Тема 4

Суб'єкти трудового права

 План
1. Поняття та класифікація суб'єктів трудового
права
2. Фізична особа як суб'єкт трудового права
3. Правовий статус роботодавця як суб'єкта
трудового права
4. Трудовий колектив як суб'єкт трудового
права
5. Професійні спілки як суб'єкт трудового права
6. Державні органи як суб'єкти трудового права
 Риси трудових правовідносин
• виникають між працівниками та роботодавцем;

• виникають, змінюються чи припиняються відповідно до

правових норм, які впливають на поведінку суб’єктів
трудових правовідносин і через неї реалізуються;

• суб’єкти трудових відносин пов’язані між собою

суб’єктивними правами і юридичними обов’язками, а
сторони в трудових правовідносинах виступають відносно
одна одної як правоуповноважені та правозобов’язані
особи, де права й інтереси одних можуть бути реалізовані
тільки через виконання обов’язків інших;
• взаємна поведінка суб’єктів трудових відносин
індивідуалізована і чітко визначена, а права і
обов’язки персоніфіковані в локальних нормативно-
правових актах;

• вони завжди мають вольовий характер - трудові

відносини не можуть виникати і функціонувати, а
особливо реалізовуватися без волевиявлення хоча б
одного суб’єкта;

• забезпечуються нормами трудового законодавства;

• охороняються державою.
Трудові правовідносини – це двосторонні
вольові відносини, що виникають у зв’язку з
укладенням трудового договору (контракту)
між працівником та роботодавцем, змістом
яких є встановлення, розвиток, зміна і
припинення праці працівників по виконанню
ними трудових функцій..
 Суб’єкти трудових правовідносин – це
учасники суспільних відносин, які наділяються
можливістю мати, здійснювати(набувати,
реалізовувати) трудові права та обов’язки, а у
випадках, визначених законом, повноваження з
питань праці, а також нести юридичну
відповідальність за вчинення правопорушень.
 Об'єкти трудових правовідносин - це
результат трудової діяльності, різні соціально-
економічні блага, що задовольняють вимоги
працівника й роботодавця.

Зміст трудових правовідносин включає

сукупність різноманітних трудових прав і
обов'язків їх сторін. 
 Працівник — це фізична особа, яка працює на
підставі трудового договору на підприємстві, в
установі, організації чи у фізичної особи, яка
використовує найману працю

Ознаки працівника:
а) отримання статусу фізичної особи, незалежно від громадянства;
б) досягнення встановленого віку та інших умов вступу в трудові відносини;
в) володіння правосуб’єктністю, що дозволяє вступати в трудові
правовідносини;
г) наявність факту реалізації природної здатності до праці шляхом
здійснення права на працю;
ґ) укладення трудового договору та набрання ним чинності;
д) наявність факту виконання трудової функції та інших обов’язків за
трудовим договором;
е) як правило, особиста участь у трудових правовідносинах за трудовим
договором.
Трудова правоздатність — це здатність
фізичної особи мати трудові права і трудові
обов’язки.

Трудова дієздатність — це здатність

фізичної особи своїми діями набувати для
себе трудових прав і самостійно їх
здійснювати, а також здатність своїми діями
створювати для себе трудові обов’язки,
самостійно їх виконувати та нести
відповідальність у разі їх невиконання або
неналежного виконання.
 Роботодавець — це юридична особа
(підприємство, установа, організація) або фізична
особа-підприємець, яка в межах трудових
правовідносин використовує працю
фізичних осіб.

Трудова правосуб’єктність юридичної та фізичної

особи полягає у визнанні за ними здатності
укладати з фізичними особами трудові договори та
надавати їм роботу відповідно до цих договорів.
 Ознаки роботодавця
а) отримання статусу юридичної або фізичної особи;

б) досягнення встановленого віку для фізичної особи (повноліття);

в) володіння трудовою (роботодавчою) правосуб’єктністю, що

дозволяє вступати у правовідносини з питань праці;

г) укладення трудового договору про використання найманої

праці;

д) можливість вступати у правовідносини з питань праці

самостійно або через уповноважений орган (посадову особу).
 Умовами набуття трудової (роботодавчої)
правосуб’єктності є наступні:

1) вікова умова та умова про психічну

зрілість(для фізичної особи);

2) державна реєстрація(для юридичної особи);

3) трудоправова умова.
 Трудова правосуб'єктність роботодавців
визначається:
• наявністю господарської самостійності;
• наявністю права прийому-звільнення на
роботу;
• можливістю організовувати процес праці та
керувати ним;
• наявністю коштів для виплати заробітної плати
(фонду зарплати);
• конкретною структурою та штатом;
• наявністю самостійної майнової
відповідальності.
Колектив – соціально значима група
людей, які об'єднані спільною метою,
узгоджено діють для досягнення мети і
мають органи самоврядування
Формально-легальне визначення поняття
«трудовий колектив» (ст. 252-1 КЗпП
України, ст. 65 ГК України) тлумачиться як
сукупність громадян, які своєю працею
беруть участь у його діяльності на основі
трудового договору(контракту, угоди) а
також інших форм, що регулюють трудові
відносини працівника з підприємством.
Професійна спілка (профспілка)
– добровільна неприбуткова
громадська організація, що об’єднує
громадян, пов’язаних спільними
інтересами за родом їх професійної
(трудової) діяльності (навчання).
 До основних умов виникнення трудової
правосуб’єктності професійної спілки можна
віднести наступні:
1) вольова умова;
2) організаційно-легалізаційна умова.
Виборний орган первинної профспілкової
організації на підприємстві, в установі,
організації відповідно до ст. 247 КЗпП
України:

1) укладає та контролює виконання колективного

договору, звітує про його виконання на загальних
зборах трудового колективу, звертається з вимогою
до відповідних органів про притягнення до
відповідальності посадових осіб за неви­конання
умов колективного договору;

2) разом з власником або уповноваженим ним

органом вирішує питання запровадження,
перегляду та змін норм праці;
3) разом з власником або уповноваженим ним
органом вирішує питання оплати праці працівників,
форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток,
схем посадових окладів, умов запровадження та
розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та
інших заохочувальних, компенсаційних виплат;

4) разом з власником або уповноваженим ним

органом вирішує питання робочого часу і часу
відпочинку, погоджує графіки змінності та
надання відпусток, запровадження підсумованого
обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення
надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо;
5) разом з власником або уповноваженим ним органом
вирішує питання соціального розвитку підприємства,
поліпшення умов праці, матеріально-побутового,
медичного обслуговування працівників;
6) бере участь у вирішенні соціально-економічних
питань, визначенні та затвердженні переліку і
порядку надання працівникам соціальних пільг;
7) бере участь у розробленні правил внутрішнього
трудового розпорядку підприємства, установи,
організації;
8) представляє інтереси працівників за їх дорученням
під час розгляду індивідуальних трудових спорів та у
колективному трудовому спорі, сприяє його
вирішенню;
9) приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого
ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником
підприємства, установи або організації, якщо він порушує Закон
України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»,
законодавство про працю, ухиляється від участі у переговорах
щодо укладення або зміни колек­тивного договору; не виконує
зобов'язань за колективним договором, допускає інші порушення
законодавства про колективний договір;

10) надає згоду або відмовляє в наданні у згоді на розірвання

трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що
діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках,
передбачених законом;

11) здійснює контроль за підготовкою та поданням власником або

уповноваженим ним органом документів, необхідних для
призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;
12) бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони праці; здійснює
контроль за відшкодуванням підприємством, установою, організацією
шкоди, заподіяної пра­цівникам каліцтвом або іншим ушкодженням
здоров'я, пов'язаним з виробництвом або виконанням ними трудових
обов'язків
13) здійснює громадський контроль за виконанням власником або
уповноваженим ним органом законодавства про працю та про охорону
праці, за забезпеченням на підприємстві, установі, організації безпечних
та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, правильним
застосуванням установлених умов праці, вимагає усунення виявлених
недоліків

14) здійснює контроль за державним соціальним страхуванням

працівників у призначенні допомоги із соціального страхування,
направляє працівників на умовах, передбачених колективним договором,
до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочинку, туристичних
комплексів, баз та оздоровчих закладів, перевіряє роботу з організації
медичного обслуговування працівників та членів їх сімей