1.

Розкрити зміст поняття гендерна культура

ҐЕНДЕРНА КУЛЬТУРА (GENDER CULTURE) – це система уявлень, цінностей, знань,

норм, інтересів та потреб, які формують соціокультурні аспекти статі, встановлюють
відповідні статуси жінок і чоловіків, визначають їхні ролі, взаємовідносини й моделі
поведінки у різних сферах життя, впливають на форми та результати творчої діяльності
статей, визначають їхнє місце у картині світу. Ґендерна культура виконує світоглядну,
аксіологічну, нормативно-регулятивну, адаптаційну, гуманістичну, комунікативну,
виховну та ін. функції. Зміст ґендерної культури як соціального явища суспільного життя
розкривається у забезпеченні умов для всебічного розвитку особистості, гармонійної
соціалізації, самореалізації, гуманізації людини й суспільства.

С. Матюшкова класифікує ґендерну культуру: 1) за психологічними проявами – фемінна,

маскулінна, андрогінна; 2) за формою прояву – жіноча, чоловіча, безстатева тощо; 3) за
владними відносинами – матріархатна, патріархатна, біархатна (егалітарна, партнерська),
що займає особливе місце в контексті сучасних наукових досліджень.

Гендерна культура - це комплекс культурних практик, які створюють, утримують та

поширюють гендерні ролі та стереотипи в суспільстві. Це означає, що гендерна культура
включає у себе уявлення, цінності, норми, ритуали, символіку та інші культурні практики,
які впливають на гендерну ідентичність, поведінку та сприйняття людей.

Гендерна культура може виявлятися у відповідному розподілі ролей та обов'язків між

чоловіками та жінками, у формуванні стереотипів щодо гендерної ідентичності та ролей, у
культурних виразах та мистецтві, в поведінкових нормах та стандартах, у пропаганді та
рекламі, у мові та візуальному мистецтві, у відносинах між статями та ін.

Гендерна культура може впливати на багато аспектів життя людей, включаючи їхнє
здоров'я, емоційний стан, професійний розвиток, стосунки, взаємодію з суспільством та
інші. Водночас, гендерна культура може бути дискримінаційною та нерівноправною, що
може призводити до соціальної відокремленості та обмежених можливостей для окремих
груп людей на основі їхньої гендерної ідентичності.
Тому важливо аналізувати гендерну культуру та звертати увагу на її вплив на суспільство
та окремих людей. Зміна гендерної культури може сприяти побудові більш рівноправного
та демократичного суспільства, в якому кожен має можливість вільно розвиватись та
реалізовувати свій потенціал

2. Ґендерний аналіз культури.

Гендерний аналіз культури - це підхід до дослідження культурних процесів, який

зосереджує увагу на ролі гендеру в організації суспільних відносин і взаємодії між
чоловіками та жінками. Гендерний підхід до культури допомагає зрозуміти те, як гендерна
ідентичність впливає на сприйняття, виробництво, поширення і споживання культурних
продуктів.

Гендерний аналіз культури допомагає зрозуміти те, як стереотипні уявлення про гендер
впливають на культурні практики та якість життя людей. Він допомагає розкрити
стереотипи, що існують у суспільстві щодо статі та розкрити їх негативні наслідки.
Гендерний аналіз культури також відкриває можливості для критичного осмислення того,
як культурні продукти формують гендерні ролі та стереотипи і сприяють їх утвердженню
або боротьбі з ними.
Одним з ключових аспектів гендерного аналізу культури є аналіз гендерних стереотипів в
культурі та їхнього впливу на поведінку та життєві можливості людей. Наприклад, в
деяких культурах жінки зображаються як слабкі, чутливі та залежні, а чоловіки - як
сильні, авторитарні та незалежні. Такі стереотипи можуть призвести до соціального
відокремлення та дискримінації.
Гендерний аналіз культури також допомагає виявити різні практики та процеси в
культурі, які можуть бути гендерно-нерівностів, наприклад, нерівний доступ до
можливостей в

3. Ґендерні стереотипи у дитячій пресі.

4. Формування ґендерних ролей засобами фольклору.

