Тема 12

Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII – в першій

половині ХІХ ст.

Результати навчальної діяльності Зміст історії

України
Учень/ учениця Адміністративно-
Знає: територіальний
Дати подій поділ українських
1798 р. - видання «Енеїди» Івана Котляревського; земель у складі
1728 р- ліквідація Задунайської Січі. Російської імперії.
грудень 1825 - січень 1826 рр. - повстання Чернігівського полку;
1830-1831 рр. – польське визвольне повстання; Українське
1840 р – перше видання «Кобзаря» національне
1846 -1847 рр. - діяльністьКирило - Мефодіївського братства. відродження:
початок, періоди та
Персоналії: особливості.
Іван Котляревський, Устим Кармелюк, Тарас Шевченко, Михайло
Костомаров, Панталеймон Куліш, Відновлення
Значення понять і термінів: українського
«нація», «національне відродження», «національна ідея», «масон», козацтва в час
«промисловий переворот» російсько-
Уміє французької війни.
Встановлювати та групувати вказані дати відповідно до подій,
явищ, процесів, співвідносити дати та історичні факти з періодами, Кирило-
факти- події- з явищами, процесами, визначати послідовність Мефодіївське
історичних подій, явищ, процесів. брацтво.
Визначати правильність застосування в історичному контексті
вказаних понять і термінів. Поширення в
Розпізнавати на картосхемі Україні
адміністративно- територіальний устрій українських земель у російського та
складі Російської імперії, територіальні зміни, що відбулися польського
внаслідок російсько- турецької війни 1806-1812 рр. суспільних рухів.
Характеризувати
Асиміляційну політику Російської імперії щодо України, Початок
економічний розвиток і соціальні відносини, початок промислового
національного відродження, поширення на Україні російського та перевороту.
польського суспільних рухів, програмні засади, документи та
діяльність Кирило-Мефодіївського братства, діяльність та добутки
вказаних діячів.
Визначати
причини та значення національного відродження, діяльності
Кирило-Мефодіївського братства.
Сприймати та інтерпретувати різновидові історичні джерела, що
стосуються теми.
1
 Сучасні історики називають 19 століття довгим, бо українське 19 ст. було
історичною епохою, яка виходила за межі календарного хронологічного століття.
Україну не позначали на картах як окрему державу, її землі входили до складу
двох імперій – Російської та Австрійської.

19 століття- це передусім століття національного відродження.

Національним відродженням називають культурно-політичний процес, під час
якого етнос (народ), усвідомлюючи свою історичну, культурну й економічну
єдність, прагне здобути політичну самостійність. І це прагнення перетворює його в
націю.

Початок національного відродження, а згодом і його піднесення пов’язані з

діяльністю нового соціального прошарку – національної інтелігенції.

Традиційно в процесі національного відродження виокремлюють три етапи:

 Перший етап: від кінця 18 до середини 19 ст. – етнографічний, або

романтичний. «Збирання творчої спадщини народу» – лідери національного
руху на підставі зібраного етнографічного й фольклорного матеріалу
доводять існування оригінальної народної культури та культурних
відмінностей, що відрізняють український народ від інших.

 Другий етап: від 60-х до початку 90-х рр. 19 ст. – академічний, або
українофільський. Лідери національного руху науково обґрунтовують
існування нації, її «споконвічність». На цьому етапі виникає мережа
національних культурно-освітніх, наукових установ. Водночас заходами
інтелігенції поширюються національні ідеї в народному середо вищі.

 Третій етап: від початку 90-х рр. 19 ст. до 1917 р. – політичний.

Національна еліта починає політичний етап національного руху. Засновуються
партії, суспільно-політичні видання, громадські союзи.

Входження українських земель до складу Російської імперії

Держава Російська імперія

Правляча династія Романови

Які Лівобережна Україна (колишня Гетьманщина) (з 1654 р.);

українські Правобережна Україна (з 1793 р.);
землі Західна Волинь (з 1795 р.);
входили
Південна Україна і Крим (1774-1791 рр.)

2
 Адміністративно-територіальний устрій підросійської України

ПРАВОБЕРЕЖНА ЛІВОБЕРЕЖНА ПІВДЕННА УКРАЇНА

УКРАЇНА та
СЛОБІДСЬКА
УКРАЇНА
Київське Малоросійське Новоросійське і
генерал-губернаторство генерал-губернаторство Бессарабське генерал-
губернаторство
Київська, Волинська, Харківська, Чернігівська, Катеринославська,
Подільська губернії Полтавська губернії Херсонська, Таврійська
губернії
Губернія очолювалась губернатором, мала своє губернське правління:
канцелярію губернатора, губернське правління, статистичне бюро, землевпорядну
комісію тощо.
У кожній губернії діяли губернські судові палати. Поліцейську службу в
губернських містах очолював поліцмейстер, у повітових – городничий, у міських
кварталах – пристави та доглядачі.
Чорноморськими портами керували градоначальники, які поєднували повноваження
командирів портів, начальників місцевих гарнізонів, комендантів міст і за статусом
прирівнювалися до губернаторів.

