1

Тема 4. Правове регулювання робочого часу та часу

відпочинку

1. Робочий час та його види...................................................................................................1

2. Правові ознаки нормального робочого часу....................................................................2
3. Скорочений робочий час....................................................................................................2
4. Порядок та умови застосування неповного робочого часу.............................................4
5. Понаднормовий робочий час.............................................................................................7
6. Особливості встановлення та обліку часу роботи у період дії воєнного стану............9
7. Режим робочого часу та його види..................................................................................10
8. Поняття та види часу відпочинку....................................................................................15
9. Правове регулювання перерв, що надаються протягом робочого дня........................16
10. Щоденний відпочинок....................................................................................................16
11. Правове регулювання вихідних днів.............................................................................17
12. Правове регулювання святкових і неробочих днів......................................................18
13. Особливості встановлення та обліку часу відпочинку у період дії воєнного стану.19
Запитання для самоконтролю..............................................................................................20
Задача 1..................................................................................................................................25
Задача 2..................................................................................................................................26
Задача 3..................................................................................................................................27
Задача 4..................................................................................................................................28
Задача 5..................................................................................................................................29

1. Робочий час та його види.

Конституція України гарантує кожному право на працю, що включає можливість

заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно
погоджується.
Кожен, хто працює, має також право на відпочинок. Це право забезпечене
наданням днів щотижневого відпочинку, а також встановленням норм тривалості
робочого часу, скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв,
скороченої тривалості роботи у нічний час.
Питання тривалості, складу, режиму і порядку обліку робочого часу
регулюються Кодексом законів про працю України.
 2
Робочим часом вважається встановлений законом або на його підставі угодою
сторін час, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового
розпорядку повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов’язки.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40
годин на тиждень (мирний час).
Разом з цим, підприємства і організації при укладенні колективного договору
можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж 40 годин на
тиждень.
Загалом:
Робочий час — це проміжок часу, встановлений трудовим або колективним
договором на підставі закону, коли працівник зобов'язаний виконувати трудову
функцію на певних умовах компанії. Це означає, що існують певні норми тривалості
робочого часу впродовж календарного періоду. Такими нормами є: робочий день,
зміна, тиждень, місяць, рік тощо.
Сьогодні в Україні актуальними є такі види робочого часу:
 нормальний;
 скорочений;
 неповний;
 понаднормовий.

2. Правові ознаки нормального робочого часу.

Стаття 50. Норма тривалості робочого часу

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40
годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть
встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині
першій цієї статті

3. Скорочений робочий час.

Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком
від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул)
- 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний
від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості
робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного
віку;
 3
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як
36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці,
робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в
порядку, встановленому законодавством.
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу
для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок
власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей
віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких
матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі
тривалого перебування матері в лікарняному закладі.

Стаття 53. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів

{У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 згідно із
Законом № 2136-IX від 15.03.2022 з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX
від 01.07.2022}
Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи
працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на
одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому
тижні не може перевищувати 5 годин.

Стаття 54. Тривалість роботи в нічний час

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на
одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено
скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це
необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на
змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Стаття 55. Заборона роботи в нічний час

Забороняється залучення до роботи в нічний час:
1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття 176);
2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);
3) інших категорій працівників, передбачених законодавством.
Робота жінок в нічний час не допускається, за винятком випадків,
передбачених статтею 175 цього Кодексу. Робота осіб з інвалідністю у нічний час
допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним
рекомендаціям (стаття 172).
 4

4. Порядок та умови застосування неповного робочого часу.

Стаття 56. Неповний робочий час

За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при
прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий
тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти
років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням,
або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку,
роботодавець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний
робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому
часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких
обмежень обсягу трудових прав працівників.

Неповний робочий час може встановлюватися як з ініціативи роботодавця, так

і з ініціативи працівника за погодженням із роботодавцем.
Такий режим роботи може встановлюватися за угодою між працівником і
власником як під час прийняття на роботу, так і згодом (ч. 1 ст. 56 КЗпП).
Законодавством чітко не визначено, чи допускається встановлення неповного
робочого часу через зменшення тривалості і робочого дня, і робочого тижня
одночасно.
Власну позицію стосовно цього висловило Мінпраці в листі від
29.03.2007 р. № 713/19/71-07, зазначивши: неповний робочий час може
встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів
роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи
протягом дня, і кількості робочих днів протягом тижня.
Законодавство не регламентує, скільки днів або годин допускається
встановлювати за неповного робочого часу. Це може бути визначена кількість годин
на день або днів на тиждень.
Неповний робочий час можна встановлювати на певний період (визначений
строк) або без обмеження строком, про що обов’язково зазначають у наказі. Окрім
того, у наказі слід чітко вказати кількість годин — у разі переведення працівника на
неповний робочий день або кількість днів — якщо його переведено на неповний
робочий тиждень.
У випадку коли неповний робочий час установлено без обмеження строком,
власник не позбавляється права змінити тривалість неповного робочого часу чи
замінити його на повний за умови, якщо на підприємстві, в установі, організації
 5
проводяться зміни в організації виробництва та праці, і з дотриманням процедури,
передбаченої ч. 3 ст. 32 КЗпП, і встановлених строків попередження працівника.
До відома
До працівників, які трудяться на умовах неповного робочого часу, не
застосовується норма ст. 53 КЗпП стосовно скорочення тривалості робочого дня
напередодні святкових і неробочих днів на одну годину як при 5-денному, так і при 6-
денному робочому тижні. Тобто тривалість їх роботи напередодні святкових і
неробочих днів не скорочується на одну годину.

Неповний робочий час з ініціативи роботодавця

Він установлюється у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, що

вважається зміною істотних умов праці, згідно із ч. 3 ст. 32 КЗпП.
Про зміну істотних умов праці, зокрема, установлення чи скасування неповного
робочого часу, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.
У разі якщо колишні істотні умови праці не можна зберегти, а працівник не
згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється згідно
із п. 6 ст. 36 КЗпП, а працівнику виплачують вихідну допомогу на підставі
ст. 44 КЗпП у розмірі не менше ніж середній місячний заробіток.
Однак слід нагадати, що змінювати істотні умови праці власник вправі лише за
наявності змін в організації виробництва та праці. На
цьому наголошує Мінсоцполітики.
Тобто у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці власник вправі
встановити чи скасувати неповний робочий час для всього підприємства або окремих
структурних підрозділів, чи окремої категорії працівників. Якщо немає змін в
організації виробництва та праці, власник не вправі встановлювати або скасовувати
неповний робочий час для конкретних працівників.

