Конспект з питань охорони праці працівників вантажного цеху

ст.Новоград-Волинський-1.

Тема №1.Законодавство України про охорону праці. Основні положення

Закону України “Про охорону праці”

Охорона праці - це система правових,соціально-економічних,організаційно-

технічних,санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів,
спрямованих на збереження життя , здоров’я, працездатності людини в процесі
праці.
Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі
умови праці є Конституція України. В Конституції проголошено, що громадяни
України мають право на працю, а роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні
і нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці. Реалізація цих
прав здійснюється через виконання вимог законодавчих актів з охорони праці
Законодавство України про охорону праці складається з Закону України “Про
охорону праці”, Кодексу законів про працю та Законів України ”Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування:
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету
життя та здоров’я працюючих, повної відповідальності роботодавця за створення
безпечних і нешкідливих умов праці. При укладенні трудового договору працівник
має бути проінформованим про умови праці, наявність на робочому місці де він
буде працювати небезпечних і шкідливих умов праці, яку ще не усунуті наслідки їх
впливу на здоров’я та пільги і компенсації за роботу в таких умовах. При прийомі
на роботу, згідно положення про навчання з питань охорони праці, працівник
повинен пройти вступні інструктажі з охорони праці та пожежної безпеки,
первинний інструктаж на робочому місці, первинну перевірку знань(при
необхідності навчання ) з питань охорони праці з оформленням протоколу
перевірки знань (Додаток№1 типового положення про навчання з питань охорони
праці),стажування під наглядом досвідченого працівника. При успішному
завершенні стажування наказом або розпорядженням керівництва допускається до
самостійної роботи, про що в наказах ф.П-1,ф.П-5 робляться відповідні записи.
Один екземпляр наказу ф.П-1,ф.П-5 і протоколу первинної перевірки знань
направляється в особову справу в відділ кадрів, а другий екземпляр наказу і
протоколу залишається в цеху, структурному підрозділі, лінійній станції.
З метою створення умов праці відповідно до вимог нормативних актів
власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого
створює відповідні служби і призначає посадових осіб, розробляє комплексні
заходи і впроваджує прогресивні технології, засоби механізації та автоматизації
виробництва, затверджує положення, інструкції з охорони праці по професіях і
посадові інструкції. На роботах із шкідливими умовами праці, а також на роботах
зв’язаних з забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами згідно
наказу №12 від 21.01.2004р.Держнаглядохоронпраці видається безплатно спецодяг
і спецвзуття згідно встановлених норм. Роботодавець за свої кошти організовує і
проводить попередні та періодичні медичні огляди працівників, зайнятих на важких
роботах, з шкідливими чи небезпечними умовами праці або там де є потреба у
професійному доборі, щорічні медогляди працівників до 21 року.
Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем і витрати на
охорону праці визначаються колективним договором, але не менше 0,5 відсотка від
суми реалізованої продукції, а для підприємств, що утримуються за рахунок
бюджету не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.
 Працівники при прийомі на роботу і періодично в процесі роботи повинні
проходити навчання та інструктажі з охорони праці. Не допускаються до роботи
працівники, в т.ч. посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і
перевірку знань з питань охорони праці.
Відшкодування шкоди працівнику, внаслідок ушкодження здоров’я під час
виконання трудових обов”язків здійснюється Фондом соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві за результатами проведення розслідування
випадку комісією підприємства з участю страхового експерта Фонду і висновку
комісії,що випадок зв’язаний з виробництвом.
Державний нагляд за охороною праці здійснюють:
- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади з нагляду за охороною праці;
- спеціально уповноважений державний орган з радіаційної безпеки;
- спеціально уповноважений державний орган з пожежної безпеки;
- спеціально уповноважений державний орган з гігієни праці.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і
представників
За порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці
Винні особи (посадові особи і працівники)притягаються до дисциплінарної,
адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно чинного
законодавства.
Тема №2. Законодавство України про працю.

Основним із головних документів, який забезпечує чітке виконання

службових обов”язків працівниками, є Кодекс законів про працю України(КЗпП) де
трактуються вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулюється
відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці праці і
поліпшенню її якості. Трудові, виробничі і соціально-економічні відносини між
роботодавцем і працівниками укладаються через колективний і трудовий договір.

Колективний договір укладається між роботодавцем, або уповноваженим

ним органом (особою) з однієї сторони і профспілковими організаціями
(представниками) з другої сторони щодо регулювання трудових, соціальних і
виробничих відносин. Положення колективного договору поширюються на всіх
працівників підприємства, організації незалежно від того, чи є вони членами
профспілки.

Трудовий договір є угода між працівником та власником підприємства,

установи, організації чи уповноваженим ним органом чи фізичною особою, по
якому працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з
підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства,
установи організації, чи уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується
виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечити умови праці, необхідні для
виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором
та угодою сторін (ст.21 КЗПп).
Трудовий договір може бути:
1. Безстроковим, який заключається на невизначений строк;
2. На визначений строк, встановлений по угоді сторін;
3. На час виконання певної роботи (ст.23 КЗПп).
Забороняється заключення трудового договору з громадянином, якому по
медичному висновку запропонована робота протипоказана по стану здоров'я (ст.24
КЗПп).

Робочий час та час відпочинку.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40

годин у тиждень (ст.50 КЗПп).
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1. Для працівників у вiцi від 16 до 18 років - 36 годин у тиждень, а для осіб
у вiцi від 15 до 16 років - 24 години у тиждень.
2. Для працівників, що зайняті на роботах на роботах зі шкідливими
умовами - не більше 36 годин на тиждень (ст.51 КЗПп).
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш,
як 42 години (ст.70 КЗПп).
Робота у вихідні дні заборонена. Залучення окремих працівників до роботи
у вихідні дні допускається з дозволу профспілкового комітету у виключних
випадках:
а) для попередження громадського чи стихійного лиха, виробничої аварії
чи негайного усунення їх наслідків;
 б) для попередження нещасних випадків, загибелі чи псування державного
чи громадського майна;
в) для виконання невідкладних, заздалегідь непередбачених робіт, від
термінового виконання яких залежить у подальшому нормальна робота
підприємства;
г) для виконання невідкладних навантажувально-розвантажувальних робіт
(ст.71 КЗПп).
Охорона праці жінок та осіб молодших 18 років .

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах зі шкідливими

та небезпечними умовами праці (Перелік, затверджений наказом МОЗ України
вiд29 грудня 1993р. 256).
Граничні норми підіймання та пересування важких предметів жінками,
затверджені наказом Мінздраву України від 10.12.1993 221:
а) підіймання та пересування вантажів при чергуванні з іншою роботою до
2 разів у годину - 10 кг;
б) підіймання та пересування вантажів постійно під час зміни 7 кг;
в) сумарна вага вантажу, який пересувається під час кожної години робочої
зміни, не повинен перевищувати:
- з робочої поверхні - 350 кг;
- з рівня полу - 175 кг;
г) при пересуванні вантажу на візках чи у контейнерах додане зусилля не
повинно перевищувати 10 кг.
Забороняється залучати неповнолітніх до підіймання та пересування речей,
вага яких перевищує встановлені для них граничні норми:
- неповнолітні у вiцi до 18 років ні в якому разі не повинні призначатися на
роботи, які включають виключно перенесення чи пересування важких речей, якщо
їх вага перевищує 4.1 кг;
- перенесення чи пересування важких речей неповнолітніми у вiцi від 16 до
18 років як чоловічої так i жіночої статі припускається лише у випадках, коли це
пов'язано з виконанням ними постійної роботи та займає не більш 1\3 їх робочого
часу у межах слідуючих норм:
а) пересування важких речей для неповнолітніх :
- чоловічої статі - 16.4 кг;
- жіночої статі - 10.25 кг;
б) пересування важких речей у вагонетках по рейкам для неповнолітніх :
- чоловічої статі - 492 кг;
- жіночої статі - 328 кг;
в) пересування важких речей на одноколісних тачках для неповнолітніх
припускається лише по дошкам, при цьому граничний підйом не повинен
перевищувати 0.02 :
- чоловічої статі - 49.2 кг;
- жіночої статі - не припускається зовсім;
г) пересування важких речей на двоколісних ручних візках для
неповнолітніх чоловічої статі:
- 114.8 кг по рівній підлозі;
- 57.4 кг по нерівній підлозі чи брусчатцi.
При цьому граничний підйом не повинен перевищувати 0.01.
Неповнолітні жіночої статі до пересування важких речей на двоколісних
ручних візках не припускається взагалі.
д) пересування важких речей на трьохколiсних та чотирьохколiсних візках:
- для неповнолітніх чоловічої статі - 82 кг;
 - для неповнолітніх жіночої статі - 57.4.
При цьому пересування важких речей припускається лише по рівній
підлозі (асфальтовій, дерев’яній, плиточнiй, тощо) при граничному підйомі не
більш 0.02.
Всі ці вагові норми передбачають i вагу вантажу разом з пристосуваннями
для переносу чи пересування (ноші, тачки, візки, тощо).

Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Відповідальність

за порушення цих Правил.

Для регулювання праці на підприємствах, в установах та організаціях у

вiдповiдностi до діючого законодавства установлюються правила внутрішнього
трудового розпорядку. На залізниці, крім того, діє Устав про дисципліну
працівників залізничного транспорту, яким керуються при вирішення питань про
заходи заохочення та стягування.
Кожен працівник залізничного транспорту повинен чітко виконувати
покладені на нього обов'язки, суворо дотримуватися дисципліни, піклуватися про
безпеку виконання робіт.
Порушення працівниками своїх обов’язків утворює загрозу для життя
людей. Дисципліна на залізничному транспорті - це суворе дотримання всіма
працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку.
Порушення правил внутрішнього трудового розпорядку є порушенням
трудової дисципліни i до працівника може бути застосовано один з таких заходів
стягнення:
1) догана
2) звільнення з роботи (ст.147 КЗПп України).
Законодавством i положенням про дисципліну працівників залізничного
транспорту можуть бути передбачені для окремих категорій працівників i iншi
дисциплінарні стягнення.

Індивідуальні трудові спор

Трудові спори розглядаються:

1.Комісіями по трудових спорах;2.Районними(міськими)судами.
Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами
(конференцією)трудового колективу підприємства, установи, організації з числом
працюючих не менше 15 чоловік. Вона являється обов’язковим первинним органом
по розгляду трудових спорів, що виникають на
підприємствах,установах,організаціях при неврегульованих розбіжностях між
працівником і власником. Комісія по трудових спорах зобов’язана в 10-денний
термін розглянути трудовий спір.В разі незгоди з рішенням комісії по трудовим
спорам працівник чи роботодавець в 10-денний термін після виписки протоколу
засідання комісії звертається в (районний) міський суд.
Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно
чинного законодавства.

Соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань .

Страхування від нещасних випадків є самостійним видом загальнообов'язкового

державного страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист,
охорона життя та здоров'я громадян в процесі їх трудової діяльності .
 Обов'язковому соціальному страхуванню від нещасного випадку
підлягають:
- особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
- учні та студенти навчальних закладів i клiнiчнi ординатори, аспіранти,
докторанти, залучені до роботи перед або після занять, під час занять, коли вони
набувають професійних навичок, в період виробничої практики;
- особи, що утримують в виправних лікувально-трудових закладах i т.д., що
залучаються до трудової діяльності на виробництві.
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди
або заяви працівника.
Страхування від нещасного випадку здійснює фонд соціального
страхування - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту,
який затверджується її правлінням.
В разі настання страхового випадку фонд соціального страхування
від нещасних випадків зобов'язаний:
- своєчасно i в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну
працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в разі його смерті особам, які
перебували на його утриманні;
- допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення
працездатності або встановлення iнвалiдностi;
- одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності,
або смерті потерпілого;
- щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності;

- пенсію по iнвалiдностi;
- пенсію у зв'язку з втратою годувальника;
- моральну школу;
- організацію похорону потерпілого, відшкодування витрат на ритуальна
послуги відповідно до місцевих умов;
- лікування догляд, перенавчання працівника згідно висновку МСЕК i таке
інше.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює заходи,
спрямовані на запобігання нещасних випадків через страхових експертів з охорони
праці.
Державний нагляд за страхуванням від нещасних випадків здійснюють
спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, які координує
Кабінет Мiнiстрiв України.

Тема №3.Психологія безпеки праці. Організація роботи з охорони праці.

 Праця людини є функціональним процесом, в якому використовуються
фізіологічні та психологічні якості працівника. У процесі праці відбувається
функціональне напруження людини, яке зумовлено двома видами навантажень:
м’язовими і нервовими.В залежності від співвідношення м’язових і нервових
навантажень праця поділяється на на фізичну, з перевагою м’язових навантажень, і
розумову, з перевагою навантажень на кору головного мозку. Фізична праця
відрізняється великими витратами енергії, швидкість стомлення та відносно низька
продуктивність. Розумова праця супроводжується меншими витратами
енергетичних запасів, але це не свідчить про її легкість, так як основним
працюючим органом виступає мозок. Після закінчення розумової праці втома
залишається довше ніж після фізичної. Найголовніше значення в організмі людини
має нервова система, яка регулює, координує роботу всіх внутрішніх органів і
здійснює зв’язок організму з зовнішнім середовищем.
Нервова система людини складається із центральної (ЦНС)і периферійної
(ПНС).ЦНС виконує рефлекторну, інтегративну та координаційну функції.
Несприятливі умови праці можуть привести до стомлення нервової системи, що
послаблює її інтегративну функцію і може спровокувати розлад ряду фізіологічних
систем:серцево-судинної,шлунково-кишкової,дихальної або привести до різних
захворювань. Нервова діяльність людини заснована на функціях двох сигнальних
систем.1-а сигнальна система - це аналізатори (зоровий, слуховий).2-а сигнальна
система мовно-руховий апарат. Центральна нервова система бере участь у прийомі,
обробці та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і
внутрішнього середовища. При виникненні перевантажень формує адаптивно-
захисну реакцію.
Праця людини безпосередньо пов’язана з виробничим середовищем.
Працівник може нормально здійснювати трудову діяльність лише тоді, коли умови
зовнішнього середовища відповідають оптимальним. Якщо вони змінюються,
стають несприятливими то на протидію їм організм людини включає механізм,
який зберігає постійність внутрішнього середовища, або змінює в межах
допустимого. Такий механізм називається адаптацією, яка являється важливим
засобом попередження травматизму.
Адаптація в трудовій діяльності поділяється на фізіологічну,психічну,соціальну та
професійну.
Фізіологічна адаптація - це сукупність фізіологічних реакцій при
пристосуванні людини до змін оточуючих умов. Психічна адаптація-це процес
встановлення оптимальної відповідності особистості до оточуючого середовища в
процесі діяльності. Соціальна адаптація-це пристосування працюючої людини до
систем відносин в робочому колективі. Під час соціальної адаптації працівник
поступово отримує різнобічну інформацію про колектив де він працює. При
несприятливому протіканні соціальної адаптації підвищується рівень стресу на
роботі і як наслідок нещасні випадки. Професійна адаптація-адаптація до робочого
місця, знарядь та засобів праці, особливостей технологічного процесу.
Професійна адаптація визначається необхідним мінімумом знань та навичок, яких
працівник набув при одержанні спеціальності.
Розглядаючи особливості технологічних процесів , умов праці , необхідно
розробляти рекомендації , що виключали б можливість негативного впливу
факторів зовнішнього середовища на організм працюючих. Важливу роль у
вивченні впливу трудового процесу на здоров’я та працеспроможність людини
відіграє фізіологія та психологія праці.
Фізіологія праці вивчає зміни , що виникають в організмі працюючого під
впливом виробничого процесу та зовнішнього середовища. Важливою задачею
фізіології праці є розроблення найбільш раціональних виробничих процесів , що
забезпечують збереження працеспроможності та попереджують перевтомлення і
відповідно підвищують продуктивність праці раціоналізація робочого часу,
рекомендації режимів праці та відпочинку працюючих.
В процесі праці задіяні всі органи та системи людини. Так при виконанні
фізичної праці підвищується робота серця, виділяється піт, може підвищуватися
артеріальний тиск, поглиблюється дихання. Під впливом роботи м’язів
спостерігаються зміни в водно-сольовому обміні. Інтенсивне потовиділення
пригнічує функцію нирок. Уповільнюється всмоктування та травлення їжі в
шлунково-кишковому тракті. Проходять зміни в центральній нервовій системі з
боку органів відчуттів ( зору, слуху і т. д. ) та відчуття шкіри ( температурної та
больової). Після закінчення роботи відновлення цих функцій до норми проходить в
певній мірі швидко. При захворюванні чи відсутності навиків в роботі це
відновлення уповільнюється.
По складності робота ділиться на легку, середню та важку. В залежності від
інтенсивності фізичної праці проходять енерговитрати . На кількість енерговитрат
організму значною мірою впливає організація праці, режим праці та відпочинку,
санітарно-гігієнічний стан виробничої дільниці.
Працівники залізничного транспорту особливо гостро відчувають
специфічність своєї праці та ії підвищену небезпеку. Робочі місця та робочі зони
залізничників багатьох професій розміщено в безпосередній близькості від
рухомого чи готового до руху складу поїзда. Умови праці також ускладнюються
тим, що залізничний транспорт працює цілодобово у будь яку пору року при будь-
якій погоді.
На зміни в стані організму під час виробничого процесу впливають не тільки
умови праці. а також в певній мірі і соціальні умови.
Психологія праці займається питаннями оцінки професійної придатності
працівника, раціоналізації робочої обстановки та місць, методів праці та навчання,
взаємовідносин між людьми під час виробничого процесу. Вона тісно пов’язана з
гігієною праці.
На залізничному транспорті трудова діяльність протікає в обстановці постійного і
значного нервово – психічного напруження , обумовленого розумінням величезної
відповідальності за життя пасажирів, збереження вантажів, виконання правил
безпеки руху. З введенням швидкісного руху поїздів зросли психоемоційні
навантаження на працівників диспетчерського апарату, локомотивних бригад,
чергових по станції. Зросли вимоги до особистих якостей диспетчерів, чергових по
станції. Особливо важливим у їхній діяльності є швидкість реакції, стійкість уваги.
Все це свідчить про те, що праця цих працівників має переважно розумовий
характер.