3
 Повіти
Очолював капітан-справник, обраний дворянами зі свого середовища
Повіти поділялися на волості
у кожній із яких налічувалося кілька десятків сіл та інших населених пунктів.

Національний і соціальний склад населення.

Регіон україн Віросповід Панівний Національні Кріпаки

ці ання клас меншини
українців
ПРАВОБЕРЕЖНА 88 % православні Польська Поляки, євреї, 75-90%
УКРАЇНА шляхта, росіяни
російське
дворянство
ЛІВОБЕРЕЖНА 95% православні Російське Поляки, євреї, 30-45%
УКРАЇНА дворянство росіяни, греки,
серби, болгари
СЛОБІДСЬКА 86% православні Російське Росіяни 30-45%
УКРАЇНА дворянство
ПІВДЕННА 72% православні Російське Росіяни, серби, 20-15%
УКРАЇНА дворянство німці, євреї,
греки
 На початок 19 ст. у складі Російської імперії перебувало до 80 % українських
етнічних територій, на яких проживало майже 85 % усього українського
населення.
 Населення міст було здебільшого неукраїнським.
 У дев’яти українських губерніях станом на 1811 р. проживало 8,7 млн, а у
1863 р. – 13,6 млн людей. Упродовж 19 ст. чисельність населення
підросійської України зросла майже втричі й на 1897 р. становила 23,8 млн
осіб, із них 17 млн українців.
 Крім українців, тут мешкали представники інших народів та релігій:
росіяни, поляки, євреї, німці, білоруси, кримські татари, молдавани тощо.
 Істотним на Правобережжі був відсоток єврейського населення – 3,5.
Російський уряд запровадив для євреїв т. зв. смугу осілості, заборонивши їм
переселятися далі за територію колишньої (до середини 17 ст.) Речі Посполитої
(відповідно Лівобережжя потрапляло до цієї смуги, а Слобожанщина
перебувала поза нею).

Соціальний поділ: ще на початку 20 ст. 93 % українського населення Російської

імперії становили селяни.
Крім селян, в Україні були представлені й інші верстви: дворянство, духівництво,
міщани, купці, ремісники, робітники. Щоправда, українців з-поміж земельної
аристократії, чиновників, офіцерів, світської інтелігенції було вкрай мало або й
зовсім не було.
Серед селян, виокремлюють дві основні групи – поміщицькі й державні (казенні).

4
 Україна в системі міжнародних відносин Україна в російсько-
турецьких війнах початку XIX ст.
Російсько- турецька війна 1806-1812 рр.
Мета учасників • Туреччина прагнула повернення контролю над Північним
Причорномор'ям.
• Росія напередодні війни з наполеонівською Францією бажала
попередити ймовірний удар Туреччини з тилу
Участь України • Україна — база постачання російської армії.
• В українських губерніях провели набір земського ополчення.
• Воєнні дії велися на території Південної Бессарабії; особливо
жорсткі бої були за Ізмаїл
Результати • За Бухарестським миром (1812)
війни Росія отримала Бессарабію — частину Молдови в межиріччі Дністра
і Пруту; населення Хотинського, Акерманського та Із-
маїльського повітів було переважно українським.
• Росія убезпечила свої південні кордони
Переможне завершення війни з Туреччиною забезпечило Росії тил з півдня,
вивільнило Дунайську армію й полегшило боротьбу проти Наполеона, який у цей
час робив останні приготування до нападу на Росію.

Україна у війні Наполеона з Росією (1812)

Причини • Наполеон безуспішно вимагав від Олександра І підтримати

війни блокаду Англії.
• Росія вимагала вивести французькі війська з Прусії
Українське • З початку XIX ст. Франція звинуватила російський уряд у
питання у ліквідації українського козацтва.
підготовці • Велися переговори із Задунайською Січчю про спільні дії проти
до війни Росії.
• Посол Франції у Туреччині розглядав плани організації
українського повстання проти імперської влади
Плани • Не існувало єдиного плану облаштування повоєнної України, лише
Наполеона загальні проекти.
щодо • Правобережна Україна мала відійти до Великого герцогства
України Варшавського.
• Волинь мала відійти до Австрії як плата за воєнну допомогу у
війні з Росією.
• На території Лівобережної та південної України планувалося
створити дві держави — наполеоніди, — які підпорядковувалися б
Франції
Ставлення • Прибічники Гетьманщини сподівалися на допомогу Наполеона
українців у відновленні автономії або незалежності України.
до війни • Більшість українських дворян підтримали Росію, побоюючись
передання українських земель Польщі.
5
 • Польська шляхта Правобережжя була на боці Наполеона,
сподіваючись відновити Річ Посполиту
Участь • Сформовано козацькі кінні полки (25 тис. осіб), які
українців у озброювалися за рахунок громади; сім'ям ополченців обіцяні довічна
війні свобода і земля.
• Сформовано земське ополчення (75 тис. осіб), до якого могли
вступати, за згодою поміщиків, і кріпаки. Набір обмежено
Чернігівською і Полтавською губерніями.
• Мешканці окупованих французами повітів Західної Волині
організували партизанську боротьбу.
• Українські полки брали участь у боях на теренах Росії
(Бородинська битва 1812 р.) та в Європі (Лейпцизька битва 1813 р.),
несли гарнізонну службу в населених пунктах Франції, Німеччини,
Польщі
Результати • Земське ополчення розформовано, не отримавши жодних
війни пільг; кріпаки повернулися до поміщиків з нагородою в 2
ДЛЯ карбованці.
українців • У козаків кавалерійських полків відібрали надані привілеї, знову
повернувши їх до стану державних селян; витрати на озброєння компен-
совані не були.
• Чимало козацьких ополченців вступили до Чорноморського
козацтва

