МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
Факультет економіки та управління
Кафедра економічної теорії

Письмове розкриття питань

Виконала:Півнева Дар’я Олександрівна

Студентка 1 курсу
Групи:ФМ-101
1. Вплив Київської Русі на розвиток європейської цивілізації

Прийняття християнства сприяло зростанню міжнародного авторитету

держави. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської
цивілізації, пожвавилися міжнародні зв'язки нової християнської держави,
зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся й
авторитет самого князя.

2.Роль адміністративної реформи у налагодженні економічних

зв’язків та вдосконаленні управлінського апарату в державній
системі Київської Русі Х – ХІ ст.

Князювання Володимира Великого- коли почав князювати Володимир то

було запроваджено новий підхід в управлінні державою. В першу чергу
Володимир звертав увагу на добробут,а не загарбання нових володінь і
збір данини. За князювання Володимира Русь почала розвиватися вже як
цілісна держава.
Адміністративна реформа:
Зосередження влади в руках однієї князівської родини дало можливість
усунути племінний сепаратизм. Відтак Русь стала державою із сильною
князівською владою, в якій всі рішення приймалися із єдиного центру.

3.Адміністративно-фінансові реформи київських князів.

Формування фіскальних інститутів. Грошова справа часів
Київської Русі.
Основними політико-адміністративними реформами в Київській Русі
вважали реформи княгинь Ольги та Володимира.
Суть реформи Ольги полягала в тому, що замість ліквідованих місцевих
князів була створена міцна, безпосередньо зв‘язана з центром місцева
фінансова адміністрація, яка замінила періодичні осінньо-зимові полюддя.
А суть Володимира Великого адміністративної реформи полягала у
ліквідації «племінних князівств». До кінця X століття Київська
Русь складалась з ряду «племен», що зберігали свою автономію. Всього
було 7 або 8 головних «племінних» утворень: поляни, сіверяни, деревляни,
дреговичі, кривичі, в'ятичі й, можливо радимичі. Взаємини між верховною
владою Києва й місцевою «племінною» адміністрацією ускладнювалися
невиробленістю юридичної основи. Реформа, здійснена Ольгою в 946 р.
після приборкання деревлян, повинна була визначити розмір данини та
межі повинностей. Але це не усунуло причини проблем. Володимир
ліквідував саму систему «племінних» князівств. Територію Русі він поділив
на 8 адміністративних округів. Створено Новогородську, Київську,
Переяславську, Чернігівську, Володимирську волості та ін. В кожну з них
призначалася довірена особа, згодом — його сини або родичі. Таким чином,
сини (родичі) Володимира діставали уділи не одразу, а після того як
виростали.
Грошові системи Київської Русі, як і інших країн, до складу яких входили
українські землі, визначалися загальноєвропейськими процесами, але з
урахуванням характерних особливостей та традицій лічби. Грошові
системи окремих країн формувалися в генетичній єдності вагових і
лічильних одиниць. Вагові-походили від традиційної основної
максимальної одиниці, як гривня чи фунт. Лічильні ж, здебільшого,
спиралися на конкретні засоби обігу визначеної групи та відтворювали її
багатократність.

4.Воєнні та політичні передумови утворення Української

гетьманської держави. Передумови Українсько-російського
договору 1654 р. та його оцінки в сучасній історичній літературі

Передумови: Переможні битви 1628-1649,унаслідок яких українськи

земель були звільнень від Польщі, сприяли утвердженню Української
козацької держави під назвою « Війське Запорозьке» умовна назва
Гетьманщина.
Були сформовані основні національні ідеї: перше право українсько народу
на створення власної не залежної держави, друге традиції і культуру, 3-є
генетичний зв’язок козацької державності з Київською Руссю, четверте
спадкоємність кордонів. Державобудівнича діяльність Богдана
Хмельницького полягала в тому, що необхідно було створити могутню
козацьку державу, яка б засновувалась на державних традиціях
Запорізької Січі, мала численне боєздатне військо, гетьмана, свої органи
влади, право, суд та судочинство, фінансову систему.
18 січні 1654 р. в Переяславі відбулася загальна Військова рада, яка
прийняла рішення про перехід України під зверхність царя. Царські
посланці привели українське населення до присяги на вірність
царю. Присягати відмовились полковники Іван Богун, Іван Сірко,
Уманський і Брацлавський полки, Запорізька Січ. Проти присяги виступило
і київське духовенство (ось чому рада пройшла у Переяславі).Цей союз
відразу настроїв проти України і хана, і Туреччину.Замість 23 статей,
запропонованих українською стороною, цар погодився тільки на 11 статей,
що і підтвердив “Жалуваною грамотою гетьманові і Війську
Запорізькому” від 27 березня 1654 р. Все це було оформлено досить
своєрідно. Українська делегація подала цареві “Березневі статті з
поправками, які були зроблені за вимогою російської сторони, а у відповідь
отримала царську грамоту, в якій повторювався зміст статей, тільки вже з
підписом царя і наказовими способами дієслів. Треба сказати, що з боку
Хмельницького угоду було укладено юридично недбало і нерозумно, в той
час як російська сторона все осмислила всебічно і в перспективі.
Український історик В.Липинський вважав, що угода була тимчасовим
військовим союзом України з Москвою проти Польщі.За офіційною
радянською теорією, Переяславська угода стала результатом прагнення
українців і росіян до возз'єднання і що возз'єднання двох народів було ос-
новною метою визвольної боротьби українського народу і самого
Б.Хмельницького.

