,243 -,227 -,140 -,106 ,112 ,025 -,130

Начальные
ть

1,000
1,000
1,000
1,000
1,000
1,000
1,000
1,000
1,000
1,000
1,000
1,000
Самокерівницт 1 ,095 ,127 ,051 -,100 -,286 ,125 -,060 -,102 ,102 -,262 ,350* ,069 -,119 -,160 -,420** ,200 -,165 -,066 -,074 -,037 ,145 -,122 -,107
во
Відображене 1 ,086 ,004 ,045 ,020 ,281 ,164 ** -,157 -,131 * ,050 ,007 -,106 -,088 -,012 * ,310 ,114 -,048 -,118 ,002 -,065 -
-,404 ,327 -,345
самоставлення
Самоцінність 1 -,102 ,010 -,080 ,061 -,178 -,070 ,217 -,404** ,201 -,011 -,209 ,243 -,168 ,199 ,178 -,043 -,243 ,089 -,310 -,080 ,041 -
Самоприйняття 1 -,537** -,409** ,382 * ,263 -,023 ,151 -,084 ,139 -,323 * -,078 -,036 -,016 -,289 -,198 -,128 ,036 ,170 ,041 -,269 ,174 -

Извлеченные
Самоприв'язані 1 ,400 * -,264 -,223 ,050 -,140 ,060 -,200 ,163 ,065 -,167 ,152 ,081 ,028 ,073 -,164 -,032 -,187 ,160 -,047
сть

0,845
0,844
0,874
0,811
0,028
0,684
0,302
0,524
0,803
0,676
0,763
0,643
Внутрішня 1 -,246 -,167 ,268 -,239 ,340 * -,363 * -,052 ,076 ,107 ,110 ,167 ,338 * ,266 -,064 ,304 -,163 ,025 -,072
конфліктність

ДОДАТОК З
Самозвинуваче 1 ,098 -,023 ,302 ,064 ,369 * -,361 * -,084 -,053 ,042 -,081 -,315 * ,011 -,004 -,113 -,147 -,120 -,106
ння
*
айз_фрустрація 1 ,130 ,055 ,007 -,024 -,077 ,199 ,064 ,089 -,258 -,206 -,212 ,014 -,207 ,032 -,045 -

Додаток З1. РОЗЛУЧЕНІ

,335

Варімакс обертання
айз_агресивніс 1 ,090 ,058 -,372 * -,315* ,149 ,329 * ,246 -,017 ,191 -,131 -,008 -,200 ,014 -,270 ,010
ть
айз_ригідність 1 -,026 ,109 -,116 -,070 ,124 ,081 -,035 ,124 -,379* -,176 ,246 ,018 -,133 -,129 -
* *
айз_тривожніст 1 -,388 -,070 ,086 -,343 ,199 -,037 ,078 ,034 ,120 ,103 -,014 ,036 -,155 -
ь
дембо_сам 1 ,175 -,287 -,081 -,149 ,236 -,320* ,001 ,093 ,002 ,006 -,272 -,118
дезадаптивніст 1 ,239 -,010 -,137 ** ,115 -,030 ,050 -,057 ,130 ,286 -,182 -
,505
ь
* *
неприйняття 1 -,078 ,346 ,000 ,076 -,024 -,220 -,282 ,350 ,172 ,019
себе
неприйняття 1 ,023 ,118 * ,062 ,184 ,111 ,036 ,159 ,141
,328
інших
емоційний 1 -,090 ,013 ,069 -,180 ,014 -,061 ,012 ,240
дискомфорт
зовнішній 1 ,033 ,199 -,072 -,006 ,065 ,081 -,181

Розрахункові таблиці факторного аналізу із застосуванням

контроль
відомість 1 ,187 -,099 ,004 -,033 ,174 -,001 -
234

ескапізм (відхід 1 ,223 -,081 -,067 ,169 ,076 -

від проблем)

