НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

На правах рукопису

ПАВЛЕНКО ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.922.2: 159.923.2

ДИСЕРТАЦІЯ
ДОСВІД ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ ЖИТТЄВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ
ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Дисертація містить результати

власних досліджень. Використання Науковий керівник:
чужий ідей, результатів і текстів доктор психологічних наук, професор
мають посилання на відповідне ШВАЛБ Юрій Михайлович
джерело
_____________Павленко О.В.

Київ – 2019
 АНОТАЦІЯ
Павленко О.В. Досвід як чинник становлення життєвої перспективи
особистості. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних
наук за спеціальністю 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології». –
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, Київ, 2019.

Дисертацію присвячено феномену життєвого шляху особистості та

таким її конструктам, як життєва перспектива та досвід особистості.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю розгляду
життя особистості у єдності її минулого,теперішнього та майбутнього, та
визначенні ролі життєвого досвіду у формуванні перспективи власного
життя. Практичне значення обумовлене тим, що особистість, опинившись у
ситуації невизначеності стає перед завданням опанування власного досвіду
та побудови перспективи особистості, тобто виходу до суб’єктної позиції
відносно власного життєвого шляху.
Об’єкт дослідження – життєвий шлях як єдність досвіду та перспектив
особистості.
Предмет – роль життєвого досвіду особистості у формуванні уявлень
про власні життєві перспективи.
Мета дослідження полягає у визначенні механізмів впливу життєвого
досвіду людини на побудову перспективи власного життя та розробці на цій
підставі технології психологічної допомоги людям, які потрапили у ситуацію
життєвої невизначеності.
В дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано положення про те, що
категорія життєвого шляху дає змогу звернути головну увагу на здатність
людини бути особистістю та вказує на залежність досягнутого від досвіду
людини, а також від створеного людиною образу власного майбутнього,
якому підпорядковується життєдіяльність особистості. Тобто визначено, що
на життєвому шляху особистості теперішнє, минуле і майбутнє пов’язані
2
через механізм інтерпретації власного життєвого досвіду та усвідомлення і
побудову власних життєвих перспектив.
- В результаті теоретичного аналізу та подальшої експериментальної
перевірки визначено, що життєвий досвід як поняття не співпадає із
спогадами про минуле. Досвід фіксується через події, які суб’єктивно
визначаються особистістю як значущі на власному життєвому шляху.
Експериментально підтверджена структурно-функціональна модель
інтерпретації життєвого досвіду, що складається із чотирьох компонентів:
змістового, емоційно-переживального, смислового та прагматично-
практичного. Змістовий компонент фіксується у вигляді опису значущих
прожитих ситуації. Емоційно-переживальний компонент формується як
результат емоційно-ціннісної оцінки досвіду особистості, представляє собою
почуття та емоційні переживання людини. Емоційний компонент життєвого
досвіду фіксує суб’єктивну значущість ситуації, що відбулась на життєвому
шляху особистості. Цей компонент фіксується у свідомості у вигляді
емоційної оцінки події, що відбулася. Смисловий компонент досвіду містить
психосемантичні конструкти, у яких поєднується опис подій та їх місце у
житті особистості. Тобто закладає особистісні смисли, на підставі яких потім
оцінюється та чи інша ситуація або подія. Фіксується у висновках про смисли
даної події чи ситуації в житті особистості. Змістом прагматично-
практичного компоненту особистісного досвіду є практична значущість
події, що увійшла до досвіду, тобто розуміння змісту і наслідків власних дій,
що призвели до тієї чи іншої події.
- В дисертації визначено, що механізми впливу життєвого досвіду на
процеси прогнозування, проектування та програмування майбутнього
залежать від суб’єктивного способу інтерпретації власного досвіду та
теперішньої ситуації особистості. Таким чином процедура інтерпретації
життєвого досвіду стає детермінантою при постановці завдання на
формування власних перспектив. Цей процес відбувається за допомогою
виокремлення адекватних ситуації елементів досвіду, їх подальшого аналізу
3
та інтерпретації. Встановлено, що компоненти досвіду, що є домінантними,
стають визначальними при побудові перспективи. Деривація цих
компонентів у теперішньому чи у прогнозованому майбутньому призводить
до виникнення життєвої кризи особистості.
- Виявлено чотири типи інтерпретації досвіду з точки зору вирішення
задач побудови перспективи особистості: ігнорування досвіду, тобто при
побудові перспективи майбутнього досвід не враховується, перспектива
формується особистістю без врахування власних ресурсів, смислів, бажань
(депривується чи ідеалізується змістовний компонент); ідеалізація досвіду,
тобто людина ідеалізує власне минуле та намагається відтворити його у
своєму майбутньому, що пов’язано з ідеалізацією смислів, які людина
вкладає у власне життя; застрявання у досвіді, у цьому випадку емоційно
людина переживає ситуацію минулого як наявну, тобто сьогодення та
майбутнє втрачають для неї свій сенс, перспектива перестає будуватись та
враховуватись (емоційно-переживальний компонент); рефлексивно-
аналітичний тип інтерпретації досвіду, тобто при формуванні власної
перспективи досвід враховується, проте не переноситься в чистому виді у
перспективу, а трансформується через аналіз минулої, теперішньої та
майбутньої ситуації. При рефлексивно-аналітичному типі інтерпретації
досвіду людина насамперед відповідає собі на питання про те, яку задачу
вона буде вирішувати, далі вона проводить рефлексивний аналіз власного
досвіду, щодо вирішення подібних завдань та аналіз теперішньої ситуації.
Саме в цьому випадку особистість стає у позицію суб’єкта власної
життєдіяльності через усвідомлення власних життєвих перспектив, а саме їх
прогнозування, проектування та програмування.
- Емпірично доведено, що інтерпретація життєвого досвіду за
допомогою рефлексивно-аналітичного типу є найбільш позитивною та
такою, що надає особистості можливості для розвитку та опанування
суб’єктної позиції щодо свого життя.

4
 Розроблено та апробовано технологію психологічного сприяння
формуванню людиною позитивної, реалістичної, диференційованої та
особистісної перспективи власного життя через звернення до життєвого
досвіду для групової та індивідуальної роботи за допомогою фасилітації
рефлексивного аналізу відповідних компонентів життєвого досвіду та
перспективи особистості. Цей метод є дієвим для надання психологічної
допомоги особам які опинились в ситуації СЖО, ситуаціях невизначеності
тощо. Зокрема, запропоновані нами методи дослідження та техніки
психологічної фасилітації були апробовані у психодіагностичній та
психокорекційній діяльності практичних психологів кризових центрів,
навчальних закладів.
- Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні динаміки
взаємозв’язку досвіду та перспективи особистості на формування нею
власного життєвого шляху; у вивченні індивідуально-типологічних
особливостей сприйняття та інтерпретації власного досвіду у ситуації
вирішення завдань; розробці програми з опанування організації та
управління власним життєвим шляхом.
Ключові слова: життєвий шлях особистості, життєвий досвід,
перспектива особистості, ситуація невизначеності, модель інтерпретації
життєвого досвіду, типологія інтерпретації життєвого досвіду, фасилітація
становлення перспективи особистості.

5
 SUMMARY
Pavlenko O.V. Experience as a factor in the formation of life perspective of
the personality. - Qualifying scientific work on the rights of the manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in Psychological Sciences, specialty 19.00.01
“General Psychology, History of Psychology”. - G.S.Kostiuk Institute of
Psychology of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv,
2019.

The dissertation is devoted to the phenomenon of personal lifespan and its

constructs such as life perspective and personal experience. The relevance of the
dissertation research is conditioned by the need to consider the life of the
individual in the unity of his past, present and future, and to determine the role of
life experience in shaping the perspective of human's life. The practical importance
is due to the fact that the individual, being in a situation of uncertainty, is faced
with the task of mastering his own experience and constructing the perspective of
the personality that is, reaching a subjective position in relation to personal
lifespan.
The object of the research is the lifespan as a unity of experience and
perspectives of personality.
The subject is the role of life experience of the personality in the formation
of ideas about own life perspectives.
The aim of the study is to identify the mechanisms of influence of human’s
life experience on the construction of the perspective of own life and to develop on
this basis the technology of psychological assistance to people who are in a
situation of life uncertainty.
The thesis theoretically substantiates the idea that the category of lifespan
allows to pay the main attention to the ability of a human to be a personality and
indicates the dependence of the achieved on the person’s experience, as well as on
the created by the person image of his own future, to which the vital activity of the
person is subordinated. That is, it is determined that in the lifespan of the
6
individual, the present, the past and the future are connected through a mechanism
of interpretation of one's life experience and awareness and construction of one's
own life perspectives.
- As a result of theoretical analysis and further experimental verification, it is
determined that life experience as a concept does not coincide with memories of
the past. Experience is captured through the events that are subjectively defined by
the individual as meaningful in his own life. Structural and functional model of
interpretation of life experience, which consists of four components: contextual,
emotional-experiential, semantic and pragmatic-practical, has been experimentally
confirmed. The contextual component is fixed as a description of significant life
situations. Emotional-experiential component is formed as a result of emotional-
evaluative assessment of person’s experience and represents the feelings and
emotional experiences of the human. The emotional component of life experience
captures the subjective significance of a situation that has taken place in the
personal lifespan. This component is fixed in the mind in the form of an emotional
evaluation of the event that had already happened. The semantic component of the
experience contains psychosemantic constructs that combine the description of the
events and their place in the human's life. That is, it establishes personal meanings,
on the basis of which a particular situation or event is later evaluated. It is fixed in
the conclusions about the meaning of this event or situation in the life of
individual. The content of the pragmatic and practical component of personal
experience is the practical significance of the event that appeared in the experience,
that is, the understanding of the content and consequences of one's own actions that
led to an event.
- The dissertation states that the mechanisms of influence of life experience
on the processes of forecasting, designing and programming the future depend on
the subjective way of interpreting one's own experience and the present situation of
the individual. Thus, the procedure of interpretation of life experience becomes the
determinant in setting the task of forming own perspectives. This process happens
by identifying elements of experience that are adequate to the situation, with
7
further analyzing and interpreting them. It is found that the components of
experience that are dominant become decisive in building perspectives. Derivation
of these components in the present or foreseeable future leads to a life crisis of
personality.
- Four types of interpretation of experience have been identified in terms of
solving the problems of constructing the perspective of the individual: ignoring the
experience, i.e. while constructing the prospect of the future the experience is not
taken into account, the perspective is formed by the personality without taking into
account his own resources, meanings, desires (content component is deprived or
idealized); idealization of experience, that is, the person idealizes his own past and
tries to recreate it in his future, which is related to the idealization of the meanings
that the person puts into his own life; jamming in experience, in this case the
person emotionally experiences the situation of the past as existing, i.e. the present
and the future lose their meaning for him, the perspective ceases to be constructed
and taken into account (the emotional and experiential component); reflexive and
analytical type of interpretation of experience, that is, when forming one's own
perspective, experience is taken into account, but is not transferred purely into
perspective, but is transformed through the analysis of past, present and future
situations. In the reflexive and analytical type of interpretation of experience, the
person first gives himself the answer to the question of what task he is going to
solve, then he conducts a reflexive analysis of his own experience to solve such
problems and to analyze the present situation. It is in this case that the individual
moves to the position of the subject of his own life through awareness of his own
life perspectives, namely their forecasting, designing and programming.
- It has been empirically stated that the interpretation of life experience by
means of the reflexive and analytical type is the most positive and it gives the
person the opportunity to develop and master the subjective position in his life.
It was developed and tested the technology of psychological assistance to the
formation of a positive, realistic, differentiated and personal perspective of one's
own life through appealing to life experience for group and individual work
8
through the facilitation of reflexive analysis of relevant components of life
experience and perspective of personality. This method is effective for providing
psychological assistance to people who are in the situation of complicated life
circumstances, situations of uncertainty, etc. In particular, the suggested by us
research methods and techniques of psychological facilitation have been tested in
the psycho-diagnostic and psycho-correctional activities of practical psychologists
of crisis centers and educational institutions.
- The prospects for further research are to study the dynamics of the
interconnection of experience and the perspectives of the individual on formation
of his own life path; in the study of individual and typological features of
perception and interpretation of one's own experience in the situation of solving
problems; in developing a program for mastering the organization and
management of one's lifespan.
Keywords: personal lifespan, life experience, personality’s perspective,
situation of uncertainty, model of life experience interpretation, typology of life
experience interpretation, facilitation of formation of personality perspective.

9
 СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
а) статті у наукових виданнях, включених до переліку, затвердженого
МОН України:
1. Павленко О. В. Індивідуальний досвід у просторі життєдіяльності
особистості // О. В. Павленко // Актуальні проблеми психології:
Зб.наук.праць Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. –
Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. – Т. VII. – Вип. 35. – С. 194 – 203.
2. Павленко О. В. Життєва перспектива та індивідуальний досвід як
аспекти проблематики життєвого шляху / О. В. Павленко // Вісник
Харківського національного університету. № 1121. – Харків, 2014. – С. 28 –
34.
3. Павленко О. В. Формування життєвої перспективи в ситуації
невизначеності / О. В. Павленко // Актуальні проблеми психології:
Зб.наук.праць Ін-ту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. –
Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка», 2015. – Т. VІІ. – Вип. 39. – С. 232 –
241.
4. Павленко О. В. Особливості психосемантичного простору життєвого
досвіду / О. В. Павленко // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць
Ін-ту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. – Житомир: Вид-во
ЖДУ ім. І.Франка», 2017. – Т. VІІ. – Вип. 44. – С. 193 – 203.
5. Павленко О. В. Інтерпретація досвіду у формуванні перспективи
особистості / О. В. Павленко // Актуальні проблеми психології: Зб. Наук.
праць Ін-ту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. – Житомир: Вид-
во ЖДУ ім. І.Франка», 2019. – Т. VІІ. – Вип. 41. – С. 220 – 231.
б) статті у збірниках, включених до міжнарожних наукометричних
баз:
6. Павленко О. В. Time orientation of personality provided under the
conditions of ATO / О. В. Павленко // Вісник Харківського національного
університету імені В.Н. Каразіна. – Харків, – 2018. Серія психологія. Вип. 65.
– С. 30 – 35.
10
 7. Павленко О. В. Життєві перспективи особистості, що знаходиться в
умовах АТО / О. В. Павленко // Психологічний часопис : Зб. наук. праць / за
ред. С.Д. Максименка. —N 2. — Вип. 22. — К.: Інститут психології
імені Г.С. Костюка НАПН України, 2019. – С. 184 – 196.
в) статті у збірниках матеріалів наукових конференцій:
8. Павленко О. В. Психологические механизмы возникновения и
функционирования жизненного опыта (к постановке проблемы) /
О.В. Павленко // Качество жизни: потенциал и перспективы
психологической науки и практики (г. Донецк, 30 ноября 2013 г.) / Под ред.
Кафедры психологии ДонНУ. – Донецк: ООО «Східний видавничий дім»,
2013. – С. 371 – 375.
9. Павленко О. В. Проблема исследования субъективного жизненного
опыта индивида / О. В. Павленко // Молодые исследователи – регионам:
материалы международной научной конференции. В 3-х т. – Вологда:
ВоГТУ, 2014. – Т. 3. – С. 371 – 373.
10. Павленко О. В. Жизненный опыт в формировании перспективы
собственной жизни // Актуальные проблемы юриспруденции и психологии :
материалы междунар. конф. студентов, магистрантов, аспирантов и молодых
ученых (21-25 апреля 2014 г.) / отв. ред. О. Н. Макаренко, В. М. Мелихов.
— Краснослободск: ИП Головченко Е. А. – С. 213 – 221.
11. Павленко О. В. Построение перспективы собственной жизни в
трудной жизненной ситуации / О.В.Павленко // Особливості життєдіяльності
особистості в сучасному просторі соціальних змін : матеріали наукового
семінару (20 травня 2015 року). – Маріуполь: МГУ. – С. 22 – 24.
12. Павленко О. В. Аналіз та інтерпретація індивідуального досвіду в
життєдіяльності особистості / О. В. Павленко // Актуальні проблеми науки та
освіти: Збірник матеріалів XVIІІ підсумкової науково-практичної
конференції викладачів МДУ – Маріуполь, 2014. – С. 149 – 151.
13. Павленко О. В. Ставлення особистості до часу свого життя /
О. В. Павленко // Актуальні проблеми сучасної педагогіки та психології:
11
Збірник тез доповідей Всеукраїнської науково- практичної конференції
студентів та молодих учених 16 жовтня 2015 / загальна редакція
Г. О. Горбань – Маріуполь: МГУ, 2015. – С. 70 – 72.
14. Павленко О. В. Ціннісно–смислова структура як компонент
перспективи власного життя особистості / О. В. Павленко // Актуальні
проблеми науки та освіти: Збірник матеріалів XІХ підсумкової науково-
практичної конференції викладачів МДУ/ за заг. ред. К. В. Балабанова. –
Маріуполь: МДУ, 2017. – С.288 – 291.
15. Павленко О. В. Ігрові методи як засіб формування моделі побудови
та трансформації перспективи власного життя / О. В. Павленко // Актуальні
проблеми науки та освіти: Збірник матеріалів XVIІ підсумкової науково-
практичної конференції викладачів МДУ – Маріуполь, 2015. – С. 314 – 316.
16. Павленко О. В. Аналіз подій, які входять до життевого досвіду та
перспективи власного життя особистості / О. В. Павленко // Розвивальний
потенціал сучасної соціальної роботи: методологія та технології : матеріали
ІV Міжнародної науково-практичної конференції (15 – 16 березня 2018 року,
Київ) / за ред. Ю. М. Швалба. – Київ : КНУ імені Тараса Шевченка, 2018. – С.
134 – 138.
17. Павленко О. В. Проектування та конструювання життєвої
перспективи особистості / О. В. Павленко // Сучасні проблеми екологічної
психології: життєве середовище особистості у психологічному вимірі:
матеріали XІV Міжнародної науково-практичної конференції (18 – 19 травня
2018 року, Київ) / за ред. Ю. М. Швалба. – Київ : Інститут психології імені
Г. С. Костюка НАПН України, 2018. – С. 86 – 88.
18. Павленко О. В. Перспектива особистості, як фактор її суб’єктивного
благополуччя / О. В. Павленко // Сучасні проблеми екологічної психології:
екологічна парадигма сучасного образу життя і світу: матеріали
ХV Міжнародної науково-практичної конференції (17 – 18 травня 2019 року,
м.Харків) / за ред. Ю. М. Швалба. – Київ : Ін-т психології імені Г. С. Костюка

12
НАПН України, 2019. – С. 25 – 26 – Режим доступу:
http://ecopsy.com.ua/data/conf_2019/materials_ecopsy_2019.pdf
19. Швалб Ю. М. Факторна модель життєвого досвіду особистості, що
знаходиться в умовах АТО / Ю. М. Швалб, О. В. Павленко // Психологія:
теорія і практика: збірник наукових праць / ред.кол. : І. О. Корнієнко
(гол.ред.). – Мукачево : РВВ МДУ, 2018. – Вип. 2. – С. 128 – 139.

13
 ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………16
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ ЯК
ЄДНОСТІ ДОСВІДУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ
1.1. Життєвий шлях особистості як предмет наукового аналізу
1.1.1. Життєвий шлях особистості: психологічна феноменологія
явища………………………………………………………………….22
1.1.2. Структурні компоненти категорії життєвого шляху
особистості……………………………………………………………28
1.2. Життєвий досвід в системі взаємодії людини зі світом
1.2.1. Проблема життєвого досвіду в психологічних дослідженнях….34
1.2.2. Структурно-функціональна модель життєвого досвіду і
механізми його трансформації …………………………………...…40
1.2.3. Процеси розуміння та інтерпретації особистісного досвіду в
актуалізації патерну вирішення життєвих завдань…………...……45
1.3. Психологічні складові життєвих перспектив особистості
1.3.1. Життєві перспективи особистості в психологічних
дослідженнях…………………………………………………...…….52
1.3.2. Структурно-змістові характеристики перспективи особистості та
її функції…………………………...…………………………………56
Висновки до розділу 1……………………………………………………64
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ОСОБИСТІСНОГО ДОСВІДУ
У ЖИТТЄВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ ОСОБИСТОСТІ
2.1. Програма та методи емпіричного дослідження…………………….…..67
2.2. Характеристика параметрів структури життєвого досвіду та їх
представленість у побудові перспективи особистості
2.2.1. Психосемантична структура життєвого досвіду………………75
2.2.2. Якісно-феноменологічна характеристика параметрів життєвого
досвіду та перспектив особистості……………………………..98

14
 2.2.3. Ставлення особистості до власного життєвого шляху та до часу
свого життя……………………………………………………123
2.3. Інтерпретація досвіду та особливості побудови життєвих
перспектив особистості …………………………………………..135
Висновки до розділу 2………………………………………………….138
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОБУДОВИ ЖИТТЄВОЇ
ПЕРСПЕКТИВИ НА ОСНОВІ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ ОСОБИСТОСТІ
3.1. Програма психологічної роботи із узгодження життєвого досвіду та
перспективи особистості………………………………………………..……..143
3.2. Психологічні умови, засоби та напрямки конструювання та
узгодження життєвої перспективи у роботі з групами………………………153
3.3. Форми та напрямки індивідуальної роботи з узгодження життєвого
досвіду та перспективи особистості………………………….…………….…170
Висновки до розділу 3……………………………………….………….183
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...……192
ДОДАТКИ………………………………………………………………………218

15
 ВСТУП
У сучасному світі складні умови суспільного життя, які весь час
перебувають у динаміці змін, вимагають від особистості вміння
орієнтуватися в часовому просторі свого життя. Це набуває особливого
значення у зверненні до ситуації сприйняття майбутнього, передбаченні
можливих подій, постановці цілей і вибору шляхів їх досягнення. У зв’язку з
цим на перший план наукового розгляду виходить проблематика життєвого
шляху особистості, життєвої перспективи та життєвого досвіду особистості.
Традиційно дослідження психологічних теорій життєвого шляху
особистості відбувається в різних напрямках: з точки зору психодинамічного
подходу (А. Адлер, Г. Саліван, З. Фройд, Е.Еріксон,); визначення індивіда як
суб’єкта життєдіяльності (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв,
Г. О. Балл, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, В. А. Роменець,
С. Л. Рубінштейн, В. О. Татенко); з точки зору суб’єктивних аспектів
переживання часу (Ф. Зимбардо, Т. Коттл, К. Левін, Дж. Нюттен, В. Франкл, ,
Л. В. Сохань, Ю. М. Швалб); з позиції причинно-наслідкової концепції
психологічного часу (Є. І. Головаха, О. О. Кронік, Б. Й. Цуканов).
Сучасні дослідники одним із психологічних наслідків соціальних криз
вважають порушення часової перспективи особистості, крах життєвих планів
і часову дезорієнтацію суб’єкта, тому вирішення цієї проблематики є
надзвичайно актуальним як у площині теорії, так і в ракурсі практичного
знання.
В умовах соціальної, політичної та економічної нестабільності
проблема життєвої перспективи займає особливе місце в психологічних
дослідженнях життєдіяльності сучасної особистості. Ставлення до різних
складових свого життєвого шляху, насамперед до власного майбутнього,
розглядається дослідниками як одна зі базових умов повноцінного
психосоціального розвитку, а також, як важливий критерій особистісної
зрілості. Базовим індивідуально-психологічним чинником, що обумовлює

16
характер життєвої перспективи особистості є загальна усвідомленість життя
та окремих відрізків часового континууму.
На сьогдні існує декілька науково-психологічних підходів до
осмислення поняття «життєва перспектива особистості»: мотиваційний
(Т. Котл, К. Левін, В. Ленс, Ж. Нюттен, Л. К. Франк, Н. Фрезер, П. Фресс),
подієвий (Р. А. Ахмеров, Є. М. Головаха, О. О. Кроник, Д. О. Леонтьєв,
К. К. Платонов, І. О. Ральнікова, М. М. Толстих, В. С. Хомик,
Є. В. Шелобанова), типологічний (К. О. Абульханова-Славська,
Т. Н. Березіна, В. І. Ковальов,), освітній (М. Р. Гінзбург, І. В. Дубровіна,
М. М. Толстих), прогностичний (П. К. Анохін, Н. А. Бернштейн,
B. А. Іванніков, Л. А. Регуш).
Життєва перспектива в якості цілісної картини бажаного й
усвідомлюваного майбутнього є складним психічним утворенням, що
регулює розгортання життєвого шляху особистості. Загальнопринятим є
факт, що перспектива майбутнього створюється попереднім досвідом. Тобто
життєва перспектива – це потенціал індивіда, що закладається його минулим
досвідом, рівнем особистісного розвитку, здібностями, цінностями та
життєвими смислами. Саме вона, спираючись на досвід, складає реальну
рушійну силу, та визначає успішність майбутнього особистості.
В сучасній психологічній науці феномен життєвого досвіду
розглядається як: сукупність ситуацій, які перероблені та зафіксовані
суб’єктом (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, К. І. Анциферова,
О. О. Кронік, Н. А. Логінова, С. Л. Рубінштейн, М. О. Холодна,
Н. В. Чепелєва та ін.); здатність суб’єкта оцінювати себе, інших і
навколишній світ у відповідності із власними смислами (О. М. Лактіонов,
О. В. Зазимко, К. К. Платонов); особистісний міф, який виконує дві базові
функції: підтримує уявлення індивіда щодо навколишнього світу, як
перманентного та відтворювального процесу, у відношенні до котрого
можливе застосування шаблонів дій; здійснює селективну функцію щодо
кожного нового фрагмента досвіду. Тобто життєвий досвід розглядається як
17
індивідуальна інтегрована і відносно несуперечлива система «життєвої
філософії» особистості (А. С. Бєлкін, С. Ю. Гуцол, Ю. М. Швалб).
Роль життєвого досвіду в процесі становлення особистості визначали
К. О. Абульханова-Славська, О. Г. Асмолов, Л. С. Виготський, І. С. Кон,
О. М. Лактіонов, Д. О. Леонтьєв, С. Д. Максименко, В. І. Осьодло,
С. Л. Рубінштейн та ін. Видатний вітчизняний психолог Г. С. Костюк
стверджував, що розуміння власного досвіду і усвідомлення себе в ньому є
ключовим моментом у розвитку особистості.
Таким чином феноменологія життєвого досвіду особистості
знаходиться в фокусі наукового розгляду та є предметом емпіричного
вивчення. Однак, на сьогодні залишаються надостатньо вивченими наступні
актуальні питання: які психологічні функції виконує життєвий досвід в
процесі формування особистістю перспективи власного життя; яку роль
відіграє досвід людини у формуванні нею узгодженої, позитивної та
реалістичної перспективи власного життя. Саме це й обумовлює вибір теми
нашого дисертаціного дослідження «Досвід як чинник становлення
життєвої перспективи особистості». Вивчення закономірностей цього
процесу має не тільки теоретичне, але й практичне значення, оскільки
отримані результати можуть бути використані для створення технологій
фасилітації процесу побудови особистістю власного майбутнього та
сприяння формування в неї суб’єктної позиції щодо власного життєвого
шляху.
Об’єктом дослідження є життєвий шлях як єдність досвіду та
перспектив особистості.
Предмет – роль життєвого досвіду особистості у формуванні уявлень
про власні життєвої перспективи.
Мета дослідження полягає у визначенні механізмів впливу життєвого
досвіду людини на побудову перспективи власного життя та розробці на цій
підставі технології психологічної допомоги людям, які потрапили в ситуацію
життєвої невизначеності.
18
 Гіпотеза дослідження: структура психологічної організації життєвого
досвіду впливає на формування життєвих перспектив особистості
опосередковано через механізми суб’єктивної інтерпретації досвіду.
Для досягнення встановленоїї мети дослідження та перевірки висунутої
гіпотези нами визначено наступні завдання:
1. Проаналізувати та систематизувати теоретичні підходи щодо
проблематики життєвого шляху.
2. Дослідити особливості розуміння та інтерпретації особистістю
власного життєвого досвіду.
3. Визначити психологічні функції досвіду, набутого людиною
впродовж життя, у процесах проектування і прогнозування власного
майбутнього.
4. Розробити типологію зв’язку набутого життєвого досвіду та
форм усвідомлення власних життєвих перспектив.
5. Розробити та апробувати модель психологічного сприяння
формуванню людиною позитивної перспективи власного життя через
звернення її до власного життєвого досвіду.
Теоретико-методологічною основою дослідження виступають
філософські та психологічні концепції життєвого шляху, сенсу життя, ролі
життєвого досвіду в процесі становлення особистості (К. О. Абульханова-
Славська, JI. С. Виготський, Д. О. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, О. М.
Лактіонов, К. Левін, С. Д. Максименко, В. Г. Панок, Т. М. Титаренко, М. О.
Холодна, Ю. М. Швалб та ін.); наукові уявлення про сутність становлення
життєвої перспективи (К. А. Абульханова-Славська, Є. І. Головаха, Ф.
Зімбардо, Ж. Ньютен, Л. В. Тищенко та ін.); концепції формування
цілеспрямованої свідомості особистості (A. М. Большакова, Л. С.
Виготський, М. Р. Гінзбург, О. Маслоу, С. Л. Рубінштейн, В. Франкл, Ю. М.
Швалб та ін.); вчення про детермінацію і закономірності розвитку
особистості (Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, Г. С. Костюк, С. Д.
Максименко, Л. В. Сохань, І. В. Тараненко, Т. М. Титаренко).
19
 Для досягнення поставленої мети та вирішення заявлених завдань було
використано наступні методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез,
теоретичне узагальнення, та моделювання), емпіричні організаційні методи
(семантичний диференціал для дослідження структури життєвого досвіду;
модифікована методика «Каузометрія» (Є. І. Головаха та О. О. Кронік),
«Ціннісній спектр» (Д. О. Леонтьєв), ЦТО (Е. Ф. Бажинов, А. М. Еткінд) для
аналізу якісно-феноменологічних характеристик життєвого досвіду та
перспективи особистості; Шкала задоволеності життям, «Часові децентрації»
(Є. І. Головаха та О. О. Кронік), «Часові орієнтації в асоціативному
експерименті» (модифікація методики «Асоціативний експеримент»)
Л. А. Регуш, «Смисложиттєві орієнтації» (методика СЖО Д. О. Леонтьєва)
для аналізу загальних орієнтацій, спрямованості та ставлення особистості до
її життєвого шляху; авторський опитувальник для визначення типу
інтерпретації досвіду; методи статистичної обробки одержаних
експериментальних даних.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше:
- визначено, що на життєвому шляху особистості минуле і
майбутнє пов’язані через механізм усвідомлення власного життєвого досвіду
та побудови власних життєвих перспектив;
- показано, що актуалізація життєвого досвіду відбувається за
чотирма параметрами – емоційна оцінка минулого; виявлення особистісного
смислу минулого; змістове відтворення подій та рефлексивне усвідомлення
структури діяльності, пов’язаної зі структурою дій в минулій події;
- доведено, що переважний спосіб інтерпретації особистістю
власного життєвого досвіду визначає переважну психологічну оцінку
неювласних життєвих перспектив;
- розроблено типологію зв’язку набутого життєвого досвіду та
форм усвідомлення власних життєвих перспектив, а саме: прогнозування,
проектування та програмування;

20
 - розроблено та апробовано технологію психологічної фасилітації
процесу формування у індивіда збалансованого ставлення до власного
минулого та майбутнього у вирішенні задач сьогодення.
Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні впливу
розуміння особистістю свого життєвого досвіду та особливостей його
інтерпретації на процес формування нею власної перспективи майбутнього;
розробці функціональної моделі структури життєвого досвіду та моделі
побудови узгодженої із досвідом перспективи особистості; створенні
типології взаємозв’язку вирішення завдань життєвої перспективи
особистості в залежності від інтерпретації нею свого особистого досвіду.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблений
нами психологічний метод фасилітації спрямований на побудову
особистістю диференційованої, узгодженої з власним досвідом, позитивної
та реалістичної перспективи свого майбутнього з усвідомленням та
формуванням суб’єктної особистостісної позиції. Метод є дієвим для
корекції перспективи майбутнього осіб, які опинились в ситуації СЖО та
ситуаціях невизначеності.
Зокрема, запропоновані нами методи дослідження та техніки
психологічної фасилітації застосовувалась у психодіагностичній та
психокорекційній діяльності практичних психологів кризових центрів та
навчальних закладів.

21
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ ЯК
ЄДНОСТІ ДОСВІДУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ
1.1. Життєвий шлях особистості як предмет наукового аналізу
1.1.1. Життєвий шлях особистості: психологічна
феноменологія явища
Сучасна епоха соціальних змін і криз, складні умови суспільного
життя, досить швидка мінливість соціокультурної реальності вимагають від
людини вибору правильної життєвої лінії, що сприяє збереженню цілісності
внутрішнього світу і досягненню самореалізації в майбутньому. У зв’язку з
цим у сучасних психологічних дослідженнях на перший план виходить так
звана «життєва» проблематика – аналіз розвитку особистості в часі життя, –
позначена як «психологія життєвого шляху».
Життєвий шлях – це історія індивідуального розвитку, життя людини
як особистості. Життєвий шлях є своєрідним портретом особистості, а це
означає, що в данному психологічному конструкті розглядаються світогляд і
життєва спрямованість людини, її прагнення і досягнення, ставлення до
життєвих труднощів і способи їх подолання.
Перші наукові спроби опису феноменології життєвого шляху повязані
з виникненням теорій особистості в контексті часу її буття на противагу
цілому ряду психологіічних теорій, побудованих на визначенні структурних
компонентів феномену особистості. У філософських і психологічних
дослідженнях останніх десятиріч питання життєвого шляху стає все більш
актуальним.
Одними з основних аспектів теорії життєвого шляху є психологічні
положення, які стосуються людського ставлення до світу, а також людини як
суб’єкта життєдіяльності (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв,
Г. О. Балл, М. Й. Боришевський, Ф. Є. Василюк, С. Д. Максименко,
В. О. Моляко, В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн, В. О. Татенко,
Ю. М. Швалб); суб’єктивні аспекти переживання часу (Г. Вудроу, П. Девіс,
Л. Дуб, А. Еддінгтон, Р. Кнапп, Т. Коттл, К. Левін, Дж. Нюттен, П. Парк,
22
В. Франкл, Дж. Фрезер, П. Фресс, Ф. Хунд, О. Шульце); причинно-
наслідкова концепція психологічного часу (Є. І. Головаха, О. О. Кронік,
Б. Й. Цуканов).
Першими із психологів, які спробували дати наукове визначення життя
та життєвого шляху, були Ш. Бюлер і її співробітники у Віденському
фізіологічному інституті в 20–30-ті рр. На великому емпіричному матеріалі
ними було встановлено, що, незважаючи на індивідуальну своєрідність,
існують закономірності в термінах настання оптимумів життя залежно від
співвідношення духовних (ментальних) і біологічних (вітальних) тенденцій.
Водночас було виявлено різні типи життєвого розвитку особистості.
Ш. Бюлер провела аналогію між процесом життя і процесом історії.
Дослідниця стверджувала, що життя потрібно розуміти не як ланцюг
випадковостей, а через усвідомлення його закономірних етапів.
Індивідуальне, або особисте життя в його динаміці, авторка назвала
життєвим шляхом особистості. Досліднецею було виокремлено низку
аспектів життя як психологічного феномена: 1) аспект, що становить
об’єктивну логіку життя (тобто послідовність зовнішніх подій); 2) зміна
переживань, цінностей (тобто еволюція внутрішнього світу людини та логіка
її внутрішніх подій) ; 3) результати діяльності індивіда як суб’єкта власного
життя [215].
На думку Ш. Бюлер, життя конкретної особистості не випадкове, а
закономірне, воно підлягає не тільки опису, але й поясненню. Головною
рушійною силою розвитку автор вважає вроджене прагнення людини до
самоздійснення або самореалізації. Самоздійснення – підсумок життєвого
шляху, коли цінності та цілі, до яких прагнула людина свідомо або
несвідомо, отримали адекватну реалізацію. Ш. Бюлер розробила ідеалістичну
концепцію розвитку людини, як процесу поступового становлення і зміни
духовних цільових структур самосвідомості [211–212].
Досліджуючи проблематику життєвого шляху, О. Л. Вернік та
А. А. Бочевар зазначають, що ідея життєвого шляху розвивалась і в
23
психодинамічному напрямку психології [18; 19]. Наприкінці XIX – початку
ХХ століть отримав поширення такий дослідницький напрям, як
психобіографія. Його розробку пов’язують із З. Фройдом. Базовою ідеєю
цього методу є пояснення основних фактів життя особистості та її вчинків з
точки зору внутрішніх процесів, конфліктів і властивостей її когнітивної і
емотивної сфер. У якості об’єктів беруться критичні, поворотні момент долі
людини. Минуле в цьому разі розглядається не в якості об’єктивно та
реально існуючого, а з точки зру внутрішної суб’єктивної інтерпретації
фактів біографії особистості. У подальшому розвиток психобіографії
відбувається у працях Е. Еріксона [209; 221; 226].
До проблематики життєвого шляху зверталися А. Адлер та Г. Салліван.
А. Адлер у своїх працях використовував ідею лінії життя, спрямованої на
реалізацію життєвої мети, що структурується у життєвий стиль. Г. Салліван
вважав, що «історія життя людини – це перш за все процес пристосування до
моделей і стандартів суспільства, у якому вона живе, що передається з
покоління до покоління» [18, с. 99]. Сама ж особистість являє собою
сукупність таких моделей інтерперсональних відносин [222; 223].
У радянській психології до проблематики життєвого шляху першими
звернулися такі наукові дослідники, як Н. А. Рибніков, С. Л. Рубінштейн,
Б. Г. Ананьєв, О. О. Кронік, К. О. Абульханова-Славська.
У якості основи для розгляду життєвого шляху людини Б. Г. Ананьєв
запропонував аналіз біографії та ввів поняття соціальних досягнень.
Одиницею аналізу життєвого шляху для автора став вік [4]. Окрім того,
вперше у вітчизняній психології, досліджуючи життєвий шлях особистості,
Б. Г. Ананьєв використовує поняття суб’єктивної картини життєвого
шляху.На думку вченого, суб’єктивна картина життєвого шляху завжди
розгорнута в часі та фіксує головні події людського життя, пов’язуючи в
єдиній «системі відліку» біологічний, психологічний та історичний час [53].
Думку про те, що життєвий шлях є певна цілісність, яка разом з тим,
складається з етапів, кожний з яких може стати поворотним у житті
24
особистості, у своїх працях розвиває С. Л. Рубінштейн. Автор наголошує, що
життєвий шлях не можна зводити до суми життєвих подій, або окремих дій
чи результатів діяльності особистості, адже це цілісне та безперервне явище.
Саме тому, стверджує С. Л. Рубінштейн, кожна людина має свою власну
історію і стає особистістю саме тому, що має свою життєву історію [141].
Кожний етап життєвого шляху відіграє важливу роль у життєдіяльності
особистості, але не визначає подальший плин життя особистості
безпосередньо та неминуче. С. Л. Рубінштейн визнає центральною
проблемою особистого життя питання про те, чи зможе особистість стати
суб’єктом власного життя. Особистість як суб’єкт життя – це індивідуально-
активна людина, яка будує умови свого життя і своє ставлення до нього
[142].
Спираючись на ідеї С. Л. Рубінштейна та Б. Г. Ананьєва і розвиваючи
їх, К. О. Абульханова-Славська розробляє свою концепцію розуміння
життєвого шляху особистості. У своїх працях автор стверджує, що
«...особистість включається в сукупність причин і наслідків свого життя не
тільки як залежна від зовнішніх обставин, але й як активно перетворююча;
більше того, яка формує в певних умовах позицію і лінію свого життя. ...Як
суб’єкт життя, вона виступає як організатор, у чому і проявляється,
насамперед, індивідуальний характер життя» [1, с. 39]. Таким чином,
«життєвий шлях представляє собою не тільки раз і назавжди зафіксовану
позицію, але і певну життєву лінію, тобто реалізацію свого життя в часі, її
поступове розгортання, розширення і зміцнення» [1, с. 67].
Проаналізувавши різні підходи щодо розвитку й осмислення
проблематики життєвого шляху, О. О. Кронік і Є. І. Головаха запропонували
причинно-цільову концепцію її розуміння. Автори зазначають, що, одиницею
психологічного часу є міжподієвий зв’язок типу «причина-наслідок» або
«мета-засіб». Одиницею психологічного минулого вони називають
реалізований зв’язок між двома подіями хронологічного минулого; одиницею
психологічного теперішнього – актуальний зв’язок між подіями
25
хронологічного минулого і майбутнього; одиницею психологічного
майбутнього – потенційний зв’язок подій хронологічного майбутнього [27–
29].
Суб’єктивна картина життєвого шляху за О. О. Кроніком – «це
психічний образ, у якому відображені соціально-обумовлені просторово-
часові характеристики життєвого шляху (минулого, теперішнього і
майбутнього, його етапи, події і їх взаємозв’язок» [28, с. 149]. Автор
наголошує, що ці образи виконують функцію довгострокового регулювання
та узгодженості життєвого шляху особистості з життям інших людей. Таким
чином розглядаючи суб’єктивний життєвий шлях, необхідно враховувати не
тільки розгортання подій та етапів життєдіяльності, але й їх взаємозв’язок.
У своїх дослідженнях І. А. Деміна наголошує на тому, що життєвий
шлях особистості має просторово-часову структуру. Він складається із
загальновікових та індивідуальних фаз. У певний момент людина починає
свідомо керувати своїм життєвим шляхом. Той засіб, за допомогою якого
людина свідомо будує свій життєвий шлях, і є її життєва стратегія [37].
Досліджуючи зазначену проблематику, І. А. Підласна зазначає, що
життєвий шлях особистості – це багатовимірна, узагальнена й цілісна
програма індивідуального розвитку особистості, яка має свої межі, періоди,
міру завершеності та вичерпаності [121–124].
У своїх дослідженнях С. Д. Максименко зазначає, що певна
послідовність етапів життєвого шляху утворює часову структуру існування
особистості. Кожна фаза являє собою якісно новий рівень розвитку. Рух
життєвим шляхом співставляється з розвитком людини як особистості і
суб’єкта діяльності, тобто її розвитку як індивідуальності [95-98].
На думку В. Нуркової, уявлення про своє життя є узагальненням
особистісно значущих подій життя, які були прожиті та увійшли до
автобіографічної пам’яті людини. Тож людина, створюючи історію свого
життя, здійснює самопрезентацію історії свого особистого буття [110–111].

26
 Найважливішим питанням подальших досліджень проблематики
життєвого шляху стало його вимірювання у певних показниках.
Н. А. Логінова за основу своїх досліджень бере подієвий підхід [144];
В. І. Ковальов використовує поняття перспективи та трансперспективи
життєвого шляху [63-64]; Л. І. Кравченко – поняття життєвого вибору [66];
К. В. Карпинський – розглядає життєдіяльність як форму суб’єктивної
активності особистості [53-54].
Більшість дослідників вважають, що життєвий шлях в процесі
індивідуалізації стає більш гнучким, пластичним, здатним змінювати свій
напрямок [11, 24, 25].
Тобто, як зазначає О. Л. Вернік, поняття «життєвий шлях» у сучасній
психології визначається як: інструмент та / або матеріал вивчення структури
особистості; продукт індивідуального життя особистості, у якому це життя
об’єктивно зафіксовано; система / процес встановлення відношень людини зі
світом; об’єктивні віхи розвитку особистості в історичному контексті
суспільства, покоління, епохи; цілеспрямована активність людини як
суб’єкта власного життя; об’єктивна психічна надбудова над соціальним
життєвим циклом і біологічним онтогенезом в процесі розвитку особистості;
продукт специфічної діяльності особистості – життєтворчості; продукт
усвідомлення особистістю власного життя [20].
Отже, як показує здійснений нами теоретичний аналіз проблеми,
життєвий шлях особистості розглядається дослідникми, виходячи з ріних
наукових засад. Ми спираємося на інтерпретацію цього феномену з позиції
суб’єктності. Суб’єктивний життєвий шлях особистості як історія побудови
особистості у часі, як становлення системи її відношень людини зі світом, як
продукт усвідомлення власного життя, що має відображення у свідомості
особистості.

27
 1.1.2. Структурні компоненти категорії життєвого шляху
особистості
Практично всі автори, які розглядають проблематику життєвого шляху
особистості, виокремлюють у структурі цього поняття основні компоненти:
психологічне минуле, психологічне сьогодення та психологічне майбутнє.
Загальновідом є факт, що ці структурні компоненти відіграють неоціненну
роль у розвитку особистості, її самореалізації та самоорганізації. Таким
чином ми можемо зазначити, що життєвий досвід, перспектива майбутнього
та сьогодення є компонентами життєвого шляху особистості. Проте перед
дослідниками стає питання про те, які саме структурні компоненти
життєвого шляху характерні для всіх його часових модусів.
Так К. О. Абульханова-Славська, осмислюючи цю проблематику,
звертається до питання співвідношення структурного і динамічного підходів
до аналізу життєвого шляху особистості. У структурному підході вона
пропонує наступні одиниці життєвого шляху: події, заняття, сфери життя. В
рамках динамічного підходу вона виокремлює такі часові параметри:
динаміка життєвого шляху, особистісні механізми, способи життєдіяльності.
Автор вказує на необхідність їхнього поєднання у вивченні життєвого шляху
особистості та зазначає, що важливо досліджувати не тільки життєві події,
але і те, як вони реалізуються в життєвій динаміці та стають рушійною силою
розвитку особистості [3].
Однією з основних структурних складових поняття життєвого шляху
прийнято вважати категорію життєвої ситуації та психологічної ситуації.
Дослідники визначають два основних підходи щодо вивчення категорії
ситуації, які умовно визначають як об’єктивістський та суб’єктивістський.
Перший підхід до розгляду ситуації визначається з точки зору зовнішнього
спостереження, тобто коли ситуація береться як вихідна об’єктивна
реальність, а зміст свідомості – її відображенням. Для другого підходу
характерним є фіксація ситуації тільки в тому випадку, коли вона
відображена у свідомості індивіда.
28
 Тобто, життєва ситуація особистості визначається сукупністю обставин
життєдіяльності, природних і соціальних чинників, які певним чином, прямо
або опосередковано, впливають на поведінку людини, її стан і внутрішній
світ, зумовлюють зміст і напрями її розвитку, сприяють виникненню та
розв’язанню проблем. Будь-яка життєва ситуація складається з
усвідомлюваних особистістю обставин своєї життєдіяльності та обставин
неусвідомлюваних, які існують об’єктивно, проте не помічаються людиною
[136].
Психологічна ситуація визначається як реальна ситуація з наявними
перешкоджаючими обставинами, що стають на заваді досягнення
встановленої мети або задоволення потреби. Крім того, психологічна
ситуація складається з суб’єктивного трактування особистістю зовнішніх
реальних обставин як перешкоди або проблеми. Ще однією підставою
виникнення психологічної ситуації є наявність внутрішніх перешкод, які
відображають особистісні психологічні проблеми людини.
Поняття життєвої та психологічної ситуації пов’язані одне з одним
через опосередкування поняттям психологічної проблеми, введеної
В. Г. Панком. Таким чином, звичайна життєва ситуація може бути основою
для перетворення на психологічну ситуацію, за якою стоїть певна проблема
[118].
Відомий український дослідник Ю. М. Швалб зазначає, що ситуація
існує не як суто об’єктивна реальність, а виникає як дійсність
усвідомлюваних особистістю умов діяльності та життя. У цьому сенсі
свідомість функціонує «на матеріалі» відображення, а її продуктом стає
структурування фрагментів об’єктивної реальності, представлених як наявна
ситуація [200]. Таким чином, учений пропонує наступне визначення поняття
ситуації: «Ситуація – це суб’єктивна організованість простору буття, що
встановлюється індивідом у діалогічній взаємодії із соціо-предметним
середовищем через розуміння значення його елементів» [200, с. 23]. Саме це
визначення поняття ситуації ми і використовуємо у власному дослідженні.
29
 Дослідник зазначає декілька принципів побудови ситуації та її
відображення у свідомості особистості. Одним з них є принцип
організованості, який припускає структурованість елементів, їх внутрішню
несуперечність та функціональну цілісність і просторово-часову обмеженість
[200, с. 22]. Наступний принцип комунікативності та діалогізму, змістом
якого є будування ситуації через здатність до розуміння смислів діяльності та
поведінки інших людей.
Водночас учений виокремлює в просторі життєдіяльності особистості
ситуації та буденне життя. Буденне життя характеризується усталеним
способом життя, суб’єктивною узгодженістю мотиваційно-цільових настанов
і отримуваних результатів, а будь-яка ситуація виникає в житті людини
внаслідок порушення цієї закономірності і буденності, через виникнення
певної події.
До категорії події в психології звертались багато вчених. На сьогодні
найбільш поширеними є концепції М. М. Бахтіна, С. Л. Рубінштейна,
В. А. Роменця.
Згідно з теорією М. М. Бахтіна, кожна думка, кожне рішення, кожна дія
так чи інакше впливають на траєкторію життєвого шляху і на психічний
розвиток особистості. За Бахтіним, учинок – це «буття-подія», процес, що
скеровується і переживається суб’єктом як автором і її учасником, котрий
несе повну відповідальність за її наслідки [7].
Суб’єктна парадигма С. Л. Рубінштейна і вчинкова парадигма
М. М. Бахтіна поєднуються через визнання як центральної ідеї причетності-
відповідальності індивіда за все те, що він робить, про що міркує і що
говорить. Учинок як «буття-подія» не здійснюється сам собою, поза участю
суб’єкта як його автора й виконавця. Крім того, індивід може визначатися як
суб’єкт лише за умови наявності в його інструментальному «арсеналі»
здатності до вчинку, а в системі мотивів – прагнення його здійснити [6].

30
 У своїх працях С. Л. Рубінштейн зазначає, що життєвий шлях
особистості структурований на елементарні одиниці – події. Дослідник
розрізняє зовнішні події та внутрішні.
Зовнішні події, заломлюючись через внутрішній світ особистості,
перетворюються в переживання – внутрішні події. Водночас внутрішні події
спонукають особистість робити вчинки, які змінюють життєвий шлях і
стають його поворотними пунктами – зовнішніми подіями [148].
Об’єктивним критерієм події в житті особистості є її доленосність,
тобто її здатність вплинути на життєвий шлях. Справжня подія фіксується у
свідомості особистості та відбитися в її особистісних переживаннях. Подією
стає не всяке зрушення в обставинах життя особистості, а тільки така їх
зміна, яка отримала суб’єктивне значення і спонукала особу до перетворення
власного життєвого шляху. Значущість події в масштабі індивідуальної
біографії оцінюється за параметром поєднання об’єктивного і суб’єктивного
критерію [141].
Спираючись на положення, висунуті С. Л. Рубінштейном,
О. М. Ткаченко характеризував учинок, як «той вихідний елемент організації
психічного життя, який стосується саме особистості» [6, с. 62].
Спираючись на надбання С. Л. Рубінштейна, український вчений
В. А. Роменець започатковав вчинкову парадигму, згідно з якою вчинок стає
не тільки предметом, а й методичною основою для вивчення психіки [138;
139]. У рамках цієї парадигми вчений розглядає «вчинковий акт» лише як
елемент у структурі вчинку. Учений виокремлює чотири структурні
складники учинку, або його компоненти: ситуаційний, мотиваційний,
компонент дії та післядії [139].
Науковець у своїх працях тісно пов’язує поняття вчинку та особистості.
Він наголошує на тому, що саме вчинок, який інтегрує в собі найвищі й
найзагальніші цінності особистості, дає їй змогу через здійснення цього
вчинку стати особистістю та долучитися до вічності [6].

31
 Таким чином, загальноприйнятою майже для всіх теорій є теза, що
подія завжди є точкою зміни напряму розгортання життєвого шляху індивіда.
Подія в житті людини означає виникнення таких нових обставин, які
вимагають від особистості зміни у власних настановах і способах діяльності.
Аналізуючи структурні компоненти категорії життєвого шляху,
дослідники звертаються до категорії життєвої кризи. Життєвою кризою
називають період, більш-менш тривалий, протягом якого формується та
змінюється особистість, змінюється спосіб детермінації процесів розвитку,
життєвий задум, траєкторія життєвого шляху, тобто сценарій життя за
Т. М. Титаренко [155–158].
Причинами кризи можуть виступати як зовнішні обставини, так і
внутрішні події, які відбуваються у вигляді «раптової» переоцінки цінностей
та виникнення неможливості жити за старим сценарієм чи задумом.
Виникнення зовнішніх причин може не залежати від особистості та вводити
її у стан невизначеності. Проте реакція людини на ці обставини залежить
саме від неї, тобто в особистості залишаються можливості для змінення
ситуацій, у які вона потрапляє. Внутрішні причини виникнення життєвої
кризи вважаються важливішими, оскільки за одних і тих же несприятливих
зовнішніх умов різні люди здатні до різного переживання кризового стану та
реакції на нього.
У наш час питання життєвої кризи набуває не тільки великого
теоретичного, але й практичного значення. Саме тому сучасні українські
дослідники активно розробляють це питання. Так, С. Д. Максименко
зазначає, що життєва криза детермінується як обставинами життя та
соціальною ситуацією, так і внутрішнім особистісним конфліктом. Ця
ситуація ставить людину перед необхідністю так чи інакше реагувати на нові
обставини, в той час як особистісна криза зумовлює необхідність
переструктурування завдань для здійснення дії новим способом або «до
нарощування нових, дотепер відсутніх у її життєвому досвіді особистісних
структур» [115 , 9].
32
 У вітчизняній психології поширеним є розуміння кризи як переломного
моменту і саме це протиріччя є необхідною умовою розвитку особистості і
може бути зумовлене як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками, які
поєднуються в переживанні особистості [102; 121; 140; 168; 209].
Дослідники зазначають – неважливо, який емоційний відтінок має
подія, що виникла на життєвому шляху індивіда. І у випадку життєвої кризи,
і при позитивно забарвленій події закономірна необхідність особистістнї
зміни залишається незмінною. При цьому, події можуть бути як зовнішніми
для особистості, так і внутрішніми, тобто психологічними. А результатом
настання цієї події завжди є вихід із буденного життя та зміна життєвого
шляху особистості.
Таким чином, через руйнування усталеного способу життя особистість
може прийти як до покращення якості життя, так і до її погіршення [73].
Тобто незалежно від змісту події, провідною психологічною проблемою
індивіда стає його власна готовність до змінювання [119]. У психологічних
практиках ми зазвичай стикаємось із тими випадками, коли в індивіда ця
готовність відсутня, і тому сама необхідність змінювання постає як
невирішена особистісна проблема [198]. Тобто ситуація невизначеності – це
така ситуація, де в найбільшій мірі проявляється необхідність проектування
майбутнього, визначення сьогодення та аналізу власного минулого досвіду
[201].
Отже, очевидно, що утворення будь-якої життєвої ситуації об’єктивно
розпочинається з певної події, а в суб’єктивному плані вона оформляється
через усвідомлення того нового життєвого завдання, яке тепер треба
вирішувати. В нашому дослідження за основну одиницю життєвого шляху
особистості ми приймаємо життєву ситуацію, що відображується у
свідомості особистості та є особисто значущою.

