КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ З ДИСЦИПЛІНИ

«ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СЕКСОЛОГІЇ»

Сексологія — наука, що вивчає статеве життя людини, як сукупність її

тілесних, психічних і соціальних процесів в основі яких лежить, і за
допомогою яких задовільняється, статевий потяг.
Виокремлюють декілька відносно самостійних напрямків досліджень в
рамках сексології:
Нормальна сексологія вивчає біологічні, анатомічні, фізіологічні,
психологічні та соціальні аспекти сексуальної поведінки людини, які не є
відхиленнями від норми з медичної точки зору.
Клінічна (медична) сексологія, що займається профілактикою,
діагностикою і лікуванням розладів здоров'я, пов'язаних з сексуальною
поведінкою.
Етнокультурна сексологія, що вивчає історичні і культурні
відмінності в образі і стереотипах сексуальної поведінки, в інших питаннях,
пов'язаних у відмінностях між статтями, наявних у різних народів у різні
періоди часу.
Судова та кримінальна сексологія узагальнює ті аспекти знань про
статеву поведінку, які можуть стати корисними в розслідуванні і
профілактиці статевих злочинів та злочинів проти суспільної моралі.
Фамілістика вивчає статеві відносини в рамках родини, особливості
виконання батьківських ролей в залежності від статті і т. д.
Стать визначає, чи є людина чоловіком або жінкою. Вона зумовлена
структурою генів і є поняттям біологічним.
Гендер (статева роль) — поняття культурне і соціальне. Воно
визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають
характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві. 
Агендер – людина, яка не ідентифікує себе як таку, що має будь-яку
стать.
 Статевий диморфізм - це фізичні відмінності між обома статями,
якы біологічно зумовлені.
Біологічна стать – це основні фізіологічні відмінності чоловіка і жінки,
включаючи статеві органи, гормони, вторинні статеві ознаки (яскраво
виражені видимі фізичні риси), хромосоми і гени, що визначають всі ці
характеристики.
Стать – це комплексне поняття, яке має різні рівні диференціювання.
Виділяють 8 рівнів, або типів, диференціації статі.
 генетична стать (генна та хромосомна);
 гаметна стать (морфогенетична структура чоловічих та жіночих гамет);
 гонадна стать (морфогенетична структура сім'яників та яєчників);
 гормональна стать (баланс чоловічих та жіночих статевих гормонів);
 соматична чи морфологічна стать (антропометричні та морфологічні
дані про статеві органи та вторинні статеві ознаки);
 психічна стать (психічне та сексуальне самовизначення індивіда);
 соціальна стать (визначення ролі індивіда в сім’ї та суспільстві);
 громадянська стать чи стать виховання (реєструється при видачі
паспорту).
Зазвичай в статевої ідентифікації виділяється дві взаємопов'язані лінії:
розвиток статевої ролі і статевої ідентичності.  Під статевою
роллю розуміються поведінкові характеристики людини, обумовлені
приналежністю до певної статі.  Статева ідентичність – індивідуальне,
особистісне відчуття себе чоловіком чи жінкою, своєї належності до певної
статі.
Сексуальна гармонія – взаємне та повна фізична і психічна
задоволеність інтимними стосунками.
Статева конституція – це сукупність властивостей організму, які
визначають особливості його сексуальної організації.
 Сексуальна поведінка – поведінка, спрямована на стимуляцію
сексуального збудження або розширення сексуальної активності через зміни
сексуальних реакцій та підвищення сексуальної чутливості.
Ґендерні стереотипи, як узагальнені уявлення про чоловіків і жінок,
виявляються насамперед як ґендерно-рольові стереотипи, що стосуються
прийнятності різноманітних ролей і видів діяльності для чоловіків і жінок.
Психологічна норма – цей підхід говорить про те, що нормальна
сексуальність – це всі здорові події (ідеї, думки, вчинки), які сприяють
сексуальній соціальній адаптації.
Сексуальна патологію - відхилення від норми, перверзії, девіації.
Сексуальну норму в клінічному розумінні можна поділити на
оптимальну, прийнятну, терпиму.
 Оптимальна норма — це форми сексуальної поведінки та
сексуальні практики, які є найбільш бажані з індивідуальної та суспільної
точок зору та можуть бути моделю для виховання.
 До прийнятної норми належать форми сексуальної поведінки, які
не оптимальні, проте вони не обмежують індивідуального розвитку і
налагодження міжособистісних контактів.
 Терпима норма неоднозначна і визначається як норма чи
патологія залежно від особистісного, партнерського або ситуаційного
контексту.