5.Соціально-економічний статус українського суспільства у

складі Речі Посполитої. Фільварково-олігархічна модель
аграрного бізнесу.
Соціально-економічний розвиток, треба розглядати в контексті загальних
процесів доби європейського феодалізму, а з іншого боку, – логіки розвитку
тих державних утворень, у складі яких перебували українські землі
зазначеного періоду. Річ Посполита була найбільшою державою тогочасної
Західної Європи з населенням 7,5 млн. і загальною площею 815 тис. кв. км.
З 1557 р. фільварок стає основою магнатського господарства. Селянські
землі включалися у феодальні володіння. Право на землеволодіння
визнавалося тільки за шляхтою і церквою. Селяни повинні були працювати
на панському полі. Така робота називалася панщиною. Якщо у XV ст.
панщина становила лише 14 днів на рік, то на середину XVI ст. - два-три дні
на тиждень. Окрім панщини селяни повинні були виконувати для пана й
інші роботи. У зв'язку з посиленням експлуатації селян обсяги виробництва
зерна значно збільшились. Зерно почали експортувати до Голландії,
Франції та Англії переважно Балтійським морем. В економіці України
важливу роль відігравав видобуток солі, що здійснювався в Галичині, з
чорноморських лиманів та озер. Наприкінці XIV - на початку XV ст.
засновувались нові міста і розширювались старі. Таким чином, наприкінці
XIV - у першій половині XVI ст. на українських землях, які перебували під
владою Польщі та Литви, відбувалися значні соціально-економічні зміни.
Створювалася нова соціально-класова структура суспільства, зі зміцненням
шляхти посилювався кріпосницький тиск і запроваджувалося кріпосне
право.

6.Особливості економічного життя козацтва. Хутірно-

фермерське господарювання як зародження ранньобуржуазних
відносин.
Економічний устрій Запорьзької Січі ґрунтується на вільній праці. Козацькі
зимівники були багатогалузевими господарствами орієнтованими на ринок:
вони займалися скотарством тобто розводили коней, велику рогату худобу,
овець. Займалися рибальством, мисливством, бджолярством. Також вони
торгували як на суші так і на воді. Зрушення в сільському господарстві,
ремеслах і промисловості України зумовлювали пожвавлення торгівлі,
розвиток економічних зв'язків між різними населеними пунктами, ринками
і землями. Чим глибшим був суспільний поділ праці, тим більшою ставала
потреба різних соціальних та професійних груп у виробничому спілкуванні.
Неабияку роль у цьому відігравали міські торги та базари, на які
приїжджали переважно жителі навколишніх сіл і міст. На них скуповували
товар оптом для продажу на ярмарках та вроздріб. Право проводити торги
на базарах надавалося містам, містечкам і селам спеціальними привілеями.
Кількість їхня постійно зростала. На кінець XVIII ст. на території
Лівобережної України — щорічно діяло 8680 базарів та торгів.

7.Особливості соціально-економічного, культурного життя

кримсько-татарського народу (до 1783 року).

Важливо відзначити і унікальність розташування Криму. Тут проходив

найважливіший з торгових шляхів – Великий шовковий – з Китаю до Генуї і
Венеції. Ці обставини сприяли економічній стабільності Кримського улусу. Крим
у складі Російської емперії до 1783 року Крим офіційно не входив до Росії але
Катерина ll що місцеві християни повині жити там. Багато хто важає що цім
рішеннням Катерина ll хотіла послабити економіку Кримського ханства.

