1

Тема №19.Західноукраїнські землі у складі

Австро-Угорщини у 1900-1914 рр.

Становище промисловості та сільського господарства

Ці землі були одними з найубогіших у Європі, їх називали «коморою економічних абсурдів».

 У промисловості переважали дрібні підприємства.

 Найбільш розвинуті галузі промисловості: нафтова (давала 5 % світового видобутку
нафти), деревопереробна, горілчана, видобуток солі, гірського воску.
 Виникають монополістичні об'єднання: «Галицько-Карпатське товариство»,
«Галичина», «Мундус», «Сольва».
 Найбільші міста: Львів (200 тис. мешканців); Чернівці, Мукачеве. Українці
становили 25-30 % міських жителів. Поляки - понад 30 %, євреї - більше 40 %.
 Продовжувало зберігатися поміщицьке землеволодіння (понад 40 % орних земель
належало 2400 великим землевласникам)

Українська радикальна партія сприяла організації селянства в боротьбі за захист своїх

прав.
У 1902 р. відбувся селянський страйк, в якому брали участь 200 тис. працівників.
Вони добились підвищення плати.
Відбувалась організація сезонних робіт у Німеччині, в якій брало участь до 100 тис
робітників щорічно.
 2
Це підривало економіку поміщицьких господарств. Поміщиками було продано дрібними
ділянками біля 140 тис. гектарів землі. Але землі перейшли переважно до польських селян-
колоністів
 3
Розвивається кооперативний рух у напрямку організації та згуртованості.

 У 1904 р. утворюються Союз молочарських спілок та Союз для збуту худоби.

 У 1904 р утворено Ревізійний Союз Українських Кооперативів (РСУК), що став
організаційно-ідейним центром українських кооперативів. На 1914 р. він контролював
діяльність 609 кооперативів.
Відбувалось об'єднання кооперативів:
 У 1911 р. на базі 30-ти торгівельних сільськогосподарських спілок утворився
Сільськогосподарський Крайовий Союз Торгівельних Спілок.

Українським кооперативним рухом керувала інтелігенція, навчаючи широкі кола селян

боротьбі за економічні, культурні та національні інтереси.

Набули значного поширення споживчі кооперативи, які будували народні доми, крамниці,
читальні, відкривали і утримували українські школи.

В Північній Буковині з 1903 р. діяла “Селянська каса”, яка контролювала організацію

десятків виробничих, кредитних і споживчих кооперативів. Її
очолював професор Чернівецького університету С.Смаль-Стоцький.
на Закарпатті український кооперативний рух майже не розвивався

На 1914 р. в Західній Україні діяло 1500 кооперативів

Продовжувалася трудова еміграція.

o Селяни виїздили до Канади, США, Аргентини, Австралії, Бразилії.
o До Першої світової війни за кордон виїхало майже 1 млн. осіб.

Радикалізація українського політичного руху.

Український політичний рух розвивався у напрямку посилення національної єдності та

згуртованості. Це проявилося у
o боротьбі за виборчу реформу
o боротьбі за соціальні інтереси українського селянства
o боротьбі за український університет
При цьому частіше використовувалися рішучі (радикальні) заходи
На початку ХХ ст. Українські партії розпочали боротьбу за виборчу реформу, вимагаючи
загального, рівного, безпосереднього виборчого права при таємному голосуванні.
 У 1906 р. до імператора було направлено делегацію, яку очолював митрополит
А.Шептицький та проведено 50-тисячне віче у Львові на підтримку реформи.
 26 січня 1907 р. австрійський парламент затвердив новий виборчий закон
 У 1908 р. вибори до Галицького сейму по новому закону відбулись із зловживаннями
з боку польської адміністрації. Поляками під час виборів було вбито українського
селянина М.Каганця. У відповідь український студент М.Січинський застрелив
намісника Галичини А.Потоцького
Хоча відповідальність за цей акт не взяла на себе жодна політична організація, його
схвально сприйняли радикальні українські партії та діячі, переважна більшість
галицьких українців.
Митрополит Андрей Шептицький, все духовенство та лідери національно-
демократичної партії суворо засудили вчинок М. Січинського як прояв
політичного терору.
 4
Широкий загал українського громадянства однозначно підтримав М. Січинського.
Народ по селах співав: «Наш Січинський най жиє, а Потоцький най гниє!», дітям
масово почали давати ім'я Мирослав.
Січинський був заарештований і засуджений до смертної кари, яку цісар через
міжнародний резонанс справи замінив на 20-річне ув'язнення. У 1911 Дмитро
Вітовський та Микола Цеглинський організували його втечу. За допомогою двох
наглядачів-українців він втік з в'язниці у Станіславі (нині Івано-Франківськ) і разом з
ними нелегально виїхав до Норвегії, а згодом — до Швеції, звідти у 1914 — до США.

