КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ТА СЕРЕДНІХ ВІКІВ

Плани та методичні рекомендації

до семінарських занять
з історії середніх віків

для студентів історичного факультету

Упорядник – М.О. Рудь,

канд. іст. наук, доцент

КИЇВ – 2011
Плани та методичні рекомендації до семінарських занять з історії середніх віків
для студентів історичного факультету. / Упорядн. М.О. Рудь. – К., 2011. – 40 с.

Рекомендовано до друку рішенням кафедри історії стародавнього світу та серед-

ніх віків, протокол № 7 від 15 березня 2011 р.

2
 Тема 1. Стародавні германці (І ст. до н.е. – І ст. н.е.)
за повідомленнями Цезаря і Тацита.

1. Характеристика джерел.
2. Територія розселення стародавніх германців і природно-кліматичні умови їх проживання.
3. Господарський побут стародавніх германців (землеробство, скотарство, полювання, рибаль-
ство, ремесло, обмін, зброя і військове спорядження, поселення, житло і хатнє начиння, за-
соби комунікації, одяг і прикраси, їжа та напої).
4. Зміни в характері землекористування та землеволодіння.
5. Община та її еволюція. Розвиток майнової та соціальної нерівності.
6. Еволюція політичного устрою.
7. Шлюб і сім’я.
8. Релігія стародавніх германців.

Джерела

1. Записки Юлия Цезаря и его продолжателей о Галльской войне. // Сочинения: В 2-х тт. – М.,
1991. – Т.1. – С. 50-51, 74-75, 114-115.
2. Тацит Корнелий. О происхождении германцев и местоположении Германии // Сочинения: В 2-х
тт. – СПб., 1993. – Т.1. – С. 337-356.
3. Древние германцы: Сб. документов / Под ред. А.Д. Удальцова. – М., 1937. – С. 10-33, 55-82.
4. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М.О. Рудь. – К., 2005. – С.
6-36.
5. История средних веков. Хрестоматия / Сост. В.Е. Степанова, А.Я. Шевеленко. – М., 1988. – Ч.1.
– С. 14-19.
6. Опыт тысячелетия. Средние века и эпоха Возрождения: Быт, нравы, идеалы. – М., 1996. – С. 24-
39.
7. Практикум по истории средних веков / Сост. М.Л. Абрамсон и др. – М., 1967. – С. 107-132.
8. Практикум по истории средних веков / Под ред. Н.И. Девятайкиной, Н.П. Мананчиковой. – Во-
ронеж, 1999. – Ч.1. – С. 7-40.
9. Практикум з історії середніх віків / Укладач Кривонос В.П. – Львів, 1999. – С. 8-25.
10. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. С.Д. Сказкина. В 3-х тт. – М., 1961. – Т.1. – С.
261-285.
Література

1. Грацианский Н.П. К вопросу об аграрных отношениях древних германцев времен Цезаря // Из

социально-экономической истории западноевропейского средневековья. – М., 1960. – С. 57-70.
2. Гуревич А.Я. Аграрный строй варваров // История крестьянства в Европе: Епоха феодализма: В
3-х тт. – М., 1985. – Т.1. – С. 90-126.
3. Гуревич А. Избранные труды. – М., - СП-б., 1999. – Т.1: Древние германцы, викинги. – С. 25-80.
4. История Европы. – М., 1988. – Т.1: Древняя Европа. – С. 594-605.
5. Кауфман С.А. Раннее германское средневековье в свете археологии // Средние века. – М., 1962. –
Вып. 22. – С. 185-190.
6. Найджел П., Пруденс Дж. История языческой Европы. – СПб., 2000.
7. Неусыхин А.И. К вопросу об исследовании общественного строя древних германцев // Пробле-
мы европейского феодализма. – М., 1974. – С. 218-225, 377-389, 390-412.
8. Неусыхин А.И. Общественный строй древних германцев. – М., 2001.
9. Никишин В.О. Варвары и варварство в трудах Тацита: германцы, галлы и британцы // Древний
Восток и античный мир. Труды кафдеры истории древнего мира. -–М., 2002. – Вып. V. – С. 86-
99.
10. Петрушевский Д.М. Очерки из истории средневекового общества и государства. – М., 1917. – С.
200-222.
11. Серовайский Я.Д. Сообщения Цезаря об аграрном строе германцев в соотношении с данными
новейших археологических исследований // Средние века. – 1997. – Вып. 60. – С. 5-36.
12. Средневековая Европа глазами современников и историков / Под ред. / А.Л. Ястребицкой: В 5 ч.
– М., 1995. – Ч.1. – С. 44-90.
13. Тодд М. Варвары. Древние германцы. Быт, религия, культура / Пер. с англ. – М., 2005. – 223 с.

3
 Методичні рекомендації

Господарський і суспільний лад стародавніх германців до цього часу залишається предметом гост-
рих історіографічних дискусій, що обумовлено, насамперед, станом і особливостями джерел. Основними
джерелами про стародавніх германців, що проживали у І ст. до н.е. – І ст. н.е. між кельтами і сарматами,
є праці античних авторів, серед яких найбільше значення мають «Записки про Галльську війну» Гая
Юлія Цезаря (середина І ст. до н.е.) і «Германія» Публія Корнелія Тацита (кінець І ст. н.е.).
У цілому це є цінні джерела, у яких подаються важливі свідчення про рівень соціально-політичного,
економічного і культурного розвитку германців у І ст. до н.е. – І ст. н.е. Однак, при використанні праць
античних авторів студентам слід мати на увазі, що вони не позбавлені деякої тенденційності у доборі і
тлумаченні матеріалу. Адже Цезар був досить далекий від наміру зібрати об’єктивну інформацію про
германців тільки з пізнавальною метою і дбав, насамперед, про виправдання і звеличення своїх дій у
Галлії. До того ж не слід забувати, що Цезар володів досить вичерпною інформацією лише про прирейн-
ські райони Германії. Проте, це не завадило йому поширити свої локальні спостереження на германців
загалом.
Що ж стосується Тацита, то слід пам’ятати, що він часто описує порядки у германців у категоріях
римського суспільства. Студентам потрібно мати на увазі, що історик був налаштований опозиційно по
відношенню до імператорської влади в Римі і прагнув протиставити розбещеності римських звичаїв су-
ворість і простоту звичаїв германського суспільства, котрі він у певній мірі ідеалізував.
Свідчення античних авторів потребують критичної перевірки ще й тому, що останнім часом архео-
логи, лінгвісти, спеціалісти з історичної географії, палеоботаніки зібрали значний матеріал, котрий до-
зволяє доповнити і переглянути традиційні уявлення, які базуються на відомостях писемних джерел. Де-
тальна характеристика джерел з цієї теми міститься у вступі розділу І «Історії західноєвропейського се-
редньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М.О. Рудь. – К., 2005.». Тому радимо студентам спочатку озна-
йомитись з передмовою до розділу І хрестоматії, а потім, вже знаючи, які дані писемних пам’яток по-
требують особливо критичного підходу, приступити до їх аналізу.
Головна мета заняття – простежити еволюцію господарського життя і суспільного ладу стародавніх
германців у І ст. до н.е. – І ст. н.е. Студентам слід дослідити й іншу актуальну проблему – проаналізува-
ти організацію управління стародавніх германців. Важливим завданням семінару є аналіз шлюбно-
сімейних звичаїв стародавніх германців, а також їх релігії.

Тема 2. Суспільний лад франків за «Салічною правдою»

1. “Салічна правда” як історичне джерело.

2. Господарство франків за “Салічною правдою”.
3. Форми землеволодіння та землекористування у франків. Алод.
4. Еволюція общини.
5. Майнове і соціальне розшарування у франкському суспільстві.
6. Політичний устрій франків на початку VI ст.
7. Шлюб і сім’я.

Джерела

1. Салическая правда / Пер. с лат. Н.П. Грацианского / Под ред. В.Ф. Семенова. – М., 1950. – 168 с.
2. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М.О. Рудь. – К., 2005. – С.
38-84.
3. История средних веков: Хрестоматия / Сост. В.Е. Степанова, А.Я. Шевеленко. – М., 1988. – С.
33-40.
4. Практикум по истории средних веков / Сост. М.Л. Абрамсон и др. – М., 1967. – С. 34-51.
5. Практикум по истории средних веков / Под ред. Н.И. Девятайкиной, Н.П. Мананчиковой. – Во-
ронеж, 1999. – Ч.1. – С. 41-69.
6. Практикум з історії середніх віків / Упорядн. Кривонос В.П. – Львів, 1999. – С. 26-37.
7. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. С.Д. Сказкина: В 3 т. – М., 1961. – Т.I. – С.
398-409.

4
 Література

1. Грацианский Н.П. Из социально-экономической истории западноевропейского средневековья. –

М., 1960. – С. 286-305.
2. Гуревич А.Я. Проблемы земельной собственности в дофеодальных и раннефеодальных общест-
вах Западной Европы // Вопросы истории. – 1968. - №4. – С. 98-108.
3. Данилова Г.М. Возникновение феодальных отношений у франков VI-VII вв. – Петрозаводск,
1959. – 260 с.
4. Данилова Г.М. К вопросу о положении женщины в период генезиса феодализма // Исследования
по славяно-германским отношениям. – М., 1971. – С. 238-249.
5. Дворецкая И.А. Западная Европа V-IX веков. Раннее средневековье. – М., 1990. – 323 с.
6. Колесницкий Н.Ф. Феодальное государство (VI-XV вв.). – М., 1967. – С. 17-30.
7. Корсунский А.Р. Раннефеодальное государство и формирование феодальной собственности в
Западной Европе. – М., 1970. – С. 5-30.
8. Лебек С. Происхождение франков V-IX века. – М., 1993. – С. 37-65.
9. Мажуга В.И. Королевская власть и церковь во франкском государстве VI в. // Политические
структуры эпохи феодализма в Западной Европе VI-XVII вв. – М., 1990. – С. 46-70.
10. Мильская Л.Т. Аллод в системе феодального землевладения // Средние века. – М., 1987. – Вып.
50. – С. 173-184.
11. Неретина С.С. Версия Салического закона IX в. // Памятники культуры: Новые открытия: Пись-
менность. Искусство. Религия. Ежегодник 1995. – М., 1996. – С. 7-13.
12. Неусыхин А.И. Проблемы европейского феодализма. – М., 1974. – С. 42-50.
13. Неусыхин А.И. Новые данные по источниковедению "Салической правды" // Средние века. –
М., 1960. – Вып. 17. – С. 394-409; 1962. – Вып. 21. – С. 38-54. – Вып. 30. – С. 41-59.
14. Неусыхин А.И. Эволюция общественного строя варваров от ранних форм общины к возникнове-
нию индивидуального хозяйства // История крестьянства в Европе: Эпоха феодализма: В 3 т. –
М., 1985. – Т.I. – С. 137-152.
15. Петрушевский Д.М. Очерки из истории средневекового общества и государства: 5-е изд. – М.,
1922. – 298 с.
16. Серовайский Я.Д. О понятии terra salica в Салической правде // Средние века. – М., 2002. – Вып.
63. – С. 11-42.
17. Сказкин С.Д. Очерки истории западноевропейского крестьянства в средние века. – М., 1968. – С.
65-72.
18. Фюстель де Куланж Н.Д. История общественного строя древней Франции. – СПб., 1907. – Т.3. –
Гл. 3, 13; Т.4. – Гл. 4-5.

Методичні рекомендації

Найважливішим джерелом для вивчення господарського життя і суспільного ладу франків доби
Меровінгів є «Салічна правда» - збірник записів звичаєвого права салічних (приморських) франків, що
розселилися у IV – V ст. на території Північної Галлії і створили потім обширну Франкську державу.
Оскільки первісний текст пам’ятки не зберігся, час її створення викликав суперечки. Однак, на думку
переважної більшості дослідників, найдавніший текст «Салічної правди», що дійшов до нас у рукописах
VIII – IX ст., був складений і записаний латинською мовою в останні роки правління франкського коро-
ля Хлодвіга, очевидно, між 507 і 511 роками. Структура «Салічної правди» не чітка, перелік конкретних
злочинів і відповідних їм покарань позбавлений послідовності. Під час роботи необхідно виписати і
згрупувати титули і параграфи, що відносяться до розглядуваного питання або доповнюють один одно-
го. У деяких випадках корисно співставити титули, у котрих один і той самий термін має різний зміст:
наприклад, встановити, де термін «вілла» означає село, а де – будинок общинника.
Багато титулів «Салічної правди» дають можливість охарактеризувати стан землеробства та інших
галузей господарства франків після того, як вони поселились на території колишньої римської провінції
Галлії. Слід прослідкувати, у чому полягає прогрес у сфері агрокультури у порівнянні з рівнем, досягну-
тим стародавніми германцями в епоху Тацита, з’ясувати, чи з’явилися які-небудь нові галузі господарс-
тва, якими сільськогосподарськими знаряддями користувалися франки під час обробітку землі.
Важливо визначити, з одного боку, обсяг прав окремих общинників на користування орною землею,
угіддями, з іншого – обсяг прав общин і з’ясувати, таким чином, основні етапи еволюції форм власності
на орну землю і землекористування. Важливий ступінь цієї еволюції відображає едикт Хільперіка (561 –

5
584), а кінцевим її моментом стало оформлення наприкінці VI – на початку VII ст. пізнього земельного
алоду.
З питанням про перший етап формування алоду тісно пов’язано питання про стадії розвитку общи-
ни. Для цього дослідження необхідно залучити додатково розділи «Салічної правди», що говорять про
можливість поселення у селі переселенців, а також звернути увагу на розділи, що свідчать про наявність
великої сім’ї і в той же час відмітити, які титули вказують на початок її розпаду і виокремлення малої
сім’ї.
«Салічна правда» дозволяє дослідити проблему майнового і соціального розшарування франкського
суспільства. Для того, щоб охарактеризувати соціальну структуру франкського суспільства, слід розгля-
нути становище окремих його прошарків, а також статус різних верств підкореного галльського насе-
лення. Шкала вергельдів досить точно відображає становище цих соціальних верств у суспільстві.
«Салічна правда» дає матеріал для осмислення політичного устрою франків доби Меровінгів, а та-
кож основних форм їх шлюбу і шлюбної процедури.

Тема 3. Франкська держава доби перших Меровінгів

за даними «Історії франків» Григорія Турського

1. Характеристика джерела.
2. Утворення Франкської держави на чолі з Хлодвігом, його внутрішня та зовнішня політика.
3. Територіальний ріст Франкської держави за наступників Хлодвіга, її поділ, міжусобна боротьба..
4. Система державного управління за часів Меровінгів.
5. Церква і держава у Франкському королівстві VI ст.

Джерела

1. Григорий Турский. История франков. – М., 1987.

2. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядник М.О. Рудь. – К., 2005. – С.
86-164.
3. История средних веков. Хрестоматия / Сост. В.Е. Степанова, А.Я. Шевеленко. – М., 1988. – Ч.1. –
С. 27-32, 40-41.
4. Опыт тысячелетия. – М., 1996. – С. 163-252.
5. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. С.Д. Сказкина. – М., 1961.– Т.1. – С. 420-426.

Література

1. Аверницев С.С. Григорий Турский и "Повесть временных лет" или о несходстве сходного // Дру-
гие средние века. К 75-летию А.Я. Гуревича. – М.-СПб., 1999. – С. 6-12.
2. Гуревич А.Я. Из истории народной культуры и ереси: "Лжепророки" и церковь во Франкском го-
сударстве // Средние века. – 1975. – Вып. 38. – С. 159-184.
3. Данилова Г.М. К вопросу о возникновении государства у франков // Учен. зап. Петрозаводск ун-
та. – 1974. – Т.19. – Вып. 4.
4. Дворецкая И.А. Западная Европа V-IX веков. Раннее средневековье. – М., 1990. – 323 с.
5. Дж.-М. Уоллес-Хедрилл. Варварский Запад. Раннее Средневековье. 400-1000. – СПб., 2002. – С.
88-104.
6. Дряхлов В.Н. Об обстоятельствах первоначального знакомства франков с христианством // Ан-
тичный вестник. – Омск, 1999. – Вып. 4/5. – С. 205-211.
7. Колесницкий Н.Ф. Феодальное государство (VI-XV вв.). – М., 1967. – С. 17-33.
8. Корсунский А.Р., Гюнтер Р. Упадок и гибель Западной Римской империи и возникновение гер-
манских королевств. – М., 1984. – С. 142-166.
9. Лебек С. Происхождение франков. V-IX века. – М., 1993. – С. 44-131.
10. Мажуга В.И. Королевская власть и церковь во франкском государстве // Политические структу-
ры эпохи феодализма в Западной Европе VI-XVII вв. – М., 1990. – С. 46-70.
11. Малов В.Н. Меровинги // Вопросы истории. – 2000. - №6. – С. 150-158
12. Савукова В.Д. Григорий Турский и его сочинение // Григорий Турский. История франков. – М.,
1987. – С. 321-350.

6
 13. Средневековая Европа глазами современников и историков / Под ред. А.Л. Ястребицкой: В 5 ч. –
М., 1995. – Ч.1. – С. 112-125; 132-140.
14. Тьерри О. Рассказы из времен Меровингов. – СПб, 1994. – 335 с.