Кримські татари сповідують іслам, тож і більшість свят, які вони

відзначають, походять із мусульманського світу. Рідною для кримських
татар є кримськотатарська мова. На даний момент ЮНЕСКО зарахувало її
до числа мов, що вимирають. Коли йдеться про культурну спадщину
кримських татар, зокрема архітектурну, зазвичай згадують Ханський
палац в Бахчисараї. Але існує ще одна перлина - соборна мечеть Джума-
Джамі, розташована в Євпаторії. За часів Кримського Ханства татарські
чоловіки й жінки носили однакове вбрання. Поверх сорочки вони одягали
кафтан із вузькими рукавами, який застібали до шиї.

8. Причини поразки та історичне значення Української

Центральної Ради, Гетьманату Скоропадського, Директорії.
Причини поразки на УЦР:
1.УЦР не змогла в умовах складної економічної та політичної ситуації
поліпшити матеріальне становище людей а саме, відновити роботу
промисловості, забезпечити виконнання обіцяного в своїх Універсалах.
2.УЦР не створила національну регулярну армію.
3.УЦР не провела аграрну реформу, що була основною вимогою селян .
4.УЦР недооцінила соціальну та національну програму більшовиків,
активність Радноркому.
5УЦР не отримала міжнародної підтримки з боку Антанти.
Це не всі причини, але одні із главних.

Причини падіння Гетьмана Скоропадського:

1.Відсутність дієздатної регулярної української армії
2.Реставрація старих порядків призвела до наростання соціальної напруги
3.Поразка Німеччини в І світовій війні, що позбавило гетьманську державу
опори
4.Залежність соціально-економічної політики від окупаційної влади
5.Вузька соціальна база:буржуазія, поміщики, заможні селяни
6.Формування антигетьманської опозиції

Причини поразки Директорії:

1.Суперечлива внутрішня політика, не вирішене аграрне питання.
2.Позбавлення політичних прав значної частини українських громадян.
3. Розквіт отаманства, наростання анархії в суспільстві.
4.Особисте протистояння В.Винниченка та С.Петлюри.
5.Неспроможність стати на перешкоді єврейських погромів.
6.Незадовільна підготовка та організації армії.
7. Закриття національних установ, створених за часів гетьманату.
8.Складна зовнішньополітична ситуація ( на території України йшла
боротьба військ Радянської Росії, з білогвардійцями, Антантою, поляками)

Історичне значення: Центральна Рада ухвалила низку законів – Конституцію УНР,

запроваджено власну грошову систему, затверджено герб, гімн УНР, українській
мові надано статусу державної.
Українська держава Скоропатсько: Велике значення мали заснування Української
академії наук, Національної бібліотеки, Національного архіву, заходи в справі
організації Національної ґалерії мистецтва та Історичного українського музею.

9. Сталінські репресивні заходи та їх наслідки для українського

суспільства. «Шістдесятники» як явище суспільно-політичного
життя України. Дисидентський рух в Україні та його напрями.
Сталінські репресії:
Перший етап (1928-1931 рр.) – це «шахтинська справа», харківські
політичні процеси над українською інтелігенцією, «шкідниками» і
«саботажниками», насильство над селянами, початок розкуркулення і
депортацій під час колективізації; процес «Спілки Визволення України
(СВУ)», ліквідація УАПЦ.
Другий етап (1932-1934 рр.) – це терор голодом, заборона процесу
«українізації» і постишевські репресії проти української інтелігенції,
діячів культури, науки і освіти, письменників, журналістів і представників
мистецтва.
Третій етап (1936- 1938 рр.) – це доба «великого терору», була повʼязана
з найбільш масовими репресіями, в центрі якого були репресії проти
військових.
Наслідки: Всього у 1921—1953 роках (роки правління Сталіна) у СРСР, за
підрахунками було засуджено 3,77 млн осіб, з них до найвищої міри
покарання — 643 тисячі осіб, на заслання — 765 тисяч осіб. За 1937-1938
роки загинуло 78% членів ЦК ВКП. найбільша кількість засуджених
(загалом, не лише за «політичними» статтями) знаходилась у ГУЛАГу у
1950 році — 2,56 млн осіб. Людських жертв серед цивільного населення за
період правління Йосипа Сталіна в розмірі 51 млн 755 тис. осіб, з яких
близько 40 мільйонів померло або було вбито в таборах ГУЛаг.
За підсумками судової справи за фактом Голодомору встановлено, що
кількість людських втрат від Голодомору 1932—1933 років становить 3
мільйони 941 тисяча осіб. Втрати українців у частині ненароджених, що за
даними слідства СБУ становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб, судом не
встановлювалися.
Шістдесятники — назва нового покоління радянської та української
національної інтелігенції, що ввійшла в культуру та політику в СРСР в
другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-
більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» найповніше себе
творчо виявила на початку та в середині 1960-х років. Шістдесятники
виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої
творчості. З появою шістдесятників гостро постала проблема «батьків і
дітей» у літературі. Молода генерація закидала «літературним батькам»
відповідальність за сталінські злочини, пристосуванство до деспотичного
режиму, творчу імпотенцію. Українські митці-шістдесятники своїми
творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати
національну свідомість, боролися за збереження укр. мови та культури.

Дисидентський рух мав 4 напрями, але поділ цей досить

умовний: самостійницький, національно-культурницький, правозахисний,
релігійний.
10. Розгортання руху за національне відродження України (1985-
1991 рр.). Характер національних і політичних процесів.
Громадські організації та громадські рухи в Україні як специфічна
форма політичної активності громадян.. Становлення
багатопартiйної системи в Українi..ʼ

В Україні наприкінці 80 — на початку 90–х років розпочався процес

«гласності». Термін «гласність» виник у Радянському Союзі в роки
«перебудови». Це значило, що кожна людина могла висказати свою думку,
розповісти про страшні часи а саме масових репресії Сталіна. Це значило
що люди могли не боятися наслідків після своїх слів. Віталій Коротич, у
журналах «огонек» почав друкувати заборонені твори письменників. Люди
почали масово узнавати про свою історію.
Україна має історичний досвід створення й функціонування
багатопартійної системи: з кінця ХІХ й до 20-х років ХХ сторіччя на її
території налічувалося біля 40 різних політичних партій - від крайньо лівого
до крайньо правого спрямування. Але з приходом до влади більшовиків
почався розгін й заборона всіх партій, і до середини 20-х років на всій
території держави залишилася лише одна партія - правляча партія КПРС.

Особливості складання багатопартійної системи в Україні:

По-перше, процес проходив в умовах, коли розпочалася й постійно
продовжувала поглиблюватися еконмічна криза, результатом якої стало
різке зубожіння переважної більшості населення країни і його негативного
ставлення як до політиків, так і до політики взагалі.

По-друге, перехід до ринкових відносин пов?язаний з різким соціальним

розмежуванням суспільства: стара соціальна структура зламана,
формування нової ще не закінчено. У багатьох партій, що виникли в останні
роки, фактично відсутня соціальна база- не має тих верств, класів, інтереси
яких вони представляли на політичній арені.

По-третє, (і це витікає із попереднього) народження політичних партій

пов?язане не з інтересами певних верств населення (якою і повинна бути
партія у розуміння цього слова), а з долею політично активних і амбіційних
особистостей або невеликих соціальних груп (угрупувань) з
вузькокорпоративними інтересами.

По-четверте, відсутність протягом тривалого часу традиції політичного

плюралізму, багатьох прав і свобод, що притаманні демократичному
суспільству.
11. Українсько-російські відносини на етапі 1990 – 2020-х рр.
Причини війни РФ проти України .

На початку 1990-х років у політиці України домінували прагнення

забезпечити суверенітет і незалежність, але згодом почалася протилежна
політика, яка збалансувала співпрацю з ЄС та іншими потужними
державами.

Відносини між двома країнами стали ворожими з часів Революція гідності

2014 року, яка повалила проросійського президента України Януковича та
його прихильників, оскільки він відмовився підписати угоду про
політичну асоціацію та вільну торгівлю з ЄС.

Росія скористалася нестабільністю в Україні окупувавши Крим та

почавши війну на Донбасі. З 2014 року конфлікт забрав життя понад 13
000 людей. Російська агресія спричинила санкції Заходу проти Росії.Війна
з Росією спричинила українську економічну кризу 2014—2015 років. Курс
гривні обвалився у понад 3 рази, за підсумками 2015 року рівень
споживчої інфляції становив 43 %

2019 року внесено зміни до Конституції України, якими закріплено

незворотність стратегічного курсу держави на набуття членства в ЄС і
НАТО. Протягом 2021 року нарощування російської армії на кордоні
України посилювало напруженість між двома країнами та напружувало
двосторонні відносини, а Сполучені Штати посилали потужний сигнал про
те, що вторгнення та окупації України буде мати жахливі наслідки для
економіки Росії.Ці події тривають і у 2023 році.