авторитарний 1 ,004 ,121 -,055 ,041

егоїстичний 1 -,025 ,075 ,249
 235

зовнішній контроль 1,000 0,806

Відомість 1,000 0,815
ескапізм (відхід від проблем) 1,000 0,912
Домінування 1,000 0,428
Дружність 1,000 0,337
Метод виділення: Аналіз головних компонент.
Повна пояснена дисперсія
Суммы квадратов нагрузок Суммы квадратов нагрузок
Начальные собственные значения извлечения вращения
% Кумулятивный % Кумулятивный % Кумулятивный
Компонента Итого Дисперсии % Итого Дисперсии % Итого Дисперсии %
1 5,09 29,95 29,95 5,09 29,95 29,95 4,87 28,67 28,67
2 4,24 24,92 54,87 4,24 24,92 54,87 4,41 25,93 54,60
3 1,77 10,38 65,25 1,77 10,38 65,25 1,81 10,65 65,25
4 1,01 5,97 71,22
5 0,92 5,44 76,66
6 0,84 4,92 81,57
7 0,68 3,98 85,56
8 0,53 3,14 88,70
9 0,46 2,73 91,43
10 0,33 1,97 93,40
11 0,32 1,89 95,29
12 0,24 1,40 96,69
13 0,20 1,16 97,85
14 0,13 0,79 98,64
15 0,10 0,57 99,21
16 0,08 0,47 99,68
17 0,05 0,32 100,00
Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Матрица повернутых компонентa

Компонента
1 2 3
неприйняття себе ,845 ,221
зовнішній контроль ,839

Матрица преобразования компонент

неприйняття інших ,830 ,133 ,184 Компонента 1 2 3
емоційний дискомфорт ,824 -,244 1 ,873 -,488 -,011
ескапізм (відхід від проблем) ,798 -,155 -,372 2 ,482 ,866 -,135
відомість ,735 -,188 -,374 3 ,076 ,112 ,991
айз_тривожність ,136 Метод виділення: Аналіз методом головних
компонент.
Метод обертання: Варімакс з нормалізацією
Кайзера.
дезадаптивність -,843
дембо_сам -,169 ,810 -,144 Метод виділення: Аналіз методом головних
компонент.
Метод обертання: Варімакс з нормалізацією
Кайзера.
 236

Внутр.нестабільність -,177 -,746 a. Обертання збіглося за 4 ітерацій.

Самоповага ,119 ,741
Аутосимпатія -,400 ,703 -,123
айз_фрустрація -,675
айз_агресивність ,127 ,488 -,103
айз_ригідність ,177 ,752
домінування -,111 ,595
дружність -,541

Додаток З1
ТИМЧАСОВІ ІНВАЛІДИ
Спільності
Начальные Извлеченные
Самоповага 1,000 0,450
Аутосимпатія 1,000 0,747
Внутр.нестабільність 1,000 0,659
дембо_сам 1,000 0,582
айз_фрустрація 1,000 0,494
айз_агресивність 1,000 1,063
айз_ригідність 1,000 1,099
айз_тривожність 1,000 0,981
дезадаптивність 1,000 0,142
неприйняття себе 1,000 0,029
неприйняття інших 1,000 0,140
емоційний дискомфорт 1,000 0,215
зовнішній контроль 1,000 0,676
відомість 1,000 0,609
ескапізм (відхід від проблем) 1,000 0,259
домінування 1,000 0,584
дружність 1,000 0,504
Метод виділення: Аналіз головних компонент.
Повна пояснена дисперсія
Суммы квадратов нагрузок Суммы квадратов нагрузок
Начальные собственные значения извлечения вращения
% Кумулятивный % Кумулятивный % Кумулятивный
Компонента Итого Дисперсии % Итого Дисперсии % Итого Дисперсии %
1 4,68 27,51 27,51 4,68 27,51 27,51 4,42 26,00 26,00
2 2,40 14,13 41,65 2,40 14,13 41,65 2,43 14,32 40,32
3 2,15 12,66 54,31 2,15 12,66 54,31 2,38 13,99 54,31
4 1,20 7,08 61,39
5 1,08 6,34 67,73
6 1,00 5,87 73,60
7 0,91 5,33 78,93
8 0,79 4,67 83,60
9 0,59 3,45 87,05
10 0,53 3,14 90,19
11 0,46 2,70 92,89
12 0,35 2,05 94,94
13 0,31 1,80 96,73
14 0,28 1,64 98,37
15 0,12 0,72 99,09
16 0,11 0,64 99,74
17 0,05 0,26 100,00
 237

