ЛЕКЦІЯ 3.

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ (ОП) В УКРАЇНІ

План:
1. Складові комплексного управління ОП в Україні.
2. Державне управління ОП.
3. Державний нагляд і громадський контроль за ОП
3.1. Органи державного нагляду за ОП, їх основні повноваження і права.
3.2. Громадський контроль за дотриманням законодавства про ОП.
4. Управління ОП на підприємстві
4.1. Основні функції і завдання управління ОП на підприємстві.
4.2. Організація ОП на підприємстві
4.2.1. Обов’язки та відповідальність роботодавця.
4.2.2. Служба охорони праці (СОП) на підприємстві, завдання, функції,
права.
4.2.3. Керівники структурних підрозділів, основні завдання з питань ОП.
4.2.4. Обов’язки працівників щодо дотримання вимог НПАОП.

Література:
Закони та спеціальні законодавчі акти з ОП:
1. ДНАОП 0.03-8.06-94. Перелік робіт, де є потреба у професійному
доборі. Із змінами згідно з Наказом МОЗ України №102/85 від 06.06.95.
2. ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016. Настанова щодо обстежень будівель і споруд
для визначення та оцінки їх технічного стану.
3. ДСТУ ОНSAS 18001:2010. Системи управління гігієною та безпекою
праці.
4. Керівництво з систем управління охороною праці. МОП-СУОП 2001,
ILO-OSH 2001.
5. Кодекс законів про працю. Затверджений Законом №322-VIII
від10.12.71 // ВВР, 1971, додаток до №50, ст. 375. З останніми змінами згідно:
Закону №2005-VIII від 06.04.2017 // ВВР, 2017, №21, ст. 247; Закону №2211-
VIII від 16.11.2017.
6. Кодекс Цивільного захисту України // ВВР, 2013, №34 ‒ 35, с. 458. З
останніми змінами згідно Закону №2581-VIII від 02.10.2018 // ВВР, 2018, №46,
ст. 371.
7. Концепція управління охороною праці. Наказ Мінпраці та соціальної
політики від 22.10.2001 р. № 432.
 8. НПАОП 0.00-7.17-18. Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я
при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому
місці.
9. НПАОП 0.00-4.21-04. Типове положення про службу охорони праці.
10. НПАОП 0.00-4.11-07. Типове положення про діяльність
уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці.
11. НПАОП 0.00-4.12-05. Типове положення про порядок проведення
навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Зі змінами згідно із
Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду №273 від 16.11.2007, Наказу МСП №140 від 30.01.2017.
12. НПАОП 0.00-2.23-04. Перелік заходів та засобів з охорони праці. З
останніми змінами згідно з Постановою КМУ №134 від 28.02.2018.
13. НПАОП 0.00-2.01-05. Перелік робіт з підвищеною небезпекою.
14. НПАОП 0.00-4.15-98. Положення про розробку інструкцій з охорони
праці. Із змінами згідно із Наказом МСП № 526 від 30.03.2017.
15. НПАОП 0.00-6.03-93 Порядок опрацювання і затвердження
роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві.
З останніми змінами згідно Наказу МСП №132 від 01.11.2016.
16. Про охорону праці : Закон України від 14.10.1992 // ВВР, 1992, №49,
ст. 669. З останніми змінами згідно Закону № 341-IX від 05.12.2019.
17. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері
господарської діяльності : Закон України від 05.04.2007 № 877-V. З останніми
змінами згідно Закону № 2042-VIII від 18.05.2017, ВВР, 2017, № 31, ст.343.
18. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : Закон України
від 15.09.1999 // ВВР, 1999, №45, ст. 397. З останніми змінами згідно Закону
№2581-VIII від 02.10.2018 // ВВР, 2018, №46, с. 371.
19. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку : Закон
України від 08.02.1995 №39/95 // ВВР, 1995, №12, ст. 81. З останніми змінами
згідно Закону №2629-VIII від 23.11.2018 // ВВР, 2018, №50, с. 400.
20. Про забезпечення реалізації повноважень з питань охорони праці.
Лист Держгірпромнагляду Головам Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій №01/01-03/746 від 10.02.2009.
21. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення : Закон України від 24.02.1994 № 4004-ХІІ // ВВР, 1994, №27, ст.
218. З останніми змінами згідно Закону №2530-VIII від 06.09.2018.
 22. Про затвердження Положення про Державну інспекцію ядерного
регулювання України. Постанова КМУ від 20.08.2014 №363. З останніми
змінами згідно із Постановою КМУ №450 від 06.06.2018.
23. Про затвердження Положення про Державну службу України з
надзвичайних ситуацій. Постанова КМУ від 16.12.2015 №1052. З останніми
змінами згідно із Постановою КМУ №198 від 21.03.2018.
24. Про затвердження Положення про Державну службу України з
питань праці. Постанова КМУ від 11.02.2015 №96. З останніми змінами згідно
із Постановою КМУ №630 від 18.08.2017.
25. Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров’я
України. Постанова КМУ від 16.12.2015 №267. З останніми змінами згідно із
Постановою КМУ №1206 від 27.12.2018.
26. Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів
працівників певних категорій. Наказ МОЗ України №246 від 21.05.2007. З
останніми змінами згідно із Наказом МОЗ України № 107 (z0359-12) від
14.02.2012.
27. Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних
випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Постанова КМУ
№337 від 17.04.2019.
28. Про рекомендації щодо побудови та впровадження системи
управління охороною праці. Наказ Державного комітету України з
промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №35 від 22.02.2008.