В 1914 р. завдяки діям митрополита А.Шептицького було досягнуто польсько-

український компроміс:
 Обіцяно 1/3 місць в Галицькому Сеймі для українців;
 Обіцяно відокремити Східну (українську) Галичину від
Західної (польської) та створити на її території
адміністративно-політичну одиницю – Коронний край.
В Галичині початки парламентської демократії належать до середини ХІХ століття.
Українські депутати і в австрійські, і в польські часи були у меншості - і для того, щоб
хоч якось впливати на прийняття рішень чи бодай привернути увагу громадськості до
українських проблем, були змушені вдаватися до обструктивних дій.
Найвідомішою галицькою обструкцією була промова станиславівського адвоката Лева
Бачинського, який напередодні Першої світової війни був обраний до віденського
парламенту, а пізніше – до польського сейму.
Намагаючись завадити ухваленню австрійським парламентом військового
бюджету на 1912 рік, посол Бачинський виголосив промову, яка тривала 18 годин
з 12 по 13 червня! В ній ішлося про зволікання з відкриттям українського
університету. Під час виступу Лев Бачинський зірвав голос, але і це не зупинило
оратора.
Та найбільш популярною галицькою обструкційною практикою був зрив
засідання парламенту викриками і галасом у залі. При чому обструкційного шумового
ефекту досягали спеціальними пристроями та музичними інструментами, які
опозиційні депутати проносили у зал засідань.
Наприклад, з 1909 по 1913 рік у галицькому сеймі українські посли (депутати)
постійно вдавались до "голосної обструкції" при розгляді бюджетних питань.

Активізувалась боротьба студентів за національні права:

 за запровадження української мови викладання у Львівському
університеті та
 за створення окремого Українського університету.
 1901 р. – демонстративний вихід 440 українських студентів з університету.
 1907 р. – студентське віче та арешт 99 активістів (т.зв. “справа 100”)
 1910 р. – збройні сутички між українськими і польськими студентами. Вбивство
А.Коцка та арешт 127 українських студентів із засудженням 10 та виключенням 91-го
28 січня 1914 р. за ініціативою А.Шептицького було досягнуто польсько-український
компроміс – польські партії підтримали ідею негайного створення
українського університету (відкриття планувалося на 1916 р.)

В Галичині існували масові польські військові товариства

„Стшелєц”, „Етмисліць”, „Звйонзек стшелєцкі” та фізкультурні
організації „Сокул” та „Барташові дружини”, які також проводили
військову підготовку.
Ці організації готували молодь до майбутньої військової боротьби за
відновлення польської держави
 5
На межі ХІХ-ХХ ст. на протидію польським організаціям та для національного і спортивного
виховання виникають українські гімнастично-спортивні патріотичні
товариства

1894 р. - "Сокіл " - пожежно-фізкультурна організація (В.Нагірний)

1900 р. - "Січ" – військово-патріотична організація (К.Трильовський)

Кири́ло Йо́сифович Трильо́вський

(1864 — 1941)
Громадсько-політичний діяч
 основоположник і один із засновників Української радикальної партії,
 засновник «Січей» з 1900 р.,
 голова Бойової управи УСС,
 член Національної Ради ЗУНР.

1911 р. - "Пласт" – молодіжна українська скаутська організація (П.Франко,

О.Тісовський, І.Чмола)
В «Пласті» на той час молодь навчали стріляти з рушниці та револьвера,
робити далекі військові марші з наплечниками, сигналізувати, робити
перев'язки, тощо.

Іван Боберський
(1873-1947)
Педагог, організатор фізкультурно-спортивної роботи.

 у 1908-1914 рр. очолював товариство “Сокіл-Батько”,

 сприяв становленню “Пласту”
 Започаткував українську спортивну термінологію.
(Він, зокрема, впровадив такі новотвори, як «сітківка», або
«відбиванка» (волейбол), «копаний м'яч» (футбол),
«наколесництво» (велоспорт), "гаківка "(хокей) та ін.)
З наближенням Першої світової війни дедалі відчутнішим стає прагнення української молоді
Галичини набувати мілітарні навички, організовуватись у військові формації.
З огляду на це
• в березні 1913 року у Львові було створено військове товариство
«Українські січові стрільці»,
• в січні 1914 року – «Січові стрільці ІІ»,
• при «Соколі-Батькові» у Львові діяв стрілецький курінь.
Сокільсько-січова та пластова молодь паралельно з парамілітарними навичками набувала й
військово-патріотичних знань.
• Зібрані з ініціативи українських діячів Галичини 18 березня 1913 р. збори
проголосили створення українського військового товариства «Січові стрільці».
Головним отаманом «Січових стрільців» було обрано доктора Володимира
Старосольського, його заступником — осавулом Дмитра Катамая.
• У перші місяці після зборів стрілецькі товариства швидко поширилися по усій
Галичині. Активно працювали в новостворених товариствах М.Волошин,
С.Рудницький, В.Кучабський, Д.Вітовський. За короткий час було організовано
стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи, близько 50 товариств
«Січових стрільців».
• Товариство «Січові стрільці» придбало 100 карабінів і проводило навчання в
передмістях Львова. Генеральна старшина визначила пріоритетними такі статті витрат
у січових осередках: придбання зброї (манліхервіський карабін з пристроєм до
кімнатної стрільби та 2000 кімнатних набоїв), забезпечення інструкціями та
підручниками з військової справи.
 6
• Керівництво стрілецькими товариствами в Галичині здійснював К. Трильовський
через «Стрілецьку секцію» «Українського січового союзу», створену в квітні 1913 р.
• У 1913—1914 рр. товариства «Січ», що були осередками активної пропагандистської
діяльності радикальної партії, стали базою для зародження передвоєнного січового
стрілецтва.