АЛКОГОЛІЗМ І БЕЗПЕКА ПРАЦІ.

Безпека праці людини значною мірою залежить від ії фізичного та

психічного стану. Загальновідомо, що алкоголь негативно впливає на фізичний та
психічний стан людини. Алкоголь впливає на нервову систему людини ,
притуплюється відчуття, людина втрачає самоконтроль, відчуття реальності та
часу. А працівники залізничного транспорту ,в основному, працюють у зонах
підвищеної небезпеки, в безпосередній близькості від рухомого складу. Десяті
частки секунди, вкрадені алкоголем, стають причиною аварій, нещасних випадків.
Вживання алкоголю навіть напередодні робочого дня буває причиною травм. Ще
більша ймовірність травм, коли людина з’являється у стані сп’яніння на роботу .
Працівникам залізничного транспорту суворо заборонено знаходитися на
роботі в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Слід мати на увазі, що
згідно з чинним законодавством, нещасний випадок, що стався на виробництві
внаслідок отруєння алкоголем чи наркотичними речовинами(якщо це не пов’язано
із застосуванням цих речовин у виробничому процесі) не вважається пов’язаним з
виробництвом.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ.

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень

щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-
профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності
людини під час праці. Система управління охороною праці (СУОП) є складовою
частиною загальної системи керування підприємством. При автоматизованій
системі управління, управління охороною праці є її складовою частиною, або підси-
стемою. Управління охороною праці передбачає участь в цьому процесі практично
всіх служб і підрозділів підприємства. Об'єктом управління є діяльність
структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов
праці. Управління охороною праці на підприємстві в цілому здійснює його керівник
(роботодавець), а в підрозділах (цехах, відділах, службах) - їх керівники або головні
фахівці. Координує цю діяльність служба охорони праці. Задачі служби охорони
праці дирекції та її функції викладені в Положенні про службу охорони праці
Жмеринської дирекції залізничних перевезень затвердженого наказом ДН-3 №38
від 3.02.2003р.Обов”язки,права,відповідальність працівників служби охорони праці
відображенні в посадових інструкціях.
Служба охорони праці ДН-3 в цілому являє собою комплекс структур всіх рівнів,
підпорядкованим першим керівникам і створена для організації виконання
правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і
лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним-
випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

У системі управління охороною праці підприємства (СУОП), яку здійснює

служба охорони праці разом з керівництвом підприємства, основними чинниками є:
законодавство України про охорону праці і про працю, міжгалузеві і галузеві нор -
мативні акти про охорону праці і "Положення про службу охорони праці".
Основними функциями, що розробляє і втілює служба охорони праці, є:

1. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони

праці, відділів,структурних підрозділів.
2. Розробка разом з структурними підрозділами заходів щодо
забезпечення норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
або їх підвищення, якщо вони досягнуті, а також підготовка розділу
"Охорона праці" у колективному договорі.
3. Організація по забезпеченні працюючих правилами, стандартами,
нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.
4. Організація проведення, паспортизації цехів, дільниць, робочих місць
щодо відповідності їх вимогам охорони праці.
5. Здійснення оперативного контролю за станом охорони праці
підрозділів підприємства.
6. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій по ДН-3.
9. Організація та участь по складанні статистичних звітів підприємства
з питань охорони праці.
10.Розробка перспективних та комплексних планів роботи
 підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці.
11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.
12. Пропаганда та агітація безпечних та нешкідливих умов праці
шляхом проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій та наочної
агітації.
13. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з
питань охорони праці посадових осіб.
14. Участь в комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового
устаткування або після його капітального ремонту.
15. Контроль за додержанням вимог трудового законодавства щодо
використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням
попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та інших
передбачених відповідними документами медичних оглядів
працівниками підприємства,
16. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих,
галузевих та інших нормативних актів, виконання посадових
інструкцій, проведення інструктажів на робочому місці, виконання
приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також
заходів до усунення причин. Нещасних випадків і аварій, які зазначені
в актах розслідувань.
19. Контроль за відповідність нормативним актам про охорону праці
машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів,
технологічних процесів, колективного та індивідуального захисту
працюючих, наявність технологічної документації на робочих місцях.
Для виконання вищевказаних функцій служба охорони праці повинна мати
відповідну інформаційну базу, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерне
забезпечення і висококваліфікований інженерний склад працівників. Крім того,
служба охорони праці повинна мати засоби впливу на додержання вимог
нормативних актів з охорони праці працюючих та ІТП відділів, підрозділів,
лінійних станцій. Працівники служби охорони праці мають право видавати керівни-
кам відділів, підрозділів, лінійних станцій дирекції обов'язкові для виконання
приписи щодо усунення виявлених недоліків. Припис спеціаліста з охорони праці,
у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише
посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці. Посадові особи служби
охорони праці мають право вимагати усунення від роботи працівників, які не
пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці,
чи не мають допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охо -
рону праці, надсилати керівнику підприємства подання про притягнення до
відповідальності працівників, що порушують вимоги щодо охорони праці, або
матеріального заохочення працівників, які сумлінно ставляться до виконання
обов”язків і беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

ІНСТРУКТАЖІ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах,

установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості
і форми власності. Мета інструктажу - навчити працівника правильно і безпечно
для себе і оточуючого середовища виконувати свої трудові обов'язки.
Інструктажі за часом і характером проведення бувають вступними, первинними,
повторними, позаплановими та цільовими.
 Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, щойно
прийнятими на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти,
стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у
відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому
процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію
підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних
закладів перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях,
майстернях на полігонах тощо.
Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або людина,
призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення вступного
інструктажу - кабінет охорони праці або обладнане наочними матеріалами
інше приміщення.
Програма вступного інструктажу розробляється сектором охорони праці
згідно з наведеним у додатку до "Типового положення про навчання,
інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці" переліком
питань. Програму інструктажу затверджує керівник підприємства.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному
журналі, а також в документі про прийняття працівника на роботу, де
розписуються інструктуючий та проінструктований працівники.

 Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з

новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову
для нього роботу; студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстер-
нях, лабораторіях, дільницях тощо.
Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб
спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних
інструкцій з охорони праці, інших нормативних актів про охорону праці,
технічної документації і орієнтованого переліку питань первинного інструк-
тажу, викладених в додатку до "Типового положення про навчання,
інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці".
Усі робітники і випускники професійних навчальних закладів після
первинного інструктажу на робочому місці, первинної перевірки знань з
питань охорони праці повинні пройти стажування протягом 2-15 змін під
керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або спеціалістів, що
призначаються наказом (розпорядженням) по підприємству, цеху, дільниці,
виробництву. В окремих випадках стажування може не призначатися, якщо
робітник має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, а робо-
та, яку він виконуватиме, для нього знайома з попереднього місця роботи.

 Повторний інструктаж проводять на робочому місці із усіма працівниками:

на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на 3 місяці; на інших
роботах - один раз на 6 місяців. Проводиться індивідуально або з групою
працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного
інструктажу в повному обсязі.

 Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці

або в кабінеті охорони праці:
- при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону
праці;
- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування,
приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів,
що впливають на охорону праці;
 - при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до
травми, отруєння або аварії;
- на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої державної чи
господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником
безпечних прийомів праці і нормативних актів про охорону праці;
- при перерві в роботі виконавця робіт більше ніж 30 календарних днів (для
робіт з підвищеною небезпекою), а для решти робіт - понад 60 днів.
Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою
працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначається в
кожному окремому випадку залежно від обставин, що спричинили
необхідність його проведення.

 Цільовий інструктаж проводять із працівниками:

- при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;
- при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха;
- при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим
дозволом та іншими документами;
-у разі екскурсій або організації масових заходів з учнями та
вихованцями (походи, спортивні заходи тощо);
-при виконанні робіт на залізничних коліях або поблизу поїздів

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить

безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер,
інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Перевірка знань здійснюється
усним опитуванням або за допомогою технічних засобів навчання, а також
перевіркою навичок виконання робіт відповідно до вимог безпеки.
Оформляються інструктажі, стажування та допуск до роботи регістрацією в
спеціальних журналах. При цьому обов'язкові підписи як інструктованого, так і
інструктуючого. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані
і скріплені печаткою.
Деякі працівники, що не пов'язані з обслуговуванням обладнання, використанням
інструменту, збереженням сировини, матеріалів, можуть бути звільнені від
первинного, повторного та позапланового інструктажів наказом (розпорядженням)
керівника підприємства за узгодженням з державним інспектором
Держнаглядохоронпраці.
Керівник підприємства зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з
охорони праці за його професією або вивісити її на робочому місці.