За наявності обставин для запровадження неповного робочого часу алгоритм

його введення на підприємстві такий:
1. Видається наказ про внесення змін в організацію виробництва та праці. У
ньому розкривається зміст цих змін, даються відповідні доручення
посадовим особам для здійснення таких змін.
2. Конкретні працівники, істотні умови праці яких підлягають зміні у зв’язку
зі змінами в організації виробництва та праці, персонально
попереджаються про те, що з такого-то конкретного дня (але не раніше
ніж через 2 місяці після персонального попередження) змінюються істотні
умови їх праці.
3. Відділу кадрів наказом надається доручення ознайомити відповідних
працівників із майбутніми змінами істотних умов праці під підпис.
 6
4. Протягом 2-х місяців від усіх відповідних працівників доцільно отримати
письмову заяву про згоду чи відмову продовжувати роботу після зміни
істотних умов праці. Працівники вправі в будь-який час змінити своє
рішення: скасувати раніше надану згоду на продовження роботи чи дати
згоду на продовження роботи, скасувавши раніше заявлену відмову від
продовження роботи.
5. Безпосередньо перед початком роботи відповідно до змінених істотних
умов праці необхідно видати наказ, визначити щодо кожного працівника
нові істотні умови праці, а також ознайомити працівників із новими
інструкціями й іншими документами, що визначають умови проведення
робіт.
6. Працівники, які відмовилися продовжувати роботу у зв’язку зі зміною
істотних умов праці, підлягають звільненню на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП.

Неповний робочий час з ініціативи працівника

Чинним законодавством визначені випадки обов’язкового введення неповного

робочого часу за бажанням працівника.
Власник зобов’язаний установити неповний робочий час для таких категорій
працівників, на прохання:
 вагітної жінки (ч. 1 ст. 56 КЗпП);
 жінки, яка має дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда, у т.ч. таку,
що перебуває під її опікою (ч. 1 ст. 56 КЗпП);
 жінки, що доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку
(ч. 1 ст. 56 КЗпП);
 батька, який виховує дітей без матері (у т.ч. у разі тривалого перебування
матері в лікувальному закладі) (ст. 1861 КЗпП);
1
 опікунів (піклувальників) (ст. 186 КЗпП);
1
 одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186 КЗпП);
 жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною. Це право
поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично
доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за
дитиною (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про відпустки» від
15.11.1996 р. № 504/96-ВР);
 інвалідів незалежно від групи інвалідності (ст. 172 КЗпП).

Обов’язкове застосування неповного робочого часу тривалістю не більше 4-х

годин у день і половини норми робочого часу на місяць установлено для сумісників
— працівників державних підприємств, установ і організацій (п. 2 постанови
Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних
підприємств, установ і організацій»).
 7
Для решти категорій працівників установлення режиму неповного робочого часу
відбувається за домовленістю із роботодавцем. Якщо працівник і роботодавець
дійшли згоди щодо зміни режиму роботи, така зміна може бути впроваджена в будь-
який строк, погоджений між ними.
Наголошуємо: роботодавець має право, але не зобов’язаний задовольняти
прохання інших категорій працівників про встановлення неповного робочого часу,
окрім випадків, безпосередньо визначених КЗпП.
Порядок. Установлення неповного робочого часу з ініціативи працівника
оформлюється шляхом подання працівником заяви та видання наказу про
встановлення неповного робочого часу.

Права працівників, яким установлено неповний робочий час:

 Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних

обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).
 Тому працівники, що трудяться на умовах неповного робочого часу, мають
право на відпустку повної тривалості.
 Такі працівники також мають право на соціальні виплати, зокрема,
лікарняні, декретні, у звичайному порядку.
 У разі встановлення працівникові неповного робочого часу видавати наказ
про внесення змін до штатного розпису не обов’язково. За потреби на цю посаду може
бути прийнято ще одного працівника на умовах неповного робочого часу (до 0,5
ставки) або доручено виконання роботи за цією посадою (професією) іншому
працівникові за суміщенням.
 Запис про те, що працівник працює на умовах неповного робочого часу, до
трудової книжки не заноситься.

5. Понаднормовий робочий час.

Надурочні роботи - це роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Так, надурочною роботою вважається робота:

 понад установлену тривалість робочого дня чи робочої зміни (при поденному
обліку робочого часу). Так, при п’ятиденному робочому тижні, зазвичай
нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, або 8 годин
на день. Якщо працівник працює 9 годин, то 8 годин - це нормальна тривалість
робочого часу, а 1 година - надурочні роботи. На тих підприємствах, в
установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи
запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється
шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному
робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при
 8
тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при
тижневій нормі 24 години. Таким чином, робота, яка виконується понад ці
встановлені норми, і буде надурочною;
 понад скорочену тривалість робочого дня для працівників зі скороченою
тривалістю робочого часу (ст. 51 КЗпП України — для осіб віком від 16 до 18
років тощо);
 понад установлену згідно із законодавством скорочену тривалість роботи
напередодні святкових, неробочих та вихідних днів;
 понад норму робочого часу за обліковий період при підсумованому обліку
робочого часу. Надурочна робота за обліковий період визначається як різниця
між фактичною кількістю відпрацьованих робочих годин в обліковому
календарному періоді та кількістю робочих годин за нормою за цей же
обліковий період.

Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є

місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди – декада (10
календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. Годинна ставка для оплати
надурочної роботи при обліковому періоді тривалістю рік обчислюється шляхом
ділення окладу (місячної тарифної ставки), встановленого працівникові на момент
нарахування зазначеної оплати (у кінці року – при обліковому періоді рік), на
середньомісячне число годин за обліковий період (рік), яке має розраховуватись з
урахуванням норми тривалості робочого часу за рік.

Встановлені граничні норми застосування надурочних робіт.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника:
 4 годин протягом двох днів підряд;
 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП України).

