Міністерство освіти і науки України

Західноукраїнський національний університет

Факультет комп’ютерних інформаційних технологій

Практичне заняття №1

Підготував
студент групи КН-12
Телька М. І.
Перевірив доц. Сапожник Г.В.

Тернопіль 2022
 Практичне заняття №1

Тема заняття: Уміння примінити Закон «Про охорону праці» в

умовах виробництва.
Мета заняття - Оволодіти практичними навичками і вмінням
працювати із законодавчими актами.

Хід роботи
1) Основні законодавчі акти з ОП
 Закон України "Про охорону праці"
 Кодекс законів про працю.
 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

2) У Законі України "Про охорону праці" задекларовані основні принципи

державної політики в галузі охорони праці

 - пріоритет життя і здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності

підприємства;
 - повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових
умов праці;
 - підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного
технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції;
 - обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам,
які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
 - використання економічних методів управління охороною праці;
 - комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної,
галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших
напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки
та охорони довкілля;
 - запровадження єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств та
суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності й виду
діяльності;
 - інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і
підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
 - співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками
(їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з
охорони праці;
 - міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового
досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.
 3) Права працюючих громадян

 Робота відповідно до умов трудового договору, які не можуть бути менш

сприятливими, ніж положення трудового законодавства.
       Працівник має право на справедливу винагороду за роботу. Зарплата за роботу
повинна видаватися принаймні раз на місяць, у постійний і заздалегідь
встановлений строк.
       Робочі умови повинні відповідати правилам безпеки та гігієни праці.
       Працівник має право на щорічні поточні, оплачувані відпустки (20 днів - якщо
працівник працює менше ніж 10 років, 26 днів - якщо працівник працює принаймні
10 років).
       Працівники повинні мати рівні права, що випливають з виконання тих самих
обов'язків; зокрема, рівності чоловіків і жінок у сфері зайнятості.
       Як правило, роботодавець не може розірвати або припинити дію трудового
договору в період вагітності, а також в періоді декретної відпустки працівниці.
       Працівник, в тому числі іноземець має право вступати в профспілку.

4) Обов'язки працівників на підприємствах

  дотримуватися робочого часу встановленого в закладі праці,

       дотримання графіку праці,
       дотримання правил та принципів безпеки та гігієни праці (в тому числі,
виконувати роботу згідно з правилами та принципами техніки безпеки,дбати про
відповідний стан машин, обладнання, знарядь і інструментів, а також про порядок
на робочому місці, негайно повідомити керівника про побачену в закладі праці
аварію, нещасний випадок, загрозу для життя або здоров`я людини),
       дбати про благо закладу праці, охороні його власності, дотримуватися
конфіденційності інформації, розкриття якої може піддати працедавця на збитки,
       дотримуватися таємниці, визначеної в окремих правилах
       дотримуватися в закладі принципів суспільного співіснування.

5) Обов'язки роботодавця

  ознайомити нових працівників з їх обов'язками, можливістю працювати на

робочих місцях, привілеї працівників,
       запевнення безпечних і гігієнічних умов праці, проведення систематичного
навчання з техніки безпеки праці,
       своєчасної і правильної виплати заробітної плати,
       надання можливості доступу до документів, на підставі яких вираховується
зарплата працівника,
       виплати зарплати за період непрацездатності не більше 35 днів на рік,
       допомагати працівникам підносити професійні кваліфікації,
       надавати допомогу в соціальних потребах працівників, по мірі можливостей,
       створення умов працівникам для здійснення ними своїх повноважень, щоб
створити організацію працівників,
       вести документацію та облік з питань, що стосуються трудових відносин та
особистих справ працівників,
       негайно видати працівнику свідоцтво зайнятості, у зв'язку зі звільненням
працівника, або закінчення строку найму, (свідоцтво не може бути предметом
залежним від попереднього розрахунку працівника з працедавцем)
       повідомити працівника про його право звернутися до суду з питань праці – що
таке суд з питань праці?
       поважати гідність та інші особисті надбання робітників,
       використовувати об'єктивні і справедливі критерії оцінки працівників та їх
роботи

6) Права роботодавця

 вимагати від працівників виконання ними трудових обов’язків і дбайливого

ставлення до майна роботодавця (зокрема до майна інших працівників, найнятих
роботодавцем);

 вимагати від працівників дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку;

 заохочувати працівників за сумлінну ефективну працю;

 залучати працівників до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за

заподіяну майну роботодавця шкоду.

7) Права неповнолітніх, жінок та інвалідів

Жінок:

Охорона праці жінок та підлітків, а також охорона праці жінок та молоді врегульована
положеннями трудового законодавства. Зокрема, Конституція України закріплює
рівність прав жінок і чоловіків. Водночас трудове законодавство з огляду
на фізіологічні особливості будови організму жінки, інтереси охорони материнства
і дитинства встановлює спеціальні норми з охорони праці та здоров’я жінок.