ПЛАНУВАННЯ РОБІТ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці є однією з
провідних функцій управління-охороною праці. Перед плануванням обов'язково
визначається фактичний стан охорони праці і його прогнозування на майбутнє.
Планування робіт з охорони праці буває перспективним (на тривалий відрізок
часу), поточним (річним) і оперативним (на квартал, місяць, декаду).
До перспективних планів відноситься комплексний план покращення умов
праці і санітарно-оздоровчих заходів, що передбачає створення відповідних до
нормативних актів про охорону праці умов праці, які пов'язані з перспективними
змінами підприємства. Таке планування, як правило, розраховане на термін 2-5
років. Реалізація цих планів забезпечується через річні плани номенклатурних
заходів з охорони праці, які включаються до угоди, що є невід'ємною частиною
колективного договору.
 Поточні плани передбачають реалізацію заходів до покращення умов праці,
створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Ці плани
обов'язково забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами.
Питання охорони праці можуть відбиватися в інших поточних планах, які
підприємства та організації складають на вимоги своїх трудових колективів: план
соціального розвитку колективу; наукової організації праці; механізації важких і
ручних робіт; охорони праці жінок; підготовки підприємства до робіт в осінньо-
зимовий період; підвищення культури виробництва та ін.
Оперативні плани складаються для швидкого поліпшення виявлених в
процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони
праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха.
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці,виконання
загальнодержавних,галузевих та регіональних програм поліпшення стану
безпеки,гігієни праці та виробничого середовища,інших державних
програм,спрямованим на запобігання нещасним випадкам та професійним
захворюванням,передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та
місцевого бюджетів,що виділяються окремим рядком,та за рахунок інших джерел
фінансування,визначених законодавством.

ПОСАДОВІ ІНСТРУКЦІЇ, ЇХ ЗМІСТ.

На виконання Закону України “Про охорону праці” та вказівки 119-

НГ-234 від 16.05.1994 р. по ДН-3 встановлено слідуючий порядок розробки ,
узгодження та затвердження посадових інструкцій спеціалістам та
службовцям дирекції:
начальникам лінійних станцій дирекції посадові інструкції розробляє начальник
відділу перевезень, узгоджує з сектором охорони праці та затверджує перший
заступник начальника дирекції.
працівникам позакласних станцій,1 та 2 класу посадові інструкції розробляють
керівники відповідних цехів, узгоджуються з відповідальними ІТП відділів з
охорони праці та затверджуються начальником дирекціїї.
працівникам лінійних станцій 3-5 класу посадові інструкції розробляються
начальником станції, узгоджується з відповідальним ІТП відділу з охорони праціе
та затверджується начальником дирекції.
Посадова інструкція повинна відображати слідуючу інформацію:

 Назву посади і структурного підрозділу.

 Прізвище, ім’я та по-батькові.
 Номер наказу про призначення на посаду.
 Кого заміщає ( в разі відпустки або інших причин).
 Ким заміщується при відсутності.
 Кому підпорядковується.
 Посадові обов’язки.
 Основні функції.
 Організує
 Приймає участь в
 Здійснює контроль за
 Перелік основних постанов, наказів та інших державних міжгалузевих
та галузевих нормативних актів.
 За що несе відповідальність.
 Права.
  Доповнення та зміни до посадової інструкції.

Посадові інструкції готуються в 2 –х екземплярах: перший – видається

працівнику , а другий зберігається в відділі.

Знаки безпеки праці - попереджуюче фарбування.

На об'єктах залізничного транспорту застосовуються знаки безпеки,

встановлені ГОСТ 12.4.026-76, виконання яких обов’язково для працівників.
Застосування знаків безпеки праці розширює коло заходів, які сприяють
запобіганню нещасних випадків. Знаки безпеки праці призначені для привернення
уваги працюючих до небезпеки, що є або може з'явитися, та служать доповненням
до технічних засобам забезпечення безпеки праці.
Встановлені чотири групи знаків безпеки та чотири сигнальні кольори.
Забороняючi та приписуючi знаки мають круглу форму, попереджувальні -
трикутну, вказівні - прямокутну.
Основні смислові значення сигнального коліру:
- червоний - заборона, безпосередня небезпека, засоби пожежегасіння;
- жовтий - попередження, можлива небезпека;
- синій - припис, безпека, вказівка, інформація.
Споруди та обладнання, що розташовані в зоні залізничних колій, можуть
бути джерелом небезпеки для працівників, вони фарбуються у попереджувальну
фарбову. Основним колірьом попереджувального фарбування є жовти, допоміжний
– чорний.

Основні засоби індивідуального захисту працюючих.

Порядок їх застосування.

Спецодяг, спецвзуття та інші запобіжні пристосування призначені для захисту

працюючих від негативного впливу оточуючих факторів при виконанні різних
видів робіт. На залізниці діють норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та
інших засобів індивідуального захисту(Наказ ДНАОП №12 від 21.01.2004р.)Під час
виконання робіт працівники зобов’язані використувати виданий їм спецодягом за
призначенням. Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без
відповідного спецодягу. При видачі працівникам таких засобів
індивідуального захисту, як респіратори, протигази, окуляри, електрозахисні
засоби, запобіжні пояси і т.д. працівники повинні бути навчені найпростішим
способами їх перевірки придатності та застосування.
З наступом холодної пори року робочим та службовцям видається
теплий спецодяг та взуття по діючим нормам.

Вимоги безпеки при знаходженні на залізничних коліях.

Залізничний транспорт є об'єктом підвищеної небезпеки. Знаходитися на

залізничних коліях можуть тільки працівники залізничного транспорту під час
виконання службових обов’язків при строгому дотриманні правил безпеки.
Проходити залізничні колії слід у спеціально встановлених для цього
місцях, що мають настили. По можливості слід користуватися мостами i тунелями.
При знаходженні і виконанні робіт працівниками станції на залізничних
коліях проходити треба тільки вздовж колії по узбіччю або посередині мiжколiї.
При цьому необхідно слідкувати за рухом поїздів, маневрових складів,
локомотивів, відчепив вагонів та iнш., звертаючи увагу на можливу наявність у
рухомому складі предметів, які виступають за межі габариту рухомого
складу, на відкриті двері та борти вагонів, одночасно звертаючи увагу також на
граничні стовпчики, жолоби гнучких тяг, вiдповiднi лотки та колодязі,
електроприводи стрілочних переводів та iншi пристрої i предмети.
При знаходженні на залізничних коліях необхідно уважно слухати
оголошення по станційному парковому зв'язку, звертати увагу на знаки безпеки
праці та на попереджувальне забарвлення, що нанесене на спорудження i пристрої
та виконувати вимоги, що передбачені цими позначеннями.
Проходити колії слід тільки під прямим кутом, попередньо переконавшись
у відсутності рухомого складу, що наближається по цій колії; особливу увагу
необхідно проявляти при виходу на Колю із службових приміщень, що розташовані
на мiжколiях, із-за рухомого складу, будівель та споруд, що погіршують видимість
рухомого складу, який наближається.
При переході через колію, зайняту рухомим складом, слід користуватися
тільки справними перехідними площадками вагонів, тунелями, перехідними
мостами тощо. Не дозволяється переходити колію під вагонами.
Перед тим, як піднятися i зійти з перехідної площадки, слід переконатися у
справності поручнів, підніжок та настилу, впевнитися у відсутності на мiжколiї у
місці сходу канав i сторонніх предметів, переконатися у відсутності на сусідніх
коліях на небезпечний відстані рухомого складу, що наближається. Сходячи з
перехідної площадки, необхідно обома руками триматися за поручні.
Переходити через колії поблизу рухомого складу, що стоїть, необхідно на
відстані не менше ніж 5м від автозчепу крайнього вагона (локомотива), між
розчепленими вагонами - якщо відстань між їх автозчепами складає не менше 10м.
Якщо працівник йде вздовж колії, по якій в цей час рухається поїзд,
одиночний локомотив, або виконуються маневри, йому необхідно завчасно відійти
в безпечну зону i стояти обличчям до поїзда (вагонів, локомотива, дрезини,
колійної машини), що рухається, дочекатися проходу (зупинки) рухомого складу i
тільки після цього продовжити рух.
Забороняється:
- перебігати перед вагоном, локомотивом та іншим складом, що рухається;
- проїжджати на підніжках вагонів, локомотивів та іншого рухомого
складу, а також підійматися на них та сходити при русі.