Виняткові випадки застосування

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Проте, у виняткових випадках,

власник або уповноважений ним орган може залучати працівника до надурочних робіт
(ст. 62 КЗпП України).
Зокрема, до таких випадків належать:
1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення
стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) проведення громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню,
опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку - для усунення
випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх
функціонування;
3) при необхідності закінчення початої роботи, яка внаслідок непередбачених
обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути
 9
закінчена в нормальний робочий час, якщо її припинення може призвести до
псування або знищення майна, а також у разі необхідності невідкладного
ремонту машин, іншого обладнання або іншого устаткування, якщо їх
несправність викликає зупинення робіт для значної кількості працівників;
4) необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою
недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у
пунктах відправлення і призначення;
5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли
робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним
орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим
працівником.
Крім того, ст. 64 КЗпП України передбачає, що залучення працівників до надурочних
робіт може здійснюватися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової
організації (профспілкового представника) відповідного підприємства, установи чи
організації.

До надурочних робіт забороняється залучати:

 вагітних жінок (ст.176 КЗпП України);
 жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.176 КЗпП України);
 осіб, молодших вісімнадцяти років (ст. 192 КЗпП України);
 працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних
училищах без відриву від виробництва, в дні занять (ст. 220 КЗпП України).
Законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких
забороняється залучати до надурочних робіт.
До надурочних робіт можуть залучатися за їхньою згодою:
 жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю (ст.177 КЗпП
України);
 особи з інвалідністю,за умови, що така робота не суперечить медичним
рекомендаціям (ст. 172 КЗпП України).

6. Особливості встановлення та обліку часу роботи у період дії воєнного стану.

Стаття 61. Підсумований облік робочого часу

На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в
окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за
умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної
категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається
за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження
 10
підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий
період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових

відносин в умовах воєнного стану"(далі - Закон), відповідно до якого на період дії
воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і
громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Закону:
 Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може
бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах
критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення
життєдіяльності населення тощо).
 Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній
сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до
законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість
робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на
тиждень.
 П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
 Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
 Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24
годин.
 У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість
роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті
65, частин третьої - п’ятої статті 67, статей 71, 73 (святкові і неробочі дні), 78-1
(неврахування святкових і неробочих днів при визначенні тривалості щорічних
відпусток) Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону
України "Про відпустки".
 У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму,
встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі,
збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
 Норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці
неповнолітніх.
У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні
жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за
медичними рекомендаціями протипоказана така робота.
Під час дії правового режиму воєнного стану п’ятиденний або шестиденний
робочий тиждень встановлюється роботодавцем. Тобто, для встановлення
п’ятиденного або шестиденного робочого тижня в період воєнного стану з 19.07.2022
більше не потрібне рішення військового командування разом із військовими
адміністраціями (у разі їх утворення) або згода первинної профспілкової організації чи
погодження місцевої ради.
 11

7. Режим робочого часу та його види.

Режим робочого часу — це порядок розподілу норми робочого часу протягом

відповідного календарного періоду. Елементами режиму робочого часу є: час початку
та закінчення роботи; тривалість перерв для відпочинку і харчування; тривалість і
порядок чергування змін.
Види:
Загальні режими робочого часу:
П’ятиденний та шестиденний
Спеціальні:
Ненормований, гнучкий, перервний та вахтовий метод організації роботи.

Стаття 52. П'ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної

роботи
Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома
вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи
(зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками
змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства,
установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті
50 і 51).
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва
та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним,
встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При
шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7
годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин
при тижневій нормі 24 години.
П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем
спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим
представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за
погодженням з місцевою радою.

Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу

За письмовим погодженням між працівником і роботодавцем незалежно від
форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може
встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання
працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж
робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або
пізніше.
 12
На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози
збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру
гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням)
роботодавця. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом
двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу.
У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.
Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою
допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами
внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної,
тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць,
квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.
Гнучкий режим робочого часу передбачає:
1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім
на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може
передбачатися поділ робочого дня на частини;
2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди
роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3) час перерви для відпочинку і харчування.
Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно
діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації
роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли
виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені
правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є
несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.
У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи
непередбачених завдань роботодавець може тимчасово (на термін до одного місяця
протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено
гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі,
організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не
застосовуються.
У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим
роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його
відряджено.
Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:
1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи
без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два
місяці про зміну режиму роботи;
2) роботодавцем - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням
працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.
 13
Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою
гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження
такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за
найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.
Роботодавець, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового
періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи
працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи
інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для
відпочинку і харчування.
Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у
нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.
Вимога щодо повідомлення роботодавцем працівника про зміну режиму роботи,
встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною
другою цієї статті (пандемія та збройна агресія).

Ненормований робочий день встановлюється для окремих працівників у разі

неможливості нормування часу їх трудового процесу. У разі потреби ці працівники
виконують роботу понад нормальний робочий час (ця робота не є
надурочною). Виконувана робота визначається не лише тривалістю робочого часу, а
й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаження).
Застосування ненормованого робочого часу здійснюється на підставі
Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем
щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затв. наказом Мін
праці та соціальної політики України
Ненормований робочий день застосовується для керівників, спеціалістів і
робітників, а саме:
1) осіб, праця яких не піддається обліку в часі;
2) осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини
невизначеної тривалості (сільське господарство);
3) осіб, які розподіляють робочий час на свій розсуд. Конкретний перелік посад
працівників з ненормованим робочим днем встановлюється у колективному
договорі чи будь-якому іншому локальному акті, який затверджується
роботодавцем за погодженням з профспілковим органом.
Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на
роботі з неповним робочим днем.
На осіб, що працюють в режимі ненормованого робочого часу,
поширюються правила, що визначають час початку та закінчення роботи, перерв
протягом робочого дня, порядок обліку робочого часу. Вони також на загальних
підставах звільняються від роботи у дні щоденного відпочинку та святкові дні.
Роботодавець не має права систематично залучати їх до роботи у позаробочий час чи
 14
завчасно передбачати для них продовжену тривалість щоденного робочого дня чи
норми обов'язкового переробітку в тиждень.
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і
самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань
понад встановлену тривалість робочого часу працівникам надається додаткова
відпустка до 7 календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки
встановлюється в колективному договорі.