Базова література:
1. Батлук В.А., Кулик В.М., Яцюк Р.А. Охорона праці: нав. посібник.–
Львів: – Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 388 с.
2. Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. Основи охорони праці. – К.: Знання, 2008.
– 302 с.
3. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І.П. Охорона праці. Курс лекцій.
Практикум: Нав. посібник. – 2-ге вид. – Суми: ВТД «Університетська книга»,
2007. – 496 с.
4. Кучерявий В.П., Павлюк Ю.Є., Кузик А.Д. Охорона праці: нав.
посібник. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.
5. Яремко З.М., Тимощук С.В., Третяк О.І. та ін. Охорона праці: нав.
посібник. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2010. – 374 с
 1. Складові комплексного управління ОП в Україні
Згідно Концепції управління охороною праці, управління ОП
передбачає підготовку, прийняття та реалізацію рішень щодо здійснення
правових, соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-
гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на
збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.
В сучасних умовах господарювання в управлінні ОП умовно виділяють
три основні центри – держава, роботодавці та працівники, які разом
здійснюють комплексне управління ОП. У кожному з цих центрів управління
може здійснюватися на кількох рівнях, а саме: загальнодержавному
(національному), регіональному, галузевому, виробничому (рівень
підприємства).
На загальнодержавному рівні управління ОП здійснюють:
– Кабінет Міністрів України (КМУ);
‒ Державна служба України з питань праці ( далі Держпраці);
– Фонд соціального страхування України (далі Фонд);
– Спілка промисловців та підприємців України (Український союз
промисловців і підприємців);
– Центральні всеукраїнські органи об’єднань профспілок (Федерація
профспілок України).
На регіональному рівні управління ОП здійснюють:
– місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування;
– територіальні органи Держпраці (територіальні управління Держпраці,
їх 24, зокрема, Головне управління Держпраці у Львівській області);
– регіональні органи Фонду (регіональні управління Фонду, зокрема,
Управління виконавчої дирекції Фонду у Львівській області);
– регіональні органи об’єднань роботодавців (регіональні відділення
Українського союзу промисловців і підприємців, зокрема, регіональне
відділення у Львівській області ‒ Об’єднання підприємницьких організацій
Львівщини (ОПОЛ));
– регіональні органи об’єднань профспілок (територіальні об’єднання
організацій профспілок, зокрема, Об’єднання профспілок Львівщини (налічує
28 обласних та 4087 первинних організацій, 121 районну та 21 міську
організацій профспілок)).
На галузевому рівні управління ОП здійснюють:
– галузеві міністерства (зокрема, Міністерство енергетики та вугільної
промисловості України, Міністерство аграрної політики та продовольства
України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров’я
України та інші);
– центральні органи об’єднань роботодавців (промисловців і
підприємців) у галузі (зокрема, Об’єднання організацій роботодавців медичної
та мікробіологічної промисловості України, Асоціація «Об’єднання
операторів ринку нафтопродуктів України», Федерація роботодавців гірників
України;
– центральні органи об’єднань профспілок у галузі (зокрема, Профспілка
авіапрацівників України, Профспілка вугільної промисловості, Профспілка
агропромислового комплексу, Профспілка працівників освіти і науки та інші).
На виробничому рівні управління ОП здійснюють:
– роботодавець чи уповноважена ним особа;
– служба ОП підприємства;
– керівники відповідних структурних підрозділів підприємства;
– комісія з питань ОП;
‒ трудовий колектив, профспілкова організація підприємства,
уповноважена найманими працівниками особа.
Таким чином, в Україні функціонує багаторівнева система управління
ОП (СУОП), функціональними ланками якої є відповідні структури державної
законодавчої та виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури
підприємств, організацій, трудових колективів.
Загальні положення щодо управління ОП, порядок введення в дію
системи управління, основні функції і завдання управління викладені в
«Типовому положенні про систему управління охороною праці на
державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях».

