Задача 104

Бухгалтер Семко повернулася із відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Того ж дня вона подала заяву про надання їй щорічної відпустки. Керівник
підприємства відмовив Семко на тій підставі, що в цілому вона
пропрацювала на заводі менше шести місяців.
Чи правомірна така відмова?
Рішення
Ми маємо ситуацію, в якій бухгалтер Семко повернулася з відпустки у
зв'язку з вагітністю та пологами і подала заяву про надання їй щорічної
відпустки. Однак керівник підприємства відмовив у наданні щорічної
відпустки через те, що вона не має достатнього стажу роботи на підприємстві
(менше шести місяців)
Стаття 79 КЗпП визначає порядок та умови надання щорічних відпусток.
Щорічні відпустки, як основні, так і додаткові, повної тривалості, надаються
працівникам після того, як вони пропрацювали у перший рік роботи на
даному підприємстві, в установі або організації без перерви протягом шести
місяців.
А у Статті 9 ЗУ «Про відпустки» зазначено пояснює, як обчислюється стаж
роботи, який дає право на щорічну відпустку.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього
Закону), зараховуються:
1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу)
протягом робочого року, за який надається відпустка
2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з
законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата
повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу,
спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце
роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному
страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 10 описує порядок надання щорічних відпусток. Повні відпустки
можуть бути надані працівникам перед тим, як вони працюють безперервно
шість місяців у перший рік на даному підприємстві. Це можливо за бажанням
працівника у наступних випадках:
 1) жінкам - перед або після відпустки у зв'язку з вагітністю та
пологами;
2) жінкам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або
дитину з інвалідністю.
Отже, проаналізувавши положення Кодексу законів про працю та Закону
України «Про відпустки», можна зробити висновок, що відмова керівника
підприємства у наданні щорічної відпустки бухгалтеру Семко у даному
випадку є незаконною.
Стаття 79 КЗПП України визначає порядок і умови надання щорічних
відпусток. Відповідно до цієї статті, щорічні відпустки повної тривалості
надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи
на даному підприємстві. Однак в даному випадку мова йде про надання
щорічної відпустки жінкам, які повертаються з відпустки у зв'язку з
вагітністю та пологами. Відповідно до Закону України «Про відпустки»,
жінкам така відпустка надається до настання шестимісячного терміну
безперервної роботи на даному підприємстві.
Задача 105
Директор підприємства «Колос» запросив на роботу двох зварників для
ремонту обладнання. Трудовий договір у письмовій формі з ними не був
укладений, з наказом про прийняття на роботу їх не ознайомили, однак у
відділі кадрів повідомили, що вони можуть розпочати роботу. Оплата
провадилася в кінці кожного місяця. Через шість місяців, коли робота була
закінчена, зварникам оголосили, що вони звільнені, проти чого вони не
заперечували, але вимагали, щоб їм виплатили грошову компенсацію за
невикористану відпустку.
Чи є законною вимога працівників?
Рішення
У фабулі задачі зазначено що зі зварниками не був укладений письмовий
трудовий договір, і їх не ознайомили з наказом про прийняття на роботу.
Вони працювали на підприємстві шість місяців без офіційного трудового
договору. Після закінчення роботи вони були звільнені та вимагали грошову
компенсацію за невикористану відпустку.
Відп. до ч.1 ст.2 ЗУ «Про відпустки»
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових
відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм
власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за
трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Відп. до ч.1-3 ст.24 КЗпП
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання
письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими
природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного
ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у
письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього
Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт
або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках,
передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність,
кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового
договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або
уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу
виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної
політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відп. до ст.3 ЗУ «Про відпустки»
За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за
порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану
відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є
останній день відпустки.
У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового
договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді,
коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового
договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до
закінчення відпустки.
Відп. до ч.1 ст.79 КЗпП
Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік
роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної
роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Відп. до ст. 83 КЗпП та ст. 24 ЗУ «Про відпустки»
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі
не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки
працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з
дитинства підгрупи А I групи.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою
компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та
додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Відп. до абз. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати,
затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100
Для виплати компенсації за невикористані відпустки беремо заробіток за
останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати такої
компенсації. Якщо ж працівником пропрацьовано менше року, тоді для
розрахунку компенсації беруть виплати за фактичний час роботи: з першого
числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому
виплачують компенсацію.
Таким чином, тільки громадянам, які перебувають у трудових відносинах з
підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності,
виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим
договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові)
відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної
плати. Якщо у даному випадку буде встановлено, що зварники не перебували
у трудових відносинах з підприємством «Колос», то невикористані щорічні
відпустки грошовій компенсації не підлягають. Якщо буде доведено, що вони
перебували у трудових відносинах, то у перший рік працівник має право на
відпустку повної тривалості лише по закінченню 6 місяців безперервної
роботи і у разі звільнення працівника йому виплачується грошова
компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також
додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з
інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
 Задача 106
У зв’язку зі спадом виробництва за наказом керівника підприємства і з його
ініціативи інженеру Войтенку з вересня по листопад 2022 р. була надана
відпустка без збереження заробітної плати.
Чи правомірним є такий наказ? Чи зараховується час відпустки без
збереження заробітної плати в стаж роботи, що дає право на щорічну
основну відпустку?
Рішення
Стаття 9 ЗУ «Про відпустки». Обчислення стажу роботи, що дає право
на щорічну відпустку
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6
цього Закону), зараховуються:
1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу)
протягом робочого року, за який надається відпустка;
2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з
законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата
повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу,
спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце
роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному
страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце
роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку,
визначеному статтями 25 i 26 цього Закону, за винятком відпустки без
збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею
шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу
(інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора
на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду
розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне
захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад,
гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення
дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію
"дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено
інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа,
потребує палiативної допомоги - до досягнення дитиною
вісімнадцятирічного віку;
5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на
денних відділеннях професійно- технічних навчальних закладів;
6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку
із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією,
реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням
чисельності або штату працівників;
7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.
Такі ж положення містяться у ст. 82 КЗПП України
Отже, проаналізувавши норми КЗПП України та ЗУ «Про відпустки» можемо
сказати, що час відпустки без збереження заробітної плати не зараховується у
стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Задача 107
Комірник ТОВ «Інтертрейд» Потапов вийшов на роботу із відпустки на три
дні пізніше, ніж було зазначено у наказі. Генеральний директор товариства
Березюк запропонував Потапову дати письмові пояснення в його присутності
з приводу відсутності на роботі. Потапов пояснив, що оскільки його не
ознайомили з наказом про відпустку і не повідомили день виходу на роботу,
він вправі сам визначити день закінчення відпустки.
Який порядок складання графіків відпусток та яким чином визначається
конкретний період надання щорічних відпусток? Чи є підстави для
звільнення Потапова за прогул?
Рішення
Стаття 79. Порядок і умови надання щорічних відпусток. Відкликання з
відпустки
Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік
роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної
роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну
безперервної роботи іх тривалість визначається пропорційно до
відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки
за бажанням працівника надаються повної тривалості.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані
працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначаєтъся графіками, які затверджуються
власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним
органом первинної профспілкової організації (профспілковим
представником), і доводиться до відома всіх працівників.
При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті
інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених
графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим
ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату
початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком
терміну.
Таке ж саме положення міститься у ст. 10 ЗУ «Про відпустки»
Не може такого бути, щоб працівника не ознайомилиз наказом про відпустку
і не повідомили день виходу на роботу. Він не міг самостійно визначити день
виходу на роботу. Він не міг самостійно визначити день виходу на роботу.
Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий
трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані
власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом
робочого дня) без поважних причин.
Прогул — це відсутність працівника на роботі як протягом усыого робочого
дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого
дня без поважних причин (див. п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗnП, абзац перший п. 24
постанови № 9, роз'яснення Мін'юсту від 01.02.2011 р.).
Не може вважатися прогулом: - відсутність працівника на своєму робочому
місці, якщо він при цьому перебував на території підприємства. Адже в
наведеному вище зазначеному визначенні йдеться саме про роботу, а не про
робоче місце. Проте відсутність працівника на робочому місці може бути
визнана порушенням трудової дисципліни. За це працівника може бути
притягнуто до дисциплінарної відповідальності (Ухвала ВСУ від 15.12.2010
р. у справі № 6-20213св09); - невихід працівника на роботу у зв'язку з
незаконним переведенням; - відсутність на роботі з поважних причин.
Оцінку «поважності» причини відсутності працівника на роботі в кожному
конкретному випадку даватиме роботодавець, а при виникненні трудового
спору — суд.
Практика свідчить, що поважними причинами, зокрема, може бути визнано
хворобу працівника, навіть якщо вона не підтверджена листком
непрацездатності, аварії або затори на дорогах, якшо вони стали причиною
запізнення працівника, тощо. У тому разі, якщо працівник обгрунтовує
невихід на роботу поважними причинами, оцінка таких причин на предмет
поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними,
тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені
самим працівником. Кожна з таких причин має бути підтверджена
відповідними виправдними документами (довідками), виданими
уповноваженими органами.
На мою думку, не може такого бути, щоб працівникане ознайомили з
наказом про відпустку і не повідомили день виходу на роботу. Він не міг
самостійно визначити день виходу на роботу, однак якщо таке все ж таки
трапилося, то це не можна вважати прогулом. Якщо ж буде встановлено, що
працівник був ознайомлений з конкретним періодом надання щорічних
відпусток (має підтверджуватися підписом), то його може бути звільнено за
п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗПП).

Задача 108
У ТОВ «Форсаж» у встановленому законом порядку затверджено графік
відпусток. Бухгалтер Іванова за графіком мала піти у відпустку в жовтні, але
внаслідок обставин особистого характеру 30 серпня звернулась до директора
із проханням надати їй відпустку з 1 вересня. Крім того, Іванова виявила
бажання взяти відпустку тривалістю лише шість календарних днів,
повідомивши про намір використати решту відпустки в інший період.