Перервний робочий час. На роботах з особливими умовами і характером праці

в порядку та у випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути
поділений на частини з тією умовою, щоб сумарна тривалість роботи не перевищувала
максимальної тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП).
Норма щоденного робочого часу повинна бути відпрацьована працівником
протягом робочого дня при одній перерві тривалістю не більше 2 годин. Перервний
режим робочого часу встановлюється для працівників, зайнятих у сфері
обслуговування населення, в сільському господарстві, для водіїв тролейбусів, трамваїв
тощо.

Вахтовий метод організації роботи запроваджується для проведення робіт на

тих виробничих об'єктах, які знаходяться на значному віддаленні від місця
знаходження підприємства або місця постійного проживання працівника, за
попередньої згоди профспілкового органу та працівника. Правову основу
запровадження цього режиму становлять Основні положення про вахтовий метод
організації робіт, затв. постановою Держкомпраці та соціальних питань СРСР,
Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 р. №
794/33-82.
Для здійснення контролю за виконанням норми робочого часу використовується
підсумований облік робочого часу. Тривалість облікового періоду може становити 1
місяць, квартал, рік. В обліковий період зараховуються час роботи на вахті, час
проїзду до місця виконання робіт і час відпочинку, який припадає на цей період.
Тривалість однієї вахти не повинна перевищувати 1 місяця; в окремих випадках,
з дозволу міністерства і профспілки — 2 місяці. Норма щоденної роботи при
вахтовому методі організації праці не може перевищувати 12 годин.
До робіт на умовах вахтового методу забороняється залучати осіб віком до 18
років; вагітних жінок; жінок, які мають дітей до 3 років; жінок, які мають медичні
протипоказання до цих робіт.

Стаття 57. Початок і закінчення роботи

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами
внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з
законодавством.
 15
Стаття 58. Робота змінами
При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку,
встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий
тиждень в години, визначені графіками змінності.

Стаття 59. Перерви між змінами

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості
часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).
Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

8. Поняття та види часу відпочинку.

Законодавство про працю не дає чіткого визначення часу відпочинку.

Згідно ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Час відпочинку – це тривалість часу, коли працівник тимчасово звільняється
від виконання трудової функції та інших трудових обов’язків за трудовим договором.
Відповідно до ст. 70 КЗпП України тривалість щотижневого безперервного
відпочинку повинна бути не менша ніж 42 години.
До основних видів часу відпочинку відносять:
 перерви протягом робочого дня (перерва для харчування та відпочинку (ст. 66
КЗпП України) тривалістю не більше 2 годин, яка не включається в робочий
час; спеціальні перерви для обігрівання та відпочинку (ст. 168 КЗпП
України), які включаються у робочий час; додаткові перерви для годування
дитини для жінок, які мають дітей віком до 1,5 року (ст. 183 КЗпП України);
 щоденний (міжзмінний) відпочинок;
 вихідні дні;
 святкові та неробочі дні (визначені у ст. 73 КЗпП України);
 відпустки.

Відпустка – це вільний від роботи час визначеної тривалості в календарних днях

із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у
випадках, передбачених законодавством.
Відносини, пов'язані з різними видами відпусток, регулюються Конституцією
України, Законом України «Про відпустки», КЗпП України, іншими законами та
нормативно-правовими актами України.
Особливості, притаманні відпустці:
 надається працівникам незалежно від виду, змісту чи форми трудового
договору;
 16
 гарантується її встановлена тривалість, незалежно від режимів, графіків
роботи та розраховується в календарних днях;
 як правило, надається на підставі складеного заздалегідь графіку
відпусток;
 при встановленні тривалості щорічних відпусток, відпусток працівникам,
які мають дітей (повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І
групи), не враховуються святкові та неробочі дні;
 передбачає збереження на її період місця роботи (посади) та, як правило,
заробітної плати;
 заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше, ніж
за три дні до її початку;
 можливість використання часу відпустки на власний розсуд працівника;
 наявність заборони щодо заміни відпустки грошовою компенсацією, крім
випадків, передбачених законом;
 можливість продовження дії трудового договору на час тривалості
відпустки (якщо працівник звільняється та не використав відпустку);
 оформляється на підставі заяви працівника та відповідного наказу
(розпорядження) роботодавця або уповноваженого ним органу; 
відкликання з відпустки, як правило, не допускається.

9. Правове регулювання перерв, що надаються протягом робочого дня.

Стаття 66. Перерва для відпочинку і харчування

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не
більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і
харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку
роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього
трудового розпорядку.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть
відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна,
працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.
Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються
роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової
організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Стаття 168. Перерви в роботі для обігрівання і відпочинку

Працівникам, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі або в
закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям
 17
працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви
для обігрівання і відпочинку, які включаються у робочий час. Роботодавець
зобов’язаний обладнати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників.

Стаття 183. Перерви для годування дитини

Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної
перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.
Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше
тридцяти хвилин кожна.
При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється
не менше години.
Строки і порядок надання перерв установлюються роботодавцем за
погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням
бажання матері.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за
середнім заробітком.

10. Щоденний відпочинок.

Щоденний відпочинок - це відпочинок між робочими днями (змінами).

Тривалість щоденного відпочинку має, разом із часом перерви для відпочинку й
харчування, становити не менше подвійної тривалості роботи в попередній робочий
день.
При вахтовому методі організації праці тривалість щоденного відпочинку в
окремих випадках може бути зменшено до 12 годин із компенсацією в подальшому
невикористаного щоденного і щотижневого відпочинку (шляхом підсумовування їх)
як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду (тижня, місяця,
кварталу, року).

11. Правове регулювання вихідних днів.

Стаття 67. Вихідні дні

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на
тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному
робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком
роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом
 18
первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства,
установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним
днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих
днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів
України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам
підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на
умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний
робочий тиждень з двома вихідними днями.
Роботодавець у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не
пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та
робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним
органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Стаття 68. Вихідні дні на підприємствах, в установах, організаціях, пов'язаних з

обслуговуванням населення
На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в
загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення
(магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні
встановлюються місцевими радами.

Стаття 69. Вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах,

організаціях
На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе
з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування
населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою
транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі
працівників згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем за
погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Стаття 70. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок
дві години.