33
 1.2. Життєвий досвід у системі взаємодії людини зі світом
1.2.1. Проблема життєвого досвіду в психологічних
дослідженнях
Особливого значення під час розробки концепції життєвого шляху
набуває феномен «життєвого досвіду особистості». Дослідження уявлень про
життєвий досвід є особливо важливим у зверненні до ситуації сприйняття
майбутнього, передбачення майбутніх подій, висування цілей і вибору
шляхів їх досягнення, впливу життєвих планів на організацію діяльності і
поведінку людини в сьогоденні.
Аналіз стану наукової розробки проблеми життєвого досвіду показує,
що на сьогодні дослідження данного феномену стають дедалі більш
інтенсивними й різноспрямованими. Це пов’язано з тим, що для сучасної
психології ключовою парадигмальною зв’язкою стають відносини Людина //
Світ, а основною категоріальною парою – Свідомість // Життя. Життєвий
досвід стає об’єктом наукового розгляду в ситуації виникнення
дослідницького інтересу до людини як суб’єкта власної активності. Фахівці
визначають, що категорія життєвого досвіду особистості є однією із
найважливіших категорій практичної психології. У категоріальний апарат
світової наукової психології це поняття увійшло порівняно нещодавно. До
недавнього часу в дослідженнях проблеми досвіду переважали або буденні й
інтуїтивні уявлення, які можа було знайти в роботах практичних психологів,
або класичні філософсько-психологічні підходи, які не давали змоги
розглядати досвід як особливу психологічну реальність, що виникає
внаслідок освоєння і перетворення взаємодії людини зі світом.
У філософському визначенні уявлення про досвід представлені
наступними поглядами: досвід є відображенням у людській свідомості
об’єктивного світу в процесі чуттєвого сприймання на основі практичної
зміни людиною довкілля (Аристотель, Дж. Берклі, Д. Юм, Д. Дідро,
П. Гольбах, П. Фейєрбах); досвід особистості є взаємодією чуттєвого й
раціонального, емпіричного й інтелектуального, інтуїтивного та
34
теоретичного (Р. Декарт, Б. Спіноза, І. Кант, О. Аверін, В. Павлов, В. Панов);
формування досвіду пов’язане з розвитком індивідуальних якостей, набуттям
знань і вдосконаленням умінь та навичок, які можуть вироблятися тільки у
процесі соціально значущої діяльності (Ф. Бекон, Д. Локк, Дж. Дьюї,
В. Джемс).
У психологічному підході поняття досвіду розглядається і
використовується у різних значеннях: 1) досвід як діяльність (практична,
наукова, літературна тощо); 2) досвід як спосіб і джерело знань, умінь і
навичок; 3) досвід як процес (впливає на поведінку, засвоєння нового); 4)
досвід як категорія пізнання; 5) досвід як психічне утворення індивіда –
предмет психології [75].
Традиційно життєвий досвід розглядається як таке психологічне
утворення, яке дає можливість не тільки використовувати набуті знання,
вміння та навички, але й адаптуватися до умов життя, взаємодіяти з
навколишнім світом, інтерпретувати події у світі та себе в цих подіях [76,
с.107]. Відомий український дослідник О. М. Лактіонов вважає, що досвід –
«це така психологічна реальність, яка завжди стосується конкретної людини,
тобто завжди індивідуальна за своєю природою. Тому виявлення її загальних
закономірностей і механізмів повинно ґрунтуватися на індивідуальних
способах дій, індивідуальних цінностях, життєвих подіях» [76, с.145].
Він наголошує на одночасному існуванні двох видів досвіду:
особистісного, який формується в результаті власної життєдіяльності
людини, та культурно-історичного, який являє собою перетворену форму
суспільного життя поколінь [75–80].
Життєвий досвід, за О. В. Зазимко, виконує функції забезпечення
саморозвитку індивіда й регуляції його взаємин із зовнішнім світом;
систематизації, класифікації, інтеграції й структурування навколишнього
світу; забезпечення соціальної спадковості й психологічної стабільності.
Саме за допомогою життєвого досвіду людина складає свою відносно
несуперечливу «життєву філософію» та «картину світу». Саме в досвіді
35
акумулюється все значуще, що накопичується особистістю в процесі
спілкування та діяльності [42–46].
Австрійський філософ і соціолог, засновник соціальної феноменології
А. Шюц прагнув виконати завдання відновлення зв’язку абстрактних
наукових категорій з «життєвим світом», який розуміється як світ
безпосередньої людської життєдіяльності, світ культури. Так, розглядаючи
соціальний вимір повсякденності, А. Шюц стверджує, що в досвіді індивіда
утворюється структура типізації, за допомогою якої через
інтерсуб’єктивність співвіднесення досвіду формуються взаємодії
повсякденного порядку [23].
Кожна людина протягом життя набуває досвіду в різних сферах
існування. Індивідуальний життєвий досвід – досвід, набутий особистістю в
процесі її життєдіяльності, який зорієнтований на практичний ефект. На
основі індивідуального досвіду відбувається становлення та розвиток
особистості, виникають її світоглядні орієнтації, формується активне
ставлення до життя. Індивідуальний досвід може бути духовним, моральним,
світоглядним, науково-пізнавальним, релігійним, естетичним, художнім,
емоційним, професіональним, повсякденно-побутовим, але будь який з них
набувається індивідом самостійно [82].
Л. В. Губенюк зазначає, що людина, її особистість являє собою
сукупність досвіду, але його сутність можна розуміти по-різному [34].
До визначення поняття «життєвий досвід» зверталися різні вчені. Вони
пояснюють це поняття як складне утворення, що вбирає в себе знання,
уміння, навички (К. К. Платонов); як діяльність, представлену у свідомості
людини (О. В. Турчинов); як складну систему, що складається зі способів,
прийомів і правил вирішення завдань (Ю. К. Стрєлков); як упорядковані у
свідомості образи пережитих подій (О. О. Кронік, Л. Ф. Бурлачук,
Є. Ю. Коржова). Розуміння власного досвіду і себе в ньому є центральним
моментом у розвитку особистості (Г. С. Костюк). Роль життєвого досвіду в
процесі становлення особистості визначали О. Г. Асмолов, Л. С. Виготський,
36
І. С. Кон, Д. О. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, О. М. Лактіонов,
С. Д. Максименко та ін.
З точки зору С. Д. Максименка, суб’єктний досвід виражає
(супроводжує) специфічно унікальне втілення нужди, у котрій і досвід духу
тих людей, що породили цю особистість, і соціальні внески культури
(результат привласнених артефактів), і унікальний ансамбль натуральних
властивостей (не забуваймо – біологічне дійсно було колись соціальним)
[97].
Академік А. С. Бєлкін пропонує розрізнювати поняття «досвід життя» і
«життєвий досвід». Досвід життя – вітагенна («vita» – лат. «життя»)
інформація, пов’язана з розумінням тих чи інших станів життя та діяльності,
яка не має для людини достатньої цінності. Життєвий досвід – вітагенна
інформація, що стала надбанням особистості, вона міститься в резервах
довготривалої пам’яті і є в стані постійної готовності до самоактуалізації в
адекватних ситуаціях [9].
Як зазначає Ю. М. Швалб, життєвий досвід не виникає внаслідок
вчинення помилкових дій і отримання негативних переживань. Навпаки,
індивідуальний досвід виконує функцію захисту від можливих помилкових
дій і виникає внаслідок позитивних за результатом проб і дій. Життєвий
досвід формується як психологічна інстанція, яка забезпечує відтворення
вдалих дій у закономірно повторюваних ситуаціях. Формування життєвого
досвіду є принципово відмінним від формування знань, умінь і навичок,
оскільки він завжди емоційно насичений і ціннісно визначений для індивіда.
Кожен конструкт життєвого досвіду являє собою цілісну констеляцію з
характеристик ситуації, способу дії та емоційно-ціннісної оцінки. Автор
вважає, що для аналізу індивідуального досвіду насамперед слід відзначити
його інтегративний характер. Науковець акцентує увагу на тому факті, що
життєвий досвід може бути добре усвідомленим, але може і функціонувати
на інтуїтивному, нерефлексивному рівні. Таким чином, у особистості
закріплюються певні структури досвіду, що регулюють самоставлення та
37
самосприйняття, міжособистісний аспект життєдіяльності, життєопис, які
сам індивід не завжди усвідомлює, але вони проявляються у повсякденному
житті [198–199].
До цього комплексу параметрів життєвого досвіду необхідно додати ще
один, на який вказує Ю. М. Швалб – конструкти досвіду завжди залишаються
пов’язаними з конкретними ситуаціями, але цей зв’язок не є прямим і
безпосереднім. Для того, щоб щось стало дійсним фактом життєвого досвіду,
людина повинна «забути» ту ситуацію, у якій він з’явився, а інакше не
відбувається «витяг» самого досвіду. У міру накопичення і кристалізації
конструктів життєвого досвіду конкретні ситуації починають виконувати
особливу функцію – функцію ілюстрації самого досвіду: коли суб’єкт
починає усвідомлювати і вербалізовувати конструкти життєвого досвіду, то
стосовно кожного з них у нього є чітко фіксована конкретна ситуація, що
ілюструє і підтверджує істинність саме цього конструкту. Ситуативна
ілюстрація прагне до максимальної конкретності та життєвої фактичності
[185].
Заслуговує уваги думка Н. В. Чепелєвої, яка вважає, що межі ситуації
(які, власне, і складають життя людини) задаються «лише самою людиною,
яка може “викинути шматок” із потоку життя і помістити його в певну
структуру, яка і буде рамкою, що обмежує ситуацію від неструктурованого
потоку життя» [188, с. 26]. Тобто межі ситуації задаються не лише
зовнішніми, а й внутрішніми обставинами.
Щодо зовнішніх обставин, то тут має значення середовище існування
людини. Причому як мікросередовище (сім’я, друзі, навчальні заклади,
соціальні об’єднання зі своїми правилами, звичаями, так званими
«статутами»), так і макросередовище, яке зумовлене історично-культурними
умовами. Внутрішні обставини – це осмислення, структурування та
привласнення людиною результатів її взаємодії із зовнішнім середовищем, на
основі чого будується оціночна система щодо себе самої як внутрішнього
іншого [189].
38
 Частина життєвих ситуацій автоматично потрапляє до життєвого
досвіду людини, не проходячи етап структурування та усвідомлення.
Н. В. Чепелєва цей рівень досвіду називає особистим. Вона виокремлює два
рівні досвіду: особистий та особистісний. Особистий досвід людини
формується її життєвими ситуаціями, характером поведінки людини в них,
особливостями взаємодії з іншими людьми. Цей рівень досвіду присвоюється
людиною «автоматично», без переробки й осмислення. Якщо ж цей досвід
якимось способом структурується, осмислюється та інтерпретується, він стає
особистісним та відслідковується в особистісних концепціях, міфах,
сценаріях та інших когнітивних структурах. Особистий досвід може бути як
зовнішнім, так і внутрішнім. Особистісний досвід завжди є внутрішнім.
Однак обидва виокремлені типи досвіду можуть діяти на свідомому і
несвідомому рівнях [185–193].
В процесі саморозвитку особистості, пошуку індивідуальних шляхів
самокорекції і набуття нею зрілості досвід відіграє важливу роль [101;104].
Кожна людина впродовж життя формує на підставі свого життєвого досвіду
уявлення про саму себе, переконання щодо своїх можливостей, власних
характеристик тощо [32-33]. Ці уявлення можуть бути представлені на різних
рівнях усвідомлення: від часткового розуміння (або нерозуміння) до
всеохопного переживання себе як особистості, яка є творцем власного життя
[26; 40; 41; 159].
Таким чином, як показує аналіз, індивідуальний життєвий досвід
складається в сфері буденної свідомості як фіксація взаємозв’язку способу дії
з характеристиками ситуації та її особистісним сенсом. Якщо дія виявляється
ефективною, то ця зв’язка отримує позитивне емоційне забарвлення і через
механізми інтерпретації наділяється особистісною значимістю,
узагальнюється і починає існувати як цілісний конструкт життєвого досвіду.
Життєвий досвід як поняття не збігається зі спогадами про минуле та фіксує
тільки ті події, які суб’єктивно визначені особистістю як значущі.

39
 1.2.2. Структурно-функціональна модель життєвого досвіду і
механізми його трансформації
Велика різноманітність уявлень про природу досвіду є показником
того, що ми маємо справу зі складним психічним утворенням. Пов’язаність
життєвого досвіду з іншими феноменами психічного свідчить про його
системну будову. Отже виникає необхідність розгляду цього конструкту як
багаторівневого, що включає в себе низку підсистем, які виконують різні
функції.
У багатьох теоретико-методологічних дослідженнях здійснено аналіз
поняття життєвого досвіду особистості з точки зору його структури та
функцій, виокремлено основні параметри, які використовуються для його
вивчення та опису.
Так, відомий український дослідник О. М. Лактіонов важливою
ознакою індивідуального досвіду вважає його структурованість. Учений
пропонує структурно-динамічну модель досвіду, яка розкриває його
психологічну сутність, механізми функціонування. О. М. Лактіонов висунув
гіпотезу, що індивідуальний досвід являє собою динамічне утворення з
трикомпонентною структурою, яку складають соціальний, особистісний та
мнемічний компоненти, кожен з яких є самостійною характеристикою
досвіду, має власний зміст, ґенезу та функції. Соціальний компонент
забезпечує взаємодію індивіда із соціумом, власну соціальну роль, адекватну
перебудові способів та засобів соціальної активності. Особистісний
компонент накопичує та застосовує різноманітні інтерпретаційні комплекси,
що дають змогу оцінювати себе, інших, явища й події у зовнішньому світі,
визначати та коригувати власну поведінку й особистісний розвиток.
Мнемічний компонент накопичує, систематизує й інтегрує інформацію,
розподілену у біографічному часі. Таким чином, індивідуальний досвід
розуміється не як сума різних знань, умінь, навичок, а як інтегрована
цілісність [76].

40
 К. К. Платонов у своїй концепції динамічної функціональної структури
особистості виокремлює досвід як одну з підструктур (поряд із
спрямованістю, особливостями психічних процесів та біопсихічними
властивостями), що об’єднує знання, вміння, навички і звички, набуті в
індивідуальному досвіді через навчання, та характеризує індивідуальну
культуру особистості. Автор стверджує, що у досвіді людини проявляється
динаміка форм відображення (від короткочасних психічних процесів до
стійких якостей особистості), а також динаміка рівнів розвитку способів
діяльності. На його думку, на досвід впливають нижчі підструктури (пам’ять,
емоції, сприйняття, почуття, вольові процеси). Так само і досвід впливає на
вищу підструктуру – спрямованість особистості, її ціннісні орієнтації [126].
Б. Ф. Ломов зазначає, що можна виділити три основні нерозривні
підсистеми досвіду: когнітивну, у якій реалізується функція пізнання;
регулятивну, яка забезпечує регулювання діяльності й поведінки;
комунікативну, яка формується і реалізується в процесі взаємодії людини з
іншими людьми [143]. Таке тлумачення досвіду дає можливість розкрити
його основні функції – забезпечення стабільності і регуляції життєдіяльності
в умовах невизначеності та розвитку особистості, готовності до сприйняття
нового досвіду.
Психолог М. О. Холодна виділяє три сфери (шари) досвіду: когнітивну,
метакогнітивну та інтенціональну. На її думку, когнітивний досвід має
структури, що відбивають зовнішній світ, їх інтегративним рівнем є
поняттєві структури. Когнітивний досвід – це структури, які забезпечують
зберігання, упорядкування та переробку наявної та нової інформації [180, c.
170]. Метакогнітивний досвід – це досвід регуляції процесу переробки
інформації. На думку М. О. Холодної, метакогнітивний досвід є
онтологічною базою когнітивних стилів. Інтенціональний (мотиваційно-
цільовий) досвід лежить в основі індивідуальної вибірковості інтелектуальної
активності. «Інтенціональний досвід представлений такими ментальними
структурами, як переваги, переконання та умонастрої» [180, с. 278].
41
 Ю. М. Швалб вважає, що класифікація форм прояву життєвого досвіду
повинна відповідати його власній внутрішній функціональній структурі.
Автор розглядає індивідуальний життєвий досвід як відносно самостійну і
незалежну структурну одиницю психічного, яка функціонує за принципами
системи, що розвивається сама. Згідно зі структурно-функціональною
моделлю Ю. М. Швалба, життєвий досвід може проявлятися в трьох
переважних формах:
1) цілісний опис ситуації. Описово-пояснювальні конструкти фіксують
в узагальненому вигляді деякі стійкі характеристики ситуацій
життєдіяльності;
2) опис способу дії. Характерно, що саме конструкти способу дії
можуть формуватися як у позитивному, так і в негативному сенсі, тобто
можуть вказувати і на те, що треба робити, і на те, чого робити не слід;
3) опис особистісних цінностей. Ці конструкти фіксують досвід
ставлення людини до світу, до подій, до інших людей і до самої себе. Цей вид
конструктів є психологічним виправданням і сенсом як способів дій, так і
наявного порядку речей [198].
Звідси випливають три типи досвіду: ситуаційний, діяльнісний,
особистісний. Функції останнього полягають у захисті від можливих
помилкових дій та ілюстрації власного досвіду. Водночас треба підкреслити,
що кожному типу досвіду відповідає певна функція – ситуаційний компонент
забезпечує можливість побудови дії у новій ситуації без проб та помилок;
діяльнісний фіксує структури власної діяльності суб’єкта; особистісний
систематизує й інтегрує систему «життєвої філософії» особистості [198]. За
Ю. М. Швалбом, форми фіксації життєвого досвіду для соціальних груп та
спільнот – це «народна мудрість» (сентенції, байки, притчі, анекдоти,
прислів’я), а для індивіда рефлексія та усвідомлення власного життєвого
досвіду фіксуються у вигляді міфоподобних текстів і перетворюють
життєвий досвід в особистісний міф [199]. Конструкти життєвого досвіду
виконують дві функції: по-перше, вони підтримують уявлення про світ як
42
стабільний процес, до якого застосовні шаблони дії, по-друге, вони
виконують функцію фільтра або селективну функцію стосовно кожного
нового фрагменту життєвого досвіду, перетворюючи весь життєвий досвід в
індивідуальну інтегровану і відносно несуперечливу систему «життєвої
філософії» особистості.
Досвід також відіграє вирішальну роль у професійному становленні
особистості, є невід’ємною складовою кваліфікаційної характеристики
фахівця у будь-якій професійній сфері, критерієм його майстерності [5].
Структура професійного досвіду представлена в численних працях
психологів-дослідників (Н. М. Попович, І. М. Лялюк, Н. О. Євдокимова,
Н. І. Стовба та ін.). Дослідники розробляють різні моделі професійного
досвіду, зокрема, виокремлюють сенсомоторний, інтенціональний,
інтерактивний, когнітивний (змістовий, регулятивний, стильовий) досвід
(Н. І. Стовба); когнітивна, «почуттєва тканина», конативна (мотиваційно-
вольова) сфери (І. Бех, Н. Євдокимова, Н. Семенчинков); ментальний,
соціальний, особистісний (ціннісний та рефлексивний) досвід.
Так, Н. О. Євдокимова вважає, що професійний досвід як психологічна
система складається зі структурно-динамічної організації трьох сфер, кожна з
яких є самостійною характеристикою досліджуваного феномену, що наділена
певним змістом та функціями:
1) когнітивної, змістом якої визначають професійні знання, що є
основою формування компетентності суб’єкта, його умовиводів, оцінок,
професійних очікувань та домагань. Функцією когнітивної сфери є
раціоналізація професійного досвіду;
2) «почуттєвої тканини», змістом якої є професійні смисли, що
формуються як результат емоційно-ціннісної оцінки досвіду особистості в
професійній діяльності, і є універсальним інструментом для оцінки та
інтерпретації унікального професійного досвіду суб’єкта;
3) конативної (мотиваційно-вольової), змістом якої є системні
конструкти способів професійної діяльності, цілісні патерни рішення
43
професійних задач і яка забезпечує стабільність професіогенезу особистості
[40].
Л. Д. Тодорів, вивчаючи механізми формування гендерного досвіду,
визначає, що основними складовими гендерного досвіду особистості є: 1)
соціальний компонент, який представлений у вигляді гендерних уявлень,
стереотипів, знань про статево-рольові особливості особистості; 2)
суб’єктивно-змістовий, який відображає змістові аспекти суб’єктивного
досвіду індивіда, має складну структуру; 3) поведінковий, що реалізується у
гендерному стилі життєвиявлення [172].
Таким чином, як показує аналіз, специфіка феноменології досвіду
полягає в наступному: по-перше, життєвий досвід пов’язаний із ситуаціями,
що відбувалися на життєвому шляху особистості; по друге, стуктура
індивідуального досвіду включає в себе окремі компоненти: емоційно-
переживальний, когнітивний (смисловий), прагматично-практичний та
змістовий. Емоційно-практичний компонент – це емоції та переживання,
пов’язані із подією, що увійшла до досвіду особистості (вони можуть бути як
позитивними, так і негативними, проте саме емоції вказують на те, що ця
подія є значущою для людини). Смисловий чи когнітивний елемент містить
психосемантичні конструкції особистості, тобто саме цей компонент містить
особистісні смисли, на підставі яких оцінюється та чи інша подія. Це
фіксується особистістю як смисл певної події, що відбулася на її життєвому
шляху. Прагматично-практичний компонент відображає практичну
значимість події, яка увійшла до життєвого досвіду особистості та фіксується
у вигляді рефлексивного опису дій, що спричинили певні події. Змістовий
компонент фіксується у вигляді опису ситуації.
Виходячи з позиції Ю. М. Швалба стосовно життєвого досвіду як
актуалізації цілісних патернів у ситуації вирішення завдань [199], ми
висуваємо гіпотезу про те, що одиницею аналізу життєвого досвіду є
цілісний патерн, що виникає в ситуації вирішення завдань, а ситуації
виконують функцію ілюстрації цього досвіду (життєві завдання).
44
 1.2.3. Процеси розуміння та інтерпретації особистісного досвіду в
актуалізації
патерну вирішення життєвих завдань
Очевидно, що розуміти та інтерпретувати власний досвід людина може
тільки в певному життєвому середовищі. На думку дослідників (В. А. Авєрін,
Л. С. Виготський, Н. В. Чепелєва), ступінь розуміння свого особистого
досвіду залежить від віку та особистісних особливостей людини. Кожна
людина із самого народження починає отримувати життєвий досвід, але
важливо зауважити, що особистий досвід однієї людини відрізняється від
досвіду іншої. Науковці зазначають, що здатність людини до інтеграції
особистого досвіду зумовлена рівнем її когнітивної та емоційної сфери.
Разом з цим події та їх характер визначаються тим рівнем розуміння, якого
надає їм сам суб’єкт. Якщо осмислення реальності скеровується впливом
неефективних психологічних захисних механізмів, то воно може спричинити
емоційні порушення та призвести до неадаптивних форм поведінки.
О. В. Зазимко вважає, що формою і базою життєвого досвіду є
ментальні моделі світу [46]. Ментальні моделі світу як форма життєвого
досвіду особистості містять як індивідуально-особистісне світосприймання,
так і соціокультурне бачення світу, єдине для всіх членів соціальної
спільноти – загальну соціокультурну «серцевину». Вони є відносно стійкими
утвореннями в межах однієї особистості, але досить мінливими у поколіннях.
Кожне нове покоління будує таку ментальну модель світу, яка дає йому
змогу адекватно адаптуватися у світі та адекватно впливати на цей світ. Чим
більше змінюється реальний світ, тим швидшою є динаміка змін в
індивідуальних ментальних моделях світу.
О. В. Зазимко в рамках постнекласичного підходу визначає такі
одиниці дослідження процесів розуміння та інтерпретації життєвого досвіду
особистістю: глибина – площинність образів життєвого досвіду;
взаємозалежність, взаємопов’язаність подій минулого, теперішнього та

45
планів на майбутнє (темпоральність); уніфікованість – диференційованість
теперішнього; емоційність переживання подій [46].
Інтерпретація життєвого досвіду є суб’єктивним процесом тлумачення
подій в особистісному та соціально-культурному контекстах. Широта
розуміння та інтерпретація досвіду ведуть до створення власного
внутрішнього світу особистості, власної реальності, забезпечують
повноцінне становлення особистості [219; 225].
Розуміння власного досвіду – це інтеграція у свідомості всіх
компонентів особистісної складової індивідуального досвіду, що надає цьому
конструктові форму особистісного міфу [10].
Широта розуміння та інтерпретація особистісного досвіду призводять
до створення власного внутрішнього світу особистості, її картини світу, що
забезпечує повноцінне становлення особистості, та прийняття нею позиції
суб’єкта власного життя. Розуміння та інтерпретація власного життєвого
досвіду є джерелом творення ідентичності, але досвід треба витлумачувати,
структурувати, докладати зусиль, тому інколи особистість формує свою
ідентичність за допомогою некритичного присвоєння готових образів,
запропонованих засобами масової інформації, соціальним оточенням,
культурним середовищем.
Сучасне звернення до аналізу унікального досвіду людини, пошук
теоретичної бази та методологічних підстав досліджень життєвого досвіду
народжує способи його психологічного дослідження. Одним з таких підходів
є наративний підхід, який розробляється в науковій школі Н. В. Чепелєвої.
Його сутність полягає у спробі оцінити конструктивність змісту оповідної
форми в контексті осмислення людиною самої себе і власного життя.
Наративний підхід виступає в якості теоретико-методологічного
настановлення, обґрунтування біографічного методу, забезпечення
методології якісного аналізу в психології формалізованим і обґрунтованим
інструментарієм. Провідними дослідниками наративної психології є М. Вайт,
Д. Епстон, Дж. Брунер, В. Лабов, Дж. Валецький, Н. В. Чепелєва,
46
М. М. Бахтін, В. Пропп. Наратив дає можливість наблизитись до особистості
та різних аспектів її досвіду і виявити, ті моменти життя, що стають подіями і
в майбутньому будуть складовими його структури [70; 137; 149; 162–163;
187; 193; 205; 210].
Вихідною теоретичною основою робіт Н. В. Чепелєвої стало
положення про наративізацію свідомості, зокрема, досвіду особистості, тобто
здатності людини описати себе та свій життєвий досвід у вигляді цілісної
розповіді.
Дослідники стверджують, що повсякденна реальність людини
пронизана та насичена наративом. Ідея наративної структури досвіду
пов’язана із тим фактом, що особистість у якості суб’єкта сприйняття та
самотворення власного життя постійно намагається досягти відчуття
структурованості та порядку в ході свого повсякденного буття. Все, що
відбувається у житті людини, вона намагається звести до єдиного смислу та
значення – для того, щоб отримати відчуття взаємозв’язку та цілісності.
Отже, функція наративу полягає в тому, щоб виявляти структуру або
значення, раніше не усвідомлювані [70].
Особистий досвід людини відображається в наративній саморозповіді,
у якій символічно поєднані явища об’єктивної дійсності та смисли
суб’єктивного буття людини. Наратив надає можливості наблизитися до
особистості та різних аспектів її досвіду і виявити, які ж моменти життя
стають подіями і в майбутньому будуть складовими його структури. Свідома
активна вибірковість переживань і вчинків свідчить про ступінь інтеграції
досвіду людини, а отже, і про розуміння нею свого особистого досвіду.
Н. В. Чепелєва в своїх роботах звертається до аналізу основних
характеристик досвіду.
Так, інтегрованість досвіду надає змогу встановлювати межі між
зовнішньою та внутрішньою реальністю та узгоджувати зміст досвіду в
цілісний патерн.
Несуперечливість досвіду забезпечується завдяки захисній функції
47
наративу, коли за допомогою неодноразового повторення оповіді про складні
та травматичні життєві ситуації особистість відсторонюється від негативних
переживань, переводить травмівні спогади у зовнішню історію, що дає змогу
трансформувати цю історію у більш продуктивну та нетравматичну.
Самототожність досвіду виявляється в яскраво вираженому
авторстві тексту наративу і створюється завдяки конституювальній функції
наративу, що дає особистості змогу усвідомити себе, свій досвід, вибудувати
власну Я-концепцію та здійснювати дії відповідно до цих уявлень.
Контекстуальність досвіду виражається у співвіднесеності його із
соціумом та культурою, вона формується в результаті виходу за межі
індивідуального безпосереднього досвіду.
Діалогічність досвіду забезпечується смислопороджувальною
функцією наративу та формується в результаті інтерпретації й розуміння
власного досвіду, синтезу нових смислів і здійснюється в результаті як
внутрішнього діалогу особистості, так і діалогу з іншими людьми, з творами
культури.
Самоцінність досвіду створюється завдяки оцінювальній функції
наратива, що дає змогу узгоджувати цінності особистості, соціуму та
культури й трансформувати їх у власні ціннісні орієнтації, формуючи тим
самим відчуття самоцінності та особистої гідності.
Відкритість досвіду є результатом осмислення минулого та його
спрямованості у майбутнє [193].
Отже, презентовані вище характеристики життєвого досвіду
відкривають перспективу для некласичної інтерпретації особистісного
досвіду людини, що позбавляє феномен досвіду прозорості та
самодостатності, вводить параметри ситуативності, невизначеності,
випадковості, амбівалентності, мозаїчності. Виникає проблемне поле
постнекласичної методології, провідною ідеєю якого стає значущість
інтерпретації власного досвіду, а, отже, особистісного зусилля [185–193].

48
 Представники наративного підходу в психології стверджують, що
свідома активна вибірковість переживань і вчинків свідчить про ступінь
інтеграції досвіду людини, а отже, і про розуміння нею свого особистого
досвіду.
Психологічні засоби, які визначають мотивацію і використовуються
людиною у повсякденному житті для інтерпретації та розуміння подій,
вчинків і діють на рівні настановлення, відіграють роль «інтерпретаційних
схем» (за терміном Н. В. Чепелєвої). О. М. Лактіонов, виокремлюючи в
якості механізмів формування особистісного досвіду відбір, прийняття й
емоційно-ціннісну процедуру, визначає останню як інтерпретаційний
комплекс. У кожної людини є свій інтерпретаційний комплекс, який містить
сукупність самооцінок, оцінок, суджень, настанов та розширюється протягом
життя [79].
З точки зору Л. Тодорова, інтерпретаційні комплекси являють собою
суб’єктивно-змістові характеристики досвіду особистості й утворюють
цілісну взаємоузгоджену та зрозумілу для індивіда систему, яка функціонує
на мікроструктурному й макроструктурному рівнях [172].
Мікроструктура передбачає наявність системи стереотипів-концептів
та інтерпретаційних схем оцінювання подій, життєвих ситуацій, схем
вирішення проблем. Наявність у суб’єктивному досвіді індивіда необхідного
комплексу інтерпретаційних схем дає йому можливість оцінювати життєві
ситуації, події, приймати рішення, обирати способи вирішення життєвих
проблем.
Макроструктури суб’єктивного досвіду детерміновані ставленням
особистості до себе як до цінності, міжособистісними взаєминами,
мотиваційно-ціннісними орієнтаціями, різними видами діяльності. У ході
життєдіяльності у людини поступово формується індивідуальна «теорія
особистості», яка має суб’єктивний характер, наділена властивостями
суверенності.
На сьогодні, остається дискусійним питання стосовного того, що
49
приймати за одиницю аналізу життєвого досвіду. Більшість дослідників в
якості основної одиниці змістового аналізу особистого досвіду визначають
поняття «подія» (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв,
Л. І. Анциферова, Л. І. Воробйова, О. О. Кронік, Н. А. Логінова,
Т. В. Снєгірьова, С. Л. Рубінштейн та ін.), яке в концентрованій та цілісній
формі містить основні характеристики свідомості. Дехто з науковців за
основну одиницю аналізу життєвого досвіду приймають пережиті суб’єктом
ситуації, виходячи на проблематику життєвого шляху особистості. Аналіз
досліджень цих психологічних категорій представлений у попередніх
розділах.
Саморегуляція життєвої активності неможлива без опори на
індивідуальний досвід. В умовах високої невизначеності зовнішніх факторів
регулювальна роль досвіду особливо зростає. Зокрема, особистісний досвід
виконує завдання фіксації таких малопомітних властивостей особистості, які
стають найбільш адекватними в нових умовах життя [76]. Динаміка розвитку
життєвого досвіду полягає в його еволюції, яка відбувається через його
дестабілізацію і є умовою розвитку людини, та інволюції, яка відбувається
через стабілізацію і призводить до ригідності та закритості для нового
досвіду [198]. Як зазначає О. М. Лактіонов, досвід у ситуації життєвої
невизначеності перестає відповідати умовам і завданням життя індивіда [78].
Криза життєвого досвіду ставить індивіда перед необхідністю його
трансформації. На погляд В. В. Бахарєва, будь-які трансформаційні процеси
розвитку проходять через хаос, період зникнення колишньої структури та
оформлення нової. Тут можна виділити такі основні етапи: 1) зародження
нового елемента системи; 2) його відокремлення в системі; 3) відчуження в
системі і заперечення новим елементом всієї «старої» системи; 4)
становлення нової структури, нового порядку, нової гармонії, або
абсолютизація антагонізму між елементами системи, і її повернення в
«нульовий» стан [59–61].
Згідно О. М. Лактіонову, існує можливість вибору тієї чи іншої
50
стратегії трансформації життєвого досвіду: а) прийняття та утримання нового
і старого досвіду – стратегія «та / і»; б) відстоювання одного з видів досвіду і
дискредитація іншого – стратегія «або / або». Обидві названі стратегії, на
відміну від стратегії «нігілізму», є доцільними, конструктивними, активними,
валідними трансформативним умовам перехідного періоду [76, с. 315].
Залученість (стратегія «та/і») є комплексним показником і має
особистісний сенс, пов’язаний з поняттям «інтерес». Інший тип
трансформації особистісного досвіду не випадково названий «конкуренцією»
(стратегія «або/або»). Доцільність конкурентної позиції полягає не у
збереженні вже накопиченого чи, навпаки, у швидкому освоєнні нового. Свій
індивідуальний досвід особистість не розриває на старий і новий. За
пріоритету минулого індивід звернений у його бік, відстоює його, у
крайньому випадку, виявляється повністю зануреним у нього. Пріоритет
нового виражається в активній позиції в освоєнні нового і руйнуванні старого
[76].
Зазначимо, що всі ці типи інтерпретації досвіду неможливі без
механізму його рефлексії. Проблемою рефлексії досвіду займались
О. М. Лактіонов, М. В. Клементьєва, Д. О. Леонтьєв та ін.[59–61; 75–80; 89–
89].
Таким чином, інтерпретація життєвого досвіду є суб’єктивним
процесом тлумачення подій в особистісному та соціально-культурному
контекстах. Саме розуміння та інтерпретація досвіду сприяють створенню
власного внутрішнього світу особистості, індивідуальної картини світу та
забезпечують повноцінне особистісне становлення особистості.
Важливо, що розуміння індивідом власного досвіду – це інтеграція у
його свідомості чотирьох компонентів особистісної складової
індивідуального досвіду (ситуації, дії, переживання, сенсу). Ступінь
розуміння та форма інтерпретації особистого досвіду залежать від віку,
особистісних особливостей людини та ситуації, у якій людина звертається до
цього досвіду.
51
1.3. Психологічні складові життєвих перспектив особистості
1.3.1. Життєві перспективи особистості в психологічних
дослідженнях
Уявлення про майбутнє є невід’ємною частиною життєвого шляху
людини, оскільки саме воно утворює суб’єктивний образ розвитку
особистості. К. Обуховський називає майбутнє формувальною дійсністю.
Майбутнє для людини є сферою, знання про яку конструюється, моделюється
самим суб’єктом, створюється на основі перетворення [113].
Життєва перспектива розуміється більшістю авторів як цілісна картина
майбутнього, що включає низку можливих (планованих і очікуваних) подій,
які перебувають у багатосторонньому, часом неоднозначному взаємозв’язку
один з одним. У контексті цієї роботи слідом за багатьма дослідниками ми
також будемо використовувати поняття «життєва перспектива особистості»
як сукупність уявлень людини про власне майбутнє, упорядкованих щодо
часової осі.
Так, на думку Є. І. Головахи [28] життєву перспективу слід розглядати
як цілісну картину майбутнього в складному та суперечливому взаємозв’язку
програмованих та очікуваних подій, з якими людина пов’язує соціальну
цінність та індивідуальний смисл свого життя.
К. К. Платонов визначає поняття життєвої перспективи особистості як
образ бажаного й усвідомлюваного, як можливого свого майбутнього життя
за умови досягнення певної мети.
Аналізуючи життєву перспективу, варто відзначити, що в сучасній
психології її розуміють як спосіб загального бачення особистістю свого
майбутнього, як образ (ідеал) бажаного майбутнього, способи та плани його
наближення [133–134].
На сучасному етапі розвитку психологічного знання більш
розповсюдженими підходами щодо осмислення поняття «життєва
перспектива особистості» виступають: мотиваційний (Т. Гісме, З. Залєсські,
К. Левін, В. Ленс, Ж. Нюттен, С. Л. Франк, Н. Фрезер, П. Фресс), подієвий
52
(Р. А. Ахмеров, Є. М. Головаха, О. О. Кронік, Д. О. Леонтьєв,
Є. Ю. Мандрикова, Н. М. Толстих, В. С. Хомик, Є. В. Шелобанова),
типологічний (К. О. Абульханова-Славська, Т. Н. Березіна, В. І. Ковальов,
Л. Ю. Кубліцкене, В. Ф. Сєрєнкова), освітній (М. Р. Гінзбург, І. В. Дубровіна,
Н. М. Толстих), прогностичний (П. К. Анохін, Н. О. Бернштейн,
B. А. Іванніков, Л. О. Регуш). Аналіз змісту запропонованих підходів дає
змогу простежити певну тотожність у розумінні життєвої перспективи з
різних наукових позицій.
У концепції особистісної організації часу К. О. Абульханова-Славська,
пов’язуючи поняття «життєва перспектива» з концепцією життєвого шляху
особистості, розрізняє психологічну, особистісну й власне життєву
перспективи як три різні явища. На її думку, психологічна (когнітивна)
перспектива – це здатність людини свідомо передбачати, прогнозувати
майбутнє, структурувати його, формувати життєві плани, уявляти себе в
майбутньому. Особистісна перспектива включає не тільки здатність людини
передбачати майбутнє, а й готовність до нього в сьогоденні, настановлення
на майбутнє. В особистісній (мотиваційній) перспективі спрямованість
людини в майбутнє забезпечується мотивацією, настановленнями на
майбутнє за відсутності чіткого когнітивного образу майбутнього.
Особистісна перспектива є показником її зрілості, потенціалу її розвитку,
сформованої здатності до організації часу [2].
Життєва перспектива є способом усвідомленого, відносно
структурованого освоєння особистістю свого майбутнього [2, с. 207]. Це
потенційні можливості особистості, що об’єктивно наявні в сьогоденні і –
гіпотетично – можуть проявитися в майбутньому
У своїй роботі Т. Н. Березіна акцентує увагу на тому, що у внутрішній
психічній реальності одночасно існує кілька різних варіантів майбутнього,
одні з них закономірно здійсняться, а інші залишаться у віртуальній формі.
Але присутність у психіці всіх варіантів, так само як прожитих, так і
непрожитих років, зумовлює наше сьогодення – рішення і вчинки. Коли ми
53
чинимо не так, як нам підказує минулий досвід, ми робимо це тому, що
хочемо досягти якоїсь мети в майбутньому [8, с. 62].
Л. Д. Тодорів вважає, що життєва перспектива, як динамічне психічне
утворення, є образом бажаного та усвідомленого майбутнього життя,
поєднанням морально-світоглядного, ціннісно-цільового та діяльнісно-
поведінкового самовизначення [171].
Життєва перспектива, як відзначають Д. О. Леонтьєв та
О. В. Шелобанова [88; 204], включає сукупність обставин та умов життя, які
за інших рівних умов створюють можливість оптимізації подальшого
життєвого просування.
Розвиваючи ідеї К. Левіна, Ф. Зімбардо та Дж. Бойд стверджували, що,
«часова перспектива – це частіше неусвідомлюване ставлення особистості до
часу і процес, за допомогою якого тривалий перебіг існування об’єднується у
часові категорії, що допомагає упорядкувати наше життя, структурувати його
та надати йому сенсу» [211; 228–229]. Вони акцентують увагу на тому, що
часова перспектива, орієнтація на майбутнє, теперішнє чи минуле може не
усвідомлюватися або мало усвідомлюватися.
Аналіз ідей, викладених у зазначених підходах, надав змогу
виокремити базові теоретичні підстави для осмислення поняття «життєві
перспективи особистості». І. О. Ральнікова [133] наводить наступні:
1. Локалізація у свідомості. Життєва перспектива, представлена за
допомогою таких наукових понять, як «уявлення», «образ», «картина» та
інше, репрезентована у свідомості. Так, К. Левін визначає це як своєрідну
самопроекцію людини в майбутнє [49; 84–85]; Ж. Нюттен вважає, що часова
перспектива може бути репрезентована в свідомості індивіда тільки
«ментально» [112]; Т. Коттл у розумінні часової перспективи виходить із
трактування її як здатності особистості діяти в сьогоденні у світлі
передбачення відносно віддалених майбутніх подій [50]; К. О. Абульханова-
Славська визначає її як здатність людини свідомо подумки передбачати
майбутнє [2]; К. К. Платонов сприймає як образ бажаного, усвідомлюваного
54
й можливого свого майбутнього життя [170]; Є. І. Головаха називає цілісною
картиною майбутнього [29].
2. Зміст життєвих перспектив становить сукупність планованих і
очікуваних у майбутньому подій, які роблять уявлення про майбутнє
організованими. Є. І. Головаха вважає, що основою побудови життєвої
перспективи є встановлені особистістю цілі, збудовані плани й ціннісні
орієнтації, програмовані й очікувані події [27–29]. На основі осмислення
наукових поглядів до змісту перспективи з точки зору її планування можна
віднести життєві цілі, ціннісні орієнтації, плани, програми, засоби реалізації
цілей [197]. Шляхами досягнення поставлених цілей, виступають життєві
програми та плани особистості, які є необхідними умовами переходу від
неусвідомленого прагнення до усвідомленого цілепокладання. Ю. М. Швалб
трактує цілепокладання як утворення мети; процес, що веде до постановки
мети суб’єктом діяльності [196].
Також можна зазначити мотиваційно-ціннісний і смисловий контексти
вибудовування життєвих планів. Виходячи з наукових позицій Є. І. Головахи,
О. О. Кроніка, мотиви, смисли, ціннісні орієнтації є також необхідними
елементами, у змісті життєвої перспективи людини [21; 28; 35].
3. Структура життєвої перспективи являє собою сукупність стійких
зв’язків між подіями, які належать до модусу майбутнього, а також до
модусів минулого і сьогодення, що збудовані в логіці «причина – наслідок»,
«мета – засіб», які забезпечують її цілісність [22; 72; 83; 99; 105–109; 125].
Таким чином, життєва перспектива розглядається як спосіб загального
бачення особистістю свого майбутнього, тобто образ майбутнього, який
усвідомлюється особистістю як можливий. А це означає, що життєва
перспектива є способом усвідомленого, відносно структурованого освоєння
особистістю свого майбутнього, та є можливістю для оптимізації подальшої
життєдіяльності особистості, опанування суб’єктної позиції щодо власного
життєвого шляху.

55
 1.3.3. Структурно-змістові характеристики перспективи
особистості та її функції
Для аналізу та побудови життєвої перспективи, яка відкриває
особистості шлях до розвитку та надає змогу будувати бажане усвідомлене
майбутнє, необхідно виокремити певні характеристики перспективи, що
дозволять аналізувати та змінювати прагнення й образи майбутнього
особистості.
Так, Є. І. Головаха та О.О. Кронік зазначають такі основні параметри
оцінки життєвої перспективи: узгодженість, реалістичність, тривалість,
диференційованість, оптимістичність [29].
Узгодженість. Майбутня часова перспектива як «цілісна картина
майбутнього» характеризується зв’язаністю подій життєвого шляху
(минулих, теперішніх і майбутніх) один з одним. За неузгодженості
перспективи присутня недостатня пов’язаність життєвих подій між собою,
виникає феномен «часової некомпетентності», який негативно впливає на
адаптацію особистості до конкретних умов соціального світу. Разом з цим
неузгодженість життєвої перспективи тягне низьку суб’єктивну актуальність
подій життя, переживання часу як надмірно розтягнутого.
Диференційованість перспективи передбачає виділення в картині
майбутнього послідовних етапів. У психологічній літературі застосовується
поділ життєвої перспективи на найближчу та віддалену або на ближню,
середню і далеку (І. Бонивел, Є. І. Головаха, О . О. Кронік, Ж. Нюттен).
Розрізнення ближчої і віддаленої перспективи свідчить про перехід від
дитинства до юності, до рішення важливих життєвих завдань, до вибору
життєвого шляху і становлення соціальної зрілості та самостійності
особистості [214–215; 208].
Тривалість (протяжність) життєвої перспективи показує
хронологічний «розмах» подій майбутнього, враховує міру планування
далеких етапів життєвої перспективи, яке ґрунтується на висуванні
довгострокових цілей. Часова перспектива в розумінні Ж. Нюттена виступає
56
як функція складових мотиваційних об’єктів, які визначають глибину,
структуру, ступінь реальності, змістовні характеристики та ін. [112].
Я. В. Васильєв робить висновок про те, що, чим більш віддаленими е
намічені цілі, тим більшим є потенціал розкриття людських можливостей
[36]. Н. М. Толстих показує, що «виникнення глибокої часової перспективи –
важливий момент розвитку індивідуальності» [173–174]. Збільшення
протяжності майбутньої часової перспективи пов’язане зі збільшенням рівня
задоволеності життям. Особистість, яка бачить далеко вперед, створює
довготривалі проекти і тому здатна знаходити більше шляхів для їх реалізації
[178].
Реалістичність перспективи – це здатність особистості розділяти в
уявленнях про майбутнє реальність і фантазію, фокусувати зусилля на тому,
що має реальну основу для реалізації в майбутньому. Це спроможність
людини формувати реальні домагання та спрямовувати свої зусилля на те, що
може бути реально досягнуто. Рівень реалістичності майбутньої перспективи
в особистості – основна умова її позитивного впливу на теперішню
поведінку. Рівень реалістичності буде визначати, чи виконує майбутнє свою
регулятивну функцію у цілеспрямованій поведінці, чи просто є спробою
втекти в ідеальний світ фантазій [36].
Оптимістичність життєвого планування свого майбутнього
визначається співвідношенням позитивних і негативних прогнозів щодо
власного майбутнього, а також ступенем впевненості в тому, що очікувані
події відбудуться в намічені терміни. Дослідження, проведені В. С. Хомик,
показують, що оптимістичність перспективи тісно пов’язана з реальними
життєвими досягненнями та соціальною інтегрованістю особистості [150–
152; 208].
Поряд з описаними параметрами, на думку Н. М. Толстих, життєва
перспектива може характеризуватися ієрархічністю і багатовимірністю.
Ієрархічність включає в себе інтегральні життєві цілі особистості, проміжні
цілі-засоби як вузлові моменти в плануванні особистістю своєї діяльності,
57
цілі-завдання як компонент програм реалізації конкретних дій.
Багатовимірність характеризується наявністю в цілях емоційних,
когнітивних, регулятивних та інших компонентів [173–174]. На думку
І. Ральнікової, до цього виміру можна віднести і уявлення людини про час
взагалі і про час власного життя зокрема, у тому числі й уявлення людини
про власне майбутнє, або життєву перспективу. Багатовимірність відображає
єдність вимірювань образу майбутнього [133–134].
До цього комплексу параметрів необхідно додати ще один, на який
вказує К. О. Абульханова-Славська: активність / пасивність в організації
майбутньої діяльності на шляху втілення власних домагань [2]. Така риса
реалізації життєвої перспективи реально окреслює майбутні успіхи і можливі
перешкоди, труднощі, котрі необхідно буде подолати на шляху до їх
досягнення, чи навпаки, цілі людини без відповідного врахування реального
середовища та своїх можливостей і майбутніх дій.
Життєву перспективу можна оцінити також за таким критерієм, як
динамічність. На думку низки дослідників, життєва перспектива – це
динамічний образ майбутнього, а не раз і назавжди обрана стратегія
поведінки. Існує думка про те, що кожному якісно новому етапу життєвого
шляху відповідає специфічний зміст перспективи, у якій одні компоненти
зберігають спадкоємність, а інші – відображають реальні зміни в
навколишньому світі і в самій людині. Перехід до нових етапів життєвого
шляху передбачає необхідність корекції або суттєвої реконструкції життєвої
перспективи з урахуванням психологічних особливостей людини і
соціальних умов її існування [131]. Є. І. Головаха і О. О. Кронік, спираючись
на дослідження життєвого шляху особистості, представлені в роботах
Ш. Бюлер, Б. Ньюгартен, Р. Кулена та інших, висувають положення про те,
що в житті кожної людини існують критичні моменти, з якими пов’язані
певні зміни життєвої перспективи. По різних лініях життя критичні моменти
виникають в різний час, але є такі періоди життя, у яких ці моменти
концентруються, перетинаються, породжуючи цілий комплекс життєвих
58
проблем, що вимагає переформування та перебудови життєвої перспективи
[55–57].
Е. Еріксон у якості однієї з характеристик психосоціальної кризи,
виділяв особливе «дифузне» переживання часу, коли людина стає нездатною
орієнтуватися у своєму житті, та пов’язувати перспективу сьогодення,
минулого і майбутнього [206]. На його думку, період виходу з кризи
знаменується напруженим переживанням часу, довірою собі в плануванні
майбутнього, бажанням інтенсивних вкладів у свою перспективу.
Життєві перспективи об’єднують як майбутні життєві цілі, так і темп
руху до них, забезпечуючи зростання активності особистості. Наявність
далекосяжних перспектив свідчить про достатньо молодий психологічний вік
людини та наповнює життя сенсом, тоді як звуження життєвих перспектив
відбувається під час життєвих криз.
Аналіз представлених точок зору надає змогу виокремити в якості
невід’ємних складових змісту життєвої перспективи особистісні цілі, плани,
програми, способи їх реалізації, мотиви, смисли, ціннісні орієнтації,
очікувані події [81; 90; 117; 135].
Структурування людиною свого майбутнього здійснюється за
допомогою ціннісних орієнтацій, життєвих цілей, планів, програм, досвіду,
які є структурними одиницями життєвої перспективи.
Є. І. Головаха визначає життєву ціль як предметну і хронологічну межу
актуального майбутнього, безпосередньо пов’язаного з проблемами
сьогодення. Життєві цілі – одні з найважливіших елементів свідомості
особистості і значною мірою залежать від її свідомості, інтересів, потреб,
здібностей, життєвого досвіду, соціального статусу, системи її соціальних
ролей [28].
Життєві плани є засобами здійснення життєвих цілей, їх
конкретизацією в хронологічному й змістовому аспектах, вони визначають
порядок дій, необхідних для реалізації життєвих цілей як основних
орієнтирів життєвого шляху в майбутньому [162].
59
 Життєві плани встановлюють конкретні задачі, які необхідно
вирішувати для досягнення бажаного майбутнього, і визначають конкретні
засоби їх вирішення.
Життєва програма – це своєрідна матриця поставлених особистістю
цілей, яка розповсюджується на весь час життя. Життєва програма
конкретизується в системі життєвих планів і являє собою відображення
минулого, сьогодення і майбутнього в життєдіяльності особистості, у їхній
діалектичній єдності й наступності [197].
Усвідомлення власних життєвих перспектив відбувається у формі
прогнозування, проектування чи програмування.
Найбільш простим, поширеним, відомим та використовуваним засобом
побудови перспективи власного життя є пряме перенесення минулого
досвіду на майбутню перспективу життя особистості. У цьому разі із
виникненням завдання на побудову особистісної перспективи особистість
знаходить відповіді на питання «Що робити?», «Для чого?» та «Як?» у
власному минулому досвіді. Адже подібне завдання вже вирішувалося
людиною на попередніх етапах її життя, і це вирішення було ефективним з
точки зору цієї людини. Такий засіб вирішення завдань майбутнього є
найбільш простим та не вимагає від людини надмірного напруження, проте
якщо не враховуються зміни, що відбулися у ситуації життєдіяльності
особистості, то такий засіб побудови власної перспективи виявляється
відірваним від об’єктивної реальності та не є адекватним для вирішення
поставленого завдання [197].
Ефективне конструювання перспективи власного життя неможливе без
аналізу наявної ситуації. Тобто у цьому випадку за необхідності вирішення
питання побудови власного майбутнього особистість проводить ситуаційний
аналіз теперішньої ситуації, виокремлюючи її основні параметри і ті
параметри, за якими ситуація змінилась, та за допомогою побудови аналогії
за цими параметрами знаходить у власному життєвому досвіді ситуацію чи
елементи різних ситуацій минулого, звідки ефективний засіб вирішення
60
питання переноситься на наявну ситуацію, враховуючи наявні зміни. Слід
зазначити, що у цьому випадку смисли та цілі особистості залишаються
незмінними, тобто відповіді на питання «Що робити?» та «Для чого?»
особистість у цьому випадку не змінює, суттєвих змін дістає тільки відповідь
на питання «Як?».
Проектування, як засіб побудови власної перспективи
використовується особистістю тільки у тому випадку, коли вирішення трьох
запитань (Що робити? Для чого? Як?) потребує перегляду відповідних
позицій щодо власних поглядів у минулому. Тобто у цьому випадку
відбувається конструювання нових власних смислів та цілей і, згідно з ними,
засобів їх реалізації. Проте навіть у цьому випадку у вирішенні питання
побудови перспективи власного майбутнього особистість спирається на
власний досвід, як на ресурс. І після вирішення питання про смисли та цілі
власного майбутнього на етапі переведення цілей в завдання чи створення
плану їх реалізації є можливим і необхідним використання та конструювання
і прямого переносу, як засобів побудови власної перспективи майбутнього
особистістю [197].
Таким чином, аналізуючи етапи формування життєвої перспективи,
варто відзначити, що в сучасній психології їх трактують як смисли, що
задають спрямованість майбутнього, образ цього майбутнього та способи й
плани його наближення. Для вирішення цих завдань необхідно
використовувати всі названі засоби побудови перспективи майбутнього.
Значення життєвої перспективи розкривається через виконання нею
певних функцій. Основна функція життєвої перспективи – регулятивна.
Відповідно до позиції Л. О. Регуш резерви особистісної регуляції
пов’язані з часовою структурою свідомості [135].
Життєва перспектива організовує і спрямовує активність особистості в
сьогоденні щодо досягнення поставлених цілей. З точки зору
К. О. Абульханової-Славської, «здатність особистості регулювати,
організовувати свій життєвий шлях як ціле, підпорядковане її цілям,
61
цінностям, є вищий рівень будування оптимальної якості суб’єкта життя» [1].
На думку І. Б. Підручної, жодна сфера життя і діяльності людини не існує
поза часовим фактором, поза плануванням і структуруванням життєвих цілей
і планів, мотивів та дій [125]. Інтеграція часових, ціннісних і дієвих аспектів
планування дає змогу розглядати його, на думку В. Ф. Сєрєнкової, як
структурування майбутнього і встановлення його цільового, смислового,
часового зв’язку з сьогоденням [148]. У цьому контексті багато психологів
акцентують увагу на такій складовій планування життєвої перспективи, як
далекі етапи майбутнього, заснованого на висуненні довготривалих цілей
(Я. В. Васильєв, В. М. Карандишев, І. С. Кон, О. О. Кронік, Ж. Нюттен,
В. Ф. Сєрєнкова та ін.). Важливість довгострокового планування полягає в
тому, що воно надає змогу людині усвідомлено й реалістично підійти до
процесу побудови свого життя, структурувати час діяльності в сьогоденні
таким чином, щоб поставлені цілі і намічені плани надалі реалізувалися.
Здатність конструювати довгострокові особистісні цілі і працювати у
напрямку їх здійснення – важлива характеристика особистості. Вона веде до
реалізації значних проектів, які потребують втілення тривалих
інструментальних дій там, де із самого початку є необхідність у
регулятивному впливі цілей [74].
Поряд з цим О. М. Ненчук розглядає інші функції життєвої
перспективи (прогностичну, пізнавальну, транзитивну, оціночну,
адаптаційну):
- прогностична (на основі чіткого уявлення про свою життєву
перспективу людина здатна виробити обґрунтовані прогнози власного
майбутнього, розрахувати ймовірні втрати щодо кожного із обраних
варіантів, визначити побічні ефекти, а також довготермінові наслідки, тощо);
- пізнавальна (будуючи життєву перспективу, аналізуючи її
реалістичність, людина забезпечує прирощення нового знання про різні
сфери соціального життя, виявляє в суспільстві те, що сприяє чи
перешкоджає здійсненню бажаного майбутнього. Пізнання майбутнього
62
відбувається в процесі прогностичної діяльності особистості, результатом
якої є створення особистістю образу майбутнього, планів, орієнтованих на
майбуття.);
- транзитивна функція (у життєвій перспективі поєднується
цілісне бачення людиною свого життя в минулому, теперішньому та
майбутньому);
- оцінкова (дається оцінка реалістичної власної перспективи, у
порівнянні з ідеальним варіантом життєвого шляху);
- адаптаційна (відбувається узгодження власної життєвої
перспективи, ціннісних орієнтацій, планів, цілей із домінантними у певному
соціальному середовищі) [105–109].
Життєву перспективу можна і потрібно досліджувати й інтерпретувати
не тільки із зазначених позицій окремо, але і з точки зору їх інтеграції. Таким
чином, розглядаючи життєву перспективу як невід’ємну частину
самосвідомості, яка безпосередньо впливає на становлення індивідуальної та
соціальної суб’єктності, її можна оцінювати як найважливішу детермінанту
психологічного здоров’я особистості [142]. Формування життєвої
перспективи, адекватної життєвим силам, є спосіб «просування» особистості
до самоактуалізації, збереження та розвитку психологічного здоров’я,
досягнення об’єктивного успіху й суб’єктивного благополуччя.
Таким чином, життєва перспектива – це картина майбутнього, що
містить складний взаємозв’язок очікуваних подій (диференційованих чи не
диференційованих); має емоційний окрас (позитивний/негативний);
відтворює загальну спрямованість та смисли особистості
(особистісні/нормативні); спосіб реалізації (реалістичність/нереалістичність)
опанування особистістю свого близького та віддаленого майбутнього.

63
 Висновки до розділу 1
Проблематика життєвого шляху, досвіду особистості та перспективи
життя в наш час стає все більше актуальною. Це пов’язано з тим, що для
сучасної психології основною парадигмальною зв’язкою стають відносини
Людина / Світ, а основною категоріальною парою – Свідомість / Життя. Це
означає, що дослідникам стає цікава сама людина, як суб’єкт власної
активності.
Життєвий шлях – це історія індивідуального розвитку, життя людини
як особистості. Життєвий шлях у психології розглядається не просто як
послідовність певних подій, змінювання значущих ситуацій у контексті
буденного життя, а і як становлення системи відносин людини зі світом. За
такого підходу ми отримуємо можливість розуміння особистості як
активного суб’єкта побудови життєвого шляху через усвідомлене вирішення
завдань зі змінювання власного життя.
Структурними компонентами життєвого шляху особистості є буденне
життя, життєві ситуації, події, сфери життя. Серед динамічних показників
виділяють динаміку життєвого шляху та способи життєдіяльності.
Ситуація – це суб’єктивна організованість простору буття, що
встановлюється індивідом у діалогічній взаємодії із середовищем через
розуміння значення його елементів. Буденне життя характеризується
усталеним та внутрішньо не суперечливим способом життя. Ситуація
виникає в житті людини внаслідок порушення цієї закономірності і
буденності, тобто внаслідок виникнення певної події.
Подія є точкою зміни напряму розгортання життєвого шляху індивіда.
Подія в житті людини означає виникнення таких нових обставин, які
вимагають від особистості зміни у власних настановах і способах діяльності.
Водночас подія може носити характер життєвої кризи, а може, навпаки, бути
позитивною, може бути як зовнішньою, так і внутрішньою. Проте
результатом настання події завжди є вихід із буденного життя та зміна
життєвого шляху особистості. Тобто незалежно від змісту події провідною
64
психологічною проблемою індивіда стає його власна готовність до
змінювання.
У випадку настання такої події особистість потрапляє у ситуацію
невизначеності, яка характеризується тим, що в перед особистістю у
максимальному ступені постає необхідність вирішення завдання побудови
власного майбутнього, визначення теперішньої ситуації та інтерпретації
власного минулого досвіду
Життєвий досвід – це таке психологічне утворення, яке дає можливість
не тільки використовувати знання, вміння та навички, але й адаптуватися до
умов життя, взаємодіяти з навколишнім світом, інтерпретувати зовнішні
події і аналізувати себе в цих подіях. Досвід виконує функції забезпечення
саморозвитку індивіда й регуляції його взаємин із оточуючим світом;
систематизації, класифікації, інтеграції й структурування навколишнього
світу; забезпечення соціальної спадковості та психологічної стабільності.
Конструкти досвіду залишаються пов’язаними з конкретними ситуаціями,
але цей зв’язок не є прямим і безпосереднім. Життєвий досвід, як поняття, не
збігається зі спогадами про минуле. У досвіді фіксуються тільки ті події
життєвого шляху особистості, що суб’єктивно визначаються нею як значущі.
Життєвий досвід фіксується переважно у чотирьох формах: цілісний
опис ситуації, емоційна оцінка минулого, опис власної дії в ситуації,
розкриття власних смислів та цінностей, закладених у ситуації. Конструкти
життєвого досвіду виконують дві функції: по-перше, вони підтримують
уявлення про світ як стабільний процес, по-друге, вони виконують функцію
фільтра стосовно кожного нового фрагмента життєвого досвіду,
перетворюючи весь життєвий досвід в індивідуальну інтегровану і відносно
несуперечливу систему «життєвої філософії» особистості.
Інтерпретація життєвого досвіду є суб’єктивним процесом тлумачення
подій в особистісному та соціально-культурному контекстах. Широта
розуміння та інтерпретація досвіду ведуть до створення власного
внутрішнього світу особистості, що забезпечує повноцінне становлення
65
особистості. Розуміння власного досвіду – це інтеграція у свідомості
чотирьох компонентів особистісної складової індивідуального досвіду.
Системотвірним фактором досвіду є орієнтація на майбутній результат
життєдіяльності людини. Рушійною силою розвитку досвіду є взаємодія
майбутнього і минулого в кожен теперішній момент дійсності.
Життєва перспектива – реальний потенціал, можливості особистості,
що базуються на минулому досвіді, є об’єктивно наявними в теперішньому і
мають проявитися в майбутньому. Дослідники вказують на такі базові
теоретичні підстави для осмислення поняття життєві перспективи
особистості: локалізація її у свідомості; зміст життєвих перспектив становить
сукупність планованих і очікуваних у майбутньому подій; структура
перспективи особистості являє собою сукупність стійких зв’язків між
подіями, які належать до модусу майбутнього, а також до модусів минулого і
сьогодення, збудованих у логіці «причина – наслідок», «мета – засіб», які
забезпечують її цілісність.
Основні параметри оцінки життєвої перспективи: узгодженість,
реалістичність, тривалість, диференційованість, оптимістичність. Важливою
умовою формування життєвої перспективи, яка веде до розвитку особистості
є узгоджена, несуперечлива система ціннісних орієнтацій, яка лежить в
основі формування змістовно і хронологічно координованих життєвих цілей і
планів. Основними функціями життєвої перспективи є регулятивна,
прогностична, пізнавальна, транзитивна, оцінкова, адаптаційна функції. На
сьогодні виокремлюють наступні форми усвідомлення власних перспектив
особистістю: прогнозування, проектування та програмування.
Категорія життєвого шляху дає змогу звернути головну увагу на
здатність людини бути особистістю та вказує на залежність досягнутого від
досвіду людини, а також від створеного людиною образу власного
майбутнього, якому підпорядковується життєдіяльність особистості.

66
 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ОСОБИСТІСНОГО
ДОСВІДУ У ЖИТТЄВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ ОСОБИСТОСТІ
2.1. Програма та методи емпіричного дослідження
За результатами теоретичного дослідження нами висунута гіпотеза, що
компоненти життєвого досвіду (емоційно-переживальний, смисловий,
змістовий та прагматично-практичний) пов’язані з компонентами перспективи
особистості через механізми усвідомлення та інтерпретації. Конкретно можна
виявити чотири базові параметри, які забезпечують взаємозв’язок життєвого
досвіду та життєвих перспектив у свідомості індивіда:
1- ступінь диференційованості змісту життєвих подій, які увійшли до досвіду та
тих, які очікуються у майбутньому; 2 - осмисленість подій стосовно власно
життєвого шляху, тобто розуміння, який смисл мають події минулого та
майбутнього для розгортання процесу життя в цілому; 3- провідна емоційна
зафарбленість, життєвий досвід та життєві перспективи розглядається як
оптимістичні чи песимістичні, можливість їх співставлення чи неспівпадіння; 4
- особистісна самооцінка ступеню адекватності і реалістичності власних дій в
тих життєвих ситуаціях, що увійшли до життєвого досвіду чи передбачаються
у перспективі особистості.
Модель дослідження представлена на рис.2.1.

Суб’єкт
життєдіяльності

Параметри
визначеності

Диференційованість
Життєвий Життєва
досвід: Осмисленість перспектива:
Зміст Зміст
Смисл Оптимістичнісь Смисл
Емоції Емоції
Дії Дії
Реалістичність

Життєвий шлях
Рис.2.1. Структурно-функціональна модель дослідження.

