Екзаменаційний білет №9

1. Формування території України

Становлення будь-якої держави – процес тривалий, бо потребує

формування території, визначення кордонів та їх погодження з
сусідніми народами тощо. Серед науковців немає спільної думки
про етапи формування території української держави у ході
історичних процесів. Проте більшість науковців виникнення
окремого українського етносу до Xll – XV ст.
Територія України сформувалася внаслідок складних взаємин із
сусідніми народами й державами. Виділяють кілька історичних
періодів її формування.
Київська Русь – держава східних слов`ян. Початок формування
українського народу та його державності належить до часу
існування великої держави східних слов`ян – Київської Русі (lX –
Xll ст.). У 1187 р. вперше згадується географічний термін
«Україна». Найбільш вірогідне пояснення цієї назви – від слів
«край», «країна».
Від середини Xll ст. українські землі перебували під владою
монголо-татарських ханів, Великого князівства Литовського,
Польщі, Угорщини, Туреччини.
Запорізька Січ – осередок боротьби за українську державність.
Наприкінці XV ст. виникло українське козацтво, яке з часом
утворило Запорізьку Січ.
У Xll ст. Запорізька Січ стала осередком національно-визвольної
боротьби українського народу. Рішенням Переяславської ради
(1654 р.) Лівобережна Україна приєдналась до Росії.
Україна в складі двох імперій. Кінець XVlll ст. до Росії приєдналось
Причорномор`я. В 1772 р. Галичина ввійшла до складу
Австрійської імперії (яка з 1867 р. називалася Австро-Угорською),
Правобережна Україна в 1793 – 1795 рр. ввійшла до Російської
імперії.
Україна в Новітній час. Наприкінці Першої світової війни (1914 –
1918рр.) Російська та Австро-Угорська імперії розпалися. Але
кілька спроб у 1917 – 1920 рр. створити незалежну Українську
державу були невдалими. Східна й центральна частини України
ввійшли до Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) як
Українська РСР (УРСР), а західноукраїнські землі ще два
десятиліття перебували в складі Польщі, Чехословаччини, Румунії.
У 1939 р. до УРСР були приєднані Східна Галичина й Волинь (від
Польщі); у 1940 р. – Буковина й Південна Бессарабія (від Румунії);
у 1945 р. – Закарпаття (за договором із Чехословаччиною).
У 1954 р. згідно з рішенням Верховної Ради СРСР Кримську
область було передано УРСР. Сучасний історичний період
розпочався 24 серпня 1991 р., коли після розпаду СРСР Україна
була проголошена незалежною державою.

2. Відомості про етнічний склад населення України надають

державні переписи. Перший загальний перепис на території Східної
України і Волині проводився у 1897 p., у Західній Україні
(Галичина, Буковина, Закарпаття) - у 1910 р. Вони надали
найповніші й найточніші дані. Завдяки даним переписів можна
зробити висновок, що Україна склалася як багатоетнічна держава за
явної переваги українців. Етнічний склад населення на території
України змінювався; кожний народ привносив свої звичаї та
традиції. Унаслідок тривалої взаємодії сформувалися риси сучасної
української нації.
Національний склад населення - це поділ населення за
національною або етнічною ознакою. На території нашої країни
мешкають представники близької 110 націй і народностей. Основну
частину населення складають українці та росіяни, частка інших
народів невелика. Національний склад більш різноманітний
поблизу кордонів України.
Українці переважають у всіх областях, крім АР Крим (тут частим
росіян - 67%). Частка українців перевищує середній показник в
областях, де переважають сільські мешканці (тут вона складає
близько 90 %). У середині 1980-х pp. почалося повернення в
Україну кримських татар, що збільшило їхню кількість більш ніж у
7 разів.
Унаслідок міграційних потоків в Україні за останнє десятиліття
збільшилася кількість азербайджанців, узбеків, казахів, грузинів,
вірменів, корейців, в'єтнамців тощо. Ці й інші народи, що
населяють Україну, складають національні меншості нашої
держави.
У самоназвах та назвах українців відбилась їх етнічна та політична
історія. Поряд із самоназвами «українці», «козаки», «козацький
народ», у XV-XVII ст. збереглась самоназва «русини». В офіційних
документах Московського царства українці іменувалися
«черкасами», в Російській імперії - «малоросами», у Литві та Речі
Посполитій - завжди «українцями».
Процес формування української нації завершився у XIX ст. після
відміни кріпацтва.
В українській нації надзвичайно розвинуте відчуття свого
територіального ядра - річки Дніпро, міста Києва. Самобутню
національну духовну культуру символізують червона калина,
барвінок, зелений дуб і інші рослинні символи, що
прослідковуються в малюнках вишивок, різьблення, кераміки тощо.
Традиційними заняттями наших пращурів були землеробство й
осіле скотарство.