12. Революційні події 2004 р. Революція гідності, їх передумови

та наслідки.

Поштовхом для подій Помаранчевої революції стали масові фальсифікації

під час президентських виборів, внаслідок яких переможцем було
оголошено Віктора Януковича. Внаслідок масових протестів Верховний
Суд України призначив повторний другий тур виборів, у якому переміг
Віктор Ющенко.

Позитивні наслідки.
 • Набуття Україною іміджу демократичної правової держави.
• Формування привабливого інвестиційного клімату.
• Початок формування громадянського суспільства.
• Укрупнення політичних партій.
• Поява елементів верховенства права.
• Створення передумов для прозорих ринкових реформ.
• Початок завершального етапу формування української політичної
нації.
• Розширення свободи слова.
• Зростання національної самосвідомості.

Негативні наслідки.

• Відсутність прозорості у кадровій політиці.

• Не відбулося розмежування влади й бізнесу.
• Відсутність реальної боротьби з корупцією.
• Низька ефективність дій урядів.
• Відсутні чітко визначені стратегічні орієнтири і план діяльності.
• Популізм політичних лідерів.
• Недостатнє врахування інтересів регіонів

13. Національна безпека і сучасні інтеграційні орієнтири України.

Національна безпека — здатність країни своєчасно виявляти, запобігати і

нейтралізувати реальні та потенційні загрози національним інтересам.
Забезпечення національної безпеки здійснюється за умови пріоритетності
національних інтересів, необхідності своєчасного вжиття заходів,
адекватних характеру і масштабам загроз цим інтересам, і ґрунтується на
засадах правової демократичної держави.

14. Російсько-українська війна. Волонтерський рух. Суспільство в

умовах війни.

24 лютого 2022 року повномасштабним вторгненням російської армії

розпочався новий етап російсько-української війни. Це – народна війна за
незалежність і суверенітет України, яка триває з 2014 року. Це також війна
за цивілізаційний вибір: Україна відстоює свою приналежність до
європейської цивілізації і водночас – ті засадничі цінності, права і
свободи, що лежать в основі Західного світу.

Волонтерській рух

Про волонтерський рух в Україні сьогодні з захопленням говорять у

багатьох країнах світу, називаючи це явище унікальним. Розквіт
волонтерської діяльності у нас припав на час Революції Гідності і початок
війни на Донбасі. У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав
суспільство, створив дієву структуру громадських організацій, груп
людей, готових взяти на себе вирішення найбільш нагальних і болючих
проблем держави.

Сьогоднішньому волонтерському руху в Україні мало аналогів не тільки в

країнах колишнього СРСР, а й на Заході, звідки, власне, й прийшов термін
«волонтерство».

Бути волонтером це означає приділяти частину свого часу соціально

значимим проектам, мета яких спрямована на покращення нашого життя.
Ця діяльність добровільна і сьогодні є стилем життя сучасної людини.
Сьогодні у волонтерському русі бере участь більше ста мільйонів людей
по всьому світу.

Суспільство в умовах війни

Агресія проти України з боку Російської Федерації стала справжнім

історичним тестом для українського суспільства на рівень його
солідарності, патріотизму, ставлення до незалежності як до вищої
цінності. В умовах війни жити тяжко, але реально, наш народ
непереможний! Скільки людей дось знаходяться на окупованих
територіях, або на територіях там де бойові дії, та їх тисячі, не один
європеєць не зміг би так жити, і давно давним поїхав би, а наші люди
будуть дома до останнього.
А які наші військові, та це не люди, це боги, які діляться останьми
харчами з тваринами. Не зважаючи на війну, Україна як жила так і живе,
діти вчаться, родини створюються, бандерики народжуються.
15. Україна в сучасному геополітичному просторі. Проблема
входження України до європейських та трансатлантичних
структур: а) Україна і ЄС: проблеми та перспективи інтеграції:
б) співробітництво України з НАТО: перспективи і
можливі форми реалізації.

а) Україна хоча ще й вважається молодою державою, але вже давно

посіла своє законне місце в геополітичному просторі.
Вивчаючи історію нашої країни, можна з впевненістю вважати її
героїчною. Адже багато вона пережила за часи свого існування, сила-
силенна загарбників побувала на її землях, кожен хотів відхопити собі хоч
якийсь шматок. Але наш народ не здавався, вірив у краще майбутнє.