Спільності
Начальные Извлеченные
Самоповага 1,000 0,450
Аутосимпатія 1,000 0,747
Внутр.нестабільність 1,000 0,659
дембо_сам 1,000 0,582
айз_фрустрація 1,000 0,494
айз_агресивність 1,000 1,063
айз_ригідність 1,000 1,099
айз_тривожність 1,000 0,981
дезадаптивність 1,000 0,142
неприйняття себе 1,000 0,029
неприйняття інших 1,000 0,140
емоційний дискомфорт 1,000 0,215
зовнішній контроль 1,000 0,676
відомість 1,000 0,609
ескапізм (відхід від проблем) 1,000 0,259
домінування 1,000 0,584
дружність 1,000 0,504
Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Матрица повернутых компонентa

Компонента
1 2 3
айз_ригідність ,917 -,175
айз_агресивність ,916
айз_тривожність ,868 -,150
Матрица преобразования компонент
дембо_сам -,614 -,105 ,272
Компонента 1 2 3
Самоповага ,584 -,113
1 ,942 -,266 -,205
неприйняття себе -,126
2 ,332 ,643 ,690
Внутр.нестабільність ,720
3 -,052 -,718 ,694
відомість -,690
Метод виділення: Аналіз методом головних
компонент.
Метод обертання: Варімакс з нормалізацією
Кайзера.
айз_фрустрація -,275 ,551 -,115
емоційний дискомфорт ,231 -,324 ,112
неприйняття інших -,175 ,272
зовнішній контроль -,244 ,685
дружність ,150 -,614
Аутосимпатія ,120 ,468 ,601
домінування -,130 ,307 ,594
ескапізм (відхід від -,297 ,118 ,322
проблем)
дезадаптивність -,131 ,309
Метод виділення: Аналіз методом головних
компонент.
Метод обертання: Варімакс з нормалізацією Кайзера.
a. Обертання збіглося за 4 ітерацій.

Додаток З3
БЕЗРОБІТНІ
 238

Спільності

Начальные Извлеченные
Самоповага 1,000 0,784
Аутосимпатія 1,000 0,630
Внутр.нестабільність 1,000 0,833
дембо_сам 1,000 0,215
айз_фрустрація 1,000 0,886
айз_агресивність 1,000 0,610
айз_ригідність 1,000 0,642
айз_тривожність 1,000 0,159
дезадаптивність 1,000 0,840
неприйняття себе 1,000 0,552
неприйняття інших 1,000 0,815
емоційний дискомфорт 1,000 0,575
зовнішній контроль 1,000 0,724
відомість 1,000 0,457
ескапізм (відхід від 1,000 0,862
проблем)
домінування 1,000 0,432
дружність 1,000 0,373
Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Повна пояснена дисперсія

Суммы квадратов нагрузок Суммы квадратов нагрузок
Начальные собственные значения извлечения вращения
% Кумулятивный % Кумулятивный % Кумулятивный
Компонента Итого Дисперсии % Итого Дисперсии % Итого Дисперсии %
1 3,03 17,85 17,85 3,03 17,85 17,85 2,96 17,39 17,39
2 2,92 17,18 35,03 2,92 17,18 35,03 2,82 16,60 33,99
3 2,38 14,02 49,04 2,38 14,02 49,04 2,42 14,22 48,20
4 2,05 12,08 61,12 2,05 12,08 61,12 2,20 12,92 61,12
5 1,21 7,13 68,25
6 1,17 6,91 75,15
7 0,82 4,85 80,00
8 0,78 4,60 84,61
9 0,62 3,63 88,24
10 0,48 2,80 91,04
11 0,40 2,37 93,40
12 0,31 1,85 95,25
13 0,30 1,76 97,01
14 0,21 1,22 98,23
15 0,15 0,86 99,10
16 0,09 0,53 99,63
17 0,06 0,37 100,00
Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Матрица повернутых компонентa

Компонента
1 2 3 4
 239

Внутр.нестабільність ,697 -,456

ескапізм (відхід від проблем) ,690 ,356 -,325 ,133
дезадаптивність ,684 ,145 ,457 ,103
емоційний дискомфорт ,593 -,350
відомість ,534 -,121 -,292
дембо_сам -,281 -,224 ,218
неприйняття інших ,121 ,793 -,175 ,114
айз_агресивність -,278 ,634 ,113 -,147
неприйняття себе -,150 ,604 ,270
айз_ригідність ,205 ,595 ,119 -,360
Аутосимпатія -,602 ,405
айз_фрустрація ,234 ,432 ,534 ,468
домінування -,266 ,521 ,127
дружність ,214 -,226 ,464
айз_тривожність ,365
Самоповага -,146 ,340 ,723
зовнішній контроль ,118 -,130 ,243 -,721
Метод виділення: Аналіз методом головних компонент.
Метод обертання: Варімакс з нормалізацією Кайзера.
a. Обертання збіглося за 8 ітерацій.

