13.

Порядок відшкодування підприємствам, громадянам і державі

збитків, завданих порушенням вимог охорони праці.
Роботодавець зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з
охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних
підставах, передбачених законом.
Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих
під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення
експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання,
на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які
проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також
інші витрати, передбачені законодавством.
14. Нормативно-правові акти підприємств з питань охорони праці.
Нормативно-правові акти з охорони праці — це правила, норми, регламенти,
положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для
виконання.
Державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) — це
правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші
документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.
Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути
міжгалузевими або галузевими.
Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це
ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі
підприємства, установи, організації господарської діяльності України
незалежно від їх відомчої (галузевої) приналежності та форм власності.
Державний галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП,
дія якого поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від
форм власності, що належать до певної галузі.
15. Органи державного управління охороною праці.
Відповідно до ст. 37 Закону України „Про охорону праці" державне управління
охороною праці в Україні здійснюють:
— Кабінет Міністрів України;
— Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної
політики України;
— міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;
— місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;
— асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.
Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та
повноваження кожного з цих органів.
Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет
Міністрів України:
— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— визначає функції міністерств, інших центральних органів державної
виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та
нагляду за охороною праці;
— визначає порядок створення і використання державного,
галузевих і регіональних фондів охорони праці.
Основні завдання, які покладаються на Комітет по нагляду за охороною праці
(Держнаглядохоронпраці) Міністерства праці та соціальної політики України:*
— комплексне управління охороною праці;
— державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших
нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним
16. Повноваження місцевих державних адміністрацій та органів
місцевого самоврядування в галузі охорони праці.
— забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— формують за участю профспілок програми заходів з питань
безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве
значення;
— організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні
формування;
— здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;
— створюють при необхідності фонди охорони праці.
Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні
структурні підрозділи.
17. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону
праці.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і
представників.
Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням
законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов
праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням
працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та
колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників
професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного
припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших
структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб,
які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на
період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.
Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи
умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються,
будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам
про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і
професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них,
вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з
питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за
додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена
найманими працівниками особа.
18. Відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних
актів про охорону праці.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та
інших нормативних актів про охорону праці встановлені різні види
відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна.
Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і
передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність – це відповідальність посадових осіб і
працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до
них штрафних санкцій.
Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені
Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 41 КУпАП
передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з
охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких
розмірах:
1. на працівників – від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2. на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності, а також на громадян – власників підприємств або уповноважених
ними осіб – від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з
охорони праці, з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного
нагляду за охороною праці. Інспектори цього департаменту розглядають справи
про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення.
Законом України «Про охорону праці» та Положенням про порядок накладання
штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних
актів про охорону праці встановлено відповідальність підприємств у вигляді
штрафу за:
1. порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці,
які є обов’язковими для виконання ;
2. невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за
охороною праці з безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може
перевищувати 2 % місячного фонду зарплати.
Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на
виробництві та професійне захворювання, що сталися з його вини, а саме в разі:
1. нещасного випадку, що не призвів до стійкої втрати працездатності
працівника – у розмірі, визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку
потерпілого за період його тимчасової непрацездатності;
2.нещасного випадку, що призвів до стійкої втрати працездатності та
професійного захворювання – у розмірі, визначеному з розрахунку половини
середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним
професійної працездатності;
3.смерті потерпілого – у розмірі дворічного заробітку потерпілого.
Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує
штраф у 10-кратному розмірі.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків,
заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали
від нещасного випадку чи профзахворювання.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці
передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України.
Згідно з статтею 135 порушення вимог законодавчих та інших нормативних
актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації
незалежно від форм власності, громадянином – власником підприємства чи
уповноваженою ним особою, якщо це порушення створило небезпеку для
життя або здоров’я громадян, карається виправними роботами на строк до
одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме
діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається
позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Шляхи порушення вимог законодавчих актів про охорону праці можуть бути
різними. Порушення може виявитися в непроведенні відповідного інструктажу,
відсутності або несправності спеціальних засобів для безпечної роботи
механізмів, обладнання, засобів індивідуального захисту (маски, захисних
окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці працівниками знання
техніки безпеки і т. ін.