Методичні рекомендації

Основним джерелом з історії Франкської держави V – VI ст. є «Історія франків», створена турсь-
ким єпископом Григорієм (бл. 538 – бл. 594 рр.), якого справедливо називають «батьком французької
історії».
Композиційно «Історія франків» складається з невеликого вступу, де автор обґрунтовує мотиви,
що змусили його взятися за написання твору і десяти книг основної частини.
Перші чотири книги становлять, очевидно, щось цілісне, бо наприкінці вміщена особлива хроно-
логічна таблиця викладених подій (аналогічна схема, що охоплює зміст V – Х книг, є наприкінці всієї
праці). Перша частина (з чотирьох книг) присвячена подіям, що передують діяльності автора на посаді
турського єпископа, яку він обійняв у 573 р. Їй властива особлива манера оповіді, розповідь тут ведеться
безсистемно, і вона схожа на спогади, серед яких є виписки з праць інших письменників.
Перша книга містить виклад подій від створення світу до 400 р. н.е. і складена на основі хронік
Євсевія–Ієроніма, Орозія та ін. Друга книга присвячена діянням турських єпископів, історії перших гер-
манських народів, що поселилися в Галлії, навалі Аттіли і ранній історії франків до смерті Хлодвіга. У
третій і четвертій книгах історія франків викладена до 575 р. коли помер Сігіберт Австразійський. Поча-
ток п’ятої книги ніби відкриває собою нову працю. В окремому пролозі Григорій звертається з красно-
мовним напученням до королів з меровінзького дому, закликаючи їх припинити братовбивчі війни і чва-
ри, що спустошують країну і виснажують народ. Далі йде ґрунтовна розповідь, присвячена подіям, оче-
видцем яких він був, а в багатьох із них брав участь. Чим ближче до кінця твору, тим детальніше автор
викладає події. Так, десять років до смерті Хільперіка (578 – 584) займають дві книги (V – VI), вісім ро-
ків після його смерті – чотири (VIІ – Х). Події, за невеликим винятком, викладаються строго хронологі-
чно, за роками правління Хільдеберта, сина Сігіберта, цим Григорій ніби наголошує, що навіть коли Тур
був під владою Хільперіка, законним його володарем залишався син Сігіберта. Закінчив автор свою
працю, очевидно, у 591 р. і тоді знову переглянув перші чотири книги, зробивши до них особливе допо-
внення агіографічного характеру, що збереглося лише у деяких рукописах. Незадовго до смерті Григорій
ще раз відредагував свій твір.
Метою даного практичного заняття є всебічне дослідження, на основі праці Григорія Турського,
процесу утворення та розвитку Франкської держави за перших Меровінгів, її взаємовідносин з церквою.
При вивченні теми слід з’ясувати яким чином здійснювалось завоювання франками Галлії, проаналізу-
вати внутрішню і зовнішню політику засновника Франкського королівства – Хлодвіга, насамперед, най-
важливішу подію його правління – прийняття християнства в ортодоксальній формі та його вплив на
подальший розвиток Франкської держави.
Не менш важливо охарактеризувати систему державного управління за часів Меровінгів, зокрема
роль у ній центрального апарату монархічної влади та обласного і місцевого устрою. Значну увагу слід
приділити вивченню судочинства, військової організації та податковій системі Франкської держави роз-
глядуваного періоду.
Спираючись на свідчення Григорія Турського, необхідно прослідкувати за територіальним рос-
том Франкської держави за наступників Хлодвіга, її поділом та ходом міжусобної боротьби у VI ст.
Студентам важливо розібратись також у проблемі взаємовідносин королівської влади і церкви у
Франкській державі VI ст., а саме, дослідити питання про те, чому церковна влада наділялася тут функ-
ціями світської влади, а та, в свою чергу, намагалась заручитися підтримкою церкви, як найавторитет-
нішого тогочасного інституту.

7
 Тема 4. Феодальне помістя Каролінзької епохи
за маєтковими актами

1. Характеристика джерел.
2. Структура феодального помістя та його господарський устрій.
3. Категорії й становище залежного селянства.
4. Організація управління феодальним помістям.

Джерела

1. Опись земельных владений аббатства Сен-Жермен-де Пре // Корсунский А.Р. Возникновение

феодальных отношений в Западной Европе. – М., 1968. – С. 34-40.
2. Социальная история средневековья / Под ред. Е.А. Косминского, А.Д. Удальцова. – М.; Л., 1927.
– Т.I. – С. 124-125, 153-164, 167-168, 192-193.
3. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядн. М.О. Рудь. – К., 2005. – С.
252-284.
4. История средних веков: Хрестоматия / Сост. В.Е. Степанова, А.Я. Шевеленко. – М., 1988. – Ч.I. –
С. 62-67.
5. Практикум по истории средних веков / Сост. М.Л. Абрамсон и др. – М., 1967. – С. 79-103.
6. Практикум по истории средних веков / Под ред. Н.И. Девятайкиной, Н.П. Мананчиковой. – Во-
ронеж, 1999. – Ч.1. – С. 83-107.
7. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. С.Д. Сказкина: В 3 т. – М., 1961. – Т.I. – С.
437-455.

Література

1. Блок М. Характерные черты французской аграрной истории. – М., 1957. – С. 113-117, 127-142.
2. Блок М. Феодальне суспільство / Пер. з фр. – К., 2002. – С. 251-290.
3. Грацианский Н.П. Крепостное крестьянство в поместьях аббатства св. Германа в начале IX в. //
Из социально-экономической истории западноевропейского средневековья. – М., 1960. – С. 110-
130.
4. Зелигер Г. Социальное и политическое значение вотчины в раннее средневековье. – М., 1994. –
Гл. 3.
5. История крестьянства в Европе: Эпоха феодализма: В 3 т. – М., 1985. – Т.I. – С. 232-244.
6. Корсунский А.Р. О статусе франкских колонов // Средние века. – 1969. – Вып. 34. – С. 26-47.
7. Неусыхин А.И. Судьбы свободного крестьянства в Германии в VIII-XII веках. – М., 1964. – гл. 1.
8. Петрушевский Д.М. Очерки из экономической истории средневековой Европы. – М.; Л., 1928. –
Гл. 4.
9. Сказкин С.Д. Очерки по истории западноевропейского крестьянства в средние века. – М., 1968. –
С. 100-115.
10. Фюстель де Куланж Н.Д. История общественного строя древней Франции. – СПб., 1910. – Т.5. –
С. 5-20.

Методичні рекомендації

У VIII – IX ст. у Франкській державі відбувається переворот у поземельних відносинах, який

привів до створення феодального помістя, що поглинуло як вільні франкські общини, так і великі земе-
льні комплекси галло-римського типу. Феодальне помістя складалося з двох частин: садиби феодала з
панською землею та села з наділами залежних селян. Найбільш важливими джерелами з історії феодаль-
ного маєтку доби Каролінгів є «Капітулярій про помістя», «Зразки описів земель церковних і королівсь-
ких» і «Сен-Жерменський поліптик». Досить повна картина господарського життя феодального помістя
епохи раннього середньовіччя подана в «Капітулярії про помістя» – інструкції Карла Великого з управ-
ління королівськими помістями, виданій близько 800 р. Джерело регламентує організацію помісного го-
сподарства. Тут детально описані всі обов’язки управителя великого феодального помістя і молодшого
управлінського персоналу, розпорядок сільськогосподарських та інших робіт, реманент, який слід мати
у кожному маєтку, порядок постачання королівського палацу різного виду продуктами. «Капітулярій
про помістя» носить нормативний характер і в ньому не слід вбачати абсолютно точного відбиття реаль-

8
ної дійсності. Це інструкція для бездоганного у всіх відношеннях ведення господарства, але настільки
повно втілювалося це розпорядження – сказати важко.
До документів інструктивного характеру належать також «Зразки описів земель церковних і ко-
ролівських», складені, очевидно, на початку ІХ ст. з веління Карла Великого як посібник государевим
посланцям при описах у різних частинах Франкської держави помість королівських і церковних.
Для дослідження феодального помістя великий інтерес становить «Сен-Жерменський поліптик»,
складений за наказом абата Ірмінона на початку ІХ ст. Він містить найрізноманітнішу інформацію з роз-
витку аграрних відносин. Для кожного з описаних у поліптику помість указана кількість панської, тобто
монастирської землі, а також будівель, млинів і т.і. Наведено перелік селянських держань із зазначенням
їхнього місцезнаходження та накладених на них повинностей, а також імен і соціального статусу держа-
телів і членів їх сімей.
Аналіз джерел дає можливість зробити висновки про розвиток великого світського і церковного
землеволодіння у франків, розміри феодальних помість та їх структуру. Ці джерела дозволяють досліди-
ти господарську основу ранньофеодального помістя, насамперед, з’ясувати зміни у сільськогосподарсь-
кому виробництві: дати характеристику агротехніки, стану зернового господарства, тваринництва, вино-
градарства, садівництва, городництва. Особливу увагу слід приділити розвитку ремесла, ступеню його
відокремлення від сільського господарства; для чого необхідно проаналізувати перелік ремісничих ви-
робів, інструментів і категорій ремісників. Одне з головних питань теми – участь помістя у ринковому
обміні, характер цього обміну та його масштаб. Відповідь на це питання головно дає текст «Капітулярія
про помістя».
Наступне важливе завдання – дослідження соціального складу населення вотчини. Необхідно
відмітити існування різних категорій залежного селянства, для кожної категорії з’ясувати правовий ста-
тус селян, що входять до її складу, їх забезпечення землею, майновий стан, а також структуру і розміри
селянських повинностей та їх зв’язок з характером наділу.
Джерела дають можливість з’ясувати структуру помісної адміністрації, зрозуміти, за рахунок
яких верств вона формується, які її функції та роль у маєтку.

Тема 5. Франкська держава Каролінгів за наративними та законодавчими джерелами

1. Характеристика джерел.
2. Зовнішня політика Карла Великого. Утворення імперії..
3. Організація державної влади в епоху Каролінгів.
4. Фіскальна система.
5. Судова і військова реформа Карла Великого.
6. Взаємовідносини держави і церкви за часів Каролінгів.

Джерела

1. Эйнгард. Жизнь Карла Великого // Историки эпохи Каролингов. – М., 1999. – С. 7-37.
2. Теган. Деяния императора Людовика / Пер. с лат. Сидорова А.И. – СПб., 2003. – 188 с.
3. Средневековье в его памятниках / Под ред. Егорова. – М., 1913. – С. 24-36.
4. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядн. М.О. Рудь. – К., 2005. – С.
166-250.
5. История средних веков: Хрестоматия / Сост. В.Е. Степанова, А.Я. Шевеленко. – М., 1988. – Ч.1.
– С. 51-59.
6. Каролингская эпоха. Из истории Западной Европы в раннее Средневековье. Сб. док. / Сост. Сва-
нидзе А.А. – Казань, 2002.
7. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. С.Д. Сказкина: В 3 т. – М., 1961. – Т.1. – С.
457-470.
8. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы / Под ред. В.М. Корец-
кого. – М., 1961. – С. 34-41, 53-58.

9
 Література

1. Беркут Л.П. Карл Великий, франкская образованность и литература его времени. – Варшава,
1912.
2. Вязигин А.С. Идеалы «божьего царства» в монархии Карла Великого. – СПб, 1912.
3. Дворецкая И.А. Западная Европа V-IX вв. Раннее средневековье. – М., 1990. – 323 с.
4. Дж.-М. Уоллес-Хедрилл. Варварский Запад. Раннее средневековье. 400-1000. – СПб., 2002. – С.
120-157.
5. История Европы: В 8 т. – Т.2. Средневековая Европа. – М., 1992. – С. 118-126.
6. Кареев Н. Введение в курс истории нового времени. Место западноевропейской цивилизации во
всемирной истории. Монархия Карла Великого и ее распадение. – Варшава, 1884. – 119 с.
7. Карл Великий: реалии и мифы. / Отв. ред. А.А. Сванидзе, - М., 2001. – 231 с.
8. Колесницкий Н.Ф. Аппарат власти и управления в варварском государстве // Власть и политиче-
ская культура в средневековой Европе. – М., 1992. – С. 65-77.
9. Колесницкий Н.Ф. Феодальное государство (VI-XV вв.). – М., 1967. – С. 42-61.
10. Корсунский А.Р. Образование раннефеодального государства в Западной Европе. – М., 1963. –
186 с.
11. Левандовский А.П. Карл Великий. Через империю к Европе. – М., 1993. – 262 с.
12. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992. – С. 41-46.
13. Лебек С. Происхождение франков V-IX века. – М., 1993. – С. 269-304.
14. Леонтьевский А.В. Проблемы социально-политического развития каролингского государства в
освещении западногерманской медиевистики // Традиции и новации в изучении западноевропей-
ского феодализма. – М., 1995. – С. 252-258.
15. Лінч Дж. Середньовічна церква. – К., 1994. – С. 95-118.
16. Лозинский С.Г. История папства: 3-е изд. – М., 1986. – С. 54-67.
17. Лыс Д.П. Воинская повинность при Каролингах // Ученые записки Московского областного пе-
дагогического института. – 1969. – Т. 232. – Вып. 11.
18. Лыс Д.П. Роль католической церкви во Франкском государстве при Каролингах // Ученые запис-
ки Московского областного педагогического института. – 1971. – Т. 288. – Вып. 13.
19. Лэмб Г. Карл Великий. Основатель империи Каролингов / Пер. с англ. – М., 2002. – 427 с.
20. Петрушевский Д.М. Очерки из истории средневекового общества и государства. – М., 2003. – Гл.
5.
21. Сидоров А.И. Каролингская аристократия глазами современников // Французский ежегодник. –
М., 2001. – С. 36-53.
22. Сидоров А.И. Людовик Благочестивый // Вопросы истории. – 2000. - №1. – С. 146-151.
23. Сидоров А.И. Организация власти во франкском королевстве в VII-IX вв. // Средние века. – М.,
2003. – Вып. 64. – С. 3-34.
24. Сидоров А.И. Франкское королевство при Каролингах // Теган. Деяния императора Людовика. –
СПб., 2003. – С. 112-136.
25. Средневековая Европа глазами современников и историков / Под ред. А.Л. Ястребицкой: В 5 ч. –
М., 1995. – Ч.1. – С. 146-177.
26. Фюстель де Куланж Н.Д. История общественного строя древней Франции. – СПб., 1910. – Т.5. –
Гл. 3.
27. Хэгерман Д. Карл Великий. – М., 2003. – 685 с.

Методичні рекомендації

Каролінзька епоха посідає особливе місце в історії Франкської держави і ранньосередньовічної

Європи в цілому. В другій половині VIII – на початку ІХ ст. за часів найвидатнішого свого правителя –
Карла Великого Франкське королівство досягає вершини могутності. В результаті численних завойов-
ницьких походів Карл Великий підкорив обширну територію Західної Європи і був проголошений Па-
пою Римським у 800 р. імператором. Однак, історичне значення імперії Карла Великого визначається не
стільки успіхами його завойовницької політики, скільки значущістю процесів оновлення всіх сторін
життя суспільства, що відбувалися у межах цього державного утворення. Саме з періодом правління Ка-
рла Великого більшість істориків пов’язують завершення формування феодалізму як політико-правової
системи. За Карла Великого суттєвих змін зазнає організація державної влади, проводиться судова та
військова реформи, досягає свого апогею союз держави і церкви.

10
 Головне завдання даного практичного заняття – розкрити найбільш істотні зміни в державно-
правовому устрої, що відбулися у період існування імперії Карла Великого на підвладній їй території (з
урахуванням неоднозначності подібних змін у різних частинах імперії). Відмітивши недовговічність
створеної Карлом Великим держави, необхідно також прослідкувати багатоплановість і значну часову
протяжність впливу її спадщини на подальший розвиток країн Західної Європи.
Джерела з даної теми можна поділити на дві основні групи: законодавчі та наративні, у тому чи-
слі – літературні і епістолярні. Найважливішу частину законодавчих джерел становлять закони і розпо-
рядження франкських королів із династії Каролінгів – капітулярії, Які називалися так тому, що їхній
текст був розділений на окремі параграфи (капітули). Текст капітулярія оголошував король на зібраннях
вищих посадових осіб, які потім повідомляли про ці розпорядження на зборах місцевої знаті. За змістом
капітулярії найрізноманітніші. Багато з них стосувалося організації військової повинності, збереження
миру в країні, управління завойованими землями. Видаючи капітулярії, королівська влада хотіла підви-
щити повноваження своїх посланців (missi), намагалась упорядкувати організацію судочинства. Дані
капітуляріїв (там, де це можливо) необхідно спів ставити зі свідченнями інших типів джерел, оскільки
суспільна практика не завжди відповідала зафіксованим у них нормам.
Яскраве світло на епоху Карла Великого проливають також наративні джерела, аналіз змісту
яких потребує врахування неминучої суб’єктивності висвітлення подій і явищ їх авторами. У цьому пла-
ні особливо показовим є неспівпадіння точки зору двох авторів, праці яких відіграли першочергову роль
в утвердженні уявлень про Карла Великого як ідеального правителя – одного з видатних діячів його
придворної Академії Ейнгарда (бл. 770 – 840) і сен-галленського монаха Ноткера Заїки (840 – 912), що
написав свій твір «Діяння Карла Великого» між 884 – 887 рр. на прохання імператора Карла ІІ Товстого.
Важливі свідчення з даної теми містять також літературні пам’ятки Каролінзької епохи. Трактат
Реймького архієпископа Гінкмара «Про управління палацом і королівством» (882) дозволяє з’ясувати
деякі особливості державного устрою імперії. Ода диякона Ліонської єпархіальної церкви Флора «Скар-
га про поділ імперії» (середині ІХ ст.) , що сповнена гіркими роздумами автора про долю створеної Кар-
лом Великим держави, водночас є мимовільним свідченням об’єктивної зумовленості її розпаду.

Тема 6. Візантійська община за даними «Землеробського закону»

1. Характеристика джерела.
2. Господарство візантійського села на початку VIII ст.
3. Землеволодіння та землекористування за даними “Землеробського закону”.
4. Соціальне розшарування візантійської общини.
5. Особливості процесу феодалізації у Візантії.

Джерела

1. Византийский земледельческий закон / Под ред. И.П. Медведева. – Л., 1984. – 280 с.
2. Земледельческий закон // Сб. док. по социально-экономической истории Византии. – М., 1951. –
С. 103-108.
3. История средних веков. Хрестоматия / Сост. В.Е. Степанова, А.Я. Шевеленко. – М., 1988. – Ч.1.
– С. 120-122.
4. Практикум з історії середніх віків / Укладач Кривонос В.П. – Львів, 1999. – С. 79-85.
5. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. С.Д. Сказкина: В 3 т. – М., 1961. – Т.I. – С.
344-351.

Література

1. Васильев А.А. История Византийской империи: Время до крестовых походов (до 1081 г.). –
СПб., 1998. – 490 с.
2. История Византии / Под ред. С.Д. Сказкина: В 3 т. – М., 1967. – Т.I. – С. 337-378.
3. Курбатов Г.Л. История Византии (От античности к феодализму). – М., 1984. – С. 68-139.
4. Корсунский А.Р., Лебедева Г.Е. Византия: Проблемы перехода от античности к феодализму. – Л.,
1984. – С. 100-146.
5. История Европы: В 8 т. – Т.2. Средневековая Европа. – М., 1992. – С. 98-101.
6. Липшиц Е.Э. К истории "Земледельческого закона" в Византии и средневековых балканских
странах // Византийский временник. – М., 1968. - № 29. – С. 53-62.

11
 7. Сорочан С.Б. Византия IV-IX веков: этюды рынка. Структуры механизмов обмена. – Х., 1998. –
451 с.
8. Сюзюмов М.Я. О характере и сущности византийской общины по "Земледельческому закону" //
Византийский временник. – М., 1956. - № 10. – С. 27-47.
9. Сюзюмов М.Я. К вопросу об особенностях генезиса и развития феодализма в Византии // Визан-
тийский временник. – М., 1960. - №17. – С. 3-16.
10. Острогорський Г. Історія Візантії / Пер. з нім. – Л., 2002. – С. 111-201.
11. Удальцова З.В., Осипова К.А. Особенности феодализма в Византии // Вопросы истории. – 1974. -
№ 10. – С. 98-117.
12. Удальцова З.В. Проблемы типологии феодализма в Византии // Проблемы социально-
экономических формаций. – М., 1975. – С. 124-157.
13. Удальцова З.В., Осипова К.А. Формирование феодального крестьянства в Византии (VII-IX вв.)
// История крестьянства в Европе: Эпоха феодализма: В 3 т. – М., 1985. – Т.I. – С. 387-427.
14. Успенский Ф.И. История Византийской империи VI-IX вв. – М., 1996. – 827 с.

Методичні рекомендації

Документальних джерел з історії соціально-економічних відносин у Візантії у VII – IX ст. не

збереглося. У зв’язку з цим першочергового значення набувають правові пам’ятки. Найважливішим
джерелом з історії аграрних відносин Візантії розглядуваного періоду є «Землеробський закон» - звід
візантійсько-слов’янського звичаєвого права, оформлений і узаконений у VIIІ ст. Про його широке роз-
повсюдження свідчить велика кількість збережених до нашого часу списків грецького тексту, а також
його численні слов’янські переклади, насамперед, у Болгарії.
«Землеробський закон» багато в чому нагадує правди германських народів, зокрема «Салічну
правду», і також являє собою судебник, тобто перелік покарань і штрафів за різні правопорушення.
Аналізуючи «Землеробський закон, студент повинен передусім охарактеризувати систему веден-
ня господарства, виокремивши при цьому особливості, котрі відрізняють візантійське село від франксь-
кого села епохи «Салічної правди». Слід звернути увагу на те, які саме культури, властиві регіону Се-
редземномор’я, були поширені у візантійському селі.
Важливо з’ясувати, на якій еволюційній стадії ми застаємо общину у «Землеробському законі»,
вивчивши з цією метою усі свідчення про власність на общинні угіддя і про права селянина на його на-
діл. Слід мати на увазі, що община у Візантії володіла низкою ознак, що відрізняють її від общини, зо-
браженій у «Салічній правді». Важливо виявити ці риси, зокрема порівняти, як карає за оранку і засів
чужого поля «Салічна правда» і як – «Землеробський закон». Права общинника на свій наділ (напри-
клад, у випадку його відходу з села) потребують детальної характеристики. Розгляд специфіки візантій-
ської общини дозволяє дати відповідь на питання, як впливали її особливості на силу і згуртованість
общини (чи надавали вони їй усталеності чи, навпаки, розхитували її).
Наступна проблема, що виникає при вивченні даної теми, – це проблема поступового розшару-
вання общини. Студентам необхідно визначити різні майнові і соціальні категорії, що існували в общи-
ні, і проаналізувати становище кожної з них, не переоцінюючи при цьому ступеня диференціації в об-
щині і проникнення феодалів у село. Окремого аналізу потребують питання про найману працю і оренд-
ні відносини у середині візантійського села.
Висвітлюючи останнє питання, слід зазначити, що своєрідність процесу генезису феодалізму у
Візантії у порівнянні з країнами Західної Європи полягала у більш тривалому збереженні пережитків
рабовласницького ладу, у стійкості і життєздатності вільної селянської общини. Нарешті, важливою
особливістю процесу феодалізації у Візантії була наявність там в епоху раннього середньовіччя сильної
централізованої держави.

12
 Тема 7. Західноєвропейське середньовічне місто
у світлі міських хартій та цехових статутів

1. Характеристика джерел.
2. Виникнення середньовічних міст у країнах Західної Європи.
3. Політична організація середньовічного міста.
4. Ремесло і ремісники у містах. Цехи.
5. Торгівля і купецтво у середньовічному місті.
6. Побут і повсякденне життя середньовічного міста.

Джерела

1. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядн. М.О. Рудь. – К., 2005. – С.

454-560.
2. История средних веков. Хрестоматия / Сост. В.Е. Степанова, А.Я. Шевеленко. – М., 1988. – Ч.I. –
С. 157-192.
3. Немецкий город XIV-XV вв.: Сб. матер. / Сост. В.В. Стоклицкая-Терешкович. – М., 1936. – С.
25-34.
4. Практикум з історії середніх віків / Укладач Кривонос В.П. – Львів, 1999. – С. 89-128.
5. Практикум по истории средних веков / Сост. М.Л. Абрамсон. – М., 1967. – С. 104-132.
6. Практикум по истории средних веков / Под ред. Н.И. Девятайкиной, Н.П. Мананчиковой. – Во-
ронеж, 2000. – Ч.2. – С. 6-90.
7. Регистры ремесел и торговли Парижа // Средние века. – 1957. – Вып. 10. – С. 306-340; 1958. –
Вып. 11. – С. 171-200.
8. Средневековое городское право XII-XIII веков: Сб. текстов / Под ред. С.М. Стама. – Саратов,
1989. – 176 с.
9. Средневековый город / Под ред. В.Ф. Семенова // Ученые записки Московского гос. пед. ин-та. –
М., 1949. – Т. 59. – Вып. 3. – 148 с.
10. Стоклицкая-Терешкович В.В.; Плешкова С.Л. Средневековый город в Западной Европе в XI-XV
веках. – М., 1969. – 120 с.

Література

1. Брагина Л.М. Особенности политической структуры итальянских городов-государств // Власть и

политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992. – С. 296-311.
2. Вебер М. Город. (В древности и средние века). – Пг., 1923. – 136 с.
3. Город в средневековой цивилизации Западной Европы. – М., 1999. – 2000. – Т.1-4.
4. Городская жизнь в средневековой Европе. – М., 1987. – 329 с.
5. Данилов И.Е. Итальянский город XV в. Реальность, миф, образ. – М., 2000. – 253 с.
6. Дживелегов А.К. Средневековые города в Западной Европе. – М., 2002. – 304 с.
7. Дживелегов А.К. Торговля на Западе в средние века. – СПб., 1904. – 223 с.
8. История Европы: В 8 т. – Т.2. Средневековая Европа. – М., 1992. – с. 231-255.
9. Котельникова Л.А. Феодализм и город в Италии в VIII-XV в. – М., 1987. – 255 с.
10. Левицкий Я.А. Город и феодализм в Англии. – М., 1987. – 284 с.
11. Мананчикова Н.П. К некоторым итогам изучения западноевропейского средневекового города //
Исторические записки – Воронеж, 2001. – Вып. 7. – С. 101-109.
12. Пиренн А. Средневековые города Бельгии. – СПб., 2001. – 511 с.
13. Подаляк Н.Г. Ганза: мир торговли и политики в XII-XVII ст. – К., 1998. – 202 с.
14. Полянский Ф.Я. Очерки социально-экономической политики цехов в городах Западной Европы в
XIII-XV вв. – М., 1952. – 275 с.
15. Проблемы методологии истории средних веков: европейский город в системе феодализма: Рефе-
рат сб. – М., 1979. – Ч.I. – 320 с.; Ч.2. – 279 с.
16. Рутенбург В.И. Итальянский город от раннего средневековья до Возрождения. – М., 1987. – 175
с.
17. Сванидзе А.А. Ремесло и ремесленники средневековой Швеции (XIV- XV вв.). – М., 1967.
18. Средневековая Европа глазами современников и историков / Под ред. А.Л. Ястребицкой: В 5 ч. –
М., 1995. – Ч.2. – С. 96-156.