Матрица преобразования компонент

Компон
ента 1 2 3 4
1 ,939 -,076 -,228 -,245
2 ,156 ,938 -,005 ,310
3 ,223 -,017 ,974 -,047
4 ,210 -,338 -,009 ,918
Метод виділення: Аналіз методом головних компонент.
Метод обертання: Варімакс з нормалізацією Кайзера.
 240

Додаток З4
ПЕРЕСЕЛЕНЦІ

Спільності

Начальные Извлеченные
Самоповага 1,000 ,708
Аутосимпатія 1,000 ,206
Внутр.нестабільність 1,000 ,738
дембо_сам 1,000 ,702
айз_фрустрація 1,000 ,528
айз_агресивність 1,000 ,591
айз_ригідність 1,000 ,385
айз_тривожність 1,000 ,713
дезадаптивність 1,000 ,691
неприйняття себе 1,000 ,566
неприйняття інших 1,000 ,609
емоційний дискомфорт 1,000 ,532
зовнішній контроль 1,000 ,535
відомість 1,000 ,618
ескапізм (відхід від проблем) 1,000 ,514
домінування 1,000 ,549
дружність 1,000 ,371
Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Повна пояснена дисперсія

Суммы квадратов нагрузок Суммы квадратов нагрузок
Начальные собственные значения извлечения вращения
% Кумулятивный % Кумулятивный % Кумулятивный
Компонента Итого Дисперсии % Итого Дисперсии % Итого Дисперсии %
1 2,630 15,468 15,468 2,630 15,468 15,468 2,388 14,045 14,045
2 1,891 11,121 26,589 1,891 11,121 26,589 1,853 10,901 24,946
3 1,764 10,377 36,966 1,764 10,377 36,966 1,823 10,721 35,666
4 1,665 9,796 46,762 1,665 9,796 46,762 1,755 10,321 45,988
5 1,606 9,446 56,208 1,606 9,446 56,208 1,737 10,220 56,208
6 1,341 7,886 64,094
7 1,220 7,176 71,270
8 1,014 5,963 77,233
9 ,819 4,820 82,053
10 ,708 4,168 86,220
11 ,614 3,612 89,833
12 ,464 2,729 92,562
13 ,441 2,593 95,154
14 ,313 1,840 96,995
15 ,195 1,147 98,142
16 ,178 1,049 99,191
17 ,138 ,809 100,000
Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Матрица повернутых компонентa

 241

Компонента
1 2 3 4 5
Самоповага ,823 ,149
дембо_сам ,784 ,108 -,239 ,120
відомість -,607 ,325 ,362
айз_агресивність -,491 -,207 ,291 ,297 ,366
зовнішній контроль ,199 ,668 -,133 ,175
ескапізм (відхід від проблем) ,656 ,234 ,116 -,127
айз_фрустрація ,230 -,601 -,105 ,317
айз_ригідність -,417 -,228 ,389
Внутр.нестабільність ,846
дезадаптивність ,143 ,450 -,683
дружність ,167 ,568
неприйняття себе -,146 -,190 ,698 -,147
домінування -,144 -,150 -,692 -,162
емоційний дискомфорт -,229 -,107 ,148 ,666
неприйняття інших -,178 ,751
айз_тривожність -,476 ,221 -,661
Аутосимпатія ,104 ,145 ,513
Метод виділення: Аналіз методом головних компонент.
Метод обертання: Варімакс з нормалізацією Кайзера.
a. Обертання збіглося за 6 ітерацій.

Матрица преобразования компонент

Компон
ента 1 2 3 4 5
1 -,862 -,263 ,200 ,366 -,114
2 ,245 -,623 ,685 -,173 ,230
3 -,146 ,586 ,372 ,090 ,700
4 ,014 ,447 ,581 -,168 -,659
5 ,418 ,013 ,122 ,894 -,103
Метод виділення: Аналіз методом головних компонент.
Метод обертання: Варімакс з нормалізацією Кайзера.
 242