67
 Для проведення емпіричного дослідження дисертаційної роботи було
здійснено діагностичне дослідження. У дослідженні прийняли участь 187
осіб. Вибірка респондентів представлена особами дорослого віку – від 18 до
61 року. Кількість респондентів віком від 18 до 29 років складає 72 особи
(38,5% від загальної вибірки); від 30 до 55 років – 84 особи (44,9%); від 56 до
61 року – 31 особа (16,6%). Серед опитаних: жінки – 107 респондентів
(57,2%), чоловіки – 80 респондентів (42,8%). В дослідженні прийняли участь
мешканці різних міст України, зокрема, це Київ, Маріуполь, Рівне, Харків,
Дніпро, Слов’янськ, Торез, Волноваха, Вінниця, Запоріжжя, Одеса, Полтава,
тощо. За рівнем освіти: 96 респондентів мають вищу освіту (51,3%), 38 –
середню спеціальну (20,3%), 28 – незакінчену вищу (15%), 25 – середню
освіту (13,4%).
За ступенем невизначеності теперішньої ситуації життєдіяльності
особистості ми сформували такі чотири групи респондентів:
1. Військовослужбовці, що проходять службу у зоні АТО. До
складу цієї групи входять військовослужбовці, що проходять службу у ЗСУ
як за контрактом, так і за призовом. Ця група складається із 28 осіб (15% від
загальної вибірки).
2. Переселенці (внутрішньо переміщені особи ВПО), тобто особи,
які були вимушені залишити місця свого постійного проживання у зв’язку із
військовим конфліктом на сході України та окупацією автономної республіки
Крим (мають офіційне посвідчення ВПО). Ця група складається із 32 осіб
(18% від загальної вибірки).
3. Мешканці прикордонних із зоною АТО територій. Це мешканці
міст Маріуполь, Слов’янськ та ін. Ця група складається із 49 осіб (26% від
загальної вибірки).
4. Мешканці стабільних регіонів України. Ця група переважно
складається із мешканців Харкова, Дніпра, Києва та інших міст України, які
розташовані на віддаленій відстані від безпосередніх бойових дій, що
відбуваються на сході країни. До складу групи входять 78 осіб, що складає
68
41% від загальної вибірки. Ця група є контрольною групою для нашого
дослідження.
Програма емпіричного дослідження включала чотири етапи. Кожен із
етапів присвячений дослідженню певних параметрів життєвого досвіду,
перспективи особистості та особливостей сприйняття особистістю власного
життєвого шляху.
Параметри, які ми досліджували на цих етапах нашої роботи,
представлені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Параметри та методи емпіричного дослідження
Етап Психологічні параметри Методики Шкали показники
дослід.
1 Структура життєвого Дослідження життєвого Семантичний
досвіду особистості досвіду за допомогою диференціал 1
семантичного
диференціалу
1 Емоційно- Дослідження життєвого «світлий – темний»,
переживальний досвіду за допомогою «приємний –
компонент семантичного неприємний», «тяжкий –
диференціалу легкий»
1 Когнітивний Дослідження життєвого «зрозумілий –
(смисловий) компонент досвіду за допомогою незрозумілий»,
семантичного «безглуздий –
диференціалу повчальний»,
«потрібний –
непотрібний»
1 Змістовий компонент Дослідження життєвого «насичений–порожній»,
досвіду за допомогою «бідний–різноманітний»
семантичного «широкий–вузький»
диференціалу
1 Прагматично- Дослідження життєвого «гнучкий – жорсткий»,
практичний компонент досвіду за допомогою «такий, що постійно
семантичного змінюється –
69
 диференціалу стабільний», «такий, що
дає свободу –
обмежуючий»
2 Наявність/відсутність Модифікована 5 подій минулого
опису життєвого досвіду методика
(змістовий компонент) «Каузометрія»
(Є. І. Головаха та
О. О. Кронік)
2 Наявність/відсутність Модифікована 5 подій майбутнього
опису життєвої методика
перспективи особистості «Каузометрія»
(диференційованість) (Є. І. Головаха та
О. О. Кронік)
2 Сфери життєдіяльності, Модифікована Контент-аналіз опису
які увійшли до методика подій минулого
життєвого досвіду «Каузометрія»
індивіда (Є. І. Головаха та
О. О. Кронік)
2 Сфери життєдіяльності, Модифікована Контент аналіз опису
які увійшли до життєвої методика подій майбутнього
перспективи індивіда «Каузометрія»
(Є. І. Головаха та
О. О. Кронік)
2 Емоційно- Модифікована зіставлення кольорів із
переживальний методика Колірного тесту Люшера
компонент життєвого «Каузометрія» із подіями власного
досвіду, сьогодення та (Є. І. Головаха та минулого, теперішнього
перспективи особистості О. О. Кронік) та майбутнього
ЦТО (Є. Ф. Бажин,
О. М. Еткінд)
2 Внутрішньоособистісний Модифікована Аналіз порядку вибору
конфлікт стосовно методика кольорів із Колірного
ставлення до минулого, «Каузометрія» тесту Люшера
теперішнього, (Є. І. Головаха та

70
 майбутнього (емоційно- О. О. Кронік)
переживальний ЦТО (Є. Ф. Бажин,
компонент) О. М. Еткінд),
восьмикольоровий тест
Люшера
2 Опис події за Модифікована Контент-аналіз опису
нормативним принципом методика подій минулого та
(смисловий компонент) «Каузометрія» майбутнього
(Е. Ф. Бажинов,
А. М. Еткінд)
2 Опис події за Модифікована Контент-аналіз опису
особистісним принципом методика подій минулого та
(смисловий компонент) «Каузометрія» майбутнього
(Є. І. Головаха та
О. О. Кронік)
2 Особистісні смисли Модифікована Особистісні смисли
описуються методика виділяються
(смисловий компонент) «Каузометрія»
(Є. І. Головаха та
О. О. Кронік)
2 Особистісні смисли не Модифікована Особистісні смисли не
описуються методика виділяються
(смисловий компонент) «Каузометрія»
(Є. І. Головаха та
О. О. Кронік)
2 Когнітивний «Ціннісний спектр» 5 подій минулого,
(смисловий) компонент Д. О. Леонтьєва сьогодення
особистісного досвіду, 5 подій майбутнього
сьогодення, перспективи
особистості
2 Наявність/відсутність Модифікована Опис дій, що
опису дій, що методика спричинили події
спричинили події «Каузометрія»
минулого / можуть (Є. І. Головаха та

71
 спричинити події О. О. Кронік)
майбутнього
(прагматично-
практичний компонент)
3 Задоволеність життям Шкала задоволеності Ступінь задоволеності
життям власним минулим
Ступінь задоволеності
теперішнім
Ступінь задоволеності
майбутнім
3 Часова спрямованість «Часові децентрації» Орієнтація на минуле,
респондентів (Є. І. Головаха та теперішнє, майбутнє,
О. О. Кронік) збалансованість
3 Часові орієнтації «Часові орієнтації в Кількісний аналіз
особистості асоціативному Довжина асоціативного
експерименті» ряду, кількість
(модифікація методики семантичних гнізд
«Асоціативний
експеримент»)
Л. А. Регуш
3 Основна спрямованість «Часові орієнтації в Якісний аналіз
на емоції; асоціативному Емоції, почуття, дії,
дії; експерименті» значущі поняття
смисли (модифікація методики
у виборі асоціацій «Асоціативний
експеримент»)
Л. А. Регуш
4 Усвідомленість життя «Смисложиттєві
орієнтації» (методика Всі шкали СЖО
СЖО) Д. О. Леонтьєва
4 Цілі в житті «Смисложиттєві За методикою СЖО
орієнтації» (методика
СЖО) Д. О. Леонтьєва
4 Насиченість життя «Смисложиттєві За методикою СЖО

72
 орієнтації» (методика
СЖО) Д. О. Леонтьєва
4 Задоволеність «Смисложиттєві За методикою СЖО
самореалізацією орієнтації» (методика
СЖО) Д. О. Леонтьєва
4 Локус Контролю – Я «Смисложиттєві За методикою СЖО
орієнтації» (методика
СЖО) Д. О. Леонтьєва
4 Локус контролю – Життя «Смисложиттєві За методикою СЖО
орієнтації» (методика
СЖО) Д. О. Леонтьєва
4 Тип інтерпретації Авторський
життєвого досвіду опитувальник для
визначення типу
інтерпретації досвіду

Перший етап присвячений виявленню психосемантичної структури

життєвого досвіду та її аналізу для представників різних експериментальних
груп. На цьому етапі було розглянуто зміст цього поняття, виявлено
структурні компоненти досвіду, які є найбільш значущими для особистості.
За допомогою методів математичної статистики збудовано факторну модель
життєвого досвіду для загальної вибірки та для кожної окремої групи,
проаналізовано основні розбіжності представленості власного досвіду в
свідомості респондентів.
Другий етап був присвячений дослідженню суб’єктивної картини
життєвого досвіду та перспективи особистості за допомогою адаптованої
методики «Каузометрія» Є. І. Головахи та О. О. Кроніка. На цьому етапі
досліджувані визначали п’ять подій, які, на їхню думку, увійшли до їхнього
життєвого досвіду та п’ять передбачуваних чи можливих подій їхнього
майбутнього. Проведено дослідження змістового компонента інтерпретації
досвіду, для цього здійснено аналіз сфер життя [68–69].

73
 Аналіз смислового компонента здійснено на підставі аналізу причин
вибору подій для описання власного життєвого шляху та за допомогою
методики «Ціннісний спектр» Д. О. Леонтьєва. У цьому блоці ми визначили
основні цінності, які стають смислотвірними у виборі події минулого чи
майбутнього у теперішньому респондентів [87].
Дослідження прагматично-практичного компонента проводилося на
підставі аналізу рефлексії респондентами власних дій, що спричинили
настання тієї чи іншої події, а також дій, що можуть спричинити події, які
описувалися, як події майбутнього.
Емоційно-переживальний компонент ми дослідили за допомогою
методики ЦТО. Виявлено наявність чи відсутність внутрішнього конфлікту
щодо ставлення до власного минулого, теперішнього та майбутнього за
тестом Люшера та ЦТО.
На третьому етапі проводилося дослідження ставлення особистості
до часу свого життя та власного життєвого шляху, проаналізовано рівень
усвідомленості життя. «Шкала задоволеності життям» була використана
нами для аналізу ступеню задоволеності особистості власним минулим,
теперішнім та майбутнім. За допомогою методики «Часові децентрації»
(Є. І. Головаха та О. О. Кронік) та методики «Часові орієнтації в
асоціативному експерименті» (модифікація методики «Асоціативний
експеримент») Л. А. Регуш нами була виявлена часова спрямованість та
часові орієнтації досліджуваних. Було проведено аналіз особливостей
усвідомленості життя за допомогою методики «Смисложиттєві орієнтації»
(методика СЖО) Д. О. Леонтьєва.
Четвертий етап емпіричного дослідження присвячений виявленню
типу інтерпретації досвіду за допомогою авторського опитувальника для
визначення типу інтерпретації досвіду.
Бланк, який використовувався для діагностики опитуваних
представлений у Додатку 1.

74
 2.2. Характеристика параметрів структури життєвого досвіду та їх
представленість у побудові перспективи особистості
2.2.1. Психосемантична структура життєвого досвіду
У першому блоці емпіричного дослідження було здійснено аналіз
психосемантичної структури життєвого досвіду індивіда. Необхідність
проведення такого дослідження була обумовлена недостатньою
розробленістю поняття життєвого досвіду в психології. Емпіричний
інструментарій дослідження цієї проблематики обмежений. До того ж перед
нами стояло завдання дати характеристику поняттю життєвого досвіду не
тільки з науково-теоретичного погляду, але і з точки зору відображення його
суб’єктивного образу у повсякденній свідомості людини. У вирішенні цієї
задачі необхідним є проникнення у смисловий простір цього явища не тільки
на рівні свідомості однієї людини, а й на рівні масової свідомості. Для
вирішення цієї задачі ми обрали техніку семантичного диференціалу, яка
була розроблена Ч. Осгудом та групою американських вчених.
За допомогою цього методу можливе вимірювання конотативного
значення поняття, тобто той стан, який слідує за сприйняттям символу-
подразника і передує осмисленим операціям із символами та поняттями.
Конотативне значення пов’язане із особистісним сенсом, соціальними
настановленнями, стереотипами та іншими емоційно насиченими,
слабоструктурованими і малоусвідомленими формами свідомості. За
використання методу семантичного диференціалу вимірювані об’єкти
оцінюються за низкою біполярних градуйованих шкал, полюси яких задані за
допомогою вербальних антонімів. Оцінки понять за різними шкалами
корелюють один з одним, і за допомогою факторного аналізу можливе
виявлення висококорелюючих шкал та групування їх у чинники. Об’єднання
шкал у чинники дає змогу перейти від опису об’єктів за допомогою ознак,
заданих шкалами, до опису за допомогою невеликої кількості категорій-
факторів, які представляють зміст об’єкта (поняття) у вигляді сукупності цих
факторів [114].
75
 Таким чином, для перевірки гіпотези щодо структурування людиною
свого життєвого досвіду на емоційно-переживальний, когнітивний
(смисловий), змістовий та прагматично-практичний компоненти нами за
допомогою опитування було розроблено семантичний диференціал, до
складу якого входять дванадцять біполярних градуйованих семибальних
шкал. Три з них відповідають емоційно-переживальному компоненту
досвіду, такі як «світлий – темний», «приємний – неприємний» та «тяжкий –
легкий». Наступні три шкали, «зрозумілий – незрозумілий», «безглуздий –
повчальний» та «гнучкий – жорсткий», розкривають когнітивний компонент
особистісного досвіду. Змістовий компонент виражений у таких шкалах:
«насичений – порожній», «убогий (бідний) – різноманітний», «широкий –
вузький». Прагматично-практичний компонент життєвого досвіду,
представлений такими шкалами, як «потрібний – непотрібний», «такий, що
постійно змінюється – стабільний», «такий, що дає свободу –
обмежувальний».
Статистичні методи обробки даних включали методи факторного
аналізу та статистичної перевірки значущості емпіричних даних (обробка
даних методами багатовимірної статистики проводилася в статистичному
пакеті SPSS 17). Факторний аналіз здійснювався за методом головних
компонент з обертанням Varimax Normalized; оптимальна кількість факторів,
що виділилися, та їхня статистична значущість перевірялися за критерієм
«кам’янистого осипу» [39; 102 ].
Ми здійснили факторний аналіз показників життєвого досвіду загалом
за загальною вибіркою досліджуваних та окремо підгрупами за параметром
соціальної ситуації проживання – внутрішньо переміщені особи (ВПО),
мешканці пограниччя та особи, що безпосередньо брали участь в АТО.
Отримані для них факторні структури дали можливість увиразнити
специфіку психологічних проявів досліджуваних залежно від характеру
пов’язаності із ситуацією на Сході.

76
 Інтерпретація результатів факторного аналізу проводилася на основі
групування показників, які мають найбільші внески в сумарну дисперсію, та
відшукування спільної гіпотези, яка пояснює статистичну близькість або
розбіжність показників, об’єднаних у факторі.
Висновки за результатами факторної процедури дали підстави для
порівняльного аналізу груп досліджуваних. Саме використання факторного
аналізу дає змогу обґрунтованого зменшення вимірів даних дослідження та
стало нам у нагоді під час організації корекційної роботи з досліджуваними,
що перебувають у якісно різних умовах, пов’язаних з АТО. У зв’язку з цим
факторний аналіз дав нам підстави у висуненні гіпотез щодо причиновості
досліджуваних явищ, у якості їхнього джерела [39].
Факторизацію показників ми провели з використанням моделі
головних компонент, за допомогою якої вираховуються власні вектори
(фактори). Власні значення характеризують дисперсію за факторами.
У результаті факторного аналізу даних усієї вибірки досліджуваних ми
отримали чотирифакторну модель життєвого досвіду респондентів, у якій
головні компоненти є статистично стійкими, максимальні коефіцієнти
факторних навантажень зберігають свою факторну структуру (Додаток 2 ).
В отриманій структурі було чітко диференційовано чотири структури,
які можна віднести відповідно до змістової, когнітивної (смислової),
емоційно-переживальної і прагматично-практичної. Кожен фактор отримав
умовну назву за найбільш показовими характеристиками. У подальшому ми
будемо здійснювати аналіз семантичної структури життєвого досвіду саме за
отриманими чотирма структурами.
Результати дослідження семантичної структури життєвого досвіду
досліджуваних представлено у таблиці 2.2.

77
 Таблиця 2.2
Семантична структура життєвого досвіду досліджуваних
3 2 1 0 1 2 3
Світлий 15,4 32,4 25,0 15,4 8,8 1,5 1,5 Темний
Приємний 16,5 30,8 21,8 17,3 9,8 3,8 0,0 Неприємний
Легкий 7,2 10,1 13,0 33,3 7,2 10,1 13,0 Важкий

Незрозуміли
Зрозумілий 25,7 30,0 17,9 15,0 7,1 3,6 0,7
й
Повчальний 33,3 36,9 20,6 5,7 1,4 1,4 0,7 Безглуздий
Такий, що
15,6 22,0 24,1 11,3 10,6 11,3 5,0 Стабільний
змінюється

3 2 1 0 1 2 3
Насичений 27,9 42,6 17,6 6,6 3,7 0,0 1,5 Порожній
Різноманітний 29,3 30,7 24,3 5,0 8,6 1,4 0,7 Бідний
Широкий 18,4 33,1 27,9 13,2 5,1 0,7 1,5 Вузький

3 2 1 0 1 2 3
Гнучкий 10,0 20,0 22,3 26,2 12,3 7,7 1,5 Жорсткий
Потрібний 44,0 30,5 14,9 7,1 2,1 0,7 0,7 Зайвий
Обмежувальни
Такий, що дає
14,9 20,9 17,9 23,1 11,2 7,5 4,5 й
свободу
Таким чином, найбільш вираженими чинниками за результатами
опитування респондентів загальної вибірки стали такі характеристики
досвіду, як «Потрібний» (74,5%), «Насичений» (70,5%), «Повчальний»
(70,2%), «Різноманітний» (60%), «Зрозумілий» (55,7%). Із протилежних
значень найбільш вираженою є така характеристика, як «Тяжкий» (23,1%).

78
Загалом можна зробити висновки, що найбільш емоційно зарядженими та
вираженими у свідомості є змістовий та когнітивний компоненти життєвого
досвіду. Найменш представленим є прагматично-практичний та емоційно-
переживальний компоненти. Стійкість досвіду більш виражена (35%), ніж
гнучкість (12%).
Із емоційно-переживального компоненту найбільш вираженим
фактором і в жінок, і в чоловіків є «Світлий» (жінки 45,54%, чоловіки
54,28%). Проте в чоловіків позитивний емоційний компонент є більш
вираженим («Світлий»: ч. – 54,28%, ж. – 45,54%; «Приємний»: ч. – 52,94%,
ж. – 45,45%), окрім такого фактора, як «Легкий» (ч. – 11,12%, ж. – 19,6%).
Найбільш вираженим негативним компонентом є «Тяжкий» (ч. – 13,89%, ж. –
17,65%). Фактори, які є найбільш вираженими для чоловіків – «Потрібний»
(77,78%) та «Насичений» (74,29%), для жінок – «Повчальний» (73,79%) та
«Потрібний (73,33%).
Нами було побудовано таблицю спряженості параметрів семантичного
диференціалу за параметром статі респондентів. За критерієм Краскіла-
Волліса ми отримали наступні результати, які представлені в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Cпряженість параметрів семантичного диференціалу за чинником
статі респондентів
Параметр приємний – потрібний – насичений –
неприємний непотрібний бідний
Хі-квадрат 4,38 3,28 4,41
ст. св. 1 1 1
Асимпт. знч. 0,036 0,070 0,036

Таким чином, за чинником статі для респондентів значущими

виявилися такі параметри, як приємний та насичений досвід, який частіше
обирають чоловіки, а потрібний – жінки. Тобто жінки відзначають
потрібність досвіду, а чоловіки – його приємність та насиченість.

79
 За допомогою семантичного диференціалу нами виявлено відмінності у
значущості поняття «життєвого досвіду», притаманні представникам кожної
вікової категорії. Найбільші відмінності зазначені нами для третьої вікової
категорії, тобто представників середнього віку (56 років та вище). Для першої
(18–29 років) та другої (30–55 років) вікових категорій відмінності є менш
значущими. Проте для будь-якої категорії значимість компонентів життєвого
досвіду зберігається, на першому місці когнітивний, далі – змістовий,
емоційно-практичний та прагматично-практичний. Найбільш вираженою
характеристикою для цих категорій є «Потрібний» (1 – 76,5%, 2 – 73,61%, 3 –
80%); для другої вікової категорії додається така характеристика, як
«Насичений» (72,46%) (змістовий компонент); для третьої – «Повчальний»
(82%) та «Різноманітний» (80%). Емоційно-переживальний компонент
досвіду для всіх категорій досліджуваних відрізняється найбільше. Для
представників першої вікової категорії (18–29 років) цей компонент
виражений найменше, другої – більше, та найбільшого значення він набуває
для третьої вікової категорії. Слід також зазначити, що негативна емоційна
оцінка життєвого досвіду з віком також підвищується, зокрема, така
характеристика, як «Тяжкий» у першій категорії була обрана 11,01%
респондентів, у другій – 18,57%, в третьій – ці показники збільшуються до
60%.
Для смислового та змістового компонента також залишається
характерною особливістю збільшення показників зі збільшенням вікового
показника, проте ця тенденція є менш вираженою.
Прагматично-практична категорія досвіду залежно від вікових
параметрів істотно змінюється. За віковими показниками представленість
цієї структури досвіду збільшується зі збільшенням віку. Серед
представників першої категорії 28,51% вказують на практичне значення
досвіду, водночас 12,08% стверджують, що досвід не є потрібним. Для
39,39% представників другої категорії виявлено значущість цього
компоненту та 41,27% представників третьої вікової категорії.
80
 Проте за таблицею спряженості параметрів семантичного диференціалу
за чинником віку респондентів за критерієм Краскіла-Волліса ми не
отримали параметрів, для яких цей чинник був би значущим.
Під час аналізу результатів проведеної діагностики серед представників
різних за освітою груп нами було виявлено низку відмінностей. Всі
респонденти, які взяли участь у опитуванні, були розподілені нами на групи
за параметром рівня освіти, який було вказано ними в анкетах. Таким чином,
ми можемо виокремити чотири групи респондентів: 1 – які мають середню
освіту (20 осіб, 10,7% вибірки ); 2 – які отримали середню спеціальну освіту
(42 осіб, 22,46%); 3 – із незакінченою вищою освітою (28 осіб, 14,97%); 4 – із
вищою освітою (96 осіб, 51,34%). Найбільшу враженість змістового
компонента продемонстрували представники першої групи – для них
характерна найменша представленість емоційно-переживального компонента
та доволі висока практичність досвіду (16,67%). Для цієї категорії
характеристиками, яким віддають перевагу, виявились «Потрібний» (80%),
«Повчальний» та «Насичений» (70%). Порівняно з іншими групами
найбільшого результату набула така характеристика, як «Стабільний» (40%).
За параметром соціальної ситуації проживання аналіз компонетів
досвіду показує наступне: для представників групи ВПО характерна
найбільша серед усіх груп представленість емоційно-практичного
компоненту, зокрема негативного. Так, 41% респондентів визначають свій
досвід, як тяжкий, 9,09% – як темний та 4,76% – як неприємний. Перевага
надається таким характеристикам, як «Насичений» (68,18%) та «Потрібний»
(66,67%). Практичність досвіду серед представників цієї категорії виявили
31,63%, його непрактичність – 21,66% респондентів.
Представники групи «Мешканці прикордонних територій» більше, ніж
інші, віддають перевагу змістовому компоненту. Характеристиками, яким
надається перевага, стали «Насичений» (80%), «Потрібний» (78,57%) та
«Різноманітний» (73,33%). Потрібність досвіду продемонстрували 33,27%
респондентів, непотрібність – 7,87%.
81
 Серед представників групи «Стабільні регіони» характеристиками,
яким надається перевага стали «Потрібний» (78%), «Повчальний» (73,91%),
«Насичений» (70,45%). Для цієї групи характерний великий процент вибору
таких позитивних емоційних характеристик, як «Світлий» (53,33%) та
«Приємний» (50,56%). Практичність досвіду виявлена у 23,44%
респондентів, її відсутність – 10,38% опитуваних.
Аналіз спряженості параметрів семантичного диференціалу за
чинником освіти респондентів по критерію Краскіла-Волліса представлений
у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Спряженість параметрів семантичного диференціалу за чинником
освіти респондентів
Світлий – темний Важкий – легкий Обмежує – дає свободу
Хі-
7,945293682 8,495298528 7,367534711
квадрат
ст.св. 3 3 3
Асимпт.
0,047155955 0,036811197 0,061061541
знч.
Тобто для респондентів за чинником освіти значущими виявилися такі
показники, як світлий – темний та важкий – легкий. Обидва показники
належать до переживально-емоційного компонента досвіду. Водночас свій
досвід, як вже зазначалося, вважають світлим респонденти, які мають вищу
освіту, та важким – середню спеціальну та середню. Доволі значущим
виявився показник «такий, що обмежує – такий, що дає свободу», у цьому
разі досвід, що обмежує, виявився значущим для респондентів, із середньо-
спеціальним рівнем освіти.
Таким чином, аналіз отриманих результатів показує, що рівень освіти
впливає на ставлення особистості до свого досвіду. Зокрема, відсутність
освіти впливає на те, що людина схильна переважно покладаєтися на власний
досвід. Проте значення емоційно-переживального компонента для
респондентів із вищою освітою є менш значущим та більш позитивним.

82
 Аналізуючи результати дослідження за чотирма категоріями населення,
обраними за ступенем ситуації невизначеності, ми отримали результати,
наведені у таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Вибір компонентів життєвого досвіду для різних
категорій населення
Компонент досвіду 3 2 1 0 1 2 3
Емоційно-
22,9 25,31 21,39 18,27 9,16 1,52 1,45
переживальний
Когнітивний
Військові 44,19 17,42 23,49 3,03 3,03 4,42 4,42
(смисловий)
АТО
змістовий 32,91 25,6 31,4 5,78 4,29 0 0
Прагматично-
21,51 21,67 14,24 18,92 6,52 12,58 4,56
практичний
Емоційно-
12,73 33,24 20,74 27,01 4,69 0 1,59
переживальний
Когнітивний
35,71 35,86 14,22 7,87 6,35 0 0
ВПО (смисловий)
змістовий 25,4 33,33 30,16 9,52 0 1,59 0
Прагматично-
10,91 18,64 25,45 23,33 13,94 4,55 3,18
практичний
Емоційно- 21,5 13,0
10,23 18,94 26,29 6,44 3,46
переживальний 6 8
Мешканці Когнітивний 33,5
36,37 14,81 12,42 1,44 1,44 0
прикордонних (смисловий) 2
із зоною АТО 35,2
змістовий 25,5 18,11 10,67 6,94 0,97 2,54
територій 7
Прагматично- 21,7
14,01 20,12 22,48 9,06 9,09 3,53
практичний 1
Емоційно- 23,4 20,9
12,35 20,99 11,11 11,11 0
переживальний 5 9
Мешканці
Когнітивний 39,2
стабільних 19,75 23,44 7,57 7,53 2,49 0
(смисловий) 2
територій
46,1
Контрольна змістовий 17,62 23,74 3,75 8,78 0 0
1
група
Прагматично- 20,2 19,0
8,62 25,18 13,34 8,94 4,66
практичний 5 1
Розглянемо наявні компоненти життєвого досвіду притаманні для
представників обраних груп респондентів.

83
 Рис. 2.2. Емоційно-переживальний компонент життєвого досвіду для
обраних груп респондентів
На Рис. 2.2 ми можемо побачити, що найбільш виражений позитивний
емоційний компонент у представників групи ВПО та військових АТО.
Найбільш негативні емоційні оцінки досвіду переважають у представників
групи мешканців стабільних регіонів та прикордонних територій.

Рис. 2.3. Смисловий компонент життєвого досвіду для обраних груп

респондентів

84
 Розбіжності відносно оцінки наповнення особистісного досвіду
смислами є невеликими. Негативної оцінки цього компонента практично не
спостерігається, тобто представники всіх обраних груп респондентів
вважають свій досвід насиченим смислами. Найбільш виражена негативна
оцінка смислового компонента спостерігається серед представників групи
військових АТО, майже 9% респондентів вважають свій досвід незрозумілим,
безглуздим чи зайвим. Найбільша позитивна оцінка стосовно наповнення
смислами спостерігається серед військових АТО, внутрішньо переміщених
осіб та мешканців прикордонних із зоною АТО територій ( дивись рис.2.2.).

Рис. 2.4. Змістовий компонент життєвого досвіду для обраних груп

респондентів
Як видно з рисунку 2.4., змістовий компонент життєвого досвіду для
всіх обраних груп є переважно позитивним. Найбільш насиченим подіями
вважають свій досвід військові АТО, ВПО та мешканці прикордонних
територій.

85
 Рис. 2.5. Прагматично-практичний компонент життєвого досвіду для
обраних груп респондентів
Свій досвід як такий, що постійно змінюється, оцінюють переважно
військові АТО, проте серед представників цієї групи найбільше
респондентів, які вважають свій досвід незмінним та стабільним.
Представники КГ продемонстрували середні показники за параметром
прагматичного використання досвіду. Найвищі оцінки за цією категорією
досвід отримав серед представників ВПО (дивись рис.2.5.).
Слід також зазначити, що для групи військових АТО характерні
найбільш полярні оцінки будь-яких компонентів життєвого досвіду. Тобто
тільки серед представників цієї групи переважають крайні позитивні (+3)
оцінки ( на відміну від інших), що може свідчити про ідеалізацію та
відсутність критичності стосовно власного досвіду. Для представників інших
груп характерні більш стримані оцінки власного досвіду, що може свідчити
про більшу схильність до аналізу досвіду.
За результатами дослідження, у представників цієї групи найбільш
вираженим компонентом життєвого досвіду є смисловий компонент
(61,61%). Відсутність, непотрібність чи незрозумілість смислу у власному
досвіді серед представників цієї групи продемонстрували 8,84%
респондентів, що є найбільшим результатом серед усієї вибірки. Змістовий
86
компонент досвіду для представників цієї групи також є значущим (58,51%),
Важливо, що «бідним» свій досвід не вважає ніхто. Позитивний емоційний
компонент досвіду серед респондентів цієї категорії отримав найвищу оцінку
серед всієї вибірки (48,21%), водночас негативним свій досвід вважають
2,97% опитуваних, що є доволі низькою оцінкою серед інших груп. Ми
вважаємо, що це може бути пов’язано із тим, що незважаючи на численні
негативні ситуації, у яких опиняються представники цієї категорії, вони
вважають їх достатньо значущими для свого життєвого шляху. Загальні
оцінки наданих характеристик є доволі розбіжними, тобто коливання між
компонентами для цієї групи є найвищими. Характеристика досвіду як
«обмежувального» представленена найвищим процентом у порівнянні з
іншими групами (22,73%).
Для представників групи ВПО також найбільшого значення набуває
смисловий компонент (71,57%), що є найвищою оцінкою серед респондентів
усіх представлених груп. Водночас відсутність смислу у власному досвіді
серед представників цієї групи не продемонстрував ніхто. Різноманітність
змістового компонента досвіду для представників цієї групи є значущою
(58,73%). Позитивний емоційний компонент відзначили 45,97% і це
наступний за ступенем значущості результат після представників групи
«Військові АТО». Найвищу оцінку отримав такий «негативний» емоційний
компонент, як «Тяжкий» (4,76%). Представники цієї групи показали найвищі
показники з практичності власного досвіду (43,18%).
Представники третьої експериментальної групи, тобто мешканці
прикордонних із зоною АТО територій, також надають перевагу смисловому
компоненту досвіду (69,89%). За результатами дослідження отримано високі
показники за «негативними» характеристиками емоційного компонента
досвіду, так, 23,53% респондентів оцінюють свій досвід як «Тяжкий»,
4,62% – як «Неприємний» та 1,56% – як «Темний». Взагалі негативна
емоційна оцінка притаманна 9,9% респондентів. Практичність досвіду серед
представників цієї групи складає 35,75%.
87
 Для представників контрольної групи (мешканці стабільних регіонів)
характерне переважання змістового компонента досвіду (63,72%).
«Негативні» характеристики емоційного компонента досвіду отримали
високі оцінки, «Тяжкий» – 18,52%, «Неприємний» – 7,41%, «Темний» –
7,41%. Загалом для цієї групи притаманні найвищі оцінки за показниками
негативного емоційного компонента досвіду (11,11%), а також характерна
найвища оцінка такої характеристики життєвого досвіду, як «Стабільний»
(22,22%).
Таким чином можна зробити висновки, що для перших трьох категорій
респондентів у структурі свідомості найбільше представлені смислові
компоненти життєвого досвіду, що може бути пов’язано із необхідністю
когнітивної оцінки власного травмівного досвіду. Для представників
четвертої групи найбільшого значення набуває змістовий компонент досвіду.
За таблицею спряженості параметрів семантичного диференціалу за
чинником ступеня виразності ситуації невизначеності для респондентів за
критерієм Краскіла-Волліса ми отримали результати, представлені у таблиці
2.6.
Таблиця 2.6.
Спряженість параметрів семантичного диференціалу за чинником
ступеня виразності ситуації невизначеності
Світлий – Стабільний – Безсенсовий – Насичений –
темний мінливий повчальний бідний
Хі-квадрат 9,19 10,54 13,17 7,14
ст. св. 3 3 3 3
Асимпт.
0,027 0,014 0,004 0,067
знч.
Найбільші розбіжності були виявлені за показником «безсенсовий –
повчальний», тобто для ВПО (81,6%) та мешканців стабільних регіонів
(90,39%) найбільш характерна така оцінка свого досвіду, як безсенсовий. За
параметром «стабільний – мінливий», для представників КГ (мешканців
стабільних регіонів) досвід є стабільним (87,09%). Для переважної більшості

88
(89,69%) представників групи «Бійці АТО» досвід є світлим. Також для
представників цієї групи досвід є «насиченим» (88,54%).
На наступному етапі ми проаналізували характеристики життєвого
досвіду, яким надається перевага в групах за місцем проживання. Результати
представлено в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7.
Характеристики життєвого досвіду, що переважають у виборі
різних категорій респондентів
Характеристики, яким надається перевага
1 2 3
1 група (військові АТО) Насичений Потрібний Повчальний
69,56% 68,18% 66,67%
Потрібний Повчальний Насичений
2 група (ВПО)
90,91% 71,43% 71,43%
3 група (мешканці зони Повчальний Потрібний Насичений
АТО) 76,81% 74,29% 70,77%
4 (мешк. стаб. регіонів) Насичений Потрібний Різноманітний
контр. група 70,37% 66,66% 61,54%
Таким чином, для всіх цих категорій респондентів найбільшого
значення набувають такі характеристики життєвого досвіду, як «Потрібний»
(прагматично-практичний компонент) та «Насичений» (змістовний
компонент). Для перших трьох груп важливою є категорія «Повчальний»
(прагматично-практичний компонент). Для четвертої групи –
«Різноманітний» (змістовний компонент).
Найбільшу мінливість досвіду демонструє друга експериментальна
група (ВПО) 43,18% респондентів та третя група – 35,73% (мешканці АТО).
Серед представників першої групи (військові АТО) виявили мінливість
досвіду 29,55% респондентів, серед представників четвертої групи (мешканці
стабільних регіонів) лише 24,51% виявляють таку характеристику досвіду.
Найбільшу стійкість досвіду виявили військові, що проходять службу в зоні
АТО (17,12% респондентів) та мешканці стабільних регіонів – 12,64%.
Найменшими ці показники є для представників другої та третьої
експериментальних груп – 7,75% та 9,98% відповідно.

89
 Таким чином, ми можемо зробити висновки, що суб’єктивне уявлення
про власний життєвий досвід найбільше відрізняється не за віковими чи
гендерними показниками, що є доволі передбачуваним результатом, а
відповідності до тих ситуацій, які проживає особистість на своєму життєвому
шляху. Тобто, найбільші відмінності представленості в свідомості
особистості власного життєвого досвіду були виявлені серед представників
чотирьох експериментальних груп, розподілених на підставі їхньої участі у
військовому конфлікті, що склався на території східної України (військові
АТО, ВПО, мешканці зони АТО та мешканці стабільних регіонів (КГ)).
У результаті факторного аналізу даних усієї вибірки досліджуваних
безпосередньо пов’язаних з АТО (1-2-3 група респондентів), отримано
чотирифакторну модель їхнього життєвого досвіду. Кожен фактор отримав
умовну назву за найбільш показовими характеристиками (див. табл. 2.8.).
Сумарна дисперсія за виокремленими факторами понад 70%.
Таблиця 2.8.
Розподіл дисперсій факторної структури за усією вибіркою
Дисперсі
Фактор
я
«Порожньо-збіднілий» 23,27%
«Неусвідомлювано-незрозумілий» 18,65%
«Жорстко-темний» 15,08%
«Непотрібно-нікчемний» 14,05%
Загалом 71,04%

Необхідно відзначити наступне: по-перше, усі виокремлені нами

компоненти досвіду несуть яскраво виражене негативне навантаження. Тож
загалом, для представників 1, 2 та 3 експериментальних груп життєвий досвід
є однозначно негативним. І, по-друге, жоден з факторів не є значимо
вираженим щодо внеску у загальну дисперсію. Характеристики, які ми
відзначали як значущі для компоненти, мали навантаження більше за 0,5.
Перший фактор (внесок у сумарну дисперсію 23,27%) було визначено
як «Порожньо-збіднілий». До цього фактору увійшли такі характеристики
90
(тут і далі в дужках наведено факторні навантаження ознак; ознаки наведено
за порядком зменшення їхнього навантаження у факторі, що аналізується):
насичений – бідний (0,901); збіднений – різнобарвний (-0,798); наповнений –
порожній (0,768); стабільний – мінливий (-0,741), широкий – вузький (0,736).
Цей фактор є найбільш потужним в отриманій структурі й відображує,
що досліджувані, на життя яких безпосередньо вплинули події на Сході
України, насамперед схильні до нівелювання цінності власного життєвого
досвіду та відзначають бідність його змісту.
Другий фактор (внесок у сумарну дисперсію 18,65%) ми визначили як
«Неусвідомлювано-незрозумілий». Він складається із характеристик, що
здебільшого мають когнітивну природу. А саме: усвідомлений –
неусвідомлений (0,928); зрозумілий – незрозумілий (0,808); безсенсовий –
повчальний (0,630).
Отже, досліджувані намагаються не рефлексувати власний життєвий
досвід, і цей факт підтверджує наявність негативних переживань та
травмуючих подій, пов’язаних із ситуацією на Сході країни.
Третій фактор (внесок у сумарну дисперсію 15,08%) пов’язується з
емоційно-переживальною сферою буття людини й отримав назву «Жорстко-
темний». Цей фактор було утворено за рахунок показників: світлий – темний
(0,866); гнучкий – жорсткий (0,696); приємний – неприємний (0,612).
За способом прояву цій групі досліджуваних притаманна негативна
емоційна оцінка власного життєвого досвіду, що свідчить про негативне
відображення у досвіді респондентів травмівних подій минулого.
Четвертий найслабший фактор (внесок у сумарну дисперсію 14,05%)
характеризує практично-прагматичну складову життєвого досвіду. Він був
названий «Непотрібно-нікчемний» й становить 14,05% загальної дисперсії.
Серед значущих показників відзначимо: «Корисний – нікчемний» (0,824);
«Потрібний – непотрібний» (0,611). Цей компонент можна інтерпретувати як
суттєве заниження практичного значення життєвого досвіду серед
досліджуваних.
91
 У подальшому аналізі отриманих даних нас цікавило питання
специфіки трансформації виявленої загальної факторної структури серед
досліджуваних, які перебувають в ситуаціях різного ступеня невизначеності.
Таким чином, було побудовано ще три факторні структури й порівняно їх як
між собою, так і з базовою виявленою структурою.
Насамперед слід відзначити, що в досліджуваних групах також було
отримано чотирифакторну модель їхнього життєвого досвіду, у якій головні
компоненти є статистично стійкими, максимальні коефіцієнти факторних
навантажень зберігають свою факторну структуру (Додатки 2, 3, 4).
Факторна структура в групі учасників АТО
У групі учасників АТО в отриманій структурі три з чотирьох
компонентів несли явно виражене негативне навантаження, четвертий був
нейтральним.
Сумарна дисперсія за факторами для цієї групи досліджуваних сягає
понад 78%. Проте, по-перше, відбулося «склеювання» виявлених
когнітивного і прагматичного рівнів. По-друге, за значимістю другий і
перший фактори майже зрівнялися, а останній значимо зменшився
(див.табл.2.9.)
Таблиця 2.9
Розподіл дисперсій факторної структури за групою учасників АТО
Фактор Дисперсія
«Непотрібно-безсенсовий» 27,41%
«Спустошено-сірий» 25,62%
«Неприємно-важкий» 15,29%
«Мінливий» 10,46%
Загалом 78,73%

Перший фактор має внесок у сумарну дисперсію 27,41%. За найбільш

значимими показниками його було визначено як «Непотрібно-безсенсовий».
До цього фактору увійшли такі показники: потрібний – непотрібний (0,917);
безсенсовий – повчальний (-0,902); широкий – вузький (0,732);
обмежувальний – такий, що дає свободу (-0,667).
92
 Цей фактор відображує схильність досліджуваних учасників АТО до
практично-раціонального способу сприйняття життєвого досвіду. Тут
останній вважається непотрібним, обмежувальним і незрозумілим.
Другий фактор, близький за внеском у загальну дисперсію до
першого, отримав назву за домінантними показниками «Спустошено-сірий».
Він відображує здебільшого змістову складову життєвого досвіду та включає
в себе такі показники: насичений – спустошений (0,906); сірий –
різнобарвний (-0,786); світлий – темний (0,645); зрозумілий – незрозумілий
(0,621). Загалом внесок цього фактору склав майже 26%.
Третій фактор, який мав 15,29% внеску у загальну дисперсію,
складався лише з двох показників – «важкий-легкий» (-0,831) і «приємний-
неприємний» (0,799). Ці показники більше пов’язуються з емоційно-
переживальною сферою життя. Відповідно, ми назвали його «неприємно-
важкий».
Четвертий фактор виявився нейтральним й відображує чітке
усвідомлення змінності життя, що знайшло своє вираження в єдиному, але
дуже сильно вираженому показникові «стабільний-мінливий» (0,936). Внесок
у загальну дисперсію склав 10,5%.
Факторна структура в групі мешканці зони АТО.
Факторна структура в групі мешканців прифронтової території, яка
також складалася з чотирьох компонентів, виявилася схожою на структуру,
побудовану для групи учасників АТО. Виокремлені компоненти, за
виключенням найслабшого, цілком відповідали попередньо визначеним.
Проте їхній внесок у загальну дисперсію був суттєво іншим.
Сумарна дисперсія за факторами для цієї групи досліджуваних сягає
трохи більше 68%. Так само, як і в попередньому випадку, когнітивний і
прагматично-практичний рівні виявилися «склеєними». Проте він уже не
домінував у загальній дисперсії, але став передостаннім. Іншою особливістю
виявилося те, що внески складових факторної структури майже зрівнялися
(дані наведені в таблиці 2.10).
93
 Таблиця 2.10
Розподіл дисперсій факторної структури в групі мешканців АТО
Фактор Дисперсія
«Спустошено-звужений» 19,38%
«Неприємно-важкий» 18,67%
«Непотрібно-безсенсовий» 17,66%
«Звільняюче-мінливий» 12,42%
Загалом 68,11%

Перший фактор має внесок у сумарну дисперсію 19,38%. За найбільш

значимими показниками його було визначено як «Спустошено-звужений».
До цього фактору увійшли такі показники: насичений – спустошений (0,866);
широкий – вузький (0,797); сірий – різнобарвний (-0,783). У цьому разі маємо
справу зі змістовим рівнем життєвого досвіду.
Другий фактор за показниками майже ідентичний третій складовій у
факторній структурі досліджуваних в цілому. Показники, що увійшли до
нього, відображають емоційно-переживальний рівень життєвого досвіду –
«світлий – темний» (0,845), «приємний – неприємний» (0,747), «важкий –
легкий» (-0,698) і «гнучкий – жорсткий» (0,552). Цей фактор робить внесок у
загальну дисперсію – майже 19% та отримав назву «Неприємно-важкий».
Третій фактор, як вказувалося вище, відобразив склеювання
когнітивної і практично-раціональної сфер життєвого досвіду. Так само, як і
в попередньому випадку, він отримав назву «Непотрібно-безсенсовий» та
увібрав майже 18% загальної дисперсії. До нього увійшли показники:
«безсенсовий – повчальний» (-0,818), «потрібний – непотрібний» (0,804),
«зрозумілий – незрозумілий» (0,779).
Четвертий фактор виявився досить цікавим. По-перше, за
навантаженнями показників його можна віднести до позитивного. По-друге,
основним показником у ньому стала характеристика «обмежувальний –
такий, що дає свободу» (0.882), який у поєднанні з показником «стабільний –
мінливий» (0,680) можна інтерпретувати як уособлення смислової сфери
життєвого досвіду та надати назву «Звільняюче-мінливий».
94
 Факторна структура в групі внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
Факторна структура в групі переселених осіб, яка також складалася з
чотирьох компонентів, виявилася суттєво більш позитивною – однозначно
негативним виявився лише один компонент. З іншого боку, варто відзначити
нівелювання когнітивної сфери й склеювання, по-перше, змістового, і, по-
друге, смислового з практично-раціональним рівнем життєвого досвіду.
Сумарна дисперсія за факторами для цієї групи досліджуваних склала
майже 79%. Подібно до факторної структури групи учасників АТО
виділилися дві пари майже однакових за внеском у загальну дисперсію
факторів – 27% і 26% та по майже 13% (дивись табл. 2.11).
Таблиця 2.11
Розподіл дисперсій факторної структури за групою внутрішньо
переміщених осіб (ВПО)
Фактор Дисперсія
«Неприємно-темний» 27,17%
«Мінливо-повчальний» 25,88%
«Непотрібно-звільнюючий» 13,00%
«Легкий» 12,65%
Загалом 78,69%

Перший фактор має внесок у сумарну дисперсію 27,17%. За найбільш

значимими показниками його було визначено як «Неприємно-темний». До
цього фактора увійшли такі показники: світлий – темний (0,928); приємний –
неприємний (0,908); широкий – вузький (0,661); зрозумілий – незрозумілий
(0,651). У цьому разі маємо справу з емоційно-переживальним рівнем
життєвого досвіду. Тут усі показники мають негативне навантаження.
Близький за значимістю другий фактор, що має внесок у загальну
дисперсію 25,88%, несе позитивне навантаження. До нього увійшов показник
«стабільності – мінливості» (0,922), який у поєднанні з показниками «сірості
– різнобарвності» (0,854) і «насиченості – спустошеності» (-0,714)
уособлюють змістову складову життєвого досвіду, яка доповнюється

95
показником «безсенсовий – повчальний» (0,741), що відноситься до
практично-раціональної сфери та носить назву «Мінливо-повчальний».
Третій фактор уособлює в собі поєднання трьох показників –
«потрібності – непотрібності» (0,887), «обмеженості – вільності» (0,691) і
«гнучкості – жорсткості» (-0,551) ) та має назву «Непотрібно-звільнюючий».
Тут, на наш погляд, можна говорити про поєднання практично-раціональної і
смислової сфер життєвого досвіду. Внесок цього компоненту у загальну
дисперсію становить 13%.
Четвертий фактор для цієї групи складається лише з одного
показника – «важкість – легкість» (0,992). Тут за недостатністю інформації
ми не маємо можливості однозначно виділити рівень усвідомлення
життєвого досвіду, проте в усіх попередніх факторних структурах він був
віднесений до емоційно-переживального рівня і отримав назву «Легкий»..
Таке віднесення вимагає пояснення розведення першого і четвертого
факторів як таких, що уособлюють той же самий рівень життєвого досвіду –
перший як негативний, четвертий – як позитивний. Із цього приводу,
ґрунтуючись також на неструктурованих інтерв’ю, ми припустили, що
особам, переселеним з місць конфлікту, більшою мірою притаманний погляд
не у минуле, а у майбутнє. Звідси може випливати, що перший компонент
цієї факторної структури, що пов’язаний з емоційно-переживальним рівнем,
має відношення до минулого, а четвертий компонент – до теперішнього. Для
підтвердження чи спростування цього припущення ми звернулися до
смисложиттєвих орієнтацій досліджуваних.
Висновки за факторним аналізом.
У результаті факторного аналізу показників життєвого досвіду загалом
за групою досліджуваних ми отримали чотири структурні компоненти, які
уособлюють змістовий, когнітивний, емоційно-переживальний та
раціонально-практичний рівні. Домінантним виявився змістовий, а
найслабшим – раціонально-практичний рівень. Кожен компонент структури
несе виражене негативне навантаження.
96
 Крім того, за критерієм специфіки соціальної ситуації (внутрішньо
переміщені особи, мешканці зони АТО, військові АТО) ми отримали також
чотирифакторні структури, які мали суттєву специфіку. Зокрема, з’явилися
позитивно навантажені компоненти, а також у деяких компонентах відбулося
склеювання рівнів життєвого досвіду. Так, для представників групи військові
АТО відбулася склейка змістового й емоційно-переживального компонентів
та з’явився фактор мінливості досвіду. Для представників групи ВПО
характерна фіксація на емоційно-переживальному компоненті та склеювання
прагматично-практичного компонента із смисловим. Для мешканців зони
АТО характерним є також деяке склеювання прагматичного компоненту
досвіду зі смисловим та наявність позитивно навантаженого звільнююче-
мінливого компонента.
Таким чином при дослідженні життєвого досвіду за допомогою
семантичного диференціалу нами була підтверджена гіпотеза про
чотирьохкомпонентну структуру досвіду та досліджено особливості
представленості цих компонентів досвіду у свідомості респондентів різних
груп.

97
 2.2.2. Якісно-феноменологічна характеристика параметрів
життєвого досвіду та перспектив особистості
На цьому етапі досліджуваним пропонувалося на лінії, яка відображає
їхній життєвий шлях, визначити п’ять подій, які, на думку респондентів,
увійшли до їхнього життєвого досвіду та п’ять передбачуваних чи можливих
подій їхнього майбутнього, а також час, коли ці події відбувалися чи мають
відбутися.
Було проведено якісний та кількісний аналіз компонентів життєвого
досвіду та перспективи за модифікованим методом «Каузометрія» та їх
порівняння (змістовий та прагматично-практичний компоненти). За
допомогою методики ЦТО було досліджено емоційний компонент життєвого
досвіду та перспективи і виявлено наявність чи відсутність внутрішнього
конфлікту щодо емоційного ставлення до власного досвіду й перспективи.
Смисловий компонент досвіду й перспективи був досліджений за допомогою
контент-аналізу відповідей методики «Каузометрія» та методики «Ціннісний
спектр» Д. О. Леонтьєва. У цьому блоці ми визначили основні цінності, які
стають змістотвірними у виборі події минулого чи майбутнього.
Метод «Каузометрія» був розроблений в ході операціоналізації
основних понять причиново-цільової концепції психологічного часу
видатними вченими Є. І. Головахою та О. О. Кроніком у 1982 році.
Пропонована назва походить від латинських слів causa (причина ) і metrum
(вимір, міра), це відбиває безпосереднє діагностичне завдання методики –
виявити уявлення особи про характер причинних і цільових зв’язків між
подіями її життя. Каузометрію можна віднести до класу біографічних
методів. Проте на відміну від традиційних біографічних методів,
спрямованих лише на ретроспективний опис подій, що сталися в житті, мета
каузометрії полягає в діагностиці цілісної суб’єктивної картини життєвого
шляху, що включає події, які сталися та майбутні, очікувані і плановані
людиною події. За допомогою цього методу ми також маємо можливість
визначити часову віддаленість подій в житті особистості. Поняття «Часова
98
віддаленість події» містить вказівку на те, що ця подія відокремлена від якої-
небудь іншої події, мітки відліку деяким (великим або меншим) інтервалом
часу. У разі, якщо стосунки між подіями аналізуються в хронологічному часі,
мова йде про хронологічну віддаленість, в аналізі психологічного часу – про
психологічну віддаленість. Окремим випадком віддаленості є відношення
між цією подією і подією, що відбувається «зараз», у деякий рухливий, що
змінює свою локалізацію, «теперішній момент часу» [66; 68].
Саме цей вид віддаленості став предметом аналізу в нашому
дослідженні. Водночас, розгляд причиново-цільових зв’язків між подіями не
входить до переліку задач нашого дослідження.
Отже, нами було запропоновано респондентам сформувати список
найбільш важливих, з їхньої точки зору, елементарних подій власного життя,
включаючи події хронологічного минулого та майбутнього. У нашому
дослідженні список складався з 10 подій, п’ять із яких, на думку
респондента, увійшли до його життєвого досвіду, тобто належали до
минулого. На лінії, яка відображала життєвий шлях особистості
пропонувалось визначити віддаленість кожної із цих подій від теперішнього
моменту. На наступному етапі респондентам пропонувалося скласти список
із п’яти передбачуваних (планованих, очікуваних, бажаних) подій свого
майбутнього, та визначити їх віддаленість від сьогоднішнього моменту.
Для дослідження змістового компонента ми проаналізували наявність
та відсутність опису подій у минулому та майбутньому респондентів, тобто
вивчення змістового компоненту інтерпретації досвіду особистості.
Результати цього аналізу представлено у таблиці 2.12.

99
 Таблиця 2.12
Опис респондентами змісту життєвого досвіду та перспективи
власного життя (за результатами каузометрії).
Перспектива Зіставленн
Групи Життєвий досвід
власного життя я, %
Наявніст Відсутніст Наявніс Відсутніст
ь% ь% ть % ь%
Загальна вибірка 97,9 2,1 92 8 90,8
Жінки 98,1 1,9 96,1 3,9 96,1
Чоловіки 97,5 2,5 86,25 13,75 84,65
Група 1 70,4
92 8 73,1 26,9
(військові АТО)
Група 2 (ВПО) 92 8 96 4 90,1
Група 3 93,62
(мешканці зони 100 - 93,62 6,38
АТО)
Група 4 99
(контрольна 100 - 99 1
група)
У таблиці представлено загальні результати та результати груп, які
мають суттєві відмінності. Так, серед загальної вибірки життєвий досвід
описали 97,9% респондентів, не змогли описати власний досвід чотири особи
(2,1% респондентів), що може свідчити про неможливість аналізу власного
досвіду, тобто можливе переживання кризової ситуації. Опис перспективи
власного життя викликав більше труднощів, 8% респондентів (15 осіб) не
змогли змалювати власне майбутнє. При більш детальному аналізі
виявилося, що серед чоловіків це завдання викликало більше утруднення.
Так, лише 86,25% чоловіків описали своє майбутнє і відповідно 13,75% не
зробили цього. Серед жінок лише 3,9% респондентів не змогли описати
100
майбутнє. Проаналізувавши вік та освіту респондентів, які не надали опису
власного майбутнього, можна зробити висновок, що ці фактори не є
визначальними у цьому питанні. Проте аналіз фактору місця проживання та
ступінь участі в соціальних та політичних змінах у суспільстві та участі в
конфлікті на сході України продемонстрував деякі відмінності. Так,
виявилося, що 26,9% представників першої групи (військові АТО) не змогли
описати власне майбутнє, у той час коли серед представників другої, третьої
групи лише 4%, 6,38% відповідно не надали описання власної перспективи.
Водночас, зіставлення феноменів досвіду та перспективи показало, що
за наявності змістового опису власного досвіду респонденти здебільшого
описують і власну перспективу, проте прямого кореляційного зв’язку нами
не виявлено. У випадку, коли респонденти не надають змістовий опис подій
минулого, вони можуть описувати майбутнє (чи навпаки). Водночас
найнижчі показники за зіставленням змістового компонента досвіду та
перспективи демонструють представники групи військових АТО (70,4%) та
ВПО (90,1%).
За результатами якісного аналізу подій, які увійшли до особистісного
досвіду індивіда та складають перспективу його майбутнього, ми склали
відповідні графіки. На графіках представлено події, які опитувані обирали
для описання власного минулого.
До категорії «Навчання у ВНЗ» входять категорії: вступ до ВНЗ –
39,46% респондентів, закінчення ВНЗ – 12,24% та навчання у ВНЗ – 11,56%.
До категорії «Навчання у школі»: навчання у школі – 48,98%, закінчення
школи – 8,16% респондентів. До категорії «Інше» увійшли: проходження
терапії, потрапляння у тюрму, налагодження контактів, самостійність, участь
у КВК тощо.

101
 Навчання у ВНЗ 63,27%
Навчання у школі 57,14%
Народження дітей 44,9%
Робота 41,5%
Любов 30,61%
Створення см'ї 27,89%
Ситуації з дитинства 20,41%
Смерть 17,69%
Інше17,01%
Минуле Знайомство 14,97%
Війна 14,29%
Переїзд 12,24%
Реалізація мрії 11,56%
Служба в армії 8,84%
Батьки 7,48%
Подорожі 6,8%
Народження 5,44%
Друзі 4,08
Розлучення 4,08%
0,00%
20,00% Спорт 2,04%
40,00%
60,00%
80,00%

Рис. 2.6. Події, що увійшли до життєвого досвіду респондентів за

результатами методу «Каузометрія»
За результатами дослідження окремих категорій респондентів ми
отримали наступні графіки. Так, на рис. 2.7 представлено події життєвого
досвіду респондентів, які входять до категорії «Військові АТО».

102
 Народження дітей 48,15%

Навчання у ВНЗ 44,44%

Навчання у школі 40,74%

Служба в армії 37,04%

Подіїу власній сім'ї 37,04%

Кохання 37,04%

Інше 25,93%

Робота 25,93%
досвід Знаходження в зоні АТО
22,22%
Смерть 18,52%

Народився 14,81%

Події з дитинства 11,2

Переїзд 7,41%

Развод 7,41%

Азартні ігри 3,70%

Реалізація мрії 3,7%

0,00% 10,00% 20,00% 30,00% 40,00% 50,00%

Рис. 2.7. Події життєвого досвіду респондентів категорії «Військові

АТО»
Всього нами було виокремлено 16 видів подій, які увійшли до
життєвого досвіду досліджуваних цієї категорій. Найчастіше за результатами
методики «Каузометрія» до досвіду в цій категорії включаються: народження
дітей (48,15%), вступ, навчання та закінчення ВНЗ (44,44%), події, які
відбувалися під час навчання у школі (40,74%). Великого значення
набувають такі сфери, як сім’я, кохання, служба у ВСУ.
На рис. 2.8 представлено події життєвого досвіду респондентів, які
входять до категорії «Переселенці».

103
 Навчання у ВНЗ 69,23%

Народження дітей 65,38%

Навчання у школі 50,00%

Настання ситуації АТО 34,62%

Робота 26,92%

Створення власної сім'ї 26,92%

Кохання 26,92%

Смерть 23,08%
Досвід
Переїзд 19,23%

Ситуації з дитинства 15,38%

Інше 15,38%

Подорожі 11,54%

Реалізація мрії 7,69%

Досягнення у спорті 3,85%

Сит.пов'язані з дружбою 3,85%

0,00% 20,00% 40,00% 60,00% 80,00% Служба в армії 3,85%

Рис. 2.8. Події життєвого досвіду респондентів, які входять до

категорії «Внутрішньо переміщені особи»
На графіці представлено 16 типових подій, які увійшли до життєвого
досвіду досліджуваних цієї категорій. Її представники, описуючи життєвий
досвід, відзначають події, пов’язані зі вступом, навчанням та закінченням
ВНЗ (69,23%), народженням власних дітей (65,38%), навчанням, чи
закінченням школи (50%) та ситуацією АТО (34,62%).
На рис. 2.9 представлено події життєвого досвіду респондентів, які
входять до категорії «Мешканці зони АТО».

104
 Навчання у ВНЗ 72,22%

Навчання у школі 69,44%

Ситуації пов'язані з роботою

61,11%
Створення сім'ї 52,78%

Народження дітей 45,83%

Кохання 40,29%

Ситуації пов'язані з дитинством

20,83%
Інше 16,62%

Ситуація АТО 15,28%

Досвід Смерть 15,28%

Переїзд 15,28%

Розлучення 8,33%

Реалізація мрії 5,56%

Подорожі 5,56%

Саморозвиток 4,17%

Народився 2,78%

Досягнення у спорті 2,78%

0,00% 20,00% 40,00% 60,00% 80,00% Служба в армії 2,78%

Рис. 2.9. Події життєвого досвіду респондентів, які входять до

категорії «Мешканці зони АТО»
Найчастіше респонденти згадуються такі події, як вступ, навчання та
закінчення ВНЗ (72%), навчання у школі (69%), влаштування на роботу
(61%) та створення сім’ї (53%). Велике значення надається ними
народженню дітей (46%) та коханню (40%). Ситуація АТО увійшла до
досвіду 15% досліджуваних.
На рис. 2.10 представлено події життєвого досвіду респондентів, які
входять до контрольної групи.

105
 Навчання у ВНЗ 76,78%

Ситуації пов'язані з роботою

70,37%
Народження дітей 55,56%

Навчання у школі 44,44%

Створення сім'ї 40,74%

Ситуації з дитинства 37,04%

Кохання 25,93%

Реалізація мрії 25,93%

Інше 22,22%
Досвід
Ситуації пов'язані з дружбою
14,81%
Переїзд 14,81%

Смерть 11,11%

Подорожі 11,11%

Ситуація АТО 7,41%

Народження 7,41%

Розлучення 3,70%

Армія 3,70%
0,00% 20,00% 40,00% 60,00% 80,00%

Рис. 2.10. Події життєвого досвіду респондентів, які входять до

контрольної групи
Нами було виокремлено 17 сфер життєдіяльності, які увійшли до
життєвого досвіду респондентів. Найчастіше в опитуванні згадуються такі
події, як вступ, навчання та закінчення ВНЗ (76,78%), влаштування на
роботу, кар’єрне зростання (70,37%) та народженням власних дітей (55,56%).
Велика увага приділяється школі (44,44%), власній сім’ї (40,74%) та
дитинству (37,04%). Ситуація АТО тут увійшла до досвіду 7,41%
досліджуваних.
Таким чином, можна зробити висновки, що для всіх категорій
респондентів без винятку сфери сім’ї та народження дітей, навчання у ВНЗ та
школі входять до їх життєвого досвіду. У контрольній групі значно частіше
респонденти звертаються до ситуацій, пов’язаних із кар’єрою, бізнесом та
106
роботою. Для опитуваних із категорій «Військові АТО» та «ВПО» ситуація
військового протистояння увійшла до їхнього досвіду та стала однією з
ключових подій у житті цих людей.
На рис. 2.11. представлено графік розподілу сфер життєдіяльності, які
складають перспективу майбутнього респондентів за результатами методу
«Каузометрія».