Законодавство забороняє застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах із

шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Виняток — деякі підземні роботи: нефізичні роботи або роботи із санітарного
та побутового обслуговування (ст. 174 КЗпП). 

Також жінкам заборонено підіймати і переміщувати речі, маса яких перевищує

встановлені для них граничні норми. Такі норми затверджені наказом МОЗ від
10.12.1993 № 241.

Дітей:
Трудове законодавство України дбає і про неповнолітніх працівників. Особи, які не
досягли 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх.
Однак у галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці
користуються пільгами, встановленими законодавством України. Зокрема, у КЗпП є
окрема глава, яка регламентує права неповнолітніх у трудових правовідносинах і їхні
особливості.

Приймаючи на роботу неповнолітніх, роботодавець повинен забезпечити їм

гарантовані права та умови праці. Зокрема, кожен суб’єкт господарювання повинен
вести спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх
народження.

Як свідчить практика, досить часто наймачі приймають на роботу підлітків зі свідомим

порушенням вимог законодавства. Так, неповнолітні працівники не завжди перед
оформленням проходять медичний огляд, передбачений ст. 191 КЗпП. Також до
виповнення 21 року неповнолітні мають проходити періодичні медичні огляди.

Осіб, які не досягли 18 років, заборонено:

 залучати до важких робіт і робіт зі шкідливими або небезпечними умовами

праці, а також до підземних робіт;
 залучати до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує
встановлені для них граничні норми;
 залучати до нічних, понаднормових і робіт у вихідні дні.

У процесі виробничої практики неповнолітні особи повинні перебувати не більше 4-х

годин в умовах виробництва (підприємства) за умов суворого дотримання правил та
норм з охорони під час здійснення трудової діяльності.

Інвалідів:

гарантією права на працю для інвалідів є встановлення обов’язкової квоти робочих

місць, на які вони працевлаштовуються. Для підприємств, установ, організацій,
фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, встановлено
обов’язковий норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у
розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за
рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця. Якщо ж
середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено
нормативом, то необхідно щороку сплачувати до Фонду соціального захисту інвалідів
штрафні санкції відповідно до ст. 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII.

Розрахувати норматив робочих місць для осіб з інвалідністю та суму санкцій за

невиконання цього нормативу допоможе наш онлайн-калькулятор.

Крім того, підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані

створювати для них особливі умови праці та вживати заходів безпеки праці, які
відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. При цьому
важливо врахувати рекомендації медико-соціальної експертної комісії та
індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організовувати
навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів. Відповідно до медичних
рекомендацій інвалідам встановлюється неповний робочий день, а також за
необхідності створюються пільгові умови праці.

Працівники з інвалідністю мають право на довшу щорічну основну відпустку

порівняно з відпустками «звичайних» працівників; її тривалість залежить від групи
інвалідності (ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР).

8) Вперше установив Закон «Про охорону праці»

Закон “Про охорону праці” вперше визначив відповідальність держави за безпеку й

гігієну праці, сформулював національну політику в сфері захисту інтересів як найманих
працівників, так і роботодавців у трудовому процесі, реалізував конституційне право
людини на безпечні та здорові умови праці в процесі трудової діяльності, став
потужним імпульсом для реформування всієї системи управління охороною праці в
країні.
9) Укажіть органи держаного управління охороною праці

Відповідно до ст. 37 Закону України „Про охорону праці" державне управління

охороною праці в Україні здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики

України;

- міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; - місцева

державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;

- асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.

Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження

кожного з цих органів.

10) Системи управління охороною праці на підприємстві

Система управління охороною праці (СУОП) – це підготовка, прийняття та реалізація

правових, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та
лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та
працездатності людини в процесі трудової діяльності.

11) Мета, основні функції та завдання систем управління охороною праці

Це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, технічних, санітарно-

гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів,
спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини в процесі
трудової діяльності. Роботу з атестації робочих місць за умовами праці організує особа,
на яку покладено виконання функцій служби охорони праці.

12) Атестація робочих місць на відповідність вимогам нормативних актів

Основна мета атестації складається в регулюванні відносин між власником і

працівником у частині реалізації прав на здоров'я й безпечні умови праці, пільгове
пенсійне забезпечення, пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

Атестація здійснюється на підприємствах де є шкідливі й небезпечні виробничі

фактори.