На національно-радикальні позиції переходять також наддніпрянські соціал-демократи,

що перебували у еміграції на території Австро-
Угорської імперії – в Галичині.
Дмитро Донцов
(1883-1973)
Студент юридичного факультету Петербурзького університету.
У 1905-1907 роках він брав участь у діяльності Української соціал-
демократичної робітничої партії (УСДРП).
У 1905 та 1907 р. перебував під арештом за революційну діяльність.
Емігрував. З 1908 р. жив в Галичині, займався журналістикою
• У 1913 році, виступаючи у Львові на Другому українському студентському з'їзді з
доповіддю «Сучасне становище нації і наші завдання», Донцов заявляв, що у
майбутній війні слід орієнтуватися на Німеччину й Австрію і що не стати на бік
ворогів Росії буде «злочином перед нацією і майбутнім».
• Донцов заявляв, зокрема:«Австро-Угорщина стоїть перед дилемою: або розділити
долю Туреччини, або стати знаряддям нової революції нових народів Східної
Європи ... актуальним є не гасло самостійності. Актуальним, більш реальним і
швидше досяжним є гасло відділення від Росії, знищення всякого об'єднання з нею, -
політичний сепаратизм».
• У 1913 році Донцов з ідейних міркувань (через конфлікт на національному ґрунті)
вийшов з УСДПР, по суті справи перейшовши з соціал-демократичних на націонал-
демократичні позиції.

Демонстрацією національної згуртованості стали Шевченківські дні 1914 у Львові.

У святкуванні ювілею Тараса Шевченка у Львові 28 червня 1914 р., яке
організував “Сокіл” та Український січовий союз, взяли участь понад 12
тис. чоловік
«…Львів дрожав від гомону і окликів. Жіноцтво сипало цвіти на
дорогу січовикам, пластунам і стрільцям. Товпи народу
зібралися по обох боках вулиць, куди проходили колони
молоді… В поході взяло участь коло 23 тисяч осіб, між ними
було 210 кінноти і 29 оркестрів…»
(Остап Грицай)

Вплив Української греко-католицької церкви на піднесення

національної свідомості населення Західної України

Андрей Шептицький
(1865-1944)
митрополитом УГКЦ (1900-1944 рр.)

 сприяв розвитку освіти (заснував Науковий інститут та “Академічний дім” у Львові,

фінансово підтримував школи, виділяв стипендії для українських студентів)
 сприяв розгортанню кооперативного руху в Галичині (зобов'язав священників
увійти до керівництва кооперативних організацій )
 7

 був меценатом української культури (У 1913 р. заснував у Львові Український

Національний музей, підтримував художника О.Новаківського )
 був духовним авторитетом для галицького суспільства

Ю. Фірцак
(1836-1912)

 мукачівський єпископ у 1892-1912 рр.

 на початку XX ст. започаткував «Верховинську акцію»
 серед селян запроваджувалась племінна худоба.
 проводилася господарська освіта селян,
 почалися засновуватися споживчі та кредитні кооперативи, сільські
майстерні для розвитку народних промислів (плетіння корзинок,
вишивання, ткання і т.д.).
 Було суттєво підірвано вплив лихварів.
 було створене Товариство тверезості, що позбавило надприбутків
шинкарів.

А.Волошин (1874-1945)
Видатний педагог, просвітник, релігійний діяч на Закарпатті.

• Мав педагогічну та теологічну освіту.

• З 1897 р. працював вчителем та був висвячений на священика і став капеланом церкви в
Ужгороді-Цегельні.
• З 1900 до 1917 року він працював професором Ужгородської вчительської семінарії, а з
1917 до 1938 року виконував функції її директора.
• Перебував на національних позиціях:
– редагував єдину на той час руську газету «Наука» (1903-1918),
– У 1907 р. випустив угорською мовою «Практичну граматику малоруської
мови», нагороджену Академією Наук у Будапешті, в якій обстоював живу
народну мову та мовну спільність усіх українців.
– Разом із своїми однодумцями А. Волошин заснував акціонерне товариство
«Уніо», яке мало свою друкарню та книгарню.