Російсько- турецька війна 1828-1829 рр.

Мета • Туреччина прагнула відновити контроль над чорноморськими
учасників протоками.
• Росія скористалася послабленням Туреччини внаслідок Грецької
національно-визвольної революції для розширення причорноморських
володінь
Участь • 1828 р. на бік Росії перейшла частина козаків Задунайської Січі,
України очолювана кошовим отаманом Й. Гладким, що сприяло перемозі
російського війська.
Сформоване з них Окреме Запорозьке військо взяло активну участь
у боях проти турків. Після закінчення російсько-турецької війни козакам
було дозволено оселитися на північному узбережжі Азовського моря .
Так виникло Азовське козацьке військо (1832-1864), що боролося з
турецькими контрабандистами.
Козаків, що залишились і не підтримали Гладкого турки арештували,
ув язнили та вбили. Січ припинила існування.
Отже- 1728 р- ліквідація Задунайської Січі.
• На боці Росії утворене Дунайське козацьке військо, яке брало
участь у бойових діях
Результати • За Адріанопольським миром (1829) Туреччина передала Росії
війни гирло Дунаю і східне узбережжя Чорного моря.

6
 Прагнучи колонізувати південно-східні окраїни імперії, російський уряд
упродовж 1862–1866 рр. організував переселення у західну частину Кавказу 1142
сімей азовських козаків.
Йосип Гладкий
 Йосип Гладкий був родом із заможної козацької родини. Вже маючи сім ю,
подався чумакувати, тоді працював в Одесі, а далі опинився на Задунайській
Січі.
 Під час російсько-турецької війни 1828 р. він як кошовий отаман організував
перехід частини козаків до Російської імперії, разом із канцелярією та
скарбницею.
 Козаків, які залишилися в Задунайській Січі, турки вирізали у якості покарання
за зраду; Січ припинила існування.
 А Гладкий за штурм турецької фортеці Ісакчі. Останній отаман отримав
звання полковника, золотий Георгіївський хрест і дворянство.
 У відставку Гладкий вийшов у чині генерал-майора і наказного (1789-1866)
отамана Азовського козацького війська.

Соціально-економічний розвиток українських земель у першій половині XIX ст.

Сільське господарство
Ознаки феодальної системи:
 Кріпосництво: рабська праця, застарілі знаряддя, низька продуктивність
 Велике поміщицьке землеволодіння.
 Малоземелля селянства, яке не працює на ринок.
 Переважання панщини над грошовим оброком.
Сільське господарство загалом на початку 19 ст. розвивалося екстенсивним
шляхом, здебільшого за рахунок розширення посівних площ та посилення
панщини.

Частина господарств пішли інтенсивним шляхом - покращуючи якість.

Ознаки товарного виробництва:
 Посіви технічних культур (буряків, тютюну, льону, конопель, соняшнику).
 Поліпшення обробітку землі, використання добрив.
 Використання найманої прані та сільськогосподарської техніки.
 Спеціалізація районів: Правобережжя цукрові буряки, Лівобережжя конопля.
Південь — тваринництво, Закарпаття — садівництво і виноградарство.
 Оренда землі.
Одним із поміщиків, який обстоював раціональне ведення сільського
господарства, був Василь Каразін. Його зусиллями в 1811 р. в Харкові було
засновано Філотехнічне товариство, яке об’єднало близько 100 членів і пропагувало
серед поміщиків передові методи господарювання. В. Каразін у своєму маєтку створив
хімічну лабораторію, метеорологічну станцію та дослідне поле.

Промисловість
Промисловий переворот – перехід від ручної праці до механізованої, від мануфактури
до фабрики великого машинного виробництва.
7
  На українських землях Російської та Австрійської імперій стартує в 30 -40 роки
XIX ст.
 Головна ознака - використання парових двигунів.
 Починається в харчовій промисловості — на цукрових заводах та ґуральнях.
 Формуються суспільні верстви підприємців і найманих працівників
( пролетаріат).

