Міністерство освіти і науки України

Харківський національний технічний університет сільського

господарства імені Петра Василенка

Кафедра «Земельного та аграрного права»

Науково-дослідне завдання на тему:

« Права та обов’язки роботодавця».

Виконала: Чумаченко Тетяна Володимирівна,

студентка курсу ННІ БМ, група № ФН20-з7б

Науковий керівник: проф. Колєснік Т. В.

Харків, 2021
 Зміст.
1. Права роботодавця.
2. Обов`язки роботодавця.
3. Форми і види заохочень працівників.

2
 1. Права роботодавця.
Як уже зазначалося, права і обов'язки працівника і роботодавця
кореспондують один одному. Так, в "відповідь" на право працівника в наданні йому
роботи, обумовленої трудовим договором, роботодавець, відповідно до закону,
зобов'язаний надати йому саме таку роботу, тобто передбачену укладеними між
ними трудовим договором. Право працівника на робоче місце, відповідне
державним нормативним вимогам охорони праці, відбивається в обов'язки
роботодавця забезпечувати безпеку та умови праці, що відповідають державним
нормативним вимогам охорони праці; право працівника на своєчасну та в повному
обсязі виплату заробітної плати підкріплюється обов'язком роботодавця
виплачувати в повному розмірі належну працівникам заробітну плату у встановлені
терміни і т.п.
До основних прав роботодавця відноситься:
- Право укладати, змінювати і розривати трудові договори з працівниками в
установленому порядку;
- Право вести колективні переговори і укладати колективні договори;
- Право заохочувати працівників за сумлінну ефективну працю;
- Право вимагати від працівників виконання ними трудових обов'язків і
дбайливого ставлення до майна роботодавця (у тому числі до майну третіх осіб,
що знаходиться у роботодавця, якщо роботодавець несе відповідальність за
збереження цього майна) і інших працівників, дотримання правил внутрішнього
трудового розпорядку;
- Право залучати працівників до дисциплінарної і матеріальної відповідальності в
порядку, встановленому ТК РФ, іншими федеральними законами;
- Право приймати локальні нормативні акти (за винятком роботодавців -
фізичних осіб, які є індивідуальними підприємцями);
- Створювати виробнича рада (за винятком роботодавців - фізичних осіб, які є
індивідуальними підприємцями) - дорадчий орган, утворений на добровільних
засадах з числа працівників даного роботодавця, що мають, як правило,
досягнення у праці, для підготовки пропозицій щодо вдосконалення виробничої
діяльності, окремих виробничих процесів, впровадження нової техніки і нових
технологій, підвищення продуктивності праці і кваліфікації працівників.
Повноваження, склад, порядок діяльності виробничої ради та його взаємодії з
роботодавцем встановлюються локальним нормативним актом. До повноважень
виробничої ради не можуть ставитися питання, вирішення яких відповідно до
федеральними законами віднесено до виключної компетенції органів управління
організації, а також питання представництва та захисту соціально-трудових прав
та інтересів працівників, вирішення яких відповідно до ТК РФ і іншими

3
 федеральними законами віднесено до компетенції професійних спілок,
відповідних первинних профспілкових організацій, інших представників
працівників. Роботодавець зобов'язаний інформувати виробнича рада про
результати розгляду пропозицій, що надійшли від виробничої ради, і про їх
реалізацію;
- Право створювати об'єднання роботодавців з метою представництва і захисту
своїх інтересів і вступати в них;
- Права, надані законодавством про спеціальну оцінці умов праці.
Так само, як і у працівника, прав роботодавця кореспондують відповідні
обов'язки працівника: наприклад, праву вимагати від працівників виконання ними
трудових обов'язків і дбайливого ставлення до майна роботодавця відповідають
обов'язки працівника сумлінно виконувати свої трудові обов'язки, дбайливо
ставитися до майна роботодавця (у тому числі до майну третіх осіб, що знаходиться
у роботодавця, якщо роботодавець несе відповідальність за збереження цього
майна) і інших працівників.

2. Обов`язки роботодавця.
Основні обов'язки роботодавця визначено у ст. 141 КЗпП.
Роботодавець повинен чітко організувати працю працівників, створювати
умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову та виробничу
дисципліну, неухильно дотримуватися законодавства про працю й правил охорони
праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх
праці та побуту.
Обов'язки роботодавця мають як юридичний, так і моральний характер.
Правове регулювання трудової дисципліни державних службовців здійснюється
відповідно до Закону України " Про державну службу", якщо інше не передбачено
законами України.

3. Форми і види заохочень працівників.

Заохочення та порядок їх застосування. У правових нормах встановлено
систему стимулювання сумлінної праці: підстави заохочення, види заохочень,
порядок їх застосування, переваги та пільги для працівників, які успішно й сумлінно
виконують свої трудові обов'язки.
У правовому розуміння заохочення — це публічне визнання трудових заслуг,
відзначення, нагородження як окремих працівників, так і трудових колективів.
Чинним трудовим законодавством встановлено дві форми заохочення працівників:
4
 - за успіхи в роботі, ст. 143 КЗпП
- за особливі трудові заслуги, ст. 146 КЗпП

У ст. 143 КЗпП не дається приблизного переліку заохочень за успіхи в роботі,

встановлено, що до працівників підприємств, установ, організацій можуть
застосовуватись будь-які форми заохочення, що містяться у затверджених
трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Встановлено
переваги та пільги для працівників, які успішно й сумлінно виконують свої трудові
обов'язки (ст. 145 КЗпП).
Підставою для заохочення є успіхи в роботі працівника та трудові заслуги.
Види заохочень за успіхи в роботі наведено на мал..

Застосування заохочень віднесено до сфери локального правового

регулювання. У локальних Правилах можуть встановлюватися види заходів
заохочення, що наведені на мал. 

5
 Порядок застосування заохочень. Згідно зі ст. 144 КЗпП, заохочення
застосовуються роботодавцем разом або за погодженням з виборним профспілковим
органом підприємства, установи, організації.
Мета заохочення — не тільки стимулювати працівників до подальших успіхів
у роботі. Це також стимул до сумлінного виконання трудових обов'язків іншими
працівниками. Виборний орган профспілкової організації бере участь у визначенні
працівників, до яких застосовуються заохочення.
Зауважимо: трудові колективи наділені правом самостійно висувати
працівників для морального та матеріального заохочення.
Допускається поєднання кількох видів заохочень. Наприклад, працівникові
може бути оголошена подяка і вручено цінний подарунок. Доцільно поєднувати
матеріальні та моральні заохочення. Заохочення оголошуються наказом
(розпорядженням) в урочистій обстановці й заносяться до трудових книжок
працівників згідно з правилами їх ведення.
Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки,
надаються в першу чергу переваги та пільги у сфері соціально-культурного і
житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку,
поліпшення житлових умов тощо). Таким працівникам надається також перевага
при просуванні по роботі. Просування по роботі оформляється як переведення на
іншу, більш кваліфіковану роботу або вищу посаду. Переважне право на просування
по службі мають державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі,
виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень.