Аліна Свою основну ідею про природничо-історичний процес розвитку

суспільства К. Маркс виробив, виділивши з різних областей суспільного життя

економічну, з усіх суспільних відносин - виробничі як основні та визначальні інші
відносини1.

Взявши за вихідний пункт факт добування коштів до життя, марксизм пов'язав з ним ті
відносини, в які люди вступають у процесі виробництва, і в системі цих виробничих
відносин побачив основу - базис певного суспільства, - яка наділяється політико-
юридичними надбудовами та різними формами суспільної думки [111].

Кожна система виробничих відносин, що виникає на певному щаблі розвитку

продуктивних сил, підпорядкована як загальним всім формацій, і особливим,
властивим лише з них, законам виникнення, функціонування і в вищу форму. Дії
людей у межах кожної суспільно-економічної формації були узагальнені марксизмом
і зведені до дій великих мас, у суспільстві - класів, реалізують своєї діяльності назрілі
потреби у суспільному розвиткові.

Суспільно-економічна формація - це, згідно з марксизму, історичний тип суспільства,

що ґрунтується на певному способі виробництва і є ступенем прогресивного розвитку
людства від первіснообщинного ладу через рабовласницький устрій, феодалізм та
капіталізм до комуністичної формації. Поняття "суспільно-економічна формація"
складає наріжний камінь марксистського розуміння історії. У цьому одна формація
змінюється інший у результаті соціальної революції. Капіталістичне суспільство, згідно
з марксизму, - остання з формацій, заснованих на антагонізм класів. Нею
завершується передісторія людства і починається справжня історія – комунізм [111].

Дослідження суспільно-економічні формації дає можливість помітити

повторюваність у суспільних порядках різних країн, що знаходяться на одній і тій же
ступіні суспільного розвитку. А це дозволило перейти від опису суспільних явищ до
строго наукового аналізу, що досліджує те, що властиво, наприклад, усім
капіталістичним країнам, і те, що відрізняє одну капіталістичну країну від іншої.
Специфічні закони розвитку кожної суспільно-економічні формації є в той же час
загальними для всіх країн, у яких вона існує чи затверджується. Немає, наприклад,
особливих законів для кожної окремої капіталістичної країни (США, Англії, Франції й
ін.), однак маються розходження у формах прояву цих законів, що випливають з
конкретно-історичних умов, національних особливостей.

Бодя Типи формацій

Марксизм розрізняє п'ять типів суспільно-економічних формацій [111].

Первобытнообщинный лад - первинна (чи архаїчна) загальна формація, структура

якої характеризується взаємодією общинних та споріднених форм спільності людей.
Ця формація охоплює час від зародження соціальних взаємин до виникнення
класового суспільства. При широкому тлумаченні поняття " первинна формація "
початком первіснообщинного ладу вважають фазу первісного стада, а завершальним
етапом - суспільство общинної державності, де намітилася класова диференціація.
Найбільшої структурної завершеності первіснообщинні відносини досягають у період
родового ладу, що утворюється взаємодією родової громади та роду. Основою
виробничих відносин тут служила загальна власність коштом виробництва (знаряддя
виробництва, земля, і навіть житло, господарський інвентар),

Рабовласницький лад - перше класове антагоністичне суспільство, що виникло на

руїнах первіснообщинного ладу. Рабство, згідно з марксизму, у тих чи інших
масштабах та формах існувало у всіх країнах та у всіх народів. При рабовласницькому
ладі головною продуктивною силою суспільства є раби, а панівним класом - клас
рабовласників, який розпадається різні соціальні групи (землевласники, торговці,
лихварі тощо. буд.). Крім цих двох основних класів - рабів і рабовласників - в
рабовласницькому суспільстві є проміжні верстви вільного населення: дрібні
власники, що живуть своєю працею (ремісники і селяни), а також люмпен-
пролетаріат, що утворився з розорених ремісників і селян. Основою панівних
виробничих відносин рабовласницького суспільства є приватна власність
рабовласника коштом виробництва та рабів. Із виникненням рабовласницького
суспільства виникає та розвивається держава. З розкладанням рабовласницького
ладу класова боротьба загострюється і рабовласницька форма експлуатації
замінюється іншою - феодальною.

