10..Форма трудового договору.

Традиційно вважалося, що трудовий договір можна укласти як в усній, так і в письмовій

формі. Ст. 24 КЗпП України прямо зазначає, що трудовий договір укладається, як правило, в
письмовій формі та передбачає випадки, коли трудовий договір обов’язково має бути укладений
в письмовій формі. !!!!!Усна форма трудового договору хоча і допускається законодавством про
працю, але на сьогодні немає розуміння, яким чином фіксується волевиявлення сторін.
Натомість у проекті Трудового Кодексу передбачається оформлення трудових відносин шляхом
укладення трудового договору між працівником і роботодавцем у письмовій формі;

Ст.24 КЗпП:
Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників; (здійснюється органом зайнятості
населення. Особи, які укладають  такий договір, як правило, направляються на фізичні
роботи)
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими
природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику
для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у
письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Зокрема укладення трудового договору у письмовій формі передбачено для працівників,
робота яких пов'язана з державною таємницею, з громадянами, які працюють у релігійних
організаціях;; працюють на умовах трудового договору у фермерському господарстві тощо.

Організований набір проводиться органами державної служби зайнятості, які укладають

договори, що передбачають умови переселення громадян, а також за дорученням роботодавців
підписують трудові договори. Особливістю цих договорів є те, що вони укладаються фактично
через посередника — орган зайнятості, який виступає від імені роботодавця.

При укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними,

географічними і геологічними умовами підвищеного ризику для здоров'я необхідно керуватися
Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, зайнятість працівників на роботах в
яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці
та за особливий характер праці.

11.Умови трудового договору.

За трудовим правом умови трудового договору, що становлять його зміст, прийнято поділяти на 2
види: необхідні (обов'язкові) та факультативні (додаткові). Перші — це такі умови, які мають бути
обов'язково відображені у трудовому договорі. Без них трудовий договір не можна укласти .
Факультативні ж умови можуть і не включатися до змісту трудового договору, тобто його можна
укласти і за відсутності таких умов. Однак якщо у процесі переговорів При укладенні трудового
договору сторони визнали за потрібне узгодити також і факультативні умови, то їх значимість для
конкретного договору стає такою ж, як і обов'язкових умов. Недосягнення згоди сторонами за
обов'язковими чи додатковими умовами має один і той самий правовий наслідок — договір не
укладається. Важливою для кожного трудового договору є умова про оплату праці, а тому вона
має бути віднесена до необхідних умов. Договір не можна укласти, не погодивши питання про
заробітну плату. Місце роботи як одна з необхідних умов трудового договору характеризує
передусім правове становище роботодавця як учасника трудових правовідносин. Ще однією
необхідною умовою трудового договору вважається умова про вид роботи, яка визначається
угодою сторін, або, як прийнято її називати, — трудова функція працівника. Трудова функція
працівника характеризується поєднанням суб'єктивних чинників: професії, спеціальності,
кваліфікації та чинників об'єктивного плану: відповідної посади чи виконуваної роботи. Трудова
функція — це вид роботи або посада, виконання чи заміщення яких можливе з огляду на
професію, спеціальність, кваліфікацію працівника. Трудова функція визначається угодою сторін.
Ще однією необхідною умовою трудового договору є визначення строку (моменту) початку
виконання обумовленої роботи. Факультативні умови на відміну від необхідних умов трудового
договору мають ту особливість, що вони не є обов'язковими для погодження при прийнятті на
роботу. Це, я к правило, умови про неповний робочий час, про сумісництво чи суміщення , про
випробувальний термін та ін. Досит ь поширеною є умова про нерозголошення комерційної
таємниці та про заборону конкуренції працівника щодо роботодавця підприємця, який найняв
його на роботу.

12.Недійсність умов трудового договору.

1. Трудовий договір є недійсним у разі його укладення:
1) не дотримання письмової форми трудового догору(Але письмова форма не визнана як
обов’язкова тому скоріш за все цей пункт неправильний)

2) призначення на роботу осіб, яким протипоказана дана професія за станом здоров'я

3) з особою, визнаною у встановленому порядку недієздатною;
4) у разі його укладення з неповнолітніми особами без дотримання певних вимог;
5) в інших випадках, встановлених цим Кодексом та законами.
2. Трудовий договір може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо його укладено:
1) під впливом омани, погрози, примушення;
2) без наміру створити юридичні наслідки (удаваний трудовий договір);
3) в інших випадках, встановлених цим Кодексом та законами.
3. Окремі умови трудового договору є недійсними, якщо вони:
1) погіршують становище працівника порівняно з трудовим законодавством і колективним
договором;
2) мають дискримінаційний характер.

13.Гарантії при укладенні трудового договору.

Трудові юр. гарантії – закріплені НПА обов’язкові правила поведінки, які забезпечують
реалізацію, охорону та захист трудових прав, тобто це один з видів норм ТП.

• Види:

1. Загальні – стосуються всіх працівників

Власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману
працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади).
Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-
яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей
працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.
На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений
ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов’язані письмово
повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій цієї статті.
 Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та
припиненні трудового договору не допускається.
Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватися
законодавством.
2. Спеціальні:

a) Спеціальні гарантії прав на охорону праці працівників, які працюють у важких і шкідливих
умовах праці

b) Спеціальні гарантії права на охорону праці жінок:

i. всіх працюючих жінок;

ii. жінок у зв'язку з їх материнством.

c) Спеціальні гарантії права на охорону праці неповнолітніх осіб

d) Спеціальні гарантії права на охорону праці осіб з пониженою працездатністю