13
 19. Стам С.М. Экономическое и социальное развитие раннего города (Тулуза XI-XIIIвв.) – Саратов,
1969.
20. Стоклицкая-Терешкович В.В. Основные проблемы истории средневекового города X-XV веков.
– М., 1960. – 338 с.
21. Стоклицкая-Терешкович В.В. Проблема многообразия средневекового цеха на Западе и на Руси
// Средние века. – 1951. – Вып. 3. – С. 74-103.
22. Тушина Г.М. Города в феодальном обществе Южной Франции. – М., 1985.
23. Шевеленко А.Я. Технология городского ремесла в Западной Европе VI-XV веков // Вопросы ис-
тории. – 1993. - №1. – С. 140-152.
24. Ястребицкая А.Л. Европейский город: средние века – раннее Новое время. Введение в современ-
ную урбанистику. – М., 1993. – 272 с.

Методичні рекомендації

Значний вплив на економіку середньовічного суспільства, а також на його соціально-політичне

та духовне життя мало місто. Виникнення міста було однією з найважливіших ознак історичного про-
гресу, досягнутого західноєвропейським суспільством і знаменувало собою початок нового етапу серед-
ньовічної історії – етапу розвинутого середньовіччя. Тому важливо з’ясувати умови, завдяки яким вини-
кнення міст стало не тільки можливим, але й неминучим. Для цього необхідно розглянути процеси, кот-
рі відбувалися у феодальному помісті і викликали глибокі зрушення у економічному і соціально-
політичному житті, результатом котрого стало виникнення середньовічного міста.
Міста, як правило, виростали на землях, що належали світським та церковним феодалам, які вба-
чали в міщанах залежних людей. Необхідно проаналізувати, що являв собою сеньйоріальний режим, на
які сфери міського життя він поширився особливо відчутно. Це допоможе визначити причини і мету ко-
мунального руху, що розгорнувся у містах Західної Європи у Х – ХІІІ ст., його форми, хід і результати.
Слід зазначити, що переважна більшість опублікованих джерел з історії західноєвропейського
середньовічного міста – законодавчі. Найважливіші з них, безумовно, є міські хартії вольностей, тобто,
грамоти, де зафіксовані певні досягнення міщан у сфері комунального руху. Записані найчастіше від
імені сеньйора і ніби з його милості, вони насправді віддзеркалювали соціально-економічні і політичні
вимоги міщан, спрямовані проти найбільш тяжких форм сеньйоріального визиску. Міські хартії – доку-
мент нормативний, тут записано те, що було необхідно міщанам, до чого вони прагнули. Однак, далеко
не завжди ці записані, гарантовані королівською печаткою привілеї втілювались у життя, записане у ха-
ртії не завжди використовувалося на практиці.
Особливий інтерес становлять хартії німецьких міст, насамперед, Страсбурга. Найдавніше або
Перше, міське право Страсбурга за традицією датують 1189 р., проте, деякі історики вважають, що воно
з’явилося раніше, у 60-ті – 70-ті рр. ХІІ ст. Повний його текст містить 118 статей (Друге міське право
Страсбурга записане в 1214 р. і помітно відрізняється від першого). Аналіз кожної із названих хартій і
співставлення грамот зі змінами і доповненнями дозволяють визначити реальне співвідношення сил у
боротьбі міщан з сеньйорами протягом багатьох десятиліть , тобто які привілеї залишались за сеньйора-
ми і яких прав добивалися міщани.
У ході комунального руху, коли у боротьбі з сеньйорами населення міст продемонструвало єд-
ність головних інтересів, сформувався стан бюргерства. При вивченні теми необхідно вияснити, що яв-
ляла собою міська громада, хто такі повноправні міщани, який їх майновий і соціальний статус, кого
віднести до категорії неповноправних.
Економічною основою західноєвропейського середньовічного міста було ремесло. Майже з са-
мого початку існування міста – з ІХ – ХІІ ст. – ремісники об’єднувались в особливі організації – цехи.
Студенту, насамперед, необхідно розібратися, у складному комплексі причин, що призвели до створення
цеху, проаналізувати його структуру, функції та організацію управління. Слід пам’ятати про подвійну
природу цехів у різні періоди існування.
Спочатку цехи відігравали прогресивну роль у розвитку ремесла, захищали інтереси ремісників,
створювали необхідні умови для їх праці, сприяли розширенню асортименту і підвищенню якості про-
дукованих товарів. Однак, наприкінці XIV – на початку XV ст. роль цехів істотно змінюється. Намаган-
ня обмежити виробництво, перешкодити технічним нововведенням, перетворили цехи в гальмо техніч-
ного прогресу і розвитку виробництва. Документи з історії англійських і німецьких цехів свідчать про
початок розкладу цехового ладу у економічно розвинутих центрах ремісничого виробництва у добу піз-
нього середньовіччя і виникнення перших мануфактур.

14
 Характеризуючи торгівлю, потрібно підкреслити, що з розвитком міст і міського ремесла активі-
зується і торгівля. Незважаючи на чисельні перешкоди, які гальмували її розвиток, (панування натура-
льного господарства, зловживання феодалів, політична роздробленість, відсутність шляхів сполучення,
грабежі, розбої та ін.) торгівельні відносини дедалі більше розвивалися. З’явились нові форми стосунків,
такі як кредити, лихварство, міняйли. Купці окремих міст об’єднувались в купецькі гільдії, які допома-
гали їм боротися з перешкодами, захищали їх. Найвідомішим об’єднанням купців була північно німець-
ка Ганза.
Побут і повсякденне життя середньовічних міст відбиті в численних документах, складених ін-
ститутами, що діяли в місті, головно, в рішеннях міської ради і міського суду. Джерела мають чітке уяв-
лення про майнову нерівність і соціальні суперечності в західноєвропейському середньовічному місті.

Тема 8. Хрестові походи в оцінці сучасників

1. Характеристика джерел.
2. Передумови хрестових походів та їх характер. Перший хрестовий похід.
3. Держави хрестоносців на Сході. Духовно-рицарські ордени.
4. Четвертий хрестовий похід.
5. Причини занепаду і наслідки хрестоносного руху.

Джерела

1. Анна Комнина. Алексиада / Ввод. статья, пер. и коммент. Я.Н. Любарского. – М., 1965. – 687 с.
2. Виллардуэн, Жоффруа де. Завоевание Константинополя / Пер., ст., коммент. М.А. Заборова. –
М., 1993. – 296 с.
3. Никита Хониат. История, начинающаяся с царствования Иоанна Комнина. – СПб., 1860-1862. –
Т.I. – 446 с.; Т.2. – 540 с.
4. Робер де Клари. Завоевание Константинополя / Пер., статья и коммент. М.А. Заборова. – М.,
1986. – 174 с.
5. Усама ибн Мункыз. Книга назидания / Пер. М.А. Салье. – М., 1958.
6. Заборов М.А. История крестовых походов в документах и материалах. М., 1977. – 272 с.
7. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядн. М.О. Рудь. – К., 2005. – С.
454-560.
8. История средних веков. Хрестоматия / Сост. В.Е. Степанова, А.Я. Шевеленко. – М., 1988. – Ч.I. –
С. 157-192.
9. Стасюлевич М. История средних веков. – М., 1999. – С. 911-1369.

Література

1. Андреев А.Р. Монашеские ордена. – М., 2002. – 399 с.

2. Бокман Х. Немецкий орден. Двенадцать глав из его истории / Пер. с нем. – М., 2004. – 273 с.
3. Васильев А.А. История Византии. Византия и крестоносцы. – Пб., 1923. –120 с.
4. Виймар П. Крестовые походы: миф и реальность священной войны / Пер. с фр. – СПб., 2003. –
383 с.
5. Грицак Е.Н. Краткая история крестовых походов. – М., 2002. – 479 с.
6. Добиаш-Рождественская О.А. Эпоха крестовых походов: Запад в крестоносном движении. – М.,
2003. – 118 с.
7. Доманин А. Крестовые походы: Под сенью креста. – М., 2003. – 431 с.
8. Додю Г. История монархических учреждений в Латино-Иерусалимском королевстве (1099-1291).
– СПб., 1897. – 357 с.
9. Заборов М.А. Папство и крестовые походы. – М., 1960. – 263 с.
10. Заборов М.А. Крестоносцы на Востоке. – М., 1986. – 351 с.
11. Захаров В.А. Мальтийский орден: История и современность. – М., 2003. – Ч.1-2.
12. История крестовых походов / Под ред. Дж. Райли-Смита. / Пер. с англ. – М., 1998. – 495 с.
13. Куглер Б. История крестовых походов. / Пер. с нем. – Ростов н/Д., 1996. – 512 с.
14. Кулидж О. Крестовые походы / Пер. с англ. – М., 2002. – 221 с.
15. Легман Дж., Ли Г.Ч. История тамплиеров / Пер. с англ. – М., 2002. – 383 с.
16. Лучицкая С.И. Образ другого: Мусульмане в хрониках крестовых походов. – СПб., 2001. – 397 с.

