№3
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на
Система стандартів безпеки праці (ССБП).В Україні розробляються державні
стандарти України (ДСТУ). Стандарти системи безпеки праці ССБП, є комплексом,
взаємопов'язаних стандартів, що містять вимоги, норми і правила, які спрямовані
на забезпечення безпеки праці. Вони містять вимоги, норми і правила, спрямовані
на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі
праці. Діючі стандарти ССБП мають шифр системи (12) і поділяються на 5 груп,
яким надано такий шифр (шифр підсистеми):
Стандарти групи 0 - основоположні. Вони встановлюють організацій но-
методичні основи ССБТ, термінологію в галузі охорони праці, класифікацію
безпечних та шкідливих виробничих факторів, вимоги до організації трудових
процесів, навчання, атестації тощо.
Стандарти групи 1 регламентують загальні вимоги безпеки до окремих видів
небезпечних і шкідливих виробничих факторів, гранично допустимих значень їх
параметрів і характеристик, методів контролю та захисту працюючих.
Стандарти групи 2 встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничого
устаткування, до окремих й ого видів, до методів контролю за дотриманням вимог
безпеки.
Стандарти групи 3 регламентують вимоги безпеки до технологічних процесів,
робочих місць, режимів праці, систем управління тощо.
Стандарти групи 4 - це стандарти вимог до засобів колективного та
індивідуального захисту, їх конструктивних, експлуатацій них та гігієнічних
якостей , а також до методів їх випробування та оцінки.
Стандарти групи 5 визначають загальні вимоги безпеки до виробничих будівель,
приміщень і споруд.
№12
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в
кабінеті охорони праці:
- при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони
праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів
та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на
стан охорони праці;
- при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці,
що призвели до травм, аварій , пожеж тощо;
- при перерві в роботі виконавця понад 30 календарних днів для робіт з
підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 календарних днів.
Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами
проводиться під час трудового і професій ного навчання при порушеннях ними
вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або
призвели до травм, аварій , пожеж тощо.
Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з
групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу
визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що
спричинили й ого потребу.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
- при ліквідації аварії, стихій ного лиха;
- при виконанні робіт, на які відповідно до законодавства оформляють наряд-
допуск, розпорядження або наказ.
Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з
групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від
виду робіт, що виконуватимуться.
№23
До роботи з легкозай мистими та горючими рідинами (ЛЗР і ГР), іншими
вогненебезпечними та вибухонебезпечними речовинами (ОВ і ВВ) допускаються
особи, не молодше 18 років, які прой шли медичний огляд і не мають
протипоказань, прой шли інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки в
терміни, визначені керівником установи.
2. Працівник повинен бути забезпечений спецодягом, спецвзуттям та іншими
засобами індивідуального захисту відповідно до норм видачі і правильно їх
використовувати під час роботи.
3. До най більш небезпечних у використанні ЛЗР відносяться спирт, ефір, бензин,
гас, різні органічні розчинники. Вони здатні створювати вибухонебезпечні
концентрації парів у повітрі, зай мання яких може статися від іскри або відкритого
вогню. Причинами виникнення пожеж можуть бути несправна електроапаратура і
проводка до неї, необережне поводження з вогнем та електронагрівальними
приладами, розряди статичної електрики.
4. Місця для роботи з ЛЗР, ГР, ОВ повинні бути забезпечені необхідними засобами
пожежогасіння, надання невідкладної медичної допомоги, справної витяжною
вентиляцією і автоматичною пожежною сигналізацією.
5. У виробничих, складських та інших приміщеннях з наявністю горючих
матеріалів, а також матеріалів і виробів у горючій упаковці електричні світильники
повинні мати закрите або захищене виконання (із скляними ковпаками).
Освітлювальна арматура та мережі електроживлення у вибухонебезпечних зонах
повинні бути у вибухозахищеному виконанні і відповідати класу приміщення.
6. У лабораторіях та інших приміщеннях допускається зберігання ЛЗР у кількостях,
що не перевищують змінну потребу.
7. Місця зберігання ЛЗР, ГР, ОВ повинні відповідати вимогам правил пожежної
безпеки.
№19№20
1. Перед вмиканням електроприладу необхідно візуально перевірити електрошнур
на наявність механічних пошкоджень.
2. Електроприлад повинен бути надій но заземлений згідно з правилами установки
приладу.
3. Забороняється працювати з електроприладом вологими руками.
4. Не можна залишати електроприлад без нагляду на довгий час, після закінчення
роботи перевірити, чи все вимкнено.
5. При виявленні або виникненні несправності в електроприладі негай но
викликати електрика, що обслуговує прилад.
6. Категорично заборонено виконувати будь-які ремонтні роботи самостій но.
7. Якщо виникло полум’я, або чути запах диму, горілої ізоляції, потрібно негай но
повідомити про це керівнику.
8. Ніколи не гаси електроприлади водою.
Надання першої медичної допомоги у разі ураження електричним струмом
Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить від
швидкості та правильності дій осіб, що надають допомогу. Передусім потрібно
якнай швидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо
відключити електричне обладнання від мережі, потрібно одразу звільнити
потерпілого від струмоведучих частин, не торкаючись при цьому потерпілого.
Заходи до лікарської допомоги після звільнення потерпілого від струму залежать
від того, в якому він стані. Допомогу потрібно надавати негай но, якщо можливо —
на місці події, одночасно викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не
знепритомнів, потрібно забезпечити й ому на деякий час спокій , не дозволяючи
рухатися до прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає нечасто і судорожно, але
прослуховується пульс, потрібно негай но зробити й ому штучне дихання. У разі
зупинки дихання, розширенні зіниць і посинінні шкіри потрібно робити штучне
дихання і непрямий масаж серця.
Невідкладна допомога.
Насамперед постраждалого звільняють від контакту з електрострумом (якщо це не
зроблено раніше). Вимикають джерело електроживлення, а якщо це неможливо,
відкидають обірваний провід діелектричним предметом (дерев'яним сухим
ціпком). Якщо той , хто надає допомогу, одягнений у гумові чоботи і гумові
рукавички, то можна відтягнути потерпілого від електропроводу. При зупинці
дихання проводять штучне дихання, вводять серцево-судинні засоби (0,1% розчин
адреналіну - 1 мл, 10% розчин кофеїну -1 мл підшкірно), засоби, що стимулюють
дихання (1% розчин лобеліну - 1 мл внутрівенно чи повільно внутрішньом'язово),
потім накладають стерильну пов'язку на електроопікову рану.
Штучне дихання продовжують киснево-повітряною сумішшю чи чистим киснем
через маску, внутрівенно вводять 40% розчин глюкози з 0,5 мл 0,006% розчину
корглікону. Штучне дихання не припиняють протягом тривалого часу. При зупинці
серця - непрямий масаж серця, 0,1 % розчину адреналіну - 1 мл і 10 мл 10% розчину
хлориду кальцію.
Госпіталізація.
№10
Усі працівники під час влаштування на роботу та періодично повинні проходити на
підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної
допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій у
разі виникнення аварій них ситуацій , пожеж і стихій них лих.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються
на вступний , первинний , повторний , позаплановий та цільовий .
Вступний інструктаж проводиться:
- з усіма працівниками, які прий маються на постій ну або тимчасову роботу
незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;
- з працівниками інших організацій , які прибули на підприємство і беруть
безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для
підприємства;
- з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового
або виробничого навчання;
- з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, а в разі
відсутності на підприємстві такої служби - іншим фахівцем, на якого наказом по
підприємству покладено ці обов'язки.
Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що
спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів
навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою
охорони праці, з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість
інструктажу затверджуються керівником підприємства.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації
вступного інструктажу, який зберігається службою охорони праці або працівником,
що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про
прий няття працівника на роботу.
№18
Гігієна праці – це галузь практичної й наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я
працівника під впливом умов праці й на цій основі обґрунтовує заходи і засоби
збереження та зміцнення здоров'я працюючого, профілактики несприятливого
впливу умов праці.