Об'єднання Європи - це одне з найбільш значних геополітичних подій XX

століття. У результаті масштабної і глибокої інтеграції Європейський
Союз став потужним геополітичним центром. Геополітичне майбутнє
європейського проекту та його роль у світовій політиці першочергово
залежить від ефективності співпраці з країнами та регіонами, що є
безпосередніми сусідами Євросоюзу. Таким чином, співпраця між
Україною та ЄС має велике значення для обох сторін.

Слід також підкреслити вигоди для України після вступу до ЄС:

1. Політичні вигоди – будучи членом ЄС, Україна буде залучена до
Спільної європейської політики безпеки та оборони (СЄПБО), яка
гарантуватиме Україні державний суверенітет та територіальну
недоторканість.
2. Економічні вигоди – перш за все це макроекономічна стабільність,
додаткові інвестиції в економіку країни, надання субсидій сільському
господарству та отримання позитивного сальдо торговельного балансу.
3. Соціальні вигоди – передбачають ефективний захист прав людини в
інституціях ЄС, відкриття кордонів для вільного пересування населення,
тобто шенгенська зона, яка передбачає вільне пересування осіб в межах
ЄС, забезпечення високого рівня життя населення та інше

Перспективи та можливості від вступу до ЄС

1. Політичні перспективи – передбачають стабільність політичної системи,
сприйняття України як важливого суб’єкта політичних відносин
2. Економічні перспективи – передбачають забезпечення розвитку малого
та середнього бізнесу, а також впровадження стандартів ЄС у виробництві
3. Соціальні перспективи – мають на меті формування середнього класу та
проведення реформування освіти, охорони здоров’я, соціального захисту.
Недоліки та загрози від вступу
1. Політичні недоліки несуть із собою часткову втрату суверенітету та
підпорядкування територій органам ЄС, невизначеність стратегії розвитку,
що також не дуже добре вплине на економічний стан, оскільки між
країнами ЄС існує в деякій мірі висока конкуренція в деяких галузях, тому
потрібно буде переорієнтовуватись на менш конкурентні галузі, а також
негативним чинником буде погіршення взаємин із країнами СНД, а
особливо із Росією, оскільки на сьогоднішній день перед Україною стоїть
також питання про співпрацю із Митним Союзом Росії, Білорусії та
Казахстану.
2. Економічні недоліки – передбачають втрату конкурентоспроможності
певних галузей, складність переходу на європейський рівень цін,
квотування певних видів товарів
3. Соціальні недоліки - це ускладнення візового режиму із східними
сусідами

Загрози від вступу України до ЄС

1. Політичні загрози – це небезпека втягнення України в конфлікт
цивілізацій між Заходом і мусульманським світом
2. Економічні загрози – передбачають можливе переміщення до України
шкідливих виробництв, використання України як сировинного придатку,
використання України як дешевої робочої сили
3. Соціальні загрози несуть на меті поглиблення демографічного спаду,
незаконна міграція та відплив кадрів

Б) Сильна і незалежна Україна має першорядне значення для

євроатлантичної безпеки. Відносини між Україною і НАТО почали
розвиватися ще на початку 90-х років XX ст. і відтоді стали одним з
найбільш значущих партнерств НАТО. Починаючи із 2014 року, у зв’язку
з незаконною анексією Криму Росією, співробітництво між Україною і
НАТО у низці ключових галузей було активізовано. Від початку
повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році як НАТО, так і держави–
члени Альянсу надають Україні допомогу на безпрецедентному рівні.
Переваги вступити в НАТО
По-перше, головною перевагою є зміцнення безпеки та посилення
обороноспроможності України.
По-друге, збільшенню рівня боєздатності української армії, впровадженню
в Україні найкращих практик та стандартів армій країн Європи і США, а
також посиленню взаємосумісності з арміями держав-членів Альянсу.

Крім того, завдяки поглибленій співпраці з Альянсом

Україна отримала можливість проводити обмін розвідданими з
державами-членами НАТО.
Це надзвичайна перевага, яку ми наразі використовуємо в умовах війни з
Росією. Поглиблений обмін розвідданими став можливий, зокрема,
завдяки отриманню Україною статусу партнера з розширеними
можливостями (EOP). Серед інших переваг цього статусу: розширення
участі України в спільних навчаннях і тренуваннях НАТО, посилення
співпраці для забезпечення безпеки Чорного моря, розширення
українського представництва в структурах НАТО тощо.