Юрисконсульт підприємства пропонує задовольнити прохання Іванової у
повному обсязі.
Чи правомірною є така консультація юрисконсульта?
Рішення
Відп. до ст.79 КЗпП
Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік
роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної
роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну
безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до
відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки
за бажанням працівника надаються повної тривалості.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані
працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються
власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним
органом первинної профспілкової організації (профспілковим
представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні
графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників
та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених
графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим
ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату
початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком
терміну.
Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на
прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина
становитиме не менше 14 календарних днів.
Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як
правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення
робочого року, за який надається відпустка.
Відп. до ст.80 КЗпП
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший
період у разі:
1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну
письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина
п'ята статті 79 цього Кодексу);
2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом
заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина третя статті
115 цього Кодексу).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або
продовжена у разі:
1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому
порядку;
2) виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо
згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної
роботи із збереженням заробітної плати;
3) настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.
Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу,
як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою
згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної
профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли
надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може
несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства,
установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не
менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання
встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим
ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший
період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної
відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за
згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12
Закону України "Про відпустки".
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом
двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам
віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні
додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з
особливим характером праці.
Міністерство соціальної політики України у листі від 05.07.2013 р. №
290/13/116-13 коментує норми з поділу відпусток так:
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про відпустки»
щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини
будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина
становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки
необов’язково повинна бути першою її частиною.
Згідно зі ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 «Про
оплачувані відпустки», ратифікованої Україною Законом від 29.05.2001 р. №
2481-III, розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути
дозволена компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній
країні. Якщо інше не передбачено в угоді, що стосується роботодавця і
зацікавленої особи, яка працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи
такої особи дає їй право на це, одна із таких частин відпустки складається
принаймні з двох безперервних робочих тижнів.
Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14
календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути
надано працівнику на його прохання. При цьому ця частина відпустки не
обов’язково повинна бути першою, другою чи іншою її частиною.
Нормою статті 12 Закону України «Про відпустки» передбачено можливість
поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її
на частини, як того бажає працівник.
З метою недопущення втрат робочого часу роботодавець може й не
погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може
запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її
взагалі.
Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як
правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення
робочого року, за який надається відпустка. Не буде також порушенням,
якщо працівник використає частину щорічної відпустки в наступному
робочому році в терміни, визначені Законом України «Про відпустки».
Норма щодо поділу відпустки на частини поширюється лише на щорічну
основну відпустку та щорічні додаткові відпустки.

Отже, зміна термінів надання відпусток, відображених у графіку, може бути

проведена за узгодженням сторін трудового договору і за умови виникнення
обставин, що змушують перенести щорічну відпустку.
Потрібно чіткіше формулювання поняття «обставини особистого характеру»,
можливо ця підстава перенесення відпустки і належить до тих, що наведені в
ч.2 ст. 80 КЗпП. Якщо підстава не належить до тих обов’язкових, що
зазначені в ст. 80 КЗпП, то роботодавець буде сам вирішувати задовольнити
це прохання Іванової про перенесення відпустки чи ні. Якщо ж працівник
просить перенести відпустку, наприклад за сімейних обставин, на інший
період чи надати її в стислі терміни і роботодавець не заперечує щодо зміни у
графіку періоду використання ним відпустки, то в заяві працівник може
висловити своє бажання про одержання заробітної плати за неї в терміни,
визначені між ним і роботодавцем і це не вбачається порушенням
законодавства про працю. Якщо Іванова просить відпустку раніше терміну,
запланованого графіком відпусток, то видавати наказ про перенесення
відпустки не потрібно.
Щодо поділу відпустки, то у нормі, яка регламентує «порційне» надання
щорічної відпустки, йдеться про можливість її поділу на частини за
бажанням працівника. Тобто за бажанням працівника роботодавець може, але
не зобов’язаний, поділити на частини щорічну відпустку.
Тож, якщо Іванова звернулася до роботодавця з проханням використати
щорічну відпустку частинами, у роботодавця є три варіанти, як реагувати на
таке бажання працівника. Так, роботодавець може:
— поділити на частини щорічну відпустку так, як того бажає працівник;
— запропонувати свій варіант поділу на частини щорічної відпустки;
— не погодитися на використання щорічної відпустки частинами, тобто
наполягати на використанні цієї відпустки одноразово повної тривалості.
Здебільшого працівник і роботодавець погоджують рішення про поділ на
частини щорічної відпустки ще на етапі складання графіку відпусток.
Наприклад, при загальній тривалості щорічної основної відпустки в 24
календарних дні працівник може поділити цю відпустку на 18 і 6
календарних днів.
Згідно зі ст. 21 ЗУ «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час
відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.