1.

Соціальна психологія – відносно молода наука, що виникла на

межі кількох наук напочатку ХХ століття на «перехресті»двох наук
– соціології та психології. Чим було зумовлено виникнення
соціальної психології, і які її відносини з соціологією та
психологією. Для цього слід з’ясувати специфіку використання
таких понять, як ―соціальне‖ та ―психічне‖, які й дали назву
соціальній психології. Це варто зробити хоча б тому, що різні
дослідники неоднаково тлумачать значення обох понять і, отже, по-
різному визначають предмет соціальної психології.
Це означає, що психологія суттєво змінила зміст свого предмета і
психічне розглядається вже як продукт соціально-історичного
розвитку людини і суспільства. Введення до психології для
пояснення онтогенезу психічних процесів нових категорій, за суттю
соціальних, а не психологічних – взаємодії, спілкування,
співробітництва, - знімало антагонізм соціального та
індивідуального, внутрішнього та зовнішнього. Не втрачаючи своєї
головної функції – відображення людиною об’єктивної дійсності,
функцій орієнтації, управління, регуляції індивідуальної поведінки,
психічне водночас розглядається і як регулятор соціальних взаємин.
Соціальне, таким чином, виступає не зовнішнім чинником, під
тиском якого відбувається трансформація внутрішнього
(психічного) життя людини, а його первинним чинником .Разом із
тим внутрішні психічні процеси не є чимось незалежним від
соціальних чинників. Це зовнішні операції, які за умов взаємодії
перейшли у внутрішній план окремої людини, стали її емоційним,
вольовим або інтелектуальним актом.
На всіх етапах розвитку соціальної психології існували різноманітні, навіть альтернативні тлумачення її предмета.
Так, американський учений Гордон-Віллард Олпорт (1897—1967) вбачав призначення соціальної психології у
поясненні впливу реальної, уявної чи передбачуваної присутності інших людей на думки, почуття і поведінку
ІНДИВІДІВ; Такої ж позиції дотримується сучасний американський соціальний психолог Девід Майєрс, стверджуючи,
що соціальна психологія є наукою про те, як люди думають один про одного, як вони впливають один на одного і як
ставляться один до одного.
Принципово іншим є погляд на предмет соціальної психології французького вченого Сержа Московічі, який
розглядає соціальну психологію як науку про групи та індивіди, що створюють свою реальність (вона, по суті, є їх
єдиною реальністю), управляють один одним і формують зв'язки, що їх об'єднують чи роз'єднують.
Тривалий час не було єдності у поглядах на предмет соціальної психології і в колишньому Радянському Союзі.
Наприклад, російський психолог, засновник і директор Московського психологічного інституту Георгій Челпанов (1862
—1936) пропонував розмежувати психологічну науку на соціальну психологію і власне психологію. Не погоджуючись
із таким підходом, відомий фізіолог, засновник рефлексології Володимир Бехтерев (1857—1927) у своїй
фундаментальній праці “Колективна рефлексологія” стверджував, що предметом соціальної психології є вивчення
діяльності учасників зборів у широкому розумінні цього слова. Власне соціально-психологічні проблеми, на його
думку, має вирішувати спеціальна галузь психологічного знання — колективна рефлексологія. Колектив він розглядав
як збірну особистість, а головною його ознакою вважав спільність завдань та інтересів, що спонукає до єдності дій.
Серед соціально-психологічних механізмів Бехтерев виокремлював взаємодію, спілкування, а серед колективних —
спадкові рефлекси, настрій, спостереження, творчість, погодженість дій, зосередження. За його твердженнями, люди
об'єднуються в колективи внаслідок взаємонавіювання, взаємонаслідування, взаємоіндукції. Експериментальними
дослідженнями впливу спілкування і спільної діяльності на формування процесів сприймання та пам'яті Бехтерев
започаткував експериментальну соціальну психологію.
У різні періоди розвитку соціальної психології її предметом вважали:
— причинну зумовленість психічного соціальним. Довкола цієї проблематики дискутували вчені у 20-ті роки XX ст., що
стимулювало розвиток соціально-психологічних досліджень у межах загальної психології та педагогіки;
— співвідношення соціальної (суспільної) психології та ідеології, психології соціальних груп та особистості (традиції,
громадська думка, звичаї, інші масові психічні явища суспільної свідомості);
— закономірності поведінки людей, зумовлені їх спільною діяльністю, взаємодією та взаємовпливами. Цей погляд на
соціальну психологію, що поєднав психологічний і соціологічний підходи, сформувався внаслідок дискусій про
предмет соціальної психології у 20-ті, 60-ті роки XX ст. Він засвідчив, що предмет соціальної психології можна
визначати, беручи за основу як особистість, так і масові психічні явища. Послуговуючись цими критеріями, сучасний
російський соціальний психолог Галина Андреева предметом соціальної психології вважає вивчення закономірностей
поведінки та діяльності людей, зумовлених включенням їх до соціальних груп, а також психологічні характеристики
цих груп.
Згідно з першими двома підходами предмет соціальної психології визначали з точки зору психології або соціології.
Соціологічний підхід окреслював предмет соціальної психології від “зовнішнього” до “внутрішнього”, тобто від
суспільства, соціального середовища, групи до індивіда. Прихильники психологічного підходу основою предмета
соціальної психології вважають особистість, її психологічні особливості, міжособистісні взаємини.

