Облік на території України в

дослов'янський період та в добу Київської

Русі й Польсько-литовської держави
Підготував студент
Прилуцького агротехнічного коледжу
Герасим Яковченко
Мета:
Дізнатися про облік на території України від
дослов’янського періоду до доби Польсько-
литовської держави
План:
Дослов'янський період
Доба Київської русі
Доба Польсько-литовської держави
 Дослов'янський період
У дослов’янський період територію України населяли
різні народи і племена. Найбільш відомою була
трипільська культура, що існувала з 2500 до 2000 р. до н.е.
Точних відомостей щодо обліку в цій культурі
майже немає. Однак високий рівень
гончарства наштовхує на думку, що могли бути
і глиняні таблички, і статуетки для ведення
обліку
 VIII ст. до н. е.
Чорноморське узбережжя почали заселяти греки. Торгуючи з
народами та шукаючи кращої долі, колоністи заснували ряд
міст-колоній: Тіру, Ольвію, Херсонес, Феодосію, Пантікапей
Грецькі колоністи принесли з собою і
свою цивілізацію — вищу від тих народів,
що жили за межами міст-колоній.
Облік у грецьких колоніях був
організований за тими ж принципами, що
і в Греції.
облік вівся на вибілених гіпсом дощечках,
глиняних черепках, інколи на папірусі
існувала палата мір і ваг, були добре
налагоджені податкова система та
кошторис витрат

Отже, можна зробити висновок, що система

обліку в Стародавній Греції зробила значний крок
вперед. Грецька цивілізація безперечно впливала
на скіфські народи, що жили поза колоніями.
 VIII—IX ст. до н. е.
В цей період на території сучасної
України з’явилось іранське плем’я скіфів.
Достовірних історичних та
археологічних фактів, які б
свідчили про рівень обліку цієї
цивілізації, не існує, але
досконале різьбярство, ювелірне
виробництво, різноманітні
круглі печатки та таблички із
записами, подібними до
вавилонських і персидських,
наводять на думку, що
облік у цій змішаній культурі був
греко-персидським, але з
пріоритетом першого.
 Боспорське царство
Утворилося у V ст. до н. е. та займало територію
Чорноморського узбережжя та Кримський півострів зі
столицею в Пантікапеї
У Боспорському царстві велася
жвава торгівля з Афінами, воно
мало свої банки-трапези,
карбувало монети.
 Готи та гуни
Про наступний період перебування готів, а потім гунів на
території нашої держави інформація про ведення
господарства, зокрема обліку відсутня
 VII—IX ст. н. е.
 Утворився союз племен під назвою Руська земля з центром у Києві

Київська Русь як держава виникла в IX ст. (882 p.). Припускають, що на її

території приблизно півтора століття використовували примітивні облікові
прийоми, пов'язані зі збиранням данини та обліком торгових оборотів.

Маючи вигідне географічне

положення і зміцнюючи
центральну владу, Київська Русь
вела жваву торгівлю з Заходом,
Сходом, Північчю, Півднем.
Обмін, торгівля викликали
необхідність появи грошей,
кредиту та ведення обліку.
У давні часи, коли київські князі тільки завоювали та
об'єднали слов'янські племена, населення відбувало так
зване полюддя - збирання данини у формі
натурального оброку.

Всі жителі були зобов'язані сплачувати дань від "диму",

тобто землі, на якій проживали, або "рала" із землі, яку
обробляли. Крім того, були ще окремі спеціальні податки,
такі як ловче (утримання княжого двору під час ловів), повіз
від перевозів, мито від торгів у місті.
 Поява обмінного еквівалента
Розвиток торгівлі вимагав появи обмінного еквівалента.
Спочатку грошова система була дуже примітивною. Для
обміну використовували так звані кунні гроші: хутро куниці та
інших пухнастих звірів.
 Розвиток культури Київської держави
 Великий поштовх розвиткові культури, освіти і, зокрема, облікової
науки Київської держави дало християнство.
 Виникають школи, пишуться книги, розвиваються науки, зокрема
математика, яка була основою обліку.
 Руська правда
Збірник законів "Руська
правда" Ярослава Мудрого
(середина XI ст.) закріпив
недоторканість приватної
земельної власності.

Власність князя і держави ототожнювалася, розмір данини та податків не

регулювався. Тобто усе було в руках князя. Ця риса господарського, юридично
закріпленого побуту, мала величезний вплив на формування обліку в майбутньому,
за принципом: держава є власником всього або майже всього майна, що
знаходиться в країні.
У Київській Русі велась відповідна
підготовка осіб, які займалися обліком
та іншою писарською роботою.
У монастирях проводили велику і
досить різноманітну господарську
роботу. Саме в монастирях під впливом
візантійської наукової думки
зародилися ідеї майбутньої української
бухгалтерії.

Застосовувався такий обліковий принцип: за

кожен майновий об'єкт відповідає певна
особа або група осіб.
 Цікаво, що облікові залишки звіряли з
фактичними, а не навпаки.

Принцип високої відповідальності привів до створення

витонченої облікової техніки, яка вимагала строгого поділу
облікових регістрів, призначених для фіксації надходження і
відпуску грошей та інших цінностей, послідового проведення
інвентаризації.
З часом вдосконалювалась і грошова система: "кунні гроші"
замінила гривна. Гривна відповідала 20 ногатам, або 25 кунам,
або 50 резанам. У IX—XI ст. в обігу були також карбовані
монети. Перші монети — златники та срібляники з'явилися
вперше за Володимира Великого.

