Тема: ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ.

1. Поняття трудового права

2. Колективний договір та угода
3. Трудовий договір
4. Припинення трудового договору
5. Робочий час
6. Час відпочинку
7. Оплата праці
8. Матеріальна відповідальність працівників
9. Трудова дисципліна

1. Поняття трудового права

Праця – незмінний супутник людства протягом усього часу його

існування. Всі досягнення людської цивілізації є результатом праці. Саме
праця дозволяє людині не лише створювати матеріальні блага для себе та
своїх близьких, а й самоутверджуватись у суспільстві, реалізовувати власний
творчий потенціал, досягати все нових вершин. Саме виходячи із цього
надзвичайного значення праці для кожної людини Конституція України
статтею 43 закріпила право кожної людини на працю. Дане право включає в
себе можливість особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно
обирає. Українська держава зобов’язалась створювати умови для повного
здійснення її громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у
виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми
професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів
відповідно до суспільних потреб. Констиутція України заборонила
використання примусової праці як грубе порушення права людини на працю.
Ті, хто працює, відповідно до норм Конституції, мають право на належні,
безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної
законом. Крім того, громадянам гарантується захист від незаконного
звільнення. Законом захищається право на своєчасне одержання винагороди
за працю.
Таким чином, право громадян України на працю – це право на одержання
роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального
розміру, – включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи,
що забезпечується державою.
Трудове право – галузь права, яка регулює відносини, що виникають у
процесі реалізації особою права на працю. Суб’єктами трудового права є:
працівник, працедавець, профспілка.

Основними джерелами трудового права є:

  Конституція України (ст. 43, 44, 45)
 Кодекс законів про працю від 10.12.1971
 Закони України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993
року
 “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року
 “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року

2. Трудовий договір

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої

праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на
декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не
передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства,

установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою,
за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична
особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його
дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального
забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору
можуть встановлюватися угодою сторін.
Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників
порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Трудовий договір укладається з 16 років, як виняток – з 15 років, а

учнями – з 14 років (лише якщо робота не завдає шкоди здоров’ю, не
заважає навчанню, а також є дозвіл одного із батьків).
УМОВИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

ОСНОВНІ
місце роботи;
трудова функція (спеціальність,
кваліфікація, посада);
розмір заробітної плати
ДОДАТКОВІ
випробувальний термін;
нерозголошення таємниці (комерційної, службової, державної,
адвокатської);
заборона звільнення за власним бажанням на певний період,
якщо працівник навчався за рахунок компанії;
про додаткове страхування життя і здоров'я
про виділення кімнати в гуртожитку, службової квартири, місця
в дитсадку;
про додаткові внески в недержавний пенсійний фонд.
Форми трудового договору: письмова, усна

Види трудового договору: 1) безстроковий;

2) на визначений строк, встановлений за
погодженням сторін;
3) на час виконання певної роботи.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати

паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку. У
випадках, коли це необхідно за характером праці – документ про освіту, про
стан здоров’я та інші документи. Забороняється вимагати від осіб, які
поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну
приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не
передбачено законодавством.
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка
оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу. До трудової
книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди; відомості
про стягнення до неї не заносяться.
Для робітників (робочих (рос.) строк випробування становить не більше
ніж 1 місяць. Строк випробування для інших не повинен перевищувати 3
місяців, як виняток він може становити 6 місяців. Випробування не
встановлюється для:
осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
молодих робітників після закінчення ПТУ;
молодих спеціалістів після закінчення ВНЗ;
осіб, звільнених у запас;
інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-
соціальної експертизи.
Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати,
то він вважається таким, що витримав випробування.

3. Колективний договір та угода

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах,

організаціях, які використовують найману працю.
Колективний договір укладається між власником або
уповноваженим ним органом з однієї сторони і профспілковими
органами з іншої сторони.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін
щодо: зміни в організації виробництва і праці; нормування і оплати праці,
встановлення розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат;
встановлення гарантій, компенсацій, пільг; режиму роботи, тривалості
робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-
побутового, культурного, медичного обслуговування, організації
оздоровлення і відпочинку працівників.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників
підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки.
4. Припинення трудового договору

Ключові підстави для припинення трудового договору:

- угода сторін
- ініціатива працівника
- ініціатива власника.

А. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Про розірвання трудового договору за власним бажанням працівник
повинен попередити власника письмово за 2 тижні.
Якщо працівник не може продовжувати роботу (переїзд на нове місце
проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості,
підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною або за
хворим членом сім’ї; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а
також з інших поважних причин), власник або повинен розірвати трудовий
договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після 14 днів не залишив роботи, власник не вправі
звільнити його, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого
працівника.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір
за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про працю,
умови колективного чи трудового договору.