2. Державне управління ОП
Стаття 31 Закону «Про охорону праці» (далі Закону) визначає, що
державне управління ОП в Україні, в першу чергу, здійснюють:
‒ КМУ;
‒ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері ОП (Держпраці, діяльність якої координується КМУ через
Міністерство соціальної політики);
‒ міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
‒ місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Стаття 32 Закону визначає основні компетенції КМУ в галузі ОП, а саме:
 ‒ забезпечення проведення державної політики в галузі ОП, основні
принципи якої задекларовані у Статті 4 Закону, і це:
• пріоритет життя і здоров’я працівників, повної відповідальності
роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
• підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення
суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та
продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та
нешкідливих умов праці;
• комплексне розв’язання завдань ОП на основі загальнодержавної,
галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших
напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки
та охорони довкілля;
• соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам,
які потерпіли від НВ на виробництві та ПЗ;
• встановлення єдиних вимог з ОП для всіх підприємств та суб’єктів
підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
• адаптація трудових процесів до можливостей працівника з
урахуванням його здоров’я та психологічного стану;
• використання економічних методів управління ОП, участь держави у
фінансуванні заходів щодо ОП, залучення добровільних внесків та інших
надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
• інформування населення, проведення навчання, професійної
підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань ОП;
• забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади,
установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони
здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення
консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між
усіма соціальними групами під час прийняття рішень з ОП на місцевому та
державному рівнях;
• використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення
умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва;
‒ подання на затвердження Верховною Радою України (ВРУ)
загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища;
‒ координація діяльності міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду
за ОП;
 ‒ встановлення єдиної державної статистичної звітності з питань ОП.
Основні компетенції Держпраці у галузі ОП визначені Статтею 33
Закону, і це:
‒ комплексне управління ОП на державному рівні та контроль за
виконанням функцій державного управління ОП міністерствами, іншими
центральними органами виконавчої влади, місцевими державними
адміністраціями та органами місцевого самоврядування;
‒ розробка за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої
влади, Фонду, всеукраїнських об’єднань роботодавців та профспілок
загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища і контроль її виконання;
‒ нормо-проектна діяльність, розробка НПАОП або змін до них та
внесення відповідних пропозицій на розгляд центрального органу виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у зазначеній сфері
(МСП);
‒ координація роботи міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого
самоврядування, підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності в
галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
‒ видача дозволів на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та
початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування
підвищеної небезпеки;
‒ забезпечення проведення державної експертизи умов праці із
залученням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (МОЗ),
контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці;
‒ участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання
міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, з питань
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчення, узагальнення і
поширення світового досвіду з цих питань, опрацювання та подача пропозицій
щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про
ОП до відповідних міжнародних та європейських норм.
Рішення Держпраці є обов’язковими для виконання всіма
міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими
державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування,
юридичними та фізичними особами, які, відповідно до законодавства,
використовують найману працю.
 Завдання, повноваження та права Держпраці визначені Постановою
КМУ від 2015 р. «Про затвердження Положення про Державну службу
України з питань праці».
Стаття 33 Закону визначає повноваження і міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади в галузі ОП, а саме:
‒ проведення єдиної науково-технічної політики в галузі ОП;
‒ розробка і реалізація галузевих програм поліпшення стану безпеки,
гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;
‒ здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з
ОП;
‒ укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань
поліпшення умов і безпеки праці;
‒ участь в опрацюванні та перегляді НПАОП;
‒ організація навчання і перевірка знань з питань ОП;
‒ створення у разі потреби аварійно-рятувальних служб, керівництво їх
діяльністю, забезпечення виконання інших вимог законодавства, що регулює
відносини у сфері рятувальної справи;
‒ відомчий контроль за станом ОП на підприємствах галузі.
У міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади
створюються у межах граничної чисельності структурні підрозділи з ОП або
реалізація повноважень з ОП покладена на один з існуючих структурних
підрозділів чи окремих посадових осіб.
Стаття 34 Закону декларує повноваження місцевих органів влади
(обласних державних адміністрацій) в галузі ОП, зокрема:
‒ забезпечення виконання законів та реалізації державної політики в
галузі ОП;
‒ формування за участі представників профспілок, Фонду і забезпечення
виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни
праці та виробничого середовища, а також заходів з ОП у складі програм
соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;
‒ забезпечення соціального захисту найманих працівників, зокрема
зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживання
заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність НПАОП;
‒ внесення пропозицій щодо створення регіональних (комунальних)
аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та
об’єктів комунальної власності;
 ‒ контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності
НПАОП.
Для виконання зазначених повноважень створюються структурні
підрозділи з ОП, або їх реалізацію покладають на один з існуючих структурних
підрозділів чи окремих посадових осіб відповідних органів. Рекомендації
щодо завдань та функцій з ОП викладені у Листі Держгірпромнагляду Головам
Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій Про забезпечення
реалізації повноважень з питань охорони праці від 10.02.2009 р. № 01/01-
03/746.
Статтею 35 Закону визначено повноваження органів місцевого
самоврядування (сільських, селищних, міських рад) в галузі ОП, а саме:
‒ затвердження цільових регіональних програм поліпшення стану
безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходів з ОП у складі
програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;
‒ приймання рішень щодо створення комунальних аварійно-
рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об’єктів
комунальної власності;
‒ забезпечення належного утримання, ефективної і безпечної
експлуатації об’єктів житлово-комунального господарства, побутового,
торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у
комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог
щодо ОП працівників, зайнятих на цих об’єктах.
Для виконання повноважень сільська, селищна, міська рада створюють
у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначають
спеціаліста з ОП.