Першу цукроварню, яка застосувала парову технологію виробництва цукру,

було збудовано в 1843 р. промисловою фірмою «Брати Яхненки й Симиренко» в селі
Ташлику на Черкащині. У 1861 р. на Україні налічувалося 229 цукрових заводів.

Засновано й перші машинобудівні заводи. Зокрема, у 1841 р. на хуторі

Дмитрівському на Чернігівщині український поміщик Д. Кандиба збудував
підприємство з виробництва сільськогосподарських машин, гідравлічних пресів,
парових котлів тощо.

Наприкінці 30-х – на початку 40-х рр. 19 ст. в Україні геологічні експедиції

виявили великі поклади високоякісного кам’яного вугілля в Донецькому кряжі.
Згодом було відкрито поклади залізної руди в околицях міста Кривий Ріг, що
разом з вугіллям Донбасу поклало початок формуванню Донецько-Криворізького
промислового регіону.

Фірма «Брати Яхненки й Симиренко»

У 1840–1850-ті рр. в Україні розгорнули активну підприємницьку діяльність
родини Яхненків, Симиренків, Харитоненків та інших.

 Яхненки та Федір Симиренко (чоловік сестри) походили з селян-кріпаків із

Черкащини.
 На торгівлі хлібом, цукром, полотном Яхненки розбагатіли, викупилися з
кріпацтва,
 У 1840-х рр. створили промислову фірму «Брати Яхненки й Си миренко».
 Окрім Ташлицького цукрового заводу, наприкінці 1840-х рр. поблизу с.
Млієва було збудовано ще два – Городищенські цукроворафінадний і
машинобудівний заводи.
 За технічним оснащенням цей завод був найкращим у Росії і не поступався
рафінадним заводам Європи, зокрема Франції.
 Машинобудівний завод виробляв парові двигуни та устаткування для
цукрової промисловості.
 На заводі було споруджено два пароплави з металевим корпусом –
«Українець» та «Ярослав Мудрий»
 Добре впорядковане було селище робітників і службовців, у якому
вулиці освітлювались газовими ліхтарями, що тільки-но почали з’являтися у
великих містах імперії. Селище вирізнялося ошатними житловими будинками.
Були в ньому крамниці, лікарня, аптека, бібліотека і навіть театр.

8
 Міста
• Міста перетворюються на центри промисловості й торгівлі: від 1825 до 1861 р.
кількість промислових підприємств у містах зросла втричі.
• Чисельність міщан зросла за першу половину XIX ст. втричі — до 11 %, на
Півдні України — майже в 65 разів.
• 1817 р. Одесу проголошено порто-франко (вільним портом) — до міста
дозволено безмитне ввезення іноземних товарів та їхній безмитний продаж; Одеса
стала найбільшим містом України та третім Росії за кількістю мешканців.
• Українські міста заселялися переважно неукраїнцями: російськими
чиновниками, російськими та єврейськими купцями, ремісниками, робітниками тощо;
на Правобережжі в містах проживало чимало поляків, у Західній Україні — поляки,
румуни, німці, євреї
Торгівля
• Розвиток внутрішньої торгівлі пов'язаний з поглибленням регіональної
спеціалізації та товарністю виробництва.
• Роздрібна торгівля велася у постійних міських крамницях; у невеличких
містечках — на щонедільних базарах і торгах.
• Гуртова торгівля відбувалась на ярмарках; існувало близько 2 тисяч ярмарків,.
До найбільших ярмарків в Україні у першій половині 19 ст. належали
Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський у Харкові, Іллінський у Ромнах
(з 1852 р. у Полтаві), Київський контрактовий, Георгіївський у Єлисаветграді.
• Чумакування — торгівля і перевезення товарів, передусім солі й риби —
сприяло розшаруванню селянства і був одним з основних джерел накопичення
капіталу.
На початку 19 ст. чумацтво стає основним засобом перевезення вантажів в
Україні. Чумаки об єднувались у групи - валки, обирали отамана.
• Більшість купців — росіяни, поступово з'являються й українці (найвідоміші —
Яхненки)

• Росія торгувала передусім через порти Чорного та Азовського морів.

• Експорт: Наддніпрянщина — хліб, м'ясо, вовна, тютюн, сало, олія, цукор;
Галичина — сільськогосподарська продукція; Буковина — вовна, ліс, льон.
• Імпорт: тканини, вироби з металу, скло, посуд, колоніальні товари (чай, кава,
прянощі тощо)
Транспорт
• Найпопулярніший гужовий транспорт; побудовані лише дві шосейні дороги,
бракувало річкових мостів і переправ.
• 1823 р. споруджено перший український пароплав «Бджілка», який
буксував вантажні баржі.
• У 40-х роках XIX ст. пароплави стали курсувати не тільки Дніпром, а й
Дністром та Десною; у 50-х роках діяло дві пароплавні компанії, яким належало 17
пароплавів.
• 1828 р. миколаївський суднобудівний завод започаткував морське пароплавство,
з'єднавши Одеси з містами Криму

9
 Громадська опозиція російському царизму в Україні. Соціальні протести.