Основними завданнями гігієни праці є, зокрема, такі:
- вивчення впливу на людину небезпечних і токсичних речовин, що викидаються в
навколишнє середовище внаслідок технологічних процесів, роботи устаткування,
та розроблення заходів захисту від них;
- вивчення впливу шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання на організм людини
і розроблення заходів захисту від цих чинників;
- вивчення освітленості робочих місць та розробка заходів і засобів з й ого
нормалізації;
- розробка методів і засобів контролю умов праці;
- розробка та впровадження індивідуальних засобів захисту;
- розробка та обґрунтування вимог до санітарно-побутового забезпечення
працівників.
Виробнича санітарія – система організацій них заходів і засобів, які запобігають чи
зменшують дію шкідливих виробничих факторів на працюючих.
До виробничої санітарії належить санітарна техніка (системи і пристрої
вентиляції, опалення, кондиціювання повітря, теплопостачання, водопостачання,
освітлення, захисту людини від шуму і вібрації, шкідливих випромінювань і полів,
санітарні й побутові споруди і пристрої тощо).
Санітарія і гігієна праці розглядають ряд факторів, що можуть впливати на
здоров'я і самопочуття людини, визначають джерела цих факторів і встановлюють
способи захисту від них.
№27
До первинних засобів пожежогасіння належать:
вогнегасники;
пожежні крани-комплекти, ручні насоси
лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;
ящики з піском, бочки з водою;
азбестові полотнища, повстяні мати та ін.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які
встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають
бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний .
Серед первинних засобів пожежогасіння най важливішу роль відіграють
вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.
Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та
пересувні (до 450 кг).
Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л),
пересувні (понад 10л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх
об'єм.
Най більш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння
лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В,
твердих та газоподібних речовин.
Най більш розповсюдженими є:
ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні;
ОПА-50, ОПА-100 — пересувні.
Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для й ого
подачі.
Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах,
автомобілях і для невеликих об'ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під
напругою до 1000В.
У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим
тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований
спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за
допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні,
зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури
- 80?С.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків
пожеж.
№17
Законодавство України про охорону праці – це система взаємопов’язаних законів та
інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері реалізації
державної політики щодо соціального захисту громадян в процесі трудової
діяльності.
Воно складається із Закону України “Про охорону праці”, Кодексу законів про
працю України, Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професій ного захворювання,
які спричинили втрату працездатності” та прий нятих відповідно до них
нормативно-правових актів.
Базується законодавство України про охорону праці на Конституції України, яка
встановлює право людини на належні, безпечні і здорові умови праці (стаття 43),
право на відпочинок, що забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку,
оплачуваної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих
професій та виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час (стаття 45).
Конституція України передбачає спеціальні заходи щодо охорони праці і здоров’я
жінок (стаття 24) та інше.
Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний захист, що
включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності (стаття 46); охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне
страхування (стаття 49); право знати свої права та обов’язки (стаття 57) та інші
загальні права громадян.
Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон України “Про охорону
праці”, який був прий нятий в незалежній Україні одним із перших 14 жовтня 1992
(нова редакція № 229-IV від 21.11.2002), він визначає основні положення щодо
реалізації конституцій ного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у
процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за
участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником
з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний
порядок організації охорони праці в Україні.
Іншим важливим законом в галузі охорони праці є Кодекс законів про
працю (КЗпП, № 322-VIII від 10.12.71), що регулює трудові відносини всіх
працівників, встановлює високий рівень умов праці, всебічну охорону трудових
прав працівників, (розділ XI “Охорона праці”). Норми щодо охорони праці містяться
в багатьох статтях інших глав КЗпП України: “Трудовий договір”, “Робочий час”,
“Час відпочинку”, “Праця жінок”, “Праця молоді”, “Професій ні спілки”, “Нагляд і
контроль за додержанням законодавства про працю”.
№11
робочому місці з працівником:
- новоприй нятим (постій но чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи,
яка використовує най ману працю;
- який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;
- який буде виконувати нову для нього роботу;
- з відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь
у виробничому процесі на підприємстві.
Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:
- до початку трудового або професій ного навчання;
- перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням
різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.
Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху
за чинними на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до
виконуваних робіт.
Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни,
визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, що діють у галузі, або
роботодавцем з урахуванням конкретних умов праці, але не менше:
- на роботах з підвищеною небезпекою - одного разу на три місяці;
- для решти робіт - одного разу на шість місяців.
Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з
групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом
переліку питань первинного інструктажу.
№22
1.До роботи з легкозай мистими та горючими рідинами (ЛЗР і ГР), іншими
вогненебезпечними та вибухонебезпечними речовинами (ОВ і ВВ) допускаються
особи, не молодше 18 років, які прой шли медичний огляд і не мають
протипоказань, прой шли інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки в
терміни, визначені керівником установи.
2. Працівник повинен бути забезпечений спецодягом, спецвзуттям та іншими
засобами індивідуального захисту відповідно до норм видачі і правильно їх
використовувати під час роботи.
3. До най більш небезпечних у використанні ЛЗР відносяться спирт, ефір, бензин,
гас, різні органічні розчинники. Вони здатні створювати вибухонебезпечні
концентрації парів у повітрі, зай мання яких може статися від іскри або відкритого
вогню. Причинами виникнення пожеж можуть бути несправна електроапаратура і
проводка до неї, необережне поводження з вогнем та електронагрівальними
приладами, розряди статичної електрики.
4. Місця для роботи з ЛЗР, ГР, ОВ повинні бути забезпечені необхідними засобами
пожежогасіння, надання невідкладної медичної допомоги, справної витяжною
вентиляцією і автоматичною пожежною сигналізацією.
5. У виробничих, складських та інших приміщеннях з наявністю горючих
матеріалів, а також матеріалів і виробів у горючій упаковці електричні світильники
повинні мати закрите або захищене виконання (із скляними ковпаками).
Освітлювальна арматура та мережі електроживлення у вибухонебезпечних зонах
повинні бути у вибухозахищеному виконанні і відповідати класу приміщення.
6. У лабораторіях та інших приміщеннях допускається зберігання ЛЗР у кількостях,
що не перевищують змінну потребу.
7. Місця зберігання ЛЗР, ГР, ОВ повинні відповідати вимогам правил пожежної
безпеки.
№4
Відповідно до Закону "Про охорону праці" державне управління охороною праці в
Україні здій снюють:
• Кабінет Міністрів України;
• спеціально уповноважений урядовий орган державного управління охороною
праці - державний комітет із нагляду за охороною праці, що входить до складу
Кабінету Міністрів (Держнаглядохоронпраці);
• на галузевому рівні - міністерства та інші центральні органи державної
виконавчої влади;
• на регіональному рівні - місцева державна адміністрація й органи місцевого
самоврядування.
Кабінет Міністрів і Держнаглядохоронпраці України здій снюють управління
охороною праці на загальнодержавному рівні. Окремі загальнодержавні
управлінські функції делеговані Міністерству праці та соціальної політики,
Міністерству охорони навколишнього природного середовища, Міністерству
охорони здоров'я і Міністерству надзвичай них ситуацій України. Управлінський
вплив на охорону праці в окремих галузях, регіонах та на окремих підприємствах ці
органи можуть здій снювати як безпосередньо, так і через органи галузевого,
регіонального управління охороною праці та органи управління охороною праці
окремого підприємства або їх об'єднання. Інші органи державного управління
забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці на
регіональному чи галузевому рівні. Саме в цій частині державного управління
охороною праці, з одного боку, окремі управлінські функції органів управління
перетинаються і дублюються, а з іншого, при недостатньому рівні координації
роботи цих управлінських органів можливі певні пропуски і недогляди в роботі.