3. Державний нагляд і громадський контроль за ОП

3.1. Органи державного нагляду за ОП, їх основні повноваження і
права
Статтею 38 Закону визначено, що Державний нагляд (контроль) за
додержанням законів та інших НПАОП здійснюють:
‒ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері ОП (Держпраці);
‒ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері ядерної та радіаційної безпеки (Державна інспекція ядерного
регулювання України (Держатомрегулювання));
 ‒ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з
питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної
і техногенної безпеки (Державна служба України з надзвичайних
ситуацій);
‒ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (МОЗ).
Органи державного нагляду за ОП не залежать від будь-яких
господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян,
політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого
самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні. Посадові особи органів
несуть відповідальність за виконання покладених на них обов’язків згідно
законодавства.
Діяльність органів державного нагляду за ОП регулюється Законом,
законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у
сфері господарської діяльності», «Про використання ядерної енергії і
радіаційну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення», Кодексом Цивільного захисту України та іншими
нормативно-правовими актами і положеннями про ці органи, зокрема,
Положенням про Державну службу України з питань праці, Положенням про
Державну інспекцію ядерного регулювання України, Положенням про
Державну службу України з надзвичайних ситуацій, Положенням про
Міністерство охорони здоров’я України.
Способи здійснення державного нагляду різні: вони відрізняються за
типом (плановий або позаплановий) та видом (перевірка, ревізія, обстеження,
огляд, інспектування тощо).
Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його
відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь прийнятного ризику від
здійснення господарської діяльності суб’єктом господарювання (високий,
середній, незначний), і які затверджуються КМУ. Залежно від ступеня ризику
визначається періодичність та перелік питань, за якими проводитимуться
планові заходи державного нагляду (контролю). Уніфіковані форми актів, в
яких передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику,
затверджуються органом державного нагляду (контролю) і публікуються в
мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.
Щодо Держпраці, то свою роботу з нагляду за ОП проводить через
територіальні (обласні) управління, галузеві державні інспекції ОП.
Стаття 39 Закону визначає права посадових осіб Держпраці, а саме:
 ‒ безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти),
виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують
найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його
представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх
компетенції;
‒ одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні
пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію
з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини
порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;
‒ видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та
іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до
законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим
центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям
та органам місцевого самоврядування обов’язкові для виконання приписи
(розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі ОП, охорони
надр, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;
‒ забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію
підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель,
споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування,
транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування
нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або
припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які
створюють загрозу життю працюючих;
‒ притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у
порушенні законодавства про ОП;
‒ надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих
посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали відповідним органам
для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