Атестація робочих місць передбачає:

- виявлення причин утворення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

- комплексну оцінку факторів виробничого середовища й трудового процесу на

відповідність їхньому законодавству по охороні праці;

- обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії зі шкідливими

умовами праці;

- установлення (підтвердження) права працюючих на пільгове пенсійне забезпечення й

інші пільги й компенсації;

- розробку комплексу заходів спрямованих на поліпшення умов праці й оздоровлення

трудящих.

13) Укажіть чинні нормативні акти про навчання з охорони праці

Державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) — це правила,

норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано
чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що
залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

14) Органами державного нагляду є

 Держаудитслужба та її територіальні органи Держекоінспекція та її
територіальні органи (в частині здійснення у межах повноважень, передбачених
законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо
екологічної та радіаційної безпеки) Держекспортконтроль Держлікслужба та її
територіальні органи

15) Держнагляд за охороною праці

Державний нагляд за охороною праці – метод забезпечення дотримання законодавчих

та інших нормативних актів про охорону праці.

16) Комітет по нагляду за охороною праці

Комітет по нагляду за охороною праці України (далі - Держнаглядохоронпраці)

є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Міністерству праці та
соціальної політики України

17) Органи пожежного нагляду Міністерства внутрішніх справ

ГУДПО МВС України (центральний орган державного пожежного нагляду);

управління Державної пожежної охорони (УДПО) головних управлінь МВС України в
Криму, м. Києві та Київській області, управління (відділи)
Державної пожежної охорони (УДПО - ВДПО) управлінь МВС України в областях та
м.

18) органи прокуратури

До її складу входять:
 Генеральна прокуратура України;
 регіональні прокуратури;
 місцеві прокуратури;
 військові прокуратури;
 Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

19) Укажіть органи державного нагляду за охороною праці

 Управління Держпраці;
 Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
 органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства
внутрішніх справ України;
 органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я
України.


20) Громадський контроль з охорони праці

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці є важливим
способом захисту трудових прав працівників. Про те, хто здійснює громадський
контроль за охороною праці, – далі у статті.

21) Відповідальний за невиконання вимог з ОП

Kримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці покладається

на працівників і посадових осіб підприємств, а також на роботодавців.

22) Вимоги закону «Про охорону праці» щодо розслідування та обліку

нещасних випадків, професійних захворювань

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних

випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що
затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими
об'єднаннями профспілок.

23) Положення про розслідування нещасних випадків

Це положення встановлює єдиний порядок розслідування та ведення обліку нещасних

випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами,
стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами (далі - здобувачі
освіти) під час освітнього процесу, у тому числі під час трудового та професійного
навчання в закладах освіти і в організаціях, на підприємствах на території України, і
поширюється на заклади дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-
технічної), позашкільної, спеціалізованої, фахової передвищої, вищої освіти та заклади
післядипломної освіти (далі - заклади освіти) незалежно від форм власності й
підпорядкування.

24) Порядок і терміни розслідування нещасних випадків на виробництві

Розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання

(отруєння) комісією підприємства (установи, організації) проводиться протягом п’яти
робочих днів з дня утворення комісії.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи,

випробувань для встановлення обставин і причин настання нещасного випадку та/або
гострого професійного захворювання (отруєння) розслідування може бути продовжене
роботодавцем за письмовим погодженням з територіальним органом Держпраці за
місцем настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання
(отруєння) або за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) (у разі події
(аварії, катастрофи тощо) під час руху транспортних засобів усіх видів) до отримання
відповідних висновків, матеріалів, відповідей, пояснень тощо.

25) Спеціальне розслідування нещасного випадку на виробництві

Факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо

працівника фактично було допущено до роботи без оформлення трудового договору
(контракту), встановлюють посадові особи Держпраці або її територіального органу чи
в судовому порядку.

Розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, зокрема й з

можливою інвалідністю потерпілого, може проводити комісія підприємства (установи,
організації) у разі надання територіальним органом Держпраці письмового доручення
роботодавцю протягом наступного робочого дня після отримання повідомлення про
нещасний випадок.

26) Порядок розслідування професійних захворювань та аварій на

виробництві

Рішення про зв’язок захворювання з умовами праці приймається на підставі

клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з
урахуванням відомостей, зазначених у:

 трудовій книжці — для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих

факторів;
 виписці з амбулаторної картки (форма 025/у);
 історії хвороби за весь період спостереження;
 направленні хворого на огляд до лікарсько-експертної комісії з медичним
висновком лікаря-профпатолога;
 санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці;
 інформаційній довідці про умови праці працівника, що складається лікарями з
гігієни праці територіального органу Держпраці, який здійснює нагляд за
підприємством, у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання
(отруєння);
 висновку фтизіатра, нарколога та інших документах (у разі потреби);
 акті за формою Н-1 (у разі гострого професійного захворювання (отруєння);