Руська Правда

Горобец Олег
 Історія
Руська Правда — найвизначніший збірник стародавнього
руського права, важливе джерело для дослідження
середньовічної історії права та суспільних відносин Руси-
України і суміжних слов'янських народів. Оригіналу Руської
Правди не знайдено, натомість збереглася значна кількість
її списків з ХІІІ—XVIII ст. Досі відкрито їх 106. Історія
постання Руської Правди та її списків, що їх поділяють на
три редакції (коротку, широку і середню), ще досі не є
повністю досліджена.

Князь Ярослав Мудрий

тримає Софійський собор і
«Руську Правду». Ілюстрація
Івана Білібіна.
«Руська Правда» — збірка стародавнього
руського права, складена в Київській державі у
XI—XII ст.

Руська Правда мала важливий вплив на всі

правові пам'ятки литовсько-руської доби в
історії України; за посередництва Литовських
Статутів (1529, 1566, 1588) деякі норми
увійшли до українського права гетьманської
доби.
Надрукував коротку
редакцію А. Шлецер Широку Руську Руську Правду (коротку редакцію)
(1767) Правду вперше відкрив В.Татищев в тексті
опублікував І. Болтин Новгородського літопису (1738)
(1792)
 Коротка «Руська Правда»
Коротка Руська Правда (43 статті)
поділяється на 4 частини:
Правда Ярослава — найстарішу, як її називають
дослідники, Укладення першої, основної частини
пов'язувалося з князюванням Ярослава Мудрого і
припало на 1030-1040 рр., ймовірно після 1037 р. (за
іншими даними - в Новгороді 1016 р.). вона
охоплює статті від 1 до 18;
Правда Ярославичів — звана також Уставом
Ярославичів (статті 19 — 41);
Покон вирний — встановлює оплати
вирникам(службова посаду при княжому суді) (ст.
42)
Урок мостникам(будівельник мостів) (ст. 43).
Сторінка з короткої редакції
«Руської Правди»
 Ш И Р О К А « РУ СЬ К А П РА ВД А »

"Руська правда" пов'язується з іменем Володимира

Мономаха. її датують не пізніше 1113 р. Посівши
князівський "стіл" у Києві, Володимир Мономах видав
новий звід правових норм - Устав свого імені, який
передусім мав на меті ввести у більш-менш
справедливі й законні рамки фінансові та кредитні
операції купців і міського населення
Для купців закон уводив окремі привілеї, що
пов'язувалися з їхньою торговою діяльністю. Так,
якщо купецький корабель потонув чи був захоплений
ворогом, то кредитори зобов'язувалися надати купцеві
відстрочення платежу, "оскільки погибель ця від Бога".
Якщо ж купець не міг віддати боргу з власної вини
(пропив або програв гроші), його можна було продати
в холопи. Водночас купці звільнялися від обов'язку
укладати операції в присутності свідків (яких їм,
звичайно, важко було знайти в місті, куди вони
приїжджали для торгу). Тож від тих часів пішло
прислів'я: "Слово купецьке - дорожче за золото".
Суд за “ Руською правдою"
Судовий процес за "Руською правдою" переважно мав змагальний
характер. Допускалися ордалії, клятви та різні інші варіанти "божого
суду". Існували оригінальні процесуальні інститути: "заклич"
(оголошення з відповідними правовими наслідками у торговий день
про річ, втрачену законним власником), "звід" (обов'язок кожного
володаря чужого майна "звести" власника чи представника влади з
особою, від якої вона набула це майно), "гоніння сліду" (переслідування
злочинця "по гарячих слідах").
Головним видом відплати за різні правопорушення
були грошові стягнення. Тілесних покарань "Руська
правда" не знала, за винятком кари для холопів за
побиття вільної людини. Смертної кари цим актом
також не передбачалося. Розміри грошових виплат,
як і в більшості ін. феодальних кодексів, залежали
від соціальної належності потерпілих. Найбільші
покарання призначалися за шкоду, спричинену
представникам панівної верхівки.
Ось деякі зі статей:

1. 80 гривень за вбивство княжого мужа або

члена старшої княжої дружини.
2. 40 гривень за вбивство простої вільної
людини.
3. Половинна або полувир'я в 20 гривень за
вбивство жінки та тяжкі увіччя, відсічення
руки, ноги, носа, порчу ока.
4. За княжого сільського старосту платить
12 гривень, а за княжого рядовича 5 гривень. 
5. А за вбитого смерда чи холопа 5 гривень. 
6. А за княжого коня 3 гривны, а за коня
смерда 2 гривні.
Ковчег для зберігання
“ Руської правди ”
"Руська правда" - виключно світський пам'ятник
феодального права. Всі її редакції виходили від
князівської влади, мали офіційний держ. характер і
не зачіпали церковну юрисдикцію, яка виникла після
хрещення Русі й визначалася окремими князівськими
статутами. 
Руська правда зберігала свою чинність протягом
кількох століть і набагато пережила Давньоруську
державу, в якій вона виникла, її норми мали значний
вплив на Литовські статути, російське Соборне
Уложення 1649 та інші пам'ятки права України, Росії,
Білорусії, Литви й деяких інших країн
Дякую за увагу!