Формування особистості на кращих зразках української національної культури –

перевірений багатовіковим досвідом спосіб зберегти здорову, сильну, духовну націю.
Різні жанри фольклору відображають духовність та глибоку мудрість народу, процес
передання національної культури від покоління до покоління. Фольклор як джерело
національної ідентичності і менталітету водночас відображає усвідомлення схематичності
дій, що залежать від національної специфіки певної культури.

Через фольклорні тексти, які пропонують казкові, загадкові дії, треба «дешифрувати» їх
суть. Тому існує значна кількість досліджень, що з різних точок зору, в т. ч. гендерного
підходу, трактують фольклорні тексти; з іншого ж боку, частина теоретиків і педагогів
вважають це простим і не вартим уваги заняттям. У нашій статті ми наведемо власні
приклади та частково узагальнимо існуючі дослідження українського фольклору для
удосконалення процесу формування гендерної культури молодших школярів.

Проте, казка, наприклад, є результатом і відображенням особливостей менталітету і

побуту, культури, стилів комунікації. В казках існує чіткий розподіл обов’язків між
статями. Вони пропонують типові моделі поведінки, вчать розуміти інших людей, ставити
мету і поетапно її досягати, відстоювати власну думку, не боятися перешкод. Переважно
класифікація казок передбачає виокремлення наступних основних жанрів: казки про
тварин, чарівні казки, соціально-побутові казки. Соціально-побутові казки не потребують
додаткового «дешифрування». Казки про тварин подають архетипи як прообрази,
культурні зразки, що узагальнюють досвід та взаємозв’язок поколінь, є акумуляторами
етнічної ідентичності та менталітету. Чарівні казки найважче трактувати, тому, зазвичай,
вдаються до аналізу головних героїв, які володіють надзвичайними здібностями. Образи
«ворога» в українському етносі носять як жіночі, так і чоловічі імена: «Поганин», «Змій»,
«Чорт», «Кощій», «Баба-Яга», «Проклята баба», «Сестра-зрадниця», «Ірод»,
«Оленказміючка» та ін. Специфічною етнічною рисою є ставлення до тварин, що
сприймаються як рівні діючі особи з певним соціальним статусом. В образі тварин,
залежно від статевої належності, діти сприймають чоловічі або жіночі персонажі, котрі
безпосередньо впливають і підсвідомо формують зразки поведінки і способу життя.

Частковий аналіз праць, присвячений аналізу українських народних казок, висвітлює ряд
збігів та проблем. Більшість дослідників сходяться на думці, що зміст казок значною
мірою висвітлює маскулінні цінності на різних рівнях заглиблення в проблему. Як
формувати гендерну культуру дітей на основі казок, якщо, з одного боку, необхідне
подолання маскулінних цінностей в умовах частково маскулінної культури, а, з іншого, –
без них неможливо виховати національну культуру, традиції, менталітет? Ми схиляємося
до думки, що цю проблему можна вирішувати через освіту педагогічних кадрів та
майбутніх вчителів, яка буде ефективна за умови особистісного прийняття положень
гендерної теорії. Дуже доречну та чітку думку висловила Т. Говорун: «Шлях до ґендерної
культури пролягає як через ґендерну поінформованість (обізнаність), так і ґендерну
чуйність (уміння толерантно ставитись до рівня наукових знань, усвідомлення проблеми,
стереотипізації свідомості) і, навіть, мотивації небажання чи навіть свідомого її
спрямування в протилежному напрямку». Зрештою, саме від пояснення змісту казки,
індивідуального розуміння її змісту педагогом, вміння усвідомити гендерні стереотипи
значною мірою залежить її глибинне усвідомлення учнями молодшого шкільного віку.
Зазначимо, що серед казок є такі, які пропагують егалітарні цінності, зображають дівчат
активними, розумними, сміливими, здатними подолати будь-які перешкоди («Мудра
дівчина», «Молодильна вода»). Народний фольклор – не лише казки. У народній творчості
живуть герої, які прославилися у битвах і подорожах, живуть у народній пам’яті. В піснях,
переказах, епосах, думах постають правдиві події минулого, приказки і прислів’я
об’єднують істини, перевірені життєвими обставинами і часом. Приказки і прислів’я
простіше від інших видів фольклору використовувати в навчальновиховному процесі, їх
переваги – короткий зміст та влучне використання. Здійснюючи ґендерний аналіз
приказок і прислів’їв, ми умовно виділили дві групи: 1) егалітарні, в яких чоловіки і жінки
є рівноцінними членами суспільства; 2) сексичні, в котрих одна із статей принижується.

