1. Поняття трудового права України.

Трудове право - це системна сукупність правових норм, що регулюють трудові відносини, які
виникають у процесі реалізації особою права на працю.
Трудове право – провідна галузь українського права, яка е системою правових норм, що
регулюють сукупність трудових відносин працівників із роботодавцями, а також інші відносини,
що випливають із трудових або тісно пов'язані з ними і встановлюють права й обов'язки в галузі
праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та
відповідальність у разі їх порушення.
Невід'ємною складовою, що притаманна кожній галузі права, є її система, а точніше –
правильне розташування тісно взаємопов'язаних частин, їх структурний ряд.
Трудове право поділяється на дві групи. Перша – загальна частина, до якої входять такі
інститути:
 а) поняття та предмет трудового права;
 б) основні принципи трудового права;
 в) джерела трудового права;
 г) суб'єкти трудового права;
 г) трудові правовідносини;
 д) колективний договір;
 е) правова організація працевлаштування працівників.
Основна риса зазначених інститутів загальної частини трудового права полягає в тому,
що вони поширюються на всі трудові відносини.
Друга група самостійних інститутів трудового права утворює особливу
частину трудового права, до якої входять:
 а) трудовий договір;
 б) робочий час і час відпочинку;
 в) оплата праці;
 г) трудова дисципліна;
 г) матеріальна відповідальність;
 д) охорона праці;
 є) поєднання роботи з навчанням;
 е) нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю;
 ж) трудові спори.

2. Предмет трудового права України:

Предмет трудового права- це комплекс суспільних відносин, основу якого складають трудові
відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору
Отже, предметом трудового права є суспільно-трудові відносини, які виникають в результаті
укладення трудового договору між працівником і роботодавцем.
Предмет трудового права становлять дві групи суспільних відносин, пов’язаних з трудовою
діяльністю:
-трудові відносини, які виникають між працівником і роботодавцем;
-інші суспільні відносини, що тісно пов’язані з трудовими.(з приводу працевлаштування,
вирішення трудових спорів (оскарженння зарплати),соціального партнерства (надання пільг),
повязані з підвищенням кваліфікації)
 3. Трудові відносини найманої праці як основа предмета трудового
права.
Трудове право регулює відносини найманої (несамостійної) праці. Наймана праця означає те,
що вона здійснюється особою, яка не є власником майна підприємства. Трудове законодавство
діє там, де є відносини між роботодавцем - власником майна або уповноваженим ним органом
та найманою особою. Але суто майнові відносини трудове законодавство не регулює, і до його
сфери не включаються відносини між власниками підприємств.
Трудові відносини найманих працівників виникають у разі укладення між роботодавцем і
працівником трудового договору та реально існують та потребують правової регламентації
нормами трудового права незалежно від того, чи існує реально процес праці найманого
працівника чи праця як така відсутня.
Ознаки:
- двостороння, добровільна угода
- факт укладення ТД
- системність виконаної роботи
- систематична оплата праці
- робота виконується особисто

4. Відносини, що тісно пов’язані з трудовими відносинами найму, як

складова частина предмета трудового права:
Суспільні відносини працевлаштування передують виникненню власне трудових відносин. Вони
поділяються на 3 групи взаємопов'язаних відносин:
1) між громадянином і органом працевлаштування;
2) між органом працевлаштування і роботодавцем з приводу направлення на роботу;
і громадянином з приводу укладення трудового договору.
1. Суспільні відносини з навчання, підвищення кваліфікації або перекваліфікації
певною мірою пов'язані з відносинами працевлаштування та можуть виникати як в період
існування трудових відносин, так і з приводу їх припинення, коли особа набуває статусу
безробітного. Так, під час існування трудових відносин, що виникли на підставі укладення
трудового договору, працівник може тимчасово не виконувати своїх трудових функцій, а
навчатися безпосередньо на виробництві або ж підвищувати власну кваліфікацію в інших
спеціалізованих установах. Такого виду відносини виникають на основі розпорядження або
наказу адміністрації і підлягають правовій регламентації. У тому випадку, коли відносини з
навчання і перекваліфікації виникають у період тимчасового припинення трудових відносин і
підставою їх виникнення є відповідне розпорядження (за згодою громадянина) органу
працевлаштування, вони належать до відносин працевлаштування. В обох випадках відносини з
підготовки кадрів і підвищення кваліфікації незалежно від того, в який період і на якій підставі
вони виникають, є предметом трудового права.
2. Відносини з вирішення трудових спорівтакож належать до предмета трудового
права. Особливістю, яка відрізняє їх від подібних цивільно-правових про- цесуальних відносин,
є те, що для вирішення трудових спорів закон передбачає спеціальний порядок досудового
розгляду. Для цього створюються уповноважені органи, які розглядають трудові спори
безпосередньо на підприємствах. Це -/комісії по розгляду трудових спорів (КТС), які і
виступають одним із суб'єктів таких відносин. Законом визначено спеціальний порядок
створення КТС, встановлено процедуру розгляду спору, прийняття і виконання рішень.
Відносини соціального партнерства (або колективно-трудові відносини) пов'язані із
встановленням умов праці з урахуванням специфіки конкретного підприємства шляхом
укладення колективних договорів та угод, що містять правові норми, які визначають умови
робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо. їх суб'єктами є колективні органи
(об'єднання працівників, профспілки) та роботодавці чи уповноважені ними органи. В умовах
переходу до ринкової економіки розширюється коло відносин соціального партнерства, які
Збагачують предмет трудового права, роблять його більш соціально спрямованим, гуманним.
3. Відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства
зумовлені основною функцією трудового права — захистом трудових прав громадян, які
працюють за наймом. З цією метою трудове законодавство встановлює цілу систему правових
гарантій. Для контролю за дотриманням норм трудового права створюються спеціальні
державні і недержавні органи. Це — спеціалізовані державні інспекції при Міністерстві праці та
соціальної політики України і громадські органи профспілок та трудових колективів. Саме вони і
є суб'єктами відносин щодо нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства.