ЧОЛОВІКИ

Спільності

Начальные Извлеченные

Самоповага 1,000 ,786

Аутосимпатія 1,000 ,552

Внутр.нестабільність 1,000 ,731

айз_фрустрація 1,000 ,546

айз_агресивність 1,000 ,718

айз_ригідність 1,000 ,559

айз_тривожність 1,000 ,722

дембо_сам 1,000 ,622

дезадаптивність 1,000 ,567

авторитарний 1,000 ,704

егоїстичний 1,000 ,767

агресивний 1,000 ,763

підозрілий 1,000 ,696

підкоряємий 1,000 ,577

залежний 1,000 ,680

доброзичливий 1,000 ,662

Альтруїстичний 1,000 ,757

Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Повна пояснена дисперсія

Начальные собственные Суммы квадратов нагрузок Суммы квадратов

значения извлечения нагрузок вращения
Кумулятив

Кумулятив

Кумулятив
Дисперсии

Дисперсии

Дисперсии
ный %

ный %

ный %
Итого

Итого

Итого
%

Компон
ента

1 3,067 18,041 18,041 3,067 18,041 18,041 2,483 14,608 14,608

2 2,422 14,246 32,287 2,422 14,246 32,287 2,385 14,028 28,636

3 1,945 11,441 43,727 1,945 11,441 43,727 1,862 10,955 39,591

4 1,750 10,296 54,024 1,750 10,296 54,024 1,743 10,255 49,847

5 1,158 6,811 60,835 1,158 6,811 60,835 1,627 9,571 59,418

6 1,065 6,265 67,099 1,065 6,265 67,099 1,306 7,681 67,099

7 ,929 5,463 72,563

8 ,869 5,111 77,673

9 ,695 4,090 81,763

10 ,595 3,501 85,264

 243

11 ,543 3,192 88,456

12 ,473 2,782 91,238

13 ,421 2,479 93,717

14 ,347 2,041 95,757

15 ,298 1,754 97,511

16 ,236 1,388 98,899

17 ,187 1,101 100,000

Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Матрица повернутых компонентa

Компонента

1 2 3 4 5 6

егоїстичний ,848 ,122 -,116 -,125

доброзичливий ,769 -,208 -,131

Самоповага ,649 -,474 ,302 ,201

підозрілий -,612 ,125 -,542 ,103

залежний ,809 -,130

дезадаптивність ,115 ,636 -,137 ,338 ,108

дембо_сам -,607 -,458 ,171 ,118

підкоряємий ,575 ,291 -,391

айз_тривожність ,805 -,246

айз_агресивність -,474 -,147 ,654 ,199

айз_ригідність ,124 ,557 ,393 -,273

агресивний ,861 ,127

авторитарний ,160 ,309 ,157 ,747

айз_фрустрація -,275 -,300 ,611

альтруїстичний ,114 ,355 ,133 -,545 ,550

Внутр.нестабільність -,122 ,835

Аутосимпатія -,341 -,182 ,159 ,607

Метод виділення: Аналіз методом головних компонент. Метод обертання: Варімакс з нормалізацією Кайзера. a.
Обертання збіглося за 7 ітерацій.
 244

Матрица преобразования компонент

Компон
ента 1 2 3 4 5 6

1 ,407 ,725 -,174 -,093 ,434 -,287

2 ,880 -,374 -,080 ,215 -,181 ,008

3 ,118 ,234 ,895 ,030 -,284 -,222

4 ,187 -,161 ,131 -,931 ,090 ,218

5 -,004 -,374 ,361 ,200 ,830 ,023

6 ,105 ,339 ,124 ,194 ,027 ,906

Метод виділення: Аналіз методом головних компонент. Метод обертання: Варімакс з

нормалізацією Кайзера.

