311-пс Хорошкін В.В., Оксененко Д.Є.

Поняття про норму та

патологію. Критерії норми за
різними підходами.
 Норма
Встановлений еталон, стандарт для
оцінки існуючих і створення нових
об’єктів. Норми існують лише там, де є
людські потреби і відповідно до мети.
В природі, не включеної в людську
діяльність, норм немає. Відповідає
нормі і, отже, є нормальним лише той
об’єкт, який служить досягнення не
будь-якої, а лише благої мети, тобто
об’єкт, включений у процес реалізації
сенсу людського життя.

2
Види норм:
Статистична — рівень або діапазон рівнів
функціонування організму, який
притаманний більшості людей.

Ідеальна — ідеальний зразок стану людини;

суб’єктивний, довільно встановлюється
норматив, який приймається за досконалий
зразок.

Функціональна — оцінюють стану людини з

точки зору їх наслідків (шкідливо чи не
шкідливо) або можливості досягнення певної
мети.

Соціальна – контролює поведінку людини,

змушуючи його відповідати деякого
бажаного або встановленим владою
зразком.

Індивідуальна – передбачає порівняння

стану людини не з іншими людьми, а зі
станом, в якому людина зазвичай перебував
раніше і яке відповідає його особистим
цільових установок, життєвих цінностей,
можливостей і обставин життя.

3
Норма задає межі кількісних змін
об’єкта, в яких він зберігає свою
якість служити засобом для
досягнення благої мети. Розрізняють
нижню межу норми (мінімум), верхню
(максимум) і «золоту середину» між
ними (оптимум). Оптимальний засіб
для досягнення поставленої мети
називають ідеальним. Норма — це
приватний випадок заходи —
інтервалу, в якому предмет,
змінюючись кількісно, зберігає свою
якість. Іноді межі норми і межі міри
збігаються. У ряді випадків (напр. в
заповіді «Не убий»), мінімум,
максимум і оптимум норми
зливаються, ідеал і норма стають
невиразними.
ПОДПИСЬ
Межі норми лише в найпростіших
випадках задаються тільки метою.
Жодних умоглядних критеріїв для соціальний, технічний та інші види Тут виділяють дві головні системи
визначення меж норми немає. Для діагнозу. Норма — досить грубий нормативної регуляції — мораль і
цього необхідно знання не тільки критерій для діагностування. Вона право. Соціальні норми розрізняють
чистої теорії, але і реального стану ділить об’єкти на два класу — також за сферою застосування
справ. придатні та непридатні для (загальнозначущі і специфічні), за
досягнення мети і ігнорує відмінності способом фіксації (усні та письмові),
всередині цих класів. за способом виразу (приписи і
заборони), за коштами, забезпечує їх
Найбільш відома область Соціальні, медичні, технічні, виконання (внутрішня потреба і
застосування норми — діагноз як граматичні, гносеологічні та інші зовнішній примус) і т. д.
пізнавальний прийом, що дозволяє норми вивчаються особливими
встановити, чи є реальний відділами наук і навіть цілими
емпіричний об’єкт у межах норми. науками. Найбільш ретельно
Саме цю задачу вирішують медичний, розроблена теорія соціальних норм.
4

 Патологія

Це порушення на біологічному рівні

функціонування організму. Нормальний
стан, функціонування або розвиток
особистості змінюється внаслідок
морфо-функціональних порушень (на
рівні мозкових, психофізіологічних,
ендокринних і інших біомеханізмів
регуляції поведінки).

Клінічна психологія займається

проблемою визначення, що ж таке
психічна норма та патологія. В
рамках нозологічного підходу
прийнято виділяти два стани людини
— здоров’я і хвороба.

Типовими ознаками здоров’я

вважаються структурна і фізична
збереження нервової системи і
органів людини, індивідуальна
пристосованість до фізичного та
соціального середовища, збереження
стабільного звичного самопочуття.

Хвороба характеризується загальним

або частковим зниженням
пристосовності, при цьому виділяють
наступні можливі наслідки хвороби:
повне одужання, видужання з
наявністю залишкових явищ,
інвалідизація (отримання дефекту) і
летальний результат.
Також виділяють патологічне
психічний стан, обумовлений
етіологією процесу і не має
результату.
Питання визначення норми і патології
є вкрай складним і зачіпає різні
сфери людської діяльності — від
медицини і психології до філософії і
соціології. Було здійснено ряд спроб
6
ПОДПИСЬ
вивести критерії психічної норми, в
число яких включали відповідну віком
людини зрілість почуттів, адекватне
сприйняття дійсності, наявність
гармонії між сприйняттям явищ та
емоційним ставленням до них, уміння
уживатися з собою та соціальним
оточенням, гнучкість поведінки,
критичний підхід до обставин життя,
почуття ідентичності, здатність
планувати і оцінювати життєві
перспективи. У багатьох випадках під
психічною нормою визначають те,
наскільки індивід адаптований до
життя в соціальному середовищі,
наскільки він продуктивний і
критичний в життя.
При постановці діагнозу психіатри та
клінічні психологи користуються як
особистим досвідом та загальними
рекомендаціями, так і Міжнародної
класифікації хвороб (МКБ) і
«Діагностичним і статистичним
довідником з психічних розладів».