Поняття Масонство — релігійно-етичний рух «вільних каменярів». Його при-

масонства бічники закликали до морального самовдосконалення й об'єднання
людей за принципами взаємодопомоги, інтернаціонального братерст-
ва, рівності
Учасники Масонські осередки —ложі — об'єднували представників привілейо-
руху ваної верхівки суспільства; кожна ложа нараховувала 20-80 осіб
Найвідоміші • Харківська «Вмираючий сфінкс» (1817).
ложі • Полтавська «Любов до істини» (1818) вирізнялася
національним спрямуванням; її членами були І. Котляревський,
С. Кочубей, В. Лукашевич, П. Капніст.
• Київська «Ложа об'єднаних слов'ян» (1818).
• Одеська «Понт Евксинський» (1818) була багатонаціональною,
її засновником став граф О. Лонжерон, майбутній генерал-губернатор
Результати • 1822 р. цар Олександр І заборонив діяльність масонів.
діяльності • Українське масонство не стало провідником реформування
суспільства відповідно до ідеалів братства.
• На основі забороненої полтавської ложі В. Лукашевич утворив
Малоросійське товариство (1819-1826), що ставило на меті скасу-
вання кріпацтва й відновлення української автономії у складі Польщі

Декабристський рух в Україні

Декабристи — представники дворянства Росії, які боролися за повалення царату та
скасування кріпацтва. У грудні 1825 р. вони здійснили спробу державного перевороту
Причини й  Розуміння частиною російської еліти, що кріпацтво і
передумови самодержавство є головними причинами відсталості Росії.
поширення  Вплив війни з Наполеоном 1812 р., яка виховала патріотизм
майбутніх декабристів та зблизила їх з народом, та закордонних
походів російської армії 1813-1814 рр., що познайомили із
західними революційними вченнями.
 Розчарування в Олександрі І, який спочатку сприяв розробці
реформаторських проектів, а після наполеонівських воєн
установив реакційний режим.
 Вплив міжнародних подій: зростання національно-визвольного
руху в Італії, Греції, Іспанії.
 Діяльність масонських лож та Малоросійського товариства.
 Діяльність таємних дворянських організацій, метою яких був
державний переворот та проведення прогресивних реформ
Декабристські  Південне товариство з центром у Тульчині (Україна) (1821),
організації керівник — П. Пестель.
 Північне товариство з центром у Петербурзі (1822), керівник
— М. Муравйов.
 Товариство об'єднаних слов'ян у Новограді-Волинському
(1823), фундатори — брати Андрій та Петро Борисови; 1825 р.
10
 об'єдналося з Південним товариством
Повстання 14 грудня 1825 р. повстання в Петербурзі було придушене через
декабристів нерішучість організаторів.
28 грудня 1825 р. учасники Південного товариства С. Муравйов-
Апостол та М. Бестужев-Рюмін підняли повстання Чернігівського
полку поблизу Василькова. Урядові війська змогли ізолювати
повсталих, солдати здалися практично без бою.
Отже- Грудень 1825 - січень 1826 рр. -повстання Чернігівського
полку
Підсумки Мета й ідеї були незрозумілими народові, вони мали вузьку
декабристськ соціальну базу (дворянство), керівники не проявили рішучості за
ого руху переваги урядових військ.
• Декабристи стали взірцем мужності, героїзму та самопожертви.
• Вперше в історії Російської імперії організоване збройне
повстання проти самодержавства, що дало поштовх революційному
рухові в наступні роки (польське повстання 1830-1831 рр., діяльність
Кирило-Мефодіївського братства).
• Після поразки декабристів створено таємну поліцію, посилився
нагляд за вищими навчальними закладами

Програмні документи декабристів

Південне Північне товариство Товариство

товариство об'єднаних слов'ян
( П. Пестель) ( М. Муравйов) ( брати Борисови)
Назва «Руська правда» Конституція «Правила об'єднаних
слов'ян»
Політичний Республіка Конституційна Республіка
устрій монархія
Права і  Виборче право для чоловіків;
свободи  скасування кріпосницва з наділенням селян землею
 скасування станових обмежень
 свобода слова; друку, віросповідання
Національне •Збереження єдиної •Росія — федерація з •Слов'янські народи
питання неподільної Росії. чотирнадцяти держав і об'єднуються у
•Польща має право двох областей без федеративну
на відокремлення. урахування етнічних республіку.
•Україна — одна з кордонів. •Створення окремої
десяти областей Росії •Україна поділиться на Української держави
Чорноморську державу не передбачене
з центром. у Києві та
Українську державу з
центром у Харкові

11
 Польське повстання 1830–1831 рр.