5. Суспільні відносини працевлаштування як елемент предмета

трудового права України;
Важливе місце в системі суспільних відносин, які входять до предмета трудового права,
займають відносини, пов’язані з працевлаштуванням громадян. До суб’єктів трудових відносин
долучаються ще й органи покликані забезпечувати зайнятість населення. При цьому відносини
працевлаштування можуть виникати на взаємній тристоронній основі.
Правовідносини, пов'язані із забезпеченням зайнятості й працевлаштуванням. Ці
правовідносини
зазвичай розглядаються як єдність трьох самостійних правовідносин:
- правовідносини між службою зайнятості (яка виконує посередницьку функцію) та
громадянином, котрий звернувся до служби зайнятості з заявою щодо працевлаштування чи
визнання безробітним;
- правовідносини між службою зайнятості й роботодавцем, який зобов'язаний подати
інформацію про потреби в кадрах, наявність вакантних посад;
- правовідносини між громадянином (безробітним), який отримав направлення служби
зайнятості для працевлаштування, та роботодавцем щодо працевлаштування громадянина.
Правовідносини між громадянином і центром зайнятості. Ці правовідносини
виникають на підставі звернення громадянина до служби зайнятості з заявою щодо
працевлаштування. Заява працівника є підставою для виникнення цих правовідносин. З
моменту реєстрації громадянина як безробітного ці правовідносини трансформуються у
відносини безробітного зі службою зайнятості.
Правовідносини між центром зайнятості й роботодавцем. Ці відносини починаються з
моменту виникнення праводієздатності організації і припиняються з її ліквідацією. Змістом цих
правовідносин є права й обов'язки їх учасників, що визначені чинним трудовим законодавством.
Правовідносини між: громадянином, направленим службою зайнятості, й
роботодавцем. Ці відносини виникають з моменту передачі громадянином направлення
служби зайнятості. Змістом цих правовідносин є обов'язок роботодавця прийняти на роботу
громадянина, направленого службою зайнятості за рахунок квоти (броні). В ішлому випадку
роботодавець може відмовити взяти на роботу за направленням служби зайнятості, а
правовідносини громадянина з цим роботодавцем щодо працевлаштування припиняються.
6. Суспільні відносини з навчання, підвищення кваліфікації або
перекваліфікації як елемент предмета трудового права України;
Суспільні відносини з навчання, підвищення кваліфікації або перекваліфікації певною мірою
пов'язані з відносинами працевлаштування та можуть виникати як в період Існування трудових
відносин, так І з приводу їх припинення, коли особа набуває статусу безробітного.
Так під час Існування трудових відносин, що виникли на підставі укладення трудового договору,
працівник може тимчасово не виконувати свої трудові функції, а навчатися безпосередньо на
виробництві або ж підвищувати власну кваліфікацію в Інших спеціалізованих установах. Такого
виду відносини виникають на основі розпорядження або наказу адміністрації І підлягають
правовій регламентації У тому випадку, коли відносини з навчання І перекваліфікації виникають
у період тимчасового припинення трудових відносин І підставою їх виникнення є відповідне
розпорядження (за згодою громадянина) органу працевлаштування, вони належать до складу
відносин працевлаштування. В обох випадках відносини з підготовки кадрів І підвищення
кваліфікації незалежно від того, в який період І на якій підставі вони виникають, є предметом
трудового права.

7. Відносини щодо вирішення трудових спорів (або процедурні

відносини) — складова предмета трудового права України;
Трудові спори це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між
працівником (колективом працівників) і роботодавцем з приводу застосування норм трудового
законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.
Законом передбачено спеціальний порядок їх досудового розгляду. Для цього створюється
уповноважений орган по розгляду трудових спорів, безпосередньо на підприємствах. Це комісії
по трудовим спорам.
Особливістю, яка відрізняє їх від подібних цивільно-правових процесуальних відносин, є те, що
для вирішення трудових спорів закон передбачає спеціальний порядок досудового розгляду.
Для цього створюються уповноважені органи, які розглядають трудові спори безпосередньо на
підприємствах. Це —/комісії по розгляду трудових спорів (КТС), які і виступають одним із
суб'єктів таких відносин. Законом визначено спеціальний порядок створення КТС, встановлено
процедуру розгляду спору, прийняття і виконання рішень.
 8. Відносини соціального діалогу (колективно-трудові відносини) як
елемент предмета трудового права України;
Відносини соціального партнерства (або колективно-трудові відносини) пов'язані із
встановленням умов праці з урахуванням специфіки конкретного підприємства шляхом
укладення колективних договорів та угод, що містять правові норми, які визначають умови
робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо. їх суб'єктами є колективні органи
(об'єднання працівників, профспілки) та роботодавці чи уповноважені ними органи. В умовах
переходу до ринкової економіки розширюється коло відносин соціального партнерства, які
Збагачують предмет трудового права, роблять його більш соціально спрямованим, гуманним.

9. Відносини нагляду та контролю за дотриманням трудового

законодавства як предмет трудового права України.
Відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства зумовлені основною
функцією трудового права — захистом трудових прав громадян, які працюют ь за наймом. З
цією метою трудове законодавство встановлює цілу систему правових гарантій. Для контролю
за дотриманням норм трудового права створюються спеціальні державні і недержавні органи.
Це — спеціалізовані державні інспекції при Міністерстві праці та соціальної політики України і
громадські органи профспілок та трудових колективів. Саме вони і є суб'єктами відносин щодо
нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства. На сьогоднішній день контроль
за дотриманням роботодавцем вимог законодавчих актів покладено на ряд органів державної
влади, а саме: Держ. інспекція Укр з питань праці

10. Поняття та особливості методу трудового права.

Метод тієї чи іншої галузі права — це сукупність засобів (прийомів, способів), завдяки яким
відбувається регулювання суспільних відносин.
Такими ознаками методу є:
1) порядок виникнення, зміни і припинення правовідносин;
2) правовий стан учасників правовідносин;
3) характер встановлення прав і обов'язків;
4) засоби забезпечення виконання обов'язків (санкції).
Особливості методу трудового права простежуються в 4-х основних елементах:
 виникнення, зміна і припинення трудових правовідносин. Залучення громадян
до праці регулюється шляхом надання договірної свободи при обранні праці.
Оплата ж за працю матеріально заінтересовує працівника у виборі місця
застосування праці.
 трудовим правовідносинам властиве поєднання рівності з підлеглістю суб’єктів
відносин. Юридична рівність сторін у трудових правовідносинах визначається
економічною сутністю самих трудових правовідносин, що складаються двох
взаємозалежних моментів:
- юридична рівність сторін; їхнє підпорядкування внутрішньому трудовому
розпорядку.
 у прийомах формування прав і обов’язків суб’єктів трудових правовідносин.
Норми трудового права можуть бути імперативними, дозвільними та
рекомендаційними.
Імперативні норми виявляються у вигляді заборони чи припису.
Однак у трудовому праві більш розповсюдженні дозвільні норми, які надають
можливість регулювати поведінку суб’єктів трудового права на свій розсуд. Дозвіл,
таким чином, дає працівникові і роботодавцю права на свої власні активні дії.
Рекомендаційні норми встановлюють бажані форми поведінки і тому набувають силу
обов’язкового правила в локальних правових актах або нормативних угодах.
 специфіка трудових правовідносин проявляється і в характері санкцій,
встановлених нормами трудового права для забезпечення належної поведінки
суб’єктів.
Таким чином, метод правового регулювання трудових відносин працівників
характеризується
 договірним залученням до праці;
 юридичною рівністю сторін у трудових правовідносинах;
 підпорядкуванням їх внутрішньому трудовому розпорядку;
 участю працівників у формуванні трудових відносин;
 поєднанням централізованого і локального регулювання;
 наявністю специфічних прийомів і засобів захисту трудових правовідносин.
Отже , метод правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин —
це система прийомів та способів, що базуються переважно на договірних виникненні, зміні і
припиненн і правовідносин, поєднанн і централізованого і локального правового регулювання
та застосуванні спеціальних правових санкцій для забезпечення належного здійснення
учасниками цих правовідносин своїх прав та обов'язків.

11. Сфера дії трудового законодавства України.

Отож сфера дії трудового законодавства – це передусім коло суспільних відносин, а також
відповідне коло суб’єктів, на які поширюється дія норм цього законодавства.
Стаття 3. Регулювання трудових відносин
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств,
установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої
належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних
сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників
підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами.
При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з
інвалідністю надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
Аналіз чинного законодавства дає змогу зробити висновок, що трудове законодавство
не поширюється на такі категорії осіб:
– військовослужбовців при виконанні ними обов’язків військової служби;
– членів ради директорів, правлінь та інших керівних органів, окрім осіб, які працюють на
умовах трудового договору;
– осіб, які працюють на умовах цивільно-правових договорів;
– осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та прирівняних до них за
винятком неатестованих працівників цих органів, які працюють на умовах трудового договору.
На підставі аналізу можна зробити висновок про те, що під сферою дії трудового
законодавства необхідно розуміти його поширення на відповідні групи відносин, а також
його дію по колу осіб. Межі дії трудового законодавства визначаються законодавством, а
також правозастосувальними органами.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб,
які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

12. Функції трудового права України.

Функціями права є основні напрями впливу права на людину і суспільство (суспільні
відносини).
Соціальні (регулятивна, охоронна)
Спеціально-юридичні (захисна, виробнича, виховна)
Розрізняють соціальні функції і спеціально-юридичн і функції. Перші забезпечують взаємодію
права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту, а другі — владно-правовий вплив на
суспільні відносини. І в цьому випадку розрізняють регулятивну і охоронну функції права.
Для трудового права притаманні свої, специфічні напрями владно-правового впливу на
суспільні відносини, що становлять його предмет. Такими функціями трудового права є
захисна, виробнича і виховна. Перша стосується охорони інтересів працівників у трудових
відносинах, друга — охорони інтересів роботодавців, третя — забезпечення відповідної правової
культури у трудових відносинах.
Захисна функція трудового права тісно пов'язана з його соціальною функцією, якою є охорона
праці. Спеціально-юридична захисна функція трудового права спрямована на охорону трудових
прав та інтересів працівника як сторони певною мірою слабшої у трудових відносинах
Виробнича функція трудового права є функцією захисту інтересів власників-підприємців, тобто
роботодавців.
Трудове право, незважаючи на його соціальну природу, не може не захищати інтересів другої
сторони у трудових відносинах, бо інакше воно або вступить у колізію з іншим законодавством,
або ті самі власники-роботодавці змушені будуть ігнорувати трудове законодавство і шукати
інші правові шляхи для використання робочої сили поза тими, що передбачені цим
законодавством.
Виробнича функція трудового права спрямована також на охорону права власності
роботодавців, на захист їхніх інтересів як власників майна.
Щодо виховної функції трудового права, то вона, як видається, не є суто "трудовою" функцією і
може бути властивою й іншим галузям права. Тому її можна вважати загальноправовою
функцією. Ця функція, що спрямована перш за все на забезпечення правової культури
учасників суспільно-трудових відносин, значною мірою залежить від культури цих відносин.

13. Система трудового права України.

Систему права визначають через систему всіх чинних норм певної держави. За своєю
структурою система права поділяється на галузі права, а останні в свою чергу — на окремі
інститути. І, нарешті, остання ланка у цій структурі — це норма права.
Традиційно у системі трудового права виділяють Загальну та Особливу частини. Загальна
частина охоплює норми, які містять найбільш принципові положення, що характерні для всіх
видів відносин галузі права. До таких належать норми, які характеризують предмет і метод
трудового права, принципи правового регулювання, форми участі трудових колективів в
організації праці і управлінні виробництвом, норми, які встановлюють права і обов'язки суб'єктів
трудового права. Особлива частина трудового права об'єднує такі інститути, як трудовий
договір, робочий час і час відпочинку, заробітну плату, охорону праці, дисципліну праці,
матеріальну відповідальність, трудові спори тощо.
Найбільш повний вияв система трудового законодавства отримує у кодифікованому акті, яким є
Кодекс законів про працю України (КЗпП). Однак наявність у Кодексі глави "Загальні положення"
не можна сприймати як відповідну загальну частину трудового законодавства, а тим більше
Загальну частину трудового права. При характеристиці системи трудового права слід виходити
перш за все зі структури суспільних відносин, які становлять предмет трудового права. Норми,
що забезпечують регламентацію конкретних видів трудових і тісно пов'язаних з ними суспільних
відносин, утворюють самостійні інститути трудового права, які у своїй сукупності і формують
систему галузі.
Такими інститутами є: трудовий договір, робочий час, час відпочинку, заробітна плата, трудова
дисципліна, охорона праці, матеріальна відповідальність, трудові спори, колективне до говірне
регулювання праці, підготовка і перекваліфікація кадрів, зайнятість населення, нагляд і
контроль за дотриманням законодавства про працю.