Стаття 71. Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування

такої роботи
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у
ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової
організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише
у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
 19
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких
виняткових випадках:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій,
виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під
загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного
виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства,
установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою
запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у
пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом
(розпорядженням) роботодавця.

Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня
відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього
Кодексу.
(Стаття 107. Оплата роботи у святкові і неробочі дні. Робота у святковий і
неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі)

12. Правове регулювання святкових і неробочих днів.

Стаття 73. Святкові і неробочі дні

Встановити такі святкові дні:
1 січня - Новий рік
8 березня - Міжнародний жіночий день
1 травня - День праці
8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945
років
28 червня - День Конституції України
15 липня - День Української Державності
24 серпня - День незалежності України
1 жовтня - День захисників і захисниць України
25 грудня - Різдво Христове.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят:
один день (неділя) - Пасха (Великдень)
один день (неділя) - Трійця
 20
25 грудня - Різдво Христове.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій,
зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам,
які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для
святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи,
припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі
підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування
населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в
порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.
Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.
(Стаття 107. Оплата роботи у святкові і неробочі дні. Робота у святковий і
неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі)

13. Особливості встановлення та обліку часу відпочинку у період дії воєнного

стану.

Відповідно, у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73 КЗпП

України) збігається з вихідним днем, вихідний день не переноситься на наступний
після святкового або неробочого. Напередодні святкових, неробочих і вихідних днів
тривалість робочого дня не скорочується.
Керівник має право залучати працівників до роботи у святкові, неробочі та
вихідні дні без врахування обмежень передбачених ст. 71-73 КЗпП України. Але при
цьому встановлені обмеження залучення до таких робіт стосовно працівників, які
мають дітей, які можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт,
робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження. При цьому не
залучаються до таких робіт: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного
року.
Робота у вихідний день може компенсуватися наданням іншого дня відпочинку.
Робота у святковий день оплачується в одинарному розмірі.
Скасовані також обмеження залучення працівників до надурочних робіт . Тобто,
працівник може залучатися до надурочних робіт більше чотирьох годин протягом двох
днів підряд і більше 120 годин на рік.
У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається
працівникам тривалістю 24 календарні дні. Протягом періоду дії воєнного стану на
прохання працівника може надаватися відпустка без збереження заробітної плати до
закінчення воєнного стану.
 21
Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення понять «робочий час», «норма робочого часу». Чи містить

чинне законодавство такі визначення?

Робочий час — установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого

працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов
трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.
Норма робочого часу - це встановлена законом, колективним або трудовим договором для
конкретного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період - день,
тиждень, місяць.
Даних визначень законодавство НЕ містить.

2. Чи можна в установах встановити меншу норму тривалості робочого часу, ніж

це передбачено ч. 1 ст. 50 КЗпП України?

Ч.2 ст. 50. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть
встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

3. Наведіть випадки скорочення тривалості нормального робочого часу згідно з

чинним законодавством.

Стаття 53. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів

Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників,
зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при
шестиденному робочому тижні.
Стаття 54. Тривалість роботи в нічний час
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це
правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт
2 частини першої і частина третя статті 51).

4. Чи можна скорочений робочий час вважати різновидом нормального робочого

часу?

Скорочена тривалість робочого часу – це вид робочого часу, який встановлюється

законодавством (ст. 51 КЗпП), є обов'язковим для роботодавця і оплачується як робочий час
нормальної тривалості.
Оскільки розмір оплати не відрізняється від нормального, то можна вважати різновидом
нормального робочого часу.

5. Які особливості залучення до роботи в нічний час Вам відомі?

Стаття 55. Заборона роботи в нічний час

Забороняється залучення до роботи в нічний час:
1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття 176);
2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);
3) інших категорій працівників, передбачених законодавством.
 22
Робота жінок в нічний час не допускається, за винятком випадків, передбачених статтею 175
цього Кодексу.
Робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не
суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).
Стаття 175. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час
Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей економіки
України, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

6. Які правові підстави скорочення тривалості робочого часу через спекотну

погоду влітку?

ВООЗ своєю чергою рекомендує у спекотну погоду скорочувати робочий день на одну годину
з кожним градусом, що перевищує норму. Норма становить +28º, тож при показнику +29º робочий
день слiд скоротити на годину, якщо в приміщенні +30º — на двi години — це за умови, якщо
в ньому немає кондиціонера.
Загалом, підстави скорочення тривалості робочого часу впираються у обов’язок роботодавця
створювати безпечні умови праці для працівників.
«Iншими словами, у спеку, якщо немає вентиляторiв чи кондицiонерiв, люди мають менше
працювати й багато пити води. Однак рiшення про скорочення тривалостi робочого дня повинен
приймати керiвник», – розповів, як спека змінює робочий графік головний державний iнспектор
управлiння Держпрацi Світлана Юревич.

7. Чи передбачено чинним законодавством можливість скоротити робочий час

працівників через порушення температурних режимів у виробничому приміщенні?

Згідно з пп. 1.1.1 ГОСТ 12.0.003-74 «Система стандартів безпеки праці. Небезпечні та
шкідливі виробничі фактори. Класифікація» підвищена температура повітря робочої зони та
поверхні обладнання належить до фізичних небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
За комфортні умови праці відповідає роботодавець (ст. 21 КЗпП; ст. 13 Закону України «Про
охорону праці» від 14.10.1992 № 2694 XII; ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII).
Роботодавець має забезпечити умови праці відповідно до нормативно-правових актів.
Під час роботи у спеку в офісі верхня межа температури на постійних робочих місцях, де працівник
проводить понад половину робочого часу або не менше 2-х годин поспіль, — + 28°С.
Якщо температура в офісі в теплий період року не перевищує +28°C, працівники можуть
перебувати на робочих місцях повний робочий день, проте їхня працездатність знизиться. Вищі
показники – підстава припинити роботу. Однак самовільно залишити офіс працівник не має права.
Це буде порушенням трудової дисципліни.
Не плутайте «час перебування в офісі» та «тривалість перебування на робочому місці».
Скоригувати графік роботи на період спеки можна двома способами:
 ввести додаткові перерви;
 оголосити простій.
Отже, скорочення робочого часу під час спеки/перевищення температури не передбачене
законодавством.
 23
8. Визначте тривалість робочого дня в суботу працівників віком від 16 до 18 років
при шестиденному робочому тижні. Порівняйте знайдений результат з ч. 2 ст. 53
КЗпП України.