Сім'я 48,98%
Робота, кар'єра 42,18%
Народження дитини 41,5%
Подорожі 21,09%
Навчання у ВНЗ 17,69%
Придбання домівки 15,65%
Виховання дітей 13,61%
Переїзд 11,56%
Інше 10,2%
Покупки, придбання 10,2%
Онуки 10,2%
Бізнес 9,52%
Категория 1
Відпочинок 9,52%
Наука 9,52%
Дім 8,16%
Старість 7,48%
Реалізація себе 6,12%
Перемога у війні 6,12%
Встановлення миру 6,12%
Саморозвиток 5,44
Творчість 4,08%
Армія 3,4%
Досягнення 3,4%
Достаток 3,4%
Самотність 1,36%
0,00% 10,00% 20,00% 30,00% 40,00% 50,00%
Смерть 1,36%

107
 Рис. 2.11. Сфери життєдіяльності, які складають перспективу
майбутнього респондентів за результатами методу «Каузометрія»
У категорію «Сім’я» увійшли: створення нової сім’ї, спільне
проведення часу, весілля, зустріч із людиною, з якою б можна було створити
сім’ю. До категорії «Інше» увійшли: хобі, спорт, спокій, надія та ін.
За результатами дослідження перспективи майбутнього окремих
категорій респондентів ми створили графіки. Зокрема, на рис. 3.7
представлено сфери життєвого досвіду респондентів, які входять до категорії
«Військові АТО».

Сімя 51,85%
Народження дитини 37,04%
Робота 29,63%
Придбання дому 22,22%
Повернення додому 18,52%
Армія 18,52%2
Діти 18,52%
Інше 15,78%2
Онуки 15,78%
Перспектива ВНЗ 14,81%
Достаток 14,81%
Подорожі 11,11%
Старість 11,11%
Мир 10,34%
Бізнес 7,41%
Дім 7,41%
Переїзд7,41%
Хоббі 3,70%
Придбання 3,70%
0,00% 10,00% 20,00% 30,00% 40,00% 50,00% 60,00%

Рис. 2.12. Сфери життєвої перспективи респондентів, які входять до

категорії «Військові АТО»
Для представників цієї категорії найбільшого значення набувають
сфери: «сім’я» (51,85%), «діти» (37,04%), «робота» (29,63%) та «повернення

108
додому». Придбання власної домівки є у планах у 22,22% респондентів,
18,52% пов’язують своє майбутнє із армією.
На рис. 2.13 представлено сфери життєвої перспективи респондентів,
які входять до категорії «ВПО».

Сім'я 63,63%
Діти 36,36%
Подорожі 31,82%
Народження дитини 27,27%
Повернення додому 27,27%
Мир 24,10%
Робота 22,22%
Бізнес 22,72%
Придбання дому 19,56%
Онуки 18,18%
Перспектива Достаток 18,18%
Переїзд 15,02%
Навчання 13,64%
Старість 13,64%
Придбання 12,74%
Творчість 9,10%
Дім 9,10%
Інше 9,10%
Самореалізація 4,50%
Пенсія 2,76%
Самотність 2,76%
0,00% 20,00% 40,00% 60,00% 80,00%

Рис. 2.13. Сфери життєвої перспективи респондентів, які входять до

категорії «ВПО»
Найчастіше представники цієї категорії, описуючи перспективи свого
майбутнього, обирають такі сфери: сім’я (63,63%), діти (36,36%), подорожі
(31,82%). Великого значення набувають сфери «Повернення додому»
(27,27%) та «Мир» (24,10%).
На рис. 2.14. представлено сфери життєвої перспективи респондентів,
які входять до категорії «Мешканці зони АТО та прикордонних категорій».
109
 Для представників цієї категорії найбільш актуальними в зображенні
власного майбутнього стають такі сфери: сім’я (58,33%), робота (58,33%),
діти (44,44%), (41,66%). Великого значення набувають сфери подорожі
(37,50%) та онуки (27,28%). Сфера переїзду набуває найбільшого значення
серед усіх респондентів вибірки – 27,78%.

Сім'я 58,33%
Робота 58,33%
Народження дитини 44,44%
Діти 41,66%
Подорожі 37,50%
Онуки 27,78%
Переїзд 27,78%
Пенсія 18,06%
Творчість 16,67%
Перспектива Самореалізація 15,28%
Навчання 12,50%
Достаток 11,11%%
Старість 9,72%
Інше 8,33%
Придбання 6,94%2
Бізнес 6,94%2
Дім 6,94%
Смерть 4,17%
Мир 3,47%
0,00% 10,00%20,00%30,00%40,00%50,00%60,00%

Рис. 2.14. Сфери життєвої перспективи респондентів, які входять до

категорії «Мешканці зони АТО та прикордонних категорій»
Таким чином, своє майбутнє учасники експерименту пов’язують
здебільшого із сім’єю, народженням та вихованням дітей, роботою. Проте,
для мешканців стабільних регіонів є важливим придбання деяких
матеріальних цінностей (49%), повернення до рідного дому, тобто закінчення
теперішньої ситуації, є актуальним для представників груп ВПО та

110
військових. Серед представників групи мешканців прикордонних територій
найбільше виражено прагнення до переїзду.
На рис. 2.15 представлено розподіл сфер життєвої перспективи
респондентів контрольної групи.

Робота 66,67%
Сім'я 44,44%
Подорожі 44,44%
Придбання домівки 40,74
Діти 25,93%
Онуки 25,93%
Народження дитини 24,08%
ВНЗ 22,22%
Дім 18,52%
Перспектива Самореалізація 14,81%
Достаток 14,81%
Бізнес 12,96%2
Переїзд 12,96%
Пенсія 11,11%
Старість 11,11
Придбання 9,27%
Інше 7,14%
Смерть 7,14%
Самотність 3,71%
0,00% 10,00%20,00%30,00%40,00%50,00%60,00%70,00%

Рис. 2.15. Сфери життєвої перспективи респондентів контрольної

групи
Респонденти цієї категорії найчастіше пов’язують своє майбутнє із
такими сферами, як робота (66,67%), подорожі (44,44%), сім’я (44,44%) та
придбання матеріальних цінностей (40,74%).
Таким чином, ми отримали результати, які представлено в табл. 2.13.

111
 Таблиця 2.13.
Сфери, які обираються для опису досвіду
та перспективи респонденти досліджуваних груп

Сфери Загальний Військові ВПО Мешк. Зони Мешк. стаб.

масив АТО АТО. тер.
Досві Навчання у ВНЗ 63,23% 44,44% 69,23% 72,22% 76,78%
д
Навчання у 57,14% 40,74% 50,00% 69,44% 44,44%
школі
Діти 44,9% 48,15% 65,38% 45,83% 55,56%

Робота 41,5% 25,93% 26,29% 61,11% 70,37%

Любов 30,61% 37,04% 26,92% 40,29% 25,93%
Сім’я 37,89% 37,04% 26,92% 52,78% 40,74%
Перс Діти 55,11% 51,56% 63,63% 76,1% 50,01%
пекти Сім’я 48,98% 51,85% 63,36% 58,33% 44,44%
ва Робота, кар’єра, 51,74% 37,04% 44,94% 65,27% 79,63%
бізнес
Покупки 25,65% 22,22% 19,56% 6,94% 49,74%
Подорожі 21,69% 11,11% 31,82% 37,5% 44,44%
Навчання 17,69% 14,81% 13,64% 12,5% 22,22%
Переїзд 11,56% 7,41% 27,27% 27,78% 12,96%

Тобто сфери життя, представлені і у змістовому компоненті досвіду, і у

компоненті перспективи, це: діти, сім’я, робота, навчання. Утім, наявність
цих сфер у досвіді не гарантує наявності цих же сфер у перспективі
особистості, проте є певна частина респондентів, у яких ці сфери входять і до
досвіду, і до перспективи особистості. Можна зазначити, що ситуація
невизначеності, у якій перебувають респонденти, впливає на те, які сфери
вони обирають для опису власного майбутнього та минулого. Прямої
залежності між змістовим компонентом досвіду та перспективи нами не було
виявлено.
Емоційний компонент життєвого досвіду та перспективи особистості
ми дослідили за допомогою колірного тесту відносин (КТВ) О. Еткінда,
методики «Вибір кольору» М. Люшера. Колірний тест відносин розробили
Є. Ф. Бажин і О. М. Еткінд. Він призначений для вивчення емоційних
компонентів відносин людини до значущих для неї людей, у тому числі і до

112
самої себе. У якості стимульного матеріалу КТВ використовують набір
колірних стимулів восьмикольорового тесту М. Люшера, в основу якого
закладено припущення про те, що вибір кольору відображає спрямованість
досліджуваного, його настрій, функціональний стан і найбільш стійкі риси
особистості. Колірний тест Макса Люшера вперше вийшов у світ в 1948 році.
Теорія і практика цього методу викладені і в роботах М. Люшера «Сигнали
особи», «Чотириколірна людина». У своїх роботах дослідник спирається на
те, що сприйняття людиною кольору є об’єктивним та універсальним, проте
переваги у виборі кольорів суб’єктивні. Таким чином, ця відмінність дає
змогу за допомогою цієї методики об’єктивно вимірювати суб’єктивні стани.
У своїх роботах М. Люшер доводить, що надання переваги одним кольорам
на відміну від інших пов’язано зі стійкими особовими характеристиками
випробовуваного й особливостями його переживання актуальної ситуації
[206].
У нашому дослідженні респондентам було запропоновано обрати із
набору колірних стимулів кольорового тесту М. Люшера по одному з
кольорів до кожної події минулого, теперішнього та майбутнього, з яким ця
подія асоціюється для них.
Результати дослідження представлено в табл. 2.14.
Таблиця 2.14
Вибір кольорів, з якими асоціюються у респондентів минуле,
теперішнє та майбутнє
Зелени Червони Жовти Фіолетов Коричнев Чорн
Сірий Синій
й й й ий ий ий
Минул 11,79 21,79 18,06 10,60
8,06% 17,31% 8,21% 4,78%
е % % % %
Тепері 23,21 25,00 16,07 3,57
5,36% 7,14% 8,93% 10,71%
шнє % % % %
Майбу 20,93 23,18 21,68 1,87
5,23% 21,12% 7,85% 3,00%
тнє % % % %

113
 Таким чином, минуле асоціюється у респондентів переважно із зеленим
кольором (21,79%), який символізує вольове зусилля, напругу і
наполегливість, високий рівень домагань, діловитість і впертість. Зелений
колір свідчить про пасивно-оборонну позицію, захисну агресію, практичність
і твердість суджень, раціоналізм. Жовтий (18.06%) та червоний (17,31%)
також переважають у виборі. Це символізує активність, прагнення до
спілкування і сприйнятливість до всього нового, оптимізм, радість та силу
волі, активність, що доходить іноді до агресії, прагнення до успіху через
боротьбу, потребу діяти та збудженість.
Теперішній момент найчастіше асоціюється у респондентів із зеленим
(25,00%) та синім (23,21%) кольорами. Синій колір символізує стан спокою,
потребу у відпочинку, емоційну стабільність і задоволеність, душевну
прихильність, гармонію. Жовтий колір також обирається доволі часто –
16,07%.
Майбутнє здебільшого асоціюється у респондентів із зеленим (23,18%),
жовтим (21,64%), червоним ( 21,12%) та синім (20,93% ) кольорами.
Водночас негативне забарвлення змінюється у залежності від часу,
який описується. Так, минуле асоціюється із додатковими кольорами
(фіолетовий, коричневий, сірий, чорний) у 31,65% випадках, теперішнє – у
28,57%, а майбутнє – у 17,95%. Найбільше ця тенденція спостерігається
стосовно чорного кольору (минуле – 10,60%, теперішнє – 3,57%, майбутнє –
1,87%), який інтерпретується М. Люшером як заперечення, закінчення
певного етапу або відмова, зречення і неприйняття, протест. Це свідчить про
те, що для опису перспективи власного майбутнього респонденти
звертаються до подій, які є для них здебільшого позитивними.
На наступному кроці нами було запропоновано учасникам дослідження
проранжувати поданий спектр у порядку зменшення переваги від найбільш
привабливого до найменш привабливого кольору. За результатами
ранжування складено табл. 2.15.

114
 Таблиця 2.15
Внутрішній конфлікт щодо оцінки власного минулого досвіду та
майбутніх перспектив у різних категорій респондентів за ЦТО
Відсутній Є ознаки Наявний
Бійці АТО 47,62% 33,33% 19,05%
ВПО 23,81% 42,86% 33,33%

Мешк.пограниччя 27,94% 47,06% 25,00%

КГ (стабільні регіони) 36,00% 44,00% 20,00%

Таким чином, нами було виявлено, що найбільше протиріччя між
емоційною оцінкою подій досвіду та перспективи продемонстрували
представники групи «ВПО», 76,19% респондентів цієї групи відчувають
внутрішній конфлікт. Для представників групи «Мешканці зони АТО»
конфлікт також є доволі вираженим (72,06%). Водночас для представників
групи «Військові АТО» внутрішній конфлікт не є таким характерним
(52,36%), що є суттєво меншим навіть за результати контрольної групи
(64%).

Рис. 2.16. Внутрішній конфлікт за кольоровим тестом Люшера

Відсутність внутрішнього конфлікту у представників групи «Військові
АТО» ми вважаємо можливим пов’язати із тим, що вони на момент
проведення опитування перебували на службі у ЗСУ та виконували свої
безпосередні обов’язки. Ситуація військових дій потребує повного

115
включення особистості, водночас минулий життєвий досвід практично не
використовується (негативний прагматично-практичний компонент), а
проектування майбутнього здебільшого відкладається на потім (до моменту
закынчення військових дій). Тобто представники цієї групи відчувають
внутрішній конфлікт менше, ніж представники контрольної групи, які
живуть у ситуації буденності, маючи змогу згадувати минуле та проектувати
майбутнє.
Отже, найменше протиріччя між емоційною оцінкою досвіду та
перспективи відчувають представники групи «Військові АТО» – 47,62%, у
той час коли тільки 23,81% представників групи «ВПО» не відчувають цього
протиріччя.
На наступному етапі нашого дослідження ми проводили діагностику
смислового компонента особистісного досвіду та перспективи особистості.
Для аналізу описаних респондентами значущих подій минулого та
майбутнього відповідно до наведеної схеми дослідження нами були
виокремлені наступні ознаки: опис події за нормативним принципом
(соціальною ознакою) чи за особистісним; особистісні смисли події
описуються чи не описуються.
Тут подіями, які виділяються за нормативним принципом, ми вважаємо
ті події, які розкривають участь чи входження людини до основних
соціальних інститутів, таких як школа, виш, початок трудової діяльності,
створення сім’ї, вихід на пенсію – тобто тих, що відповідають нормативним
уявленням про життєвий шлях особистості. Події, які обираються
респондентами за особистісною ознакою, ми вважаємо події, які не пов’язані
із соціальними інститутами та мають для людини індивідуальне значення.
Описання особистісних смислів події може бути виражене респондентами в
описі цих подій, чи не виражене.
Результат аналізу анкет за цими показниками наведено у таблиці 2.16.
Таблиця 2.16

116
 Підстави для вибору подій з досвіду й перспективи та вираженість
смислу (за результатами методу «Каузометрія»)
Категорія Показники Ознаки Досвід Перспектива
Норм. принцип 39,44% 54,23%
подія
Загальний Особ. принцип 51,41% 39,44%
масив Виражений 52,11% 35,21%
смисл
Не виражений 45,77% 57,75%
Норм. принцип 46,51% 62,79%
подія
Особ. принцип 53,49% 37,21%
Жінки Виражений 62,79% 41,86%
смисл
Не виражений 37,21 58,14%
Норм. принцип 45,71% 42,86%
подія
Особ. принцип 51,43% 37,14%
Чоловіки Виражений 57,14% 37,14%
смисл
Не виражений 42,86% 48,57%
Норм. принцип 50% 57,69%
подія
Особ. принцип 42,3% 23,08%
Військові АТО Виражений 26,92% 34,62%
смисл
Не виражений 65,38% 46,15%
Норм.принцип 56,00% 60,00%
подія
Особ. принцип 44,00% 40,00%
ВПО Виражений 36,00% 28,00%
смисл
Не виражений 64,00% 68,00%
Норм. принцип 41,27% 53,97%
подія
Особ. принцип 58,73% 42,86%
Мешканці АТО
Виражений 65,08% 41,27%
смисл
Не виражений 34,92% 55,56%
Норм. принцип 42,86% 46,43%
подія
Особ. принцип 53,57% 46,43%
Контрольна Виражений 60,71% 28,57%
група
смисл
Не виражений 39,29% 64,29%

Проаналізувавши данні, наведені у таблиці, можна зробити висновки

про те, що описуючи власний життєвий досвід, більшість респондентів
(51,41%) використовують особистісний принцип, тобто у виборі подій вони
керуються власними уявленнями про значущість цих подій у їхньому житті. І
лише 39,44% респондентів описують свій досвід через соціально значущі
події. У той же час, описуючи перспективу власного майбутнього, 54,23%

117
опитуваних обирають соціально значимі події і лише 39,44% – користуються
особистісним принципом.
Водночас, виконуючи завдання розкрити суть обраних подій, 52,11%
респондентів описують особистісні смисли подій власного досвіду і лише
35,21% опитуваних робить це стосовно подій свого майбутнього.
Таким чином, можна зробити висновки, що події, які увійшли до
досвіду індивіда, обираються ним здебільшого через особистісне ставлення
та смисли. Закладені в події минулого досвіду смисли є більш зрозумілими
для респондентів, ніж ті смисли, які досліджувані вкладають у можливі та
очікувані події майбутнього.
Аналізуючи різні експериментальні групи, ми виявили такі відмінності:
50% респондентів категорії «Військові АТО» та 56% – ВПО» в описанні
життєвого досвіду керується переважно нормативним принципом, і в цьому
разі смисли в описанні цих подій в обох групах не є вираженими. Тобто коли
у виборі подій свого минулого людина користується особистісним
принципом, вона з більшою вірогідністю усвідомлює особистісні смисли цих
подій.
Групами, у яких особистісні смисли найбільше виражені в описанні
подій минулого, стали «Мешканці прикордонних з АТО територій» та
Контрольна група – 65,08% та 60,71% відповідно. В описанні подій
майбутнього особистісні смисли більшою мірою виражені в групах
«Мешканці прикордонних з АТО територій» та «Військові АТО» 41,27% та
34,62%. Єдина група, де в результаті опитування виявилося, що особистісні
смисли більше виражені в описанні подій можливого чи очікуваного
майбутнього, стала група «Військові АТО», зокрема, 26,92% респондентів,
описуючи події власного досвіду, вказують на особистісний смисл цих подій,
описуючи майбутнє, 34,62% респондентів роблять це. Слід також зазначити,
що описуючи власне майбутнє, найчастіше використовують особистісний
принцип представники Контрольної групи – 46,43% респондентів.

118
 Оскільки дані смислової складової досвіду і перспективи представлені
номінальними шкалами, було використано таблицю спряженості частот, хі-
квадрат критерій та обчислені спрямовані міри зв’язку: лямбда, Тау Гудмена-
Краскела, коефіцієнт невизначеності. Спрямовані міри зв’язку обчислюються
з розрахунку, що одна класифікація залежна від іншої. Дані було
проаналізовано в цілому та за регіонами. Таблиці з результатами обчислення
представлено у файлі «досв_персп.xls».
Серед результатів звертає на себе увагу наступне.
Загалом знайдений зв’язок є статистично не значимий хі2 Пірсона =
5,432 з 4 ст. св. Асимптотичне значення 0,246, що > 0,05. Те саме можна
сказати й про спрямовані міри зв’язку – вони наявні, але статистично не
значимі, тут найбільшими є: лямбда при залежній «перспективі» (0,208), тау
і коефіцієнт невизначеності при залежному досвіді (0,079 і 0,086 відповідно),
хоча вони й близькі до нуля.
Для представників групи стабільних регіонів взагалі зв’язок не
виявлено, а лямбда дорівнює 0.
Для ВПО у 4 (100,0%) комірках очікувана частота менша за 5.
Мінімальна очікувана частота = 0,50. Знайдений зв’язок є статистично не
значимий хі2 Пірсона = 1,111 з 1 ст. св. Асимптотичне значення 0,292, що >
0,05. Окремо відзначимо дані щодо лямбда. Вона є найбільшою (0,200) в
ситуації, коли перспектива приймається залежною. У зворотній ситуації (при
залежному досвіді) вона дорівнює 0. Тож можна стверджувати, що для цієї
групи якщо й існує певний зв’язок між досвідом і перспективою, то тільки у
випадку, коли перспектива залежить від досвіду.
Для представників групи військові АТО знайдений зв’язок є
статистично значимий хі2 Пірсона = 15,455 з 4 ст. св. Асимптотичне
значення 0,004, що < 0,01. Тут спрямовані міри зв’язку також статистично
значимі й найбільшими є: лямбда при залежному «досвіді» (0,750). Те саме
підтверджується й для тау Гудмена-Краскела (0,716), і для коефіцієнта
невизначеності (0,713). Тож для цієї групи можна стверджувати наявність
119
сильної залежності між досвідом і перспективою, причому досвід однозначно
залежить від перспективи.
На наступному етапі за допомогою методики «Ціннісний спектр»
Д. О. Леонтьєва ми визначили основні цінності, які стають смислотвірними у
виборі події минулого чи майбутнього. Для цього респондентам було
запропоновано виокремити головне у кожній із подій минулого й
передбачуваного майбутнього та обрати компоненти, які є ключовими у
кожній із подій за їхньою думкою.
За результатами аналізу цих цінностей нами була складено таблицю
2.17.
Таблиця 2.17
Основні цінності, які є смислоутворюючими при виборі подій
минулого чи майбутнього
Поява Затвердження
Свої Дії Позитивні Негативні
нового особистісного
дії інших переживання переживання
смислу смислу
34,29
Минуле 32,06% 44,13% 22,22% 34,92% 17,46%
%
Теперішн 33,33
25,40% 28,57% 20,63% 17,46% 33,33%
є %
41,90
Майбутнє 20,63% 49,84% 6,35% 31,75% 30,48%
%

Отже, у виборі подій минулого ключовими стають позитивні

переживання (44,13%), орієнтація на свої дії та на дії інших має майже
однакові показники з незначним переважанням своїх дій (34,29% та 32,06%
відповідно), поява нового смислу переважає над затвердженням особистого
смислу.
Описуючи теперішнє, респонденти здебільшого орієнтуються на свої
дії (33,33%) та затвердження особистісного смислу (33,33%). Ключовими у
виборі подій майбутнього стають позитивні переживання (49,84%) та
орієнтація на свої дії (41,90%). Водночас, описуючи майбутнє, учасники
дослідження майже не орієнтуються на негативні переживання (6,35%) та
значно зменшується частка орієнтації на дії інших (20,63%). Проте поява
120
нового смислу (31,75%) та затвердження особистісного смислу (30,48%)
набувають майже однакових значень.
Можна також зазначити, що у виборі подій минулого переважною є
орієнтація на переживання 66,35% та дії, теперішнього – на дії 58,73% та
майбутнього – на смисли 62,23% та дії.
Дослідження прагматично-практичного компонента досвіду та
перспективи особистості було проведено нами на підставі рефлексивного
аналізу респондентами власних дій, що призвели чи можуть призвести до
настання обраної події. За результатами дослідження було складено
таблицю2.18.
Таблиця 2.18
Дослідження прагматично-практичного компонента досвіду та
перспективи особистості
Загальний Військові ВПО Мешк. Зони Мешк. стаб.
масив АТО АТО тер.
Досвід 34,33% 43,18% 29,55% 35,72% 28,87%

Перспектив 22,38% 17,39% 28,45% 19,14% 24,56%

а

Отже, можна зробити висновки, що дії, які необхідно здійснити для

настання тієї чи іншої події, є мало рефлексивними для більшості
респондентів – як для досвіду, так і для перспективи. Проте дії досвіду для
кожної з груп рефлексуються більшою мірою, ніж дії, які необхідно
здійснити для настання події у майбутньому. Найменше розуміння власних
дій, що можуть призвести до події, яка обирається респондентами як власне
можливе майбутнє, продемонстрували представники групи Військові АТО та
мешканці прикордонних із зоною АТО територій. Це може бути пов’язано із
тим, що для військових, які на момент проведення дослідження перебували
безпосередньо у зоні бойових дій, завдання побудови власного майбутнього
не є актуальним. Проте це питання постане перед представниками цієї групи
після демобілізації. Водночас для мешканців так званих «сірих» зон ситуація
теперішнього є найменш визначеною, що негативно відображається на

121
суб’єктній позиції представників цієї групи. Представники групи ВПО
продемонстрували збільшення здатності до рефлексивного аналізу власного
майбутнього порівняно із контрольною групою та найближчі значення за
рефлексивністю власного досвіду й перспективи особистості.. Це може бути
пов’язано із тим, що перед ними питання побудови майбутнього на момент
проведення опитування постало найгостріше.
Таким чином, якісний аналіз досвіду та перспективи особистості за
основними компонентами, що були виокремлені на попередньому етапі
дослідження, дозволив:
- виявити наявність змістового, смислового, емоційно-переживального
та прагматично-практичного компонентів досвіду та особливості їх
представленості у перспективі особистості;
- встановити, що безпосередній зв’язок між відповідними
компонентами досвіду та перспективи особистості є слабким та
малозначущим.
Тобто механізм зв’язку досвіду та перспективи особистості є
опосередкованим.

122
 2.2.3. Ставлення особистості до власного життєвого шляху
та до часу свого життя
Наступним етапом нашої роботи було дослідження ставлення
особистості до власного життєвого шляху та до часу свого життя. Для цього
було здійснено структурний та змістовий аналіз часових орієнтацій
респондентів. Ставлення особистості до часу свого життя розглядається, з
одного боку, як ситуаційно-детермінований процес, а з іншого – як відносно
стабільний. Надмірна концентрація на одному з часових вимірів може
визначатися різноманітними факторами. Однак головне – не саме собою
минуле, сьогодення або майбутнє, а їх зв’язок, інтеграція, структура у
свідомості людини.
За допомогою шкали задоволеності життям ми дослідили ступень
задоволеності респондентів власним минулим, теперішнім та майбутнім.
Методика «Часові децентрації» Є. І. Головахи та О. О. Кроніка спрямована
на виявлення часової спрямованості досліджуваних. Методика «Часові
орієнтації в асоціативному експерименті» (модифікація методики
«Асоціативний експеримент») Л. О. Регуш була використана для виявлення
та аналізу змістових компонентів часових орієнтацій особистості.
На початку нами було запропоновано респондентам оцінити ступінь
задоволеності власним життям та обрати те твердження, яке найбільше
відповідає їхній оцінці періодів минулого, теперішнього та майбутнього
власного життя. Для цього ми використали шкалу з п’яти тверджень, два з
яких виражали незадоволеність власним життям (не задоволений та скоріше
не задоволений), два – задоволеність (задоволений, скоріше задоволений), та
нейтральне ставлення (як у всіх). За результатами опитування ми отримали
результати, які представлено у таблиці 2.19.

123
 Таблиця 2.19
Ступінь задоволеності власним життям
Не Скоріше не Скоріше
Як у всіх Задоволений
задоволений задоволений задоволений
Минуле 0% 9,68% 11,29% 62,90% 16,13%
Теперішнє 1,54% 15,38% 6,12% 33,85% 35,38%
Майбутнє 0% 3,28% 2,72% 31,15% 59,02%
Таким чином, найбільша задоволеність власним життям проявляється
відносно особистісного майбутнього, тобто подій, які плануються чи
передбачаються у перспективі власного життя (90,17%). Найвищий ступінь
незадоволеності виявляється стосовно власного сьогодення – так, майже 17%
респондентів незадоволені власним теперішнім. У відношенні до власного
минулого найчастіше учасники дослідження обирали відповідь «Скоріше
задоволений» (62,90%).
За результатами дослідження ступеня задоволеності власним життям
для представників різних груп ми склали таблицю 2.20.
Таблиця 2.20
Задоволеність власним життям для представників різних груп
Група Час Не задоволений Як усі Задоволений
Минуле 8,00 8,00 84,00
Військові АТО Теперішнє 2,15 15,00 82,85
Майбутнє - - 100
Минуле 11,11 22,22 66,67
ВПО Теперішнє 30,00 10,00 60,00
Майбутнє 11,11 22,22 66,67
Мешканці Минуле 11,45 11,45 77,1
прикордонних Теперішнє 22,85 22,85 54,3
територій Майбутнє 2,95 5,90 91,15
Минуле 8,15 11,75 80,1
Контрольна
Теперішнє 12,35 8,45 79,2
група
Майбутнє 3,3 3,2 93,5

124
 Найменше задоволені власним життям переселенці та мешканці
прикордонних територій. Для переселенців характерна висока
незадоволеність теперішнім (30%) та доволі невисока задоволеність минулим
і майбутнім (по 66,67% відповідно). Найменш задоволені теперішнім
мешканці прикордонних територій (54,3%), проте для представників цієї
групи характерна висока задоволеність майбутнім (91,15%). Цікавими
виявилися результати представників групи «Військові АТО» – для них
характерна найбільша задоволеність усім часовим континуумом власного
життя. Це може бути пов’язано із теперішньою ситуацією, яка для
представників цієї групи є небезпечною і вимагає повної концентрації та
відсутності рефлексії.
Наступним кроком було дослідження часової спрямованості
респондентів за допомогою методики «Часові децентрації» Є. І. Головахи та
О. О. Кроніка. Часові децентрації вказують найбільш характерні, типові для
людини орієнтації на минуле, теперішнє або майбутній час. Переважна
орієнтація людини на визначений час включена в цілісну особистісну
організацію і зазвичай пов’язана з інтелектуальними, емоційними та
вольовими властивостями.
Учасники дослідження за допомогою пропонованих шкал повинні були
оцінити свої переживання часу в справжній період їхнього життя.
Спрямованість респондентів на певний час для загальної вибірки
представлена на рисунку 2.17.

125
 Рис. 2.17. Орієнтація респондентів загальної вибірки на певний час
власного життя.
Серед загальної вибірки переважає орієнтація на теперішнє 39,38%,
тобто фіксація в сьогоденні – життя тільки тут і тепер, у цьому моменті.
Деякі психотерапевтичні підходи роблять акцент на тому, щоб
відновити/посилити здатність людини відчувати себе в сьогоденні, проте
абсолютизація сьогодення призводить до того, що людина виявляється
нездатною побудувати своє життя в зовнішньому світі згідно зі своїми
бажаннями, їй важко планувати дії, будувати та структурувати життя. А цн
означає, що залишається тільки реагувати на стимули. Якщо має місце
фіксація на майбутньому (34,28%) – людина занурюється в плани, мрії, і вони
виявляються відірваними від реальності, а коли вона повертається в
реальність, втрачає чутливість до того, що є насправді. У випадках фіксації
на минулому (8,82%) людина живе в основному спогадами, переживаннями,
коли майбутнє лякає, а існувати в сьогоденні не вистачає сміливості або сили
[52].
Проте, в нашому випадку показники збалансованої часової перспектива
є доволі високими. Взагалі переважає орієнтація на теперішній час та
майбутній.

126
 Рис. 2.18. Орієнтація на певний час власного життя для респондентів,
розподілених за параметром статі
Показники орієнтації на минуле серед чоловіків (13,23%) вищі, ніж у
жінок (7,58%) майже на 6%. В обох групах переважає орієнтація на
теперішнє та майбутнє, проте для жінок показники трохи вищі. Орієнтація на
різний час одночасно є більш характерною для чоловіків (21,96%), ніж для
жінок (16,26%).

Рис. 2.19. Орієнтація на певний час власного життя для

респондентів, розподілених за параметром віку
Найвищу орієнтацію на минуле мають представники вікової групи 56
років та вище, для них же практично не характерна орієнтація на майбутнє.
127
Молодь більше орієнтується на майбутнє – 38,05%. Для представників
середньої вікової групи (30–55 років) характерна орієнтація на теперішнє, що
є цілком очікуваним результатом. Проте орієнтація на різний час свого життя
є найбільш характерною для представників старшої вікової групи – 40%.

Рис. 2.20. Орієнтація на певний час власного життя для

респондентів, розподілених за параметром освіти
Результати діагностики орієнтації на певний час власного життя за
параметром освіти є доволі цікавими. Взагалі для всіх груп переважає
орієнтація на теперішнє, найбільше ця орієнтація виражена для респондентів,
які мають середню та середню спеціальну освіту – 53,36% та 47,7%
відповідно. Орієнтація на майбутнє підвищується відповідно до підвищення
рівня освіти (35% для респондентів, що мають вищу освіту). Проте
найбільшу збалансованість продемонстрували представники групи із
середньою спеціальною освітою – 21,84%.
Для респондентів, які були розподілені нами на підставі їх участі у
військовому конфлікті, що склався на території східної України (військові
АТО, ВПО, мешканці прикордонних із зоною АТО територій та мешканці
стабільних територій (КГ)). Було отримані такі результати: єдиною групою,
для якої було діагностовано орієнтацію на майбутнє, виявилася група
128
мешканців стабільних регіонів КГ (46,98%). Для інших груп характерна
орієнтація на теперішній час. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що
важка життєва ситуація, що склалася для представників інших груп,
вплинула на них таким чином, що вони були змушені сконцентруватися на
теперішньому моменті часу.

Рис. 2.21. Орієнтація на певний час власного життя для

респондентів, розподілених за входження до ситуації АТО
Найбільш це характерно для ВПО – 43,65% респондентів, бійців АТО –
40,65% та мешканців прикордонних територій – 40,64%. Водночас найменшу
орієнтацію на майбутнє продемонстрували представники групи бійці АТО –
26,94%, що майже на 20% менше за результати КГ.
Таким чином, орієнтація на минуле спостерігається тільки в групі з
віковими показниками 56 і більше. Також ці показники підвищуються для
групи ВПО. Найнижчі показники фіксації на минулому ми можемо
спостерігати серед представників вікової групи від 30 до 55 років та
респондентів, які мають середню освіту.
Для груп з віковими показниками 18–29 та КГ більш характерна
орієнтація на майбутнє, показники орієнтації на теперішнє водночас також є
доволі високими. Серед жінок орієнтація на майбутнє більш виражена, ніж
129
серед чоловіків. Найнижчу орієнтацію на майбутнє продемонстрували
представники груп з віковими показниками 56 і вище та ті, які мають
середню та середню спеціальну освіту, серед військових АТО орієнтація на
майбутнє також є доволі низькою.
Здебільшого респонденти живуть з орієнтацією на «тут і тепер», тобто
орієнтуються у просторі своєї життєдіяльності через реакцію на стимули
сьогодення. Водночас орієнтація на майбутнє також є доволі вираженою, що
пов’язано із відповідальністю, особливістю якої є передбачення наслідків
рішень, що приймаються, і оцінка своїх можливостей при їх виконанні.
Наступним кроком нашого дослідження було проведення методики
«Часові орієнтації в асоціативному експерименті» (модифікація методики
«Асоціативний експеримент») Л. О. Регуш, з метою визначення часових
орієнтацій людини. Для цього нами було запропоновано респондентам
написати якомога більше власних асоціацій, пов’язаних із минулим,
майбутнім та сьогоденням. Для обробки та аналізу результатів було
визначено довжину асоціативного ряду, тобто підраховано кількість
використаних слів. Крім того, визначено структуру асоціативного ряду, для
чого підраховано спочатку кількість семантичних гнізд, а потім розмір цих
гнізд. Результати дослідження представлені у таблиці 2.21.
Таблиця 2.21
Кількісний аналіз результатів асоціативного експерименту
Довжина асоціативного ряду Семантичні гнізда
Час Середній
Абсолютна Середня Кількість
розмір
Минуле 601 4,09 64 11,69
Теперішнє 500 3,4 57 8,77
Майбутнє 561 3,82 48 9,39
Таким чином, найдовша асоціативна ланка виникає в респондентів у
разі згадки про минуле, як і найбільша кількість семантичних гнізд та
довжина асоціативного ряду. Найменша кількість семантичних гнізд виникає,
коли мова йде про майбутнє, для теперішнього характерною є найменша
середня довжина асоціативного ряду.
130
 Провівши якісний аналіз результатів асоціативного експерименту, ми
виявили декілька основних закономірностей у виборі асоціацій. Так,
досліджувані обирають слова, які пов’язані в них з емоціями чи почуттями, –
такими, як любов, радість, щастя, страх, нудьга тощо; або слова, які пов’язані
із тими чи іншими діями (робота, навчання, розлучення, труд, турбота,
тощо); чи слова, пов’язані із якими-небудь значущими для людини
поняттями чи категоріями (сім’я, друзі, здоров’я, краса, рідні та ін.). За
результатами аналізу складено таблицю 2.22.
Таблиця 2.22
Якісний аналіз результатів асоціативного експерименту
Значущі
Емоції, почуття Дії
поняття
Кільк. згадувань 271 193 136
Любов, радість,
Сім’я,
щастя, Навчання, робота,
Минуле Найпоширеніші друзі, діти,
переживання, дитинство, пізнання,
асоціації батьки,
веселощі,страх, труд, дозвілля, рутина
рідні
нудьга
Кільк. згадувань 204 198 103
Любов, радість, Сім’я,
надія, Робота, планування, друзі,
Теперішн
Найпоширеніші задоволеність, стабільність, життя,
є
асоціації віра, позитив, хобі, батьки,
інтерес, страх, пізнання, розуміння здоров’я,
тяжко війна
Кільк. згадувань 135 187 238
Сім’я,
Любов, радість, Стабільність, робота,
Майбутн діти,
Найпоширеніші надія, відпочинок, очікуване,
є сонце, дім,
асоціації благополуччя, бажане, заплановане,
здоров’я,
приємне, віра турбота
друзі
Таким чином, минуле асоціюється здебільшого з емоціями та
почуттями, і довжина асоціативного ряду в цьому випадку найдовша – у
середньому 4,09 слів. Асоціативний ряд теперішнього майже в рівному
ступені складають дії та емоції з почуттями, водночас середня довжина
асоціативного ряду найкоротша – 3,4 слова. Майбутнє у респондентів
найчастіше викликає асоціації з важливими для них поняттями, які є носіями
деякого смислу, середня довжина асоціативного ряду при цьому складає 3,84
слова.
131
 У наступному блоці предметом дослідження виступили смисложиттєві
орієнтації, життєві уявлення та цінності респондентів (використано методику
«Смисложиттєві орієнтації» (методика СЖО Д. О. Леонтьєва). Цей метод дає
змогу оцінити «джерело» сенсу життя, який може бути знайдений людиною
або в майбутньому (цілі), або в сьогоденні (процес), або в минулому
(результат), або в усіх трьох складових життя. Тест СЖО є адаптованою
версією тесту «Мета в житті» (Purpose - in - Life Test, PIL) Джеймса Крамбо і
Леонарда Махолика [89].
На основі факторного аналізу адаптованої Д. О. Леонтьєвим версії цієї
методики дослідниками було створено тест СЖО, що включає, разом із
загальним показником усвідомленості життя, п’ять субшкал, що відбивають
три смисложиттєвих орієнтації особистості (цілі в житті, насиченість життя і
задоволеність самореалізацією) та два аспекти локусу контролю (локус
контролю – Я і локус контролю –життя).
За результатами методики СЖО респонденти продемонстрували такі
показники, представлені у таблицю 2.23.
Таблиця 2.23
Середні показники шкал методики СЖО по групах (у балах)

Шкали

Загаль
Група Локус Локус
Результа ний
Цілі Процес контролю контролю
т показн
–Я –життя
ик УЖ

Загальний масив 5,45 5,30 5,19 5,37 5,48 105,76

Військові АТО 5,84 5,53 5,28 5,80 5,47 108,80
ВПО 5,30 5,07 4,90 4,88 4,98 102,36
Мешк. зони АТО. 5,44 5,17 5,16 5,07 5,53 105,05
Контр. група 5,45 5,21 5,23 5,28 5,63 107,25

Таким чином, рівень усвідомленості життя у представників всіх груп є

середнім. Найнижчі показники за цим параметром мають представники

132
групи «ВПО» (102,36), найвищий – група «Військові АТО» (108,8).
Показники цієї групи є вищими за усіма показниками, крім «локус контролю
– життя», серед усіх груп і значно вищими за показники Контрольної групи,
із чого ми можемо зробити висновок, що для представників цієї групи
характерним є усвідомлення власного життя, як контрольованого та
керованого. Це корелює із найбільшою спрямованістю представників цієї
групи на майбутній час власного життя.
Для переселенців характерні невеликі бали за всіма шкалами.
Порівняно із Контрольною групою представники цієї групи мають більш
низькі бали.
За шкалою «Цілі життя», тобто орієнтація на майбутнє, найвищими є
показники серед представників груп «Військові АТО» та «КГ» (5,84 та 5,45).
Процес життя, тобто орієнтація на «тут і тепер», отримав найвищі бали серед
групи бійці АТО та КГ. Такі ж результати за шкалою «Результат життя» та
«Локус контролю – Я», що може бути пов’язано з тим, що представники цих
груп на момент опитування займали активну позицію щодо власного життя.
Показники по шкалі «Локус контролю – життя», тобто впевненість, що
людина може контролювати своє життя, є найвищими для представників
групи «Мешканці стабільних регіонів».
За допомогою методів математичної статистики було обчислено
середні статистичні відхилення за всіма шкалами для представників усіх
груп. Результати представлено в таблиці 2.24.
Таблиця 2.24
Середні статистичні відхилення результатів дослідження
Шкали

Локус Локус
Результа
Група Цілі Процес контролю контролю –
т
–Я життя

Загальний масив +-1,04 +-0,89 +-1,14 +-1,01 +-1,03

Військові АТО 1,25 1,02 1,59 1,07 1,39
ВПО 0,88 0,866 1,03 1,02 1,22
Мешк. Зони АТО. 0,92 0,81 0,97 0,99 0,97
133
 Контр. група 0,88 0,52 0,87 0,77 0,60
Таким чином, найбільш однорідними є відповіді представників
контрольної групи. Найбільші розбіжності у відповідях ми можемо
констатувати в представників групи «Військові АТО». Це може бути
пов’язано із тим, що для багатьох представників цієї групи були
характерними відповіді, які відповідають найвищим балам за багатьма
шкалами, що взагалі ставить під сумнів такі високі результати усвідомлення
власного життя представниками цієї категорії. Найбільші розбіжності
представники цієї категорії продемонстрували за шкалою «Результативність
життя», тобто задоволеність самореалізацією; «Цілі життя», тобто наявність
усвідомлених цілей майбутнього та «Локус контролю – життя», тобто
відчуття керованості життям. Також не однорідними є відповіді
представників групи «ВПО» за шкалами «Результативність життя», «Локус
контролю – Я» та «Локус контролю – життя». Тобто питання керованості
життям, відчуття себе «господарем» життя та задоволеності самореалізацією
є доволі спірними для представників цієї групи.
Показники цієї методики корелюють із отриманими раніше
результатами.

134
 2.3. Інтерпретація досвіду та особливості побудови життєвих
перспектив особистості
На підставі отриманих даних нами виокремлено чотири види структури
досвіду:
- основний компонент – когнітивний чи смисловий. Тут у побудові
перспективи майбутнього цей компонент стає основою для формування
власного «Хочу» та переходить у мотивацію індивіда;
- основний компонент – прагматично-практичний. Тут у побудові
перспективи майбутнього цей компонент стає основою для формування
власної ресурсності індивіда, тобто формування власного «Можу»;
- основний компонент – емоційно-переживальний. Тут у побудові
перспективи майбутнього цей компонент стає основою для формування
власного «Буду», тобто формує емоційну готовність індивіда до
майбутнього;
- збалансований досвід. Усі компоненти в структурі досвіду є
усвідомленими та збалансованими.
Слід зазначити, що накопичення, зберігання та трансформація досвіду
відбувається у формі опису ситуації, тобто змістового його компонента.
Проте в структурі одиниці досвіду особистості завжди є присутні всі ці
компоненти, інакше подія чи ситуація, яка відбулася на життєвому шляху
особистості, не увійде до її життєвого досвіду і залишиться на рівні пам’яті
індивіда. В цьому випадку людина буде пам’ятати цю подію, проте вона не
увійде до її життєвого досвіду.
У процесі життя особистості відбуваються зміни, що можуть привести
до депривації будь-якого з цих компонентів у структурі життєвого досвіду,
що відображається у неспроможності побудувати власну реалістичну,
оптимістичну, диференційовану та узгоджену перспективу.
Таким чином, нами було виділено чотири основні типи ставлення
особистості до свого життєвого досвіду: ідеалізація досвіду (досвід стає
основою для формування перспективи, причому не враховується теперішня
135
та бажана майбутня ситуації), ігнорування досвіду (досвід не враховується у
побудові перспективи особистості), застрягання в минулому досвіді
(перспектива не будується взагалі, ситуація минулого не закінчується),
трансформація минулого досвіду (досвід враховується у побудові
перспективи особистості, через аналіз теперішньої та майбутньої ситуацій).
На підставі отриманої типології було складено авторський опитувальник для
визначення типу інтерпретації досвіду.
У таблиці 2.25 представлено особливості зв’язку між досвідом та
перспективою особистості респондентів досліджуваних груп.
Таблиця 2.25
Зв’язок між досвідом та перспективою респондентів
Ідеалізація Ігнорування Застрягання в Трансформація
Група досвіду в досвіду в минулому досвіду в
перспективі перспективі досвіді перспективі
Загальний масив 30,61% 36,73% 6,81% 25,85%
Чоловіки 30,00% 32,50% 15,00% 22,5%
Жінки 30,84% 38,31% 3,72% 27,13%
Військові АТО 30,77% 23,08% 26,92% 19,23%
ВПО 48,00% 32,00% 4,0% 16,00%
Мешканці зони
28,91% 40,68% 3,18% 27,23%
АТО
Мешканці
стабільних 18,52% 40,74% - 40,74%
територій
Згідно з отриманими даними, ми можемо констатувати, що найбільші
відмінності за типом взаємозв’язку досвіду й перспективи ми отримали між
представниками чотирьох експериментальних груп, розподілених залежно
від ситуації суб’єктивної невизначеності в житті респондентів. Так, найвищі
показники в групі застрягання в минулому (27%) ми отримали для групи
«Військові АТО», це може бути пов’язано з тим, що вони на момент
опитування перебували на військовій службі безпосередньо у регіоні, де
ведуться бойові дії. Тобто для збереження власного життя та здоров’я вони
«не виходять» з теперішньої ситуації активних бойових дій, відповідно
побудова життєвої перспективи в цей момент не відбувається. На
попередньому етапі дослідження було встановлено, що саме для

136
представників цієї групи емоційний компонент досвіду є найважливішим
серед інших груп. Тобто представники цієї групи потребують надання
психотерапевтичної допомоги.
Для представників групи «ВПО» найбільш характерним типом
взаємозв’язку перспективи та життєвого досвіду є ідеалізація досвіду (48%),
що може бути пов’язане із прагненням відновити минуле та зберегти смисли,
які є важливими для особистості. Для представників цієї групи
найважливішою структурною одиницею досвіду найчастіше виявляється
саме смисловий компонент.
Представники групи «Мешканці зони АТО» частіше потрапляють до
такого типу взаємозв’язку перспективи та досвіду, як ігнорування досвіду в
перспективі (41%). Це може бути пов’язано із ситуацією невизначеності, у
яку вони потрапили. Для представників цієї групи найважливішим
компонентом досвіду стають смисловий та змістовий компоненти.
Для представників групи «Мешканці стабільних регіонів» КГ найбільш
характерними є такі типи взаємозв’язку досвіду з перспективою, як
ігнорування досвіду (41%) та трансформація досвіду (41%) у побудові
перспективи. За допомогою семантичного диференціалу було встановлено,
що для представників цієї групи найбільш важливим є змістовий та
прагматично-практичний компоненти досвіду.
Таким чином, попередньо встановлена гіпотеза про те, що структура
організації життєвого досвіду та вид його інтерпретації впливає на
формування перспективи особистості, підтверджується.

137
 Висновки до розділу 2
Спираючись на грунтовний аналіз проведеного нами емпіричного
дослідження особливостей репрезентації особистісного досвіду у життєвій
перспективі особистості та узагальнюючи отримані дані, ми змогли
здійснити ряд висновків та розробок.
1. Нами виокремленно параметри структури життєвого досвіду індивіда.
2. На підставі факторного аналізу представленості у свідомості особистості
власного досвіду створено модель структурно-динамічної організації
досвіду, яка складається із змістового, емоційно-переживального,
когнітивного (смислового) та прагматично-практичного компонентів досвіду.
3. Аналіз окремих складових досвіду особистості показує, що: 1) змістовий
компонент фіксується у вигляді опису ситуації; 2) емоційно-переживальний
компонент формується як результат емоційно-ціннісної оцінки досвіду
особистості, відображає почуття та емоційні переживання людини (він
відповідає за те, щоб людина відчула, що саме ця подія чи ситуація увійшла
до її життєвого досвіду, тобто якщо ситуація, яка відбулася на життєвому
шляху особистості, має для неї якесь значення, це завжди позначається тим
чи іншим емоційним переживанням). Можна стверджувати, що саме
емоційний компонент життєвого досвіду фіксує значущість ситуації, що
відбулася на життєвому шляху особистості. Сам же компонент фіксується у
свідомості у вигляді емоційної оцінки події, що відбулася; 3) когнітивний
компонент досвіду містить психосемантичні конструкції особистості й
закладає особистісні смисли, на підставі яких потім оцінюється та чи інша
ситуація або подія (вона фіксується у висновках про смисли певної події чи
ситуації в житті особистості); 4) змістом прагматично-практичного
компонента особистісного досвіду є практична значущість події, що увійшла
до досвіду. Це може бути опис способу дій, які здійснювала особистість;
усвідомлення тих особистих розумінь, що створили можливість для настання
значущої ситуації; фіксації того, які саме дії роблять можливою реалізацію
певних смислів особистості.
138
4. Здійснений аналіз значення та представленості кожного з параметрів
досвіду у свідомості особистості за параметром характеру причетності до
ситуації АТО на Сході країни (військові АТО, внутрішньо переміщені особи,
мешканці зони АТО, мешканці стабільних регіонів) показав, що відмінності в
організації, інтерпретації та трансформації власного досвіду безпосередньо
пов’язані з ситуаціями, з якими зіткнувся на своєму життєвому шляху індивід
та залежать від ступеня його залучення у ці події, тобто рівня їх особистісної
значущості.
5. Факторний аналіз дозволив нам виокремити найбільш значимі для
представників кожної із досліджуваних груп компоненти життєвого досвіду.
Домінантним виявився змістовий, а найслабшим – раціонально-практичний
компонент досвіду. Для респондентів, пов’язаних із АТО (військові АТО,
внутрішньо переміщені особи, мешканці зони АТО) кожен компонент
структури власного досвіду несе виражене негативне навантаження.
6. Окремо в підгрупах досліджуваних, виокремлених за критерієм соціальної
ситуації життя, нами визначено чотирифакторні структури досвіду, які мають
свою специфіку. Для представників групи АТО відбулася склейка змістового
та емоційного компонентів та з’явився фактор змінювання досвіду. Для цих
респондентів ситуація участі в АТО кардинально вплинула на їх уявлення
про власний досвід. Для представників групи ВПО характерне найбільше
значення емоційно-переживального компонента та змішування прагматично-
практичного компонента із смисловим. Тобто для представників цієї групи
досвід є емоційно навантаженим, та характерні намагання перенести смисли
минулого у майбутнє безпосередньо. Для мешканців прикордонних
територій характерно змішування прагматичного і смислового компонентів
досвіду та наявність позитивно навантаженого емоційного компонента при
певному ігноруванні конкретного змісту досвіду. Представники цієї групи
вважають, що їх досвід є некорисним або акцентують увагу на його смислах.
Для мешканців стабільних регіонів ми отримали наступні результати:
найбільш значущим виявився змістовний компонент, наступні за значенням –
139
смисловий та емоційний компоненти, та найменш виражений прагматично-
практичний компонент. Тобто представники цієї групи здебільшого
зосереджені на змісті власного досвіду при цьому його практичність
оцінюється як низька.
7. Проведений аналіз якісно-феноменологічних характеристик параметрів
життєвого досвіду та перспектив особистості дозволяє з’ясувати, що
виокремлення змістового компонента досвіду (тобто вибір та опис змісту
події) здебільшого є більш доступним, а ніж диференціація змісту
перспективи власного майбутнього. Вибір подій, які увійшли до досвіду,
найчастіше відбувається за особистісним принципом, тобто обираються
події, які є значущими саме для цієї особистості. Проте, вибір подій, які
входять до перспективи майбутнього, частіше відбувається за нормативними
принципами, тобто обираються такі події, які є нормою для певного соціуму.
Водночас, формулювання власного смислу для події, що відбулась у
минулому та відбилась у досвіді особистості, спричиняє менше ускладнень,
ніж та ж процедура для подій, що передбачаються у перспективі
майбутнього.
8. Процедура аналізу сфер життя особистості дозволила нам визначити ті
сфери та події, що найчастіше входять до її досвіду. Ними стали: навчання у
ВНЗ, школа, власні діти, робота, любов, сім’я, дитинство. Аналіз подій чи
ситуацій, що входять до перспективи майбутнього, показав, що найчастіше
респонденти визначають такі сфери, як: сім’я, робота, кар’єра, діти,
придбання, подорожі, навчання. Аналіз сфер життєдіяльності, які увійшли до
життєвого досвіду та перспективи особистості за обраними нами групами,
продемонстрував, що для респондентів, у досвід яких безпосередньо або
опосекредковано увійшла ситуація АТО, важливим стає завершення цієї
ситуації у майбутньому. Проте, кореляція між подіями минулого та
майбутнього здебільшого є незначною. Тобто гіпотезу про відсутність
прямого зв’язку між модусами минулого та майбутнього нами підтверджено.

140
9. За результатами аналізу емоційно-переживального компоненту досвіду та
перспективи виявлено, що найбільше негативних емоційних переживань
виявляється у досвіді респондентів, а найменше – пов’язано із майбутньою
перспективою. Було виявлено наявність внутрішньоособистісного конфлікту
у різних категорій респондентів. Встановлено, що найбільший
внутрішньоособистісний конфлікт щодо зв’язку минулого та майбутнього на
власному життєвому шляху переживають представники групи ВПО та
мешканці прикордонних із зоною АТО територій, ситуація невизначеності
для яких у теперішньому є найбільш вираженою.
10. Реалістичність власних уявлень особистості про майбутнє була
виявлена нами на підставі розуміння нею характеру власних дій, що можуть
привести до настання події. Результати за цим показником є доволі низькі,
що може бути пов’язано з низьким значенням прагматично-практичного
компонента досвіду особистості.
11. Аналізуючи цінності, що стали смислоутворюючими у виборі подій
минулого чи майбутнього, ми з’ясували наступне: для вибору подій
минулого, що увійшли до досвіду, ключовою стає орієнтація на переживання
та дії, тоді як для вибору подій теперішнього – на дії, а майбутнього – на
смисли та дії.
12. Вивчення особливостей ставлення особистості до власного життєвого
шляху та часу свого життя показало, що найбільша задоволеність власним
життям виявляється стосовно подій можливого чи очікуваного майбутнього, і
навпаки, незадоволеність – стосовно теперішнього моменту. Водночас, серед
загальної вибірки респондентів переважає орієнтація на теперішнє, тобто
фіксація в сьогоденні. Фіксація на майбутньому є також доволі поширеною.
Найрідше зустрічається фіксація на минулому, здебільшого це пов’язано із
віком респондентів. Проте, найбільш бажаним та позитивним результатом є
збалансована часова перспектива, що пов’язано з переживанням
задоволеності власним життям. Водночас, минуле найчастіше асоціюється у

141
респондентів з емоціями, теперішнє – з діями та емоціями, а майбутнє – зі
смислами.
13. На підставі отриманих даних нами виокремлено чотири типи
інтерпретації досвіду особистості для побудови її перспективи: ігнорування
досвіду, ідеалізація досвіду, застрягання у досвіді та трансформація досвіду у
побудові перспективи особистості, тобто рефлексивно-аналітичний чи
задачний тип інтерпретації досвіду. Кожен з них складається на підставі
виокремлення адекватних чи не адекватних ситуації компонентів досвіду та
їх деривації чи, навпаки, виокремлення.
Для представників чотирьох репрезентативних груп, обраних нами за
ступенем невизначеності ситуації теперішнього, відмінності є найбільш
вираженими. Найвищі показники у групі застрягання у минулому ми
отримали для групи «Військові АТО», це пов’язано з тим, що для
представників цієї групи емоційний компонент досвіду є найважливішим
серед інших груп. Для представників групи «ВПО» найбільш характерним
типом взаємозв’язку перспективи та життєвого досвіду є ідеалізація досвіду,
що пов’язано із прагненням зберегти смисли, які є важливими для
особистості. Представники групи «Мешканці зони АТО» частіше
потрапляють до такого типу взаємозв’язку перспективи та досвіду, як
ігнорування досвіду в перспективі. Це пов’язано із ситуацією невизначеності,
у яку вони потрапили. Для представників групи «Мешканці стабільних
регіонів» характерні такі типи взаємозв’язку досвіду з перспективою, як
ігнорування досвіду та рефлексивно-аналітичний тип інтерпретації досвіду.
14. Узагальний аналіз отриманих даних показує, що структура організації
життєвого досвіду особистості та вид його інтерпретації впливає на
процес формування нею власної перспективи. Найбільш ефективною є
інтеграція всіх компонентів життєвого досвіду та їх аналіз у інтерпретації
життєвого досвіду для побудови диференційованої, позитивної, особистісної
та реалістичної перспективи майбутнього.