Тема №4. Вибухонебезпека виробництв і вибухозахист

Аварійна ситуація на залізничному транспорті.
 Горіння-екзотермічна реакція окислення речовин, яка супроводжується
виділенням диму та виникненням полум’я або світіння. Слід зазначити, що горіння
деяких речовин (ацетилену, оксиду етилену),які здатні при розкладанні виділяти
велику кількість тепла, можливе і при відсутності окисника.
Горіння поділяється:
-дефлаграційне горіння, де швидкість полум’я в межах декількох м/с;
-вибухове-недзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується
виділенням енергії і утворенням стиснутих газів,здатних виконувати механічну
роботу;
- детонаційне ,яке поширюється з надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч
метрів в секунду.
Розрізняють такі види горіння: вибух,спалах,займання,тління,самозаймання,
власне горіння.
Вибух -це швидке перетворення речовини в газо-чи пилоподібний стан з
виділенням великої кількості тепла. В цьому випадку об’єм речовини збільшується
в сотні, тисячі разів. Характерною ознакою вибуху є миттєве зростання
температури і тиску газу на місці, де він стався. При цьому можуть
виникнути техногенні аварії і катастрофи.
Аварійна ситуація на залізничному транспорті-це
загорання,витікання,просипання небезпечних речовин, пошкодження тари або
рухомого складу і т.д.,які можуть привести до
вибуху,пожежі,отруєння,опікам,захворюваню людей, а також коли в зоні сходу
рухомого складу перебувають вагони, контейнери з небезпечними вантажами.
В разі виникнення аварійної ситуації на перегоні,станції,під”їздній колії
машиніст розкриває пакет з перевізними документами і терміново повідомляє ДСП
про аварійну ситуацію, найменування вантажу і номер аварійної картки і номер
ООН вантажу(за їх наявності в перевізних документах),кількість небезпечного
вантажу в зоні аварійної ситуації, а на електрифікованих ділянках-повідомлення
щодо необхідності зняття напруги з КМ. ДСП сповіщає про ситуацію ДС,поїзного
диспетчера, районний відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту
населення після чого вживає заходів згідно з аварійною карткою.

Тема №5 Пожежна безпека.

 Забезпечення пожежної безпеки являється складовою частиною виробничої
та іншої діяльності посадових осіб та працівників підприємства. Правовою основою
діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України “Про пожежну
безпеку”, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента
України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України,
рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального
самоврядування.
Забезпечення пожежної безпеки підприємства покладається на його
керівника і повноважених ним осіб.
Основні причини пожеж та вибухів .
Основними причинами пожеж та вибухів є необережне поводження з
вогнем, іскри локомотивів, печей вагонiв-теплушок, котлів опалення пасажирських
вагонів, а також технічні несправності, несправності електрообладнання, ізоляції
недогляд за приладами опалення та їх несправність, аварії, іскри електро- та
газозварки, порушення правил на вантаження.
Первинні засоби пожежегасіння та правил користування ними.
В якості засобів гасіння пожеж використовують воду, хімічну та повiтряно-
механiчну піну, інертні гази та пари, пісок чи землю, різні пожежостiйкi тканини,
гасіння водою електрообладнання, що під напругою, заборонено.
До первинних засобів пожежегасіння відносяться річні та пересувні
вогнегасники, відра, діжки з водою, лопати, ящики з піском, кошми, ломи, топори,
багри.
В залежності від використання вогнегасящих засобів вогнегасники
поділяють на пiннi, газові, рідинні та порошкові.
Пiннi вогнегасники не можна застосовувати для гасіння
електрообладнання, що знаходиться під напругою. Для приведення пінного
вогнегасника в дію спочатку пробивають мембрану та прочищають сприск, а потім
повертають рукоятку на 180 градусів та перевертають вогнегасник дном догори.
Напрямок корегується на осередок вогню.
Вуглекислотні вогнегасники призначаються для гасіння горіння різних
речовин та електрообладнання, що знаходяться під напругою не вище 1000 В. В дію
вогнегасник приводиться слiдуючим чином: піднести вогнегасник до осередку
пожежі, раструб направити на вогонь, відкрити вентиль або висмикнути чеку,
натиснути ручку та направити вуглекислоту у вигляді снігу на вогонь. Щоб
уникнути обмороження рук, працювати слід у робочих рукавицях.
Дії працівників при виникненні пожежі.
. У разі виявлення ознак пожежі на об’єкті свідок,очевидець,черговий
по станції, який їх помітив повинен негайно повідомити про це
Державну пожежну охорону по тел.01, вказати при цьому адресу,
кількість поверхів, місце виникнення пожежі, наявність людей, а
також своє прізвище;
повідомити про пожежу начальника станції та відомчу пожежну
охорону по телефону________
вжити заходів щодо евакуації людей та матеріальних цінностей, гасіння пожежі з
використанням наявних вогнегасників та інших засобів пожежегасіння ;
Начальник станції та відомча пожежна охорона яким повідомлено про виникнення
пожежі, повинні :
перевірити чи викликано Державну пожежну охорону;
вимкнути у разі необхідності струмоприймачі та вентиляцію;
у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування
( евакуацію), вивести за межі небезпечної зони всіх працівників, які не беруть
участь у ліквідації пожежі;
перевірити здійснення оповіщення людей про пожежу;
організувати дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні
пожежі;
організувати зустріч підрозділів Державної пожежної охорони, надати їм допомогу
у її локалізації та ліквідації.

Після прибуття на пожежу пожежних підрозділів повинен бути забезпечений

безперешкодний доступ їх до місця, де виникла пожежа. Працівники залізничного
транспорту зобов’язані знати місця розташування телефонів, порядок вазову
пожежної команди та сповіщення про пожежу. Особи, що виявили пожежу,
зобов’язані негайно визвати пожежну команду чи пожежний поїзд незалежно від
відомчого підпорядкування по телефону 01, 1-56, 4-33-55, а також керівника
підприємства та сповістити точну адресу пожежі, з якого матеріалу об'єкт, у якому
місці, рід вагону, на якій колії, хто сповістив про пожежу.
Особи, що виявили пожежу, повинні негайно організувати гасіння, не
допустити його розповсюдження засобами пожежегасіння, що є у наявності, до
прибуття пожежної команди, а при необхідності надати їй допомогу. У випадку
необхідності організувати людей, їх евакуацію, евакуацію матеріалів, вантажів із
небезпечної зони.
Для попередження виникнення пожежі на території та в службових
приміщеннях підрозділу, станції працівники зобов’язані:
- чітко знати та виконувати встановлені правила пожежної безпеки, не
допускати дій. що можуть призвести до пожежі;
суворо виконувати вимоги технологічних регламентів (інструкцій) щодо
забезпечення пожежної безпеки у виробничих процесах і при експлуатації
рухомого складу;
не допускати використання несправних інструментів, приладів, устаткування,
дотримуватись правил безпеки під час їх експлуатації. а також виконувати вказівки
керівників та осіб, відповідальних за пожежну безпеку;
прибирати робочі місця та відключати електрообладнання після закінчення роботи;
вміти користуватися наявними засобами пожежегасіння;
у разі виникнення пожежі або виявлення її ознак негайно повідомити пожежну
охорону.

Утримання території, будівель, споруд і приміщень.

Територія дільниці,цеху,станції повинна постійно утримуватись в чистоті і

систематично очищатися від відходів виробництва, сміття, опалого листя, сухої
трави, тополиного пуху тощо. Промаслені обтиральні матеріали та інші
пожежонебезпечні виробничі відходи повинні зберігатися на спеціально відведених
ділянках у металевих ящиках, що закриваються. Відходи виробництва, які не
підлягають утилізації, необхідно регулярно прибирати і вивозити з території
станції.
Шляхи, проїзди і проходи до будівель і споруд, інженерних мереж підступи
до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю та засобів
пожежегасіння мають бути завжди вільними, утримуватись справними, завжди
перебувати в задовільному стані, узимку очищатися від снігу. Про закриття
окремих ділянок шляхів або проїздів з метою їх ремонту необхідно повідомляти
підрозділи пожежної охорони. На період виконання ремонту шляхів на території
об’єкта повинні бути встановлені покажчики напрямку об’їзду або влаштовані
переїзди через ділянки, що ремонтуються.
 У парках станції обладнуються спеціальні переїзди через канави, кювети та
залізничні колії для проїзду пожежних автомобілів. Ширина переїзду повинна бути
не менше 3,5м. Переїзди та переходи через залізничні колії повинні бути постійно
вільними для проїзду пожежних автомобілів, мати суцільне покриття на рівні верху
головок рейок, в нічний час освітлюватись. Стоянка вагонів без локомотивів на
переїздах забороняється.
Стічні канави, лотки і кабельні траншеї на територіях станції необхідно
очищати від горючого сміття, пролитих горючих рідин і закривати плитами з
негорючих матеріалів. На території станції забороняється розведення вогнищ,
випалювання сухої трави і спалення сміття в місцях, використання яких для цих
цілейне узгоджено з пожежною охороною.
У темний час доби територія станції повинна бути освітлена з метою
забезпечення швидкого виявлення пожежних драбин, протипожежного інвентарю,
джерел водопостачання, входів до будівель і споруд. Усі приміщення повинні
своєчасно очищатись від легкозаймистого сміття, відходів виробництва і постійно
утримуватись у чистоті.
Після закінчення зміни забороняється залишати на робочих місцях горючі
відходи виробництва, легкозаймисті і горючі речовини. Розміщення у приміщеннях
меблів та обладнання слід здійснювати таким чином, щоб забезпечувався вільний
евакуаційний прохід до вихідних дверей приміщення. Напроти дверного пройму
має залишатися прохід шириною, яка дорівнює ширині дверей, але не менше 1 м.
У виробничих, адміністративних, складських і допоміжних будівлях
забороняється:
прибирати приміщення із застосуванням бензину, гасу та інших легкозаймистих і
горючих речовин;
розташовувати на шляхах евакуації виробниче устаткування, меблі, шафи, сейфи та
інші предмети;
залишати після закінчення роботи увімкнене у електромережу побутове
електрообладнання, використання якого у приміщенні дозволено органами
пожежного та енергонагляду;
оздоблювати стіни приміщень горючими матеріалами, не обробленими
вогнезахисними речовинами;
відігрівати замерзлі труби різних систем паяльними лампами, будь-якими іншими
засобами із застосуванням відкритого вогню
У підвальних приміщеннях і на цокольних поверхах виробничих та
адміністративних будівель забороняється застосовувати і зберігати вибухові
речовини, балони з газом під тиском, кінострічки. пластмаси та інші матеріали, які
мають підвищену пожежонебезпеку.
Забороняється зберігати матеріальні цінності на горищах, технічних поверхах та в
підвалах.
Горища, технічні поверхи та підвали повинні утримуватися зачиненими. На
дверях цих приміщень необхідно вказувати місце зберігання ключів, вікна повинні
бети засклені і зачинені.