15
 17. Машке Э. Немецкий орден. / Пер. с нем. – СПб., 2003. – 255 с.
18. Мельвиль М. История ордена тамплиеров / Пер. с фр. – СПб., 2003. – 366 с.
19. Мишо Г. История крестовых походов / Пер. с фр. – 3-е изд. – М., 2003. – 367 с.
20. Морисон С. Крестоносцы. / Пер. с фр. – М., 2003. – 175 с.
21. Перну Р. Крестоносцы / Пер. с фр. – СПб., 2001. – 320 с.
22. Ришар Ж. Латино-Иерусалимское королевство / Пер. с фр. – СПб., 2002.
23. Сбитнева Е.М. Тайны крестовых походов и рыцарские ордена. – М., 2003. – 431 с.
24. Средневековая Европа глазами современников и историков / Под ред. А.Л. Ястребицкой: В 5 ч. –
М., 1995. – Ч.2. – С. 179-225.
25. Тат Ж. Крестовые походы / Пер. с фр. – М., 2003.

Методичні рекомендації

Хрестові походи організовані католицькою церквою на чолі з папством і західноєвропейськими

феодалами у 1096 – 1270 рр. під гаслом звільнення християнських святинь у Палестині з-під влади му-
сульман, посідають особливе місце у курсі історії середніх віків. Тема ця ніби перебуває на стику історії
країн Європи і візантійсько-мусульманського Сходу й тому є комплексною за своїм характером.
Вона охоплює обширний історичний матеріал, знання якого дозволяє глибше розібратися у бага-
тьох важливих проблемах нормативного курсу історії середніх віків. В хрестоматії з історії західноєвро-
пейського середньовіччя подано тексти, що змальовують ті чи інші епізоди історії Першого хрестового
походу, соціально-політичного ладу держав хрестоносців на Сході, утворення духовно-рицарських ор-
денів та історії Четвертого хрестового походу. Саме ці сюжети дають найбільш яскравий і повний мате-
ріал про епоху хрестових походів і є ключовими для вивчення даної теми.
Тема надзвичайно важлива і в методичному плані, оскільки основні факти епохи хрестових по-
ходів репрезентовані не лише в численних джерелах європейського походження (латинські хроніки,
папська переписка і т.і.), але і в оповідях арабських, грецьких, вірменських авторів. У студентів є уніка-
льна можливість порівняти «паралельні» тексти, з’ясувати схожість і відмінність у розповідях, відділити
елементи історичної правди від навмисного чи ненавмисного викривлення її середньовічними авторами,
і тим самим по можливості більш повно відтворити об’єктивну історичну картину епохи, що вивчається.
Підготовці і основним подіям Першого хрестового походу присвячені твори Раймунда Агільсь-
кого, Фульхерія Шартрського, Еккегарда Аврейського, Гвіберта Ножанського, Аноніма, Анни Комниної,
Усами ібн Мункиза та ін. Серед джерел, що містять інформацію з історії держав хрестоносців, найцін-
нішими і найбагатшими за фактичним матеріалом є «Історія священної війни» Вільгельма Тірського і
«Єрусалимська історія» Якова Вітрійського. Історія Четвертого хрестового походу відображена на сто-
рінках мемуарів Робера де Кларі і Жоффруа Віллардуена, «Історії» Нікіти Хоніата. Всі вони були учас-
никами подій, що описували у своїх працях.
Слід звернути також увагу на причини занепаду і наслідки хрестоносного руху, показати їх
вплив на подальший суспільно-політичний і культурний розвиток Західної Європи, на становище като-
лицької церкви на середньовічному Заході, на посилення конфронтації між Заходом і Сходом та активі-
зацією джихаду як відповідної агресивної реакції мусульманського світу.

16
 Тема 9. “Велика хартія вольностей” і виникнення
парламенту в Англії

1. Характеристика джерел.
2. Політична боротьба в Англії на початку XIII ст. Прийняття “Великої хартії вольностей”.
3. “Велика хартія вольностей” про політичний устрій Англії, права та привілеї різних соціальних
верств населення.
4. Політична криза 1258-1267 рр. і виникнення англійського парламенту.
5. Склад парламенту та його функції.

Джерела

1. Памятники истории Англии XI-XIII вв. / Пер. и введ. Д.М. Петрушевского. – М., 1936. – С. 88-
130; 136-228.
2. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядн. М.О. Рудь. – К., 2005. – С.
561-600.
3. История средних веков. Хрестоматия / Сост. В.Е. Степанова, А.Я. Шевеленко. – М., 1988. – Ч.1.
– С. 268-271.
4. Практикум з історії середніх віків / Укладач Кривонос В.П. – Львів, 1999. – С. 129-141.
5. Практикум по истории средних веков / Под ред. М.А. Абрамсон. – М., 1967. – С. 158-172.
6. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы / Под ред. В.М. Корец-
кого. – М., 1961. – С. 128-139, 271-286.
7. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. С.Д. Сказкина: В 3 т. – М., 1961. – Т.2. – С.
341-344, 349-357.

Література

1. Бахитов С.Б. Королевская власть и общество в средневековой Англии XI-XV вв. – Комсомольск-
на-Амуре, 2001. – 108 с.
2. Бахитов С.Б. Становление средневекового английского парламентаризма в современной англоя-
зычной медиевистике: предварительные вопросы // Актуальные вопросы исторической науки. –
Комсомольск-на-Амуре, 1996. – С. 83-101.
3. Блэк Дж.История Британских островов / Пер. с англ. – Спб., 2008. – 540 с.
4. Бокль Т.Г. История цивилизаций: История цивилизации в Англии / Пер. с англ. – М., 2000; – Т.1.,
2002. – Т.2.
5. Бурова И.И. Две тысячи лет истории Англии. – СПб., 2001. – 544 с.
6. Гнейст Р. История государственных учреждений Англии. – М., 1893. – 396 с.
7. Гутнова Е.В. Английское феодальное государство в XIV-XV вв. // Средние века. – М., 1987. –
Вып. 50. – С. 58-76.
8. Гутнова Е.В. Возникновение английского парламента. (Из истории английского общества и гос-
ва XIII в.) – М., 1960. Гл. 1-5.
9. История Великобританки / Под ред. К.Моргана / Пер. с англ. – М., 2008. – 680 с.
10. Кареев Н.И. Поместье – государство и сословная монархия средних веков. – СПб., 1913. – 414 с.
11. Колесницкий Н.Ф. Феодальное государство (VI-XV вв.) – М., 1967.– С. 181-194.
12. Майорова Н.О. Английские парламентарии первой половины XV в. о месте и значении парламе-
нта // Власть и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992. – С. 187-197.
13. Майорова Н.О. Палата общин английского парламента первой половины XV века как професси-
ональная ораганизация // Общности и человек в средневековом мире. – М., Саратов, 1992. – С.
153-155.
14. Мортон А.Л. История Англии. – М., 1950. – Гл. 3-4.
15. Петрушевский Д.М. Очерки из истории английского государства и общества в средние века: 4-е
изд. – М., 1937. – Гл. 4-5.
16. Пти Дютайн Ш. Феодальная монархия во Франции и в Англии X-XIII веков. / Пер. с фр. – 2-е
изд. – СПб., 2001. – 448 с.
17. Репина Л.П. Место и роль городского представительства в английском средневековом парламен-
те // Власть и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992. – С. 179-186.
18. Тавменов С.В. Западноевропейская средневековая государственность. – М., 1995. – 192 с.

17
 19. Штокмар В.В. История Англии в средние века. – 2-е изд. – Л., 2000. – С. 63-71.

Методичні рекомендації

Часом важливих змін у соціально-політичному житті Англії було ХІІІ ст. Найголовнішими полі-
тичними подіями англійської історії цього періоду стали видання «Великої хартії вольностей» і виник-
нення парламенту.
Цінну інформацію про причини і хід політичної боротьби в Англії на початку ХІІІ ст., про при-
йняття «Великої хартії вольностей» містять англійські хроніки, які складалися сучасниками, а інколи й
безпосередніми учасниками подій, серед них – Роджер Годен і Матвій Паризький – уривки з творів кот-
рих, наведені в хрестоматії з історії західноєвропейського середньовіччя. Уважно прочитавши уривки з
хронік, студент повинен, насамперед, спробувати дати оцінку достовірності джерела, а потім, співстав-
ляючи факти, з’ясувати причини незадоволення різних соціальних верств королем Іоанном Безземель-
ним. Потім важливо встановити послідовність подій у боротьбі за «Велику хартію вольностей», визна-
чити ставлення різних верств пануючого класу до королівської влади, роль церкви і великих феодалів в
організації боротьби і розробці програми.
Розглядаючи наступне питання, необхідно ознайомитися зі статтями «Великої хартії вольнос-
тей», проаналізувати відображення у ній інтересів різних верств англійського суспільства (баронів, ри-
царів, міщан і селян)., зробити висновки, які соціальні прошарки, насамперед, захищали статті хартії.
Повний текст документу налічує 63 статті, які подані без певної системи і стосуються різних пи-
тань. Усі статті Хартії можна поділити на три основні групи:
1. статті, які відображають матеріальні інтереси різних соціальних верств (ст. 1 – 11, 13, 16, 27 та ін.);
2. статті, у яких мова йде про встановлення нових політичних порядків, зокрема, обмеження королів-
ської влади (ст. 12, 14, 39, 61);
3. статті, які підтверджують вже існуючий порядок роботи судових та адміністративних органів, а та-
кож ті, які мали запобігти зловживанню королівського апарату, в центрі і на місцях (ст. 17 – 22, 24,
25, 34, 36, 38, 40 та ін).
Вивчаючи політичне протистояння в Англії середини ХІІІ ст., необхідно з’ясувати його причини,
проаналізувати склад учасників, простежити, як соціальний склад опозиційних королю сил відобразився
на структурі створеного у результаті цієї боротьби станово-представницького органу – парламенту, його
організаційну структуру та основні функції, а також з’ясувати місце органів станового представництва у
системі державної влади в Англії. Важливим джерелом в історії англійського парламенту є анонімний
трактат «Про порядок ведення парламенту», складений у XIV ст. Він містить детальний опис станового
складу, порядку скликання, відкриття засідань, розпуску парламенту, його політичних функцій, а також
пропозиції по зміні внутрішньополітичного устрою органу станового представництва у бажаному для
автора, прихильника посилення ролі парламенту і палати громад усередині його, дусі.
Слід підкреслити, що необхідною мовою при вивченні цієї теми є розгляд даних джерел у кон-
тексті свідчень про епоху, що вивчається. Рекомендована спеціальна література, яка базується на осмис-
ленні широкого фактичного матеріалу, дозволяє у повній мірі вирішити це завдання.