142
 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОБУДОВИ ЖИТТЄВОЇ
ПЕРСПЕКТИВИ НА ОСНОВІ
ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ ОСОБИСТОСТІ

3.1. Програма психологічної роботи із узгодження життєвого

досвіду та перспективи особистості
Аналізуючи психологічні умови та види інтерпретації життєвого
досвіду особистості, ми дійшли висновку, що існує чотири основних види
організації досвіду, які відповідають основним компонентам досвіду. Таким
чином, виявлені нами в ході теоретичного та експериментального аналізу
згаданої психологічної проблематики компоненти життєвого досвіду
особистості задають структурування та організацію досвіду у свідомості
індивіда та впливають на формування особистісної життєвої перспективи.
Із переважанням у життєвому досвіді емоційно-переживального
компонента особистість концентрується на своїх позитивних чи негативних
переживаннях, які пов’язані з її минулим досвідом взагалі, якоюсь подією чи
ситуацією, яка мала місце у її минулому. Проте, переживаючи ситуацію
знову і знову, людина «застрягає в минулому». Водночас вона практично
закриває для себе можливість побудови узгодженої перспективи, що
пов’язано із тим, що досвід особистості стає для неї надцінністю.
У випадку, коли основним компонентом життєвого досвіду особистості
стає змістовий компонент, тобто сфери та ситуації, що відбулися у
минулому, людина переносить, не рефлектуючи, у своє майбутнє. Треба
зазначити, що така організація життєвого досвіду є найбільш поширеною –
це пов’язано із культурним та соціальним заохоченням розвитку саме такого
досвіду. Проте у цьому випадку людина, формуючи свою перспективу,
виходить із подій та ситуацій минулого без урахування змін, що
відбуваються у сьогоденні. Це призводить до численних помилок у
використанні минулого досвіду. Найчастіше особистість у цьому випадку

143
приходить до думки про те, що її досвід не є корисним, та перестає
враховувати його в побудові перспективи майбутнього.
Організація життєвого досвіду, у якому чільним компонентом стають
смисли особистості, у побудові власного майбутнього реалізується через
намагання відтворити ці смисли у власному майбутньому. Проте у наш час
перед особистістю стає задача розрізнення власних смислів та смислів
«привласнених» (чи, точніше, «нав’язаних»), які повсякчасно транслюються
через інформаційне, соціальне та культурне середовище. Розрізнення власних
та нав’язаних смислів утворює складну особистісну задачу, що стає перед
особистістю у ситуації побудови нею власного життєвого шляху. До того ж
перенесення смислів із минулого без відповідної їх інтерпретації та аналізу
змін, що відбулися в теперішній ситуації, призводять до ідеалізації власного
досвіду та спроб без відповідної інтерпретації перенести минулі частини
життя, що мали смисли до майбутнього.
Прагматично-практичний компонент досвіду відповідає за діяльнісну
сторону нашого досвіду, тобто фраза про «перейняття досвіду» стосується
саме цього компонента, і тільки цей компонент досвіду ми можемо
безпосередньо передати в процесі навчання тощо. Проте на питання про те, у
яких ситуаціях ті чи інші дії є доречними і які смисли вкладаються у ці дії,
без врахування інших компонентів досвіду відповісти неможливо.
Отже, тільки за допомогою аналізу та розумінню зв’язку між цими
компонентами ми маємо змогу побудувати узгоджену, диференційовану,
реалістичну, особистісну та позитивну перспективу власного життя.
За результатами дослідження було створено типологію взаємозв’язку
інтерпретації життєвого досвіду та перспективи особистості.
У таблиці 3.1 представлено чотири типи інтерпретації життєвого
досвіду та їхній вплив на становлення перспективи особистості.
Таблиця 3.1
Типологія впливу інтерпретації життєвого досвіду
на перспективу особистості

144
Тип інтерпретації Провідний/депривований Зв’язок із життєвою
досвіду компонент досвіду перспективою
Ігнорування Прагматично-практичний Будується без урахування
досвіду минулого компонент досвіду
Ідеалізація Смисловий компонент Будується через пряме
досвіду минулого провідний перенесення смислів та подій із
минулого в майбутнє
Застрявання у Емоційно-переживальний Не будується. Застрягання у
минулому досвіді комп. провідний минулому, яке переживається як
теперішнє
Рефлексивно- Врахування всіх компонентів Будується узгоджена
аналітичний тип перспектива
інтерпретації
досвіду

Таким чином, за результатами дослідження було виділено основні типи

ставлення особистості до свого життєвого досвіду:
- Ідеалізація досвіду, тобто людина «застигає» у власному
минулому та намагається відтворити його у своєму майбутньому. Це
пов’язано із ідеалізацією смислів, які людина вкладає у власне життя. Проте
у цьому випадку не приймаються зміни, які відбулись із самою людиною та
світом, тобто відсутній аналіз теперішньої ситуації, а ідеалом, який стає
основою для побудови перспективи, є минула ситуація, яку людина
намагається відтворити у майбутньому. У цьому випадку людина
концентрується на власних смислах.
- Ігнорування минулого, тобто у побудові перспективи
майбутнього досвід не враховується, а бажане майбутнє формується
особистістю без урахування власних ресурсів («можу»). Депривується
змістовий компонент минулого. Чи навпаки, змістовий компонент
оцінюється як позитивний, і людина в такому випадку перестає
орієнтуватись на власні «Можу», бо вона починає вважати, що «може все».
- Застрявання у власному минулому – у цьому випадку емоційно
людина знаходиться та переживає ситуацію минулого як наявну, тобто
сьогодення та майбутнє втрачають для неї свій сенс. Тож перспектива
перестає будуватися та враховуватися, і особистість у цьому випадку
концентрується на власному стані.
145
 - Рефлексивно-аналітичне (задачне) ставлення до досвіду, тобто у
формуванні власної перспективи досвід враховується, проте не переноситься
в чистому виді у перспективу, а трансформується через аналіз минулої,
теперішньої та майбутньої ситуації, тобто враховується «хочу», «можу» й
«буду» особистості. Тоді людина, використовуючи власний досвід,
насамперед відповідає собі на питання про те, яку задачу вона буде
вирішувати. Далі вона проводить рефлексивний аналіз власного досвіду
щодо вирішення подібних завдань та аналіз теперішньої ситуації. Зрештою, у
саме цьому випадку особистість стає у позицію суб’єкта власної
життєдіяльності, і в неї формується рефлексивно-аналітичний спосіб
ставлення до власного життя.
Слід зауважити, що у разі застрявання у минулому досвіді, тобто
ідеалізації чи ігноруванні емоційного компоненту досвіду, рух по життєвому
шляху особистості зупиняється і особистість може перебувати у стані
«психологічної смерті» чи депресивному стані. Цей стан характерний для
особистості, яка переживає гостру кризову ситуацію на початковій стадії,
проте знаходження у цьому стані тривалий час є руйнівним для особистості.
Тому особистість у такому стані потребує психотерапевтичної допомоги.
Наша психологічна робота спрямована на досягнення четвертого типу
взаємодії життєвого досвіду та особистісної перспективи у життєдіяльності
респондентів, тобто трансформації досвіду та його узгодження із задачами
сьогодення та майбутнього.
На підставі отриманих результатів було проаналізовано можливість та
необхідність проведення психологічної роботи із фасилітації узгодження
життєвого досвіду та перспективи особистості із усіма представленими в
дослідженні групами респондентів.
Фасилітація, як метод психологічної групової та індивідуальної роботи,
розглядається такими сучасними дослідниками, як П. В. Лушин,
О. С. Андрєєва, О. П. Саннікова, М. Й. Казанжи, О. А. Кондрашихіна,
І. А. Алтухова, І. М. Авдєєва,, В. Ф. Калошина, Р. М. Шварц. Так,
146
П. В. Лушин визначає фасилітацію, як процес сприяння або підтримки
саморозвитку певної системи (на індивідуальному або соціальному рівні).
Тобто фасилітація – це сприяння збереженню екосистеми особистості або
соціуму в стані відкритого динамічного саморозвитку [91–93]. У рамках
фасилітації неможливо примусити екосистему особистості саморозвиватися,
їй можна допомогти це зробити відповідно до наявної у неї програми
саморозвитку. Дослідник зазначає, що розвиток – це невід’ємна властивість
особистості, яка носить за своєю природою соціальний характер. Для
людини індивідуальний розвиток є неможливим без допомоги та взаємодії з
іншим. Таким чином, фасилітація розвитку особистості – це управління
особистістю, опосередковане іншим, тобто управління самоорганізацією
соціальної екосистеми зсередини цієї системи. Управління екосистемою
саморозвитку починається, коли особистість стикається з неможливістю
самостійного руху вперед, тобто переживає певний контекст власного
розвитку як тупиковий. Отже, ми маємо справу із такою ситуацією розвитку
особистості, коли цей розвиток не є визначеним, тобто психолог не може
виступити експертом розвитку у ситуації клієнта [92].
У ситуації роботи із життєвим шляхом, досвідом та перспективою
особистості психолог і його клієнт перебувають саме в такій ситуації
«невизначеного розвитку». Тому було обрано саме цей метод роботи для
констатувального експерименту. Тож ми використовували фасилітацію, як
управління саморозвитком особистості ззовні, через надання допомоги в
самоорганізації та саморозвитку.
У цьому випадку завданням психолога є управління процесом
входження особистості в ситуацію самоорганізації та саморозвитку та
створення особливих умов абсолютного позитивного прийняття процесу та
результатів цього розвитку.
Результат фасилітації – не тільки поліпшення стану клієнта, а й поява
нових можливостей саморегуляції соціального суб’єкта. Досягнення
подібного результату пов’язано з переживанням зони перехідного розвитку,
147
що характеризується високим ступенем невизначеності з боку всіх учасників
саморегулювальної психотерапевтичної системи.
У таблиці 3.2 представлено особливості роботи із кожною із груп, які
брали участь у дослідженні.
Таблиця 3.2
Особливості проведення розвивальної роботи з фасилітації узгодження
життєвого досвіду та перспективи особистості із різними
групами респондентів
Група Найпоширеніший Особливості клієнтських Завдання професійної
тип зв’язку досвіду груп роботи з клієнтами
та перспективи
Переселен Ідеалізація чи Найменший розрив у Фасилітаційна робота з
ці застрявання у ставленні до власного прийняття власного
досвіді. досвіду та перспектив. досвіду та його
Перспективи реалістичні узгодження із
(найнижчі дані за перспективою
результатами СЖО). майбутнього є
Внутрішній конфлікт необхідною.
найвищий (76,19%).
Мешканці Ідеалізація чи Внутрішній конфлікт Фасилітаційна робота із
прикордон заперечення 72,06% респондентів. узгодження власного
них впливу власного Середні показники із досвіду й перспективи та
територій досвіду. узгодженості побудови перспективи є
перспективи та досвіду. необхідною.
Мешканці Найбільша Внутрішній конфлікт Є необхідність у
стабільних дисперсія, тобто 64% респондентів. фасилітаційній роботі з
територій представлені всі Середні показники із узгодження досвіду й
типи зв’язку узгодженості перспективи та побудови
досвіду та перспективи та досвіду. перспективи.
перспективи
особистості.

Таким чином, психологічна робота із фасилітації узгодження життєвого

досвіду та перспективи особистості проводилась із трьома з представлених в
експериментальній частині груп респондентів – із представниками групи
ВПО, мешканцями прикордонних територій та мешканцями стабільних
територій. Із групою військових АТО, представники якої перебували на
момент проведення дослідження на службі у зоні військових дій, робота з
фасилітації узгодження життєвого досвіду та перспективи не проводилась у
зв’язку із тим, що представники цієї групи переважно не переживають
внутрішній конфлікт, пов’язаний із неузгодженістю життєвого досвіду та
148
особистісної перспективи; для них характерним є знаходження у ситуації
«тут і тепер», що є конструктивним у ситуації прямої загрози життю та
здоров’ю особистості; переведення особистості у рефлексивну та суб’єктну
позицію відносно до власного життєвого шляху може виявитися небезпечним
для їхнього життя та здоров’я. Проте ми вважаємо, що із закінченням
представниками цієї групи служби та після повернення додому робота із
узгодження перспективи та досвіду особистості буде необхідною. Тож
корекційно-розвивальна робота з бійцями АТО не проводилась у зв’язку із
відсутністю можливості проведення такої роботи.
На основі аналізу умов та стратегій конструювання життєвої
перспективи згідно з організацією життєвого досвіду для цих груп було
розроблено програму комплексної психологічної роботи щодо формування
узгодженої, оптимістичної та реалістичної життєвої перспективи особистості.
Цілями запропонованої програми є:
● узгодження життєвого досвіду та перспективи особистості;
● формування суб’єктної позиції особистості стосовно власного
життя;
● формування нової моделі інтерпретації власного життєвого
досвіду (задачної чи рефлексивно-аналітичної).
Завданнями нашої програми є:
● усвідомлення протиріч в особистісній структурі власного
неконструктивного способу переробки життєвого досвіду;
● визначення власного типу опанування досвіду;
● опанування стратегії інтерпретації власного досвіду за
допомогою його рефлексивного осмислення задля вирішення поставленої
задачі;
● прийняття власного досвіду та формування конструктивного
способу організації власного досвіду;
● формування навичок аналізу теперішньої ситуації;
● усвідомлення власних бажань, інтенцій та мрій;
149
 ● прийняття можливості змін та розвиток навичок щодо управління
змінами у власній життєдіяльності.
Очікувані результати:
● усвідомлення учасниками власних стереотипів мислення щодо
власного досвіду;
● формування здатності до рефлексивного аналізу власних
обмежень, досягнень та прагнень;
● узгодження життєвого досвіду та перспективи особистості;
● прийняття активної «суб’єктної» позиції щодо власного життя;
● набуття навичок цілепокладання та управління особистим
простором-часом;
● створення спрямованості та навичок формування узгодженої
перспективи власного майбутнього.
Форми роботи: групове та індивідуальне консультування, тренінг,
групи розвитку, фасилітаційна робота.
Запропонована нами програма, залежно від типу узгодженості
життєвого досвіду та перспективи особистості, включає в себе декілька
етапів, напрямків та форм роботи. Слід зазначити, що найбільші відмінності
у проведенні нашої програми ми пропонуємо для представників третього
типу узгодженості досвіду та перспективи (застрягання у власному досвіді),
це пов’язано із тим, що респонденти, у яких було діагностовано саме цей тип
взаємозв’язку, можуть потребувати проведення терапевтичної роботи.
У таблиці 3.3 представлено етапи роботи з узгодження досвіду та
перспективи особистості.
Таблиця 3.3
Етапи та форми роботи по узгодженню життєвої перспективи та
досвіду особистості
Етап роботи Основні завдання (для Очікуваний результат роботи
психолога) (для учасників)
І. Діагностика. Створення ситуації саморозвитку Формування та усвідомлення
Самоаналіз та та самоприйняття, формування у власних завдань групової
діагностика. групі атмосфери відкритості, роботи, актуалізація завдань
довіри та психологічного саморозвитку, усвідомлення
150
 комфорту; створення
спрямованості на розвиток та
усунення протиріч у власному
типі опанування досвіду.
Діагностика.
ІІ. Дискусія щодо Актуалізація типів взаємозв’язку
ролі життєвого досвіду та перспективи.
досвіду. Усвідомлення протиріч в
Демонстрація структурі неконструктивного
типів способу переробки життєвого
взаємозв’язку. досвіду.
ІІІ. Робота з Усвідомлення та опрацювання
емоційно- ситуації «застрягання» у
переживальним власному досвіді
компонентом Опрацювання емоційного
досвіду. компонента власного життєвого
досвіду. Сформувати прийняття
та розуміння значення емоційної
оцінки досвіду. Прийняття
власного досвіду.
ІV. Робота зі Фасилітація аналізу актуального
смисловим досвіду щодо розділення його на
компонентом спогади та досвід. Розведення
життєвого понять «ситуація» та «подія».
досвіду. Встановлення зв’язку та
співвідношення мети та мотивів
діяльності.
Актуалізація перевірки
співвідношення смислів
минулого досвіду та ситуації
сьогодення та майбутнього.
Опанування навичками аналізу
теперішньої ситуації.
V. Робота з Фасилітація аналізу змістовної
прагматично- структури власного досвіду.
практичним Виокремлення власних
компонентом актуальних завдань та пошук у
життєвого власному досвіді шляхів
досвіду вирішення цих завдань.
Актуалізація власних інтенцій,
мрій, бажань та цілей
майбутнього.
V. Формування Досвід як ресурс для вирішення
конструктивної завдань теперішнього та
стратегії побудови бажаного майбутнього.
інтерпретації Інтеграція та закріплення
власного отриманих на попередніх етапах
життєвого роботи навичок та результатів.
151
протиріч в інтерпретації
власного досвіду.
Усвідомлення власних
стереотипів мислення щодо
досвіду. Визначення власного
типу опанування досвіду;
Прийняття себе та
травмівного переживання
Прийняття власних емоцій,
щодо минулого, аналіз
особистого значення
емоційного компоненту
досвіду.
Формування навичок
розпізнавання та аналізу
емоційної оцінки власного
досвіду
Аналіз власного досвіду щодо
віднесення його до спогадів
або досвіду та ситуацій або
подій. Опанування навичками
рефлексії досвіду.
Актуалізація власних смислів
життєдіяльності. Формування
здатності до виокремлення
власних смислів.
Аналіз власних смислів у
ситуації сьогодення та
перспективі майбутнього.
Постановка чи активізація
власних життєвих завдань.
Аналіз досвіду з позиції
вирішення поставлених
завдань.
Активізація ресурсів власного
досвіду для побудови
власного бажаного
майбутнього.
Аналіз трьох важливих подій,
які увійшли до життєвого
досвіду. досвіду, за допомогою аналізу
його компонентів з метою
використання як ресурсу для
формування перспективи.
VI. Побудова Фасилітація аналізу власної Проектування власної
перспективи перспективи через її узгодженої, позитивної та
майбутнього метафоризацію та реалістичної перспективи
раціоналізацію. Настановлення майбутнього.
на формування узгодженої
перспективи за допомогою
формування навичок
цілепокладання, проектування та
конструювання.
Слід зазначити, що психологічна робота з інтеграції компонентів
життєвого досвіду та побудови перспективи особистості може проводитися в
групах та індивідуально в рамках роботи з травмівним досвідом та в рамках
побудови перспективи особистості.
У нашому дослідженні запропоновано проведення фасилітаційної
роботи в групі, учасники якої належать до різних типів неузгодженості
життєвого досвіду й перспективи особистості, та індивідуальна робота в
формі консультацій. За необхідності в групі можлива попередня робота з
представниками третього типу співвідношення перспективи та досвіду
особистості, тобто застрягання у минулому досвіді. Водночас залежно від
стану особистості можливе проведення терапевтичної роботи, роботи з ПТСР
та інше за потребою.

152
 3.2. Психологічні умови, засоби та напрямки конструювання та
узгодження життєвої перспективи у роботі з групами
У рамках формувального експерименту нашого дослідження було
здійснено комплексну психологічну роботу із трьома групами респондентів,
яка включала декілька етапів, напрямків та форм роботи.
Перша та друга групи були сформовані на базі психологічної служби
Маріупольського державного університету із респондентів, які мають статус
ВПО – перша група, та є мешканцями прикордонних територій – друга
група. Кількість осіб у першій групі складала 15, всі вони мали статус ВПО.
Друга група складалась із 16 мешканців прикордонних із зоною АТО
територій. Зустрічі проводилися два рази на тиждень. Третя група складалась
із мешканців стабільних територій, до її складу входило 17 чоловік.
Таким чином, ситуація суб’єктивної невизначеності чи то сприйняття
ситуації була провідним критерієм для відбору груп. Всі респонденти,
відібрані нами до експериментальних груп, у попередньому дослідженні
продемонстрували різні типи неузгодженості досвіду та перспективи
особистості. Так, у першій групі (ВПО) п’ять респондентів
продемонстрували такий тип взаємозв’язку, як застрягання у минулому
досвіді, вісім – ідеалізація досвіду, два – ігнорування попереднього досвіду.
Слід також зазначити, що для всіх респондентів, які взяли участь у
експерименті, характерним було формування перспективи особистості
неузгодженої, подекуди песимістичної. Серед представників другої групи
дев’ять продемонстрували такий тип інтерпретації досвіду, як ігнорування,
чотири – застрягання та три – ідеалізація досвіду. Перспектива тут
здебільшого будувалася нереалістична, подекуди песимістична. Третя група
складалася із мешканців стабільних регіонів. Кількість осіб у групі складала
17. Серед учасників другої групи чотири респонденти продемонстрували
такий тип інтерпретації, як ідеалізація досвіду, дев’ять – ігнорування
попереднього досвіду та чотири – задачний тип досвіду. Слід зазначити, що
для респондентів цієї групи характерним було формування оптимістичної
153
перспективи особистості, проте перед нами поставало питання
реалістичності та узгодженості цієї перспективи.
Виходячи із зазначених проблем, було розроблено тренінговий
сценарій із фасилітації побудови узгодженої, реалістичної та позитивної
життєвої перспективи на основі її узгодження із життєвим досвідом
особистості та прийняття відповідальності за власний життєвий шлях.
Тренінг спрямований на розвиток рефлексивної позиції стосовно власного
досвіду, розуміння власної системи цінностей та суб’єктивних смислів у
представників усіх категорій респондентів; на розуміння та прийняття
власних емоцій щодо свого минулого та майбутнього, тобто розвиток
емоційного інтелекту, на розкриття прихованих у минулому досвіді ресурсів;
вирішення внутрішніх протиріч щодо ідеалізації чи відсутності прийняття
власного досвіду. Запропонована тренінгова програма надає можливість
прийняти, узгодити та перетворити отриманий досвід у власні ресурси;
відчути відповідальність за власні життєві вибори.
Тренінгова програма розрахована на 24 години (шість занять по чотири
години кожне, які проводилися двічі на тиждень) .
Згідно зі встановленими завданнями у розробці програми
психологічного тренінгу було реалізовано два напрями роботи:
1. Тематичний, метою якого було обговорення з учасниками
тренінгу значущих понять, які висвітлюють проблему самовизначення,
становлення узгодженої життєвої перспективи, особливостей співвідношення
життєвих досвіду та перспективи особливості.
2. Практичний, який включає тренінгові вправи та ігри.
Тренінговий сценарій був складений на основі аналізу наявного
сучасного досвіду практичної психології (В. І. Дубровіна, Н. О. Євдокимова,
Н. М. Толстих, К. Фопель, Т. М. Титаренко, Л. В. Тищенко, Ю. М. Швалб,
Т. С. Яценко) та відповідає таким принципам:

154
 • врахування теоретичних основ феномену життєвого шляху,
формування досвіду особистості та становлення життєвої перспективи
особистості;
• орієнтованість на типові психологічні та особистісні особливості
людей, що потрапили у ситуацію невизначеності;
• динамічність тренінгового процесу та цікавість запропонованих
форм роботи;
• застосування методів, які припускають та пропонують
різноваріантне, неоднозначне ставлення до предмету обговорення та
отриманих результатів;
• дотримання смислової цілісності кожного заняття та тренінгу
загалом;
• використання різноманітних форм роботи: групові обговорення
та дискусії, моделювання конкретних життєвих ситуацій, рольові ігри,
елементи психодрами, візуалізації, тощо [167; 201].
Тренінгова робота супроводжувалася такими формами роботи, як
індивідуальне та групове консультування, спрямоване на усвідомлення
респондентами неусвідомлюваних протиріч у власній структурі
психологічного часу, на активізацію внутрішніх особистісних ресурсів,
формування самоідентичності та самоприйняття власної особистості, а також
подолання синдрому ПТСР [181]. Така форма роботи сприяла розвитку
зрілих адекватних оцінок власних життєвих перспектив учасниками
експерименту, створювала умови для усвідомленого прийняття ними міри
відповідальності за власне життя.
Перебіг тренінгу.
Тренінговий сценарій першого заняття був спрямований на
створення умов для знайомства учасників групи, ознайомлення з принципами
роботи тренінгової групи, зняття психоемоційної напруги, запуск процесів
саморозкриття та актуалізацію завдань саморозвитку. Також метою першої
зустрічі було створення у групі атмосфери відкритості, довіри та
155
психологічного комфорту. Очікуваним результатом першого дня повинно
стати усвідомлення протиріч та створення спрямованості на розвиток та
усунення цих протиріч у власному типі опанування досвіду.
Для представників першої групи під час виконання першої вправи
труднощів у учасників практично не виникало. Водночас, обираючи якість,
яка стала притаманна їм порівняно нещодавно, практично всі учасники групи
зазначили такі якості, як гнучкість, розсудливість, здатність
пристосовуватися до нових умов, серйозність, чуйність тощо. Багатьма
учасниками групи було зазначено, що якості, які стали характерними для них
нещодавно, сформувалися після того, як вони пережили ситуацію
військового конфлікту на сході країни.
Учасники другої групи називали такі якості, як самокритичність,
акуратність, терплячість як такі, що вони їх придбали нещодавно. У
майбутньому вони б хотіли сформували у себе такі якості, як наполеглевість,
внутрішня сила, сила волі та ін.
У третій групі учасники обирали такі якості, як завзятість,
ощадливість, лінь, як ті, що мали давно. Делікатність, розгубленість,
конструктивна реакція на критику – нещодавно. Пунктуальність, бути
безстрашним, завзяття – у майбутньому.
Під час виконання вправи № 3 для учасників першої групи сформовані
очікування були досить різноманітними, проте найбільше вони стосувались
саме майбутнього учасників групи, для декого важливим було сьогодення,
деяким учасникам групи було цікаво розібратися із тим, як допомогти рідним
пережити травмівні події минулого та почати жити спочатку.
Для представників другої та третьої групи сформовані очікування
учасників були різноманітними, стосувалися вони також здебільшого
майбутнього учасників групи. В обох групах були питання щодо корисності
досвіду респондентів та його потрібності.
Під час виконання четвертої вправи для першої групи було виявлено,
що для описання минулого учасники групи обирають метафору настання
156
несподіваної ситуації, що змінює життєвий шлях особистості (корабель, що
потрапив у бурю; нова пісня, яка почалася після тієї, що скінчилася; річка,
що стає водоспадом тощо; були й такі, як похмурий день, сонячний день).
Ставлення до ситуації теперішнього є більш різноманітним, для когось це
праця, для когось боротьба, нестабільність, погода, гірське повітря тощо.
Майбутнє найчастіше описується за допомогою позитивних метафор
(всесвіт, прогноз погоди на телебаченні, казка тощо). За допомогою метафор
були виявлені основні смисли, які учасники групи вкладають у власний
часовий континуум та ставлення до нього.
Представники другої групи, описуючи минуле, обирали такі метафори,
як похмурий день, метеорит, шлях сліпого цуценяти, річка, що тече по колу
тощо. Теперішнє змальовується як гірська річка, змагання, політ з високої
гори… Майбутнє – осінній дощ, свято, сцена й глядачі тощо.
Для третьої групи під час виконання четвертої вправи було виявлено,
що для описання минулого учасники групи обирають метафору райського
саду, веселого свята, річки, що тече по кругу, скрині зі скарбами тощо.
Теперішнє змальовується за допомогою таких метафор, як веселка, зоопарк,
річка, боротьба вовка за першість у зграї тощо. Майбутнє також найчастіше
описується за допомогою позитивних метафор (квітучий сад, святковий стіл,
життя вожака зграї, політ сокола та ін.).
Тобто основні смисли, які учасники групи вкладають у власний
часовий континуум та ставлення до нього, дещо відрізняється для
представників обраних груп. Минуле є більш позитивним для представників
третьої групи, використовується більше метафор, що відображають
циклічність, майбутнє змальовується у позитивних та святкових картинах.
Для представників першої групи метафора минулого майже завжди
відображає переломний момент в житті. Для мешканців прикордонних
територій метафора теперішнього є доволі напруженою та невизначеною.
На наступному етапі учасникам групи було запропоновано намалювати
малюнок «Я та мій життєвий шлях». Слід зауважити, що велика частина
157
учасників у малюнку використала метафори, що були озвучені на
попередньому етапі, дехто намалював свій життєвий шлях, як дорогу і себе
на ній. Були малюнки, де минуле, сьогодення та майбутнє були намальовані
окремо і не з’єднувалися між собою. За допомогою обговорення малюнків
було виявлено ставлення учасників групи до власного життєвого шляху та до
себе на цьому шляху, тобто було обговорено питання локус-контролю
власної життєдіяльності. Слід зазначити, що аналіз малюнків виявив ситуації,
коли учасники не брали на себе відповідальність за свій життєвий шлях, за
якісь окремі його частини, чи взагалі не малювали себе.
Аналіз результатів першого дня роботи тренінгової групи показав, що у
кожного з представників групи необхідно розвивати здібності щодо
рефлексивного аналізу власного життєвого шляху, формувати спрямованість
на самопізнання та само прийняття, а також прийняття відповідальності за
власну життєдіяльність.
Тренінговий сценарій другого заняття був спрямований на
усвідомлення стереотипів мислення учасників щодо власного досвіду та
протиріч у структурі неконструктивного способу інтерпретації життєвого
досвіду. Основним завданням була демонстрація типів взаємозв’язку досвіду
й перспективи та самодіагностика типу узгодження.
Перше завдання, у якому пропонувалося назвати навички, якими вже
оволоділи респонденти, опановують їх зараз та хочуть опанувати в
майбутньому, викликало живе зацікавлення учасників. Проте серед названих
навичок практично не було таких, які пов’язані із навчанням чи опануванням
професії. Серед навичок, яких уже навчилися учасники першої групи були:
водити автомобіль, бути більш терплячими до інших, спостерігати,
аналізувати ситуацію тощо. На момент участі в групі учасники опановували
такі навички, як володіння англійською мовою, терплячість,
відповідальність, завзятість тощо. Для опанування у майбутньому були
обрані такі навички, як водити автомобіль, вільно володіти англійською, бути
стриманим, вести за собою людей тощо.
158
 Учасники другої групи навчилися розпізнавати добре та погане, бути
опорою для інших, бути емпатійними. На момент проходження тренінгу
навчалися бути байдужими, керувати собою, фотографувати та ін. У
майбутньому планували оволодіти навичками цілепокладання, знати чого
хочу, отримувати великі гроші тощо.
Учасники третьої групи називали такі навички, яких вони вже
навчилися, як вміння плавати, стрибати з парашутом, розуміти інших, писати
цікаво тощо. На момент участі в групі учасники опановували такі навички, як
вивчення англійської, дисциплінованість, самоуправління, навчання співу
тощо. Для опанування у майбутньому були обрані такі навички, як водити
автомобіль, кататися на лижах, вільно володіти англійською, заробляти
великі гроші тощо. Тобто навички є більш конкретними та стосуються
здебільшого навколишнього світу, а не себе.
Під час виконання другої вправи було організовано дискусію на тему:
«Чи є корисним для мене мій життєвий досвід». Проте з розподілом на групи
ми отримали деякі проблеми – група розподілилася не пропорційно. Майже
не було учасників, які б обрали групу, що виборювала б точку зору про те,
що досвід є зовсім не важливим. Нами були приведені приклади для
підтвердження кожного із аргументів дискусії. Учасники жваво включились
в обговорювання, наводили приклади із власного життя та життя знайомих.
Для учасників другої та третьої групи під час організації дискусії
групи розподілилися більш пропорційно, учасники жваво включилися в
обговорювання, наводили приклади із власного життя та життя знайомих,
дискусія велася майже без втручання тренера, особливо це було характерно
для третьої групи.
Теоретична частина щодо ставлення особистості до власного досвіду
викликала зацікавлення учасників груп. Тому тестування із виявлення типу
ставлення до досвіду викликало інтерес. Далі було обговорено особливості та
обмеження власних типів інтерпретації досвіду учасників та можливості
щодо формування узгодженості й прийняття досвіду як ресурсу.
159
 Під час виконання наступної вправи учасники, розбившись на двійки,
використовували отримані знання на практиці. Тобто учасники аналізували
обрану подію із точки зору власних емоцій щодо цієї події, дій своїх та
інших, смислів та висновків, які ця подія дала змогу зробити. Слід зауважити,
що для обговорення було обрано таку подію, як настання АТО для першої
групи, як загальну для всіх. Представники другої групи також після деякого
обговорення обрали цю подію. У третій групі для обговорення кожен обирав
подію із власного життя. У результаті роботи ми вийшли на позитивні
ресурси, якості та можливості, які стали для них можливими через
переживання цієї ситуації, проте це виявилося складнішим, ніж у першій та
другій групі, де для аналізу була обрана одна актуальна для всіх ситуація. Та
результатом роботи стало знаходження для кожного із учасників групи
позитивних ресурсів, якостей та можливостей, які стали для них можливими
через переживання травматичної ситуації. Таким чином, для першої та
другої групи було здійснено переведення психотравмівного досвіду у
власний ресурс.
Основним завданням третього тренінгового дня було прийняття
власних емоцій щодо минулого, аналіз особистого значення емоційного
компоненту досвіду (прийняття власного минулого; формування навичок
розпізнавання та аналізу емоційної оцінки свого досвіду для учасників).
Виконуючи першу вправу, учасники першої та другої групи обирали
здебільшого червоний та зелений, обирали й кольори з негативного спектра –
фіолетовий, коричневий та чорний. Проте про події минулого, що мали
позитивні відповідні кольори, розповідали із більшою охотою. Тобто
розповідаючи про те, чому саме ці кольори були обрані для описання
минулого, до кольорів прямого спектра наводили конкретні приклади, коли
говорили про кольори зворотного спектра – здебільшого давали загальні
характеристики (у житті зустрічаються сумні моменти, проблеми, з якими
зіткнувся тощо).
Учасниками третьої групи було обрано здебільшого зелений, червоний
160
та синій кольори, водночас кольори з негативного спектра також обирались.
Друге завдання дало змогу змінити емоційний стан учасників. Майже
всі після написання собі в минуле листа відчули емоційний підйом.
Виконуючи третє завдання, учасники зіткнулися з тим, що вони самі не
розуміють, яким саме чином вони демонструють власні почуття оточенню.
Зворотний зв’язок щодо розуміння емоцій кожного, зі слів учасників, був для
них дуже корисним.
Виконуючи четверте завдання, необхідно було поєднати подію з
емоцією, яку вона, на думку учасників, викликає, та продемонструвати її.
Виконання цього завдання пожвавило групові процеси та дало змогу
продемонструвати, відмінності в емоційних реакціях різних людей на одну й
ту саму подію, тобто розуміння не тільки своїх переживань та емоцій, а й
переживань інших.
Суттєвих відмінностей у виконанні цих вправ у учасників трьох груп
не спостерігалось.
За словами учасників, результатами цього тренінгового дня стало
розуміння власних емоцій та емоцій інших, прийняття ситуації власного
минулого та розуміння того, що ці питання є важливими й необхідно
продовжувати розвивати власний емоційний інтелект.
Завданням четвертого тренінгового заняття було опанування
навичками рефлексії досвіду, актуалізація власних смислів життєдіяльності,
формування здатності до виокремлення власних смислів, аналіз власних
смислів у ситуації сьогодення та перспективі майбутнього.
Під час виконання першого завдання учасники першої групи назвали
такі сфери власної життєдіяльності, як навчання, особисте життя, розвиток,
самовизначення, сім’я тощо. Учасники другої групи назвали такі сфери
власної життєдіяльності, як самовизначення, кар’єра, особисте життя. Для
третьої групи такими сферами стали навчання, побудова кар’єри, бізнес,
особисте життя, розвиток тощо.
Цікавим було те, що сфери життя минулого та майбутнього у деяких
161
представників однієї групи не збігалися зовсім, а в деяких – можна було
простежити певну послідовність.
Із співвіднесенням смислів минулого та майбутнього деякі учасники
групи мали також утруднення.
Під час виконання другої вправи виникли питання щодо віднесення
ситуацій власного життєвого шляху до подій чи ситуацій. Цікавість
викликало запитання про те, чого учасники не робили, щоб ця подія
відбулася. Аналіз сфер життєдіяльності, які обирають респонденти для
описання подій власного минулого та майбутнього, показав, що сфери із
життєвого досвіду не відповідають тим сферам, які учасники обирають для
описання можливих чи очікуваних подій. Також вони не завжди збігаються із
тими сферами, які були названі, як важливі на сьогоднішній день, під час
виконання попереднього завдання.
Із співвіднесенням смислів минулого та майбутнього учасники групи
мали утруднення. Нами було продемонстровано та розібрано декілька
прикладів із ситуацій учасників та проводилася додаткова роз’яснювальна
робота для представників груп та в окремих групах учасників.
П’яте заняття було присвячено роботі з раціонально-практичним
компонентом досвіду. Основними завданнями цієї зустрічі було: постановка
чи активізація власних життєвих завдань; аналіз досвіду з позиції вирішення
поставлених завдань; активізація ресурсів власного досвіду для побудови
власного бажаного майбутнього; актуалізація власних інтенцій, мрій, бажань
та цілей майбутнього.
У постановці життєвих цілей для побудови майбутнього учасники
першої групи обирали такі цілі, як вивчити англійську, розвивати в собі
лідерські якості, побудова кар’єри, визначитися зі справою свого життя,
допомогти рідним налаштуватися на повноцінне життя у цьому місті, скласти
сесію тощо. На першому етапі утруднення виникли у формуванні результату
реалізації власної мети. Для деяких учасників було важко розбити ціль на
завдання та визначитися із необхідними ресурсами, вміннями та здібностями,
162
необхідними для реалізації цілі. Проте на етапі знаходження вмінь і
здібностей та можливостей оволодіння ними у власному досвіді учасники
продемонстрували добрий результат та зацікавленість.
В учасників другої групи це завдання здебільшого викликало
утруднення, бо сформулювати власні бажання у позитивній формі для
представників цієї групи було важко. Тому учасникам було запропоновано
для початку звернутися до мрій і фантазій, і через звернення до позитивного
досвіду і метафоризацію було сформовано цілі для подальшої роботи з ними.
Для учасників із третьої групи було характерно те, що дехто мав уже
добре сформульовані цілі, а хтось не міг їх взагалі сформулювати. Нами була
підключена метафоризація майбутніх перспектив, тобто респондентам було
запропоновано змалювати образ бажаного майбутнього через опис метафори.
На наступному етапі учасники були розподілені на групи, у яких один із
учасників визначався, як консультант для інших, та допомагав проходити всі
етапи завдання. На етапі знаходження вмінь, здібностей, навичок та
можливостей оволодіння ними у власному досвіді учасники
продемонстрували добрий результат та зацікавленість.
За результатами п’ятого тренінгового дня було визначено труднощі, що
виникають в учасників у роботі з власним образом майбутнього та переводом
образу в конкретні цілі та плани по їх реалізації. Треба відзначити, що у
випадку, коли ми використали метафоризацію майбутнього перед початком
його аналізу, результат був кращим.
Тренінговий сценарій шостого заняття був спрямований на аналіз
власної перспективи через її метафоризацію та раціоналізацію, фасилітацію
побудови узгодженої, позитивної та реалістичної перспективи за допомогою
формування навичок цілепокладання, проектування й конструювання та
засвоєння методу трансформації життєвого досвіду особистості для побудови
узгодженої перспективи особистості.
Виконуючи першу вправу, учасники груп обирали таких тварин, як
тигр, орел, дельфін, рись, сова тощо. Якості та завдання майбутнього, які ці
163
якості дадуть змогу втілити в життя, учасники називали легко. Для
знаходження ресурсу у власному досвіді ми зменшили масштаб цих якостей,
тобто якщо учасник обирав для себе таку якість, як хоробрість чи мудрість, у
минулому ми шукали ситуації, де б ці якості проявлялися якоюсь мірою. На
цьому етапі ми виявили нівелювання власних досягнень минулого.
У виконанні наступної вправи ми використовували теоретичні вставки
для роз’яснення поняття проектування, у виборі майбутньої мети й описання
результату; ситуаційного аналізу для аналізу теперішньої ситуації;
конструювання для побудови програми з реалізації поставленої мети. Слід
зазначити, що для початку більшість учасників формувала власні цілі не
конкретно, наприклад: бути щасливим, зробити щасливими близьких та
рідних, мати цікаве життя, бути сильним тощо. Проте задаючи уточнювальні
питання про досвід минулого, де вдалося пережити це відчуття у власному
досвіді, та переносячи це відчуття у бажане майбутнє, учасники вийшли на
конкретні реалістичні цілі, які вкладаються у ті метафоричні уявлення про
своє бажане майбутнє життя, які озвучували учасники – такі, як отримати
можливість стажування за кордоном, допомогти рідним у подоланні ПТСР,
стати хорошим фотографом, професійні та фінансові цілі тощо. Для аналізу
та знаходження ресурсів у реалізації поставленої мети ми знову звернулися
до досвіду самих респондентів чи прикладів успішного досягнення
результатів серед відомих учасником особистостей. На наступному етапі
учасники склали план реалізації поставленої мети за допомогою звернення
до власного досвіду із описанням власних ресурсів, конкретних кроків для
реалізації цілі та строків цієї реалізації.
Слід зазначити, що питання проектування власного майбутнього
викликало інтерес та багато запитань в учасників групи. Таким чином,
питанню проектування власного майбутнього необхідно приділити більше
уваги, також вважаємо доцільним запровадження окремої програми з
проектування майбутнього.
Під час виконання третьої вправи, спрямованої на рефлексію
164
учасниками тренінгу власних досягнень, було зафіксовано такі результати:
прийняття себе та власного минулого досвіду, усвідомлення власних
прагнень та обмежень, формування навичок аналізу власного досвіду,
прийняття відповідальності за власне життя. У результаті групової дискусії
учасники дійшли висновку, що на шляху перетворення мрії в мету існує
певний «технологічний» процес, який включає в себе виконання конкретних
послідовних дій, спрямованих на досягнення мети.
Деякі з учасників, аналізуючи результати роботи шостого тренінгового
дня, зазначали, що майже вперше серйозно замислилися над власними
життєвими цілями та перспективами. Інші ж зазначили, що цікавляться цим
питанням вже деякий час. Кожен з учасників зазначив, що готовий
використовувати надбані навички у повсякденному житті.
У таблиці 3.4 зазначено основні розбіжності у роботі груп.
Розбіжності у роботі груп
Таблиця 3.4
Основні розбіжності

Група До досвіду увійшла ситуація настання АТО.

1 Перспектива викликає занепокоєність. Більш реалістична.
Усвідомлення необхідності прийняття відповідальності за своє життя на себе.
Травмівні переживання у минулому досвіді. Розгубленість щодо сьогодення.
Не було представників такого типу інтерпретації досвіду, як трансформація.
Для обговорення другого дня була обрана одна подія (настання АТО). У
результаті здійснено переведення психотравмівного досвіду у власний ресурс.
Група Перспектива викликає занепокоєння. Переживання ситуації як невизначеної.
2 Труднощі із самовизначенням.
Не було представників такого типу інтерпретації досвіду, як трансформація.
Для обговорення другого дня була обрана одна подія (настання АТО). У
результаті здійснено переведення психотравмівного досвіду у власний ресурс.
Група Ситуація АТО до досвіду не увійшла.
3 Є присутніми особисті кризові моменти у досвіді респондентів.
Перспектива позитивна, проте низька реалістичність та реалізованість.
Сьогодення приймається, проте нестабільність переживається.
У групі представники всіх типів інтерпретації досвіду, що добре впливає на
результат роботи групи.
Легше сприйняття можливості використання різних типів інтерпретації
досвіду.
Для обговорення другого дня обирались різні події.
Різна підготовка учасників групи.

165
 Таким чином, ми можемо зробити висновки про те, що робота з
фасилітації узгодженості досвіду особистості та її перспективи є необхідною
для кожної з груп. Проте для першої групи вона має включати етап
прийняття та переводу негативного досвіду у позитивні якості та сенси, які
стали можливими чи зрозумілими для респондентів у формі групової роботи.
Для другої групи необхідна була додаткова робота із самовизначення
учасників стосовно ситуації невизначеності.
Для третьої групи ця робота повинна стати індивідуальною у групі.
До групи краще залучати учасників із різними типами узгодження
досвіду та перспективи особистості для полегшення групової динаміки.
Після завершення психологічної роботи направленоъ на узгодження
досвіду та перспективи особистості було здійснено процедуру перевірки її
ефективності, яка спрямовувалась на виявлення:
1) рівня усвідомлення власного життя та особливостей побудови
життєвої перспективи респондентів ЕГ-1, ЕГ-2 та ЕГ-3 – за допомогою
методики СЖО (Д. О. Леонтьєв);
2) тестування типу узгодженості досвіду та перспективи
особистості за допомогою авторської методики, що була складена на основі
аналізу теоретичного матеріалу та попереднього емпіричного дослідження.
Процес подолання негативних настановлень щодо власного досвіду та
перспективи, прийняття досвіду, узгодження його із перспективою
майбутнього, усвідомлення внутрішніх протиріч представниками
експериментальних груп у ході тренінгу та індивідуального консультування
створив умови для усвідомлення ними власного життя загалом, про що
свідчить підвищення показників загальної усвідомленості життя до рівня
статистичної норми (з 101,4 до 110,63 балів для ЕГ1 та з 105,47 до 111,22)
(таблиця 3.5).
Таблиця 3.5
Динаміка показників складових життєвих перспектив
представників ЕГ-1, ЕГ-2 та ЕГ-3 за методикою СЖО (у балах)

166
 Респонденти
ЕГ-3
ЕГ-1 (n = 15) ЕГ -2 (n=16) Загальн
(n = 17)
ий
Стат Стат Стат
Шкали Після До Після До масив
До исти исти Після исти
експе експе експе експ (n =
експер. ка Z стик експер. ка Z
р. р. р. ер. 187)
Z
2,54 2,36 4,74
Цілі 5,32 5,56 5,33 5,48
** * 5,43 5,93 ** 5,84
2,47 2,28 2,03
Процес 5,09 5,35 5,11 5,36 5,29 5,47 5,30
* * *
3,57 2,89 3,06
Результат 5,03 5,77 5,09 5,62 5,19 5,59 5,19
** ** **
Локус 2,98 2,83 3,43
контролю ** 5,07 5, 45 ** **
4,98 5,53 5,23 5,61 5,37
–Я
Локус 2,04 2,21 2,98
контролю * 5,51 5,68 * **
5,01 5,38 5,55 5,91 5,48
– життя
Загальний 4,23 3,79 4,17
показник ** ** **
усвідомле- 110,6 103,0 111,7 105,
101,4 114,22 105,76
ності 3 4 8 47
життя
*- значущість < 0,05
**- значущість < 0,01
Критерій знакових рангів Вілкоксона.
Було зафіксовано динаміку показників усіх п’яти шкал методики СЖО
з рівня, меншого за середній, до рівня, вищого за середній за вибіркою.
Найкращі результати респонденти всіх груп отримали за шкалами
«Результат» та «Локус контролю – Я», що є показником того, що
респондентами було взято на себе відповідальність за власне життя та
прийнятий власний життєвий досвід, який у процесі роботи був
усвідомлений, як ресурсний замість обтяжливого.
Зміни показників за шкалою «Цілі» свідчать про те, що в ході роботи
учасникам вдалося досягти усвідомлення власних життєвих та професійних
цілей (рис. 3.2). Про сприйняття самого процесу життя як насиченого,
змістовного та захопливого свідчать підвищені показники за шкалою
«Процес». За шкалою «Локус контролю – життя» для ЕГ 1 нами зафіксовано
невелику позитивну динаміку, що свідчить про стійкість особистісної
167
залежності більшості представників ЕГ-1 від зовнішніх соціальних обставин,
про наявність настановлення «життя непідвладне контролю», що може бути
пов’язано із попереднім травмівним досвідом та ситуацією невизначеності, у
якій вони живуть. Проте за шкалою «Результат» показники ЕГ1 виявилися
кращими за результати ЕГ2 та ЕГ3, що може свідчити про те, що
усвідомлення та прийняття травматичного досвіду може стати ресурсним для
особистості.

Рис. 3.1. Гістограма зміни показників складових життєвих перспектив

представників ЕГ-1, ЕГ-2 та ЕГ-3 за методикою СЖО (бали)

Зміст психологічної роботи із фасилітації узгодженості життєвого

досвіду та перспективи особистості був направлений на прийняття власного
досвіду, усвідомлення його значущості, знаходження провідних смислів
власного життя на цей момент та розуміння механізму інтерпретації досвіду
для вирішення задачі побудови узгодженої, реалістичної та позитивної
перспективи особистості. Саме тому для перевірки результатів

168
формувального експерименту ми провели повторне тестування провідного
типу взаємозв’язку досвіду та перспективи особистості за допомогою
методики для визначення типу взаємозв’язку. Результати дослідження
представників усіх груп наведено у таблиці 3.6.
Таблиця 3.6
Результати дослідження типу інтерпретації досвіду до та після
розвивальної роботи
Ідеалізація Ігнорування Застрягання Трансформація
До Після φ* До Післ φ* До Післ φ* До Післ φ*
% % % я % я % я
% % %
ЕГ-1 54 19 1,93 13 7 0,55 33 7 1,89 - 67 5,25
* * **
ЕГ-2 19 12,5 0,55 56 25 1,82 25 - 2,96 - 62,5 5,13
* ** **
ЕГ-3 23,5 9 0,96 53 15 2,23 - - - 23,5 76 3,37
* **
*- значущість < 0,05
**- значущість < 0,01
Після проведеної роботи ми отримали наступні результати: для ЕГ-1
такий тип інтерпретації досвіду, як трансформація, підвищився до 67%
респондентів (11). Для ЕГ-2 – до 62,5%. Для ЕГ-3 підвищився із 23,5% до
76% респондентів. Слід також зазначити, що ступінь ідеалізації, застрягання
чи ігнорування власного досвіду суттєво знизився для всіх представлених
груп. Перевірка методами математичної статистики за допомогою кутового
перетворення Фішера (φ*) продемонструвала, що нуль-гіпотеза відкидається
на статистично значущіх рівнях 0,01 для усіх груп при переході до такого
типу інтерпретації досвіду як трансформація досвіду для побудови
перспективи особистості.

169
 Рис. 3.2. Гістограма зміни показників типу взаємозв’язку життєвого
досвіду та перспективи особистості
Таким чином, ми можемо зробити висновки, що запропонована
програма сприяла підвищенню загальної усвідомленості життя, цілей
майбутнього та результатів минулого, прийняттю відповідальності за власне
життя (підвищення локус контролю Я), прийняттю власного досвіду,
усвідомленню його ресурсності, визнанню необхідності побудови власної
перспективи життя. Водночас в учасників ЕГ1, ЕГ2 та ЕГ3 розширилися
знання та навички щодо інтерпретації власного досвіду та його узгодження із
сьогоденням та майбутньою ситуацією. Слід зазначити зміну емоційного
фону щодо власного досвіду та рівня його значимості.

170
 3.3. Форми та напрямки індивідуальної роботи з узгодження
життєвого досвіду та перспективи особистості
Проблема існування людини у складних життєвих обставинах стала
надзвичайно актуальною в нашому суспільстві в останні роки у зв’язку з
низкою подій на соціальному, економічному та політичному просторі нашої
життєдіяльності. Ці події непередбачено й раптово змінили умови життя
мільйонів українців, і частина з них виявилася неспроможною
пристосуватися до них та побудувати новий спосіб життя, саме тому потреба
в індивідуальній психологічній роботі із особистістю в наш час зростає.
Індивідуальна психологічна робота (консультування та психотерапія)
загалом працює на підкріплення захисних психологічних чинників,
переосмислення подій, посилення механізмів адаптації особистості та
підтримання чи відновлення психічного та фізичного здоров’я. Як зазначає
відомий консультант та психотерапевт С. М. Хоружий, істинне фізичне та
психічне здоров’я полягає в тому, щоб дійти згоди із самим собою та
реальними фактами свого життя. Результатом індивідуальної психологічної
роботи для клієнта повинно стати примирення із самим собою, можливість
побачити себе таким, як насправді, та вносячи зміни у своє життя, діяти не
всупереч своїй індивідуальності, а в союзі із нею. Тобто це завжди відкриття
нових можливостей і перспектив, мистецтво жити в гармонії із собою та
навколишнім світом. Загалом психотерапія працює на підкріплення захисних
психологічних чинників, веде до переосмислення подій, що призвели
особистість до кризового стану, та сприяє посиленню механізмів адаптації
[181].
Здебільшого індивідуальна психологічна робота здійснюється з
особистістю, що опинилася у кризовому стані на своєму життєвому шляху. З
поняттям кризи, кризових ситуацій життя в науковій літературі
співвідноситься широкий спектр подій, особистісних переживань, що
висувають підвищені вимоги до людини, її адаптаційних можливостей і
ресурсів. Характер та інтенсивність переживання тих чи інших життєвих
171
обставин залежать від їх особистісної значущості для суб’єкта
життєдіяльності та від його індивідуально-психологічних особливостей.
Частіше мають на увазі ситуації життя, що фруструють ті чи інші потреби
людини, приховують у собі виклик або загрозу її суб’єктивному
благополуччю та вітальності в цілому (оскільки у неї може бути недостатньо
ресурсів для їх подолання). Збіг значної кількості таких подій порушує
гармонійність внутрішнього світу особистості, баланс між нею і
навколишнім світом і, як наслідок, стає фактором ризику розвитку
різноманітних порушень – як невротичного, так і соматичного характеру, що
ідентифікується людиною як особистісна криза життєвого шляху.
Традиційно в психології під особистісною кризою розуміють
афективну реакцію на ситуації або умови життя, які потребують зміни
способу буття людини – життєвого стилю, способу мислення, системи
цінностей, ставлення до себе та навколишнього світу (Ф. Ю. Василюк,
Г. В. Іванченко, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва, Р. Мей, К. Юнг,
Ю. М. Швалб та ін.).
На погляд С. Б. Кузікової, припинення змін у собі та у своїх взаєминах
зі світом фактично є припиненням особистісного життя. Згідно з позицією
вченої, основною умовою життєздатності, підтримки вітальності,
ефективного функціонування суб’єкта життєдіяльності в бурхливому і
постійно мінливому світі є вміння конструктивно реагувати на ці зміни,
перебудовуватися і, в остаточному підсумку, постійно позитивно
змінюватися, саморозвиватися [73].
Видатний вітчизняний вчений Ю. М. Швалб зазначає, що сукупність
конкретних ситуацій, які постійно з’являються в різних сферах діяльності,
утворює загальну життєву ситуацію індивіда. Дуже важливим є те, що ця
сукупність зазвичай не носить системного характеру: кожна ситуація в
конкретній сфері діяльності виникає внаслідок своїх причин, має свою
внутрішню логіку і будову, потребує свого вирішення. Проте загальна
життєва ситуація може набувати системного характеру, коли виникає
172
внутрішня сутнісна зв’язаність між конкретними ситуаціями, а зміни в одній
спричиняють зміни й в усіх інших. Системні зміни в загальній життєвій
ситуації зазвичай пов’язані з виникненням такого чинника, який змінює
об’єктивні умови й характер перебігу базових процесів життєзабезпечення і
життєреалізації особистості. Проблемність таких змін для суб’єкта полягає в
особливостях соціальної перцепції, оскільки ми не сприймаємо зміни самого
процесу, а відображуємо тільки його предметні прояви. Але ж самі прояви не
мають системного характеру [201].
Саме тому практика психологічної допомоги індивіду в складних
життєвих обставинах має будуватися як фасилітація і розвиток особистісної
спроможності до самозмінювання в мінливих умовах сучасного життя.
Т. М. Титаренко зазначає, що необхідною умовою досягнення та
збереження особистісного здоров’я, тісно пов’язаного із суб’єктивним
благополуччям, задоволеністю життям, є здатність і готовність особистості
до творчого конструювання власного життя. Для підтримання
психологічного здоров’я особистості, що знаходиться в умовах кризи,
важливо оновлення здатності цінувати повсякдення, конструктивно
редагувати травматичні спогади та оптимістично прогнозувати майбутнє
[158].
На думку дослідників, психоконсультативна взаємодія буде мати таку
структуру: етап перший – «Початок роботи», етап другий – «Збір
інформації», етап третій – «Стратегічний», етап четвертий – «Завершальний»
та етап п’ятий – «Реалізація плану клієнтом» (у психоконсультуванні цей
етап клієнт реалізує самостійно. Це пояснюється специфікою цього виду
психологічної допомоги – будь-яка психічно здорова людина здатна
самостійно вирішити свої проблеми. Тобто, на основі реалізації попередніх
чотирьох етапів, клієнт має оволодіти методологією вирішення проблеми.
Здатність приймати правильне рішення – невід’ємна частина функціонування
здорової особистості [16; 120].

173
 Різні автори пропонують дещо різні моделі поетапної процедури
консультативного процесу. Проте послідовність кроків чітко простежується:
знайомство і встановлення відносин довіри; розпитування, дослідження
проблеми, формулювання і перевірка гіпотез; усвідомлення проблеми і
розгляд альтернативних способів її розв’язання; оцінка й узагальнення
досягнутих результатів і завершення контакту. На думку Р. Мея,
Ю. Альошиної та О. Бондаренка [17; 100], консультація складається із
чотирьох послідовних етапів. О. Ф. Бондаренко виділяє такі етапи
консультування, як
- входження до ситуації психологічної допомоги;
- діяння і прожиття психологічної допомоги;
- входження до нового досвіду;
- входження до повсякденності, збагаченим новим досвідом [17].
Індивідуальну роботу з узгодження життєвої перспективи та досвіду
особистості було проведено у формі психологічного консультування з
елементами психотерапії, моделювання, ігрових технологій, десенсибілізації,
гумору та ін.
Всього під час корекційної роботи було проведено консультації з 20
респондентами. 10 з них мали запити з приводу «примирення» із власним
минулим, прийняття досвіду, побудови перспективи, узгодження власного
минулого та майбутнього. Слід зазначити, що всі вони проходили попередню
діагностику, яка передувала корекційній роботі. Частина респондентів
зверталася до нас з іншими запитами, проте у процесі консультації було
виявлено деякі проблеми з невідповідностей у минулому та задекларованому
бажаному майбутньому, тобто були діагностовані ті чи інші типи
неузгодженості досвіду та перспективи особистості. Запити були такі:
бажання здійснення проекту, проте невпевненість у власних силах
(ігнорування досвіду); прийняття рішення щодо стосунків із дівчиною, яке
базувалося на невідповідності того, що вже було (тобто власного досвіду) та
власних бажань щодо майбутнього (ідеалізація досвіду); бажання почати
174
стосунки та завершити минулі (застрягання у досвіді); бажання вийти із
ситуації невизначеності та прийняття рішення щодо власної професійної
діяльності (ігнорування досвіду), особистого життя тощо. Слід зазначити, що
запити, з якими зверталися до нас респонденти, були досить різноманітними,
починаючи із психосоматичних проблем зі здоров’ям, налагодження чи
припинення стосунків, професійного та особистісного самовизначення.
Однак усі ці клієнти на момент проходження індивідуальної роботи
перебували в ситуації невизначеності, що була обумовлена неузгодженістю
минулого досвіду та майбутньої бажаної чи прогнозованої перспективи.
Усі респонденти пройшли вхідне тестування за допомогою
розробленого нами опитувальника (Додаток № 1). За результатами цього
дослідження було виявлено такі типи неузгодженості власного досвіду та
перспективи особистості, як ігнорування досвіду – 7 респондентів,
ідеалізація досвіду – 8 респондентів, застрягання у власному досвіді – 5
респондентів. Серед респондентів 40% представників були чоловічої статі,
тобто в контрольному експерименті у формі індивідуальної роботи прийняло
участь 8 чоловіків та 12 жінок. Усі респонденти – дорослого віку (від 26 до
47 років).
На етапі уточнення запиту клієнта та аналізу ситуації нами
проводилася додаткова діагностика його часової спрямованості. Психолог
повинен звернути увагу на основні емоційні реакції клієнта та простежити,
на який здебільшого час вони направлені. Якщо має місце застрягання у
минулому, респонденти говорять про минулі події, як про теперішні; у разі
ідеалізації досвіду – основні емоційні реакції особистості зосереджені на
минулому, а ігнорування – на майбутньому. Водночас наприкінці цієї роботи
ми повинні уточнити реальний запит клієнта.
Подальша робота із представниками різних типів співвідношення
досвіду та перспективи дещо відмінна, тому у подальшому ми будемо
описувати окремо роботу із представниками різних типів.

175
 На наступному етапі індивідуальної психологічної допомоги для
респондентів, що ігнорують свій досвід, було запропоновано проаналізувати
свої емоції та переживання щодо бажаної чи не бажаної ситуації, а також
згадати й проаналізувати ситуації в минулому, що були подібними до цієї
ситуації. Тут респонденти цієї групи здебільшого відчувають утруднення та
не можуть пов’язати бажану/не бажану ситуацію із минулим. Наприклад,
готуючи великий проект, клієнтка А. каже, що ще ніколи нічого подібного не
робила, і саме тому в неї і виникають сумніви у своїй спроможності щодо
організації та управління цим проектом. Чи навпаки, клієнт Б. знає, що не
хоче брати участь у запропонованій діяльності, бо в нього все це вже було,
він неодноразово успішно виконував подібні завдання, проте чим він хоче
займатися, не знає, бо стверджує, що ні в чому не впевнений і не знає, чи
зможе він упоратися з будь-якими іншими видами діяльності.
Далі ми виокремлюємо ті смисли, що вкладають респонденти у свій
запит. Наприклад, клієнтка А. каже, що цей проект вона хоче реалізувати, бо
для неї дуже важливо відчувати себе важливою, об’єднувати людей та
розвиватися професійно. На наступному етапі ми звертаємо увагу клієнтки на
ситуації чи події минулого, де б цей смисл уже реалізовувався нею. Далі в
якості ілюстрації наведемо невеликий уривок із діалогу з клієнткою.
А.: Так, звичайно, це вже було в моєму житті. Я в минулому стала
організатором професійної спільноти, я відчувала себе важливою, коли
працювала в організації, що займається здоров’ям людей, до того ж я вже
організовувала проекти, які просували мою ідею та сприяли моєму
професійному розвитку. Проте вони не були настільки масштабними та
охоплювали меншу кількість професіоналів.
Психолог: Тобто Ваш майбутній проект є більш масштабним та
охоплює різні напрямки Вашого розвитку. Проте чи розумієте Ви, якими
саме напрямами діяльності повинні будете займатися? Та чи є у Вас досвід у
цій діяльності?