Феодалізм (від латів. feodum - маєток) є середньою ланкою у зміні формацій між
рабовласницьким ладом і капіталізмом. Виникає у вигляді синтезу елементів
розкладання первіснообщинних і рабовласницьких відносин. Спостерігається три
типи цього синтезу: з переважанням перших, других або з рівномірним їх
співвідношенням. Економічний лад феодалізму характеризується тим, що головний
засіб виробництва - земля - перебуває у монопольної власності панівного класу
феодалів, а господарство ведеться силами дрібних виробників - селян. Політичний
устрій феодального суспільства на різних етапах його розвитку по-різному: від
найменшої національної роздробленості до централізованих абсолютистських
монархій. Пізній період феодалізму (низхідна стадія його розвитку як системи)
характеризується, відповідно до марксизму,

Сніжана Капіталізм - суспільно-економічна формація, що змінює феодалізм. У основі

капіталізму лежать приватна власність коштом виробництва та експлуатація найманої
праці. Головне протиріччя капіталізму - між суспільним характером праці та
приватнокапіалістичною формою присвоєння - знаходить вираз, згідно з марксизму, в
антагонізм між основними класами капіталістичного суспільства - пролетаріатом та
буржуазією. Кульмінаційною точкою класової боротьби пролетаріату є соціалістична
революція.

Соціалізм і комунізм є дві фази комуністичної формації: соціалізм - її перша, або

нижча, фаза; комунізм – найвища фаза. Згідно з марксистським вченням, в основі
їхньої відмінності лежить ступінь економічної зрілості. Соціалізм та комунізм
створюють якісно новий тип розвитку, характерними рисами якого є планомірність,
гармонійність та збалансованість усіх сторін суспільного організму, внаслідок чого
надзвичайно прискорюється соціальний прогрес. Вже за соціалізму відсутні приватна
власність коштом виробництва та експлуатація найманої праці. У цьому плані між
соціалізмом і комунізмом різниці немає. Але за соціалізму громадська власність
коштом виробництва існує у двох формах: державної та колгоспно-кооперативної;
при комунізмі має бути єдина всенародна власність. При соціалізмі, згідно з
марксизму, зберігаються, а при комунізмі зникають різницю між робітничим класом,
колгоспним селянством та інтелігенцією, а також між розумовою та фізичною працею,
містом та селом. На певному ступені розвитку комунізму, згідно з марксистським
вченням, повністю помруть політичні та правові установи, ідеологія, держава в
цілому; комунізм стане найвищою формою організації суспільства, яка
функціонуватиме на основі високорозвинених продуктивних сил, науки, техніки,
культури та громадського самоврядування Специфіка формації як певного типу
суспільства визначається насамперед способом виробництва і характером
суспільного ладу.. Суспільний лад характеризує насамперед організаційно-
регулятивну її сторону

В останні роки, особливо у зв´язку з критичним ставленням до догматизованого

марксизму, значна кількість дослідників закономірностей розвитку суспільства взагалі
відмовилась від розгляду суспільно-економічної формації, як категорії філософії. Але
життя показує, що ігнорувати досягнення попереднього розвитку філософської і
соціологічної думки не слід, необхідно дати їм тлумачення, яке відповідало б
вимогам сьогодення. Це дозволить уникнути загрози перетворення вчення про
формацію в абстрактну схему і допоможе більш глибоко розкрити життєдіяльність
суспільства в його динаміці. Наука вимагає досягнення відповідності змісту знань
дійсності, досягнення істини. Це стосується і вчення про суспільно-економічну
формацію як одну з загальних і найважливіших форм людської життєдіяльності.

2013 - 2022 рр.