Система державного управління охороною праці як у галузі, так і в регіоні є
дворівневою. Верхній рівень системи (1) - загальнодержавне управління, що
здій снюється названими органами, нижчий рівень системи (2) - регіональне і
галузеве управління, що здій снюється, відповідно, місцевою державною
адміністрацією, радами народних депутатів і галузевими міністерствами. У свою
чергу, регіональне управління залежно від адміністративно-територіального
поділу може виконуватися на обласному, міському, рай онному і селищному рівнях.
№1
Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організацій но-
технічних, санітарно-гігієнічних i лікувально-профілактичних заходів та засобів,
спрямованих на збереження життя, здоров’я i працездатності людини у процесі
трудової діяльності.
Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від
форм власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також
залучені до праці на цих підприємствах.
Дисциплiна охорони праці – комплексна дисциплiна. Вона мiстить:
I. Правовi та органiзацiйнi аспекти охорони праці (законодавство з охорони
праці).
II. Виробничу санiтарiю:
а) оздоровлення повiтря робочого середовища (мiкроклiмат, запиленність,
вентиляцiя);
б) освiтлення виробничих приміщень;
в) шум;
г) вiбрацiя;
д) iонiзуючi випромiнювання .
III. Технiку безпеки:
а) електробезпека;
б) безпека експлуатацiї герметичних систем, що знахо-дяться пiд тиском;
в) безпека експлуатацiї пристроїв, машин та механiзмiв.
IV. Пожежну безпеку.
"Охорона праці в галузі" – це дисципліна, яка вивчає системи заходів правового,
соціально - економічного, організацій но - технічного, санітарно - гігієнічного і
лікувально-профілактичного характеру, що спрямовані на збереження здорових і
безпечних умов праці фахівців в галузі.
Об’єктами вивчання курсу є:
умови та особливості праці фахівців в галузі;
вплив шкідливих та небезпечних виробничих чинників на здоров’я
людей ;
заходи та засоби, що визначають нешкідливі та безпечні умови праці при
експлуатації інженерного обладнання.
 №25
Робітникам і службовцям при проведенні робіт зі шкідливими умовами праці, в
особливих температурних умовах, забрудненому середовищі безкоштовно
видаються спецодяг, взуття та інші знаряддя індивідуального захисту. У
туристських комплексах для захисту від отруй них, шкідливих речовин тощо
застосовуються різні знаряддя Індивідуального захисту органів дихання
(протигази, респіратори); рук (рукавиці, рукавички); обличчя (захисні маски);
органів слуху (протишумні навушники, вкладиші); очей (захисні окуляри), а також
спеціальний одяг (куртки, штани, халати, фартухи) і дерматологічні засоби (пасти,
креми, мазі).
Фільтруючі респіратори залежно від призначення поділяються на протипилові.
протигазовій універсальні. В умовах туристських комплексів най більш прий нятний
протипиловий респіратор У-2К (захист від пилу рослинного й іншого походження),
а також типу "Пелюсток" одноразового застосування.
Адміністрація туристських комплексів зобов'язана стежити за тим, щоб працівники
при проведенні різних робіт користувалися виданими їм засобами індивідуального
захисту. При видачі проводиться інструктаж Із правил користування та
най простіших способів перевірки придатності засобів до експлуатації, а в
необхідних випадках - тренування з метою засвоєння способів і прий омів
застосування засобів індивідуального захисту.
Обов'язковими умовами правильної експлуатації засобів Індивідуального захисту є
попереднє випробування й перевірка IX справності, проведені у встановлений
термін, тому що навіть незначна несправність може призвести до нещасного
випадку. Контроль за дотриманням строків і правильністю виконання
перевірочних випробувань покладено на відомчі служби охорони праці, органи
державного нагляду та громадського контролю.
Обов'язком адміністрації та служб охорони праці туристського комплексу є
забезпечення належних умов зберігання санспецодягу та засобів індивідуального
захисту, правил догляду за ними й своєчасного ремонту.
Класифікація за призначенням
За призначенням фільтрувальні ЗІЗОД ділять на:
- протипилові (протиаерозольні) - для захисту від різних
аерозолів (дим, тумани, пил) шкідливих речовин;
- газопилозахисні (протигазоаерозольні) - для захисту
одночасно від газів, парів і аерозолів шкідливих речовин;
- протигазові (газозахисні) - для захисту від газів і парів
шкідливих речовин.
Фільтри у фільтрувальних ЗІЗОД повинні забезпечувати за
технічними характеристиками захист від аерозолів (протиаерозольні
фільтри), газів/парів (протигазові фільтри) або одночасний захист
від аерозолів і газів/парів (комбіновані фільтри).
Протигазові й комбіновані фільтри ЗІЗОД поділяють на марки
(або типи), призначені для захисту від певних груп газів і парів.
№5
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 44) державний нагляд за
додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці
здій снюють:
— Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнагляд-
охоронпраці);
— Державний комітет України з ядерної та радіацій ної безпеки;
— органи державного пожежного нагляду управління пожежної
охорони Міністерства внутрішніх справ України;
— органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби
Міністерства охорони здоров'я України.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону
праці здій снюється Генеральним прокурором України і і підпорядкованими
йому прокурорами.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких
господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих
державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до
положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України .
Посадові особи органів державного нагляду за охороною npaujj (державні
інспектори) мають право:
— безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні
підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону
праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та
інформацію .з даних питань;
— надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам,
керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим,
місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних
органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання
розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі
охорони праці;
- зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів,
дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо
охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;
— притягати до адміністративної відповідальності працівників,
винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про
охорону праці;
— надсилати власникам, керівникам підприємств подання про
невідповідність окремих посадових осіб зай маній посаді, передавати
в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення
їх до кримінальної відповідальності.
Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок
опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів про
охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих
питань.
Власник повинен безплатно створити необхідні умови для роботи представників
органів державного нагляду за охороною праці.
Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть
відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з
законодавством.
№26
Пожежа - неконтрольоване горіння позаспеціальним осередком, що завдає
моральні і матеріальні збитки, а іноді призводить до загибелі людей .
Причини виникнення пожеж:
- недотримання правил пожежної безпеки;
- необережне поводження з вогнем;
- несправність електрообладнання;
- аварії, катастрофи;
- природні явища.
Процес горіння можливий за наявності: горючої речовини, джерела
запалювання, окислювача.
Горюча речовина - тверда, рідка або газоподібна речовина, здатна окислюватись з
виділенням тепла та випромінюванням світла.
Окислювач -кисень, хлор, фтор, сірка та інші речовини, які при нагріванні або ударі
мають здатність розкладатися з виділенням кисню.
Джерело запалювання -вплив на горючу речовину та окислювач, що може
спричинити загорання. Джерела запалювання поділяються на відкриті і приховані.
За відсутності одного з трьох факторів процес горіння не виникає
Для успішного проведення протипожежної профілактики на підприємствах
важливо знати основні причини пожеж. На основі статистичних даних можна
зробити висновок, що основними причинами пожеж на виробництві є:
— необережне поводження з вогнем;
— незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушенн5
правил їх монтажу та експлуатації;
— порушення режимів технологічних процесів;
— несправність опалювальних приладів та порушення правил їх
експлуатації;
— невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної
безпеки.
Дуже часто пожежі на виробництві спричинені необережним поводженням з
вогнем. Під цим, як правило, розуміють паління в недозволених місцях та
виконання так званих вогневих робіт. Вогневими роботами вважають виробничі
операції, пов'язані з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та
нагрівом деталей , устаткування, конструкцій до температур, що здатні викликати
зай мання горючих речовин і матеріалів, парів легкозай мистих рідин. До вогневих
робіт належать: газо- та електрозварювання, бензино- та газорізання, паяльні
роботи, варки бітуму та смоли, механічна обробка металу з утворенням іскор.
№6
Згідно з Законом України "Про охорону праці" служба охорони праці створюється
роботодавцем для організації виконання правових, організацій но-технічних,
санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів,
спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професій ним захворюванням і
аваріям у процесі праці.