Б. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або

уповноваженого ним органу

Ліквідація, реорганізація, банк- Невідповідність працівника Прогул (в т.ч. відсутністьі на

рутство або перепрофілювання займаній посаді або виконуваній роботі більше трьох годин
підприємства, скорочення роботі протягом робочого дня) без
працівників поважних причин

Систематичне невиконання Поновлення на роботі

працівником без поважних Підстави для працівника, який раніше
причин своїх обов’язків розірвання трудового виконував цю роботу
договору власником

Вчинення розкрадання
майна власника,
встановленого вироком
суду, що набрав законної
сили
 Нез’явлення на роботу протягом більш як
Вчинення працівником, який
чотирьох місяців підряд внаслідок
виконує виховні функції,
тимчасової непрацездатності, не рахуючи
аморального проступку
відпустки по вагітності і родах Якщо
працездатність втрачена у зв’язку з

Не допускається звільнення працівника в період його тимчасової

непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це
правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства,
установи, організації.
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення
видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним
розрахунок.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію
наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу
видається на вимогу працівника.

5. Робочий час
Види
робочого часу

Нормальний Скорочений Неповний

(40 годин на (36 годин на (32 години на
тиждень) тиждень) тиждень)

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

- для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для
осіб віком від 14 до 16 років – 24 години на тиждень
- для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, –
не більш як 36 годин на тиждень.
- для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших)

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників

(крім працівників зі скороченим днем) скорочується на одну годину.
При роботі в нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку)
тривалість роботи скорочується на одну годину. Забороняється залучення до
роботи в нічний час: неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей
віком до трьох років.
За угодою між роботодавцем та робітником може встановлюватись
неповний робочий час (32 години на тиждень). На прохання вагітної жінки,
жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда,
роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий час. Оплата
праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або
залежно від виробітку.
Надурочні роботи – це роботи понад встановлену тривалість робочого дня.
Вони можуть бути застосовані лише у наступних випадках:
- при проведенні робіт, необхідних для оборони країни;
- для усунення обставин, які порушують правильне функціонування
комунальних систем
- при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок
непередбачених обставин не могла бути закінчена в нормальний
робочий час;
- при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з
метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи
скупчення вантажів
- для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає,
коли робота не допускає перерви.

6. Час відпочинку
Види
відпочинку

Відпочинок між Вихідні та

Перерва робочими Відпустки
днями святкові дні

Перерва для відпочинку і харчування надається через чотири години

після початку роботи. Вона не включається в робочий час.
У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним
днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового. Тривалість
щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві
години. Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників
до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету
підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках (як і при
надурочних роботах). Робота у вихідний день може компенсуватися
наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Види
відпусток

Додаткові Творча Відпустки без

Основна щорічна Соціальні
відпустки на збереження
тарифна відпустка відпустки відпустка
навчання заробітної плати

у зв’язку з для догляду за працівникам,

вагітністю та дитиною до 3
пологами років які мають дітей
 Право на щорічну відпустку у перший рік роботи настає після шести
місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Загальна тривалість
щорічної основної відпустки не менша, ніж 24 календарних дні. Заробітна
плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше, ніж за три дні
до її початку.
Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими умовами праці
тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на
роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих
виробничих факторів.
Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних
робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених
законодавством.
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка
у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів – 70 календарних
днів, після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі
народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів. Жінкам, які
усиновили новонароджених дітей, надається відпустка з дня усиновлення
тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох
і більше дітей). Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами
за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку.

7. Оплата праці

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому

виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір
заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може
провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму
праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією,
обов’язковою на всій території України для підприємств, установ,
організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у
строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на
місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

8. Матеріальна відповідальність працівників

За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні

трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть
матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше
свого середнього місячного заробітку.
Повну матеріальну відповідальність працівники несуть у випадках,
коли:
1. між працівником і роботодавцем укладено письмовий договір про
взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності;
2. майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою
довіреністю;
3. шкоди завдано діями працівника, які є злочином;
4. шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5. шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним
зіпсуттям матеріалів, виробів тощо;
6. шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;
7. службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні
працівника на іншу роботу.
Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього
місячного заробітку, провадиться шляхом відрахування із заробітної плати
працівника.
Розпорядження про це має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня
виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше
семи днів з дня повідомлення про це працівникові.

9. Трудова дисципліна

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях

визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які
затверджуються трудовими колективами за поданням власника або
уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових
правил.
До працівників можуть застосовуватись заохочення. Заохочення
бувають як у матеріальній формі (наприклад, грошова премія або ж цінний
подарунок), так і в нематеріальній формі (наприклад, оголошення подяки або
вручення грамоти).
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано
тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення
Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням
проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи
часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне
стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення
проступку. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець
повинен зажадати від порушника письмові пояснення. За кожне порушення
трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне
стягнення. Стягнення оголошується в наказі й повідомляється працівникові
під розписку. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного
стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню,
то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.