2.Розвиваючись у єдності теоретичних і практичних аспектів,

соціальна психологія постійно поглиблює і розширює свій
предмет, паралельно розв'язуючи конкретні соціально-
психологічні проблеми, тим самим виконуючи різноманітні
теоретичні і прикладні завдання:

 — розв'язання загальних наукових проблем, пов'язаних

із. формуванням знань про соціально-психологічну
реальність, поясненням процесу суб'єктивного
відображення об'єктивної дійсності, розробленням
соціально-психологічних концепцій про взаємодію між
людьми та соціальними спільностями, методологію,
методи, способи соціально-психологічних досліджень
(соціально-психологічні прояви особистості, сфера
спілкування, міжособистісних стосунків та групових
процесів, соціально-психологічні явища у
макросередовищі та ін.);
 — вивчення проблем, пов'язаних зі змінами соціально-
психологічної реальності, аналізом шляхів і засобів
упливу на механізми її становлення, розвитку та
функціонування;
 — теоретичне осмислення місця і ролі людини, що
розвивається, у суспільстві, яке також змінюється;
виявлення конкретних соціально-психологічних
характеристик особистості, найпоширеніших її
соціально-психологічних типів, комунікативних програм
поведінки;
 — дослідження відносин і спілкування, у тому числі в
екстремальних і конфліктних умовах, а також у зв'язку з
утвердженням у соціумі нової системи цінностей і форм
власності;
 — вироблення теоретичних основ соціально-
психологічної діагностики, консультування та надання
допомоги.

Які б завдання не розв'язувала соціальна психологія, вона

повинна коректно ставитися як до набутків вітчизняної науки і
практики, так і до теоретичних та прикладних надбань
зарубіжних учених.
Розвиваючись у єдності теоретичних і практичних аспектів, соціальна психологія постійно
поглиблює і розширює свій предмет, паралельно розв'язуючи конкретні соціально-
психологічні проблеми, тим самим виконуючи різноманітні теоретичні і прикладні завдання:

розв'язання загальних наукових проблем, пов'язаних із формуванням знань про

соціально-психологічну реальність, поясненням процесу суб'єктивного відображення
об'єктивної дійсності, розробленням соціально-психологічних концепцій про
взаємодію між людьми та соціальними спільностями, методологію, методи, способи
соціально-психологічних досліджень (соціально-психологічні прояви особистості,
сфера спілкування, міжособистісних стосунків та групових процесів, соціально-
психологічні явища у макросередовищі та ін.);




вивчення проблем, пов'язаних зі змінами соціально-психологічної реальності,

аналізом шляхів і засобів упливу на механізми її становлення, розвитку та
функціонування;




теоретичне осмислення місця і ролі людини, що розвивається, у суспільстві, яке

також змінюється; виявлення конкретних соціально-психологічних характеристик
особистості, найпоширеніших її соціально-психологічних типів, комунікативних
програм поведінки;




дослідження відносин і спілкування, у тому числі в екстремальних і конфліктних

умовах, а також у зв'язку з утвердженням у соціумі нової системи цінностей і форм
власності;

—вироблення теоретичних основ соціально-психологічної діагностики, консультування та

надання допомоги. Які б завдання не розв'язувала соціальна психологія, вона повинна
коректно ставитися як до набутків вітчизняної науки і практики, так і до теоретичних та
прикладних надбань зарубіжних учених.

3.Соціальна психологія займає важливе місце у системі

наукового знання. Вона поєднує елементи психології та
соціології, спрямована на вивчення взаємодії між індивідами
та соціальним середовищем.

Соціальна психологія вносить значний внесок у розуміння

людської поведінки, а також впливу соціальних факторів на
індивіда. Вона вивчає такі аспекти, як стереотипи,
уподобання, соціальна спрямованість, соціальна взаємодія,
вплив групи на прийняття рішень та багато інших.

Соціальна психологія також має практичне значення, оскільки

її результати можуть бути застосовані у різних сферах, таких
як міжособистісні відносини, комунікація, лідерство, медіа,
реклама, соціальна робота та інші.

У системі наукового знання соціальна психологія взаємодіє з

іншими науками, такими як соціологія, антропологія,
політична наука, економіка та інші. Взаємодія з цими
дисциплінами дозволяє розширити розуміння соціальних
явищ та знайти комплексні підходи до їх вивчення.

Отже, соціальна психологія займає важливе місце як у здобутті

знань про людську поведінку та вплив соціального
середовища, так і в практичному застосуванні цих знань у
різних сферах життя.

Соціальна психологія займає важливе місце у системі

наукового знання і взаємодіє з іншими науками, такими як
соціологія, антропологія, політична наука, економіка та інші.
Вона вивчає взаємодію між індивідами та соціальним
середовищем, а також вплив соціальних факторів на
поведінку, думки та почуття людей.

Соціальна психологія включає різні галузі та розділи, які

допомагають дослідникам краще розуміти соціальні явища.
Деякі з них включають:

1. Соціальна психологія сприйняття: Вивчає, як люди

сприймають та інтерпретують інформацію про інших людей та
соціальні ситуації. Досліджується формування першого
враження, стереотипи, уподобання та сприйняття соціальних
ролей.

2. Соціальна психологія впливу: Вивчає процеси та механізми,

за допомогою яких одна людина впливає на іншу.
 Досліджується конформізм, вплив авторитету, соціальний
навчання, а також психологія мас.

3. Соціальна психологія міжособистісних відносин: Вивчає

динаміку та взаємодію відносин між індивідами. Досліджується
притягання, міжособова прив'язаність, агресія, співчуття та
інші аспекти міжособистісних відносин.

4. Соціальна психологія груп: Вивчає поведінку та динаміку

груп. Досліджуються групова динаміка, лідерство, соціальна
ідентифікація, групова приналежність та інші аспекти групової
поведінки.

5. Соціальна психологія культури: Вивчає вплив культурних

чинників на поведінку та когнітивні процеси. Досліджується
вплив культурних цінностей, норм і традицій на індивідів та
групи.

Це лише кілька галузей та розділів соціальної психології, і вона

постійно розвивається та досліджує нові аспекти соціальних
явищ.
Соціальна психологія – це міждисциплінарна наука, що досліджує закономірності психічних
явищ, які виникають внаслідок взаємодії та перебування людей у групах, а також вплив
соціальних факторів на поведінку та діяльність особистості.

Вона поєднує в собі знання з:

 Психології: вивчає психічні процеси, властивості та стани особистості.

 Соціології: досліджує закони розвитку та функціонування суспільства, соціальних інститутів
та спільностей.