Утримання евакуаційних шляхів і виходів.

Евакуаційні шляхи ( проходи, коридори) і виходи повинні постійно

утримуватись вільними, нічим не захаращуватись і в разі виникнення пожежі
забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у
приміщеннях будівель і споруд.
Сходові клітки, внутрішні, відкриті та зовнішні сходи , коридори, проходи та
інші шляхи евакуації людей мають бути забезпеченні евакуаційним освітленням
відповідно до вимог норм. Світильники евакуаційного освітлення повинні
вмикатися із настанням сутінків, коли в будівлі перебувають люди.

Вимоги до інженерного обладнання:

Електроустановки.

Електродвигуни, світильники. дроти і розподільні пристрої повинні

очищатися від горючого пилу не рідше 2-х разів на місяць.
При експлуатації електроустановок забороняється:
використовувати кабелі і проводи з пошкодженою ізоляцією та ізоляцією, яка
втратила в процесі експлуатації захисні електроізоляційні властивості;
залишати без нагляду увімкнені у електромережу нагрівальні прилади;
сушити легкозаймисті матеріали на електронагрівальних приладах;
користуватися електронагрівальними приладами технологічного призначення без
підставок із вогнестійких матеріалів;
користуватися несправними електроустановками;
залишати під напругою електропроводи у кабелі із неізольованими кінцями.
Усі несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть
викликати іскріння, коротке замикання, нагрів горючої ізоляції кабелів та дротів
вище припустимого рівня, повинні негайно усуватися черговим персоналом
електроцеху. Несправні електромережі та електроапарати треба негайно вимикати
до приведення їх у пожежобезпечний стан.
В усіх, незалежно від призначення, приміщеннях, що після закінчення
роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, усі
електроустановки та електроприлади, а також мережа їх живлення
повинні бути вимкнені ( за винятком чергового освітлення,
протипожежних і охоронних установок і установок, які за вимогами
технологічних процесів працюють цілодобово).

Опалення
Перед початком опалювального сезону котельні, опалювальні печі повинні
бути старанно перевірені і відремонтовані.
Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед
початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:
опалювальних печей періодичної дії на твердому паливі – не рідше одного разу на
три місяці;
печей безперервної дії – не рідше одного разу на два місяці.
Під час експлуатації пічного опалення не допускається:
залишати печі, які топляться, без нагляду;
користуватися печами, які мають тріщини;
розміщати паливо безпосередньо перед топковим отвором;
зберігати не загашені вуглини та золу в металевих посудинах, встановлених на
дерев’яній підлозі або горючій підставці;
сушити і складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети і матеріали;
застосовувати для розпалення печей ЛЗР та ГР, топити вугіллям, коксом і газом
печі, не пристосовані для цієї цілі;
використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топки;
зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу.
Вентиляційні установки
У статкування та повітропроводи витяжних систем повинні очищатися від
горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень ( при відключених
вентиляторах) пожежобезпечними засобами.
 Працюючий електродвигун підлягає негайному відключенню у разі:
виникнення сильної вібрації електродвигуна;
виявленні несправності вентилятора;
перегріву підшипників або корпусу електродвигуна;
появи ознак перевантаження електродвигуна.
Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:
відключати або знімати вогнезатримувальні пристрої;
випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі
речовини;
закривати витяжні канали, отвори та решітки;
залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різноманітні
матеріали та устаткування;
складати на відстані менше 0,5 м до повітропроводів і устаткування горючі
матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;
експлуатувати наповнені циклони.
Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:
при розміщенні кондиціонера у віконному отворі використовувати для кріплення
горючі елементи рам замість монтажного кріплення заводського виготовлення або
інших металевих конструкцій;
кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального
призначення;
замінювати існуючі триполюсні штепсельні з’єднання на двополюсні;
встановлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках на стінах.

Тема №6 ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА.

Електричне обладнання становить велику потенційну небезпеку для

людини, особливо у зв’язку з тим, що органи почуттів не відчувають не
відстані електричну напругу. Тому, коли струм впливає на людину, її захисна
реакція проявляється тільки після безпосереднього контакту з частинами
обладнання, що є під напругою.
Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам експлуатації,
забезпечувати захист персоналу від дотику із струмоведучими і рухомими
частинами. Забезпечення електробезпеки від випадкового дотику до
струмоведучих частин досягається такими способами та засобами, що
застосовуються або окремо, або в поєднанні один з одним: захисні огорожі;
ізоляція струмоведучих частин, застосування малих напруг; електричний
розподіл мереж; захисне заземлення; захисне занулення; захисне відключення;
ізолюючі захисні та охоронні засоби; організація безпечної експлуатації
електроустановок.
Електричний струм - направлений рух заряджених частинок (електронів)
під дією ел. поля.
Струм вимірюється в амперах (А), напруга - вольтах (В), потужність -
ватах, кіловатах - (Вт, кВт), опір - омах (Ом), частота - герцах (Гц).
Електричний струм є постійний та змінний.
Механізм ураження людини електричним струмом надзвичайно складний
і супроводжується термічним, електричним та біологічним впливом. При
цьому можливі незворотні порушення функціональної діяльності життєво
важливих органів людини.
Небезпечна величина електроструму (100 мА – 5 А) змінного та (300 мА –
5 А) - постійного.
Небезпечна величина напруги 42 В.
Залежність дії електроструму на людину від тривалості дії, умов
середовища.
Тривалість дії струму, як і сила струму - головний фактор, що визначає
наслідок електротравми. Збільшення тривалості впливу струму на людину
поглиблює важність ураження через зниження опору тіла за рахунок
зволоження шкіри потом і відповідно збільшення струму, що проходить крізь
неї, - виснаженню захисних сил організму, які протидіють пливу електричного
струму. Чим більший час людина буде знаходитися під дією електричного
струму, тим можливий важкий або смертельний наслідок.
Стан навколишнього середовища часто буває визначальним при ураженні
електричним струмом. У вологих приміщеннях з високою температурою умови
для забезпечення електробезпеки несприятливі, тому що при цьому
терморегуляція організму людини здійснюється, в основному, за допомогою
потовиділення, а це приводить до зменшення опору тіла людини.
Струмопровідний пил підвищує можливість випадкового електричного контакту
людини з токоведучими частинами і землею.
Крокова напруга - різниця потенціалів між двома точками в зоні
розтинання струму, що знаходяться на відстані кроку, яка дорівнює 0,8 м.
Величина крокової напруги залежить від ширини кроку і відстані до місця
замкнення на землю. При виявленні замикань на землю забороняється
наближатися до них на відстань менше 4,0 м в закритих приміщеннях і 8,0 м
на відкритій місцевості.
Статична напруга - процес утворення і розділення зарядів у просторі
при контакті двох матеріалів, якщо хоча б один з них є діелектричним.
Підвищений рівень статичної напруги відноситься до групи фізичних
небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Для збереження і нормального утримання КМ і ПЛ, а також для
забезпечення безпеки людей, що експлуатуються вантажопідіймальні машини.
Правилами охорони електричних мереж установлюються охоронні зони вздовж
повітряних ліній електропередач, що визначаються відстанню від крайніх
проводів за умови не відхиленого їх положення на відстань: для ліній з
напругою до 1 КВ - 2 м
20 КВ - 10 м
35 КВ - 15 м
110 КВ - 20 м
150 – 200 КВ - 25 м
750 КВ - 40 м
До робіт під наведеною напругою допускаються особи, які пройшли
спеціальне навчання методом безпечного виконання таких робіт з перевіркою
знань, записом у посвідченні про надання права на їх проведення.
Електроустановки по умовам електробезпеки ділять до 1000 В та вище
1000 В.
Обслуговування діючих електроустановок, повітряних та кабельних ліній,
проведення ремонтних, монтажних, наладочних робіт дозволяється спеціально
підготовленим електротехнічним персоналом.
Допустимі відстані до струмопровідних частин діючого обладнання, що
знаходяться під напругою:
не менше до 1 КВ - 0,6 м
6 – 35 КВ - 0,6 м
110 КВ - 1,0 м
150 КВ - 1,5 м
220 КВ - 2,0 м
Класифікація виробничих приміщень щодо небезпеки ураження
працюючих електричним струмом. Підвищеною небезпекою, особливо
небезпечні, без підвищеної небезпеки.
Колективні засоби захисту: захисні огорожі, ізоляція струмоведучих
частин; т застосування малих напруг, захисне заземлення, занулення, захисне
відключення, організація безпечної експлуатації електроустановок.
Індивідуальні засоби захисту: діелектричні рукавиці, боти, калоші, гумові
килими, переносне заземлення, окуляри, каски, запобіжні монтажні пояси,
страхувальні канати.
Усі електрозахисні засоби крім килимів, підставок, плакатів, знаків
безпеки повинні бути пронумеровані та записані в журналі захисних засобів.
В електроустановках використовуються плакати та знаки: попереджувальні,
забороняючі, приписуючі, вказівні.
Захисне заземлення - примусове електричне з’єднання із землею або її
еквівалентом металевих неструмоведучих частин електроустановок, корпусів та
оболонок, конструкцій, огороджень, які можуть опинитися під напругою
внаслідок пошкодження ізоляції. Основна мета захисного заземлення полягає в
тому, щоб знизити до безпечної величини напругу відносно землі, яка
виникає на неструмоведучих металевих частинах ел. установок при
пошкодженні ізоляції.
Занулення - примусове електричне з’єднання з нульовим захисним
провідником металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під
напругою.
Величина опору заземлюючих пристроїв не повинна перевищувати 40 м.
При роботі з електроінструментом обов’язково треба мати діелектричні
рукавиці, калоші, килими. В приміщеннях без підвищеної безпеки
дозволяється робота без захисних засобів. Кабель ел. інструмента повинен
бути захищений від сторонніх пошкоджень. Забороняється вставляти робочу
частину ел. інструмента в патрон і виймати її з патрона без відключення від
ел. енергії, розбирати та ремонтувати ел. інструмент; робити з приставних
драбин; залишати без нагляду приєднанні до ел. мережі.
Переносні понижуючі трансформатори, розподільчі трансформатори
безпеки повинні мати на стороні високої напруги кабель з штепсельною
вилкою для приєднання до ел. мережі. Довжина кабелю не повинна бути
більше 2 м. Корпуси трансформаторів повинні бути заземлені. На корпусах ел.
інструмента повинні бути вказані інвентарні номери, а також дата
послідуючих перевірок.
Переносні ручні ел. світильники повинні мати рефлектор, захисну сітку,
гачок для підвішування та шланговий провід з вилкою.
До електрозварювальних робіт допускаються робітники не молодші 18
років, пройшовши медогляд та спецпідготовку.
Приєднання зварних апаратів до ел. мережі повинно бути тільки через
комутаційні апарати.
Приєднання до ел. мережі та відключення зварювального апарата
повинні проводити робітники ел. технічного персоналу. Ел. зварювальна
установка повинна бути заземлена мідним дротом перерізом не менше 6 мм2.
Забороняється використання саморобних електрододержаків, з
пошкодженою ізоляцією рукоятки.
На корпусі зварювального трансформатора повинно бути вказаний
інвентарний номер, дата слідуючого заміру опору ізоляції.
Забороняється робота із зварювальним апаратом при дощі та снігопаді
при відсутності навісу.
При зварювальних роботах зварник та підсобники повинні мати особисті
засоби захисту.
Роботи з використанням механізмів та вантажопідіймальних машин, які
використовують в електроустановках, повинні проводитись згідно з вимогами
ПУЕ, вантажопідіймальних кранів, затвердженим наказом Міністерства праці та
соціальної політики України від 20.08.2002р. №409. Роботи з будівельними
машинами та механізмами в охоронній зоні ВЛ, КЛ виконуються відповідно
ГОСТ 12.1.013.78. При роботі в охоронній зоні ВЛ під напругою механізмів
та вантажопідіймальних машин забороняється підйом, та поворот стріли, вишки
та висувної драбини на висоту та під кутом, при якому відстань до
струмоведучих частин не менше до 1 КВ - 1,5 м; 1 - 20 КВ - 2 м; 35 – 110 КВ
- 4 м; 150 КВ - 5 м. Забороняється робота без дозволу експлуатаційної
організації ВЛ, без наряду – допуску, без заземлення вантажопідіймальної
техніки. Стропальники повинні мати каски.
Працівники, що обслуговують електроустановки, зобов’язані знати ПБЕЕ,
відповідно від займаної посади чи роботи, яку вони виконують і мати
відповідну групу з електробезпеки. Забороняється допускати до роботи в
електроустановках осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань ПБЕЕ.
На кожному підприємстві наказом адміністрації з числа ІТП
енергослужби підприємства повинна бути призначена особа відповідальна за
ел. господарство.
Особа відповідальна за електрогосподарство повинна забезпечити :
економічну та безпечну роботу електроустановок;
організацію та своєчасне проведення планово – попереджувальних ремонтів та
профілактичних випробовувань ел. обладнання;
навчання, інструктаж та періодичну перевірку знань робітників енергослужби;
розрахунковий та технічний облік витрат електроенергії;
наявність та своєчасну перевірку засобів захисту;
виконання приписів енергонагляду;
ведення технічної документації;
своєчасну подачу встановленої звітності вищим організаціям.

Тема №7. Гігієна праці та виробнича санітарія.

Поняття гігієни праці та виробничої санітарії. Категорії оцінки умов праці

(класи умов і характеру праці) на виробництві.

Під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори

виробничого середовища. Шкідливі фактори за характером свого впливу
поділяються на фізичні; хімічні; біологічні та психологічні.
До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщенні (температура,
вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум, нетоксичний пил, пара, різні
види випромінювання, освітлення тощо.
До хімічних факторів відносяться токсичний пил, пара, газ.
Біологічними факторами вважають вплив мікроорганізмів, бактерій рослин та
тварин, що спостерігаються під час переробки натуральних волокон, шкіри, хутра.
До психофізичних факторів відносяться фізичні та нервово-психічні
перевантаження, які пов’язані з тяжкою, монотонною працею.
Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому
функціональні зміни професійні захворювання або отруєння.
Гігієна праці – це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та
навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-
гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на створення
найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров’я та високого рівня
працездатності людини.
Виробнича санітарія – це система організаційних та технічних заходів, які
спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання
професійних заходів захворювання та отруєння.
До організаційних заходів належать:
дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;
проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у
шкідливих умовах;
забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним
обслуговуванням тощо.
Технічні заходи передбачають:
систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;
розробку та конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу, газів та пари
інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;
забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища;
улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими
умовами праці;
забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації різних
видів випромінювання.
Таким чином, запобігання комплексу організаційних і технічних заходів, які
спрямовані на оздоровлення повітряного середовища, виконання вимог гігієни та
особистої безпеки працюючих.

Основні шкідливі виробничі фактори (шум, вібрація, інфразвук, ультразвук,

іонізуючі та неіонізуючі випробування тощо)

Шум та вібрація – це сукупність несприятливих чи механічних коливань, що

передаються на тіло людини і викликають неприємні суб’єктивні відчуття,
знижують працездатність та, в окремих випадках, порушення стану здоров’я.
Звукові хвилі та вібрація мають певну частоту коливань, що вимірюється в герцах:
1Гц – це 1 коливання за 1 секунду
Джерелом виробничого шуму та вібрації є механічні коливання
газоподібного (шум), рідкого та твердого(вібрація) середовища.
Для вимірювання шумів та вібрацій використовують спеціальні прилади –
шумоміри, віброміри, віброшумоміри, що дають змогу визначити енергітичні
характеристики даних факторів як за загальним рівнем, так і у межах активних смуг
всього нормативного діапазону. Для боротьби з виробничим шумом, загальною та
локальною вібрацією застосовують інженерно-технічні та медичні профілактичні
заходи, які передбачають
попередні та періодичні медогляди;
використання індивідуальних засобів захисту від шуму (протишумові вушні
вкладиші, навушники, каски-шоломи, протишум-підшоломники, заглушки-чашки);
курси профілактичного лікування.
До роботи в умовах виробничого шуму та вібрації не допускаються особи,
які страждають захворюваннями внутрішнього вуха, а також деякими загальними
захворюваннями.
До роботи з вібрацією операторами машин допускаються особи не молодші 18
років, які мають відповідну кваліфікацію і ознайомлені з правилами охорони праці
та характером дії даного фактора на організм та придатні за станом здоров’я.
 Санітарно-побутове забезпечення працівників. Основні нормативні
документи. Конкретні прилади недоліків в санітарно-побутовому
обслуговуванні.