Причини Порушення дарованої імператором Олександром І Конституцію Королівс-

тва Польського (1815)
Мета Відновлення незалежності Польщі в кордонах 1772 р.
Основні • У листопаді 1830 р. розпочалося збройне повстання у Варшаві.
події • Утворений Національний уряд на чолі з князем А. Чартерийським.
• Із гаслом «За нашу і вашу свободу!» Національний уряд звернувся
по допомогу до росіян, українців, білорусів і литовців.
• Національний уряд не передбачав для інших народів автономії,
скасування кріпацтва та шляхетських привілеїв, тому селянство та
представники інших національностей відмовилися від збройної
боротьби.
• Командуючий російською армією на Правобережжі закликав
селян вступати до новосформованих козацьких загонів для
протистояння полякам, обіцяючи відновлення козацького стану; селян
заохочували заарештовувати поміщиків-поляків в обмін на свободу.
• У вересні 1831 р. російські війська генерала І. Паскевича взяли
Варшаву і придушили повстання
Наслідки повстання
Для Польщі Для України
• Значна частина польських рево- • 1839 р. остаточно ліквідовано
люціонерів емігрувала до Західної греко-католицьку церкву в Росії.
Європи. • Замість закритих Кременецького ліцею
• Почалася нова хвиля та Віленського університету відкрито Київ-
русифікації Правобережної України. ський університет (1834).
• Значну частину польської • Розкол україно-польського союзу в
шляхти Правобережжя позбавлено Галичині та розвиток власне українського
дворянства і маєтків національного відродження

Соціальний протест селян

Причини • У Росії — посилення кріпосного гніту.

• Безправне становище селянства, зловживання імперських
чиновників
Мета Скасування кріпацтва (в Росії) або повинностей, отримання землі
Методи • Скарги на поміщиків до урядових установ.
боротьби • Непокора місцевим та центральним властям.
• Організація органів самоврядування.
• Псування знарядь праці, відмова виконувати повинності,
втечі.
• Повстання, підпал маєтків та вбивства поміщиків

Найбільші • Повстання проти режиму військових поселень у Чугуєві

повстання (1819), Шебелинці (1829) на Харківщині.
12
 • Виступи під проводом У. Кармелюка на Поділлі. Після
втечі з солдатів разом із загоном однодумців здійснював напади на
поміщиків, купців, шинкарів.
У 1830–1835 рр. селянський рух під його проводом охопив
усе Поділля, райони Бессарабії та Київщини. У повстанському русі
брали участь близько 20 тис. осіб. Протягом двох десятків років
боротьби повстанські загони на чолі з Кармалюком здійснили
понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки.
«Українського Робіна Гуда» чотири рази заарештовували,
засу джували до каторжних робіт і засилали до Сибіру. Але щоразу
він утікав, повертався на Поділля й знову очолював повстанців.
Значення • Змушували поміщиків зменшувати експлуатацію селянства.
соціальних • Спонукали представників українського дворянства до
рухів розв'язання проблеми кріпацтва та національного відродження
України.
• Були продовженням соціальної боротьби українців попередніх
століть

Початок українського національного відродження

Національне відродження — пробудження національної самосвідомості народів, які
не мали власної державності; фактично стало процесом становлення нації.
Передумови:
 Вплив ідей Великої французької революції: свобода, рівність, братерство,
право націй на самовизначення.
 Затвердилася західноєвропейська ідея народності про визнання народу як
вищого джерела влади, що має право на власну державу, культуру та історію.
 Діяльність староукраїнців, або «любителів малоросійської старовини», які
намагалися зберегти історію та культуру зникаючої України у своїх історичних
та етнографічних працях.
Труднощі:
 Відсутність власної державності внаслідок ліквідації Гетьманщини, автономії
Слобожанщини, Запорозької Січі.
 Поділ українських земель Австрійською та Російською імперіями.
 Асиміляційна політика щодо українців з боку панівних кіл Австрії та Росії,
політичні, економічні та освітньо-культурні обмеження і заборони.
 Поступова втрата національної еліти, яка переходила на позиції панівних
націй, і перетворення українців на селянський народ.

Початок національного відродження в Наддніпрянській

Україні
1798 р. вийшли друком перші частини поеми «Енеїди»
І.Котляревського розмовною українською мовою, які
започаткувала нову українську літературу.

13
Збирання і • М. Цертелєв надрукував першу збірку українських історичних
публікація дум — «Опыт собирания старинных малороссийских песен» (1819).
українського • М. Максимович підготував перші видання ліричних
фольклору та українських пісень «Малоросійські пісні» (1827), «Українські
літератури народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849).
• 1841 р. у Петербурзі за редакцією Є. Гребінки вийшов
альманах «Ластівка», у якому всі твори були написані українською
мовою.