Роботодавець з урахуванням специфіки виробництва, видів діяльності, чисельності
працівників, умов праці тощо розробляє та затверджує Положення про службу
охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони
праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до
законодавства.
Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50
осіб і більше. В інших випадках функції цієї служби можуть виконувати за
сумісництвом особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю
працюючих до 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть
залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну
підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. За своїми
посадами та заробітною платою керівники та спеціалісти служби охорони праці
прирівнюються до керівників та спеціалістів основних виробничо-технічних служб
підприємства. Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може
функціонувати як самостій ний структурний підрозділ або у вигляді групи
спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом. Служба охорони
праці формується зі спеціалістів, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем
виробництва не менше трьох років.
Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам структурних
підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.
Служба охорони праці вирішує завдання:
- забезпечення фахової підтримки рішень роботодавця з питань охорони праці;
- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
- забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
- професій ної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони
праці, пропаганди безпечних методів праці;
- вибору оптимальних режимів праці й відпочинку працівників;
- інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони
праці.
Служба охорони праці виконує такі основні функції:
- опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці;
- здій снює оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;
- складає разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні заходи
щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища, а також розділ "Охорона праці" у колективному договорі;
- проводить з працівниками вступний інструктаж з охорони праці;
- готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці й подає їх на
розгляд роботодавцю;
- забезпечує належне оформлення і зберігання документації з питань охорони
праці;
- розглядає факти наявності виробничих ситуацій , небезпечних для життя чи
здоров'я працівників або людей , які їх оточують, у випадку відмови з цих причин
працівників від виконання дорученої їм роботи.
№15
Трудове право передбачає два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну.
Дисциплінарна відповідальність - один з видів юридичної відповідальності. Вона
полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим
ним органом за скоєний дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні
стягнення, передбачені нормами трудового права.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки
один з видів стягнення -догана або звільнення.
Стягнення — правове покарання, яке настає за порушення адміністративного або
дисциплінарного законодавства.
За вчинення проступків можуть застосовуватись такі стягнення: попередження;
штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об’єктом проступку; конфіскація: предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об’єктом проступку; грошей , одержаних внаслідок
вчинення проступку; позбавлення спеціального права, наданого даному
громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
громадські роботи; виправні роботи; адміністративний арешт за вчинення
проступку.
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним
органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з
дня й ого виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з
тимчасовою непрацездатністю або перебування й ого у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з
дня вчинення проступку
До застосування стягнення від порушника трудової дисципліни повинні бути
витребувані пояснення в письмовій формі. Відмова працівника дати пояснення не
може бути перешкодою для застосування стягнення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне
дисциплінарне стягнення.
Звільнення працівника за порушення трудової дисципліни допускається тільки у
визначених законом випадках:
 за систематичне порушення трудової дисципліни;
 за прогул без поважних причин;
 за появу на роботі у стані наркотичного, токсичного або
алкогольного сп’яніння;
 за крадіжку речей власника;
 за однократне порушення трудової дисципліни керівниками та
деякими іншими працівниками.
При застосуванні стягнення повинні враховуватися тяжкість
вчиненого проступку працівника і заподіяна ним шкода,
обставини, при яких вчинено проступок, попередня робота і
поведінка.
№29
Система попередження пожежі - це комплекс організацій них заходів та технічних
засобів, спрямованих на усунення умов виникнення пожежі (ДСТУ 2272-93).
Основним принципом цієї системи є положення про те, що горіння (пожежа)
можливе тільки за певних умов. Такою умовою є наявність трьох факторів: горючої
речовини, окислювача та джерела зай мання. Крім того, необхідно, щоб горюча
речовина була нагріта до певної температури і перебувала у відповідному
співвідношенні з окислювачем, а джерело зай мання мало необхідну енергію для
початкового імпульсу (зай мання).
Система попередження пожежі включає, перш за все, два основних напрямки: 1)
попередження формування горючого середовища; 2) запобігання виникненню в
цьому середовищі (або привнесення в нього) джерела зай мання.
Попередження формування горючого середовища або вибухонебезпечної суміші
досягається за рахунок:
• максимально можливого використання неспалимих та важко-спалимих
матеріалів (облицювання, оштукатурювання, просочення антипіренами та ін.);
• обмеження маси і (або) об'єму горючих речовин та вибухонебезпечних речовин і
матеріалів, а також забезпечення безпечного способу їх розміщення (зонування
територій з урахуванням рельєфності);
• надій на ізоляція та герметизація горючого середовища та вибухонебезпечної
суміші, розміщення в кабінах, камерах, відсіках, попередження витікання, контроль
відкладень вибухонебезпечного пилу;
• підтримання концентрацій горючих газів, пари і вибухонебезпечних сумішей за
межами їх спалахування (відведення, видалення горючих та вибухонебезпечних
речовин, робоча й аварій на вентиляція, конструкцій ні та технологічні рішення;
контроль повітряного середовища);
• застосування інертних (флегматизуючих) домішок (азот, вуглекислий газ, водяна
пара), які роблять середовище негорючим, та інгібуючих (хімічно активних
компонентів), які сприяють припиненню горіння;
• підтримання в горючому середовищі температури,, тиску, а також концентрації
небезпечних компонентів за межами спалаху суміші (герметизація та інші
конструктивні й технологічні рішення).
Попередження виникнення у горючому середовищі (або принесення в нього)
джерела зай мання досягається за рахунок:
• використання обладнання та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел
зай мання;
• застосування електрообладнання, що відповідає за виконанням класу пожежо- та
вибухонебезпечності приміщень і зон, групі й категорії вибухонебезпечної суміші;
• виконання вимог спільного зберігання речовин і матеріалів;
• використання обладнання, яке задовольняє вимоги електростатичної
іскронебезпечності;
• улаштування молнієзахисту;
• організації автоматичного контролю параметрів, виявлення джерела зай мання;
• заземлення обладнання подовжених металоконструкцій ;
• використання при роботі з легкозай мистими рідинами інструменту, який
виключає іскроутворення;
• ліквідації умов самозай мання речовин і матеріалів.
Якщо немає підстав вважати безумовно неможливим утворювання горючого
середовища та джерела зай мання або джерела ініціювання вибуху, тоді
реалізовується принцип локалізації осередку пожежі або вибуху застосування
пожежо-вибухозахисту.
 №28
Система протипожежного водопостачання являє собою комплекс інженерних
водопровідних пристроїв та споруд, призначених для забору води з вододжерела, її
транспортування, зберігання запасів та подавання до місця пожежі. Призначення
системи протипожежного водопостачання полягає в забезпеченні подавання
необхідних об'ємів води потрібного напору протягом нормативного часу гасіння
пожежі за умови достатнього ступеня надій ності всього комплексу водопровідної
споруди.
Протипожежне водопостачання відноситься до одного з основних пристроїв
пожежогасіння на об'єкті і включає: вододжерела (ставки, річки, спеціальні ємкості
і ін.); насосні станції, мережі трубопроводів по території з установкою гідрантів
(зовнішній протипожежний водопровід), а також мережа трубопроводів в будівлях
і спорудах з пожежними кранами (внутрішній протипожежний водопровід).
За наявності поблизу (на відстані до 200 м) або на території об'єкту таких
вододжерел, як водой мище, річка, відкриті канали (за винятком забруднених
стоків), що підводять (що відводять) воду, градирень і тому подібне, до них має
бути влаштований під'їзд для установки пересувної пожежної техніки з метою
забору води. Під'їзд має бути позначений покажчиками.
Мережа протипожежного водопроводу повинна забезпечувати певну гнучкість
схеми для надій ної подачі води при відключенні в ремонт відповідних ділянок, а
також необхідний напір і пропускати розрахункову кількість води для
пожежогасіння.
Забороняється проводити додаткові підключення до мережі протипожежного
водопостачання, пов'язані із збільшенням витрати води і пониженням тиску в
мережі, без узгодження з генеральною проектною організацією і проведенням
натурних випробувань на максимальну витрату.