Санітарно-побутові приміщення входять до комплексу допоміжних

приміщень підприємств. Санітарно-гігієнічні вимоги до них диктуються
санітарними нормами та правилами (СНІП) До загальних і спеціальних
побутових приміщень належать гардеробні, душові, умивальники,
кімнати особистої гігієни жінки, пункти харчування, місця для паління,
приміщення для прання, хімічної чистки, сушки та ремонту робочого
одягу і взуття, приміщення для обігріву працюючих тощо.
Гардеробні приміщення зазвичай знаходяться поруч з душовими. Кількість
місць при збереженні одягу в гардеробних повинна відповідати:
при збереженні одягу на вішалках - кількості працюючих
у двох суміжних, найбільш численних змінах;
при збереженні одягу в шафах – кількість, що відповідає списку працюючих
Гардеробні мають бути обладнані лавами 0,3 м завширшки. Умивальники
розміщують у гардеробних або суміжних з ними приміщеннях. Крани в
умивальниках встановлюють з розрахунку один кран на 7-20 чоловік.
Для чоловіків та жінок умивальні кімнати влаштовують у різних
приміщеннях. Кожен індивідуальний умивальник повинен бути обладнаний
змішувачем з обов'язковим підключенням гарячої та холодної води.
Душові обладнують у приміщеннях, суміжних з гардеробними Між душовою,
яка має шість і більше сіток, і гардеробною розміщують тамбур.
Площа приміщення для відпочинку повинна бути із розрахунку 0,2 м на
одного працюючого у найчисленнішій робочій зміні, яка користується цим
приміщенням для відпочинку (але не менше 18 м).
Забороняєтеся використання побутових приміщень не за призначенням. Усі
побутові приміщення на видному місці повинні мати укомплектовані аптечки.
Дезинфекцію побутових приміщень необхідно робити не рідше 1 разу на місяць
Приміщення для паління повинно мати площу не менше 9 м'. Приміщення
для особистої гігієни жінок передбачається на підприємстві, якщо кількість жінок,
що працюють у найчисленнішій зміні - не менше 15.
Для забезпечення працюючих питною водою обладнують фонтанчики або
закриті бачки з фонтануючими насадками. Один фонтанчик обладнують на 100
чоловік. Питна вода повинна мати температуру 8-20*С. Відстань від робочих місць
до питної води не повинна перевищувати 75 м.
На підприємствах з кількістю працюючих понад 300 чоловік мають
функціонувати здорововпункти.
Здоровпункти розміщуються на перших поверхах допоміжних або виробничих
будівель.
Здоровпункти обов'язково мають бути укомплектовані необхідними
медикаментами. Відстань від робочих місць до здоров-пункту не повинна
перевищувати 1000 м.

Медичні огляди - попередні та періодичні. Визначення придатності

працівника до іншої роботи, потреби в переведенні на іншу роботу,
відновлення працездатності.

Медичний огляд встановлює єдиний порядок організації та проведення

попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової
діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із
шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у
професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб
віком до 21 року;
Попередні медичні огляди при прийнятті на роботу проводяться з метою
установлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб до роботи за
конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, запобігання за-
хворюванням і нещасним випадкам
Власник зобов'язаний за свій кошти організувати проведення попереднього
(при прийманні на роботу) та періодичних (під час трудової діяльності) медичних
оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкодливими та
небезпечними умовами праці або таких, де необхідний професійний відбір, а також
щорічного обов'язкового медичного огляду осіб у вiцi до 21 року.
За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце
роботи (посада) i середній заробіток.
Власник має право притягнути працівника, що ухилявся від проходження
обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної вiдповiдальностi i зобов'язаний
усунути його від роботи без збереження заробітної платні.
Власник на прохання працівника чи з власної ініціативи організовує
позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його
здоров'я пов'язане з умовами праці.

Тема №8. Надання першої медичної допомоги потерпілим в разі нещасного

випадку. Загальні положення при наданні першої медичної допомоги.

Перша допомога - це комплекс заходів, що направлений на відновлення або

забезпечення життя i здоров'я потерпілого. Допомогу повинен надавати той, хто
знаходиться поруч з потерпілим, або сам собі потерпілий (самодопомога) до прибуття
медичного працівника.
 Від того, наскільки вміло i як швидко надана перша допомога, залежить життя
потерпілого i , як правило, ycnix наступного лікування. Тому кожний повинен знати
i вміти надати першу допомогу потершлому i самому co6i.
Для надання пepшої допомоги потерпілим на робочих місцях повинна бути аптечка.
BMICT аптечки

№ Медикаменти i
Призначення Кількість
п/п медичні засоби
1 2 3 4
1. Пакет для Для накладання пов'язок 5 шт.
перев'язування
2. Бинт стерильний Так само 5 шт.
3. Вата Так само 5 пачок по 50 г.
гігроскопічна,клінічна
,хірургічна юншчна, х!
рурпчна
4. Джгут Для зупинення кровотечі 1 шт.
5. Шини Для закршлення кінцівок при 3 - 4 шт.
переломах i вивихах
6. Гумовий пузир(грілка) Для охолодження ушкодженого місця 1 шт.
для льоду

7. Склянка Для приймання ліків, промивання очей 1 шт.

i шлунка та приготування розчинів

8. Чайна ложка Для приготування розчинів 1 шт.

9. Йод(5%-ний Для змазування тканин навколо ран, 1 флакон(50 мл)
спиртовий розчин) свіжих подряпин на шкірі тощо

10. Нашатирний спирт Для застосування при втраті свідомості 1 флакон (50мл)
(10%-ний розчин
аміаку)
11. Кислота борна Для приготування розчинів для 1 пакет (25 мл)
промивання очей та шкіри,
полоскания рота при опіках лугами,
для примочок на очі при опіках

12. Сода питна Для приготування розчинів для 1 пакет (25 мл)
(гідрокарбонат промивання очей i шкіри,
натрію або натрій полоскания при опіках кислотою
двовуглекислий)
13. Розчин перекису Для зупинки кровотечі з носу, 1 флакон(50 мл)
водню (3%-ний) невеликих ран i подряпин
14. Настойка валеріани Для заспокоювання нервової системи 1 флакон(30 мл)

15. Гірка (англійська Для внутрішнього приймання при 50г.

сіль) харчових та інших отруєннях
16. Активоване вуплля Так само 50г.
(порошок)
17. Марганцево- кислий Для внутрішнього приймання при 10г.
калій харчових отруєннях

18. Валідол або Для внутрішнього приймання при 1 уп.

нігрогліцерін сильному болю в області серця

19. Амдопірін,аналгін Для внутрішнього приймання як 1 уп.

(таблетки) жарознижувальне
Примітки:
Розчин питної соди i борної кислоти передбачаються тільки для робочих
місць, де виконуються роботи з кислотами i лугами;
У приміщеннях, де не виключена можливість отруєння газами
і шкідливими речовинами, вміст аптечки повинен бути відповідно
доповнений;
У набір засобів для сумок першої допомоги не входять шини,
гумовий пузир для льоду, склянка, чайна ложка, кислота борна, сода
питна. 1нші позиції для сумок nepшoї допомоги комплектуються у
кількості! 50% від позначених у списку;
У літній період в місцях роботи, де можливе жалення комахами, в
аптечках повинен бути димедрол (одна упаковка) i кордіамін (один
флакон);
На внутрішньому боці дверець аптечки слід чітко позначити,
які медикаменти при яких травмах застосовуються (наприклад, при
кровотечі з носу - 3%-ний розчин перекису тощо);
На станції повинні бути носилки для перенесення потерпілого.

Послідовність надання першої медичної допомоги

1.Усунути дію на організм потерпілого шкідливих факторів(звільнення від дії
електричн. струму,гасіння горящого одягу, недопущення наїзду, травмування)
2.Оцінка стану потерпілого.
3.Визначення характеру травми
4.Виконання необхідних заходів по терміновості надання допомоги.
5.Підтримка основних життєвих функцій потерпілого до прибуття медичного
працівника.
6.Виклик швидкої медичної допомоги.
Кожен працівник залізничного транспорту проходить навчання безпечним прийомам
праці і надання першої медичної допомоги.Див.ЦД/0030 част.3,НАОП 1.1.10-5.05-86.
Основними причинами нещасних випадків є:
- порушення трудової та технологічної дисципліни (знаходження на роботі
у стані алкогольного сп’яніння, отруєння парами бензину та іншими хімічними
речовинами);
- порушення правил електробезпеки (наближення до проводів контактної
мережі);
- порушення посадових інструкцій та ТРА станцій при гальмування вагонів
(укладання гальмівних башмаків без спеціальних вилок) складачами поїздів, захід у
мiжвагонний простір при розчепленні вагонів, порушення проїзду у негабаритних
місцях;
- порушення техніки безпеки працівниками при знаходженні на
залізничних коліях (перехід колій у невстановлених місцях перед наближенням
складів, пiдлiзання під вагонами при переході через колії, зайняті рухомим складом
та iншi порушення інструкцій з охорони праці та технології робіт.