Питання для самоконтролю

1. Що означають терміни “козак” і “протодержава”?

2. Назвіть причини появи українського козацтва.
3. Де, як і коли виникла Запорізька Січ?
4. Чому Запорізьку Січ можна назвати синергічною протодержавою
республіканського типу?
5. Які причини перешкоджали наданню Запорізькій Січі державного
статусу?
6. Поясніть, чому дехто з істориків схильний вважати Запорізьку
Січ “християнською козацькою республікою”?
7. Які кроки з приборкання і розколу українського козацтва
зробила Річ Посполита?
8. Чому всі антипольські козацько-селянські повстання кінця
ХУІ - першої половини ХУІІ ст. зазнали поразки?

Відповіді:
1. Козак – вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні
землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських
загарбників; нащадок такої людини.
Протодержава - це політична структура, в якій існує соціальна та майнова нерівність,
розподіл праці, обмін продуктами виробництва та послуг.

2. Причинами виникнення українського козацтва можна вважати наступні:

економічні - захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами,
нестача власної землі у селян і як наслідок — переселення селян на «Дике поле», у
Запоріжжя та нижнє Подніпров'я; соціальні - посилення феодального гніту, оформлення
кріпосної залежності; політичні - намагання Польщі встановити контроль над утікачами в
Подніпров'ї; національно-релігійні - гоніння на православну церкву; військові
- необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства.
3. Виникла Запорізька Січ внаслідок стихійної колонізації земель Середнього та Нижнього
Подніпров'я . 1552-1556 рр. Вишневецький побудував за порогами Дніпра велике
укріплення. Знаходилось воно на острові Хортиця . За останніми археологічними
дослідженнями, фортеця була мурованою. Вона і є перша Запорізька Січ.

4. Формально козаки були підлеглими Речі Посполитої, але фактично Польща вимушена
була визнати їх особливий статус, бо польської державної адміністрації у цих небезпечних
місцях просто не існувало. Втім, козаки багато чого з державного будівництва перейняли у
поляків. Наприклад, з самого початку Запорізька Січ стала українською козацькою міні-
державою республіканського типу в межах Речі Посполитої (назва останньої
перекладається як республіка). Тобто в Середньому і Нижньому Подніпров’ї
виникла самодіяльна (синергічна) республіка в республіці, яку де-факто визнав
польський сейм у 1616 р. А отже, можна сказати, що на українських землях створилося
своєрідне двовладдя, бо західні та північні українські землі вище порогів Дніпра
перебували в колоніальній залежності від Польщі і управлялися польськими державними
чиновниками з відповідним ставленням до місцевого етносу, а південні -
мали самопроголошену автономію, де населення вважало себе вільним.

На території Запорізьких вольностей державне будівництво розпочалося по суті з чистого

аркуша, тому носило яскраво виражений самодіяльний (синергічний) демократичний
характер, що завжди притаманно народному ідеалу суспільного життя.

5. Запорізька Січ так ніколи і не набула повноцінного, як за мірками того часу, державного
статусу через низку причин. По-перше, це був деформований варіант державності, в
якому пріоритет віддавався розвитку виключно військової галузі, а політика, економіка та
інші сфери державного механізму не бралися до уваги і знаходилися в синкретичному
(нерозвиненому) стані.

По-друге, на думку багатьох сучасних істориків, демократизм Запорізької Січі - це

класична охлократія ( влада натовпу), несприятлива для утвердження ідеї державності.
Тільки в духовному плані вони виражали інтереси усіх верств українського населення, а
що стосується політики, економіки, соціальних відносин, то тут козацтво керувалося не
загально-національними інтересами, а лише власними, корпоративними.

По-третє, в міжнародному плані землі Запорізької Січі не визнавалися її територією, бо

юридично вони належали країнам-протекторам.

Перешкодою на шляху усунення причин, що гальмували створення повноцінної держави,

був соціальний і майновий розкол у козацькому середовищі.

6. Микола Костомаров назвав Запоріжжя « християнською козацькою республікою»,

це визначення прижилось, адже Січі дійсно були притаманні всі ознаки демократичної
республіки. Тут не було ні кріпацтва, ні феодальної власності на землю; зберігалась
рівність між усіма козаками.
7. Владний розкол у козацькому стані посилився у першій половині ХУІІст. Старшина
розділилася на реєстрову - з дислокацією у Середньому Подніпров’ї - та нереєстрову - з
дислокацією на Січі. Фактичне двовладдя, яке нав’язала Річ Посполита козацькому
війську, давало їй можливість послідовно проводити згубну для українського народу
політику: “Поділяй і пануй!”

Посилення Річчю Посполитою полонізації та колоніального наступу на етнічні українські

землі і поступове позбавлення населення елементарних політичних, соціально-
економічних та релігійних прав призвело до активізації антипольського національно-
визвольного руху. Рушійними силами виступили козаки та селяни.

Військові перемоги козацтва у воєнних європейських кампаніях та в боротьбі проти

турецько-татарської агресії підняли їх авторитет, вселили впевненість у собі і своїй удачі,
сприяли формуванню нового державницького мислення. Зневажливе ставлення
польського адміністративного апарату до українського населення неминуче вело до
соціального вибуху.

8.  Антипольські настрої серед козацтва зростали, і влітку 1637 р. розпочалося нове

повстання, яке охопило Лівобережну і Правобережну Україну. Його керівниками були
талановиті полководці - Павло Бут (Павлюк), Дмитро Гуня, Карпо Скидан, Яцько Острянин
(Остряниця). Козаків підтримали селяни, які громили своїх панів.
У битві під Кумейками (грудень 1637 р.) біля Черкас козаки зазнали поразки від польського
війська і підписали мир на принизливих умовах. П.Павлюка видали полякам, а Д. Гуня і К.
Скидан пробилися на Запоріжжя.

Навесні 1638 р. із Запоріжжя покотилася нова хвиля повстання. Повстання очолили Д.

Гуня та Я. Острянин. Перші успіхи повсталих були вражаючими. Козаки захопили Чигирин,
Кременчук і загрожували Києву. Полякам довелося напружитися. На допомогу військам С.
Потоцького прийшов Ярема Вишневецький - нащадок княжого руського роду, лютий ворог
українців. Після підписання миру козаки змушені були здати полякам зброю і клейноди. Я.
Острянин з частиною козаків перейшов кордон Московської держави і поселився на
Слобожанщині. Д. Гуня з частиною запорожців врятувався на Дону. Через великі втрати
поляків і втечу ватажків капітуляція козаків відбулася без великих репресій.