У XII ст. гривна відповідала 50 кунам, або 100 векшам. З'являються

срібні гривни (160—196 г срібла). Золота гривна не набула значного
поширення.
 Період монгольского іга
Період, який призвів до занепаду Київської держави і
перенесення центру східнослов'янської культури в Галицько-
Волинське князівство, вніс свої корективи в економічні
відносини того часу, а відповідно й до обліку, монголами були
нав’язані їхні "облікові стандарти".
 Було запроваджено персональне оподаткування. У зв'язку з цим у 1257 р.
силами чиновників — баскаків було проведено перепис населення. Це був не
статистичний облік населення, а бухгалтерська інвентаризація людей,
закладених у систему подушного оподаткування.
 Виник принцип: кожна людина — об'єкт обліку, кожна особа — підзвітна.
Однак в умовах України-Русі цей податок довго не протримався і був
замінений новим — "сохою".

“Cоха" ґрунтувалася на принципі кругової поруки:

платіж несе громада, а недоїмка будь-якого з її
членів погашається іншими членами громади.
Внаслідок монголо-татарської навали виробництво
(ремесло) мало значні втрати, однак це не вплинуло на
торгівлю. Вже в XIII ст. вона значно зросла.

В обігу крім вітчизняних грошей з'явилися візантійські

монети, монети арабського походження, західноєвропейські
Існував продаж товарів на виплат до 50 % сплати за борг. У
кредитних операціях брали участь безпосередньо князі. У разі
банкрутства майно описували дяки княжої канцелярії. При цьому
насамперед захищалися права князя, потім — іноземців, а вже
потім кредиторів — купців.

Князі також мали значний дохід від

торговельних операцій у вигляді мита. Митний
облік вели осмники та митники.
У XIV—XV ст. розвиток торгівлі сягнув досить високого
рівня, що вимагало чіткої грошової системи обліку. У
Львові в другій половині XIV ст. почали випускати свої
гроші з гербом Галицького князівства.

Середньвічний Львів
Внаслідок роздробленості України українські гроші мали
другорядне значення, а на перший план вийшли
європейські монети, серед яких провідне місце посідав
празький гріш. На рівні держави почали вести облік
наявної грошової маси.
Важливими центрами торгівлі були:

Київ

Львів
Кам'янець-Подільський;

Луцьк.
Утворюються купецькі курії, де було запроваджено
оригінальну систему обліку касових операцій.
 Касова книга складалася з двох
половин: у першій записувався
прихід, а в другій — видатки.

Запис приходу містив такі дані: дата,

сума прописом і цифрами, від кого
надійшли гроші, підстава платежу.
У видатковій половині відображалися:
дата, посилання на розпорядчий
документ, одержувач грошей, сума
прописом і цифрами, цільове
призначення видатку, спосіб оплати.
У верхній частині касової книги на
кожній сторінці зазначався рік.
 Від польського короля торговельні міста, зокрема Львів, мали значні пільги. Так,
наприкінці XIV ст. Львів одержав "складське" право, яке зобов'язувало усіх купців, які
проїжджали через місто, протягом двох тижнів торгувати своїми товарами, за винятком
солі.
 У 1460 р. король Казимир надав купцям пільги у сплаті мита на території королівства, а
Львову виключне право оптової торгівлі та дорожнього примусу. У той же час міське
населення сплачувало податок зі всього майна, як рухомого, так і нерухомого в розмірі
4% від його вартості. Оподатковувалися копальні, млини, корчми.

Отже, складна податкова система, торгівля,

банки, ремесла — все це вимагало розвитку і
вдосконалення облікової системи, повністю
зорієнтованої на Західну Європу.
Основну роль у розвитку обліку відіграли
монастирі, облік яких вівся за
принципом камерального.
 Об'єктами обліку були каса, доходи,
видатки, а також дебіторська та
кредиторська заборгованість.
За дебетом відображалися суми
дебіторської заборгованості клієнтів, за
кредитом їх вклади.
Облік не був систематичним. Прибуткові
й видаткові операції реєстрували в
окремих касових журналах. Облік у
монастирях підготував формування
подвійного запису, який з'явився в
 Люблінська унія
 Історичні події XVI ст. відірвали Україну від візантійського впливу і
зблизили її із Західною Європою. Остаточно це зближення відбулося, коли
за Люблінською унією 1569 р. українські землі повністю відійшли до
Польського королівства. Безпосередній вплив країн Західної Європи,
розвиток книгодрукування, науки, вищої школи — основні складові появи
в Україні разом з новими науковими досягненнями Європи нових
напрямів у бухгалтерській науці.

Люблінська унія 1569 року завершила процес

об'єднання Польського королівства з Великим
князівством Литовським у федеративну
польсько-литовську державу — Річ Посполиту
Висновок:
Ми дізналися про історію та методи
бухгалтерського обліку на території сучасної
України від дослов’янського періоду до доби
Польсько-литовської держави
Джерела
etnosvit.com/uk/tripilskij-slid/
etnogenez.com
uk.wikipedia.org/wiki/
Економіка_Стародавньої_Греції
uk.wikipedia.org/wiki/Боспорська_держава
uk.wikipedia.org/wiki/Празький_гріш
uk.wikipedia.org/wiki/Польсько-литовська_унія
library.if.ua
www.5.ua
www.lutskrada.gov.ua