Мережа протипожежного водопроводу повинна забезпечувати певну гнучкість
схеми для надій ної подачі води при відключенні в ремонт відповідних ділянок, а
також необхідний напір і пропускати розрахункову кількість води для
пожежогасіння.
Забороняється проводити додаткові підключення до мережі протипожежного
водопостачання, пов'язані із збільшенням витрати води і пониженням тиску в
мережі, без узгодження з генеральною проектною організацією і проведенням
натурних випробувань на максимальну витрату.
Кожне підприємство повинно бути забезпечене необхідною кількістю води для
здій снення пожежогасіння (виходячи з вимог будівельних норм та інших
нормативних документів).
Залежно від місцевих природних умов, характеру використання води і економічних
міркувань застосовують різні схеми водопостачання. Вибір схеми водопроводу
визначається потужністю джерела водопостачання, якістю води в нім, відстанню
від вододжерела до забезпечуваного водою об'єкту і тому подібне.
Вибір джерела водопостачання у кожному окремому випадку обґрунтовується
техніко-економічними показниками.
Як джерела водопостачання можуть використовуватися відкриті (річки, озера,
водосховища, морить) і підземні (ґрунтові, артезіанські води і т. д.) вододжерела.
Водопроводи розраховують на безперебій ну подачу води для виробничих,
господарських та протипожежних потреб, іноді проектують спеціальні
протипожежні водоводи. V деяких випадках допускається зберігання пожежного
об’єму води у спеціальних резервуарах чи відкритих водой мах.
Протипожежні потреби складаються з розрахункових витрат води на зовнішнє
пожежогасіння через гідрант і внутрішнє пожежогасіння через пожежні кран-
комплекти. спринклерні, дренчерні та інші системи та установки пожежогасіння.
Водопроводи бувають високого та низького тиску. У водопроводах низького тиску,
тиск води для гасіння забезпечується автомашинами, при водопроводах високого
тиску - гасіння пожеж відбувається подачею води безпосередньо від водопровідної
мережі.
№7.№8
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
здій снюють професій ні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і
представників.
Професій ні спілки здій снюють громадський контроль за додержанням
законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці,
належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників
спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного
захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професій ні спілки мають
право вимагати від роботодавця негай ного припинення робіт на робочих місцях,
виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на
підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства
використовують най ману працю, в цілому на період, необхідний для усунення
загрози життю або здоров'ю працівників.
Професій ні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов
праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи
експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону
праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професій них
захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити
роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони
праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
У разі відсутності професій ної спілки на підприємстві громадський контроль за
додержанням законодавства про охорону праці здій снює уповноважена най маними
працівниками особа.
'Відповідно до Типового положення, уповноважені з питань охорони праці, з метою
створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного
усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:
— виконанням вимог законодавчих та нормативних актів про
охорону праці;
— забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони
праці, які діють в межах підприємства, та додержання їх вимог
працівниками;
- своєчасним і правильним розслідуванням, документальним
оформленням та обліком нещасних випадків та професій них
захворювань;
— використанням фонду охорони праці підприємства за й ого
призначенням, та інше.
Уповноважені з охорони праці мають право:
— безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання
працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах
підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого й ого обрав;
— вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для
розгляду власником (керівником структурного підрозділу) пропозиції
щодо усунення виявлених порушень;
— вимагати від май стра, бригадира чи іншого керівника
виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі
створення загрози життю або здоров'ю працюючих;
— вносити пропозиції про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці.
№2
Залежно від часу дії та інтенсивності виробничі чинники можуть бути
небезпечними або шкідливими. У разі миттєвої дії залежно від часу дії та
інтенсивності виробничі чинники можуть бути небезпечними або шкідливими. У
разі миттєвої дії чинник стає небезпечним, а при тривалому впливі він є
шкідливим.
Небезпечним називають виробничий чинник, дія якого на організм працюючого у
відповідних умовах може призводити до травм або іншого раптового, різкого
погіршення стану здоров’я.
Шкідливим називається виробничий чинник, дія якого на організм працюючого
може призводити у певних умовах до захворювання чи зниження рівня
працездатності.
Згідно з державним стандартом шкідливі і небезпечні чинники за природою їх
впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До фізичних небезпечних і шкідливих чинників належать:
 рухомі машини та механізми, незахищені рухомі елементи
обладнання, рухомі заготовки, конструкції, що рухаються або
обвалюються; високий рівень запиленості і загазованості
повітря;
 підвищена або низька температура повітря, поверхонь
обладнання, вологість повітря, тиск повітря або швидкість руху
повітря;
 підвищений рівень шуму або вібрації, ультразвуку та
іонізуючого випромінювання;
 небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замикання
якої може відбутися через тіло людини, підвищений рівень
статичного струму, підвищена напруженість електричного або
магнітного полів;
 відсутнє або недосконале природне освітлення, недостатня
освітленість робочої зони, підвищена яскравість світла,
відсутність контрасту між фоном та об’єктом розрізнення,
блиск, підвищена пульсація світлового потоку, підвищений
рівень ультрафіолетового або інфрачервоного
випромінювання;
 гострі краї, зазубреність і шорсткість поверхонь, заготовок,
інструментів та обладнання;
 розташування робочого місця на значній висоті відносно
поверхні землі або підлоги;
 невагомість.
Хімічні небезпечні й шкідливі виробничі чинники поділяються:
№24
Розслідування та облік нещасних випадків, професій них захворювань і аварій на
виробництві організовує роботодавець відповідно до Положення про порядок
розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професій них захворювань і
аварій на виробництві.
Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми,
у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою,
гострі професій ні захворювання і гострі професій ні та інші отруєння, теплові удари,
опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та
іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій ,
пожеж, стихій ного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичай ні
події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори,
що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи
більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу
терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на
підприємстві.
До гострих професій них отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового
(протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів,
шкідливих речовин.
Визнаються пов'язаними з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 про
нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових
(посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, які сталися під час:
- перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці
роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на
підприємство і до й ого виходу (який повинен фіксуватися відповідно до правил
внутрішнього трудового розпорядку) або за дорученням роботодавця в неробочий
час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;
- приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання
заходів особистої гігієни перед початком роботи і після її закінчення;
- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на
транспортному засобі іншого підприємства, яке надало й ого згідно з договором
(заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;
- використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу
або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;
- проведення дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий , тобто дій ,
які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника
(надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження
можливих аварій або рятування людей та май на підприємства, інші дії за наявності
розпорядження роботодавця тощо);
- ліквідації аварій , пожеж та наслідків стихій ного лиха на виробничих об'єктах і
транспортних засобах, що використовуються підприємством;
- надання підприємством шефської допомоги;
- перебування на транспортному засобі або на й ого стоянці, на території вахтового
селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного
випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з
дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;
- прямування працівника до (між) об'єкта (ми) обслуговування за затвердженими
маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;
- прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до
завдання про відрядження.
№16
Кодексом законів про працю України забороняється застосування праці жінок на
важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а
також на підземних роботах (окрім нефізичних робіт - по санітарному та
побутовому обслуговуванню). Піднімання та пересування вантажів допускається
тільки в межах санітарних норм (до 7 кг при постій ному перенесенні і до 10 кг при
періодичному). Робота жінок обмежується у нічний час. Дозвіл на нічні роботи
може бути отриманий при особливій необхідності (як тимчасовий захід). Вагітні
жінки і ті, що мають дітей до 3-х років, не залучаються до роботи в нічні години і
вихідні дні, до надурочних робіт, а також не направляються у відрядження.
Жінки, що мають дітей 3-14 років або дітей -інвалідів, не залучаються до
надурочних робіт і не направляються у відрядження без їх згоди. Жінок із дітьми
віком до 3-х років можуть, за їх бажанням, переводити на легшу або зручнішу для
них роботу із збереженням середньомісячного заробітку. Це стосується і вагітних
жінок.