На основі аналізу наукової літератури можна зробити висновок, що гендерна культура

українців має виражені як маскулінні, так і фемінні ознаки, тому використання фольклору
в молодшому шкільному віці повинно ґрунтуватися на глибокому усвідомленні гендерних
стереотипів, розвінчуванні їх усталеності та звичаєвості. Гендерні стереотипи є
складовими культурних стереотипів і виконують структуруючу, схематизуючу роль в
осмисленні духовної культури народу, а також формують хибні уявлення завдяки
високому ступеню спрощення та схематизації, недостатній інформативності, відсутності
критичного аналізу.
У змісті соціально-побутових казок є приклади егалітарної міжстатевої взаємодії. Серед
казок про тварин домінують архетипи «чоловічої» статі на фоні широкого спектра
соціальних ролей, архетипи «жіночої» статі виконують обмежене коло соціальних ролей.
Соціально-побутові казки не потребують додаткового «дешифрування», тому простіші
для обговорення в початковій школі. У контексті гендерних ролей таможливостей у
змістіфольклору є велика кількістьмаскулінних зразків, тому від гендерної освітита
гендерноїчутливості вчителів значноюміроюзалежить трактуванняйого змісту. В
українських казках, прислів’ях є достатньо зразків егалітарної міжстатевої взаємодії, тому
суттю виховання гендерної культури учнів молодшого шкільного віку має бути рівноцінне
представлення чоловічого тажіночого поглядів, зближення рольових моделей чоловіків
тажінок, а не їх протиставлення.

5. ЗМІ і ґендерні стереотипи

6. Жінка як об'єкт візуальної культури.
      7.Гендерна культура викладача ЗВО.
Гендерна культура викладача ЗВО охоплює знання, уявлення та уміння щодо гендерної
рівності та поваги до різних гендерних ідентичностей студентів. Вона включає у себе
розуміння стереотипів та дискримінації на основі гендерної приналежності, а також
уміння діалогу та співпраці з представниками різних гендерів.

Крім того, гендерна культура викладача ЗВО передбачає розуміння важливості

забезпечення гендерної рівності у навчальному середовищі та практичних засобів
досягнення цієї мети. Це може включати в себе створення безпечного та сприяючого
середовища для студентів усіх гендерів, урахування гендерних аспектів в програмі
навчання та методиках викладання, а також сприяння розвитку критичного мислення та
емпатії студентів щодо питань гендерної рівності.

Для студентської молоді в процесі формування гендерної культури важливими є

зміна усталених гендерних стереотипів й усвідомлення ними сутності гендерної рівності.
Для формування гендерної культури студентської молоді необхідно міняти усталені
гендерні стереотипи. Вони відображають гендерну культуру суспільства. Процес
реалізації гендерної рівності вказує на необхідність виконання двох етапів спеціально
організованого процесу в вищій школі: теоретичного (що передбачає засвоєння гендерних
знань з урахуванням профілю майбутньої професії); практичного (що сприяє набуттю
досвіду демократичних відносин у житті студентів за рахунок їх участі в семінарах-
тренінгах, проектах, конференціях, круглих столах з гендерної тематики).

Загалом, гендерна культура викладача ЗВО відображаєся в його підході до взаємодії зі

студентами, відкритості до різних гендерних ідентичностей та відповідальності за
створення сприятливого та рівного навчального середовища.

Освоєння гендерної культури є складним процесом взаємодії соціального оточення, сім’ї,

які по-своєму впливають на індивіда, залежно від його віку, освіти, етнотрадицій та
звичаєвості. Сім’я і суспільство завдяки соціалізації перетворюють індивіда як біологічну
істоту на істоту суспільну. Тому важливою умовою формування гендерної культури
студентської молоді є певна установка батькам на цілеспрямоване гендерне виховання
своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака чи дівчини.
Зазначений процес можливий за рахунок використання батьками сучасного педагогічного
досвіду, підтримки співробітництва з навчальним закладом, викладачами,
прослуховування спеціальних лекцій, читання літератури