ЖІНКИ
Спільності

Начальные Извлеченные

Самоповага 1,000 ,718

Аутосимпатія 1,000 ,643

Внутр.нестабільність 1,000 ,573

айз_фрустрація 1,000 ,821

айз_агресивність 1,000 ,831

айз_ригідність 1,000 ,868

айз_тривожність 1,000 ,779

дембо_сам 1,000 ,715

дезадаптивність 1,000 ,489

авторитарний 1,000 ,629

егоїстичний 1,000 ,752

агресивний 1,000 ,736

підозрілий 1,000 ,685

підкоряємий 1,000 ,445

залежний 1,000 ,774

доброзичливий 1,000 ,682

альтруїстичний 1,000 ,621

 245

Спільності

Начальные Извлеченные

Самоповага 1,000 ,718

Аутосимпатія 1,000 ,643

Внутр.нестабільність 1,000 ,573

айз_фрустрація 1,000 ,821

айз_агресивність 1,000 ,831

айз_ригідність 1,000 ,868

айз_тривожність 1,000 ,779

дембо_сам 1,000 ,715

дезадаптивність 1,000 ,489

авторитарний 1,000 ,629

егоїстичний 1,000 ,752

агресивний 1,000 ,736

підозрілий 1,000 ,685

підкоряємий 1,000 ,445

залежний 1,000 ,774

доброзичливий 1,000 ,682

альтруїстичний 1,000 ,621

Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Повна пояснена дисперсія

Суммы квадратов нагрузок

Начальные собственные значения Суммы квадратов нагрузок извлечения вращения

Кумулятивный Кумулятивный % Кумулятив

комп Итого % Дисперсии % Итого % Дисперсии % Итого Дисперсии ный %

1 3,976 23,387 23,387 3,976 23,387 23,387 3,189 18,757 18,757

2 1,635 9,615 33,002 1,635 9,615 33,002 2,116 12,445 31,202

3 1,536 9,035 42,036 1,536 9,035 42,036 1,357 7,985 39,187

4 1,289 7,583 49,620 1,289 7,583 49,620 1,333 7,840 47,027

5 1,201 7,067 56,687 1,201 7,067 56,687 1,320 7,764 54,790

6 1,090 6,410 63,096 1,090 6,410 63,096 1,231 7,240 62,030

7 1,035 6,086 69,182 1,035 6,086 69,182 1,216 7,152 69,182

8 ,856 5,035 74,217

9 ,779 4,580 78,797

10 ,713 4,197 82,994

11 ,624 3,673 86,667

12 ,501 2,949 89,616

 246

13 ,440 2,586 92,202

14 ,393 2,314 94,517

15 ,347 2,039 96,556

16 ,329 1,937 98,493

17 ,256 1,507 100,000

Метод виділення: Аналіз головних компонент.

Матрица повернутых компонентa

Компонента

1 2 3 4 5 6 7

залежний ,869

Аутосимпатія ,732 ,118 ,176 -,117 -,210

авторитарний ,703 ,308 -,137 ,101

Внутр.нестабільність -,653 -,357 ,102

підкоряємий ,565 ,254 -,202

доброзичливий ,170 ,791 -,143

егоїстичний ,338 ,716 -,124 ,116 -,306

Самоповага ,372 ,547 -,130 ,469 ,144 -,144

агресивний -,119 -,812 ,158 ,157

дезадаптивність -,247 -,157 ,529 ,154 ,315

альтруїстичний ,501 ,523 ,288

айз_агресивність ,374 -,119 ,748 ,201 -,183 ,209

дембо_сам ,338 -,132 ,124 -,532 ,169 ,155 ,482

підозрілий -,246 ,206 -,525 ,306 -,461

айз_фрустрація -,189 ,881

айз_тривожність -,105 -,112 ,868

айз_ригідність -,104 ,917

Метод виділення: Аналіз методом головних компонент. Метод обертання: Варімакс з нормалізацією Кайзера.

Комп. 1 2 3 4 5 6 7

1 ,828 ,538 -,019 ,103 -,107 -,037 -,028

2 ,390 -,383 ,362 -,529 ,448 -,004 ,299

3 -,277 ,475 ,644 -,069 ,255 -,334 -,318

4 -,067 ,240 -,158 -,454 ,148 ,708 -,429

5 ,135 -,184 -,253 ,468 ,727 -,056 -,366

6 -,187 ,389 -,574 -,374 ,303 -,390 ,317

7 -,164 ,308 ,187 ,374 ,284 ,481 ,625

Метод виділення: Аналіз методом головних компонент. Метод обертання: Варімакс з нормалізацією Кайзера.
 247