Тема 10. Середньовічні університети Західної Європи

за документальними та оповідними джерелами

1. Зміни в системі освіти в XI-XII ст. Міські світські школи.

2. Виникнення перших університетів, їх організаційна структура.
3. Навчальний процес у середньовічних університетах.
4. Студентська творчість.
5. Університетський побут.

Джерела

1. Антология педагогической мысли христианского средневековья / Под ред. В.Г. Безрогова и О.Ч.
Варьяш. – М., 1994. – Т.1-2.
2. Документы по истории университетов Европы / Под ред. А.Е. Москаленко. – Воронеж, 1973. –
157 с.
3. Ваганты. Колесо фортуны. – М., 1998. – 506 с.

18
 4. Поэзия вагантов / Изд. подгот. М.Л. Гаспаров. – М., 1975. – 606 с.
5. Послушник и школяр, наставник и магистр: Средневековая педагогика в лицах и текстах / Под
ред. В.Г. Безрогова. – М., 1996. – 416 с.
6. Традиции образования и воспитания в Европе XI-XVII веков / Под ред. Ревякиной Н.В. – Ивано-
во, 1995. – 206 с.
7. Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія / Упорядн. М.О. Рудь. – К., 2005. – С.
601-648.
8. Практикум по истории средних веков / Под ред. Н.И. Девятайкиной, Н.П. Мананчиковой. – Во-
ронеж, 2000. – Ч.2. – С. 331-340.

Література

1. Бахтин Вс. Школьная жизнь в Париже XII века // Средневековый быт. – Л., 1925. – С. 206-232.
2. Верже Ж. Средневековый университет: учителя // Alma mater. – М., 1997. - №5. – С. 36-40.
3. Гайденко В.П., Смирнов Г.А. Западноевропейская наука в средние века.– М., 1989. – С. 59-86.
4. Добиаш-Рождественская О.А. К преданию поэзии голиардов // Средневековье в рукописях Пуб-
личной библиотеки. – Л., 1925. – Вып. I. – С. 7-48.
5. Добиаш-Рождественская О.А. Коллизии во французском обществе XII – XIII вв. – по студенчес-
кой сатире этой эпохи // Исторические записки. – М., 1937. – Т.I. – С. 149-174.
6. Западноевропейская средневековая школа и педагогическая мысль. – М., 1990.
7. Игнатович В. История английских университетов в средние века. – СПб., 1861.
8. Квастель С. Болонский университет в средние века // Средневековье в эпизодах и лицах. – М.,
1941. – С. 107-118.
9. Климова Г.П. Особенности образования западноевропейского средневековья // Вчен. зап. Харків.
гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.” – Харків, 1999. – Т.5. – С. 198-206.
10. Козьменко И. Парижский университет и его студенчество в XII-XIII веках // Средневековье в
эпизодах и лицах. – М., 1941. – С. 25-39.
11. Ле Гофф Ж. Интеллектуалы в Средние века. – СПб., 2003. – 155 с.
12. Липатникова Г.И. К ранней истории факультета "свободных искусств" в Париже // Герценовские
чтения. – Сер. 24. Ист. науки. – Л., 1971. – 79 с.
13. Литошенко Д.А. Основные тенденции эволюции средневековой европейской системы универси-
тетского образования // Актуальные проблемы всеобщей истории. – Владивосток, 1999. – С. 53-
74.
14. От глиняной таблички к университету. Образовательные системы Востока и Запада в эпоху Дре-
вности и Средневековья. – М., 1998.
15. Роуг В. Университеты как явление средневековой культуры // Вест. высш. школы. – М., 1991. -
№8. – С. 97-109.
16. Сидорова Н. Очерки по истории ранней городской культуры во Франции. – М., 1953. – 502 с.
17. Словарь средневековой культуры / Под ред. А.Я. Гуревича. – М., 2003. – 631 с.
18. Сорочан С.Б. Средневековый школяр: Штрихи университетского быта // Universitates = Универ-
ситеты. – Харьков, 2001. - №2, 4; Харков., 2002. - №1. – С. 54-61.
19. Средневековая Европа глазами современников и историков / Под ред. А.Л. Ястребицкой: В 5 ч. –
М., 1995. – Ч.2. – С. 359-377.
20. Суворов Н.С. Средневековые университеты. – М., 1898.
21. Рутенбург В.И. Университеты итальянских коммун // Городская культура. Средневековье и на-
чало нового времени. – Л., 1986. – 278 с.
22. Университеты Западной Европы. Средние века. Возрождение. Просвещение / Под ред. Н.В. Ре-
вякиной. – Иваново, 1990.

Методичні рекомендації

Середньовічний університет як принципово нове явище суспільного та інтелектуального життя

Західної Європи виникає у безпосередньому зв’язку з процесом урбанізації. З розвитком середньовічних
міст у Західній Європі в ХІ – ХІІ ст. удосконалювалися зміст і форми навчання, зростала громадська ак-
тивність міщан, їхні розумові запити й інтереси. Розвиток міських товарно-грошових відносин потребу-
вав дослідного знання, сприяв виробленню раціонального типу мислення, посилював потяг до світської
освіти. Шкіл, які давали кращу освіту, порівняно із загальним рівнем, було небагато і про них ширилася

19
слава повсюди, як і про їхніх видатних магістрів і докторів. У такі школи і до таких учителів збиралися
звідусіль. Школи росли. На основі деяких з них наприкінці ХІ – ХІІ ст. стали утворюватися університе-
ти. Найдавніші в середньовічній Європі – Болонський (кінець ХІ ст.) і Паризький (ХІІ ст.) університети –
репрезентують два основні типи університетських систем. Перший із них був організацією студентів і
лише наприкінці XIV ст. перетворився на організацію викладачів і студентів. Другий був організацією
викладачів. Університети володіли юридичною, адміністративною і матеріальною автономією, яка дару-
валася спеціальними розпорядженнями папи або короля.
Подані у хрестоматії з історії західноєвропейського середньовіччя документи дозволяють про-
стежити загальні закономірності розвитку вищої освіти у середні віки та специфіку діяльності окремих
університетів. З матеріалів засновницьких хартій, грамот, наданих королями, папами, єпископами у ХІІІ
– XIV ст. університетам, видно, як відбувалося конституювання університетів, як формувалася їхня ав-
тономія, матеріальна база, викладацький колектив, земляцтва школярів.
Наведені документи, що характеризують організаційну структуру студентів, належать до того
часу, коли процес конституювання університетів уже завершився (XIV – початок XV ст.). проте, вони
виявляють і деякі особливості їхньої ранньої організації. Це стосується статутів університету у Болоньї
(1317 – 1347 рр.), а також статутів німецької «нації» Болонського університету (1497 р.), де розкрива-
ються причини, в силу яких відбувалося об’єднання в земляцтва.
Пропоновані для розгляду навчальні програми, фрагменти лекцій, постанови, щодо проведення
диспутів, обов’язків магістрів і школярів університетів дають багатий матеріал про зміст і форми на-
вчання, методи викладання, систему іспитів і присудження вчених ступенів, стосовно проникнення в
університетське середовище передових ідей.
Нарешті, із самого студентського середовища маємо свідчення, що складають соціально-
психологічну характеристику молоді, яка навчалася у середньовічних університетах, її ставлення до на-
вчання, школярського братства, навколишньої дійсності. Ці уявлення можна розширити, аналізуючи
зразки студентських листів та поезію вагантів, що зберегли надзвичайно цінні відомості про реалії по-
всякденного життя університетської молоді доби середньовіччя, про її інтелектуальний і моральний рі-
вень, самосвідомість і світовідчуття.

20