3.2. Громадський контроль за дотриманням законодавства про ОП

Стаття 41 Закону та Стаття 21 Закону України «Про професійні спілки,
їх права та гарантії діяльності», дублюючи одна одну, декларують, що
професійні спілки здійснюють громадський контроль за:
‒ додержанням законодавства про ОП;
‒ створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних
виробничих та санітарно-побутових умов;
 ‒ забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими
засобами індивідуального та колективного захисту.
Цими ж статтями для професійних спілок визначено право:
‒ у разі загрози життю або здоров’ю працівників вимагати від
роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих
дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи
виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують
найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю
або здоров’ю працівників;
‒ на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів
виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються,
на відповідність їх НПАОП;
‒ брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків (НВ) і
професійних захворювань (ПЗ) на виробництві та надавати свої висновки про
них;
‒ вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду
подання про усунення порушень законодавства про ОП та в місячний термін
одержувати від них аргументовані відповіді.
Для здійснення цих функцій профспілки, їх об’єднання можуть
створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії,
затверджувати положення про них.
Згідно статті 42 Закону, у разі відсутності професійної спілки на
підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про ОП
здійснюють уповноважені найманими працівниками особи. Типовим
положенням про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з
питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.11-07) визначено їх обов’язки, права.