Партнерська норма
Вчений сексологічного інституту в Гамбурзі К. Імелінський
запропонував критерії для визначення партнерської норми, що дозволяють
розрізнити норму та патологію в окремій парі. До цих критеріїв відносяться:
1. Відмінність статі
2. Зрілість
3. Взаємна згода
4. Прагнення досягнути взаємної насолоди
5. Відсутність шкоди для здоров'я
 6. Відсутність шкоди для оточення
Слід зазначити, що характер сексуальних практик у певній парі не має
значення для визначення партнерської норми.
Індивідуальна норма
Індивідуальна сексуальна норма, на відміну від партнерської, розглядає
питання норми в біологічному сенсі. Критеріями індивідуальної сексуальної
норми є:
1. Форми сексуальної поведінки дорослої людини, за яких людина з
ненавмисних причин не виключає і сильно не обмежує можливість
здійснення статевого акту.
2. Відсутність стійкої тенденції уникати статевих зносин
3. Взаємна згода
4. Прагнення досягнути взаємної насолоди
5. Відсутність шкоди для здоров'я
6. Відсутність шкоди для оточення
Соціальна норма
Критерії соціальної сексуальної норми:
1. Наявність сексуальної поведінки, контакту між зрілими
особистостями, що сприяє правильному прояву особистості й
індивідуальності
2. Відповідність індивідуальної сексуальної поведінки визнаним
суспільним нормам і формам сексуальної поведінки.
3. Відповідність сексуальної поведінки особистій і суспільній
моралі.
4. Правильна обізнаність з питаннями психогігієни статевого життя.
5. Відсутність ознак соціальної дезадаптації і соціальної
дезінтеграції сім'ї як своєї, так і батьківської.
Психологічна норма
Критерії психологічної сексуальної норми:
 1. Наявність взаємного бажання сексуального контакту і
відповідність сексуальної установки, мотивації і поведінки
2. Високий рівень психологічної адаптації подружжя.
Фізіологічна (біологічна) норм
Критерії фізіологічної сексуальної норми:
1. Завершеність психосексуального розвитку і відсутність ознак, які
б свідчили про його порушення.
2. Завершеність соматостатевого розвитку і відсутність ознак, які
свідчать про його порушення.
3. Відсутність захворювань, які можуть послабити сексуальну
функцію. Послаблення сексуальної функції може бути вторинним, коли воно
спричинене наявністю соматичного захворювання і первинним, коли сама
сексуальна патологія є нозологічною формою.
4. Наявність при генітальному контакті обопільного оргазму.
5. Правильні сексуальні дії і поведінка, які не призводять до
порушення сексуального здоров'я.
Сексуальний темперамент — це сукупність наявних і резервних
функціональних можливостей сексуальної діяльності людини, обумовлена
сумарним впливом ендокринних, психічних, нервових, емоційних і
еротичних імпульсів на статеві центри головного та спинного мозку.
Сексуальний сценарій - це детермінована культурою і значною мірою
неусвідомлена розумова схема, на основі якої люди організовують,
осмислюють і оцінюють свою сексуальну поведінку.
Сексуальне здоров’я — це комплекс соматичних, емоційних,
інтелектуальних і соціальних аспектів життя, що позитивно збагачують
особистість, підвищують комунікабельність людини та її здатність до любові.
Репродуктивне здоров’я – це стан фізичного, розумового і
соціального благополуччя.
 Порушення статевої ідентичності, або транссексуалізм, розлад, при
якому люди постійно відчувають, що сталася жахлива помилка - вони не
відповідають своїй статі
Шлюбний потенціал – інтегральна характеристиа шлюбного союзу,
що характеризується певним співвідношенням шлюбних факторів.
Психологічна сумісність — характеристика тривалої взаємодії поміж
двома та більше індивідами, коли прояви властивих цим індивідам рис
характеру не призводять до істотних протиріч, які неможливо вирішити без
зовнішнього втручання.
Сексуальна агресія – будь-яка примусова сексуальна дія або
використання сексуальності іншої людини.
Гендерне насильство  - це форми насильницьких дій, що мають чітко
виражену гендерну групу, на яку спрямоване насильство або яка
чинить насильство. Гендерне насильство переважно сприймається
як насильство проти жінок, яке чинять переважно чоловіки.
Сексуальна терапія - вид комплексної психотерапії
функціональних сексуальних розладів, що використовує принцип
біхевіоральної (поведінкової) терапії.
Еротичний перенос зазвичай відбувається там, де контакт між
дорослими нерівний і виникає проекція батька чи матері.
Сексуальна культура – інтегративний феномен, який складається за
певних соціальних умов під впливом психологічних, соціально-
психологічних та біологічних чинників.
