116.

Стаття 153 КЗпП. Створення безпечних і нешкідливих умов праці

На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови
праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений
ним орган.
Стаття 171 КЗпП. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та
обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві
Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку,
встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відп. до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та
аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня
2019 р. № 337

абз. п.3 нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного
виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків або в
дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких
заподіяно шкоду здоров’ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок
тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання
сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження
електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень
внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з
представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності
на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не
менш як на один робочий день, зникнення тощо.

п. 10. Спеціальному розслідуванню підлягають:

нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю
потерпілого.
Розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою
інвалідністю потерпілого, може проводитися комісією підприємства (установи, організації) у разі
надання територіальним органом Держпраці письмового доручення роботодавцю протягом
наступного робочого дня після отримання повідомлення про нещасний випадок.
Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з
можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється на підставі висновку про ступінь тяжкості травми
згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим МОЗ.
п. 14. Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального
розслідування (далі - спеціальна комісія).
Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця
письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел
(органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім’ї чи уповноваженої
ними особи, первинних організацій і територіальних об’єднань профспілок).
ЗУ «Про охорону праці»
Стаття 22. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
 Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів
України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії
роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати
потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення
розслідування.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його
змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці,
рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у
судовому порядку.
Тож, в нашому випадку мав місце нещасний випадок у дорозі на автобусі, який працював за
цивільно-правовим договором. Отже, за дорученням роботодавця. А тому такий випадок підпадаю
під дію Постанови, а отже і під дію ЗУ «Про охорону праці». Відмова скласти акт про нещасний
випадок є незаконною.

118. ч.1,2,7 ст. 153 КЗпП

Стаття 153. Створення безпечних і нешкідливих умов праці

На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови
праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений
ним орган.
На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу
(навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Стаття 46. Відсторонення від роботи

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається
у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови
або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з
охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
ч.1, 6 ст. 18 ЗУ «Про охорону праці»

Стаття 18. Навчання з питань охорони праці

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок
роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги
потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.
Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли
навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони
праці
Працівник зобов'язаний:
знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з
машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами
колективного та індивідуального захисту.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відп. до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань
охорони праці, затвердженого Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною
праці від 26.01.2005 № 15
6.1. Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві
інструктажі з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних
випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних
лих.
6.2. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на
вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
6.6. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті
охорони праці:
при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також
при внесенні змін та доповнень до них;
при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та
інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели
до травм, аварій, пожеж тощо;
при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт підвищеної
небезпеки, а для решти робіт - понад 60 днів.
Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час
проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно - правових
актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.
Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою
працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному
окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.
3.18. Відповідальність за організацію і здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань
працівників з питань охорони праці покладається на роботодавця.
Так як у ст.139 КЗпП зазначено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і
точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і
технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до
майна власника, з яким укладено трудовий договір, то до лаборантки Вітко могла бути
застосована догана, якщо вона не хотіла проходити інструктаж і ухилялася від його проходження,
якщо вона так його і не пройшла можуть і звільнити. Те що її допустили до роботи без
інструктажу, то буде нести відповідальність роботодавець.
ЗУ «Про охорону праці»
Стаття 43. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства
використовують найману працю, посадових осіб та працівників
За порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів (розпоряджень)
посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої
влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Сплата
штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує
найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.
Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення
перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також
представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної,
адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
А також роботодавець буде нести відповідальність за нещасний випадок який стався.
120.
Стаття 171. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві
Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку,
встановленого Кабінетом Міністрів України.
Стаття 22. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів
України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії
роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати
потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення
розслідування.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його
змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці,
рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у
судовому порядку.
Відп. до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та
аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня
2019 р. № 337

55.
За результатами перевірки матеріалів розслідування та/або у разі відмови роботодавця провести
розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) чи скласти
або затвердити акт за формою Н-1, а також у разі приховування факту нещасного випадку та/або
гострого професійного захворювання (отруєння) посадова особа Держпраці або її територіального
органу має право видавати обов’язковий до виконання припис за формою Н-9 згідно з додатком
24 щодо проведення розслідування, оформлення матеріалів розслідування відповідно до вимог цього
Порядку.
56. Роботодавець після одержання обов’язкового до виконання припису за формою Н-
9 зобов’язаний протягом 10 робочих днів забезпечити вжиття зазначених у ньому заходів, а також
притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства. Про
вжиття заходів роботодавець письмово повідомляє Держпраці або її територіальному органу в
установлений у приписі строк.
абз. п.3 нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного
виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків або в
дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких
заподіяно шкоду здоров’ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок
тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання
сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження
електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень
внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з
представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності
на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не
менш як на один робочий день, зникнення тощо.

4. Потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок, гостре професійне захворювання
(отруєння), чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні вжити всіх можливих заходів,
необхідних для надання допомоги потерпілому та негайно повідомити про нещасний випадок
безпосередньому керівникові робіт, службі охорони праці підприємства (установи, організації) або
іншій уповноваженій особі підприємства (установи, організації).
5. Безпосередній керівник робіт чи інша уповноважена особа підприємства (установи,
організації) зобов’язані:
терміново організувати надання першої домедичної допомоги потерпілому та забезпечити у разі
потреби його направлення до закладу охорони здоров’я;
негайно повідомити роботодавцеві про те, що сталося;
зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку,
гострого професійного захворювання (отруєння) обстановку на робочому місці, машини, механізми,
обладнання, устатковання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку, якщо це
не загрожує життю та здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків або
порушення виробничих процесів.
10. Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у
тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.
31. Спеціальне розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання
(отруєння) проводиться протягом 15 робочих днів.
У разі виникнення потреби в проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань,
отримання відповідних висновків (органів досудового розслідування, закладів охорони здоров’я та
судово-медичної експертизи тощо), а також додаткових пояснень від осіб, причетних до нещасного
випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), розслідування може бути
продовжене наказом органу, який утворив спеціальну комісію, до отримання відповідних висновків,
матеріалів, відповідей, пояснень тощо.
33. Комісія (спеціальна комісія) зобов’язана:
провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або
гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний
випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами
комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім’ї чи уповноваженою ними особою) та
скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4;
обстежити місце, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання
(отруєння), аварія, та скласти відповідний протокол згідно з додатком 5, розробити ескіз місця, де
сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, згідно
з додатком 6 і провести фотографування місця настання нещасного випадку та/або гострого
професійного захворювання (отруєння), аварії (у разі потреби та можливості); одержати письмові
пояснення від роботодавця та його представників, посадових осіб, працівників підприємства
(установи, організації), потерпілого (якщо це можливо) згідно з додатком 7, опитати осіб - свідків
нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та осіб, причетних до
них, згідно з додатком 8;
вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та/або
гострого професійного захворювання (отруєння) та у разі потреби надіслати запити до відповідних
закладів охорони здоров’я для отримання медичних висновків щодо зв’язку нещасного випадку
та/або гострого професійного захворювання (отруєння) з впливом на потерпілого небезпечних
(шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу;
 визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного
захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання
(отруєння) та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких
призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння),
відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів,
транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного
захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9;
визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;
визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних
розрахунків, експертизи тощо для встановлення причин настання нещасного випадку та/або гострого
професійного захворювання (отруєння);
з’ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного
захворювання (отруєння);
визначити, пов’язані чи не пов’язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання
(отруєння) з виробництвом;
установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
вивчити документи, що дають змогу відстежити походження нехарчової продукції, під час
використання (експлуатації) якої сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання
(отруєння) або використання (експлуатація) якої могло стати їх причиною (договори, товарно-
супровідну документацію тощо), і подати інформацію про таку продукцію та документи про її
походження до відповідного органу державного ринкового нагляду (у разі проведення спеціального
розслідування);
розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам та/або гострим
професійним захворюванням (отруєнням), у тому числі пропозиції щодо внесення змін до
нормативно-правових актів з охорони праці;
скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно
з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання
групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за
формою Н-1 на кожного потерпілого;
розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі
їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого
акта - обов’язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається
членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9
акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід’ємною частиною);
у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов’язаного з виробництвом,
крім акта за формою Н-1, скласти картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою
П-5 (далі - картка за формою П-5) згідно з додатком 22;
передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали
розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу,
що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження;
дотримуватися вимог законодавства про інформацію щодо захисту персональних даних
потерпілих та інших осіб, які зібрані в межах повноважень комісії (спеціальної комісії) під час
проведення розслідування та задокументовані в акті за формою Н-1.
Потрібно провести розслідування нещасного випадку, та з медичного висновку дізнатися в
результаті чого була отримана травма.

121.
1.
ЗУ «Про охорону праці»
Стаття 17. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій
Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення
попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних
оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами
праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб
віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець
повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться
відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із
законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.
Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 169 КЗпП. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення
попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних
оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами
праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного
огляду осіб віком до 21 року.
Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його
проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.
Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затв. Наказом
Міністерства охорони здоров’я України 21.05.2007 N 246
1.4. Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

- визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та

можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії
конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

- виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на

попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань
(отруєнь).

2.1. Попередній (періодичні) медичний огляд працівників проводиться закладами охорони

здоров’я, що віднесені до другої, першої, вищої акредитаційної категорії за результатами
державної акредитації відповідно до Порядку державної акредитації закладу охорони здоров’я,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 № 765, а також
спеціалізованими закладами охорони здоров'я, які мають право встановлювати остаточний
діагноз щодо професійних захворювань, перелік яких затверджено наказом МОЗ України від
25.03.2003 № 133, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.04.2003 за
№ 283/7604, вищими медичними навчальними закладами III - IV рівнів акредитації, які мають
кафедри та курси професійних захворювань та проводять лабораторні, функціональні та інші
дослідження і надають медико-санітарну допомогу за спеціальностями, що передбачені
додатками 4 та 5 до пункту 2.6 цього Порядку.
2.
Стаття 166 КЗпП. Видача молока і лікувально-профілактичного харчування
 На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими
нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.
На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими
нормами лікувально-профілактичне харчування.
ЗУ «Про охорону праці»
Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно
забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими
продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого
призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову
пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку,
визначеному законодавством.
У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на
придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових
продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою,
трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як
за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і
компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
Отже, не допускається видача лікувально-профілактичного харчування за минулий час і надання
компенсацій за своєчасно не отримане лікувально-профілактичне харчування (п. 8 Правил № 4/П-1).
Виняток становлять працівники з роз’їзним характером праці. Для них ст. 7 Закону про охорону
праці установлено можливість виплати грошової компенсації на придбання лікувально-
профілактичного харчування на умовах, обумовлених колективним договором.

Відповідно до вимог Порядку безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів
працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці забороняється виплачувати
грошову компенсацію замість видачі молока.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою,

трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством

Тому, я вважаю, що видачу спецхарчування не може компенсуватися виплатою грошового

еквівалента його вартості, крім працівників з роз’їздним характером праці.

3. Стаття 173 КЗпП. Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я працівників

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з
виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
ЗУ «Про охорону праці»
Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі
смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей
додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
Отже, працівник має право на отримання як грошової компенсації за ушкодження здоров’я, так і
моральної шкоди. Розмір такої компенсації не може обмежуватися, шкода повинна бути
компенсована в повному обсязі. Таке положення не може бути включеним до угоди, адже воно
погіршує становище працівника, обмежує його законні права.

4.
Стаття 2371КЗпП. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної
-

шкоди
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику
провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати
нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
Стаття 36. Страхові виплати
8. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на
виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та
здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного
кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Стаття 1195 ЦК. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я
1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я
фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок
втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові
витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування,
придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди
не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
3. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується
без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до
цього, а також інших доходів.
4. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої
потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми,
іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається
судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,
погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини
особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з
урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування
враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної
плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Стаття 9 КЗпП. Недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством
України про працю, є недійсними.
Отже, я вважаю, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен встановлювати суд, так як
обмеження такого розміру суперечить трудовому законодавству, адже воно погіршує становище
працівника, обмежуючи його права.

122.
Згідно зі ст. 188 КЗпП приймати на роботу можна осіб, які досягли 16 років. За згодою одного із
батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які
досягли п'ятнадцяти років.

Отже, так як йому вже виповнилося 16 років, то згода батьків для працевлаштування не є
обов’язковою.

Неповнолітня особа обов’язково повинна пройти медичний огляд і надати роботодавцю медичний
висновок про відсутність протипоказань для участі в трудовій діяльності. В подальшому особа
повинна проходити кожного року обов’язковий профілактичний медичний огляд до досягнення 21-
річного віку (ст. 191 КЗпП). З неповнолітньою особою трудовий договір обов’язково укладається
у письмовій формі. Роботодавець зобов’язаний подати повідомлення про прийняття неповнолітнього
співробітника до органу ДФС, як і в усіх інших випадках, до початку його роботи (ч. 3 ст. 24
КЗпП).Якщо неповнолітній працевлаштується вперше, то протягом 5 днів після його прийняття на
роботу роботодавець повинен завести на нього трудову книжку (ст. 48 КЗпП). Роботодавець при
прийнятті на роботу та у процесі роботи повинен провести для працівника за свій рахунок
інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги постраждалим
від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії (ст. 18 Закону № 2694).

Для неповнолітніх працівників установлена скорочена тривалість робочого часу (ст. 51 КЗпП), а
саме для осіб віком:

 від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

Крім підстав для звільнення, передбачених у ст. 36, 40, 41 КЗпП, існує ще одна додаткова підстава
для звільнення неповнолітнього співробітника. Згідно зі ст. 199 КЗпП трудовий договір (як
безстроковий, так і строковий) з неповнолітнім може бути розірваний на вимогу батьків,
усиновлювачів та опікунів, державних органів і посадових осіб, на яких покладено нагляд і контроль
за дотриманням законодавства про працю. Проте такі вимоги є законними, тільки якщо
продовження роботи загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких

забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони
здоров'я України від 31.03.94 N 46

31. Сільське господарство

Робітники, зайняті роботою всередині теплиць

А Лупан був прийнятий саме робітником тепличного господарства, а так як розірвання трудового
договору на вимогу батьків може бути здійснено тільки якщо продовження роботи загрожує
здоров’ю або порушую законні інтереси, то вимога про звільнення буде законною.

(Якщо працював саме всередині теплиць)

Стаття 94. Заробітна плата

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або
уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 32 ЦК. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років

1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти
до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

Отже, Лупан повинен може самостійно отримувати та розпоряджатися заробітною платою.

Тож ця вимога матері є неправомірною.