176
 У результаті клієнтка А. чітко сформулювала всі види діяльності, які їй
належало об’єднати в цьому проекті, та виявилося, що в кожному з них
окремо вона вже має досвід. Водночас емоційний стан клієнтки змінився із
переживання невпевненості та сумнівів у собі на переживання впевненості та
емоційної готовності до реалізації сформульованої задачі.
У роботі з клієнтом Б. ми також спочатку звернулися до емоційного
стану клієнта, який дав змогу сформулювати сенс наявної ситуації
невизначеності, у якій він опинився. Тобто для клієнта Б наявна ситуація є
можливістю зупинитися та зрозуміти, що те, чим він займався до цього
моменту, це не те, чого він бажає. Наступним кроком ми звернулися до
минулого клієнта та через виокремлення ситуацій чи подій, які мали бажане
емоційне забарвлення, визначили смисл цих подій для клієнта та
сформулювали запит на бажане майбутнє, у якому б цей смисл
реалізовувався. На наступному етапі ми проаналізували, яку діяльність
необхідно здійснити клієнту для настання бажаної події, виокремили певні
напрями діяльності, ресурси та навички, необхідні для реалізації цілі. У
минулому досвіді клієнта знайшли певні навички та вміння, деякі виявилися
не опанованими ним, проте клієнт Б. в минулому проявив неабиякі навички
до навчання, тобто ті навички та знання, яких не вистачає, він планує
опанувати. У процесі роботи також спостерігалася зміна емоційного стану
клієнта із пригніченого та невпевненого на впевнений, також з’явилася
емоційна готовність до дій.
У роботі з респондентами, у яких було виявлено такий тип
співвідношення досвіду та перспективи, як ідеалізація досвіду, наша робота
будувалася дещо інакше. У цьому випадку респонденти здебільшого
переживають яскраві емоції щодо минулого (як позитивні, так і негативні). У
майбутньому ж вони бажали повторення минулого, проте розуміли, що це з
якихось причин є неможливим. У цьому випадку ми через базові емоції щодо
минулого виявляємо ситуацію чи подію в минулому, яка є бажаною, проте
клієнт вважає неможливим її повторення у майбутньому. Виокремлюємо
177
смисли цієї події, і вже саме ці смисли пропонуємо перенести до перспективи
майбутнього та аналізуємо, які саме зміни відбулися в ситуації і яким чином
клієнт може реалізувати важливі смисли в змінених обставинах,
Наприклад, клієнтка В. в результаті переїзду втратила роботу, проте
найбільше нею переживалася неможливість працювати в певному колективі
однодумців, який для неї був не тільки колективом співробітників, а й колом
друзів. На момент проходження індивідуальної психологічної роботи
клієнтка В. вже знайшла роботу, яка підходила їй у фінансовому та інших
планах, проте ця подія оцінювалася нею, як «щось не те», водночас у мові
клієнтки повторювалися такі вирази, як «минулого не повернеш», «звичайно,
я багато хочу», «тепер для мене це вже неможливо». Нами було
проаналізовано, які смисли вкладала клієнтка В. у свою минулу роботу.
Виявилося, що професійні та фінансові смисли вже задовольняються
наявною роботою, проте цінність дружби на новому місці роботи не була
реалізована. Ми проаналізували можливості реалізації цього смислу окремо.
Тобто нами була здійснена робота з розділення емоційної складової досвіду,
виокремлено смислову складову, поставлена задача на реалізацію
виокремленого смислу та за допомогою звернення до прагматично-
практичної складової життєвого досвіду проаналізовано можливості
реалізації поставленої задачі.
Слід зазначити, що в роботі з ідеалізацією досвіду нами було проведено
виокремлення смислів, які, на думку клієнта, «залишилися в його минулому»
та «перенос цих смислів», як задач для реалізації у їх майбутньому.
У нашій роботі був випадок, коли минуле ідеалізувалося, та людина
робила висновок, що у майбутньому не може відбутися якась подія, бо її
ніколи не було у нього в минулому. Також слід виокремити відповідний
досвід клієнта від нього самого, та «розкласти» цей досвід на три складові
(емоційну, смислову й діяльнісну), та окремо зупинитися на роботі зі
смисловим компонентом досвіду.

178
 У роботі з клієнтами, для яких характерний такий тип взаємозв’язку
досвіду та перспективи, як застрягання у досвіді, індивідуальна робота мала
деякі особливості. Насамперед слід зазначити, що для респондентів цієї
групи питання побудови перспективи є досить складним, іноді воно
вирішується формально, тобто людина каже про суто соціально схвалювані
перспективи, як про свої власні, проте після перевірки виявляється, що це не
є бажаною перспективою особистості. Тому в цьому випадку ми пропонуємо
розділити роботу із життєвим шляхом особистості на окрему роботу
спочатку із досвідом особистості. У цьому випадку досвід стає теперішнім і
виникає необхідність роботи з конкретною життєвою ситуацією та
«перенесення її у минулий досвід особистості», і тільки потім можна
переходити до побудови перспективи майбутнього особистості.
Наприклад, у роботі з клієнтом Г., для якого такою ситуацією
застрягання виявились особистісні стосунки, які клієнт мав 10 років тому,
нами була здійснена робота з терапевтичного пропрацювання ситуації. На
наступному етапі нами було здійснено перевірку щодо «переведення»
клієнткою цієї ситуації у власний досвід, і тільки після цього сформувався
запит на роботу із перспективою майбутнього.
Для інших клієнтів такими ситуаціями застрягання стали вдало
закінчений проект, минулий нещасний випадок, загибель рідного тощо.
Тобто такою ситуацією може стати як негативна, так і позитивна подія в
житті особистості. Найчастіше тут депривується саме та сфера чи цінність, до
якої клієнт відносить цю подію. У інших напрямках чи сферах особистість
може продовжувати розвиватися. У цьому випадку перед основною роботою
інтеграції досвіду та перспективи особистості необхідна терапевтична
робота, що включає в себе три стадії і відповідно три основних завдання для
психолога:
- центральне завдання для психолога першої стадії є встановлення
безпечної та довірчої атмосфери;

179
 - основне завдання другої стадії – це робота зі спогадами та
переживаннями клієнта;
- основне завдання третьої стадії – включення у повсякденне
життя [182].
Після пропрацювання ситуації застрягання клієнта психолог повинен
перевірити, чи увійшла ця ситуація до досвіду клієнта, і тільки після цього
можливий перехід до наступного етапу індивідуальної роботи, на якому ми
можемо узгоджувати досвід та перспективу особистості. Тому робота із цим
типом взаємозв’язку досвіду та перспективи може займати більше часу та
потребувати більшої кількості зустрічей із клієнтами.
У таблиці 3.7 було виокремлено особливості проведення
індивідуальної роботи з узгодження життєвого досвіду та перспективи
особистості для представників різних типів їх взаємозв’язку.
Таблиця 3.7
Особливості проведення індивідуальної роботи з узгодження
життєвого досвіду та перспективи особистості
Входження до Діяння і прожиття психологічної Входження до
ситуації допомоги повсякденності
психологічної збагаченим
допомоги новим
досвідом
Емоційно- Когнітивний Прагмати
переживал (смисловий) чно-
ьний практичн
компонент ий
Ігноруванн Переведення Діагностик Здебільшого Використ Інтеграція
я досвіду уваги клієнта з а мети на усвідомлюєт ання як майбутньої
перспективи на істинність. ься тільки в ресурсу перспективи та
життєвий шлях Формуванн майбутньом для минулого
я емоційної у побудови досвіду за
готовності бажаної допомогою
до дії перспект аналізу
иви спочатку
компонентів
перспективи,
потім досвіду
Ідеалізація Переведення Необхідніс Усвідомлює Ресурс Виокремлення
досвіду уваги клієнта з ть ться в для окремих
досвіду на розділення минулому. реалізації компонентів
життєвий шлях із Необхідніст мети на ідеалізованого
когнітивни ь відновлен досвіду, та
180
 м виокремлен ня смислу переведення їх
(смислови ня та в у перспективу
м) діяльнісної майбутнь
компонент роботи ому
ом
Застряванн Терапевтична Виокремле Виокремлен Виокремл Виокремлення
я у досвіді робота із ння. Вихід ня. ення та та подальше
ситуацією, яка із ситуації Обговоренн використа узгодження
переживається як я ння як всіх
теперішня можливості ресурсу компонентів
реалізації у для досвіду та
перспективі побудови перспективи
перспект
иви
У роботі з таким типом співвідношення життєвого досвіду та
перспективи особистості, як ігнорування, клієнт здебільшого зосереджений
на своєму майбутньому, тож виникає необхідність продемонструвати зв’язок
минулого досвіду та перспективи; знаходження та підкріплення позитивних
моментів, тобто успішного досвіду; виокремлення прагматично-практичного
компонента досвіду та перенос його як ресурсу для побудови перспективи.
Найбільша увага тут здебільшого приділяється саме прагматично-
практичному компоненту. Емоції, переживання та смисли водночас також
оговорюються та виокремлюються. Слід зазначити, що під час проведення
роботи з узгодження досвіду та перспективи з’являється емоційна готовність
до здійснення дій.
У роботі з клієнтами із таким типом співвідношення досвіду та
перспективи, як ідеалізація, провідним компонентом досвіду стає
когнітивний (смисловий). Увага клієнта тут зосереджена здебільшого на
власному минулому досвіді. У ході роботи з клієнтом необхідно перевести
його уяву на аналіз теперішньої ситуації та показати можливості реалізації
смислу, який став причиною ідеалізації ситуації минулого в майбутній
перспективі.
Якщо має місце застрягання у минулому досвіді, особистість переживає
ситуацію, що сталася у минулому, як теперішню. Водночас емоції та
переживання клієнта є досить інтенсивними та потребують відреагування й
переживання ситуації, що стала травматичною. Тобто в цьому разі необхідна
181
попередня терапевтична робота з клієнтом та опрацювання ситуації
застрягання. На перший план тут виходить такий компонент досвіду, як
емоційно-переживальний.
У результаті проведення зазначеної індивідуальної роботи з
респондентами було впроваджено модель роботи з узгодження перспективи
та досвіду особистості, що позитивно позначилося на емоційному стані
учасників контрольного експерименту, на формуванні ними узгодженої
перспективи власної перспективи, розумінні власних смислів та формуванні
суб’єктності особистості. Слід також зазначити, що частина респондентів
виявила бажання подальшої роботи із фасилітації побудови перспективи
особистості.
Після проведення індивідуальної роботи з респондентами було
проведено повторне контрольне опитування задля виявлення типу
взаємозв’язку досвіду та перспективи особистості. Результати контрольного
експерименту наведено у таблиці 3.8.
Таблиця 3.8
Результати дослідження типу взаємозв’язку досвіду та перспективи
до та після індивідуальної розвивальної роботи
Ідеалізація Ігнорування Застрягання Трансформація
до після φ* до після φ* до післ φ* до післ φ*
я я
Респонде 8 3 2,14* 7 - 5,6 5 1 2,5 - 16 7,93
нти 40% 15% 35% 0% 7* 25% 5% 6* 0% 80% **
* *
*- значущість < 0,05
**- значущість < 0,01

Перевірка методами математичної статистики за допомогою кутового

перетворення Фішера (φ*) продемонструвала, що нуль-гіпотеза відкидається
на статистично значущіх рівнях для усіх респондентів при всіх типах
інтерпретації досвіду для побудови перспективи особистості.Тобто
результатами проведеної роботи ми отримали такі результати: такий тип
взаємозв’язку досвіду та перспективи, як трансформація, після проведення
індивідуального консультування продемонстрували 80% респондентів (16),

182
тобто 80% респондентів опанували можливістю узгодження та переведення
досвіду особистості у реалістичну та оптимістичну перспективу майбутнього.
Слід також зазначити, що ступінь ідеалізації та застрягання власного досвіду
суттєво знизилася для тих респондентів, які її продемонстрували.

Рис. 3.3. Гістограма зміни показників типу взаємозв’язку життєвого

досвіду та перспективи особистості
Таким чином, ми можемо зробити висновки, що запропонована
програма індивідуальної роботи є ефективним засобом для узгодження
досвіду та перспективи особистості. Використання запропонованої нами
моделі роботи сприяє усвідомленню учасниками власних стереотипів
мислення щодо власного досвіду, розвитку здатності до рефлексивного
аналізу власних обмежень, досягнень та прагнень, узгодженню життєвого
досвіду та перспективи особистості, формуванню активної «суб’єктної»
позиції щодо власного життя, створенню спрямованості та навичок з
формування узгодженої перспективи власного майбутнього.
Можна зазначити, що для роботи з таким типом взаємозв’язку досвіду
та перспективи особистості, як застрягання, проведення індивідуальної
роботи є більш ефективним, ніж групові та тренінгові форми роботи. В інших
випадках для засвоєння нової моделі інтерпретації життєвого досвіду групова
робота дає кращий результат, проте для вирішення особистісних протиріч у
власному досвіді/перспективі індивідуальна робота є ефективною.

183
 Висновки до розділу 3
В результаті проведеної роботи нами були зроблені наступні висновки:
1. Виявлено чотири види інтерпретації досвіду та його взаємозв’язку з
перспективою особистості: ігнорування досвіду, ідеалізація досвіду,
застрявання у досвіді та трансформація досвіду (задачний тип) у побудові
перспективи особистості. З’ясовано, що четвертий тип взаємозв’язку
життєвого досвіду та особистісної перспективи, тобто трансформація
досвіду, є оптимальним. Тобто саме цей тип взаємозв’язку забезпечує
узгодження минулого, сьогодення та майбутнього особистості.
2. На підставі отриманих результатів було розроблено програму
психологічної роботи із фасилітації узгодження життєвого досвіду та
перспективи особистості для представників усіх типів взаємозв’язку досвіду
та перспективи особистості. Ця робота проводилась у форматі групових
(тренінг) та індивідуальних (консультування) занять.
- Розроблена тренінгова програма спрямована на розвиток
рефлексивної позиції стосовно власного досвіду, прийняття суб’єктивної
позиції щодо власного життєвого шляху, розуміння власних суб’єктивних
смислів, розуміння та прийняття власних емоцій щодо свого минулого та
майбутнього, на розкриття прихованих у минулому досвіді ресурсів та
прийняття, узгодження й перетворення власного досвіду у ресурси для
побудови перспективи майбутнього.
- Розроблена технологія індивідуальної психологічної роботи з
особистістю у відповідності до виявленого типу взаємозв’язку досвіду та
перспективи.
3. Експериментально було встановлено, що здійснення комплексної
психологічної роботи з фасилітації узгодження досвіду та перспективи
особистості сприяє підвищенню загального рівня усвідомленості життя,
локусу контролю – Я та результативності власного минулого. Тобто
підвищилися показники усвідомленості кожного з періодів власного

184
життєвого шляху, а саме прийняття власного минулого, теперішнього та
майбутнього.
Результативність запропонованої програми підтвердилася як для
групової, так і для індивідуальної форми роботи.
4. Було виявлено деякі розбіжності в роботі з клієнтами з різними
типами співвідношення життєвого досвіду та перспективи особистості. Так,
якщо має місце ігнорування досвіду, особистість здебільшого зосереджується
на своєму майбутньому. В цьому випадку технологія роботи вдзначається
актуалізацією позитивних компонентів досвіду через встановлення їх
значення для вирішення програмованих задач майбутнього. Результатом
психологічної роботи у цьому випадку є вирішення визначених задач
майбутнього за допомогою досвіду. Ідеалізація досвіду сприяє тому, що
провідним компонентом стає когнітивний (смисловий). Особистість
зосереджена здебільшого на власному минулому досвіді, тобто особливістю
технології роботи стає виявлення смислового навантаження подій минулого
та встановлення можливості переносу цих смислів у прогнозовану
перспективу життя. Результатом роботи у цьому випадку стає побудова
програми реалізації важливого смислу з минулого у прогнозованому
майбутньому. При застряванні у досвіді особистість переживає ситуацію, що
сталася в минулому, як теперішню. На перший план тут виходить такий
компонент досвіду, як емоційно-переживальний. У цьому разі необхідною є
проблематизація досвіду та посилення аналітичного ставлення за рахунок
зменшення емоційної зануреності у події минулого з переходом до
проектування майбутнього. Результатом роботи є вихід із ситуації
емоційного застрявання та переведення уваги на перспективу майбутнього.
При задачному типі взаємозв’язку досвіду та перспективи локус уваги при
роботі переводиться на узгодження досвіду та перспективи. Особливостю
технології роботи є утвердження неперервності життєвого шляху через
єдність провідних задач життєдіяльності. Результатом стає побудова
цілісного образу власного життєвого шляху.
185
 ВИСНОВКИ
Проблематика життєвого шляху, досвіду особистості та перспективи
життя в наш час стає все більше актуальною. Це пов’язано з тим, що для
сучасної психології основною парадигмальною зв’язкою стають відносини
Людина // Світ, а основною категоріальною парою – Свідомість // Життя,
тобто дослідникам стає цікава сама людина, як суб’єкт власної активності.
Життєвий шлях – це історія індивідуального розвитку, життя людини
як особистості. Структурними компонентами життєвого шляху особистості є
буденне життя, життєві ситуації, події, сфери життя, серед динамічних
показників виділяють динаміку життєвого шляху тобто минуле, майбутнє та
теперішнє особистості.
Життєвий досвід – це таке психологічне утворення, яке дає можливість
не тільки використовувати стихійно набуті знання, вміння та навички, але й
адаптуватися до умов життя, взаємодіяти з навколишнім світом,
інтерпретувати події у світі і себе в цих подіях. Досвід виконує функції
забезпечення саморозвитку індивіда й регуляції його взаємин із зовнішнім
світом; систематизації, класифікації, інтеграції й структурування
навколишнього світу; забезпечення соціальної спадковості та психологічної
стабільності. Кожен конструкт життєвого досвіду являє собою цілісну
констеляцію з характеристик ситуації, способу дії та емоційно-ціннісної
оцінки, тобто конструкти досвіду завжди залишаються пов’язаними з
конкретними ситуаціями, але цей зв’язок не є прямим і безпосередним.
Одиницею аналізу життєвого досвіду є цілісний патерн, що виникає в
ситуації вирішення завдань, а ситуації виконують функцію ілюстрації цього
досвіду.
Інтерпретація життєвого досвіду є суб’єктивним процесом тлумачення
подій в особистісному та соціально-культурному контекстах. Широта
розуміння та інтерпретація досвіду ведуть до створення власного
внутрішнього світу особистості, власної реальності, забезпечують
повноцінне становлення особистості. Розуміння власного досвіду – це
186
інтеграція у свідомості чотирьох компонентів складової досвіду, що надає
цьому конструктові форму особистісного міфа. Системотвірним фактором
досвіду є орієнтація на майбутній результат життєдіяльності людини.
Життєва перспектива – реальний потенціал, можливості особистості,
що базуються на минулому досвіді, є об’єктивно наявними в теперішньому і
мають проявитися в майбутньому. Основні параметри оцінки життєвої
перспективи: узгодженість, реалістичність, тривалість, диференційованість,
оптимістичність. Основними функціями життєвої перспективи є регулятивна,
прогностична, пізнавальна, транзитивна, оцінкова, адаптаційна функції.
Категорія життєвого шляху дає змогу звернути головну увагу на
здатність людини бути особистістю та вказує на залежність досягнутого від
досвіду людини, а також від створеного людиною образу власного
майбутнього, якому підпорядковується життєдіяльність особистості.
На підставі аналізу літератури, семантичної структури представленості
у свідомості особистості власного досвіду та його факторного аналізу було
створено наступну модель структурно-динамічної організації досвіду:
змістовий, емоційно-переживальний, когнітивний (смисловий) та
прагматично-практичний компоненти досвіду. Змістовий компонент
фіксується у вигляді опису ситуації. Емоційно-переживальний компонент
формується як результат емоційно-ціннісної оцінки досвіду особистості,
являє собою почуття та емоційні переживання людини. Цей компонент
досвіду фіксує значущість ситуації, що відбулася на життєвому шляху
особистості та відображається у свідомості у вигляді емоційної оцінки події,
що відбулася. Когнітивний компонент досвіду містить психосемантичні
конструкції особистості, тобто закладає особистісні смисли, на підставі яких
оцінюється та чи інша ситуація або подія, і фіксується у висновках про
смисли цієї події чи ситуації в житті особистості. Змістом прагматично-
практичного компонента особистісного досвіду є практична значущість події,
що увійшла до досвіду – це може бути опис способу дій, які здійснювала

187
особистість, чи які були здійснені для настання цієї ситуації, розуміння, які
саме дії роблять можливою реалізацію певних смислів особистості тощо.
Здійснено аналіз значення та представленості цих параметрів у
свідомості особистості за допомогою семантичного диференціалу. На
підставі виконаної роботи нами були виокремлено групи за параметром
ступеня ситуації невизначеності, для них розбіжності за результатами аналізу
виявилися найбільшими. Тобто відмінності в інтерпретації власного досвіду
пов’язані насамперед із ситуаціями, з якими зіткнувся на своєму життєвому
шляху індивід та від ступеня його виключності у ці події, тобто рівня їх
особистісної значущості.
За допомогою факторного аналізу виокремлено найбільш значимі для
представників кожної із груп компоненти життєвого досвіду. Домінантним
виявився змістовий, а найслабшим – раціонально-практичний компонент.
Для респондентів, пов’язаних із АТО кожен компонент структури несе
виражене негативне навантаження.
Окремо за підгрупами щодо соціальної ситуації проживання отримали
також чотирифакторні структури, які мали свою специфіку. Для мешканців
стабільних регіонів ми отримали наступні результати: найбільш значущим
виявився змістовний компонент, наступні за значенням – смисловий та
емоційний компоненти, та найменш виражений прагматично-практичний
компонент. Тобто представники цієї групи здебільшого зосереджені на змісті
власного досвіду при цьому його практичність оцінюється як низька.
Для представників групи АТО відбулася склейка змістового та
емоційного компонентів та з’явився фактор змінювання досвіду. Для цих
респондентів ситуація участі в АТО кардинально вплинула на їх уявлення
про власний досвід.
Найбільше значення емоційно-переживального компонента та
змішування прагматично-практичного компонента із смисловим характерне
для представників групи ВПО. Тобто для представників цієї групи досвід є

188
емоційно навантаженим, та характерні намагання перенести смисли
минулого у майбутнє безпосередньо.
Для мешканців прикордонних територій характерно змішування
прагматичного і смислового компонентів досвіду та наявність позитивно
навантаженого емоційного компонента при певному ігноруванні конкретного
змісту досвіду. Представники цієї групи вважають, що їх досвід є
некорисним або акцентують увагу на його смислах.
Проведено аналіз якісно-феноменологічних характеристик параметрів
життєвого досвіду та перспектив особистості. Зокрема, з’ясовано, що
завдання описати свій життєвий досвід здебільшого є більш легким, ніж
завдання опису перспективи власного майбутнього. Вибір подій, які увійшли
до досвіду частіше відбувається за особистісним принципом, проте вибір
подій, які входять до перспективи майбутнього, частіше відбувається за
соціальними ознаками, тобто обираються такі події, які є значущими для
соціуму загалом. Водночас формулювання власного смислу для події, що
відбилась у досвіді особистості, викликає менше утруднень, ніж та сама
процедура для подій, що передбачаються у перспективі майбутнього.
За допомогою аналізу сфер життя було виявлено такі сфери, події з
яких найчастіше входять до досвіду особистості. Ними стали: навчання у
ВНЗ, школа, власні діти, робота, любов, сім’я, дитинство. Аналіз подій чи
ситуацій, що входять до перспективи майбутнього, показав, що найчастіше
респонденти обирають такі сфери, як сім’я, робота та кар’єра, діти,
придбання, подорожі, навчання тощо.
За результатами аналізу емоційно-переживального компонента досвіду
та перспективи виявлено, що найбільше негативних емоційних переживань
виявляється у досвіді респондентів, а найменше пов’язано із майбутньою
перспективою. Було виявлено наявність внутрішньоособистісного конфлікту
у різних категорій респондентів.
Аналізуючи цінності, що стали смислотвірними у виборі подій
минулого чи майбутнього, ми з’ясували, що під час вибору подій минулого,
189
що увійшли до досвіду, ключовою стає орієнтація на переживання та дії,
теперішнього – на дії, а майбутнього – на смисли та дії.
За результатами дослідження було виявлено чотири види інтерпретації
досвіду та його взаємозв’язку із перспективою особистості: ігнорування
досвіду, ідеалізація досвіду, застрявання у досвіді та трансформація досвіду у
побудові перспективи особистості ( задачний тип). З’ясовано, що четвертий
тип взаємодії життєвого досвіду та особистісної перспективи (трансформація
досвіду) є оптимальним, тобто таким, де в побудові перспективи особистості
життєвий досвід враховується та узгоджується із задачами сьогодення та
майбутнього.
Для представників чотирьох репрезентативних груп, обраних за
ступенем ситуації невизначеності, відмінності є найбільшими. Найвищі
показники у групі застрягання у минулому ми отримали для групи «Військові
АТО», це пов’язано з тим, що для представників цієї групи емоційний
компонент досвіду є найважливішим серед інших груп. Для представників
групи «ВПО» найбільш характерним типом взаємозв’язку перспективи та
життєвого досвіду є ідеалізація досвіду, що пов’язано із прагненням зберегти
смисли, які є важливими для особистості. Представники групи «Мешканці
зони АТО» частіше потрапляють до такого типу взаємозв’язку перспективи
та досвіду, як ігнорування досвіду в перспективі. Це пов’язано із ситуацією
невизначеності, у яку вони потрапили. Для представників групи «Мешканці
стабільних регіонів» характерні такі типи взаємозв’язку досвіду з
перспективою, як ігнорування досвіду та трансформація досвіду у побудові
перспективи.
На підставі отриманих результатів було розроблено програму
психологічної роботи із фасилітації узгодження життєвого досвіду та
перспективи особистості для представників усіх типів взаємозв’язку досвіду
та перспективи особистості. Ця робота проводилась у форматі групових
(тренінг) та індивідуальних (консультування) занять.

190
 Експериментально було встановлено, що здійснення комплексної
психологічної роботи з фасилітації узгодження досвіду та перспективи
особистості сприяє підвищенню загального рівня усвідомленості життя,
локусу контролю – Я та результативності власного минулого. Тобто
підвищилися показники усвідомленості кожного з періодів власного
життєвого шляху. Результативність запропонованої програми підтвердилася
як для групової, так і для індивідуальної форми роботи.
Було виявлено розбіжності в роботі з різними типами співвідношення
життєвого досвіду та перспективи особистості. Так, якщо має місце
ігнорування досвіду, особистість здебільшого зосереджується на своєму
майбутньому, Ідеалізація досвіду сприяє тому, що провідним компонентом
стає когнітивний (смисловий). Особистість зосереджена здебільшого на
власному минулому досвіді, необхідно перевести увагу на теперішнє та
можливості реалізації цього смислу в майбутній перспективі. За наявності
застрягання в минулому досвіді особистість переживає ситуацію, що сталася
у минулому, як теперішню. У цьому разі необхідна проблематизація досвіду
та посилення аналітичного ставлення за рахунок зменшення емоційної
зануреності у події минулого з переходом до проектування майбутнього. При
задачному типі взаємозв’язку досвіду та перспективи утверджується
непереривність життєвого шляху через єдність провідних задач
життєдіяльності.
Отже, розуміння психологом типу взаємозв’язку досвіду та
перспективи особистості сприяє проведенню результативної роботи з
фасилітації узгодження цих компонентів життєвого шляху особистості, що в
свою чергу сприяє усвідомленню особистістю власних стереотипів мислення
щодо власного досвіду, розвитку здатності до рефлексивного аналізу власних
обмежень, досягнень та прагнень, формуванню активної «суб’єктної» позиції
щодо власного життєвого шляху, створенню спрямованості та навичок з
формування узгодженої перспективи власного майбутнього.

191
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Абульханова-Славская К. А. Время личности и время жизни /
К. А. Абульханова- Славская, Т. Н. Березина. – СПб. : Алетейя, 2001. – 304 с.
2. Абульханова-Славская К. А. Жизненные перспективы личности /
К. А. Абульханова-Славская // Психология личности и образ жизни. – М. :
Наука, 1987. – С. 137–145.
3. Абульханова-Славская К. А. Стратегии жизни / К. А. Абульханова-
Славская. – М. : Мысль, 2001. – 299 с.
4. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания /
Б. Г. Ананьев. – М., 1977.
5. Андрієвська В. В. Усвідомлення та інтерпретація педагогами свого
професійного досвіду / В. В. Андрієвська // Проблеми психологічної
герменевтики : монографія / за редакцією Чепелєвої Н. В. – К. : Міленіум,
2004. – С. 198–217.
6. Балл Г. Трактування вчинку в теоретичному доробку
С. Л. Рубінштейна і В. А. Роменця / Г. Балл, О. Нікуленко // «Психологія і
суспільство». – 2011, № 2.
7. Бахтин М. М. К философии поступка / М. М. Бахтин // Философия и
социология науки и техники. – М.,1986.
8. Березіна Т. Н. Многомерная психика. Внутренний мир личности /
Т. Н. Березина. – М. : ПЕР СЭ, 2001. – 319 с.
9. Белкин А. С. Витагенное образование. Голографический подход /
А. С. Белкин, Н. К. Жукова. – Екатеринбург : Изд-во УГПУ, 1999. – С. 5–63.

10. Березко І. В. Міф та розуміння особистого досвіду / І. В. Березко //

Проблеми психологічної герменевтики : монографія / за ред. Н. В. Чепелєвої.
– К. : Міленіум, 2004. – С. 180–198.
11. Бойд Д. Парадоксы времени. Новая психология времени, которая
улучшит вашу жизнь. Исправь прошлое, наслаждайся настоящим и управляй
будущим / Д. Бойд, Ф. Зимбардо. – М. : Изд-во: Речь, 2010. – 352 с.

192
12. Болотова А. К. Время и личность. Временные измерения феноменов
личности / А. К. Болотова // Психология. – 2007. – № 3. – С. 61–79.
13. Болотова А. К. Человек и время в познании, деятельности, общении /
А. К. Болотова. – М. : Изд. дом ГУ-ВШЭ, 2007. – 283 с.
14. Болотова, А. К. Психология организации времени: учебное пособие для
студентов вузов / А. К. Болотова. – М. : Аспект Пресс, 2006. – 254с.
15. Большакова А. М. Структурна організація суб’єктивної картини часу
життя / А. М. Большакова // Вісник Національного технічного університету
України «КПІ». Серія «Філософія. Психологія. Педагогіка». – К. : КПІ, 2009.
– № 3 (27). – Ч. 1. – С .74–78.
16. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості /
О. Ф. Бондаренко. – Харків : Фоліо, 1996. – 237 с.
17. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика /
А. Ф. Бондаренко. – Изд. 3-е, испр. и доп. – М. : Независимая фирма «Класс»,
2001. – 336 с.
18. Бочевар A. A. Исследование жизненного пути человека в современной
зарубежной психологии / A. A. Бочевар // Психологический журнал. – 2008.
№ 5. – С. 54–62.
19. Верник О. Л. Проблематика «життєвого шляху» у психологічному
дослідженні / О. Л. Верник // Актуальні проблеми психології : збірник
наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України.
Т.7. Екологічна психологія. – 2018 р. – С. 30–50.
20. Верник О. Л. Уявлення про час у способі життя людини
(психосемантичний аспект) / О. Л. Верник // Актуальні проблеми психології:
зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / за ред.
С. Д. Максименка – К.: Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України,
2011. – Т. 7. – Вип. 25. – С. 36–44.
21. Вечканова Е. М. Особенности временной перспективы личности при
различных типах актуального смыслового состояния / Е. М. Вечканова,

193
Ю. Ю. Неяскина // Вестн. КРАУНЦ. Сер.: Гуманитар. науки. – 2011. – № 2
(18). – С. 167–178.
22. Вірна Ж. П. Життєві та професійні перспективи в структурі
особистісної саморегуляції / Ж. П. Вірна // Психологія. – К., 2002. – Вип. 15.
– С. 22–31.
23. Гарфинкель Г. Обыденное знание социальных структур:
документальный метод интерпретации в профессиональном и
непрофессиональном поиске фактов / Гарфинкель Г. ; пер. с англ.
Э. Н. Гусинского и Ю. И. Турчаниновой // Социологическое обозрение. –
2003. Т. 3. – № 1. – С. 3–19.
24. Гасюк М. Суб’єктивне сприйняття теперішнього, минулого та
майбутнього у структурі психологічного благополуччя особистості /
Мирослава Гасюк, Оксана Гринів // Соціальна психологія: наук. журнал /
голов. ред. Ю. Ж. Шайгородський. – 2013. – № 55. – С. 10–16.
25. Гинзбург М. Р. Психологическое содержание личностного
самоопределения / М. Р. Гинзбург // Вопросы психологии. – 1994. – № . – С.
43–52.
26. Головань М. С. Досвід в структурі компетентності особи /
М. С. Головань, В. В. Яценко // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-
Хмельницького університету імені Григорія Сковороди». Додаток 1 до
вип. 5, том ІV (55) : тематичний випуск «Вища освіта України у контексті
інтеграції до європейського освітнього простору. – К. : Гнозис, 2014. – С.
111–119.
27. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Е. И. Головаха,
А. А. Кроник. – К.: Наукова думка, 1984. – 209 с.
28. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и профессиональное
самоопределение молодежи : монография / Е. И. Головаха. – К.: Наукова
думка, 1988. – 144 с.
29. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Е. И. Головаха,
А. А. Кроник. – 2-е изд., испр. и дополн. – М. : Смысл, 2008. – 267 с.
194
30. Голубев А. М. Временная перспектива и мотивационные предпочтения
/ А. М. Голубев // Вестн. Новосибирского гос. ун-та. Сер. Психология. – 2009.
– № 2. – С. 69–78.
31. Горбунова В. Часова регламентація професійної діяльності /
В. Горбунова, О. Гончар // Соціальна психологія. : Український науковий
журнал. – 2007. – № 5. – С. 111–117.
32. Гофман И. Анализ фреймов : Эссе об организации повседневного
опыта / пер. с англ. Р. Е. Бумагина, Ю. А. Данилова, А. Д. Ковалева,
О. А. Оберемко под ред. Г. С. Батыгина и Л. А. Козловой. – М. : Институт
социологии РАН; ФОМ, 2004. – 752 с.
33. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни /
И. Гофман. – М. : КАНОН-ПРЕСС, 2000. – 304 с.
34. Губернюк Л. В. Життєвий світ як специфічний особистісний досвід
життєпроживання людини / Л. В. Губернюк // Філософські проблеми
гуманітарних наук : альманах / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2010. –
№ 18/19. – С. 150–155.
35. Гуляс І. А. Життєва перспектива особистості як предмет теоретико-
методологічного аналізу / І. А. Гуляс // Проблеми сучасної психології : [зб.
наук. праць К-ПНУ ім. Івана Огієнка, Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка
НАПН Украни]. – 2011. – Вип. 12. – С. 315–323
36. Гурова О. С. Психологические особенности субъективных
представлений о жизненных перспективах участников локальных войн :
дисс…канд. психол.наук / О. С. Гурова. – Барнаул, 2004. – 176 с.
37. Демина И. А. Изучение жизненных перспектив старшеклассников в
контексте субъективной картины жизненного пути / И. А. Демина // дис.
канд. психол. наук. – Москва, 1997. – 111с. Дисертація на здобуття наукового
ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна
психологія, історія психології. – Київський національний університет ім.
Тараса Шевченка, Kиїв, 2000.

195
38. Донченко А. П. Фактор времени в нравственном становлении и
развитии личности. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1988. – 120 с.
39. Дубровский С. А. Факторный анализ. Методы и приложения /
С. А. Дубровский, Е. М. Зейгер, А. А. Френкель // Многомерный
статистический анализ в социально-экономических исследованиях. – М. :
Наука, 1974. – 417 c.
40. Євдокимова Н. О. Професійний досвід як суб’єктивно-психологічна
реальність / Н. О. Євдокимова // Вісник Харківського національного
педагогічного університету імені Г. С. Сковороди: Психологія. Випуск 31. –
Харків, ХНПУ, 2009. Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/
VKhnpu_psykhol/2009_31/7.html.
41. Заграй Л. Гендерний досвід особистості в сучасному
фрагментаризованому світі / Л. Заграй // Психологія особистості. – 2014. – №
1. – С. 39–46. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Po_2014_1_6.
42. Зазимко О. В. Психологічні характеристики життєвого досвіду в
юнацькому віці / О. В. Зазимко. – Актуальні проблеми психології [Текст] / Ін-
т психології ім. Г. С. Костюка. – К. : Ін-т психології ім. Г. С. Костюка, 2002. –
Т. 2.: Психологічна герменевтика. Вип. 6 / за ред. Н. В. Чепелєвої. – 2010. –
193 с. – С. 106–120.
43. Зазимко О. В. Особенности исследования личного опыта в современных
социокультурных условиях / О. В. Зазимко // Психологічні особливості
особистості в умовах трансформації суспільства: зб. статей за матеріалами
міжнародної науково-практичної конференції (24–25 лютого 2012 року,
Україна, Донецька обл., м. Макіївка) / за заг. ред. та упоряд.
В. М. Синельникова, В. Є. Луньова. – Макіївка : МЕГІ, 2012. – С. 60–63.
44. Зазимко О. В. Психологічні можливості самопроектування особистості в
юнацькому віці / О. В. Зазимко// Актуальні проблеми психології : збірник
наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. –
Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. – Том ІІ. Психологічна
герменевтика. – Випуск 8. – С. 83–97.
196
45. Зазимко О. В. Психологічні характеристики життєвого досвіду в
юнацькому віці / О. В.Зазимко // Актуальні проблеми психології:
Психологічна герменевтика / За ред. Н. В. Чепєлєвої. – К. : ДП
«Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – Т. 2, вип. 6. – С. 106–119.
46. Зазимко О. В. Розуміння та інтерпретація життєвого досвіду як чинник
розвитку особистості в юності / О. В. Зазимко // Розуміння та інтерпретація
життєвого досвіду як чинник розвитку особистості : монографія / за ред.
Н. В. Чепелєвої. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. –С. 119–140.
47. Захаренко Л. М. Особливості цільового планування життєвих
перспектив курсантами з різними профілями часової орієнтації /
Л. М. Захаренко // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». –
Острог : Вид-во Нац-го ун-ту «Острозька академія», 2012. – Вип. 20.– С. 103–
110
48. Захаренко Л. М. Особливості побудови життєвих перспектив
курсантами ВНЗ МВС України / Л. М. Захаренко // Актуальні проблеми
сучасної психології та педагогіки вищих навчальних закладів МВС України :
V наук.-практ. конф. : матеріали. – Харків : ХНУВС, 2013. – С. 70–72.
49. Зейгарник Б. В. Теория личности К. Левина / Б. В. Зейгарник. – М. :
Изд-во Московск. ун-та, 1981. – 118 с.
50. Зимбардо Ф. Парадокс времени. Новая психология времени, которая
улучшит вашу жизнь. / Ф. Зимбардо, Дж. Войд. – СПб: Речь, 2010. – 352 с.
51. Зубова Л. В. Особенности восприятия времени: многогранность
проблемы / Л. В. Зубова, А. В. Рыжухин // Фундаментальные исследования. –
2008. – № 10. – С. 64–66
52. Иванченко Г. В. Самоопределение личности как открытый проект /
Г. В. Иванченко // Человек, 2005. – № 3. – С. 5–16.
53. Карпинский К. В. Психология жизненного пути. / К. В. Карпинский. –
Гродно : ГрГУ, 2002. – 167 с.
54. Карпинский К. В. Психология жизненного пути личности /
К. В. Карпинский. – Гродно : ГрГУ, 2002. – 167 с.
197
55. Квасова О. Г. Временная перспектива личности в экстремальной
ситуации / О. Г. Квасова // Вестн. РУДН. Сер. Психология и педагогика. –
2010. – № 2. – С. 66–72.
56. Квасова О. Г. К современному состоянию проблемы временной
перспективы личности / О. Г. Квасова // Историческая и социально-
образовательная мысль. Выпуск № 5 / 2012 . – С.137–141.
57. Квасова О. Г. Трансформация временной перспективы личности в
экстремальной ситуации / О. Г. Квасова // Вестник Московского
университета. Серия 14. Психология. – 2011. – № 4. – С.109–117.
58. Кіреєва З. О. Розвиток уявлень і понять про час у свідомості дітей та
юнацтва : автореф. дис. ... канд. психол. наук / З. О. Кірєєва. – Одеса, 1999. –
20 с.
59. Клементьева М. В. Влияние биографической рефлексии на
осмысленность жизни взрослых людей / М. В. Клементьева// Известия
Тульского государственного университета. Гуманитарные науки. – 2014 . –
№ 2. – С. 186 –195.
60. Клементьева М. В. Исследование биографической рефлексии в
ситуации жизненного кризиса / М. В. Клементьева // Известия ТулГУ.
Гуманитарные науки. Вып. 4. – Тула : Изд-во ТулГУ, 2013. – С. 341–350.
61. Клементьева М. В. Разработка методики оценки биографической
рефлексии / М. В. Клементьева // Известия ТулГУ, Гуманитарные науки.
Вып.1. – Тула: Изд-во ТулГУ, 2013. С. 176–184
62. Климчук В. О. Життєвий шлях творчої особистості: принципи
біографічного дослідження / В. О. Климчук, Я. В. Мойсієнко // Соціальна
психологія. – 2007. – № 6. – С. 32 44.
63. Ковалев В. И. Особенности личностной организации времени жизни /
В. И. Ковалев // Гуманистические проблемы психологической теории. – М.,
1995. – С. 179–185.
64. Ковалев В. И. Временная транспектива жизни как субъективно
ценностный феномен и механизм индивидуального жизнетворчества /
198
В. И. Ковалев. – Человек: деятельность, творчество, стиль мышления. –
Симферополь, 1987. – С. 195–203.
65. Козлова Т. З. Особенности социальной идентификации на разных стадиях
жизненного цикла личности / Т. З. Козлова // Социальная идентификация
личности. – М. : Просвещение, 1993. – С. 107–124.
66. Кравченко Л. С. Биографическое интервью «Жизненный выбор» // Life-
line и другие методы исследования жизненного пути. – М., 1993. – С. 74–82.
67. Кривоконь Н. І. Екзистенційне переосмислення травмуючого досвіду
учасниками бойових дій в Афганістані: погляд через роки / Н. І. Кривоконь //
Проблеми екстремальної та кризової психології. – 2013. – Вип. 14(2). – С.
168–176. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pekp_2013_14(2)__25.
68. Кроник А. А. Каузометрия / А. А. Кроник, Р. А. Ахмеров. – М.: Смысл,
2008. – 292 с.
69. Кроник А. А. Методы самопознания, психодиагностики и
психотерапии в психологии жизненного пути / А. А. Кроник, Р. А. Ахмеров.
– М. : Смысл, 2003. – 284 с.
70. Кроссли М. Л. Нарративная психология. Самость, психологическая
травма и конструирование смыслов / М. Л. Кроссли. – Харьков:
Гуманитарный центр, 2013. –284 с.
71. Кублицкене Л. Ю. Организация времени личностью как показатель ее
активности / Кублицкене Л. Ю. // Гуманистические проблемы
психологической теории. – М. : Педагогика. – 1995. – С. 185–191.
72. Кузьо Л. Структурно-змістові характеристики поняття «часова
перспектива» як предмет психологічного аналізу/ Л. Кузьо // Науковий
вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія
психологічна: збірник наукових праць / головний редактор М. Й. Варій. –
Львів : ЛьвДУВС, 2011. – Вип. 2. – С. 39–47.
73. Кузікова С. Б. Стратегії саморозвитку в життєвій кризі особистості:
ресурсний підхід / С. Б. Кузікова // Особистість як суб’єкт подолання
кризових ситуацій: психологічна теорія і практика : монографія / за ред.
199
С. Д. Максименка, С. Б. Кузікової, В. Л. Зливкова. – Суми : Вид-во СумДПУ
імені А. С. Макаренка, 2017. – 540 с.
74. Кушнир Е. А. Особенности восприятия времени и временной
перспективы беременных женщин / Е. А. Кушнир // Вісник Одеського
національного університету. Серія : Психологія. – 2014. – Т. 19, Вип. 3. – С.
64 72. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vonu_psi_2014_19_3_9
75. Лактионов А. Н. Координаты индивидуального опыта /
А. Н. Лактионов. – Харьков : Бизнес-информ, 1998. – 492 с.
76. Лактионов А. Н. Координаты индивидуального опыта /
А. Н. Лактионов. – Харьков: Изд-во Харьковского национального
университета имени В. Н. Каразина, 2010. – 366 с.
77. Лактіонов О. М. Досвід людини як теоретична проблема психології /
А. Н. Лактіонов // Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН. –
К. : Любіть Україну, 2000. – Т. 1. – Ч. 2. – С. 23–29.
78. Лактіонов О. М. Можливості адаптації особистості в умовах
перехідного періоду / А. Н. Лактионов // Наука і освіта : наук. практич. журн.
Півден. наук. центру АПН України. – Одеса, 2000. – № 1–2. – С. 36–38.
79. Лактіонов О. М. Особистісний інтерпретаційний комплекс як фактор
індивідуального досвіду / А. Н. Лактионов // Наук. зап. Харк. військ. ун-ту.
Соціальна філософія, педагогіка, психологія. – Харків: ХВУ, 2000. – Вип. VI.
– С. 126–133.
80. Лактіонов О. М. Структурно-динамічна організація індивідуального
досвіду : автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.01 / О. М. Лактіонов. –
Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2000. – 36 с.
81. Лантушко Г. Н. Развитие личностного целеполагания
старшеклассников / Г. Н. Лантушко // Практична психологія та соціальна
робота. – 2001. – № 1. – С. 7–29.
82. Лебединська І. В. Особистісний досвід як множинна реальність /
І. В. Лебединська // Наукові студії із соціальної та політичної психології : зб.

200
ст. / НАПН України. Ін-т соц. та політ. психології. – Київ : Міленіум, 2012. –
Вип. 31 (34). – С. 38–46.
83. Левенець А. Є. Психологічні особливості становлення життєвої
перспективи в юнацькому віці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Анна
Євгенівна Левенець. – К., 2006. – 20 с.
84. Левин К. Определение понятия «поле в данный момент» / К. Левин //
Хрестоматия по истории психологии: Период открытого кризиса. – М. : Изд-
во МГУ, 1980. – С. 131 145.
85. Левин К. Теория поля в социальных науках / Курт Левин [пер. с англ.].
– СПб. : Сенсор, 2000. – 368 с.
86. Левченко А. В. Психологические характеристики временной
трансспективы самоактуализирующейся личности / А. В. Левченко // Мир
науки, культуры, образования. Выпуск № 4–1 / 2011 – С. 206–209
87. Леонтьев Д. А. Рефлексия «хорошая» и «дурная»: от объяснительной
модели к дифференциальной диагностике / Д. А. Леонтьев, Е. Н. Осин //
Психология. Журнал Высшей школы экономики. 2014. Т. 11. № 4. – С. 110–
135.
88. Леонтьев Д. А. Понимание смысла и смысл понимания / Д. А. Леонтьев
// Понимание: опыт мультидисциплинарного исследования / под ред.
А. А. Брудного, А. В. Уткина, Е. И. Яцуты. – М. : Смысл, 2006. – С. 20–27.
89. Леонтьев Д. А. Методика изучения ценностных ориентаций /
Д. А. Леонтьев. – М. : Смысл, 1992. – 17 с.
90. Лукьянов О. В. Смысловые детерминанты временной перспективы
личности / О. В. Лукьянов, Ю. Ю. Неяскина // Вестник Томского
государственного университета. Выпуск № 360. – 2012. – С. 152–157.
91. Лушин П. В. Экофасилитация в психотерапевтическом и
образовательном контекстах: «буферная зона развития», коллективно
генерируемый инсайт и неопределенность / П. В. Лушин // Журнал
практикующего психолога. – № 14. – 2008. – С. 95–104.
201
92. Лушин П. В. Екологічна фасилітація / П. В. Лушин // Психологія.
Збірник наукових праць. – К. : КНПУ імені М. П. Драгоманова. – 2002. – Вип.
16. − С. 25–27.
93. Лушин П. В. Личностные изменения как процесс: теория и практика /
П. В. Лушин. – Одесса : Аспект, 2005. – 334 с.
94. Макарчук Н. Психологічна допомога дітям з особливостями
психофізичного розвитку у подоланні наслідків перебування у зоні
військового конфлікту / Н. Макарчук, О. Хованова, Т. Хирна // Особлива
дитина: навчання і виховання. – 2014. – № 4. – С. 68–74. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/DLog_2014_4_12
95. Максименко С. Д. Життєвий шлях особистості як базова категорія
генетичної психології / С. Д. Максименко // Науковий вісник Миколаївського
державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія : Психологічні
науки. – 2014. – Вип. 2.12. – С. 5–13. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-
pdf/Nvmdups_2014_2_12_3.pdf.
96. Максименко С. Особистість: прогноз розвитку і життєвий шлях /
С. Максименко // Психолог. – 2006. – №7 (199). – С. 5–10.
97. Максименко С. Д. Генетико-моделюючий метод і психологія
особистості / С. Д. Максименко // Матеріали ІІ Всеукраїнського
психологічного конгресу, присвяченого 110 річниці від дня народження
Г. С. Костюка (19–20 квітня 2010 року). – Т. 1. – К. : ДП «Інформаційно-
аналітичне агентство», 2010. – С. 16–24.
98. Максименко С. Д. Прогнозування психічного здоров’я особистості /
С. Д. Максименко // ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Генеза
буття особистості» (19–20 грудня 2011 року). – К. : ДП «Інформаційно-
аналітичне агентство», 2011. – Том 1. – С. 8–19.
99. Мандрикова Е. Ю. Современние подходы к изучению временной
перспективы личности / Е. Ю. Мандрикова // Психологический журнал. –
2008. – Т. 29. – С. 54–65.

202
100. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и
обретать душевное здоровье / Мэй Р. ; пер. с англ. М. Будыниной,
Г. Пимочкиной. – М. : Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002.
101. Михальчук Н. Розвиток особистісного досвіду майбутнього психолога
під час його професійної підготовки у вищій школі / Н. Михальчук,
Н. Хупавцева // Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації.
Український науковий журнал. Університет «Україна». – 2011. – №3. – С.
385–389.
102. Муздыбаев К. Переживание времени в период кризисов / К. Муздыбаев
// Психологический журнал. – 2000. – № 4. – С. 5 – 21.
103. Мушкевич М. І. Практична психологія в роботі із учасниками АТО /
М. І. Мушкевич // Психологія: реальність і перспективи. – 2016. – Вип. 6. – С.
136–142. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prp_2016_6_27
104. Назарук О. М. Вікові особливості розуміння особистого досвіду :
автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / О. М. Назарук ; Ін-т психології
ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – 22 с.
105. Ненчук О. М. Життєва перспектива особистості: аналіз соціологічних
парадигм / О. М. Ненчук // Психологія і суспільство. – 2011. – № 1. – С. 96–
103.
106. Ненчук О. М. Життєва перспектива особистості в умовах сучасного
українського суспільства / Ольга Ненчук // Вісник Одеського національного
університету. – 2011. – Том 16. Випуск 10. – С. 587–594.
107. Ненчук О. М. Індивідуалізація як контекст життєвої перспективи
особистості в умовах сучасного суспільства / Ольга Ненчук // Методологія,
теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник
наукових праць. – 2012. – Випуск 18. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна. –
С. 446–449.
108. Ненчук О. М. Структура, функції та параметри життєвої перспективи
особистості // Ольга Ненчук / Збірник наукових праць по матеріалах
міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Сучасні проблеми і
203
шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві і освіті’2010». – Одеса,
2010. – С. 63–68.
109. Ненчук О. М. Фактори становлення життєвої перспективи особистості /
Ольга Ненчук // Грані. – 2010. – № 6 (74). – С. 97–101.
110. Нуркова В. В. Роль автобиографической памяти в структуре
идентичности личности / В. В. Нурікова // Мир психологии. – 2004. – № 2. –
С. 77–87.
111. Нуркова В. В. Автобиографическая память в трудной жизненной
ситуации: новые феномены / В. В. Нуркова, К. Н. Василевская // Вопросы
психологии. – 2003. – № 5. – С. 93–101.
112. Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущего /
Жозеф Нюттен / [под ред. Д. А. Леонтьева]. – М. : Смысл, 2004. – 608 с.
113. Обуховский К. Психологическая теория строения и развития личности
/ К. Обуховский // Психология формирования и развития личности : сб. науч.
тр. – М. : Наука, 1981. – С. 45–67.
114. Осгуд Ч. Приложение методики семантического дифференциала к
исследованиям по эстетике и смежным проблемам / Ч. Осгуд, Дж. Суси,
П. Танненбаум // Семиотика и искусствометрия. – М. : Мир, 1972.
115. Особистість як суб’єкт подолання кризових ситуацій: психологічна
теорія і практика : монографія / за ред. С. Д. Максименка, С. Б. Кузікової,
В. Л. Зливкова. – Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2017. – 540
с.
116. Паламарчук Л. М. Психологічний час особистості: спроба
теоретичного аналізу / Л. М. Паламарчук // Наукові записки. Серія
«Психологія і педагогіка». – Острог : Вид-во Нац-го ун-ту «Острозька
академія», 2008. – Вип. 11. – С. 165–174.
117. Паламарчук Л. М. Соціалізація особистості та формування життєвих
перспектив / Л. М. Паламарчук // Проблеми загальної та педагогічної
психології : [зб. наук. праць Інст-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН
України / ред. С. Д. Максименко]. – К., 2007. – Т. IX. – Ч. 3. – С. 313–318.
204
118. Панок В. Г. Психологія життєвого шляху особистості : [монографія] /
В. Г. Панок, Г. В. Рудь. – К. : Ніка-Центр, 2006. – 280 с.
119. Панок В. Г. Основи практичної психології / В. Г. Панок. – К. : Либідь,
1999. – 462 с.
120. Панок В. Г. Психологічне консультування: теорія та практика: навч.-
метод. посібник / В. Г. Панок, І. М. Зварич, Я. В. Чаплак, О. М. Чернописький
– Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 272 с.
121. Підласа І. А. Життєва ситуація особистості та життєва проблема /
І. А. Підласа // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН
України. – К., 2002. – Випуск 22. – С. 282–289.
122. Підласа І. А. Життєвий шлях особистості в теорії психології проблема /
І. А. Підласа // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 3. –
С. 13–17.
123. Підласа І. А. Проблема часу у теорії життєвого шляху проблема /
І. А. Підласа // Збірник наукових праць Інституту психології
ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2001. – Т. 3. – Ч. 7. – С. 207–213.
124. Підласа І. А. Психологічний аналіз категорії життєвого шляху
особистості [Текст] : автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / Підласа
Ірина Андріївна ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2005.
– 20 с.: табл.
125. Підручна І. Б. Психологічний аналіз категорії життєвої перспективи
особистості / І. Б. Підручна // Психологічні перспективи / Волин. нац. ун-т ім.
Лесі Українки, Ін-т соц. та політ. психології ; [редкол.: Л. Засєкіна (голов.
ред.) та ін.]. – Луцьк, 2011. – Вип. 18. – С. 204–213.
126. Платонов К. К. О системе психологии / К. К. Платонов. – М. : Мысль,
1972. – 216 с.
127. Полунін О. В. Додавання суб’єктивних часових інтервалів:
дослідження часового виміру досвіду індивіда та функціонування часового
механізму / О. В. Полунін // Психологія і суспільство. – 2010. – № 4. – С. 134–
141.
205
128. Полунін О. В. Психологічне дослідження феноменології переживання
теперішнього / О. В. Полунін // Психологія і суспільство. – 2007. – № 4. –
С.138–143.
129. Полунін О. В. Тривалість суб’єктивного теперішнього:
експериментальне дослідження / О. В. Полунін // Актуальні проблеми
психології: Екологічна психологія / за ред. С. Д. Максименка. – К.: Ін-т
психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, 2011. – Т. 7. – Вип. 25. – С. 134–
142.
130. Полунін О. В. Часовий вимір досвіду особистості. Актуальність
інтегрованого дослідження / О. В. Полунін // Проблеми політичної психології
та її роль у становленні громадянина Української держави: збірник наук.
праць / за заг. ред. М. М. Слюсаревського. – К. : Міленіум, 2008. – Вип. 7. –
С. 132–141.
131. Посацький О. В. Особливості образу майбутнього в юнацькому віці /
О. В. Посацький // Проблеми загальної, вікової та педагогічної психології :
зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. –
Т. 6. – С. 264–272.
132. Посацький О. В. Психологічний зміст поняття «майбутнє».
Теоретичний огляд / О. В. Посацький, А. Б. Коваленко // Вісник Харківського
ун-ту. Серія: Психологія. – Харків, 2002. – № 576. – С. 80–84.

133. Ральникова И. А. Жизненные перспективы личности в научной

парадигме психологического знания [Электронный ресурс] /
И. А. Ральникова // Педагогика и психология. – 2010. – С. 53–60. – Режим
доступа: http://izvestia.asu.ru/2011/2-1/psyh/TheNewsOfASU-2011-2-1-psyh-
03.pdf
134. Ральникова И. А. Системная трансформация представлений о
жизненной перспективе личности на переломных этапах жизненного пути /
И. А. Ральникова // Сибирский психологический журнал. – 2007. – № 26. – С.
36–43.

206
135. Регуш Л. А. Психология прогнозирования: успехи в познании
будущего / Л. А. Регуш. – СПб. : Речь, 2003. – 352 с.
136. Рихальська О. Г. Психологічні особливості життєвої антиципації
особистості : автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / Рихальська Олена
Геральдівна; Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004.
– 21 с.
137. Розуміння та інтерпретація життєвого досвіду як чинник розвитку
особистості : монографія / за ред. Н. В. Чепелєвої. – Кіровоград : Імекс-ЛТД,
2013. – 276 с.
138. Роменець В. А. Вчинок і світ людини // Основи психології : підручник /
за ред. О. В. Киричука, А. В. Роменця. – 4-те вид., стереотип. – К. : Либідь,
1999. – С. 383–402.
139. Роменець В. А. Вчинок і постання канонічної психології // Людина.
Суб’єкт. Вчинок. Філософсько-психологічні студії / за ред. В. О. Татенка. –
К.: Либідь, 2006. – С. 11–36.
140. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. Человек и мир /
С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2003. – 512 с.
141. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. –
СПб. : Питер, 2000. – 712 с.

142. Рудь Г. В. Формування життєвих перспектив у ранній юності : автореф.

дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07
«Педагогічна та вікова психологія» / Г. В. Рудь. – К., 2006. – 20 с.
143. Савченко О. Особистий досвід як основа розвитку духовності /
О. Савченко // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. –
2015. – Вип. 20(2). – С. 156–163.
144. Сапогова Е. Е. Психология развития человека / Е. Е. Сапогова. – М. :
Аспект Пресс, 2001. – 460 с.
145. Свид О. О. Ценностные ориентации украинских и польских студентов:
сравнительная перспектива / О. О. Свид // Вісник Харківського
національного університету імені В. Н. Каразіна : збірник наукових праць /
207
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2016. –
С. 275 278. – (Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства:
методологія, теорія, методи» ; вип. 37).
146. Свинаренко Р. М. Відображення часової складової в картині світу
суб’єкта : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец.
19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Р. М. Свинаренко. –
Харків, 2008. – 20 с.
147. Семенів Н. М. Специфіка соціальної установки в структурі
особистісного досвіду (етнопсихологічний аспект) / Н. М. Семенів //
Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П.
Драгоманова : [зб. наук. пр.] / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ :
НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – Сер. 12 : Психологічні науки. Вип. 32
(56). – С. 27–33.
148. Серенкова В. Ф. Личностная организация времени как средство
реализации жизненных планов / В. Ф. Серенкова // Применение концепции
С. Л. Рубинштейна в. разработке общей психологии. Сб. науч. тр. – М. :
Наука, 1989. – С. 165–175.
149. Смульсон М. Л. Нарратив и ментальная модель мира // Проблемы
психологической герменевтики / под ред. Н. В. Чепелевой – К. : Изд-во
Национального педагогического университета им. И. П. Драгоманова, 2009. –
С. 172–181.
150. Сырцова А. Возрастная динамика временных ориентаций личности /
А. Сырцова, О. В. Митина // Вопросы психологии. – 2008. – № 2. – С. 41–54.
151. Сырцова А. Феномен временной перспективы в разных культурах (по
материалам исследований с помощью методики ZTPI) / А. Сырцова,
О. В. Митина, Дж. Бойд и др. // Культурно-историческая психология. – 2007.
– № 4. – С. 19–31.
152. Сырцова А.. Опросник временной перспективы Зимбардо (ZTPI):
установление эквивалентности в разных культурах / А. Сырцова, Е. Н. Осин,
ван де Вийвер Ф. и др. // Психология индивидуальности : материалы III
208
Всерос. науч. конф.: в 2 ч. Москва, 1–3 декабря 2010 г. / отв. ред. А. Б. Орлов.
М. : Изд. дом ВШЭ, 2010. – Ч. 1. – С. 259–261.
153. Сырцова А. Адаптация опросника временной перспективы личности
Ф. Зимбардо / А. Сырцова, Е. Т. Соколова, О. В. Митина // Психологический
журнал. – 2008. – № 3. – С. 101–109.
154. Сырцова А. Методика Ф. Зимбардо по временной перспективе /
А. Сырцова, Е. Т. Соколова, О. В. Митина // Психологическая диагностика. –
2007. – № 1. – С. 85–106.
155. Татенко В. О. Вчинок як принцип побудови теорії та історії психології /
В. О. Татенко, В. А Роменець // Основи психології : підручник / за ред.
О. В. Киричука, А. В. Роменця. – 4-те вид., стереотип. – К. : Либідь, 1999. –
С. 169–193.
156. Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості у межах і за межами
буденності / Т. М. Титаренко. – К. : Либідь, 2003. – 376 с.
157. Титаренко Т. М. Постмодерні концептуалізації понять «особистість» та
«життєвий шлях» / Т. М. Титаренко // Психологія і суспільство. – 2009. – № 4
(38). – С. 83–96.
158. Титаренко Т. М. Прогнозування й планування життєвого шляху /
Т. Титаренко, В. Панок, Н. Чепелєва та ін. // Основи практичної психології. –
К. : Либідь, 1999. – С. 177–190.
159. Титаренко Т. М. Сучасна психологія особистості / Т. М. Титаренко – К.
: Марич, 2009. – 232 с. – (Серія «Психологічний інструментарій»).
160. Титаренко Т. М. Досвід жіночий і чоловічий: тортури інтерпретацій /
Т. М. Титаренко // Наук. студ. із соц. та політ. психол. : зб. статей / НАПН
України, Ін-т соц. та політ. психології; [ред. рада: М. М. Слюсаревський
(голова), В. Г. Кремень, С. Д. Максименко та ін.]. – К. : Міленіум, 2011. –
Вип. 25 (28). – С. 94–102.
161. Титаренко Т. М. Життєві домагання особистості: феноменологічний та
структурно-функціональний підходи / Т. М. Титаренко // Психологія і
суспільство. – 2004. – № 4. – С. 128–145.
209
162. Титаренко Т. М. Интерпретация личного опыта взрослыми в гендерном
ракурсе / Т. М. Титаренко // Проблемы психологической герменевтики / под
ред. Титаренко Т. М. – К., 2009. – Випуск 22 (25).
163. Титаренко Т. М. Наративні практики організації особистісного
майбутнього / Т. М. Титаренко // Наукові студії із соціальної та політичної
психології: зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної
психології. – К. : Міленіум, 2009. – Вип. 22(25). – С. 11–18.
164. Титаренко Т. М. Особливості функціонування життєвих домагань як
способу самоздійснення особистості / Т. М. Титаренко // Наукові студії із
соціальної та політичної психології : збірник статей / АПН України, Ін-т
соціальної та політичної психології. – К. : ТОВ «Міленіум», 2005. – Вип. 10
(13). – С. 96–104.
165. Титаренко Т. М. Способи впливу життєвих домагань на самоздійснення
особистості / Т. М. Титаренко // Теоретико-методологічні проблеми розвитку
особистості в системі неперервної освіти : матеріали методол. семінару АПН
України 16 груд. 2004 р. / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2005. – С. 256–261.
166. Титаренко Т. М. Життєві завдання особистості як соціально-
психологічний чинник моделювання майбутнього / Т. М. Титаренко // Наук.
студії із соц. та політ. Психології : зб. ст. / АПН України, Ін-т соц. та політ.
психології. – К. : Міленіум, 2007. – Вип. 16(19). – С. 304–311.
167. Тищенко Л. В. Психологічні особливості життєвих перспектив
студентів з обмеженими функціональними можливостями : автореферат дис.
на здобуття ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія.
Історія психології» / Л. В. Тищенко. – К., 2010. – 20 с.
168. Тодорів Л. Д. Психологічні умови формування життєвих перспектив у
ранній юності (когнітивний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна і вікова психологія» /
Л. Д. Тодорів. – К., 2000. – 19 с.
169. Тодорів Л. Д. Особливості структурно-змістових характеристик
гендерного досвіду особистості / Л. Д. Тодорів // Збірник наукових праць :
210
філософія, соціологія, психологія. Випуск 14. Частина 2. – Івано-Франківськ,
2009 – С. 103–112.
170. Толстых Н. Н. Развитие временной перспективы личности: культурно-
исторический подход : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора
психол. Наук : спец. 19.00.13 «Психология развития, акмеология» /
Н. Н. Толстых. – М., 2010. – 54 с.
171. Толстых Н. Н. Жизненные планы подростков и юношей /
Н. Н. Толстых // Вопросы психологии. – 1984. – № 3. – С. 42–68.
172. Толстых Н. Н. Использование метода мотивационной индукции для
изучения мотивации и временной перспективы будущего / Н. Н. Толстих //
Психологическая диагностика. – 2005. – № 3. – С. 77–94.
173. Толстых Н. Н. Хронотоп: культура и онтогенез / Н. Н. Толстих. –
Смоленск-Москва: Универсум, 2010. – 292 с.
174. Улыбина Е. В. Психология обыденного сознания / Е. В. Улыбина. – М.
: Смысл, 2001. – 263 с.
175. Фресс П. Восприятие и оценка времени / П. Фресс //
Экспериментальная психология / ред. П. Фресс, Ж. Пиаже. – М. : Прогресс,
1978. – Вып. 6. – С. 88–135.
176. Хавула Р. Роль особистісної автономії у побудові життєвої перспективи
в юнацькому віці [Електронний ресурс] / Р. Хавула // Проблеми гуманітарних
наук. Психологія. – 2015. – Вип. 35. – С. 313–323. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgn_ps_2015_35_28
177. Хафізова Г. С. Особливості часової перспективи у людей з різним
рівнем суб’єктивного благополуччя / Г. С. Харізова // Вісник Харківського
національного університету № 1032. Серія «Психологія». – 2012 – С. 36–39.
178. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижения / Х. Хекхаузен. –
СПб. : Речь, 2001. – 240 с.
179. Холодная М. А. Когнитивные стили о природе индивидуального ума /
М. А. Холодная. – 2 изд. – СПб. : Питер, 2004. – 384 с.

211
180. Хомик В. С. Біографічна ідентичність: психологічна травма та
конструювання смислу картини життєвого шляху / В. С. Хомик // Вісник
Одеського національного університету. Психологія. – 2013. – Т. 18. Вип.
22(3). – С. 198–206.
181. Хорунжий С. М. Психологічна робота з посттравматичними
стресовими розладами у військовослужбовців Збройних Сил України :
методичний посібник / С. М. Хорунжий, І. О. Пішко, Н. С. Лозинська. – Київ
: НДЦ ГП ЗСУ, 2017.
182. Цуканова Ю. Індивідуальна міра «золотого розтину» та часова
організація психіки / Ю. Цуканова // Психологія і суспільство. – 2006. – № 3.
– С. 120–123.
183. Чадаева К. Д. Образ будущего в разных возрастах // Известия ТулГУ.
Гуманитарные науки. Вып. 2. – Тула : Изд-во ТулГУ. –2013. – С. 294–305.
184. Чепелева Н. В. Исходные теоретические положения психологической
герменевтики // Проблемы психологической герменевтики / под ред.
Н. В. Чепелевой. – К. : Изд-во Национального педагогического университета
им. Н. П. Драгоманова, 2009. – С. 9–24.
185. Чепелева Н. В. Методологические основы исследования личности в
контексте постнеклассической психологии / Н. В. Чепелева // Актуальні
проблеми психології : Психологічна герменевтика / за ред. Н. В. Чепелєвої. –
К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – Т. 2. – Вип. 6. – С. 15–
24.
186. Чепелева Н. В. Общая характеристика нарративной психологии /
Н. В. Чепелева // Проблемы психологической герменевтики / под ред.
Н. В. Чепелевой. – К. : Изд-во Национального педагогического университета
им. Н. П. Драгоманова, 2009. – С. 127–134.
187. Чепелева Н. В. Психологические механизмы понимания и
интерпретации личного опыта / Н. В. Чепелева // Мова і культура (Науковий
щорічний журнал).– К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. – Вип. 6. –

212
Т. ІІ. Психологія мови і культури. Мова і засоби масової комунікації. – С. 25–
33.
188. Чепелева Н. В. Социокультурные факторы понимания и интерпретации
личного опыта // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика
/ за ред. Н. В. Чепелєвої. – Т. 2, вип. 3. – К. : Міленіум, 2005. – С. 6–13.
189. Чепелєва Н. В. Розуміння та інтерпретація особистісного досвіду в
контексті психологічної герменевтики / Н. В. Чепелєва // Актуальні проблеми
сучасної української психології / за ред. академіка С. Д. Максименка – К. :
Нора-Друк, 2003. – Вип. 23. – С. 15–24.
190. Чепелєва Н. В. Методологічні основи дослідження особистості у
контексті психологічної герменевтики / Н. В. Чепелєва // Наукові записки
Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – Випуск 37. – К.,
2009. – С. 21–31.
191. Чепелєва Н. В. Розуміння та інтерпретація соціокультурного досвіду в
контексті постнекласичної парадигми / Н. В. Чепелєва // Наукові студії із
соціальної та політичної психології : зб. статей. – Вип. 22 (25). – К. :
Міленіум, 2009. – С. 3–11.
192. Чепелєва Н. В. Теоретичні засади наративної психології /
Н. В. Чепелєва, М. Л. Смульсон, О. М. Шиловська, С. Ю. Гуцол // Наративні
психотехнології / Н. В. Чепелєва. – К., 2007. – С. 3–37. – (Серія «Психол.
Інструментарій»).
193. Чорнобиль і соціум. Вип.10 : Сучасні ризики: тенденції, перспективи,
шляхи мінімізації наслідків / відп. ред.: Ю. І. Саєнко, Ю. О. Привалов. – К. :
ПЦ «Фоліант», 2004. – 312 с.
194. Чорнобиль і соціум. Вип.7: Соціально-психологічний моніторінг умов
життя та діяльності соціальних груп, потерпілих від Чорнобильської аварії:
порівняльний аналіз иа рекомендації / Відп. ред. Ю. В. Саєнко . – Київ :
Стилос, 2001 . – 407 с.
195. Швалб Ю. М. Психологические модели целеполагания / Ю. М. Швалб.
– К. : Стилос, 1997. – 240 с.
213
196. Швалб Ю. М. Майбутнє і сьогодення студентів з обмеженими
функціональними можливостями: психологічні аспекти : монографія /
Ю. М. Швалб, Л. В. Тищенко. – К. : Основа, 2015. – 240 с.
197. Швалб Ю. М. Жизненный опыт как проблема психологии сознания /
Ю. М. Швалб // Вісник Харківського національного університету імені
В. Н. Каразіна. Серія : Психологія. – 2010. – № 913, вип. 44. – С. 178–181.
198. Швалб Ю. М. Психологические формы фиксации жизненного опыта
/Ю. М. Швалб // Актуальні проблеми психології : Психологічна герменевтика
/ за ред. Н. В. Чепелєвої. – К. : Міленіум, 2005. – Т. 2. – Вип. 3. – С. 14–21.
199. Швалб Ю. М. Возрастная психология : учеб. пособие для студентов
вузов и практических психологов. – Донецк : Норд-Пресс, 2005. – 303 с.
200. Швалб Ю. М. Психологічна структура складних життєвих обставин /
Ю. М. Швалб // Особистість як суб’єкт подолання кризових ситуацій:
психологічна теорія і практика : монографія / за ред. С. Д. Максименка,
С. Б. Кузікової, В. Л. Зливкова. – Суми : Вид-во СумДПУ імені
А. С. Макаренка, 2017. – С. 19–39.
201. Швалб Ю. М. Функциональные возможности использования
тренинговых технологий при подготовке специалистов / Ю. М. Швалб //
Психологические тренинговые технологии в правоохранительной
деятельности: научно-методические и организационно-практические
проблемы внедрения и использования, перспективы развития : материалы ІІІ
международной научно-практической конференции. Донецк, 24–26 мая 2007
года. – Донецк : Донецкий юридический институт ЛГУВД, 2007. – С. 290–
294.
202. Швалб Ю. М. Целеполагающее сознание (психологические модели и
исследования / Ю. М. Швалб. – К. : Милленниум, 2003. – 152 с.
203. Шебанова В. І. Особливості сприйняття життєвого шляху під впливом
травматичного тілесного досвіду / В. І. Шебанова // Вісник
Дніпропетровського університету : науковий журнал / Дніпропетровський

214
національний університет ім. Олеся Гончара. – Дніпропетровськ, 2015. – С.
112–121. – (Серія: Психологія ; вип. 21)
204. Шюц А. Избранное: мир, светящийся смыслом / пер. с нем. и англ.:
В. Г. Николаев и др.; сост.: Н. М. Смирнова; общ. и науч. ред., послесл.
Н. М. Смирновой. – М. : РОССПЭН, – 2004. – 1056 с.
205. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Эрик Эриксон ; [пер. с
англ.] / общ. ред. и предисл. Толстых А. В. – М. : Изд. группа «Прогресс»,
1996. – 344 с.
206. Эткинд А. М. Разработка медико-психологических методов
исследования эмоциональных компонентов отношений и их применение
изучении неврозов и аффективных расстройств : диссертация и автореферат
диссертации на соискание ученой степени кандидата психологических наук /
А. М. Эткинд. – Л., 1985.
207. Яворовська Л. М. Часова перспектива як чинник психологічного
благополуччя особистості / Л. М. Яворовська, Г. С. Філоненко // Вісник
Харківського національного університету. Серія «Психологія». – 2014. –
№ 1110. – С. 56–59.
208. Яницкий М. С. Изменение осмысленности прошлого, настоящего и
будущего как механизм переживания экстремальных ситуаций /
М. С. Яницкий М. С. Иванов, А. А. Утюганов // Социальные и гуманитарные
науки на Дальнем Востоке (г. Хабаровск). – 2012. – № 2 (34). – С. 124–130.
209. Яничев П. И. Субъективные модели прошлого, настоящего и будущего
в подростковом и юношеском возрасте / П. И. Яничев – СПб., 1999. – 362 с.
210. Apostolidis T. Validation francaise de l’echelle de temporalite: The
Zimbardo Time Perspective Inventory / T. Apostolidis, N. Fieulaine // European
Review of Applied Psychology. – 2004. – № 54.
211. Baltes P. B. Life Span Theory in Developmental Psychology / P. B. Baltes,
U. Lindenberger, U. M. Staudinger // Handbook of Child Psychology. Volume 1:
Theoretical Models of Human Development. NJ.: John Wiley & Sons, 2006. P.
569–664.
215
212. Birren J. E. Telling the Stories of Life through Guided Autobiography
Groups. / Birren J. E., Cochran K. – Baltimore, MD: Johns Hopkins University
Press. – 2001. – 208 р.
213. Boniwell I. A Question of Balance: Time Perspective and Well-being in
British and Russian Samples / I. Boniwell, E. Osin, P. A. Linley, G. V. Ivanchenko
// The Journal of Positive Psychology. – 2010. Vol. 5. No. 1. – P. 24–40.
214. Boniwell I. Introducing time perspective coaching : A new approach to
improve time management and enhance wellbeing / I. Boniwell, E. N. Osin,
A. Sircova // International Journal of Evidence Based Coaching and Mentoring. –
2014. Vol. 12. No. 2. – P. 24–40.
215. Charlotte Bühler: Selbstdarstellung. In: Ludwig Pongratz u. a. (Hrsg.):
Psychologie in Selbstdarstellungen. Band 1. Huber, Bern u. a. 1972, ISBN 3-456-
30433-1. S. 9–42.
216. Frank L. K. Time perspective / L. K. Frank // J. of Philosophy. – 1939. –
Vol. 4. – P. 293–312.
217. Diener E. The science of well-being: the collected works / E. Diener. – New
York: Springer.– 2001. – 274 p.
218. Habermas T. The development of coherence in adolescents’ life narratives /
T. Habermas, C. Paha // Narrative Inquiry. – 2001. – Р. 11.
219. Hornick J. Psychological Time: The Case of Time and Consumer Behavior /
J. Hornick, D. Zakay // Time and Society. –1996. – Vol. 5. No. 3. – P. 385–397.
220. Kashdan T. B. Reconsidering happiness: The costs of distinguishing
between hedonics and eudaimonia / T. B. Kashdan, R. Biswas-Diener, L. A. King
// Journal of Positive Psychology. – 2008. – Vol. 3 – P. 219–233.
221. Lachman М. Е. Development in Midlife / M. E. Lachman // Annual Review
of Psychology. – 2004. – Vol. 55. – P. 305–331.
222. Lewin K. Time Perspective and Morale / K. Lewin // G. Watson (еd.).
Civilian Morale. – Boston, 1942. – P. 367.

216
223. Nolen-Hoeksema S. Rethinking Rumination / S. Nolen-Hoeksema,
B. E. Wisco, S. Lyubomirsky // Perspectives on Psychological Science. – 2008. – 3
(5). – Р. 400–424.
224. Oyanadel C. La percepcion del tiempo: influencias en la salud fisica y
mental / C. Oyanadel, G. Buela-Casal // Universitas Psychologica. – Bogota
[Сolombia], –2011. – V. 10. – № 1. – P. 149–161.
225. Snyder C. R. The Past and Possible Futures of Hope / C. R. Snyder //
Journal of Social and Clinical Psychology. –2000. – Vol. 19. No. 1. – P. 11–28.
226. Rabin A. Future time perspective and ego strength / A. Rabin // Study of
time III / [Ed. by J. T. Frazer]. – New York: Springer-Verlag, New York Inc. –
1978. – P. 294.
227. Ryan R. M. On happiness and human potentials : A Review of Research on
Hedonic and Eudemonic Well-Being / R. M. Ryan, E. L. Deci // Annual Reviews
Psychol. – 2001. – Vol. 52. – P. 141–166.
228. Zimbardo P. G. Putting Time into Perspective: A Valid, Reliable Individual-
differences Metric / P. G. Zimbardo, J. N. Boyd // Journal of Personality and Social
Psychology. – 1999. – Vol. 77. No. 6. – P. 1271–1288.
229. Zimbardo P. G. The Time Paradox: The New Psychology of Time that Will
Change Your Life / P. G. Zimbardo, J. N. Boyd. – N. Y.: Free Press, 2008.
230. Zimbardo Ph. Putting Time in Perspective : A Valid, Reliable Individual-
Differences Metric / Ph. Zimbardo, J. Boyd // Journal of Personality and Social
Psychology. – 1999. – Vol. 77. – № 6. – Р. 1271–1288.

217
 Додаток А

Діагностика

Наше научное исследование посвящено проблеме жизненного опыта и

построение перспективы личности. Просим Вас, на условиях конфиденциальности,
принять в нем участие.
Для начала, пожалуйста, укажите:
Ваш пол ___________________
Ваш возраст _________________
Образование ___________________
Регион проживания: область _____________________, город _____________________

1. При помощи предлагаемых шкал оцените качество собственного жизненного

опыта на данный момент Вашей жизни. На представленных шкалах поставьте галочку в
том месте, которое, по-вашему, соответствует описанию вашего жизненного опыта по
данному параметру, и отметьте одну из цифр 1, 2, 3 в зависимости от того, насколько Вы
уверены в выборе (или 0 ,если оба утверждения на Ваш взгляд одинаково верны).

Итак, начнем:
Мой жизненный опыт
Светлый 3 2 1 0 1 2 3 Темный
Насыщенный 3 2 1 0 1 2 3 Пустой
Приятный 3 2 1 0 1 2 3 Неприятный
Гибкий 3 2 1 0 1 2 3 Жесткий
Разнообразный 3 2 1 0 1 2 3 Скудный
Понятный 3 2 1 0 1 2 3 Непонятный
Меняющийся 3 2 1 0 1 2 3 Стабильный
Поучительный 3 2 1 0 1 2 3 Бессмысленный
Легкой 3 2 1 0 1 2 3 Тяжелый
Нужный 3 2 1 0 1 2 3 Ненужный
Широкий 3 2 1 0 1 2 3 Узкий
Ограничивающий 3 2 1 0 1 2 3 Дающий
свободу

2. Предлагам Вам проиллюстрировать свой жизненный опыт:

2.1. На линии, которая отражает Ваш жизненный путь от рождения до того момента до
которого Вы предполагаете прожить, отметьте то место, где Вы находитесь в настояший
момент. Обозначьте его на линии буквой Н( настоящее).
2.2. Отметьте на линии, от рождения до настоящего момента (Н) 5 событий, которые, на
Ваш взгляд, вошли в Ваш опыт. На линии обозначьте их точками с номерами 1, 2, 3, 4, 5,
по мере удаленности от точки рождения.
2.3. На линии от настоящего момента (Н) до того момента до которого Вы планируете
прожить отметьте 5 предполагаемых (планируемых, ожидаемых, желанных) событий
собственного будущего. На линии обозначте их точками под номерами 1, 2, 3, 4, 5 в
соответствии с удалением от настоящего момента.
218
|_____________________________________________________________________________
_________|
Рождение Момент,
до которого
Вы
предполагаете прожить

2.4. Раскройте суть этих событий.

Кратко опишите каждое событие Вашего прошлого опыта, с указанием времени (сколько
Вам было лет), когда оно произошло.
1.____________________________________________________________________________
_______________________________________________________________Время_________
2.____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________Время__________
3.____________________________________________________________________________
__________________________________________________________Время______________
4.____________________________________________________________________________
__________________________________________________________Время______________
5.____________________________________________________________________________
___________________________________________________________Время_____________

2.5. Опишите, пожалуйста, события Вашего предполагаемого будущего. Кратко

раскройте суть каждого и предполагаемое или планируемое время, когда оно
произойдет.

1.____________________________________________________________________________
________________________________________________________Время________________
2.____________________________________________________________________________
______________________________________________________Время ________________
3.____________________________________________________________________________
_____________________________________________________ Время________________
4.____________________________________________________________________________
_________________________________________________________Время_______________
5.____________________________________________________________________________
________________________________________________________Время ________________

2.6. Из предложенного спектра Вам необходимо подобрать к каждому событию

прошлого, настоящего и будущего (задание 2.4. и 2.5.) один из цветов, с которым оно
ассоциируется у Вас. Отметьте, пожалуйста, соответствующий каждому событию цвет в
графе таблицы, расположенной ниже.
219
фиолетовый, черный, желтый, зеленый, коричневый, синий, красный, серый

Собы Событи Событи Собы Собы Собы Наст Событи Событ Событ Событ Событи
тие е е тие тие тие ояще е ие ие ие е
прошл прошл прош прошл прошл е будуще будущ будущ будущ будуще
ого1 ого2 лого3 ого 4 ого5 го1 его2 его3 его4 го5
Цвет

2.7. Теперь предложенный спектр необходимо проранжировать в порядке убывания

предпочтения. Поставьте цифру 1 под названием наиболее привлекательного для Вас
цвета, затем из оставшихся цветов выберете наиболее привлекательный и поставьте
рядом с ним цифру 2 и так далее до наименее привлекательного для Вас цвета, рядом с
которым поставьте цифру 8.
фиолетовый, черный, желтый, зеленый, коричневый, синий, красный, серый

2.8. Предлагаем Вам выделить главное в каждом из событий Вашего прошлого и

предполагаемого будущего. Поставьте, пожалуйста, «галочки» напротив тех
компонентов, которые, по Вашему мнению, являются ключевыми в каждом событии.
в Вашей жизни
Утверждение
нового смысла
Свои действия

собственного
переживания
переживание
Негативные
Позитивное

№
Появление
Действия

п/ смысла
других

Событие
1
прошлого 1
Событие
2
прошлого2
Событие
3
прошлого 3
Событие
4
прошлого 4
Событие
5
прошлого 5
6 Настоящее
Событие
7
будушего 1
Событие
8
будущего 2
Событие
9
будущего 3
Событие
10
будущего 4
11 Событие
220
 будущего 5

3. Жизнь каждого человека можно разделить на прошлое, настоящее и будущее.

Ответьте, пожалуйста, на вопросы и оцените каждый из этих периодов.
3.1. С помощью предлагаемой шкалы оцените свою удовлетворенность
собственной жизнью. Выберите то утверждение, которое наиболее соответствует Вашей
оценке каждого из периодов жизни:
Не Скорее не Как у Скорее Удовлетворен
удовлетворен удовлетворен всех удовлетворен
Прошлое

Настоящее

Предполагаемое
будущее

3.2. Из предложенных утверждений выберите одно, которое, по Вашему мнению, больше

соответствует действительности, и отметить одну из цифр 1, 2, 3 в зависимости от того,
насколько Вы уверены в выборе (или 0, если оба утверждения на Ваш взгляд одинаково
верны).

Я живу 3 2 1 0 1 2 3 Я живу
прошлым будущим
Я живу 3 2 1 0 1 2 3 Я живу
прошлым настоящим
Я живу 3 2 1 0 1 2 3 Я живу
настоящим будущим

3.3.Напишите несколько слов, связанных у Вас с Вашим прошлым (не менее 5).

______________________________________________________________________________
3.4.Напишите несколько слов, связанных у Вас с настоящим (не менее 5).

______________________________________________________________________________
3.5. Напишите несколько слов, связанных у Вас с будущим (не менее 5).
______________________________________________________________________________
Вам предложены пары противоположных утверждений. Ваша задача выбрать одно из
утверждений, которое по Вашему мнению больше соответствует действительности, и
отметить одну из цифр 1, 2, 3 в зависимости от того, насколько Вы уверены в выборе (или
0, если оба утверждения на Ваш взгляд одинаково верны).
Тест СЖО
Благодарим Вас за сотрудничество!

221
 Додаток Б

Діагностіка типу взаємозв’язку досвіду та перспективи

Ідеалізація досвіду
Повніст Скорі Скоріше Зовсім
ю ше не не
згоден згоден згоден згоден
1. Мій досвід вартий того, щоб
розповідати про нього
оточуючим.
2. Я вважаю, що те, що відбувалось
у моєму минулому – є найкращім
для мене.
3. Я знаю, що найважливіші смисли
мого життя вже визначилися.
4. Я вважаю, що в житті дуже
важливо враховувати минулий
досвід
5. Вважаю, що потрібно передавати
досвід наступним поколінням
6. Деякі моменти в житті варті того,
щоб намагатися їх повторити у
майбутньому
7. Вважаю, що найкраще, що я
можу зробити – це відновити те
що в мене уже було
8. Я б хотів(ла), щоб у моєму
майбутньому зберіглися
найважливіші для мене речі з
минулого

Ігнорування досвіду
Повніст Скорі Скоріше Зовсім
ю ше не не
згоден згоден згоден згоден
9. Я вважаю, що минуле ніколи не
повториться
10. Розуміння минулого, ще нікому
не допомагало для вирішення
питань теперішнього та
майбутнього
11. Навколишній світ занадто
швидко змінюється, щоб досвід
минулого ставав нам у пригоді
12. Я ніколи не бачив сенсу у
вивченні історії минулого
13. Вважаю, що навчання через
опанування досвідом інших не є
ефективним
222
 14. За допомогою досвіду
неможливо передбачити події
майбутнього
15. Найкраще що ми можемо
зробити із негативним досвідом
минолого – забути його як
можно скоріше
16. Досвід минулих поколінь нікого,
ще нічому не навчив

Застрягання у досвіді
Повніст Скорі Скоріше Зовсім
ю ше не не
згоден згоден згоден згоден
17. Я часто пригадую одну й ту саму
ситуацію із власного минулого
18. Іноді я можу почати переживати,
згадуючи події, які вже давно
минули
19. Вважаю, що вирішення ситуації
минулого є доволі важливим для
мене.
20. Добрі спогади про минуле
можуть викликати в мене вир
відчуттів
21. Якщо б я мав машину часу,
обов’язково скористався би нею
для того, щоб змінити певну
ситуацію у моєму житті, навіть
не зважаючи на ризик
22. Вважаю, що моє минуле не дає
мені змоги рухатись далі та
будувати власне життя
23. Спогади про минуле – це
найважливіше переживання, що
є в мене тепер
24. Я можу у звичайній ситуації
відчути смуток чи навіть
агресію, згадавши яку небудь
подію із власного минулого.

Трансформація досвіду
Повніст Скорі Скоріше Зовсім
ю ше не не
згоден згоден згоден згоден
25. Я вважаю, що врахування
досвіду важливе для побудови
мого майбутнього
26. Мій досвід є важливим, проте він
не визначає подальше моє життя
27. Вважаю, що аналіз теперішньої
223
 ситуації є важливою ланкою для
отримання бажаного результату
у майбутньому
28. Навіть негативний досвід може
бути корисним, якщо зрозуміти
його суть
29. Вважаю, що позитивний досвід є
набагато кориснішим за
негативний для мого
майбутнього
30. Якщо неможливо використати
досвід минулого безпосередньо,
він все одно може стати мені у
пригоді
31. Я вмію «отримувати уроки»
минулого та ніколи не «наступаю
на одні граблі»
32. Вважаю, що є речі, які
залишаються важливі для мене
здавна, проте я припускаю, що в
моєму житті можуть з’явитися і
нові смисли

224
 Додаток В
Частотні розподіли даних дослідження
Додаток В-1
Частотні розподіли даних дослідження
Загальна вибірка
Освіта

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
середня 25 13,4 13,4 13,4

середня 38 20,3 20,3 33,7

спеціальна

незакінчена 28 15 15 48,7
вища
вища 96 51,3 51,3 100,0
Итого 187 100,0 100,0

вікова група

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні 18-29 72 38,5 38,5 38,5
30-55 84 44,9 44,9 83,4
>55 31 16,6 16,6 100,0
Итого 187 100,0 100,0

регіон
Валидный Кумулятивный
Частота Процент процент процент
Валидные АТО 28 14,7 14,7 14,7
Переселенці 32 18,0 18,0 18,0
ЖПТ 49 26,3 26,3 26,3
МСТ 78 40,6 40,6 40,6
Ітого 187 100,0 100,0

стать

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні жінки 107 57,2 57,2 57,2
чоловіка 80 42,8 42,8 100,0
Ітого 187 100,0 100,0

225
 Додаток В-2
Частотні розподіли даних дослідження
Учасники АТО / ООС
стать

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні жінки 11 38,5 38,5 38,5
чоловіка 17 61,5 61,5 100,0

Ітого 28 100,0 100,0

освіта

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні середня 2 7,7 7,7 7,7
середня 9 30,8 30,8 38,5
спеціальна

незакінчена 1 3,8 3,8 42,3

вища
вища 16 57,7 57,7 100,0
Ітого 28 100,0 100,0

вікова група

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні 18-29 11 38,5 38,5 38,5
30-55 17 61,5 61,5 100,0
Ітого 28 100,0 100,0

Додаток В-3
Частотні розподіли даних дослідження
Вимушено переселені особи
стать

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні жінки 22 68,2 68,2 68,2

чоловіка 10 31,8 31,8 100,0

226
 Итого 32 100,0 100,0

вікова група

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні 18-29 10 31,8 31,8 31,8
30-55 17 54,5 54,5 86,4
>55 5 13,6 13,6 100,0
Итого 32 100,0 100,0

освіта

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні середня 7 22,7 22,7 22,7
спеціальна

незакінчена 3 9,1 9,1 31,8

вища
вища 22 68,2 68,2 100,0
Итого 32 100,0 100,0

Додаток 3-Г
Частотні розподіли даних дослідження
Особи, що проживають на пограничних територіях зони АТО / ООС

стать

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні жінки 42 86,1 86,1 86,1
Чоловіка 7 13,9 13,9 100,0

Ітого 49 100,0 100,0

вікова група

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні 18-29 27 55,6 55,6 55,6
30-55 20 40,3 40,3 95,8
>55 2 4,2 4,2 100,0

Ітого 49 100,0 100,0

освіта

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент

227
 Валідні середня 5 11,1 11,1 11,1
середня 8 15,3 15,3 26,4
спеціальна
незакінчена 8 15,3 15,3 41,7
вища
вища 28 58,3 58,3 100,0
Ітого 49 100,0 100,0

Додаток 3-Д
Частотні розподіли даних дослідження
Особи, що проживають на Стабільних Теритріях
стать

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні жінки 60 77,8 77,8 77,8
чоловіка 18 22,2 22,2 100,0
Ітого 78 100,0 100,0

вікова група

Валідний Кумулятивний
Частота Процент процент процент
Валідні 18-29 23 29,6 29,6 29,6
30-55 52 66,7 66,7 96,3
>55 3 3,7 3,7 100,0
Итого 78 100,0 100,0

освіта

Валидный Кумулятивный
Частота Процент процент процент
Валидные -99 3 3,7 3,7 3,7
середня 3 3,7 3,7 7,4
спеціальна
незакінчена 3 3,7 3,7 11,1
вища
вища 69 88,9 88,9 100,0
Итого 78 100,0 100,0

228
 Додаток Г
Непараметричні критерії за розрізами статі, віку, освіти
за досліджуваними групами
Додаток 4-А
Критерій Мана-Уїтні за чинником статі
група учасників АТО / ООС
Ранги
Средний Сумма
стать N ранг рангов
світлий-темний жінки 10 10,80 108,00
чоловіка 11 11,18 123,00
Всего 21
приємний- жінки 10 12,20 122,00
неприємний чоловіка 12 10,92 131,00
Всего 22
гнучкий-жорсткий жінки 9 12,22 110,00
чоловіка 12 10,08 121,00
Всего 21
обіднений- жінки 10 11,75 117,50
різнобарвний чоловіка 14 13,04 182,50
Всего 24
зрозумілий- жінки 9 12,83 115,50
незрозумілий чоловіка 13 10,58 137,50
Всего 22
стабільний- жінки 9 10,28 92,50
мінливий чоловіка 13 12,35 160,50
Всего 22
безсмислений- жінки 8 10,13 81,00
навчаючий чоловіка 15 13,00 195,00
Всего 23
важкий-легкий жінки 9 8,39 75,50
чоловіка 13 13,65 177,50
Всего 22
потрібний- жінки 9 12,28 110,50
непотрібний чоловіка 13 10,96 142,50
Всего 22
широкий-вузький жінки 10 12,00 120,00
чоловіка 13 12,00 156,00
Всего 23
обмежуючий- жінки 9 10,17 91,50
даючий свободу чоловіка 13 12,42 161,50
Всего 22
насичений-бідний жінки 10 10,20 102,00
чоловіка 13 13,38 174,00
Всего 23
Я пасивний - Я жінки 7 6,43 45,00
активний чоловіка 7 8,57 60,00
Всего 14
Ж хвилююче - Ж жінки 8 8,63 69,00
рутинне чоловіка 7 7,29 51,00
Всего 15
без Ж цілей - маю жінки 8 5,50 44,00
Ж цілі чоловіка 7 10,86 76,00
Всего 15
Ж безсмислене - Ж жінки 7 6,29 44,00
осмислене чоловіка 7 8,71 61,00
229
 Всего 14
новизна - жінки 8 7,69 61,50
рутинність чоловіка 7 8,36 58,50
Всего 15
пенсія активність - жінки 8 8,50 68,00
пасивність чоловіка 7 7,43 52,00
Всего 15
Ж відповідність - жінки 7 8,36 58,50
невідповідність чоловіка 7 6,64 46,50
бажаному Всего 14
Ж неуспішність - жінки 7 6,21 43,50
успішність чоловіка 7 8,79 61,50
Всего 14
Ж нецікавість - жінки 7 6,43 45,00
інтересне чоловіка 7 8,57 60,00
Всего 14
Ж осмислене- жінки 6 7,92 47,50
безсмислене чоловіка 7 6,21 43,50
Всего 13
Ж незадоволеність жінки 8 9,06 72,50
- задоволеність чоловіка 7 6,79 47,50
Всего 15
Ж неспокій - спокій жінки 6 7,00 42,00
чоловіка 7 7,00 49,00
Всего 13
Я обов'язкова - жінки 8 9,31 74,50
необов'язкова чоловіка 7 6,50 45,50
Всего 15
Я маю можливості жінки 7 8,43 59,00
- не маю чоловіка 7 6,57 46,00
можливостей Всего 14
Я цілеспрямований жінки 8 8,88 71,00
- чоловіка 7 7,00 49,00
нецілеспрямований Всего 15
Я маю поклик - не жінки 7 5,79 40,50
маю поклику чоловіка 7 9,21 64,50
Всего 14
Мої погляди на Ж жінки 8 7,63 61,00
невизначені - чоловіка 7 8,43 59,00
визначені Всего 15
Я маю цілі у Ж - не жінки 7 9,14 64,00
маю цілей чоловіка 8 7,00 56,00
Всего 15
Локус контроля Я - жінки 8 8,06 64,50
інші чоловіка 7 7,93 55,50
Всего 15
Повсякдення жінки 7 6,71 47,00
задоволення - чоловіка 6 7,33 44,00
незадоволення Всего 13

230
 Статистика критерія
Статистика Статистика Z Асимпт. знч. Точнє
U Манна- W (двухсторонняє) знч.
Уітні Уілкоксона [2*(1-
стороннє
Знач.)]
світлий-темний 53,000 108,000 -,152 ,880 ,918a
приємний- 53,000 131,000 -,480 ,631 ,674a
неприємний
гнучкий-жорсткий 43,000 121,000 -,803 ,422 ,464a
обіднений- 62,500 117,500 -,463 ,643 ,666a
різнобарвний
зрозумілий- 46,500 137,500 -,846 ,397 ,431a
незрозумілий
стабільний- 47,500 92,500 -,762 ,446 ,471a
мінливий
безсмислений- 45,000 81,000 - ,268 ,357a
навчаючий 1,108
важкий-легкий 30,500 75,500 - ,053 ,060a
1,934
потрібний- 51,500 142,500 -,596 ,551 ,647a
непотрібний
широкий-вузький 65,000 156,000 ,000 1,000 1,000a
обмежуючий- 46,500 91,500 -,833 ,405 ,431a
даючий свободу
насичений-бідний 47,000 102,000 - ,212 ,284a
1,247
Я пасивний - Я 17,000 45,000 - ,300 ,383a
активний 1,036
Ж хвилююче - Ж 23,000 51,000 -,619 ,536 ,613a
рутинне
без Ж цілей - маю 8,000 44,000 - ,006 ,021a
Ж цілі 2,770
Ж безсмислене - Ж 16,000 44,000 - ,205 ,318a
осмислене 1,268
новизна - 25,500 61,500 -,316 ,752 ,779a
рутинність
пенсія активність - 24,000 52,000 -,553 ,581 ,694a
пасивність
Ж відповідність - 18,500 46,500 -,822 ,411 ,456a
невідповідність
бажаному
Ж неуспішність - 15,500 43,500 - ,231 ,259a
успішність 1,197
Ж нецікавість - 17,000 45,000 - ,227 ,383a
інтересне 1,209
Ж осмислене- 15,500 43,500 -,861 ,389 ,445a
безсмислене
Ж незадоволеність 19,500 47,500 - ,316 ,336a
- задоволеність 1,004
Ж неспокій - 21,000 49,000 ,000 1,000 1,000a
спокій
Я обов'язкова - 17,500 45,500 - ,194 ,232a
необов'язкова 1,299
Я маю можливості 18,000 46,000 -,894 ,372 ,456a
- не маю
можливостей
Я цілеспрямований 21,000 49,000 -,864 ,387 ,463a
-
нецілеспрямований
Я маю поклик - не 12,500 40,500 - ,072 ,128a
маю поклику 1,800
231
 Статистика Статистика Z Асимпт. знч. Точнє
U Манна- W (двухсторонняє) знч.
Уітні Уілкоксона [2*(1-
стороннє
Знач.)]
Мої погляди на Ж 25,000 61,000 -,416 ,677 ,779a
невизначені -
визначені
Я маю цілі у Ж - не 20,000 56,000 -,990 ,322 ,397a
маю цілей
Локус контроля Я - 27,500 55,500 -,064 ,949 ,955a
інші
Повсякдення 19,000 47,000 -,313 ,754 ,836a
задоволення -
незадоволення

Додаток Г-2
Критерій Краскела-Уолліса за чинником віку
група учасників АТО / ООС
Ранги
Средний
освіта N ранг
світлий-темний середня 2 10,50
середня спеціальна 6 7,92
незакінчена вища 1 3,50
вища 12 13,25
Всего 21
приємний-неприємний середня 2 15,25
середня спеціальна 7 9,07
незакінчена вища 1 18,50
вища 12 11,71
Всего 22
гнучкий-жорсткий середня 2 11,25
середня спеціальна 8 8,31
незакінчена вища 1 12,00
вища 10 13,00
Всего 21
обіднений-різнобарвний середня 2 16,50
середня спеціальна 8 14,69
незакінчена вища 1 13,50
вища 13 10,46
Всего 24
зрозумілий-незрозумілий середня 2 9,25
середня спеціальна 8 9,13
незакінчена вища 1 4,50
вища 11 14,27
Всего 22
стабільний-мінливий середня 2 20,00
середня спеціальна 8 11,13
незакінчена вища 1 11,00
вища 11 10,27
Всего 22
безсмислений- середня 2 18,00
навчаючий середня спеціальна 7 16,86
незакінчена вища 1 7,50
вища 13 8,81
Всего 23
важкий-легкий середня 2 7,25
середня спеціальна 8 14,19

232
 незакінчена вища 1 3,00
вища 11 11,09
Всего 22
потрібний-непотрібний середня 2 14,50
середня спеціальна 8 7,38
незакінчена вища 1 14,50
вища 11 13,68
Всего 22
широкий-вузький середня 2 9,75
середня спеціальна 8 8,00
незакінчена вища 1 8,00
вища 12 15,38
Всего 23
обмежуючий-даючий середня 2 6,00
свободу середня спеціальна 8 15,56
незакінчена вища 1 14,50
вища 11 9,27
Всего 22
насичений-бідний середня 2 12,25
середня спеціальна 8 11,13
незакінчена вища 1 1,00
вища 12 13,46
Всего 23
Я пасивний - Я активний середня спеціальна 3 8,33
незакінчена вища 1 4,00
вища 10 7,60
Всего 14
Ж хвилююче - Ж рутинне середня спеціальна 4 7,75
незакінчена вища 1 12,00
вища 10 7,70
Всего 15
без Ж цілей - маю Ж цілі середня спеціальна 4 8,75
незакінчена вища 1 5,50
вища 10 7,95
Всего 15
Ж безсмислене - Ж середня спеціальна 4 6,63
осмислене незакінчена вища 1 5,00
вища 9 8,17
Всего 14
новизна - рутинність середня спеціальна 4 7,75
незакінчена вища 1 3,50
вища 10 8,55
Всего 15
пенсія активність - середня спеціальна 4 4,75
пасивність незакінчена вища 1 10,50
вища 10 9,05
Всего 15
Ж відповідність - середня спеціальна 3 3,00
невідповідність бажаному незакінчена вища 1 11,50
вища 10 8,45
Всего 14
Ж неуспішність - середня спеціальна 4 9,38
успішність незакінчена вища 1 7,00
вища 9 6,72
Всего 14
Ж нецікавість - інтересне середня спеціальна 4 8,75
незакінчена вища 1 5,50
вища 9 7,17
Всего 14
Ж осмислене- середня спеціальна 3 3,33
безсмислене незакінчена вища 1 5,00
вища 9 8,44
Всего 13
Ж незадоволеність - середня спеціальна 4 12,00
задоволеність незакінчена вища 1 12,00
233
 вища 10 6,00
Всего 15
Ж неспокій - спокій середня спеціальна 3 7,00
незакінчена вища 1 3,00
вища 9 7,44
Всего 13
Я обов'язкова - середня спеціальна 4 6,63
необов'язкова незакінчена вища 1 7,00
вища 10 8,65
Всего 15
Я маю можливості - не середня спеціальна 4 7,13
маю можливостей незакінчена вища 1 6,50
вища 9 7,78
Всего 14
Я цілеспрямований - середня спеціальна 4 5,88
нецілеспрямований незакінчена вища 1 6,50
вища 10 9,00
Всего 15
Я маю поклик - не маю середня спеціальна 4 8,38
поклику незакінчена вища 1 5,00
вища 9 7,39
Всего 14
Мої погляди на Ж середня спеціальна 4 9,13
невизначені - визначені незакінчена вища 1 5,50
вища 10 7,80
Всего 15
Я маю цілі у Ж - не маю середня спеціальна 4 6,13
цілей незакінчена вища 1 6,50
вища 10 8,90
Всего 15
Локус контроля Я - інші середня спеціальна 4 7,63
незакінчена вища 1 2,00
вища 10 8,75
Всего 15
Повсякдення середня спеціальна 2 7,75
задоволення - незакінчена вища 1 3,00
незадоволення вища 10 7,25
Всего 13

Статистика критерія
Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
світлий-темний 5,249 3 ,154
приємний-неприємний 3,051 3 ,384
гнучкий-жорсткий 2,712 3 ,438
обіднений-різнобарвний 2,791 3 ,425
зрозумілий-незрозумілий 4,994 3 ,172
стабільний-мінливий 4,147 3 ,246
безсмислений-навчаючий 11,103 3 ,011
важкий-легкий 4,261 3 ,235
потрібний-непотрібний 8,311 3 ,040
широкий-вузький 7,258 3 ,064
обмежуючий-даючий свободу 6,567 3 ,087
насичений-бідний 4,147 3 ,246
Я пасивний - Я активний ,965 2 ,617
Ж хвилююче - Ж рутинне ,980 2 ,613
без Ж цілей - маю Ж цілі ,610 2 ,737
Ж безсмислене - Ж осмислене 1,036 2 ,596
новизна - рутинність 1,407 2 ,495
пенсія активність - пасивність 4,241 2 ,120
Ж відповідність - невідповідність 5,632 2 ,060
бажаному
234
 Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
Ж неуспішність - успішність 1,223 2 ,543
Ж нецікавість - інтересне 1,023 2 ,600
Ж осмислене-безсмислене 4,999 2 ,082
Ж незадоволеність - задоволеність 6,245 2 ,044
Ж неспокій - спокій 1,481 2 ,477
Я обов'язкова - необов'язкова ,731 2 ,694
Я маю можливості - не маю можливостей ,149 2 ,928
Я цілеспрямований - нецілеспрямований 1,725 2 ,422
Я маю поклик - не маю поклику ,742 2 ,690
Мої погляди на Ж невизначені - визначені ,841 2 ,657
Я маю цілі у Ж - не маю цілей 1,395 2 ,498
Локус контроля Я - інші 2,557 2 ,278
Повсякдення задоволення - незадоволення 1,406 2 ,495
Додаток Г-3-В
Критерій Краскела-Уолліса за чинником віку
група учасників АТО / ООС
Ранги
вікова Средний
група N ранг
світлий-темний 18-29 10 10,70
30-55 11 11,27
Всего 21
приємний- 18-29 10 11,00
неприємний 30-55 12 11,92
Всего 22
гнучкий-жорсткий 18-29 9 10,50
30-55 12 11,38
Всего 21
обіднений- 18-29 10 13,95
різнобарвний 30-55 14 11,46
Всего 24
зрозумілий- 18-29 9 9,61
незрозумілий 30-55 13 12,81
Всего 22
стабільний- 18-29 9 12,06
мінливий 30-55 13 11,12
Всего 22
безсмислений- 18-29 8 11,19
навчаючий 30-55 15 12,43
Всего 23
важкий-легкий 18-29 9 11,72
30-55 13 11,35
Всего 22
потрібний- 18-29 9 13,28
непотрібний 30-55 13 10,27
Всего 22
широкий-вузький 18-29 10 12,35
30-55 13 11,73
Всего 23
обмежуючий- 18-29 9 13,67
даючий свободу 30-55 13 10,00
Всего 22
насичений-бідний 18-29 10 10,70
30-55 13 13,00
Всего 23
Я пасивний - Я 18-29 6 8,92
активний 30-55 8 6,44

235
 Всего 14
Ж хвилююче - Ж 18-29 7 7,64
рутинне 30-55 8 8,31
Всего 15
без Ж цілей - маю 18-29 7 7,93
Ж цілі 30-55 8 8,06
Всего 15
Ж безсмислене - Ж 18-29 7 8,14
осмислене 30-55 7 6,86
Всего 14
новизна - 18-29 7 7,07
рутинність 30-55 8 8,81
Всего 15
пенсія активність - 18-29 7 6,93
пасивність 30-55 8 8,94
Всего 15
Ж відповідність - 18-29 6 7,17
невідповідність 30-55 8 7,75
бажаному Всего 14
Ж неуспішність - 18-29 7 8,79
успішність 30-55 7 6,21
Всего 14
Ж нецікавість - 18-29 7 8,57
інтересне 30-55 7 6,43
Всего 14
Ж осмислене- 18-29 6 6,42
безсмислене 30-55 7 7,50
Всего 13
Ж незадоволеність 18-29 7 8,79
- задоволеність 30-55 8 7,31
Всего 15
Ж неспокій - спокій 18-29 6 7,67
30-55 7 6,43
Всего 13
Я обов'язкова - 18-29 7 6,86
необов'язкова 30-55 8 9,00
Всего 15
Я маю можливості 18-29 6 5,00
- не маю 30-55 8 9,38
можливостей Всего 14
Я цілеспрямований 18-29 7 7,71
- 30-55 8 8,25
нецілеспрямований Всего 15
Я маю поклик - не 18-29 7 6,93
маю поклику 30-55 7 8,07
Всего 14
Мої погляди на Ж 18-29 7 9,14
невизначені - 30-55 8 7,00
визначені Всего 15
Я маю цілі у Ж - не 18-29 7 6,79
маю цілей 30-55 8 9,06
Всего 15
Локус контроля Я - 18-29 7 7,07
інші 30-55 8 8,81
Всего 15
Повсякдення 18-29 6 5,42
задоволення - 30-55 7 8,36
незадоволення Всего 13

Статистики критерія
Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
236
 Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
світлий-темний ,052 1 ,820
приємний-неприємний ,118 1 ,732
гнучкий-жорсткий ,108 1 ,742
обіднений-різнобарвний ,803 1 ,370
зрозумілий-незрозумілий 1,437 1 ,231
стабільний-мінливий ,120 1 ,729
безсмислений-навчаючий ,231 1 ,631
важкий-легкий ,019 1 ,890
потрібний-непотрібний 1,857 1 ,173
широкий-вузький ,054 1 ,816
обмежуючий-даючий свободу 1,833 1 ,176
насичений-бідний ,812 1 ,368
Я пасивний - Я активний 1,408 1 ,235
Ж хвилююче - Ж рутинне ,096 1 ,757
без Ж цілей - маю Ж цілі ,005 1 ,945
Ж безсмислене - Ж осмислене ,450 1 ,502
новизна - рутинність ,677 1 ,411
пенсія активність - пасивність 1,073 1 ,300
Ж відповідність - невідповідність ,077 1 ,782
бажаному
Ж неуспішність - успішність 1,433 1 ,231
Ж нецікавість - інтересне 1,461 1 ,227
Ж осмислене-безсмислене ,300 1 ,584
Ж незадоволеність - задоволеність ,422 1 ,516
Ж неспокій - спокій ,413 1 ,521
Я обов'язкова - необов'язкова ,980 1 ,322
Я маю можливості - не маю 4,342 1 ,037
можливостей
Я цілеспрямований - ,061 1 ,805
нецілеспрямований
Я маю поклик - не маю поклику ,360 1 ,548
Мої погляди на Ж невизначені - 1,231 1 ,267
визначені
Я маю цілі у Ж - не маю цілей 1,106 1 ,293
Локус контроля Я - інші ,686 1 ,408
Повсякдення задоволення - 2,213 1 ,137
незадоволення

Додаток Г-4
Критерій Мана-Уїтні за чинником статі
група мешканців пограничних територій АТО / ООС
Ранги
Средний Сумма
стать N ранг рангов
світлий-темний жінки 56 32,46 1817,50
чоловіка 10 39,35 393,50
Всего 66
корисний- жінки 18 11,44 206,00

237
 нікчемний чоловіка 3 8,33 25,00
Всего 21
приємний- жінки 56 32,05 1795,00
неприємний чоловіка 10 41,60 416,00
Всего 66
наповнений- жінки 18 10,97 197,50
порожній чоловіка 3 11,17 33,50
Всего 21
гнучкий-жорсткий жінки 56 33,22 1860,50
чоловіка 10 35,05 350,50
Всего 66
обіднений- жінки 59 35,52 2095,50
різнобарвний чоловіка 10 31,95 319,50
Всего 69
усвідомлений- жінки 18 11,56 208,00
неусвідомлений чоловіка 3 7,67 23,00
Всего 21
зрозумілий- жінки 60 35,73 2144,00
незрозумілий чоловіка 10 34,10 341,00
Всего 70
стабільний- жінки 60 34,99 2099,50
мінливий чоловіка 10 38,55 385,50
Всего 70
безсмислений- жінки 60 35,94 2156,50
навчаючий чоловіка 10 32,85 328,50
Всего 70
важкий-легкий жінки 58 34,22 1984,50
чоловіка 10 36,15 361,50
Всего 68
потрібний- жінки 61 37,76 2303,50
непотрібний чоловіка 10 25,25 252,50
Всего 71
широкий-вузький жінки 57 33,11 1887,50
чоловіка 10 39,05 390,50
Всего 67
обмежуючий- жінки 55 33,28 1830,50
даючий свободу чоловіка 10 31,45 314,50
Всего 65
насичений-бідний жінки 57 33,02 1882,00
чоловіка 10 39,60 396,00
Всего 67
Я пасивний - Я жінки 32 17,39 556,50
активний чоловіка 2 19,25 38,50
Всего 34
Ж хвилююче - Ж жінки 31 17,18 532,50
рутинне чоловіка 2 14,25 28,50
Всего 33
без Ж цілей - маю жінки 32 17,00 544,00
Ж цілі чоловіка 2 25,50 51,00
Всего 34
Ж безсмислене - Ж жінки 34 17,91 609,00
осмислене чоловіка 2 28,50 57,00
Всего 36
новизна - жінки 32 18,06 578,00
рутинність чоловіка 2 8,50 17,00
Всего 34
пенсія активність - жінки 33 18,02 594,50
пасивність чоловіка 2 17,75 35,50
Всего 35
Ж відповідність - жінки 34 18,94 644,00
невідповідність чоловіка 2 11,00 22,00
бажаному Всего 36
Ж неуспішність - жінки 33 17,50 577,50
успішність чоловіка 2 26,25 52,50
238
 Всего 35
Ж нецікавість - жінки 32 17,16 549,00
інтересне чоловіка 2 23,00 46,00
Всего 34
Ж осмислене- жінки 32 18,39 588,50
безсмислене чоловіка 2 3,25 6,50
Всего 34
Ж незадоволеність жінки 34 18,78 638,50
- задоволеність чоловіка 2 13,75 27,50
Всего 36
Ж неспокій - спокій жінки 31 17,66 547,50
чоловіка 2 6,75 13,50
Всего 33
Я обов'язкова - жінки 33 18,85 622,00
необов'язкова чоловіка 2 4,00 8,00
Всего 35
Я маю можливості жінки 34 18,66 634,50
- не маю чоловіка 2 15,75 31,50
можливостей Всего 36
Я цілеспрямований жінки 32 18,22 583,00
- чоловіка 2 6,00 12,00
нецілеспрямований Всего 34
Я маю поклик - не жінки 33 17,18 567,00
маю поклику чоловіка 2 31,50 63,00
Всего 35
Мої погляди на Ж жінки 33 17,39 574,00
невизначені - чоловіка 2 28,00 56,00
визначені Всего 35
Я маю цілі у Ж - не жінки 30 16,87 506,00
маю цілей чоловіка 2 11,00 22,00
Всего 32
Локус контроля Я - жінки 34 18,07 614,50
інші чоловіка 2 25,75 51,50
Всего 36
Повсякдення жінки 34 18,69 635,50
задоволення - чоловіка 2 15,25 30,50
незадоволення Всего 36

Статистики критерія
Статистика Статистика Z Асимпт. знч. Точне
U Манна- W (двухстороннє) знч. [2*(1-
Уітні Уілкоксона сторонняя
Знач.)]
світлий-темний 221,500 1817,500 - ,277
1,087
корисний- 19,000 25,000 -,881 ,378 ,471a
нікчемний
приємний- 199,000 1795,000 - ,129
неприємний 1,518
наповнений- 26,500 197,500 -,053 ,958 ,962a
порожній
гнучкий-жорсткий 264,500 1860,500 -,288 ,774
обіднений- 264,500 319,500 -,541 ,589
різнобарвний
усвідомлений- 17,000 23,000 - ,292 ,356a
неусвідомлений 1,054
зрозумілий- 286,000 341,000 -,245 ,807
незрозумілий
239
 Статистика Статистика Z Асимпт. знч. Точне
U Манна- W (двухстороннє) знч. [2*(1-
Уітні Уілкоксона сторонняя
Знач.)]
стабільний- 269,500 2099,500 -,527 ,598
мінливий
безсмислений- 273,500 328,500 -,478 ,633
навчаючий
важкий-легкий 273,500 1984,500 -,299 ,765
потрібний- 197,500 252,500 - ,057
непотрібний 1,901
широкий-вузький 234,500 1887,500 -,916 ,360
обмежуючий- 259,500 314,500 -,297 ,766
даючий свободу
насичений-бідний 229,000 1882,000 - ,296
1,045
Я пасивний - Я 28,500 556,500 -,272 ,785 ,802a
активний
Ж хвилююче - Ж 25,500 28,500 -,429 ,668 ,689a
рутинне
без Ж цілей - маю 16,000 544,000 - ,216 ,289a
Ж цілі 1,238
Ж безсмислене - Ж 14,000 609,000 - ,138 ,203a
осмислене 1,482
новизна - 14,000 17,000 - ,158 ,228a
рутинність 1,412
пенсія активність - 32,500 35,500 -,036 ,971 ,971a
пасивність
Ж відповідність - 19,000 22,000 - ,283 ,349a
невідповідність 1,074
бажаному
Ж неуспішність - 16,500 577,500 - ,213 ,272a
успішність 1,245
Ж нецікавість - 21,000 549,000 -,874 ,382 ,471a
інтересне
Ж осмислене- 3,500 6,500 - ,026 ,021a
безсмислене 2,220
Ж незадоволеність 24,500 27,500 -,678 ,498 ,537a
- задоволеність
Ж неспокій - 10,500 13,500 - ,116 ,136a
спокій 1,574
Я обов'язкова - 5,000 8,000 - ,039 ,040a
необов'язкова 2,060
Я маю можливості 28,500 31,500 -,405 ,685 ,714a
- не маю
можливостей
Я цілеспрямований 9,000 12,000 - ,077 ,107a
- 1,770
нецілеспрямований
Я маю поклик - не 6,000 567,000 - ,046 ,054a
маю поклику 2,000
Мої погляди на Ж 13,000 574,000 - ,133 ,188a
240
 Статистика Статистика Z Асимпт. знч. Точне
U Манна- W (двухстороннє) знч. [2*(1-
Уітні Уілкоксона сторонняя
Знач.)]
невизначені - 1,502
визначені
Я маю цілі у Ж - не 19,000 22,000 -,893 ,372 ,444a
маю цілей
Локус контроля Я - 19,500 614,500 - ,301 ,349a
інші 1,035
Повсякдення 27,500 30,500 -,485 ,628 ,667a
задоволення -
незадоволення

Додаток Г-5
Критерій Краскела-Уолліса за чинником освіти
група мешканців пограничних територій АТО / ООС
Статистики критерія
Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
світлий-темний 2,326 3 ,508
корисний-нікчемний 5,655 3 ,130
приємний-неприємний 4,253 3 ,235
наповнений-порожній 1,463 3 ,691
гнучкий-жорсткий 2,178 3 ,536
обіднений-різнобарвний 6,792 3 ,079
усвідомлений-неусвідомлений 4,637 3 ,200
зрозумілий-незрозумілий 3,709 3 ,295
стабільний-мінливий 4,196 3 ,241
безсмислений-навчаючий 1,899 3 ,594
важкий-легкий 7,292 3 ,063
потрібний-непотрібний 3,024 3 ,388
широкий-вузький 1,522 3 ,677
обмежуючий-даючий свободу 1,441 3 ,696
насичений-бідний 1,674 3 ,643
Я пасивний - Я активний ,420 3 ,936
Ж хвилююче - Ж рутинне 2,772 3 ,428
без Ж цілей - маю Ж цілі ,618 3 ,892
Ж безсмислене - Ж осмислене 1,055 3 ,788
новизна - рутинність 5,956 3 ,114
пенсія активність - пасивність 5,348 3 ,148
Ж відповідність - невідповідність 3,678 3 ,298
бажаному
Ж неуспішність - успішність 2,088 3 ,554
Ж нецікавість - інтересне 4,812 3 ,186
Ж осмислене-безсмислене 1,630 3 ,653
Ж незадоволеність - задоволеність 5,251 3 ,154
Ж неспокій - спокій 4,896 3 ,180
Я обов'язкова - необов'язкова 1,843 3 ,606
241
 Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
Я маю можливості - не маю ,908 3 ,824
можливостей
Я цілеспрямований - 3,695 3 ,296
нецілеспрямований
Я маю поклик - не маю поклику 4,799 3 ,187
Мої погляди на Ж невизначені - 2,056 3 ,561
визначені
Я маю цілі у Ж - не маю цілей 2,975 3 ,396
Локус контроля Я - інші ,847 3 ,838
Повсякдення задоволення - 3,333 3 ,343
незадоволення

Додаток Г-6
Критерій Краскела-Уолліса за чинником віку
група мешканців пограничних територій АТО / ООС
Ранги
вікова Средний
група N ранг
світлий-темний 18-29 38 33,07
30-55 26 32,46
>55 2 55,25
Всего 66
корисний-нікчемний 18-29 12 9,38
30-55 9 13,17
Всего 21
приємний-неприємний 18-29 38 32,32
30-55 26 33,62
>55 2 54,50
Всего 66
наповнений-порожній 18-29 12 9,88
30-55 9 12,50
Всего 21
гнучкий-жорсткий 18-29 39 31,82
30-55 25 35,54
>55 2 40,75
Всего 66
обіднений-різнобарвний 18-29 40 32,94
30-55 27 39,83
>55 2 11,00
Всего 69
усвідомлений-неусвідомлений 18-29 12 9,75
30-55 9 12,67
Всего 21
зрозумілий-незрозумілий 18-29 39 35,40
30-55 28 33,75
>55 3 53,17
Всего 70
стабільний-мінливий 18-29 40 34,71
30-55 27 37,15
>55 3 31,17
Всего 70
безсмислений-навчаючий 18-29 40 35,79
30-55 28 35,63
>55 2 28,00

242
 Всего 70
важкий-легкий 18-29 39 33,63
30-55 27 35,28
>55 2 41,00
Всего 68
потрібний-непотрібний 18-29 40 36,19
30-55 29 34,40
>55 2 55,50
Всего 71
широкий-вузький 18-29 40 34,00
30-55 25 32,50
>55 2 52,75
Всего 67
обмежуючий-даючий свободу 18-29 39 31,90
30-55 25 34,56
>55 1 37,00
Всего 65
насичений-бідний 18-29 39 36,09
30-55 26 29,85
>55 2 47,25
Всего 67
Я пасивний - Я активний 18-29 18 18,75
30-55 14 16,54
>55 2 13,00
Всего 34
Ж хвилююче - Ж рутинне 18-29 17 18,71
30-55 14 14,14
>55 2 22,50
Всего 33
без Ж цілей - маю Ж цілі 18-29 18 16,53
30-55 13 20,62
>55 3 9,83
Всего 34
Ж безсмислене - Ж осмислене 18-29 18 16,53
30-55 15 22,33
>55 3 11,17
Всего 36
новизна - рутинність 18-29 18 18,56
30-55 14 14,21
>55 2 31,00
Всего 34
пенсія активність - пасивність 18-29 18 21,72
30-55 14 12,57
>55 3 21,00
Всего 35
Ж відповідність - невідповідність 18-29 18 23,78
бажаному 30-55 15 13,43
>55 3 12,17
Всего 36
Ж неуспішність - успішність 18-29 18 18,42
30-55 15 18,23
>55 2 12,50
Всего 35
Ж нецікавість - інтересне 18-29 18 18,25
30-55 14 18,18
>55 2 6,00
Всего 34
Ж осмислене-безсмислене 18-29 18 17,17
30-55 14 16,00
>55 2 31,00
Всего 34
Ж незадоволеність - задоволеність 18-29 17 13,68
30-55 16 22,44
>55 3 24,83

243
 Всего 36
Ж неспокій - спокій 18-29 18 15,06
30-55 13 19,88
>55 2 15,75
Всего 33
Я обов'язкова - необов'язкова 18-29 18 17,08
30-55 14 17,36
>55 3 26,50
Всего 35
Я маю можливості - не маю 18-29 18 19,11
можливостей 30-55 15 15,87
>55 3 28,00
Всего 36
Я цілеспрямований - 18-29 18 16,33
нецілеспрямований 30-55 14 16,93
>55 2 32,00
Всего 34
Я маю поклик - не маю поклику 18-29 18 21,33
30-55 15 15,80
>55 2 4,50
Всего 35
Мої погляди на Ж невизначені - 18-29 18 20,25
визначені 30-55 15 16,90
>55 2 6,00
Всего 35
Я маю цілі у Ж - не маю цілей 18-29 18 14,78
30-55 12 17,08
>55 2 28,50
Всего 32
Локус контроля Я - інші 18-29 18 20,92
30-55 15 14,47
>55 3 24,17
Всего 36
Повсякдення задоволення - 18-29 18 19,44
незадоволення 30-55 15 16,67
>55 3 22,00
Всего 36

Статистики критерія
Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
світлий-темний 2,877 2 ,237
корисний-нікчемний 2,305 1 ,129
приємний-неприємний 2,788 2 ,248
наповнений-порожній 1,016 1 ,313
гнучкий-жорсткий ,933 2 ,627
обіднений-різнобарвний 5,249 2 ,072
усвідомлений-неусвідомлений 1,249 1 ,264
зрозумілий-незрозумілий 2,674 2 ,263
стабільний-мінливий ,395 2 ,821
безсмислений-навчаючий ,324 2 ,851
важкий-легкий ,364 2 ,833
потрібний-непотрібний 2,247 2 ,325
широкий-вузький 2,125 2 ,346
обмежуючий-даючий свободу ,387 2 ,824
насичений-бідний 2,876 2 ,237
Я пасивний - Я активний ,931 2 ,628
Ж хвилююче - Ж рутинне 2,559 2 ,278
244
 Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
без Ж цілей - маю Ж цілі 3,599 2 ,165
Ж безсмислене - Ж осмислене 4,683 2 ,096
новизна - рутинність 6,207 2 ,045
пенсія активність - пасивність 6,916 2 ,031
Ж відповідність - невідповідність 9,756 2 ,008
бажаному
Ж неуспішність - успішність ,692 2 ,708
Ж нецікавість - інтересне 3,342 2 ,188
Ж осмислене-безсмислене 4,545 2 ,103
Ж незадоволеність - задоволеність 7,341 2 ,025
Ж неспокій - спокій 1,986 2 ,371
Я обов'язкова - необов'язкова 2,427 2 ,297
Я маю можливості - не маю 3,909 2 ,142
можливостей
Я цілеспрямований - 5,011 2 ,082
нецілеспрямований
Я маю поклик - не маю поклику 6,591 2 ,037
Мої погляди на Ж невизначені - 4,227 2 ,121
визначені
Я маю цілі у Ж - не маю цілей 4,270 2 ,118
Локус контроля Я – інші 4,288 2 ,117
Повсякдення задоволення – 1,085 2 ,581
незадоволення

Додаток Г-7
Критерій Мана-Уїтні за чинником статі
група вимушено переселених осіб ООС
Статистика критерія
Статистика Статистика Z Асимпт. знч. Точне
U Манна- W (двухстороня) знч.
Уітні Уілкоксона [2*(1-
сторонняя
Знач.)]
світлий-темний 50,000 170,000 -,187 ,852 ,891a
корисний-нікчемний 1,000 11,000 - ,134 ,267a
1,500
приємний-неприємний 20,500 98,500 - ,125 ,151a
1,535
наповнений-порожній ,000 10,000 - ,022 ,057a
2,291
гнучкий-жорсткий 30,500 58,500 - ,205 ,241a
1,267
обіднений-різнобарвний 39,000 144,000 -,264 ,792 ,841a
усвідомлений- 3,000 9,000 -,674 ,500 ,700a
неусвідомлений
зрозумілий-незрозумілий 36,000 141,000 - ,312 ,360a
1,011
245
 стабільний-мінливий 39,500 159,500 -,946 ,344 ,368a
безсмислений-навчаючий 30,000 135,000 - ,137 ,172a
1,486
важкий-легкий 40,000 145,000 -,843 ,399 ,535a
потрібний-непотрібний 31,500 59,500 - ,110 ,142a
1,597
широкий-вузький 24,500 52,500 - ,046 ,067a
1,991
обмежуючий-даючий 39,500 67,500 -,963 ,336 ,368a
свободу
насичений-бідний 37,500 142,500 -,900 ,368 ,400a

Додаток Г-8
Критерій Краскела-Уоліса за чинником віку
група вимушено переселених осіб ООС
Статистика критерія
Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
світлий-темний 2,616 2 ,270
корисний-нікчемний 2,569 2 ,277
приємний-неприємний ,105 2 ,949
наповнений-порожній 3,000 2 ,223
гнучкий-жорсткий 1,508 2 ,471
обіднений-різнобарвний ,777 2 ,678
усвідомлений-неусвідомлений 3,245 2 ,197
зрозумілий-незрозумілий 4,262 2 ,119
стабільний-мінливий ,261 2 ,877
безсмислений-навчаючий 2,205 2 ,332
важкий-легкий 3,241 2 ,198
потрібний-непотрібний 3,728 2 ,155
широкий-вузький ,983 2 ,612
обмежуючий-даючий свободу 1,236 2 ,539
насичений-бідний 1,071 2 ,585
Я пасивний - Я активний 2,322 2 ,313
Ж хвилююче - Ж рутинне 1,446 2 ,485
без Ж цілей - маю Ж цілі ,636 2 ,728
Ж безсмислене - Ж осмислене ,159 2 ,924
новизна - рутинність 1,453 2 ,484
пенсія активність - пасивність ,211 2 ,900
Ж відповідність - невідповідність 4,614 2 ,100
бажаному
Ж неуспішність - успішність 3,391 2 ,184
Ж нецікавість - інтересне 3,017 2 ,221
Ж осмислене-безсмислене ,957 2 ,620
Ж незадоволеність - задоволеність 1,752 2 ,416
Ж неспокій - спокій ,269 2 ,874
Я обов'язкова - необов'язкова 2,088 2 ,352
Я маю можливості - не маю можливостей 2,660 2 ,264
Я цілеспрямований - нецілеспрямований 2,228 2 ,328
246
 Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
Я маю поклик - не маю поклику 1,755 2 ,416
Мої погляди на Ж невизначені - 3,857 2 ,145
визначені
Я маю цілі у Ж - не маю цілей 2,977 2 ,226
Локус контроля Я - інші 2,500 2 ,287
Повсякдення задоволення - 2,096 2 ,351
незадоволення

Додаток Г-9
Критерій Краскела-Уоліса за чинником освіти
група вимушено переселених осіб ООС
Ранги
Середний
освіта N ранг
світлий-темний середня 5 6,70
спеціальна
незакінчена 2 4,75
вища
вища 15 14,00
Всего 22
корисний- середня 1 1,00
нікчемний спеціальна
вища 5 4,00
Всего 6
приємний- середня 2 3,50
неприємний спеціальна
незакінчена 2 9,25
вища
вища 14 10,39
Всего 18
наповнений- середня 3 3,33
порожній спеціальна
вища 4 4,50
Всего 7
гнучкий-жорсткий середня 5 5,30
спеціальна
незакінчена 2 8,25
вища
вища 13 12,85
Всего 20
обіднений- середня 5 10,20
різнобарвний спеціальна
незакінчена 1 8,00
вища
вища 14 10,79
Всего 20
усвідомлений- середня 1 3,50
неусвідомлений спеціальна
незакінчена 1 1,00
вища
вища 4 4,13
Всего 6
зрозумілий- середня 5 8,10
незрозумілий спеціальна
незакінчена 2 3,00
вища

247
 Середний
освіта N ранг
вища 14 13,18
Всего 21
стабільний- середня 5 10,40
мінливий спеціальна
незакінчена 2 15,00
вища
вища 15 11,40
Всего 22
безсмислений- середня 5 16,00
навчаючий спеціальна
незакінчена 2 14,75
вища
вища 14 8,68
Всего 21
важкий-легкий середня 5 14,80
спеціальна
незакінчена 2 11,00
вища
вища 14 9,64
Всего 21
потрібний- середня 5 4,90
непотрібний спеціальна
незакінчена 2 17,50
вища
вища 15 12,90
Всего 22
широкий-вузький середня 5 6,20
спеціальна
незакінчена 2 3,50
вища
вища 14 13,79
Всего 21
обмежуючий- середня 5 16,50
даючий свободу спеціальна
незакінчена 2 12,00
вища
вища 15 9,77
Всего 22
насичений-бідний середня 5 11,00
спеціальна
незакінчена 2 15,00
вища
вища 14 10,43
Всего 21
Я пасивний - Я середня 3 6,00
активний спеціальна
вища 7 5,29
Всего 10
Ж хвилююче - Ж середня 3 3,50
рутинне спеціальна
вища 7 6,36
Всего 10
без Ж цілей - маю середня 3 6,50
Ж цілі спеціальна
вища 7 5,07
Всего 10
Ж безсмислене - Ж середня 3 9,00
осмислене спеціальна
вища 7 4,00
Всего 10
новизна - середня 3 3,17
рутинність спеціальна
вища 7 6,50
Всего 10
248
 Середний
освіта N ранг
пенсія активність - середня 3 3,67
пасивність спеціальна
вища 7 6,29
Всего 10
Ж відповідність - середня 3 3,83
невідповідність спеціальна
бажаному вища 7 6,21
Всего 10
Ж неуспішність - середня 3 7,67
успішність спеціальна
вища 7 4,57
Всего 10
Ж нецікавість - середня 3 8,33
інтересне спеціальна
вища 7 4,29
Всего 10
Ж осмислене- середня 3 2,67
безсмислене спеціальна
вища 7 6,71
Всего 10
Ж незадоволеність середня 3 8,17
- задоволеність спеціальна
вища 7 4,36
Всего 10
Ж неспокій - спокій середня 3 8,00
спеціальна
вища 7 4,43
Всего 10
Я обов'язкова - середня 3 4,33
необов'язкова спеціальна
вища 7 6,00
Всего 10
Я маю можливості середня 3 5,33
- не маю спеціальна
можливостей вища 7 5,57
Всего 10
Я цілеспрямований середня 3 3,17
- спеціальна
нецілеспрямований вища 7 6,50
Всего 10
Я маю поклик - не середня 3 8,00
маю поклику спеціальна
вища 7 4,43
Всего 10
Мої погляди на Ж середня 3 7,00
невизначені - спеціальна
визначені вища 7 4,86
Всего 10
Я маю цілі у Ж - не середня 3 4,33
маю цілей спеціальна
вища 7 6,00
Всего 10
Локус контроля Я - середня 3 3,83
інші спеціальна
вища 7 6,21
Всего 10
Повсякдення середня 3 5,17
задоволення - спеціальна
незадоволення вища 7 5,64
Всего 10

Статистики критерію
249
 Хи- ст.св. Асимпт.
квадрат знч.
світлий-темний 8,017 2 ,018
корисний-нікчемний 2,500 1 ,114
приємний-неприємний 3,266 2 ,195
наповнений-порожній ,583 1 ,445
гнучкий-жорсткий 7,038 2 ,030
обіднений-різнобарвний ,255 2 ,880
усвідомлений-неусвідомлений 2,367 2 ,306
зрозумілий-незрозумілий 6,681 2 ,035
стабільний-мінливий ,776 2 ,678
безсмислений-навчаючий 6,526 2 ,038
важкий-легкий 4,016 2 ,134
потрібний-непотрібний 8,814 2 ,012
широкий-вузький 10,365 2 ,006
обмежуючий-даючий свободу 4,463 2 ,107
насичений-бідний 1,045 2 ,593
Я пасивний - Я активний ,135 1 ,713
Ж хвилююче - Ж рутинне 2,057 1 ,151
без Ж цілей - маю Ж цілі ,612 1 ,434
Ж безсмислене - Ж осмислене 7,500 1 ,006
новизна - рутинність 3,000 1 ,083
пенсія активність - пасивність 2,010 1 ,156
Ж відповідність - невідповідність 1,429 1 ,232
бажаному
Ж неуспішність - успішність 2,807 1 ,094
Ж нецікавість - інтересне 4,271 1 ,039
Ж осмислене-безсмислене 4,392 1 ,036
Ж незадоволеність - задоволеність 3,633 1 ,057
Ж неспокій - спокій 4,464 1 ,035
Я обов'язкова - необов'язкова ,695 1 ,404
Я маю можливості - не маю ,014 1 ,906
можливостей
Я цілеспрямований - 2,937 1 ,087
нецілеспрямований
Я маю поклик - не маю поклику 3,419 1 ,064
Мої погляди на Ж невизначені - 1,653 1 ,199
визначені
Я маю цілі у Ж - не маю цілей ,673 1 ,412
Локус контроля Я - інші 1,488 1 ,223
Повсякдення задоволення - ,056 1 ,813
незадоволення

250
 Додаток Д
Дисперсійний аналіз даних
Сумма Середній
квадратів ст.св. квадрат F Знч.
світлий-темний Между 10,909 3 3,636 3,207 ,025
группами
Внутри 149,650 132 1,134
групп
Итого 160,559 135
корисний- Между ,042 1 ,042 ,046 ,832
нікчемний группами
Внутри 23,143 25 ,926
групп
Итого 23,185 26
приємний- Между 8,469 3 2,823 2,136 ,099
неприємний группами
Внутри 170,478 129 1,322
групп
Итого 178,947 132
наповнений- Между ,429 1 ,429 ,213 ,648
порожній группами
Внутри 52,286 26 2,011
групп
Итого 52,714 27
гнучкий-жорсткий Между ,437 3 ,146 ,100 ,960
группами
Внутри 186,374 128 1,456
групп
Итого 186,811 131
обіднений- Между 1,008 3 ,336 ,282 ,839
різнобарвний группами
Внутри 161,078 135 1,193
групп
Итого 162,086 138
усвідомлений- Между 2,893 2 1,446 ,726 ,494
неусвідомлений группами
Внутри 49,786 25 1,991
групп
Итого 52,679 27
зрозумілий- Между 1,871 3 ,624 ,410 ,746
незрозумілий группами
Внутри 206,672 136 1,520
групп
Итого 208,543 139
стабільний- Между 16,894 3 5,631 2,947 ,035
мінливий группами
Внутри 261,759 137 1,911
групп
Итого 278,652 140
безсмислений- Между 8,412 3 2,804 3,442 ,019
навчаючий группами
Внутри 111,588 137 ,815
групп
Итого 120,000 140
важкий-легкий Между 10,606 3 3,535 2,534 ,060
группами
Внутри 186,995 134 1,395
групп
Итого 197,601 137
потрібний- Между 5,164 3 1,721 1,399 ,246
непотрібний группами
Внутри 169,822 138 1,231
групп
Итого 174,986 141
251
 Сумма Середній
квадратів ст.св. квадрат F Знч.
широкий-вузький Между 4,335 3 1,445 1,112 ,347
группами
Внутри 174,165 134 1,300
групп
Итого 178,500 137
обмежуючий- Между 1,431 3 ,477 ,279 ,840
даючий свободу группами
Внутри 225,510 132 1,708
групп
Итого 226,941 135
насичений-бідний Между 6,271 3 2,090 1,992 ,118
группами
Внутри 140,635 134 1,050
групп
Итого 146,906 137
Я пасивний - Я Между 4,498 3 1,499 1,196 ,320
активний группами
Внутри 72,744 58 1,254
групп
Итого 77,242 61
Ж хвилююче - Ж Между 1,175 3 ,392 ,242 ,867
рутинне группами
Внутри 94,067 58 1,622
групп
Итого 95,242 61
без Ж цілей - маю Между 6,276 3 2,092 2,439 ,073
Ж цілі группами
Внутри 50,613 59 ,858
групп
Итого 56,889 62
Ж безсмислене - Ж Между 1,583 3 ,528 ,493 ,688
осмислене группами
Внутри 64,167 60 1,069
групп
Итого 65,750 63
новизна - Между 6,700 3 2,233 1,788 ,159
рутинність группами
Внутри 73,713 59 1,249
групп
Итого 80,413 62
пенсія активність - Между 7,288 3 2,429 ,897 ,448
пасивність группами
Внутри 162,571 60 2,710
групп
Итого 169,859 63
Ж відповідність - Между 11,630 3 3,877 2,550 ,064
невідповідність группами
бажаному Внутри 91,229 60 1,520
групп
Итого 102,859 63
Ж неуспішність - Между 8,456 3 2,819 2,600 ,061
успішність группами
Внутри 63,957 59 1,084
групп
Итого 72,413 62
Ж нецікавість - Между 10,431 3 3,477 4,137 ,010
інтересне группами
Внутри 48,747 58 ,840
групп
Итого 59,177 61
Ж осмислене- Между 8,742 3 2,914 2,324 ,085
безсмислене группами
Внутри 71,487 57 1,254
групп
252
 Сумма Середній
квадратів ст.св. квадрат F Знч.
Итого 80,20 60
Ж незадоволеність Между 7,832 3 2,611 1,131 ,344
- задоволеність группами
Внутри 140,783 61 2,308
групп
Итого 148,615 64
Ж неспокій - спокій Между 10,322 3 3,441 1,775 ,162
группами
Внутри 108,528 56 1,938
групп
Итого 118,850 59
Я обов'язкова - Между 3,533 3 1,178 ,711 ,549
необов'язкова группами
Внутри 99,405 60 1,657
групп
Итого 102,938 63
Я маю можливості Между 5,083 3 1,694 1,017 ,391
- не маю группами
можливостей Внутри 99,917 60 1,665
групп
Итого 105,000 63
Я цілеспрямований Между 7,398 3 2,466 1,857 ,147
- группами
нецілеспрямований Внутри 78,348 59 1,328
групп
Итого 85,746 62
Я маю поклик - не Между 13,341 3 4,447 4,237 ,009
маю поклику группами
Внутри 61,929 59 1,050
групп
Итого 75,270 62
Мої погляди на Ж Между 5,574 3 1,858 2,401 ,077
невизначені - группами
визначені Внутри 46,426 60 ,774
групп
Итого 52,000 63
Я маю цілі у Ж - не Между 3,795 3 1,265 1,092 ,360
маю цілей группами
Внутри 66,008 57 1,158
групп
Итого 69,803 60
Локус контроля Я - Между 10,144 3 3,381 1,994 ,124
інші группами
Внутри 103,456 61 1,696
групп
Итого 113,600 64
Повсякдення Между 7,458 3 2,486 2,092 ,111
задоволення - группами
незадоволення Внутри 70,098 59 1,188
групп
Итого 77,556 62

Апостеріорний критерій Дункана

світлий-темний
Дункан
a,,b

Підмножество для
альфа = 0.05

група N 1 2
Стабільні 27 4,19
регіони
253
 Пограниччя 66 4,24

Переселенці 22 4,55 4,55

АТО 21 5,00
Знч. ,240 ,116

стабільний-мінливий

Дункан
a,,b

Підмножество для
альфа = 0.05
група N 1 2
АТО 22 2,45

Пограниччя 70 2,80 2,80

Переселенці 22 3,27

Стабільні 27 3,48
регіони
Знч. ,350 ,082

безсмислений-навчаючий

Дункан
a,,b

Підмножество для альфа =

0.05

група N 1 2 3
АТО 23 1,74

Пограниччя 70 1,86 1,86

Переселенці 21 2,29 2,29

Стабільні 27 2,37
регіони
Знч. ,625 ,077 ,726

важкий-легкий

Дункан
a,,b

Підмножество для
альфа = 0.05
група N 1 2
АТО 22 2,82

Переселенці 21 3,14 3,14

Стабільні 27 3,41 3,41

регіони
Пограниччя 68 3,57

Знч. ,082 ,205

254
 Додаток Е
Факторний аналіз
Таблиці факторного аналізу щодо особистого досвіду за усією вибіркою дослідження
Полная объясненная дисперсия
Сумми квадратів Сумми квадратів
Початкові власні значення навантажень вилучення навантажень обертання
Комп % % %
онен Диспе Кумуляти Ітог Диспе Кумуляти Ітог Диспе Кумуляти
та Ітого рсії вний % о рсії вний % о рсії вний %
1 3,784 25,229 25,229 3,7 25,229 25,229 3,4 23,266 23,266
84 90
2 3,198 21,320 46,549 3,1 21,320 46,549 2,7 18,646 41,912
98 97
3 2,439 16,262 62,811 2,4 16,262 62,811 2,2 15,077 56,990
39 62
4 1,234 8,225 71,036 1,2 8,225 71,036 2,1 14,046 71,036
34 07
5 ,982 6,543 77,579
6 ,780 5,203 82,783
7 ,609 4,061 86,844
8 ,575 3,834 90,677
9 ,395 2,632 93,310
10 ,317 2,113 95,422
11 ,210 1,400 96,823
12 ,174 1,160 97,982
13 ,157 1,049 99,032
14 ,077 ,510 99,542

15 ,069 ,458 100,000

Метод отримання: Аналіз головних компонент.

Метод обертання: Varimax із кайзеровою нормалізацією.
Обертання здійснено за 8 ітерацій.

255
 Матриця перетворення компонент
Компонента 1 2 3 4
1 ,859 ,340 -,182 ,336
2 -,286 ,801 ,492 ,187
3 -,420 ,080 -,623 ,655
4 ,061 -,486 ,580 ,651

Матриця повернених компонентa

Компонента

1 2 3 4
насичений-бідний ,901
обіднений- -,798 -,106 ,276
різнобарвний
наповнений-порожній ,768 ,482
стабільний-мінливий -,741 ,157 ,358
широкий-вузький ,736 ,161 ,187 -,164
важкий-легкий ,543 -,492 ,386
усвідомлений- ,928
неусвідомлений
зрозумілий- ,808 ,155
незрозумілий
безсмислений- -,630 -,108 -,474
навчаючий
приємний- ,612 ,519
неприємний
світлий-темний ,164 ,866
гнучкий-жорсткий -,124 ,796
корисний-нікчемний ,113 ,335 ,157 ,824
обмежуючий-даючий -,134 -,357 -,411 ,611
свободу
потрібний- -,107 ,395 -,201 ,500
непотрібний
Факторний аналіз
Таблиці факторного аналізу щодо особистого досвіду за бійцями АТО
Повна пояснена дисперсія
Початкові власні Сумми квадратів Сумми квадратів
значення навантаження вилучення навантаження обертання
% Кумул % Куму % Кумуля
Компо Диспе ятивн Дисперс лятив Дисперс тивний
нента Ітого рсії ий % Ітого ії ний % Ітого ії %
1 4,932 41,096 41,096 4,932 41,096 41,096 3,289 27,408 27,408
2 2,076 17,304 58,400 2,076 17,304 58,400 3,074 25,620 53,027
3 1,330 11,085 69,485 1,330 11,085 69,485 1,835 15,294 68,322
4 1,116 9,298 78,783 1,116 9,298 78,783 1,255 10,461 78,783
256
5 ,848 7,068 85,850
6 ,601 5,007 90,857
7 ,448 3,732 94,589
8 ,256 2,131 96,721
9 ,190 1,587 98,308
10 ,106 ,884 99,191
11 ,076 ,631 99,822
12 ,021 ,178 100,00
0

Метод отримання: Аналіз головних компонент.

Метод обертання: Varimax із кайзеровою нормалізацією.
Обертання здійснено за 6 ітерацій.

Матриця перетворення компонент

Компонента 1 2 3 4
1 ,664 ,641 ,372 -,100
2 -,712 ,609 ,136 -,321

3 ,127 ,407 -,898 ,110

4 -,188 ,230 ,192 ,935

Матриця повернутих компонентa

Компонента
1 2 3 4
потрібний- ,917 ,271
непотрібний
безсмислений- -,902 -,165 ,114
навчаючий
широкий- ,732 ,542 -,250
вузький
обмежуючий- -,667 ,101 -,356
даючий свободу
насичений- ,906 -,116
бідний
сірий- -,126 -,786 -,118 ,354
різнобарвний
світлий-темний ,403 ,645 ,408
зрозумілий- ,621 ,185
незрозумілий
гнучкий- ,538 ,553 ,431
жорсткий
важкий-легкий -,376 -,832 ,172

257
приємний- -,185 ,431 ,799
неприємний

стабільний- -,115 ,936

мінливий

Факторний аналіз
Таблиці факторного аналізу щодо особистого досвіду за групою Переселенці
Повна пояснена дисперсія

Суми квадратів Суми квадратів

Початкові власні значення навантажень вилучення навантажень обертання
Куму
Комп % Кумул % лятив Кумул
онент Дисперс ятивни Диспе ний % ятивн
а Ітого ії й% Ітого рсії % Ітого Дисперсії ий %
1 4,891 40,759 40,759 4,891 40,759 40,75 3,260 27,170 27,170
9
2 1,811 15,091 55,850 1,811 15,091 55,85 3,105 25,877 53,047
0
3 1,523 12,688 68,539 1,523 12,688 68,53 1,560 12,998 66,045
9
4 1,218 10,151 78,690 1,218 10,151 78,69 1,517 12,645 78,690
0
5 ,924 7,704 86,394
6 ,681 5,677 92,070
7 ,427 3,560 95,630
8 ,208 1,734 97,364
9 ,174 1,448 98,813
10 ,091 ,760 99,573
11 ,041 ,346 99,919
12 ,010 ,081 100,00
0

Метод отримання: Аналіз головних компонент.

Метод обертання: Varimax із кайзеровою нормалізацією.
Обертання здійснено за 6 ітерацій.

Матриця претворення компонент

Компонента 1 2 3 4
1 ,711 -,662 -,217 -,093
2 ,473 ,609 -,483 ,416
3 ,407 ,437 ,316 -,737

4 ,323 ,015 ,787 ,525

258
 Матриця повернених компонентa
Компонента
1 2 3 4
світлий-темний ,928 -,204 -,106
приємний- ,908 -,187
неприємний
широкий- ,661 -,370
вузький
зрозумілий- ,651 -,402
незрозумілий
стабільний- ,922
мінливий
сірий- -,196 ,854 -,345
різнобарвний
безсмислений- -,215 ,741 ,488
навчаючий
насичений- ,395 -,714 -,135
бідний
потрібний- ,124 ,887 ,103
непотрібний
обмежуючий- -,454 ,691 -,329
даючий свободу
гнучкий- ,496 -,488 -,523
жорсткий
важкий-легкий ,923

Таблиці факторного аналізу щодо особистого досвіду за групою мешкані

прикордонних територіяй
Повна пояснена дисперсія
Сумми квадратів Сумми квадратів
Ко Начальні власні значення навантажень вилучення навантажень обертання
мп % Кумуля % Кумуля % Кумул
оне Дисперс тивний Диспер тивний Диспер ятивни
нта Ітого ії % Ітого сії % Ітого сії й%
1 2,926 24,383 24,383 2,926 24,383 24,383 2,325 19,377 19,377
2 2,321 19,338 43,722 2,321 19,338 43,722 2,240 18,666 38,043
3 1,603 13,361 57,082 1,603 13,361 57,082 2,119 17,660 55,702
4 1,325 11,040 68,122 1,325 11,040 68,122 1,490 12,420 68,122
5 ,859 7,157 75,279
6 ,608 5,067 80,346
7 ,589 4,912 85,259
8 ,531 4,427 89,686
9 ,412 3,432 93,118
10 ,325 2,706 95,824
11 ,272 2,263 98,087
12 ,230 1,913 100,000

259
 Метод отримання: Аналіз головних компонент.
Метод обертання: Varimax із кайзеровою нормалізацією.
Обертання здійснено за 11 ітерацій.

Матриця преобразування компонент

Компонента 1 2 3 4
1 ,734 ,072 ,617 -,275
2 -,255 ,948 ,134 -,133
3 -,515 -,204 ,773 ,309
4 ,363 ,233 -,057 ,901

Матриця повернених компонентa

Компонента
1 2 3 4
насичений-бідний ,866 -,148
широкий-вузький ,797 ,203 -,164
сірий- -,783 -,285 -,117
різнобарвний
світлий-темний ,845
приємний- ,747 ,230 ,309
неприємний
важкий-легкий ,194 -,698 ,143 ,266
гнучкий- ,552 -,196
жорсткий
безсмислений- -,120 -,818 ,128
навчаючий
потрібний- ,160 ,122 ,804 ,142
непотрібний
зрозумілий- -,143 ,779 -,222
незрозумілий
обмежуючий- -,217 -,102 ,832
даючий свободу
стабільний- -,499 -,139 ,680
мінливий

260
 Додаток Ж

Аналіз дослідження зв’язку між досвідом і перспективой за

компонентами
1. Інструментарій аналізу. Оскільки дані смислової складової досвіду і
перспективи представлені номінальними шкалами, було використано:
таблицю спряженості частот, хі-квадрат критерій й обчислені спрямовані
міри зв’язку: лямбда, Тау Гудмена-Краскела, коефіцієнт невизначеності.
Причому, спрямовані міри зв’язку обчислюються з розрахунку, що одна
класифікація залежна від іншої.
2. Дані було проаналізовано в цілому та за регіонами. Таблиці –
результати обчислення представлені в файлі «досв_персп.xls».
3. Серед результатів щодо смислового компонента звертає на себе
увагу таке:
3.1. В цілому знайдений зв’язок є статистично не значимий хі2 Пірсона
= 5,432 з 4 ст. св. Асимптотичне значення 0,246, що > 0,05. Те саме можна
сказати й про спрямовані міри зв’язку – вони наявні, але статистично не
значимі, при чому найбільшими є: лямбда при залежній «перспективі»
(0,208), тау і коефіцієнт невизначеності при залежному досвіді ( 0,079 і 0,086
відповідно), хоча вони й близькі до нуля.
3.2. За четвертим регіоном – Мешканці стабільних регіонів – взагалі
зв’язок не виявлено, а лямбда = 0.
3.3. За другим регіоном – Переселенці – в 4 (100,0%) комірках
очікувана частота менша за 5. Мінімальна очікувана частота = 0,50.
Знайдений зв’язок є статистично не значимий хі2 Пірсона = 1,111 з 1 ст. св.
Асимптотичне значення 0,292, що > 0,05. Окремо відзначимо дані щодо
лямбда. Вона є найбільшою (0,200) в ситуації коли перспектива приймається
залежною. У зворотній ситуації (при залежному досвіді), вона дорівнює 0.
Тож, можна говорити, що для даної групи якщо й існує певний зв’язок між
досвідом і перспективою, то тільки у випадку, коли друге залежить від
першого.
3.4. За першим регіоном – Військові АТО – знайдений зв’язок є
статистично значимий хі2 Пірсона = 15,455 з 4 ст. св. Асимптотичне
значення 0,004, що < 0,01. Причому спрямовані міри зв’язку також
статистично значимі й найбільшими є: лямбда при залежному «досвіді»
(0,750). Те саме підтверджується й для тау Гудмена-Краскела (0,716), й для
коефіцієнту невизначеності (0,713).
Тож для даної групи можна стверджувати наявність сильної залежності
між досвідом і перспективою, причому досвід однозначно залежить від
перспективи.
4. Серед результатів щодо змістового компонента звертає на себе увагу
таке:

261
 Асимпт. Точная Точная
значимость значимость значимость
регионы Значение ст.св. (2-стор.) (2-стор.) (1-стор.)
Хи-квадрат Пирсона
a
1 2,528 1 ,112
Поправка на непрерывность
b
,818 1 ,366
Отношение правдоподобия 2,246 1 ,134
Точный критерий Фишера ,180 ,180
Линейно-линейная связь 2,427 1 ,119
Кол-во валидных наблюдений 25
Хи-квадрат Пирсона
c
2 24,000 1 ,000
Поправка на непрерывность
b
5,490 1 ,019
Отношение правдоподобия 8,314 1 ,004
Точный критерий Фишера ,042 ,042
Линейно-линейная связь 23,000 1 ,000
Кол-во валидных наблюдений 24
Хи-квадрат Пирсона
d
3 .
Кол-во валидных наблюдений 22
Хи-квадрат Пирсона
d
4 .
Кол-во валидных наблюдений 23

4.1. За першим регіоном – Військові АТО – знайдений зв’язок є

статистично значимим хі2 Пірсона = 2,528. Асимптотичне значення
0,112, що > 0,01. Тобто наявність рефлексії щодо змісту власного
досвіду обумовлює в деякій мірі усвідомленість щодо змісту власних
перспектив.
4.2. За результатами групи Переселенці знайдений зв’язок є статистично
значимим хі2 Пірсона = 24,00. Асимптотичне значення < 0,01.
4.3. Для груп Мешканці стабільних регіонів та Мешканці прикордонних із
зоною АТО територій кореляційного зв’язку не виявлено взагалі.
5. Результати щодо прагматично-практичного компонента досвіду та
перспективи представлені у таблиці 2.

Асимпт. Точная Точная

значимость значимость (2- значимость
регионы Значение ст.св. (2-стор.) стор.) (1-стор.)
1 Хи-квадрат Пирсона
a
,198 1 ,656
Поправка на ,000 1 1,000
непрерывность
b

Отношение ,196 1 ,658

правдоподобия
Точный критерий Фишера ,673 ,499
Линейно-линейная связь ,190 1 ,663
Кол-во валидных 25
наблюдений
Хи-квадрат Пирсона
c
2 ,006 1 ,939

262
 Поправка на ,000 1 1,000
непрерывность
b

Отношение ,006 1 ,940

правдоподобия
Точный критерий Фишера 1,000 ,643
Линейно-линейная связь ,006 1 ,941
Кол-во валидных 24
наблюдений
Хи-квадрат Пирсона
d
3 ,873 1 ,350
Поправка на ,177 1 ,674
непрерывность
b

Отношение ,945 1 ,331

правдоподобия
Точный критерий Фишера ,616 ,349
Линейно-линейная связь ,833 1 ,361
Кол-во валидных 22
наблюдений
Хи-квадрат Пирсона
e
4 1,155 1 ,283
Поправка на ,359 1 ,549
непрерывность
b

Отношение 1,168 1 ,280

правдоподобия
Точный критерий Фишера ,371 ,275
Линейно-линейная связь 1,105 1 ,293
Кол-во валидных 23
наблюдений
5.1. За результатами групи Переселенці знайдений зв’язок є статистично
значимим хі2 Пірсона = 0,006. Асимптотичне значення > 0,01.
5.2. За результатами інших груп кореляційний зв’язок не виявлений.

263
 ДОДАТОК З
ПРОГРАМА
ФАСИЛІТАЦІЙНОЇ ТРЕНІНГОВОЇ РОБОТИ З УЗГОДЖЕННЯ
ДОСВІДУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ

Тренінгова програма направлена на фасилітацію побудови узгодженої,

реалістичної та позитивної життєвої перспективи, на основі її узгодження з життєвим
досвідом особистості, та прийняття відповідальності за власний життєвий шлях. Тренінг
спрямований на розвиток розуміння власної системи цінностей та суб’єктивних смислів;
на розуміння та прийняття власних емоцій щодо свого минулого та майбутнього; на
розкриття прихованих у минулому досвіді ресурсів; вирішення внутрішніх протиріч щодо
ідеалізації, ігнорування чи застрявання у власному досвіді.
Цілями запропонованої програми є:
- Узгодження життєвого досвіду та перспективи особистості;
- Освоєння та опанування конструктивної стратегії інтерпретації власного
життєвого досвіду;
- Формування особистістю позитивної, реалістичної та узгодженої
перспективи власного майбутнього.
Завданнями нашої програми є:
• Усвідомлення протиріч в структурі власного неконструктивного способу
переробки життєвого досвіду;
• Формування конструктивного способу організації власного досвіду;
• Формування суб’єктної позиції особистості по відношенню до власного
життя;
- Усвідомлення власних потенціалів та прийняття себе;
• Опанування стратегії інтерпретації власного досвіду за допомогою його
рефлексивного осмислення;
• Формування навичок аналізу теперішньої ситуації, прийняття можливості
змін та розвиток навичок щодо управління змінами у власній життєдіяльності;
• Усвідомлення власних бажань, інтенцій та мрій;
Очікувані результати учасників:
- усвідомлення учасниками власних стереотипів мислення щодо власного
досвіду;
- здатність до рефлексивного аналізу власних обмежень, досягнень та
прагнень;
- узгодження життєвого досвіду та перспективи особистості;
- активна «суб’єктна» позиція щодо власного життя;
- створення узгодженого проекту власного майбутнього.
Форми роботи: групове та індивідуальне консультування, тренінг.
Тренінгова програма розрахована на 24 години ( 6 занять по 4 години), проводиться
2 рази на тиждень протягом 3 тижнів.

Заняття 1.
Завдання тренера: створення ситуації саморозвитку та самоприйняття, формування
у групі атмосфери відкритості, довіри та психологічного комфорту.
Очікувані результати учасників: формування та усвідомлення власних завдань
групової роботи, актуалізація завдань саморозвитку.
Форма роботи: групова робота.
Привітання. Ознайомлення із метою та завданнями тренінгу.
Вправа 1. «Моя ім’я та метафора»

264
 Кожен із учасників підписує свій бейдж тренінговим ім’ям, представляється.
Обирає та називає 3 свої якості: таку, яка притаманна йому із раннього дитинства;
таку, яка стала характерною для нього порівняно недавно (1-2роки тому); таку, яку б він
хотів мати у майбутньому.
Вправа 2. « Чотирилисник із правилами групи»
Ознайомлення із правилами роботи в групі, актуалізація необхідності їх
дотримання. Після обговорення правил роботи в групі група ділиться на мікрогрупи та
кожній із них дається завдання для обґрунтування обраного по номеру групи правила.
Вправа 3. «Пролісок»
Учасникам групи роздаються карточки із зображенням пролісків. Кожному з
учасників необхідно написати на карточці та презентувати власні очікування від участі у
тренінгових заняттях. По черзі учасники виходять до фліпчарту, озвучують власні
очікування та «висаджують» проліски на груповому плакаті.
Вправа 4. «Моя метафора»
Учасники підбирають та презентують метафору для вислову: «Моє минуле, як…»,
«Моє теперішнє, як..», «Моє майбутнє, як…».
Вправа використовується з метою розкриття особистісного змісту та ставлення до
часового простору власного життєвого шляху.
Вправа 5. «Малюнок, я і мій життєвий шлях»
Вправа використовується з метою діагностики ставлення до себе та свого
життєвого шляху та виявлення локус-контроля.
Рефлексія заняття.

Заняття 2.
Завдання тренера: актуалізація типів узгодження досвіду та перспективи.
Усвідомлення протиріч в структурі власного неконструктивного способу переробки
життєвого досвіду.
Очікуванні результати для учасників: усвідомлення власних стереотипів мислення
щодо особистого досвіду.
Форма роботи: групова робота, індивідуальна робота в групі.
Вправа 1. «Я навчився, я навчаюся и я хочу навчитися»
Учасники групи по черзі називають свої навички, якими вони оволоділи у
минулому, теперішньому та планують чи бажають оволодіти у майбутньому.
Вправа 2.
Групова дискусія на тему: «Чи є корисним для мене мій життєвий досвід?»
Учасники за власним бажанням розподіляються на 3 групи:
- досвід є дуже корисним і без нього неможливо будувати майбутнє;
- досвід є зовсім не важливим для мене;
-досвід може бути як корисним, так і заважати мені.
Теоретична вставка. Типи ставлення особистості до свого життєвого досвіду.
За результатами дослідження нами були виділити основні типи ставлення
особистості до свого життєвого досвіду:
- Ідеалізація досвіду, тобто людина «застигає» у власному минулому та
намагається відтворити його у своєму майбутньому. Це пов’язано із ідеалізацією смислів,
які людина вкладає у власне життя. Проте у цьому випадку не приймаються зміни, які
відбулись із самою людиною та світом, тобто відсутній аналіз теперішньої ситуації, а
ідеалом, який стає основою для побудови перспективи є минула ситуація, яку людина
намагається відтворити у майбутньому.
- Ігнорування минулого, тобто при побудові перспективи майбутнього досвід
не враховується. Та бажане майбутнє формується особистістю без врахування власних
ресурсів («можу»). Депривується змістовний компонент минулого. Чи навпаки змістовний

265
компонент оцінюється як позитивний і людина в такому випадку перестає орієнтуватись
на власні «Можу» бо вона починає вважати, що «може все».
- Застрявання у власному минулому. У цьому випадку емоційно людина
знаходиться та переживає ситуацію минулого як наявну. Тобто сьогодення та майбутнє
втрачають для неї свій сенс. Таким чином перспектива перестає будуватись та
враховуватись.
- Трансформація минулого (прийняття), тобто при формуванні власної
перспективи досвід враховується, проте не переноситься в чистому виді у перспективу, а
трансформується через аналіз минулої, теперішньої та майбутньої ситуації тобто
враховується «хочу», «можу» та «буду» особистості.
Слід зауважити, що при застряванні у минулому досвіді, тобто ідеалізації чи
ігноруванні емоційного компоненту досвіду, рух по життєвому шляху особистості
зупиняється і особистість може перебувати у стані «психологічної смерті» чи
депресивному стані. Цей стан характерний для особистості, яка переживає гостру кризову
ситуацію на початковій стадії, проте знаходження у цьому стані тривалий час є руйнівним
для особистості. Тому особистість у такому стані потребує психотерапевтичної допомоги.
Наша психологічна робота буде спрямована на досягнення четвертого типу
взаємодії життєвого досвіду та особистісної перспективи у життєдіяльності респондентів,
тобто трансформації досвіду та його узгодження із задачами сьогодення та майбутнього.
Вправа 3. Самодіагностика типу взаємозв’язку досвіду та перспективи особистості.
Інструкція учасникам: Опишіть для себе на аркуші ситуацію, яка увійшла до
Вашого досвіду, зробіть це як можна детальніше. Розбийтеся на двійки, та зробіть аналіз
досвіду одне одного. Для цього треба відповісти на такі питання: на що зроблений аспект
при описанні досвіду (власні емоції; сама подія (дії свої, інших, тощо), смисл- значення
для себе цієї події). Зафіксуйте результат. Розкрийте контекст ситуації.
Після цього дайте відповідь тренеру на питання: «Що Ви будете робити із цим
досвідом у майбутньому і чи потрібен він Вам взагалі?».
В залежності від результатів опитування учасники співвідносять себе до одного із
вище названих типів ставлення до власного досвіду.
Теоретичний блок. Обговорення особливостей та обмежень власного типу
інтерпретації досвіду. Та можливостей щодо формування узгодженості та прийняття
досвіду, як ресурсу.
Рефлексія заняття.

Заняття 3. Робота з емоційним компонентом досвіду.

Завдання тренера: усвідомлення та опрацювання ситуації «застявання» у власному
досвіді, прийняття власних емоцій щодо минулого, та усвідомлення власної емоційної
оцінки щодо подій минулого.
Очікуванні результати для учасників: усвідомлення та прийняття свого типу
емоційної оцінки, щодо подій минулого, аналіз особистого значення емоційного
компоненту досвіду. Формування навичок розпізнавання та аналізу емоційної оцінки
власного досвіду
Форма роботи: групова та індивідуальна робота в групі.
Вправа 1. 3 кольори мого минулого.
Із кольорового тесту Люшеру кожен учасник обирає 3 кольори, з якими для нього
асоціюється його досвід, та презентує їх групі, розповідаючи, чому саме ці кольори були
обрані.
Вправа 2. Індивідуальна робота з емоціями.
Згадайте драматичну подію власного минулого, яка і досі викликає емоції. Уявіть,
що Ви маєте змогу на передодні цієї події отримати листа від себе теперішнього, яке б
могло допомогти Вам пережити цю подію легше. Напишіть лист підтримки до себе, який

266
би допоміг Вам у ситуації, яку Ви пережили тоді. Аналіз результатів та фіксація зміни
емоційного стану.
Теоретична вставка. Про емоції та їх роль у житті особистості.
Вправа 3. Як розпізнати власні емоції.
Всі учасники отримують емоцію, написану на картці. По черзі кожен продовжує
речення: «Коли я радію (сумую, злюсь… та ін.), я…. Під час відповіді на завдання,
потрібно не тільки розповісти про себе, а й продемонструвати цю емоцію. Учасники
дають один одному зворотній зв’язок щодо збігу чи розбіжностей у тому, що людина каже
та демонструє.
Вправа 4. Подія-емоція.
Учасники на аркушах пишуть подію, яка на їх думку відбувалась у житті кожної
людини (можливо прийняття участі, спостерігання за цією ситуацією у інших). Кожен
учасник обирає випадкову подію, та називає емоцію, яка виникає при її згадці, та
обґрунтовує її на власному досвіді.
Рефлексія заняття.

Заняття 4. Робота з смисловим компонентом життєвого досвіду.

Завдання тренера: Фасилітація аналізу актуального досвіду щодо розділення його
на спогади та досвід. Розведення понять ситуація та подія.
Встановлення зв’язку та співвідношення мети та мотивів діяльності.
Актуалізація перевірки співвідношення смислів минулого досвіду та ситуації
сьогодення та майбутнього.
Очікуванні результати для учасників: Аналіз власного досвіду щодо віднесення
його до спогадів або досвіду та ситуацій або подій. Актуалізація власних смислів
життєдіяльності. Формування здатності до виокремлення власних смислів. Аналіз власних
смислів у ситуації сьогодення та перспективі майбутнього.
Форма роботи: групова та індивідуальна робота у групах.
Вправа 1. Найважливіші сфери.
Продовжить речення: «На сьогоднішній момент, найважливішими для мене
сферами є…»
Вправа 2. Аналіз смислів власного життєвого шляху.
На лінії власного життєвого шляху відмітьте крапкою теперішній момент.
Згадайте та позначте на прямій 5 подій, що увійшли до Вашого досвіду, та 5 подій чи
ситуацій, які Ви плануєте чи бажаєте пережити в перспективі.
Теоретична вставка. Розведення понять подія та ситуація. Досвід та опис минулого.
Завдання для учасників: Біля кожної події зазначте це була ситуація, чи подія для
вас. Що Ви робили, щоб ця подія/ситуація відбулася? Що вона означає для Вас?
Окремо напишіть сфери життя, до яких належать події/ситуації минулого досвіду
та їх смисли, та майбутнього.
Робота в парах. За допомогою методики Д.Л.Леонтьева «Граничне навіщо»
Співвіднесіть смисли минулого та майбутнього, дайте відповідь на запитання: «Чи
може мій досвід бути мені корисним для того, щоб очікуванні в майбутньому події
відбулися? Яким саме чином?
Рефлексія заняття.

Заняття 5. Робота зі змістовним компонентом життєвого досвіду.

Завдання тренера: Фасилітація аналізу змістовної структури власного досвіду.
Виокремлення власних актуальних завдань та пошук у власному досвіді шляхів вирішення
цих завдань. Актуалізація досвіду, як ресурсу для вирішення завдань теперішнього та
побудови бажаного майбутнього.

267
 Очікуванні результати для учасників: Постановка чи активізація власних життєвих
завдань. Аналіз досвіду з позиції вирішення поставлених завдань. Активізація ресурсів
власного досвіду для побудови бажаного майбутнього.
Форма роботи: Групова робота та індивідуальна робота в групах.
Вправа 1. Хочу.
Продовжить речення: «У майбутньому я хочу…». Преведіть власні бажання у
задачі на побудову майбутнього.
Вправа 2. Можу.
Проаналізуйте чи можете ви реалізувати власні завдання. Дайте відповідь на
запитання:
- «Які якості, вміння, та навики Вам необхідні для здійснення Ваших
життєвих завдань?»;
- «Чи є у Вашому минулому ситуації/події, де ви проявили такі якості, вміння,
здібності?».
- Якщо у минулому таких якостей, здібностей Ви не проявляли, яким чином у
минулому Ви навчалися новому, опановували нові якості, тощо.
Вправа 3. Буду.
Проаналізуйте з точки зору теперішнього та попереднього аналізу минулого, що Ви
можете зробити, щоб зробити бажанні події майбутнього реальними.
Рефлексія заняття.

Заняття 6. Формування конструктивної стратегії інтерпретації власного життєвого

досвіду для побудови перспективи майбутнього.
Завдання тренера: Інтеграція та закріплення отриманих на попередніх етапах
роботи навичок та результатів. Актуалізація завдання побудови власної узгодженої,
реалістичної та позитивної перспективи.
Очікуванні результати для учасників: формування та закріплення
трансформуючого типу організації досвіду, за допомогою аналізу всіх компонентів
досвіду, та використання досвіду, як ресурсу для побудови майбутнього.
Форма роботи: індивідуальна робота в групах.
Вправа 1. Мої ресурси.
За допомогою МАК «Ресурсні тварини» оберіть тварину, якостями якої ви б хотіли
володіти у майбутньому. Дайте характеристику обраної тварини та її якостей. Розкрийте
цілі для яких Вам потрібні ці якості. Знайдіть у власному минулому ситуацію чи подію, де
Ви вже виявляли цю якість в якійсь мірі.
Вправа 2.
Виділіть актуальну на теперішній час для Вас задачу.
Опишіть результат, який би Ви хотіли отримати.
Дайте характеристику наявної ситуації.
Опишіть ресурси необхідні для реалізації завдання.
Проаналізуйте власний досвід, щодо знаходження цих ресурсів. В ситуації, якщо у
власному досвіді таких ресурсів немає, згадайте досвід власних знайомих, історичних
постатей тощо.
Складіть програму по реалізації власного життєвого завдання спираючись на
власний досвід, чи досвід інших людей.
Вправа 3 . Збирання врожаю.
По черзі учасники знімають стікери із власними очікуваннями із плакату з
пролісками, розкриваючи власні результати, та «складаючи» власні результати у «кошик»
із власними досягненнями.
Рефлексія заняття.
Рефлексія тренінгу.

268
 ДОДАТОК Д
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ
а) статті у наукових виданнях, включених до переліку, затвердженого
МОН України:
1. Павленко О. В. Індивідуальний досвід у просторі життєдіяльності
особистості // О. В. Павленко // Актуальні проблеми психології:
Зб.наук.праць Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. –
Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. – Т. VII. – Вип. 35. – С. 194 – 203.
2. Павленко О. В. Життєва перспектива та індивідуальний досвід як
аспекти проблематики життєвого шляху / О. В. Павленко // Вісник
Харківського національного університету. № 1121. – Харків, 2014. – С. 28 –
34.
3. Павленко О. В. Формування життєвої перспективи в ситуації
невизначеності / О. В. Павленко // Актуальні проблеми психології:
Зб.наук.праць Ін-ту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. –
Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка», 2015. – Т. VІІ. – Вип. 39. – С. 232 –
241.
4. Павленко О. В. Особливості психосемантичного простору життєвого
досвіду / О. В. Павленко // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць
Ін-ту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. – Житомир: Вид-во
ЖДУ ім. І.Франка», 2017. – Т. VІІ. – Вип. 44. – С. 193 – 203.
5. Павленко О. В. Інтерпретація досвіду у формуванні перспективи
особистості / О. В. Павленко // Актуальні проблеми психології: Зб. Наук.
праць Ін-ту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. – Житомир: Вид-
во ЖДУ ім. І.Франка», 2019. – Т. VІІ. – Вип. 41. – С. 220 – 231.
б) статті у збірниках, включених до міжнарожних наукометричних
баз:
6. Павленко О. В. Time orientation of personality provided under the
conditions of ATO / О. В. Павленко // Вісник Харківського національного
університету імені В.Н. Каразіна. – Харків, – 2018. Серія психологія. Вип. 65.
– С. 30 – 35.
7. Павленко О. В. Життєві перспективи особистості, що знаходиться в
умовах АТО / О. В. Павленко // Психологічний часопис : Зб. наук. праць / за
ред. С.Д. Максименка. —N 2. — Вип. 22. — К.: Інститут психології імені
Г.С. Костюка НАПН України, 2019. – С. 184 – 196.
в) статті у збірниках матеріалів наукових конференцій:
8. Павленко О. В. Психологические механизмы возникновения и
функционирования жизненного опыта (к постановке проблемы) /
О.В. Павленко // Качество жизни: потенциал и перспективы
психологической науки и практики (г. Донецк, 30 ноября 2013 г.) / Под ред.
Кафедры психологии ДонНУ. – Донецк: ООО «Східний видавничий дім»,
2013. – С. 371 – 375.
9. Павленко О. В. Проблема исследования субъективного жизненного
опыта индивида / О. В. Павленко // Молодые исследователи – регионам:
269
материалы международной научной конференции. В 3-х т. – Вологда:
ВоГТУ, 2014. – Т. 3. – С. 371 – 373.
10. Павленко О. В. Жизненный опыт в формировании перспективы
собственной жизни // Актуальные проблемы юриспруденции и психологии :
материалы междунар. конф. студентов, магистрантов, аспирантов и молодых
ученых (21—25 апреля 2014 г.) / отв. ред. О. Н. Макаренко, В. М. Мелихов.
— Краснослободск: ИП Головченко Е. А. – С. 213 – 221.
11. Павленко О. В. Построение перспективы собственной жизни в
трудной жизненной ситуации / О.В.Павленко // Особливості життєдіяльності
особистості в сучасному просторі соціальних змін : матеріали наукового
семінару (20 травня 2015 року). – Маріуполь: МГУ. – С. 22 – 24.
12. Павленко О. В. Аналіз та інтерпретація індивідуального досвіду в
життєдіяльності особистості / О. В. Павленко // Актуальні проблеми науки та
освіти: Збірник матеріалів XVIІІ підсумкової науково-практичної
конференції викладачів МДУ – Маріуполь, 2014. – С. 149 – 151.
13. Павленко О. В. Ставлення особистості до часу свого життя /
О. В. Павленко // Актуальні проблеми сучасної педагогіки та психології:
Збірник тез доповідей Всеукраїнської науково- практичної конференції
студентів та молодих учених 16 жовтня 2015 / загальна редакція
Г. О. Горбань – Маріуполь: МГУ, 2015. – С. 70 – 72.
14. Павленко О. В. Ціннісно–смислова структура як компонент
перспективи власного життя особистості / О. В. Павленко // Актуальні
проблеми науки та освіти: Збірник матеріалів XІХ підсумкової науково-
практичної конференції викладачів МДУ/ за заг. ред. К. В. Балабанова. –
Маріуполь: МДУ, 2017. – С.288 – 291.
15. Павленко О. В. Ігрові методи як засіб формування моделі побудови
та трансформації перспективи власного життя / О. В. Павленко // Актуальні
проблеми науки та освіти: Збірник матеріалів XVIІ підсумкової науково-
практичної конференції викладачів МДУ – Маріуполь, 2015. – С. 314 – 316.
16. Павленко О. В. Аналіз подій, які входять до життевого досвіду та
перспективи власного життя особистості / О. В. Павленко // Розвивальний
потенціал сучасної соціальної роботи: методологія та технології : матеріали
ІV Міжнародної науково-практичної конференції (15 – 16 березня 2018 року,
Київ) / за ред. Ю. М. Швалба. – Київ : КНУ імені Тараса Шевченка, 2018. – С.
134 – 138.
17. Павленко О. В. Проектування та конструювання життєвої
перспективи особистості / О. В. Павленко // Сучасні проблеми екологічної
психології: життєве середовище особистості у психологічному вимірі:
матеріали XІV Міжнародної науково-практичної конференції (18 – 19 травня
2018 року, Київ) / за ред. Ю. М. Швалба. – Київ : Інститут психології імені
Г. С. Костюка НАПН України, 2018. – С. 86 – 88.
18. Павленко О. В. Перспектива особистості, як фактор її суб’єктивного
благополуччя / О. В. Павленко // Сучасні проблеми екологічної психології:
екологічна парадигма сучасного образу життя і світу: матеріали ХV

270
Міжнародної науково-практичної конференції (17 – 18 травня 2019 року,
м.Харків) / за ред. Ю. М. Швалба. – Київ : Ін-т психології імені Г. С. Костюка
НАПН України, 2019. – С. 25 – 26 – Режим доступу:
http://ecopsy.com.ua/data/conf_2019/materials_ecopsy_2019.pdf
19. Швалб Ю. М. Факторна модель життєвого досвіду особистості, що
знаходиться в умовах АТО / Ю. М. Швалб, О. В. Павленко // Психологія:
теорія і практика: збірник наукових праць / ред.кол. : І. О. Корнієнко
(гол.ред.). – Мукачево : РВВ МДУ, 2018. – Вип. 2. – С. 128 – 139.

271
 ДОДАТОК 10
Апробація результатів дослідження
Основні положення та результати дослідження було апробовано на
наступних наукових конференціях: Міжнародна науково-практична
конференція «Качество жизни: потенциал и перспективы психологической
науки и практики» (30 листопада 2013 р., м. Донецьк), Підсумкова науково-
практична конференція викладачів МДУ «Актуальні проблеми науки та
освіти» (10 січня 2014 р., м. Маріуполь), ІІ Міжнародна наукова конференція
«Міждисциплінарні проблеми соціальної роботи: психологічні, соціологічні,
правові аспекти» (28 лютого – 1 березня 2014 р., м. Київ), Міжнародна
науково-практична конференція «Моделювання і проектування особистості
студента» (30 вересня – 2 жовтня 2014 р., м. Миколаїв), підсумкова науково-
практична конференція викладачів МДУ «Актуальні проблеми науки та
освіти» (30 січня 2015 р., м. Маріуполь), ІІІ Міжнародна наукова конференція
«Міждисциплінарні проблеми соціальної роботи: психологічні, соціологічні,
правові аспекти» (20 – 21 лютого 2015 р., м. Київ), Всеукраїнська науково-
практична конференція студентів та молодих учених (16 жовтня 2015 р., м.
Маріуполь), Підсумкова науково-практична конференція викладачів МДУ
«Актуальні проблеми науки та освіти» 2016 р., м. Маріуполь, Всеукраїнська
науково-практична конференція «Соціалізація особистості: теорія та
практика» (24 листопада 2016 р., м. Дніпро), Підсумкова науково-практична
конференція викладачів МДУ «Актуальні проблеми науки та освіти» (2017
р., м. Маріуполь), XII Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні
проблеми екологічної психології: Життєдіяльність особистості в умовах
сучасного міста» ( 12-13 травня 2017 р., Київ-Маріуполь), IV Міжнародна
науково-практична конференція з соціальної роботи «Розвивальний
потенціал сучасної соціальної роботи: методологія та технології» (15-16
березня 2018 р., м. Київ), XIV Міжнародна науково-практична конференція
«Сучасні проблеми екологічної психології: Життєве середовище особистості
у психологічному вимірі» (18-19 травня 2018 р., м. Київ).

272
 ДОДАТ0К 10
Акти впровадження результатів дисертаційного дослідження

273
274
275
276