Місце соціальної психології у системі наук:

 Між психологією та соціологією: вивчає психологічні аспекти соціальних явищ та соціальні

детермінанти психічних явищ.
 На стику з іншими
науками: педагогікою, етнографією, культурологією, політологією, економікою, юриспруденці
єю.

Галузі та розділи соціальної психології

Галузі:

 Загальна соціальна психологія: досліджує загальні закономірності соціальної поведінки та

психології особистості в соціальному середовищі.
 Соціальна психологія особистості: вивчає вплив соціальних факторів на формування та
розвиток особистості, її самосвідомість, цінності, мотивацію, поведінку.
 Психологія груп: досліджує психологічні закономірності виникнення, розвитку та
функціонування груп, міжособистісні стосунки в них.
 Соціальна психологія спілкування: вивчає закономірності спілкування людей, вербальні
та невербальні форми комунікації, міжособистісні стосунки.
 Етнічна психологія: досліджує психологічні особливості етносів, етнічні стереотипи та
упередження.
 Економічна психологія: досліджує психологічні аспекти економічної поведінки
людей, психологію праці, мотивацію трудової діяльності.
 Юридична психологія: досліджує психологічні аспекти правової поведінки, психологію
злочинної поведінки, психологію свідчень.
 Політична психологія: досліджує психологічні аспекти політичної поведінки, психологію
лідерства, психологію масових політичних явищ.

Розділи:

 Соціальна перцепція: дослідження сприйняття людьми одне одного, формування вражень

та уявлень про інших людей.
 Аттракція: дослідження міжособистісного притягання, симпатії, любові.
 Міжособистісні стосунки: дослідження закономірностей виникнення, розвитку та
функціонування міжособистісних стосунків.
 Групова динаміка: дослідження психологічних закономірностей виникнення, розвитку та
функціонування груп, міжособистісні стосунки в них.
 Лідерство: дослідження психологічних характеристик лідерів, стилів лідерства, психології
впливу.
 Соціальна комунікація: дослідження закономірностей спілкування людей, вербальні та
невербальні форми комунікації.
 Соціальні установки: дослідження стійких систем поглядів, переконань, цінностей, що
впливають на поведінку людей.
 Соціальний вплив: дослідження закономірностей зміни поведінки людей під впливом інших
людей.
 Психологія мас: дослідження психологічних особливостей масових явищ, поведінки людей
у натовпі.

Висновок
Соціальна психологія – це динамічно розвиваюча наука, що має значний вплив на розуміння
людської поведінки та взаємодії людей у суспільстві. Її знання використовуються в різних
сферах життя, таких як освіта, психотерапія, менеджмент, політика,

4.Функції соціальної психології.

Як самостійна галузь знання, соціальна психологія реалізує усі функції, властиві

психологічній науці: теоретико-пізнавальну, комунікативну, гуманістичну, прогностичну,
прикладну та ін.

Теоретико-пізнавальна функція передбачає повне і конкретне пізнання соціально-

психологічної реальності, її структури, механізмів розвитку та функціонування з позицій
інтересів людини і групи, а також з'ясування закономірностей, механізмів та чинників, що
детермінують соціально-психологічні явища.

Комунікативна функція реалізується як систематизація знань з проблем сприймання,

передавання інформації, взаємодії і взаємовпливу людей.

Гуманістична функція полягає в дотриманні норм етики і моралі щодо індивіда, в захисті
соціальних спільностей, верств, відтворенні й передаванні соціального досвіду.
Прогностична функція передбачає формування соціально-психологічних прогнозів щодо
співвідношення індивідуального і соціального, суб'єктивного відображення об'єктивної
реальності.

Зміст прикладної функції полягає у з'ясуванні на основі теоретичного й емпіричного

аналізів закономірностей становлення соціально-психологічної реальності форм

існування та способів функціонування ціннісного ставлення індивіда до соціальної дійсності,
вироблення практичних рекомендацій з різних аспектів взаємодії, впливу людей один на
одного та сприйняття їх у соціальній спільноті.