Додаток І.
Список публікацій здобувача за темою дисертації:
а) статті у наукових виданнях, включених до переліку, затвердженого
МОН України:
1. Кулікова А. О. Складні життєві обставини як психологічний чинник
трансформації «Я-образу» в структурі «Я-концепції». Актуальні проблеми
психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка
НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. Житомир : Вид-во ЖДУ
ім. І. Франка, 2014. Вип. 35. С. 105–113.
2. Кулікова А. О. Гендерні особливості трансформації «Я-образу» у
структурі «Я-концепції». Науковий вісник Миколаївського національного
університету імені В. О. Сухомлинського. Психологічні науки : збірник
наукових праць. Миколаїв : МНУ ім. В. О. Сухомлинського, 2014.
Вип. 2.13 (109). С. 96–101.
3. Кулікова А. О. Механізми трансформації «Я-образу» у жінок в
залежності від терміну відбування покарання в місцях позбавлення волі.
Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту
психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Житомир : Вид-во ЖДУ
ім. І. Франка, 2016. Вип. 42. С. 128–136.
4. Кулікова А. О. Розлучення як фактор змін «Я-образу» у жінок.
Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту
психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Житомир : Вид-во ЖДУ
ім. І. Франка, 2017. Вип. 43. С. 121–132.
5. Кулікова А. О. Тимчасова інвалідність (9-12 міс.реабілітації) як
фактор зміни структурних компонентів «Я-образу». Актуальні проблеми
психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка
НАПН України. К. : Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України,
2019. Вип. 47. С. 177–188.
б) статті у збірниках, включених до міжнародних наукометричних
баз:
6. Швалб Ю. М., Кулікова А. О. Особливості зміни структурних
 248

компонентів «Я-образу» особистості в складних життєвих обставинах.

INTERNATIONAL ACADEMY JOURNAL «Web of Scholar». Warsaw : RS
Global Sp. z O.O., 2019., 5(35). Р. 31–38. URL:
https://doi.org/10.31435/rsglobal_wos/31052019/6503
в) статті у збірниках матеріалів наукових конференцій:
7. Кулікова А. О. Соціальні умови деформації «Я-образу» в структурі
«Я-концепції». Актуальні проблеми науки та освіти : збірник матеріалів
XVI підсумкової науково-практичної конференції викладачів МДУ
(31 січня 2014 року, м. Маріуполь). Маріуполь, 2014. С. 325–327.
8. Кулікова А. О. Понятие о трудной жизненной ситуации и её
особенностях. Міждисциплінарні проблеми соціальної роботи : психологічні,
соціологічні, правові аспекти: матеріали ІІІ Міжнародна науково-практичній
конференції (20-21 лютого 2015 року, Київ). Житомир : вид-во ЖДУ
ім. І. Франка, 2015. С. 36–38.
9. Кулікова А. О. Специфіка структурних компонентів «Я-концепції».
Актуальні проблеми науки та освіти : збірник матеріалів XVIІ підсумкової
науково-практичної конференції викладачів МДУ (30 січня 2015 року,
м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2015. С. 302–304.
10. Кулікова А. О. Сложная (трудная) жизненная ситуация в
современном обществе. Особливості життєдіяльності особистості в
сучасному просторі соціальних змін : матеріали наукового семінару
(20 травня 2015 року, м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ. С. 17–19.
11. Кулікова А. О. Поняття про критичні життєві ситуації. Актуальні
проблеми сучасної педагогіки та психології : збірник тез доповідей
Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих учених
(16 жовтня 2015 року, м. Маріуполь). Маріуполь: МДУ, 2015. С. 36–38.
12. Кулікова А. О. Соціальні проблем в життєдіяльності людини.
Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного функціонування
людини : культурно-історичний підхід: матеріали ІІ Міжнародної науково-
практичної конференції (23-24 жовтня 2015 року). Харків, 2015. С. 320–321.
 249