14
Дослідження •«Граматика малоросійського наречія» О. Павловського (1818)
української уперше розробила граматичний стрій української мови, принципи її
мови літературного та розмовного вжитку.
•І. Срезневський у статті «Взгляд на пам'ятники украинской на-
родной словесности» (1834) обґрунтував самостійність української
мови, яка має велике літературне майбутнє.
Історія «Історія русів» – пам’ятка української історичної прози й
публіцистики кінця 18 ст. З’явився цей твір в середовищі козацької
старшини. Хоча авторство його точно не встановлене, більшість
дослідників припускає, що створив «Історію» Григорій Полетика.

Пробудженню національної самосвідомості, поверненню забутих

імен та героїчних сторінок минулого посприяла чотиритомна праця
Дмитра Бантиша-Каменського «Історія Малої Росії», що
побачила світ 1822 р. в Москві.
Вона фактично є першою масштабною узагальнювальною
працею з історії України від найдавніших часів до кінця 18 ст.
«Історія Малої Росії» написана на широкій джерельній базі з
використанням не опублікованих раніше архівних матеріалів.
Заснування • 1805 р. за ініціативи й сприяння В. Каразіна відкрито
Харківського Харківський університет, який став центром українського
університету духовного відродження.
(1805) Ректором університету тривалий час був український поет
П. Гулак-Артемовський.
• При університеті працювала друкарня, яка за перші десять
років існування випустила половину всіх книг, що видавалися в
Російській імперії.
• 1812 р. вийшло перше періодичне видання в підросійській
Україні — «Харьковский еженедельник»; також популярними журна-
лами стали «Український вісник», «Український журнал», «Запо-
розька старовина».
• Гурток «харківських романтиків» під проводом
Срезневського вивчав українську історію та культуру, впроваджував
українську мову в літературу; 1831 р. гурток видав «Український
альманах» з творами харківських письменників та українським
фольклором.
• 1834р. заснування Київського університету спричинило перемі-
щення українського інтелектуального центру з Харкова до Києва
Заснування • Створений на базі Кременецького ліцею, який зачинили після
Київського участі його студентів у польському повстанні 1831 р.
університету • Головна мета заснування — боротьба з пропольськими
(1834) настроями, насадження російської культури на Правобережжі.
• Став українським інтелектуальним центром, перейнявши цю
роль у Харківського університету
Результати Формування національної ідеї — відновлення власної державності
15
 для захисту економічних та культурних інтересів
1840 р – перше видання «Кобзаря».

Новгород-Сіверський автономістський гурток

 Діяв у 80–90-х рр. 18 ст. в Новгороді Сіверському.
 З діяльністю цього гуртка, до якого належали нащадки колишньої козацької
старшини, пов’язують розвиток ідеї автономізму – відновлення козацької
автономії в межах Російської держави.

 Члени гуртка поширювали патріотичні публіцистичні твори (промови І.

Мазепи та П. Полуботка), створювали проекти розвитку української освіти й
науки та відновлення українських козацьких формувань тощо.

 У квітні 1791 р. гурток організував секретну подорож Василя Капніста до

Берліна. В. Капніст просив поклопотатися, щоб Україна на випадок
війни між Пруссією та Росією отримала «протекцію короля», який допоміг би
українцям визволитися від московської влади... Однак Пруссія ще не була
готова до розриву з Росією, і міністр ухилився від певних обіцянок.

 Другою подією, пов’язаною з Новгород-Сіверським гуртком, є створення

«Історії русів» . При пускають, що її автор належав саме до цього гуртка.
Більшість дослідників вважають, що воно належить Григорієві Полетиці.
«Історія русів» розповідає про події в Україні від найдавніших часів до 1769 р.
Основні ідеї твору:
 Критика самодержавства і кріпосництва, оспівування незалежної козацької
держави, козацьких прав та вольностей.
 Обґрунтовано думку, що саме Україна, а не Росія є прямою наступницею
Київської Русі, що українці – окремий від росіян народ зі своїми традиціями, а
тому Україна має всі права на відновлення козацького самоврядування.
 При цьому, одначе, не заперечувалося право російського імператора управляти
Україною.
Кирило-Мефодіївське братство (1846-1847)