Пільги вагітним жінкам і при пологах: надається відпустка - 70 календарних днів до
пологів і 56 після пологів, до 2-х років по догляду за дитиною з виплатою допомоги
по соціальному страхуванню, до 3-х років без збереження заробітної плати. За
медичним висновком (догляд дитини) відпустка може досягати 6 років.
Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж
роботи і професій ний стаж.
Вагітність жінки та її діти (незалежно від віку) не можуть бути причиною
звільнення або відмови у прий нятті на роботу. Передбачено позачергове
забезпечення путівками до санаторію або будинку відпочинку жінок з дітьми віком
до 14 років і надання їм матеріальної допомоги.
Працівники віком до 18 років користуються такими ж правами, що і повнолітні, а
в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці
користуються пільгами.
Дозволяється прий мати на роботу молодь віком від 16 років. У виняткових
випадках, за погодженням із профспілками, можуть прий матись на роботу 15-річні
особи. Для практичної підготовки молоді, що навчається, допускається прий мати з
14 років учнів загальноосвітніх шкіл і професій них навчальних закладів для
виконання легкої роботи у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або
особи, яка їх замінює.
Особи до 18 років прий маються на роботу після попереднього медичного огляду і, в
подальшому, до 21 року щороку підлягають обов'язковому медичному огляду.
Усі працівники до 18 років не можуть бути залучені до виконання важких або
небезпечних робіт, до робіт із шкідливими умовами праці, а також до нічних,
надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Для працівників віком від 16 до 18 років
робочий тиждень не повинен перевищувати 36 годин, для осіб віком від 15 до 16
років і для учнів 14-15 років, що працюють під час канікул, - 24 години.
Навчання (професій ну підготовку) і підвищення кваліфікації молоді роботодавець
проводить індивідуально або в бригадах за рахунок підприємства. Законодавство
вимагає створення належних умов, що дозволяють поєднувати роботу з навчанням.
Виробниче навчання та підвищення кваліфікації робітників може здій снюватися в
робочий час. Після закінчення виробничого навчання присвоюється кваліфікація
згідно з тарифно-кваліфікацій ним довідником, і надається робота відповідно до
набутої кваліфікації. За час навчання виплачується заробітна плата.
Для здачі вступних іспитів до вищих і середніх спеціальних закладів працюючій
молоді надається відпустка:
- для вступу до вищих навчальних закладів - 15 календарних днів;
- для вступу до середніх навчальних закладів - 10 календарних днів.
Молодь, що навчається, може отримати 1 вільний день на тиждень без збереження
зарплати. Пільги мають студенти заочних і вечірніх відділень ВНЗ. Студентам-
заочникам один раз на рік оплачується проїзд до місця навчання і назад.
№14
Трудови́ й догові́р — угода між працівником і власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник
зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням
внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачувати працівникові
заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,
передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці
шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох
підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене
законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений
строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що
укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір
укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на
невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її
виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених
законодавчими актами. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій
формі, і також за вимогою працівника
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати:паспорт або
інший документ, що посвідчує особу;копію довідки про присвоєння
ідентифікацій ного коду; трудову книжку; у випадках, передбачених
законодавством, також: • документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію); •
довідку про стан здоров'я; • інші документи. Укладення трудового договору
оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним
органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається
укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника
фактично було допущено до роботи.
При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін
випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка й ому
доручається. Умова про випробування повинна бути обумовлена в наказі
(розпорядженні) про прий няття на роботу. В період випробування на працівників
поширюється законодавство про працю. Випробування не встановлюється при
прий нятті на роботу:
♦ осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
♦ молодих робітників після закінчення професійних навчальних закладів;
♦ молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
♦ осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невій ськової) служби;
♦ інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної
№13
Основні принципи трудового права за спрямованістю умовно об'єднуються в три
групи, кожна з яких базується на таких основних джерелах трудового права, як
Конституція України та КЗпП України. Перша група містить принципи, що
сприяють залученню до праці, забезпеченню зай нятості й раціональному
використанню робочої сили. Друга група об'єднує принципи, спрямовані на
забезпечення високого рівня умов праці й охорони трудових прав. Третя група
включає принципи, що розкривають сутність виробничої демократії та сприяють
розвиткові особистості працівника в процесі праці.
Першу групу складають три основних принципи трудового права:
- свобода праці й зай нятості, заборона примусової праці (ст. 43 Конституції України,
статті 5, 21, 49-4 КЗпП України);
- право на працю, захист від безробіття, допомога в працевлаштуванні та
матеріальна підтримка безробітних (ст. 43 Конституції України, статті 2, 5, гл. III та
III-А КЗпП України);
- рівноправність у праці й зай нятості, заборона дискримінації в праці (ст. 24
Конституції України, статті 2, 2і КЗпП України).
Головним змістом зазначених основних принципів трудового права е єдність
можливостей працівника отримати роботу в роботодавця будь-якої форми
власності відповідно до своєї спеціальності чи професії, у безпечних умовах праці, а
за умови звільнення з роботи чи безробіття реалізується можливість сприяння
держави в працевлаштуванні й матеріальної підтримки тимчасово непрацюючого.
Друга група основних принципів трудового права, на відміну від першої, де
й деться про правове забезпечення виникнення трудових відносин, розкриває зміст
тих основних принципів трудового права, що реалізуються за наявності трудових
відносин. До цієї групи належать такі принципи:
— справедлива винагорода за виконану роботу. Правове забезпечення
здій снюється нормами інститутів: а) оплата праці; б) гарантії і компенсації;
- охорона праці. Правове забезпечення цього принципу здій снюється нормами
таких інститутів: а) трудовий договір (прий няття на роботу, переведення на іншу
роботу); б) охорона праці як загальний інститут, і в тому числі як посилена охорона
праці жінок та молоді контроль за охороною праці; в) норми матеріальної
відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові в разі трудового
каліцтва;
- право на відпочинок. Правове забезпечення цього принципу здій снюється
нормами таких інститутів: а) робочий час; б) час відпочинку; в) поєднання роботи з
навчанням;
- захист трудових прав. Цей принцип забезпечується нормами таких інститутів: а)
нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства; б) повноваження
профспілок і трудових колективів; в) трудові спори.
До третьої групи належать такі принципи: - безплатна професій на підготовка,
перепідготовка й підвищення кваліфікації. Правове забезпечення цього принципу
здій снюється нормами таких інститутів: а) працевлаштування і зай нятість
населення; б) трудовий договір; в) робочий час; г) оплата праці й гарантій ні
виплати;
- виконання трудових обов'язків сторонами трудового договору. Правове
забезпечення цього принципу здій снюється нормами таких інститутів: а) трудова
дисципліна; б) трудовий договір (дисциплінарні звільнення); в) матеріальна
відповідальність сторін трудового договору за заподіяну шкоду; г) розгляд
трудових спорів.
№21
В лабораторії здій снюється робота з хімічними реактивами, скляним посудом,
електричними приладами і тому існують відповідні фактори ризику: ушкодження
шкіри, глаз при роботі з скляним посудом, сильно діючими хімічними речовинами,
отруєння токсичними розчинниками та реагентами, парами розчинників,
можливість виникнення пожеж при роботі з вибухоне-безпечними продуктами, а
також травмування при роботі з електричним обладнанням.
Інструкції з техники безпеки при роботі з електрообладнанням, кислотами та
лугами, органічними розчинниками, токсичними та отруй ними речовинами,
важкими металами, знаходяться на робочих місцях співробітників та у завідуючого
лабораторії. Інструктаж з техніки безпеки та охорони праці як первинний ,
повторний так і позаплановий проводяться для кожного співробітника і всього
персоналу.
На робочих місцях лабораторії знаходяться засоби індивідуального захисту
(фартухи, окуляри, захисні щитки та екрани з оргскла, респіратори, гумові
рукавички), є аптечка першої допомоги. В лабораторії знаходяться вогнегасники,
ящики з піском, тканина, на видних місцях маються інструкції та попереджувальні
таблички з техніки безпеки, план пожежної евакуації.