13. Кулікова А. О. Криза як психологічний феномен. Актуальні

проблеми науки та освіти : збірник матеріалів XVIІІ підсумкової науково-
практичної конференції викладачів МДУ (05 лютого 2016 року,
м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2016. С. 142–143.
14. Кулікова А. О. Складні життєві обставини як чинних дезадаптації
особистості. І Всеукраїнська Інтернет (он-лайн) конференція для студентів,
аспірантів та молодих учених (28 жовтня 2016 року, м. Маріуполь).
Маріуполь : МДУ, 2016. С. 50–51.
15. Кулікова А. О. Категорія «клієнт» в соціальній роботі. Соціалізація
особистості: теорія та практика : збірник тез доповідей Всеукраїнської
науково-практичної конференції (24 листопада 2016 року, м. Дніпро). Дніпро
: КВНЗ «ДОІППО, 2016. С. 75–77.
16. Кулікова А. О. Особливості кризивого стану особистості. Актуальні
проблеми науки та освіти: Збірник матеріалів XІX підсумкової науково-
практичної конференції викладачів МДУ (03 лютого 2017 року,
м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2017. С. 285–286.
17. Кулікова А. О. Соціальні групи які перебувають у складних
життєвих обставинах. Актуальні проблеми науки та освіти : збірник
матеріалів XX підсумкової науково-практичної конференції викладачів МДУ
(02 лютого 2018 року, м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2018. С. 301–302.
18. Кулікова А. О. Особливості зміни «Я-образу» в структурі «Я-
концепції» у кризових життєвих ситуаціях. Актуальні проблеми науки та
освіти : збірник матеріалів XXІ підсумкової науково-практичної конференції
викладачів МДУ (01 лютого 2019 року, м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ,
2019. С. 186–187.
19. Кулікова А. О. Теоретико-методологічний аналіз життєвої ситуації
особистості. Науково-прикладні аспекти сучасної психології в ситуації
соціальних змін : збірник тез доповідей ІІ Всеукраїнської Інтернет (он-лайн)
конференції для студентів, аспірантів та молодих вчених МДУ (21-23 березня
2019 року, м. Маріуполь). Маріуполь : МДУ, 2019. С. 38–40.
 250

Додаток К.
Відомості про апробацію результатів дисертації.
Основні положення та результати дослідження було апробовано на
наступних наукових конференціях: Міжнародна науково-практична
конференція «Якість життя: потенціал і перспективи психологічної науки і
практики» (30 листопада 2013 р., м. Донецьк), Підсумкова науково-
практична конференція викладачів МДУ «Актуальні проблеми науки та
освіти» (10 січня 2014 р., м. Маріуполь), ІІ Міжнародна наукова конференція
«Міждисциплінарні проблеми соціальної роботи: психологічні, соціологічні,
правові аспекти» (28 лютого – 1 березня 2014 р., м. Київ), Міжнародна
науково-практична конференція «Моделювання і проектування особистості
студента» (30 вересня – 2 жовтня 2014 р., м. Миколаїв), Підсумкова науково-
практична конференція викладачів МДУ «Актуальні проблеми науки та
освіти» (30 січня 2015 р., м. Маріуполь), Всеукраїнська науково-практична
конференція студентів та молодих учених (16 жовтня 2015 р., м. Маріуполь),
ІІ Міжнародна науково-практична конференції «Когнітивні та емоційно-
поведінкові фактори повноцінного функціонування людини: культурно-
історичний підхід» (23-24 жовтня 2015 р., м. Харків), Підсумкова науково-
практична конференція викладачів МДУ «Актуальні проблеми науки та
освіти» (1 лютого 2016 р., м. Маріуполь), І Всеукраїнська Інтернет (он-лайн)
конференція для студентів, аспірантів та молодих учених (28 жовтня 2016 р.,
м. Маріуполь), Всеукраїнська науково-практична конференція «Соціалізація
особистості: теорія та практика» (24 листопада 2016 р., м. Дніпро),
Підсумкова науково-практична конференція викладачів МДУ «Актуальні
проблеми науки та освіти» (02 лютого, 2017 р., м. Маріуполь), XII
Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми екологічної
психології: Життєдіяльність особистості в умовах сучасного міста» ( 12-13
травня 2017 р., Київ-Маріуполь), Підсумкова науково - практична
конференція викладачів МДУ «Актуальні проблеми науки та освіти», (лютий
 251

2018 р., м. Маріуполь), IV Міжнародна науково-практична конференція з

соціальної роботи «Розвивальний потенціал сучасної соціальної роботи:
методологія та технології» (15-16 березня 2018 р., м. Київ), XIV Міжнародна
науково-практична конференція «Сучасні проблеми екологічної психології:
Життєвесередовище особистості у психологічному вимірі» (18-19 травня
2018 р., м. Київ), Підсумкова науково - практична конференція викладачів
МДУ «Актуальні проблеми науки та освіти» (лютий 2019 р., м. Маріуполь), ІІ
Всеукраїнська Інтернет (он-лайн) конференції для студентів, аспірантів та
молодих учених «Науково-прикладні аспекти сучасної психології в ситуації
соціальних змін» (березень 2019 р., м. Маріуполь), XIV Міжнародна науково-
практична конференція «Екологічна парадигма сучасного образу життя і
світу. Сучасні проблеми екологічної психології: життєве середовище
особистості у психологічному вимірі» (17-18 травня 2019 р., м. Харків)
 252

Додаток Л.

Довідки про впровадження результатів дисертації

253
254
255