Передумови • На початку 1840-х років студенти й викладачі Київського

створення університету організували таємний гурток «Київська молода»,
учасники якого цікавилися національно-визвольною боротьбою
слов'янських народів.
• 1846 рр. гурток оформився в нелегальне Кирило-Мефодіївське
братство, назване на честь слов'янських просвітителів
Організатори • Професор Київського університету історик М. Костомаров.
• Викладач гімназії, письменник П. Куліш.
• Чиновник М. Гулак. • Поет і художник Т. Шевченко
Мета Утвердження національної української державності з демократичним
діяльності ладом у конфедерації слов'янських держав — союзі незалежних дер-
жав, що об'єднуються з метою координації своєї діяльності
Програмні • «Статут Слов'янського товариства св. Кирила і
16
документи Мефодія» В. Білозерського.
• «Закон Божий, або Книга буття українського народу» М. Кос-
томарова.
• «Начерки Конституції республіки» Г. Андрузького
Програмні • Створення конфедерації вільних слов'янських держав з
засади демократичним ладом (на кшталт США) зі столицею в Києві, вищим
органом федерації мав стати Слов'янський собор (сейм) із
консультативними повноваженнями.
• Реалізація християнських ідеалів справедливості, свободи й
рівності в поєднанні з українськими патріотизмом.
• Повалення самодержавства і встановлення республіки.
• Ліквідація кріпосного права.
• Рівність громадян перед законом, скасування станів.
• Поширення освіти серед народу
Течії • Поміркована, або ліберальна, на чолі з М.Костомаровим та П.
Кулішем: за легальну просвітницьку роботу і пропаганду реформ.
• Радикальна на чолі з М. Гулаком та Т. Шевченком: за
створення бойової організації з підготовки народного повстання
Практична • Поширення програмних документів і творів Т. Шевченка.
діяльність • Пропаганда ідей в університеті та інших навчальних закладах
Києва.
• Розробка проекту створення в Україні широкої мережі
початкових навчальних закладів для всіх верств населення.
• Збирання коштів на видання української книги, зокрема
популярних книжок економічного змісту.
• Установлення контактів з литовськими, польськими, чеськими
революціонерами
Ліквідація • У березні 1847 р. за доносом братчики заарештовані та
братства відправлені до Петербурга, де слідством керував сам Микола І.
• Братчики отримали різні покарання: Т. Шевченка віддали в
солдати й заслали на 10 років без права писати й малювати; В.
Білозерського заслано в Олонецьку губернію під нагляд поліції; М.
Гулак три роки перебував у Шліссельбурзькій фортеці, після чого був
засланий до Пермі.
• Були амністовані в 1855 р. (крім Т. Шевченка) після смерті
Миколи І
Значення Перша спроба інтелігенції перейти від культурницького до полі-
діяльності тичного етапу визвольної боротьби.
братства Уперше здійснено спробу об'єднати українську національну ідею із
загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов'янської
єдності.
Національне звільнення українців розглядалося в контексті загаль-
ноєвропейської боротьби поневолених народів.
За своїми світоглядними принципами братство було схожим на такі
європейські організації, як «Молода Італія», «Молода Ірландія»

17
 Микола Костомаров
 Народився на Воронежчині, був позашлюбною
дитиною поміщика Івана Костомарова та кріпачки,
тому був кріпаком власного батька. Ситуацію не
змінив навіть подальший шлюб батьків Костомарова.
Після смерті батька матері довелося викуповувати
сина з кріпацтва.
 У Харківському університеті Костомаров зблизився
з гуртком українських романтиків Харківського
зацікавився козацьким минулим України, а от
захистити магістерську дисертацію, присвячену
Берестейській унії, йому не дали через незадоволення церкви.
 1845 р. Костомаров переїхав до Києва, де став викладачем Київського
університету і співзасновником Кирило-Мефодіївського братства, а також
автором програмних документів.
 Після арешту він був засланий до Саратова, а після завершення заслання очолив
кафедру російської історії Петербурзького університету.
 На цей період припадає заснування громадівського руху. Журнал «Основа»
публікував роботи вченого, які обґрунтовували відмінності історії українців і
росіян.
 1862 р. він подав у відставку на знак протесту проти репресій в університеті та
зосередився на дослідницькій роботі.
 Костомаров першим у Східній Європі обґрунтував народницьку школу історії:
головним він уважав історію народу в усіх її проявах, а не події чи історичні
постаті. Помер і похований учений у Петербурзі.

Пантелеймон Куліш
 Народився на Чернігівщині в сім'ї доволі
заможного землевласника. Був вільним слухачем у
Київському університеті, хоча диплому не отримав.
 Працюючи вчителем у Києві, зійшовся з М.
Гулаком, М. Костомаровим і В. Білозерським, які стали
засновниками братства. Тоді ж він серйозно захопився
християнськими ідеями і багато подорожував
Правобережжям як член Археографічної комісії, що
досліджувала історичні пам'ятки.
 Завдяки своїй літературній діяльності Куліш
отримав запрошення до Петербурзького університету на посаду викладача
російської мови для іноземних студентів
 Під час відрядження до Польщі його заарештували у справі Кирило-
Мефодіївського братства. Далі було заслання до В'ятки, та вже за три роки
Куліш повернувся до російської столиці.
 1859 р. він видав перший історичний роман українською мовою «Чорна
Рада» та став співзасновником громади. Згодом він тісно співпрацював з
галицьким українським рухом народовців.
18
 Протягом життя змінювалися погляди митця: у молодості захоплений добою
козаччини, у зрілі роки він розчарувався в ній, уважаючи надто руйнівною
стихією. Він набагато пережив своїх товаришів по братству, померши майже
там, де й народився, — на Чернігівщині.

19