Стаття 53. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може
перевищувати 5 годин.
Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16
років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
Відповідь: 5 годин

9. Який нормативно-правовий акт встановлює обов’язок роботодавця вести табель

обліку робочого часу?

Кодекс законів про працю України («КЗпП») та Закон України «Про оплату праці» є
основними законодавчими документами за якими у роботодавця виникає обов’язок вести облік
робочого часу, проте, існування такої форми обліку робочого часу як табель регламентується на рівні
підзаконних актів рекомендаційного характеру, зокрема: наказом Держкомстату від 05.12.2008 р.
№489, листом Державної служби статистики України від 12.01.2012 р. №9/4-10/9, листом
Державного комітету статистики вiд 19.03.2010 р. №17/1-25/ж-61/10/59, листом Міністерства праці
та соціальної політики від 01.06.2005 р. №36-211 та ін.

10. Чи можна вести табель обліку робочого часу лише в електронному вигляді?

Табель зазвичай ведуть в електронному та паперовому вигляді. Ведення Табеля лише в

електронному вигляді не допускається. (лист Мінпраці від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10)

11. За яких умов роботодавець вправі змінити режим роботи працівника? А режим
роботи підприємства?

Якщо колишні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження
роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП. Змінювати режим
роботи на підприємстві роботодавець має право тільки в разі змін в організації виробництва праці.

12. Якщо на підприємстві відсутня первинна профспілкова організація (варіант - їх

декілька), то чи маємо застосовувати частини 1 і 3 ст. 52 КЗпП України?

За відмову від створення профспілки як працівникам, так і їх роботодавцеві нічого не

загрожує. На них усе так само поширюватимуться трудове законодавство і колективний договір. Але
взагалі відмовитися від створення органу — представника трудового колективу не можна. У такому
разі трудовий колектив може обрати собі інший орган, який представлятиме його інтереси.
Тільки врахуйте, що ці «виборні» повноваження, а також сам орган, що має право
представляти інтереси трудового колективу, мають бути прописані в статуті або іншому
установчому документі з урахуванням вимог трудового законодавства (п. 3.5 Положення,
затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 24.04.2001 р. № 92).
 24
Зазвичай іншим органом-представником стає Рада трудового колективу. Саме з нею
роботодавцеві доведеться погоджувати список питань, що стосуються відносин з працівниками.

13. Чи може при підсумованому обліку робочого часу обліковий період становити
один тиждень? А один рік?

При підсумованому обліку робочого часу обліковим періодом, зазвичай, є місяць.

Проте можуть застосовуватися й інші облікові періоди: декада (10 календарних днів місяця), квартал,
півріччя, рік тощо.

14. Чи розповсюджуються на працівників із ненормованим робочим часом вимоги

щодо початку і закінчення робочого дня?

На осіб, які працюють в режимі ненормованого робочого часу, поширюються правила, що

визначають час початку та закінчення роботи, перерв протягом робочого дня, порядок обліку
робочого часу.

15. Які правові підстави встановлення гнучкого режиму робочого часу?

Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу

За письмовим погодженням між працівником і роботодавцем незалежно від форми власності
або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого
часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості
робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на
роботу або пізніше.
На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії,
надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу
може встановлюватися наказом (розпорядженням) роботодавця. З таким наказом (розпорядженням)
працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого
режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не
застосовуються.

16. Наведіть приклади різновидів гнучкого робочого часу, які з’явилися на

сучасному етапі розвитку ринку праці.

Гнучкий робочий час передбачає такі складові робочого часу, на які може поділятися робочий день
(зміна):
 фіксований час – час, коли працівник зобов’язаний бути на робочому місці й виконувати
безпосередньо свої виробничі функції;
 змінний час – час, коли працівник на свій розсуд може починати та закінчувати свій
робочий день (зміну). Це, як правило, одна-дві години перед початком (закінченням) зміни
та час перерви на відпочинок і харчування;
 час перерви на відпочинок і харчування, який може становити від 30 хвилин до 2 годин на
зміну.
Цей час працівник використовує на свій розсуд і може бути відсутнім на робочому місці.
Фіксований, змінний час та час перерви на відпочинок і харчування узгоджується сторонами та
відображається в наказі, а в разі укладення письмового трудового договору до нього вносяться також
зміни.
 25
17. У яких випадках працівники залучаються до чергування? Якими нормативними
актами врегульовано це питання?

На сьогодні трудове законодавство не дає необхідної інформації ні про поняття, ні про

порядок організації і здійснення чергувань.
По-перше, чергування можна застосовувати у виняткових випадках і лише за згодою
виборного органу профспілки. Не можна залучати працівника до чергувань частіше одного разу на
місяць. Чергові не повинні виконувати обов'язків із перевірки перепусток на вході й виході з
підприємства, сторожів, приймати пошту, прибирати приміщення тощо. У разі залучення до
чергування після закінчення робочого дня початок наступного робочого дня має бути перенесено на
пізніший час. Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати
нормальної тривалості робочого дня. Чергування у вихідні й святкові (неробочі) дні компенсують
відгулом тієї ж тривалості, що і чергування в найближчі 10 днів.
По-друге, графік чергування затверджує роботодавець за погодженням з профспілкою.
Залучають працівників до чергування за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому
передбачають дні відпочинку, що надають працівникам за чергування.
Отже, чергування у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надають відгул і в табелі
обліку використання робочого часу ці години чергування не зазначають. Якщо працівник чергує у
свій робочий день, то такий день позначають у табелі обліку робочого часу як робочий і зарплату за
нього нараховують як за звичайний робочий день.
По-третє, на нормативно-правовому рівні питання документального супроводу чергування не
врегульоване. Тому пакет документів може бути різним. Перш за все порядок та умови залучення до
чергування необхідно відобразити в колдоговорі чи іншому локальному документі підприємства,
наприклад у Положенні про чергування.

18. Чи коригується тривалість робочого часу у нічний час на змінних роботах при
шестиденному робочому тижні?

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами
виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному
робочому тижні з одним вихідним днем.

19. Спробуйте скласти перелік посад працівників підприємства, щодо яких

застосовується режим ненормованого робочого часу.

