1

Тема 3. Безпека та охорона здоров’я працівника на робочому

місці

1. Поняття безпеки та охорони здоров’я працівників на робочому місці..........................1

2. Міжнародні та європейські норми з питань безпеки та охорони здоров’я працівників
на робочому місці....................................................................................................................2
3. Загальна характеристика Закону України «Про охорону праці»....................................4
4. Безпечні та нешкідливі умови праці як правова категорія..............................................5
5. Права та обов’язки працівника у сфері безпеки та охорони здоров’я на робочому
місці..........................................................................................................................................6
6. Права та обов’язки роботодавців у сфері безпеки та охорони здоров’я на роботі.......8
7. Система управління безпекою та охороною здоров’я працівників на локальному
рівні.........................................................................................................................................11
8. Безпека праці дистанційних працівників........................................................................13
9. Правові аспекти запобігання професійному вигоранню працівників..........................15
10. Забезпечення належних та безпечних умов праці на робочих місцях
роботодавцями, які функціонують та надають послуги в умовах воєнних (бойових) дій.
.................................................................................................................................................15
Запитання для самоконтролю...............................................................................................17
Задача 1...................................................................................................................................19
Задача 2...................................................................................................................................20
Задача 3...................................................................................................................................22
Задача 4...................................................................................................................................23

1. Поняття безпеки та охорони здоров’я працівників на робочому місці.

Законопроєкт «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі»

Зауважимо, що це не перше його оприлюднення. Вперше про нього
ми розповідали ще у 2019 році. Тоді планувалося, що він набере чинності з 1 січня
2021 року. І ним, серед іншого, будуть внесені деякі важливі зміни до КЗпП. Зокрема,
планували збільшити кількість штрафів у сфері охорони праці, а інспекторам з праці
знову дозволити приходити на перевірки у будь-який час. Згодом наприкінці січня
2021 року його було опубліковано на сайті СПО профспілок. Востаннє
його оприлюднювало Мінекономіки у липні 2021 року.
Як зазначено у пояснювальній записці, розроблено цей законопроєкт з метою
формування нової національної системи запобігання професійним ризикам шляхом
впровадження на законодавчому рівні ризикоорієнтованого підходу у сфері організації
безпеки та здоров’я працівників та імплементації положень Директиви Ради
89/391/ЄЕС від 12.06.1989 про запровадження заходів, покликаних заохочувати до
покращення безпеки та охорони здоров'я працівників на роботі.
 2
Згідно якого: безпека праці та здоров’я працівників – система заходів та
засобів щодо запобігання та/або зменшення впливу на працівників небезпечних та
шкідливих професійних факторів та професійних ризиків, спрямованих на збереження
здоров’я, життя і працездатності працівників, що вживаються на всіх етапах робочого
процесу, в т.ч. на етапі планування та проектування.

Даний момент
Безпека праці та здоров’я працівників нині регулюються ЗУ «Про охорону
праці», згідно якого охорона праці – це система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та
засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі
трудової діяльності.

2. Міжнародні та європейські норми з питань безпеки та охорони здоров’я

працівників на робочому місці.

Переважна більшість міжнародних договорів та угод, в яких бере участь Україна

і які більшою або меншою мірою стосуються охорони праці, – це такі чотири групи
документів:
1. Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації праці.
2. Директиви Європейського Союзу.
3. Договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних Держав.
4. Двосторонні договори та угоди.
Особливо велике значення серед міжнародних договорів, якими регулюються
трудові відносини, мають конвенції Міжнародної організації праці, Міжнародні норми
соціальної, Директива ЄС 89/391/ЄС от 12 червня 1989р. „Про введення заходів, що
сприяють покращенню безпеки и гігієни труда робітників”.
Рекомендації та Директиви, що приймаються в рамках Європейського Союзу і є
законом для всіх його країн, завжди відповідають конвенціям МОП.
З іншого боку, у розробці нових конвенцій, рекомендацій та інших документів
МОП враховують передовий досвід країн – членів ЄС. У нашій країні триває активна
робота з узгодження вимог законів і нормативно-правових актів директивам ЄС.
Значне мicцe серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові
відносини, займають конвенції Міжнародної Організації Праці у галузі поліпшення
умов праці та рекомендації щодо їх застосування. До МОП зараз входить 173 країни.
Всі механізми прийняття рішень в МОП пов‘язані з її унікальною структурою, яка
базується на принципі трипартизму, тобто рівного представництва трьох сторін –
уряду, роботодавців і робітників.
Основними формами діяльності МОП є розробка стандартів, дослідження, збір
та розповсюдження інформації, технічне сприяння. З часу свого заснування МОП
ухвалила понад 180 Конвенцій, 74 з яких пов‘язані з умовами праці. Вагома частина
цих конвенцій стосується питань охорони пpaцi. Особливе місце серед Конвенцій
МОП займає Конвенція № 155 “Про безпеку і гігієну праці та виробничу санітарію”,
яка закладає міжнародно-правову основу національної політики щодо створення
всебічної і послідовної системи профілактики нещасних випадків на виробництві і
професійних захворювань.
 3
У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації
конвенцій і рекомендацій. Кожна держава зобов‘язана подавати доповіді про
застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про
стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих
нею конвенціях.
Директиви, що приймаються в рамках Європейського Союзу і є законом для всіх
його країн, відповідають конвенціям МОП. Все зростаюча важливість директив ЄС
обумовлена багатьма причинами, серед яких найсуттєвішими є наступні:
- запровадження найбільш ефективних методів роботи повинно принести з
собою ріст продуктивності, зменшення експлуатаційних (поточних) витрат і
покращення трудових стосунків;
- регулювання певних ризиків (таких, як ризики, що виникають при великих
вибухах) повинно узгоджуватися на наднаціональному рівні в зв‘язку з масштабом
ресурсних затрат і з тим, що будь-яка невідповідність в суті і використанні таких
положень приводить до “викривлень” у конкуренції і впливає на ціни товарів.
Згідно діючих конвенцій МОП, при регулюванні трудових відносин соціальне
страхування повинно стати обов’язковим і являти собою систему прав і гарантій, що
спрямовані на матеріальну підтримку громадян, насамперед працюючих, і членів їх
сімей у разі втрати ними з незалежних від них обставин (захворювання, нещасний
випадок, безробіття, досягнення пенсійного віку тощо) заробітку, а також здійснення
заходів, пов‘язаних з охороною здоров‘я застрахованих осіб.
Соціальне страхування є важливим фактором соціального захисту населення. 5
Згідно ст. 5 Закону України “Про охорону праці” усі працівники підлягають
загальнообов‘язковому соціальному страхуванню від нещасного випадку і
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру
загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати
працездатності або загибелі на виробництві (далі - страхування від нещасного
випадку) визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності”.
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
 проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і
небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на
виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози
здоров'ю працівників;
 відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від
нещасних випадків або професійних захворювань;
 відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх
сімей. У розвинених країнах страхування стало одним із найефективніших
елементів управління промисловою безпекою.
Також Україна є членом Міжнародної агенції з атомної енергетики (МАГАТЕ),
Міжнародної Організації Охорони Здоров’я (МООЗ) та інших спеціалізованих установ
Організації Об’єднаних Націй і виконує схвалені ними нормативні ними нормативні
акти та рекомендації стосовно охорони здоров’я та життя працюючих.
 4
Як рівноправний член міжнародного співтовариства, Україна з 1954 року бере
участь у діяльності Міжнародної організації праці (МОП).

3. Загальна характеристика Закону України «Про охорону праці».

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.
Охорона праці гіг-спеціалістів, які уклали гіг-контракти з резидентом Дія Сіті,
регулюється Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в
Україні", затвердженими з урахуванням його положень внутрішніми документами
резидента Дія Сіті та укладеними з гіг-спеціалістами гіг-контрактами.
Стаття 3. Законодавство про охорону праці
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів
про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-
правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною
Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством
України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно
до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення
належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та
професійним захворюванням.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
 пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності
роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
 підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного
технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а
також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих
умов праці;
 комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі
загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з
урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень
в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
 соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам,
які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань;
 встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та
суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та
видів діяльності;
 адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням
його здоров'я та психологічного стану;
 5
 використання економічних методів управління охороною праці, участі
держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення
добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не
суперечить законодавству;
 інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і
підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
 забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ,
організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони
здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення
консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками),
між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці
на місцевому та державному рівнях;
 використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов
і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

4. Безпечні та нешкідливі умови праці як правова категорія.

Згідно ст. 153 КЗпП на всіх підприємствах, в установах,

організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення
безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків
укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового
договору про дистанційну роботу.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин,
механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та
індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-
побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що
запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що
запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.
Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить
явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають
законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання
дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для
життя чи здоров’я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього
середовища.
У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я
умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може
надати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.
На роботодавця покладається обов’язок проведення інструктажу
(навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.
Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов
праці, охорони праці та проведення санітарно-оздоровчих заходів і контролюють
виконання таких планів.
При укладенні трудового договору про дистанційну роботу на роботодавця
покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу (навчання)
 6
працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах використання
таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.
Такий інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно, з використанням
сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв’язку. У
такому разі підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт
обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.
При виконанні дистанційної роботи роботодавець відповідає за безпечність і
належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються
працівнику для виконання дистанційної роботи.
Роботодавець зобов’язаний вживати заходів для полегшення і оздоровлення умов
праці працівників шляхом впровадження сучасних технологій, досягнень науки і
техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, кращого
досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості і загазованості повітря у
виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань
тощо.
Роботодавець зобов’язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту
фізичного та психічного здоров’я працівників, здійснювати профілактику ризиків та
напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи
щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню) стаття 158 КЗпП.

Також у підзаконних актах міститься таке визначення: безпечні умови праці

(безпека праці) - стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і
шкідливих виробничих чинників усунуто або вплив шкідливих виробничих чинників
не перевищує граничнодопустимих значень.

5. Права та обов’язки працівника у сфері безпеки та охорони здоров’я на

робочому місці.

КЗпП:
Стаття 159. Обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про
охорону праці
Працівник зобов'язаний:
 знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила
поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами
виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
 додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним
договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового
розпорядку підприємства, установи, організації;
 проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні
огляди;
 співробітничати з роботодавцем у справі організації безпечних та
нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-
якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які
його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку
свого безпосереднього керівника або посадову особу.
 7
ЗУ «Про охорону праці»:
Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору
Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам
та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Під час укладання трудових договорів (крім трудового договору про дистанційну
роботу, про надомну роботу) роботодавець повинен поінформувати працівника під
розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і
шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на
здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах
відповідно до законодавства ...

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин,
механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та
індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-
побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася
виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його
оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно
повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої
ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства
за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої
працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві
не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які
виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо
роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов
колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна
допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше
тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує
надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку
роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити
скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття
іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого
виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи
службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній
заробіток.

Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових

актів з охорони праці
Працівник зобов'язаний:
 дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я
оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування
на території підприємства;
 8
 знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці,
правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими
засобами виробництва, користуватися засобами колективного та
індивідуального захисту;
 проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні
медичні огляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
При виконанні роботи за трудовим договором про дистанційну роботу, про
надомну роботу працівник самостійно визначає своє робоче місце та несе
відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому, а
роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан
обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання
дистанційної або надомної роботи.
При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу визначене
працівником робоче місце має характеризуватися наявністю закріпленої зони,
технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту,
приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції,
надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими
документами.

Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови

праці
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці,
безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або
рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на
оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості
робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у
підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку,
визначеному законодавством.
У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова
компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або
рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним
договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним
договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не
передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець
повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни
виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються
йому додатково.

6. Права та обов’язки роботодавців у сфері безпеки та охорони здоров’я на роботі.

КЗпП:
Стаття 158. Обов’язок роботодавця щодо полегшення і оздоровлення умов праці
працівників
 9
Роботодавець зобов’язаний вживати заходів для полегшення і оздоровлення умов
праці працівників шляхом впровадження сучасних технологій, досягнень науки і
техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, кращого
досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості і загазованості повітря у
виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань
тощо.
Роботодавець зобов’язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту
фізичного та психічного здоров’я працівників, здійснювати профілактику ризиків та
напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи
щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).

ЗУ «Про охорону праці»:

Стаття 13. Управління охороною праці та обов'язки роботодавця
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному
підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити
додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління
охороною праці, а саме:
 створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують
вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки,
права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює
їх додержання;
 розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні
заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня
охорони праці;
 забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до
обставин, що змінюються;
 впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби
механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з
охорони праці тощо;
 забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання
та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
 забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків,
професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених
комісіями за підсумками розслідування цих причин;
 організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень
умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування,
атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці
в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає
заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
 розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці,
що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила
виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих
приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-
правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-
правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
 10
 здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів,
правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами
виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту,
виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
 організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з
працівниками у галузі охорони праці;
 вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за
необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на
підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених
вимог.
При укладенні трудового договору про дистанційну роботу, про надомну роботу
на роботодавця покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу
(навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах
використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих
роботодавцем.
Такий інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно, з використанням
інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв’язку. У такому разі
підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт обміну
відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.
При виконанні дистанційної роботи роботодавець несе відповідальність за
безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що
передаються працівнику для виконання дистанційної роботи.

Стаття 16. Комісія з питань охорони праці підприємства

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у
вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за
рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.
Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також
уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та
інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони праці.
Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Стаття 17. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати
проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом
трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах,
роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у
професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21
року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець
повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди
проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть
відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку
фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів
 11
визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров'я.
Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути
працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до
дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи
без збереження заробітної плати.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний
огляд працівників:
 за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я
пов'язане з умовами праці;
 за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому
виконувати свої трудові обов'язки.
За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце
роботи (посада) і середній заробіток.

Стаття 19. Фінансування охорони праці

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Стаття 23. Інформація та звітність про стан охорони праці

Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на
здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів
з охорони праці, та Фонд соціального страхування України про стан охорони праці,
причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких
вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на
рівні нормативних вимог.

7. Система управління безпекою та охороною здоров’я працівників на

локальному рівні.

Організація і координація робіт з охорони праці в установі повинні передбачати

формування органів управління охороною праці, встановлення обов’язків і порядку
взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також прийнятті та реалізації
управлінських рішень.
Для забезпечення активного та цілеспрямованого впливу на різні фактори, які
формують безпеку в установі, управління охороною праці й організацію безпечного
виконання робіт у підрозділах установи здійснюється як мінімум на чотирьох рівнях:
 безпосередні виконавці;
 одиничний трудовий колектив: ланка, наряд, бригада, зміна;
 одиничний функціональний підрозділ: ділянка, цех;
 структурно-функціональний підрозділ у цілому: комплекс, термінал,
господарство.
Необхідними умовами ефективного функціонування системи управління
охороною праці та конкретно організації роботи щодо забезпечення безпеки на
локальному рівні (установа, підрозділ) є чіткий розподіл обов’язків і відповідальності,
компетенція та зацікавленість осіб на всіх рівнях структурно-функціональної схеми –
 12
від вищого керівництва до рядових виконавців; виділення адекватних ресурсів на цілі
охорони праці й реалізацію профілактичних заходів; правильне розуміння на всіх
рівнях потенційних наслідків нещасних випадків, професійних захворювань, аварій.
Відповідальність за стан охорони праці на локальному рівні (підприємство,
установа) несуть:
 керівник (роботодавець) підприємства – за підприємство в цілому;
 керівники структурних підрозділів – у структурних підроз-ділах;
 безпосередні керівники робіт – на робочому місці.
Перелік професій працівників, які підлягають медичному огляду,
встановлюються Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. № 559
«Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких
підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих
оглядів та видачі особистих медичних книжок».
Для проведення організаційно-методичної роботи з управління охороною праці
та координації діяльності всіх структурних підрозділів відносно забезпечення на
робочих місцях у кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до
нормативно-правових актів, дотримання законодавства відносно прав працівників на
підприємстві керівник (роботодавець) підприємства створює службу з охорони праці
згідно з Типовим положенням, яка підпорядковується йому безпосередньо.
Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці служба охорони праці
виконує такі завдання:
 забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
 забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
 створення умов для професійна підготовки й підвищення кваліфікації
працівників з питань поліпшення умов праці;
 вибір оптимальних режимів праці та відпочинку працівників; професійний добір
виконавців для визначених видів робіт.

ЗУ «Про охорону праці»:

Стаття 15. Служба охорони праці на підприємстві
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює
службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони праці.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони
праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну
підготовку.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій
служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах,
які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою
прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.
Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці
мають право:
 13
 видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для
виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них
необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
 вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених
законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань
і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог
нормативно-правових актів з охорони праці;
 зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування
та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу
життю або здоров'ю працюючих;
 надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації
підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Стаття 16. Комісія з питань охорони праці підприємства

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у
вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за
рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.
Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також
уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та
інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони праці.
Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

8. Безпека праці дистанційних працівників.

КЗпП:
Стаття 60-2. Дистанційна робота
Дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується
працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому
місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних
технологій.
При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд,
на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не
визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може
перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.
За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи
може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні
чи на території роботодавця. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на
робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця встановлюються трудовим
договором про дистанційну роботу.
Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно,
необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-
 14
технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і
строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і
строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або
орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту
інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням
дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну
роботу.
У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення
працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням,
програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами
таке забезпечення покладається на роботодавця, який організовує встановлення та
технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з
цим.

Стаття 153. Створення безпечних і нешкідливих умов праці

На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі
умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця,
крім випадків укладення між працівником та роботодавецем трудового договору про
дистанційну роботу.

ЗУ «Про охорону праці»:

Стаття 13. Управління охороною праці та обов'язки роботодавця
При укладенні трудового договору про дистанційну роботу, про надомну роботу
на роботодавця покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу
(навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах
використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих
роботодавцем.
Такий інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно, з використанням
інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв’язку. У такому разі
підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт обміну
відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.
При виконанні дистанційної роботи роботодавець несе відповідальність за
безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що
передаються працівнику для виконання дистанційної роботи.

Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових

актів з охорони праці
При виконанні роботи за трудовим договором про дистанційну роботу, про
надомну роботу працівник самостійно визначає своє робоче місце та несе
відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому, а
роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан
обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання
дистанційної або надомної роботи.
При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу визначене
працівником робоче місце має характеризуватися наявністю закріпленої зони,
технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту,
 15
приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції,
надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими
документами.

9. Правові аспекти запобігання професійному вигоранню працівників.

На думку більшості респондентів, професійне вигорання – це втрата бажання

працювати та інтересу до роботи (апатія), яка супроводжується сильною втомою
(виснаженням) та емоційними порушеннями (роздратуванням, зачерствінням,
депресіями).
Звісно ж, як українське наукове середовище, так і вітчизняні законотворці теж не
ігнорують проблему професійного вигорання.
Так, зокрема, у Законі України «Про соціальні послуги» супервізія тлумачиться як
«професійна підтримка працівників, які надають соціальні послуги, спрямована на
подолання професійних труднощів, аналіз та усунення недоліків, вдосконалення
організації роботи, стимулювання мотивації до роботи, дотримання етичних норм та
стандартів надання соціальних послуг, запобігання виникненню професійного
вигорання, забезпечення емоційної підтримки».
А стаття 21 Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я»
зазначає, що «основними завданнями надання психологічної допомоги в роботі
мультидисциплінарної реабілітаційної команди є психотерапія членів сім’ї особи, яка
потребує реабілітації, націлена на втому від співчуття та емоційне вигорання».
Однак, саме існування дефініції «професійне вигорання» ігнорується як у тексті
Кодексу законів про працю України так і у більшості нормативних актів, що
врегульовують трудові відносини.
Варто зазначити, що проблематика профілактики професійного вигорання
знаходить своє відображення і у окремих підзаконних нормативно-правових актах,
відомчих та національних програмах і концепціях. Так, зокрема, відповідно до Плану
заходів з реалізації Стратегії державної політики з питань здорового та активного
довголіття населення на період до 2022 року, обласними, Київською міською
держадміністрацією, органами місцевого самоврядування (за згодою) та громадськими
організаціями і об’єднаннями (за згодою), мають проводитися тренінги для персоналу
закладів соціального обслуговування з питань недопущення порушення етичних норм
під час виконання професійних обов’язків, поваги до гідності отримувача послуг,
дотримання вимог конфіденційності, а також профілактики «професійного вигорання»,
яка може стати причиною насилля та дискримінації.
А відповідно до загальних положень Типової програми навчання фізичних осіб,
які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності,
запобігання емоційному вигоранню та його профілактика є одним із завдань
відповідної Типової програми. Тобто? на державному рівні певні кроки у сфері
профілактики професійного вигорання в Україні все ж здійснюються, однак судити про
їх результативність поки що доволі складно.
 16
10. Забезпечення належних та безпечних умов праці на робочих місцях
роботодавцями, які функціонують та надають послуги в умовах воєнних
(бойових) дій.

Згідно «Рекомендації для роботодавців щодо забезпечення належних та

безпечних умов праці на робочих місцях органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, які функціонують та надають соціальні послуги в умовах воєнних
(бойових) дій».
З метою забезпечення належних та безпечних умов праці на робочих
місцях суб’єктів господарювання соціальної сфери і торгівлі та мінімізації ризиків
виникнення нещасних випадків з працівниками під час виробничої діяльності
суб’єктів, у тому числі державної форми власності, що забезпечують та надають
соціальні послуги в умовах воєнного стану в Україні, а також для створення належних
умов ефективного функціонування національної економіки та системи забезпечення
життєдіяльності населення, Держпраці пропонує роботодавцям вжити такі заходи:
1. Керівникам суб’єктів господарювання, установ, організацій державної форми
власності, що на період дії воєнного стану дозволили працівникам виконання
посадових обов’язків за межами адміністративної будівлі, а також роботодавцям, що
не здійснюють та не планують найближчим часом виконання роботи у межах
підприємства, негайно (або за можливості) заьещпечити відключення
газовикористовувального обладнання, усіх електричних, нагрівальних та інших
приладів, устаткування та обладнання, не задіяного у забезпеченні функціонування
підприємства, охоронних та інших функцій у сфері безпеки, що може створювати
певний ризик у період дії воєнного стану.
2. Суб’єктам господарювання малого та середнього бізнесу на період воєнного
стану необхідно забезпечити відключення газовикористовувального обладнання, а
також зовнішньої та внутрішньої реклами, вивісок, екранів, табло, моніторів,
підсвічування вікон та інших ілюмінацій, що не використовуються у технологічному
процесі виробництва, охорони та інших функцій у сфері безпеки.
3. У зв’язку з функціонуванням в умовах воєнного стану державних установ, а
також закладів з надання соціальних послуг, у тому числі у містах (або районах)
проведення бойових дій, керівникам закладів забезпечити безпеку працівників та
відвідувачів шляхом утримання вільними евакуаційних шляхів і виходів з будівель, де
знаходяться і працюють люди, а також організувати інформування щодо дій персоналу
у разі створення небезпек та загроз для життя та здоров’я людей.
4. Розробити плани евакуації для працівників та відвідувачів до бомбосховищ у
разі оголошення повітряної тривоги, артилерійських обстрілів і бомбардування, а
також дії персоналу перед початком та під час проведення бойових дій з мінімальним
рівнем загрози життю та здоров’ю працюючих та відвідувачів.
5. Працівникам, які виконують роботу у межах адміністративної
будівлі підприємства чи установи, організувати і провести, у тому числі, в онлайн
режимі, позаплановий інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої
медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі аварії
та/або оголошення повітряної тривоги.
6. З метою запобігання травмування працівників на робочих місцях забезпечити
закріплення рухомих елементів меблі, стелажів та інших предметів, що створюють
ризик виникнення нещасних випадків під час бойових дій.
 17
7. Доставку кореспонденції, майна, речей, товарів тощо до місць призначення
(безпосередньо постачальником та/або продавцем) потрібно здійснювати відповідно до
розроблених безпечних маршрутів, з якими ознайомлені працівники.
8. Перед відновленням функціонування установ, організацій, закладів та
суб’єктів господарювання, які розташовані у межах, де проводились бойові дії,
обов’язково перевірити відповідність вимогам безпеки електричного
та газовикористовувального обладнання, електромереж, відсутність на робочих місцях
пошкоджень вікон, скляних дверей, стелажів, елементів меблів та наявність підозрілих
предметів, що створюють або можуть створити загрозу працівникам.

Запитання для самоконтролю

1. Спробуйте розібратися у змісті термінів: охорона праці, охорона здоров’я

працівника, безпека праці, професійна безпека.
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження
життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Охорона здоров'я — галузь діяльності держави, метою якої є організація та забезпечення
доступного медичного обслуговування населення.
Безпека праці — умови праці на об'єктах матеріального виробництва, зокрема промисловості,
транспорту тощо, що виключають вплив небезпечних і шкідливих факторів на працюючих. Безпека
праці підтримується шляхом виконання комплексу заходів щодо запобігання травматизму,
захворювань і аварій.
Професійна безпека – це система правових, організаційних і тактичних заходів, правил
безпечних дій в певних небезпечних ситуаціях та правил застосування спеціальних технічних засобів
захисту, які дозволяють: зберегти здоров'я та життя працівника під час виконання службових
обов’язків в небезпечних ситуаціях професійної діяльності та забезпечити належний рівень
ефективності його професійних дій при виконанні завдань в небезпечних ситуаціях

2. Обґрунтуйте відповідь на запитання, чи норми Закону України «Про охорону

праці» поширюються лише на найманих працівників.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства
використовують найману працю, та на всіх працюючих.

3. Запропонуйте визначення поняття «умови праці», «робоче середовище»,

«робоча зона», «робоче місце», «робоче обладнання».
Умови праці — це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які
впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків.
Робоче місце — це частина виробничого простору одного або групи працівників, оснащена
основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями,
необхідними для виробництва певного виду робіт.
Робоча зона — частина простору робочого місця, обмеженого крайніми точками доступності
рук і ніг працюючого із зсувом на 1-2 кроки від умовного центру робочого місця.
Робоче середовище - це середовище, як фізичне, так і людське, в якому відбувається певна
діяльність чи робота.
 18
Робоче обладнання – будь-яка машина, апарат, інструмент або установка, що
використовується під час роботи

4. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець несе

безпосередню відповідальність за порушення вимог законодавства щодо створення
системи охорони праці на виробничому рівні. На Вашу думку, що треба розуміти під
«безпосередньою відповідальністю роботодавця»? Наведіть приклади такої
відповідальності роботодавця.
Стаття 43. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства
використовують найману працю, посадових осіб та працівників
За порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів (розпоряджень)
посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої
влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Сплата
штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує
найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

5. Чи можуть працівник та роботодавець в умовах спрощеного режиму

регулювання трудових відносин на власний розсуд за взаємною згодою визначити
взаємні зобов’язання щодо безпеки праці та охорони здоров’я на робочому місці?
Стаття 49-5. Особливості застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин
В умовах спрощеного режиму та за умови, що це не суперечить іншим положенням цього
Кодексу, сторони трудового договору можуть з урахуванням положень глави III цього Кодексу на
власний розсуд за взаємною згодою врегулювати свої відносини в частині виникнення і припинення
трудових відносин, системи оплати праці, норм праці, розміру заробітної плати з урахуванням
встановленої законом мінімальної заробітної плати, надбавок, доплат, премій, винагород та інших
заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, норм робочого часу та відпочинку з
додержанням нормальної тривалості робочого часу на тиждень, тривалості щотижневого
безперервного відпочинку та інших прав і гарантій, визначених цим Кодексом.
Отож, не можуть.

6. Якщо жінка проходить процедуру екстракорпорального запліднення та

перебуває на підготовчому етапі перед імплантацією запліднених яйцеклітин у її
організм, чи може така отримати правовий захист як вагітна працівниця?
У національному законодавстві не визначено механізм інформування роботодавця вагітною
працівницею про свій стан, відповідно, нормативно не встановлено термін, з якого на працівницю
поширюються гарантії, визначені трудовим законодавством для вагітних жінок. Якщо працівниця не
проінформувала роботодавця про вагітність, він не повинен їй забезпечувати відповідні гарантії,
однак, формально-логічне тлумачення КЗпП не дозволяє прийти до такого висновку.

7. Чи поширюються норми трудового законодавства України з питань безпеки

праці та охорони здоров’я працівників на іноземців та осіб без громадянства, які
направлені іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт
(послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між українським та іноземним
суб’єктами господарювання (відряджені іноземні працівники)?
Трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, регулюються
трудовим законодавством України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 19
8. Чи має право роботодавець у разі оголошення повітряної тривоги заборонити
працівнику слідувати до укриття, залишивши робоче місце? Якщо так, то за яких умов.
Згідно статті 153 КЗпП роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що
становить явну небезпеку для його життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про
охорону праці.
Забороняти працівнику покидати робоче місце, аби піти в укриття, керівництво не має права
Про це заявила "Еспресо.Захід" в.о начальника Головного управління Держпраці у Львівській
області Оксана Єзерська.
"Закон вимагає від роботодавця забезпечити працівникам безпечні умови праці. Відповідно, вимагати
від них продовжувати працювати під час повітряної тривоги можна лише в одному випадку – якщо є
облаштовані робочі місця у бомбосховищі чи підвальному приміщенні, яке може використовуватись
як укриття, – каже Оксана Єзерська. – Якщо ж таких робочих місць немає, то керівник зобов’язаний
відпустити працівників у найближчі укриття".

9. Чи варто обмежувати жінок у можливості працювати в нічний час?

Проаналізуйте стан ратифікації Конвенції МОП про нічну працю жінок у
промисловості (№ 89) зарубіжними країнами та з’ясуйте, які держави відмовились від
зобов’язань за цією Конвенцією?
Стаття 175. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час
Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей економіки України,
де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

10. Чи можуть умови гіг-контракту визначати вимоги до безпеки праці та охорони

здоров’я гіг-спеціаліста у місцях виконання робіт (надання послуг) інші, аніж ті, що
встановлені чинним трудовим законодавством?
Стаття 2. Сфера дії Закону
Охорона праці гіг-спеціалістів, які уклали гіг-контракти з резидентом Дія Сіті, регулюється Законом
України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", затвердженими з
урахуванням його положень внутрішніми документами резидента Дія Сіті та укладеними з гіг-
спеціалістами гіг-контрактами.

Задача 1

За угодою про співпрацю між політичною партією «Уперед» та середньою

школою передбачалося, що учні старших класів, за їхнім бажанням, можуть працювати
у виборчому штабі партії у період виборчої кампанії у вільний від навчання час.
Перелік охочих долучитись до роботи у виборчому штабі партії «Уперед» уклав голова
місцевого партійного осередку. Згодом відповідний перелік був схвалений директором
шкоди і це дозволяло включеним до нього учням у дні роботи на партію пропускати
останні два уроки.
Тривалість роботи учнів за цією самою угодою встановлювалася 6 годин на день
у розрахунку 6-ти денного робочого тижня упродовж усієї виборчої кампанії. Оплата
праці учнів, що здійснювалася за тарифами, встановленими для дорослих працівників,
накопичувалась на банківському рахунку школи та у майбутньому мала б бути
 20
використана для організації дозвілля учнів школи у період літніх канікул. Зокрема,
планувалось оздоровити учнів на одному із туристичних курортів Туреччини.
Батьківська рада школи, яка відповідно до ст. 188 КЗпП України була закликана
дати згоду на підтримку угоди, поставила вимогу, щоб усім дітям, які працюватимуть
на партію, були оформлені трудові книжки і завдяки цьому вони мали б трудовий стаж.
Після двох місяців роботи на партію у погодженому режимі десять учнів
дев’ятого року навчання суттєво знизили показники успішності, трьом учням десятого
року навчання діагностовано емоційне виснаження, а найкраща учениця випускного
класу узагалі була доведена до нервового зриву, який був зафіксований медичними
працівниками швидкої медичної допомоги.
Компенсувавши вартість лікування усім потерпілим, політична партія вирішила
в односторонньому порядку розірвати договір про співпрацю, який вона уклала зі
школою, і в майбутньому не залучала до роботи учнів школи.

 Оцініть вказані вище дії з огляду на їхню відповідність чинному

законодавству.
Стаття 188. Вік, з якого допускається прийняття на роботу
Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на
роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу здобувачів
освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи
вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню
освіту для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання,
у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з
батьків або особи, що його замінює.
Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років
(учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час,
не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці
першому цього пункту для осіб відповідного віку;
Стаття 194. Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості
щоденної роботи
Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної
роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній
тривалості щоденної роботи.

ВІДПОВІДЬ: згідно ст. 188 лише не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у
вільний від навчання час може здійснюватися праця неповнолітніх, що навчаються. Також є
обмеження щодо тривалості робочого часу, у даному випадку не повинна перевищувати 12 годин.

Задача 2

Укладаючи трудовий договір з Іваненком про дистанційну роботу на посаді

юрисконсульта начальник юридичного відділу запропонував внести до договору такі
умови:
1. працівник самостійно та за власний кошт забезпечує себе необхідним для роботи
обладнанням, обслуговує, ремонтує та замінює таке за потреби; (правомірно)
 21
2. працівник самостійно опановує базові та спеціальні знання по роботі із обраним
обладнанням; (правомірно)
3. працівник систематично проходить інструктаж (навчання) з питань охорони
праці і протипожежної безпеки щодо використання обладнання та засобів,
обраних ним для роботи, у закладах освіти згідно з переліком, який затверджує
роботодавець; (правомірно)
4. працівник самостійно оплачує комунальні рахунки щодо витрат електроенергії
для роботи обладнання, яке використовує; (правомірно)
5. працівник самостійно організовує свою працю, встановлює норматив тривалості
робочого часу та його розподіл упродовж дня, часу відпочинку; (правомірно)
6. роботодавець не має права контролювати розподіл робочого часу та часу
відпочинку, які обрав для себе працівник; (правомірно)
7. працівник повинен відповідати на повідомлення роботодавця упродовж 10 хв з
моменту їхнього надсилання працівнику через корпоративну електронну пошту,
телефон чи смс повідомлення; (?)
8. працівник має право на щорічну відпустку за роботу на персональному
комп’ютері тривалістю 10 календарних днів з оплатою такої у розмірі 50 %
середньомісячного заробітку за кожен день відпустки; (НЕправомірно)
9. працівник зобов’язаний двічі на рік проходити медичний огляд за власний кошт
згідно з переліком лікарів, які погоджує роботодавець; (НЕправомірно)
10.працівник не може відвідувати адміністративне приміщення роботодавця,
комунікувати з іншими працівниками, брати участь у колективних заходах,
організованих на підприємстві. (НЕправомірно)

 Чи правомірними є пропозиції начальника юридичного відділу?

ЗУ «Про охорону праці»: Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог
нормативно-правових актів з охорони праці
При виконанні роботи за трудовим договором про дистанційну роботу, про надомну роботу
працівник самостійно визначає своє робоче місце та несе відповідальність за забезпечення
безпечних і нешкідливих умов праці на ньому, а роботодавець несе відповідальність за безпечність і
належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для
виконання дистанційної або надомної роботи.
КЗпП: Стаття 60-2. Дистанційна робота
За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може
поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території
роботодавця. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні
чи на території роботодавця встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.
При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не
поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим
договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм,
передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.
Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними
для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами
захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про
виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання
належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту
інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної
роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.
 22
У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників
необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами,
засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на роботодавця,
який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує
витрати, пов’язані з цим.
Стаття 74. Щорічні відпустки
Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами,
організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також
працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові)
відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Стаття 75. Тривалість щорічної основної відпустки
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних
дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Стаття 169. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій
Роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при
прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників,
зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є
потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21
року.
Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його
проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

 Які із наведених умов можуть бути погоджені у трудовому договорі?

Задача 3

Механік СТО Сиротюк, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння,

послизнувся та упав до оглядової ями. У результаті невдалого падіння він зламав ногу.
Розслідування цього випадку встановило, що зранку того дня Сиротюк вчасно
прийшов на роботу і вже перебував у стані сп’яніння. З’ясувавши його стан директор
СТО наказав йому повертатися додому. Однак Сиротюк його не послухав. Натомість
він демонстративно зайшов до монтажної зали, не помітив розлите на підлозі мастило,
послизнувся та впав. Як було з’ясовано згодом, випадково розлив мастило день перед
інцидентом сам Сиротюк, однак вирішив прибирання відкласти на завтра.
Так як отримана Сиротюком травма спричинила його непрацездатність на
чотири місяці, то останній просив директора СТО підтримати його фінансово та
виплатити заборговану за останніх пів року заробітну плату.

 Проаналізуйте наведену ситуацію.

КЗпП: Стаття 148. Строк для застосування дисциплінарного стягнення
Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням
проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення
працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення
проступку.
Стаття 46. Відсторонення від роботи
 23
Відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в
нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від
обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та
протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Стаття 134. Випадки повної матеріальної відповідальності
Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному
розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової
непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений
триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками,
які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце
роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової
непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника
у відпустці.
Згідно з частиною 5 статті 97 КЗпП України оплату праці працівників здійснюють
першочергово. Усі інші платежі власник або вповноважений ним орган здійснюють після виконання
зобов’язань щодо оплати праці. До того ж своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не
можуть залежати від інших платежів та їхньої черговості (частина 6 статті 24 Закону України «Про
оплату праці»).

 Поставте запитання, відповіді на які допоможуть визначити, чи має місце

порушення трудового законодавства. Дайте відповіді на поставлені
запитання.

Задача 4

Директор лісозаготівельного підприємства «Ялинка» Царик 1 березня 2022 року

підвіз молоду працівницю його підприємства Станько до роботи, бо у той день дощило
та був сильний вітер. Коли Станько сиділа в машині, Царик зробив їй комплімент та
зауважив, що вона неймовірно красива. З того часу директор знаходить приводи для
того, щоби «випадково» зустрітися з Станько на роботі: він підходить до неї, коли вона
йде в роздягальню й назад, у їдальні й навіть, коли вона спілкується з колегами. При
цьому він систематично нагадує Станько про потребу бути прихильною до нього.
Враховуючи наведене, Станько почала нервувати, почуватися ніяково, втратила
нормальний сон. Через непристойну, на її думку, поведінку Царика продуктивність її
праці погіршилась, як і стан її психічного та фізичного здоров’я.
Зрештою директор запросив Станько на побачення. Працівниця категорично
засудила відповідні дії директора та у відповідь отримала попередження про
звільнення, якщо не прийме пропозицію директора та не зустрінеться з ним 1 жовтня
2022 року.
Налякана та у відчаї, вона звернулась до адвоката та повідомила усю інформацію про
своє становище, як рекомендував їй один із членів профспілки.

 Оцініть вказані вище дії з огляду на їхню відповідність чинному

законодавству.
 24
У світлі Конвенції № 111 (Женева, 1996) Комітет МОП визначив сексуальні домагання як:
«будь-яку образу чи невідповідне зауваження, жарт, натяк чи коментар з приводу одягу особи, будови
її тіла, віку, сімейного стану тощо; поблажливе чи патерналістське ставлення з сексуальними
ускладненнями, що підривають гідність; будь-яке небажане запрошення чи вимога, невираженого чи
явного характеру, незважаючи на наявність або відсутність погроз; будь-який похітливий погляд або
будь-який жест, що асоціюється з сексуальністю; та будь-який непотрібний фізичний контакт – такий
як дотики, пестощі, щипок чи напад».

 Виступіть у ролі адвоката та запропонуйте консультацію по захисту

трудових прав працівниці з огляду на обставини що склалися.
Механізм захисту від сексуальних домагань, передбачений у ст. ст. 22, 23 Закону України «Про
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», дає можливість звернутися зі скаргою
до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань рівних прав та можливостей жінок і чоловіків,
уповноважених осіб (координаторів) із питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, правоохоронних
органів держави та суду. Окрім цього, Закон встановлює, що особа має право на відшкодування
матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі чи
сексуальних домагань.
Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зобов’язує
також роботодавця “вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань”,
щоправда, не визначає, які саме заходи повинні вживатися, та не встановлює відповідальності за
недотримання цієї норми.
Стаття 154 чинного Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за
примушування до вступу в статевий зв’язок особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або
службово залежні.
Відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах
про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи”, «примушування за своїм
змістом включає відкриту або завуальовану погрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї
наслідків матеріального, службового або особистого характеру (звільнити з роботи, зменшити
зарплату тощо)».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією
Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та
боротьбу з цими явищами» (№2227), що набере чинності 11.01.2019, внесені зміни до
Кримінального кодексу України, згідно з якими Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої
пристрасті неприродним способом перейменована на Стаття 153. Сексуальне насильство (1.
Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в
тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи – караються позбавленням волі на строк до
п’яти років).
Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок викладена у такій редакції:
1. Примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з
іншою особою.
2. Примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з
іншою особою, від якої потерпіла особа матеріально або службово залежна, караються
штрафом до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на
строк до двох років.
Таким чином, вже беруться до уваги не лише взаємини матеріального або службового
підпорядкування.
Однак сексуальні домагання включають у себе не лише «примушування особи без її
добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою».
На мою думку, доцільно було б включити до Кримінального кодексу окрему статтю 154 -1
Сексуальні домагання, яка б чітко визначила, що таке сексуальні домагання, за яких умов настає
 25
відповідальність за вчинення таких дій (не лише у відносинах трудового, службового матеріального
чи іншого підпорядкування).
Визнання сексуальних домагань кримінальним правопорушенням сприятиме наближенню
українського законодавства до європейських норм, оптимізує можливості юридичного захисту
постраждалих.
На жаль, жодним судом не був доведений факт сексуального домагання й не було притягнуто
до відповідальності винних, хоча сексуальні домагання – досить поширене явище в Україні.

Доповнення:
Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до
закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства
або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату
працівників;
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок
недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так
само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної
таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на
нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника
раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без
поважних причин;
5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової
непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений
триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками,
які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце
роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця,
встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого
входить накладення адміністративного стягнення;
10) призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду;
11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або
виконуваній роботі протягом строку випробування;
12) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало
законної сили.