Статева роль визначає риси характеру та особливості поведінки, які
вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві.
Ґендерна роль – вид соціальної ролі: набір норм, очікуваних зразків
поведінки, діяльностей, атрибутів (характерних рис), що приписуються як
«притаманні» для чоловіків і жінок.
Гендерна флюїдність – сексуальна орієнтація, яка може змінюватися
від партнера до партнера.
 Сексуальна адикція – це сексуальна залежність, гіперсексуальний
розлад або компульсивна сексуальна поведінка.
Фамілістика – комплексна наука, що вивчає інститут сім'ї. У цій науці
сім'я сприймається як соціокультурний елемент суспільства.
Андрогінія - поєднання в індивіді відносно рівним чином, як
маскулінних, так і фемінних рис.
Андроцентризм – практика, свідома або несвідома, що розміщує
чоловічу особу або чоловічу точку зору в центрі погляду на світ, його
культуру та історію.
Маскулінність – сукупність тілесних, психічних та поведінкових
особливостей, що розглядаються як чоловічі.
Мізогінія – це ненависть до жінок. 
Сексизм – набір забобонів і упереджене ставлення до людей або
дискримінація людей за ознакою статі або гендеру.
Фемінність – комплекс тілесних, психічних і поведінкових
особливостей, що розглядаються як жіночі.
Гендерна соціалізація – це процес засвоєння людиною соціальної
ролі, визначено для неї суспільством від народження, залежно від того,
чоловіком або жінкою вона народилася.
Сексуальний комплекс – це уявлення особистості, як правило,
емоційно негативного забарвлення, яке пов’язане зі статевими стосунками.
Жіночий копулятивний цикл характеризується поступовим
завмиранням збудження та зворотним розвитком генітальних змін. Він
триваліший, ніж у чоловіків, і може забезпечити повторне досягнення
оргазму за відновлення еротичної стимуляції.
Копулятивний цикл чоловіка – ці реакції спостерігаються упродовж
усієї інтимної близькості, вони дуже різноманітні й охоплюють усі
фізіологічні системи організму.
Дисгамія – дисгармонія подружніх відносин, викликана примусом
жінки до сексу без її бажання.
 Синдром Клайнфельтера (КС), також відомий як 47,ХХУ або ХХУ,
це набір симптомів, які є результатом наявності двох або більше X-
хромосоми у геномі чоловіків. Основною особливістю є стерильність.
Синдром Шерешевського-Тернера – це хромосомне захворювання,
котрій характерна або повна відсутність однієї хромосоми, або наявність
дефекту на одній з Х - хромосом.
Гермафродитизм – одночасна або послідовна наявність у організму
чоловічих та жіночих статевих ознак та репродуктивних органів.
Псевдогермафродитизм — давній клінічний термін, яким позначають
стан, за якого вторинні статеві ознаки організму не відповідають первинним.
Гуеведосе – назва дітей з дефіцитом 5-альфа-редуктази в
Домініканській Республіці. Коли такі діти народжуються, їх класифікують як
дівчаток, але віком близько 12 років у них починають розвиватися чоловічі
геніталії. Це пов'язано з дефіцитом 5α-редуктази, ферменту, який бере участь
у метаболізмі тестостерону.
Синдром тестикулярної фемінізації (СТФ), синдром Моріса,
тестикулярна фемінізація, синдром андрогенної нечутливості (Androgen
insensitivity syndrome – AIS) – форма чоловічого псевдогермафродитизму, яка
найчастіше трапляється серед інших аномалій розвитку, зумовлена дефектом
андрогенних рецепторів і характеризується каріотипом 46ХY, наявністю
тестикул, жіночими або частково маскулінізованими зовнішніми статевими
органами.
Адреногеніта́льний синдро́м — застаріла назва вродженої гіперплазії
кори наднирників, патологічного стану, пов'язаного з надлишковим
виділенням корою наднирників чоловічих статевих гормонів.
Сексуальні девіації (парафілії, аберації, статеві, сексуальні пер-версії)
- хворобливі порушення спрямованості статевого потягу чи способів його
задоволення. Девіантною вважають поведінку, яка не відповідає офіційно
встановленим чи сформованим у суспільстві (соціальній групі) нормам та
очікуванням.
 Інволюційний період (55-75 років) — зниження статевої активності і
ослаблення інтересу до сексуальної сфери, зниження сексуального потягу до
рівня еротичної (прагнення до ніжності, пестощів, вербального, тактильного
спілкування), а потім платонічної (відсутність сексуального забарвлення,
фантазування, уявлення образів.