4. Управління ОП на підприємстві
4.1. Основні функції і завдання управління ОП на підприємстві
На підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності,
виду і об’єму виконуваних робіт організовується система управління
охороною праці (СУОП), відповідальність за функціонування якої покладена
на роботодавця (Стаття 13 Закону).
Практичні методики та інструменти, що можуть бути корисними під час
створення, реалізації і вдосконалення СУОП, викладені у Керівництві з систем
управління охороною праці ‒ МОП-СУОП 2001, ILO-OSH 2001,
Рекомендаціях щодо побудови та впровадження системи управління
охороною праці (Наказ Державного комітету України з промислової безпеки,
охорони праці та гірничого нагляду від 22.02.2008 р. №35), ДСТУ ОНSAS
18001:2010 Системи управління гігієною та безпекою праці.
Ефективне функціонуванні СУОП забезпечує реалізацію її основних
функцій, а саме:
‒ організація та координація робіт у галузі ОП;
‒ прогнозування і планування робіт з ОП;
‒ облік, аналіз та оцінка показників ОП;
‒ контроль за станом ОП та функціонуванням СУОП;
‒ стимулювання ОП.
Завдяки ефективному функціонуванню СУОП вирішуються наступні
завдання у галузі ОП:
‒ професійний добір працівників для виконання робіт підвищеної
небезпеки;
‒ навчання та пропаганда з ОП;
‒ безпека обладнання, що експлуатується;
‒ безпека виробничих процесів;
‒ безпека будівель та споруд, що експлуатуються (згідно вимог ДСТУ-
Н Б В.1.2-18:2016 Настанова щодо обстежень будівель і споруд для визначення
та оцінки їх технічного стану);
‒ забезпечення нормативних санітарно-гігієнічних умов праці;
‒ наявність засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) (згідно вимог НПАОП
0.00-7.17-18 Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні
працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці);
‒ оптимальні режими праці та відпочинку (згідно вимог Кодексу законів
про працю);
‒ лікувально-профілактичне обслуговування працюючих;
‒ санітарно-побутове обслуговування.
Структура, завдання СУОП, порядок взаємодії структурних підрозділів
з питань ОП, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність
керівників служб та підрозділів, а також працівників повинні бути викладені у
«Положенні про СУОП підприємства», що затверджується наказом або
розпорядженням, або в Настанові з якості, якщо на підприємстві функціонує
система якості.
 4.2. Організація ОП на підприємстві
4.2.1. Обов’язки та відповідальність роботодавця
Обов’язки роботодавця визначені Статтею 13 Закону і це:
‒ створення відповідних служб і призначення посадових осіб, які
забезпечують вирішення конкретних питань ОП, затвердження інструкції про
їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них
функцій, а також контроль їх додержанням;
‒ розробка за участю сторін колективного договору і реалізація
комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення
існуючого рівня ОП;
‒ забезпечення виконання необхідних профілактичних заходів
відповідно до обставин, що змінюються;
‒ впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки,
засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки,
позитивного досвіду з ОП тощо;
‒ забезпечення належного утримання будівель і споруд, виробничого
обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
‒ забезпечення усунення причин, що призводять до НВ і ПЗ, та
здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками
розслідування цих причин;
‒ організація проведення аудиту ОП, лабораторних досліджень умов
праці, оцінки технічного стану виробничого обладнання та устаткування,
атестацій робочих місць на відповідність НПАОП в порядку і строки, що
визначаються законодавством, та за їх підсумками вживання заходів до
усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
‒ розробка і затвердження положень, інструкцій, інших актів з ОП, що
діють у межах підприємства, та встановлення правил виконання робіт і
поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях,
на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до НПАОП 0.00-6.03-
93 Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з
охорони праці, що діють на підприємстві, НПАОП 0.00-4.15-98 Положення
про розробку інструкцій з охорони праці, забезпечення безоплатно
працівників НПАОП;
‒ здійснення контролю за додержанням працівником технологічних
процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та
іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та
індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з ОП;
 ‒ організація пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з
працівниками у галузі ОП;
‒ вживання термінових заходів для допомоги потерпілим, залучення за
необхідності професійних аварійно-рятувальних формувань у разі виникнення
на підприємстві аварій та НВ.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення
зазначених вимог.