Керівники установ і організацій, їх заступники та помічники. Керівники структурних

підрозділів установ і організацій (головних управлінь, управлінь, служб, відділів, секторів, інспекцій,
груп, частин, станцій, цехів виробництва, дільниць, майстерень, баз, бюро, лабораторій, кабінетів,
господарств) та їх заступники, керівники штабів цивільної оборони. Директори обсерваторій,
ботанічних садів, студентських містечок, спортивних споруд та їх заступники. Завідувачі
ветеринарними клініками, випробувальними полями, розсадниками, розплідниками, віваріями.
Головні спеціалісти (інженери, конструктори, енергетики, механіки, технологи, економісти,
арбітри та інші) та їх заступники. Провідні спеціалісти (інженери: конструктор, технолог,
проектувальник, електронік, програміст та інші; архітектор, математик, художник-конструктор
(дизайнер), економіст, юрисконсульт, психолог, соціолог, бухгалтер, бухгалтер-ревізор та інші).

20. Чи можна розглядати вахтовий метод як роз'їзний характер роботи?

 26
Постанова КМУ «Про надбавки… працівників, робота яких виконується вахтовим методом,
постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 № 490.

Задача 1
Зборами трудового колективу Приватної стоматологічної клініки «Блиск» було
затверджено Положення «Про організацію та облік робочого часу працівників». Згідно
з ним тривалість робочого часу лікаря стоматолога, зайнятого
виключно амбулаторним прийомом пацієнтів, складала 36 годин на тиждень при
п’ятиденному робочому тижні.
Ганна Іващенко після закінчення медичного університету звернулась із заявою
про працевлаштування на вакантну посаду лікаря стоматолога та просила встановити
їй неповний робочий час, адже вона щойно вступила до аспірантури на денну форму
навчання. Директор клініки не заперечував проти цього, однак попередив, що оплата
праці та розрахунок тривалості відпусток працівниці будуть розраховуватись
пропорційно тривалості відпрацьованого нею часу.
Також їй було повідомлено, що клінікою практикується залучення лікарів
стоматологів до роботи понад встановлену для них норму робочого часу у разі, якщо
надійшло звернення пацієнта про невідкладну медичну допомогу. Тож часом їй
доведеться працювати довше.
Погодившись із запропонованими умовами Ганна Іващенко 1 лютого 2021 року
розпочала працювати у Приватній стоматологічній клініці «Блиск» із 4-х годинним
робочим днем. Водночас щоденна тривалість її роботи у лютому коливалася від 5 до 6
годин на добу, адже майже щодня директор своїм усним розпорядженням
зобов’язував її надавати допомогу пацієнтам, які потребували такої невідкладно.
Вважаючи, що порушено її трудові права на оплату праці та на відпочинок,
Ганна Іващенко звернувся до директора із вимогою надати їй додаткові дні відпочинку
або виплатити компенсацію за залучення до роботи понад домовлену норму.

 Проаналізуйте наведену ситуацію.

Встановлені граничні норми застосування надурочних робіт.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника: 4 годин протягом двох днів
підряд; 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП України).

ВІДПОВІДЬ: У даній ситуації, було порушено граничні норми застосування надурочних

робіт, чим порушено права на оплату праці та на відпочинок. Також, законодавством визначені
вичерпні підстави для надурочних робіт (серед яких, немає такої, що підходить до ситуації). Однак,
згідно ст. 106 КЗпП. компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

 Поставте запитання, відповіді на які допоможуть визначити, чи має місце

порушення трудового законодавства. Дайте відповіді на поставлені
запитання.
 27
1) Чи давала профспілка дозвіл на залучення працівників до надурочних робіт?
Крім того, ст. 64 КЗпП України передбачає, що залучення працівників до надурочних робіт може
здійснюватися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) відповідного підприємства, установи чи організації.
2) У якому розмірі здійснювалася оплата надурочних годин?
Згідно зі ст. 106 КЗпП робота в надурочний час за погодинною системою оплати праці оплачується в
подвійному розмірі годинної ставки.

Задача 2
Наказом директора підприємства інженера Карплюка притягнено до
дисциплінарної відповідальності у зв’язку із відсутністю на робочому місці упродовж
двох останніх годин до завершення робочого дня. Не погодившись із цим, Карплюк
звернувся до суду із позовною заявою про скасування наказу директора, оскільки
вважав свою відсутність правомірною. У заяві він вказав, що більшу частину робочого
часу в цей день перебував у цеху, працівники якого працюють на умовах скороченого
робочого дня.
У відзиві на позовну заяву юрисконсульт заперечував проти скасування наказу,
та мотивував це відсутністю роботи Карплюка у Переліку виробництв, цехів,
професій, посад із шкідливими умовами праці, робота у яких дає право на скорочену
тривалість робочого тижня. Тому закінчивши роботу у цеху із шкідливими умовами
праці Карплюк був зобов’язаний повернутись на робоче місце інженера і
відпрацювати ще дві години.

 Проаналізуйте наведену ситуацію.

Стаття 147-1. Органи, правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу
(обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36
годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає
право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому
законодавством. (встановлює КМУ)

 Яке рішення повинен ухвалити суд.

ВІДПОВІДЬ: Враховуючи положення статті 51 КЗпП суд повинен ухвалити рішення на

користь роботодавця.
 28
Задача 3
Інженер Кожух звернувся до керівника підприємства із заявою про переведення
його на підсумований облік робочого часу. Своє прохання він мотивував потребою
догляду за трьома малолітніми дітьми, а відтак необхідністю перебувати удома з 08:00
до 14:00, тобто упродовж часу, який його діти дистанційно (з дому) навчаються у
школі. Просив зважити на поважність обставин, які виключають можливість його
перебування на підприємстві та працювати повноцінні 8 годин. Разом з тим, він
погоджується працювати більше тривалості робочого дня підприємства.
Керівник підприємства погодився і запропонував скласти графік роботи Кожуха
на наступний місяць. При цьому Кожуху доведеться працювати у вихідні та святкові
дні з тим щоб його робочий час відповідав тримісячному облікованому періоду.

 Проаналізуйте наведену ситуацію.