Вимоги безпеки при роботі з їдкими та отруй ними речовинами.
Луги, кислоти та інші їдкі й отруй ні речовини необхідно набирати у піпетку тільки
за допомогою гумової груші, неприпустимо засмоктувати їдкі й отруй ні рідини у
піпетку ротом.
Усі роботи з кислотами, лугами та іншими їдкими і отруй ними речовинами
необхідно виконувати у гумових рукавичках, фартуху та захисних окулярах.
Бутилі із кислотами слід утримувати в захисній металевій тарі, викладеній
негорючим матеріалом, переносити й піднімати тільки вдвох.
Переливання кислот і лугів із бутлів у більш дрібну тару також необхідно
виконувати вдвох за допомогою сифона і тільки під місцевою витяжною
вентиляцією.
Для приготування розчинів кислот, кислоти необхідно приливати у воду тонкою
цівкою при безперервному переміщуванні, а не навпаки.
Великі шматки їдкої луги треба розколювати та дрібні шматочки у спеціально
відведеному місці, заздалегідь накривши шматки, що розбиваються, щільною
тканиною (бельтингом) або папером. Рекомендується замість монолітних шматків
луги застосовувати лускоподібні. Розчиняти тверду лугу слід шляхом повільного
додання її невеликими шматками до води при безперервному переміщуванні.
Шматочки луги брати тільки щипцями.
Всі операції, пов'язані із застосуванням або можливим утворенням і виділенням
отруй них, їдких, вибухонебезпечних речовин або речовин, які володіють запахом,
виконувати тільки у витяжній шафі при працюючій загальнообмінній вентиляції із
застосуванням засобів індивідуального захисту.
Для нагрівання легкозай мистих та горючих рідин не використовувати відкрите
полум'я.
Змішування або розведення хімічних речовин, що супроводжуються виділенням
тепла слід виконувати в термостій кому або порцеляновому посуді.
При нагріванні рідини у пробірці необхідно спрямовувати її у бік від себе й осіб, які
находяться поруч.
При збовтуванні розчину у колбах і пробірках закривати їх тільки пробками.
Не здій снювати відбір порцій речовин безпосередньо з великих бутлів, бочок.
Не залишати запалені пальники та інші нагрівальні прилади без нагляду.
Не зберігати будь-які речовини невідомого походження без напису й етикеток.
Зливати відпрацьовані ефір, бензол та інші горючі рідини (ГР), відходи кислот і
луги тільки у спеціальну тару.
Одним із важливих заходів щодо збереження чистоти повітря в приміщеннях
лабораторій є вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря чистим,
атмосферним. Вентиляцію (повітрообмін) характеризують вентиляцій ний об'єм і
кратність повітрообміну.
№9
Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників, населення України з
питань охорони праці - один з основних принципів державної політики в галузі охорони
праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова вдосконалення
управління охороною праці та забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо
запобігання аварій і травматизму на виробництві.
Вимоги Типового положення є обов'язковими для виконання усіма центральними і
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,
бюджетними установами та суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми
власності та видів діяльності.
Нагляд за дотриманням даного Типового положення здійснюють органи державного
нагляду за охороною праці, а контроль служби охорони праці центральних та місцевих
органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємств.
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти,
слухачі й студенти під час трудового та професійного навчання проходять на
підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання і перевірку знань з питань
охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також
правил поведінки у разі виникнення аварії. Допуск до роботи (виконання навчальних
практичних завдань) без навчання і перевірки знань з питань охорони праці
забороняється.
На підприємствах на основі Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва
та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються
наказом керівника відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони
праці та формуються плани-графіки проведення навчання і перевірки знань з питань
охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники. Відповідальність за
організацію цієї роботи на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних
підрозділах - на керівників цих підрозділів.
Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників, у тому числі
під час професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації на
підприємстві, здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким
роботодавець доручає організацію цієї роботи.
На підприємстві для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом
керівника створюється відповідна комісія. Головою комісії призначається керівник
підприємства або його заступник, до службових обов'язків якого належить організація
роботи з охорони праці. У разі потреби створення комісій в окремих структурних
підрозділах їх очолюють керівник цього підрозділу чи його заступник.До складу комісії
підприємства входять спеціалісти служби охорони праці, представники юридичної,
виробничих, технічних служб, представник профспілки або вповноважена найманими
працівниками особа з питань охорони праці та ін. Комісія вважається правомочною,
якщо до її складу входять не менше трьох осіб.
а) за характером впливу на органом людини на: експертизи. Усі члени комісії у порядку, встановленому Типовим положенням, повинні пройти
 подразнюючі; навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
 токсичні; Припинення трудового договору — це юридичний факт, що є підставою для Перед перевіркою знань на підприємстві організовують заняття: лекції, семінари та
 сенсибілізуючі; припинення трудових правовідносин. Підставами припинення трудового договору консультації. Перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється за тими
 канцерогенні; є: нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їх
 мутагенні; 1) згода сторін; функціональних обов'язків.
 такі, що впливають на репродуктивну функцію. 2) закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини
б) за шляхами проникнення в організм людини вони бувають такими, що діють фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
через: 3) призов або вступ працівника на вій ськову службу, направлення на
 органи дихання; альтернативну (невій ськову) службу;
4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника
 шлунково-кишковий тракт;
або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового, чи іншого
 шкіряні покрови і слизові оболонки.
уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;
5) переведення працівника за й ого згодою на інше підприємство, в установу,
Біологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники
організацію або перехід на виборну посаду;
включають біологічні об’єкти, дія яких на організм працюючих
6) відмова працівника від переведення, та роботу в іншу місцевість разом з
може призвести до травм або захворювання. До біологічних
підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи
чинників належать:
у зв'язку із зміною істотних умов праці;
а) макроорганізми (рослини і тварини);
7) набрання законної сили вироку суду, яким працівника засуджено (крім випадків
б) мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, коки,
звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до
бацили і т. ін.).
іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
8) підстави, передбачені контрактом.
До психофізіологічних небезпечних і шкідливих чинників належать:
Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії
а) фізичні перенавантаження (статичні і динамічні);
трудового договору.
б) нервово-психічні перенавантаження (розумові, емоцій ні, монотонність або
У разі зміни власника підприємства, а також у разі й ого реорганізації (злиття,
інтенсивність у роботі та ін.).
приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника
продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або
штату працівників.

№30
Засіб індивідуального захисту (313) - це засіб захисту, що одягається на тіло
працівника (або й ого частину) або використовується під час праці. 313
застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та
розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-
планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" на роботах зі шкідливими та
небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненнями або
несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям
безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального
захисту.
Засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗ ОД) - це пристрої, що
забезпечують захист органів дихання людини від небезпечних і шкідливих
виробничих чинників, котрі діють інгаляцій но. Такі пристрої повинні
забезпечувати ефективний захист органів дихання не лише від різноманітних
забруднень (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолі, пилу), котрі знаходяться в
повітрі робочої зони, а також і при нестачі кисню.
Респіратор - полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів,
аерозолю, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює
органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини. За
призначенням респіратори поділяються на протигазові, протиаерозольні та
універсальні.
До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи
тощо. Основні вимоги, яким повинен відповідати спецодяг зводяться до
наступного: забезпечувати необхідний захист від дії несприятливих чинників, бути
зручним, не обмежувати рухових можливостей працівника. Відповідно до ГОСТ
12.4.103-83 спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на
групи (підгрупи), які мають наступні позначення: М - для захисту від механічних
пошкоджень; 3 - від загальних виробничих забруднень; Т - від підвищеної чи
пониженої температури; Р - від радіоактивних речовин; 3 - від електричного
струму, електричних і електромагнітних полів; П - від пилу; Я - від токсичних
речовин; В - від води; К - від розчинів кислот; Щ - від лугів; О - від органічних
розчинників; Н - від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б - від шкідливих
біологічних чинників.