4.2.2. Служба охорони праці (СОП) на підприємстві, завдання,

функції, права
Згідно Статті 15 Закону та НПАОП 0.00-4.21-04 Типове положення про
службу охорони праці, на підприємстві: з кількістю працюючих 50 і більше
осіб роботодавець створює СОП; з кількістю працюючих менше 50 осіб ‒
функції СОП можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають
відповідну підготовку; з кількістю працюючих менше 20 осіб ‒ для виконання
функцій СОП можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах,
які мають відповідну підготовку.
СОП підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Ліквідація СОП допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи
припинення використання найманої праці фізичною особою.
НПАОП 0.00-4.21-04 визначає основні завдання СОП, а саме:
‒ опрацювання ефективності СУОП та сприяння удосконаленню
діяльності структурних підрозділів, працівників;
‒ організація проведення профілактичних заходів щодо усунення
небезпечних і шкідливих виробничих факторів, запобігання НВ та ПЗ
працівників;
‒ вивчення та сприяння впровадженню безпечних технологій, засобів
захисту працівників;
‒ контроль за дотриманням працівниками вимог НПАОП, положень
розділу «Охорона праці» колективного договору та локальних актів з ОП;
‒ інформування працівників з питань ОП.
Згідно НПАОП 0.00-4.21-04, основними функціями СОП є:
‒ розроблення разом з іншими підрозділами підприємства заходів
підвищення існуючого рівня ОП, покращення умов праці, запобігання
травматизму та ПЗ;
‒ підготовка проектів наказів з питань ОП і внесення їх на розгляд
роботодавцю;
 ‒ проведення спільно з іншими службами і профспілкою перевірок
дотримання працівниками вимог НПАОП;
‒ проведення вступного інструктажу з ОП;
‒ ведення обліку та аналіз причин НВ і ПЗ, аварій, заподіяної ними
шкоди;
‒ оформлення, зберігання і передача в архів документації з питань ОП;
‒ складання за участю керівників підрозділів підприємства переліку
професій, посад, видів робіт, на які слід розробляти локальні інструкції з ОП,
надання методичної допомоги під час їх розробки;
‒ інформування працівників про вимоги законів, НПАОП та локальних
актів з ОП;
‒ розгляд питань підтвердження небезпечності ситуації, що стала
причиною відмови працівника від дорученої роботи, розгляд скарг
працівників з питань ОП;
‒ забезпечення підрозділів НПАОП та локальними актами, забезпечення
роботи кабінету з ОП, семінарів, конкурсів, пропаганди з питань ОП;
‒ участь у розслідуванні НВ, ПЗ і аварій, проведенні внутрішнього
аудиту ОП та атестації робочих місць за умовами праці, роботі комісії з
приймання в експлуатацію модернізованого устаткування в частині
дотримання вимог ОП, розробленні положень розділу «Охорона праці»
колективного договору та локальних актів з ОП, складанні переліків професій,
посад, які вимагають проходження обов’язкових попереднього і періодичних
медичних оглядів, організації навчання з питань ОП, роботі комісії з перевірки
знань з ОП;
‒ підтримка роботи комісії з питань ОП підприємства;
‒ контроль за виконанням запланованих заходів з питань ОП,
проведенням ідентифікації та декларування безпеки об’єктів підвищеної
небезпеки, своєчасним технічним оглядом устаткування, захисних пристроїв,
систем вентиляції, проведенням навчання та інструктажів з ОП, забезпеченням
працівників засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими
умовами працівників, наданням працівникам пільг і компенсацій за важкі і
шкідливі умови праці, застосуванням праці жінок, інвалідів, неповнолітніх
відповідно до законодавства, проходженням попередніх та періодичних
медичних оглядів працівниками на важких, із небезпечними і шкідливими
виробничими факторами роботах та де є потреба у професійному доборі,
щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб до 21 року, дотриманням
безпечного стану підприємства, організацією робочих місць згідно НПАОП,
використанням цільових коштів на заходи з ОП, виконанням приписів органів
державного нагляду за ОП.
Спеціалісти СОП у разі виявлення порушень ОП мають право (Стаття 15
Закону, НПАОП 0.00-4.21-04):
‒ видавати керівникам структурних підрозділів підприємства
обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків,
одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань
ОП;
‒ вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених
законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і
не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог НПАОП;
‒ зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів,
устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють
загрозу життю або здоров’ю працюючих;
‒ надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують вимоги щодо ОП.
Припис спеціаліста з ОП може скасувати лише роботодавець.

4.2.3. Керівники структурних підрозділів, основні завдання з питань

ОП
Керівники структурних підрозділів повинні забезпечити безпечні умови
праці на кожному робочому місці. Вони:
‒ проводять постійний контроль за станом засобів виробництва, засобів
колективного та індивідуального захисту, станом виробничого середовища
щодо його відповідності НПАОП та вживають заходів щодо усунення
виявлених недоліків;
‒ проводять навчання та перевірку знань працівників з питань ОП на
робочих місцях у вигляді інструктажів;
‒ здійснюють контроль за дотриманням працівниками правил
експлуатації обладнання та вимог інструкцій з безпеки праці.

4.2.4. Обов’язки працівників щодо дотримання вимог НПАОП

Статтею 14 Закону визначені обов’язки працівника, а саме:
‒ дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я
оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування
на території підприємства;
 ‒ знати і виконувати вимоги НПАОП, правила поводження з машинами,
механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися
засобами колективного та індивідуального захисту;
‒ проходити у встановленому законодавством порядку попередні та
періодичні медичні огляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення
зазначених вимог.