Стаття 61. Підсумований облік робочого часу

На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих
виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва
(роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або
щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної
профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації
запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за
обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Умови та порядок застосування підсумованого обліку робочого часу з урахуванням чинного

законодавства викладено у методичних рекомендаціях, розроблених Міністерством праці та
соціальної політики України, затверджених наказом від 19.04.2006 № 138.

Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює

робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева
тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але
загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому
періоді.
Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В
окремих випадках застосовуються інші облікові періоди – декада (10 календарних днів місяця),
квартал, півріччя, рік тощо.
У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні, що визначені ст.
73 КЗпП, за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на
підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними та
оплачуються в подвійному розмірі.

 Чи правомірною є пропозиція керівника підприємства. Відповідь

обґрунтуйте.

ВІДПОВІДЬ: Пропозиція керівника враховуючи вищезазначене є правомірною.

 29
Пункт інформації: https://dp.dsp.gov.ua/novyny/shchodo-zaprovadzhennia-na-pidpryiemstvi-
pidsumovanoho-obliku-robochoho-chasu/

Задача 4
У положенні «Про режим робочого часу» підприємства «Весна», створеного у
формі товариства з обмеженою відповідальністю, було передбачено:
1) тривалість робочого часу протягом тижня встановлюється:
а) для найманих працівників — 39 год;
б) учасників товариства — 45 год;
2) для жінок, які мають дітей віком до 14 років, тривалість робочого тижня
скорочується на 5 год;
3) оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час;
4) в осінньо-зимовий період підприємство працює в режимі п’ятиденного
робочого тижня, у весняно-літній — шестиденного робочого тижня.

 Прокоментуйте зазначені позиції з огляду на відповідність їх чинному

законодавству.

1) А) – правомірно, оскільки:
Стаття 50. Норма тривалості робочого часу
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати
меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті

Б) правомірно, оскільки на учасників товариства не діє трудове законодавство

2) лише за бажанням самих працівників з таким статусом, оскільки:

Стаття 56. Неповний робочий час
За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на
роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної
жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому
числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно
до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або
неповний робочий тиждень.

3) правомірно, але за певних умов:

Ст. 24 Закону України "Про оплату праці" закріплено, що: заробітна плата виплачується
працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним
актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим
уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів
- представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на
місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи
днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
 30
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або
нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової
організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі
відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але
не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового
окладу) працівника.

4) Фактично правомірно:
Стаття 52. П'ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи
Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При
п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами
внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за
погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим
представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості
робочого тижня (статті 50 і 51).
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами
роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється
шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні
тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин
при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.
П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з
виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з
урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.

Воєнний стан: Під час дії правового режиму воєнного стану п’ятиденний або шестиденний
робочий тиждень встановлюється роботодавцем. Тобто, для встановлення п’ятиденного або
шестиденного робочого тижня в період воєнного стану з 19.07.2022 більше не потрібне
рішення військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) або
згода первинної профспілкової організації чи погодження місцевої ради.

Задача 5

До юрисконсульта заводу звернувся начальник дільниці Когут з проханням

роз’яснити йому, чи вправі директор зобов’язати його з’являтися на роботу за 30 хв до
початку зміни для організації робіт на дільниці. Крім того, йому не рідко доводиться
залишатися на роботі після закінчення робочого дня, мають місце також виклики в
нічну зміну, у вихідні та святкові дні для усунення виробничих недоліків. Директор
підприємства в додатковій оплаті йому відмовив, пояснивши, що Когут - працівник з
ненормованим робочим днем, за що він отримує додаткову відпустку.

 Чи правильно вчинив директор? Як визначити, чи належить Когут до

категорії працівників з ненормованим робочим днем?

ВІДПОВІДЬ: Директор вчинив не правильно, оскільки він не має права

систематично залучати працівників до роботи у позаробочий час чи завчасно
 31
передбачати для них продовжену тривалість щоденного робочого дня чи норми
обов'язкового переробітку в тиждень. Згідно Рекомендацій щодо порядку надання
працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за
особливий характер праці, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики
України.

Пункт інформації:
Ненормований робочий день встановлюється для окремих працівників у разі неможливості
нормування часу їх трудового процесу. У разі потреби ці працівники виконують роботу понад
нормальний робочий час (ця робота не є надурочною). Виконувана робота визначається не лише
тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаження).
Ненормований робочий день застосовується для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
1) осіб, праця яких не піддається обліку в часі;
2) осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної
тривалості (сільське господарство);
3) осіб, які розподіляють робочий час на свій розсуд. Конкретний перелік посад працівників з
ненормованим робочим днем встановлюється у колективному договорі чи будь-якому іншому
локальному акті, який затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим
органом.
Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з
неповним робочим днем.
На осіб, що працюють в режимі ненормованого робочого часу, поширюються правила,
що визначають час початку та закінчення роботи, перерв протягом робочого дня, порядок обліку
робочого часу. Вони також на загальних підставах звільняються від роботи у дні щоденного
відпочинку та святкові дні.
Роботодавець не має права систематично залучати їх до роботи у позаробочий час чи
завчасно передбачати для них продовжену тривалість щоденного робочого дня чи норми
обов'язкового переробітку в тиждень.

 Чи відповідає режим Когута трудовому законодавству? Чи підлягає

компенсації переробка робочого часу Когутом?

ВІДПОВІДЬ: Так, у законодавстві (підзаконний акт) передбачене встановлення

ненормованого робочого дня.
Щодо компенсацій:

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у

роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість
робочого часу працівникам надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Конкретна
тривалість додаткової відпустки встановлюється в колективному договорі.
Щодо оплати праці за ненормований робочий день мають право лиші ті категорії
працівників, для яких це окремо передбачено спеціальним нормативним актом або колективним
чи трудовим договором. Загальної вимоги проводити таку доплату усім працівникам чинне
законодавство не встановлює.
 32
Щодо ведення табелю роботи таких працівників, то відбувається воно в загальному порядку,
відповідно до кількості відпрацьованих годин. Оплата таких годин відбувається відповідно до окладу
працівника, прапорційно до відпрацьованого часу.
При цьому існують два правила щодо нарахування:
 в разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого
часу (ця робота не вважається надурочною, а отже, не підлягає подвійній оплаті);
 але роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким
режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. І кількість годин
перевищувати часу при такій роботі визначається у колективному договорі.