Спеціальне взуття (рис. 2.45) поділяється на групи залежно від захисних
властивостей аналогічно спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчо-боти,
черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. ін. Працівників необхідно
забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних, сталеплавильних,
ковальських робіт, коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях,
де підлога залита водою, мастилами і т. п. Деякі види спецвзуття мають посилену
підошву для захисту ступні від гострих предметів (наприклад, цвяхів, що можуть
стирчати на будівельному май данчику). Взуття із спеціальними підметками
призначене для таких умов праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі.
Знаходить застосування на виробництві й спеціальне віброзахисне взуття.
1. Поняття предмету охорона праці та охорона праці в галузі.
2. Шкідливі та небезпечні виробничі чинники.
3. Стандарти в галузі охорони праці.
4. Система державного управління охороною праці в Україні .
5. Органи державного нагляду за охороною праці , їх основні повноваження та права.
6. Служба охорони праці підприємства.
7. Громадський контроль за дотриманням чинного законодавства України про охорону
праці.
8. Права та обов’язки уповноважених з питань охорони праці.
9. Принципи організації та види навчання з питань охорони праці.
10. Організація та проведення інструктажів з охорони праці. Вступний інструктаж з
охорони праці.
11. Первинний та повторний інструктаж з охорони праці.
12. Позаплановий та цільовий інструктаж з охорони праці.
13. Основні принципи трудового права.
14. Трудовий договір.
15. Види відповідальності при порушенв трудової дисципліни.
16. Охорона праці жінок та молоді.
17. Законодавство України про охорону праці.
18. Поняття про виробничу санітарію та гігієну.
19. Засоби безпеки при роботі з електроприладами.
20. Надання невідкладної допомоги при уражені струмом.
21. Техніка безпеки при роботі з отруйними та сильнодіючими речовинами.
22. Техніка безпеки при роботі з вогненебезпечними та вибухонебезпечними
речовинами.
23. Дотримання правил безпеки при роботі зі склом та приладами зі скла.
24. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
25. Правила індивідуального захисту від нещасних випадків та професійних захворювань.
26. Причини пожеж та займань в приміщеннях.
27. Первинні засоби пожежогасіння.
28. Системи протипожежного водопостачання та пожежогасіння.
29. Системи попередження виникнення пожеж.
30. Засиби індивідуального захисту робітникік.
1. Поняття предмету охорона праці та охорона праці в галузі.
2. Шкідливі та небезпечні виробничі чинники.
3. Стандарти в галузі охорони праці.
4. Система державного управління охороною праці в Україні .
5. Органи державного нагляду за охороною праці , їх основні повноваження та права.
6. Служба охорони праці підприємства.
7. Громадський контроль за дотриманням чинного законодавства України про охорону
праці.
8. Права та обов’язки уповноважених з питань охорони праці.
9. Принципи організації та види навчання з питань охорони праці.
10. Організація та проведення інструктажів з охорони праці. Вступний інструктаж з
охорони праці.
11. Первинний та повторний інструктаж з охорони праці.
12. Позаплановий та цільовий інструктаж з охорони праці.
13. Основні принципи трудового права.
14. Трудовий договір.
15. Види відповідальності при порушенв трудової дисципліни.
16. Охорона праці жінок та молоді.
17. Законодавство України про охорону праці.
18. Поняття про виробничу санітарію та гігієну.
19. Засоби безпеки при роботі з електроприладами.
20. Надання невідкладної допомоги при уражені струмом.
21. Техніка безпеки при роботі з отруйними та сильнодіючими речовинами.
22. Техніка безпеки при роботі з вогненебезпечними та вибухонебезпечними
речовинами.
23. Дотримання правил безпеки при роботі зі склом та приладами зі скла.
24. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
25. Правила індивідуального захисту від нещасних випадків та професійних захворювань.
26. Причини пожеж та займань в приміщеннях.
27. Первинні засоби пожежогасіння.
28. Системи протипожежного водопостачання та пожежогасіння.
29. Системи попередження виникнення пожеж.
30. Засиби індивідуального захисту робітникік.

Засоби захисту рук - це різні види рукавиць та рукавичок (рис. 2.46), які
використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених
температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації, електричної напруги
(діелектричні). їх виготовляють з бавовни, льону, шкіри, шкірозамінника, гуми,
азбесту, полімерів та ін. 313 рук за захисними властивостями класифікуються
відповідно до єдиної класифікації (ГОСТ 12.4.103-83) аналогічно спецодягу та
спецвзуттю.

Засоби захисту голови (каски, шоломи, підшоломники, шапки, берети, косинки,

капелюхи) призначені для захисту від:
- механічних ушкоджень (будівельні, монтажні, тунельні роботи, видобування
корисних копалин тощо);
- дії теплового (інфрачервоного) випромінювання, бризок розплавленого металу та
інших речовин (гарячі цехи металургій ної, хімічної та інших галузей
промисловості; під час пожеж та аварій і т. д.);
- води (роботи в мокрих шахтах, копальнях, рибному господарстві та ін.);
- бризок кислот, лугів та інших агресивних речовин (хімічні виробництва);
- загальних забруднень (машинобудівні виробництва);
- атмосферних опадів (роботи на відкритому повітрі);
- ураження електричним струмом (монтаж, обслуговування та ремонт
електроустановок);
- іонізуючого випромінювання (об'єкти, де використовуються радіоактивні
речовини) тощо.
Відповідно до встановлених норм для захисту голови працівники застосовують
шапки-вушанки (зимою для виконання робіт на відкритому повітрі), косинки та
берети (для виконання робіт з обертовими та рухомими механізмами, в закладах
громадського харчування тощо) та інші 313 голови. Най поширенішим засобом
захисту голови на промислових підприємствах та будівельних май данчиках є
захисна каска.
До засобів захисту обличчя належать ручні, неголовні та універсальні щитки, а
також захисні маски.

Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних
речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального
захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12.4.013-85 залежно від
виду роботи.

Засоби захисту органів слуху призначені перекрити най більш чутливий канал
проникнення звуку в організм - вухо людини. Такі засоби називають протишумами,
або антифонами. Вони повинні забезпечувати хороший захист від шуму та не
спричинювати при цьому неприємних або больових відчуттів.
ЗІЗ органів слуху поділяються на протишумові вкладки, навушники та шоломи
(рис. 2.49). Перші вкладаються в слуховий хід з метою й ого перекриття й
послаблення звуків, котрі діють на слухову мембрану вуха. Навушники закривають
вушну раковину, а шолом - частину голови та вушну раковину.
Той чи інший ЗІЗ органів слуху добирають, як правило, на конкретному робочому
місці відповідно до спектрального складу та рівня виробничого шуму.
Дерматологічні засоби захисту застосовуються в тих випадках, коли при виконанні
технологічних процесів має місце контакт з речовинами та матеріалами, які
негативно впливають на шкіру. Для захисту шкіри зазвичай використовують пасти
та мазі, які поділяються на гідрофільні та гідрофобні. Гідрофільні - легко
розчиняються у воді. Вони захищають шкіру від жирів, мастил, нафтопродуктів.
Гідрофобні пасти не розчиняються у воді. їх використовують для захисту шкіри від
розчинів солей , кислот та лугів низької концентрації. На чисту та здорову шкіру
рук, а за необхідності й обличчя, перед початком роботи наносять спеціальну пасту
чи мазь, яку пізніше змивають. Вибір засобів захисту шкіри залежить від характеру
роботи та шкідливої речовини, з якою працівник контактує.
До запобіжних 3І3 належать страхувальні канати, запобіжні пояси, кігті-лази
монтерські, ручні захоплювачі та ін. Такі засоби необхідно застосовувати під час
проведення робіт на висоті (рис. 2.50), у колодязях та інших обмежених об'ємах, під
час виконання верхолазних робіт на повітряних лініях електропередачі.